Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

Подписываем
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
28
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Казакова Людмила Миколаївна
УДК 82.111(73).09
ТВОРЧА ЕВОЛЮЦІЯ
ДЖОЗЕФА ХЕЛЛЕРА-РОМАНІСТА
10.01.04 література зарубіжних країн
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Дніпропетровськ
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор філологічних наук, академік АН ВШ України, професор Міхільов Олександр Дмитрович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри історії зарубіжної та класичної літератури.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Денисова Тамара Наумівна,
Інститут літератури
імені Т.Г. Шевченка НАН України,
провідний науковий співробітник відділу компаративістики
кандидат філологічних наук, доцент
Авраменко Олена Іванівна,
Криворізький державній педагогічний університет,
доцент кафедри англійської філології.
Провідна установа: Київський національний лінгвістичний університет, кафедра теорії та історії світової літератури, Міністерство освіти і науки України, м.Київ
Захист відбудеться 6 вересня 2006 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої
вченої ради К 08.051.12 у Дніпропетровському національному університеті
(49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1).
Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49050, м. Дніпропетровськ, 50, вул. Козакова, 8).
Автореферат розісланий “20” липня 2006 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Кропивко І.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Джозеф Хеллер (1923 1999) один із найяскравіших та найсуперечливіших американських романістів другої половини ХХ століття. Творчий шлях письменника складає майже півсторіччя: на початку 50-х років ХХ віку були опубліковані перші оповідання, останній роман зявився у 2000 році. Дж. Хеллер написав декілька кінематографічних сценаріїв, пєсу “We Bombed in New Haven”(1969), проте основу його творчості складають девять романів, два з яких автобіографічні. Дж. Хеллер-романіст досліджує морально-етичні проблеми Америки другої половини ХХ сторіччя. Кожен його роман багаторівнева поліфонічна структура з розвиненим підтекстом та інтертекстом. Кожну книгу письменник створює як жанрову модифікацію, що структурно відрізняється від попередніх. У романній творчості митця реалізовано ідею концептуального синтезу осмислення та перетворення актуальних літературних тенденцій та естетичних теорій століття.
Те, що структурні принципи першого роману “Catch-22” (1961) досить виразно простежуються в наступних його книгах на вищому рівні художнього узагальнення, визначає змінний характер художньо-філософської концепції романіста, позначеної його чутливістю до проблем сучасності та аналітичним талантом. Одночасно стрижнева основа цієї концепції та критерії, що формують світобачення письменника, залишаються незмінними. Ствердження традиційних гуманістичних цінностей, поступовий характер розвитку авторської думки та загальної концепції є характерними ознаками романів Дж. Хеллера.
Творчість Дж. Хеллера належить до головного потоку (“the main stream”) американської літератури ХХ сторіччя. Його романи посідають гідне місце поруч із творами Дж. Апдайка, Дж. Барта, С. Беллоу, К. Воннегута, Н. Мейлера та інших письменників. Дебютний твір романіста, позначений фрагментарністю, алогізмом і мозаїчністю композиції, гротескними й абсурдними перебільшеннями, каскадами жартів, пародійністю, широким колом відтінків іронії, сприяв активному експериментуванню цілого покоління американських письменників.
Прізвище Хеллер перекладається як “найсвітліший”(скорочений порівняльний ступінь від німецького прикметника “hell” “світлий”) та як “пекельний”(від англійського “hell” “пекло”). Подвійність, характерна для прізвища, знайшла своє відображення у творчості митця, бо повязана з багатозначним трактуванням його романів у сучасному літературознавстві та критиці.
Важко переоцінити внесок радянських дослідників та перекладачів С. Б. Бєлова, Т. Н. Денисової, О. М. Звєрєва, М. О. Мендельсона, О. С. Мулярчика, а також американських критиків М. Дж. Брукколі, Дж. Вудсона, Б. М. Кіген, Г. Ліндзберга, Дж. Нейджела, Р. Плетчера, Р. Скотто, які “відкрили”читачеві художній світ Дж. Хеллера.
У пострадянському науковому просторі окремі твори Дж. Хеллера та його художній стиль досліджували українські вчені Б.Я. Бігун, Л. В. Маланчук, В. Ю. Фалькова й російські філологі Л. М. Горелова, О. В. Полухін. Разом із тим системне вивчення романної творчості не стало предметом докладного наукового опрацювання. Цей факт, зважаючи на місце романного доробку в творчості Дж. Хеллера та його роль в американській літературі, визначає актуальність дослідження.
Сьогодні, коли є можливість розглядати романну творчість митця системно, придбає значення проблема розкриття своєрідності його художньо-естетичної концепції та сутності внеску в літературу, який неможливо обмежувати лише критеріями постмодернізму. Концептуальний синтез, на якому базується творча манера Дж. Хеллера, філософічність його творів, особливості розвитку естетичної концепції письменника дозволяють на матеріалі його романів досліджувати пріоритетні тенденції сучасної американської літератури та специфіку їх художнього втілення в кожному конкретному творі, що також обумовлює актуальність дослідження.
Мета дослідження проаналізувати проблематику й поетику семи основних романів Джозефа Хеллера як єдиної художньої системи, висвітлити напрямок і основні засади розвитку художньо-філософської концепції письменника, її втілення в поетиці романів митця, акцентуючи увагу на маловивчених творах 80-х років, та розкрити своєрідність художнього мислення письменника, специфіку створеної ним концепції світу як унікального естетичного явища.
Досягнення зазначеної мети передбачає постановку й розвязання таких завдань:
1. Виділити основні етапи творчості Дж. Хеллера й висвітлити напрям та особливості розвитку його художньо-філософської концепції на кожному з етапів.
. Згідно з періодизацією дослідити поетику романів письменника, їх проблематику та жанрову своєрідність. Простежити жанрові та тематичні цикли, представлені в романній творчості митця.
3. Дослідити характер взаємодії художньо-філософської концепції Дж. Хеллера з естетичнимі програмами літературних напрямів модернізму, постмодернізму, висвітлити специфіку нетрадиційного сполучення принципів „чорного гумору” з критеріями сатири в романах “Catch-22”, “Something Happened”.
4. Розглядаючи розвиток художньо-філософської концепції романіста, простежити в його творах 80-х років жанрові ознаки філософського роману (“God Knows”, “Picture This”).
5. Висвітлити домінанти й головні критерії художньо-філософської концепції письменника та простежити характер їх реалізації і розвитку в концепціях семи романів.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в межах наукової теми кафедри зарубіжної літератури та класичної філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна “Розвиток і взаємодія художньо-естетичних систем у літературі й мистецтві”. Тема роботи відповідає сучасним навчальним програмам філологічних факультетів вищих закладів освіти.
