Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Визначте мету, завдання та основні поняття курсу «Маркетингова цінова політика».
Ціна – грошове вираження вартості товару або послуги, економічна категорія для визначення затраченої на виробництво товару (послуг) суспільної праці.
Ціноутворення – процес формування ціни на товари, послуги і системи цін загалом.
Цінова політика – це комплекс заходів щодо визначення цін, цінової стратегії і тактики, умов оплати, варіювання цінами залежно від позиції на ринку, стратегічних і тактичних цілей фірми.
Ціну традиційно розуміють як визначену кількість грошових одиниць, яку покупець повинен заплатити для того, щоб одержати одиницю конкретного товару або послуги. За встановлення принципів, правил, критеріїв, відповідно до яких відбувається формування ціни на продукцію, підприємство орієнтується: по-перше, на необхідність формування такого рівня ціни, за якого можливо одержати запланований рівень прибутку; по-друге, на встановлення такої ціни, за якої здійснюється позитивний вплив на споживачів і процес реалізації продукції на ринку. Маркетингова цінова політика є: а) інструментом конкурентної боротьби; б) механізмом формування попиту на продукцію підприємства; в) механізмом одержання прибутку. Ціна є надзвичайно гнучким і оперативним інструментом, що відрізняється швидкодіючим впливом на ринок, тобто змінивши ціну можна дуже швидка побачити наслідки такої зміни. Важливо хто, коли, яким чином приймає рішення про ціни. Одним із напрямів, що забезпечують прибуткове ціноутворення, є якомога більш рання відмова від тих ідей, реалізація яких унеможливить забезпечення адекватної вартості, достатньої для компенсації завданих витрат. Цей напрям припускає і пошук балансу між бажанням покупців одержати потрібну вартість, і необхідність підприємства покрити свої витрати й одержати прибуток. Як і більшість маркетингових рішень, ціноутворення – це мистецтво. Воно залежить і від правильного вибору методу, і від точності розрахунків. Завданням будь-якого дослідження в галузі цінової політики є розроблення конкретної моделі прийняття рішень.Науково обґрунтовані рекомендації щодо здійснення того чи іншого заходу цінової політики припускають, що відомі й задані фірмою—суб’єктом економічних рішень певна мета або система цілей її підприємницької діяльності можуть бути досягнуті за допомогою цінової політики. Це й буде конкретною метою цінової політики, при цьому дане питання далеко не просте й не однозначне. Серед найважливіших цілей цінової політики, що зустрічаються в підприємницькій практиці, можна виокремити такі: довгострокова чи короткострокова максимізація прибутку; економічне зростання; стабілізація ринку; зниження чутливості споживача до цін; збереження існуючого лідерства в цінах; обмеження потенційної конкуренції; прискорення виходу з ринку слабких конкурентів; пошук шляхів обходу державних обмежень; підтримка лояльності з боку торгівлі; зниження вимог профспілок щодо заробітної плати; підвищення іміджу фірми чи продукту; бажання заслужити репутацію «чесної фірми» перед покупцем; прагнення збудити увагу й інтерес покупця; бажання виглядати надійнішою фірмою, яка заслуговує довіри, порівняно з конкурентами; стимулювання продажів тих товарів зі свого асортименту, що займають слабкі позиції на ринках; прагнення залякати конкурентів небезпекою цінового тиску; посилення ринкової позиції окремих товарів зі свого асортименту;
3.Розкрийте цілі та завдання маркетингової цінової політики на підприємстві.
Ціноутворення зазвичай переслідує кілька цілей. До них належать: Збільшення частки ринку – низькі ціни дозволяють збільшувати обсяги продажу і частку ринку. Водночас низькі ціни сприяють розв'язанню цінових війн і зменшенню частки вкладу товару з низькою ціною в прибуток підприємства, а інколи навіть формують і збитки. Поліпшення фінансових показників – існує суттєва залежність фінансових показників компанії від рівня цін на її продукцію чи послуги. Намагаючись поліпшити фінансові показники, потрібно пам'ятати, що занадто високі ціни можуть зменшити кількість і реальних, і потенційних покупців. Позиціювання товару – ціна сприяє формуванню іміджу товару, його просуванню і обізнаності про нього споживачів. Занадто висока ціна може вплинути на ефективність інших складників комплексу маркетингу, наприклад, таких як розподіл, реклама тощо. Стимулювання попиту – регулюючи ціну, можна схилити покупців до придбання нового товару або активізувати попит на традиційний товар у період економічного спаду. Хибою цього підходу є те, що покупці можуть припинити купівлі в період, коли ціна повертається до попереднього рівня. Вплив на конкурентів – ціна здатна суттєво вплинути і на наявних, і на потенційних конкурентів. Використовуючи ціну, підприємство може створити суттєві перешкоди для входу в певний ринок нових конкурентів або перешкодити зниженню цін наявними конкурентами. Якщо підприємства є лідером у ціноутворенні в галузі, воно, використовуючи ціну, сигналізує своїм конкурентам щодо змін цін на ринку, підвищуючи або знижуючи ціни на свої товари.
Завданнями ціноутворення є сприйняття споживачами його торгових марок і їх позиціювання з погляду споживчої цінності, яка пропонується, формування прибутку і частки ринку.
4. Розкрийте основні етапи еволюції теорії цін.В ході сучасних економічних перетворень в Україні, спрямованих на створення передумов розвитку ринкових відносин, які відповідають світовому рівню, проблеми ціни й ціноутворення виходять в нашій країні на передній план. Ціна є основним механізмом, який забезпечує пропорційність розвитку виробництва, а також єдність матеріальних інтересів виробників і споживачів. Це означає, що вона виступає найбільш узагальнюючим показником руху товарних відносин. Проблеми ціни й ціноутворення завжди були в центрі уваги вчених-економістів різних шкіл протягом усього ходу розвитку суспільства. Проте, зараз ці проблеми набувають найбільшої актуальності. Це пов'язано, в першу чергу, з тим, що сучасний стан розвитку суспільства на світовому рівні носить перехідний характер. Капітал, як вища форма товарного виробництва, в ході свого саморозвитку несе в собі риси свого власного заперечення як такого, що веде до зародження в його рамках нової системи відносин. Гіпотеза розвитку товарних відносин та їх самозаперечення, яка виникла в класичній економічній літературі, припускає, що на зміну опосередкованим (речовим) суспільним відносинам приходять відносини, які не потребують для своєї реалізації необхідності опосередкування ринком, тобто виступають безпосередньо суспільними (міжособистісними). Це означає: якщо в умовах панування товарних відносин через механізм ціноутворення стихійно визначалося - що виробляти? скільки виробляти? для кого виробляти? і ціна являла собою хаотично сформовану мінову вартість, то у ході природно історичного розвитку капіталу виникає об'єктивна необхідність вирішувати поставлені питання свідомо, планово, наперед визначати й організовувати виробництво відповідно до суспільних потреб. Практика розвитку системи ціноутворення призвела до необхідності її віддзеркалення в еволюції теорії ціни. Це, у свою чергу, потребує створення на новому рівні теоретичних передумов для подальшого розвитку практичного механізму ціноутворення. В цьому реалізується єдність розвитку теорії і практики. Зазначена проблема та її вирішення набуває найбільшої актуальності для нашої країни, коли трансформаційні процеси викликають необхідність реалізації на практиці планового регулювання цін на мікро-, та на макрорівнях.
5. Охарактеризуйте основні вартісні теорії ціноутворення.
Теорія цін є предметом науки ціноутворення.
Ціна в період схоластики Перше письмове трактування терміна ціна зустрічається в трактаті «Артхашастра» радника індійського царя Каутилья (до ІИ-ІУ ст. до н.е.).. Ціна, у розумінні Каутилья, включає «інші витрати», однією зі складових яких є прибуток торговця. Прабатьком теорії трудової вартості можна вважати грець¬кого філософа Аристотеля, тому що поняття «обмінна вартість» увів у теорію економіки саме він. Філософи Древнього Риму (Катон «Про землеробство», Варрал «Сільське господарство») ідентифікували витрати вироб¬ництва з вартістю, а ціну розглядали як суму вартості й прибутку, що визначався як надлишок над витратами.
Наступним етапом розвитку теорії вартості є навчання канонників (церковників) у період феодалізму, які висунули ідею «справедливої ціни». «Справедлива ціна» тому розглядалася, наприклад, Фомою Аквінським (1225 р.), з погляду християнських норм моралі. Біблійні тексти широко використовувалися також для осуду лих¬варства як протиприродного способу збагачення, як корисливість, що губить людську душу.
Вартісні теоріі ціноутворення. Становлення капіталізму обумовило народження са¬мостійної науки — політичної економії. Виразником інтересів купців став перший напрямок школи політичної еко¬номії — меркантилізм (16-18 ст.). Меркантилісти вважали, що багатство – це золото, гроші й багатство виникає в результаті грошового обігу. Родоначальником є англійський економіст В. Петті в Англії й П'єр Буагільбер у Франції.. Подальший розвиток теорія вартості одержала в працях ос¬новоположників класичної політекономії А. Сміта і Д. Рікардо. Протиріччя чотирьох визначень ціни А.Смітта намагається перебороти Д.Рікардо. У центрі уваги Д.Рікардо перебуває вже не тільки сфера виробництва, а й сфера розподілу й використо¬вується двоїстий принцип визначення вартості (працею й рідкістю). На зміну моністичної концепції приходить плюралістична концепція факторів виробництва (Ф. Бастіа, Ж.Б. Сей). Сутність цих теорій зводиться до того, що ціна є результатом ви¬трат праці, капіталу й землі. Представники французької класичної політекономії -фізіократи (Ф.Кене, А.Тюрго) доводили, що джерело приросту капіталу виникає в сільському господарстві природним шля¬хом, а чистий прибуток являє собою дарунок божий. Прихильники австрійської школи теорії граничної корис¬ності благ (К.Менгер, Ф.Візер) визначають цінність товару об¬меженії і їм іі рідкістю, а також користю, що може принести ос¬татнії екземпляр товару
Ціна в теорії політичної економії праці, теорія трудової вартості найбільш повне втілення знайшла в праці К. Маркса «Капітал». Цен-тральна економічна ідея тут - твердження: «Ціна – грошове ви¬раження вартості (цінності) товару»..Внеском у теорію ціноутворення є пропозиція А.Маршалла про введення поняття «еластичність попиту та пропозиції за ціною», що створює економічну основу дослідження цінових за¬кономірностей.
Ціна в мікро- та макроекономічних теоріях Перехід до дослідження закономірностей формування ціни на мікрорівні обумовлений необхідністю управління господарсь¬ким механізмом на макрорівні в умовах ринкової економіки.Дж.Кейнс затверджував, що тільки попит виступає вирішальним фактором розвитку ви¬робництва й пропозиції. Однак, у ринковій економіці є обмеження, які сприяють дефіциту сукупного попиту, що визначає недостаній об'єм виробництва й неповну зайнятість.
6.Розкрийте загальні основи формування цінової політики на підприємстві.
Процедуру розроблення цінової політики, а відтак і визначення на її основі конкретних рівнів цін, побудовано на зведенні різних чинників, здатних вплинути на умови збуту і прибутковість операцій фірми за різних варіантів цін на продукт. Цінова політика впливає на комерційні успіхи підприємства. Тому перш ніж розробити цінову політику, підприємству необхідно проаналізувати усі чинники, що впливають на вибір конкретної цінової політики. До таких чинників належать: попит; цінова політика держави; життєвий цикл товару; модель ринку; канали товарообігу; конкуренція; витрати; методи ціноутворення; маркетингова стратегія підприємства. Цінова політика являє собою інтегровану систему, куди входять: взаємозв’язок цін на товари в рамках асортименту, використання спеціальних знижок і змін цін, співвідношення своїх цін і цін конкурентів, методи фор¬мування цін на нові товари. Для розроблення відповідної цінової політики підприємство повинно чітко визначити цілі ціноутворення. Вони випливають з аналізу становища підприємства на ринку і його загальних цілей на цьому ринку Політика ціноутворення може переслідувати найрізноманітніші цілі, основні з них: максимізацію поточного прибутку, лідерство в якості товару, лідерство на ринку, збереження займаної позиції.Ставлячи за мету своєї цінової політики максимізацію поточного прибутку, підприємства, як правило, не аналізують можливі стратегічні наслідки. Вони ж можуть виникнути внаслідок як продуманих відповідних дій конкурентів, так і впливу інших рин¬кових чинників. Мета максимізації поточного прибутку досить поширена в умовах, коли: підприємство пропонує унікальні товари, яких немає в конкурентів; попит на ті чи інші товари значно перевищує пропозицію. Однак постановка цілей максимізації поточного прибутку без урахування ймовірної реакції ринку може негативно позначитися на діяльності підприємства в майбутньому. В умовах високої насиченості ринку може виникнути ситуація, коли підприємство буде зацікавлено збувати свої товари за будь-якою ціною з метою лише утримати позиції на ринку. Обираючи цілі цінової політики, спрямовані на досягнення лідерства за якістю товарів, підприємства прагнуть перевершити конкурентів шляхом максимального підвищення якісних характеристик виробів. Поліпшення якості товарів означає і підвищення ціни на них. І якщо таке підвищення розглядається споживачами як цілком припустиме, то підприємство може з успіхом відійти від конкурентної боротьби.
7.Розкрийте внутрішні чинники впливу на цінову політику.
На цінові рішення підприємства впливають і внутрішні, і зовнішні чинники. До внутрішніх чинників належать такі, як маркетингові цілі компанії, стратегія маркетингового комплексу, витрати підприємства і концепція організаційної діяльності. Найпоширеніші маркетингові цілі підприємства – збільшення частки ринку, поліпшення фінансових показників, позиціювання товару, стимулювання попиту, вплив на конкурентів тощо. Реалізація цих цілей цінової політики залежно від ринкової ситуації дає змогу вирішувати такі завдання, як виживання підприємства в складних ринкових умовах, одержання максимального прибутку, оптимізація процесів збуту, широке охоплення ринку, нейтралізація або усунення конкурентів, захист від експансії конкурентів. Підприємства також можуть застосовувати ціноутворення для досягнення інших, специфічних цілей. Ціну можна використати на низькому рівні для попередження проникнення на ринок конкурентів чи встановити ціни на рівні цін конкурентів для стабілізації ринку. Ціну можна використати для утримання рівня прихильності до певної торгової марки, підтримки посередників чи для попередження державного втручання. Ціни можна тимчасово знизити для популяризації товару чи залучення більшої кількості споживачів. Ціни на певні види товарів можуть встановлюватися таким чином, що вони сприятимуть збуту інших товарів у рамках однієї асортиментної групи. Іншими словами, ціноутворення відіграє важливу роль у досягненні тимчасових і перспективних цілей, визначених підприємством Стратегія маркетингового комплексу. Ціна – один з інструментів маркетингу, використовуваних для досягнення маркетингових цілей. Витрати впливають на кінцеву ціну товару. Витратами виробництва визначається мінімальна ціна, яку підприємство може призначити на свій товар.. Питання ціноутворення в різних підприємствах вирішують різні структури. На малих підприємствах ціни встановлює керівництво. На великих – ціни можуть встановлювати керівники асортиментних груп. Для промислових товарів рішення про ціни у визначених межах приймають продавці або агенти. Вище керівництво підприємства формує цінову політику, а в рамках цієї політики рутинні операції виконують конкретні виконавці. Звичайно, крім осіб, які вирішують питання ціноутворення згідно зі своїми посадовими обов'язками, на формування цін впливають менеджери з продажу, керуючі виробництвом, фінансові менеджери та бухгалтери.
