Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 9. Контроль і ревізія собівартості продукції та її реалізації.
1. Завдання, джерела і послідовність проведення ревізії.
2. Контроль і ревізія виробничої діяльності: галузі рослинництва, тваринницт ва, промислових і допоміжних виробництв.
3. Перевірка правильності обліку витрат виробництва, правильності формуван ня собівартості продукції та її калькуляції.
4.Перевірка повноти відображення операцій з реалізації в обліку та звітності.
5. Перевірка формування в обліку доходів, витрат, фінансових результатів та відображення їх у звітності.
Самостійна робота
1.Аналіз і економічна оцінка нових технологій, організаційно-технічних заходів і маркетингової діяльності.
2.Перевірка дотримання технології і організації виробництва, організаційної структури та управління виробництвом.
3. Визначення достовірності розподілу прибутку та списання збитку.
Література: Усач Б. Ф. Контроль і ревізія, с. 145-157.
1. Завдання, джерела і послідовність проведення ревізії витрат на виробництво.
Контроль і ревізія витрат на виробництво і собівартість продукції допомагають виявити невикористані резерви, непродуктивні витрати і втрати.
Завданнями ревізії і контролю є перевірка:
обґрунтування формування витрат виробництва за їх елемен тами і калькуляційними статтями в бухгалтерському обліку й фінан совій звітності;
дотримання норм витрачання сировини та матеріалів і виходу готової продукції;
правильності розподілу витрат між готовою продукцією й неза вершеним виробництвом;
дотримання кошторису видатків на обслуговування виробни цтва й управління;
виявлення непродуктивних витрат і втрат у виробництві й попередження їх виникнення в майбутньому;
знаходження резервів зниження собівартості продукції тощо.
Основними джерелами контролю є: первинна документація, калькуляції собівартості продукції, кошториси витрат, бухгалтерські записи на рахунках витрат за елементами (клас 8) і витрат діяль ності (клас 9); журнали-ордери й відповідні відомості; дані фінансової звітності (баланс, звіт про фінансові результати), статистична й оперативна звітність; дані податкового обліку й звітності тощо.
|
1. Завдання, джерела і послідовність ревізії реалізації продукції. |
До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умова ми договорів із замовниками й відповідає технічним умовам і стандартам.
Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції призначено рахунок 26. За дебетом цього рахунка відображається над ходження продукції власного виробництва за ви робничою собівартістю.
Основними завданнями ревізії є:
ознайомлення з процесом передачі готової продукції з вироб ництва на склад, умовами її зберігання;
перевірка стану обліку руху готової продукції на складі;
контроль за правильністю відвантаження продукції покупцям і оформлення супровідних документів;
контроль за ефективністю контрольно-пропускної системи;
зустрічна перевірка повноти оприбуткування продукції у підприємств-одержувачів вантажів;
перевірка документів на повернення забракованої продукції;
контроль за своєчасністю і правильністю розрахунків з покупця ми за відвантажену продукцію і перевірка повноти надходження коштів;
оцінювання залишків нереалізованої продукції;
перевірка достовірності звітних даних про збут (реалізацію) готової продукції.
Джерела ревізії готової продукції:
змінний звіт комірника про приймання готової продукції з виробничого цеху;
приймально-здавальні накладні, квитанції, нагромаджувальні відомості на здавання готової продукції з виробництва на склад;
змінна відомість про надходження готової продукції з вироб ництва на склад;
нагромаджувальна відомість для обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні;
книга залишків готової продукції і напівфабрикатів власного виробництва;
картки або книги складського обліку готової продукції;
облікові записи в регістрах синтетичного й аналітичного об ліку з рахунка 26.
|
2. Перевірка обсягів реалізації продукції підприємства. |
Обсяг фактично випущеної продукції перевіряють за даними син тетичного й аналітичного обліку та звітності, а також за первинними документами, які підтверджують виробництво продукції та її прий мання на склад. Достовірність даних про обсяг виробленої продукції в натуральному вираженні перевіряють за даними квартальної й річної звітності, а також за даними приймально-здавальних накладних, кви танцій, нагромаджувальних відомостей на здавання готової продукції з виробництва на склад, книги залишків готової продукції й на півфабрикатів, карток або книг складського обліку готової продукції.
