Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 6
ТЕМА 4. ФОРМИ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ПОЛІТИКА УПРАВЛІННЯ НИМИ
4.1 Особливості і форми здійснення фінансових інвестицій підприємства
4.2 Політика управління фінансовими інвестиціями
4.1 Особливості і форми здійснення фінансових інвестицій підприємства
Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, які не є інституціональними інвесторами, визначає здійснення реальних інвестицій як пріоритетну форму. Однак, на окремих етапах розвитку підприємства виправдано здійснення і фінансових інвестицій. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, сформованих до початку здійснення реального інвестування по відібраних інвестиційних проектах; у випадках, коли, кон’юнктура фінансового (у першу чергу фондового) ринку дозволяє одержати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на товарних ринках, при наявності тимчасово вільних грошових активів, пов’язаних із сезонною діяльністю підприємства; у випадках намічуваного захоплення інших підприємств з метою галузевої, товарної чи регіональної диверсифікованості своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їхні статутні фонди (чи придбання значного пакета їхніх акцій) і в ряді інших аналогічних випадків.
Тому фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу чи як інструмент реалізації стратегічних цілей, зв’язаних з диверсифікованістю операційної діяльності підприємства.
Особливості здійснення фінансових інвестицій:
1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки. Ця незалежність виявляється як стосовно операційної діяльності таких підприємств, так і стосовно процесу їхнього реального інвестування. Стратегічні операційні задачі розвитку таких підприємств фінансові інвестиції вирішують лише в обмежених формах (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств).
2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування. Всі основні форми й інструменти фінансових інвестицій мають зовнішню спрямованість капіталу, що виходить за рамки відтворювальних процесів свого підприємства. За допомогою фінансових інвестицій підприємства мають можливість здійснювати зовнішнє інвестування як у межах своєї країни, так і за кордоном.
3. У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційні потреби другого рівня (другої черги). Вони здійснюються такими підприємствами звичайно після того, як задоволені його потреби в реальному інвестуванні капіталу. У зв’язку з цією особливістю фінансові інвестиції, як правило, не здійснюються на таких ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, як “зародження”, “дитинство” і “юність”. Можливість досить великого задоволення потреби у фінансових інвестиціях з’являється в підприємства, як правило, лише на стадії “рання зрілість”.
4. Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом. Так, при галузевій чи регіональній диверсифікованості операційної діяльності, нарощенні обсягів виробництва і реалізації продукції шляхом “захоплення” підприємств-конкурентів у своєму сегменті ринку замість придбання цілісних майнових комплексів чи будівництва нових об’єктів, підприємство шляхом відповідних форм фінансового інвестування може придбати контрольний пакет акцій (контрольну частку в статутному фонді) цікавлячих його суб’єктів господарювання, максимальна сума купівлі яких складає не набагато більше половини реальної ринкової вартості їхнього бізнесу (50% плюс одна акція). У процесі стратегічного фінансового інвестування підприємства звичайно не переслідують цілі максимізації поточного інвестиційного доходу; більш того, окремі стратегічні фінансові інвестиції можуть здійснюватися підприємством і при негативному значенні поточного інвестиційного доходу в розрахунку на забезпечення довгострокового приросту капіталу.
5. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіки в основному в двох цілях: одержання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів і їх протиінфляційний захист. Цілеспрямоване формування інвестиційних ресурсів для здійснення портфельних фінансових інвестицій такі підприємства, як правило, не роблять. І хоча, звичайно, фінансові інвестиції забезпечують менший рівень прибутку, ніж функціонуючі операційні активи підприємства, вони формують додатковий його приплив у періоди, коли тимчасово вільний капітал не може бути ефективно використаний для розширення операційної діяльності.
6. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування по шкалі “доходність-ризик”. У порівнянні з реальним інвестуванням ця шкала значно ширша – вона включає групу як безризикових, так і високоризикових (спекулятивних) інструментів інвестування, дозволяючи інвестору здійснювати свою інвестиційну політику в широкому діапазоні: від вкрай консервативної до вкрай агресивної.
7. Фінансові інвестиції надають підприємству досить широкий діапазон вибору інструментів інвестування і по шкалі “доходність-ліквідність”. Хоча в порівнянні з реальними інвестиціями вони характеризуються більш високим рівнем ліквідності, цей рівень варіює в дуже широких межах.
8. Процес обґрунтування управлінських рішень, зв’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким. Він не зв’язаний з істотними передінвестиційними витратами фінансових засобів, аналогічними підготовці реальних інвестиційних проектів; алгоритми оцінки ефективності фінансових інвестицій носять більш диференційований характер стосовно об’єктів інвестування, що підвищує надійність здійснення такої оцінки; реалізація прийнятих управлінських рішень у сфері фінансового інвестування займає мінімум часу.
9. Висока коливаність кон’юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування. Відповідно й управлінські рішення, зв’язані зі здійсненням фінансового інвестування, носять більш оперативний характер.
Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних основних формах (рис. 1).
Рис. 1. Основні форми фінансового інвестування, здійснювані підприємством
1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв’язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв’язків з постачальниками сировини і матеріалів (при участі в їхньому статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури (при вкладенні капіталу в транспортні й інші аналогічні підприємства); розширення можливостей збуту продукції чи проникнення на інші регіональні ринки (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди підприємств торгівлі); різні форми галузевої і товарної диверсифікованості операційної діяльності й інших стратегічних напрямків розвитку підприємства. За своїм змістом ця форма фінансового інвестування багато в чому підміняє реальне інвестування, будучи при цьому менш капіталомісткою і більш оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки одержання високого інвестиційного прибутку (хоча мінімально необхідний її рівень повинен бути забезпечений), скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.
2. Вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів. Ця форма фінансового інвестування спрямована насамперед на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу і її головною метою є генерування інвестиційного прибутку.
3. Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку (так називані “ринкові цінні папери”). Використання цієї форми фінансового інвестування пов’язано із широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як по інструментах інвестування, так і по його термінах; більш високим рівнем державного регулювання і захищеності інвестицій; розвинутою інфраструктурою фондового ринку; наявністю оперативно наданої інформації про стан і кон’юнктуру фондового ринку в розрізі окремих його сегментів і інших факторів. Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для установлення форм фінансового впливу на окремі компанії при рішенні стратегічних задач (шляхом придбання контрольного чи достатнього вагомого пакета акцій).
4.2. Політика управління фінансовими інвестиціями
З урахуванням особливостей і форм фінансового інвестування організується управління ними на підприємстві. При досить високій періодичності здійснення фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого управління .
Політика управління фінансовими інвестиціями являє собою частину загальної інвестиційної політики підприємства, що забезпечує вибір найбільш ефективних фінансових інструментів вкладення капіталу і своєчасне його реінвестування.
Формування політики управління фінансовими інвестиціями здійснюється по наступних основних етапах:
1. Аналіз стану фінансового інвестування в попередньому періоді. Основною метою проведення такого аналізу є вивчення тенденцій динаміки масштабів, форм і ефективності фінансового інвестування на підприємстві в ретроспективі.
На першій стадії аналізу вивчається загальний обсяг інвестування капіталу у фінансові активи, визначаються темпи зміни цього обсягу і питомої ваги фінансового інвестування в загальному обсязі інвестицій підприємства в передплановому періоді.
На другій стадії аналізу досліджуються основні форми фінансового інвестування, їхнє співвідношення, спрямованість на вирішення стратегічних завдань розвитку підприємства.
