Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.1.1 В
1.1.2 Д
1.1.3 В
1.1.4 А
1.1.5 А
1.1.6 А
1.1.7 А, Б
1.1.8 Б, Г
1.1.9 А, В, Г
1.1.10 А
1.1.11.г)
1.1.12.а)б) (?)
1.1.13.е)
1.1.14.а)б)в)
1.1.15.б)
1.1.16.б) (?)
1.1.17.б)г)
1.1.18.а)
1.1.19.а)
1.1.20.в)
21.Б
22.А
23.Б
24.А
25.Г
26.Г
27.Б
28.В
29.В
30.Г
31-г
32-б
33-г
34-б
35-в
36-в
37-б
38-в
39-а,б,в,г??
40-в
1.1.50) в
1.1.51) в
1.1.52) а
1.1.53) в
1.1.54) а
1.1.55) а
1.1.56) б
1.1.57) а
1.1.58) б
1.1.59) б
1.1.60) г
1.1.61. У природній сфері виділяють
в) 5 складових: біосферу, космос, атмосферу, гідросферу і літосферу
1.1.62. Виберіть складові природної сфери
біосферу, космос, атмосферу, гідросферу і літосферу
1.1.63. б);
1.1.64. г);
1.1.65. а), в), е);
1.1.66. в), д);
1.1.69. Виберіть головні завдання БЖД:
а) г)
1.1.70. Коефіцієнт індивідуального ризику оцінюють використовуючи чотири методичні підходи:
інженерний
модельний
експертний
соціологічний
71) А
72) В
73) Б
74) Б
75) А, Б, Е
76) Б
77) Б, Г
78) В
79) В
80) Б
1.1.91.Б
1.1.92.А
1.1.93.А,Г,Д
1.1.94.Б,В,Е
1.1.95.Г
1.1.96.Д,Е
1.1.97.А,В
1.1.98.А,Е
1.1.99.Б,Г
1.1.100.В,Д
1.1.101. Г.Д
1.1.102. Б
1.1.103. – б), в), д), е), є). – не зовсім упевнений;
1.1.104. А,В,Г
1.1.105. Д
1.1.106. В
1.1.107. Б,Г
1.1.108. В
1.1.109. Б
1.1.110. Г
1.1.111. Г
1.1.112. В
1.1.113. Г
1.1.114. В
1.1.115. Г
1.1.116. Г
1.3.1
Основними умовами безпечної життєдіяльності людини є:
а) встановлення оптимального співвідношення між природною та техногенною сферами довкілля, тобто такого стану, при якому науково-виробничо-побутова діяльність людини не викликає змін у параметрах природного середовища;
б) вдосконалення техногенної сфери шляхом впровадження наукоємних, маловідходних технологій і зменшення її шкідливого впливу на природну сферу та людину;
в) підвищення ефективності функціонування соціально-економічної та технічної систем безпеки шляхом впровадження результатів науково-технічного прогресу та зміни соціально-еконономічних орієнтирів у розвитку суспільства.
1.3.2 не знаю
1.3.3
Модель життєдіяльності людини - це спрощена система, яка володіє сукупніст. головних властивостей реального її існування.
Життя - це особлива форма існування матерії, суттєвим моментом якої є постійний обмін енергією і речовинами
Головними елементами моделі є людина і все, що її оточує, - довкілля.
Довкілля умовно поділяють на природну сферу (все, що створено природою) та техногенну сферу (все, що створено людиною).
1.3.4.Під небезпекою розуміють явища, процеси, об’єкти, які за певних умов здатні спричинити небажані наслідки (втому, перевтому, погіршення здоров’я, втрату життя, вибухи, катастрофи), тобто невідповідність умов середовища перебування людини до умов нормального функціонування людського організму.
1.3.5.Суть концепції абсолютної безпеки полягає у тому, що з розвитком технологічного процесу, людство навчилося пізнавати всі закономірності природних явищ, записувати їх у вигляді математичних формул, відтворювати у технологічних процесах і за допомогою чутливих датчиків та потужних комп’ютерів контролювати та пізнавати розвиток як природних явищ, так і технологічних процесів, уникаючи небезпечних ситуацій. Згідно з цією концепцією людині відводиться роль пасивного елемента у забезпеченні власної безпеки : за умови знання і виконання певних правил техніки безпеки середовище перебування людини стає повністю безпечним.