Перевіряючи правильність заповнення приймально-здавальних на кладних, особливу увагу звертають на час здавання продукції, назву й номенклатурний номер, одиницю виміру, кількість продукції, фактичну виробничу собівартість, перевіряють наявність підписів.
Синтетичний облік готової продукції ведеться на рахунку 26 за фактичною виробничою собівартістю. Однак в ана літичному обліку можливе відображення готової продукції за об ліковими цінами. Тому ревізору слід врахувати, що при списанні гото вої продукції з рахунка 26 сума відхилень фак тичної виробничої собівартості від вартості за обліковими цінами визначається як множення відсотка відхилень на вартість відпущеної зі складу готової продукції за обліко вими цінами.
На суму відхилень фактичної виробничої собівартості гото вої продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції, робиться запис: Дт 90 (36, 37, 71 "Інший операційний дохід") Кт 26.
Якщо в бухгалтерії підприємства застосовуються оборотні відо мості з обліку готової продукції за її видами, то необхідно дані склад ського обліку зіставити з кількісно-сумовим обліком бухгалтерії за окремими складами і матеріально відповідальними особами.
Важливе значення має своєчасне укладення дого ворів із покупцями й замовниками. Для встановлення більш стійких зв'язків рекомендується укладати перспективні договори на декілька років із щорічним уточненням асортименту й кількості продукції.
Ревізори перевіряють виконання договорів і застосу вання санкцій за порушення їхніх зобов'язань. Штрафні санкції передбачаються за порушення термінів відвантаження, постачання неякісної продукції, за некомп лектність, або відсутність продукції та ін.
У ринкових умовах господарювання фінансова стійкість підприємства залежить від випуску конкурентоспроможної продукції, попиту на неї й обсягу реалізації.
Процес проведення ревізії готової продукції та її реалізації
Обсяг фактично випущеної продукції перевіряють за даними синтетичного й аналітичного обліку і звітності, а також за первинними документами, які підтверджують виробництво продукції та її приймання на склад. Достовірність даних про обсяг виробленої продукції в натуральному вираженні перевіряють за даними квартальної й річної звітності, а також за даними приймально-здавальних накладних, квитанцій, нагромаджувальних відомостей на здавання готової продукції з виробництва на склад, книги залишків готової продукції й напівфабрикатів, карток або книг складського обліку готової продукції.
Перевіряючи правильність заповнення приймально-здавальних накладних, особливу увагу звертають на час здавання продукції, назву й номенклатурний номер, одиницю виміру, кількість продукції, фактичну виробничу собівартість. Разом із тим перевіряють наявність підписів, які підтверджують приймання й здавання продукції з виробництва на склад. Одночасно доцільно зіставити між собою копії приймально-здавальної накладної, які зберігаються на складі й у цеху з метою виявлення перекручень і приписок обсягу виробництва. Відтак приймально-здавальна накладна зіставляється з карткою або книгою складського обліку готової продукції для встановлення тотожності даних.
Ревізори повинні звертати увагу на протоколи розбіжностей постачальників і покупців та рішення арбітражного суду щодо спірних питань.
Ревізор перевіряє, чи здійснюють керівники підприємств систематичний операти вний контроль і облік виконання укладених господарських договорів, враховуючи, що необхідно не тільки своєчасно застосовувати санкції за порушення договірних зобов'язань, а й попереджувати їх. Штрафні санкції передбачаються за порушення термінів відвантаження, постачання неякісної продукції, за некомплектність, відсутність або неналежне маркірування продукції та в інших випадках.
На основі журналу реєстрації договорів з покупцями і замовниками й карток обліку виконання договорів на постачання готових виробів ревізори перевіряють ступінь виконання договорів і застосування санкцій за порушення їхніх зобов'язань.
Якщо будуть встановлені факти повернення готової продукції покупцям через її невідповідноість чинним стандартам або технічним умовам, з'ясовують причини, виявляють конкретних винуватців, обчислюють розміри завданих підприємству збитків. За виробами, які повернені покупцями після їх оплати, з'ясовують, чи були зроблені в бухгалтерському обліку сторнувальні записи обсягу реалізації й виробничої собівартості цих виробів на рахунку реалізації.
На. самому підприємстві здійснюється оперативний контроль за рухом готової продукції.
Так, щомісяця зіставляють показники облікових регістрів Із даними книги залишків готової продукції, перевіряють стан запасів готової продукції на складі, своєчасність її оприбуткування й відвантаження.
Ревізія витрат виробництва за елементами затрат і калькуляційними статтями
Під час контролю і ревізії витрат ревізору слід керуватися ПСБО 16 "Витрати", затвердженим наказом Мінфіном Укр від 31.12.1999 р. № 318.
При цьому ревізору слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітний період віднесені на витрати виробництва за такими елементами
— матеріальні витрати;— витрати на оплату праці;— відрахування на соціальні заходи;— амортизація;— інші операційні витрати (за видами затрат);— інші затрати (за видами витрат).
Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного року.
Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму затрат, а і їхню структуру, питому вагу окремих затрат, розмір доходу. Крім того, поелементний поділ витрат може бути успішно використаний під час аналізу витрат виробництва для визначення факторів, що позитивно чи негативно впли вають на ефективність виробництва. Поелементне групування витрат є підставою для складання кошторисів.
Для контролю за складом витрат у місцях їх проведення й визначення собівар тості за видами вироблюваної продукції потрібно знати, на який вид продукції і коли їх віднести. С/в реалізованої пр (робіт, послуг) складається з вир с/в пр, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновир витрат та понаднормативних виробничих витрат.
Д о вир с/в пр (робіт, послуг) належать: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.
Контролю підлягають правильність віднесення загальновиробничих витрат до постійних і змінних
ревізор перевіряє правильність списання суми витрат на фінансові результати наприкінці звітного року або щомісяця. за ДТ, рахунків класу 9 "Витрати діяльності" відображаються суми витрат, за КТ — списання суми витрат на рахунок 79 "Фінрезультати".
Рахунки класу "Витрати діяльності" призначені для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати з метою запобігання надзвичайним подіям і ліквідації їх наслідків.
Для перевірки правильності визначення фактичної собівартості сировини й матеріалів ревізору необхідно дослідити первинні документи постачальника (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні), у яких зареєстровану ціну, зокрема націнки (надбавки), транспортні та інші видатки, пов'язані з придбанням матеріалів. Товарно-транспортні документи зіставляють з даними бухгалтерського фінансового обліку (книгою обліку надходження вантажів, журналом-ордером, відомістю), у яких показано кількість отриманих матеріалів та їхню вартість. Затрати на сировину і матеріали перевіряються шляхом визначення правильності застосування технічно обґрунтованих норм їх витрачання.
Планові калькуляції за статтями непрямих витрат перевіряють з врахуванням наслідків розгляду відповідних кошторисів витрат.
Таким чином, під час ревізії витрат діяльності важливо перевірити фактичну собівартість окремих видів продукції за калькуляційними статтями витрат.
2. Контроль і ревізія виробничої діяльності: галузі рослинництва, тваринницт ва, промислових і допоміжних виробництв.
|
Контроль і ревізія виробничої діяльності. |
Під час контролю і ревізії витрат ревізору слід керуватися П(С)БО №16 "Витрати", за твердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 із змінами від 10.12.2002 р.
Ревізору слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітний період віднесені на витрати виробництва за та кими елементами:
матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація;
інші операційні витрати (за видами затрат);
інші затрати (за видами витрат).
Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначені для узагаль нення інформації про витрати підприємства протягом звітного року.
Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму затрат, а і їхню структуру, розмір доходу. Поділ витрат на елементи допомагає проаналізувати витрати виробництва для визначення факторів, що позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва.
Крім того, необхідно знати на який вид продукції і коли віднести ті чи інші витра ти. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) належать: прямі матеріаль ні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиро бничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлю ються самим підприємством.
Контролю підлягають правильність віднесення загальновиробничих витрат до постійних і змінних.
Змінні загальновиробничі витрати - витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо пропорційно зміні обсягу діяльності.
Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності.
Шляхом зіставлення даних матеріальних складів про відпуск сировини і матеріалів у виробництво з показниками цехів про над ходження їх у виробництво та на підставі аналізу записів з кредиту рахунка 201 "Сировина і матеріали" і дебету рахунка 23 "Виробни цтво" ревізор може перевірити списання матеріальних витрат на виробничі потреби й включення їх у собівартість продукції.