На третій стадії аналізу вивчається склад конкретних фінансових інструментів інвестування, їхня динаміка і питома вага в загальному обсязі фінансового інвестування.
На четвертій стадії аналізу оцінюється рівень прибутковості окремих фінансових інструментів і фінансових інвестицій у цілому. Він визначається як відношення суми доходів, отриманих у різних формах по окремих фінансових інструментах (з її коригуванням на індекс інфляції), до суми інвестованих у них засобів.
Рівень прибутковості фінансових інвестицій підприємства зіставляється із середнім рівнем прибутковості на фінансовому ринку і рівнем рентабельності власного капіталу.
На п’ятій стадії аналізу оцінюється рівень ризику окремих фінансових інструментів інвестування і їхнього портфеля в цілому. Така оцінка здійснюється шляхом розрахунку коефіцієнта варіації отриманого інвестиційного доходу за ряд попередніх звітних періодів. Розрахований рівень ризику зіставляється з рівнем прибутковості інвестиційного портфеля й окремих фінансових інструментів інвестування (відповідність цих показників ринковій шкалі “доходність-ризик”).
На шостій стадії аналізу оцінюється рівень ліквідності окремих фінансових інструментів інвестування і їхнього портфеля в цілому. Оцінка цього показника виробляється на основі розрахунку коефіцієнта ліквідності інвестицій на дату проведення аналізу (в останньому звітному періоді). Розрахований рівень ліквідності зіставляється з рівнем прибутковості інвестиційного портфеля й окремих фінансових інструментів інвестування.
Проведений аналіз дозволяє оцінити обсяг і ефективність портфеля фінансових інвестицій підприємства в попередньому періоді.
2. Визначення обсягу фінансового інвестування в майбутньому періоді. Цей обсяг на підприємствах, що не є інституціональними інвесторами, звичайно невеликий і визначається розміром вільних фінансових засобів, що накопичуються заздалегідь для здійснення майбутніх реальних інвестицій чи інших витрат майбутнього періоду. Позикові засоби до фінансового інвестування підприємства звичайно не залучаються (за винятком окремих періодів, коли рівень прибутковості цінних паперів істотно перевершує рівень ставки відсотка за кредит).
Визначений обсяг фінансового інвестування диференціюється в розрізі довго- і короткострокових періодів його здійснення. Обсяг довгострокового фінансового інвестування визначається в процесі вирішення задач ефективного використання інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, страхових і інших цільових фондів підприємства, формованих на довгостроковій основі. Обсяг короткострокового фінансового інвестування визначається в процесі вирішення завдань ефективного використання тимчасово вільного залишку грошових активів (у складі оборотного капіталу підприємства), утвореного в зв’язку з нерівномірністю формування позитивного і негативного грошових потоків.
3. Вибір форм фінансового інвестування. У рамках планованого обсягу фінансових засобів, виділюваних на ці мети, визначаються конкретні форми цього інвестування, розглянуті вище. Вибір цих форм залежить від характеру задач, розв’язуваних підприємством у процесі своєї господарської діяльності.
а) Вирішення стратегічних завдань розвитку операційної діяльності пов’язано з вибором таких форм фінансового інвестування, як вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств і придбання контрольного пакета акцій окремих компаній, що представляють стратегічний інтерес для цілей диверсифікованості цієї діяльності.
б) Вирішення завдань приросту капіталу в довгостроковому періоді зв’язано, як правило, з його вкладеннями в довгострокові фондові і грошові інструменти, прогнозована прибутковість яких з урахуванням рівня ризику задовольняє інвестора.
в) Вирішення завдань одержання поточного доходу і протиінфляційного захисту тимчасово вільних грошових активів зв’язано, як правило, з вибором короткострокових грошових чи боргових фондових інструментів інвестування, реальний рівень прибутковості яких не нижче сформованої норми прибутку на інвестований капітал.
4. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. Методи такої оцінки диференціюються в залежності від видів цих інструментів; основним показником оцінки виступає рівень їхньої прибутковості, ризику і ліквідності. У процесі оцінки докладно досліджуються фактори, що визначають інвестиційні якості різних видів фінансових інструментів інвестування – акцій, облігацій, депозитних внесків у комерційних банках і т.п. У системі такого аналізу одержують відображення оцінка інвестиційної привабливості галузей економіки і регіонів країни, у якій здійснює свою господарську діяльність той чи інший емітент цінних паперів. Важливу роль у процесі оцінки грає також характер обігу тих чи інших фінансових інструментів інвестування на організованому і неорганізованому інвестиційному ринку.
5. Формування портфеля фінансових інвестицій. Це формування здійснюється з урахуванням оцінки інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів. У процесі їхнього добору у формований портфель враховуються наступні основні фактори: тип портфеля фінансових інвестицій, формований відповідно до його пріоритетної мети; необхідність диверсифікованості фінансових інструментів портфеля; необхідність забезпечення високої ліквідності портфеля й інші. Особлива роль у формуванні портфеля фінансових інвестицій приділяється забезпеченню відповідності цілей його формування стратегічним цілям інвестиційної діяльності в цілому.
Сформований з урахуванням викладених факторів портфель фінансових інвестицій повинний бути оцінений по співвідношенню рівня прибутковості, ризику і ліквідності для того, щоб переконатися в тім, що по своїх параметрах він відповідає тому типу портфеля, що визначений цілями його формування. При необхідності посилення цілеспрямованості портфеля в нього вносяться необхідні корективи.
6. Забезпечення ефективного оперативного управління портфелем фінансових інвестицій. При істотних змінах кон’юнктури фінансового ринку інвестиційні якості окремих фінансових інструментів знижіуються. У процесі оперативного управління портфелем фінансових інвестицій забезпечується своєчасна його реструктуризація з метою підтримки цільових параметрів його первісного формування.
Розроблена політика управління фінансовими інвестиціями підприємства визначає основні параметри інвестиційної діяльності підприємства в цій сфері і її найважливіші критерії.
Глава 10.
ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ОКРЕМИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ІНВЕСТУВАННЯ
ФАКТОРИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ІНВЕСТИЦІЙНІ ЯКОСТІ ОКРЕМИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ІНВЕСТУВАННЯ
У процесі здійснення фінансового інвестування у всіх його формах однієї з найважливіших задач є оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів, що звертаються на ринку.
Оцінка інвестиційних якостей фінансових інструментів являє собою інтегральну характеристику окремих їхніх видів, здійснювану інвестором з урахуванням мет формування інвестиційного портфеля.
Спрямованість фінансових інвестицій підприємств останнім часом усе більше орієнтується на фондові інструменти. Раз
особисті інструменти фондового ринку складають зараз до 80% загального обсягу фінансових інвестицій підприємства. Це визначає необхідність більш докладної характеристики інвестиційних якостей окремих фондових інструментів інвестування.
З позицій особливостей властивих їм інвестиційних якостей фондові інструменти класифікуються по наступним основних ознаках (мал. 10.1.).
КЛАСИФІКАЦІЯ ФОНДОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ПО СПЕЦИФІЦІ ЇХНІХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ
По ступені передбачуваності інвестиційного доходу
• М Боргові цінні папери
^\ Часткові цінні папери
За рівнем ризику, зв’язаного з характером емітента
Державні цінні папери
-^ Цінні папери муніципальних органів
Цінні папери, емітовані банками
Цінні папери підприємств
Цінні папери інших емітентів
За рівнем ризику і ліквідності, зв’язаними з періодом звертання
Короткострокові цінні папери ^ Довгострокові цінні папери
За рівнем ліквідності, зв’язаному з характером випуску і звертання
Іменні цінні папери
Цінні папери на предьявителя
Малюнок 10.1. Класифікація фондових інструментів по специфіці їхніх інвестиційних якостей.
1. По ступені передбачуваності інвестиційного доходу розділяють боргові і часткові цінні папери.
Боргові цінні папери характеризується чіткою передбачуваністю інвестиційного доходу, розмір якого можна визначити в будь-який момент їхнього звертання. Передбачуваність рівня інвестиційного доходу дозволяє без особливих проблем зіставляти інвестиційні якості боргових цінних паперів як по шкалі „доходность–риск", так і по шкалі „доходность-ликвидность". Крім того, боргові цінні папери мають пріоритетні права погашення зобов’язань при банкрутстві емітента, що значно знижує рівень несистематичного їхнього ризику.
Часткові цінні папери характеризуються низьким рівнем передбачуваності їхнього інвестиційного доходу, що оцінюється по двох параметрах – рівню майбутніх виплат дивідендів і приросту курсової вартості фондового інструмента. По цих цінних паперах при ефективній господарській діяльності емітента можливе одержання більш високого рівня інвестиційного доходу в порівнянні з борговими цінними паперами того ж емітента. При цьому для часткових цінних паперів характерний більш високий ступінь кореляції доходів з темпами інфляції. Разом з тим, нестабільність інвестиційного доходу робить їхній більш ризиковими інструментами інвестування, тому що вони не захищені ні від систематичного, ні від несистематичного видів ризиків. Низька ефективність господарської діяльності емітента може привести не тільки до втрати інвестиційного доходу по часткових цінних паперах, але і до часткового (а у випадку банкрутства – і повної) утраті вкладеного в них капіталу.
2. За рівнем ризику, зв’язаного з характером емітента, виділяють наступні види фондових інструментів інвестування:
Державні цінні папери. Вони представлені в основному борговими зобов’язаннями і мають найменший рівень інвестиційного ризику. Окремі види державних цінних паперів розглядаються навіть як еталон безризикових інвестицій. Разом з тим, рівень інвестиційного доходу по таких цінних паперах, як правило, найбільш низький. При цьому шляхом зміни ставки рефінансування (дисконтної ставки центрального банку) держава має ‘ можливість впливати на реальний рівень інвестиційного доходу по своїх цінних паперах у періоди різких коливань кон’юнктури фінансового ринку.
Цінні папери муніципальних органів. Рівень інвестиційних якостей таких цінних паперів (як правило, боргових) у значній мірі визначається рівнем інвестиційної привабливості відповідних регіонів. Хоча цінні папери такого виду важко віднести до безризикових, рівень інвестиційного ризику по них звичайно
невисокий. Відповідно невисокий і рівень інвестиційного доходу по них.
Цінні папери, емітовані банками. Інвестиційні якості цих фондових інструментів вважаються досить високими, тому що рівень прибутковості по них звичайно вище, ніж по державних і муніципальних цінних паперах. Крім того, система економічних нормативів банківської діяльності і високий рівень державного контролю за їхньою діяльністю знижують потенційний рівень ризику інвестування в цінні папери цих емітентів (хоча випадки фінансової неспроможності банків не такі рідкі).
Цінні папери підприємств. Цей вид фінансових інструментів інвестування в нашій країні володіє низькими інвестиційними якостями. Це викликано низькою ефективністю господарської діяльності більшості підприємств на сучасному етапі (особливо корпоратизованих державних підприємств), унаслідок чого по акціях багатьох з них не виплачуються навіть дивіденди. Рівень інвестиційного ризику по цінних паперах підприємств (особливо стосовних до категорії „венчурных") найбільш високий. Крім того, цей тип цінних паперів у цілому характеризується самим низьким рівнем ліквідності на фондовому ринку.
3. За рівнем ризику і ліквідності, зв’язаними з періодом звертання, виділяють наступні фондові інструменти інвестування:
Короткострокові цінні папери. Період їхнього звертання визначає досить високий рівень їхньої ліквідності на фондовому ринку. Крім того, короткий період їхнього звертання в значній мірі знижує рівень інвестиційного ризику, зв’язаного зі зміною кон’юнктури фінансового ринку і фінансового стану їхніх емітентів. У той же час, відносно низький рівень ризику і досить високий рівень їхньої ліквідності визначають порівняно невисокий рівень інвестиційного доходу по таких фондових інструментах.
Довгострокові цінні папери. Рівень інвестиційних якостей таких фондових інструментів визначається протилежними характеристиками – низьким рівнем ліквідності (за інших рівних умов) і відповідно більш високим рівнем інвестиційного ризику. Відповідно по таких фондових інструментах пропонується і більш високий рівень інвестиційного доходу.
4. За рівнем ліквідності, зв’язаному з характером випуску і звертання, фондові інструменти інвестування підрозділяються на наступні види:
Іменні цінні папери. У зв’язку зі складною процедурою їхнього оформлення і більш глибоким контролем емітента за їхнім звертанням ці цінні папери мають дуже низьку ліквідність.
Цінні папери на пред’явника. Зазначена особливість випуску таких фондових інструментів не перешкоджає процесу їхнього вільного звертання, а відповідно і підвищує потенційний рівень їхньої ліквідності.
Вище були розглянуті загальні особливості фондових інструментів, що визначають їхні інвестиційні якості відповідно до приведеної класифікації. Разом з тим, головною задачею в процесі фінансового інвестування є оцінка інвестиційних якостей конкретних видів цінних паперів, що звертаються на фондовому ринку. Така оцінка диференціюється по основних видах коштовних паперам-акціям, облігаціям, депозитним (ощадним) сертифікатам і т.п. Розглянемо основні параметри оцінки інвестиційних якостей найважливіших видів цих цінних паперів.
Інтегральна оцінка інвестиційних якостей акцій здійснюється по наступним основних параметрах (мал. 10.2.).
ПАРАМЕТРИ ОЦІНКИ
Малюнок 10.2. Основні параметри оцінки інвестиційних якостей акцій.
1. Характеристика виду акцій по ступені захищеності розміру дивідендних виплат. Розподіл акцій по характері зобов’язань емітента (забезпеченню захищеності розміру дивідендних виплат) на привілейовані^ закордонній літературі використовується термін „преференциальные") і прості має найбільше істотне значення для інвестора з позицій принципового розходження їхній инвес
тиционных якостей. Характер цих розходжень можна простежити за даними табл. 13.1.
Характеризуючи ці розходження в цілому, можна відзначити, що рівень безпеки інвестування в привілейовані акції значно вище, ніж у прості в зв’язку з їх преферентивным правом на одержання заздалегідь передбаченого рівня дивідендів і частки майна при ліквідації акціонерного товариства. По ступені надійності вкладень привілейовані акції займають проміжне значення між простими акціями й облігаціями компанії (вони не мають чіткого терміну погашення як облігації, а також настільки надійного забезпечення майном акціонерного товариства при його ліквідації).
У той же час за критерієм прибутковості більш кращими для інвестора можуть виявитися прості акції, що краще пристосовані до умов інфляційної економіки і змінам коньюк-туры фондового ринку. Крім того, власники простих акцій можуть брати безпосередню участь у розробці дивідендної політики акціонерної компанії.
2. Оцінка галузі, у якій здійснює свою операційну діяльність емітент, припускає насамперед вивчення стадії її життєвого циклу і передбачуваних термінів перебування в цій стадії. Доход інвестора по акціях забезпечується двома основними результатами: а) ростом курсової вартості акції (основним фактором тут виступає приріст капіталу на одну акцію); б) сумою дивідендів по акціях (обумовленому, в основному, розміром чистого прибутку емітента). Найбільш стабільний ріст капіталу і чистого прибутку характерний, як правило, для компаній тих галузей, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу. Закордонний досвід показує, що найбільш високий доход по акціях забезпечують компанії, що здійснюють свою діяльність у сфері наукомістких галузей. Однак акції таких компаній є одночасно і найбільш ризиковими – ці компанії так і називаються „венчурными" (чи ризиковими) компаніями. Серед інших факторів, що визначають інвестиційні якості акцій компаній різних галузей, варто звернути особливу увагу при оцінці на місце, що відводиться галузі в структурній перебудові економіки країни; середній рівень рентабельності підприємств галузі, а також рівень оподатковування їхніх доходів (прибутку). Останні два фактори можуть служити критерієм оцінки можливого рівня дивідендів по акціях. При оцінці інвестиційних якостей компаній окремих галузей можна скористатися методикою визначення інвестиційної привабливості галузей економіки, розглянутої раніше.
3. Оцінка основних показників господарської діяльності • фінансового стану емітента диференціюється в залежності
Порівняння переваг і недоліків з позицій мотивації
|
Мотивація вибору акцій інвестором |
Прості акції |
|
|
Переваги |
Недоліки |
|
|
1. Можливість одержання |
1.Нестабільність уров |
|
|
1. |
більш високих доходів |
ня доходів в окремі |
|
Рівень |
у період ефективної |
періоди |
|
і стабільність |
діяльності |
2. Можливість одержання |
|
доходу |
2. Більш високий ступінь |
низьких дивідендів у |
|
кореляції доходів з |
окремі періоди |
|
|
темпами інфляції |
||
|
1. При банкрутстві і лик |
||
|
видации акціонерного |
||
|
суспільства можна поті |
||
|
рять весь инвестицион |
||
|
ный капітал |
||
|
11. |
2. При неефективної |
|
|
Рівень |
– |
діяльності дивиден |
|
инвести |
ды можуть бути не вып |
|
|
ционных |
лачены |
|
|
ризиків |
3. Незахищена ні від си |
|
|
стематического (рыноч |
||
|
ного), ні від несистема |
||
|
тического (специфичес |
||
|
кого) ризиків |
||
|
111. |
1. Можливість прямого |
1. Відповідно до вуста |
|
Можливість |
впливу на господарський |
вом ряду акціонерних |
|
впливу |
ный процес шляхом учачи |
суспільств участь в уп |
|
на підвищення |
стия в керуванні |
равлении дрібних вла |
|
прибутковості |
2. Можливість участі в |
ділець акцій ограни |
|
і зниження |
розробці дивіденд |
чено |
|
рівня ризиків |
ний політики |
|
|
1. Більш висока ликвид |
||
|
IV. Забезпечення |
ность на фондовому |
|
|
ринку |
||
|
ліквідності |
-* |
Таблиця 13.1.
привілейованих і простих акцій їхнього вибору інвестором
Привілейовані акції
Переваги Недоліки
1. Забезпечення стабільного доходу у виді заздалегідь обговореного розміру дивідендів
2. Виплата доходів поза залежністю від результатів господарської діяльності
1. У період ефективної діяльності рівень доходів може бути нижче, ніж по простих акціях
2. Недостатній облік фактора інфляції при виплаті доходів
1.При ліквідації акционерного|1 суспільства мають переважне право на участь у розділі майна
2. При виплаті дивідендів мають переважне право на їхнє одержання
3. Цілком захищена від систематичного (ринкового) ризику і частково – від несистематичного (специфічного) ризику
, Можливість відкликання (зворотного викупу) акцій поза залежністю від бажання акціонера (якщо це передбачено статутом)
1. Відсутність права участі в керуванні акціонерним товариством
1. Ліквідність може бути забезпечена шляхом переважного права зворотного викупу акцій (якщо це передбачено статутом)
1. Більш низький рівень ліквідності на фондовому ринку
від того, чи пропонуються акції вперше, чи вони вже тривалий період звертаються на фондовому ринку. У першому випадку проводиться оцінка інвестиційної привабливості підприємства з використанням системи показників рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності, оборотності капіталу й активів. В другому випадку ця оцінка доповнюється аналізом ряду інших показників, серед яких найбільш важливу роль грають наступні:
а) Рівень віддачі акціонерного капіталу. Цей показник характеризує рівень чистого прибутку по використовуваному акціонерному капіталі і розраховується по формулі:
ЧПхЮО
^--^ГГ-где УОдк – рівень віддачі акціонерного капіталу в %;
НП – сума чистого прибутку компанії в розглянутому періоді;
АК – середня вартість акціонерного капіталу в розглянутому періоді.
б) Балансова (^книжкова") вартість однієї акції. Цей показник характеризує розмір акціонерного капіталу і резервного фонду компанії, що приходиться на одну акцію, тобто забезпеченість власними реальними активами по балансі. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:
АК+РФ про^ д = ––––– ,
А ао
БСд – балансова вартість однієї акції на визначену дату;
де
АК – вартість акціонерного капіталу на визначену дату;
РФ – вартість резервного фонду на визначену дату;
ао – загальна кількість акцій компанії на визначену дату.
в) Коефіцієнт дивідендних виплат. Він показує, яка частка чистого прибутку акціонерної компанії була виплачена у вигляді дивидендів, тобто побічно характеризує її дивідендну політику. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:
ДО
д=
ДхЮО НП
де
Кд – коефіцієнт дивідендних виплат у %;
Д – сума дивідендів, виплачених акціонерним товариством у*.розглянутому періоді;
НП – сума чистого прибутку суспільства в розглянутому періоді.
г) Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чис-1лыми активами. Цей показник дозволяє визначити ступінь захисту капіталу при його інвестуванні в привілейовані акції. Він розрахований по формулі:
кп ЧА
до0 ЧА = -.––– .
А
прив
1
де Кочд – коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами;
ЧА – сума чистих активів акціонерного товариства на визначену дату, обумовлена як різниця між загальною сумою активів по балансі, з одного боку, і нематеріальними активами, що течуть і довгостроковими зобов’язаннями, з іншої;
Априв – кількість привілейованих акцій компанії.
д) Коефіцієнт покриття дивідендів по привілейованих акціях. Цей показник дозволяє оцінити, якою мірою розмір чистого прибутку компанії забезпечує виплату дивідендів по привілейованих акціях. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:
НП
КП
Д -
Дприв
де Кпд – коефіцієнт покриття дивідендів по привілейованих акціях;
НП – сума чистого прибутку акціонерного товариства в розглянутому періоді;
Дприв – сума дивідендів, передбачена до виплати по привілейованих акціях у розглянутому періоді.
Усі розглянуті показники характеризують ефективність попередніх випусків акцій компанії.
4. Оцінка характеру звертання акції на фондовому ринку
зв’язана насамперед з показниками її ринкового котирування і ліквідності. Серед цих показників найбільш важливу роль грають наступні:
а) Рівень виплати дивідендів. Цей показник характеризує співвідношення суми дивіденду і ціни акції. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:
уд^так^про,
де Удд – рівень дивідендної віддачі акції, у %;
ДВ – сума дивіденду, виплаченого по акції у визначеному періоді;
Цд – ціна котирування акції на початок розглянутого періоду.