1.3.6.За концепцією допустимого ризику будь-яке середовище перебування людини, яке володіє повною енергією, хімічно чи біологічно активними речовинами або іншими чинниками несумісними з умовами життя має потенційну небезпеку. Тому людині недостатньо знати правила, які регламентують поведінку в обумовлених ситуаціях.
1.3.7
Аналіз надзвичайних ситуацій, що відбуваються останнім часом,
свідчить, що в 75-80 % випадків їхнє виникнення пов’язане з діяльністю
людини й обумовлено причинами соціально-економічного характеру. Основні
причини соціальних небезпек криються в соціально-економічних процесах, що
протікають у суспільстві.
У соціально-економічній сфері кризові явища – це можливі або реальні
явища, події й процеси, здатні принести шкоди людині, соціальній групі,
народу, суспільству, державі, людському співтовариству або навіть знищити їх;
завдати шкоди їхньому благополуччю, зруйнувати матеріальні й духовні
цінності.
Наслідки кризових явищ соціально-економічного характеру досить
численні. До них відносяться різні форми насильства (війни, збройні конфлікти,
терористичні акти, масові заворушення тощо), кримінал (бандитизм,
злодійство, шахрайство, шарлатанство тощо), уживання речовин, що
порушують психічну й фізичну рівновагу людини (алкоголь, нікотин,
наркотики, лікарські препарати), суїциди та ін., здатні завдати шкоди здоров’ю
й житті людини. надзвичайні ситуації
соціального характеру визначаються перш за все соціально-економічною
складовою суспільства – рівнем та якістю життя населення. Чим вони гірше,
тим вище рівень соціального невдоволення й тим складніше його стримати.
При несприятливому розвитку подій окремі дрібні хвилі відкритого
невдоволення поєднуються, набирають руйнівної сили й розповсюджуються.
Нестабільність життя народжує невдоволення ним і, як слідство, протест, який
переростає в дії, що руйнують і без того вже порушену інфраструктуру
життєзабезпечення. Це, у свою чергу, народжує новий вибух протесту й нові
руйнівні дії. Основними довгостроковими пріоритетами концепції стратегії соціально-
економічної безпеки є: 1) збільшення рівня та якості життя населення;
2) зменшення соціальної напруженості в регіонах України; 3) врегулювання
кризових явищ соціально-економічного характеру за участю значної кількості
населення.
1.3.8
Сучасне ділове середовище важко уявити без створення та розвитку складних тех-
нічних і соціотехнічних систем регіонального чи глобального масштабів, для яких ха-
рактерні розвинуті засоби комунікації, насиченість засобами автоматизації, складна
структура ресурсозабезпечення, використання різноманітних інформаційних техноло-
гій тощо. Мобільність ділового середовища вимагає зростання чутливості систем до
змін, що відбуваються в ньому, до різного роду зовнішніх і внутрішніх впливів, і в той
же час вимоги безпеки потребують якомога меншої уразливості систем від впливів сти-
хійного або цілеспрямованого характеру, забезпечення стійкості системи та її сталого
функціонування. Визначається певне протиріччя у вимогах, що потребує розв’язання.
Живучість — властивість, що характеризує, зокрема, і здатність системи ефектив-
но функціонувати за наявності ушкоджень (руйнацій складових) або відновлювати цю
здатність за визначений проміжок часу.
Живучість є комплексною властивістю систем.
Живучість систем оцінюється наявністю в них життєво важливих елементів,
які визначаються на основі експертних оцінок у кожному конкретному випадку за від-
повідними правилами.
Вже досить давно використовуються і дають хороші результати в галузі радіоелек-
троніки, економіки, військової техніки логіко-ймовірнісні моделі для аналізу живучості
та надійності структурно-складних систем [10]. Тут використовується апарат теорії
графів для аналізу топології і взаємного впливу компонентів системи, а за допомогою
теорії ймовірностей моделюються результати несприятливих зовнішніх впливів на сис-
тему.
1.3.9
На самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повітря і теплового випромінювання.
Так при високій температурі та вологості може статися перегрів тіла, навіть тепловий удар. Він може бути викликаний також інфрачервоним випромінюванням.
Фізична робота в умовах підвищеної температури призводить до прискорення серцебиття, падає артеріальний тиск.
При низькій температурі може статися переохолодження організму, що призведе до застудного захворювання.
На сьогоднішній день шум є одним з найшкідливіших факторів, притаманних нашій цивілізації.
Дослідження свідчать, що при роботі за комп’ютером мають місце небезпечні та шкідливі фактори, які поділяються на фізичні та психофізичні.