Тема затверджена на засіданні Вченої ради ХНУ (протокол № 3 від 22 листопада 2002 р.), ухвалена на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми “Класична спадщина та сучасна художня література” при Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (протокол № 1 від 6 лютого 2003 року).
Обєктом дослідження є сім романів американського письменника Джозефа Хеллера:
“Catch-22” (1961), “Something Happened” (1974), “Good as Gold” (1979), “God Knows” (1984), “Picture This” (1988), “Closing Time” (1994), “Portrait of an Artist as an Old Man” (2000).
Предмет дослідження особливості поетики творів та художньо-філософська концепція письменника.
Відповідно до визначених завдань у роботі застосовані історико-аналітичний, типологічний, біографічний та генетичний методи дослідження: історико-аналітичний для визначення етапів творчості Дж. Хеллера та еволюції його художньо-філософської концепції, типологічний для зіставлення художньо-філософської концепції письменника з естетичними теоріями, біографічний у процесі аналізування фактів біографії митця, які мали вплив на його творчість, генетичний для виявлення особливостей розвитку художньо-філософської концепції митця та становлення жанру філософського роману в його творчості. Також використовувалися методики цілісного, мотивного та структурного аналізів художнього твору з елементами методики аналітичного читання (“close reading”). У дослідженні використано системний метод для зясування особливостей поетики, проблематики та жанрової своєрідності романів Дж. Хеллера. Кожний твір письменника досліджується з погляду єдності форми й змісту та як компонент єдиної структури із семи романів.
Наукова новизна результатів дослідження обумовлена тим, що романна творчість і художня манера Дж. Хеллера аналізуються в аспекті концептуального синтезу та простежується формування філософського роману в його творчості. Новизна роботи визначається також проведенням порівняльного аналізу художньо-філософських концепцій його творів з основними положеннями різних літературних теорій (модернізму, “чорного гумору”, постмодернізму). В роботі розглядаються подібність і відмінні риси тем, художніх рішень, образів романістики Дж. Хеллера та творів англо-американської літератури, уточнюються роль і місце письменника в історико-літературному процесі ХХ сторіччя.
Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в спробі системного або комплексного аналізу творчого доробку Дж. Хеллера, в розширенні традиційних трактовок творчості митця на основі дослідження семи його романів в аспекті концептуального синтезу естетичних теорій. Крім того, здобувачем зроблено самостійний переклад автентичних текстів, наукових джерел та біографічних матеріалів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали та висновки дисертації можуть бути використані для написання посібників з історії розвитку американської літератури, під час вивчення творчості Дж. Хеллера та інших романістів другої половини ХХ століття. Матеріали дисертації можуть бути застосовані в практиці перекладу й аналізу художніх творів студентами відділень іноземних мов (англійська мова). Практичне значення дослідження також у тому, що матеріали дисертації можна використати в роботі наукових семінарів з американської літератури ХХ століття, під час викладання у вузах курсу зарубіжної літератури ХХ століття й курсу сучасної всесвітньої літератури в старших класах загальноосвітніх шкіл. Матеріали дослідження частково були залучені для підготовки навчального посібника “Завдання і методичні матеріали до вивчення сучасної літератури Англії та США (для студентів спеціальності 7.010103. Педагогіка і методика середньої освіти. Мова і література (англійська)”(Словянськ: СДПУ, 2004. 68 с.).
Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри історії зарубіжної літератури та класичної філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Апробація результатів дисертації здійснена на міжнародних наукових конференціях:
“Функціонування літератури в контексті епохи”(Дніпропетровськ, 2002); “Актуальні проблеми американознавства”(Київ, 2004); “Проблеми сучасного зарубіжного літературознавства та мистецтва”(Севастополь, 2004); “Традиції Харківської лінгвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології”(Харків, 2004); “Проблема свободы выбора в американской цивилизации”(Москва, 2004).
Авторську концепцію та результати дисертаційного дослідження відображено у девяти статтях, надрукованих у збірниках наукових праць, рекомендованих ВАК України. Вісім опублікованих праць створені самостійно, без участі співавторів. Одна стаття в співавторстві, частка здобувача у визначенні специфіки художньо-філософської концепції Дж. Хеллера, співавтора в загальній характеристиці розвитку американського роману.
Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, пяти розділів, трьох додатків і списку використаної літератури (225 позицій). Обсяг дисертації сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі визначено актуальність теми, наукову новизну, практичне значення, методологічну основу й методи дослідження, сформульовано його мету, завдання, обєкт і предмет, висвітлено апробацію результатів. Виділено такі етапи в творчості Дж. Хеллера:
період 50-х початку 60-х років час створення “Catch-22” (1961), найвідомішого твору;
декада 70-х, коли були опубліковані “Something Happened” (1974), “Good as Gold” (1979), у яких письменник розвиває принципи сатиричного зображення;
в романах 80-х років відверто вражені власні думки й ставлення письменника до проблем сучасності, яке він раніше приховував під масками іронії та пародії. Твори “God Knows” (1984), “Picture This” (1988) мають діалогічні сюжети, розвинуті рівні узагальненя ключової думки, які домінують над власне нарративним рівнем, тому ми відносимо їх до жанру класичного філософського роману;
-тіроки, що становлять останній період життя й творчості письменника.
Для романів 80-х років “God Knows” та “Picture This” та більш за все для творів “Closing Time” (1994), “Portrait of an Artist as an Old Man” (2000) характерною ознакою стає вплив принципів постмодернізму. Останній роман “Portrait of an Artist as an Old Man”, що залишився незакінченим і був дозібраним дружиною Дж. Хеллера вже після його смерті у грудні 1999 року, має характерні ознаки метапрози, яка належить до ключових принципів постмодернізму. Одночасно роман містить фрагменти біографії письменника та багато достовірних епізодів, створених на основі обєктивованого типу оповіді. Таке сполучення свідчить про присутність концептуального синтезу в художній системі твору.
Перший розділ “Трактовки і шляхи дослідження творчості Джозефа Хеллера в контексті американської прози другої половини ХХ століття” складається з двох підрозділів. У першому підрозділі “Сучасні трактовки й проблеми дослідження романної творчості Дж. Хеллера” розглянуті критичні роботи та матеріали, присвячені романістиці письменника, висвітлені головні проблеми й визначена методика їх дослідження.
