Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Реферат курсової роботи
Тема: «АКУМУЛЮВАННЯ РАДІОНУКЛІДІВ ГРИБАМИ В ЗОНАХ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ»
ОБСЯГ РОБОТИ: загальний обсяг роботи складає 22 друкованих сторінок, список використаних джерел становить 14 найменувань.
Робота складається з вступу, теоретичних частин, висновків, списку використаних джерел.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: акумулювання, радіонукліди, СЛАБОНАКАПЛІВАЮЩІЕ ГРИБИ, ВИПРОМІНЮВАННЯ.
ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: гриби як акумулятори радіонуклідів.
МЕТА РОБОТИ: вивчення акумулювання грибів у зонах радіоактивного забруднення.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Вихідними даними для виконання досліджень є спеціальна наукова література, всесвітня мережа Інтернет.
РЕЗУЛЬТАТИ: вивчено особливості акумулювання радіонуклідів грибами в зонах радіоактивного забруднення.
АКТУАЛЬНІСТЬ обраної теми курсової роботи обумовлена тим, що в даний час для радіоактивно забруднених лісових територій Білорусі дикорослі гриби і ягоди є критичною ланкою в харчовому ланцюжку людини з точки зору можливих дозових навантажень.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Джерела радіоактивного забруднення і наслідки аварії на Чорнобильській АЕС
1.1 Джерела радіоактивного забруднення
1.2 Катастрофа на ЧАЕС та її наслідки на території Республіки Білорусь
Розділ 2. Акумуляція радіонуклідів грибами в зонах радіоактивного забруднення
2.1 Особливості акумулювання радіонуклідів грибами
2.2 Зниження вмісту радіонуклідів у грибах
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
В даний час і в перспективі особливо гостро постає проблема екологічної безпеки навколишнього середовища, екологічно безпечного природокористування при зростаючих антропогенних навантаженнях.
Забруднення системи «грунт-рослини-вода» різними хімічними речовинами, а головним чином твердими, рідкими і газоподібними відходами промисловості, продуктами палива і т.д. призводить до зміни хімічного складу грунтів.
Техногенні викиди радіонуклідів у природне середовище у ряді районів земної кулі значно перевищують природні норми.
До недавнього часу в якості найважливіших забруднюючих речовин розглядалися, головним чином, пил, чадний і вуглекислий гази, оксиди сірки та азоту, вуглеводні. Радіонукліди розглядалися у меншій мірі. В даний час інтерес до забруднення радіоактивними речовинами виріс, у зв'язку з чинниками появи гострих токсичних ефектів, викликаних забрудненням стронцієм і цезієм.
Чорнобильська катастрофа вплинула на екологічну ситуацію в багатьох агроекосистемах Білорусі. Радіоактивне забруднення охопило значні площі: 411 тис. га (Щільність забруднення за 137Cs 5-15 Кі/км2), 216 тис. га (15-40 Кі/км2), 28,3 тис. га (40-80 Кі / км2), 4,4 тис. га (80 Кі/км2).
Радіонукліди по ланцюжку «грунт - рослина - тварина» потрапляють в організм людини, накопичуються і надають не сприятливий вплив на здоров'я людини. [11]
Найважливіша проблема сільського господарства в умовах забруднення грунту радіоактивними елементами - максимально можливе зниження надходження цих речовин в рослинницьку продукцію і запобігання накопичення їх в організмах сільськогосподарських тварин. Вирішення цього завдання пов'язане з комплексом заходів, які необхідно проводити в сільському господарстві. Підстава для проведення даних заходів є збільшення захворюваності та смертності, вроджених вад і населення, яке проживає на забруднених територіях.
Об'єктом дослідження є гриби як акумулятори радіонуклідів.
Розділ 1. Джерела радіоактивного забруднення і наслідки аварії на Чорнобильській АЕС
1.1 Джерела радіоактивного забруднення
Радіоактивність - мимовільне перетворення (розпад) атомних ядер деяких хімічних елементів, що приводить до зміни їх атомного номера і масового числа. [7]
Розвиток життя на Землі завжди відбувався за присутності радіаційного фону навколишнього середовища. Радіоактивне випромінювання визначається природним радіаційним фоном і штучним. Природний радіаційний фон - представляє собою іонізуюче випромінювання від природних джерел космічного і земного походження, що діють на людину на поверхні землі. Космічні промені є потоком частинок (протонів, альфа-часток, важких ядер) і жорсткого гамма-випромінювання (це так зване первинне космічне випромінювання). При взаємодії його з атомами й молекулами атмосфери виникає вторинне космічне випромінювання, що складається з мезонів і електронів.
Природні радіоактивні елементи умовно можна розділити на три групи:
1. ізотопи радіоактивних сімейств урану, торію і актиноурану;
2. не пов'язані з першою групою радіоактивні елементи - калій - 40, кальцій - 48, рубідій - 87 та інших;
3. радіоактивні ізотопи, що виникають під дією космічного випромінювання - вуглець - 14 і тритій. [1]
Технічно змінений радіаційний фон являє собою іонізуюче випромінювання від природних джерел, що зазнали певних змін внаслідок діяльності людини. Наприклад, надходження радіонуклідів у біосферу разом з витягнутими на поверхню землі у надрах корисними копалинами (головним чином мінеральними добривами), в результаті згоряння органічного палива, випромінювання в приміщеннях, побудованих з матеріалів, що містять природні радіонукліди, а також опромінення за рахунок польотів на сучасних літаках .
Випромінювання, обумовлене розсіяними в біосфері штучними радіонуклідами, являє собою штучний радіаційний фон (аварії на АЕС, відходи підприємств ядерної енергетики, використання штучних іонізуючих випромінювань в медицині, народному господарстві).
Радіоактивне забруднення природних засобів в теперішній час обумовлено такими джерелами:
- Глобально розподіленими довгоживучими радіоактивними ізотопами - продуктами випробувань ядерної зброї, що проводили в атмосфері і під землею;
- Викидом радіоактивних речовин з 4-го блоку Чорнобильської АЕС в квітні - травні 1986 року;
- Плановими і аварійними викидами радіоактивних речовин у навколишнє середовище від підприємств атомної промисловості;
- Викидами в атмосферу та скидами у водні системи радіоактивних речовин з діючих АЕС в процесі їх нормальної експлуатації;
- Привнесеної радіоактивністю (тверді радіоактивні відходи та радіоактивні джерела). [7]
Атомна енергетика несе вельми незначний внесок у зміну радіаційного фону навколишнього середовища при нормальній роботі ядерних установок. АЕС є лише частиною ядерного паливного циклу, який починається з видобутку і збагачення уранової руди. Відпрацьоване в АЕС ядерне паливо іноді піддається вторинній обробці. Закінчується процес, як правило, захороненням радіоактивних відходів.
Але в результаті аварій на АЕС у навколишнє середовище можуть потрапити велика кількість радіонуклідів. Можливі аварії з локальними забрудненнями тільки технологічних приміщень. Також трапляються аварії, які супроводжуються викидом в навколишні середовище радіоактивних речовин у кількостях, що перевищують встановлені межі. Велику небезпеку при цьому мають викиди в атмосферу. Аварійний викид у водне середовище, на думку фахівців, менш ймовірне подія і буде характеризуватися більш низькими рівнями впливу.
Також велике значення як джерела радіації мають ядерні вибухи. При випробуваннях ядерної зброї в атмосфері частина радіоактивного матеріалу випадає неподалік від місця випробування, якась частина затримується в нижньому шарі атмосфери, підхоплюється вітром і переноситься на великі відстані. Перебуваючи в повітрі близько місяця, радіоактивні речовини під час цих переміщень поступово випадають на землю. Проте, велика частина радіоактивного матеріалу викидається в атмосферу (на висоту 10-15 км), де він залишається багато місяців, повільно опускаючись і розсіюючись по всій поверхні земної кулі.
В даний час великий внесок у дозу отримувану людиною вносять медичні процедури і методи лікування, пов'язані із застосуванням радіоактивності. Також проблеми можуть виникати при не правильній транспортуванні радіоактивних відходів на комбінат з переробки цих відходів, зберіганні рідких і твердих радіоактивних відходів.
Таким чином, з усього вище сказаного можна зробити висновок, що у зміні радіаційного фону навколишнього середовища великий внесок вносять АЕС, ядерні вибухи і радіоактивні відходи. [1]
1.2 Катастрофа на ЧАЕС та її наслідки на території Республіки Білорусь
26 квітня 1986 на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух ядерного реактора. Цей день поділив життя населення до і після Чорнобиля. Чорнобильська катастрофа сама найбільша в світі катастрофа, на нашій планеті. У реакторі знаходилося 190,2 тонни ядерного пального, в навколишнє середовище було викинуто близько 4 тонн (1018 Бк радіонуклідів йоду, цезію, стронцію, плутонію та інших). Особливу, небезпека в перші дні представляв Йод-131. У результаті аварії забруднено 23% території Білорусі з 3678 населеними пунктами, в яких проживало понад 2,2 млн. чоловік (п'ята частина населення РБ). Забруднено 4,8% території України і 0,5% території Росії.
Понад 20% сільгоспугідь забруднені довгоживучими радіонуклідами, з них 1,7 млн. га - цезієм-137, майже 0,5 млн. га - стронцієм-90; 0,26 млн. га виведені повністю з сільгоспобігу. Площа територій, де щільність забруднення перевищує 37 кБк/м2 складає 46,45 тис. км (площа Білорусі 207,6 тис. км.).
Перші 2-3 дні радіоактивна хмара мало північно-західний, північний і північно-східний напрямок від ЧАЕС у бік Білорусі. Станом на 30 квітня напрямок вітру змінився на південний і східний. Легкі частки піднялись у верхній шар атмосфери і осідали від кілька місяців до року, пройшовши кілька разів навколо земної кулі. Більш тяжкі радіонукліди випадали поблизу місця аварії. У перший період становище визначалося короткоживучими радіонук- лідами, особливо йодом-131.
Тільки 2 травня 1986 року було прийнято рішення про евакуацію населення з 30 км. зони ЧАЕС. Травень 1986 - евакуйованих 11,4 тис. жителів Брагінського, Наровлянський і Хойнікского районів Гомельської області, з 50 населених пунктів.
Протягом 1986 евакуйовано 24,7 тис. чоловік, на 1996 рік - 130 тис. чоловік. Всього відселено 415 населених пунктів (273 - Гомельська, 140 - Могилевська і 2 - Брестською областях). З травня 1986 року землі 5 зони відчуження вивели з сільськогосподарського обороту. У 1988 році на територiї (площа 215,5 тис. га) утворений Поліський Державний радіаційно-екологічний заповідник. Тепер його площа складає 2,16 тис. км2. [5]
Знатні дози опромінення отримали жителі Хойнікского. Наровлянський і Брагінського районів Гомельської області, а також жителі ВАКівської району, Могилевської Брестської областей.
Регіони забруднення. Гомельська, Могилевська. Закордоном відселення найбільша щільність забруднення цезієм-137: в с Шепетовічі Чечерського району (6,14 Кі/км2); д. Валєв Добрушського району (60 Кі/км2) Гомельської області; д. Чудяни Чернявского району Могильовської області (146 Кі / км2). Забруднення стронцієм, плутонієм має «плямистий характер». Стронцій-90 від 2 до 3,2 Кі/км2 - Хойнікскій, Ветковський, Добрушського, Брагінський райони. Плутоній-238, 239,240 - головним чином у зоні відселення (Наровлянський, Хойнікскій, Брагінський).
У Брестській області забруднені: Лунинецький, Столінський, Пінський, Дрогіченскій, Березовський, Барановичский райони. У Мінській області: Воложинської, Борисовський, Березинський, Солігорськ, Мододеченскій, Вілейський, Столбцовському, Крупський, Логойський, Слуцький райони.