До фізичних чинників належать:
— підвищення значення напруги електричного поля;
— підвищений рівень електромагнітного випромінювання;
— підвищений рівень статичної електрики;
— підвищений рівень іонізації повітря.
До психофізичних факторів належать:
— статичні та динамічні перенавантаження;
— розумове перенапруження;
— перенапруження зору при роботі за екранами пристроїв.
Працюючи з комп'ютером, на відміну читання книжки, коли можна легко знайти зручну ситуацію, людина залежить від становища дисплея. З іншого боку, екран, будучи джерелом світла, вважається приладом активного контрасту (аркуш паперу – пасивний контраст), який настільки залежить від інтенсивності освітлення і кута падіння світла. Зображення на екрані динамічно оновлюється. Низька частота відновлення (регенерації) викликає мерехтіння зображення. Зазвичай людина довго дивиться на екран монітора.
У цьому очні і внутрішньоочні м'язи залишаються нерухомими, тоді як вони потребують динамічному режимі роботи. Це спричиняє їх ослаблення. Тривала роботу з комп'ютером вимагає також підвищеної зосередженості, що зумовлює підвищеним навантажень на органи зору людини. Розвивається зорове стомлення, що сприяє виникненню короткозорості, головного болю, дратівливості, нервового напруження і стресу.
1.3.10. Основні завдання безпеки життєдіяльності:
1. Ідентифікація небезпек - розпізнавання небезпек із зазначенням їх кількісних характеристик та координат
(x, y, z, t).
2. Передбачення прояву небезпек на основі теорії ймовірності та статистичних даних.
3. Досягнення прийнятного рівня проявлення небезпек.
4. Попередження та ліквідація негативних наслідків.
5. Розробка та систематизація правил життя та діяльності.
Розвиток безпеки життєдіяльності почався з появою свідомості людини.
1.3.11.Аксіомно прийнято,що загальний коефіцієнт індивідуального ризику R прямо пропорційний інтенсивності життєдіяльності I:R~I.
Інтенсивність життєдіяльності оцінюють за кількістю енергії,яку виробляє Людство.Отже,коефіцієнт індивідуального ризику перебуває у функціональній залежності від кількості виробленої енергії.
1.3.12.Актуальною проблемою сьогодення є співвідношення між природною і техногенною сферами.Людина як частина природи може жити тільки в природній сфері.Необгрунтоване розширення техногенної сфери і зменшення природної може призвести до незворотних глобальних процесів і зникнення природної сфери, придатної для джиття людини.Кожна людинаповинна усвідомлювати, що має існувати достатня природна сфера і досконала соціально-економічна система безпеки, вдосконалення якої є неможливим без розвитку техногенної сфери і відповідної їй системи безпеки.
Оскільки умови безпечної життєдіяльності забезпечуються самою людиною, то гарантом безпеки людства є формування сучасного світогляду шляхом розширення техногенно-екологічної освіти до освіти в інтересах стабільного майбутнього.
1.1.17) - конкретно в книзі немає, але думаю, що кожен знатиме, що написати.
1.3.18)
Оскільки довкілля умовно поділено на дві сфери та існують дві системи безпеки, то коефіцієнт індивідуального ризику R визначають як суму коефіцієнтів індивідуального ризику, які пов’язані із функціонуванням соціально-економічної R та технічної R систем безпеки, а саме:
R = Rс + Rт .
Кількісно ефективність функціонування кожної із систем без-пеки оцінюють за величиною відповідного коефіцієнта індиві-дуального ризику. Чим менший коефіцієнт індивідуального ризику, тим ефективніше працює та чи інша система безпеки. Ефективність будь-якої системи безпеки визначається її досконалістю, яка головно залежить від коштів, спрямованих на її функціонування. Цілком очевидно, чим більше коштів вкладається в ту чи іншу систему безпеки, тим ефективніше вона працює і тим менший коефіцієнт індивідуального ризику.
Збільшення коштів, спрямованих на вдосконалення систем
безпеки, сприяє зменшенню коефіцієнтів індивідуального ризику, проте, згідно з концепцією допустимого ризику, ніколи не можна досягнути нульового значення коефіцієнта індивідуального ризику,оскільки будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною. У цьому випадку виникає проблема ефективного використання коштів, спрямованих на вдосконалення систем безпеки.
Сума коштів, які держава може виділити на вдосконалення обох систем безпеки, є обмеженою і прямо пропор-ційною валовому внутрішньому продукту :
D D = lW , (1.10)
де l(альфа) – коефіцієнт пропорційності, який завжди менший від 1, і його величина залежить від соціально-економічної політики держави.
Звичайно, розподілити ці кошти треба так, щоб забезпечити мінімальне значення загального коефіцієнта індивідуального ризику.
Мінімальне значення загального коефіцієнта індивідуального ризику забезпечується за умови, коли ефективність використання коштів для вдосконалення обох систем безпеки, соціально-економічної та технічної, є однаковою.
1.1.19)
Належний рівень безпеки життєдіяльності може бути забезпечений при переорієнтації науково-технічного прогресу на створення енергозберігаючих технологій і витісненні ресурсомістких технологій наукомісткими. З цього погляду роль знань природничих наук не тільки не зменшується, але й зростає поряд з послідовною гуманітаризацією навчання.
науково-технічний прогрес за цих умов і надалі зали-шатиметься критерієм благополуччя людства, оскільки його досягнення, спрямовані на зростання валового внутрішнього продукту, не викликатимуть збільшення загального коефіцієнта індивідуального ризику, а, навпаки, спричинятимуть його зменшення.
На сучасному етапі розвитку цивілізації науково-технічний прогрес не лише не гарантує повної безпеки людству, а часто його результати призводять до надзвичайних ситуацій через антропо-генний вплив на довкілля, недосконалість технологій та обладнання і суб’єктивний чинник виробництва. В умовах постійного зростання інтенсивності життєдіяльності людини, впровадження високих технологій та унікального обладнання різко зростає роль суб’єктив-ного чинника в оптимізації взаємовідносин людини з середовищем перебування і сучасною виробничою та побутовою технікою. Незалежно від сфер діяльності серед причин, які призводять до нещасних випадків, перше місце належить людському чиннику (близько 75 %), друге – техніці (близько 15 %) і нарешті – середовищу (близько 10 %).
Якщо донедавна науково-технічний прогрес сприймався як гарант благополуччя людини, то сьогодні через потужний антропо-генний вплив на довкілля та загрозу порушення глобальної рівно-ваги і знищення життя на Землі ця думка змінюється. У висвітленні світоглядних проблем дедалі частіше акценти ставляться на негатив-них наслідках науково-технічного прогресу. Немає сумніву в тому,що сучасний етап науково-технічного прогресу характеризується загостренням питань безпеки життєдіяльності людини, а відтак пос-тає проблема пошуку шляхів їхнього вирішення.
У декларації міжнародної конференції з навколишнього сере-довища і розвитку, яка відбулась у Ріо-де-Жанейро в 1992 р. під егідою ООН, проголошена концепція стійкого розвитку суспільства, а отже, виникає проблема управління науково-технічним прогре-сом – продуктом постійної людської потреби пізнання навколишньо-го світу. Тому актуальним питанням, передусім, є встановлення оптимального співвідношення між науково-технічним прогресом, розвитком та безпекою цивілізації.
1.3.20. Сформулюйте головні принципи гарантування БЖД:
В основі культури безпечної життєдіяльності лежать такі принципи:
передбачати небезпеку;
уникати небезпечних ситуацій;
уміти діяти в небезпечних ситуаціях;
дотримуватись балансу (співвідношення) життєво важливих інтересів людини, колективу, суспільства й держави.
1.3.21. Обґрунтуйте головні критерії за якими класифікують небезпеки:
Небезпеки класифікуються за такими критеріями: сфера походження (небезпеки мають природний, техно-
генний та соціальний характери), час прояву (небезпеки можуть бути імпульсними та кумулятивними), природа матеріального носія, наслідки від реалізації небезпек.
1.3.22. Класифікація небезпек за сферою походження :
За сферою походження небезпеки мають природний, техногенний та соціальний характери.
Такі небезпеки, як аномальні атмосферні (потужні вітри, зливи, град, грози, снігопад), аномальні-гідрогеологічні та гідрометеорологічні (повені, селеві потоки, лавини, зсуви), сейсмічні явища мають природний характер. Відхилення параметрів технологічних процесів від норми та вихід їх з-під контролю людини призводять до різноманітних аварій, пожеж, катастроф. Такі небезпеки мають техногенний характер. Недосконалість законодавчо-правової бази, неадекватна етно-соціальна політика, інформаційний тиск, низька виконавча дисципліна, психологічні особливості людей можуть призвести до виникнення небезпек соціально-політичного чи соціально-психологічного характеру (тероризм, криміналізація суспільства, міжнаціональні конфлікти, неконтрольована поведінка натовпу).
