Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
26
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.Н. КАРАЗІНА
УДК 1:391:111.1+1:572:130.2
ФЕНОМЕН МОДИ: ОНТОЛОГІЧНИЙ СТАТУС
І ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
09.00.04 –філософська антропологія,
філософія культури
кандидата філософських наук
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі теорії культури і філософії науки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України
|
Науковий керівник: Офіційні опоненти: Провідна установа: |
доктор філософських наук, професор Шкода Володимир Васильович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри теорії культури і філософії науки доктор філософських наук, професор Лозовой Віктор Олексійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри культурології кандидат філософських наук, доцент Леонтьєва Вероніка Миколаївна, Харківський національний університет радіоелектроніки, доцент кафедри філософії Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, відділ філософської антропології, м. Київ |
Захист відбудеться “21” травня 2003 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.06 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. IV - 65.
З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4.
Автореферат розісланий “14” квітня 2003 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Кислюк К.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Ставлення до феномену моди в культурі суперечливе та неоднозначне. У повсякденному житті щодо моди висловлюються оцінки радикального характеру: від категоричного неприйняття до дифірамбів на її адресу. Такий широкий спектр суджень не в останню чергу зумовлений тим, що мода найчастіше асоціюється з найбільш помітною формою її існування –одягом. При цьому інші форми її існування випадають з поля зору. Найчастіше подібні судження детерміновані сприйняттям повсякденності моди в сфері одягу, яке автоматично переноситься і в інші області. Це призводить до суперечливих та інколи поверхневих оцінок моди, що створює на рівні повсякденної свідомості невірне уявлення про чітку визначеність самого феномену. Такі уявлення, на наш погляд, породжують безліч недостатньо аргументованих і найчастіше легковажних концепцій, які іноді претендують на всеосяжну цілісність опису.
Актуальність теми. У сучасній культурі феномен моди потребує детального філософського осмислення, оскільки привертає всезагальну увагу. Цей інтерес зумовлений насамперед тим, що сучасна мода явно відрізняється від моди попередніх культурних епох активним, стрімким проникненням в нові, досі непідвладні їй сфери культури, що стає рисою нашого часу.
Підвищена увага до феномену моди свідчить про суттєву зміну в ставленні до неї. Саме у філософському дискурсі намітилась тенденція нового трактування явища моди. Тому філософська експлікація моди є нагальною потребою часу. Роль моди в культурі тривалий час недооцінювалась у класичних філософських дослідженнях, оскільки моду вважали чимось другорядним, не вартим уваги (І. Кант). Сьогодні приходить усвідомлення того, що уже неможливо ігнорувати вплив моди на різноманітні сфери культури. Стає зрозумілим, що саме засобами філософії можлива рефлексія над концепціями моди, які суттєво відрізняються в аналізі одного й того ж об’єкту. Тому видається вельми актуальним виявлення тих фундаментальних засад та основоположних характеристик феномену моди, виходячи з яких можливе розуміння сутності моди, а також тих умов, які сприяють її становленню та розвитку. Отже, видається актуальним пошук єдиної позиції, в рамках якої можна співвіднести та осмислити сукупність різноманітних уявлень про моду. Ця проблема виходить за рамки власне філософії культури та вимагає звернення до онтологічної проблематики.
Мода оживляє традиційні форми культури через їхнє переломлення сучасністю та конструює на цій основі нове оточення людини, змінюючи її саму. Мода –специфічний модус людського існування, їй притаманні своєрідні механізми функціонування, які насамперед сприяють культуротворчій активності людини. Отже, виявлення сутності моди, причин її виникнення здатне відіграти важливу роль в обґрунтуванні оптимальності механізмів різноманітних культуротворчих стратегій.
В умовах становлення демократичного українського суспільства, в умовах трансформації ціннісних орієнтирів у структурі суспільної свідомості, коли динамічно змінюються звичні форми культури і стиль життя, вивчення механізмів виникнення та розвитку явищ моди набуває особливої актуальності. Адже мода впливає на процеси культурної динаміки, сприяє культурним інноваціям, швидкій адаптації людей до неординарних ситуацій, динамічно перетворює культурний простір індивіда тощо. Саме тому назріла потреба в переосмисленні феномену моди, в зміні системи координат, відносно яких моду було прийнято розглядати.
Ступінь наукової розробки проблеми. Феномен моди, як предмет філософського аналізу, явно обділений увагою, фундаментальних філософських досліджень моди вкрай мало. Більш-менш цілісними описами феномену моди (аж до першої третини ХХ ст.) видаються лише концепції Г. Тарда та Г. Зіммеля, хоча необхідно враховувати, що погляди на моду в цих роботах детерміновані тогочасними соціокультурними умовами. Оскільки мода вважалася другорядним явищем, на якому не варто акцентувати увагу, в роботах відомих класиків (Дж. Локка, І. Канта, Г.В.Ф. Гегеля) вона освітлювалася побіжно та мимохіть. Окремі філософи (М. Монтень, Шефтсбері, А. Сміт, Г. Спенсер, Г. Лебон, Ф. Дішер, Т. Веблен, В.Зомбарт, М. Вебер, Г.Ґ. Ґадамер) намагалися заповнити філософський вакуум навколо моди, але напрацювання в цій сфері поодинокі та фрагментарні.