Огляд прижиттєвої критики свідчить про наявність офіційного визначення “чорний гуморист”, що досі існує, але ж не є єдиною та безумовною характеристикою творчого методу письменника. Дебютний твір романіста, крім того, характеризується як “сатиричний роман”(О. Звєрєв, В. Фалькова), як перехідний між “чорним гумором та абсурдизмом”(М. Шульц). Дослідники визначають, що в структурі твору поєднуються риси “пікарески та параболи”(С. Щербіна), що важливою характеристикою художнього світу митця стає сатира (Л. Маланчук). Твори Дж. Хеллера 80-х років досліджувались в аспекті постмодернізму (Б. Бігун), як сучасні різновиди історичного роману (Л. Горєлова), а також як жанрові модифікації, створені на основі синтезу інтелектуального та сатиричного романів (В. Полухін). Починаючи з кінця 80-х років, американські критики найчастіше підкреслюють сатиричне значення перших творів Дж. Хеллера (Дж. Вудсон, Г. Ліндзберг, Р. Плетчер).
Враховуючи внесок дослідників, необхідно визначити актуальність не тільки типологічного й генетичного принципів дослідження романів Дж. Хеллера, але й осмислення творчості митця в контексті американського роману другої половини ХХ століття, а також проведення порівняльного аналізу дебютного твору з романом К.Кізі “One Flew over the Cuckoos Nest” ( 1962 ) та частково (з точкі зору структури головних персонажів) з романом К. Воннегута “Slaughterhouse , or The Сhildrens Crusade” (1969).
Наступний підрозділ “Своєрідність художньо-філософської концепції романіста в аспекті концептуального синтезу” присвячений розгляду естетичних теорій та літературних напрямів, що простежуються в творчості письменника.
Теоретичні основи ідеї концептуального синтезу були розроблені М. Бахтіним у процесі дослідження генезису романного жанру в роботі “Епос і роман”. Л. Андрєєв підкреслює, що різноманітність сучасної літератури сприяє розвитку ідеї концептуального синтезу, яка затверджує можливість існування в одному творі декількох генетично різних принципів, коли вони органічно обєднуються й узагальнюються концепцією твору, що базується на гуманістичних цінностях класичного мистецтва.
Робота М. Бахтіна “Епос і роман” є методологічною основою для генетичного дослідження особливостей двох характерних для творчості Дж. Хеллера типів розповіді: автобіографічної (наближеної до достовірності) та безпосередньо художньої. М. Бахтін підкреслює, що для жанру автобіографічного роману генетично властиве осмислення суті проблеми, характерної для філософського мислення. Мемуарний жанр відображає один із проявів притаманного сучасному роману “зіткнення часів на зрізі сучасності”, що складає основну причину зміни часових координат літературного образу в романі. Більшість літературних “ігор із часом, заснованих на дехронологізації”, є проявом тенденції синтезу на структурному рівні. Генетично закладена в структуру автобіографічного роману тенденція “розщеплення художнього часу”є однією з основних визначальних особливостей художньої манери Дж. Хеллера, що проявилась у кожному з його творів.
Далі у розділі аналізуються естетичні теорії, ключові принципи яких наявні в художньо-філософської концепції Дж. Хеллера-романіста. У 60-ті роки інтелектуальний американський роман ще розвивався за активного впливу модернізму. Принципи художньої розповіді субєктивованого типу, розвинуті модерністами, були застосовані Дж. Хеллером у творах “Something Happened”, “God Knows”. Одночасно в творчості письменника знайшли відображення й характерні принципи типізування та засоби сатиричного відображення дійсності (“Something Happened”, “Good as Gold”). Серед сатиричних засобів традиційні карикатура, гротеск, сарказм, іронія, пародія, та нетрадиційні: комичний ефект створюють занадто подовжені синтаксичні конструкції, власні прізвища-алюзії підкреслюють негативні риси персонажів, посилюють комичний ефект.
В романах Дж. Хеллера вісімдесятих і девяностих років посилюється філософське звучання, поруч з тим його художньо-філософська концепція починає розвиватися під активним впливом постмодернізму. Взаємодія принципів модернізму, постмодернізму з елементами сатиричного зображення стає основною ознакою творчості Дж. Хеллера. Наприклад, назва останньої книги “Portrait of an Artist as an Old Man” (2000) є алюзією на роман Дж. Джойса “A Portrait of the Artist as a Young Man” (1916). В основі концепцій двох творів вбачаємо прагнення автора зобразити процес розвитку людини та її свідомості, осмислити творчість як креативний акт: якщо Дж. Джойс інтегрує ідею розвитку в структуру розповіді, Дж. Хеллер у структуру роману. Як і раніше Джойс, Хеллер кладе в основу структури роману принцип параболи, фокусує твір на процесі творчості й на внутрішньому світі (стану) людини, але його посмертний роман не є пародією; хоча й містить пародійну сюжетну лінію, і має самостійну художню значущість.
Основна увага в аналізі творчих звязків приділяється художньому тексту, оскільки він є підсумком, вищою формою творчих контактів авторів. Зіставляючи їх творчість, необхідно визначити не лише спільні, але й відмінні риси художніх творів. Виявлення відмінності свідчить про переосмислення літературного матеріалу автором, зумовлене його світоглядом і художньо-філософською концепцією. Наявність та специфіка втілення в творчості Дж. Хеллера принципів модернізму (“Something Happened”, “God Knows”, “Portrait of an Artist as an Old Man”) “чорного гумору”(“Catch-22”, “Something Happened”) та постмодернізму (“God Knows”, “Picture This” Closing Time”, “Portrait of an Artist as an Old Man”) простежуються в контексті актуальних тенденцій американської прози другої половини ХХ століття, що стають виразнішими в процесі зіставлення концепцій творів “Catch-22” та “One flew over the cuckoos nest” К. Кізі; “Closing Time”, “Catch-22” та “Slaughterhouse-5” K. Воннегута.
Романи Дж. Хеллера 90-х років досліджуються в аспекті метапрози як активної оповідної стратегії постмодернізму (“Closing Time”, “Portrait of an Artist as an Old Man”). Метапроза є внутрішньою тенденцією романної структури, оповідною стратегією, реалізованою в техніці монтажу, перебільшеннях, створенні обмежень та їх знищенні. Метапроза в романах Дж. Хеллера виявляє нетрадиційне сприйняття навколишньої дійсності, що виражається в метафоричності естетичної позиції письменника. Дж. Хеллер, як і постмодерністи, звертає особливу увагу на текстову структуру твору, що при використанні техніки метапрози реалізується як єдине ціле завдяки поєднанню різноманітних сегментів.
