Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
27
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
Бондаревська Людмила Леонідівна
УДК 159. 964: 371. 134
ПЕРЕЖИВАННЯ У СТРУКТУРУВАННІ СИСТЕМНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ПІДСВІДОМОГО (НА МАТЕРІАЛІ АСПН)
Спеціальність 19.00.07 –педагогічна та вікова психологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Івано-Франківськ − 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Черкаському національному університеті
імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України.
|
Науковий керівник: |
кандидат психологічних наук, доцент, Зажирко Микола Петрович, Черкаський кооперативний економіко-правовий коледж, директор. |
|
Офіційні опоненти: |
доктор психологічних наук, професор, Потапова Валентина Дмитрівна, Донецький національний університет, кафедра психології, завідувач; |
|
кандидат психологічних наук, доцент Дметерко Наталія Володимирівна, Слов’янський державний педагогічний університет, кафедра практичної психології. |
Захист відбудеться “26” вересня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20. 051. 04 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.
Автореферат розісланий “22” серпня 2007 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради М. Д. Белей
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Умови сьогодення й особливості суспільного життя в Україні порушують перед психолого-педагогічною галуззю знань низку нових завдань. Серед них чільне місце відводиться підвищенню якості професійної підготовки майбутніх психологів-практиків, що сприятиме психологічному оздоровленню нації. З огляду на це все більшого значення набуває галузь практичної психології, проблеми розвитку якої відображають дослідження сучасних вітчизняних науковців (Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, С. Д. Максименко, В. Г. Панок, Н. А. Побірченко, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко та ін.). Розвиток практичної психології як дієво-процесуальної сфери психологічного пізнання потребує всебічного осмислення адекватної сутності цілісної психіки суб’єкта, вивчення якої передбачає врахування сили емоційного переживання та його впливу на структурування системних характеристик підсвідомого.
Тривалий час розуміння переживання в прорадянській психології зводилось до афективних станів суб’єкта, тобто вивчалося поза контекстом його життєдіяльності або ж інтерпретувалось як різновид психологічних захистів. Порушене в дисертації питання про феномен значущих переживань тісно пов’язане з вивченням емоційних явищ, що широко репрезентовано в психологічній літературі, зокрема в роботах К. Е. Ізарда, Е. Клапареда, Р. Ленга, С. Л. Рубінштейна, В. Томкінса та ін.
Вплив психічної травми на переживання суб’єкта представлено в концепціях К. Абрахама, М. Горовиця, Ч. Райкрофта, О. Ранка, З. Фрейда та ін. Особливу увагу вчені акцентують на проблемі переживань у травмуючих ситуаціях, кризових та посттравматичних станах, що детально розглянуто Ф. Є. Василюком, Т. С. Кириленко, О. О. Лазебною, І. П. Манохою, О. П. Санніковою, Н. В. Тарабріною, Т. М. Титаренко та ін.
Важливі дані стосовно феномену значущих переживань одержано в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців (О. О. Бодальов, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, А. С. Прангішвілі, С. Л. Рубінштейн, Х. Томе, Д. Н. Узнадзе та ін.). Питання взаємозв’язку значущих переживань із несвідомою сферою психіки висвітлено в студіях Ф. В. Бассіна, М. О. Котіка, С. Д. Максименка, Т. С. Яценко та ін. Попри велику кількість робіт, присвячених проблемі переживань суб’єкта, недостатньо розкритим є питання значущості переживань у структуруванні психіки, у єдності її свідомих і несвідомих виявів. З огляду на це проблема вивчення феномену переживання та його значення в структуруванні системних характеристик психіки малодосліджена та актуальна.
Нині практична психологія потребує впровадження методів, зорієнтованих на глибинне пізнання психіки, що ставить перед психологами високі вимоги до їхнього професіоналізму. Метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розроблений академіком АПН України Т. С. Яценко, засвідчив свою ефективність у підготовці практичних психологів, що підтверджено численними дисертаційними дослідженнями. Завдяки його глибинному спрямуванню забезпечується цілісне пізнання психіки суб’єкта в єдності її свідомих та несвідомих виявів, зокрема дослідження переживань, які впливають на структурування системних характеристик психіки. Саме окресленим аспектам присвячено дисертацію, в основу якої покладено психодинамічну теорію, що розвиває Т. С. Яценко, та метод активного соціально-психологічного навчання як форму глибинно-психологічної групової корекції.
Таким чином, соціальна значущість проблеми та брак її дослідження в психолого-педагогічній літературі зумовили тематичний вибір нашого наукового пошуку “Переживання у структуруванні системних характеристик підсвідомого (на матеріалі АСПН)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Тему дисертації затверджено вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 1 від 28 серпня 2003 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 27 січня 2004 року).
Об’єктом дослідження є феномен переживань індивіда, що об’єктивуються в процесі активного соціально-психологічного навчання.
Предмет дослідження становлять психологічні закономірності впливу значущих переживань суб’єкта на структурування системних характеристик його психіки, зокрема сфери підсвідомого в зіставленні із свідомим.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні ролі переживань суб’єкта в структуруванні системних характеристик психіки в її свідомих і несвідомих виявах.