Необхідно зауважити, що подібне сприйняття моди у дискурсі класичної філософії зумовлювалося певними причинами, зокрема, ставленням до мінливості. Очевидно, що феномен моди безпосередньо пов’язаний з ідеєю мінливості. Тим часом вважалося, що в рамках філософського осмислення (зокрема, це стосується філософії епохи раціоналізму) заслуговують на увагу лише інваріантні та незмінні явища культури. Сильні аргументи на користь культурної мінливості почали з'являтися у філософії тільки в XIX ст., причому лише у філософії ХХ ст. стає нарешті очевидним той факт, що мінливість –фундаментальна ознака культури. Отже, у попередні епохи не могли скластися адекватні теоретико-методологічні передумови для філософського дослідження феномену моди як вкрай мінливого явища.
Лише з середини ХХ ст. починають з’являтися більш-менш цілісні концепції, в яких мода найчастіше аналізується в певному аспекті: історико-статистичному (А.Кребер, Дж. Річардсон), соціологічному (Д. Рісмен, Р. Кьоніг, Г. Блумер, А.Б.Гофман), семіотичному (Р. Барт, Ж. Бодрійяр, Ю.М. Лотман), естетичному (Ю.Г.Легенький і Л.П. Ткаченко) тощо.
Таким чином, феномен моди в сучасній культурі не знайшов спеціального філософського осмислення цілісного характеру. Тому потреба у комплексному дослідженні феномену моди назріла саме в сучасній філософії, що визначило напрямок дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової комплексної теми кафедри теорії культури і філософії науки філософського факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Концепція цілісності: проблема духовності в науці та культурі” (д/р № UА 01008737 p).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є встановлення онтологічного статусу моди та її антропологічних засад. Мається на увазі, з однієї сторони, виявлення глибинної сутності моди та визначення факторів, що сприяють її виникненню, а, з іншої –виявлення ролі моди в житті людини та визначення тих підходів, в рамках яких дослідження моди в різні культурні періоди виявляється найоптимальнішим.
Згідно з поставленою метою визначаються та конкретизуються основні задачі дослідження:
Об'єктом дослідження виступає феномен моди як культурно-історична цілісність.
Предметом дослідження є онтологічний і філософсько-антропологічний виміри моди.
Теоретичні та методологічні основи дослідження. У методологічному плані дисертаційне дослідження зорієнтоване на філософський плюралізм, виявлення та використання досліджень у різних напрямках філософії. Для виявлення онтологічного статусу моди використовуються концепції А. Бергсона, М. Хайдегера, Ст. Тулміна, Т.Куна. Філософсько-антропологічний аналіз феномену моди здійснюється в руслі концепцій М. Хайдегера, Е. Фромма, Г. Башляра, В. Хьосле та ряду культурологічних праць (Ж. Ле Гоффа, А. Дж. Тойнбі, Х. Ортеги-і-Гасета).
При дослідженні функціонування моди в культурі використано еволюційний підхід (Л. Уайт, Ф. Гайек, Р. Докінз, Д. Белл). Автор звертається також до компаративістського методу, використовуючи концепції Ж. де Лабрюйєра, А. Сміта, Г. Тарда, Г. Зіммеля, Т. Веблена, В.Зомбарта, Р. Кьоніга, Р. Барта, Ж. Бодрійяра, Ж.Ліповецьки, Ю.М. Лотмана, А.Б. Гофмана та інших авторів, що досліджували феномен моди.
Наукова новизна здобутих результатів. У дисертаційному дослідженні розроблена концепція, що дозволила виявити фундаментальні основи моди, експлікуючи моду як фактор осучаснення культури. В процесі дослідження були здобуті результати, новизна яких міститься в наступних положеннях:
Теоретичне і практичне значення здобутих результатів. Вивчення моди у філософському контексті викликане зростанням її значимості в сучасній культурі.
На підставі проведеного дослідження зроблені теоретичні узагальнення та висновки, які можуть стати своєрідним методологічним інструментарієм в практиці прогнозування моди (в сфері реклами, одягу, PR-технологій тощо). Ефективність прогнозування зростатиме, на наш погляд, при врахуванні наступних положень. По-перше, розуміння моди як явища здатного надавати людині повноцінне відчуття часу, сприятиме окресленню культуротворчих стратегій розвитку особистості, яка конструює своє життя “тут-і-зараз”, у сьогочасності. По-друге, при створенні зразків моди необхідно враховувати виявлені в дисертаційному дослідженні основні характеристики “модності” (модних значень, які появляються і в подальшому зникають).
Певні результати роботи можуть, на наш погляд, зацікавити психологів, особливо положення про те, що мода, сприяючи кризам ідентичності (людина моди часто стикається з необхідністю ідентифікувати себе з новим образом), демонструє індивіду, що йому підвладне подолання криз ідентичності і більш глибокого, екзистенційного характеру.
Для поглибленого розуміння соціокультурних процесів практично значимим видається положення, що мода, будучи атрибутом культурної динаміки, сприяє наростанню багатоманітності в культурі. Тому розробки дисертації можуть слугувати основою для досліджень процесів культурної динаміки та сприяти поглибленню теоретичного рівня не лише філософської антропології та філософії культури, але й ряду інших дисциплін.
Практичне значення роботи полягає також в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані у викладацькій діяльності, зокрема, включатися в курси і спецкурси з філософської антропології, історії та теорії культури, культурології, філософії, враховуватись в різноманітних проектах щодо подальшої гуманізації та гуманітаризації науки і системи вищої освіти.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та ідеї дисертаційного дослідження пройшли апробацію на десяти наукових конференціях, симпозіумах, читаннях. Із них:
Крім того, основні ідеї дисертації пройшли апробацію на методичних семінарах кафедри теорії культури і філософії науки філософського факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та під час викладання курсів “Філософія”, “Історія української та зарубіжної культури”, “Вступ до культурології” у вузах м. Харкова (Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харківська державна академія технології та організації харчування, Харківський інститут військово-повітряних сил України ім. І. Кожедуба).
