Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Білет № 9
Холера: лікування, профілактика, виписка.
Основним напрямом лікування є регідратаційна терапія врятувати призначаючи ї. До 80% хворих можна успішно лікувати призначаючи їм оральні ре гідратаційні суміші. Перший етап регідратації – первинна регідратація з метою компенсувати наявний водно-електролітний дефіцит на момент початку лікування. Для цього використовують ОРС-2 і 3 покоління та Регідрон, їх вживають після кожного рідкого випорожнення по 500-1000 мл до припинення діареї. При помірній дегідратації з блюванням, важкій дегідратації регідратацію проводять парентерально з врахуванням маси тіла, ЦВТ, показників пульсу, АТ, гематокриту. При цьому використовують такі розчини Хлосоль, Трисоль, Дисоль тощо.
Другий етап – компенсаторна регідратація, що має за мету компенсацію втрат води і електролітів що продовжується. Корекцію втрат рідини проводять з урахуванням гомеостазу, кількості випорожнень і блювотних мас. Розчини вводять із середньою швидкістю 20-40 мл/кг за 1 год, змінюючи її в залежності від втрати рідини, яку вимірюють кожні 2-3 год.
Етіотропна терапія. При припиненні блювання призначають азитроміцин 1 г або ципрофлоксацин 1 г або доксициклін по 0,3 г усередину одноразово. Реконвалесцентів виписують на 8-10 день за умови наявності трьох негативних результатів бактеріологічного дослідження випорожнень і одноразового жовчі. Бактеріологічне дослідження проводять через 24-36 годин після припинення вживання антибіотиків. Профілактика забезпечується швидким доступом до лікування й обмеження поширення хвороби знезараженням води, санітарна освітня робота.
Цистицеркоз
Цистицеркоз – біогельмінтоз, який розвивається при паразитуванні в тканинах людини личинкової стадії свинячого ціп’яка цистицерка. Гельмінт довжиною 1,5-2 м із великою кількість проглотид, сколекс має 4 присоски і хоботок із 22-32 гачками. Основний хазяїн людина, проміжний – свиня, собака тощо. Механізм зараження фекально-оральний, можливий також побутовий та авто інвазійний. Проковтнуті яйця у шлунку звільняються від оболонки ів дванадцятипалій кишці всмоктуючись в кров розносяться в різні органи(ЦНС, очі, серце, мязи). Деякі цисти гинуть і кальцифікуються. Клініка розвивається через 60 днів-30 років. При ураженні ЦНС спостерігаються епілептиформні напади, параліч, деменція, інфаркт мозку, диплопія, шизофренія, дизартрія; при ураженні очей – набряк диска зорового нерва, геморагії, васкуліт, відшарування сітківки. Діагностика: КТ при нейроцистицеркозі, біопсія цистицеркоз них кіст, РЗК, РНГА, ІФА, імуноблотинг. Лікування: празиквантел у дозі 0,05 г/кг протягом 15 діб, альбендазол по 0.015 г/кг протягом 8-30 днів.
Поліомієліт.
Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання, що характеризується ураженням нервової системи з розвитком парезів і паралічів. Збудник поліовірус трьох серотипів. Містить РНК і вкритий білковою оболонкою. Довго зберігається у воді і випорожненнях, гине при кип’ятінні. Джерело інфекції людина – хвора або бактеріоносій. Механізм передачі фекально-оральний. Розмножується в епітелії травного тракту і носової частини горла, а потім попадає в кров. Проникнувши через ГЕБ уражає передні роги спинного мозку і рухові ядра черепних нервів. Виділяють не паралітичні і паралітичні форми. До не паралітичних належать інапарантна (клінічно не проявляється), абортивна(короткочасне підвищення температури тіла, катаральні прояви, біль у животі, рідкі випорожнення), менінгеальна (температура 39-40, головний біль, на 2-3 день зявляються менінгеальні симптоми). У перебігу паралітичної форми виділяють 4 періоди: перед паралітичний (гарячка, інтоксикація, диспепсичні прояви,ригідність потиличних мязів), паралітична (больовий синдром, гіпотонія, гіпорефлексія, підвищене потовиділення), відновлення і резидуальний період. Паралітична – бульбарна (головний біль, інтоксикація, порушення ковтання,знерухомлення язика ), спінальна (м’язова біль, паралічі, парези), понтинна (параліч мімічних мязів ). Діагностика: ПЛР або типування за допомогою типоспецифічних нейтралізувальних сироваток, РЗК. Лікування: негайна госпіталізація та ізоляція мінімум 40 днів. Призначають імуноглобулін по 0.5 мл/кг, інтерферон, рибонуклеазу, анальгетики,вітаміни групи В, прозерин, ноотропи, масаж і лікувальну гімнастику.
