Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ПЛАН АНАЛІЗУ ЛІРИЧНОГО ТВОРУ
а) провідна тема;
б) головна думка;
в) емоційне забарвлення відчуттів, що виражені у вірші, у їх динаміці і статиці (*чи змінюється настрій вірша протягом твору);
г) зовнішнє враження і внутрішня реакція на нього;
д) перевага громадських або особистих інтонацій.
5. Як побудовано вірш:
а) зіставлення і розвиток основних словесних образів: за подібністю, за контрастом, за *суміжністю (через додатковий образ, ідею, символ передається основний образ, основний зміст), за асоціацією, за висновком. Як правило, розвиток основних словесних образів у творі будується за кількома категоріями;
б) якими основними виразними засобами іномовлення користується автор: метафора, метонімія, порівняння, алегорія, символ, гіпербола, літота, іронія, сарказм, перифраза;
в) мовленнєві особливості в плані інтонаційно-синтаксичних фігур: епітет, повтор, антитеза, інверсія, еліпс, паралелізм, риторичне питання, звернення, вигук;
г) основні особливості ритміки: тоніка, силабіка, силабо-тоніка, «дольник», «вільний вірш», верлібр;
д) віршовий розмір: ямб, хорей, пірихій, спондей; дактиль, амфібрахій, анапест;
є) рима (чоловіча, жіноча, дактилічна; точна, неточна; багата, проста, складена) і способи римування (парне, перехресне, кільцеве);
е) строфіка (двовірш, тривірш, катрен, п’ятивірш, секстина, септима, октава, сонет, «онєгінська строфа»);
ж) евфонія (благозвучність) і звукопис (алітерація, асонанс), інші види звукового інструментарію.
6. *Місце твору серед інших творів поета даного періоду (для тих, хто готовий аргументовано відповісти на запитання).
РІВНІ ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ ЛІРИЧНИХ ТВОРІВ
ІДЕЙНИЙ РІВЕНЬ ХУДОЖНІЙ РІВЕНЬ
(ПРОВІДНИЙ МОТИВ); - підтекст (на рівні символів);
АКЦЕНТУАЛІЗАЦІЯ; а) звукопис (алітерація, асонанс).
- ПІДТЕКСТ 3. СТРУКТУРНИЙ:
а) особливості композиції;
б) поетичний синтаксис (*пам’ятка);
в) строфіка.
ВИХІД НА ПОНЯТТЯ традиції
новаторство
індивідуальний стиль
МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЗНОСТІ
(пам’ятка)
АЛЕГОРІЯ – зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ (іномовлення).
АЛЛЮЗІЯ (натяк) – одна з форм іномовлення, вживання якого-небудь слова, фрази, цитати у якості натяку на загальновідомий факт – літературний, побутовий або суспільно-політичний.
ГІПЕРБОЛА (перебільшення) – ЛІТОТА (применшення)
МЕТАФОРА – вид тропу, переносне значення слова, побудоване на уподібненні одного предмета чи явища іншому за подібністю або контрастом.
МЕТОНІМІЯ (перейменування) – вид тропу, у якому явище чи предмет позначається за допомогою інших слів і понять. При цьому зберігаються ознаки і зв’язки, що ці явища зближують. Уявлення про поняття надається за допомогою непрямих ознак чи повторних значень, але саме це й посилює поетичну виразність мовлення. (Маяковський: «…стальной оратор, дремлющий в кобуре» - револьвер)
ОКСЮМОРОН (оксіморон) – стилістична фігура, поєднання протилежних або контрастних за змістом слів: гарячий сніг, близька далечінь і т. п.
ПЕРСОНІФІКАЦІЯ (близька до УПОДІБЛЕННЯ – зображення неістоти як істоти) – уявлення неістоти (предмета або явища) у вигляді живої особи.
СИМВОЛ (умовний знак) – предмет або слово, що умовно виражає сутність якогось явища. (*Символ містить у собі переносне значення, тому близький до тропу: порівняння, метафори).
СИНЕКДОХА (різновид МЕТОНІМІЇ) – перенесення значення одного слова на інше на основі заміни кількісних відношень: частина замість цілого, однина замість множини; ціле замість частини; співвідношення форми і складу. (Пушкін: «И раб судьбу благословил»; «Отсель грозить мы будем шведу», С. Орлов: «Его зарыли в шар земной, а был он лишь солдат»).