За дебетом рахунків класу 9 "Витрати діяльності" відображаються суми витрат, за кредитом – списання суми витрат на рахунок 79 "Фінансові результати".
Для перевірки правильності визначення фактичної собівартості сировини й мате ріалів ревізору необхідно дослідити первинні документи постачальника (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні), у яких зареєстровано ціну, зокре ма націнки (надбавки), транспортні та інші видатки, пов'язані з придбанням мате ріалів. Товарно-транспортні документи зіставляють з даними бухгалтерського облі ку (книгою обліку надходження вантажів, журналом-ордером, відомістю), у яких показано кількість отриманих матеріалів та їхню вартість.
Важливою є стаття витрат "Заробітна плата", яка включається в собівартість про дукції. Тому доцільно не тільки перевірити витрати на оплату праці, а й допоміжні виплати (премії, надбавки, компенсаційні виплати).
Перевірці підлягають також розрахунки за соціальним страхуванням, аморти заційні відрахування, сплата податків і зборів (обов'язкових платежів), штрафних санкцій, витрати на відрядження, на ремонт основних засобів.
Під час ревізії вивчають планову собівартість одиниці окремих видів продукції. Її зіставляють із плановою і фактичною собівартістю за минулий звітний період, нормативами витрат і фактичним рівнем затрат за аналізований період. Якщо вияв лено значні відхилення планових показників від фактичних, то ревізору слід з'ясувати причини й винних осіб.
3. Перевірка правильності обліку витрат виробництва, правильності формування собівартості продукції та її калькуляції.
|
3. Перевірка правильності формування собівартості продукції. |
Собівартість - витрати на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг), виражені у грошах.
Зниження собівартості продукції – визначальний фактор у фор муванні прибутку. Тому під час ревізії слід встановити причини відхи лення фактичної собівартості від прогнозованої, виявити резерви зни ження собівартості продукції, розробити рекомендації щодо мобілі зації внутрішніх резервів її зниження і усунення причин, що призвели до подорожчання продукції.
Насамперед слід перевірити правильність віднесення витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Величина собівар тості впливає на формування рентабельності. Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції, що включаються в собівартість, базується на первинній документації, якою оформляються всі операції з випус ку продукції. Особливу увагу звертають на склад витрат за видами калькуляційних статей: використовують кошториси, щоб виявити допущені втрати чи перевитрати.
Перевіряють статті, пов'язані з матеріальни ми витратами, витратами на оплату праці, на обслуговування вироб ничого процесу. На рівень собівартості впливають втрати від браку, простоїв, нестач тощо.
Одним із шляхів зниження собівартості продукції є скорочення втрат від браку. А тому під час ревізії слід звернути увагу на пра вильність відображення в обліку і звітності витрат на гарантійний ремонт деяких видів продукції.
На собівартість продукції негативно впливають непродуктивні витрати, величину яких визначають за даними бухгалтерських регістрів аналітичного обліку за рахунками 91 "Загальновиробничі витрати" і 92 "Адміністративні витрати" (журнали-ордери й відомості). Загальновиробничі непродуктивні витрати включають: втрати від простоїв з вини цехів; нестачі й втрати від псування матеріальних цінностей і незавершеного виробництва тощо.
Ревізія собівартості продукції
С/в — грошове вираження загальної суми витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). У собівартості відображені всі сторони діяль ності підприємства.
Зниження с/в пр — визначальний фактор у формуванні прибутку. Тому під час ревізії слід встановити причини відхилення фактичної с/в від прогнозованої, виявити резерви зниження с/в пр, розробити рекомендації щодо мобілізації внутрішніх резервів її зниження і усунення причин, що призвели до подорожчання продукції.
Перевіряють правильність віднесення витрат на виробництво і реалізацію продук ції (робіт, послуг). Величина с/в впливає на формування рентабельності, розмір резервного капіталу й фондів спеціального призначення. Облік витрат на виробни-цтво і реалізацію продукції, що включаються в с/в, базується на первинній документації, якою оформляються всі операції з випуску продукції. Особливу увагу звертають на склад витрат за видами калькуляційних статей: використовують кошториси, щоб виявити допущені втрати чи перевитрати.
Ретельній перевірці підлягають статті, пов'язані з матеріальними витратами, видатками на оплату праці, на обслуговування виробничого процесу. На рівень с/в суттєво впливають непродуктивні втрати (втрати від браку, простоїв, нестач тощо).
Разом із тим ревізор досліджує витрати виробництва, їх структуру за кілька років, що дає можливість прогнозувати основні напрямки пошуку резервів зниження с/в пр
Перевірка здійснюється шляхом взаємного контролю документів на оприбуткування готової пр з документами на відпуск матеріалів у виробництво й за обліком праці та її оплати (змінні рапорти, маршрутні листи, наряди тощо).
Перевірка затрат на виробництво може встановити наявність кошторисів витрат, планових калькуляцій і норм витрачання сировини і матеріалів.
Одним із шляхів зниження с/в пр є скорочення втрат від браку. А тому під час ревізії слід звернути увагу на правильність відображення в обліку і звітності затрат на гарантійний ремонт деяких видів продукції.
На собівартість продукції негативно впливають непродуктивні витрати, величину яких визначають за даними бухгалтерських регістрів аналітичного обліку за рахунками 91 "Загальновиробничі витрати" і 92 "Адміністративні витрати" (журнали-ордери й відомості). Загальновиробничі непродуктивні витрати включають: втрати від простоїв з вини цехів; нестачі й втрати від псування матеріальних цінностей і незавершеного виробництва тощо.
4.Перевірка повноти відображення операцій з реалізації в обліку та звітності.
Метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надан ня користувачам необхідної для прийняття рішень повної, правдивої та неупередже ної інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Користувачами фінансової звітності можуть бути не тільки власники фірм, а й акціонери, постачальники, кредитори, інвестори, фінансисти, податківці, банкіри як в Україні, так і за її межами.
Виникненню нестач та крадіжок державного і громадського майна сприяють недо ліки в органі зації і веденні обліку і контролю; занедбаності бух. обліку та фін. звітності.
Завданнями ревізії є перевірка:
6.Достовірності контролю за видачею й використанням доручень і своєчасності оформлення оприбуткування цінностей у підзвіт матеріально відповідальним особам.
7.Своєчасності і якості складання фінансової звітності.
8.Своєчасності і ефективності інвентаризацій цінностей і розрахунків.
9.Стану архіву бухгалтерських документів і дотримання правил і термінів їх зберігання.
10.Забезпеченості бухгалтерії нормативними матеріалами, положеннями, інструк ціями, бланками документів і звітів.
11.Підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії.
Джерела ревізії: бізнес-план, первинні документи, звіти матері ально відповідальних осіб, графіки здавання звітів, регістри синте тичного й аналітичного обліку, нагромаджувальні відомості, статис тична, оперативна, податкова звітність; фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал); акти ревізій і перевірок тощо.
|
2. Перевірка стану бухгалтерського обліку і достовірності звітності. |
Виїхавши на місце ревізії, ревізор встановлює, як виконується чинне законо давство щодо ведення обліку і складання звітності.
Ревізор повинен мати довідковий матеріал, який стисло характе ризує короткий зміст законів, постанов, інструкцій та інших вказівок з питань обліку і звітності.
Програма ревізії складається з таких питань:
стан обліку і звітності – перевіряється дотримання Плану рахунків, типової кореспонденції;
правильність відображення в обліку результатів попередньої ревізії;
відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрам синтетично го і аналітичного обліку, звітам і прикла деним до них документам;
правильність проведення інвентаризацій;
правильність ведення обліку касових операцій;
порядок ведення обліку затрат, собівартості продукції і фінансових результатів;
стан дебіторської і кредиторської заборгованості;
реальність статей балансу, достовірність звітів про фінансові результати, рух грошових коштів і власний капітал;
стан розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами.
Важливо перевірити дотримання відповідності записів одних і тих самих операцій у різних облікових регістрах.
Якщо ревізією виявлено недоліки в організації, веденні бухгал терського обліку, ревізор складає план ліквідації відсталості.