Найвідоміший роман “Catch-22” виступає предметом дослідження в другому розділі “Специфіка художньої концепції дебютного роману”. В першому підрозділі “Розвиток і трансформація художньо-філософських принципів літератури “чорного гумору” в романі “Catch-22”” проаналізовано естетичну основу “чорного гумору”та її втілення в художній системі твору. Природа й теоретичні основи нетрадиційної форми трагікомічного зображення, яка придбала назву “чорний гумор”, розглядаються згідно з концепцією американського критика М. Шульца, що викладена в його монографії “Black Humor fiction of the Sixties” (1973). Визначаючи сутність поняття “чорний гумор”, М. Шульц робить важливі для нашої роботи висновки: творчій манері Дж. Хеллера властива чутливість до соціальних процесів, природа його першого роману неоднозначна, творча манера письменника відображає властивий часу дух “протесту”, що певною мірою проявився в екзистенціалізмі, “чорному гуморі”, рухові “сердитих молодих людей”, театрі абсурду.
В художньому світі дебютного твору реалізовані три з девяти принципів “чорного гумору”: в системі роману важливе місце посідає метафора “замкненого кола”, неминучої смерті; авторська концепція відбиває моральну недосконалість центрального персонажа та системи цінностей дійсності, відображеної в романі; у змісті, коментарях нарратора, в його ставленні до подій та персонажів домінують пародія, скепсис, іронія, перебільшена увага до негативних деталей. У художній системі роману присутні калейдоскопічність, фрагментарність, пастіш, розмитість авторської концепції (на початку твору), пародійна гротесковість низки сцен та епізодів, що забезпечує рельєфно-випукле зображення негативних деталей. Але ж основні положення “чорного гумору”не є визначальними в художній концепції твору. Пародія, іронія, пастіш та епістемологічна невпевненість не домінують над концепцією твору, де в контексті комічного розвивається ідея цінності духу людини, її прагнення зберегти індивідуальність. Природа розповіді різноманітна, трагікомічна, поєднує традиційні гумор та сатиру з нетрадиційним “чорним гумором”. Авторська концепція реалізована за допомогою сатиричного принципу заперечення та подолання негативних обставин героями.
У другому підрозділі “Принцип децентрації в творах Дж. Хеллера “Catch-22” та К. Кізі “One Flew over the Cuckoos Nest””зіставляються концепції творів, що належать до “чорного гумору”. Проведений аналіз виявив відмінність між принципами художнього зображення у двох романах, дозволив чіткіше визначити сутність природи розповіді в романі Дж. Хеллера. Природа комічної основи кожного з романів трагіфарсова й органічно різнорідна, бо поєднує гумористичні, філософічні, сатиричні та трагічні елементи. В романі “Catch-22” (“Пастка на дурнів”) перемагають традицийні гумор та сатира, у книзі “One Flew over the Cuckoos Nest” (“Політ над гніздом зозулі”) песимістичний „чорний гумор”. Типологія комічного в романі Дж. Хеллера близька природі солдатського гумору, брутально-іронічного й принизливого, тоді як у Кізі домінує “чорний гумор”. Принцип децентрації домінує в романі К. Кізі, в романі Дж. Хеллера децентрованість концепції подолається наприкінці твору.
Третій розділ “Сатиричні традиції в романах 70-х років”розкриває особливості художнього світу творів “Something Happened”, “Good as Gold”. Дослідження змісту та структури романів дозволяє висвітлити наявність принципів різних естетичних теорій.
У підрозділі “Синтез принципів модернізму, особливостей сатири та “чорного гумору” в контексті субєктивованої розповіді “Something Happened”” досліджується художня система другого роману письменника. Твір написаний у формі “внутрішнього монологу”головного персонажа комерсанта Боба Слокума, який страждає від бездуховності та інших морально-етичних проблем свого покоління, але не може їх подолати. Ментальний потік персонажа має ознаки хворої свідомості (зацикленість, низька самооцінка, тотальний жах перед колегами та адміністрацією фірми, де він працює) людини, що втрачає індивідуальність, руйнує своє життя, прагнучи набути високий соціальний статус та матеріальний достаток. Дж. Хеллер підкреслює типовість “хвороби”персонажа, доводить, що проблеми Боба Слокума і його родини характерні для більшості представників американського суспільства 60-х років.
Структура роману “Something Happened” поєднує в собі художні властивості модернізму (субєктивована форма розповіді, що відзеркалює світ зовнішний, увага до „страждающій свідомості”, до особистих почуттів людини, актуальність проблеми бездуховності й деперсоналізації), “чорного гумору”(пасивність персонажу, його охопленість страхом та негативнимі почуттями, зацикленість його свідомості) та сатири (типічність проблем Слокума та його родини, зображення бездуховності як провідної проблеми суспільства). У творі представлені жанрові ознаки романів соціально-сатиричного, інтелектуально-психологічного та родинно-побутової хроніки. Амбівалентність визначає загальний тон розповіді, специфіку структури роману й особливості образу центрального персонажа.
Далі у підрозділі ““Good as Gold”: роман-карикатура або роман-пародія?” аналізується художній світ роману, в якому важливим комічним засобом поряд із пародією, гротеском та іронією стає карикатура. Інтелектуальний характер розповіді органічно поєднується із сатиричним зображенням дійсності. Художньо-філософська концепція письменника визначається вираженою тенденцією до філософічності, що проявляється в скептицизмі, прагненні автора осмислити як моральні проблеми суспільства, так й історичну дійсність. Критичне ставлення до сучасної інтелігенції, яка забезпечує духовний розвиток нації, пошук можливостей реалізації особистості в сучасних умовах поєднуються в романі з гротескними перебільшеннями, інтелектуалізмом і пародійністю. Названі компоненти взаємодіють та створюють оригінальну концепцію обєктивної реальності, яка відображує індивідуальне ставлення письменника, його логіку мислення та специфічність сприйняття.
Дж. Хеллер в обох романах комбінує генетично різні елементи, створюючи складну по структурі розповідь, спрямовану на глибоке дослідження соціальних проблем американського суспільства другої половини ХХ століття.
Художні системи романів “God Knows”, “Picture This” як моделі філософського роману досліджуються в четвертому розділі “Філософські романи 80-х років”. Сучасний філософський роман засновано на гуманістичних ідеях класичної літератури Ф. Рабле, Вольтера, Т. Кампанелли, А. Франса, Т. Манна, Г. Мелвілла, М. Твена, Дж. Джойса, У. Фолкнера, Е. Хемінгуея та інших письменників, які розглядають актуальні соціальні та морально-етичні проблеми в обєктивно-історичному аспекті.
