Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
61 Планування витрат на підготовку й освоєння виробництва нової продукції.
На етапах розроблення нової продукції, коли немає комплекту технічної документації та нормативної бази, витрати, пов’язані з цим, визначають як прогнозні величини. При цьому використовують різні методи прогнозних оцінок, серед яких основними є параметричні методи обчислення собівартості продукції, до яких належать методи питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний
Згідно з методом питомих витрат собівартість нової продукції обчислюють як добуток питомої собівартості аналогічного (базового) виробу, який уже освоєний виробництвом, і параметра нового виробу. Цей параметр залежить від типу виробу й найбільшою мірою впливає на собівартість (наприклад, потужність двигунів, вантажопідйомність автомобілів).
За баловим методом кожен параметр нового та базового виробу оцінюють певною кількістю балів (експертним шляхом) його відносного впливу на собівартість виробу. Собівартість базового виробу ділять на суму балів усіх параметрів виробу й у такий спосіб знаходять собівартість одного бала (Сб)
За допомогою кореляційного методу встановлюють залежність (лінійну, ступеневу) собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, які виведено на основі аналізу фактичних даних за групою аналогічних виробів.
Обчислюючи собівартість нового виробу агрегатним методом, спочатку знаходять собівартість окремих частин даного виробу (агрегатів), а потім — їхню суму — собівартість нового виробу з урахуванням витрат на монтаж чи складання. Цей метод визначення собівартості нової продукції використовують для складних виробів.
Здійснення планування процесу освоєння виробництва передбачає вивчення та виявлення характерних особливостей практики початкового етапу виробництва, максимально повне врахування закономірностей руху параметрів цього процесу, визначених на основі аналізу їхньої реальної поведінки.
Загальною економічною закономірністю періоду освоєння випуску нової техніки є наявність підвищених витрат початкового виробництва.
62 Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції.
Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва — це доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт з підготовки виробництва, проведення необхідних розрахунків з обсягу робіт, складання графіків виконання останніх.
За умов становлення ринку важливим є скорочення термінів технічної підготовки з метою прискорення впровадження досягнень науки та техніки у виробництво; зменшення витрат на виробництво; підвищення якості робіт та своєчасного зайняття власної ринкової ніші.
Із метою скорочення термінів підготовки виробництва використовується метод паралельного та паралельно-послідовного ведення робіт. Паралельне та паралельно-послідовне виконання всіх робіт скорочує терміни технічної підготовки й освоєння нової продукції. У результаті поєднання різних стадій проектування загальний цикл підготовки різко скорочується.
Організація робіт із технічної підготовки виробництва базується на послідовному чи паралельно-послідовному виконанні робіт по стадіях і етапах.
Послідовне виконання полягає в тому, що кожна наступна стадія (етап) починається тільки після повного завершення попередньої. У цьому разі загальний цикл технічної підготовки виробництва у календарних днях визначається за формулою:
,
де п – кількість стадій (етапів) технічної підготовки виробництва нової продукції.
Цикл технічної підготовки можна скоротити шляхом скорочення циклу виконання окремих стадій або частковим поєднанням виконання стадій. При цьому дотримуються правила: якщо наступна стадія (етап) більш тривала, то її можна починати майже одночасно з попередньою; якщо наступна стадія менш тривала, то її початок потрібно змістити вправо по шкалі часу у відношенні до початку пов’язаної з нею попередньої стадії.
Цикл технічної підготовки виробництва нової продукції при поєднанні за часом стадій (етапів) визначається за формулою:
,
де k4 – середній коефіцієнт паралельності виконання стадій (етапів) технічної підготовки виробництва в залежності від конкретних умов виробництва (k4=0,3:0,7).
Із метою координації у часі стадій і етапів підготовки виробництва складаються (з урахуванням можливого поєднання часу їх виконання) графіки підготовки виробництва, що дозволяє відобразити календарні терміни початку та завершення, цикл стадій і етапів, а також всю підготовку виробництва.
63 Сітьові методи планування підготовки та освоєння виробництва нових виробів.