8.Розкрийте зовнішні чинники впливу на цінову політику.
Охарактеризуйте чинники формування системи цін.
До зовнішніх чинників ціноутворення належать стан ринку і попиту, державне регулювання цін, канали розподілу, споживачі, конкуренція стан ринку і попиту. У ринкових умовах ціни змінюються на ринку під впливом попиту і пропозиції. Підвищення попиту за незмінної пропозиції призводить до підвищення ціни і навпаки – підвищення пропозиції за незмінного попиту призводить до зниження ціни. Державне регулювання цін. Держава запроваджує низку обмежень, що захищають від несумлінної конкуренції учасників ринку й створюють перешкоди для цінових дій підприємств. Канали розподілу. Наявність багатьох учасників каналів розподілу призводить до формування вищих витрат розподілу і вищої, відповідно, кінцевої ціни. Одним з напрямів вирішення цієї проблеми є контроль виробника за каналами, співпраця в каналі, прямий збут. Конкуренти – співвідношення конкурентних сил залежить від типу ринку. Розрізняють чотири типи ринку: ринок вільної конкуренції (багато продавців і покупців, однорідністю і взаємозамінністю продуктів;) ринок монополістичної конкуренції – для нього характерним є численність підприємств, що пропонують диференційовані товари в широкому діапазоні цін. олігополістичної конкуренції відрізняється невеликою кількістю підприємств із домінуванням на ринку кількох із них, ринок чистої монополії – на такому ринку функціонує один продавець Споживачі. Споживачі здійснюють вплив на прийняття підприємством рішень щодо цін за двома напрямами: а) діє закон попиту і пропозиції й існує цінова еластичність попиту; б) споживачі характеризуються неоднаковим ціносприйняттям – для деяких найважливішим параметром є ціна, для інших якість, зручність придбання тощо. Етап життєвого циклу товару – ціни суттєво різняться залежно від конкретного етапу – з урахуванням кількості товарів-аналогів і цінової політики конкурентів, насиченості ринку, можливості появи якіснішого товару тощо. Необхідно враховувати й інші чинники зовнішнього середовища – стан економіки, спад виробництва, інфляцію, кредитну і податкову політику держави, науково-технічний прогрес та інші мікро- і макрофактори.
9.Охарактеризуйте систему цін та її структуру.
Система цін – це сукупність всіх конкретних цін, об’єднаних у певні групи (види) за певними ознаками і пов’язаних у середині та за межами системи багатоканальними зв’язками. Для глибшого розуміння суті сучасної системи цін її склад потрібно розглядати під кутом певних ознак, провівши видову класифікацію цін. Для цього склад системи цін національної економіки розглядаємо за найголовнішими ознаками: сфера (ланка) товарного обміну; обсяг партій продаж; статус; місце застосування; час чинності; рівень застосування.У залежності від сфери товарного обміну (до уваги беруться не галузі економіки, а сфери обміну, оскільки в одній галузі може бути декілька сфер обміну, наприклад, у торгівлі є дві сфери обміну – гуртова і роздрібна торгівля, у машинобудівній промисловості – до десятка і більше сфер товарного обміну на окремі комплектуючі, вузли і напівфабрикати готового виробу) система цін складається з таких видів цін:
Ø закупівельних на продукцію сільського господарства у сільському господарстві;
Ø гуртових (оптових) на продукцію промисловості у промисловості, а також на значну частину промислової продукції виробничого споживання (вугілля, руди, газ, нафта, електроенергія тощо), що реалізується через посередницькі структури – трейдерів, гуртовий ринок, постачальницько-збутові організації;
Ø гуртово-відпускних на продукцію сільського господарства в заготівлях; роздрібних на споживчі товари у роздрібній торгівельній мережі, включаючи продуктові і речові ринки, на підприємствах громадського (масового) харчування;
Ø скупних на брухт дорогоцінних, кольорових та чорних металів, макулатуру у їх скупній мережі;
Ø кошторисних на продукцію будівельної індустрії;
Ø заставні ціни на скляний посуд у скупній мережі скляного посуду, на коштовності, здані у заставу в ломбарди, на зернові культури, продані сільськогосподарськими товаровиробниками за заставними операціями операторам ДАК „Хліб України”;
Ø цін експорту та імпорту на продукцію, яка, відповідно, експортується та імпортується;
Ø тарифів на різноманітні послуги, як продукцію, що не має матеріальної (речової) оболонки;
Ø цін споживання на споживчі товари довготермінового користування.
Справедливі ціни, що вперше зафіксовані у чинному стандарті бухгалтерського обліку, є цінами за якими реалізуються товари, з вмістом у них розміру операційних витрат і операційного прибутку, запозиченого від цін на аналогічні товари у інших підприємств. У практичному ціноутворенні справедливі ціни не використовуються, хоч у більшості випадків ними бувають. Мета встановлення справедливих цін – оцінка реальних ринкових цін цінних паперів, залишків виробничих запасів, готової продукції і товарів та інших активів підприємств у випадках виставлення їх на реалізацію. Справедливі ціни дозволяють виявити нереальність деяких цін на однойменні активи. У цьому сенсі вони частково співпадають із звичайними та порівняльними цінами і частково виконують їх функції.
Система цін побудована за такими принципами: ланковості; нарахування витрат кожної сфери товарного обміну. Принцип ланковості єдиний для кожної економічної системи і полягає в тому, що вся система цін пов’язана міцними економічним ланцюгом між підприємствами різних ланок чи сфер товарного обміну (виробництва і обігу), кожне кільце яких являє собою конкретне підприємство ланки (сфери товарного обміну), яке мусить мати свої конкретні ціни, без яких не може відбутися товарний обмін на основі розширеного відтворення.
Уніфіковані ціни – явище широко поширене у ринковій економіці, хоч за часом чинності на конкретну продукцію у даному місці нетривале, поки не поміняються суттєво техніко-економічні умови виробництва та кон’юнктура ринку. В Україні застосування уніфікованих цін стосується усіх їх видів, але періоди незмінності державних і регульованих цін більш тривалі у порівнянні з вільними цінами, хоч законодавчо зазвичай їх термін чинності не обмежується. Національному законодавству суперечать тільки ті вільні уніфіковані ціни, у чинності яких Антимонопольний комітет України вбачає змову суб’єктів ціноутворення з метою монополізації ринку товарів і послуг.
Структура цін
Основними елементами ціни є собівартість, прибуток, податки.
Собівартість - це витрати на одиницю товару в грошовому виразі.Прибуток - це різниця між ціною і собівартістю.Податки - це частина собівартості або процентне нарахування на дохід чи прибуток, що обов'язково перераховується до бюджету та характеризується регламентацією розмірів і термінів внесення. До собівартості включаються такі податки: відрахування до фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду обов'язкового медичного страхування, податок для користувачів автомобільних доріг.В залежності від об'єкту оподаткування розрізняють прямі та непрямі податки.Прямі податки - встановлюються на дохід, прибуток і майно фізичних і юридичних осіб. До них відносяться: по дохідний податок фізичних осіб, податки на прибуток підприємств, на доходи банків, земельний, лісовий тощо.Непрямі податки - це податки на товари, які отримуються при їх продажу та перераховуються до бюджету: податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито та інш. Податок на додану вартість є формою вилучення в бюджет частини знову створеної вартості. На кожній стадії виробництва й реалізації товарів створюється нова додана вартість, що визначається як різниця між сумою податку на додану вартість, отриманого за продані товари і, сплаченого за сировину та матеріали.
10. Охарактеризуйте чинники, які впливають на формування системи цін. ВАРТІСНІ ЧИННИКИ Якщо абстрагуватись від інших чинників або розглядати ціноутворення, як кажуть, «за інших однакових умов», то ціна залежить від вартості товару: збільшення вартості веде до збільшення ціни і навпаки.
Як відомо, величина вартості товару змінюється прямо пропорційно до кількості часу, витраченого на його виробництво, і обернено пропорційно — до продуктивності праці. В умовах ринкової економіки кожний керівник підприємства, кожний підприємець знає, що підвищення продуктивності праці формує індивідуальну вартість товару нижчу, ніж суспільне необхідна. І певний час підприємства, які досягай таких результатів, можуть реалізувати товар за ціною, вищою, ніж індивідуальна вартість. Це забезпечує їм надлишковий прибуток. Однак підвищення суспільної продуктивності праці в певній галузі виробництва об'єктивно веде до зниження вартості та відповідно — ціни. Основні чинники зростання нродукі лвності праці с одночасно і чинниками зниження ціни.
До них слід віднести: •зростання технічної оснащеності праці;•підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників;•поліпшення організації виробництва і прац•використання матеріальної заінтересованості.
Визначальний вплив на активність дії перелічених чинників має науково-технічний прогрес. Найсприятливіші умови для зниження цін мають ті країни, в яких успішно реалізуються головні напрями науково-технічного прогресу: прискорений розвиток науки, виникнення нових знарядь праці та застосування нової технології, поява нових предметів праці.
ЧИННИКИ СПІВВІДНОШЕННЯ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ Співвідношення попиту і пропозиції на ринку весь час змінюється. Є зміни, які мають сталий характер. Наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції взимку в нашій країні зменшується (адже овочі зимою вирощуються тільки в теплицях). Однак попит на свіжі овочі великий і взимку. Внаслідок такого співвідношення попиту і пропозиції на овочі в зимовий період ціни на них підвищуються. Влітку пропозиція свіжих овочів значно зростає. Конкуренція змушує продавців знижувати ціни. Отже, коли попит великий, а пропозиція недостатня, ціни зростають, і навпаки. У всіх випадках скорочення виробництва товарів призводить до підвищення цін (якщо попит на такі товари не зменшився). Є чинники, що знижують попит населення на товари, а отже, зумовлюють зниження ціни товару (за умови, що пропозиція товарів залишилась незмінною). Знижуються ціни на товари і через моральну зношеність товарів. На ціни впливають насиченість потреб у деяких товарах, купівельна спроможність. Так, збільшення чисельності безробітних призводить до зменшення купівельної спроможності населення, а отже, до зниження деяких цін. До чинників, що збільшують попит на товари і водночас зумовлюють зниження цін, слід віднести: зростання обсягів виробництва, безоплатне надання матеріальних благ за рахунок суспільних фондів споживання, поліпшення якості товарів без збільшення витрат, вміла організація реклами тощо. ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ В умовах ринкової економіки при встановленні ціни, крім економічних чинників, має враховуватись і психологія покупця. Встановлено, що деякі споживачі розглядають ціну як показник якості товару або послуги. Тому підвищення ціни іноді, як це не парадоксально, веде не до зменшення, а до збільшення попиту на товар. Так, Філіп Котлер наводить такий приклад: коли фірма «Фляйшман» підняла ціну свого джину за одну пляшку з 4,50 до 5,50 дол., його збут в магазинах не впав, а навпаки зріс. Покупець сприйняв підвищення ціни як своєрідний сигнал про те, що товар має високу якість і вартий того, щоб його купували. Для деяких товарів, які мають відому товарну марку, користуються особливим попитом покупців, встановлюють так звані престижні надбавки на ціни. Такий прийом використовують для деяких вин, сортів пива, парфум. Іноді надбавка в кілька разів перевищує вартість товару. З практики торгівлі відомо, що на покупця впливає та обставина, з якої цифри починається ціна. Припустімо, що коли замість 300 дол. встановити ціну 299 дол., то це відчутно підвищує попит. Через це в рекламних оголошеннях для залучення покупців, як правило, оголо¬шуються ціни, виражені непарними числами. ВПЛИВ РИНКУ НА ЦІНУ Як ми вже знаємо, є різні типи ринку: ринок чистої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, олігопольний ринок. Цінова політика продавця багато в чому залежить від типу ринку. В умовах ринку чистої конкуренції коли реалізується однорідний за якістю товар (цемент певної марки, пшениця певного сорту), ціна повністю залежить від співвідношення попиту і пропозиції. Коливання в розмірі цін дуже незначне. Продавець не може маневрувати цінами (ні підвищувати, ні знижувати), Спеціальна цінова стратегія, по суті, не потрібна. В умовах ринку монополістичної конкуренції існує багато варіантів цін на товари, що задовільняють певну потребу споживача. Наприклад, покупцю пропонується 400 видів зубної пасти. Тут про¬давець може впливати на ціни, а покупець, маючи широкий вибір товарів, готовий платити за товари різні ціни. Для того щоб зрозумі¬ти таку поведінку покупця, треба з'ясувати сутність назви ринку «мо¬нополістична конкуренція». У нашому прикладі мова йде про купів¬лю зубної пасти. Кожна зубна паста, хоч і задовольняє одну потребу (чищення зубів), має певні відмінності. Безумовно, велике значення має те, яка фірма виробляє цю пасту. Проте важливе значення мають і лікувальні властивості зубної пасти, деякі компоненти, що входять до її складу тощо. В більшості випадків зубна паста має певну назву, якою користується тільки цей виробник. Деякі види зубної пасти користу¬ються значним попитом через високу якість, усталені звички, автори¬тет фірми тощо. Така зубна паста для її виробника є монопольним товаром. Ця монополія переходить на ринок, що дає підприємцю-монополісту можливість підвищувати ціну на товар.
11Розкрийте види цін в сучасній економіці
Систему цін можна представити таким чином:
1. З урахуванням характеру економічного обороту ціни поділять на: Оптові ціни – ціни, за якими підприємство реалізує свою продукцію іншим підприємствам, а також посередникам. Закупівельні ціни – різновид оптових цін, за якими виробники сільськогосподарської продукції продають її державним організаціям, а також посередницьким структурам. Ціни на будівельну продукцію – ціни, що встановлюються переважно за домовленістю між замовником і підрядником; вони подані у вигляді прейскурантних цін або кошторисної вартості будівельного об'єкта. Тарифи, або відповідна плата за надання визначених послуг, наприклад, під час перевезення пасажирів і вантажів, у системі побутового і комунального обслуговування, інших видів послуг. Роздрібні ціни – ціни, за якими торгові організації продають товари населенню.
2. Залежно від особливостей процесу розподілу товарів розрізняють такі ціни: Оптові ціни підприємства – ціни, за якими одне підприємство реалізує свою продукцію іншому самостійно. Оптові ціни промисловості – ціни, за якими реалізація продукції підприємства відбувається через збутові організації. Роздрібні ціни – ціни, за якими підприємство реалізує промислову продукцію безпосередньо населенню.
3. Залежно від тривалості часу дії ціни поділяють на: Довгострокові ціни – ціни, які діють тривалий період. Короткострокові ціни – ціни, які діють короткий період. Поточні ціни – ціни, які змінюються в рамках одного контракту відповідно до коливань кон'юнктури ринку. Ковзні, або спадні ціни – ціни, що встановлюються залежно від рівня попиту, поступово знижуючись у міру насичення ринку продукцією. Гнучкі ціни – ціни, що швидко реагують на зміну попиту і пропозиції на ринку. Сезонні ціни – ціни, що діють у визначений період року.
4. За територією дії ціни діляться на міжнародні, загальнодержавні (єдині), регіональні і зональні.
5. Відповідно до порядку відшкодування споживачем транспортних витрат з доставки пасажирів і вантажів розрізняють ціни (тарифи) залежно від: Місця, до якого всі витрати на транспортування бере на себе виробник, а подальше перевезення оплачує покупець. Зон, для яких встановлюють єдиний тариф з перевезення пасажирів і вантажів. Наявності базисних пунктів, для яких на перевезення однакової продукції встановлюють різноманітні тарифи. Між цими пунктами тарифи відповідним чином диференціюють.