б) Коефіцієнт співвідношення ціни і прибутковості. Цей показник характеризує зв’язок між ціною акції і доходом по ній. Чим нижче це співвідношення, тим привлекательней акція для інвестування. Розрахунок коефіцієнта здійснюється по формулі:
ца
Щ/Д
Д
Кц/д – коефіцієнт співвідношення ціни і доходу по акції;
де
Цд – ціна акції на початок розглянутого періоду;
Д – сукупний доход, отриманий по акції в розглянутому періоді.
в) Коефіцієнт ліквідності акції на фондовій біржі. Він характеризує можливості швидкої ліквідності акції в разі потреби її реалізації. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:
^ опр
^^–і–і•
ПРО
предл
коефіцієнт ліквідності акції на фондовій біржі;
де
Кл опр
загальний обсяг продажу розглянутих акцій на даних торгах (чи сума цього показника по всіх торгах за визначений період);
загальний обсяг пропозиції розглянутих акцій на даних торгах (чи сума цього показника по всіх торгах за визначений період).
• ‘предл
г) Коефіцієнт співвідношення котируемых цін пропозиції та попиту акцій. Цей показник розраховується по формулі:
до цп "п/с = м,–.
Цс
коефіцієнт співвідношення котируемых цін пропозиції
де Кц/з
і попиту акцій;
Цп – середній рівень цін пропозиції акції на торгах;
Цс – середній рівень цін попиту акції на торгах.
д) Коефіцієнт звертання акцій. Він показує обсяг звертання випущених акцій і є непрямим показники її ліквідності. У закордонній практиці цей показник розраховується за результатами продажів як на біржовому, так і на позабіржовому фондовому ринку. У нашій практиці облік продажів конкретних простих акцій на позабіржовому ринку не організований, тому розрахунок цього показника можливий тільки по біржовому ринку. Він розраховується по формулі:
опр -«. Код = --г"– ,
АохЦпр де Код – коефіцієнт звертання акцій у визначеному періоді;
316
Роздягнув IV. Управління фінансовими інвестиціями підприємства
Опр – загальний обсяг продажу розглянутих акцій на торгах за визначений період;
ао – загальна кількість акцій компанії;
цпр – середня ціна продажу однієї акції в розглянутому
періоді.
Розрахунок цього показника може бути також здійснений на основі кількості реалізованих і наявних акцій. Неточність цього показника полягає в тім, що обсяг продажу може характеризувати багаторазові спекулятивні операції по невеликій кількості акцій, що звертаються.
Важливу роль у процесі оцінки грає сам факт допуску акцій до торгів на фондовій біржі (тобто її листинг).
5. Оцінка умов емісії акції є заключним етапом вивчення її інвестиційних якостей. Предметом такої оцінки є: мети емісії, умови і періодичність виплати дивідендів, ступінь участі окремих власників акцій у керуванні й інші цікавлячі інвестора дані, що містяться в емісійному проспекті. Випливає, однак, мати на увазі, що часто декларируемый передбачуваний розмір дивідендів не носить характеру не тільки юридичних, але і контрактних зобов’язань емітента, тому орієнтуватися на цей показник не випливає.
У практиці країн з розвитий ринковою економікою широко використовується рейтингова оцінка інвестиційних якостей окремих акцій, форми цієї оцінки приведені в табл. 10.2.
Таблиця 10.2.
Форми рейтингової оцінки інвестиційних якостей простих і привілейованих акцій, застосовувані в закордонній практиці
|
Ре („С |
йтинговая оцінка простих акцій тандарт энд Пурс") |
Рейтингова оцінка привілейованих акцій („Канадиан Бонд Рейтинг Сервіс") |
|
|
Індекс оцінки |
Значення індексу |
Індекс оцінки |
Значення індексу |
|
А+ А В+ У з- |
найвища якість висока якість якість вище за середнє середня якість нижче середньої якості низька якість дуже низька якість |
Р+ Р1 Р2 РЗ Р4 Р5 |
найвища якість („супер") вища якість дуже гарна якість гарна якість середня якість низька якість (акції носять спекулятивний характер і для інвестування небезпечні) |
Інтегральна оцінка інвестиційних якостей облігацій здійснюється по наступним основних параметрах (мал.10.3.);
Вид облігацій по характері емітентів, терміну погашення і формам виплати
Д"0^ _____|У Оцінка
інвестиційної привабливості регіону
ПАРАМЕТРИ ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ОБАНГАЦНЙ
Оцінка умов емісії облігації
Оцінка характеру звертання облігації на фондовому ринку
Малюнок 10.3. Основні параметри оцінки інвестиційних якостей облігацій
1. Вид облігацій по характері емітентів, терміну погашення і формам виплати доходу істотно впливає на всі основні параметри інвестиційних якостей -рівень прибутковості, ризику і ліквідності.
Розподіл облігацій по видах емітентів на облігації Внутрішньої державної позики; облігації місцевих позик і облігації компаній і фірм має істотне значення для інвесторів насамперед з позицій рівня їхніх ризиків. Найменш ризиковими є вкладення в облігації внутрішньої державної позики – у ряді країн з розвитий ринковою економікою вони служать еталоном інвестицій без ризику. Найбільшим рівнем ризику серед даного виду цінних паперів відрізняються облігації компаній і фірм (хоча рівень ризику по них значно нижче, ніж по привілейованих акціях тих же емітентів). Відповідно диференціюється і рівень доходу по цих видах облігацій: найменший доход пропонується звичайно по облігаціях внутрішньої державної позики, а найбільший – по облігаціях компанії і фірм.
Розподіл облігацій по терміну погашення на короткострокові, середньострокові і довгострокові визначає ті ж інвестиційні їхні особливості, що й у попередньому випадку. За рівнем ризику найбільш кращими для інвестора є короткострокові облігації, після погашення яких капітал може бути реінвестований у більш вигідні об’єкти. З ростом терміну погашення рівень ризику зростає – його підсилює ризик зростання інфляції (а відповідно і ріст позичкового відсотка), а також більш низька ліквідність інвестицій. Відповідно до принципу плати за ризик рівень прибутковості цих видів облігацій формується в прямої залежності (за інших рівних умов).
Нарешті розподіл облігацій по формах виплати винагороди (доходу) на процентні і безпроцентні (цільові) представляє для інвестора інтерес з погляду цілей вкладення засобів. Якщо такою метою є збільшення капіталу в грошовій формі, то ин-вестирование буде здійснено в процентні облігації (як правило, ці облігації мають більш високу поточну ліквідність на фондовому ринку). Безпроцентні (цільові) облігації предусматри-вают виплату винагороди (доходу) по них у виді визначеного чи товару послуги. Такі облігації викликають інтерес в інвестор-фізичних облич щонайменше в двох випадках:
1) при значній дефіцитності цих чи товарів послуг на погребительском ринку;
2) при істотній різниці між стартовою ціною придбання облігації і реальною ціною на пропоновані як винагороду (доходу) чи товар послугу.