Ревізор встановлює, як впроваджується наукова організація праці бухгалтера (чи виділено для бухгалтерії приміщення, чи раціонально розміщено робочі місця, чи забезпечені бухгалтери необхідними інструктивно-нормативними матеріалами, комп'ютерною технікою тощо); як організовано зберігання документів, чи має підприємство архів для документів тимчасового (здебільшого до трьох років) і постійного зберігання, чи є відповідальна особа за архівну справу.
Реальність статей балансу перевіряють відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".
Власний капітал — частина в активах підприємства, що зали шається після вирахування його зобов'язань. Підсумок активів ба лансу має дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу. Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути досто вірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.
Встановлюють відповідність даних облікових регістрів показни кам фінансової звітності.
Особливій перевірці підлягають ті статті балансу, які характеризують негативні сторони господарської діяльності й на яких можливе вуалювання нестач, розтрат, крадіжок, а також сум дебіторської заборгованості: грошові кошти в дорозі, незавершене виробництво, резерв сумнівних боргів, дебіторська заборгованість з бюджетом, нерозподіле ний прибуток (непокритий збиток), відстрочені податкові зобов'язан ня, а також товари на відповідальному зберіганні у покупців тощо.
Перевірка завершується складанням проміжного акта (довідки, доповідної записки) або записом результатів її в розділі "Ревізія стану обліку і звітності" основного акта ревізії.
5. Перевірка формування в обліку доходів, витрат, фінансових результатів та відображення їх у звітності.
Завдання, джерела ревізії доходів і результатів діяльності
Найбільш важливим і узагальнюючим показником роботи підприємства є прибуток (дохід), у якому органічно поєднані усі сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності.
Ревізія фінансових результатів починається з перевірки відповідності показників звітності про доходи й результати фінансово-господарської діяльності даним регістрів синтетичного й аналітичного обліку.
Основними завданнями ревізії фінансових результатів є перевірка:
— правильності обчислення й відображення у звітності доходу, прибутку й рентабельності;
— реальності кожного запису на аналітичних рахунках до рахунків 70 "Доходи від реалізації" і 79 "Фінансові результати";
— достовірності формування фінансових результатів і розподілу їх за цільовим призначенням згідно з чинними нормативами;
— правильності списання збитку за кожний календарний рік;
— законності віднесення на фінансові результати штрафів, пені, неустойки тощо.
Джерелами ревізії є:
— баланс, звіт про фінансові результати; декларація про доходи підприємства;
— регістри аналітичного й синтетичного обліку результатів фінансово-господарської діяльності (Головна книга, журнали-ордери й відомості до них за рахунками 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати");
— первинні документи, розрахунки тощо.
Під час ревізії ревізор керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996, законодавством про фінансово-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, іншими нормативно-правовими актами з обліку і звітності, бізнес-планом і розрахунками до його обґрунтування, а також ПСБО 3 "Звіт про фінансові результати", та ПСБО 15 "Дохід"
Головна мета ревізії — перевірити правильність відображення у фінансовій звітності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та своєчасності й повноти перерахування податків. З іншого боку, ревізор перевіряє правильність розподілу прибутків і створення додаткового, резервного та інших видів капіталу.
Процес проведення ревізії доходів і результатів діяльності
Дохід — різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції.
Насамперед ревізор встановлює правильність визначення підприємством передбачуваного доходу й виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для обчислення сум авансових платежів у бюджет.
Інформаційною базою при цьому можуть бути планові калькуляції собівартості готової продукції, договори (угоди) на постачання продукції, плани реалізації (збуту) готової продукції тощо.За даними звіту про фінансові результати ревізор аналізує виконання плану прибутків за звітний період
Для визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції чи наданих послуг слід із доходу (виручки) від реалізації вирахувати податки, збори, знижки тощо.
Оцінювання за середньозваженою собівартістю здійснюється за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів. Середній відсоток торговельної націнки визначають діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
Ревізор перевіряє правильність визначення результату операційної діяльності.
Для визначення прибутку чи збитку від операційної діяльності береться до уваги сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів і фінансових витрат визначає прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування.
Ревізор контролює реальність визначення кінцевого результату.
Чистий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.
У випадках виявлення розбіжностей здійснюють перерахунок виручки від фактичної реалізації продукції й визначають суму прихованого від оподаткування прибутку.