У першому підрозділі “Про специфіку розвитку художньо-філософської концепції письменника в аспекті поетики філософського роману”висвітлюються головні особливості класичного філософського роману аналітична спрямованість змісту та наближення позицій автора й нарратора. Метою філософського твору є відображення філософських думок й принципів письменника через критичне ставлення до сучасності та аналіз головних проблем із наступним узагальненням й осмисленням історичної епохи. Аналітична спрямованість змісту, наближення позицій автора й нарратора стають основою експресивності розповіді в художніх системах обох творів 80-х років.
Другий підрозділ “Тріада “Людина Світ Бог” у романі-притчі “God Knows”” спрямований на дослідження розповіді притчеподібного характеру та на аналіз стосунків між Богом, людиною і суспільством, що є центральними образами, за допомогою яких передається ставлення письменника до реальності. Лінія узагальнень домінує в сюжеті та вржає ідею значущості особистого життя, любові та духовної спорідненості, до яких у будь-яки історичні часи та епохи прагне кожна людина з дитинства й до останнього часу. Важливе місце займає мотив діалогу-дискусії-боротьби між Богом та людиною.
Міфологічність сюжету, в якому йдеться про біблійного царя Давида, посилює філософське звучання роману. Притчеподібність зумовлена наявністю біблійної легенди про іудейського царя та події минулого. Ця легенда амбівалентна й поступово перетворюється на дидактичну алегорію про кохання, гординю й самотність. Роман написане у формі “внутрішнього монологу”головного персонажа, котрий осмислює минуле та сучасність, у процесі чого складається філософська притча, фабула якої підпорядкована моралізаційній частині твору.
Наступний підрозділ “Діалогічність сюжету і концепції “Picture This”” присвячений аналізу іншої моделі філософського твору (парабола), також заснованої на сюжеті міфологічного типу. На відміну від дидактичної притчі, парабола зосереджена на трактуванні й узагальненні морально-етичних проблем сучасності, які автор досліджує в історичному контексті. Подвійність сюжетної лінії пояснюється діалогічністю твору: в центрі сюжету діалог ідей двох центральних персонажів (Сократа і Рембрандта) та нарратора. Активність останнього, який належить сучасності, філософський характер структурно виражених узагальнень, а також характер розвитку художньо-філософської концепції автора дозволяють підкреслити філософічність розповіді. До того ж центральні персонажі є символами авторської думки, що розвивається та вдосконалюється в процесі розвитку сюжету. Параболічний принцип сюжету в цьому романі покладений в основу складної структурної організації, де актуальні проблеми сучасності домінують над аналізом історичного минулого.
Період 80-х років співпадає з повним розкриттям внутрішнього світу письменника, коли в його творах стає наявною присутність власного мислення та ставлення до життя й сучасності. Важливим стає прагнення митця переосмислиті сучасні проблеми скрізь призму минулого, знайти коренні причини бездуховності та розкрити їх значення для майбутнього. Таке припущення ґрунтується на аналізі творів і трагічних фактів біографії Дж. Хеллера початку 80-х років. Ці роки стали переломним етапом у творчості письменника, про що свідчать події його особистого життя та відгуки критиків, які підкреслюють подальше зростання та розвиток таланту Дж. Хеллера, те, що у середині 80-х знов він знаходиться на вершині творчої форми.
Філософічність творчості Дж. Хеллера активно розвивається в 80-ті роки, протягом цього десятиріччя у творах митця поступово посилюється й важливість принципів постмодернізму, які домінують у наступній декаді (90-ті роки). Тому в четвертому підрозділі “Від “Catch-22” до “Closing Time”: циклічність та метатекстуальність у рецепції романів”проводиться аналіз розвитку художньо-філософської концепції письменника з 60-х до 90-х років та досліджуються метатекстуальні відносини між текстами романів “Catch-22” та “Closing Time”.
Метатекстуальні відношення досліджуються як один із пяти підвидів інтертекстуальності, що підкреслює наявність характерних ознак первинного тексту в структурі наступного твору того ж самого автора. В такому аспекті аналізуються дебютний роман та його продовження, опубліковане на тридцять три роки пізніше. Повернення письменника до теми, персонажів і частково до проблематики дебютного твору підкреслює прийнятність, а також самодостатність їх художніх систем. Функція метатексту зазначених романів Хеллера спрямована на розвиток думки читача в осмисленні підсумків війни, відображає трагічні події, що можуть, якщо їх забути, повторитись у формі ще страшнішої трагедії. Метатекстуальні відносини реалізують нарративну стратегію Дж. Хеллера в романі “Closing Time”: переоцінку воєнного минулого як історичного досвіду цілого покоління з точки зору мирної сучасності.
Оригінальність художньої концепції Дж. Хеллера цього періоду виявляється в тому, що її філософічність поєднується з ускладненістю структурної організації творів та зображувальної манери автора, в якій простежуються принципи постмодернізму.
Пятий розділ “Про реалізацію принципів постмодернізму в творах 80 -х років”висвітлює особливості розвитку концепції письменника в останні роки його життя й творчості. У першому підрозділі “Сучасні трактовки ключових принципів літературного постмодернізму” розглядаються концепції постмодернізму сучасних учених США, України та Росії, які досліджують ключові принципи креативної гри, нонселекції, метапрози, подвійного кодування, епістемологічної невпевненості, децентрації, характерні для творчості Дж. Хеллера. Методологічною основою цієї частини дисертації стали роботи теоретичного характеру американських та англійських учених Ч. Бертенса, П. Во, І. Хассана, Д. Фоккема, дослідження українських учених Т. Н. Денисової, М. Р. Коваль, С. Д. Павличко, а також російських літературознавців Л. Г. Андрєєва, І.П. Ільїна, Н. Б. Маньковської.
У наступному підрозділі “Реалізація принципів інтелектуальної гри та децентрації в романах “God Knows”, “Picture This”” встановлюються характер та функції креативної гри в романах Дж. Хеллера 80-х років. Методологія гри чи ігрового формоутворюючого початку як прояв одного з найважливіших для літератури постмодернізму принципу “нонселекції”досліджувалась американським критиком Д. Фоккема, який увів у теорію постмодернізму “принцип нонієрархії”.