6. За ступенем новизни продукції розрізняють ціни на нові товари і ті, що вже реалізуються на ринку тривалий час.
7. Межі держави враховують зовнішні і внутрішні ціни. На рівень цін зовнішньоторгівельного обороту суттєво впливають ціни світових ринків, що характеризують умови виробництва і реалізації продукції у світовому господарстві. Такі ціни використовують під час експорту й імпорту товарів. Внутрішні ціни визначаються особливостями вітчизняного ринку виробників і ринку споживачів, а також рівнем конкурентоспроможності продукції щодо імпортних аналогів.
8. Відповідно до характеру впливу держави розрізняють: Фіксовані ціни, розроблювані відповідними державними органами і що залишаються незмінними на всій території і впродовж усього періоду їхньої дії. Регульовані ціни, встановлювані федеральними або регіональними органами ціноутворення – у рамках верхньої і нижньої межі на основі коефіцієнтів динаміки цін, рівнів рентабельності тощо. Вільні ціни формуються на підприємстві і затверджуються його керівництвом, встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих і регульованих цін. Це ринкові ціни. Ринкові ціни можуть набирати таких форм, як трансфертна ціна (внутрішня ціна підприємства); договірна; біржова; аукціонна; дискримінаційна; пільгова; престижна (ексклюзивні товари).
12.Розкрийте основні етани процесу ціноутворення.
Етап 1. Визначення цілей ціноутворення – цілі можуть бути пов'язані з прибутком, обсягом продажу, конкуренцією, виживанням тощо.
Етап 2. Аналіз попиту на товар – цей етап передбачає визначення обсягу і динаміки продажу і залежності між попитом і ціною; еластичності попиту; економічних можливостей покупця; суттєвої цінності цього товару для споживача.
Етап 3. Аналіз витрат – попит визначає максимальний рівень цін, а витрати – мінімальний. Витрати змінюються залежно від різноманітних чинників.
Етап 4. Аналіз цін конкурентів дає змогу визначитися щодо цін у межах від мінімальної ціни до максимального з огляду на характеристики товару і ціни конкурентів.
Етап 5. Вибір методу ціноутворення передбачає вибір визначеного підходу до ціноутворення з переважною орієнтацією на витрати, попит або конкуренцію. Відповідно до зазначених трьох орієнтирів існує три групи методів.
Етап 6. Вибір цінової стратегії – зазвичай підприємство обирає між трьома такими стратегіями: проникнення на ринок, зняття вершків, нейтральне ціноутворення.
Етап 7. Встановлення остаточної ціни передбачає ухвалення рішення щодо встановлення конкретної остаточної ціни з урахуванням сприйняття ціни покупцями і конкретної ринкової ситуації.
13.Розкрийте методологію визначення ціни за витратного ціноутворення.
Існує кілька методів визначення ціни, що базуються на витратному ціноутворенні. До таких методів належать:
ціноутворення за принципом стандартної націнки. метод полягає в додаванні до собівартості всіх товарів, що входять до конкретної товарної групи, фіксованої процентної націнки. Розміри цієї процентної націнки варіюють залежно від типу роздрібного магазина
за принципом "витрати плюс" є модифікацією методу ціноутворення на основі стандартної націнки. Під час розрахунку до суми повних витрат на виробництво товару додається визначена сума. Існує два різновиди цього методу:а) ціноутворення за принципом "витрати плюс відсоток витрат" передбачає додавання до повних питомих витрат фіксованого відсотка; б) ціноутворення за принципом "витрати плюс фіксована винагорода" передбачає додаток до витрат конкретного розміру в грошовому виразі.
Метод ціноутворення, заснований на кривих освоєння й ефекті масштабу, базується на відомій концепції, яка підтверджує, що питомі витрати більшості товарів і послуг зменшуються на 10–30% за кожного подвоєння підприємством обсягу їхнього виробництва і збуту.
14.Розкрийте цінові рішення, що забезпечують підвищений прибуток.
За певних ринкових умов підприємства мають можливість використовувати такі цінові рішення, що забезпечують підвищений рівень прибутку. Це такі рішення, як цінова дискримінація, двоповерхова ціна, блокова ціна, комплексна ціна, що можуть використовувати підприємства з різноманітною структурою витрат, які діють на ринках із різноманітним ступенем взаємозалежності учасників.У деяких випадках фірми одержують підвищений прибуток за встановлення різної ціни на той самий продукт, що й називається ціновою дискримінацією. Існує три типи цінової дискримінації: цінова дискримінація першого ступеня; цінова дискримінація другого ступеня; цінова дискримінація третього ступеня.
Цінова дискримінація першого ступеня – це такий варіант, за якого кожний покупець сплачує максимально високу для себе ціну. Цінова дискримінація другого ступеня – це практика призначення цін, що дискретно знижуються щодо різноманітних обсягів продукції, яка випускається. До цінової дискримінації третього ступеня звертаються підприємства, які визначили, що різноманітні групи покупців по-різному оцінюють їхню продукцію. За формування двоповерхової ціни ціна розпадається на дві компоненти: фіксований складник (за право зробити купівлю) і разову ціну (за кожну одиницю придбаного товару). Блокове ціноутворення – це механізм, за допомогою якого компанія може змусити споживача оплатити цінність кількох куплених одиниць продукту. Комплексну ціну використовують туристичні компанії, що пропонують своїм клієнтам "пакети послуг", які включають авіапереліт, готель, харчування, страховку, за що стягують єдину суму, не розбиваючи її на окремі складники.
15.Розкрийте методи визначення цінності товару для споживача.
Споживче позиціювання - це позиціювання, яке базується на обліку споживчої цінності і орієнтується на досягнення бажаного підприємством рівня задоволення очікувань споживачів. Споживачі внаслідок ефективного позиціювання будуть прихильниками товарів того підприємства, яке надає саму високу споживчу цінність. Споживча цінність, що надається, - це різниця між сукупною споживчою цінністю і сукупними витратами споживачів при придбанні даного товару, тобто «вигоди» споживача. Сукупна споживча цінність являє собою загальну суму цінностей товару, послуг, обслуговуючого персоналу і товарного образу, які покупець отримує при купівлі даного товару. Сукупні споживчі витрати - це загальна сума грошових, енергетичних і психологічних витрат, пов'язаних з придбанням товару. Міра задоволення споживача від здійсненої купівлі залежить від того, в якій мірі вона відповідає його очікуванням. Споживачі можуть отримувати різну міру задоволення. Якщо властивості товару відрізняються від очікуваних, то споживачі знаходяться в незадоволеному стані. Якщо властивості відповідають очікуванням, то споживач знаходиться в стані задоволення. Якщо властивості товару перевершують очікування, то споживачі перебувають в стані глибокого задоволення або насолоди. Очікування покупців формуються на основі вражень, отриманих від минулих купівель, думки друзів або співробітників, а також маркетингової інформації, відомостей про товари конкурентів і обіцянок. Маркетологи повинні уважно ставитися до формування правильного рівня очікувань. Якщо вони сформують занижені очікування відносно товару, то задовольнять покупців, але не зможуть досягти високого рівня продажу. Завищені очікування відносно товару можуть розчарувати покупців Споживче позиціювання охоплює інформаційне позиціювання і позиціювання за допомогою створення іміджу. Інформаційне позиціювання засноване на детальній інформації про товари підприємства.
16.Розкрийте суть та необхідність коригування базової ціни.
Методика корегування базової ціни основана на системі корегуючих коефіцієнтів, які відображають відносну корисність продукту для споживача через співставлення з існуючими на ринку товарами-аналогами.Послідовність реалізації цього методичного підходу наступна:
- визначення базової потреби, яку має задовольняти продукт;
- визначення головних товарів-конкурентів на ринку;
- визначення системи параметрів, по яким будуть співставлятися продукти (технічні, техніко-економічні, функціональні, ергономічні, екологічні, соціальні);
- співставлення параметрів та визначення корегуючих коефіцієнтів;
- визначення коефіцієнтів важливості кожного параметру у системному споживчому сприйманні товарів;
- корегування мінімальної базової ціни (експортної собівартості) товару, який виводиться на ринок;
- визначення можливих обсягів попиту та корегування ціни;
- прийняття рішення про остаточну ціну або інтервал, в якому вона може змінюватися.
17Розкрийте види цінового стимулювання попиту.
Види цінового стимулювання попиту.
Заходи цінового стимулювання можна поділити на три групи.
Першу групу становлять заходи, спрямовані на пряме зниження цін, а саме:• з ініціативи торговельної мережі;• з ініціативи виробника;• встановлення ціни для дрібнооптового продажу;• поєднання продажів (товари, що доповнюють один одного);• залік зношеного товару при купівлі нового;• передбачення додаткової кількості безплатного товару.
Друга група включає розповсюдження купонів, що дають право на купівлю зі знижкою, а саме:• розсилання купонів поштою;• розповсюдження купонів через пресу;• розповсюдження купонів через упаковку товару;• роздавання купонів у магазині.
Третя група об'єднує заходи зниження цін з відстроченням отримання знижки:• просте відшкодування з відстроченням (після купівлі);• відшкодування за наявності кількох доказів купівлі — у цьому разі передбачається значніше відшкодування;• спільне відшкодування з відстроченням або відшкодування у разі купівлі двох різних товарів за умови накопичення доказів.
19.Охарактеризуйте прості на складні цінові знижки.Розкрийте значення системи бонусів.
Встановлення певної ціни на товар або послугу служить для подальшого їх продажу та отримання прибутку. Дуже важливо призначити ціну таким чином, щоб вона не виявилася дуже високою або дуже низькою. Призначення високої ціни може бути чревате втратою інтересу до придбання. Призначення низької ціни теж може викликати негативну реакцію, наприклад, сумнів в якості їжі або в умінні і досвіді підприємця. Таким чином, запитувана ціна визначає якість товару або послуги у свідомості покупця і допомагає визначити положення даного продукту на ринку. Зрозуміло, чому висока ціна викликає незадоволення покупця, але не завжди зрозуміло, чому низька ціна може викликати невдоволення. Тому, одним з найважливіших інструментів ціноутворення є знижки, за допомогою яких виробник або торговий посередник регулює ціну на товар, а також ритмічність його продажів.Цінові знижки (надбавки) - це поправки до базової ціни, які застосовуються залежно від сприятливих або несприятливих умов для підприємства при реалізації його продукції.Знижка звичної (стандартної) ціни встановлюється у випадках, коли покупець придбає партію товару більшу за встановлені розмір. Сезонні знижки надаються споживачам, які здійснюють посезонну купівлю. Знижки за прискорення платні (сплата готівкою) гарантується споживачу, який порівняно з умовами контракту розраховується достроково. Знижка для заохочення продаж надається торговим посередникам для просування на ринок нових , що вимагають підвищених витрат на рекламу та послуги торгових агентів, зменшення ціни за умови повернення старого товару, стимулювання збуту (винагорода дилерам за участь в програмах реклами). Знижки для «престижних та лояльних» покупців, стимулювання споживачів. Підстави для встановлення надбавок: високий рівень якості, високий імідж, комплектація на вимогу замовника, високий рівень передпродажного та після продажного сервісу, прискорений термін постачання, відстрочення оплати, форма оплати, віддаленість регіону постачання від регіону вироблення, виготовлення товару на замовлення за специфічними вимогами споживача, обсяг партії відрізняється від звичайної
20.Розкрийте маркетингові стратегії ціноутворення в межах товарної номенклатури.
Встановлення ціни в рамках товарного асортименту. Підприємство звичайно пропонує на ринок не окремий товар, а цілий товарний асортимент. У цьому разі виникає необхідність встановлення ступінчастих цін на різні товари. Визначаючи цінову сходинку, варто враховувати розходження у витратах на різні товари, розходження в оцінках їхніх властивостей споживачами, а також ціни конкурентів. Завдання продавця полягає в тому, щоб визначити якісні розбіжності виробів, які відчуваються покупцем та обґрунтовують різницю в цінах.
Встановлення цін на товари-доповнювачі.. Складність полягає у визначенні того, що варто включити в ціну як стандартний комплект, а що запропонувати як додаткові вироби. Якщо укомплектувати товар великою кількістю додаткових виробів, ціна може зрости до такого розміру, що споживачі відмовляться від покупки. У разі ж продажу товарів без додаткових виробів споживачі можуть відмовитися від їх покупки через необхідність додаткової плати за вироби, що доповнюють основний товар.
Встановлення цін на обов’язкове приладдя. У низці галузей промисловості до основних товарів випускають так зване обов’яз¬кове приладдя, що використовується разом з основним товаром. Виробники часто встановлюють на основні товари відносно низь¬кі, а на обов’язкове приладдя — високі ціни. У результаті їм вдається отримати високий прибуток за рахунок продажу цього приладдя.
Встановлення цін на побічні продукти виробництва. Деякі галузі й виробництва часто пов’язані з одержанням побічних продуктів (наприклад металургійне виробництво). Якщо побіч¬ні продукти не мають великої цінності, а їх переробка коштує недешево, рівень ціни основного виробу підвищується. Як правило, виробник прагне реалізувати побічні продукти і найчастіше згоден продати їх за будь-яку ціну, якщо вона відшкодовує витрати на їх збереження й доставку. Це дає можливість йому знизити ціну на основний товар і зробити його конкурентноспроможнішим.
21.Маркетингові стратегії знижок і зарахувань
Цінова знижка — це частина ціни товару, яку можуть впроваджувати підприємства-виробники з метою стимулювання і зацікавлення підприємств-реалізаторів продавати продукцію. Цінові знижки є добровільними і необов'язковими.
Підприємство-реалізатор продає вироби за різними цінами з урахуванням особливостей товару, часу реалізації, форми розрахунку, особливостей безпосередньо споживачів та інших чинників. У більшості випадків ціни публікуються в різних довідниках та прейскурантах. Але за фактичної реалізації та з метою стимулювання її збільшення підприємство надає різні цінові знижки. Найбільш повну класифікацію цінових знижок розробив Л.О. Шкварчук, який поділив усі цінові знижки за різними ознаками.
1. При купівлі товарів з метою:
• зменшення товарних запасів та підвищення своєї ліквідності;
• збільшення доходів і прибутку за рахунок зростання обсягів реалізації товарів та прибутку від неї.
2. При продажу товарів з метою:
• максимально можливого збільшення своїх доходів для повного відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією товарів. Крім того, підприємство намагається відшкодувати різні непередбачені витрати, пов'язані з втратою якості виробу при його пошкодженні, транспортуванні та реалізації, внаслідок усихання, випаровування, витікання та інших звичайних збитків. Також враховуються збитки внаслідок зміни кон'юнктури ринку, зміни попиту та вимог споживачів, збільшення витратомісткості виробів за незалежними від підприємства причинами (наприклад, збільшення тарифів або інших форс-мажорних ситуацій, урядових рішень та ін.), відшкодування втрат споживчої вартості товару та зміни інших чинників;
• впливу на ціну продажу, причому не тільки в бік збільшення, а й у бік зменшення. Головною метою при цьому є покращання матеріального становища підприємства, досягнення його сталого стану, зменшення заборгованості, ліквідація надлишків виробничих та товарних запасів, підвищення оборотності активів. Зі зменшенням низько ліквідних виробничих і товарних запасів,, а також виробництвом готової продукції та збільшенням її реалізації, вони перетворяться у високоліквідні грошові активи. Зі зменшенням ціни за рахунок надання різних знижок підприємство збільшує обсяги реалізації товарів і скорочує розмір фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення одного обороту.