Гродненська область: Дятловський, Івановічскій, Корелицькому, Лидский, Новогрудський, Сморгонский райони. Вітебська область - найбільш «чиста», в Тодочінському районі 4 населені пункту (Єльник, ст. Будовка, Нов, Будовка, Сани). [6]
Детальне обстеження лісів Білорусі показало, що в результаті аварії на ЧАЕС понад 1700 тис. га (четверта частина від всієї площі лісів) піддалася радіоактивному забрудненню. Слід зазначити, що забрудненої вважається територія, якщо щільність випадінь перевищує 1 Кі/км2 по цезію-137, 0,15 Кі/км2 по стронцію-90 і 0,01 Кі/км2 по плутонію-238, 239,240. Більше 90% забрудненої лісового фонду припадає на зону забруднення по цезію-137 від 5 до 15 Кі/км2. У доаварійний період рівень радіоактивного забруднення в лісах Білорусі досягав 0,2-0,3 Кі/км2 і визначався в основному природними радіонуклідами та штучними радіонуклідами глобальних випадань, що утворилися в результаті випробувань ядерної зброї.
З 88 існуючих в республіці лісгоспів 49 у тій чи іншій мірі піддалося радіоактивного забруднення, що в значній мірі змінило характер їх господарської діяльності.
Великомасштабне забруднення лісових комплексів Білорусі різко обмежило використання лісових ресурсів, справило негативний вплив на економічний і соціально-психологічний стан населення в цілому.
У перші дні після аварії до 80% радіоактивних випадінь було затримано надземною частиною деревного ярусу. Потім відбувалося швидке очищення крон і стовбурів під впливом метеорологічних факторів, і в кінці 1986 року до 95% радіоактивних речовин, затриманих лісом, вже знаходилося в грунті, причому основна їхня частина в лісовій підстилці, що є акумулятором радіонуклідів. Подальша швидкість міграції радіонуклідів в глиб грунту залежала від виду рослинного покриву, водного режиму, агрохімічних показників грунтів і фізико-хімічних властивостей радіоактивних випадінь. Проведені дослідження показали, що в даний період основна частина радіоактивних випадінь, як і раніше зосереджена у верхньому горизонті грунтів, де вони добре утримуються органічними і мінеральними компонентами. [4]
Забруднення лісової рослинності залежить від рівня радіоактивних випадінь і властивостей грунту. На гідроморфних (надлишково зволожених) грунтах відмічається більш висока ступінь переходу в системі «грунт - рослина», ніж на автоморфних (нормально зволожених) грунтах. Чим вище родючість грунту, тим менша частка радіонуклідів надходить як в деревостани, так і в організми надгрунтового покриву (гриби, ягоди, мохи, лишайники, трав'яна рослинність).
Найбільшим вмістом радіонуклідів у різних частинах деревного пологу характеризуються хвоя (листя), молоді пагони, кора, луб; найменше забруднення відзначено в деревині. Акумуляторами радіонуклідів в лісових спільнотах є гриби, мохи, лишайники, папороті. Лісовою рослинністю поглинається в основному цезій-137, стронцій-90. Трансуранові елементи (плутоній-238, 239,240 і америцій-241) слабо включаються в міграційні процеси. [3]
Таким чином, лісові екосистеми є постійним джерелом надходження радіонуклідів в лісову продукцію, зокрема, в харчову. Накопичення радіонуклідів в лісових ягодах і грибах у 20-50 разів більше, ніж їх вміст у продуктах сільськогосподарського виробництва при однаковому рівні радіоактивного забруднення. Дослідження показали, що доза опромінення, обумовлена споживанням лісових продуктів харчування, в 2-5 разів вище доз, які формуються за рахунок вживання сільськогосподарських продуктів. Причому на відміну від сільськогосподарських угідь, лісові комплекси є малокерованими з точки зору зниження радіаційного навантаження шляхом проведення різних ефективних контрзаходів із застосуванням сучасних технологій.
Перебування в лісі також пов'язано з додатковим зовнішнім опроміненням, оскільки ліси з'явилися природним бар'єром, а, отже, - резервуаром радіоактивних випадінь. Проблеми радіаційної безпеки на забруднених лісових територіях в основному вирішуються за рахунок обмежувальних заходів. При цьому дуже важлива правильна регламентація побічного користування лісом - збору грибів, ягід, а також відпочинку.
