Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
91.Фізичні властивості і генезис ґрунтів. Вплив фізичних властивостей на генезис ґрунтів і умов ґрунтоутворення на фізичні властивості ґрунтів.
Загальними фізичними властивостями ґрунту є щільність твердої фази, щільність непорушеного ґрунту і його пористість.Щільність твердої фази - інтегрована щільність всіх компонентів твердої фази ґрунту (уламки гірських порід, новоутворені мінерали, органічні частки). Верхні горизонти ґрунту мають меншу щільність, ніж нижні тому, що щільність гумусу становить 1.4-1.8, а щільність мінеральних компонентів - 2.3-3.3.Щільність ґрунту - маса одиниці об'єму ґрунту в непорушеному і сухому стані. Завдяки наявності пор, виповнених повітрям, щільність ґрунту значно менша, ніж щільність його твердої фази. Так, щільність ґрунту верхніх горизонтів становить 0.8-1.2 г/см3, а нижніх - 1.3-1.6 г/см3, щільність твердої фази відповідно 2.4-2.6 і 2.6-2.7.Пористість ґрунту - сумарний об'єм всіх пор між частками твердої фази одиниці об’єму..Загальні фізичні властивості ґрунту залежать від мінерального, механічного і структурного складу.Так, гумусний горизонт структурного ґрунту (наприклад, чорнозему) має високу пористість (до 70%), а безструктурного глинистого ґрунту значно меншу (<50%) ґрунт тепловий водний повітряний.
Генезис грунтів – походження, утворення, розвиток г. і всіх належних їм особливостей (будова, склад, властивості та сучасні режими). Подібно тому як Ч. Дарвін вперше пояснив походження та еволюцію видів рослин і тварин, Докучаєв вперше пояснив походження та географічне розмаїття ґрунтів як особливого світу природних тіл, які він назвав "четвертым царством природы".Фізика грунту – розділ грунтознавства, який вивчає фізичні процеси (механічні, теплові, гідрологічні та ін.), що протікають в г. та властивості г., зумовлені цими процесами.Займається вивченням: гранулометричний і агрегатний склад, структурний стан, питома і об'ємна вага, пористість, повітряні, водні, теплові, електричні і радіоактивні властивості
Багато фізичні властивості грунтів і гірських порід, що мають важливе значення для розвитку рослинності, залежать від їх механічного складу. Від нього залежать такі властивості, як структурність, водно-повітряний і тепловий режими, деякі хімічні властивості. Тому важливе значення має класифікація грунтів і порід за їх механічним складом .Грунти і різні гірські породи складаються з частинок, або механічних елементів, самого різноманітного розміру і в різних поєднаннях. Під механічним складом грунтів і порід розуміють відносний вміст у грунті або породі частинок різної крупності, незалежно від їх мінералогічного і хімічного складу. Для характеристики грунтів і порід за механічним складом необхідно знати: а) на які механічні елементи слід розчленувати грунт або породу, б) як врахувати кількісний вміст цих механічних елементів і в) на які групи за механічним складом слід розділяти грунту і породи на підставі співвідношення в них механічних елементів різного розміру.
92.Агрономічно цінна структура. Вплив структури ґрунту на його властивості. Шляхи збереження і покращення ґрунтової структури.
Структура ґрунту агрономічно цінна – водостійкі агрегати з пористістю не нижче 40%, розміром від 0,25 до 10 мм, вміст яких зумовлює фізичний стан і біологічну активність ґрунту.
З агрономічної перспективи структурними є ті ґрунти, у яких переважають агрегати розміром0,25-10мм, що мають назву агрономічно цінних. Агрономічно цінною є тільки та структура, яка забезпечує родючість ґрунту. Агрономічно цінною ввважається водостійка, з високою шпаруватістю,структура. На відміну від мікроструктури макроструктуру ґрунту, або власне структуру, можна аналізувати візуально, так як до неї відносяться ґрунтові агрегати (або педи) розмірами більш 0.25 мм. Структура ґрунту характеризується формою і ступенем оформленості структурних окремостей, або педів. Виділяють 6 типів структур: масивна (безструктурна у вологому стані); зерниста; стовпчаста; брилувата; пластинчаста; призматична. Чим міцніші і великі педи зустрічаються в ґрунті, тим в більшій мірі цьому ґрунті властиві тріщини, великі макропори.
Заходами профілактики та боротьби із негативними змінами у структурно–агрегатному складі ґрунтів є наступні заходи: мінімалізація обробітку ґрунту, зменшення глибини розпушення, збільшення ширини захвату с/г агрегатів і швидкості виконання операції, застосування комбінованих агрегатів, відмова від полиневої оранки, виконання агротехнічних заходів для вирощування культур в оптимальні строки та при фізичній стиглості ґрунту, мінімізація руху по полю навантажених самохідних шасі та автомобілів, руйнування підорної підошви, розпушування ґрунту на глибину 30-40 см, дотримання чергування культур у сівозмінах, регулярне внесення гною, компостів, соломи, інших органічних добрив, мульчування поверхні ґрунту рослинними залишками.
93.Рух води в ґрунті. Водопроникність ґрунтів, її значення і методи визначення.
Якщо увесь поровий простір заповнений водою, то процес руху вологи в такій двофазній (тільки тверда і рідка фази) системі називають фільтрацією. При описі цього процесу вважають, що по всіх порах вода рухається з однаковою швидкістюзростання, формуючи фільтраційний фронт в насиченому водою ґрунті.
Такі умови в грунті бувають нечасто і в основному характернідля руху грунтових вод, верховодки, для умов весняногосніготанення. Саме фільтрація води в грунті є основоюдля розуміння процесів руху води в грунті. Законом, що описує рух в насиченому водою грунті, є закон Дарсі.
Водопроникність ґрунтів — здатність ґрунтів пропускати через себе воду, яка надходить з поверхні. Залежить від механічного, структурного і хімічного складу ґрунтів, його щільності, пористості, вологості і тривалості зволоження. Глинисті ґрунти мають низьку водопроникність, піщані і структурні — високу. Набухання колоїдів ґрунту різко знижує водопроникність ґрунту. Низька водопроникність— негативне явище в землеробстві. Водопроникністю називають здатність ґрунту пропускати за одиницю часу певну кількість води з верхніх у нижні горизонти. Процес водопроникності ділять на вбирання та фільтрацію. Вбирання проявляється за неповного насичення ґрунту вологою, тобто тоді, коли пори неповністю заповнені водою, а також включаються сорбційні та капілярні сили. Фільтрація виникає за максимального насичення ґрунту вологою. Вимірюють водопроникність висотою стовпа води, яка просочилась у ґрунт за певний час, і називається ця величина коефіцієнтом фільтрації. Водопроникність ґрунту залежить від механічного складу і структури ґрунту. Піщані та структурні ґрунти швидше пропускають воду, ніж глинисті і безструктурні. На водопроникність впливає також кількість органічної речовини та колоїдів, які затримують велику кількість вологи.
94.Пластичність ґрунту, її значення і методи визначення.
Пластичність - здатність ґрунту в зволоженому стані змінювати і зберігати набуту при обробітку знаряддями форму без розпадання на дрібні грудочки. Пластичність характерна часткам ґрунту діаметром менше ніж 0,002 мм, тому вона властива лише глинистим та суглинковим ґрунтам і частково супіщаним. Вона зовсім відсутня на піщаних ґрунтах.
Залежить від гран. Пластичність залежить також від складу увібраних катіонів та вмісту гумусу. При значному вмісті увібраних катіонів натрію пластичність ґрунту зростає, а при насиченні кальцієм - зменшується. При збільшенні вмісту гумусу пластичність ґрунту зменшується..Верхньою межею пластичності грунту є вологість нижньої границі текучості, нижньою межею пластичності є скочування грунту в шнурочок. Величину пластичності вимірюють числом пластичності. Число пластичності – різниця вологості між нижньою межею текучості і нижньою межею пластичності. Класифікація грунтів за консистенцією К < 0 тверді супіски, 0- 1 пластичні, > 1 текучі
95 Гранулометричний аналіз ґрунтів. Польові методи.
Гранулометричним складом ґрунту називають відносний по масі вміст груп частинок або фракцій ґрунту різної величини, вираженої у відсотках до загальної маси абсолютно сухого ґрунту. Для його визначення проводиться так званий гранулометричний аналіз, що складається з розділення наважки грунту на його складові фракції частинок та уламків та подальше визначення відсоткового вмісту кожного компоненту фракції до маси наважки.
У польових умовах гранулометричний склад визначають приблизно за зовнішніми ознаками і на дотик (органолептичний метод). Мокрий органолептичний метод. Зразок розтертого грунту зволожують і перемішують до тістоподібного стану. З підготовленого грунту на долоні роблять кульку і пробують зробити з неї шнур товщиною близько 3 мм, а потім звернути кільце діаметром 2-3 см. Залежно від гранулометричного складу результати будуть різні: - пісок – не утворює ні кульки, ні шнура; - супісок – утворює кульку, розкачати шнур не вдається, утворюються тільки зачатки шнура; легкий суглинок – розкачується в шнур, але дуже нестійкий, легко розпадається на частини при розкачуванні або знятті з долоні; середній суглинок – утворює суцільний шнур, який можна звернути в кільце з тріщинами й переломами; важкий суглинок – легко розкачується в шнур, утворює кільце з тріщинами; глина – утворює довгий тонкий шнур, котрий потім легко утворює кільце без тріщин.
96.Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом.
Гранулометричним складом ґрунту називають відносний по масі вміст груп частинок або фракцій ґрунту різної величини, вираженої у відсотках до загальної маси абсолютно сухого ґрунту. Для його визначення проводиться так званий гранулометричний аналіз, що складається з розділення наважки грунту на його складові фракції частинок та уламків та подальше визначення відсоткового вмісту кожного компоненту фракції до маси наважки.
Найбільш досконалими класифікаціями ґрунтів по гранулометричному складу є трьох- або чотирьохчленні, основані на врахувані співвідношень в їх складі трьох (піщана, полова та глиняна) або чотирьох (гравіцна, пісчана, пилова, глиняна) фракцій. Ґрунт має основну назву за вмістом фізичного піску і фізичної глини і додаткову за вмістом фракції, що переважає: гравійної (3-1 мм), піщаної (1-0,05 мм), крупнопилуватої (0,05-0,01 мм), пилуватої (0,01-0,001 мм) і мулистої (0,001 мм).
Вміст ФІЗИЧНОЇ ГЛИНИ (частинок, менших 0.01 мм) 2степового типу ґрунтоутворення, чорноземи, жовтоземи, дернові,3 солонці й сильно- солонцюваті 1 підзолистого типу ґрунтоутворення (не насичені основами) 1 2 3
Пісок пухкий 0-5 0-5 0-5
Пісок зв’язний 5-10 5-10 5-10
Супісок 10-20 10-20 10-15
Суглинок легкий 20-30 20-30 15-20
Суглинок середній 30-40 З0-45 20-30
Суглинок важкий 40-50 45 60 30-40
Глина легка 50-65 60-75 40-50
Глина середня 65-80 75-85 50-65
Глина важка 80 - 10085-10065-100
97.Структурно-агрегатний склад ґрунту. Поняття про структуру ґрунту та її якісну оцінку.
Загальноприйняте визначення структури ґрунту дав Качинський –сукупність агрегатів різної величини, форми, шпаруватості, механічної міцності і водостійкості, характерної як для кожного ґрунту, так і для окремих генетичних горизонтів. З агрономічного погляду структурним є той ґрунт, в якому переважають агрегати розміром 0,25-10мм.Причиною поділу грунту на агрегати є складне поєднання комплексу абіотичнихі біогенних процесів. Структуру поділяють на мікроструктуру(<0,25мм), макроструктуру(10-0,25мм), мегаструктуру(>10мм), а також на водостійку (агрономічноцінну і неводостійку).
Під структурою грунту розуміють сукупність окремостей або агрегатів, різних за генезою, розмірами, формою, міцністю та звязністю. Здатність грунтової маси розпадатися на агрегати, називають структурність, а грунт – структурним.
У грунтознавстві розрізняють два поняття структури грунту: морфологічне і агрономічне. У морфологічному розумінні є доброю будь-яка чітко виражена структура: грудкувата, стовпчаста, призмоподібна, пластинчаста. Агрономічно цінною є тільки така структура, яка забезпечує родючість грунту.
98.Шпаруватість аерації, її значення і методи визначення.
Шпаруватість аерації-частина шпарового простору,зайнята повітрям. Виражається в відсотках від загального об’єму грунту. Шаер.=Шз-Шw, де Шз-загальна шпаруватість, Шw-об’єм шпар, зайнятих водою; Шw=W*в, де W-польова вологість,в-щільність будови грунту. Шпаруватість аерації знаходиться у прямій залежності від величини польової вологи ґрунту. Встановлено, що із збільшенням польової вологи відбувається зменшення шпаруватості аерації.
99.Просідання ґрунту. Причини, наслідки, методи визначення.
Просідання- зменшення об'єму ґрунту під час висихання. Величина його обумовлена тими ж чинниками, що й набухання. Чим більше набухання, тим сильніше осідання ґрунту. Осідання ґрунту можна вимірювати в об'ємних відсотках за формулою:
ОГ = ,
де ОГ - осідання ґрунту, %; ОВГ - об'єм вологого ґрунту, см3 або м3; ОСГ- об'єм сухого ґрунту, см3 або м3.
Під час сильного просідання ґрунту утворюються тріщини, відбувається розривання кореневої системи, посилюється фізичне випаровування вологи з ґрунту.
100.Промивний тип водного режиму ґрунтів.
Водний режим грунту - це сукупність явищ надходження води в грунт, її переміщення, змін фізичного стану, втрати з грунту.Вчення про типи водного режиму розробили Г.М. Висоцький і О.А. Роде. В сучасному ґрунтознавстві виділяють всього 14 типів, основними серед яких є промивний тип. Характерний для зон, де сума річних опадів більше випаровування. Частина води атмосферних опадів промиває ґрунтовий профіль на всю глибину. Легкорозчинні сполуки вимиваються в нижні горизонти. В таких умовах формуються підзолисті ґрунти, червоноземи і жовтоземи вологих субтропіків. Щорічно ґрунтова товща промочується до рівня ґрунтових вод, що забезпечує винос продуктів ґрунтоутворення за межі ґрунтової товщі. Ґрунти мають надлишок води.