2. Оцінки інвестиційної привабливості регіону (така оцінка проводиться тільки по облігаціях внутрішньої місцевої позики). Необхідність у такій оцінці виникає тому, що частина регіонів, що одержують від держави значні обсяги субсидій і субвенцій, може випробувати серйозні фінансові утруднення при погашенні облігацій. Тому, розглядаючи інвестиційні якості окремих облігацій внутрішніх місцевих позик, випливає щонайменше вивчити динаміку сальдо їхніх бюджетів і структуру джерел формування їхньої структурної частини;
3. Оцінка фінансової стійкості і платоспроможності підприємства – емітента (така оцінка проводиться тільки по облігаціях предприягий). Головною задачею такої оцінки є виявлення кредитного рейтингу підприємства, ступеня його фінансової стійкості і її прогноз на період погашення облігації, а також наявність частково сформованого викупного фонду по короткострокових зобов’язаннях, що звертаються;
4. Оцінка характеру звертання облігації на фондовому ринку. Основу такої оцінки складає вивчення коефіцієнта співвідношення її ринкової ціни і реальної вартості. Цей показник істотно залежить від ставки відсотка на фінансовому ринку – якщо ставка відсотка зростає, те ціна облігації падає (у силу фіксованої величини доходу по ній) і навпаки. Крім того, реальна ринкова вартість облігації залежить також від терміну, що залишається до її погашення емітентом (чим вище термін, тим більше рівень її ризику і нижче дійсна вартість, що визначає і більш низький рівень ринкової ціни);
5. Оцінка умов емісії облігації. Предметом оцінки є: мета й умови емісії; періодичність виплати відсотка і її розмір; умови погашення основної суми (принципала) і інші показники. При оцінці варто мати на увазі, що більш часта періодичність виплат може перекрити вигоди для інвестора, одержувані
від більш високого розміру відсотка.
Також як і по акціях, у країнах з розвитий ринковою економікою широко використовується рейтингова оцінка інвестиційних якостей облігацій, форми такої оцінки приведені в табл. 10.3.
Таблиця 10.3.
форми рейтингової оцінки інвестиційних якостей облігацій, застосовувані в закордонній практиці
|
Індекс оцінки |
Значення індексу |
|
|
„Стандарт Энд Пурс" |
„Мудис" |
|
|
ААА |
Ааа |
Найвищі інвестиційні якості |
|
ТАК |
Аа |
Високі інвестиційні якості |
|
А |
А |
Інвестиційні якості вище за середнє |
|
рівня |
||
|
ВВВ |
Ваз |
Середні інвестиційні якості |
|
ВВ |
Ва |
Інвестиційні якості нижче середнього |
|
рівня |
||
|
У |
У |
Спекулятивні облігації з низьким кре |
|
дитным рейтингом |
||
|
ССС |
Саа |
Високий ступінь ризику неплатежу |
|
СС |
Са |
Высокоспекулятивные облігації |
|
З |
З |
Нижчі інвестиційні якості |
Інтегральна оцінка інвестиційних якостей ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється по таких параметрах:
1. Характеристика виду ощадного (депозитного) сертифіката відповідно до вище приведеної схеми класифікації цінних паперів;
2. Оцінка надійності банку-емітента. Така оцінка включає характеристики основних об’ємних показників (сума активів, розмір власного капіталу, сума прийнятих депозитів і виданих кредитів, сума прибутку й інші) і окремих коефіцієнтів (коефіцієнт Кука, зведений коефіцієнт банківського ризику). У закордонній практиці оцінка надійності банків здійснюється по так називаній системі КЭМЕЛ [САМЕЦЬ, що представляє абревіатуру з початкових букв наступних показників:
„С" – приступність капіталу банку;
„А" – якісна структура активів банку;
„М" – якість (ефективність) управління ;
„Е" – рівень прибутковості (рентабельності);
„I" – рівень ліквідності.
За результатами цієї оцінки банк характеризується за рівнем своєї надійності як „хороший", „удовлетворительный", „достаточно надійний", „критический" (незадовільний). Рейтингова оцінка надійності банків (характерна для нашої країни) у закордонній практиці не використовується.
Слід зазначити, що приведені параметри оцінки дають лише узагальнену групову характеристику інвестиційних якостей окремих фондових інструментів і не гарантують відповідне їхнє ранжирування по конкретних різновидах.
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ОКРЕМИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ІНВЕСТУВАННЯ
Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів інвестування, як і реальних інвестицій, здійснюється на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і сум поворотного грошового потоку по них, з іншої. Разом з тим, формування цих показників в умовах фінансового інвестування має істотні відмінні риси.
Насамперед, у сумі поворотного грошового потоку при фінансовому інвестуванні отсутствует показник амортизаційних відрахувань, тому що фінансові інструменти, на відміну від реальних інвестицій, не містять у своєму складі амортизируемых активів. Тому основу поточного поворотного грошового потоку по фінансових інструментах інвестування складають суми періодично виплачуваних по них відсотків (на внески в статутні фонди; на депозитні внески в банках; по облігаціях і іншим борговим цінним паперам) і дивідендів (по акціях і іншим частковим цінним паперам).
Крім того, коли незабаром фінансові активи підприємства (якимись є фінансові інструменти інвестування) не амортизуються, вони продаються (погашаються) наприкінці терміну їхнього використання підприємством (чи наприкінці обумовленого фіксованого терміну їхнього звертання) за тією ціною, що склалася на них на момент продажу на фінансовому ринку (чи по заздалегідь обумовленій фіксованій їх сумі). Отже, до складу поворотного грошового потоку по фінансових інструментах інвестування входить вартість їхньої реалізації по закінченні терміну їхнього використання (фіксованої вартості по боргових фінансових активах і поточної курсовій вартості по часткових фінансових активах).
Визначені відмінності складаються й у формуванні норми прибутку на інвестований капітал. Якщо по реальних інвестиціях цей показник опосередковується рівнем майбутньої операційного прибутку, що складається в умовах об’єктивно існуючих галузевих обмежень, то по фінансових інвестиціях інвестор сам вибирає очікувану норму прибутку з урахуванням рівня ризику вкладень у різні фінансові інструменти. Обережний (чи консервативний) інвестор віддасть перевагу вибору фінансових інструментів з невисоким рівнем ризику (а відповідно і з невисокою нормою інвестиційного прибутку), у той час як ризиковий (чи агресивний) інвестор віддасть перевагу вибору для інвестування фінансових інструментів з високою нормою інвестиційного прибутку (незважаючи на високий рівень ризику по них).
Коль незабаром очікувана норма інвестиційного прибутку задається самим інвестором, те цей показник формує і суму інвестиційних витрат у той чи інший інструмент фінансового інвестування, що повинна забезпечити йому очікувану суму прибутку. Ця розрахункова сума інвестиційних витрат являє собою реальну вартість фінансового інструмента інвестування, що складається в умовах очікуваної норми прибутку по ньому з урахуванням відповідного рівня ризику.
Якщо фактична сума інвестиційних витрат по фінансовому інструменті буде перевищувати його реальну вартість, то ефективність фінансового інвестування знизиться (тобто інвестор не одержить очікувану суму інвестиційного прибутку). І навпаки, якщо фактична сума інвестиційних витрат буде нижче реальної вартості фінансового інструмента, то ефективність фінансового інвестування зросте (тобто інвестор дістане інвестиційний прибуток у сумі, більшої чим очікувана).
З обліком викладеного оцінка ефективності того чи іншого фінансового інструмента інвестування зводиться до оцінки реальної його вартості очікуваної норми, що забезпечує одержання, 1нвестиционной прибутку по ньому. Принципова модель оцінки вартості фінансового інструмента інвестування має наступний вид:
^ ВДП
"ФИ - ^––––––––– ,
М (1+НП)"
де Сфи – реальна вартість фінансового інструмента інвестування;
ВДП – очікуваний поворотний грошовий потік за період використання фінансового інструмента;
НП – очікувана норма прибутку по фінансовому інструменті, виражений десятковим дробом (формована інвестором самостійно з урахуванням рівня ризику);
п – число періодів формування поворотних потоків (по всіх їхніх формах).