Надання цінових знижок може бути викликане різними чинниками. Так, наприклад, цінова знижка може надаватися внаслідок зниження якості виробу або інших споживчих характеристик. Ефективність від таких знижок не дуже висока, оскільки споживач цей крок вважає вимушеним для підприємства і не дуже поспішає купувати такий товар.
Цінова знижка надається після закінчення основних строків реалізації товарів з метою зменшення і ліквідації їх залишків. Надається у випадку невдало розробленої цінової політики, що призводить до втрат своїх доходів та прибутків.
Цінові знижки, які надаються з метою стимулювання збільшення реалізації товарів за умови не зменшення якості виробу, його асортименту та інших споживчих характеристик. Такі знижки вигідні як для споживача, так і для підприємства, яке їх надає.
Надання знижок з урахуванням окремих особливостей виробництва та реалізації товару. Наприклад, при реалізації не розфасованого товару, або товару у великій упаковці тощо.
Знижка залежно від особливих споживчих характеристик товару. Наприклад, при реалізації товарів низької якісної характеристики (солі різного помелу, борошна м'яких та грубих сортів та ін.).
На транспортних підприємствах можуть установлюватися різні знижки, з урахуванням особливостей транспортування, виду перевезень, виду транспортного засобу, наповненості транспортного засобу, вимушеного перевезення порожнього транспортного засобу в протилежний кінець (у випадках, коли цей транспортний засіб завантажується, та ін.).
При наданні різних послуг знижка може надаватися за зменшення строків їх надання або застосування особливих більш якісних матеріалів та ін.
Як особливий вид знижок можна виокремити уцінку. Як правило, це зниження ціни на виріб у випадку втрати ним первісних споживчих властивостей і відсутності попиту населення на нього. При цьому проводиться розпродаж товарів, як товарів широкого вжитку, так і продукції виробничо-технічного призначення. Це стосується товарів, які не користуються попитом більше трьох місяців. Розмір уцінки визначається на підприємствах-виробниках і торговельних підприємствах визначеною комісією, до складу якої входять керівництво підприємства та фахівці. Після уцінки товари перемарковуються і на них виставляється нова ціна.
Найбільш поширеними є такі знижки.
1. Дилерська знижка, що надається посередникам (як Юридичним, так і фізичним особам) з мстою стимулювання підвищення обсягів реалізації продукції підприємства та знаходження нових підприємств-продавців.2. Знижка за кількість проданого товару за прогресивною шкалою — це зменшення ціни товару для споживачів, які купують їх у великій кількості, тобто на кожну наступну партію товару підприємство виробник зменшує відпускну ціну. Так, наприклад, при придбанні підприємством-споживачем партії товару в 50 одиниць ціна за одиницю виробу дорівнюватиме 100 грошовим одиницям. Якщо споживач придбає партію товару в 100 одиниць, то відпускна ціна буде нижчою на 2 %, у 150 одиниць — на 4 % і т. д.
3. Знижка за платежі готівкою (або знижка "скойте") — зменшення ціни товару для споживача, який оперативно оплачує свої рахунки. Як приклад може бути умова "2/10 нетто 30". Це означає, що оплату треба зробити не пізніше 30-го дня з моменту придбання товару або укладання угоди. Якщо оплата зроблена через 10 днів, то сума платежу зменшується на 2 %. Ця знижка надається кожному покупцю, який виконує цю умову, що дає змогу покращити стан розрахунків покупця з продавцем і скоротити витрати, пов'язані з погашенням виданих кредитів та безнадійних боргів.
4. Функціональні знижки надаються торговельним підприємствам або підприємствам, які виконують функції продажу, зберігання та обліку товарів. Виробник надає цю знижку відповідно до одержаних послуг різними учасниками каналів збуту.
5. Сезонні знижки — зниження ціни для споживачів, які роблять закупівлю товарів та оплату послуг у міжсезонний період. Це дає змогу виробнику-продавцю підтримувати постійний рівень реалізації протягом року.
6. Знижки на першу партію товару надаються споживачам, які придбавають партію товару вперше. В умовах насиченості ринку виробник не може чітко розрахувати попит на свій новий виріб, тому й надає знижку для зацікавленості підприємства, яке реалізуватиме його.
7. Експортні знижки надаються іноземним партнерам за товари, які реалізуються за кордон.
8. Особисті знижки найчастіше застосовуються для постійних партнерів, з метою встановлення більш тісних і постійних контактів,
9. Закриті знижки можуть бути внутрішньо-фірмовими (встановлюються на підприємстві, в його підрозділах, філіях) і внутрішньо-регіональними (на окремо визначеній території.
10. Приховані знижки. Проведення заходів рекламного характеру із зазначенням торговельних точок, в яких можна купити цей виріб, що реально зменшує витрати торговельно-посередницького підприємства на їх реалізацію.
11. Знижки за комплексну закупівлю товарів. Знижка на основний товар, за умови, що разом з ним буде проданий додатковий товар, який доповнює його. (Наприклад, в комплекті з комп'ютером може продаватися окреме програмне забезпечення, а з копіювальною технікою може реалізовуватися папір тощо.) При цьому покупець має повне право відмовитись від додаткових виробів. В окремих випадках як доповнюючі можуть продаватися і товари інших фірм.
12. Знижка за повернення раніше купленого товару. Фірма при продажі нових моделей своїх виробів надає знижку покупцям, які повертають старі моделі товару цієї фірми. Так, наприклад, при придбанні нової моделі автомобіля, фірма-виробник надає покупцю знижку, якщо він повертає застарілу модель цієї самої фірми. При цьому фірма отримує не тільки відносно постійного покупця, а й постійний ринок збуту, має фінансові ресурси для здійснення перебудови виробництва та впровадження нових досягнень науково-технічного прогресу, а також може використовувати як запасні частини для ремонту окремі деталі із застарілих машин.
13. Знижки за сервісне обслуговування. Це, як правило, знижки на післяпродажне обслуговування своїх виробів. 06слуговування може надаватися й безкоштовно, що, по суті, є знижкою при продажу товару.
14. Клубні знижки. Практика надання таких знижок дуже поширена в різних країнах світу. Сутність її в утворенні різних клубів, які укладають угоди з виробниками (або фірмами-продавцями) на надання знижки при придбанні товарів. Для цього кожному члену клуба видається дисконтна картка, за якою і надається знижка. Для членів клубів є мережа торговельних підприємств, підприємств масового харчування, сфери обслуговування, підприємств дозвілля, медичного обслуговування та ін., де діє ця знижка. Максимальна знижка може сягати 40 % вартості покупки.
15. Залікові знижки. Інші види знижок у прейскурантних цінах. Наприклад, товарообмінний залік зменшення ціни нового товару за умови повернення старого.
16. Знижки на пакетне придбання товарів. Знижка на товари, які пакуються в заводських умовах у пакети, причому чим більша кількість товарів у пакеті, тим вагомішою може бути знижка.
17. Знижка при придбанні товарів у наборі. Знижка на товари, які доповнюють один одного і можуть використовуватись тільки разом.
18. Знижки на подарунок. Знижки на товари, які придбаваються як подарунок (наприклад перед святами для співробітників фірм).Усі ці та інші знижки тією чи іншою мірою мають місце й у системі ціноутворення України. При поглиблені ринкових відносин сфера дії знижок буде розширюватись, а їх кількість — збільшуватися.
Зарахування - ще один вид знижок. Наприклад, товарнооборотниє зарахування - це зниження ціни на новий товар за умови, що покупець здав старий.
(Найчастіше застосовується в торгівлі автомобілями або іншими товарами тривалого користування.) Під зарахуваннями, направленими на стимулювання збуту, розуміють виплати або знижки з ціни для винагороди ділерам за участь в програмах реклами і підтримки збуту
23. Розкрийте алгоритм формування цінової політики підприємства.
Алгоритм формування цінової політики підприємства. У загальному вигляді процедуру розроблення цінової політики, а потім і визначення на її основі конкретних рівнів цін, побудовано на зведенні різних факторів, здатних вплинути на умови збуту і прибутковість операцій фірми за різних варіантів цін на продукт (рис.). покупці Конку-ти держава витрати
Цінова політика впливає на комерційні успіхи підприємства. Тому до розроблення своєї цінової політики підприємству необхідно проаналізувати всі фактори, що впливають на вибір конкретної цінової політики. До таких факторів належать: попит, цінова політика держави, життєвий цикл товару, модель ринку, канали товароруху, конкуренція, витрати, методи ціноутворення, маркетингова стратегія підприємства. Цінова політика явл. собою інтегровану систему, куди входять: взаємозв’язок цін на товари в рамках асортименту, використ. спеціальн. знижок і змін цін, зіставлення своїх цін і цін конкурентів, методи формування цін на нові товари. Політика ціноутвор. Може переслідувати різноманітні цілі: • Довго- та короткотермінова максимізація прибутку або долі ринку. • Ек. зростання за рах. цін. • Зниження чуттєвості споживача до цін. • Обмеження потенційної конкуренції. Розширення попиту. Алгоритм формування: 1) вибір конкретних цілей ціноутворення відповідно до маркет.політики підпр-ва. 2) розробка цін.стратегії. 3)визначення рівня ціни на продукцію. 4)впровадження тактичних заходів з метою досягнення поставлених цілей.
24.Алгоритм формування цінової політики підприємства.
У загальному вигляді процедуру розроблення цінової політики, а потім і визначення на її основі конкретних рівнів цін, побудовано на зведенні різних факторів, здатних вплинути на умови збуту і прибутковість операцій фірми за різних варіантів цін на продукт (рис.).
покупці Конку-ти держава витрати.Цінова політика впливає на комерційні успіхи підприємства. Тому до розроблення своєї цінової політики підприємству необхідно проаналізувати всі фактори, що впливають на вибір конкретної цінової політики. До таких факторів належать: попит, цінова політика держави, життєвий цикл товару, модель ринку, канали товароруху, конкуренція, витрати, методи ціноутворення, маркетингова стратегія підприємства. Цінова політика явл. собою інтегровану систему, куди входять: взаємозв’язок цін на товари в рамках асортименту, використ. спеціальн. знижок і змін цін, зіставлення своїх цін і цін конкурентів, методи формування цін на нові товари.
Політика ціноутвор. Може переслідувати різноманітні цілі:
• Довго- та короткотермінова максимізація прибутку або долі ринку.
• Ек. зростання за рах. цін.
• Зниження чуттєвості споживача до цін.
• Обмеження потенційної конкуренції.
• Розширення попиту.
Алгоритм формування: 1) вибір конкретних цілей ціноутворення відповідно до маркет.політики підпр-ва. 2) розробка цін.стратегії. 3)визначення рівня ціни на продукцію. 4)впровадження тактичних заходів з метою досягнення поставлених цілей.
25Охарактеризуйте формування цілей ціноутворення залежно від характеру маркетингової діяльності.
Формування цілей ціноутворення залежно від характеру маркетингової діяльності. Ціль будь-якої фірми полягає, звичайно, у забезпеченні рентабельності та отриманні найбільшої суми прибутку. Така ціль може досягатися різними шляхами, тому фірма зацікавлена у визначенні стратегічних пріоритетів у питанні встановлення цін. У загальному вигляді можна виокремити три групи цілей, які сфокусовані: на прибутках, на обсягах продажу, на конкуренції. Цілі, пов'язані з прибутком, — це максимізація прибутку і досягнення заданої норми віддачі на інвестований капітал. Першу на практиці важко реалізувати: вона не лише потребує точного знання функцій попиту і витрат щодо кожного товару, а й нереалістично передбачає стабільність факторів середовища і конкуренції. Проблеми розрахунку оптимальної ціни розглядатимуться нами далі. Ціль отримання заданої норми віддачі на капітал використовується дуже широко, набуваючи на практиці форми вибору «достатньої ціни», ціни, що забезпечує за планованого обсягу продажу «розумний» рівень віддачі на інвестований капітал. Такий підхід прийнято багатьма великими фірмами, він простий, проте в концептуальному плані помилковий, оскільки не враховує те, що саме ціна в кінцевому підсумку визначає рівень попиту. Цілі, пов'язані з обсягами продажу, фокусуються на обсязі продажу, спрямовані на максимізацію виручки чи частку ринку, тобто на достатні темпи зростання продажу. Максимізація частки ринку передбачає вибір ціни проникнення, тобто ціни, нижчої за ціни конкурентів, і такої, яка дасть змогу якнайшвидше розширити обсяг продажу і тим самим збільшити свою частку ринку. Після досягнення домінуючої позиції ставиться ціль отримання достатньої норми віддачі на капітал. Як відомо, таку стратегію часто застосовують фірми, що досягли високого ефекту досвіду, і ті, які йдуть на зниження своїх цін в міру зростання обсягів збуту. Суттєво відмін-ною стратегією є стратегія «зняття вершків». Тут ставиться ціль отримання більшої виручки за рахунок того, що деякі споживачі чи сегменти готові платити високу ціну у зв'язку з високою цінністю товару. Отже, максимізація виручки досягається за рахунок високої ціни, а не великих обсягів збуту. Цілі, пов 'язані з конкуренцією. Цілі, орієнтовані на конкуренцію, пов'язані або зі стабілізацією цін, або з позиціонуванням відносно конкурентів. У галузях, де домінує одна фірма-лідер, ставиться ціль встановити стійке співвідношення міжцінами на конкуруючі товари та уникнути великих цінових коливань, здатних підірвати довіру покупців. Друга ціль ставиться фірмою, коли вона розуміє, що не спроможна впливати наринок. Така ситуація є типовою за наявності домінуючої фірмиі стандартизованих товарів. В такому випадку організація віддає перевагу концентруванню своїх зусиль на конкуренції занеціновими факторами. Можливі й інші стратегічні цілі, наприклад, виживання.
26.Розкрийте суть встановлення ціни з метою усунення конкурентів.
На рівень цін підприємства, фірми впливають ціни конкурентів. Виробник повинен знати ціни і якість товарів своїх конкурентів. Для цього використовують різні способи: порівняння цін за допомогою прейскурантів, закупівля устаткування і перевірка його якості, вивчення думки покупців про якість товарів конкурентів та рівень цін на товари.Якщо встановлено, що якість товару не поступається якості товару конкурентів, встановлюють ціну, близьку до ціни товару конкурентів. Якщо товар за якістю кращий, ніж товари конкурентів, можна встановити вищу ціну. Найбільш поширеними методами встановлення цін з метою усунення конкурентів є: метод поточної ціни, ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів. Вибір ціни на основі рівня поточних цін орієнтує діяльність фірм щодо ціноутворення передусім не на власні витрати, а на ситуацію на ринку, на цінову політику фірм-конкурентів. Поведінка фірм адекватна їхньому становищу на ринку. Фірма-лідер, як правило, диктує свої умови. Дрібніші фірми можуть собі дозволити орієнтуватися на лідера, змінювати ціну після того, як це зробив він. Метод ціноутворення, що орієнтується на рівень поточних цін, досить поширений. Він створює атмосферу справедливого підходу до встановлення ціни в цілому по галузі. А це дає змогу підприємствам отримувати певну норму в прибутку. Ціноутворення з урахуванням реакції конкурента. Як і в попередньому випадку, такий підхід до встановлення ціни має місце на олігопольних ринках. Саме на таких ринках конкуренти особливо взаємочутливі до тієї чи іншої зміни цін. Установлення Цін за таким методом передбачає передовсім ретельне вивчення Реального їх рівня, цінової політики та стратегічних цілей конкурентів, їхніх інтересів та можливостей також знизити ціни на свої товари чи послуги. За основу такого методу встановлення ц;н підприємство бере свій власний набутий у минулому досвід. Фірмі необхідно знати ціни та
рівень якості товарів своїх конкурентів. Отримати цю інформацію можливо
такими способами. Фірма може доручити своїм представникам провести
порівняльні закупівлі, щоб співставити ціни та власні товари між собою.
