Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України
комунальний вищий навчальний заклад
«Олександрійський педагогічний коледж
імені В.О. Сухомлинського»
Навчально-методична картка заняття №
Назва та номер спеціальності 5.01010201 “Початкова освіта”
5.01020101 „Фізичне виховання”.
Предмет: Психологія.
Тема: Увага
Поняття про увагу та її фізіологічні основи. Значення уваги в життя та діяльності людини. Види уваги (мимовільна, довільна, післядовільна). Властивості уваги. Причини нестійкості уваги. Неуважність, її види. Увага та особистість.
Вид заняття: лекція
Мета заняття:
дати поняття про увагу; визначити фізіологічні основи уваги; розкрити значення уваги в житті та діяльності людини; сформувати вміння розрізняти види уваги (мимовільна, довільна, післядовільна); ознайомити з властивостями уваги; визначити причини нестійкості уваги; дати поняття про неуважність, визначити її види; розкрити взаємозв`язок уваги та формування особистості; розвивати увагу, пам'ять, мислення, вміння аналізувати, узагальнювати і робити висновки; виховувати любов до майбутньої професії, формувати пізнавальний інтерес.
Обладнання: роздатковий матеріал.
Література:
Основна:
Психологія: Навчальний посібник /за ред. В.А. Крутецького. К., 1978. – 283 с.
Психологія: Навчальний посібник/ О.В.Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л.Зливков. – К: „ІНКОС”, 2005. – 352 с.
Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. К., 2004. – 304 с.
М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К., 2004. – 487 с.
Психологія: Навчальний посібник/ за ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: „Либідь”, 2001 – 558 с.
Додаткова:
Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навчальний посібник. – К., 2004. – 304 с.
Психологічна енциклопедія/ О.М. Степанов. – К.: «Академівидав», 2006. – 424 с.
Варій М.Й. Психологія: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 288 с.
Цимбалюк І.М. Психологія: Навчальний посібник. – К., 2004 – 216 с.
Структура заняття
5.Підведення підсумків.
Дослідити властивості уваги (за методикою Немова).
Тема: Увага
План.
1.
Поняття про увагу.
Значення уваги в житті людини.
Навколишнє середовище постійно впливає на орга ни чуття людини, проте не всі подразники вона відображає однаково чітко. Захоплений своєю працею, робітник не по мічає, що довкола нього відбувається, хоч на виробничій ділянці вирує життя: метушаться люди, гуркочуть механіз ми. З того, що залишається в полі його зору, одне сприй мається чітко, а інше відступає на задній план і тільки в міру потреби включається в зону ясного бачення.
Свідомість індивіда не спроможна відобразити все, що робиться навколо нього, не може з'ясувати водночас усі питання складного завдання. Для їх чіткого усвідомлення потрібне виділення окремих предметів і явищ дійсності та послідовне їх відображення. Можливості ясного бачення до рослої людини обмежуються 4—6 об'єктами одночасно Тому вона завжди спрямована на щось, уважна до одних предметів і явищ навколишнього середовища й неуважна до інших.
Функцію уваги можна порівняти з лінзою, яка зби рає у фокус сонячні промені й запалює дерево. Так і увага збирає у фокус розумові сили людини й спрямовує їх на розв'язування проблем, що постають перед нею. Саме зосередженість на об'єктах дає змогу поглибити бачення, деталізувати явища та успішно розв'язати проблему. Якщо людина розпорошує пізнавальні і продуктивні сили одно часно на багатьох питаннях, у неї залишається менше сил, а звідси — слабкі результати. Послідовне зосередження уваги спочатку на одному питанні, а потім на іншому дає можливість глибше вивчати їх у всіх деталях і досягати ваго міших успіхів.
Увага — не саме відображення, вона не має свого пред мета пізнання. Це не самостійний психічний процес, а швид ше його необхідна умова, форма окремої відображувальної й продуктивної діяльності на різних рівнях свідомості.
√Отже, увага є формою організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості й зосередженості свідомості на об'єктах, що забезпечує їх виразне відображення.
√Увага – це форма психічної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості і зосередженості свідомості людини на певних об'єктах.
Увага завжди тісно пов'язана з діяльністю людини, за безпечує її свідомий характер, а також нею стимулюється і регулюється. Діяти — означає бути уважним до об'єктів діяльності. Напруження в діяльності завжди пов'язане з від повідним напруженням уваги. Увага слугує внутрішньою умовою психічної діяльності, завдяки увазі чуттєве відобра ження об'єктів зовнішнього світу відбивається у свідомості суб'єкта, а кожний акт цілеспрямованої діяльності доходить до свідомості. Саме від зосередженості уваги залежать пов нота, чіткість і ясність нашого сприймання, уявлення, вирішення повсякденних проблем.
Увага властива кожній людині, але розвинута по різному. На основі уваги розвивається уважність – це позитивна риса характеру. Ця риса здатна розвивати спостережливість – здатність помічати щось малопомітне, вона є складовою частиною кожного пізнавального процесу.
√Увага не є самостійним психічним процесом. Вона не відображає властивості предмета, ні зв'язків, ні відношень між ними. Її змістом є зміст тієї психічної діяльності, в яку вона включається.
Значення уваги в житті людини.
2.
Фізіологічні основи уваги
В розробці фізіологічних основ уваги велику роль зіграли роботи видатних російських фізіологів І. П. Павлова і А. А. Ухтомського.
Вже в висунутому І. П. Павловим поданні про особливі реакції нервової системи - орієнтовних рефлексах √(рефлекс «що таке?», як його називав І. П. Павлов) містилося припущення про рефлекторну природу мимовільної уваги. Подразники, сигнали, що надходять в мозок, викликають орієнтовно-дослідну реакцію. «Ми вдивляємось в образ, що виявляється, дослухаємось до виникаючих звуків, посилено втягуємо новий запах...» - писав І. П. Павлов. Всі ці прояви забезпечують постійну готовність організму до несподіванок, готовність відповісти на будь-які обставини тією або іншою формою поведінки. Іншими словами, людина або тварина стає уважною ще до оцінки події, що настала.
На сьогоднішній день вивчені досить складні орієнтовні реакції. Вони складають собою цілий комплекс, зв'язаний з активністю значної частини організму. До нього входять зовнішні рухи (такі, як поворот очей і голови у напрямку подразника), а також зміни чутливості певних аналізаторів; зміни характеру обміну речовин; зміни дихання, серцево-судинні і шкіряно-гальванічні реакції, тобто вегетативні зміни; зміни електричної активності мозку.
√Згідно з ідеями І. П. Павлова і А. А. Ухтомського явища уваги пов'язані з підвищенням збудливості певних мозкових структур в результаті взаємодії процесів збудження і гальмування. Концентрація психічної діяльності в певному напрямку і одночасне відволікання від усього іншого досягається завдяки закону взаємної індукції нервових процесів збудження і гальмування у корі великих півкуль головного мозку. На думку І. П. Павлова, в кожний момент часу в корі є якась дільниця, що характеризується найбільш сприятливими, оптимальними умовами для збудження. Ця дільниця (її звуть «домінантою» за термінологією А. А. Ухтомського) виникає за законом індукції нервових процесів; при цьому нервові процеси, що концентруються в одній області кори мозку, викликають гальмування в інших її областях (і навпаки). Так забезпечуються оптимальні умови для сприймання і міркування того, на що спрямована увага.
√Наприклад, якщо людина виконує якусь діяльність (читає книгу, пише конспект) у неї в корі півкуль головного мозку виникає сильний осередок збудження (зоровий центр). Він оптимальний і домінуючий над іншими. В цей час загальмовуються інші ділянки кори півкуль головного мозку за законом індукції нервових процесів, таким чином фізіологічною основою уваги є виникнення в корі півкуль головного мозку оптимального осередку збудження, який негативно індукує суміжні ділянки.
Осередок збудження – динамічний, він постійно переміщується по корі півкуль головного мозку.
3.
Види уваги.
Умови забезпечення і проявів того чи іншого виду уваги
За характером походження і засобам здійснення розрізняють три основних види уваги:
• довільна;
• мимовільна;
• післядовільна.
Мимовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів людини і без вольових зусиль з її сторони.
Причини виникнення мимовільної уваги
Виникнення мимовільної уваги визначається фізичними, психофізіологічними і психічними чинниками. Основними умовами його виникнення потрібно вважати особливості подразника, його новизну, силу впливу, відповідність актуальної потреби і т. д.
Довільна увага – це така увага, при якій людина ставить мету і прикладає вольове зусилля, щоб бути уважним. (Н., вчитель, який проводить урок, хірург, водій повинні бути уважними).
Довільна увага є вищим видом уваги, яка виникає, коли для досягнення певної мети людина ставить перед собою певну задачу, робить те, що необхідно, для утримання уваги необхідно буде певне вольове зусилля.
Причини, які допомагають зосередитись людині
Псілядовільна увага – це така увага при якій людина спочатку ставить перед собою мету і прикладає вольові зусилля, щоб бути уважним, а потім в процесі діяльності виникає інтерес до неї і зникає необхідність у вольових зусиллях для того, щоб бути уважним.
Післядовільна – це така увага, коли в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значними стають зміст і сам процес діяльності (а не тільки її результат, як при довільній увазі), не потрібні вольові зусилля.
Післядовільна увага характеризується тривалою і високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов'язують найбільш інтенсивну і плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці.
4.
Властивості уваги
5.
Причини нестійкості уваги. Неуважність, її види
Неуважність – це нестійкість уваги, поверхнева її зосередженість, нездатність людини тривало затримуватись на певному об'єкті.
Види неуважності:
Причини нестійкості уваги
7.
Увага і особистість
Людина не народжується з певними якостями уваги. У процесі формування особистості людини розвивається, вдосконалюється і формується його увагу. У процесі діяльності дитини, в ході навчання і виховання і під впливом умов життя формується властивості особистості дитини, особливості його особистості (ідейна спрямованість, мотиви діяльності, потреби, інтереси). У діяльності формуються і змінюються якості та особливості уваги.
Ідейна спрямованість, світогляд, переконання - ці властивості особистості людини визначають, що треба зробити основним і поставити в центр уваги людини, визначають, чому людина так багато приділяє уваги даної діяльності, дають можливість зрозуміти мотиви спрямованості і зосередженості його діяльності. У цій ідейно спрямованої діяльності в той же час виховується, і формується різні сторони уваги людини.
К. Маркс довгий час працював над книгою «Капітал». Він зосередив всю увагу, всі сили на цій праці, підкорив і спрямував свою діяльність на здійснення цієї великої мети. Ось що він писав в одному з листів: «Чому ж я вам не відповідав? Тому, що я весь час перебував на краю могили. Я повинен був, тому використовувати кожен момент, коли я бував, працездатний, щоб закінчити свій твір, якому я приніс у жертву здоров'я, щастя життя і сім'ю».
Коли людина проявляє чуйність і турботливість по відношенню до інших людей (а з цим пов'язана уважність до іншої людини), він керується в цьому випадку моральними мотивами, виходить зі своїх переконань, світогляду. В увазі, таким чином, виявляються моральні риси людини - один не помічає, що товариш потребує допомоги, інший, навпаки, виявляє увагу; один, сидячи в автобусі, не помічає, що треба поступитися місцем старій людині, інший відразу це зробить.
Увага невіддільне від спрямованості та інтересів особистості, від потреб людини, воно може виникати за мотивами пізнавальним і моральним. Інтереси і потреби можуть сприяти формуванню стійкої уваги та інших якостей уваги. У школяра проявився великий інтерес і любов до тварин. У нього виникає потреба задовольнити цей інтерес у діяльності з тваринами і бажання більше знати про життя тварин. У зв'язку з цим у хлопчика виникло загострену увагу до всього, що пов'язано з тваринним світом. З розвитком інтересу створюється стійке увагу: школяр довго може стояти і спостерігати за життям, звичками тварин. Він із захопленням читає книги про тварин, він домігся того, що став активно брати участь у роботі гуртка при зоопарку, а влітку допомагати в роботі на фермах. Під впливом стійкого інтересу і діяльності в його цікавить області у хлопчика формувалося стійка увага, він міг надовго зосередитися на цікавому для нього справі, навмисно був уважним у тих випадках, коли його відволікали від улюбленого заняття, або він втомлювався, або коли його відволікали від улюбленого заняття, або він втомлювався, або коли треба було зайнятися мало цікавою справою в ім'я цього цікавого.
Уважність людини проявляється як риса характеру, як вираз звичних форм поведінки у ставленні до себе, до інших людей, до праці і так далі.
Увага та уважність треба виховувати, і з тимчасового стану формувати рису характеру. Старий вчитель розповідає, як він вчить дітей по очах, по мові, по рухах, по дрібних деталей поведінки відчути горе, сум'яття, відчай іншої людини, і перш за все своєї матері. Одного разу до нього прибігли його вихованці, стривожені, схвильовані. На березі ставка вони побачили стару жінку. «Вона сидить, а в очах у неї велике горе. Їй треба чимось допомогти. Тільки чим? »- Звернулися хлопці до вчителя. Разом пішли до далекого ставку. Виявилося, у жінки, яка втратила на війні двох синів, недавно помер чоловік. З тих пір діти стали її близькими друзями, врятували жінку від самотності.
Увага пов'язано з вольовими діями людини. Він свідомо мобілізує свою увагу, роблячи для цього вольове зусилля. Невіддільне увагу і від наполегливості: домогтися поставленої мети в праці, навчанні, долати труднощі можна тільки при організованому уваги. Яскраво виступає увагу в цілеспрямованих діях людини при плануванні, самоконтролі.
У людей різних професій виявляються особливості уваги, пов'язані з характером їх трудової діяльності, яка вимагає прояву особливого, професійного уваги (наприклад, друкарці, стенографістці потрібна велика зосередженість і стійкість уваги; водієві машин потрібне швидке перемикання уваги; вчителю потрібно розподіл і зосередженість уваги).
Отже, властивості особистості людини, їх розвиток і вдосконалення впливають на розвиток певних сторін уваги, але й розвиток уваги впливає на формування властивостей особистості людини.
«Пройшла людина повз страждань і горя іншої людини, не помітила, не звернула уваги один і в другий раз - ось і виховується черствий, сухий егоїст. Проявивши увагу до людині один раз, він не зможе бути байдужим і вдруге - так формується чуйність, чуйність, проявляється інтерес до життя інших людей, і це все впливає на погляди, переконання особистості».