Публікації. Основні ідеї та результати дослідження викладені в 14 публікаціях у наукових спеціалізованих виданнях і тезах виступів на наукових конференціях, з яких 7 наукових статей опубліковано у фахових періодичних наукових виданнях м. Харкова, м. Запоріжжя та м.Дніпропетровська.
Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (198 найменувань). Загальний обсяг роботи –сторінок, з яких ––основного тексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено ступінь розробки проблеми та її джерелознавчу базу, визначено мету і завдання дослідження, теоретико-методологічні засади дисертаційної роботи, продемонстровано елементи наукової новизни, висвітлено можливості теоретичного та практичного застосування результатів.
Перший розділ дисертаційного дослідження “Ретроспективний огляд концептуальних підходів” присвячений проблемі онтологічної визначеності феномену моди, аналізу історії розвитку уявлень про моду, стратегії подальшого дослідження.
Визначення онтологічного статусу моди передбачає виявлення її фундаментальних засад, умов можливості виникнення різноманітних її явищ. Необхідно відмітити, що питання онтологічної визначеності феномену моди видається достатньо проблематичним. По-перше, проблематичність пов’язана з труднощами семантичного характеру, оскільки багатоманітність вживання поняття “мода” (як слова чи терміну) об’єднує достатньо широкий спектр уявлень. Так, з однієї сторони, поняттям “мода” позначають певні явища, що характеризуються підвищеною мінливістю в будь-якій сфері культури а, з іншої –аналогічні явища лише в області культури одягу. Отже, на разі, розмитість терміну “мода” зумовлюється відсутністю окремих понять, які б концептуально розмежовували явище моди взагалі та прояви моди лише в сфері одягу. Вказану проблему можна, на наш погляд, частково вирішити, ввівши поняття “репрезентації” (представленості) моди в культурі, маючи на увазі розосередження моди в різноманітних сферах культури, а не лише в сфері одягу.
Концептуальні розбіжності в трактуванні поняття “мода” проявляються також у тому, що в одних ситуаціях використання цього терміну передбачає явище моди взагалі (без чітко окреслених меж існування в часовому вимірі), а в інших –мається на увазі конкретне явище моди, конкретний її процес, який чітко обмежений в своєму існуванні часовими рамками. Відповідно, якщо в першому випадку доцільніше використовувати поняття “мода”, то в другому –на наш погляд –доцільніше користуватися терміном “модність”, маючи на увазі певну характеристику конкретного об’єкту моди, яка може появлятися та в подальшому зникати.
Крім труднощів змістовного характеру у виявленні онтологічного статусу моди, можна виділити ще й труднощі методологічного характеру, які стосуються не стільки онтологічної визначеності феномену моди, скільки онтологічної визначеності культурного феномену взагалі. Протягом тривалого часу в європейській культурі панував тип мислення, за яким закріпилась назва сцієнтизму, сприяючи тому, що прийняті в природничих і “точних” науках стандарти застосовуються для розуміння і вирішення всієї сукупності проблем, які постають перед суспільством і людиною. Проблема полягає в тому, що сцієнтистська установка передбачає наявність деякого “зовнішнього” предмета пізнання, який задовольняє заданим –досить чітким і жорстким –критеріям його існування. Феномени культури з точки зору вченого природничонаукової орієнтації нібито не існують, оскільки вони не втілені в предметності, їх неможливо об'єктивно зафіксувати. Без сумніву, вони існують, їх можна зафіксувати, але їм притаманні змісти, які не розкриваються методами природничих наук.
В можливих перспективах вирішення проблеми онтологічного статусу феноменів культури можна виділити два важливих підходи. Особливість першого підходу (що виходить з певних природничонаукових передумов) полягає в тому, що реальність культури тлумачиться у вигляді деякої універсальної сфери, яка виникає на певній стадії розвитку людства. Отже, підкреслюється об’єктивна даність культури. У другого підходу –так званого онтологічного плюралізму –суто філософські основи, пов’язані з вченням, яке заперечує універсальність трактування існування в тому ключі, в якому вона була сформульована в класичній філософії. В рамках цього підходу можна вказати на велику різноманітність типів реальності, для кожного із яких існування присутніх в них об’єктів визначається специфічним чином (кожному типу предметів відповідає свій тип буття). Таким чином, для дослідження феномену моди в онтологічному аспекті саме другий підхід видається переважаючим.
Отже, визначення онтологічного статусу моди передбачає виявлення її сутності, тих основоположних характеристик, які притаманні лише моді. Це означає, що те, що є модним в одній або в іншій сфері, цікавить нас в якомусь загальному змісті, який і належить виявити. І питання полягає не в тому, чому і як виникає мода в різних сферах культури, а що таке сама мода, що значить “модний” і “бути модним”. Таким чином, в нашому дослідженні ми відволікаємося від конкретних реалій в сфері моди (наприклад, чому десь модне те, а не інше?) та постараємось встановити те, що може бути названо сутністю моди.
В розділі проведено аналіз різноманітних підходів до дослідження феномену моди. Етимологічно слово “мода” за посередництвом французького слова “mode” виходить на латинський термін “modus”, що означає: “міра, правило, розпорядження, образ, спосіб”. Як масове захоплення певним явищем (правда, локального характеру) мода відома з сивої давнини. Але в сучасному розумінні цього поняття (як широкомасштабні трансформації певних популярних явищ культури) мода з’являється лише в ХIII-XIV ст. в Європі.