Сіткове планування — одна з форм графічного відображення змісту робіт та тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів діяльності підприємства, яка забезпечує подальшу оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-математичних методів та комп’ютерної техніки
Сіткова модель — множина поєднаних між собою елементів для опису технологічної залежності окремих робіт і етапів майбутніх проектів.
Використання системи сіткового планування під час підготовки виробництва та освоєння нових виробів сприяє розробленню оптимального варіанта даного плану підприємства, що слугує основою оперативного управління комплексом робіт у процесі його здійснення. Основним плановим документом цієї системи є сітковий графік — інформаційно-динамічна модель, яка відображає всі логічні взаємозв’язки та результати робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети планування.
Роботами в сітковому графіку називають будь-які виробничі процеси чи інші дії, які приводять до досягнення певних результатів, подій. У сіткових графіках роботи, як правило, мають свій код або номер.
Подіями називають кінцеві результати попередніх робіт. Подія — це момент завершення планової дії. Події бувають початковими, кінцевими, простими, складними, проміжними, попередніми, наступними тощо.
На всіх сіткових графіках важливим показником є шлях, що визначає послідовність робіт чи подій, у якій результат однієї стадії співпадає із початковим показником наступної за нею іншої фази. На будь-якому графіку розрізняють кілька шляхів:
-повний шлях від початкової до кінцевої події;-
- шлях, що передує даній події від початкової;
- шлях, наступний за даною подією до кінцевої;
- шлях між кількома подіями;
- критичний шлях від початкової до кінцевої події максимальної тривалості.
Методика визначення основних показників: тривалості робіт, термінів настання подій,напруженості виконання. Побудова сіткових моделей виконання комплексів робіт та їх оптимізація
Сіткові моделі досить широко використовують на підприємствах під час планування підготовки виробництва та освоєння нових виробів. Сіткове планування дає змогу не тільки визначати потреби різних виробничих ресурсів у майбутньому, а й координувати їх раціональне використання на даний момент.
Найважливішими етапами сіткового планування випуску нового виробу є такі:
- розподіл комплексу робіт на окремі частини та їх закріплення за виконавцями;
- виявлення й опис кожним виконавцем усіх подій і робіт, необхідних для досягнення поставленої мети;
- побудова первинних сіткових графіків і уточнення змісту планових робіт;
- об’єднання окремих частин сіток і побудова зведеного сіткового графіка виконання комплексу робіт;
- обґрунтування чи уточнення часу виконання кожної роботи в сітковому графіку.
На початку сіткового планування випуску нового виробу необхідно виявити, якими подіями характеризуватиметься комплекс робіт. Кожна подія має встановлювати завершеність попередніх дій. Усі події й роботи, що входять у заданий комплекс, рекомендується називати в порядку їх виконання, проте окремі з них можуть здійснюватись одночасно
64 Техніко-економічний рівень виробництва, його основні елементи та структура.
На підприємствах, в яких основна частка інновацій припадає на продуктові інновації, особливу увагу у ході визначення рівня сприйнятливості нововведень приділяється оцінці техніко-організаційного рівня підготовки і розвитку виробництва.
Техніко-організаційний рівень розглядається як комплекс факторів, що становлять основні напрями підвищення ефективності підготовки і виробництва продукції, упорядкований набір ознак і показників, які відображають всі елементи, які вивчаються, для того чи іншого різновиду робіт на стадіях підготовки, виробництва й експлуатації виробів.
Метою визначення техніко-організаційного рівня виробництва є, по-перше, вибір найбільш практично корисних методів, механізмів, форм, засобів і способів досягнення оптимальних кількісних та якісних технічних й організаційних параметрів підготовки та виробництва виробів і, по-друге, підвищення основних показників ефективності діяльності підприємств і організацій.
Метод кількісної оцінки загального науково-технічного та організаційного рівня підготовки і розвитку виробництва виробів передбачає встановлення системи показників виходячи з обсягу і змісту робіт на кожній стадії оновлення продукції, а також їх числових значень, що слугують вихідною базою для раціонального управління процесом підготовки, освоєння і поточного виробництва виробів.
Підхід до оцінки техніко-організаційного рівня виробництва повинен мати системний характер. Це дозволяє, перш за все, поставити і вирішити проблему, пов'язану з виділенням організаційного прогресу, поставив його в один ряд з науково-технологічним розвитком.
Виходячи з основних теоретичних, методологічних і практичних положень оцінки техніко-організаційного рівня підготовки і виробництва, система основних показників, які характеризують цей рівень на підприємствах, виражається через систему коефіцієнтів, які можна розділити на такі групи:
. Технічний рівень і якість виробів: збірність (блочність) виробу, використання матеріалу, електроенергії, застосовність за складовими, за типорозмірами, працездатність виробу, трудомісткість експлуатації.
2. Технічний рівень технологічного обладнання:кількість і питома вага прогресивного обладнання; кількість і питома вага обладнання зі строком служби: до 5 років, від 5 до 10 років, від 10 до 20, понад 20 років.
3. Технічна озброєність виробництва і праці: фондоозброєність праці, озброєність праці активною частиною фондів; озброєність праці прогресивною технікою (автоматизованим обладнанням), оснащеність праці; наявність комплексно-механізованих (автоматизованих) цехів, дільниць та їх питома вага в загальній кількості цехів і дільниць; охоплення робітників тяжкою фізичною працею; зайнятість робітників на шкідливих та особливо шкідливих роботах.
4. Рівень техніки вимірювань, контролю та випробувань: оснащеність технологічних операцій засобами вимірювань, контролю та випробувань; питома вага спеціальних автоматизованих засобів у загальному арсеналі вимірювань, контролю та випробувань.
5. Рівень організації виробництва: безперервність обробки, спеціалізація виробництва (питома вага основної, профільної продукції в загальному обсязі виробництва), цільове використання засобів праці, кооперація виробництва.
6. Рівень організації праці: розподіл праці, організація робочих місць, умови праці, раціональні методи праці, нормування праці і використання спеціальної кваліфікації робітників.
7. Рівень організації управління виробництвом: якість виконання управлінських функцій: оперативність роботи апарату управління, якість виконання управлінських функцій, економічність апарату управління підприємством, стабільність кадрів, озброєність праці засобами оргтехніки та ЕОМ, використання цих засобів.
65 Основні фактори технічного та організаційного рівня розвитку підприємства.
Система планування організаційно-технічного розвитку на підприємстві включає комплекс різноманітних планів, які взаємодіють один з одним та спрямовані на здійснення за цілями, предметом, рівнями, змістом та періодом планування. Важливо виділити фактори, які визначають склад та зміст цього комплексу:
організаційна структура та профіль інноваційної діяльності підприємства;
склад інноваційних процесів, які здійснюються;
рівень кооперації при їх проведенні, масштаби та постійність інноваційної діяльності.
Основним завданням організаційно-технічного розвитку є забезпечення прискорення впровадження перерахованих вище елементів у діяльність підприємства в рамках стратегічних та поточних планів. Комплексне планування розвитку і підвищення ефективності діяльності повинне знаходити висвітлення в плані організаційно-технічного розвитку підприємства, показниках ефективності виробництва та планах капітальних вкладень і капітального будівництва (інвестицій).
До факторів, що впливає на технічний рівень виробництва, відносять такі:
1. рівень механізації та автоматизації виробництва (відношення основних і допоміжних робітників, які працюють зі спостереження за автоматами і за допомогою машин, до загальної чисельності основних і допоміжних робітників);
2. рівень прогресивності технологічних процесів (відношення прогресивних процесів до їх загальної кількості відповідно до офіційними методиками);
3. середній вік технологічних процесів;
4. середній вік технологічного обладнання;
5. фондоозброєність праці працівників фірми (відношення вартості активної частини основних виробничих фондів до чисельності всіх працівників фірми).
До факторів, що впливає на організаційний рівень виробництва, відносять такі:
1. рівень спеціалізації виробництва (відношення, наприклад, вартості річного обсягу профільної продукції до загального обсягу продукції, виробленої за той же період);
2. рівень кооперування виробництва (відношення річного обсягу продукції, виробленої за той же період);
3. коефіцієнт змінності роботи технологічного обладнання;
4. укомплектованість штатного розкладу фірми,%;
5. питома вага основних виробничих робітників у чисельності працівників фірми,%;
6. показник плинності кадрів за рік,%;
7. втрати робочого часу,%;
8. коефіцієнт (показник) частоти травматизму (за стат-звітності);
9. коефіцієнт (показник) пропорційності часткових виробничих процесів за потужністю;
10. коефіцієнт безперервності виробничих процесів;
11. коефіцієнт паралельності виробничих процесів;
12. коефіцієнт прямо точності виробничих процесів;
13. коефіцієнт ритмічності виробничих процесів
66 Процедура складання планів технічного та організаційного розвитку підприємства, їхні основні складові
У складі тактичного плану підприємства розробляється "План технічного і організаційного розвитку виробництва".
Завдання цього розділу - забезпечити неухильне підвищення технічного рівня виробництва і продукції, що випускається, рівня організації виробництва і праці, поліпшення використання матеріальних і трудових ресурсів, виробничих фондів і потужностей, - і на цій основі забезпечення конкурентоспроможностіності підприємства. У тактичних планах у розділі План технічного та організаційного розвитку виробництва "розробляються такі підрозділи:
• освоєння виробництва нових видів і підвищення якостi продукції;
• впровадження прогресивної технології, механізації та автомотузці виробництва;
• вдосконалення організації праці;
• вдосконалення управління, планування і організації виробництва;
• капітальний ремонт та модернізація основних фондів;
• заходи з економії сировини, матеріалів, палива, енергії;
• науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи;
• основні техніко-економічні показники рівня виробництва випускається.
Тактичний план технічного та організаційного розвитку виробництва розробляється на основі наступних даних:
• системи державних прогнозів і програм;
• прогнозів науково-технічного розвитку галузі;
• закінчених науково-дослідних робіт галузевих інститутів, конструкторських бюро;
• стратегічного плану підприємства;
• результатів аналізу технічного рівня виробництва та випускається даного підприємства в порівнянні з ціми показниками по галузі та досягненнями науки і техніки, в тому числі і зарубіжного досвіду;
• аналізу фінансового стану підприємства;
• матеріалів всередині заводської атестації якості продукції;
• ліцензій, патентів, пропозицій винахідників і раціоналізаторів виробництва, результатів закінчених науково-дослі-
дослідних робіт інженерних служб підприємства.
67 Методика оцінки ефективності організаційно-технічних заходів на підприємстві
Існують такі методи оцінювання фінансово-економічної ефективності проектів ОТР підприємства:
- який не враховує дію фактора часу й використовується на етапі попереднього відбору проектів;
- який ґрунтується на врахуванні дії фактора часу (дисконтуванні чи компаундуванні) і слугує цілям остаточного відбору найкращих варіантів з наявних альтернатив.
Основними фінансово-економічними показниками оцінювання запропонованих проектів і заходів у межах першого методу (тобто без урахування дії фактора часу) є:
- період окупності (РВР); Період окупності показує, за який період надходження від реалізації проекту покриють початкові інвестиці
- коефіцієнт ефективності інвестицій (ARR). Коефіцієнт ефективності інвестицій характеризує віддачу від інвестованих коштів
На етапі остаточного формування плану ОТР з оцінених і відібраних попередньо альтернативних проектів використовують другий метод і розраховують такі основні показники:
- чиста приведена вартість проекту (NPV);
- внутрішня норма рентабельності проекту (IRR); показує той рівень ставки дисконту, за якого чиста приведена вартість проекту дорівнює нулю, тобто дисконтовані чисті грошові потоки дорівнюють початковим інвестиціям:
- індекс прибутковості (PI).(індекс рентабельності) визначають як відношення дисконтованого чистого грошового потоку до дисконтованих інвестиційних витрат
БІЗНЕС ПЛАН
РОЗВИТОК ФІРМИ
«СВІТ КОМФОРТУ»
" СВІТ КОМФОРТУ ".
1.2. Рід діяльності.
Основним родом діяльності фірми буде виробництво, монтаж і продаж метало пластикових вікон, дверей тощо.
2. Суть проекту.
Зараз на ринку чітко намітилася тенденція до неухильного зростання попиту на метало пластикові конструкції а саме: вікна, двері тощо. Однак існуючий ринок не повною мірою може задовольнити ці зростаючі потреби. Тому даний проект є досить перспективним.
За ціною продукт доступний державним, великим та малим будівельно-монтажним організаціям, людям які ведуть власне будівництво та ремонт. Організація також надає послуги монтування власної продукції, що збільшує кількість потенційних покупців. Відповідно цими категоріями і визначається коло можливих покупців продукту.
3. План маркетингу.
3.1. Аналіз справ у галузі.
В даний час у сфері виробництва намітилося зростання попиту на метало пластикові конструкції, однак у цілому галузь недостатньо оперативно реагує. Велика частина наявних на ринку виробів такого роду уступають нашому в технічних параметрах і не повною мірою задовольняють потреби ринку На підставі цього можна чекати стійко високого попиту на дані вироби. Для збільшення продажу продукції планується відкриття філій у найбільш великих містах.
При застосуванні метало пластикових вікон повинні враховуватися наступні основні вимоги, що виконуються фірмою " Світ комфорту ":
· Транспортування. У зв'язку з виготовленням метало пластикових вікон на заводі з наступним перевезенням на місце будівництва в проекті передбачається можливість їхнього перевезення із застосування відповідних транспортних засобів.
· Технологічність. Метало пластикові вікна ї проектуються з урахуванням вимог технології виготовлення і монтажу з орієнтацією на найбільш сучасні і продуктивні технологічні прийоми, що забезпечують максимальне зниження трудомісткості.
· Швидкий монтаж. Метало пластикові вікна відповідають можливостям їх монтажу у найменший термін з а наявності монтажного устаткування.
Довговічність конструкції визначається термінами її фізичного і морального зносу. Фізичний знос металевих конструкцій зв'язаний головним чином із процесами корозії, для запобігання цього застосовуються новітні технології обробки металу, що охороняє його від корозії. Моральний знос зв'язаний зі змінами умов експлуатації.
· Естетичність. Конструкції незалежно від їхнього призначення повинні мати гармонічні форми. Особливо істотно ця вимога при проектуванні метало пластикових виробів для суспільних будинків і споруд.
Усі ці вимоги задовольняються конструкторами нашої фірми на основі вироблених наукою і практикою принципів проектування.
3.2. Сегментація ринку.
Сегментом ринку для товарів, вироблених фірмою " Світ комфорту ",на даному етапі, з географічної точки зору буде ринок міста Львів і близько розташованих до нього міст.
Далі, вже в рамках виділеного сегменту ринку, можна визначити покупців на товар. Це будуть:
1. Державні будівельні фірми, що займаються будівництвом будинків промислового призначення, житлових багатоповерхових будинків, торгових мереж тощо;
2. Комерційні будівельні фірми, що займаються аналогічною діяльністю;
3. Люди, що ведуть власне будівництво.
4. Стратегія розвитку
Процес вибору стратегії складається з етапів розробки, доведення й аналізу (оцінки). На першому етапі створюються стратегії, що дозволяють досягти поставлених цілей. Тут важливо розробити можливо більше число альтернативних стратегій. На другому - стратегії допрацьовуються до рівня адекватності цілям розвитку організації у всьому їхньому різноманітті і формується загальна стратегія. На третьому - аналізуються альтернативи в рамках загальної обраної загальної стратегії фірми й оцінюються по ступені придатності для досягнення її головних цілей. На цьому етапі відбувається наповнення загальної стратегії конкретним змістом.
Вибір стратегії - центральний момент стратегічного планування. Організація повинна вибрати стратегію з декількох можливих варіантів. Так, якщо організація хоче збільшити свою частку на ринку, вона може досягти своєї мети декількома шляхами:
Понизити ціни на продукцію.
Продавати товар через більше число магазинів.
Представити на ринок нову модель.
Через рекламу представити більш привабливий образ товару і т.д.
Кожен шлях відкриває різні можливості. У такий спосіб організація може зіштовхнутися з великим числом альтернативних стратегій.
Наступний етап вироблення стратегії полягає в тім, щоб довести загальну стратегію до рівня адекватності її цілям розвитку організації. Методи доведення можуть бути самими різними. Для цього використовують мету і задачу розвитку, усі види стратегічної інформації.
Кульмінаційним моментом вибору стратегії розвитку є аналіз і оцінка альтернативних варіантів. Задача оцінки полягає у виборі такої стратегії, що забезпечувала б максимальну ефективність роботи організації в майбутньому. Стратегічний вибір повинний бути заснований на чіткій концепції розвитку організації Тому обрана альтернатива ретельно досліджується й оцінюється. При цьому повинні прийматися в увагу численні фактори: ризик, досвід минулих стратегій тощо
5. Персонал і приміщення філії
5.1. Орієнтовна чисельність персоналу філії:
1. Директор 1чол.
2. Бухгалтер 1чол.
3. Офіс менеджер 1чол.
4. Менеджер прямих продаж 1чол.
В перспективі планується розширення персоналу насамперед за рахунок монтажних бригад.
5.2. Приміщення філії:
Спочатку планується винаймати тільки офісні приміщення, але при збільшенні об’ємів продаж планується винаймати також і складські приміщення.
Призначення бізнесу: Відкриття пивного бару (ірландського пабу, німецького бірхауса) на 60 посадкових місць.
Мета проекту: Запропонувати відвідувачам не лише пиво й інші напої, але й повноцінне меню, і забезпечення комфортного дозвілля.
Попит: Пивні бари в нашій країні дуже популярні й користуються стійким попитом. При грамотному виборі місця розташування й грамотній рекламній компанії нестачі клієнтів не буде.
Маркетинг і збут: Пивні бари передбачають наявність великої кількості різних сортів пива (найчастіше, від 20-30 видів). Пивна карта може містити кілька сортів німецького, чеського, бельгійського, японського й іншого сортів пива, пляшкового й розливного. Меню пивного ресторану може включати переважно закуски, або мати повноцінне меню. При другому варіанті прибуток буде більше, але й збільшаться витрати на приміщення, устаткування, продукти й персонал. Для залучення клієнтів необхідна реклама в місцевих ЗМІ й зовнішня реклама. Бажано мати свою "родзинку": оригінальний інтер'єр, незвичайний й ексклюзивний для вашого міста сорт пива й т.п.
Приміщення: Приміщення на перших поверхах нежилих будинків на центральних вулицях багатьох міст купити не так уже й просто, але можна його узяти в довгострокову оренду. Для пивного бару також добре підходить оренда підвального приміщення.
Площа приміщення - від 150 кв.м.
Для пивних барів характерне використання німецьких, ірландських, британських традицій в оформленні приміщень. Наявність дерев'яних меблів, дерев'яних (або балок, що імітують дерево) під стелею й іншими масивними деталями. Для створення затишної атмосфери - використання стриманих кольорів в інтер'єрі, неяскраве освітлення, жива музика.
Покупка устаткування. Стандартний набір для реалізації пива містить у собі: колони (металеві або керамічні, на 1-6 сортів), підстійкові або надстійкові охолоджувачі, додаткові аксесуари - для розливного пива й холодильні шафи - для пляшкового й банкового. Ціна за комплект устаткування може становити від 160 тис. руб.
Комплектація кухонного устаткування буде залежати від запропонованого вами меню.
Ремонт і дизайн інтер'єру - від 350-500 тис. руб.
Оренда приміщення - від 1-1,5 тис. руб. за кв.м. (залежить від міста й району).
Напої й продукти - від 300 тис. руб.
Фонд оплати праці. Штатний розпис може включати: керуючого, бухгалтера, барменів - 4, офіціантів - 6-8, кухарів, підсобних робітників, менеджерів, прибиральницю, охоронців, музикантів. Фонд оплати праці буде залежати від кількості співробітників і складе від 200-230 тис. руб.
Джерела доходу.
Націнка на напої й продукти харчування може досягати 200% і вище. Середній чек - 500-600 руб.
Додатково можна надавати послуги більярду, що також стане джерелом додаткового доходу.
Окупність - 1-2 року.
Рентабельність (ІRR) - 40-46%.