Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Питання № 66
ЕКОНОМІКА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ В 90-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ – на початку ХХІ століття
Подіїї кінця ХХст
У результаті панування командно-адміністративної системи управління економікою Україна, як і інші колишні радянські республіки, опинилася в стані глибокої економічної кризи. Катастрофічна ситуація в народному господарстві була обумовлена такими факторами:
загальним одержавленням, що призвело до деградації відносин власності й ліквідації нормальних господарських стимулів;
деформованою структурою виробництва зі значною мірою мілітаризації;
викривленням мотивації праці, пануванням соціального утриманства;
гонитвою за високими темпами зростання радянської економіки.
Немічною і деформованою у господарському відношенні виявилася Україна в переддень незалежності.
Останнє десятиріччя ХХ століття для України можна назвати роками економічної трансформації — складного соціально-економічного явища, в якому дуже важко виявити чіткі й недвозначні причинно-наслідкові зв’язки між окремими явищами, діями окремих економічних суб’єктів та їх наслідками. За період реформ відбулися деіндустріалізація країни, фізичний розпад продуктивних сил, руйнація інтелектуального потенціалу суспільства. В Україні більше ніж у два рази знизилася продуктивність праці, вдвічі збільшилася собівартість промислової продукції. Швидке зменшення доходів населення призвело до кризи збуту виробленої продукції, майже половина якої залишалася на складах. У країні почала переважати бартерна економіка, що різко скоротило бюджетні надходження. Хронічним став дефіцит державного бюджету.
В умовах, коли немає протекціоністської політики держави, вітчизняного виробника у власній країні витісняли з ринку іноземні. Неконкурентоспроможність переважної більшості вітчизняної продукції посилювалася нижчою продуктивністю праці, невідповідністю якості багатьох видів продукції світовим стандартам, високими цінами. Зміна становища на конкурентному ринкові поглиблювала процес спаду виробництва, а в деяких випадках спричинювала банкрутство підприємств.
Неминучим наслідком тривалої кризи стало різке (майже в два рази) погіршення життєвого рівня населення, що відкинуло його за більшістю показників на позиції 60-х років. Порівняно з 1990 р. на початку XXI ст. заробітна плата зменшилася втричі, а споживання домашніх господарств — більше ніж у 5 разів. Понад 80 % населення перебувало за межею бідності. Офіційно зареєстроване було незначне безробіття, але з урахуванням прихованого безробіття, змушених відпусток за власний рахунок, затримок із виплатою заробітної плати (і так низької) рівень безробіття становив 40 %.
початок ХХІ століття став важливим періодом формування економіки України. Україна тільки входить в систему світового економічного простору і від того, як цей процес буде проходити залежить подальший економічний та соціальний розвиток країни як органічної підсистеми світової економіки.
Сьогоднішній стан України в світових господарських зв’язках характеризується непідготовленістю її економіки до високоефективних форм внутрішньо - економічного співробітництва. Поки-що для країни існує посередницький характер внутрішніх зв’язків.
Незважаючи на визнання світовою спільнотою України як країни з ринковою економікою, вона не досягла відносної зрілості створених інститутів. Проте можна стверджувати про завершення першого етапу інституціонального розвитку, водночас визнаючи наявність "білих плям" у сфері формальних інститутів (насамперед право і державний інфорсмент). Ключовими завданнями є забезпечення стійкості сформованого інституціонального середовища й адаптивності створених інститутів. Тобто йдеться про "точну надбудову" відповідно до економічних реалій, які змінюються. Якщо немає адекватної інституціональної основи, економічне зростання матиме короткотерміновий кон'юнктурний характер.
До домінуючих тенденцій початку XXI ст. належать: посилення експансії державної влади; намагання встановити (розширити) контроль за основними фінансовими потоками економіки і більше забезпечити залежність бізнесу від державних інститутів, незважаючи на декларовані програми дерегулювання, адміністративної реформи і приватизації. Знижується ефективність дії ринкових механізмів і обмежується простір економіки. Хоча довготермінові завдання забезпечення стійкості й адаптивності інституціонального середовища (стосовно ринкових механізмів) є актуальними, проте для України безперечним пріоритетом залишається формування базових передумов для їх реалізації — законодавчого, процесуального, судового і регулятивного забезпечення єдиних ринкових правил.
В процесі інтеграції Україна зустрічається з великими труднощами, оскільки вона ще не оприділилась в великій мірі з основними напрямками і механізмами структурної перебудови економіки, виходячи із реальних можливостей світових тенденцій в інтеграційних процесах.
можна виділити такі напрямки прориву економіки України для заняття значного місця в світо-господарських зв’язках:
Україна містить вигідне положення з позиції оцінки первинних земельних факторів виробництва: плодородні землі, помірний клімат, водні ресурси, тобто вигідне економічне становище. Але поки-що стан агропромислової сфери являється досить тяжким і мало конкурентноздатним навіть на ринках Росії.
Реальним для України напрямком виходу на світовий ринок є розвиток науки, яка охопила великі досягнення. Головне сьогодні – зберегти наявний науковий потенціал, кадри наукових робітників і підтримувати наукові експерименти на сучасному рівні.
В Україні наявні значні поклади залізної руди та корисних копалин, які за умов розумного та регульованого державою використання можуть принести країні значні прибутки.
КОМУ ПОТРІБНА БІЛЬШ КОНКРЕТНА ІНФОРМАЦІЯ - http://ua.coolreferat.com/Економіка_України_на_початку_ХХІ_століття