ПОРІВНЯННЯ – форма поетичного мовлення, побудована на зіставленні одного предмета або явища з іншим.
*ТРОП – вживання слова у переносному значенні. Тропи: метафора, метонімія та ін. Є підстави відносити до тропів *епітет, порівняння, іронію, гіперболу.
*ЕВФЕМІЗМ (добре говорю) – один з тропів, іномовлення, ввічливий вислів, що пом’якшує або маскує неприємне, занадто відверте або грубе слово: він вигадує (замість він бреше); «Пороху ему не выдумать», - Н. В. Гоголь (вместо: он глуп) і т. п.
*ЕПІТЕТ (відн. до поетичного синтаксису) – художнє означення, що підкреслює одну з ознак предмету, або одне з вражень про предмет.
ІНТОНАЦІЙНО-СИНТАКСИЧНІ ФІГУРИ
(ПАМ’ЯТКА)
*ФІГУРА СТИЛІСТИЧНА (обрис, зображення) – незвичайний зворот мовлення, за допомогою якого досягається його особлива, необхідна автору виразність; ф. с. сприяє індивідуалізації висловлювання. Іноді її називають синтаксичною фігурою. Розрізняють наступні фігури мовлення: інверсію, риторичне питання, повтор, однаковий початок рядка (анафору), замовчення, еліпс та ін.
АНАКОЛУФ (неузгоджений) – стилістичний зворот мовлення, у якому навмисно неузгоджені члени речення. Він передає схвильованість мовлення, його ускладненість або неохайність. («Мне совестно, как честный офицер», - Грибоедов А. С.)
АНАФОРА – повтор однакових сполучень звуків або однакових слів на початку поетичного або прозового рядка. (ЕПІФОРА – протилежне значення: однакова кінцівка рядка).
АНТИТЕЗА – протиставлення.
ІНВЕРСІЯ (перестановка) – порушення послідовності мовлення, що надає фразі новий відтінок виразності.
ПАРАЛЕЛІЗМ ( що йде поруч) – зіставлення. Широко використовується в УНТ. Буває прямий: «Травою заростають могили – давністю заростає біль», заперечливий:
То не ветер ветку клонит,
Не дубравушка шумит –
То моё сердечко стонет,
Как осенний лист дрожит.
Психологічний (в УНТ): І берізонька колихалася,
Молода дівчина хлопця дожидалася.
Образний (психологічний) паралелізм передбачає зіставлення або протиставлення почуттів, переживань, станів героя з образами зі світу природи.
ПЕРИФРАЗ (навколо говорю) – описовий зворот мовлення, який використовується для заміни слова чи групи слів, щоб запобігти повтору, надати розповіді більшу виразність, указати на характерні ознаки того, що замінено. (Легка атлетика – королева спорту; Я (той, що говорить) – ваш покірний слуга.)
ЕЛІПС – особлива стилістична фігура, свідомий пропуск дієслова-присудка, що робить речення виразним, динамічним. (Н. Гумилёв: «В моих садах – цветы, в твоих – печаль.» Порівняйте:
Привольем пахнет дикий мёд,
Пыль – солнечным лучом,
Фиалкою – девичий рот,
А золото – ничем. ( А. Ахматова)
Це приклад контекстуально неповного речення. Еліпсу немає.
ПАМ’ЯТКА-КОНСУЛЬТАЦІЯ
(АНАЛІЗ ЛІРИЧНОГО ВІРША)
АНАЛІЗ - це логічний метод, за допомогою якого ми розбираємо предмети або явища і виділяємо в них окремі частки і властивості.
АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – це такий розбір, який повинен привести до глибокого прочитання твору, тобто до проникнення в думку й почуття, що виражені художником.
*Однак глибоко і повно зрозуміти значення кожної виділеної в процесі аналізу частки і на цій основі зробити правильні висновки не можна, якщо не вміти бачити ці частки разом, у єдності, у цілому. Цій меті служить СИНТЕЗ – уявне поєднання важливих властивостей однорідних предметів і явищ.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
зміст
форма