У ринкових умовах господарювання, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів, а в разі їх нестачі — за допомогою позичкових коштів, постає необхідність аналізу фінансо вого стану, зокрема в оцінці фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.
Фін сталість встановлюється шляхом співвідношення власного капіталу до валю ти банку, а також до забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокових, поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів.
Рентабельність — відносний показник прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції.
Найбільш важливим і узагальнюючим показником роботи підприємства є прибуток, у якому органічно поєднані усі сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності.
Тому найвідповідальнішою ділянкою контрольно-ревізійної роботи є перевірка фінансових результатів.
Ревізія фінансових результатів починається з перевірки, чи відповідають показники доходів та результатів діяльності у звітах даним регістрів синтетичного й аналітичного обліку.
Основними завданнями ревізії фінансових результатів є перевірка:
правильності відображення у фінансовій звітності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та своєчасності й повноти перерахування податків;
правильності розподілу прибутків і ство рення додаткового, резервного та інших видів капіталу;
— правильності обчислення й відображення у звітності доходу, прибутку й рентабельності;
достовірності формування фінансових результатів і розподілу їх за цільовим призначенням згідно з чинними нормативами;
— законності віднесення на фінансові результати штрафів, пені, неустойки тощо.
Джерелами ревізії є:
баланс, звіт про фінансові результати, декларація про доходи підприємства;
Головна книга, журнали-ордери й відо мості до них за рахунками 70, 79;
первинні документи, розрахунки тощо.
Ревізор керується ЗУ "Про бухгал терський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", П(С)БО 15 "Дохід" та ін.
Дохід — різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції.
Насамперед ревізор встановлює правильність визначення підприє мством передбачуваного доходу й виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для обчислення сум авансових платежів у бюджет. При цьому використовуються планові кальку ляції собівартості готової продукції, договори (угоди) на постачання продукції, плани реалізації (збуту) готової продукції тощо
За даними звіту про фінансові результати ревізор аналізує вико нання плану прибутків за звітний період.
Для визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції слід із доходу (виручки) від реалізації вирахувати податки, збори, знижки тощо.
Для визначення прибутку чи збитку від операційної діяльності береться до уваги сума валового прибутку (збитку), іншого операцій ного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших опе раційних витрат.
Сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів і фінансових витрат визначає прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування.
Нарешті, контролюється визначення кінцевого ре зультату.
Чистий прибуток (збиток) – це сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності, надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.
Дохід (виручка) від реа лізації продукції не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості вважається витратами підприємства. Відповідно до П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість", безнадійна дебіторська заборго ваність – це поточна заборгованість, відносно якої є впевненість про її неповернення боржником або з якої минув строк позовної дав ності.
Відповідно до П(С)БО 15 "Дохід", дохід визнається за умови збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу.
Особливій перевірці підлягає правильність відображення в обліку тієї суми прибутку, яка повинна бути перерахована в бюджет внаслідок застосування до підприємства економічних санкцій за вуалювання (заниження) доходу (прибутку); пені за несвоєчасне перераху вання податків. Суми таких санкцій покриваються за рахунок при бутку, який залишається в розпорядженні підприємства, і на величи ну оподаткованого доходу (прибутку) не впливають.
Під час перевірки фактичного прибутку слід вста новити правильність відображення у звітності фактичної виручки від реалізації продукції. Для цього використовуються:
звіт про фінансові результати;
журнали-ордери № 1, 2, 11 тощо;
первинні документи на відвантаження (реалізацію) готової продукції зі складу;
виписки з рахунків у банках;
прибуткові касові ордери на оприбуткування готівки за опла чену продукцію;
платіжні доручення на оплату відванта женої продукції тощо.
Послідовність ревізії стану обліку і звітності
1. Відповідність організації і методики ведення бухгалтерського фінансового й управлінського обліку та складання фінансової звітності затвердженим положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, Плану рахунків, Інструкції про його застосування та іншим нормативним актам.
2. Правильність оформлення документами здійснених господарських операцій, достовірність документів, своєчасність і повнота відображення операцій у бухгалтерському обліку.
3. Наявність на документах грошового, матеріального, майнового, розрахункового та кредитного характеру підписів керівника і головного бухгалтера.
4. Своєчасність і якість виробничих, товарних, матеріальних, авансових звітів, звітів касира та ін.