У роботі продемонстровано, що уявлення про моду визначаються певними соціокультурними умовами. В найбільш ранніх (відомих нам) трактатах про моду майже всі акценти в її оцінках зосереджені на моральних мотивах; мода вважалася похідною від моральності і людина “пристойного виховання” повинна була знати, як їй належить сприймати модні новації (Ж. де Лабрюйєр, М. Монтень, Дж. Локк, Шефтсбері). Починаючи з ХVIII ст., акценти в описах моди зміщуються на виділення категорії наслідування як основної в розвитку моди (А. Сміт). Оскільки аж до XX ст. мода була суто елітарним явищем, характеристикою певних соціальних кіл, для більшості авторів (Г. Спенсер, Г. Тард, Г. Зіммель) наслідування вищим колам здавалося найбільш характерною особливістю моди. Саме тому в класичних визначеннях моди категорія наслідування –найбільш суттєва її характеристика.
З появою масової культури моду стали пов'язувати не з категорією наслідування, а зі зростаючим споживанням, вважаючи, що бурхливий розвиток виробництва штучно стимулює нову моду (В. Зомбарт, Т. Веблен). Основні позиції в оцінках феномену моди в другій половині ХХ ст. зміщуються до фактору відновлення соціокультурних норм (Г. Блумер). В сучасних концепціях все більше уваги приділяється факту багатоманітності моди.
При всій різноманітності підходів до аналізу феномену моди, можна чітко виділити основні проблеми, які виступають на передній план саме в сучасній культурі. По-перше, змінилося ставлення до самої моди. Якщо попередні культурні епохи продукували ставлення до моди, як до чогось несуттєвого, то сьогодні приходить розуміння того, що ігнорувати силу її впливу на різноманітні сфери культури вже неможливо. По-друге, попередні уявлення про моду найчастіше формувались під сильним впливом однієї домінуючої форми її існування –сфери одягу. Мода активно проникає в різноманітні області сучасної культури, демонструючи тим самим, що сфера її буття не обмежена класичною областю її існування –сферою одягу. Таким чином, продемонстрована наявність онтологічної проблематики в дослідженнях феномену моди, що, на наш погляд, вимагає нових підходів до осмислення цього явища.
У дослідженні продемонстровано, що мінливість –найбільш характерна риса моди, оскільки вона притаманна всім її проявам. Звичайно, ми чітко усвідомлюємо, що мінливістю (в тій чи іншій мірі) характеризуються всі сфери культури, але саме для моди вона виступає фундаментальною характеристикою, оскільки саме недовговічність існування робить моду модою. Таким чином, аргументовано ставлення до моди як до динамічного процесу (в рамках якого стає можливим виявлення засобів та механізмів, що сприяють трансформаціям і змінам моди), на відміну від більшості концепцій (соціологічних, семіотичних, естетичних тощо), які фіксують в явищах моди лише її незмінні, статичні елементи. Адже при “статичному” сприйнятті моди (як сукупності певних модних об’єктів чи зразків, що популярні в певний час) втрачається, на наш погляд, одна з основних її особливостей –мінливість. Аналіз феномену моди як динамічного процесу насамперед означає, що в дослідженні категорія часу займає одну із провідних позицій і більшість акцентів зосереджені на проблемі мінливості моди.
В розділі проведене концептуальне уточнення понять “мода” і “модність”. Контекст поняття “мода” доволі невизначений та розпливчастий, оскільки він (так чи інакше) включає в себе ті різноманітні оцінки, які найчастіше детерміновані певними соціокультурними умовами. Таким чином, вживаючи термін “мода”, будемо мати на увазі явище моди взагалі, моди, як культурно-історичної цілісності.
Концепт “модності” звузимо до характеристики певного об’єкту моди, не прив’язуючи його до тих чи інших соціокультурних умов. Вживаючи поняття “модність”, будемо мати на увазі ті модні значення, які властиві певному об’єкту моди. Проаналізувавши основні концепції теоретиків моди, виявлено основні риси “модності”, тобто ті основні характеристики, за допомогою яких можна визначити чи набув об’єкт модних значень. Отже, об’єкт моди, по-перше, завжди привертає до себе увагу, по-друге, він відрізняється певним рівнем доступності (людина при бажанні завжди може наслідувати конкретному явищу моди) і, по-третє, він недовговічний, оскільки відносно “модності” певного об’єкту людина чітко впевнена в його швидкому зникненні.
Відповідно, під мінливістю моди матимемо на увазі процес набуття та подальшої втрати “модності” (модних значень) певними об’єктами, тобто зміну статусу об’єктів моди. Причому, необхідно більш детально уточнити, що мається на увазі під мінливістю моди: трансформації всередині самого прояву моди чи ритм появи нових зразків моди. Під трансформаціями в самому прояві моди матимемо на увазі варіативність конкретного зразка моди, його модифікації при поширенні, тобто зміни всередині самого процесу моди, характер якого завжди динамічний. Отже, мінливість в самому прояві моди будемо визначати як “внутрішня” мінливість моди. Під ритмом появи нових зразків моди будемо, в свою чергу, мати на увазі зникнення старого модного зразка та появу нового, тобто, зміну одного зразка моди іншим. Відповідно, мінливість проявів моди визначатимемо як “зовнішня” мінливість моди.
Отже, виявлення онтологічного статусу моди доцільніше, на наш погляд, проводити саме в ракурсі аналізу категорії мінливості як основоположної характеристики феномену моди.
Другий розділ “Онтологічна експлікація моди” присвячений виявленню онтологічного статусу моди.