В основу концепції дослідження покладено психодинамічний підхід, який реалізується в груповій психокорекції, що має глибинно-психологічну орієнтацію; положення про цілісне вивчення психіки суб’єкта, у єдності її свідомої та підсвідомої сфер; тезу про суперечливу сутність психіки та активний характер несвідомого, що специфічно ініціює дієвість суб’єкта, яка знаходить вираження у сфері спілкування.
Як основу дослідження сформульвано припущення, що переживання суб’єкта мають стрижневу значущість у структуруванні системних характеристик психіки; особлива роль у цьому процесі належить первинним значущим переживанням, які мають вплив на формування несвідомої сфери.
Мета і гіпотеза дослідження зумовили такі основні завдання:
Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять: концептуальні положення системного підходу до розуміння особистості (Л. Ф. Бурлачук, З. С. Карпенко, Г. С. Костюк, Б. Ф. Ломов, С. Д. Максименко, В. В. Рибалка, А. В. Фурман, Т. С. Яценко та ін.), а також про зв’язок свідомої та несвідомої сфер психіки (Ф. В. Бассін, В. П. Москалець, В. О. Татенко, З. Фрейд, К. Г. Юнґ, Т. С. Яценко та ін); базові підходи до розуміння структури та функційних особливостей несвідомої сфери психіки суб’єкта (В. Ф. Бассін, С. Леклер, С. Д. Максименко, А. Фрейд, З. Фрейд, К. Г. Юнґ, А. Менегетті, Т. С. Яценко та ін.); теорії емоцій та емоційних явищ (В. К. Вілюнас, К. Е. Ізард та ін.); теорія функціональних систем (П. К. Анохін); базові принципи особистісної психокорекції психологів у процесі професійної підготовки (О. Ф. Бондаренко, В. Г. Панок, В. А. Семіченко, А. В. Фурман, З. О. Кісарчук, Н. В. Чепелєва, Т. С. Яценко та ін.); інструментарій особистісно орієнтованого підходу в галузі практичної психології (Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, Ж. П. Вірна, І. А. Зязюн, Н. В. Чепелєва та ін.); концептуальні підходи в розробці психодинамічного напряму з орієнтацією на глибинно-психологічні рівні пізнання психіки (наукова школа Т. С. Яценко: С. М. Аврамченко, О. Г. Біла, Т. І. Білуха, Н. В. Дметерко, І. В. Євтушенко, М. П. Зажирко, Б. Б. Іваненко, О. А. Коновалова, А. Е. Мелоян, І. М. Сергієнко, О. Г. Стасько, П. В. Теслюк).
Для реалізації поставлених завдань було використано такі методи дослідження: аналіз науково-психологічної літератури з проблеми переживань, включене спостереження, бесіда, аналіз продуктів навчальної діяльності студентів, тести, метод активного соціально-психологічного навчання (у варіативності методик: психоаналіз комплексу тематичних малюнків, прийом створення протагоністом казки власного життя, робота з предметною моделлю та неавторським малюнком), аналіз емпіричного матеріалу, непараметричні методи опрацювання експериментальних даних. Обробка даних проводилася за допомогою програм StatPlus 2005,
Statistica v.6.0.
База дослідження: основне дослідження проводилося на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького та РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта). Респондентами були студенти психологічного факультету та слухачі факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів за фахом “Практична психологія”. У дослідженні взяло участь 400 студентів (протягом усіх років підготовки роботи). Студіювання проблеми здійснювалося в три етапи (пошуковий, дослідний, узагальнювальний) упродовж 2002 − 2007 років.
Наукова новизна й теоретичне значення дисертації полягають у тому, що:
уперше в центр уваги наукового дослідження поставлено проблему глибинно-психологічної сутності феномену переживання та його впливу на структурування психіки суб’єкта; здійснено науковий аналіз значущості переживань у структуруванні цілісної психіки суб’єкта; доведено взаємозв’язок значущих переживань із психологічними захистами, об’єктними відношеннями та умовними цінностями суб’єкта; встановлено взаємозв’язок між рівнем усвідомлення суб’єктом значущих переживань та його особистісною проблемою;
доповнено й розширено категорію значущих переживань та окреслено їхні різновиди; поглиблено розуміння умов формування значущих переживань і корекції їхнього впливу на виникнення деструктивних тенденцій поведінки; доведено наявність взаємозв’язку травмуючих переживань із тенденцією до психічного вигорання;
набули подальшого розвитку теоретико-методологічні положення про психодіагностичні та психокорекційні можливості методу АСПН у підготовці практичних психологів у контексті глибинної корекції деструктивного впливу значущих переживань на психіку суб’єкта.
Практичне значення одержаних результатів. Результати й висновки дисертаційного дослідження дозволяють більш адекватно розуміти феномен значущих переживань та його вплив на структурування сфери підсвідомого. Квінтесенційні положення дисертації сприяють розширенню можливостей цілісного розуміння психіки суб’єкта майбутніми психологами в процесі здійснення ними глибинно-психологічної роботи. Теоретичні та емпіричні результати дослідження можуть доповнювати навчальні психолого-педагогічні дисципліни й використовуватися викладачами педагогічних ВНЗ під час розробки та викладання навчальних курсів із дисциплін “Психологія спілкування”, “Методи АСПН”, “Основи психокорекції” та інших.