Особливості формування поворотного грошового потоку по окремих видах фінансових інструментів визначають розмаїтість варіацій використовуваних моделей оцінки їхньої реальної вартості. Система основних з цих моделей оцінки приведена на мал. 10.4.
Розглянемо зміст цих моделей стосовно до боргових і часткових фінансових інструментів інвестування на прикладі облігацій і акцій.
Моделі оцінки вартості облігацій побудовані на наступних вихідних показниках: а) номінал облігації: б) сума відсотка, виплачувана по облігації; в) очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма прибутковості) по облігації; г) кількість періодів до терміну погашення облігації.
Базисна модель оцінки вартості облігації [Ваз15 Вопа \/а1иатюп Моае!] чи облігації з періодичною виплатою відсотків має наступний вид:
с -тг-ц0–! н0
^^[(инпу^ПРО+нпГ
де Сов – реальна вартість облігації з періодичною виплатою відсотків;
По – сума відсотка, виплачувана в кожнім періоді (представляющая собою добуток її номіналу на оголошену ставку відсотка);
Але – номінал облігації, що підлягає погашенню наприкінці терміну її звертання;
МОДЕЛІ ОЦІНКИ РЕАЛЬНОЇ ВАРТОСТІ ОКРЕМИХ ВИДІВ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ІНВЕСТУВАННЯ
Боргові фінансові інструменти інвестування
З періодичною виплатою відсотків
З виплатою всієї суми відсотків при погашенні
Реалізовані з дисконтом без виплати відсотків________________
Часткові фінансові інструменти інвестування
При використанні фінансового інструмента невизначений період часу
•По привілейованих акціях
•По простих акціях зі стабільним рівнем дивідендів
• По простих акціях з постійно зростаючим рівнем дивідендів
• По простих акціях з коливним рівнем дивідендів
При використанні фінансового інструмента в плині визначеного терміну
Малюнок 10.4. Система основних моделей оцінки реальної вартості окремих видів фінансових інструментів інвестування.
НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по облігації, виражена десятковим дробом;
п – число періодів, що залишаються до терміну погашення облігації.
Економічний зміст Базисної моделі оцінки вартості облігації (облігації з періодичною виплатою відсотків) полягає в тім, що її поточна реальна вартість дорівнює сумі всіх процентних надходжень до їй за період, що залишився, її звертання і номіналу, приведених до дійсної вартості по дисконтній ставці, рівній очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (прибутковості).
324
Роздягнув IV. Управління фінансовими інвестиціями підприємства
Приклад. На фондовому ринку пропонується до продажу облігація одного з підприємств за ціною 90 усл. ден. ед. за одиницю. Вона була Випущена терміном на 3 роки, до погашення залишилося 2 роки. Її номінал при випуску визначений У 100 усл. ден. ед. Процентні Виплати по облігації здійснюються один раз у рік по ставці 30% до номіналу. З урахуванням рівня ризику даного типу облігації очікувана норма інвестиційного прибутку приймається В розмірі 35% у рік. Необхідно визначити реальну ринкову вартість облігації і її відповідність ціні продажу. Підставивши у формулу відповідні значення показників, одержуємо реальну ринкову вартість:
30 30 100
(1+0,35) (1+0.35)2 ] (1+0.35)2
30 30
5,5)+54,9
1,35 1,82 1,82
=93,6 усл. ден. ед.
Зіставивши поточну ринкову вартість облігації і ціну її продажу, можна побачити, що крім очікуваної норми інвестиційного прибутку по ній може бути отриманий додатковий доход у сумі 3,6 усл. ден. ед. (93,6-90) У зв’язку з заниженою ринковою вартістю.
Модель оцінки вартості облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні має наступний вид:
З
п =
де Соп Але Пк НП
реальна вартість облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні;
номінал облігації, що підлягає погашенню наприкінці терміну її звертання;
сума відсотка по облігації, що підлягає виплаті наприкінці терміну її звертання;
очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по облігації, виражена десятковим дробом;
число періодів, що залишаються до терміну погашення облігації (по який установлена норма прибутку).
325
И.А. Бланк
Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні, дорівнює сукупним виплатам номіналу і суми відсотка по ній, приведеним до дійсної вартості по дисконтній ставці, рівній очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (прибутковості).
Приклад. Облігація підприємства номіналом У 100 усл. ден. ед. реалізується на ринку за ціною 67,5 усл. ден. ед. Погашення облігації і разова Виплата уммы відсотка по ній по ставці 20% передбачені через 3 роки. Очікувана норма Валового інвестиційного прибутку по облігаціях такого типу складає 35%.
Необхідно визначити очікувану поточну прибутковість і поточну ринкову вартість даної облігації.
Підставивши необхідні показники у формулу моделі реальної ринкової вартості облігації, одержимо:
100+20 120
(1+0,35)
3 2,46
= 48,9 вуса. ден. ед.
Модель оцінки вартості облігації, реалізованої з дисконтом без виплати відсотків, має наступний вид:
Але
З0д=–––^––,
(1+НП)"
де СОд – реальна вартість облігації, реалізованої з дисконтом без виплати відсотків по ній;
Але – номінал облігації, що підлягає погашенню наприкінці терміну її звертання;
НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по облігації, виражена десятковим дробом;
л – число періодів, що залишаються до терміну погашення облігації (по який установлена норма прибутку).
Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість облігації, реалізованої з дисконтом без виплати відсотків по ній, являє собою її номінал, приведений до дійсної вартості по дисконтній ставці, рівній очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (прибутковості).
ПрммерлНеобходимо визначити поточну ринкову вартість облігації внутрішньої місцевої позики і зіставити її з ціною продажу, використовуючи наступні вихідні
326
Роздягнув IV. Управління фінансовими інвестиціями підприємства
дані: облігація номіналом у 100 усл. ден. одиниць реалізується за ціною 67,5 усл. ден. ед. Погашення облігації передбачене через 3 роки. Норма валового інвестиційного прибутку очікується в розмірі 16%. Підставивши у формулу відповідні значення показників одержимо поточну ринкову вартість даної облігації:
З
100
‘Д -
(1+0,16)
100
I3 1,56
= 64,1 усл. ден. ед.
Зіставляючи поточну ринкову вартість облігації з ціною її продажу, можна зробити висновок, що остання завищена на 3,4 усл. ден. ед. (67,5-64,1).
Трансформуючи відповідним чином зазначені моделі (тобто змінюючи шуканий розрахунковий показник) можна по кожнім виді облігацій розрахувати очікувану норму валового інвестиційного прибутку (прибутковості), якщо показник реальної вартості облігації замінити на фактичну ціну її реалізації на фондовому ринку (комплекс таких моделей широко представлений у спеціальній літературі з питань звертання фондових інструментів).
Для оцінки поточного рівня валового інвестиційного прибутку по облігаціях використовується коефіцієнт її поточної прибутковості, що розраховується по формулі:
ДО
тдо =•
НохСП ІЗ
– коефіцієнт поточної прибутковості облігації;
де Ктдо
Але СП
З
– номінал облігації;
– оголошена ставка відсотка (так називана „купонная ставка"), виражена десятковим дробом;
– реальна поточна вартість облігації (чи поточна її ціна).