Мінливість –найхарактерніша риса моди, тобто моду можна визначити як культурний феномен найбільш адекватний ідеї мінливості. Для виявлення специфіки мінливості моди необхідно, на наш погляд, провести її співставлення з іншими паритетними конфронтантами (наприклад концептуальною мінливістю в науці). Щодо специфіки мінливості моди виявлено наступні основні моменти. Мінливість зразків моди диктується самою модою, оскільки присвоєння певному об’єкту характеристики “модності” свідчить про те, що існування його не може бути довговічним (якщо людина впевнена в тривалості існування якої-небудь новації, зразок навряд чи можна назвати модним). Подібні явища спостерігаються не лише в сфері моди, але й в інших сферах. Мінливість у науці (концептуальна мінливість) теж диктується самою наукою, оскільки вчений зобов'язаний змінювати свої погляди там, де того вимагає дисципліна.
Вибір нової доктрини, або нової зміни в науці передбачає серйозне раціональне обґрунтування. Вибір нового модного зразка також здійснюється, виходячи з раціональної обґрунтованості. Але, якщо раціональність новацій в науці найчастіше підтверджується певними авторитетними критеріями раціональності, то раціональність кожного нового зразка моди, відрізняючись відсутністю таких критеріїв, зароджується і вмирає разом з модністю цього зразка. Таким чином, мінливості зразків моди притаманний дискретний характер. Мінливість у науці, навпроти, відрізняється безперервністю, оскільки будь-яка зміна включається в загальну картину процесу, будучи своєрідним накопиченням цієї сфери культури.
Процеси мінливості моди активізуються саме в тих сферах культури, в яких присутність процедур для критики достатньо висока, тобто експансія моди в нові сфери культури свідчить, на наш погляд, про здатність цих областей культури бути критикованими. Причому, здатність до критики є елементом відкритості конкретної сфери культури, а мода найактивніше процвітає саме у відкритих суспільствах.
Витоки мінливості моди –у мінливості людської сутності, яка перебуває в постійному пошуку особливого та специфічного (Г.В.Ф. Гегель). Причому, мінливість установок людини під впливом моди –це, на наш погляд, завжди справа свідомого вибору. Вірогідно, саме тому не кожна людина піддається впливам моди.
Мінливість моди проаналізовано в двох різних аспектах: “внутрішня” мінливість моди (варіативність конкретного зразка моди, його модифікації при поширенні, тобто зміни всередині самого прояву моди) та “зовнішня” мінливість моди (ритм появи нових зразків моди).
Оскільки будь-якому явищу моди притаманний динамічний характер (кожен новий прояв моди, який тільки виникнув, при розповсюдженні піддається, хоча і частковій, але трансформації), то вивчення характеру “внутрішньої” мінливості моди передбачає, на наш погляд, виявлення глибинної суті самої моди. Адже будь-який окремий мінливий процес моди здатний надати розгорнуту характеристику явища моди взагалі.
Сутність моди, її глибинні основи найлегше, на наш погляд, виявити, використовуючи метафізичний підхід. І ось тут ми виявляємо проблематичність вибору адекватної метафізичної концепції, яка буде специфічною лише для феномену моди і яка здатна освітити її внутрішню “метафізичну” проблематику. До феномену моди в строгому значенні незастосовне ні грецьке, ні новоєвропейське метафізичне розуміння буття. При всіх розходженнях античної, середньовічної та класичної новоєвропейської філософської думки, їх поєднувало прагнення до збагнення сущого “з точки зору вічності”, тобто абсолютного, сталого –того, що споконвіку було, є і буде. В моді ж все навпаки: вона область тимчасового і минущого. Тому метафізичними основами для дослідження феномену моди стала концепція метафізики, запропонована А. Бергсоном, який вважав, що при використанні метафізичного аналізу немає необхідності “ні виходити з часу”, ні звільнятися від мінливості.
Під метафізичним аналізом мається на увазі теоретизування, філософствування про ті глибинні основи моди, які властиві усім її проявам незалежно від сфери існування. Для виявлення спільних ознак в різноманітних проявах моди звернемось до аналізу визначень моди. Їх поєднує те, що всі вони вказують на співвіднесеність моди з часом. Наприклад, вказується, що мода існує в “певний період часу”, вона або “періодично виникає”, або є “періодичною зміною” чого-небудь, мода –це явище, що “швидко проходить”, це “тимчасова примха” тощо. Тому відносно співвіднесеності моди та часу в дослідженні проводиться думка про те, що прояви моди сучасні, тобто вони дотичні лише теперішньому, лише сьогочасності. Вживаючи поняття “теперішнього”, чи “сьогочасності”, чи “сучасності”, будемо мати на увазі теперішнє як життєву повноту конкретного моменту. Теперішнє, згідно з А. Бергсоном, фіксується увагою до нього, оскільки привернення уваги до чого-небудь сприяє тому, що людина сприймає сьогочасність, зосереджується на ній.
Аналіз характеру “внутрішньої” мінливості моди передбачає такий підхід, при якому мінливість сприймається як неподільність (А. Бергсон). Так, наприклад, поділ на окремі ноти безупинної мелодії чи виділення окремих відтінків заходу сонця, який безперервно змінюється в кольорі, не представлять нам справжньої картини процесу. Отже, будь-яке фіксування, будь-який розподіл станів мінливості звужує наше сприйняття. Щодо моди –ситуація аналогічна. Людина, потрапляючи в поле дії моди, отримує своєрідні враження від причетності до нового, сучасного, незвичайного тощо. Фіксування окремих станів цього процесу (наслідування комусь чи чомусь, або відокремлювання в чомусь тощо) не властиве людській психіці взагалі. Подібне структурування властиве, швидше за все, лише науковій свідомості. Отже, до аналізу мінливості в самому прояві моди також необхідно підходити як до неподільності.