Вона в змозі отримати прейскуранти конкурентів, купити їхнє обладнання і
розібрати його. Вона здатна також закликати покупців висказати свою
думку щодо цін та якості товарів конкурентів.
27.Охарактеризуйте еластичність попиту, її сутність, методи визначення. Види еластичності попиту.
Для визначення міри чутливості попиту на товари до змін у ціні використовується поняття цінової еластичності попиту. Вона визначається відношенням зміни величини попиту (у %) до зміни цін (у %). E=Q2 –Q1 /(Q1+Q2)/2:P2-P1/(P1+P2)/2 Кількісно еластичність може бути описана в такий спосіб. Коли відсоткове зниження ціни викликає таке ж відсоткове збільшення обсягів продажу товару, то має місце еластичний попит Ed>1. Попит швидше за все буде еластичним, якщо: - Заміни товару немає - Покупці не відразу помічають підвищення цін Покупці повільно змінюють свої купівельні навички, і не поспішають з пошуком дешевих товарів - Покупці вважають, що підвищена ціна виправдана підвищеною якістю. Якщо ж відсоткове зниження ціни в точності компенсується відповідним % зростанням обсягів продажів товарів, то спостерігається одинична еластичність попиту. І нарешті, якщо зниження ціни викликає дуже не значне зростання обсягів продажів. Можна говорити про нееластичний попит, тобто еластичність попиту менша за одиницю. Нееластичність спостерігається за таких обставин: - Товар має достатній ступінь новизни- Товар сподобався певній категорії покупців і зайняв свій сегмент - Підвищення виправдовується зміною на краще якісних показників товару - Зміна ціни обумовлюється змінами в економіці (інфляція) і т.д. На рівень еластичності попиту взагалі впливають такі фактори: - Важливість і невідкладність потреби, що задовольняється товаром - Кількість і присутність замінників товару - Наявність у товару необхідних для його використання доповнень - Кількість споживаного товару - Рівень грошових доходів і витрат споживачів - Наявність конкурентів- Використання підприємством заходів щодо стимулювання збуту - Залежить також від факторк часу Еластичність попиту багато в чому залежить від поінформованості покупців про ціни, що є не досконалим критерієм їх еластичності.
28.Визначте особливості конкуренції в умовах вітчизняного ринку та її вплив на процес ціноутворення.
Важливий елемент, що впливає на рівень цін, — конкуренція. Залежно від того, хто контролює ціни, вирізняють три види конкурентного середовища.
Середовище, де ціни контролюються ринком, відрізняється високим ступенем конкуренції, а також подібністю товарів і послуг. Саме в цьому середовищі підприємству важливо правильно встановити ціни. Завищені ціни відвернуть покупців і залучать їх до конкуруючого підприємства, а знижені ціни не забезпечать умов для продуктивної діяльності. Однак приховати від конкурентів успішну цінову стратегію неможливо. У зв’язку з цим перед керівництвом підприємства стоїть велике і важке завдання — побачити перспективи обраної стратегії цін, не допустити переростання конкуренції в цінові війни. Види конкурентного середовища
Середовищу, ціни в якому контролюються підприємством, притаманні обмежена конкуренція і відмінності в товарах (послугах). У цих умовах підприємствам відносно простіше функціонувати, одержуючи високі прибутки: їхня продукція поза конкурен¬цією. І за високих, і за низьких цін на свою продукцію підприємства знаходять покупців, а вибір ціни залежить тільки від стратегії та цільового ринку.
Середовище, де ціни контролюються державою, поширюється на транспорт, зв’язок, комунальні послуги, низку продовольчих товарів — тобто на товари і послуги, складові каркасу цін. Урядові організації, уповноважені контролювати ціни, повинні встановлювати їхній рівень після всебічного вивчення інформації, отриманої від зацікавлених у даному товарі сторін — від споживачів та виробників. Кінцева ціна товару залежить від витрат на придбання сировини, робочої сили, окремих компонентів товару, від витрат на транспорт, рекламу, охорону довкілля. Зазначені витрати не можуть контролюватися підприємством, але повинні бути враховані в процесі ціноутворення. Досягти цього підприємство може кількома способами.
По-перше, зі зростанням витрат підприємство може підвищити ціни на свою продукцію, перекладаючи всю вагу цього на споживачів.
По-друге, підприємство може частково компенсувати зростання витрат за рахунок своїх внутрішніх резервів, не змінюючи асортименту продукції.
По-третє, підприємство може змінити вироби (зменшити їхній розмір, незначно знизити якість за рахунок використання більш дешевої сировини), але зберегти рівень цін незмінним. Звичайно це відбувається у разі випуску товарів масового попиту, на які встановлюються довгострокові ціни.
По-четверте, підприємство може вдосконалити продукцію до такого ступеня, що зростання ціни не розглядатиметься покупцями як надмірне, а скоріше пов’яжеться у свідомості з підвищеним комфортом, високою якістю і престижем товару.
29.Охарактеризуйте процес сформування цінової стратегії підприємства.
Процес формування цінової стратегії підприємства.
Цінова стратегія – це напрям дій фірми щодо ціноутворення з метою досягнення визначених цілей у певній ринковій ситуації протягом конкретного періоду.
Перш ніж формувати цінову стратегію, підприємство повинно зібрати і ретельно проаналізувати інформацію про витрати, покупців, конкурентів. Для ефективного використання інформації послідовно здійснюють такі покрокові процедури:
Перший крок – фінансовий аналіз, у процесі якого йде пошук відповідей на такі запитання:
Який необхідний обсяг продажу для нових продуктів або нових покупців, щоб виправдати додаткові постійні витрати?
Чому дорівнює граничний прибуток від товару за різних рівнів цін?
Який додатковий обсяг продажу необхідний, щоб нижча ціна сприяла одержанню більшого прибутку?
Який додатковий обсяг продажу необхідний, щоб покрити додаткові постійні витрати (наприклад, на рекламу і додаткові узгодження), пов'язані з цим рішенням?
Другий крок – сегментаційний аналіз, спрямований на виявлення купівельних переваг і навиків для визначення можливості покупки товару за запланованою ціною цільовою групою покупців.
Третій крок – аналіз конкуренції, який дає змогу оцінити цінові дії підприємства з урахуванням конкурентів, що функціонують на ринку.
Завершальним етапом ретельного аналізу витрат, покупців і конкурентів є формування вигідної цінової стратегії, або цінової стратегії, реалізація якої принесе підприємству найвищий прибуток у тривалому періоді часу.
30.Розкрийте види маркетингових стратегій ціноутворення.
1. Стратегія «знімання вершків». Така політика використовується щодо товарів, які належать до категорії модних новинок, котрі мають незначну тривалість життєвого циклу. Вона характеризується максимально можливими високими цінами під час виведення на ринок нового товару і часу його існування на цьому ринку як товару-новинки. Передумовами використання такої політики є високий, майже ажіотажний попит на такий товар, незначна еластичність попиту, наявність відповідного цінового сегмента ринку споживачів, необізнаність покупців з реальними витратами виробника на виробництво цього товару, а також мала ймовірність швидкої реакції конкурентів.
З великим успіхом використовує цю стратегію компанія Intel. Коли Intel вперше пропонує ринку нову мікросхему, її ціна починається з рівня 1000 доларів. Як тільки перша хвиля продажів спаде, а з боку конкурентів починають з’являтися обіцянки поставити на ринок аналогічний товар, Intel знижує ціни до рівня, доступного нижчому «прошарку» споживачів. Врешті-решт ціна опускається до 200 доларів за мікросхему. Таким чином, Intel знімає максимально можливу кількість «вершків» з різних сегментів ринку.
Перевагами такої політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво та маркетинг, отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу підприємства як новатора, а також регулювання небажано високого попиту. Проте високий рівень цін є занадто привабливим і для конкурентів, що може змусити підприємство відмовитись у кінцевому підсумку від дальшої роботи з даним продуктом, штучно скоротити його життєвий цикл.
2. Стратегія престижних цін. Ця політика має на увазі утримування підприємством досить високих цін на свої товари. Головною передумовою такої політики є висока репутація підприємства, надзвичайно висока якість та унікальність його продукції, загальне визнання його товарної марки. При цьому висока ціна для певних сегментів ринку є елементом підтвердження престижу споживачів. Наприклад, фірма «Мерседес-Бенц» - виробник легкових автомобілів та вантажівок – використовує саме престижні ціни для своїх машин.
Головним недоліком такої політики є залежність підприємства від негативних кон’юнктурних змін. Але будь-там що для збереження престижу ціни не зменшуються, оскільки це означало б перехід підприємства і його продукції в нижчу категорію, а повернення назад, як уже зазначалося, є майже неможливим.
3. Стратегія проникнення. Не всі компанії починають впровадження нового товару з високих цін, а задовольняються невеликими, але досить прибутковими сегментами. Для того, щоб швидко й глибоко «проникнути» на ринок, швидко привернути увагу максимальної кількості покупців та завоювати велику частку ринку, вони встановлюють на новий товар відносно низьку ціну.
Наприклад, стратегію проникнення на ринок натуральних соків використовує компанія, яка виробляє соки «Господарочка», головним лозунгом яких є «Соки «Господарочка» за ціною подарунка». Рівень її роздрібних цін на момент виведення товару на ринок значно нижчий, ніж у товарів-конкурентів відомих виробників – «Sandora», «Смак», «Вінні».
Вона використовується підприємством для виведення своїх товарів на нові ринки, створення там належного попиту. Такій політиці притаманні низькі початкові ціни, які в міру зростання попиту, популярності товарів, їх відповідної адаптації до нових ринків поступово можуть також підвищуватись. До такої політики вдаються тоді, коли на ринку, що освоюється підприємством, існує досить високий рівень конкуренції і коли його можна поділити на сегменти, виокремлюючи ті з них, де еластичність попиту є високою, а споживачі не сприймають низької ціни як показник низької якості продукції.
Головна передумова використання такої політики полягає в наявності достатньо місткого ринку, необхідної кількості товарів, що робить можливим досягнення великих обсягів товарообороту, а за рахунок цього проходження підприємством точки беззбитковості, отримання ним прибутків.
Перевагами тут є наявність реальних можливостей проникнення на ринок за рахунок надання споживачам конкретних цінових вигід, створення підприємству конкурентного пріоритету. Проте в такій політиці є й недоліки — збитки, які мають місце у процесі впровадження продукту на ринок, і ризик не пройти точку беззбитковості.
4. Стратегія встановлення цін у рамках товарного асортименту. Зазвичай компанії розробляють не окремий виріб, а ряд виробів, які становлять асортиментну групу товарів. Наприклад, компанія Kodak пропонує асортиментну групу фотоплівок, в яку поряд із звичайною фотоплівкою Kodak входять дорожчі фотоплівки Kodak Gold та Royal Gold, для отримання високоякісних професіональних фотознімків, і недорога фотоплівка Funtime, яка не поступається за якістю приватним маркам. Кожна марка фотоплівки випускається в котушках з різною кількістю кадрів та різною світлочутливістю.
При встановленні цін у рамках товарного асортименту підприємство повинно прийняти рішення про диференціювання цін на різні товари, що утворюють асортиментну групу. При визначенні цінового інтервалу слід враховувати різницю у собівартості товарів, споживче сприйняття їхніх диференційованих властивостей, а також ціни конкурентів на аналогічні товари.
5. Стратегія диференціювання цін. Це продаж того самого продукту різним покупцям, або в різний час (у тому числі і протягом доби), або на різних територіях за різними цінами. Така політика виконує два завдання:
• по-перше, пристосувати діяльність підприємства до умов різних ринків (сегментів), де існують різні умови конкуренції, інтенсивність попиту, доходи споживачів, сприйняття ними того чи іншого рівня цін;
31.Розкрийте суть спеціальних стратегій ціноутворення.
Стратегії дискримінації:
1. З урахуванням категорій споживачів — різні покупці за той самий товар сплачують різні ціни.
2. З урахуванням варіанта товару — різні варіанти товару продають за різними цінами, однак без урахування різниці у витратах на виробництво.
3. 3 урахуванням місцезнаходження — товар продається за різними цінами в різних районах. При цьому витрати на його виробництво та пропозиція в цих районах однакові (квитки в театр залежно від ряду й місця).
4. З урахуванням часу.
Для того щоб стратегія встановлення цінової дискримінації дала очікувані результати, мають виконуватись певні умови:
- ринок має піддаватися сегментуванню, а отримані сегменти — різнитись інтенсивністю попиту;
- споживачі сегмента, де товар продають за низькою ціною, не повинні мати змоги перепродати його за вищою ціною в тому сегменті, де такий товар фірма продає за вищою ціною;
- конкуренти не повинні мати змоги продавати товар дешевше в сегменті, де фірма пропонує його за високою ціною; встановлення дискримінаційних цін не повинно викликати у споживачів обурення і породжувати ворожість; застосовувана фірмою конкретна форма цінової дискримінації не повинна бути протиправною щодо закону.
32.Визначте суть контролю цінових рівнів.
Контроль цін припускає постійний моніторинг і корегування цінової політики у відповідь на поведінку покупців, конкурентів і торгівлі. Існує кілька головних аспектів контролю.
Перший аспект – контроль за рівнем націнок, встановлюваних посередниками. Виробник зазвичай продає свій товар через посередників, що іноді призначають такі націнки, що кінцева ціна товару в кілька разів перевищує ціну виробника і може перешкоджати успішній реалізації товару. Тому виробнику необхідно передбачити засоби впливу на посередника для провадження ефективної цінової політики.
Другий аспект контролю – контроль реакції ринку на зміну цін.
Зміна цін можлива за двома напрямами: зниження цін і підвищення цін.
Підвищення цін може бути виправдано результатами відповідного маркетингового дослідження, яке показало, що споживачі цінують товар вище, ніж його оцінив виробник.
Зниження ціни виникає внаслідок усвідомлення того, що ціну завищено порівняно з цінністю відповідного товару для споживачів.
33.Охарактеризуйте реакцію споживачів на зміну цін.
Реакція споживачів на зміну цін.
За допомогою характеристик цінової еластичності попиту вимірюється кількісна, а іноді і якісна, реакція покупців на зміну ціни (вартісна чутливість).але саме продавця цікавить, як змінюється купівельний попит на визначений товар за підвищення чи зниження продажних цін.
Для визначення міри чутливості попиту на товари до змін у ціні використовується поняття цінової еластичності попиту.
Попит швидше за все буде еластичним, якщо:
- Заміни товару немає
- Покупці не відразу помічають підвищення цін
- Покупці повільно змінюють свої купівельні навички, і не поспішають з пошуком дешевих товарів
- Покупці вважають, що підвищена ціна виправдана підвищеною якістю.
Якщо ж відсоткове зниження ціни в точності компенсується відповідним % зростанням обсягів продажів товарів, то спостерігається одинична еластичність попиту.
І нарешті, якщо зниження ціни викликає дуже не значне зростання обсягів продажів. Можна говорити про нееластичний попит, тобто еластичність попиту менша за одиницю. Нееластичність спостерігається за таких обставин:
- Товар має достатній ступінь новизни
- Товар сподобався певній категорії покупців і зайняв свій сегмент
- Підвищення виправдовується зміною на краще якісних показників товару
- Зміна ціни обумовлюється змінами в економіці (інфляція) і т.д.
На рівень еластичності попиту взагалі впливають такі фактори:
- Важливість і невідкладність потреби, що задовольняється товаром
- Кількість і присутність замінників товару
- Наявність у товару необхідних для його використання доповнень
- Кількість споживаного товару
- Рівень грошових доходів і витрат споживачів
- Наявність конкурентів
- Використання підприємством заходів щодо стимулювання збуту
- Залежить також від факторк часу.
Еластичність попиту багато в чому залежить від поінформованості покупців про ціни, що є не досконалим критерієм їх еластичності.
Звичайно виокремлюють 10 найбільш істотних чинників:
1) ефект існування товарів-замінників;
2) ефект унікальності;
3) ефект витрат на зміну товарної марки;
4) ефект ускладнення порівнянь;
5) ефект оцінки якості через ціну;
6) ефект високої ціни товару;
7) ефект вагомості кінцевого результату;
8) ефект поділу витрат на купівлю;
9) міра «справедливості» ціни;
10) ефект створення запасів;
Розглянемо чинники докладніше.
Ефект товарів-замінників. Модель економічної цінності спра¬цьовує досить точно в тих випадках, коли покупець володіє всією існуючою інформацією про альтернативи витрати своїх грошей. Але в реальному житті покупець частіше тоне в море інформації і спирається у своїх судженнях на ті уривчасті дані, що йому вдалося одержати тим чи іншим способом.
Саме тому добрі туристичні путівники зазвичай рекомендують робити покупки, обідати чи змінювати валюту не на централь¬них вулицях. Здавалося б, саме тут, де концентрація аналогічних закладів найбільш висока, конкуренція повинна приводити до максимального зниження цін. Нічого подібного, ціни тут значно вищі, ніж на більш віддалених від центра вулицях, і до того
ж розрізняються від закладу до закладу. Причина проста: основний клієнт цих закладів торгівлі і суспільного харчування — недосвідчений турист, що опинився тут уперше і, може, єдиний раз у житті. Він погано уявляє розташування альтернативних магазинів і рівень цін у них, і йому важко вирішити: чи варто витрачати наявний в нього обмежений час у пошуках більш дешевих товарів?
Унікальність. Найважливішим способом керування чутливістю до рівня ціни є заходи, засновані на використанні ефектуунікальності, тобто можливості створення в покупця відчуття неправомірності яких-небудь порівнянь, тому що пропонований йому товар є «унікальним». Якщо така маркетингова політика виявляється успішною, то покупець позбавляється орієнтиру у вигляді «ціни байдужості», а його чутливість до рівня ціни виявляється зниженою.
Ефект унікальності — чим унікальніший товар за своїми властивостями, тим меншою буде чутливість покупців до рівня його ціни, коли вони порівнюватимуть його з альтернативними товарами. Саме тому багато фірм, що діють на ринках з безліччю товарів-замінників, змушені витрачати значні кошти на додання своїм продуктам таких унікальних властивостей, завдяки яким вони б вийшли з ряду аналогів. Якщо це вдасться зробити, то результат перевищить усі витрати.
Звичайно, додання продукту рис унікальності ще не вирішує проблеми. Необхідно, по-перше, поінформувати про це покупця, а по-друге — переконати його в тому, що ця унікальність справді дозволяє йому досягти нової якості в споживанні.
Витрати на переключення. Унікалізація товару дозволяє знизити чутливість покупців до рівня ціни за рахунок ще одного особливого чинника. Він виявляється в тому випадку, якщо перехід від однієї марки товару до іншої приводить до додаткових витрат для покупця, оскільки інакше використовувати нову марку настільки ж ефективно, як стару, не вдається. Це добре простежується на ринках складної технічної продукції, використання якої вимагає дорогого навчання персоналу.
34.Реакція конкурентів на зміну цін.
За наявності на ринку конкуренції прийнятність для споживача цін продавця значною мірою визначаються тим, якої компенсації вимагає конкурент. У цьому зв‘язку для продавця є доцільним стежити за відносною привабливістю цін на свої послуги.
В якості провідної ціни розглядається ціна на ринковий товар-лідер (щодо рівня продажних цін) чи сформований рівень середньогалузевих цін. При цьому індивідуально обумовлений продавцем розмір ціни може як збігатися з провідною ціною, так і відхилятися від неї у бік зменшення.
Вплив фактора конкуренції на ухвалення рішення про встановлення ціни на товар залежить від структури ринку, тобто від кількості і типу підприємств, що працюють на ньому. Підприємства, які визначаючи ціну на свій товар виходять винятково з умов конкуренції, встановлюють її нижчою за ринкові ціни, на рівні ринкових чи вищою за них залежно від лояльності споживачів, наданого сервісу, образу товару, реальної чи передбачувальної відповідної реакції конкурентів. Відмінні риса таких підприємств полягає в тому, що вони не прагнуть зберегти постійну залежність між своїми цінами і витратами і рівнем попиту.
Найбільш поширеними методами встановлення цін з орієнтацією на умови конкуренції є: 1-метод поточної ціни; 2-метод слідування за лідером; 3-ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів; 4-тендерне ціноутворення.
35.Охарактеризуйте суть ризику в ціноутворенні.
Економічний ризик — це діяльність суб’єктів економічних відносин, пов’язана з подоланням невизначеності ситуації неминучого вибору, у процесі якої існують можливості оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі та відхилення від них за всіма розглянутими варіантами.
Приймаючи рішення у процесі господарської діяльності, необхідно:
1) враховувати ступінь імовірності досягнення потрібного результату та імовірність відхилення від нього;
2) намагатися виявляти можливості реалізації своїх рішень, щоб запобігати несприятливим наслідкам.
Вирізняють дві функції ризику — стимулюючу, захисну.
Стимулююча функція має два аспекти: конструктивний та деструктивний. Перший аспект виявляється в тому, що ризик під час розв’язання економічних завдань виконує роль своєрідного каталізатора, особливо під час прийняття інноваційних інвестиційних рішень. Другий аспект виявляється в тому, що прийняття й реалізація рішень з необґрунтованим ризиком ведуть до авантюризму. Авантюра — різновид ризику, який об’єктивно містить значну ймовірність неможливості здійснення задуманої мети, хоча особи, які приймають такі рішення, цього не усвідом¬люють.
Захисна функція також має два аспекти: історичний та соці-ально-правовий. Зміст першого аспекту полягає в тому, що люди завжди стихійно шукають форми і засоби захисту від можливих небажаних наслідків. В економічній літературі ризик розглядається з погляду можливого матеріального збитку, пов’язаного з реалізацією господарських, організаційних, технічних рішень, з аваріями, стихійними лихами, банкрутством, зменшенням цінності акцій, грошо¬вої одиниці тощо, а також з погляду прийняття рішень, пов’я¬заних з отриманням прибутку.
Існують два протилежні погляди на природу ризику. По-перше, ризик розуміється як невдача, небезпека матеріальних та фінансових втрат, що можуть статися в результаті реалізації обраного рішення. По-друге, ризик ототожнюється з передбачуваним отриманням прибутку
37.Опишіть методологію оцінки ризику в ціноутворенні.
Процес оцінки ризику відбувається в три етапи:
1) виявлення можливих варіантів вирішення проблеми;
2) визначення можливих економічних, політичних, моральних та інших наслідків, головним чином негативних, котрі можуть наступити в результаті реалізації рішення;
3) визначення інтегральної сторони ризику, що складається з двох взаємозалежних аспектів — якісного й кількісного.
Основним є кількісний аспект оцінки ризику. Проте прийнято вважати, що недоцільно здійснювати рішення, які за умови їх відповідності кількісним параметрам оцінки не відповідають якісним параметрам ризику. Такий підхід прийнято називати технократичним.
Існують три основні критерії кількісної оцінки ризику. Суть першого полягає в тому, що рішення, прийняті в ситуації ризику, повинні насамперед оцінюватися з позиції ймовірності досягнення передбачуваного результату і можливого відхилення від поставленої мети.
З математичної точки зору, ризик дорівнює різниці між очікуваним результатом дії за наявності точних даних про поточну ситуацію і результатом, який може бути досягнутий, якщо ці дані невизначені. За загальним правилом вважається недоціль¬ним прийняття рішень, імовірність реалізації яких становить 0,4—0,5, тобто рішень, ризик яких вимірюється імовірністю 0,5—0,6 і вище.
З фінансової точки зору, ризик може бути трьох ступенів:
1) припустимий ризик, пов’язаний із втратою прибутку у разі нереалізації рішень;
2) критичний ризик, пов’язаний з можливістю неотримання (втрати) доходу;
3) катастрофічний ризик, що впливає на ліквідацію позицій фірми, на її платоспроможність; такий ризик є прямою передумовою банкрутства фірми.
Другий критерій кількісної оцінки ризику полягає в тому, що кращим буде те рішення, яке в існуючих умовах забезпечує досягнення потрібного результату за менших витрат порівняно з іншими варіантами.
Суть третього критерію полягає в тому, що кращим буде те рішення, на реалізацію якого витрачається найменше часу.
38.Закон України "Про ціни і ціноутворення".
Сфера дії Закону України «Про ціни і ціноутворення» поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва. Цей Закон спрямований на забезпечення:
• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів республіки;
• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
• протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів і послуг;
• об’єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
• розширення сфери застосування вільних цін;
• підвищення якості продукції;
• соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв’язку зі зростанням цін і тарифів;
• створення необхідних економічних гарантій для виробників;
• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.
Законом декларується вільне встановлення цін і тарифів на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, з яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Характер державного регулювання цін вміщено у статтях 8, 9 та 10. Згідно з цими статтями державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
1) державних фіксованих цін (тарифів);
2) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
39.Визначте роль прямого державного регулювання цін.
Пряме регулювання цін здійснюється головним чином у галузях суспільного користування (транспорт, зв’я¬зок, електроенергетика, водопостачання тощо). Серед прямих методів державного регулювання цін необхідно назвати адміністративне встановлення цін, воно поширене у розвинутих країнах. Пряме втручання держави доцільно тоді, коли ставиться зав¬дання стабілізації діючих цін чи їх незначного зростання.Рішення про необхідність регулювання цін приймається на основі аналізу діяльності суб’єктів ціноутворення з урахуванням стимулюючої ролі відповідних методів регулювання в підвищенні якості виробленої продукції і задоволенні попиту на неї.Можна виокремити такі форми прямого втручання держави в процес ціноутворення.
1. Загальне заморожування цін (воно застосовується в умовах надзвичайного інфляційного розвитку економіки) чи заморожування цін на окремі групи товарів (окремі товари). Наприклад, замість щоквартальної зміни у 1996 р. тарифів на електроенергію Національна комісія з питань регулювання електроенергетики України запропонувала заморозити їх строком на 1 рік і ввела з 1 січня 1997 р. стабільні тарифи на електроенергію, що враховують темпи інфляції та інші чинники. Експертами стверджувалося, що це внесе стабільність у відносини між постачальниками й споживачами електроенергії.
2. Встановлення фіксованих цін і тарифів. Фіксовані ціни з твердо встановленою величиною формуються за рішенням відповідних органів влади і ними ж затверджуються. Фіксовані ціни стали одним з основних видів цін, що застосовуються під час укладання державних контрактів.
3. Встановлення меж можливого зростання ціни за певний період часу чи граничного рівня ціни, тобто максимального чи мінімального рівня ціни, вище чи нижче якого ціна не може змінюватися. Такий регулюючий захід дуже важливий в умовах дефі¬циту, тому що зростання вільних цін у кінцевому підсумку веде до скорочення виробництва. Україна, відпустивши у зв’язку з переходом до ринку свої ціни «на волю», втратила значну частину національного продукту.
5. Установлення граничних розмірів постачальницько-збуто¬вих і торговельних надбавок, націнок. Органам виконавчої влади на місцях дозволено встановлювати граничні рівні постачальницько-збутових і торговельних надбавок, націнок на відповідній території, визначати порядок їх встановлення. Рішення про встановлення граничного рівня названих надбавок і націнок може поширюватися на всю продукцію, реалізовану в межах відповідної території.
6. Для біржової торгівлі і поза біржовим оборотом може бути введений граничний рівень котирувальних цін на товари, що надійшли з державного сектору і прогресивне оподаткування прибутку продавців цих товарів за ринковими цінами, що перевищують граничні рівні цін.
7. Декларування цін. За рішенням органів виконавчої влади може вводитися декларування оптових (відпускних) цін на окремі види продукції. При цьому всі суб’єкти підприємницької діяльності, що роблять і реалізують таку продукцію, зобов’язані подавати в органи ціноутворення декларації щодо застосовуваних цін для реєстрації.
8. Встановлення рекомендаційних цін з найважливіших видів продукції. Така практика має місце в деяких країнах, наприклад у США, Японії. Якщо ціна перевищує рівень, що рекомендується, може застосовуватися прогресивне оподаткування прибутку, отриманого від реалізації товарів за цінами, що перевищують рекомендовані
40.Визначте непрямі методи державного регулювання цін.
Непряме втручання в ціноутворення забезпечується застосуванням сукупності способів і засобів, що сприяють розширенню товарної пропозиції на ринку, керуванню доходами населення, регулюванню податків як на вироблену, так і споживану продукцію.
Непряме регулювання цін здійснюється: шляхом застосування пільгового оподатковування, пільгового кредитування, субсидування та дотацій з бюджету, укладанням органом влади з юридичною чи фізичною особою договору про введення фіксованих цін на реалізовану ними продукцію або послуги.
Органи виконавчої влади можуть заохочувати укладання угод між виробниками і споживачами продукції за участі органів державного управління, а також прийняття виробниками продукції зобов’язань, спрямованих на обмеження зростання цін.
До форм непрямого регулювання цін також можна віднести різні заходи й програми, що розробляються державними органами:
• створення умов для розвитку здорової конкуренції та підприємництва. Так, для підвищення ефективності виробництва підприємств природних монополій урядом України намічено постійно проводити аналіз обґрунтованості витрат монополістів, організовувати торги із закупівлі продукції, використовуваної підприємствами природних монополій;
• розроблення спеціальних урядових програм з розвитку вироб¬ництва товарів народного споживання, розширення послуг, що надаються населенню, збільшення житлового будівництва за рахунок державних бюджетних асигнувань;
• державне фінансування досліджень з розроблення і створення нових видів продукції;
• державне стимулювання залучення в країну іноземних інвестицій, створення спільних підприємств;
• ефективне використання митних тарифів, пільгових митних тарифів для стимулювання товарної інтервенції з тих видів продукції, на яку у країні існує дефіцит чи яка призначена для соц-
іально незахищених груп населення.
41.Охарактеризуйте процес регулювання цін і тарифів підприємств-монополістів.
Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Цей Закон визначає правові основи обмеження та поперед¬ження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства. Стаття 4
Закону дає визначення діям, що вважаються зловживанням монопольним становищем на ринку. Згідно з цією статтею серед інших дій зловживаннями монопольним становищем вважаються:
• обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
• часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
• встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;
• встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;
• встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.
42.Визначте законодавчу база регулювання процесів ціноутворення в Україні.
Управління процесами ціноутворення підприємств в Україні ґрун¬тується на системі законів та законодавчих актів, головними з яких є:
• Закон України «Про ціни і ціноутворення»;
• Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»;
• нормативні документи Верховної Ради України;
• нормативні документи Кабінету Міністрів України;
• нормативні документи Державної Податкової Адміністрації України;
• роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України;
• нормативні документи органів місцевого самоврядування.