Збір грибів та ягід допустимо в лісових кварталах, що мають щільність забруднення грунтів по цезію-137 не більше 2 Кі/км2. Інформування про радіаційну ситуацію в лісі здійснюється за допомогою установки попереджуючих знаків на дорогах перед в'їздом в ліс і в місцях, найбільш відвідуваних людьми. Також в конторах лісгоспів, лісництв, деревообробних цехів встановлені стенди, що містять інформацію про радіоактивне забруднення території, лісової продукції, про діючі нормативи, а також відомості про місцезнаходження лабораторій і постів радіаційного контролю. [10]
І сьогодні через два десятиліття після чорнобильської трагедії існують суперечливі оцінки її дії і заподіяного економічного збитку. Згідно з опублікованими в 2000 р. даним з 860 тис. чоловік, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, понад 55 тис. ліквідаторів померли, десятки тисяч стали інваліда ми. Півмільйона людей до цих пір проживає на забруднених територіях. [1]
Розділ 2. Акумуляція радіонуклідів грибами в зонах радіоактивного забруднення
2.1 Особливості акумулювання радіонуклідів грибами
Вивчення грибів у забруднених зонах проводиться з 1986 р. Встановлено, що за ступенем накопичення цезію гриби сильно відрізняються один від одного. Коефіцієнти нагромадження у грибів значно більше, ніж у вищих рослин, що пов'язане з їх біологічними особливостями. Крім того, акумуляція цезію в плодових тілах залежить від міграції ізотопів по грунтовому профілю і концентрації їх в зоні максимального поширення грибних гіф. [11]
Населення Білорусі здавна займається збиранням грибів зважаючи на їх великий споживчої значущості. Гриби мають гарними смаковими якостями, високою поживністю. У них містяться білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни, ферменти та інші біологічно активні речовини. За вмістом незамінних амінокислот гриби рівноцінні бобових культур, за вмістом вітамінів перевершують багато овочів. У складі грибів виявлено всі макро- і мікроелементи, необхідні для організму людини. Багато грибів мають тонізуючу, кровотворних, бактерицидну, протипухлинну, антиалергічну та антирадіоактівну дію. У плодових тілах грибів містяться лікарські речовини, що уповільнюють розвиток атеросклерозу й діабету, зміцнюють імунну систему, поліпшують діяльність шлунково-кишкового тракту. У білоруських лісах зустрічається близько 200 видів їстівних грибів, але традиційно використовуються не більше 35 видів. [2]
У зв'язку з аварією на ЧАЕС у республіці гостро постала проблема «брудних» грибів. Навіть на відносно чистих грунтах при щільності забруднення 1-2 Кі/км2 більшість їстівних грибів здатні концентрувати радіонукліди в кількостях, що перевищують норми РДУ-99 («Республіканські допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у харчових продуктах та питній воді») . [12]
Хоча в добовому раціоні споживання грибів невелика, але з-за високого вмісту радіонуклідів вони значущі у формуванні дози внутрішнього опромінення. Так, для населеного пункту, розташованого поблизу лісу, внесок грибів поряд з іншими продуктами харчування становить 65%. Через небезпеку збільшення дозових навантажень при споживанні населенням грибів, обсяг їх заготівель значно скоротився.
Відомо, що основним мінеральним елементом у складі золи грибів (приблизно 50%) є калій - аналог цезію-137. Таким чином, в силу своїх біологічних особливостей гриби добре поглинають цезій-137 і за накопичувальною здібності значно перевершують інші компоненти лісу. Наприклад, вміст цезію-137 в грибах у 20 разів і більше вище, ніж у грунті і в тисячі разів перевищує вміст цезію-137 в деревині. По відношенню до стронцію-90 гриби мають низьку накопичувальної здатністю: інтенсивність переходу стронцію-90 з грунту в гриби в 90-400 разів нижче, ніж цезію-137.