Теперішнє, як ми з'ясували, фіксується увагою до нього. І якщо підходити до мінливості моди як до неподільності, поле нашої уваги, відповідно, розширюється. Отже, при такім розширенні наша увага може захопити яку завгодно частину нашого “минулого”. Таке розширене теперішнє, слідом за А. Бергсоном, визначатимемо як “триваюче теперішнє”. Розширення уваги, тобто акцентування уваги на триваючому теперішньому надає людині, наприклад, сильне почуття любові. Існують також інші явища, що здатні фіксувати і розширювати увагу людини в конкретному теперішньому. Ці явища, частково розширюючи наше сприйняття, збагачують нашу сьогочасність. На наш погляд аналогічні відчуття отримує людина, залучаючись також до моди.
Таким чином, характер “внутрішньої” мінливості моди зумовлений співвіднесенням проявів моди лише з теперішнім, сутність моди полягає у розширенні теперішнього, у фіксуванні уваги людини на життєвій повноті моменту.
Дослідження характеру “зовнішньої” мінливості моди передбачає виявлення причин виникнення самого прояву моди. Проблемою становлення мінливих процесів займався Ст. Тулмін (хоча і стосовно розвитку наукового знання). Він вказував, що зміни виникають у результаті рівноваги між факторами новоутворень та факторами відбору, причому, сукупна їхня дія призведе до виникнення новацій лише у випадках, які будуть задовольняти додатковим умовам середовища (у науці такими умовами є “форуми конкуренції” ідей).
В дослідженні продемонстровано, що специфіка факторів новоутворень, які сприяють виникненню зразків моди, полягає у спрощенні певних ідей у відповідній сфері культури шляхом їхньої імплантації в масову культуру (тобто, популяризації). Так, приміром, високі філософські ідеї біоетики імплантуються в масову культуру у вигляді екологічних ідей “рухів зелених”; театралізовані моделі одягу будинків “високої моди” (haute couture), спрощуючись, попадають до споживача в утилітарно-повсякденному виді; ідеї квантової фізики популяризуються в наукових журналах тощо. Отже, мода, на наш погляд, приводить до спрощення ідей у конкретній (підвладній їй) сфері культури, сприяючи тим самим доступності цієї сфери. Адже саме доступні ідеї, які зрозумілі більшості, підхоплюються широкими масами та у такий спосіб популяризуються.
Що ж стосується факторів відбору, то специфіка феномену моди полягає в тому, що модним, на наш погляд, може стати тільки інтересне. Тобто, не кожна спрощена ідея може набути значення “модності”, а лише та, яка викликає непідробний інтерес, дивує та вражає. Інтересне, згідно з М.Н. Епштейном –це співвідношення доказів на користь певної ідеї до її неймовірності. Мода та інтерес супроводжують одне одного. Мода, наближаючи цікаве, робить його доступним. Відповідно, якщо виникає інтерес до чого-небудь у певній сфері культури, то, найчастіше, доступність цього об'єкту –сфера моди.
Додатковою умовою для успішного функціонування моди в культурі є здатність культурного середовища до змін, тобто, культурна динаміка. Мода, на наш погляд, своєрідний атрибут культурної динаміки. Відповідно, у тому культурному середовищі, в якому процеси культурної динаміки активізовані –мода процвітає. Вона демонструє, в яких сферах культури процеси динаміки більш високі, де культуротворчість уповільнена, акцентуючи увагу на тих областях культури, де варто чекати змін. Вірогідно, саме тому мода так активно процвітає саме у відкритих суспільствах, оскільки відкритість сприяє популяризації різноманітних сфер культури.
Отже, характер “зовнішньої” мінливості моди (мінливості зразків моди) зумовлений спрощенням тих ідей відповідної сфери культури, які викликають підвищений інтерес та які поширюються в культурному середовищі, здатному до швидких динамічних перетворень.
Таким чином, у розділі представлена онтологічна експлікація моди, яка розкривається через категорії мінливості, сутності, становлення, часу.
Третій розділ “Феномен моди: репрезентація в культурі” присвячений виявленню філософсько-антропологічних засад моди. В розділі, з однієї сторони, виявляється місце і значення моди в житті людини, а, з іншої –визначаються підходи, в рамках яких дослідження моди в різні культурні періоди виявляється найоптимальнішим.
Людина моди –це людина, що почуває себе співзвучною часу, яка йде в ногу з часом. Теперішнім для людини стає те, на чому зосереджена її увага. Але, оскільки увага людини може бути зосередженою, приміром, на її минулому, вводиться наступне розрізнення: “емоційний час” і “дійсний час”. Під “емоційним часом” мається на увазі “внутрішній” час суб’єкта, індивідуальне сприйняття часу, в якому можна перенестись в минуле, в майбутнє, в світ фантазій тощо. Під “дійсним часом”, навпроти, мається на увазі відповідність його часу реального життя, реальної тривалості. Саме в “дійсному часі” здійснюється об’єктивне (не залежне від конкретного індивіда) теперішнє. Коли співпадають “емоційний” і “дійсний” часи (тобто, відбувається ототожнення теперішнього), то людина, на наш погляд, отримує більш яскраві відчуття від сприйняття реальності. Отже, поєднання “зовнішнього” (об'єктивного) і “внутрішнього” (суб'єктивного) теперішнього будемо визначати як “повнота теперішнього”, як “присутність у бутті” (М.Хайдегер). Людину, здатну до ототожнення теперішнього за допомогою моди, визначимо як “людина сьогочасна”.