Особистий внесок здобувача до публікацій, підготовлених у співавторстві, пов’язаний із теоретичним обґрунтуванням заявлених у статтях феноменів; із розробкою нових форм психокорекційної роботи в межах методу АСПН; з окресленням взаємозв’язків між теоретичними здобутками та їхнім практичним застосуванням у психокорекційній практиці.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується обґрунтованістю методологічних та теоретичних положень; застосуванням методів, адекватних до мети й завдань дисертації, а саме: використанням комплексу методик, переважно глибинно-психологічного спрямування, та застосуванням їх у груповій психокорекційній роботі за методом АСПН; системним аналізом емпіричного матеріалу, отриманого в процесі психокорекційної роботи; використанням теоретичних здобутків практичної психології; поєднанням кількісного і якісного аналізу результатів дослідження.
Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження. Концептуальні положення роботи висвітлено й обговорено на кафедрі практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер держреєстрації 23452 U 264) та плану НДР Академії педагогічних наук України з напряму “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”, (“Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”), кафедрі психології РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), кафедрі психології Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу. Концептуальні положення дисертації оприлюднено на VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта –” (Дніпропетровськ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих учених “Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2004), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта –” (Дніпропетровськ, 2005), науково-практичному семінарі “Методичні та теоретичні засади практичної психології” (Черкаси, 2005), семінарі-практикумі “Теоретичні та методичні засади практичної психології” (Ялта, 2005), IV Всеукраїнському навчально-методичному семінарі “Теоретичні та методичні засади практичної психології: проблема психічного вигорання” (Ялта, 2007).
Основні наукові положення дисертаційної роботи впроваджено у розробку галузевого стандарту вищої освіти Міністерства освіти і науки України, зокрема освітньо-кваліфікаційної характеристики “бакалавр” зі спеціальності 6.010100 “Практична психологія” (довідка № 26-03 від 18. 12. 2003 р.); у навчально-виховний процес Кримського гуманітарного університету (м. Ялта) (довідка № 36-01 від 14. 04. 2006 р.), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 963/ 01 –від 22. 03. 2007 р.), Львівського університету “Львівський Ставропогіон” (довідка № 34-01 від 14. 12. 2004 р.), Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини (довідка № 42-05 від 11. 09. 2005 р.), Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (довідка № 86 а/ 01 –від 23. 04. 2007 р.), Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (Росія).
Публікації. Основні результати дослідження викладено в 9 публікаціях, із них –одноосібних статей та 1 стаття в співавторстві у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; 3 матеріали наукових конференцій.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (472 найменування українською та іноземними мовами), та 15 додатків, що охоплюють 105 рисунків, 19 фотоілюстрацій, 10 фрагментів стенограм роботи психолога. Основний текст дисертації викладено на 196 сторінках, він містить 6 таблиць, 10 рисунків.
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, окреслено об’єкт, предмет, визначено мету й завдання наукового пошуку, сформульовано гіпотезу, презентовно базові методологічні та теоретичні положення, з’ясовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації результатів дослідження та структури роботи.
У першому розділі − “Системно-структурний підхід до цілісного феномену психіки в контексті категорії переживання” − висвітлено результати аналізу літературних джерел із проблеми переживань, що засвідчують увагу українських та зарубіжних дослідників у галузі психології до цього феномену (Р. Ассаджолі, Л. І. Божович, Г. М. Бреслав, О. А. Будницька, Ф. Є. Василюк, Л. С. Виготський, В. К. Вілюнас, К. Е. Ізард, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн, О. П. Саннікова, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, Т. С. Яценко та інші).
Аналіз наукових підходів до проблеми переживання дозволяє констатувати, що тривалий час у психології поняття переживання не було включеним в наукову термінологію і вивчалось у контексті емоцій та емоційних станів суб’єкта. У вітчизняних та зарубіжних дослідженнях (Г. М. Бреслав, К. Е. Ізард, О. М. Леонтьєв, А. Ліндслі, О. П. Саннікова, В. Томкінс та ін.) підкреслюється, що емоція насамперед характеризується внутрішнім станом суб’єкта –переживанням. При цьому розрізняють процес переживання психічну діяльність, пов’язану з його виникненням і перебігом, та зміст переживання, у якому відображається його соціальна зумовленість.
У розділі розглянуто провідні тенденції вивчення категорії переживань у філософії (А. Бергсон, Е. Гуссерль, В. Дільтей, У. Джемс, М. М. Троїцький, С. Франк, К. Ясперс та ін.), у яких взаємозв’язок феномену переживань із несвідомою сферою психіки представлений через метафізичне розуміння буття людини та сфери несвідомого. Проблема зв’язку переживань із сферою несвідомого опосередковано представлена у дослідженнях російських філософів Н. Я. Грота, П. Л. Лаврова, К. Д. Кавєліна, В. Кандинського та інших.
З’ясовано, що у контексті системно-структурного підходу до вивчення психіки особистості в психології (Б. Г. Ананьєв, Б. Ф. Ломов, В. І. Слободчиков, Б. М. Теплов та ін.) категорія переживання вивчається як форма вияву ставлення до ситуації, форма емоційного відображення, як цілісний психічний акт, що включає всі аспекти психіки й відображає усю повноту буття індивідуальності.