Приклад: Необхідно визначити коефіцієнт поточної прибутковості облігації з періодичною виплатою відсотків (купонної облігації) при наступних вихідних даних: номінал облігації складає 100 усл. ден. ед., а її поточна вартість – 67,5 усл. ден. ед. купонна ставка складає 20%.
Підставивши в розглянуту формулу відповідні дані, одержимо:
100х0,2 67,5
ДО = 0,296 чи 29,6%.
ТДО=
327
Моделі оцінки вартості акцій побудовані по наступним вихідних показниках: а) вид акції – привілейована чи проста;
б) сума дивідендів, передбачувана до одержання в конкретному періоді; в) очікувана курсова вартість акції наприкінці періоду її реалізації (при використанні акції в плині заздалегідь визначеного періоду); г) очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма прибутковості) по акціях; д) число періодів використання акції.
Модель оцінки вартості привілейованої акції заснована на тім, що ці акції надають право їхнім власникам на одержання регулярних дивідендних виплат у фіксованому розмірі. Вона має наступний вид:
Сап=
ДП нп
де САц – реальна вартість привілейованої акції;
Дп – сума дивідендів, передбачена до виплати по привілейованій акції в майбутньому періоді;
НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по привілейованій акції, виражена десятковим дробом.
Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість привілейованої акції являє собою частку від розподілу суми передбачених по ній дивідендів на очікувану інвестором норму валового інвестиційного прибутку.
Приклад: визначити реальну вартість привілейованої акції при наступних даних: передбачена по акції сума дивідендів складає 20 усл. ден. ед. у рік;
очікувана інвестором річна норма валового інвестиційного прибутку складає 10%.
Підставивши в розглянуту формулу приведені дані, одержимо:
20 САр = – = 200 усл. ден. ед.
Модель оцінки вартості простої акції при її використанні протягом невизначеного тривалого періоду часу має наступний вид:
так
м (год+нп)"
328
Роздягнув IV. Управління фінансовими інвестиціями підприємства
гпе Сан – реальна вартість акції, використовуваної протягом невизначеного тривалого періоду часу;
Дд – сума дивідендів, передбачувана до одержання в кожнім п-ом періоді;
НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по акціях, виражена десятковим дробом;
п – число періодів, включених у розрахунок.
Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість акції, використовуваної протягом невизначеного тривалого періоду часу (невизначене число років), являє собою суму передбачуваних до одержання дивідендів по окремим майбутнім періодам, приведену до дійсної вартості по дисконтній ставці, рівній очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (прибутковості).
Приклад: Придбана інвестором акція представляється інвестору перспективної і намічена їм до використання протягом тривалого періоду. На найближчі п’ять років їм складений прогноз дивідендів, відповідно до якого в перший рік сума дивідендів складе 100 усл. ден. ед., а в наступні роки буде щорічно зростати на 20 усл. ден. ед. Норма поточної прибутковості акцій даного типу складає 15% у рік. Необхідно визначити поточну ринкову вартість акції. Підставивши у формулу моделі необхідні показники, одержимо:
120 140
100 1,15
160 180
-+•
= 87,0 + 90,9 +
Сан=
1,32 1,52 1,75 2,01
+ 92,1 + 91,4 +89,6= 451,0 усл. ден. ед.
Стосовно до наших умов розглянутий варіант являє собою лише гіпотетичний випадок, тому що жоден інвестор не планує тримати свої фінансові активи настільки тривалий час (за цей термін йому представиться ряд можливостей реінвестувати капітал на більш вигідних умовах) і вуж тим більше не зможе скласти настільки тривалий прогноз одержання дивідендів в умовах нашої економіки. Тому розглянемо більш типові ситуації, коли грошовий потік буде складатися не тільки з дивідендів, але і зрослої вартості акції при її реалізації.
Модель оцінки вартості простої акції, використовуваної протягом заздалегідь визначеного терміну, має наступний вид:
так ) КСд
САо=Е
(=1
329
И.А. Бланк
де САо – реальна вартість акції, використовуваної протягом заздалегідь визначеного терміну;
Дд – сума дивідендів, передбачувана до одержання в кожнім п-ом періоді;
КСд – очікувана курсова вартість акції наприкінці періоду її реалізації;
НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по акціях, виражена десятковим дробом;
п – число періодів, включених у розрахунок.
Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість акції, використовуваної протягом заздалегідь визначеного терміну, дорівнює сумі передбачуваних до одержання дивідендів у використовуваних періодах і очікуваній курсовій вартості акції в момент її реалізації, приведеної до дійсної вартості по дисконтній ставці, рівній очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (прибутковості). Іншими словами економічний зміст даної моделі аналогічно Основної моделі оцінки облігацій. Відмінності складаються лише в тім, що замість суми відсотків використовуються показники диференційованої по роках суми дивідендів, а замість номіналу облігації – прогнозована ринкова ціна акції в момент її реалізації. Сам же механізм розрахунку поточної ринкової вартості при цьому не міняється.
Розглянута принципова модель оцінки вартості акцій при її використанні в плині невизначеного періоду часу має ряд варіантів:
Модель оцінки вартості простих акцій зі стабільним рівнем дивідендів має наступний вид:
Сап=^, п НП
де Сап – реальна вартість акцій зі стабільним рівнем дивідендів;
Дд – річна сума постійного дивіденду;
НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по акції, виражена десятковим дробом;
Приклад: По акції виплачується щорічний постійний дивіденд у сумі 20 усл. ден. ед. Очікувана норма поточної прибутку акцій даного типу складає 15% у рік. Реальна ринкова вартість акції буде складати:
20 СЛП = 0"25 = воусл- ден- ед-
330
Роздягнув IV. Управління фінансовими інвестиціями підприємства
Модель оцінки вартості простих акцій з постійно зростаючим рівнем дивідендів (вона відома як „Модель Гордона") має наступний вид:
Дп^Тд)
СА
У =•
Нп-тг
де
САв–
Дп-Тд-
реальна вартість акції з постійно зростаючим рівнем дивідендів;
сума останнього виплаченого дивіденду;
темп приросту дивідендів, виражений десятковим дробом;
НП – очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по акції, виражена десятковим дробом.
Приклад: Останній дивіденд, виплачений по акції, складав 150 усл. ден. ед. Компанія постійно збільшує суму щорічно виплачуваних дивідендів на 10%. Очікувана норма поточної прибутковості акцій даного типу складає 20% у рік. Реальна ринкова вартість акції буде складати:
СА
у =
150(1+0,1) л? л 1 = Ч^Оусл. ден. ед.
Модель оцінки вартості акцій з коливним рівнем дивідендів по окремих періодах має наступний вид:
де
^п_ 1+НП’
рд Й1 Й2
СА і = –і– + –і– + . ч
" 1+НП 1+НП
– реальна вартість акції з рівнем дивідендів, що змінюється, по окремих періодах;
СА.
Дгдп
НП
– сума дивідендів, прогнозована до одержання в кожнім л-ом періоді;
– очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по акціях, виражена десятковим дробом.
Приклад: Відповідно до прийнятої дивідендної політики компанія обмежила виплату дивідендів у майбутні три роки сумою 80 усл. ден. ед. У наступні п’ять років вона зобов’язалася виплачувати постійні дивіденди в розмірі 100 усл. ден. ед. Норма очікуваної прибутковості акції даного типу складає 25% у рік. Поточна ринкова вартість акції буде складати: