Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT6
ВСТУП
Досвід становлення України як незалежної держави свідчить про те, що стан її економіки та позиції на світовій арені значною мірою залежать від структури, динаміки і ефективності зовнішньоекономічних відносин та торгівлі.
Питання оптимізації зовнішньоекономічної діяльності – невід’ємний суттєвий елемент розвитку господарства України сьогодні. Для розв’язання цих проблем необхідний комплексний підхід до зовнішньої торгівлі як сфери діяльності, результати якої визначаються економічною політикою держави, обраною моделлю зовнішньоекономічних зв’язків та впливом численних внутрішніх і зовнішніх чинників. Оскільки перелічені фактори впливу на результати зовнішньоекономічної діяльності регулюються державними законодавчими актами, пріоритетним постає як бездоганне дотримання цих законів на всіх етапах зовнішньоекономічної діяльності так і рівень відповідності нормативної вітчизняної бази принципам міжнародної облікової практики.
Для підприємств України, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, основними нормативними документами з питань обліку операцій в іноземній валюті є Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. №283\97-ВР та Положення з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.02.96 р. №29. Названі законодавчі і нормативні акти регламентують методологію облікового процесу, можливість здійснення перевірок з боку суб’єктів зовнішнього та внутрішнього контролю. Разом з тим, інтеграція України в світовий ринок капіталу, розвиток видів зовнішньоекономічної діяльності засвідчують гостру необхідність їх розширення та вдосконалення.
В ході виконання роботи метою було обрано вивчення організації та методики обліку коштів на поточному рахунку в іноземній валюті, пропозицій та рекомендацій щодо ведення даного обліку згідно чинного законодавства.
Предметом дослідження є облік коштів на поточному рахунку в іноземній валюті та пов’язані з ними операції у бухгалтерському обліку.
Об’єктом дослідження роботи є теоретичні аспекти бухгалтерського обліку коштів в іноземній валюті, їх документальне оформленням та відображення в системі рахунків
Прийнятий в 1999 році Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» доповнює існуючу методологію обліку операцій в іноземній валюті якісно новими принципами: обачності, повного висвітлення, послідовності, превагою економічного змісту над юридичною формою. Разом з тим, чинні Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО) не забезпечують сьогодні впровадження цих принципів в облікову практику підприємств України, які працюють з нерезидентами.
РОЗДІЛ 1 ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ
1.1 Нормативно – правове регулювання обліку операцій у іноземній валюті на території України
Режим здійснення операцій у іноземній валюті на території України, загальні принципи валютного регулювання, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин регламентуються Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02. 93 № 15-93 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ від 04.08. 97 № 212), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління НБУ від 26.03. 98 та іншими нормативними актами.
Законом України «Про внесення змін в деякі Декрети Кабінету Міністрів України з питань валютного регулювання» від 03.06. 97 № 295 було відмінено обов’язків продаж на Міжбанківській валютній біржі 50% від надходжень валюти за експортними операціями. Проте постановою Правління Національного банку України від 04.09. 98 №349 «Про введення обов’язкового продажу надходжень у іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб» (із змінами, внесеними постановою від 14.09. 98 № 365) встановлено, що на період до стабілізації ситуації на валютному ринку України 50% від надходжень у іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб підлягає обов’язковому продажу через уповноважені банки на Українській міжбанківській валютній біржі, за винятком:
Облік операцій у іноземній валюті регламентується Положенням про бухгалтерський облік операцій у іноземній валюті, затвердженим наказом Мінфіну України від 14.02. 96 № 29 (із змінами, внесеними згідно з наказом Мінфіну України від 05.12. 97 № 268).
Постановою Правління Національного банку України від 24.07. 97 № 248 передбачено, що валютні надходження на адресу резидента піддягають зарахуванню на розподільчий валютний рахунок. Банк зобов’язаний не пізніше наступного дня повідомити власника рахунка про надходження валюти на розподільчий рахунок і, якщо резидент протягом п’яти банківських днів не дасть йому доручення на перерахування валютних коштів з розподільчого рахунка, банк на 6-й банківський день самостійно перераховує ці кошти на валютний рахунок резидента. При здійсненні обов’язкового продажу валюти винагорода уповноважених банків не може перевищувати 0,05% по кожній угоді, включаючи операційні витрати.
Наказом Міністерства фінансів України № 29 від 14.02.96 р. затверджено «Положення про бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті» зі змінами і доповненнями, внесені Наказом Міністерства фінансів України № 268 від 05.12.97 p., яке визначає:
- порядок відображення у бухгалтерському обліку і звітності операцій з майном і обов’язками, вартість яких визначена в іноземній валюті для підприємств, установ, організацій, що є за законодавством України юридичними особами (крім банків), а також для їх філій, представництв, відділів та інших відособлених підрозділів, виділених на окремий Баланс.
- при здійсненні операцій з майном і обов’язками (основні засоби і нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, сировина, матеріали, обладнання і товари, готівка у касі, кошти в дорозі, на рахунках в установах банків, грошові (проїзні квитки, путівки на лікування і відпочинок) і платіжні (векселі, чеки, акредитиви) документи, фінансові вкладення, кошти в розрахунках з юридичними і фізичними особами, кредити банків, інші позики (активи і пасиви), їх вартість для відображення у бухгалтерському обліку підлягає перерахунку у грошову одиницю України за курсом Національного банку України.
- перерахунок у грошову одиницю України для відображення операцій у бухгалтерському обліку провадиться за курсом Національного банку України на дату здійснення операцій в іноземній валюті.
- перерахунок готівки, коштів в установах банків і в дорозі, грошових і платіжних документів, цінних паперів, коштів у розрахунках (включаючи кошти за обов’язками і позиками) з юридичними і фізичними особами, а також залишок цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті здійснюється на дату проведення операції в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності (Таблиця 1.1.1)
Таблиця 1.1.1
Перелік дат, на які здійснюється перерахунок операцій в іноземній валюті
|
№ п/п |
Зміст операції в іноземній валюті |
Дата, яка вважається датою здійснення господарської операції і датою, на яку здійснюється перерахунок |
|
1 |
2 |
3 |
|
1. |
Реалізація продукції, товарів (робіт, послуг) та інших цінностей за іноземну валюту: |
Дата митного оформлення продукції, товарів та інших цінностей, що експортуються |
Продовження таблиці 1.1.1
|
а) при визначенні виручки від реалізації за продажною вартістю відвантаженої продукції і товарів, виконаних робіт і послуг (метод нарахування) Підпункт «б» виключено (згідно з Наказом Мінфіну №268 від 05.12.97 р.) |
Дата підписання документів про фактичне виконання робіт і послуг |
|
|
2. |
Імпорт сировини, матеріалів, обладнання, товарів, робіт, послуг та інших цінностей |
Дата митного оформлення сировини, матеріалів, обладнання та інших цінностей, які імпортуються. Дата підписання документів про фактичне виконання робіт і послуг |
|
3. |
Банківські операції на валютних рахунках |
Дата зарахування або списування валют них коштів за випискою установ банків |
|
4. |
Касові операції з іноземною валютою |
Дата оприбуткування або видачі іноземної валюти за касовими ордерами, квитанціями обмінних пунктів |
|
5. |
Погашення заборгованості в іноземній валюті, виданої працівникам підприємства під звіт для здійснення передбачених витрат |
Дата затвердження авансового звіту працівника |
|
6. |
Формування розміру Статутного капіталу за участю іноземних інвесторів |
За курсом, зафіксованим в установчому договорі, але не вище курсу Національного банку України на дату його підписання |
|
7. |
Утворення заборгованості іноземних інвесторів, які є засновниками підприємства, за внесками до Статутного капіталу |
Дата підписання установчого договору |
|
8. |
Складання бухгалтерської звітності |
За останнім курсом котировки у звітному періоді |
- оподаткування операцій, пов’язаних з розрахунками в іноземній валюті, відображено у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», №349-IV від 24.12.2002 р. стаття 7.3 підпункти: 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3, 7.3.4, 7.3.5, 7.3.6, 7.3.7, 7.3.8.
- для складання бухгалтерської звітності перерахунок вартості (активів і пасивів) у грошову одиницю України, включаючи кошти, використовувані за межами України, здійснюється за курсом, що є останнім за часом котировки Національним банком України у звітному періоді.
- вартість основних засобів і нематеріальних активів, малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини і матеріалів, обладнання і товарів, засобів спеціального призначення й інших активів і пасивів і використовуваних для ведення господарської діяльності в Україні та за її межами при складанні бухгалтерської звітності оцінюється у грошовій одиниці України за сумою, вирахуваною за курсом Національного банку України на дату здійснення господарської операції в іноземній валюті, з якою пов’язано зарахування цих активів і пасивів на Баланс підприємства.
- перерахунок вартості активів і пасивів після відображення у бухгалтерському обліку у зв’язку із змінами курсу іноземних валют не здійснюється.
Складність організації бухгалтерського обліку полягає не лише в переході до поширених за кордоном форм розрахунків, але і в необхідності відображати експортно-імпортні операції водночас у двох валютах: національній валюті України (гривнях) та іноземній (доларах, євро, рублях та інших валютах).
1.2 Поняття валютних операцій та їх класифікація
Операції з іноземною валютою є відносно новою сферою для економічної діяльності України.
Методика обліку валютних операцій базується на мультивалютності діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Мультивалютність Плану рахунків полягає в тому, що операції в різних валютах (як в іноземних, так і в національній) обліковуються за одними й тими ж балансовими рахунками. Мультивалютність притаманна не всім класам Плану рахунків. Мультивалютними є рахунки лише першого - четвертого та дев’ятого класів. Облік за рахунками п’ятого, шостого і сьомого класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків ведеться тільки в національній валюті. Порядок обліку операцій за мультивалютними рахунками передбачає розмежування облікових записів за видами валют на аналітичному рівні.
В особовому валютному рахунку вказуються обидві зазначені суми. У балансі комерційного банку за мультивалютними балансовими рахунками залишки показуються в гривневому еквіваленті в такому розрізі: національна валюта; вільно конвертована валюта; неконвертована валюта.
Офіційний валютний курс - це курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.
Балансова вартість іноземної валюти - це вартість іноземної валюти у грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валютним курсом).
Тож валюта операції є параметром аналітичного обліку. У номері аналітичного рахунка код валюти представлений як три останні знаки зазначеного номера. Облік операцій за валютними рахунками ведеться у двох оцінках: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ.
Досить значними за обсягом є виконувані банками валютні операції неторговельного характеру. За цих умов важливою є правильна організація і постановка бухгалтерського обліку валютних операцій, зміст яких відображається за рахунками, що функціонують у мультивалютному режимі записів за ними.
Операція розглядається як валютна (трансакція) за умови, що у розрахунках застосовується валюта інша, ніж звітна. Зрозуміло, що звітною вважається валюта, у якій складається звітність банку. Щодо України - то це гривня.
Щодо валютних операцій банків розрізняють:
- операції з рахунком клієнта;
- операції з рахунком безпосередньо банку.
Валютні операції з рахунком клієнта, як правило, пов’язані з необхідністю здійснити оплату рахунків цього клієнта у валюті, що зазначається в угоді. Також до цієї групи операцій відносять депозитні та кредитні операції в іноземній валюті. Валютні операції з рахунком банку ще називають власними валютними операціями банку. Ідеться про придбання цінних паперів, матеріальних цінностей тощо за іноземну валюту.
Валютні операції також різняться за тим, скільки видів валют задіяні при розрахунку за здійсненою операцією;
Якщо до розрахунку залучено лише одну валюту, то ми маємо справу з казначейською операцією в іноземній валюті. Якщо ж дві різні валюти - то це операція обміну.
Як правило, валютні операції, які виконуються у двох різних валютах, і впливають на розмір валютної позиції банку. До них відносять такі операції:
- купівля, продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти, у тому числі строкові операції (на умовах форвард, спот), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
- одержання та сплата іноземної валюти у вигляді доходів, витрат та нарахованих доходів і витрат;
- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;
- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;
- купівля-продаж основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
- інші обмінні операції з іноземною валютою.
Не впливають на розмір відкритої валютної позиції операції в іноземній валюті, які здійснюються в одній і тій самій валюті, а відтак записуються у рівних сумах за дебетом і кредитом рахунків у валюті. Прикладом такої операції є продаж іноземної валюти за гривню за заявою клієнта.
Здебільшого при здійсненні операцій з іноземною валютою розрізняють три часові категорії:
Термін здійснення розрахунків за валютними операціями дає підстави класифікувати їх за способом виконання, тобто негайно, в дуже короткий термін та у довший термін.
Зрозуміло, що негайно виконуються операції при відкритті депозитних та інших рахунків в іноземній валюті, виплати з каси банку готівкової іноземної валюти.
Виконання операції в дуже короткий термін означає, що відповідно до загальноприйнятої практики розрахунки проводяться у термін, що не перевищує 2 банківські робочі дні. Цей тип операцій ще називають операцією в дії або спот-операцією. Іншими словами, дата валютування за спот-операцією настає на 2 робочі дні пізніше від дати угоди щодо цієї операції. Виконання валютних операцій у довший термін означає допустиму відстрочку розрахунків до дати, обумовленої контрактом. Ці типи операцій мають назву форвардні операції (або операції на термін).
По суті, форвард - це термін, який застосовується для обліку операції за датою валютування або датою розрахунку, які наступають через три або більше днів після того, як відбулася валютна операція.
Форвардні курси існують практично для всіх валют, які вільно конвертуються. Там, де існують форвардні ринки, розрахунки за валютними операціями можуть відстрочуватися навіть на декілька років. Дати валютування за форвардними угодами визначаються спеціальними правилами. Насамперед орієнтуються на дату спотової операції. Дати валютування, які визначаються через місяць від спотової дати, називають прямими датами. Всі інші форвардні дати прийнято вважати нестандартними.
При виконанні форвардної угоди важливо передбачити можливі зміни у курсах валют, що є предметом валютної операції. Зазвичай, ціна валюти на форвардну дату валютування відхиляється від ціни аналогічної валюти на спотову дату валютування. У цьому випадку застосовують такі умови:
- в разі перевищення форвардної ціни над спотовою валюта продається та купується з форвардною премією;
- в разі перевищення спотової ціни над форвардною валюта продається та купується з форвардним дисконтом.
Отже, різниця між форвардною та спотовою ціною називається премією або дисконтом. Ця різниця виражається у сумах, які додаються до спотової ціни або віднімаються від неї, аби обчислити форвардний курс.
Перелічені моменти важливо враховувати при відображенні в обліку змісту здійснюваних валютних операцій.
Класифікація валютних операцій також залежить від таких чинників (Рисунок 1.1.1): - типу події; - наміру операції.
Тип валютних операцій
Рисунок 1.1.1 Класифікація валютних операцій
Валютна операція вважається одноразовою подією за умови, що початок її виконання та завершення, збігаються у часі.
Прикладами цього типу операцій може бути:
- обмін у касі банку іноземної валюти, що належить клієнту, на місцеву валюту або на іншу іноземну валюту;
- переказ іноземної валюти за кордон за розпорядженням клієнта - власника валютного розрахунку.
Багаторазова подія стосується валютних операцій, які мають, так би мовити, операційне життя, тобто окремі елементи щодо даної валютної операції реєструються бухгалтерськими записами кілька разів.
Наведемо приклади:
- спот-операції, за якими день розрахунку наступає по закінченню двох банківських днів;
- позики та депозити в іноземній валюті, за якими укладається угода за початковою датою операції, відповідним розрахунком щодо погашення та процентними платежами.
На рисунку 1.1.1 досить чітко відстежується виокремлення типів валютних операцій щодо намірів їх здійснення. Так, операція за ініціативою клієнта проводиться лише за згодою банку та за умови, що банк має можливість її виконати. Спекулятивні операції банків виникають у разі спекуляції на ринках валютою, процентною ставкою або ціною.
Операції хеджування пов’язані з необхідністю страхувати можливі ризики, які супроводжують валютні операції.
Проводячи арбітражні операції, банки намагаються отримати певну вигоду (грошову) від нестандартних ситуацій на валютних ринках.
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАСТОСУВАННЯ РАХУНКІВ (СУБРАХУНКІВ) ДЛЯ ЗАПИСУ ВАЛЮТНОЇ ПОЗИЦІЇ
2.1 Систематизація рахунків (субрахунків) призначених для обліку поточних операцій валютних коштів
Бухгалтерський облік операцій у іноземних валютах ведеться в тій самій системі рахунків, що й облік операцій у гривнях. Записи за рахунками розрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками та іншими дебіторами і кредиторами здійснюються відповідно на рахунках 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 64 «Розрахунки за податками й платежами». При цьому можливе відокремлення розрахунків в іноземних валютах на окремих субрахунках, що відкриваються в складі відповідних синтетичних рахунків. У облікових регістрах обов’язково вказують дату здійснення господарської операції, оформленої відповідним документом.
Бухгалтерський облік безготівкових валютних коштів що знаходяться в установах банків, ведеться підприємствами за Планом рахунків бухгалтерського обліку №291 від 30.11.99 р. зі змінами і доповненнями на:
1. Балансовому рахунку 31 «Рахунки у банках» за субрахунками другого порядку:
Відповідно до зазначеного Положення і національного Плану рахунків бухгалтерський облік наявності та руху валютних коштів здійснюється на субрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» за субрахунками (рахунками третього порядку): 312-1 «Валютний рахунок в країні», 312-2 «Валютний рахунок за кордоном», 312-3 «Транзитний валютний рахунок». Записи на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та його субрахунках здійснюються на підставі виписок банку з цього рахунка і доданих до них розрахунково-платіжних документів, за якими були зараховані або сплачені кошти у іноземних валютах.
Записи на валютному субрахунку №312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» здійснюються на підставі виписок установ банків і розрахунково-платіжних документів, якими оформлено списання і надходження іноземної валюти.
На валютний рахунок зараховуються суми в іноземній валюті з аналогічних рахунків інших власників в оплату куплених товарів і послуг. З поточного валютного рахунка переказуються за кордон суми в оплату товарів для погашення заборгованості. Валютна виручка незалежно від суми надходження підлягає зарахуванню на валютний рахунок.
Субрахунки 312, 314 призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.
За дебетом субрахунків 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» відображується надходження коштів в іноземній валюті, за кредитом - їх використання.
2. Балансовий рахунок 33 «Інші грошові кошти» за субрахунками другого порядку:
Необхідно звернути увагу на те, що зарахування коштів як в іноземній, так і в національній валюті на субрахунок 334 «Грошові кошти у дорозі в іноземній валюті» і 332 «Грошові документи в іноземній валюті» не означає передання права власності на них і закінчення операції з купівлі або продажу іноземної валюти або грошових документів у іноземній валюті. Кошти при зарахуванні на цей рахунок залишаються у власності підприємства, внаслідок чого зарахування коштів на цей балансовий рахунок не означає можливості одночасного включення їх до валових доходів або валових витрат при купівлі або продажу іноземної валюти.
Для обліку готівкової іноземної валюти в касі підприємства застосовується рахунок 30 «Каса», за субрахунком 302 «Каса в іноземній валюті». На субрахунку № 302 «Каса в іноземній валюті» підприємства здійснюють операції з валютою у перерахунку на національну валюту України (за кожним видом валюти окремо). Записи на субрахунку 302 здійснюються в загальноприйнятому порядку на підставі звітів касира з доданими до них прибутковими і видатковими касовими ордерами.
На підприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг, зв’язку, обмін валюти), відкриваються субрахунки «Операційна каса в національній валюті» та «Операційна каса в іноземній валюті».
Валютні кошти, зараховані на розподільчий рахунок, у бухгалтерському обліку відображаються записом за дебетом рахунка 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок» у кореспонденції з кредитом рахунка 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».
Перерахування банком валютних коштів транзитного валютного рахунка на валютний рахунок підприємства резидента відображається записом за дебетом рахунка 312, субрахунок 312-І «Валютний рахунок в країні» і кредитом рахунка 312, субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок».
При обов’язковому продажу валюти (50Уо), а також якщо підприємство приймає рішення про продаж частки валюти, що залишилася в його розпорядженні на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ), воно подає банку доручення (заявку) встановленої форми. Валютні кошти, перераховані банком на рахунок УМВБ для продажу, в сумі, визначеній за курсом НБУ на дату здійснення операції, відображаються записом за дебетом рахунка 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» і кредитом субрахунку 312-3 «Транзитний валютний рахунок».
Одержана на рахунок підприємства національна валюта (гривні) зараховується в доход від реалізації іноземної валюти (за вирахуванням суми, утриманої банком як винагорода за надані послуги з продажу валюти на біржовому ринку) і в бухгалтерському обліку відображається записом за дебетом рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунка 711 «Доход від реалізації іноземної валюти».
Собівартість реалізованої на біржовому ринку іноземної валюти за курсом НБУ, що діяв на день здійснення операції (за вирахуванням суми винагороди, утриманої банком), списується з кредиту рахунка 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» на дебет рахунку 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»
У такій же кореспонденції рахунків відображається і сума винагороди, утримана банком за надані послуги з продажу іноземної валюти на біржовому ринку.
Кореспонденція рахунків з обліку іноземної валюти наведена у таблиці 2.1.1
Таблиця 2.1.1
Кореспонденція рахунків з обліку іноземної валюти (Субрахунок 312)
|
№ п/п |
Зміст господарської операції |
Кореспонденція рахунків |
|
|
Дебет |
Кредит |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Облік курсових різниць |
|||
|
1 |
Облік придбання іноземної валюти на суму гривень, перераховану для купівлі валюти (за ринковим курсом валюти, який дорівнює балансовій вартості іноземної валюти) |
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» |
311 «Поточні рахунки в національній валюті» |
|
2 |
На суму збору до Пенсійного фонду |
23 «Виробництво» 92 «Адміністративні витрати» 93 «Витрати на збут» 97 «Інші витрати» |
651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» |
Продовження таблиці 2.1.1
|
3 |
На суму утриманих банком комісійних |
377 «Розрахунки з іншими дебіторами» |
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» |
|
Одночасно |
23 «Виробництво» 92 «Адміністративні витрати» 93 «Витрати на збут» 97 «Інші витрати» |
377 «Розрахунки з іншими дебіторами» |
|
|
4 |
На суму іноземної валюти, що надійшла за курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного періоду |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» |
|
5 |
На суму перерахованого банком збору до Пенсійного фонду |
651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням» |
311 «Поточні рахунки в національній валюті» |
|
6 |
У випадку збільшення курсу НБУ |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
714 «Дохід від опера ційної курсової різниці» |
|
7 |
У випадку зменшення курсу НБУ |
945 «Втрати від операційної курсової різниці» |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
|
8 |
Платіжне доручення, банківська виписка на суму перерахованої валюти постачальнику (це валові витрати) - передоплата за товари |
632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
|
9 |
На суму курсової різниці |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
714 «Дохід від опера ційної курсової різниці» |
|
945 «Втрати від операційної курсової різниці» |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
Продовження таблиці 2.1.1
|
10 |
На суму митної вартості товару (за курсом НБУ на дату проходження ВМД) |
28 «Товари» |
632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» |
|
11 |
На суму митних зборів, мита (це валові витрати) |
377 «Розрахунки з іншими дебіторами» |
311 «Поточні рахунки в національній валюті» |
|
Одночасно |
93 «Витрати на збут» |
377 «Розрахунки з іншими дебіторами» |
|
|
12 |
На суму сплаченого ПДВ за імпортованими товарами |
641 «Розрахунки за податками» |
311 «Поточні рахунки в національній валюті» |
|
13 |
На суму курсової різниці у разі збільшення курсу (це валові доходи) |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
714 «Дохід від опера ційної курсової різниці» |
|
14 |
На суму курсової різниці у разі зменшення курсу (це валові витрати) |
945 «Втрати від опера ційної курсової різниці» |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
|
Облік іноземної валюти за експортним контрактом |
|||
|
1 |
Іноземному постачальнику перераховано іноземну валюту 15000 дол. США за курсом 5,3 грн. за 1 дол. США на суму 79500 грн. (валові витрати) |
632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
|
2 |
Від покупця надійшла передоплата іноземною валютою 5000 дол. США за курсом 5,4 грн. за 1 дол. США на суму 27000 грн. (валові доходи) |
314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» |
362 «Розрахунки з іноземними покупцями» |
|
3 |
Списано іноземну валюту для продажу 5000 дол. за курсом 5,4 грн. за 1 дол. США - 27000 грн. |
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» |
314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» |
Продовження таблиці 2.1.1
|
4 |
Від продажу валюти отримано за мінусом комісійної винагороди Банку в сумі 60 грн. - 26940 грн. (вал. дохід) |
311 «Поточні рахунки в національній валюті» |
711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» |
|
5 |
Списана комісійна винагорода банку на витрати грн. (валові витрати) |
942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» |
685 «Розрахунки з іншими кредиторами» |
|
6 |
На суму комісійної винагороди збільшено дохід від продажу валюти - 60 грн. |
685 «Розрахунки з іншими кредиторами» |
711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» |
|
7 |
Списана вартість реалізованої іноземної валюти - 27000 грн. (валові витрати) |
942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» |
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» |
|
8 |
Дохід від реалізації іноземної валюти списано на фінансовий результат - 27000 грн. |
711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» |
791 “Фінансовий результат основної діяльності” |
|
9 |
Собівартість реалізованої іноземної валюти в сумі 27060 грн. списано на фінансовий результат |
791 “Фінансовий результат основної діяльності” |
942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» |
|
Облік курсових різниць за короткостроковим депозитом |
|||
|
1 |
Перераховано інвалюту на депозит терміном на 15 діб (курс 10,85 грн.) (20 000 євро х 10,85 = 217 000 грн.) |
314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
|
2 |
Отримано депозитні кошти на поточний рахунок підприємства (за курсом 10,50 грн. за євро) 20 000x 10,50 = 210 000 грн. |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» |
|
3 |
Курсові різниці відображено на дату повернення депозиту 20 000 х (10,85 - 10,50) = 7 000 грн. |
974 «Втрати від не операційних курсових різниць» |
314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» |
Продовження таблиці 2.1.1
|
4 |
За депозитом нараховані відсотки (після закінчення строку вкладу кошти разом з відсотками (153,4 євро) повертаються): 153,4x 10,50) = 1610,70 |
373 «Розрахунки за нарахованими доходами» |
732 «Відсотки одержані» |
|
5 |
Відсотки зараховано на поточний рахунок в іноземній валюті 1610 грн. 70 коп. |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
373 «Розрахунки за нарахованими доходами» |
|
Облік іноземної валюти внесками до Статутного капіталу |
|||
|
1 |
Відображено заборгованість засновників за внесками до Статутного капіталу у сумі 10 тис. дол. США за курсом НБУ 5,2 грн. за 1 дол. США - 52000 грн. |
46 «Неоплачений капітал» |
40 «Статутний капітал» |
|
2 |
Отримано валюту в рахунок погашення заборгованості засновника у сумі 10 тис. дол. США за курсом НБУ 5,3 грн. за 1 дол. США - 53000 грн. |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
46 «Неоплачений капітал» |
|
3 |
Відображено курсову різницю, що виник ла на дату погашення заборгованості - 1000 грн. |
46 «Неоплачений капітал» |
744 «Дохід від не операційної курсової різниці» |
|
4 |
Списано вартість іноземної валюти для продажу (10 тис. дол. США за курсом 5,2 грн. за 1 дол. США) на суму 52000 грн. |
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» |
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» |
|
5 |
Отримано повідомлення про продаж валюти за курсом 5,3 грн. на суму 53000 грн. і зараховано на рахунок підприємства за мінусом комерційної винагороди Банку (120 грн.) - 52880 грн. |
311 «Поточні рахунки в національній валюті» |
711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» |
Продовження таблиці 2.1.1
|
6 |
Списана вартість реалізованої іноземної валюти - 52000 грн. (валові витрати) |
942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» |
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» |
|
7 |
Списана комісійна винагорода Банку на витрати - 120 грн. (валові витрати) |
942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» |
685 «Розрахунки з іншими кредиторами» |
|
8 |
Відображено комісійну винагороду як дохід підприємства - 120 грн. (валовий дохід) |
685 «Розрахунки з іншими кредиторами» |
711 «Дохід від реалі зації іноземної валюти» |
|
9 |
Списано на фінансові результати дохід від реалізації іноземної валюти - 53000 грн. |
711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» |
791 «Фінансовий результат основної діяльності» |
|
10 |
Списана собівартість реалізованої іноземної валюти на фінансові результати - 52120 грн. |
791 «Фінансовий результат основної діяльності» |
942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» |
|
11 |
Списано курсову різницю, що виникла на дату погашення заборгованості -1000 грн. |
744 «Дохід від не операційної курсової різниці» |
793 «Результати іншої звичайної діяльності» |
Аналітичний облік по рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» ведеться так, щоб забезпечити достовірну інформацію про наявність і рух валютних коштів по кожному з відкритих у банку рахунках в іноземних валютах: «Валютний рахунок у доларах США», «Валютний рахунок в англійських фунтах», «Валютний рахунок у Євро».
Проте необхідно зазначити, що готівкова іноземна валюта, незалежно від виду, враховується на одному субрахунку, однак за наявності декількох валют необхідно провадити додатковий аналітичний облік за кожним видом, оскільки у противному разі можливі помилки з перерахунком у національну валюту, застосуванням курсу і підрахунком курсових різниць, а отже, і з визначенням валових доходів або валових витрат.
Синтетичний облік готівкових операцій здійснюється в меморіальному ордері № 1, які відкриваються на кожний вид валют і відповідно нумеруються: № 1-1, № 1-2 і так далі.
Операції з руху коштів загального фонду в іноземній валюті записуються в меморіальному ордері № 2, що складається окремо за видами валют.
Рух коштів в іноземній валюті за спеціальним фондом записуються в меморіальному ордері № 3, який складається окремо за кожним видом валют.
Використання для обліку безготівкової іноземної валюти тільки передбачених субрахунків істотно порушить бухгалтерський і податковий облік на підприємствах, що мають рахунки у різних валютах, тож необхідно використовувати у роботі ще й додаткові аналітичні рахунки всередині кожного субрахунку за балансовими рахунками 31 «Рахунки у банках» і 33 «Інші грошові кошти» за видами застосовуваної валюти, що особливо стане у пригоді при підрахунку валових доходів і витрат при оподаткуванні, визначенні величини курсових різниць та складанні звітності.
2.2 Сутність курсової різниці
Курсові різниці визначаються за валютними активами і пасивами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 р.
До змін курсових різниць призводять зміни курсу валюти у період між датою здійснення господарської операції (або датою попереднього звіту) і датою розрахунку за обов’язками, що випливають з цієї операції.
Різниця між оцінкою в національній (українській) валюті і оцінкою цих активів і пасивів, виходячи з курсу Національного банку України на дату відображення їх у бухгалтерському обліку у звітному періоді або на дату складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період для потреб бухгалтерського обліку, вважається курсовою різницею.
Курсові різниці у бухгалтерському обліку і звітності відображаються у тому ж звітному періоді, до якого належить дата розрахунку або за який складається бухгалтерська звітність.
Курсові різниці визначаються за сумами і операціями в іноземній валюті, облікованими на рахунках №:
302 «Каса в іноземній валюті»;
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»;
314 «Інші рахунки в іноземній валюті»;
332 «Грошові документи в іноземній валюті»;
334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті»;
342 «Короткострокові векселі одержані в іноземній валюті»;
35 «Поточні фінансові інвестиції»;
371«Розрахунки за виданими авансами»;
377 «Розрахунки з іншими дебіторами»;
502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;
504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;
506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті»;
512 «Довгострокові векселі видані в іноземній валюті»;
602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті»;
604 «Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті»;
606 «Прострочені позики в іноземній валюті»;
612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті»;
622 «Короткострокові векселі видані в іноземній валюті»;
632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»;
681 «Розрахунки за авансами одержаними»;
685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Курсові різниці підприємствами і організаціями відображаються на рахунках, передбачених для обліку курсових різниць (Таблиця 2.2.1).