Сфера дії Закону України «Про ціни і ціноутворення» поширюється на всі підприємства та організації незалежно від форм власності, підпорядкованості й методів організації праці та виробництва. Цей Закон спрямований на забезпечення:
• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів республіки;
• збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
• протидії монопольним тенденціям виробників продукції, товарів і послуг;
• об’єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
• розширення сфери застосування вільних цін;
• підвищення якості продукції;
• соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв’язку зі зростанням цін і тарифів;
• створення необхідних економічних гарантій для виробників;
• орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.
Законом декларується вільне встановлення цін і тарифів на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, з яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Характер державного регулювання цін вміщено у статтях 8, 9 та 10. Згідно з цими статтями державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
3) державних фіксованих цін (тарифів);
4) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
43.Визначте суть стратегії ціноутворення «зняття вершків».
Цінова стратегія «зняття вершків». Ця стратегія передбачає продаж нового товару за високою ціною, добровільне обмеження групою покупців, які готові платити таку ціну, і швидке досягнення значних фінансових надходжень. Вона має багато переваг, проте для її успіху необхідні певні умови.
Є підстави вважати, що життєвий цикл товару буде коротким чи конкуренти зможуть швидко його повторити, що ускладнить повернення вкладених коштів.
Дана стратегія буде виправданою, якщо попит нееластичний, в крайньому разі для великої групи покупців.
Товар абсолютно новий, тому покупець не має бази знань для порівняння, дозрівання ринку буде повільним, попит нееластичним; фірма зацікавлена використовувати переваги нового товару, встановивши високу ціну, яка потім пристосується до цін конкурентних пропозицій.
Випуск нового товару з високою ціновою еластичністю дасть можливість поділити ринок на сегменти з різною ціновою еластичністю. За початкової еластичності можна «зняти вершки» зі споживачів, які найменш чутливі до ціни. Дальше зниження ціни дозволить проникнути в сегменти з більшою еластичністю. Це відповідає тимчасовій дискримінації за ціною.
Попит важко піддається оцінці, тому ризиковано будувати прогноз розширення ринку за умови зниження ціни. Така проб¬лема виникає, наприклад, коли виробничий процес ще невід-
працьований і є небезпека, що витрати перевершать очікуваний рівень.
Фірма не має необхідних обігових коштів для широкомасштабного запуску товару, і його продажі за високими цінами дозволять їх отримати.
Стратегію «зняття вершків» можна розглядати як обережну, скоріше фінансову, ніж комерційну. Її головна перевага полягає в тому, що вона залишає відкритим шлях до подальшої перебудови цін з урахуванням еволюції ринку та конкуренції. З комерційного погляду знижувати ціну завжди легше, ніж підвищувати. З фінансового погляду стратегія дозволяє швидко вивільнити капітал, який можна використовувати в інших проектах.
44.Стратегія ціноутворення, пов’язана з необхідністю проникнення на ринок.
Стратегія ціни проникнення. Дана стратегія, навпаки, полягає у встановлені низької ціни, щоб із самого початку захопити біль¬шу частку ринку. Вона передбачає наявність системи інтенсивного збуту, стимулювання, зацікавлення ринку активними рекламними заходами і насамперед відповідних виробничих потужностей. Ця стратегія розрахована на великі початкові інвестиції, які повернуться не швидко. Ухил тут скоріше комерційний, ніж фінансовий. Вибору цієї стратегії сприяють такі умови.
Попит дуже еластичний за ціною; привілейованих сегментів не існує, отже єдина розумна стратегія — адресуватися до всього ринку з ціною, досить низькою, щоб задовольнити широке коло покупців.
Існує можливість досягнути низьких витрат на одиницю продукції за рахунок більших обсягів продажу у зв’язку з економією на масштабі чи зі значним ефектом досвіду.
Новому товару загрожує гостра конкуренція відразу після виходу на ринок. У цьому разі стратегія проникнення допоможе подолати бар’єри входу на ринок.
Потенційні покупці можуть легко інтегрувати новий товар у своє виробництво чи споживання, нецінові витрати переходу на новий товар відповідно невеликі, що дає можливість швидко створити масовий ринок.
Стратегія ціни проникнення більш ризикована. Коли фірма розраховує на тривалий період окупності нового товару, вона повинна зважати на те, що конкуренти, які пізніше прийшли на ринок, можуть, використовуючи нові технології, опинитися у вигід¬нішому становищі, ніж фірма-новатор.
45.Охарактеризуйте стратегії ціноутворення за географічним принципом.
Такі стратегії передбачають прийняття рішення про встановлення фірмою різних цін для споживачів у різних регіонах країни. Доставка товарів клієнтам, які перебувають на певній відстані, обходиться фірмі дорожче, ніж доставка найближчим клієнтам. Найчастіше використовують такі варіанти встановлення цін.
1. Встановлення ціни FОВ у місці походження товару. За цією системою товар передається перевізнику на умовах франко-вагон, після чого всі права на цей товар і відповідальність за нього переходять до замовника, який оплачує всі витрати, пов'язані з транспортуванням від місця розташування заводу до місця призначення товару.
2. Встановлення єдиної ціни з включенням до неї витрат на доставку. Цю стратегію застосовують на противагу FОВ. Фірма стягує єдину ціну з включенням до неї однакової суми транспортних витрат незалежно від віддаленості клієнта.
3. Встановлення зональних цін. Цей метод є середнім між встановленням ціни FОВ і єдиної ціни з урахуванням витрат, пов'язаних з доставкою товарів. Фірма виокремлює дві або кілька зон. Замовники, які перебувають у межах однієї зони, сплачують одну ціну, у межах іншої зони — іншу. Споживачі в межах кожної окремої цінової зони не мають жодних цінових переваг один перед одним.
4. Встановлення цін стосовно базисного пункту. За цією стратегією продавець обирає певне місто як базисне і стягує з усіх замовників транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості доставки з цього пункту незалежно від того, звідки насправді відвантажується товар.
5. Встановлення цін з прийняттям на себе витрат щодо доставки. У цьому разі, щоб забезпечити надходження замовлень, продавець частково або цілком бере на себе фактичні витрати на доставку товару.
46.Охарактеризуйте фінансовий та сегментаційний аналіз. Аналіз конкуренції.
Стратегічний аналіз. На даному етапі вся раніше зібрана інформація піддається формалізованим процедурам узагальнення та оцінки з метою отримання відправних точок для створення кінцевого варіанту цінової стратегії Фінансовий аналіз. Проведення фінансового аналізу визначається:
інформацією про можливі варіанти ціни;
інформацією про продукт і витрати на його виробництво;
інформацією про можливий вибір того сегмента ринку, в якому фірма може завоювати покупців кращим задоволенням їхніх запитів чи в якому в неї з інших причин існують більші шанси на створення собі стійких конкурентних переваг.Сегментний аналіз ринку. Метою цього аналізу є уточнення оцінки ринкових умов діяльності фірми на основі переходу від розгляду ринку в цілому до дослідження конкретних його сегментів. При цьому в центрі уваги перебувають проблеми доцільної цінової дискримінації. Аналіз конкуренції.Конкурентний аналіз спрямований на визначення можливостей, загроз і відшукування стратегічних невизначеностей, що можуть створюватися конкурентами, що суперничають на певному ринку. Аналіз починається з визначення головних і потенційних конкурентів. Потім переходять до більш глибокого і ретельного вивчення різних аспектів їхньої діяльності: місії, цілей, стратегій, сильних і слабких сторін. Мета такого аналізу — оцінка (прогнозування) можливого ставлення конкурентів до змін цін і тих конкретних кроків, які вони можуть зробити у відповідь на дії конкурентів. На цій основі необхідно намагатися визначити, які зворот¬ні дії конкурентів можуть вплинути на рівень прибутковості фірми і взагалі на вигідність цієї стратегії, яку вона збирається проводити на ринку
47.Визначте основні стани процесу ціноутворення. Визначення цілей ціноутворення.
Перший етап
1) Визначення попиту на товар, його обсягу й динаміки.
2) Визначення показників еластичності попиту відносно ціни за кожною групою товарів на конкретних ринках збуту.
3) Визначення можливостей покупця придбати даний товар за запропонованою ціною. Так, деякі фірми пропонують покупцям нового товару самим назначити йому ціну і пропонують даний товар за цією ціною на ринку, що підвищує престиж фірми у споживачів і слугує непоганою рекламою.
Другий етап
1) Вибір найбільш вигідної ціни для підприємства, яка, будучи помноженою на визначений обсяг продажу, забезпечить максимальний рівень прибутку, тобто при визначенні ціни на даному етапі пропонуються максимально вигідні для фірм умови.
2) Підрахунок складових витрат, використання методу прямого віднесення витрат на товар, що випускається для визначення орієнтовної ціни. Рівень виробничих витрат необхідно використовувати як показник можливостей продавця задовольнити потреби ринку й споживачів, а також отримати прибуток.
Третій етап
1) Визначення рівня ціни товару та її структури на основі порівняння з аналогічними товарами фірм конкурентів, здійснюючи при цьому коректування ціни за техніко-економічними параметрами якості та іншими складовими конкурентоспроможності. Таке порівняння передбачає закупівлю товару у конкурентів, використання ціни прейскурантів, опитування покупців.
2) Приведення ціни до єдиних умов: терміну поставки, умов і валюти платежу.
3) Коректування ціни з урахуванням можливої реакції на неї конкурентів. Ігнорування або недостатнє врахування цієї обставини може призвести до зниження ефективності формування цінової політики фірми та її підприємницької діяльності.
Четвертий етап
1) Визначення верхньої й нижньої межі – порогу ціни, а також можливих меж і умов зниження цін. Наприклад, з’ясовуються можливості зниження ціни на стадії насичення ринку товаром або зняття товару з ринку у випадку відповідних дій конкурентів, зміни рівня попиту. Вважається обґрунтованим зниження цін у випадку загрози скорочення частки ринку (агресивна цінова конкуренція), бажання мати домінуюче положення, затоварення складів.
2) Визначення динаміки цін, залежності ціни від стадії життєвого циклу товару.
П'ятий етап
1) Визначення співвідношення цін між товарами та їх модифікаціями (установлення ціни в рамках товарного асортименту). Беруться до уваги різниці в собівартості, в оцінках даних товарів споживачами, ціни конкурентів. За умов великого розриву в цінах між двома аналогічними товарами споживач купує більш досконалий товар, а у випадку відсутності цінової різниці – менш досконалий.
2) Визначення цінових ліній, пов'язаних з продажем товарів у діапазоні цін, де кожна ціна відбиває рівень якості різних моделей одного й того ж виду товарів. В основному діапазон цін встановлюється як низький, середній і високий. Основне завдання продавця полягає в тому, щоб визначити відчутну покупцями якісну різницю товарів, їх моделей, які могли б слугувати основою для різниці в їх цінах.
3) Установлення обмеженого числа конкретних цін, які мають бути чіткими й недостатньо близькими, щоб споживачі змогли відчути якісну різницю між моделями. Ціни у верхньому діапазоні мають бути розділені, оскільки споживчий попит стає тут менш еластичним. З метою збереження чітких розбіжностей між товарними групами необхідно підтримати співвідношення цін за умов зростання витрат виробництва. Цінові лінії надають перевагу не тільки для споживачів, а й для учасників каналів товароруху, оскільки пропонують їм варіанти для вибору.
4) Визначення ціни на додаткові й допоміжні товари, а також цінового співвідношення всього асортименту, пов'язаних між собою товарних груп, видів товарів та їх модифікацій. При цьому велика увага надається відбору товарів, які будуть супутніми й додатковими, і ціни на які будуть встановлюватись окремо, а також товарів, якими будуть укомплектовані основні товари, і ціни яких будуть входити до ціни основних товарів.
5) Установлення ціни на обов'язкові речі – аксесуари, які доповнюють основні товари (наприклад, запчастини, обов'язкові інструменти). У результаті утворюється складна сітка цін. З метою зниження цін на основну продукцію й підвищення ефективності роботи фірми встановлюються ціни на побічні продукти та відходи виробництва.
6) Формування структури ціни, тобто одиниці виміру ціни – за яким принципом, за що її більш ефективно назначати. Наприклад, формувати ціну за оренду автомобіля можна за структурою: кілометр пробігу або за день прокату.
Шостий етап
1) Розробка тактики цін:
• Єдина лінія цін – одночасно в одному залі пропонуються різноманітні товари за однією визначеною ціною.
• Тактика падаючого збиткового лідера – фірма рекламує й продає свою основну продукцію за зниженою ціною і тим самим привертає увагу споживачів до всієї асортиментної групи товарів, які продаються одночасно з основними товарами за зниженою ціною.
• Організація міжсезонного розпродажу
2) Розрахунок усіх можливих варіантів знижок-надбавок. Знижки взагалі використовують для того, щоб реагувати на більш низькі ціни конкурентів, скоротити запаси, ліквідувати залишки товару.
Існують такі види знижок:
Загальна (проста) – знижка з прейскурантної ціни.
Бонусна – надається постійним покупцям залежно від досягнутого обороту продажу протягом року.
Прогресивна – надається покупцям за кількість, обсяг.
Сезонна – надається покупцям за придбання товару в період неактивного сезону його продажу.
Спеціальна – надається тим покупцям, в яких продавець найбільш зацікавлений.
Сьомий етап
1) Визначення контрактної ціни, за якою товар може бути проданий.
2) Визначення експортної ціни товару
3) Визначення базових умов ціни, які враховують не тільки вартість самого товару, а й обов'язки продавця за його транспортуванням, страхуванням.
48.Охарактеризуйте чинники чутливості покупців до зміни цін.
Чинники, що визначають цінову чутливість споживачів
Звичайно виокремлюють 10 найбільш істотних чинників:
ефект існування товарів-замінників;
ефект унікальності;
ефект витрат на зміну товарної марки;
ефект ускладнення порівнянь;
ефект оцінки якості через ціну;
ефект високої ціни товару;
ефект вагомості кінцевого результату;
ефект поділу витрат на купівлю;
міра «справедливості» ціни;
ефект створення запасів;
Розглянемо чинники докладніше.
Ефект товарів-замінників. Модель економічної цінності спра¬цьовує досить точно в тих випадках, коли покупець володіє всією існуючою інформацією про альтернативи витрати своїх грошей. Але в реальному житті покупець частіше тоне в море інформації і спирається у своїх судженнях на ті уривчасті дані, що йому вдалося одержати тим чи іншим способом. Тому на практиці трапляється часто стикатися з ефектом уявлень про наявність товарів-замінників. Це означає, що зіставлення альтернатив споживання виливається в прийняття рішень на основі індивідуальних уявлень про наявність товарів-замінників і їхніх цін. Логіка такого роду рішень полягає в тому, що чутливість покупців до рівня ціни і його змін тим вище, чим вище абсолютний рівень цієї ціни порівняно з цінами товарів, які покупець сприймає як альтернативи. Необхідно звернути увагу на те, що коло зіставлення на практиці може в покупців істотно розрізнятися. Чим менше клієнт обізнаний у даному ринку, чим менше його досвід покупок тут, чим менше він знайомий із різними продавцями, їхніми товарами, цінами і системою знижок, тим менш ефективні рішення він звичайно приймає і тим більшу ціну платить у результаті.