Вміст радіонуклідів у грибах визначається багатьма факторами: видовою приналежністю грибів, щільністю радіоактивних випадінь і формами їх знаходження, властивостями грунту та особливостями водного режиму, погодними та іншими умовами виростання. [9]
Проведені багаторічні спостереження дозволили з великим ступенем надійності розділити гриби по їх накопичувальної здібності. Взявши за основу коефіцієнт переходу (КП), який визначається відношенням вмісту цезію-137 в грибах (Бк / кг) до щільності забруднення грунту (кБк/м2) виділяють чотири групи грибів:
1. слабконакопичуючі (КП менше 5);
2. середньонакопичуючіе (КП дорівнює 5-20);
3. сильнонакопичуючі (КП дорівнює 20-50);
4. акумулятори (КП більше 50). [8]
Наявні відмінності в накопиченні цезію-137 обумовлені приналежністю грибів до різних екологічних груп. Мінімальна накопичення радіонуклідів властиво для грунтових сапрофітів (гриб зонтичний, дощовик перловий) і ксилофітів-паразитів (опеньок осінній). Максимальне накопичення радіонуклідів характерно для мікоризоутворюючих (гриб польська, свинушка, маслюк пізній). Це пояснюється тим, що мікориза грибів (народна назва - грибниця) розташовується в лісовій підстилці і верхньому горизонті грунтів, найбільш забруднених радіонуклідами.
Різні види грибів можна розташувати в порядку збільшення ступеня накопичення цезію-137 наступним чином: дощовик перловий (Lycoperdon perlatum), гриб-парасолька строкатий (Lepiota procera), опеньок осінній (Armillariella mellea), рядовка сіра (Tricholoma terreum), підберезник (Leccinum scabrum ), лисичка звичайна (Cantharellus cibarius), білий гриб (Bolerus edulis), груздь чорний (Lactarius necator), сироїжки (Russula sp), Вовнянка (Lactarius torminosus), зеленка (Tricholoma flavovirens), маслюк пізній (Surllus luteus), свинушка тонка (Paxillus involutus), гриб польський (Xerocomus badius).
Слід зазначити, що в капелюшках грибів концентрація радіонуклідів в 1,5-2 рази вище, ніж у ніжках, особливо це характерно для грибів із добре розвиненою ніжкою (білий гриб, підберезник, підосичники, польський гриб). Різниця у змісті цезію-137 в молодих і старих грибах чітко не проявляється. Тим не менш, рекомендується збирати молоді гриби, тому що в старих можуть накопичуватися отруйні речовини з огляду на те, що інтенсивність акумуляції різних елементів збільшується в міру росту грибів. [2]
Середній вміст цезію-137 в сирих грибах при різній щільності забруднення становить: 1280 Бк / кг - до 2 Кі/км2; 3400 Бк / кг - 2-5 Кі/км2; 22100 Бк / кг - 5-15 Кі/км2; 25000 Бк / кг - 15-40 Кі/км2; 109200 Бк / кг - понад 40 Кі/км2. Допустимий вміст цезію-137 становить: 370 Бк / кг - гриби свіжі, 2500 Бк / кг - гриби сушені.
Слід враховувати, що накопичення радіонуклідів у грибах з часом змінюється. У більшості грибів максимум накопичення радіонуклідів спостерігався в 1989-1992 роках. У наступні роки намітилася тенденція до зниження накопичення радіонуклідів окремими видами грибів. За останні чотири роки в 1,5-2 рази знизився перехід цезію-137 в вовнянки, опеньок, маслюк і груздь чорний. Для сироїжок, рядовки, гриба польського, зеленок ступінь накопичення радіонуклідів з 1993 року практично не змінилася. Виявилася тенденція до збільшення переходу радіонуклідів у часі у парасольки строкатого, свинушки, лисички, підберезники.
У відповідно до коефіцієнтів переходу (КП) цезію-137 з грунту в гриби розраховані рівні радіоактивного забруднення грунтів, при яких можна заготовлювати різні види грибів з допустимим вмістом у них радіонуклідів. [9]
Заготівлю грибів-акумуляторів (гриб польська, Паутінник козячий, свинушка, маслюк, моховик, горькушки) не рекомендується проводити в лісах Білорусі, оскільки вже при щільності радіоактивного забруднення 0,3 Кі/км2 вміст у них цезію-137 перевищує норми РДУ в 1, 5-5 разів.
Сильнонакопичуючі гриби (груздь, рижик, волнушка, зеленка, подгруздок) можна заготовляти на території з щільністю забруднення 0,4 Кі/км2.