Таблиця 2.2.1
Рахунки бухгалтерського обліку, передбачені для обліку курсових різниць
|
Найменування рахунку |
Примітки |
|
Рахунки, на яких обліковуються доходи від курсових різниць |
|
|
714 «Дохід від операційної курсової різниці» |
Узагальнюється інформація про доходи від курсових різниць щодо активів і зобов’язань підприємства, пов'язаних з операційною діяльністю підприємства |
|
744 «Дохід від не операційної курсової різниці» |
Узагальнюється інформація про курсові різниці щодо активів і зобов’язань в іноземній валюті, що пов’язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства |
|
746 «Інші доходи від звичайної діяльності» |
Відображається різниця між сумою зобов’язань, що виникли на дату одержання (визнання) за бартерним контрактом активів (робіт, послуг), і сумою дебіторської заборгованості за передані за бартерним контрактом активи |
|
Рахунки, на яких обліковуються доходи від курсових різниць |
|
|
945 «Втрати від операційної курсової різниці» |
Ведеться облік втрат щодо активів і зобов’язань операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти |
|
974 «Втрати від не операційних курсових різниць» |
Відображаються втрати щодо активів і зобов’язань не операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти |
|
977 «Інші витрати звичайної діяльності» |
Відображається різниця між сумою зобов’язань, що виникли на дату одержання (визнання) за бартерним контрактом активів (робіт, послуг), і сумою дебіторської заборгованості за передані за бартерним контрактом активи |
Продовження таблиці 2.2.1
|
Підприємства, що використовують клас рахунків 8, для обліку відповідних витрат ведуть такі рахунки |
|
|
84 «Інші операційні витрати» |
На цьому рахунку, зокрема, ведеться облік втрат від курсових різниць |
|
85 «Інші затрати» |
На цьому рахунку ведеться облік витрат на інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, а також витрат від надзвичайних подій, включаючи витрати від не операційної курсової різниці |
РОЗДІЛ 3 МЕТОДИКА ОПРАЦЮВАННЯ ПЕРВИННИХ ДОКУМЕНТІВ З ВАРТІСНИМИ ПОКАЗНИКАМИ В ІНОЗЕМНИХ ВАЛЮТАХ
3.1 Документообіг ведення бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті
Основою для бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті є належним чином оформлені документи, їх можна поділити на такі основні групи:
- технічна документація - технічні паспорти машин і обладнання, формуляри і опис виробів, інструкції з монтажу, налагоджування, управління і ремонту;
- документи з нестач і псування товару - комерційним акт про нестачі, аварійний сертифікат;
- розрахункова документація - рахунок-фактура, розрахункова специфікація, переводний вексель (тратта), (Додаток А, Б, В);
- банківська документація - заява про переказ валюти, інкасові доручення, доручення про відкриття акредитиву, чек, доручення на розподіл експортної виручки; виписки операцій з розрахункового і валютного рахунків.
При опрацюванні первинних документів, вартісні показники яких вказані в іноземних валютах, облікові працівники, працівники бухгалтерської (фінансової) служби підприємства можуть використовувати таку методику. Вартісні показники в іноземній валюті показують у чисельнику (наприклад, фіолетовою пастою), а у знаменнику - еквівалент цих вартісних показників у національній валюті за курсом Національного банку України на дату, визначену для перерахунку операцій в іноземній валюті (будь-якою, крім червоної пасти).
У облікових регістрах (журналах-ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також відображають в гривнях та іноземній валюті (з зазначенням назви валюти - російські рублі, долари США).
Для спостереження за реальним станом активів і пасивів підприємства необхідно одночасно вести записи вказаних операцій у таких самих регістрах, але з вказівкою назви іноземної валюти.
Для перерахування іноземної валюти в національну використовується офіційний валютний курс НБУ. За результатами перерахунку відображаються курсові різниці по рахунку 442 «Інша переоцінка».
3.2 Документообіг проведення розрахунків у готівковій валюті
Для проведення розрахунків у вільно конвертованій готівковій валюті (за винятком російських рублів) і оформлення документів до банку, де відкрито рахунок юридичної особи, подаються такі документи:
Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відкривають валютні рахунки у комерційних банках, що мають ліцензію Національного банку України (НБУ) на ведення валютних операцій.
Для цього необхідно мати такі документи:
Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженою Постановою Національного банку України № 204 від 02.08.1996 p., передбачено здійснення розрахунків між підприємствами із використанням банківської документації - заява про переказ валюти, інкасові доручення, доручення про відкриття акредитиву, чек, доручення на розподіл експортної виручки; виписки операцій з розрахункового і валютного рахунків (Додаток).
Для систематизації і узагальнення інформації про господарські операції у різних валютах у бухгалтерському обліку здійснюється перерахунок іноземних валют у національну валюту України (в гривні) за курсом, встановленим НБУ на дату оформлення розрахунково-платіжних документів. Такою датою вважається дата виписки платіжного доручення на перерахування іноземної валюти зарубіжному партнеру, дата виписки прибуткових і видаткових касових ордерів, дата митного оформлення матеріальних цінностей (робіт, послуг) по експортно-імпортних операціях.
Акумуляція коштів з метою забезпечення розрахунків за вказаними формами здійснюється на зазначеному субрахунку 314 за допомогою лімітованих чекових книжок.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.
Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності.
Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-емітента «Заяву про отримання чекових книжок» в одному примірнику за підписами уповноважених осіб, яким надане право підпису документів для здійснення розрахунково-грошових операцій, і з відбитком його печатки. У разі потреби дозволяється одночасне надання підприємству за однією заявою декількох чекових книжок із зазначенням загальної суми ліміту за рахунок депонованих чекодавцем коштів. На зворотній стороні заяви чекодавець самостійно вказує суму ліміту за кожною книжкою.
Депонування коштів для отримання чекових книжок знаходять своє відображення за дебетом аналітичного рахунку «Розрахунки чеками» 314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті» і кредитом 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 50 «Довгострокові позики», 60 «Короткострокові позики».
РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ ОБЛІКОВЦЯ
4.1 Організація робочого місця обліковця
Організація робочого місця працівника бухгалтерії залежить багато в чому від того, якою діяльністю він займається. Його праця – це не тільки розумова робота. Він в процесі роботи користується телефоном, факсом, модемом, розмножувальною технікою. Його праця являє собою безліч різноманітних рухів, простих і складних, які, зазвичай, виконують однократно або багато разів, таких, що потребують уваги або автоматичних.
Робота обліковця, як правило, сидяча, і це не можна зарахувати до розряду переваг, бо сидяча робота стомлює. Все це потребує раціональної організації його робочого місця:
- зберігання предметів в одному і тому ж місці (документи, з якими ще не працював обліковець – зліва, відпрацьовані документи – справа); телефон – зліва (щоб узяти лівою рукою слухавку, а правою записати необхідну інформацію);
- комп’ютер, принтер, заземлення;
- стілець з ручками вище за поверхню столу, опора для ніг;
- вологість в приміщенні, провітрювання, температурний режим;
- норми освітлення – кабінети і офіси 200 Вт. Якщо працівнику більше 50 років, то в приміщенні освітленість має бути збільшена на 1,5-2 рази;
- кольорова гама.