Білет № 8
Дегідратаційний шок.
Це патологічний стан , що розвивається внаслідок виникнення невідповідності ОЦК ємкості судинного русла через наростаючу дегідратацію та де мінералізацію в результаті блювоти і діареї. ДШ є різновидом гіповолемічного шоку. Виникає як ускладнення багатьох кишкових інфекцій. : при деяких кишкових інфекціях (холера, ешерихіоз) екзотоксин міняє біохімічний цикл АТФ-АМФ у бік односторонньої активації цАМФ (секреторний тип діареї), внаслідок цього у просвіт кишок виходить рідина. При дії ентеротоксина (дизентерія, сальмонельоз) відбувається безпосередня стимуляція цАМФ через її рецептори на зовнішній поверхні клітини. У клініці виділяють компенсований ДШ (при відсутності змін гемодинаміки в спокої), субкомпенсований ( при зниженні систолічного АТ до рівня фільтраційного для даного організму), некомпенсований (при зниженні систолічного АТ нижче рівня фільтраційного). Клініка: пронос, блювання, спрага, зневоднення, тотальний ціаноз, голос сиплий, генералізовані судоми, температура знижена, пульс ниткоподібний,анурія. Лікування залежить від типу діареї: при секреторній – регідратація – відновлення електролітно-водного гомеостазу; при осмотичній діареї – регідратація, ферментні препарати, пробіотики, ентеросорбенти, противірусні препарати; при інвазивній діареї – хіміотерапевтичні середники, антибіотики, дезінтоксикація, спазмолітини, пробіотики, репа ранти, обволікаючі, анестетики.
Шигельоз.
Це антропонозне захворювання із фекально-оральним механізмом передачі і характеризується переважним ураженням дистального відділу товстої кишки і розвитком діареї з домішками слизу і крові. Збудник нерухома шигела, що не має капсули і не утворює джгутиків і спор. Чим менша вірулентність збудникв, тим більша її стійкість у зовнішньому середовищі. Джерело інфекції хвора людина або бактеріоносій. Механізм передачі фекально-оральний. Потрапляючи в організм людини частина шигел руйнуються з вивільненням ендотоксина, що чинить згубний вплив на ентероцити. Під дією Т-лімфоцитів тонка кишка звільняється від шигел і вони потрапляють у товсту кишку, де утворюються мікровиразки і ввогнища некрозу. Інкубаційний період 2-3 доби. Клініка: підвищення температури, загальна слабкість, підвищена перистальтика, розлитй біль у животі, пронос із домішками слизу або крові. Гастроентероколітичну форму спричинює шигела зонне і характеризується вираженим токсикозом, профузним блюванням, проносом. Діагностика: бактеріологічне дослідження випорожнення, блювотних мас, промивних вод шлунка, РНГА, рідше РА, а також ІФА, РІА,РІФ, імуноблотинг, ПЛР. Лікування: ципрофлоксацин по 0.5 г 2 рази на добу, азитроміцин по 0.5 г на добу. У важких випадках цифтріаксон по 1-2 г на добу внутрішньовенно на протязі 5 днів. Призначають також дезінтоксикацій ну терапію, ентеросорбцію, регідратацію. Для корекції функції травлення застосовують ферментні препарати.
Альвеококоз.
Це багатокамерний ехінококоз, паразитування якого первинно майже завжди відбувається в печінці. При розриві альвеококового міхура майже завжди відбувається розсіювання збудника по черевній порожнині. Особливістю його розвитку є інфільтративний ріст і здатність до метастазування. Альвеококові утвори нагадують пухлини метастатичного походження. Джерелом інвазії є представники родини собачих, частіше дикі, які виділяють яйця в наколишнє середовище. Люди заражаються під час полювання, збирання ягід. Діагностика: УЗД, рентгенологічні методи дослідження, КТ. Виявляють також фрагменти гельмінтів у мокротинні, дуоденальному вмісті, випорожненнях у разі прориву кісти, ІФА. Лікування: альбендазол по 0.01 г/кг протягом 4 тижнів. Протирецидивне лікування передбачає прийом 2-4 курсів з перервою 2-4 тижні. При рецидиві або поширеному процесі показане хірургічне лікування.