Креативна гра сприяє розвитку загальної поліфонії тексту Дж. Хеллера, властивої і для вираження його концепції. Креативна гра з читачем в обох романах домінує над принципом історизму, але підкоряється художньо-філософській концепції. Дж. Хеллер створює різні форми креативної гри: вербальні прийоми, структурні чи власне сюжетні ускладнення на основі принципу “роман у романі”, подвійність сюжетної лінії та подальша фальсифікація історичного факту. Крім того, креативна гра в обох творах визначається “сплетінням”хронотопів теперішнього й майбутнього, що забезпечує розвиток розповіді.
Принцип децентрації, який реалізується в концепціях обох романів, в творі “Picture This” проявляється ще й на рівні сюжету (подвійна сюжетна лінія). Характер втілення принципу децентрації у цьому романі нагадує структуру першої книги “Catch-22”, в якій цей принцип діє біля двох третин сюжету, але долається в останніх сценах. Це ж саме стає характерним для структури роману-параболи “Picture This”: в фіналі нарратор оголошує реальність та важливість лише єдиної лінії сюжету (історія Сократа) та єдиної тези, яка стверджується за допомогою цієї лінії. Діалог перетворюється в монолог, децентрована концепція роману досягає центрованості.
Аналіз особливостей художнього світу твору представлений у третьому підрозділі “Філософічність роману “Closing Time” в аспекті концептуального синтезу”. Художній синтез в романі реалізується через поєднання принципів сатири (критичне ставлення до реальності) та постмодернізму (метарозповідь, присутність ірреального плану зображення сучасності) з філософічністю концепції, яка спрямована на ствердження цінності історичного досвіду. Твір має ознаки як інтелектуальної прози (параболічність, креативна гра, що домінує над історизмом), так і художньо-філософського роману (структурна парабола включає додаткові відгалуження, що відповідають рівню філософських узагальнень, реальному та ірреальному планам оповіді).
Четвертий, і останній, підрозділ “Автобіографічна розповідь у контексті метапрози: “Portrait of an Artist as an Old Man”” спрямований на аналіз твору, опублікованого після смерті автора в грудні 1999 року. В ньому Дж. Хеллер поєднує два типи оповіді: автобіографічний (наближений до достовірності) і власне художній, реалізуючи ідею синтезу на формальному рівні. Техника “внутрішнього монологу”дозволяє відобразити в художньому часі твору події минулого та сучасні проблеми, що бентежать головного персонажа та нарратора старого письменника Ю. Пота. Наявність великого за розміром автобіографічного фрагменту дозволяє нарратору розглянути минуле й поєднати його із сучасністю в формі достовірної розповіді. Як автобіографічна розповідь, так і “внутрішній монолог”зорієнтовані на зберігання минулого та на його взаємодію із сучасністю. Автобіографія більше спрямована на це, бо “внутрішній монолог”концентрується на аналізі внутрішнього стану людини.
Дія роману розвивається в напрямку “із сучасності в минуле”, потім “із минулого в сучасне та у майбутнє”. Письменник Ю. Пота обмірковує концепцію свого останнього роману, згадує минуле, поступово створює версію книги та подає її читачеві. Тому художня реальність містить образ обєктивованої реальності та образ реальності субєктивованої, що створюється фантазією персонажа-нарратора. Композиція роману заснована на принципі “матрьошки”: в контексті однієї реальності формується інша й поступово стає самостійною, потім у ній зявляється нова реальність, що теж розвивається в самостійний проект або реальність, і далі. Цей принцип є характерною ознакою “метапрози”. Ефект багатовимірного простору посилюється синтезом автобіографічної розповіді у контексті субєктивованого оповідання.
Важливою характеристикою художнього світу роману є інтертекстуальність, що поєднує останній твір Дж. Хеллера з романами М. Твена, Дж. Джойса. Функцію нарратора поруч зі старим письменником бере на себе транслітературний персонаж Т. Сойер, його присутність дозволяє розширити історико-літературний дискурс, що складється зі згадок головного персонажу Ю. Пота про видатних пісьменників та з фрагментів професійної діяльності Тома, хто став письменникім, знайом з С. Клеменсом та з іншимі літераторами й починає власний творчий шлях. Образ Тома дозволяє простежити пересікання інтертекстуальних мотивів: персонаж із романа М.Твена реалізує мотив „митця в молодості”, який придбає характер пародії на твір Дж. Джойса.
Інтертекстуальність повязана із прагненням автора подати творчість як процес, відображений у ментальності людини, й висвітлити різні аспекти творчого акту, акцентуючи увагу на індивідуальності митця та на його творчості. Дзеркальне відображення цієї ідеї на різних рівнях концепції (сюжетний рівень та рівень узагальнення ключової ідеї) зумовлене пародійністю. Такий принцип набуває в теорії постмодернізму назву “самовідображення”.
Художня реальність роману створюється на основі асоціацій, вона не претендує на обєктивність, але розкриває бачення нарратора, яке зближується з авторською позицією. Ретроспекції аналітичного характеру посилюють філософську спрямованість розповіді. Багатоаспектність художнього простору, де створюються, взаємодіють та руйнуються мікросистеми проектів майбутнього роману, які осмислює головний персонаж, авторські узагальнення філософського характеру, а також рефлективність оповіді поєднуються з параболічною структурою та з додатковими лініями “романів у романі”. Все це забезпечує перевагу жанрових ознак інтелектуального роману, заснованого на метапрозі, над жанровими ознаками філософського роману.
У висновках представлено стислий виклад загальних підсумків, розкрито результати дослідження. Еволюція Джозефа Хеллера-романіста трактується як повне розкриття власного „я” письменника, характерне для творів 80-х років “God Knows” (1984), “Picture This” (1988).
Гіпертему творчості Дж. Хеллера цього періоду формують різні аспекти дослідження письменником коренів актуальних етичних проблем, що виникають між людиною та суспільством в різні історичні епохи. Важливе місце посідає тема Бога, яка має морально-філософське значення. Гармонійне існування людини та суспільства, згідно з баченням письменника, є головною метою їх повноцінного розвитку. Митець прагне знайти формулу гармонійного співіснування людини, Бога та світу. Ще в дебютному романі він доказує важливість особистого життя людини, у період 70-х років підкреслює, що сила духу та можливість індивідуального розвитку закладуються саме в родині. Пізніше, в 80-ті роки, тема любові стає найважливішою в його творчості поруч з темою цінності історічного досвіду. 90-ті роки додали до цього теми цінності життевого досвіду та взаємодії між минулим, сучасністю та майбутнім.