У розділі здійснено аналіз категорії переживання в контексті теорії функціональних систем П. К. Анохіна, який тлумачить емоції як фізіологічні стани організму, що мають суб’єктивне забарвлення і охоплюють усі види почуттів та переживань людини від глибоко травмуючих страждань до високих форм радості і соціального життєвідчуття. У контексті дослідження окресленої проблеми виявлено, що значущі переживання набувають статусу системоутворювального фактора. Це поглиблює розуміння їхньої ролі у формуванні тенденції запобігання травмівному досвіду в майбутньому, яка супроводжується соціально-перцептивними викривленнями, і, як наслідок, спричиняє закритість для нового досвіду.
Висвітлено провідні тенденції вивчення категорії переживання у контексті діяльнісного підходу (Ф. Є. Василюк, В. К. Вілюнас, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн та ін.). Зокрема, досліджуючи особливості процесу переживання, Ф. Є. Василюк розглядає свідомі аспекти даного феномену. Переживання трактується в даній концепції як певна форма психологічних захистів, особлива форма діяльності психіки, специфічна робота перебудови “життєвого світу”, основною метою якої є підвищення осмислення життя. При цьому поза дослідженнями залишалося несвідоме як внутрішній феномен, що не вписувався у зовнішньо детерміновану категорію психічного. Загалом аналіз наукових підходів до проблеми переживань дозволяє зробити висновок, що вивчення цього феномену відбувалося переважно в контексті функціонування свідомої сфери психіки. Відкритим залишається питання впливу переживань на структурування системних характеристик цілісної психіки суб’єкта.
У розділі представлено вивчення феномену переживань у розрізі психодинамічного підходу (Т. С. Яценко). Доведено, що важливу роль у формуванні несвідомої сфери психіки відіграють інфантильно значущі переживання, сформовані в едіповий період розвитку суб’єкта, і пов’язані як із взаєминами зі значущими людьми (первинними лібідними об’єктами), так і з загальним емоційним фоном розвитку. Значущі люди визначаються наявністю до них первинних лібідозних потягів (або мортідіозних відштовхувань), які невидимо програмують актуальну поведінку. Для несвідомого значущість переживання події є вагомішою, ніж кількісні чи статеві параметри, які набувають сили у процесі соціалізації. Найбільшу дієвість має переживання, яке є значущим для суб’єкта з внутрішньо зумовлених причин, якщо воно відповідає тенденціям захисної системи, особливо базовим захистам.
Інфантильні переживання зазнають витіснення, при цьому за витісненим змістом завжди стоїть енергія, яка зберігає тенденцію до прояву у свідомості та поведінці суб’єкта. Процеси витіснення та опору зумовлюють необхідність опосередкованої реалізації заблокованої енергії в замаскованому вигляді. Можливість прояву змісту несвідомого в поведінці забезпечує процес символізації.
За такого підходу до вивчення психіки в центрі уваги постає значущість переживання певної події суб’єктом, а не її статистичний показник, що відповідає вимогам екологічної валідності. При цьому значущість пізнається крізь призму внутрішніх механізмів поведінки та її емоційного сприйняття суб’єктом.
У другому розділі − “Переживання як чинник формування змісту несвідомого (на основі аналізу емпіричного матеріалу)” − досліджено глибинно-психологічну сутність феномену значущих переживань, яка полягає в здатності останнього впливати на структурування цілісної психіки суб’єкта, визначаючи домінантність неусвідомлюваних тенденцій поведінки.
Розглянуто поняття значущих переживань у психологічних концепціях Ф. В. Бассіна, М. О. Котіка, Р. Мак Маліна, А. С. Прангішвілі та ін. Дослідження Ф. В. Бассіна дозволили поглибити розуміння категорії значущих переживань. Зокрема, вивчення феномену відтіснення уможливило розкриття окремих аспектів значущих переживань: чим менш значущим для суб’єкта є переживання, тим легше воно відтісняється і тим менший опір воно чинить змісту свідомого, що його відтісняє. Феномен “відтіснення” є однією з форм потенційно несвідомого, який щільно пов’язаний із захисним механізмом витіснення. Відтіснення у певній мірі усвідомлюваний і керований процес. На відміну від відтіснення, механізм витіснення є глибинним процесом. Витіснені переживання продовжують діяти як неусвідомлювані визначаючі фактори поведінки.
Загалом у дослідженнях закцентовано увагу на впливі досвіду емоційного переживання на формування готовності до сприйняття та інтерпретації суб’єктом конкретних подій. Значущість переживання окреслює його цінність для суб’єкта та свідчить про вплив певного переживання на формування та структурування цілісної психіки.
У розділі представлено вивчення умов формування феномену значущих переживань у контексті психодинамічної теорії, що дозволило виокремити їхні різновиди: первинні (інфантильні) та вторинні (рис. 1). За мірою усвідомленості суб’єктом визначено приховану (неусвідомлювану) та виразну (усвідомлювану) значущість переживання щодо певного об’єкта. На емпіричному матеріалі доведено, що у формуванні значущих переживань суб’єкта важливу роль відіграє ставлення значущих людей до нього.