Отже, “людина сьогочасна” –це людина, яка за допомогою моди проживає своє теперішнє в повну силу, яка є присутньою в ньому та яка відчуває безпосередньо повноту буття. Від розуміння дійсності часу як дійсності теперішнього (за допомогою моди), через осмислення буття як буття актуального, до розуміння того, що таке буття людське, що таке життя –така, на наш погляд, стратегія життя “людини сьогочасної”.
Мода, на наш погляд, надає людині відчуття успіху шляхом залучення її уваги саме до тих сфер, в яких швидко вирішуються проблеми. Крім того, людина при виборі нової моди стикається з необхідністю ідентифікації себе з новим образом, зі зміною ідентичності (В. Хьосле), що може призводити до криз ідентичності. В дисертації проводиться думка, що мода –це явище, яке сприяє кризам ідентичності, більш того –викликає їх. Таким чином, мода, сприяючи кризам ідентичності, демонструє тим самим людині, що подолання криз ідентичності більш глибокого, екзистенційного характеру підвладне самій людині.
Активний розквіт моди в сучасній культурі свідчить, на наш погляд, про зміщення акцентів на позитивне сприйняття теперішнього, сьогочасності. Причини розосередження моди в культурі, експансії в нові сфери полягають, вірогідно, у зміні суб'єкта. Людина починає усвідомлювати, що важливі саме ті цінності, які реалізовуються тільки в теперішньому, прагнучи більш ретельно конструювати свою сьогочасність.
Позитивне сприйняття моди в культурі передбачає, на наш погляд, позитивне ставлення до сприйняття сьогочасності, коли вважається, що людина повинна жити насущними проблемами, не заглиблюючись в минуле і не переймаючись майбутнім. Адже кожна культурна епоха відрізняється своїм ставленням до часу. Г. Тард, досліджуючи ставлення до часу в різних культурах, поділяв культурні епохи на епохи моди (коли переважає потяг до новизни) та епохи звичаю (перевага надається давньому, а не сучасному). Епохи моди відрізняються від епох звичаю тим, що вся увага в них зосереджується на вирішенні нагальних проблем. В епохи звичаю, вважав Г. Тард, людей частіше турбує здійснення їхніх віддалених ідеалів.
Кожна епоха продукувала своє ставлення до часу. Але не тільки в рамках різних культурних епох спостерігалися відмінності в сприйнятті часу. Різні сфери культури також відрізняються своїм ставленням до часу. Так, приміром, у сфері політекономії, вказував Ж. Бодрійяр, час під владою товару накопичується як гроші, а під владою моди час подрібнюється на переривчасті цикли, які взаємно накладаються. Якщо ж порівнювати ставлення до часу в таких сферах культури як мода і наука, то наука, згідно з В.В. Шкодою –це царство вічного, а мода –мінливе і минуще. Таким чином, у науки і моди –різні шляхи руху при одній меті. Наука –це пошук вічного, спрямованість у майбутнє, боротьба з часом шляхом пошуку стабільного, незмінного, шляхом подолання тимчасового, виключення минущого. Мода ж –акцент на конкретному теперішньому, подолання часу шляхом нескінченного подрібнення його.
На наш погляд, ставлення до часу в європейській культурі зумовлене тим сприйняттям часу, яке спостерігається в християнстві, являючись своєрідною секуляризацією релігійно оформленого сприйняття есхатологічного часу. Сприйняття часу, як дороги спрямованої в майбутнє (що є актуальним для християнства з його ідеєю другого пришестя) сформувало, на наш погляд, такий тип людини, яка найчастіше живе майбутнім, не затримуючись в сьогочасності. Оскільки соціокультурні умови в європейській культурі зумовлювали ставлення до часу як до звичайної тривалості, людина не завжди мала здатність до повноцінної реалізації в сьогочасності. Тому в європейській культурі з’являються явища, завдяки яким людина відчуває себе причетною до теперішнього, сьогочасності. Таким явищем, на наш погляд, стала, зокрема, мода, як своєрідний механізм, що дозволяє людині реалізовуватися саме в сучасності, в теперішньому.
Функціонування моди в сучасній культурі, яка характеризується різноманіттям форм буття, кардинально відрізняється від функціонування моди в попередні культурні періоди. Мода сприяє посиленню процесів культурної динаміки, що призводить до ускладнення та диференціації різноманітних форм культури. Виявлено, що саме еволюційний підхід до аналізу феномену моди здатний оптимально враховувати як посилення мінливості моди в часі, так і своєрідність її проявів у конкретну епоху. Тобто, еволюційний підхід синтезує підходи, що фіксують статичні моменти в явищах моди та підходи, що фіксують динамічні моменти. В еволюції моди можна чітко виділити три стадії, що враховують посилення мінливості моди в часі: стадію поелементних змін моди, стадію стильових змін моди та стадію диференційованих змін моди. Причому, у сучасній культурі можна також виявити зародження стадії віртуальних змін моди.
Таким чином, в розділі проаналізовано, з однієї сторони, роль моди в житті людини, а, з іншої –визначено найоптимальніші підходи до аналізу феномену моди в культурі.
У “Висновках” дисертаційної роботи підводяться підсумки та узагальнюються результати дослідження в цілому.
Список праць, опублікованих за темою дисертації:
АНОТАЦІЇ
Куц Г.М. Феномен моди: онтологічний статус і філософсько-антропологічні засади. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04. –філософська антропологія, філософія культури –Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2003 р.
Дисертація присвячена виявленню онтологічних та філософсько-антропологічних засад феномену моди. Онтологічний статус моди експлікується через категорії мінливості, часу, сутності, становлення.
Обґрунтовується, що мода виявляє сучасність, її прояви співвідносяться лише з конкретним теперішнім. Сутність моди полягає в “розширенні” сьогочасності, у фіксуванні уваги людини на життєвій повноті моменту.