Переважно слід збирати гриби, що відносяться до першої і другої груп. Це - вередньонакопичуючі гриби (сироїжки, підберезник, лисичка, рядовка сіра, білий гриб, підосичники), їх дозволяється заготовляти на територіях із забрудненням до 1 Кі/км2
Малонакопичуючі гриби (опеньок, гриб-парасолька строкатий, дощовик перловий, печериця, строчок звичайний, рядовка фіолетова) можна збирати при забрудненні території до 2 Кі/км2.
Рекомендації по збору грибів можна отримати в лісгоспах, лісництвах і в районній санепідемстанції. У газетах періодично публікуються спеціальні «грибні» карти. [10]
За поглинаючої здатності основні види їстівних грибів розташовуються так: свинушка тонка> моховик жовто-бурий> польський гриб> сироїжка (види)> лисичка> білий гриб> красноголовець. [11]
З наведеної інформації слід загальний практичний висновок про те, що перш ніж іти в ліс за грибами, потрібно знати рівень радіоактивного забруднення конкретного лісової ділянки, а також всі види грибів, зібрані на забрудненій території, рекомендується піддавати обов'язковому радіаційному контролю.
2.2 Зниження вмісту радіонуклідів у грибах
Зниження вмісту цезію-137 в грибах можна досягти шляхом їх відварювання протягом 30-60 хвилин в солоній воді з додаванням оцту або лимонної кислоти з 2-3-х кратною зміною відвару. Зібрані гриби перед приготуванням необхідно обов'язково очистити від моху, підстилки, грунту, а у деяких грибів зняти шкірку з капелюшка. Така обробка дозволяє вживати в їжу гриби, початкове забруднення яких перевищувало допустимі рівні у 2-20 разів у разі сироїжок, зеленок, рядовок, волнушек і в 20-80 разів у разі підберезники і білого гриба. При сушінні слід використовувати гриби, відповідні допустимим нормам вмісту радіонуклідів. [2]
При заготівлі грибів рекомендується провести їх радіаційний контроль. Зібрані гриби треба перебрати, очистити від прилиплих частинок лісової підстилки, моху, промити і розсортувати по групах. Гриби, що належать до слабо-і средненакаплівающей групі, необхідно відварити, воду злити. Одне лише попереднє відварювання може знизити вміст цезію в грибах у 5 разів. Гриби, пов'язані з сільнонакаплівающей групі, необхідно вимочити протягом доби, воду злити, відварити 2 рази, зливаючи воду. [9]
Гриби виварюють у сольовому розчині (30 р. кухонної солі на 1 л. Води), зі зміною розчину на свіже через кожні 10-20 хвилин при загальній тривалості кип'ятіння 50 мінут. Перед кожною зміною розчину гриби відкидають на дуршлак і промивають чистою холодною водою. Така обробка гарантує виведення з грибів 99,9% радіонуклідів.
Гриби кладуть на. 20 хвилин у солону воду (столова ложка на літр води), час від часу помішуючи. Потім зціджують гриби і кладуть у воду хвилин на 10, також помішуючи. Знову зціджують і гарненько промивають (перша фаза очищення). Процес повторити ще раз (друга фаза).
Цезій переходить у вигляді лугу в промивні води, кототимуть імен-коричневий колір (він виходить від взаємодії грибного пігменту з лужними металами - кабів, рубідій, цгшй). Таким нескладним способом у результаті першого промивання вміст цезію знижується на 85% від початкового рівня. Після другого - менше 3% від природного кількості. [5]
Для зниження надходження радіонуклідів в організм людини рекомендується культивувати (в домашніх умовах, теплицях і на присадибних ділянках) такі види екологічно чистих грибів: печериця, опеньок льотний, глива звичайна, сиїтаке та ін [8]
Висновок
Таким чином, в даний час для радіоактивно забруднених лісових територій Білорусі дикорослі гриби і ягоди є критичним ланкою в харчовому ланцюжку людини з точки зору можливих дозових навантажень. Вміст радіонуклідів в дарах лісу збільшується зі зростанням рівня радіоактивного забруднення грунту. В якості найбільш значимого чинника, що впливає на надходження радіонуклідів у ягоди і гриби, можна також виділити умови зволоження грунту: ступінь переходу радіонуклідів у лісову харчову продукцію в умовах підвищеного вмісту вологи може зростати в 3-4 рази. Великий вплив на накопичення радіонуклідів у грибах і ягодах надає їх видова приналежність.
