Тигролови І Багряного за жанром пригодницький роман який утверджує здоров~я силу лицарство і любов до л

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2015-07-10

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 27.4.2025

"Тигролови" І. Багряного за жанром — пригодницький роман, який утверджує здоров’я, силу, лицарство і любов до людини та до свого народу. Найвиразніші теми роману: трагедія України в тоталітарному режимі; відображення впливу сталінського терору на долю окремої людини. Протягом усього сюжету роману йде двобій між життям і смертю, добром і злом. Хоч зло часто перемагає, є надія на краще майбутнє, бо його виборюють такі люди, як головний герой роману І.Багряного "Тигролови". До певної міри цей твір є автобіографічним. У ньому подані детальні описи тюремного побуту, допитів, тортур. Іван Багряний волею трагічних обставин «помістив» у страхітливий ешелон смерті себе, свою долю, підносячи її до образу-символу непокірної і гордої, волелюбної і сплюндрованої України.

Поезія "Чари ночі" — приємно-болісний щем, прекрасне і чисте поривання юнацької душі до життєвих радощів, до дивовижного світу в собі і не менш дивовижного світу навколо. Звідси й заклик забути хоч на якийсь момент "сум, думки і горе", влити струмінь власної душі в буйне, "шумляче море" життя природи. Поет напрочуд точно вловлює ритми та мелодії гаїв і полів, музикою дихає у нього кожен образ. Це голос самої української землі, розкішної й лагідної.

Змалюванням саме буденного життя українських селян повість "Кайдашева сім'я" вирізнялася у літературі – адже тогочасні автори захоплювалися переважно святковою стороною селянського побуту. Будні Кайдашів минають у невсипущій праці. Косовиця, жнива, плекання городини, "зимова" жіноча робота (прядіння, ткання полотна, шиття і вишивання одягу) – ці та інші щоденні клопоти визначали стосунки між членами сім'ї Кайдашів. Хоча у творі майстерно виписані і святкові звичаї та обряди, глибоковікові традиції і вірування. Втіленням української релігійності і високої народної моралі є у повісті Мелашка. Побожним, чуйним і добрим був Кайдаш, мріяв про смерть по-християнськи: зі сповіддю, причастям, соборуванням. Але тяжке пияцтво призвело до передчасної страшної смерті, яка не відповідала християнським уявленням. Жанрова специфіка твору полягає у тому, що цей повсякденний плин життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Гумор письменника сягає корінням у народний грунт і міцну національну літературну традицію. Природжений гумор Нечуй-Левицький вважав невід'ємним елементом національної психіки. Духовна роз'єднаність – ось те лихо, яке кожен день отруює українську родину, яка впродовж віків була оповита високою духовністю і мораллю.

П. Тичина — дуже музикальний поет. Тому природа в його творах звучить, співає, танцює. «Сонячні кларнети» — це символ усього Всесвіту, що є своєрідним поєднанням сонця і музики. Причому людина почуває себе невід’ємною частиною космосу. П. Тичина — дуже музикальний поет. Тому природа в його творах звучить, співає, танцює. «Сонячні кларнети» — це символ усього Всесвіту, що є своєрідним поєднанням сонця і музики. Причому людина почуває себе невід’ємною частиною космосу. Настрої ліричного героя викликані як інтимними почуттями, так і суспільними подіями. Молода людина сприймає найменші зміни в оточуючому світі. Тому не дивно, що її особисте життя і життя її країни поєдналися нерозривно і злилися з образами природи. Таке поєднання і породило збірку «Сонячні кларнети», що стала перлиною української поезії.

Образ Ганни - це образ типовоï колгоспницi тих часiв,Ганна завжди самозречено працювала, але не мала анi достатку, анi подяки вiд голови колгоспу.Пiд час голодомору вона втратила дитину, чоловiк i молодший син загинули на вiйнi,та Ганна не скаржилася, а
намагалася працювати далi, доки мала сили.закони, спрямованi проти "дармоïдства" змушували людей виконувати певнi нормищо виявилися не пiд силу хворiй жiнцi. Саме за це Ганну й судятьПозов на Ганну подає голова колгоспу, який "узяв у звичку кричати на людей, коли людина втрачає бажання жити, й хвороби чiпляються бiльше. Приниження на судi - безпiдставне й дике вiдбирає у неï рештки сили, а вигляд ситих i задоволених
життям кривдникiв, що випивають собi у павiльйонi "Пиво-води", стає останньою
краплею... Здається, що вони iснують лише для того, щоб вiдбирати останнi права у вже безправного народу. Вони втiлюють найбездушнiшу й найбрехливiшу командно-бюрократичну систему, яку й засуджує автор у цьому оповiданнi.