Своєрідність художньо-філософської концепції Дж. Хеллера полягає в тому, що її основу формують гуманістичні цінності, втілені в романистикі митця на основі концептуального синтезу принципів різних естетичних концепцій ХХ століття, перш за все напрямів модернізму, постмодернізму та школи „чорного гумору”. Критичне ставлення до реальності вражене в наявності сатиричних засобов, в тенеденції скептичного та універсально-історичного (обїєктивного) осмислення проблем сучасності. Створюючи власну концепцію світу та людини, митець прагне до філософського аналізу дійсності, до її переосмислення з точки зору індивідуального досвіду, вражає ідею цінності особистості в історії, що сприяє достовірності романів.
У кожному з розглянутих періодів у творах письменника домінують різні компоненти, як правило, два та більше:
1. У період 60-х років принципи сатири та “чорного гумору”.
. У 70-ті роки принципи модернізму, сатири та “чорного гумору”.
. Декада 80-х років відповідає повному розкриттю власного ставлення письменника до сучасності, тоді як в першому романі його розуміння світу та людини ховалося під маскою пародії, іронії та насміху. У творах 80-х років домінують принципи філософського осмислення реальності, твори цього періоду мають характерні структурні риси традиційного філософського роману. Але ознаки філософічності поєднуються з інтелектуалізмом розповідної манери, з присутністю різних форм гри (вербальна, сюжетна, концептуальна) та з виразною пародійністю.
. Період 90-х років співпадає з заключним етапом життя й творчості американського романіста Джозефа Хеллера. У творах цього періоду переважають принципи постмодернізму, що поєднуються із принципами модернізму (“Portrait of an Artist as an Old Man”) та з філософічністю авторської художньо-філософської концепції. У структурі творів визначені ознаки метапрози, багатоаспектність художнього світу творів, де (особливо в романі “Closing Time”) субєктивований та ірреальний світи існують поруч, креативна гра на рівні концепції домінує над історизмом.
Зважаючи на те, що критичне ставлення, філософське осмислення реальності або тенденції створення власного образу світу домінують в системі семи розглянутих у роботі романів Хеллера, ми виділяємо такі жанрові різновиди:
“сатиричний роман” (“Catch-22”; “Something Happened”,“Good as Gold”);
“інтелектуальний роман” (“Closing Time”, “Portrait of an Artist as an Old Man” ).
У романній творчості Дж. Хеллера сформовані декілька циклів:
жанрові цикли: філософський, до нього відносимо романи “God Knows” (1984), “Picture This” (1988); цикл автобіографічної прози, який обєднує твори “No laughing Matter” (1986), “Now and Then” (1998), що не стали обєктом розгляду в нашій роботі; до сповідувального циклу належать романи“Something Happened” (1974), “God Knows” (1984); до сатиричного циклу твори “Catch-22” “Something Happened” (1974), “Good as Gold” (1979).
У процесі дослідження виявлені характерні властивості його розповідної манери, що стали стрижневою основою романної творчості письменника: філософічність та інтелектуалізм. Період 60 -х років характеризується переважанням інтелектуалізму як наслідку впливу естетичних принципів модернізму. В цей же час у творчості письменника розвивається філософічність. У 80-ті роки домінує філософічність, але в заключний період творчості домінантною ознакою знову стає інтелектуалізм, природу якого визначають критерії постмодернізму.
Концепцію роботи викладено у девяти публікаціях:
1. Михилев А. Д., Казакова Л. Н. Штрихи к портрету американского романа: O формированиихудожественно-философской концепции Джозефа Хеллера // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Харків: Вид-во ХНУ, 2002. № 571. С. 76 .
2. Казакова Л. Н. Принцип парадокса в художественном мире произведений Джозефа Хеллера (на примере романов “Поправка-22”, “Лавочка закрывается”) // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Харків: Вид-во ХНУ, 2003.№ 583. Вип. 37.C. 91 .
3. Казакова Л. Н. На стыке жанров: о формировании философского романа в творчестве американского писателя Джозефа Хеллера (на материале романов “Голд, или Не хуже золота”, “Видит Бог”) // Вестник СевГТУ. Севастополь: Изд-во Сев ГТУ, 2004. № 51. С. 122 133.
4. Казакова Л. Н. Своеобразие форм комического в романе Джозефа Хеллера “Вообрази себе картину”// Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Харків: Вид-во ХНУ, 2004. № 607. Вип. 39. С. 120 .
5. Kazakova L. N. Faced the future: Analysis of the narrative structure of Joseph Hellers novel “Portrait of an artist as an old man” (2000) // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. 13. С. 243 .
6. Казакова Л. Н. Игра со временем в структуре романа Дж. Хеллера “Лавочка закрывается”// Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Харків: Вид-во ХНУ, 2004. № 632. С. 299 303.
7. Казакова Л. Н. Выбирая будущее: дехронологизация в структуре романа “Лавочка закрывается”(2000) // Электронная версия сборника работ по итогам международной научно-практической конференции в МГУ имени М. В. Ломоносова, 17 декабря 2004, ISSN 1561 30.
. Казакова Л. Н. Параболичность в структуре романа американского писателя Дж. Хеллера “Лавочка закрывается” // Вестник СевГТУ. Севастополь: Изд-во Сев ГТУ, 2005. № 61. С. 24 31.
9. Казакова Л. Н. Сквозь время: о природе интертекстуальности в романе Джозефа Хеллера “God knows”// Від бароко до постмодернізму: Зб. наук. пр. Д.: РВВ ДНУ, 2004. Вип. 7. С. 262 .
Казакова Л.М. Творча еволюція Джозефа Хеллера-романіста. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 література зарубіжних країн. Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2006. 188 с.
В дисертації вперше в українському літературознавстві повністю досліджується творчий доробок американськог описьменника Дж. Хеллера(1923 ), розглядаються в аспекті концептуального синтезу сім його романів, здійснено аналіз поетики творів, висвітлено напрямок, етапи й специфіку розвитку художньо-філософської концепції письменника. Гіпертема творчості Дж. Хеллера складається у процесі аналізування письменником взаємовідносин людини та суспільства, які він розглядає в історичному та в морально-етичному аспектах. Дж. Хеллер у своїй романній творчості доказує, що гармонійне існування людини та суспільства є головною метою їх повноцінного розвитку, який, згідно з баченням письменника, не може бути без розвитку духовного. Важливе місце посідає тема Бога, яка теж набуває морально-філософського значення. Ствердження традиційних гуманістичних цінностей, поступовий характер розвитку авторської думки та загальної концепції є характерними ознаками романів письменника.
