Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Луганський державний університет внутрішніх справ
імені Е.О. Дідоренка
ЗАТВЕРДЖЕНО
Перший проректор з навчально- методичної та наукової роботи
ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка
Е.В. Віленська
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СУДУ
Інтерактивний комплекс навчально-методичного
забезпечення дисципліни
САМОСТІЙНА РОБОТА, ЗАПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ ТА ІНДЗ
для студентів ННІП
(спеціальність “правознавство”,
освітньо-кваліфікаційний рівень “бакалавр”)
Луганськ 2013
Розробник: доцент кафедри кримінального процесу,
кандидат юридичних наук ІВАНИЦЬКИЙ С.О.
Рецензенти:
завідувач кафедри правосуддя Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України М.В. Руденко
суддя Попаснянського районного суду Луганської області, кандидат юридичних наук, доцент М.В. Мазур
Затверджено на засіданні кафедри кримінального процесу 29 серпня 2013 р.,
протокол № 1
ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“Організація роботи суду”
(за вимогами ECTS)
Курс: навчальний |
Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень |
Характеристика навчального курсу |
Кількість кредитів ECTS: 2 Модулів: 2 Змістових модулів: 2 Загальна кількість годин: 60 |
Право - 0304 Правознавство 6.030402 Бакалавр |
Семестр 7 Лекції (теоретична підготовка): 10 год. Семінари: 10 год. Практичні: 8 год. Самостійна робота: 32 год. Індивідуальна робота: _______ Вид контролю: залік |
М е т а к у р с у о с в і т н я - засвоївши матеріал курсу, студенти повинні знати:
р о з в и в а ю ч а - опанувавши матеріал курсу, студенти повинні уміти:
в и х о в н а - розкриття соціальної і правової суті організації роботи суду, її значення для належного забезпечення прав і свобод громадян, зміцнення законності і правопорядку, сприяння формуванню високого рівня правосвідомості, творчого і наукового мислення тих, хто навчається. |
ПЕРЕДМОВА
"Кожна людина ... має право
на справедливий... розгляд справи...
незалежним і безстороннім судом,
створеним на підставі закону"
Європейська Конвенція про захист прав людини
та основних свобод людини, ст. 6, п. 1 (ратифікована
Верховною Радою України 17 липня 1997 року)
ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СУДУ спеціальна юридична дисципліна, що викладається студентам вищих навчальних закладів МВС України, які навчаються за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра ( спеціальність 6.030402 - “правознавство”).
Навчальна програма побудована згідно вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП), рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).
Навчальна дисципліна “Організація роботи суду” передбачає детальне вивчення організаційних та функціональних аспектів судової системи України, а також змісту, завдань та основних напрямів організації роботи у суді.
Матеріал курсу вивчається в процесі лекцій, семінарських та практичних занять, а також у ході самостійної підготовки студентів та слухачів.
Завдання дисципліни закріплення знань, набутих в процесі вивчення суміжних дисциплін (“Судові та правоохоронні органи України”, “Кримінальний процес”, “Цивільний процес” та інші) та їх поглиблення у напрямку засвоєння специфіки правових засад організації судової влади для успішного здійснення професійних обовязків юриста.
Навчальна дисципліна “Організація роботи суду” покликана комплексно озброїти студентів глибокими теоретичними знаннями та сприяти виробленню практичних навичок, необхідних для прийняття обгрунтованих рішень в процесі організації роботи в суді та його взаємодії з іншими правоохоронними органами, вихованню з цією метою у тих, хто навчається, високих моральних якостей та розуміння того, що юрист має слугувати високим загальнолюдським засадам істині, справедливості, праву, без чого неможливим є розвиток цивілізації, соціального прогресу, формування демократичної правової держави.
Засвоївши матеріал курсу, студенти повинні з н а т и:
Опанувавши матеріал курсу, студенти повинні у м і т и:
ЗАВДАННЯ ТА ТЕСТИ
Тема 1. Судова система України: поняття, структура, проблеми організації та функціонування.
Теми рефератів, докладів
Питання для самоконтролю та самоперевірки:
Тести
Назвіть функції судової влади:
Вкажіть форми судочинства в Україні:
Суддів Конституційного Суду України призначають
Назвіть судові інстанції
Задача
До пенсіонера Наливайченка додому прийшов державний виконавець, який ознайомив його з рішенням третейського суду про стягнення суми комунального боргу та запропонував добровільно погасити заборгованість за спожиту холодну воду перед ТОВ "Рівне-вода". Пенсіонер сказав, що до суду його ніхто не запрошував, а якщо таке судове рішення дійсно мало місце, то він його оскаржуватиме.
Назвіть умови третейського розгляду справи. Який порядок виконання й оскарження рішень третейського суду?
Чи може прокурор брати участь у засіданні третейського суду?
Методичні рекомендації
Сутність верховенства права полягає в тому, що права людини та основоположні свободи є тими цінностями, що формують зміст і спрямованість діяльності держави. Дальший розвиток правосуддя в Україні має бути спрямований на утвердження верховенства права через забезпечення:
доступності правосуддя;
справедливої судової процедури;
незалежності, безсторонності та професіоналізму суддів;
юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень;
ефективності судового захисту.
Потрібно звернути увагу на безпосередні суб'єкти здійснення судової влади, враховуючи наробітки проблематики правовідносин та правового статусу у теорії держави та права, кримінальному та цивільному процесі. Вивчення цієї теми необхідно пов'язати з аналізом розділу VIII чинної Конституції України, Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, Концепції реформування кримінальної юстиції України.
Судова влада це самостійна і незалежна гілка державної влади, наділена виключною компетенцією вирішувати соціальні конфлікти правового характеру у встановленій законом процесуальній формі.
У науці неоднозначним є визначення системи функцій судової влади. Загальноприйнятим є підхід, відповідно до якого судова влада виконує функції правосуддя та судового контролю.
На семінарі слід звернути увагу на запроваджені Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року зміни до організації та структури національної моделі судової влади, обговорити проблему доступності правосуддя, умовою забезпечення якого є поінформованість особи про організацію і порядок діяльності судів; правосуддя не стане доступним, якщо система судів лишатиметься для особи складною та незрозумілою щодо визначення компетентного суду для вирішення її справи. Водночас доступність до правосуддя не виключає можливості для особи вирішити свій спір у позасудовому порядку. Держава повинна сприяти розвитку таких недержавних інституцій, як третейські суди, посередники (медіатори) тощо, які допомагають залагодити спір, не доводячи його до суду.
Основними новелами Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453 стали зміна статусу й ролі Верховного Суду України, що позбавлений функцій касаційної інстанції та повноваження давати рекомендаційні розяснення з питань застосування законодавства, утворення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ліквідація військових судів, зміна системи і повноважень органів суддівського самоврядування, в тому числі щодо призначення суддів на адміністративні посади, механізму добору та притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності тощо, які у цілому характеризують різнонаправлені тенденції щодо централізації впливу на судову владу та демократизації окремих її складових.
Неодмінними умовами справедливого судочинства є незалежність, безсторонність та професіоналізм судді.
Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Правильно організована система судів є однією з гарантій справедливого і ефективного судочинства.
Система судів загальної юрисдикції будується на принципах:
спеціалізації суди мають бути організовані з урахуванням особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та зумовленого цими особливостями виду судочинства;
територіальності суди мають бути утворені так, щоб їх юрисдикція охоплювала певну територію держави, виходячи з потреби наближення судочинства до людини;
інстанційності суди мають бути організовані так, щоб забезпечити право на перегляд судового рішення у суді вищого рівня.
Судова реформа потребує реального підвищення статусу та престижу професії судді. Невід'ємною ознакою статусу судді є незалежність від будь-яких втручань у його діяльність на посаді судді, в тому числі з боку представників судової влади. Для досягнення незалежності судді необхідно створити механізми, які запобігатимуть можливостям зовнішнього впливу на нього. Розміри суддівської винагороди, страхування, пенсійного забезпечення та довічного утримання мають відповідати тій високій ролі, яка належить суддям у демократичному суспільстві.
Одним з головних завдань судово-правової реформи є реальне утвердження верховенства права у суспільстві і забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді.
Організація судової системи і судочинства має запобігати будь-яким спробам чинити тиск на суддів та виникненню найменших сумнівів щодо неупередженості та професіоналізму суддів.
При підготовці до заняття слід звернутися до положень Наказу Державної судової адміністрації України № 168 від 8 травня 2003 року “Про утворення мережі модельних судів”.
Модельний суд це суд із високоефективною організацією роботи апарату, спрямованою на організаційне забезпечення судової діяльності при чіткому розмежуванні процесуальних та адміністративно управлінських функцій із високим рівнем судочинства.
Територія суду поділяється на блоки, що фактично ізолює суддів від спілкування з учасниками судових процесів поза межами судових засідань, забезпечуючи незалежність суддів та обєктивність прийняття рішень.
Результати впровадження організаційних форм роботи, започаткованих Івано-Франківським міським (модельним) судом, свідчать про значне підвищення ефективності діяльності навіть в умовах недостатності фінансування та матеріально-технічного забезпечення місцевих судів загальної юрисдикції.
Організація діяльності модельних судів дає змогу частково вивільнити суддів від непроцесуальної діяльності, збільшивши таким чином час, який вони використовують безпосередньо для відправлення судочинства. Запровадження нових форм та методів діяльності судів сприяє підвищенню рівня судочинства при розгляді справ, забезпеченню судового захисту прав і свобод людини та інтересів держави.
У теорії досить усталеною є позиція представників харківської процесуальної школи (Ю.М. Грошевий, І.Є. Марочкін, А.Р. Туманянц та інші), які визначають як функції судової влади правосуддя і судовий контроль.
Конституція України (ст.55) надає право кожній людині на оскарження в суд рішень, дій чи бездіяльності державних органів і посадових осіб, що значно розширює можливості всіх учасників кримінального, цивільного, адміністративного та господарського процесу скористатися судовим захистом своїх процесуальних прав. Відповідно до конституційних приписів проведення окремих слідчих дій, що обмежують права і свободи людини, може здійснюватися тільки на основі рішення суду (ст.ст. 29-32 тощо).
Судовий контроль, здійснюваний на стадії досудового розслідування, один з напрямків реалізації судової влади, самостійна кримінально-процесуальна функція суду в стадїї досудового провадження, що полягає в здійсненні судом перевірочних дій, які мають попереджувальний і правовідновлювальний характер, з метою забезпечення законності й обґрунтованості рішень і дій слідчого (прокурора), котрі обмежують права і свободи людини.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство, як і новий КПК України, для вирішення завдань, що постають на досудовому слідстві перед судом, наділяє його двома видами повноважень: 1) правом приймати ухвали про застосування певних процесуальних заходів, зокрема, примусових; 2) правом вирішувати скарги на дії і рішення слідчого, прокурора.
Будучи незалежним від зовнішнього впливу і вільним від функції обвинувачення суд виступає гарантом прав і законних інтересів усіх учасників кримінального судочинства, може реально і швидко відновити порушені права, забезпечити законність і об'єктивність дій і рішень органів досудового розслідування.
Особливістю судово-контрольної діяльності є те, що у ході її здійснення не вирішуються питання про винність або невинність особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, основним предметом цієї діяльності є перевірка правомірності застосування до особи правообмежувальних заходів. Новий КПК України передбачає розширення сфери застосування судового контролю шляхом запровадження посади слідчого судді та надання йому на досудових стадіях повноваження обрання запобіжних заходів та інших заходів забезпечення кримінального провадження тощо.
Важливим в умовах економічної реформи є судовий контроль за функціонуванням органів Міндоходів України, Дерфінінспекції України, Державної виконавчої служби Мінюсту України та інших.
Рекомендована література
Основна література
І. Нормативні акти і матеріали судової практики
Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (із змін. і доповн.)// Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 30. Ст. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. 2012. № 37. Ст. 1370.
Цивільний процесуальний кодекс України. Харків: “Одіссей”, 2010. 192 с.
Кодекс адміністративного судочинства України. Харків: Консум, 2010. 160 с.
Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 6. Ст. 56.
Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 р. // Офіційний вісник України.-2010.- № 551. Ст. 1900.
Закон України “Про Конституційний суд України” від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 49. Ст. 272.
Закон України “Про третейські суди” від 11 травня 2004 року
N 1701-IV // Відомості Верховної Ради України. 2004. - N 35. - ст. 412.
Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. 1994. - № 11. Ст. 50.
Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. 2006. - N 30. - ст. 260.
Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. 1994. - N 25. - ст. 198.
Указ Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10 травня 2006 року // Офіційний вісник України. 2006. - № 19. - Ст. 1376
Про затвердження Концепції реформування кримінальної юстиції України: Указ Президента України N 311/2008 від 8 квітня 2008 року.
Кодекс суддівської етики від 22 лютого 2013 року, затверджений XІ зїздом суддів України.
Стратегічний план розвитку судової влади України на 2013 2015 роки, затверджений XІ зїздом суддів України.
Наказ ДСА України від 01 червня 2013 року № 73 “Про реалізацію пілотного проекту щодо надсилання судами SMS-повідомлень учасникам судового процесу (кримінального провадження)”.
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. / Международное право в документах: Учеб.пособие / Сост.: Н.Т. Блатова, Г.М. Малков. 3-е изд., перераб. и доп. М., 2002. С. 117-134.
Основні принципи незалежності судових органів, схвалені Генеральною Асамблеєю ООН 13 грудня 1985 р. / Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. / Упоряд. Т. Яблонської. К.: Сфера, 1999. С. 28 31.
Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод, прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. / Конвенція про захист прав людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень Протоколу № 11. Офіційний переклад. К.: Міністерство юстиції України; Українська правнича фундація, 2002. 24 с.
Рекомендація № R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів, ухвалена Комітетом міністрів 13 жовтня 1994 р. / Вісник Верховного Суду України. 1997. - № 4. С. 10-11.
II. Література
Віхров О.П., Коверзнев В.О. До питання про критерії розмежування господарської та адміністративної юрисдикції // Вісник господарського судочинства. 2011. - № 2. С. 110 118
Воскобитова Л.А. Сущностные характеристики судебной власти. Ставрополь: Ставропольсервис-школа, 2003. 160 с.
Городовенко В. До питання визначення змісту конституційно-правового регулювання судової влади // Вісник Державної судової адміністрації України. 2013. - № 2. С. 15-22.
Городовенко В.В. Принципи судової влади України: монографія / В.В. Городовенко. Х.: Право, 2012. 448 с.
Дрьоміна Н.В.Юрисдикція міжнародних кримінальних судів і трибуналів: Монографія. - О.: Фенікс, 2006. - 223 с.
Зейкан Я. П. Перешкоди правосуддю, або Хто попереджений той озброєний: Практичний посібник. - К.: Юридична практика, 2009. 256 с.
Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України: Практикум. 2-ге вид., перероб. та доп. Київ: Кондор, 2009 150 с.
Клеандров М.И. Статус судьи: правовой и смежные компоненты. М.: Норма, 2008. 448 с.
Капустинський В. А., Салійчук І. С. Стратегія адміністрування апарату Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у сфері фінансово-економічного
забезпечення на 20132015 роки // Часопис цивільного і кримінального судочинства. 2013. - № 2. С. 147-154.
Колоколов Н.А. Судебный контроль в стадии предварительною расследования. М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право. 2004. С.39-44;
Ковтун Н. Н. Судебный контроль в уголовном судопроизводстве России: Монография. Н. Новгород: Городець. 2002. С. 29.
Куйбіда Р.О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи: Монографія. К.: Атіка, 2004. 288 с.
Кучинська О. Проблеми єдності системи судів загальної юрисдикції у світлі Закону України “Про судоустрій та статус суддів”// Право України. 2010. - № 11. - С. 200-205
Лущак Н.І. Успішний досвід адміністрування апеляційного суду Івано-Франківської області // Вісник Вищої ради юстиції. 2011. - № 1. С. 207 215.
Луспеник Д.Д. Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ. Зразки процесуальних документів. Харків: “Харків юридичний”, 2005. 640с.
Материнко М. Недоторканність як елемент незалежного конституційно-правового статусу суддів // Вісник Державної судової адміністрації України. 2013. - № 2. С. 23-28.
Москвич Л.М., Іваницький С.О., Русанова І.О. Правовий статус носіїв судової влади в Україні (професійні судді, народні засідателі, суд присяжних) / За заг. ред. І.Є. Марочкіна: Монографія. Харків: “Фінн”, 2009. 488 с.
Москвич Л.М. Напрями оптимізації судоустрою України // Вісник Верховного Суду України. 2011. № 4. С. 25 31.
Михайловская И.Б. Суды и судьи. Независимость и управляемость. М.: Проспект, 2010. 128 с.
Нагаев В.В. Ювенальная юстиция. Социальные проблемы. М.: Юнити, 2009. 255 с.
Назаров І.В. Принципи побудови судової системи : Монографія. ─ Х. : ФІНН, 2009 . ─ 141 с.
Научная организация труда в аппарате судов и учреждений юстиции: Учебник. М.: Юрид. лит., 1984. 160 с.
Овчаренко О.М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: Монографія. Х.: Право, 2008. 304 с.
Организация деятельности судов: Учебник / Под общ. ред. В.М. Лебедева. М.: Норма, 2007. 624 с.
Організація роботи суду: Навч. посіб. / Кол. авт.: І.Є. Марочкін та ін. Х.: Право, 2012. 256 с.
Півненко В. Судовий контроль. Чи може він бути самостійною функцією органів судової влади у кримінальному судочинстві ? // Прокуратура. Людина. Держава. 2004. - № 3. С. 108.
Прилуцький С.В. Вступ до теорії судової влади (Суспільство. Правосуддя. Держава): монографія. - Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2012. - 317 с.
Паліюк В.П. Міжнародні судові установи і захист прав людини та основних свобод: Навч.-практ. посібник. -Миколаїв: Атол, 2006.-180 с.
Руденко М.В., Говоруха М.М., Рибалко Г.С. Судова влада та правоохоронні органи України: Підручник для студ. вищих юрид. навч. закладів. Х.: “Харків Юридичний”, 2007. 548 с.
Сердюк В.В. Верховний суд України в системі розподілу функцій влади: Монографія. - К.: Істина,2007. - 232 с.
Судебная власть / Под ред. И.Л. Петрухина. М.: ООО “ТК Велби”, 2003. 720 с.
Судебные системы европейских стран. Справочник / Перев. с франц. Д.И. Васильева и с англ. О.Ю. Кобякова. М. : Международные отношения, 2002. 336 с.
Судоустрій України / За ред. С. В. Ківалова. К.: “Юрінком Інтер”, 2011. 384 с.
Тесленко М.В. Судебный конституционный контpоль в Укpаине / HАH Укpаины. Ин-т госудаpства и пpава им. В.М. Коpецкого. К., 2001. 344 с.
Фесенко Л.І. Судова система на шляху перетворень // Юридичний вісник України. 2011. № 18. С. 1, 6-7.
Хавронюк М.І. Реформа судової та правоохоронної систем: ключові проблеми / Реформування судових та правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. / Ред. колегія: В.В. Сташис та ін. Х.: Одіссей, 2010. С. 183-187.
Шишкін В.І. Судові системи країн світу: Навч. посіб. [У 3-х кн.]. Кн.2: Юрінком Інтер, 2001. 336 с.
Додаткова література
Безнасюк А.С., Рустамов Х.У. Судебная власть: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002. 455 с.
Боботов С.В. Правосудие во Франции.- М.: Издательство “ЕАВ”, 1994. 198 с.
Водолеев Г., Сидоренко С., Минин А. Протокол судебного заседания. СПб: АЗБУКА, 2009. 320 с.
Долматова Н., Ковальова С., Музиченко П. та ін. Суд і судочинство на українських землях XIV XVI століть / За ред. П. Музиченка. Одеса, 2000. - 180 с.
Ефективні процедури здійснення Основних принципів щодо незалежності судових органів, прийняті ЕКОСОС в 1990 р. / Права человека и судопроизводство. Сборник международных документов. Вена, 1996. С. 154-156.
Закревский И.П. О настоящем и будущем суда присяжных. Сб. статей.- СПб: тип. П.П. Сойкина, 1897. 211 с.
Ігонін Р.В. Концептуальні проблеми забезпечення функціонування системи судів загальної юрисдикції: адміністративно-правовий вимір: монографія / Держ. податк. служба України, Нац. ун-т держ. податк. служби України. - Ірпінь : Нац. ун-т ДПС України, 2012. - 388 с.
История российского правосудия / Под ред Н. А. Колоколова. М.: Норма, 2009. 447 с.
Міжнародне судочинство / Уклад.: К.М. Вітман,О.І. Мельничук та ін. ; ОНЮА, За заг. ред. Ю.С. Шемшученка, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України . ─ К. : Юрид. думка, 2009 . ─ 260 с.
Назаров І.В. Судові системи країн Європейського Союзу та України: генезис та порівняння: Монографія. Харків: “ФІНН”, 2011. 432 с.
Овчаренко О.М. Гарантії доступності як принципу організації й діяльності судової влади // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. - 2006. - № 1. - С. 89-101.
Палаузов В.Н. К вопросу о форме участия народного элемента в уголовной юстиции.- Одесса: типография Ульриха и Шульце, 1876. 168 с.
Петрухин И. Л., Батуров Г. П., Морщакова Т. Г. Теоретические основы эффективности правосудия. М.: Юрид. лит., 1979. 390 с.
Притика Ю.Д. Міжнародний комерційний арбітраж: Питання теорії та практики: Монографія. К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2005. 516с.
Ролз Дж. Теория справедливости. Новосибирск: издательство Новосибирского университета, 1995. 536 с.
Смирнов А.В. Состязательный процесс. - СПб.: “Альфа”, 2001. 320 с.
Cудові та правоохоронні органи України: Підручник / Укл.: М.Й. Курочка, О.І. Литвинчук, Р.І. Мельник, Л.В. Карабут. Луганськ: СПД Рєзников В.С., 2011. 268 с.
Судоустройство: Учебник / Под ред. А.А. Данилевича, И.И. Мартинович. Мн.: Амалфея, 2002. 480 с.
Е л е к т р о н н і р е с у р с и
Національні електронні ресурси
Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua
Верховний Суд України http://www.scourt.gov.ua
Конституційний Суд України http://www.ccu.gov.ua
Вищий господарський Суд України http://www.arbitr.gov.ua
Вищий адміністративний суд України http://www.vasu.gov.ua
Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua
Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua
МВС України http://www.mvs.gov.ua
Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua
Уповноважений Верховної Ради України
з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua
Центр інформації та документації
Ради Європи в Україні http://www.coe.kiev.ua
Академія правових наук України http://www.aprnu.kharkiv.org
Луганський державний університет внутрішніх
справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua
міжнародно-правові сайти
Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org
ОБСЕ http://www.osce.org
Рада Європи http://www.coe.int
Міжнародний кримінальний суд http://www.icc-cpi.int
Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int
Європейський комісар з прав людини http://www.commissioner.coe.int
Тема 2. Організаційне забезпечення діяльності судової влади: правова база, актуальні проблеми теорії та практики.
Теми рефератів, докладів
Питання для самоконтролю та самоперевірки:
Методичні рекомендації
В сучасних реаліях, коли на стан реалізації правосуддя в Україні несприятливо впливають дефіцитні умови бюджетного фінансування, низького рівня матеріально-технічного і соціально-побутового утримання суддів та працівників апаратів судів, можна спостерігати накопичення негативних проблем під час виконання суддями своїх посадових завдань, їх надмірне перевантаження, що доповнюється недостатньою методичною та нормативно-правовою базою судової діяльності. При цьому особливо важливого значення набувають питання пошуку шляхів належного забезпечення умов здійснення правосуддя в судах першої та апеляційної інстанції за допомогою в першу чергу застосування інструментів державного управління наявними матеріальними, кадровими, організаційними ресурсами, удосконалення функціональних звязків службовців органів правосуддя.
При обговоренні питань плану заняття слід зазначити, що організаційне забезпечення судочинства полягає у створенні фінансових, матеріальних, технічних, кадрових, інформаційних та методичних умов для функціонування судів. Воно фактично означає провадження дій щодо задоволення поточних потреб діяльності судів, надання їм достатніх матеріальних засобів для ефективної роботи.
Судові органи, інші органи державної влади беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, передбачених Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року та іншими законами, зокрема, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі
спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів;
Державна судова адміністрація України - щодо фінансового
забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції,
діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів
суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та
Державної судової адміністрації.
Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року чітко не визначено правовий статус Державної судової адміністрації України, при цьому на відміну від раніше діючого законодавства очевидною є тенденція звуження її компетенції та виведення з фактичного підпорядкування виконавчій владі. Це випливає з положень даного закону, якими передбачено, що Державна судова адміністрація України підзвітна зїзду суддів України, а Рада суддів України призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників.
Державна судова адміністрація забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених Законом, вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення; вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує потребу у спеціалістах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства у судах загальної юрисдикції; організовує компютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів тощо.
Спеціальний підрозділ судової міліції "Грифон" належить до структури міліції громадської безпеки та створюється в головних управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях та місті Севастополі відповідно до типових штатів, затверджених МВС України.
Домінуючими формами набуття судових повноважень у сучасних країнах світу є призначення та вибори суддів. Ці форми характеризуються різноманіттям моделей реалізації, включаючи змішані конструкції. При цьому, ані призначення, ані обрання суддів не вважаються ідеальними способами формування корпусу суддів. Кожен з них має як свої позитиви, так і недоліки.
В організації поділу влади в Україні один з центральних важелів стримування та противаг сконцентровано в механізмі формування корпусу професійних суддів. Найважливішу ланку в цьому механізмі становить Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка є постійно діючим органом у системі судоустрою України та наділена значним масивом повноважень щодо добору професійних суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Порядок добору і кар'єрного просування суддів є однією з гарантій незалежності судді. Про наявність такої гарантії можна вести мову тоді, коли призначення чи обрання судді на посаду унеможливлює виникнення неформальних зобов'язань майбутнього судді перед особами, які можуть впливати на цей процес. На відміну від раніше діючого законодавства у Законі України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року передбачені додаткові заходи щодо забезпечення фахової спрямованості та обєктивності добору кандидатів на посаду судді шляхом запровадження подвійного анонімного тестування та конкурсного порядку призначення на посаду судді.
В процесі семінарського заняття слід звернути увагу на тісний взаємозвязок проблематики кадрового забезпечення із поняттям правового статусу судді, яке є цілісною правовою категорією, що характеризує весь спектр як юридичних можливостей, так і соціально-психологічних якостей особи, на яку покладено функцію здійснення судової влади в державі. Правовий статус судді не повинен розглядатися поза зв'язком із конституційним статусом людини і громадянина, змістом та обсягом прав, основних свобод та обов'язків, закріплених у Конституції України, що виступають фундаментом спеціального професійного статусу судді. Зміст правового статусу судді визначається цілями й завданнями його професійної діяльності, виконуваної соціальної функції і становить відповідну сукупність правових можливостей, міру свободи поведінки судді в суспільному житті і професійній діяльності. Специфіка професійної діяльності судді вимагає певного обмеження (виключення) деяких конституційних прав і свобод громадянина, як-то: (а) заборона брати участь у політичній і профспілковій діяльності і (б) обмеження свободи вибору виду додаткової трудової діяльності.
Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Цей конституційний орган не можна віднести ні до законодавчої, ні до виконавчої, ні до судової гілок влади. Вища рада юстиції є одним із суб'єктів системи “стримувань і противаг”.
Дисциплінарне провадження це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обовязків чи присяги судді.
Інститут притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є важливим чинником забезпечення законності у судовій діяльності, підтримання авторитету і високого професійного рівня суддів.
Дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
Участь народу в здійсненні правосуддя є конституційним принципом судової влади України, що становить вреґульовану чинним законодавством систему правоположень, які визначають право представників народу здійснювати судову функцію державної влади шляхом безпосередньої участі в здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
Реалізація принципу участі народу у відправленні судочинства передбачає наділення народних засідателів і присяжних державно-владними повноваженнями публічного характеру, при здійсненні яких вони виступають посадовими особами державної судової гілки влади.
Поняття “правовий статус народного засідателя” охоплює : а) права; б) обовязки; в) правосубєктність; г) гарантії діяльності народного засідателя. Окрім основної функції відправлення правосуддя, народні засідателі виконують функцію сприяння ретельному й обєктивному дослідженню судом обставин справи, соціального контролю та “приховану” функцію (ефект присутності сторонньої людини).
Формування складу народних засідателів становить комплекс організаційно-правових і процесуальних заходів, здійснюваних визначеними в законі субєктами з метою добору законного, обєктивного та високоморального складу народних засідателів для участі в здійсненні правосуддя.
Згідно нового КПК України в Україні запроваджено суд присяжних зокрема, континентальну (європейську) його модель.
Аналізуючи правове становище працівників апарату суду, необхідно звернути увагу на відмінності у правовому статусу різних категорій працівників, окремі з яких є посадовими особами апарату суду, державними службовцями (помічник судді, секретар суду тощо), інші - службовцями аппарату суду (діловод, архіваріус та інші).
Рекомендована література
Основна література
І. Нормативні акти і матеріали судової практики
II. Література
Додаткова література
Е л е к т р о н н і р е с у р с и
Національні електронні ресурси
Верховна Рада України http://www.rada.gov.ua
Кабінет Міністрів України http://www.kmu.gov.ua
Верховний Суд України http://www.scourt.gov.ua
Конституційний Суд України http://www.ccu.gov.ua
Вищий господарський Суд України http://www.arbitr.gov.ua
Вищий адміністративний суд України http://www.vasu.gov.ua
Вища Рада Юстиції України http://www.vru.gov.ua
Генеральна прокуратура України http://www.gpu.gov.ua
МВС України http://www.mvs.gov.ua
Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua
Уповноважений Верховної Ради України
з прав людини http://www.ombudsman.kiev.ua
Луганський державний університет внутрішніх
справ імені Е.О. Дідоренка http://www.lduvs.edu.ua
міжнародно-правові сайти
Організація Об'єднаних Націй http://www.un.org
Рада Європи http://www.coe.int
Європейський суд з прав людини http://www.echr.coe.int
Міністерство юстиції США http://www.usdoj.gov
Міністерство юстиції Франції http://www.justice.gouv.fr
Тема 3.1 Зміст і основні напрями організації роботи в суді
Теми рефератів, доповідей
Питання для самоконтролю та самоперевірки.
Методичні рекомендації
В процесі практичного заняття слід звернути увагу на те, що організація роботи в суді завжди має комплексний характер та включає добір і розстановку кадрів, розподіл функціональних обовязків між суддями та працівниками суду, планування роботи, контроль і перевірку виконання, оцінку ефективності; облік і звітність; інформаційно-аналітичне забезпечення; діловодство, організацію взаємодії суду з державними та громадськими організаціями.
Різноманітність існуючих дефініцій наукової організації праці свідчить про багатозначність даного поняття, яке необхідно розуміти у широкому та вузькому аспектах.
У широкому аспекті наукову організацію праці необхідно розуміти як систему соціально-економічних, організаційно-технічних, соціально-психологічних, медико-фізіологічних, санітарно-гігієнічних заходів, які ґрунтуються на досягненнях науки та передового досвіду та забезпечують найбільш ефективне використання матеріальних та трудових ресурсів і забезпечення високої продуктивності та якості праці за умов збереження здоровя працівника та його задоволеності професійною діяльністю.
У вузькому аспекті НОП становить процес досягнення виробничого результату з мінімальними витратами сил, часу та фінансово-матеріальних ресурсів завдяки використанню досягнень науки та передового досвіду.
Предметом наукової організації праці є не праця сама по собі, а її організація, тобто приведення трудової діяльності людей у систему, яка забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов даної діяльності.
Перелік напрямків наукової організації праці суддів у сучасних умовах побудови правової, соціальної держави має включати: 1) удосконалення нормування судової діяльності; 2) раціональну організацію робочого часу суддів; 3) раціоналізацію трудових операцій суддів; 4) створення і використання найбільш сприятливих умов для роботи і відпочинку судді; 5) удосконалення практики, форм і методів матеріального та морального стимулювання суддів; 6) зміцнення законності та дисципліни у діяльності суддів; 7) удосконалення організації добору, підготовки та підвищення кваліфікації суддів.
Важливим напрямом розподілу функціональних обовязків між суддями є спеціалізація, яка має охоплювати всю систему судів загальної юрисдикції, а не лише окрему її частину, що дає змогу підвищити оперативність та якість вирішення судових справ.
З радянського часу визначення і розподіл обовязків та сфери обслуговування конкретного судді місцевого суду