23) За часом прояву небезпеки можуть бути імпульсними та кумулятивними. Імпульсні небезпеки реалізуються миттєво або за коротких проміжок часу. Кумулятивні характеризуються значною тривалістю і, можливо, тому сприймаються як менш небезпечні, хоча за негативними наслідками можуть бути співрозмірними. Часто кумулятивні небезпеки мають імпульсне завершення.
24)Кожна потенційна небезпека має свого матеріального носія і при їхньому вивченні важливо встановити природу цього носія. Якщо не встановлено природи, то неможливо виявити шляхи її відвернення чи зменшення шкоди від неї.
Матеріальний носій потенційної небезпеки прийнято називати небезпечними або шкідливими чинниками.
Небезпечні за певних умов призводять до травм, а в окремих випадках - до летальних наслідків.
Шкідливі за певних умов спричинюють перевтому або хворобу.
25) Вислів "запобігти небезпеці" означає виявити матеріальний носій небезпеки і знайти вихід з ситуації з найменшою кількістю небажаних наслідків для організму.
1.3.29.
Граничнодопустимий рівень дії небезпечного чинника - встановлений рівень
інтенсивності дії небезпечного чинника,яка за весь період життя людини не викликає
змін в організмі ,що виявляються сучасними методами діагностики у нинішнього та наступного покоління.
На практиці встановлені граничнодопустимі рівні дії небезпечного чинника,вищі від тих,які виявляють
їхній небезпечний чи шкідливий вплив на людину.
або
Граничнодопустимий рівень дії небезпечного чинника - встановлена граничодопустима доза.
На практиці встановлені граничнодопустимі рівні дії небезпечного чинника,вищі від тих,які виявляють
їхній небезпечний чи шкідливий вплив на людину.
1.3.30
Простір,в якому постійно або періодично діють небезпечні чи шкідливі чинники,називається небезпечною зоною.
За часом дії чинника небезпечні зони поділяються на постійні та тимчасові,а за геометричними розмірами на
локальні та розгорнуті.Небезпечна зона є локальною,якщо її розміри домірні з розмірами людини, і розгорнутою,
якщо значно перевищують розміри людини.
2.1.2 б
2.1.3 г
2.1.4 ф
2.1.5 г б
2.1.6. – б) - ?
2.1.7 б г
2.1.8 б
2.1.9 а
2.1.10 в
2.1.11 г
2.1.12 б
2.1.13 а в д
2.1.14 б
2.1.15 б
2.1.16 а
2.1.17 б
2.1.18 а
2.1.19 а
2.1.20 в
2.1.41 а) не впевнений
2.1.42 б) не впевнений
2.1.43 а)
2.1.44 б)
2.1.45 а)
2.1.46 а)
2.1.47 в)
2.1.48 в)
2.1.49 б)
2.1.50 г)
2.1.51 б) д) ж)
2.1.52 б) г)
2.1.53 в)
2.1.54 в)
2.1.55 в)
2.3.1.
Психологічна складова психофізіологічної надійності визначається памяттю,мисленням,увагою,характером,темпераментом,
емоціями,волею,потребами,здібностями та ін.Психологічні особливості людини тісно повязані з діяльністю вищої нервової
системи,яка забезпечує адекватні взаємовідносини організму з довкіллям.Безпека життєдіяльності людини залежить також від
її психічного стану.
До психічних процесів,які посідають важливе місце в забезпеченні безпеки людини,відносять память,мислення і увагу.
Память - це складний комплекс психічних процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують
нагромадження, зберігання та відтворення інформації.
Мислення - процес вловлювання закономірностей взаєиозвязків між обєктами та явищами природи і здатності їх використання
за нових умов.
Увага - концентрація свідомості на окремих обєктах.
2.3.2 Різноманітність подразників навкол.світу людина сприймає за допомогою різних аналізаторів, кожний з яких реагує на певний вид подразнення.Аналізатори -це сукупність взаємодіючих утворень периферичної та центральної нервових систем,які сприймають та анвлізують інформацію про явища, що відбуваються як у навк.середовищі так і в середині самого організму.Розрізняють 8 аналізаторів:зоровий,слуховий,смаковий,нюховий,руховий,вестибулярний та вісцеральний.Безпека кожної людини визначається здатністю цих аналізаторів швидко й адекватно реагувати на зовнішні подразники і виявити серед них небезпечні.
2.3.3 психофізіологічна надійність людини закономірно змінюється з віком,зокрема у дітей та людей похилого віку вона понижена порівняно з особами середрього віку .Це пояснюється тим, що у дітей відповідні аналізатори та психофізіологічні особливості ще остаточно не сформувались ,а у людей похилого віку вже не виконують в повному обємі свої функції.
2.3.4 Інтенсивнісь відчуттів S прямо пропорційна логарифмові інтенсивності дії подразника I: S=K* ln I +C де k іc- індивідуальні константи.
2.3.5 З погляду безпеки життєдіяльності під психофізіологічною надійністю розуміють здатність людини у безперервному потоці зовнішніх подразників вирізнити небезпеку для організму ,ідентифікувати її та правильно зреагувати на неї,уникнувши шкоди для здоровя.
2.3.7 Підходи до вивчення психофізіологічної надійності людини: загальнонауковий(спостереження), психодіагностичний(тести інтелекту,досягнень,творчості;проективні тести), педагогічний(вивчення результатів трудової діяльності). На практиці найчастіше використовують другий.
2.3.8 На фізіологічному рівні людина виступає як представник тваринного світу і її розвитток підпорядковується усім відомим біологічним законам.
Фундаментальною властивістю живого організму є його відносна сталість, яка забезпечується певним, властивим цьому організмові рівнем обміну речовин і енергії та характером перебігу життєво важливих процесів.
Єдиним обєктивним критерієм впливу довкілля на організм людини є його реакція. Реакції організму, які дають змогу зберегти його відносну сталість в умовах значних коливань параметрів довкілля, називають адаптаційними. Отже, безпека життєдіяльності людини значною мірою залежить від реакцій організму на зовнішні подразники, його можливостей уникати дій небезпечних чинників довкілля.
2.3.9 На психічному рівні життєдіяльность людини визначається емоційно-вольовими та мотиваційно-потребистісними характеристиками, рівнем розвитку самосвідомості та усвідомлення цінності власного здоровя.
2.3.10. Опишіть життєдіяльність людини на соціальному рівні з погляду гарантування її безпеки.
На соціальному рівні на життєдіяльність людини впливають інші люди, суспільство загалом і її безпека залежить від міжособистісних відносин та моральних устоїв суспільства. Звичайно, у здоровому суспільстві виростають здорові особистості, а недоліки виховання дітей у сім’ї та несприятливий вплив “вулиці” можуть зумовити деградацію особистості. Тут важливу роль у забезпеченні безпечної життєдіяльності відіграє з боку особи переосмислення таких якостей людини, як активність та відповідальність, а з боку суспільства – перегляд пріоритетів і традицій у сфері освіти та виховання, праці й відпочинку.
2.3.11. Обґрунтуйте підходи до вирішення зовнішніх конфліктів.
Розв’язання зовнішніх конфліктів можливе завдяки перетворенню самої об’єктивної ситуації, а також унаслідок зміни образів конфліктної ситуації учасників конфлікту. Для розв’язання таких конфліктів використовують одну із таких тактик:
на основі його сутності та змісту;
з урахуванням його цілей;
з урахуванням його функцій;
з урахуванням емоційно-пізнавального стану його учасників;
з урахуванням особливостей його учасників;
з урахуванням його можливих наслідків;
з урахуванням етики стосунків сторін, що конфліктують.
Зазначимо, що немає однозначних рекомендацій, за яких обирають ту чи іншу тактику для розв’язання конфліктів.
2.3.12. Опишіть механізми вирішення внутрішніх конфліктів.
У розв’язанні внутрішніх конфліктів важливу роль відіграють психічні захисні механізми, до яких відносять:
механізм витіснення, згідно з яким події конфлікту не усвідомлюються (витісняються із пам’яті);
механізм знецінювання, за яким потреба, яку не можна задовольнити, знецінюється, а відтак зберігається особисто для себе високий рівень свого іміджу;
механізм компенсації, згідно з яким будь-яка людина, котра не мала задоволення від спілкування з іншими людьми, шукає місце, де вона може домогтися успіху і здобути повагу;
механізм ідентифікації, за яким людина прагне поставити себе на місце іншої людини, брати приклад з ідеалу;
механізм проекції, згідно з яким людина надає партнеру по спілкуванню власні позитивні та негативні риси.