Рис. 1. Різновиди значущих переживань
З’ясовано, що первинна значущість переживання зумовлюється задоволенням чи незадоволенням інфантильних потреб суб’єкта (в едіповий період розвитку). Вирішальну роль при цьому відіграє механізм фіксації. Такі переживання впливають на структурування психіки суб’єкта і пов’язані з формуванням базових психологічних захистів. Останні формуються позадосвідно, під емоційно значущими впливами, і визначають спрямованість активності суб’єкта. Первинні значущі переживання задають потенційну значущість подальших подій та переживань, які з ними пов’язані. Вторинна значущість пов’язана з актуальними життєвими ситуаціями чи зовнішніми впливами, що виходять за межі буденного досвіду особи.
У цьому ж розділі розкрито взаємозв’язок значущих переживань суб’єкта із феноменами психологічних захистів, об’єктних відношень та умовних цінностей. Доведено, що первинні значущі переживання інтегруються з об’єктними відношеннями суб’єкта, які впливають на формування його емотивної сфери. Формування й детермінація глибинно-психологічних та умовних цінностей залежить від емотивності неусвідомлюваних тенденцій, що пов’язано з фіксованими (нерідко травмуючими) переживаннями. Встановлено, що умовні цінності за семантикою можуть трансформуватися в значущі для особи переживання.
На основі аналізу емпіричного матеріалу доведено, що значущість переживання визначається його взаємозв’язком як із психічною травмою, так і з ситуацією успіху. У розділі доведено, що особливого значення для суб’єкта набувають психологічні травми, які стосуються раннього (едіпового) періоду розвитку. Переживання, що пов’язані із травмуючими подіями, піддаються витісненню, але зберігають тенденцію до актуалізації у поведінці особи.
Виявлено, що фіксацію значущих переживань може спричинювати як уявна, так і реальна психічна травма. На основі аналізу емпіричного матеріалу встановлено, що деструктивний вплив на переживання суб’єкта може здійснювати травма, пережита первинним лібідним об’єктом (батьком чи матір’ю) за рахунок ідентифікації з ним. Констатується ефект гіперболізації та мінімізації суб’єктом психічної травми. З’ясовано особливості травмівних переживань у контексті втрати значущої людини, особливу роль при цьому відіграє ідентифікація з втраченим об’єктом. Розкрито специфіку травмівних переживань, зумовлених перенесеною фізичною травмою, яка нерідко є стимулом для актуалізації значущих переживань, сформованих у контексті взаємин із первинними лібідними об’єктами. При цьому інфантильні детермінанти таких переживань маскуються актуальною значущістю подій.
У розділі на підставі аналізу емпіричного матеріалу доведено, що переживання набуває значущості незалежно від валентності (позитивна чи негативна). Остання визначається наслідками впливу переживання на життєдіяльність суб’єкта. Констатується факт виникнення фрустраційних переживань у зв’язку із задоволення інфантильної потреби суб’єкта. Зокрема, задоволення інфантильної потреби єднання з первинним лібідним об’єктом, може спричинювати травмівні переживання, які зумовлюють стійку залежність суб’єкта від минулого досвіду. Встановлено, що у випадку позитивної валентності значущого переживання підсилюється прагнення до повтору, негативна валентність переживань зумовлює формування тенденції запобігання аналогічним травмам у майбутньому. Виявлено факт “приглушення” значущості переживань актуальною ситуацією, що спричинює їхнє подвійне посилення.
Розкрито взаємозв’язок травмівних переживань та явища психічного вигорання. Встановлено, що спільним для зазначених феноменів є підвищення внутрішньої напруги суб’єкта, перевитрати психічної енергії, що спричиняє емоційне виснаження. Після травмуючої події людина відчуває у собі певні зміни: з’являється почуття незахищеності та невпевненості у собі, що проявляється у поведінці та взаємодії з іншими людьми (зникає легкість та невимушеність, натомість може з’являтися роздратованість). Перелічені явища є як передумовою, так і наслідком виникнення психологічного неблагополуччя особи і є ознаками емоційного вигорання. Пережиті травми (першоосновою актуалізації яких є інфантильний досвід), що є досить сильними за емоційною потужністю та пов’язані із фрустрацією життєво важливих потреб суб’єкта (самореалізація, відпочинок, та ін.) зумовлюють формування тенденції до психічного вигорання.
У дисертації доведено, що формування індивідуально-неповторних психічних закономірностей визначається емоційною значущістю переживань суб’єкта в контексті індивідуальних ідентифікацій (перенесень, заміщень). При цьому переживання часто пов’язані з драматичними подіями, а тому, в силу фіксації, зумовлюють залежність суб’єкта від минулого досвіду.
Підтверджено діагностичну та психокорекційну спроможність методу АСПН в аспекті пізнання впливу значущих переживань на структурування підсвідомого, що сприяє послабленню деструктивних тенденцій психіки, породжуваних особистісною проблемою суб’єкта.
Психокорекційний процес за методом АСПН забезпечує можливість пізнання суб’єктом функційних особливостей несвідомої сфери, цілісних виявів психіки в єдності свідомих та несвідомих аспектів, що передбачає усвідомлення впливу витіснених переживань на формування провідних тенденцій поведінки.
У третьому розділі − “Результати дослідження переживань як фактора структурування системних характеристик психіки” − на підставі аналізу емпіричного матеріалу доведено, що пізнання ролі значущих переживань у структуруванні системності психіки можливе за умови застосування методик глибинно-психологічного спрямування, що ґрунтуються на спонтанності й невимушеності поведінки: створення казки власного життя за допомогою предметних моделей, психодрама з використанням прийому діагностико-корекційного дублювання протагоністом висловлювань психолога, аналіз комплексу психомалюнків у поєднанні із психодраматичними прийомами висловлювання психолога від імені образу на малюнку, звернення протагоніста до самого себе на малюнку, звернення протагоніста до образу на малюнку тощо.
На основі проведеного дослідження констатується, що метод АСПН забезпечує можливість спонтанної об’єктивації переживань суб’єкта, пов’язаних із значущими подіями життя. Ця спонтанність визначається і змістовно детермінується тенденціями несвідомого, що забезпечують активність і неповторність поведінки особи. Підкреслено, що підхід до психокорекції у межах психодинамічної теорії не передбачає цілеспрямовану актуалізацію значущих переживань суб’єкта, оскільки імперативне введення у свідомість витіснених переживань, без попереднього системного аналізу особистісної проблеми, викликатиме дію опорів, що може ускладнювати психоаналітичну процедуру.
У дисертації доведено ефективність психоаналізу комплексу тематичних малюнків у пізнанні значущих переживань суб’єкта та їхнього впливу на формування системи психологічних захистів, виникнення деструктивних тенденцій психіки, динаміку умовних цінностей. Психоаналітична інтерпретація ґрунтується на процесуальній діагностиці, відповідно до якої гіпотеза вибудовується не лише поступово і багаторівнево (порційно), але в такий же спосіб здійснюється її перевірка на основі плинних діалогічних взаємодій з автором, які носять водночас діагностичний та психокорекційний зміст. Підкреслено, що у процесі аналізу емпіричного матеріалу важлива роль належить психокорекційному діалогу з автором малюнків, що має психодіагностично-корекційну спрямованість і сприяє цілісному пізнанню психіки.
Розкрито особливості застосування психодраматичних прийомів у поєднанні з іншими методиками, зокрема, предметними моделями, що підвищує ефективність психокорекційного процесу, що слугує проникненню в сутність особистісної проблеми суб’єкта, сприяючи вияву впливу значущих переживань на формування усталених тенденцій психіки. Виявлено, що витіснене значуще переживання відривається від первинної ситуації, екстраполюючись на актуальні ситуації взаємодії з людьми, що створює зону психологічного ризику для суб’єкта.
У контексті глибинно-психологічного пізнання виливу значущих переживань на структурування системних характеристик підсвідомого доведено ефективність використання прийому створення “Казки власного життя” за допомогою спонтанно обраних предметних моделей, які набувають метафоричності у психоаналітичному процесі. Встановлено, що пережиті суб’єктом значущі події можуть зміщуватися в процесі їх вербального представлення у часі і просторі, а метафоричність їх представлення детермінується системною упорядкованістю психіки, органічно поєднуючись із канвою базових захистів. Об’єктивація переживань, пов’язаних із значущими стосунками та подіями життя, слугує усвідомленню їх впливу на формування деструктивних тенденцій поведінки, що сприяє нівелюванню впливу минулого досвіду, який зберігає емоційне навантаження та спрямуванню капсульованої (в едіпів період розвитку та під впливом травмівних переживань) енергії у продуктивному напряму, оптимізації психологічного стану суб’єкта, розвитку самоусвідомлення та соціально-перцептивного інтелекту.
Підтверджено результативність методу АСПН у нівелюванні деструктивного впливу витіснених значущих переживань на формування тенденцій до блокування емоційної сфери, психологічної смерті, психологічної імпотенції.
У розділі представлено результати лонгітюдного дослідження, що проводилося із використанням спостереження та тестових методик (метод дослідження рівня суб’єктивного контролю (РСК) та методика оцінювання значущості емоцій Б. І. Додонова).
У процесі проведення тестового дослідження було сформовано репрезентативну вибірку студентів (120 осіб), на основі якої створено експериментальну (60 осіб) та контрольну (60 осіб) групи. Експериментальну групу становили студенти психологічного факультету, які впродовж п’яти років проходили курс глибинної психокорекції за методом АСПН. Проведення тестових методик відбувалося до проходження студентами активного соціально-психологічного навчання та після нього. До складу контрольної групи увійшли студенти інших факультетів, які не проходили психокорекційних занять за методом АСПН.
Для порівняння достовірності відмінностей між двома вибірками було використано метод Манна-Уітні для незв’язаних вибірок. Оскільки при непараметричних обрахунках використовуються не абсолютні значення, а їх ранги, то вибірку охарактеризовано не за значенням середнього арифметичного, а за показником медіани. Для спрощення подання матеріалу в таблицях поряд із показниками медіани, розмаху та 25%-го і 75%-го квартилів також подаємо і середні арифметичні значення цих даних, їх похибку та середньоквадратичне відхилення.
Згідно з результатами дослідження рівня суб’єктивного контролю (РСК), у студентів експериментальної групи, унаслідок проходження психокорекційних занять за методом АСПН, спостерігаються позитивні зміни показників загальної інтернальності. У студентів першого курсу (обох груп) зафіксовано низькі показники як рівня загальної інтернальності, так і у сфері досягнень, невдач, сімейних та виробничих стосунків, також в аспекті здоров’я і хвороби (табл. 1).
У студентів третього та п’ятого курсів експериментальної групи показники за шкалою рівня загальної інтернальності є достовірно вищими (див. табл. 1), порівняно з показниками контрольної групи. Це свідчить про розвиток відповідальності за свої дії та професійну реалізацію, усвідомлення власного внеску в актуальні ситуації, підвищення організації власних дій та здатності до самоаналізу та самоконтролю. Встановлено, що у студентів третього курсу експериментальної групи порівняно з контрольною, помітно зростають показники за шкалою інтернальності у сфері сімейних стосунків та відносно здоров’я і хвороби (див. табл. 1). Це підтверджує розвиток рівня суб’єктивного контролю у контексті емоційно-негативних подій та ситуацій, які відбуваються у сімейному житті, а також свідчить про розвиток відповідальності за власний стан здоров’я.
Таблиця 2
Показники інтернальності у обстежуваних контрольної та експериментальної груп 3-го курсу
Примітка: ** - Р<0,01 та *** - Р<0,001 достовірність різниць між контрольною та експериментальною групами в межах одного курсу.
Згідно з результатами тестової діагностики дослідження рівня суб’єктивного контролю, в учасників експериментальної групи п’ятого курсу значно підвищуються показники у сфері досягнень, невдач, виробничих та сімейних стосунків, а також у за шкалою здоров’я й хвороби. Це підтверджує розвиток рівня суб’єктивного контролю у контексті емоційно-негативних подій та ситуацій, які відбуваються у сімейному житті, а також свідчить про розвиток відповідальності за власний стан здоров’я.
Таблиця 2
Показники інтернальності у обстежуваних контрольної та експериментальної груп 5-го курсу
Примітка: ** - Р<0,01 та *** - Р<0,001 достовірність різниць між контрольною та експериментальною.
Як показали результати тестового дослідження, у контрольній групі у процесі навчання з першого по п’ятий курс також відбувається зростання рівня суб’єктивного контролю, але дані зміни не мають достовірних різниць (див. табл. 2)
Зі студетами, які входили до складу експериментальної групи, додатково було застосовано методику оцінювання значущості емоцій Б. І. Додонова.
І курс ІІІ курс V курс
Рис. 2. Показники значущості емоцій
При Матеріальний аспект, залежність від схвалення та допомоги інших, самореалізація
Згідно з отриманими результатами, під впливом психокорекційних занять за методом АСПН у студентів зафіксовано динаміку значущості емоцій з першого по п’ятий курси навчання (рис. 2): збільшується цінність власної самореалізації (третій курс – 31 %, п’ятий курс – 55 %), знижується, порівняно із показниками студентів першого курсу, пріоритетність матеріального аспекту (третій курс – 50%, п’ятий курс – 33 %) та залежність від схвалення оточуючих людей (третій курс – 18%, п’ятий курс – 11 %). У той же час актуалізується цінність пізнання нового, знайомства із вражаючими науковими фактами, захоплення від результатів власної діяльності, що загалом вказує на підвищення здатності до засвоєння нового досвіду, тенденцію до саморозвитку та самореалізації.
Констатовано, що проходження студентами цілісного курсу психокорекції сприяє підвищенню рівня розвитку загального суб’єктивного контролю стосовно різних типів подій, здатності студентів до самоорганізації, адаптації до мінливих ситуацій. Такі результати засвідчують позитивні особистісні зміни студентів під впливом психокорекційних занять, що є показником їхньої психологічної відкорегованості.
Унаслідок наукового пошуку доведено, що за допомогою тестів можливе пізнання переживань, значущість яких визначається соціальними змінами (приміром, вступ до ВНЗ), усвідомленням наслідків певної ситуації щодо майбутніх перспектив (кар’єрний ріст тощо), задоволенням потреб (матеріальний комфорт та ін.). Проте тестові методи не забезпечують виявлення глибинних детермінант значущих переживань, які мають вплив на структурування цілісної психіки суб’єкта.
Одержані в ході дослідження результати дозволяють сформулювати такі висновки:
Наукові перспективи подальшої дослідної роботи ми вбачаємо в пошуках нових методів пізнання значущих переживань та в поглибленому вивченні функційних особливостей несвідомого в його взаємозв’язках зі свідомим.
Основний зміст дослідження відображено в таких публікаціях:
АНОТАЦІЇ
Бондаревська Л. Л. Переживання у структуруванні системних характеристик підсвідомого (на матеріалі АСПН). − Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 − педагогічна та вікова психологія. − Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. − Івано-Франківськ, 2007.
Дисертацію присвячено дослідженню феномену переживань та виявленню їхнього впливу на структурування системних характеристик підсвідомого. У роботі висвітлено теоретичні підходи до проблеми переживань, здійснено їх порівняння з розумінням феномену переживання в психодинамічному підході.