У роботі представлено та проаналізовано головні сегменти концептуального синтезу, що забезпечує розвиток художньо-філософської концепції Дж. Хеллера. Своєрідність художньо-філософської концепції Дж. Хеллера полягає в тому, що її основу формують гуманістичні цінності, втілені в романистикі митця на основі концептуального синтезу принципів різних естетичних концепцій ХХ століття, перш за все напрямів модернізму, постмодернізму та школи „чорного гумору”. Критичне ставлення до реальності вражене в наявності сатиричних засобов, в тенеденції скептичного та універсально-історичного (обєктивного) осмислення проблем сучасності. Важливе місце в художньо-філософської концепції письменника посідають принципи сатири, автобіографічної й філософської оповіді; глибина проблем, які митець розглядає у своєї творчості, його критичне ставлення до сучасності наближує художню манеру Дж. Хеллера до достовірного зображення.
Створюючи власну концепцію світу та людини, митець прагне до філософського аналізу дійсності, до її переосмислення з точки зору індивідуального досвіду та цінності особистості в історії, що сприяє достовірності романів. Еволюція творчості Джозефа Хеллера-романіста трактується як розвиток його художньо-філософської концепції до повного розкриття внутрішнього „я” автора, його власного мислення та інтенцій. Період 60 -х років характеризується переважанням інтелектуалізму як наслідку впливу естетичних принципів модернізму. В цей же час у творчості письменника активно розвивається й у 80-ті роки домінує філософічність. В останній період домінантною ознакою знову стає інтелектуалізм, природу якого визначають критерії постмодернізму.
Ключові слова: концептуальний синтез, художньо-філософська концепція, філософічність, інтертекстуальність, метапроза, сатира, постмодернізм, іронія, гротеск, парадокс.
Аннотация
Казакова Л.Н. Творческая эволюция Джозефа Хеллера-романиста. Рукопись.
Диссертация на соискание степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 литература зарубежных стран. Днепропетровский национальный университет. Днепропетровск, 2006. с.
В диссертации рассматривается романное творчество американского писателя Джозефа Хеллера (1923 ) в аспекте концептуального синтеза. В соответствии с предложенной периодизацией в работе проанализированы семь романов писателя, выявлены особенности поэтики, прослежена специфика развития художественной концепции в каждом из произведений. В процессе исследования раскрыты иобъяснены основные проблемы и противоречия, связанные с трактовкой его произведений.
Своеобразие художественно-философской концепции романиста заключается в том, что ее основу определяет концептуальный синтез принципов эстетических программ литературных направлений модернизма, постмодернизма, а также нетрадиционного сочетания особенностей “черного юмора”и традиционной сатиры. Исследование художественно-философской концепции Дж. Хеллера позволило выявить специфику его творческой манеры и проследить формирование гипертемы в романном творчестве писателя.
Гипертему романистикиДж. Хеллера определяет морально-этический аспект взаимоотношений человека и общества на различных исторических этапах. Гипертема романного творчества Дж. Хеллера формируется на основе сходства центральных лейтмотивов, определяющих проблематику каждого из семи романов и воплощенных на двух структурных уровнях произведений (собственно сюжетный уровень и уровень развития художественной концепции). Для каждого романа писателя характерно исследование морально-этических проблем, возникающих в процессе взаимоотношений между личностью и обществом на различных этапах исторического развития. В произведениях выражена идея необходимости гармоничного сосуществования личности и общества, которое является основной целью их полноценного развития и неосуществимо без духовного развития человека. В период 80-х и 90-х годов в романах Дж. Хеллера отчетливо звучит мотив ответственности человека за свою судьбу и за судьбу будущих поколений.
Термин “эволюция”(лат. “evolution” “развертывание”) характеризует развитие художественно-философской концепции писателя и его творческой манеры до той стадии (80-е начало 90-х годов), когда процесс творчества полностью раскрывает внутреннее “я”самого автора.
Новизна работы определяется возможностью комплексного исследования всех произведений писателя, что позволяет рассматривать их концепции в контексте основных эстетических теорий и тенденций двадцатого века (от модернизма до постмодернизма). Анализ особенностей конкретных приемов и способов художественной типизации расширяет традиционное понимание романистики и художественного метода писателя в контексте американской литературы, позволяет объяснить проблемы и противоречия, связанные с трактовкой его творчества.
Ключевые слова: концептуальный синтез, художественно-философская концепция, философичность, интертекстуальность, метапроза, сатира, постмодернизм, ирония, гротеск, парадокс.
Kazakova L. M. Creative evolution of Joseph Heller-novelist. It is a manuscript.
It deals with Dissertation to defend a degree of Master of the philological sciences. Specialization 10.01.04 Literature of the Foreign Countries. Dnipropetrovsk National University. Dnipropetrovsk, 2006. p.
The thesis is the first attempt in Ukrainian literary criticism to consider the full amount of Hellers belles-lettres novels in the environment of aesthetic movements and theories of the second half of the XX century (from modernism to postmodernism). General purpose of Thesis is to investigate aesthetic conception of the writer stressing its general stages and elements, researching their typological features. The Dissertation suggested also considers the forming process of a philosophical novel presented in two books which are “God Knows” (1984), “Picture This” (1988).
The Dissertation investigates 7 Joseph Hellers novels, the peculiarities and the essential elements of comical style and structure to denote general segments of narratives based on conceptual synthesis as a complex mixture of the principles and techniques essential for different aesthetic theories. So, already first Hellers novel “Catch-22” (1961) based on a mixture of traditional satirical principles with “black humor” also presented blending of comical and philosophical elements. Next novel (“Something Happened”, 1974) comprises satirical depicting and modernistic “stream of consciousness” technique, etc.
Hence, the eventual statement introduces a new genre combination that mainly includes essential peculiarities of philosophical, intellectual and comical (tragicomical or satirical) types of narrative presented in the novels “God Knows” (1984), “Picture This” (1988), “Closing Time” (1994), “Portrait of an Artist as an Old Man” (2000). Viewpoint presented is independent; it predetermines further scientific investigation of Joseph Hellers style and aesthetic conception.
Key words: conceptual synthesis, aesthetic conception, philosophical manner of narrative, intertextuality, metafiction, satire, postmodernism, irony, grotesque, paradox.
Підприємець Маторін Б.І.
Свідоцтво про внесення субєкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції ДЦ №74, видане Державним комітетом інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України від 10.02.2004 р.
Підписано до друку 17.07.06.
Формат 6084 1/16. Ум. др. арк. 0,9.
Зам. № 244. Тираж 100 прим.
84116, м. Словянськ, вул. Г. Батюка, 19.
Тел./факс (06262) 3-20-99