У даний період збирання грибів та ягід на забрудненій території досить обмежений і практично повністю заборонений на територіях з щільністю випадіння більше 2 Кі/км2 по цезію-137. Однак, рівень вмісту радіонуклідів у харчовій продукції лісу з часом буде зменшуватися за рахунок природного радіоактивного розпаду та міграції радіонуклідів у глиб грунту. Попередні прогнозні розрахунки показують, що в 2015 році концентрація цезію-137 у лісовій продукції зменшиться до рівня допустимих норм там, де щільність радіоактивного забруднення в 1991 році становила: 4 Кі/км2 - для чорниці, 8 Кі/км2 - для суниці, 5 Кі / км2 - для групи слабконакопичуючих грибів.
Слід також зазначити, що до теперішнього часу розроблено безліч рекомендацій щодо виходу з нинішнього кризового становища щодо використання дарів лісу. Перспективним способом є штучне культивування екологічно чистих грибів та ягід, що дозволить знизити надходження радіонуклідів в організм людини, а, отже, і ризик для здоров'я населення.
За поглинаючої здатності основні види їстівних грибів розташовуються так: свинушка тонка> моховик жовто-бурий> польський гриб> сироїжка (види)> лисичка> білий гриб> красноголовець.
Для зниження надходження радіонуклідів в організм людини рекомендується культивувати (в домашніх умовах, теплицях і на присадибних ділянках) такі види екологічно чистих грибів: печериця, опеньок льотний, глива звичайна, сиїтаке та ін
Список використаної літератури
1. Будико М. І. Сучасні проблеми екології. - М.: 1994р. - 307с.
2. Вирощування грибів (Пам'ятка для населення, що проживає на забрудненій радіоактивними речовинами території). Мн. 1998. - 20 с.
3. Ліс і Чорнобиль (Лісові екосистеми після аварії на Чорнобильській АЕС, 1986-1994 рр.). / Під ред. Іпатьєва В.А. - Мн.: МНПП «СТЕНЕР». 1994. - 248 с.
4. Ліс. Людина. Чорнобиль. (Лісові екосистеми після аварії на Чорнобильській АЕС: стан, прогноз, реакція населення, шляху реабілітації) / Під загальною ред. Іпатьєва В.А. - Гомель. 1999. - 454 с.
5. Лісовський Л. А. Радіаційна екологія та радіаційна безпека. - Мозир, Мозирський ДПІ, РІФ «Білий вітер», 1997. - 52 с.
6. Люцко А.М., Ролевіч І.В., Тернів В.І. Вижити після Чорнобиля. - Мн.: Вища школа, 1990. - 109 с.
7. Максимов М. Т., Оджагов Г. О. Радіоактивні забруднення та його вимір: Учеб. посібник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Вища школа, 1989. - 304 с.: Іл.
8. Чи можна перемогти радіацію. Рекомендації фахівців / О. В. Жуковська, С. Д. Кавале, І. В. Ролевіч та ін - Мн.: Білорусь, 1996. - 32 с.
9. Пам'ятка для населення що проживає на території, забрудненої радіоактивними речовинами, 2-е вид., Мн. 1997. - 24 с.
10. Пам'ятка «Ви збираєтесь до лісу ...» Рекомендації для населення щодо користування лісами в околиці м. Гомеля та м. Добруш (Гомельський лісгосп). Гомель. 1998. - 32 с.
11. Радіоактивне забруднення рослинності Білорусі (у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС) / Під загальною ред. Парфьонова В.І., Якушева Б.І. -Мн.: Навука i технiка, 1995. - 582 с.
12. Республіканські допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у харчових продуктах та питній воді (РДУ-99). Мн. 1999. - 6 с.
13. Керівництво по веденню лісового господарства в зонах радіоактивного забруднення. Затверджено Міністром з надзвичайних ситуацій і захисту населення від наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС 23 жовтня 1995 Мн. 1995. - 112 с.
14. 10 років Поліському державному радіаційно-екологічному заповіднику (збірник статей). Мн.: Вид. «Н. Б. Кірєєв». 1998. - 232 с.