Головним елементом впорядкування робочого процесу вважається впровадження типових проектів організації робочих місць. Інтер’єр має важливе значення:
- щоб високу стелю зробити нижче, її фарбують в більш темний колір і навпаки;
- якщо спеціально немає необхідності в підсиленні освітленості приміщення, то підлогу слід робити більш темною, ніж стіни;
- слід уникати різких контрастів у кольорі;
- використовуючи колір, можна підкреслити найважливіші елементи приміщення і приховати менш важливі (для виділення використовують більш яскраві кольори);
- має підтримуватися постійна вологість повітря і температура від 18 до 20ºС. Можна досягти цього за допомогою кондиціонерів. Це збільшує продуктивність праці на 15%;
- уникнення травматизму.
Робоче місце – просторова зона, оснащена необхідними матеріальними засобами і технікою, певним чином організована, для здійснення трудової діяльності працівником, місце, де виконується робота.
Організація робочого місця – сукупність заходів для оснащення робочого місця пристроями і предметами праці та їх розташування в необхідному порядку.
Робоча зона – частина простору робочого місця, обмеженого крайніми точками доступності рук і ніг працюючого із зсувом на 1-2 кроки від умовного центру робочого місця.
Проектування організації робочого місця:
Є кількісні та якісні показники до вимог, що висуваються до проектування робочих місць. Обов’язкові – санітарія, техніка безпеки, правила використовування устаткування (порушення може призвести навіть до кримінальної відповідальності); бажані – естетичність, ергономічність.
Необхідно скласти схему в масштабі 1:100 або 1:200 із розбиттям робочих і допоміжних зон, з уточненням маршрутів пересування, зазначенням типу і місця установки устаткування. Раціональне планування забезпечує економію робочих рухів у зоні діяльності – просторі, у межах якого людина може виконувати роботу, не рухаючись у вертикальній або горизонтальній площині, наприклад, сидячи за письмовим столом. Максимальна зона діяльності охоплюється витягнутими руками, тобто становить близько 1,5м, а нормальна – 1м.
У вертикальній площині зони роботи діляться на три категорії:
1) до 75см і вище 192,5см – незручні;
2) між 92,5 і 167,5см – зручні;
3) інші – менш зручні.
Для роботи в офісі переважно використовуються двотумбові або однотумбові (з лівобічною тумбою) столи з ящиками різних розмірів (для тек, канцелярського приладдя і поточних документів).
Планування схеми розміщення робочих місць залежить від площі приміщень, числа співробітників, нормативної площі на співробітника і проектованих меблів та устаткування:
- загальна і корисна площі будівлі, а також планування кімнат визначається на робочих кресленнях будівлі;
- число співробітників визначається штатним розкладом підприємства;
Розміщення співробітників в офісі може здійснюватися згідно з двома принципами: 1) кабінетним і 2) загальним.
Кабінетний – використовування окремих кабінетів на 1-3 осіб, малих кімнат – 4-10 осіб і великих – 11-30 осіб.
Доцільно створювати приміщення для відпочинку. Концепція комбінованого офісу – кожному співробітнику виділяється постійне і тимчасове робочі місця.
ВИСНОВОК
Операції в іноземній валюті здійснюються підприємствами відповідно до діючого законодавства та в межах виділених коштів при наявності зобов’язань за міжнародною діяльністю. Для розрахунків іноземною валютою підприємствам можуть бути відкриті в уповноважених банках валютні рахунки за кожним видом іноземної валюти зокрема. Для їх відкриття у банк подаються такі ж документи, як і для відкриття поточних рахунків у національній валюті.
Валютними операціями є господарські операції, вартість яких визначається в іноземній валюті, або ті, що потребують розрахунків в іноземній валюті.
Операції з іноземною валютою є відносно новою сферою діяльності для комерційних банків. Постійне підвищення курсу «твердих» валют відносно національної валюти - гривні - призвело до того, що іноземна валюта стала вигідним способом зберігання грошових заощаджень населення. З іншого боку, валютні операції варто віднести до основних форм участі комерційних банків у зовнішньоекономічній діяльності. Крім цього, банкам належить функція агента валютного контролю, яка зобов’язує їх здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства.
Збільшення обсягів експортно-імпортних операцій, поява на українському ринку підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що реалізують товари та послуги за іноземну валюту, призвели до того, що в Україні поруч із національною валютою в обігу знаходяться валюти іноземні.
Комерційні банки України, володіючи валютною ліцензією, що видається Національним банком України, мають право на здійснення досить широкого спектру валютних операцій. Передусім йдеться про угоди щодо купівлі-продажу фіксованої суми однієї валюти за іншу. Така потреба виникає, як правило, у клієнтів банку - учасників міжнародних економічних відносин.
Напрямки витрачання валютних коштів можуть бути різні: розрахунки з нерезидентами за поставлені товари, надані послуги, оплата послуг банків – нерезидентів; розрахунки за службовими закордонними відрядженнями; продаж валюти.
Разом з тим на даний час в обліку операцій в іноземній валюті залишаються проблемними такі питання:
- облік курсової різниці на рахунках фінансових результатів в умовах перехідної економіки формує прибуток(збиток), що не відповідає своїй економічній суті;
- не узгоджені повністю питання бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, в перерахунку активів підприємства, виражених в іноземній валюті;
- відсутність нормативного регулювання таких важливих в зовнішньоекономічній діяльності операцій, як консолідація звітності, страхування валютного ризику, облік суттєвих в фінансовому плані подій після дати складання балансу;
- відсутність в нормативному обліковому законодавстві альтернативних варіантів, що не дає можливості реалізації підприємствами власного економічно обґрунтованого вибору.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