5. Правильність і своєчасність перевірки й бухгалтерської обробки документів і звітів матеріально відповідальних осіб бухгалтерією.
6. Своєчасність розгляду й затвердження документів і звітів керівником підприємства.
7. Правильність кореспонденції рахунків, тотожність зустрічних сум у регістрах бухгалтерського обліку.
8. Своєчасність і якість ведення облікових регістрів.
9. Достовірність контролю за видачею й використанням доручень і своєчасність оформлення оприбуткування цінностей у підзвіт матеріально відповідальним особам.
10. Ефективність застосування комп'ютерних програм бухгалтерського обліку.
11. Своєчасність і якість складання фінансової звітності.
12. Своєчасність і ефективність інвентаризацій цінностей і розрахунків.
13. Стан архіву бухгалтерських документів і дотримання правил і термінів їх зберігання.
14. Обстеження структури бухгалтери, постановки обліку і звітності.
15. Забезпеченість бухгалтерії нормативними матеріалами, положеннями, інструкціями, бланками документів і звітів.
16. Розстановка кадрів, підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії.
17. Система матеріальної відповідальності, укладання договорів із матеріально відповідальними огпбями про повну матеріальну відповідальність.
18. Пропускна система, охорона цінностей.
19. Використання прав і виконання своїх обов'язків головним бухгалтером.
52. Перевірка стану обліку і звітності
Перевірка організації бухгалтерського обліку та звітності починається задовго до виїзду ревізора на об'єкт — під час підготовки до ревізії. Така попередня перевірка здійснюється на підставі поданих у вищестоящу організацію балансів і звітів, а також актів ревізій і перевірок.
Програма складається з таких питань:
— стан обліку і звітності. З'ясовується, за якою формою обліку ведеться бухгалтерський і податковий облік на підприємстві, чи забезпечує застосування такої форми обліку перевірку достовірності звітних даних. Оцінка стану бухгалтерського обліку може бути об'єктивною тільки після перевірки дотримання Плану рахунків, типової кореспонденції і інструктивних вказівок про порядок ведення обліку окремих операцій;
— правильність відображення в бухгалтерському та подалі новому обліку результатів попередньої ревізії (з питань обліку і звітності);
— відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрам синтетичного і аналітичного обліку, звітам і прикладеним до них документам;
— правильність проведення інвентаризацій каси, матеріальних цінностей і розрахунків і правильність та обов'язковість проведення контрольних вибіркових інвентаризацій; якість і своєчасність перевірки інвентаризаційних матеріалів і складання порівнювальних відомостей бухгалтерією; своєчасність й правильність розгляду і затвердження результатів інвентаризацій керівником;
— правильність ведення обліку касових операцій і їх відповідність Порядку ведення касових операцій;
— порядок ведення обліку затрат, собівартості продукції і фінансових результатів (доходів, прибутків, рентабельності);
— стан дебіторської і кредиторської заборгованості; встановлення фактів простроченої, безнадійної заборгованості, сумнівних боргів і заходи щодо їх ліквідації та оздоровлення фінансового стану;
— реальність статей балансу, достовірність звітів про фінансові результати, рух грошових коштів і власний капітал;
— стан розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо.
Ревізор перевіряє, як забезпечується методичне керівництво вищестоящої організації щодо застосування існуючої форми обліку, чи узагальнюється досвід передових підприємств. Крім того, ревізор має вивчити обсяг і особливості господарської діяльності, структуру облікового апарату, документообіг, розподіл обов'язків між працівниками бухгалтерії.
Повнота і своєчасність документального оформлення й відображення в обліку всіх операцій, пов'язаних з рухом товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, є критерієм оцінки постановки й стану бухгалтерського обліку.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Які завдання ревізії виробничої діяльності?
2. Назвіть джерела перевірки.
3. В якій послідовності проводиться перевірка виробничої діяльності?
4. Основні питання контролю галузі рослинництва.
5. По яких питаннях проводиться ревізія тваринництва?
6. Ревізія промислових виробництв.
7. Перевірка допоміжних виробництв.
8. Контроль загальновиробничих і адміністративних витрат.
9. Методика ревізії витрат за калькуляційними статтями.
10. Ревізія собівартості продукції.