Розкрито психологічний зміст категорії значущих переживань та виявлено їхню глибинно-психологічну сутність. З’ясовано, що окреслений феномен детермінується як зовнішніми впливами (подією), так і глибинними механізмами психіки, які актуалізуються в синтезі з попереднім досвідом переживань. Доведено, що переживання інтегрує ставлення суб’єкта до події, у цьому процесі формується індивідуально-неповторне сприйняття ситуації.
З’ясовано умови виникнення значущих переживань, доведено їхній зв’язок із психологічними захистами, на формування яких мала вплив психічна травма, з об’єктними відношеннями та умовними цінностями суб’єкта. Досліджено особливості впливу травмуючих переживань на тенденції до: психічного вигорання; психологічної смерті; психологічної імпотенції.
Обґрунтовано необхідність здійснення глибинної психокорекції впливу значущих переживань на деструктивні тенденції психіки, доведено результативність проходження майбутніми психологами-практиками психокорекції за методом АСПН у контексті виявлення значущих переживань.
Ключові слова: переживання, значущі переживання, підсвідоме, глибинні механізми психіки, едіпів комплекс, психологічні захисти, психічна травма, метод активного соціально-психологічного навчання, психокорекція.
Бондаревская Л. Л. Переживание в структурировании системных характеристик подсознательного (на материале АСПО). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук за специальностью 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. – Ивано-Франковск, 2007.
Диссертация посвящена исследованию феномену переживаний и выявлению их влияния на структурирование системных характеристик подсознательного. В работе представлены теоретические подходы к проблеме переживаний в украинской и зарубежной психологии, осуществлено их сравнение с основными положениями психодинамического подхода.
Раскрыто глубинно-психологическую сущность категории значимых переживаний, которая заключается в их способности осуществлять влияние на структурирование системных характеристик подсознательной сферы психики. Доказано взаимосвязь значимых переживаний с психологическими защитами, объектными отношениями и условными ценностями субъекта.
На эмпирическом материале исследованы условия формирования значимых переживаний и выявлены их виды: первично значимые (инфантильные) и вторично значимые (актуальные). При этом первично значимые обуславливают потенциальную значимость вторичных. Доказано, что первично значимые переживания формируются на стадии раннего развития субъекта (эдипов период) в контексте отношений с либидными объектами (значимые отношения).
Инфантильные значимые переживания влияют на формирование системы психологических защит (базовых и ситуативных), объектных отношений, глубинно-психологических и условных ценностей субъекта.
Раскрыто взаимосвязь между значимыми переживаниями и психической травмой (реальной или мнимой). Первичные значимые переживания, связанные с инфантильной психологической травмой, обуславливают готовность к восприятию дальнейших ситуаций, что определяет характер связанных с ними переживаний.
Особое внимание уделено травмирующим переживаниям, обусловленных потерей значимого объекта и физической травмой. Раскрыто особенности влияния травмирующих переживаний на тенденцию к психическому выгоранию и доказано эффективность глубинной психокоррекции в аспекте предупреждения эмоционального выгорания у будущих психологов-практиков.
Представлены результаты использования тестовых методик, которые подтверждают результативность прохождения будущими психологами-практиками психокоррекции по методу АСПО в контексте выявления и нивелирования влияния значимых переживаний.
Обоснована необходимость осуществления глубинной психокоррекции последствий влияния переживаний на формирование деструктивных тенденций психики субъекта, доказана результативность метода АСПО в его глубинном диагностико-коррекционном аспекте.
Ключевые слова: переживание, значимые переживания, подсознательное, глубинные механизмы психики, эдипов комплекс, значимые отношения, психологическая защита, психическая травма, метод активного социально-психологического обучения, психокоррекция.
L. Bondarevska. Emotions in the structuring of systemic characteristics of subconsciousness (based on ASPT). – Manuscript.
The dissertation is submitted for a candidate of psychological sciences degree in the speciality 19.00.07 – educational and age psychology. – Prykarpatsky national university named after Vasyl Stefanek. – Ivano-Frankivsk, 2007.
Dissertation is dedicated to investigation of the phenomenon of emotions and to discovering of their influence on the structuring of systemic characteristics of subconsciousness. Theoretical approaches to the problem of emotions have been revealed and their comparison with understanding of the phenomenon of emotions in the psychodynamic approach has been made in the dissertation.
The psychological matter of the category of significant emotions has been revealed and their deep psychological essence has been discovered. The conditions of forming significant emotions have been established and their relation to the system of psychological defense, objective attitudes and individual conventional values has been proved.
The connection between significant emotions and psychic trauma has been stated. The peculiarities of influence of traumatizing emotions on the tendency to a psychic burnout have been investigated.
The necessity of exertion of deep psychological correction influence of significant emotions upon destructive psychic tendencies has been grounded. It has been proved that it is effective for the future psychologist-experts to pass psychological correction based on the method of ASPT in the context of establishing of influence of significant emotions.
The keywords: emotions, significant emotions, subconsciousness, deep mechanisms of mind, Oedipus’ complex, psychological defenses, social perceptive distortions, active social psychological teaching method, psychological correction.