Саме тому добрі туристичні путівники зазвичай рекомендують робити покупки, обідати чи змінювати валюту не на централь¬них вулицях. Здавалося б, саме тут, де концентрація аналогічних закладів найбільш висока, конкуренція повинна приводити до максимального зниження цін. Нічого подібного, ціни тут значно вищі, ніж на більш віддалених від центра вулицях, і до тогож розрізняються від закладу до закладу. Причина проста: основний клієнт цих закладів торгівлі і суспільного харчування — недосвідчений турист, що опинився тут уперше і, може, єдиний раз у житті. Він погано уявляє розташування альтернативних магазинів і рівень цін у них, і йому важко вирішити: чи варто витрачати наявний в нього обмежений час у пошуках більш дешевих товарів? Тим часом різниця в цінах може бути досить велика, про що прекрасно інформовані місцеві жителі. Але гра на рівні поінформованості може бути проведена і зовсім в іншому напрямі. Управління цінами за допомогою умілого використання суб’єктивності оцінок покупцями пропонованого їм товару вимагає значного обмеження можливості знайти аналоги і провести більш обґрунтоване зіставлення споживчих характеристик і цін. Саме в цьому полягає один із головних мотивів візиту комівояжерів з товаром прямо у будинок до покупців чи організації продажів по телефону. Ця ж ідея лежить в основі поширеного у світі способу торгівлі з назвою «телемаркетинг» («Магазин на дивані»), коли товари рекламуються по телевізору, а замовлення приймаються по телефону. При всіх цих способах продажів покупець виявляється як би захопленим зненацька і досить погано уявляє альтернативи задоволення своєї потреби і ціни, за якими пропонуються аналогічні товари.
Чутливість покупця до рівня ціни набуває особливої форми в умовах розвиненого ринку, коли для задоволення однієї і тієї самої потреби пропонується багато різних марок товарів (цю ситуацію можна спостерігати на українських ринках алкогольних виробів і зубних паст). Ніхто з покупців, навіть найдопитливіших,
у цих умовах зазвичай не займається створенням власної бази даних про всі товари-аналоги та їхні ціни. Замість цього відбувається формування деякого загального уявлення про прийнятний рівень ціни на продукт даного призначення, тобто свого роду середньоринкової ціни байдужості. Вона чимось нагадує середньовічну «справедливу ціну» — рівень вартості товару, що був майже незмінним протягом кількох десятиліть через відсутність інфляції і тому був загальновідомим усім покупцям з дитинства.
49.Розкрийте переваги та недоліки витратного ціноутворення.
Витратний підхід до ціноутворення виходить із фактичних витрат підприємства на виробництво і збут товарів.. До переваг витратного методу належать такі:
• Мета будь-якого бізнесу – прибуток. Розмір прибутку залежить від різниці між ціною і витратами на одиницю продукції. Якщо ця різниця від'ємна, то прибуток відсутній, отже, ціна повинна перевищувати розмір витрат.
• Витрати піддають аналізу і підрахунку. За допомогою сучасних інформаційних систем, що забезпечують закупівлі, виробництво і маркетингову діяльність, можливо підрахувати і попередні, і поточні витрати виробництва і продаж товару.
• Правила ціноутворення на основі витрат піддають регулюванню. Якщо такі правила встановлено, процедуру ціноутворення можна доручити менеджерам нижчої ланки або ПК.
• Ціноутворення на основі витрат стабілізує ринкові ціни – тобто коли всі учасники ринку притримуються правил, то за відомого збільшення витрат рівень зростання цін стає прогнозованим.
До основних хиб витратного ціноутворення належать такі:
• На момент визначення ціни витрати ще невідомі. У розрахунок включають лише фактично завдані витрати. Оскільки майбутні витрати визначити неможливо, ціноутворення на їхній основі може не забезпечити позитивної різниці між ціною і витратами на одиницю продукції.
• У деяких випадках товар може бути продано за ціною, нижчою за розмір середніх витрат, але при цьому залишатися прибутковим. Це відбувається тоді, коли ціна перевищує граничні витрати.
• Ціноутворення на основі витрат вважається неринковим методом. Ефективне функціонування ринку передбачає визначену залежність ціни від співвідношення попиту і пропозиції. Встановлення ціни, яку ринок спроможний витримати, – це найкращий засіб оптимально розподілити ресурси.
• Витратами можна маніпулювати. Більшість витрат розподіляють за асортиментними групами і за товарами всередині асортиментної групи. Розподіл витрат за товарами в основному засновано на бухгалтерських розрахунках, що дає змогу підприємству завуалювати або приховати свої витрати.
50.Розподіл цін за територією їх дії.
Відповідно до цієї ознаки розрізняють:
• ціни єдині;
• ціни регіональні (зональні, місцеві тощо).
Єдині ціни встановлюються і регулюються державними органами. Йдеться про такі види продукції і послуг, як газ, електроенергія, транспорт, квартирна плата та деякі інші.
Регіональні і місцеві ціни регулюються регіональними органами влади та управління. В процесі формування ці ціни орієнтуються на витрати виробництва та реалізації, що складаються в даному регіоні. Регіональними є ціни і тарифи на переважну більшість надаваних населенню комунальних і побутових послуг.
Поряд з державним регулюванням цін така ознака класифікації цін може бути застосована і до класифікації ринкових цін. Відповідно до цього розрізняють:
1.Ціни внутрішнього ринку, що спираються на величину національної вартості товару. Ціни внутрішнього ринку залежать:
• від рівня продуктивності праці;
• від структури національного виробництва;
• від внутрішніх макроекономічних показників держави.
2. Ціни світового ринку. Світові ціни спираються на інтернаціональну вартість та на безліч інших факторів. Світові ціни — це, як правило, «ціна продавця» в основних центрах з експорту даного товару і «ціна покупця» в найважливіших центрах імпорту його.
51.
52.Розкрийте зв'язок між ціноутворенням і маркетинговими цілями підприємства.
Кожен товар має свою ціну, проте не кожна компанія може самостійно встановити ціни, за якими вона хотіла б реалізувати свої товари. Якщо товари не диференційовані і на ринку є велика кількість конкурентів, то фір¬ма не має ринкової сили і вимушена прийняти ціну, яку визначає ринок. Якщо ж фірма зуміла розвинути стратегічний маркетинг і завдяки цьому набула ринкової сили, встановлення ціни — це рішення, яке має ключове значення для успіху в обраній стратегії. Ще не так давно рішення щодо цін приймалось у рамках суто фінансового підходу, тобто ціна визначалась в основному з позиції витрат і рентабельності. Економічна турбулентність кризових років змінила перебіг подій: висока інфляція, зростання цін на сировину, зростання відсоткових ставок, контроль за цінами з боку держави, загострення конкуренції, зниження споживчого попиту, консюмеризм — всі ці чинники посилили стратегічну роль ціноутворення.
Мета будь-якої фірми полягає звичайно в забезпеченні рентабельності та отриманні найбільшої суми прибутку. Цю широку мету можна досягати різними шляхами, тому в інтересах фірми — визначити стратегічні пріоритети у питанні встановлення цін. В загальному вигляді можна виокремити три групи цілей, які сфокусовані: на прибутках, на обсягах продажів, на конку¬ренції.
53.Сутність вільної ціни та особливості її формування на підприємстві.
Вільні ціни – складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції, незалежно від будь-якого втручання державних органів.Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на яківстановлено державні ціни.
2. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін,а у внутрішньогосподарських відносинах — також за рішенням суб'єкта господарювання.
1. У практиці господарювання розрізняють два види вільних цін:
а) відпускні ціни, тобто ті, які встановлюються суб'єктом господарювання — виробником продукції (товарів). Інакше вони ще називаються цінами виробника; Держава може впливати на ці ціни лише побічно – шляхом впливу на кон”юнктуру ринку доступними їй засобами( напр., встановити “правила гри” на ринку і монополізацію ринку). З цією метою вводиться низка заборон: на горизонтальне фіксування цін, на вертикальне фіксування цін, на цінову дискримінацію, на демпінг, нв нечесну цінову рекламу.
54.
55.Маркетингові процеси ціноутворення в торгівлі.
Ціноутворення - це процес встановлення цін на товари та послуги.При ринковому ціноутворенні реальний процес формування цін відбувається не на виробництві, не на підприємстві, а у сфері реалізації продукції, тобто на ринку під дією попиту і пропозиції, товарно-грошових відносин. Ціна товару та його користь проходять перевірку ринком і остаточно формуються на ринку. Кожна фірма ставиться до проблем ціноутворення по-своєму. В дрібних фірмах ціни зазвичай встановлюються головним керівником. У великих компаніях проблемами ціноутворення, як правило, займаються керівники середнього рівня. Однак і тут керівництво подає загальні установки, формує цілі політики цін, затверджує ціни, запропоновані керівництвом нижчих ешелонів. У галузях, де фактори ціноутворення відіграють вирішальну роль (аерокосмічна промисловість, залізниці, нафтодобувна промисловість та ін.), фірми часто створюють відділи цін, які розробляють ціни або допомагають робити це іншим підрозділам.Процес ціноутворення здійснюється на основі методології. Методологія ціноутворення — це сукупність найбільш загальних правил формування ціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також із різними сферами ціноутворення. У зв'язку з цим методологічні принципи можуть бути загальними як для економіки в цілому, так і для групи суміжних галузей, виробництв. Загальні методичні правила визначаються законодавчими органами країни. Ці правила стосуються переліку витрат, що включають до собівартості як розрахункову основу ціни і порядку відображення в ціні елементів прибутку. Останній у найзагальнішому вигляді являє собою суму прибутку, необхідну для нормальної роботи підприємства, і податків, які включаються в ціну. Методологія процесу ціноутворення єдина для будь-якої системи незалежно від того, хто її встановлює, періоду дії, сфери діяльності підприємства. На основі методології виробляється політика ціноутворення підприємства, а також його стратегія.
Найважливішими елементами методології ціноутворення є принципи ціноутворення:
· науковість;
· цільова спрямованість;
· безперервність;
· єдність процесу ціноутворення.
· Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій економіці безпосередньо на підприємстві потрібні певні умови. Основні з них:
· економічна самостійність;
· комерційні умови діяльності;
· захищеність
· конкуренція на ринку;
· рівновага ринку.
Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Варто зазначити, що ціни різняться спрямованістю, механізмом утворення та дії. Інакше кажучи, методика як елемент методології дає змогу здійснювати політику, яка відповідає економічній стратегії діяльності підприємства.Таким чином, методика ціноутворення—це сукупність більш конкретних правил побудови ціни, які відображають специфіку галузей, виробництв, продуктів.В умовах адміністративного регулювання економіки всі елементи ціни виступають у формі нормативів, встановлених керуючими органами. В умовах ринкової економіки ціна не є нормативом. Основний масив цін представлений вільними цінами, використовувані разом з ними регульовані ціни не ідентичні фіксованим адміністративним цінам. Ступінь свободи, важелі цінового регулювання неоднакові і залежать від специфіки конкретної галузі і виробництва. Це методичний аспект ціноутворення. Із поняттям "методологія ціноутворення" пов'язують таку категорію, як модель ціни.
56.
57.Визначте можливості використання дискримінаційних цін.
За певних ринкових умов підприємства мають можливість використовувати такі цінові рішення, що забезпечують підвищений рівень прибутку. Це такі рішення, як цінова дискримінація, двоповерхова ціна, блокова ціна, комплексна ціна, що можуть використовувати підприємства з різноманітною структурою витрат, які діють на ринках із різноманітним ступенем взаємозалежності учасників.У деяких випадках фірми одержують підвищений прибуток за встановлення різної ціни на той самий продукт, що й називається ціновою дискримінацією. Існує три типи цінової дискримінації:
• цінова дискримінація першого ступеня;
• цінова дискримінація другого ступеня;
• цінова дискримінація третього ступеня.
Цінова дискримінація першого ступеня – це такий варіант, за якого кожний покупець сплачує максимально високу для себе ціну.
Цінова дискримінація другого ступеня – це практика призначення цін, що дискретно знижуються щодо різноманітних обсягів продукції, яка випускається.
До цінової дискримінації третього ступеня звертаються підприємства, які визначили, що різноманітні групи покупців по-різному оцінюють їхню продукцію. За формування двоповерхової ціни ціна розпадається на дві компоненти: фіксований складник (за право зробити купівлю) і разову ціну (за кожну одиницю придбаного товару).
Блокове ціноутворення – це механізм, за допомогою якого компанія може змусити споживача оплатити цінність кількох куплених одиниць продукту.
Комплексну ціну використовують туристичні компанії, що пропонують своїм клієнтам "пакети послуг", які включають авіапереліт, готель, харчування, страховку, за що стягують єдину суму, не розбиваючи її на окремі складники.
58.
59.
60.Охарактеризуйте процеси ціноутворення в умовах інфляційного очікування.
Оцінка інфляційного очікування при обґрунтуванні цінової стратегії необхідна для:
• обліку зміни цін на ринку для розроблення загальної стратегії розвитку підприємства, його профілю і впровадження його продукції на ринки або зберігання позиції підприємства на існуючих ринках реалізації його продукції;
Оцінка інфляційних очікувань зростання цін може ґрунтуватися на такій зовнішній інформації:
• прогноз економічного та соціального розвитку країни уряду України, що щорічно подається в парламентські структури і публікується в засобах масової інформації;
• проект бюджету уряду України на майбутній рік, у якому дається оцінка очікуваної інфляції, що враховується в бюджетних розрахунках, і дані про затверджений бюджет і хід його виконання;
• розрахунки Національного банку України про можливі темпи інфляції;
• дані опитів працівників підприємств, що проводяться різними організаціями і публікуються в газетах; оцінки експертів як приватного порядку, так і з використанням результатів досліджень різних наукових організацій.
Нині існує багато методів прогнозування інфляції. Тому фахівцям фірми варто критично оцінювати їх і самостійно робити розрахунки очікуваної інфляції. Оцінка інфляційного очікування проводиться за такими основними етапами:
уточнення конкретних показників динаміки цін, що підлягають оцінці та прогнозуванню;
встановлення періоду (короткострокового, середньострокового та довгострокового) прогнозування;
аналіз вихідних даних і підготовка інформації за поперед¬ній період як за показниками прогнозу, що міститься в його висновках, так і за чинниками та умовами, що впливають на кінцеві показники;
вивчення та виявлення чинників і умов, що впливатимуть на темпи інфляції, встановлення кількісної міри їхнього впливу на темпи інфляції;
визначення (розрахунок) темпу інфляції;
ймовірнісна оцінка інфляційного очікування за схемами найбільш сприятливої соціально-економічної ситуації, оптималь¬ної соціально-економічної ситуації та менш сприятливої си-
туації.
Ціноутворення в інфляційній економіці. У період інфляції всі витрати зростають, тому підвищення ціни для підтримання нормальної рентабельності часто є обов’язковим. Завдання таким чином, полягає в тому, щоб підвищення ціни забезпечило, наприклад, такий самий рівень рентабельності, як і до початку інфляції. У разі прийняття подібних рішень треба рахуватися з можливим падінням попиту в результаті підвищення ціни.
Проте компенсації інфляційних ефектів може бути іноді досяг¬нуто і без підвищення ціни, наприклад за рахунок зростання
продук
Ціноутворення в інфляційній економіці. У період інфляції всі витрати зростають, тому підвищення ціни для підтримання нормальної рентабельності часто є обов’язковим. Завдання таким чином, полягає в тому, щоб підвищення ціни забезпечило, наприклад, такий самий рівень рентабельності, як і до початку інфляції. У разі прийняття подібних рішень треба рахуватися з можливим падінням попиту в результаті підвищення ціни.
Проте компенсації інфляційних ефектів може бути іноді досяг¬нуто і без підвищення ціни, наприклад за рахунок зростання
продуктивності, яке компенсує зростання деяких витраттивності, яке компенсує зростання деяких витрат