Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Воробйов М.О., студент 1 курсу,
Бердянський університет менеджменту і бізнесу,
м. Бердянськ
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЗА ДОПОМОГОЮ МОРСЬКИХ ПОРТІВ
Перед Україною, як частиною глобалізованого світу, постає майже увесь спектр зазначених глобальних проблем. І не тільки Україна, а навіть найпотужніші країни світу не в змозі самотужки їх розв’язати. Тому для подолання цих проблем і ризиків людство об’єднує свої зусилля і ресурси.
Найважливішим завданням України на нинішньому етапі є визначення її місця в новій системі міжнародних відносин, яке обумовлюється її економічним потенціалом, географічним положенням та історичною спадщиною. Розвиток держави дедалі більше залежить від стану її економічної і політичної співпраці як з сусідніми державами, так і з основними центрами сили у сучасному світі – Європейським Союзом, США, Росією, Китаєм.
Дослідження полягає у тому, що морські порти забезпечують розміщення заощаджень в економіці, інвестування її пріоритетних галузей та об`єктів. Оздоровлення економіки України значною мірою залежить від становлення та налагодженого функціонування морських портів.
Серед головних причин і чинників, що спонукають до поглиблення участі економіки України в міжнародному поділі праці, до включення її господарства в сучасні цивілізаційні процеси, можна назвати насамперед високу частку експорту у валовому національному продукті. Досить характерним є те, що третина національного виробництва України опосередкована дією зовнішніх економічних зв’язків. Це підкреслює виняткову важливість цієї сфери в системі життєзабезпечення держави і для виходу його з надзвичайно важкої кризи.
Збільшення обсягів експорту має означати зростання конкурентоспроможності вітчизняної продукції, однак більш високі темпи росту імпорту свідчать про підвищення рівня імпортозалежності національної економіки.
В якості альтернативних шляхів розвитку портового господарства і виходу в світові структури можуть розглядатися наступні варіанти.
Перший варіант. Україна повинна відмовитися від створення єдиного органу управління морськими портами у вигляді єдиної господарської структури, так як це пов'язано з прагненням центральної державної влади втручатися у виробничу діяльність портового господарства країни шляхом проведення так званої єдиної транспортної політики з метою ліквідації конкуренції між вітчизняними портами. Морські торговельні порти для підвищення продуктивності та конкурентоспроможності повинні мати самостійність як господарюючі суб'єкти, а не перетворюватися на структурні підрозділи «єдиного порту».
Другий етап. Регіональна спеціалізація портових комплексів тісно пов'язана з першим варіантом розвитку портового господарства України. Вона передбачає, що вантажовласники повинні вибирати маршрути прямування товарів за бажанням міністерських чиновників, тоді як у ринкових умовах вантажовласники самостійно вибирають маршрут руху товарів, який забезпечує для них мінімальні витрати на всьому шляху проходження. Порти повинні задовольняти потреби вантажовласників, боротися за вантажопотоки, а не діяти за схемами, які пропонують державні чиновники.
Третій напрям розвитку портового господарства України передбачає більше залучення приватного капіталу. Мова йде про приватизацію комерційних функцій в морських торговельних портах, мета якої така ж, як і в інших галузях народного господарства країни: заощадити гроші і підвищити якість портових послуг. На користь приватизації в свою чергу виступають в силу три основних аргументи:
– Розширення номенклатури послуг, які пропонуються вантажовласникам, судновласникам та іншим клієнтам, і збільшення вантажообігу;
– Збільшення обсягів фінансування будівництва портових споруд та придбання обладнання на основі залучення до цього процесу приватного капіталу;
– Підвищення ефективності управлінської діяльності.
Четверте заключне. Передача інфраструктури портів в комунальну (муніципальну) власність. Передача інфраструктури порту і ряду об'єктів структури в комунальну (муніципальну) власність вигідна всім. Державі, так як Україна в цьому випадку зможе більш ефективно реалізовувати своє геополітичну перевагу щодо ЕАТК та інших транспортних коридорів, а місцеві органи управління зможуть краще захищати інтереси держави у зв'язку зі своєю близькістю до виробничого об'єкту і прямою зацікавленістю в результатах його розвитку і функціонування. Перехід більшої частини інфраструктури і важкого устаткування порту у комунальну (муніципальну) власність відкриває для підприємств портової діяльності широкі можливості щодо залучення інвестицій на основі «заставного права» під об'єкти муніципальної власності. У свою чергу, це розширить і можливості міста щодо залучення інвестицій в міські об'єкти, інші підприємства, що функціонують на його території.
Таким чином Україна володіє потужним портовим потенціалом. Сьогодні морські порти України є одними з найбільш благополучних в економічному відношенні підприємств країни. Разом з тим морські порти мають величезний резерв потужностей. Свої надії морські торговельні порти покладають на зростання транзиту, чому сприяє дуже вигідне розташування України насамперед для вантажопотоків з таких країн, як Росія, Білорусія, Казахстан.
З огляду на передумови, що об’єктивно склалися, внутрішні і зовнішні чинники, можна стверджувати, що більш прийнятною для України є експортно орієнтована модель економічного розвитку, що передбачає всебічне використання світових ринків як додаткового чинника економічного зростання.