У дисертації проведено аналіз факторів, що сприяють виникненню зразків моди. Доказується, що значення “модності” набувають ті зразки, які пройшли етап спрощення (що сприяє їх доступності) і викликають підвищений інтерес своєю незвичайністю (привертаючи до себе увагу) та які здатні поширюватися лише в тих сферах культури, в яких активізовані процеси культурної динаміки.
Встановлено, що еволюційний підхід до аналізу феномену моди найбільш прийнятний із врахуванням особливостей моди в різні культурні епохи. Запропонована еволюційна модель розвитку моди в культурі.
Ключові слова: мода, онтологія, мінливість, сьогочасність, людина моди, еволюція.
Куц Г.М. Феномен моды: онтологический статус и философско-антропологические основания. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04. –философская антропология, философия культуры –Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2003 г.
Диссертация посвящена выявлению онтологических и философско-антропологических оснований феномена моды. В диссертации, с одной стороны, раскрывается сущность моды и определяются факторы, способствующие ее возникновению, а, с другой –выявляется место и значение моды в жизни человека и анализируются подходы, в рамках которых исследование моды в различные культурные периоды оказывается наиболее оптимальным. Онтологический статус моды эксплицируется через категории изменчивости, сущности, времени, становления.
Обосновывается, что мода выявляет настоящее, со-временность. Ее образцы соотносятся лишь с конкретным настоящим, поскольку мода способна вычленять настоящее в реке времени. Сущность моды заключается в “расширении” настоящего, в фиксировании внимания человека на жизненной полноте момента. Мода предоставляет полноценное ощущение времени, современности. Если у моды появляется будущее – она утрачивает свою сущность. Здесь нет разницы между прошлым и будущим, здесь одно настоящее. Причем, под настоящим подразумевается своеобразное наполнение смыслом отдельных моментов жизни. Поэтому мода –своеобразный прорыв в настоящее, она способна удерживать человека в современности, что позволяет ему актуализировать и вводить свои ценности в круг настоящего.
В работе проведен анализ факторов, способствующих возникновению образцов моды. Доказывается, что значения “модности” приобретают те образцы, которые, с одной стороны прошли этап упрощения (что способствует их доступности), а, с другой –вызывают повышенный интерес своей новизной и необычностью, что привлекает к ним внимание. Причем, образцы моды способны распространятся лишь в тех сферах культуры, в которых активизированы процессы культурной динамики. Мода рассматривается как атрибут культурной динамики.
Именно акцент на онтологической проблематике феномена моды способствовал углубленному анализу специфики бытия человека (зависимого от моды) в качестве проблемы такой организации человеческой субъективности, которая конституируется в философско-антропологическом русле. В философско-антропологическом русле мода рассматривается как специфический модус человеческого бытия, в котором человек выступает активным участником бытийственного процесса самораскрытия. Поскольку мода предоставляет человеку возможность расширять восприятие настоящего, значение “модности” для человека состоит в акцентировании его внимания только на современности.
В диссертации вводится понятие “человек сейчасный”. “Человек сейчасный” –это человек, который посредством включения себя в орбиту моды живет здесь-и-сейчас, только настоящим (в современности), который способен идентифицироваться с конкретным настоящим, что позволяет ему актуализировать и вводить свои ценности в круг настоящего.
Установлено, что эволюционный подход к анализу феномена моды наиболее приемлем с учетом особенностей моды в различные культурные эпохи. Продемонстрировано, что мода способствует усилению процессов культурной динамики, что приводит к усложнению и дифференциации различных форм культуры, нарастанию многообразия в культуре. В диссертации предложена эволюционная модель развития моды в культуре, синтезирующая подходы, фиксирующие статические моменты в явлениях моды, и подходы, фиксирующие динамические моменты.
Ключевые слова: мода, онтология, изменчивость, настоящее, человек моды, эволюция.
Kuts G.M. Fashion phenomenon: ontological status and philosophical-anthropological foundations. –Manuscript.
Thesis for candidate’s degree by speciality 09.00.04 –Philosophical Antropology, Philosophy of Culture. – V. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2003.
The thesis deals with exposure of ontological and philosophical-anthropological foundations of the fashion phenomenon. Ontological status of fashion is explicated through categories of mutability, time and formation.
The clause that fashion reveals the present is substantiated. The fashion substance is in “expansion” of the present, in fixing man’s attention upon vital plenitude of the instant. Thus, the fashion phenomenon is explicated as a method of modernizing the culture.
The thesis includes analysis of factors that are conductive to emergence of fashion samples. It is argued that those samples acquire features of “fashionability”, which, on the one hand, have passed the simplification stage (which made them accessible), and, on the other hand, produce high interest due to their novelty and unusualness, which attracts attention to them.
It is established that the evolutionary approach to analysis of the fashion phenomenon is most acceptable for taking into account distinctive features of fashion in various cultural epochs. An evolutionary model of fashion development is proposed.
Key words: fashion, ontology, mutability, the present, fashion man, evolution.
ФЕНОМЕН МОДИ: ОНТОЛОГІЧНИЙ СТАТУС
І ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
09.00.04 –філософська антропологія,
філософія культури
кандидата філософських наук
Відповідальний за випуск В.В. Шкода
__________________________________________________________________________
Підписано до друку 09.04.2003 р.
Формат 60*90 1/16. Друк офсетний.
Ум. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 767
Надруковано в друкарні ТОВ “Рейтинг”.
м. Харків, вул. Сумська, 37.
Тел. (0572) 14-34-26, 47-01-23.