Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 18. СУТНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТА МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ
(план-конспект)
Л-ра: Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За ред.. І.А.Зязюна. – 2-ге вид., доповн. і переробл. – К.: Вища шк.., 2004.
Педагогічна майстерність: Хрестоматія: Навч. посіб. / Упоряд.: І.А.Зязюн, Н.Г.Базилевич, Т.Г.Дмитренко та ін.; За ред.. І.А.Зязюна. – К.: Вища школа, 2006.
1.Педагогічна діяльність. Її структура.
Педагогічна діяльність у широкому розумінні розглядається як діяльність, метою якої є виховання підростаючого покоління. Для кращого розуміння її сутності, роботу педагога часто порівнюють з діяльністю письменника чи актора.
Зважаючи на складність педагогічної діяльності, варто спробувати розчленувати її на складові, що допоможе зрозуміти сутність діяльності вчителя. Так, структура педагогічної діяльності містить ряд компонентів: мету, мотиви, об’єкт, суб’єкт, функції, засоби та результат.
Мета, з психологічної точки зору, – це прогнозований людиною результат її діяльності з певним об’єктом. Мета педагогічної діяльності визначається суспільством, інтерпретується педагогом, доводиться до учня і (в ідеалі) стає його метою. Мета завжди віддалена, тому її потрібно конкретизувати у завданнях сьогодення. Інакше кажучи, загальна мета визначає спрямованість роботи певної системи освіти (середньої загальноосвітньої школи, вищої освіти тощо).
Мотиви педагогічної діяльності – це внутрішні імпульси, що спонукають педагога до професійної діяльності. Мотивувати вчителя можуть ідеали, професійні інтереси, переконання, соціальні установки або професійні цінності. Проте в основу формування мотиву покладено насамперед потреби.
Складовими педагогічної діяльності є також об’єкт і суб’єкт. Об’єкт – це те, на що спрямована діяльність (матеріал, що підлягає перебудуванню, зміні). Він пасивний і залежить від активності суб’єкта – ініціатора й організатора процесу перетворення. Об’єктом педагогічної діяльності вважається учень. Але особливістю учня є те, що він одночасно виступає і суб’єктом, активним учасником навчально-виховного процесу.
У діяльності вчителя вчені-педагоги (Н.В.Кузьміна, В.О.Сластьонін, А.І.Щербаков) виділяють такі основні функції: конструктивну, організаторську, комунікативну, гностичну.
Успішність педагогічної діяльності великою мірою залежить від використаних засобів, що поділяються на дві групи: 1) матеріальні (обладнання, меблі, ТЗН тощо); 2) нематеріальні (методи, прийоми, форми, види роботи з учнями).
Особливої уваги заслуговує такий компонент педагогічної діяльності як результат. Основною відмінністю результату педагогічної діяльності є те, що він віддалений у часі і невизначений.
2. Поняття педагогічної майстерності.
Майстерність визначають по-різному: як “найвищий рівень педагогічної діяльності… який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків”, “інтегрований показник ступеня готовності конкретної людини до виконання професійних обов’язків учителя і вихователя”, “сукупність певних якостей особистості вчителя, що зумовлюються високим рівнем його психолого-педагогічної підготовленості, здатністю оптимально розв’язувати педагогічні завдання (навчання, виховання і розвитку школярів)”, характеристику “високого рівня педагогічної діяльності”, “вираження підвищеного рівня всіх якостей, якими повинен володіти педагог, комплекс властивостей особистості, який забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності, а також наслідок підвищеного рівня розвитку деяких педагогічних якостей”.
Сучасний погляд на проблему українськими вченими відображено таким чином: “педагогічна майстерність – це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі”.
Виокремлюють чотири основні характеристики майстерного вчителя, тобто компоненти педагогічної майстерності: 1) гуманістична спрямованість; 2) професійна компетентність; 3) педагогічні здібності; 4) педагогічна техніка.
Гуманістична спрямованість – ключова характеристика педагогічної майстерності. Спрямованість – це ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації особистості. Гуманістична спрямованість (гуманний – людяний у своєму ставленні і діях до інших людей) передбачає орієнтацію на іншу людину (зокрема на учня), гуманне ставлення до інших, врахування потреб вихованців, вибір доцільних засобів впливу та взаємодії, крім цього – гідне самоствердження самого педагога, як кваліфікованого, вимогливого, гуманного вчителя, тобто, утвердження ним вищих духовних цінностей, моральних норм поведінки.
Основними складовими професійної компетентності вчителя є його знання: з дисципліни, яку він викладає, педагогіки, психології та методики. Але слід зважати на те, що ці знання повинні бути комплексними, синтезованими, а не відокремленими одні від одних. Успішність педагогічної діяльності великою мірою залежатиме від педагогічних здібностей вчителя. Серед основних здібностей до педагогічної діяльності виділяють:
Крім цього, важливими можна назвати організаторські здібності, конструктивні (вміння відбирати та логічно вибудовувати матеріал), гностичні (здатність до пізнання нового), дидактичні (вміння навчати інших) та ін.
Невід’ємним елементом педагогічної майстерності є педагогічна техніка – володіння комплексом прийомів, який допомагає вчителеві глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе і досягти оптимальних результатів у роботі.
У понятті “педагогічна техніка” виділяють дві групи складових. Перша група пов’язана з умінням вчителя керувати своєю поведінкою: техніка володіння своїм організмом (мімікою, пантомімікою); керування емоціями, настроєм для зняття зайвого психічного напруження, збудження творчого самопочуття; опанування вміння соціальної перцепції (техніка керування увагою, уявою); техніка мовлення (керування диханням, дикцією, голосом, темпом мовлення). Друга група пов’язана з умінням вплинути на особистість і колектив: техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням, організація колективних творчих справ тощо.
Тому педагогічну техніку поділяють також на зовнішню і внутрішню, відповідно до мети її використання.
Внутрішня техніка – це створення внутрішнього переживання особистості, психологічне налаштовування вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю і почуття.
Зовнішня техніка – це втілення внутрішнього переживання особистості вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці.