Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Ірина Маменко
Край на межі
Лісостепу і Степу
Частина І.
Географія рідного краю
ЗМІСТ
Географія рідного краю
ВСТУП__________________________________________________________3
ПІСЛЯМОВА____________________________________________________39
ВІРШІ ПРО РІДНИЙ КРАЙ________________________________________43
ДОДАТКИ ______________________________________________________47
ЛІТЕРАТУРА ____________________________________________________62
ВСТУП
Щоб полюбити свою Батьківщину,
потрібно її пізнати.
М.Реріх
«Край на межі лісостепу і степу» нерідко називають Кіровоградщину, розташовану у межиріччі Дніпра і Південного Бугу, на Правобережжі. Обрамлені розкішними лісосмугами неозорі лани золотавої пшениці. Неквапливі тихоплинні ріки і джерела кришталевої води. Крутобокі долини і балки, уквітчані духмяними шавліями, волошками та іншим барвистим різнотрав’ям. Чепурні села у садках. Невеликі ліси і переліски у долинах річок…
Так виглядає мальовнича Кіровоградська земля, яка зачаровує красою і дивовижними природними скарбами. Багата наша земля і на талановитих, відомих людей. Серед них – корифеї українського професійного театру Марко Кропивницький та Іван Карпенко – Карий, письменники Сергій Степняк – Кравчинський, Юрій Олеша та Юрій Яновський, актори Іван Мар’яненко та Гнат Юра, музикант Генріх Нейгауз, педагог Василь Сухомлинський, льотчик-космонавт Леонід Попов.
Дійсно наша земля дала нам багато. І ми з вами повинні завжди пам’ятати про те , що Батьківщина у нас одна. Ми повинні цінувати її багатство. Недарма наші краї оспівані в піснях нашими дідами та прадідами. Ніде нема такого блакитного неба, таких безмежних степів, зелених лісів як на рідній землі. Хіба є на світі щось краще та дорожче?
Звенигородська школа
Простяглась широка вулиця в тінистих каштанах. Вона веде до школи. З поля вітер доносить запах пшениці і гречки, долітає гуркіт моторів. Звідси починається твій рідний край – твоя Батьківщина. Із стежки до школи, з шкільної лави, з річки, що протікає поруч, зі співу солов’я.
Любов до Батьківщини починається з любові до минулого. Така любов виховується змалку. А як можна любити те чого не знаєш? Недарма говорять «Незнаючи свого минулого, ми не варті майбутнього». Отже, запрошуємо вас у мандрівку по куточках Кіровоградщини - Олександрійщини – Звенигородки – своєрідного і неповторного краю.
Основною метою цієї роботи було подати матеріал про сучасний стан рідного краю, показати її розвиток від найдавніших часів до сьогодення. Можливо зацікавити учнів та вчителів у вивченні рідного краю.
Кременчуцьке водосховище
Степи Олександрійщини, де ночі дивозоряні,
Де люди працьовиті – нащадки козаків.
Земля моя заквітчана та з піснею повінчана,
ти гордість моя і слава і край моїх батьків.
Г. Клименко
ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ КІРОВОГРАДЩИНИ.
НАСЕЛЕННЯ
Кіровоградська область – одна з 27 адміністративно-територіальних одиниць України. Її площа – 24,6 тис. кв. км. Це значно більше, ніж площа деяких добре відомих держав (Кувейт, Ліван) і не набагато менше від таких держав, як наприклад, Албанія, Бельгія, Молдова. Серед інших адміністративно-територіальних одиниць України за цими параметрами область посідає відповідно 14 і 22 місця. Більшість площі області знаходиться в межах Правобережної України і лише територія селища Власівки Світловодського району розташована на лівому березі Дніпра. За характером поверхні область неоднорідна, адже частина її площі – 46,7 тис. га ( 1,9 % площі) знаходиться в межах акваторії Кремечуцького та Дніпродзержинського водосховищ.
Область має такі крайні точки та їх географічні координати:
північна – Світловодський район, на північ смт. Власівка
(49*10’ пн..ш., 33*15’ сх..д.);
південна – Бобринецький район, на південь с. Юр’ївка
( 47*43’ пн..ш., 32*08’ сх.д.);
західна – Гайворонський район, на північний-захід с. Котовка
( 48*18’ пн..ш., 29*42’ сх..д.);
східна – Онуфріївський район , на схід с. Куцеволівка
(48*53’ пн..ш., 33*54’ сх..д.).
Область простягається із заходу на схід на відстані 335 км, а з півночі на південь – майже на 150 км; вона розташована на відносно невеликій відстані від Чорного моря – приблизно 130 км. Кіровоградська область розташована у центральній частині України. Про це свідчить символічний знак, встановлений у Добровеличківському районі в 1990 році, приблизно однакова відстань від крайніх точок області до крайніх точок держави.
Кіровоградська область межує із шістьма добре розвинутими областями держави: на півночі – з Черкаською ( протяжність кордону –
381 км), північному сході – з Полтавською (60 км), сході та південному сході – з Дніпропетровською (379км),півдні – з Миколаївською (379 км), південному заході – Одеською (54 км), заході - з Вінницькою (48 км). Крім сухопутних кордонів, межі області проходять також по акваторії Кременчуцького водосховища. Їх протяжність становить 84 км.
Кіровоградська область має вигідне геополітичне положення, що відбивається на її зв’язках з іншими державами.
В межах Кіровоградської області виділено 21 адміністративний район і 4 міста обласного підпорядкування – Кіровоград, Олександрія, Світловодськ, Знам’янка. Кількість населення області – 1млн 183,8тис. осіб ( 4.1 % від загальної кількості), в тому числі міського – 724,5 тис. осіб (61%) і сільського – 459,3 тис. осіб (39%). Середня щільність населення – 45,3 чол/кВ.км. при 80 чол/кв.км. в Україні.
В області проживає більше 98 національностей і народностей. Національний склад населення такий – українці – 1млн. 44 тис. осіб (85%), росіяни – 175 тис (14,2 %) ,білоруси, молдавани, болгари та інші – 0,6%.
Олександрійський район межує із Світловодським, Знам’янським, Новгородківським, Петрівським, Онуфріївським районами Кіровоградщини та з П’ятихатським районом Дніпропетровської області. Протяжність із заходу на схід становить 150 км, з півночі на південь – 60 км.
Крайні точки району: північна – біля с. Бутівського;
південна – на південь від с. Леніно;
західна – на північний захід від від смт Пантаївка;
східна – на захід від с. Попельнастого.
Територія району становить 185,4 тис. га.
Місто Олександрія розташоване на північному сході від обласного центру, на березі річки Інгулець, правій притоці Дніпра.
Олександрія – місто обласного підпорядкування, центр Олександрійського району – розташоване на 32*15’ східної довготи та 48*30’ північної широти, за 75 км від Кіровограда. Площа міста становить 6142 га. До складу Олександрійської міської ради входять також Димитрівська селищна рада (смт Димитрове), Звенигородська сільська рада ( с. Звенигородка, с. Головківське, с. Марто-Іванівка, с. Олександро-Степанівка), Пантаївська селищна рада (смт Пантаївка).
За даними Головного Управління статистики у Кіровоградській області наявне населення станом на 1 грудня 2006 року по Олександрійській міськраді складає 96,4 тис. осіб. Так як і в усій області в Олександрії також живуть представники різних національностей. Перше місце займають українці, друге – росіяни (20,5 тис. осіб), третє – білоруси (900 осіб), а також євреї, греки, болгари, вірмени, татари, поляки, німці і т. д.
За 85 км від Кіровограда та 5 км від Олександрії знаходиться мальовниче село Звенигородка, яке розташоване на правому березі річки Інгулець. Звенигородка – село, яке входить до складу Олександрійської міської ради. Площа села становить 197,2 га.
Малюнок на асфальті
Звенигородка межує на північному-заході – с. Марто-Іванівка, на південному-сході – с. Олександро-Степанівка, на заході – селище Головківське,
на півдні – с. Піщаний Брід (Ізмайлівська с/р), с. Головківка (Головківська с/р), на сході – с. Кременецьке та с. Рожеве (Андріїівська с/р). За 2 км на схід від села проходить залізничне полотно (53,9 га) Знам’янського відділення одеської залізниці. Через Звенигородку проходить автомагістраль Олександрія – Петрово – Кривий Ріг.
Населення с. Звенигородки становить 1021 особа. З них 502 жінки, 404 чоловіки. За національністю склад села такий : росіяни – 30%, білоруси – 0,3%, молдовани – 0,1%, мордвини – 0,1% та інші національності.
С. Звенигородка має вигідне географічне положення. Насамперед через те, що село розташоване в межах міста Олександрії, має приміський транспортний зв’язок, має автомагістраль, що з’єднує село з Петрівським районом, м. Жовті Води, м. Кривий Ріг.
ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА, РЕЛЬЄФ ТА КОРИСНІ КОПАЛИНИ
Територія сучасної Кіровоградщини формувалася протягом тривалої геологічної історії. Область лежить в центрі Українського кристалічного щита Східно – Європейської платформи. В глибоких балках та в долинах річок на поверхню виходять кристалічні породи , такі як граніти, гнейси, мармури, габро, лабрадорити). Вік найдавніших порід Українського кристалічного щита становить 2,5 – 3 млрд. років.
В основі території області лежить докембрійський кристалічний фундамент, розсічений лініями розломів на окремі блоки – Кіровоградський і Білоцерківсько –Одеський. В епоху палеозойської та мезозойської ер територія щита була сушею. На початку кайнозою фундамент поступово почав опускатися і окремі частини області були затоплені морями. На дні неглибоких морів відкладалися пухкі (осадові) гірські породи – піски, глини (лесової групи), буре вугілля, мергель. Поступово фундамент почав підніматися, море відступало, залишаючи по собі хвилясту рівнину, складену із щільних гірських порід, вкритих на поверхні пухкими породами.
Під час останнього Дніпровського зледеніння у четвертинному періоді північно-східна частина області була вкрита материком.
Поверхня області являє собою хвилясту рівнину, розчленовану густою мережею річкових долин, ярів і балок. Територія Кіровоградщини знаходиться на Придніпровській височині. Пересічні висоти у межах 150 – 200 м над рівнем моря. Максимальні висоти – верхів’я р. Чорний Ташлик у Новоукраїнському районі – 269 м. над рівнем моря, мінімальні - днища річкових долин, а саме р. Інгулець – 58 м. над р.м.
Рельєф Кіровоградщини має переважно денудаційні, водно ерозійні форми. Стрімкі гранітні скелі можна побачити серед кристалічних відслонень в долинах річок Синюха, Інгул, Інгулець, Південний Буг та їх приток. Незвичайні нагромадження гранітних брил є майже на всій території області. Найцікавіші з них увійшли до природно – заповідних територій – «Розлитий камінь», «Калмазівське», «Сальківське», пам’ятки природи – «Каскади», «Кам’яна стінка».
За походженням рельєф області переважно ерозійний, тобто вироблений талими водами льодовиків, річками та тимчасовими водотоками.
Найбільш розчленований рельєф на північному – заході області, тобто Дніпровсько – Інгулецьке межиріччя. На ньому виступають опуклі горби та мають еродовані схили глибокі балки. Інша територія менше розчленована, але рівних межиріч мало.
Формування рельєфу також пов’язане із господарською діяльністю людини – це кар’єри , вуглерозрізи, греблі, зрошувальні канали, земляні вали, городища та ін..антропогенні форми рельєфу порушують природну рівновагу та активізують негативні природні процеси – ерозію, зсуви, підтоплення, заболочення.
Розташування в центрі Українського кристалічного щита зумовлює багатство і різноманітність корисних копалин. В надрах Кіровоградської області залягають нікелеві, уранові, марганцеві, залізні руди,сировина для атомної енергетики – уран, золото, хроміти, графіт, буре вугілля, горючі сланці, кварцити, мармури, червоні, сірі та рожеві граніти, каоліни – усього понад 30 видів корисних копалин. Мінерально-сировинний потенціал області налічує понад 340 родовищ корисних копалин, з яких 107 розробляються.
Характерною особливістю Кіровоградської металогенічної зони є наявність цілого ряду рудопроявлень: вольфраму, міді, молібдену, апатиту, урану, срібла та золота, вісмуту, олова, свинцю, берилію, сурми, танталу і ніобію.
Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища – основа для створення у майбутньому золотодобувної та золото переробної галузі в області. За даними геологів існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.
В основі геологічної будови Олександрійского району лежить докембрійський кристалічний фундамент, який є частиною Українського кристалічного щита.
У зниженнях докембрійського фундаменту залягають породи бучацького ярусу, які містять буре вугілля. На кристалічних породах відклалися зеленуваті піски з глауконітом. Вище залягають дрібнозернисті, сірі, жовті піски і ярус рябих глин (гончарні).
Усі вищезазначені породи є відклади третинного періоду. У перехідний час від третинного до четвертинного періоду відклалися червоно – бурі глини. Усі третинні і четвертинні породи, що беруть участь у геологічній будові району, відслонюються в ярах, на схилах балок, у долинах та на берегах річок.
В основі геологічної будови території міста Олександрії залягають докембрійські кристалічні породи, вік яких переважно сягає за мільярд років. Вони часто виходять на земні поверхню.
Район розташований на Придніпровській височині. Поверхня – підвищена полого хвиляста лесова рівнина, розчленована подекуди долинами річок. У південно-західній частині рельєф ускладнюється наявністю стародавнього водо ерозійного утворення – долини р. Інгулець та р. Бешка. Більш густа сітка балок, яка генетично пов’язана з долинами рік, сильніше розчленовує прилеглу до них місцевість.
Південно-східна частина території району має більш хвилястий, розчленований рельєф. Ця частина більше порізана балками на окремі ділянки. Такий розчленований рельєф обумовлює розвиток поверхневого стоку, що призводить до утворення еродованих земель з різними ступенями змитості.
Найвища точка району (207м) лежить на кордоні зі Світловодським районом, на схід від с. Занфірівки.
Поверхня міста – хвиляста рівнина. Оточують місто з трьох сторін висоти, які мають відмітки 136 – 142 м. Перевищення висот до 60 м.
Олександрійщина славиться своїми корисними копалинами на весь світ. Це насамперед буре вугілля (Дніпровський буровугільний басейн). Крім цього у нас є залізна руда (Криворізький залізорудний басейн), каолін, граніт, бутовий камінь, червона і біла глини, підземні води з радоновим насиченням і багато інших копалин.
Поверхня с. Звенигородка формувалась протягом багатьох геологічних епох. Основними чинниками формування рельєфу були: тектонічні рухи, давні зледеніння, ерозійна робота вітру та річок, господарська діяльність людини.
Територія с. Звенигородка розташовується на тектонічній структурі Українського щита, який має вік 3,5 – 4 млрд. років і складений найдавнішими гірськими породами: граніти, гнейси, кварцити, пісковики.
Звенигородка розташовується на Придніпровській височині. Пересічні висоти сягають 120 – 150 м. Село простягається із півночі на південь по обидва береги р. Інгулець, що і виявляє досить розчленований характер рельєфу. Правий берег річки розчленований, порізаний ярами та балками, кристалічні породи виходять на поверхню. Лівий берег більш пологий і має більш спокійні форми рельєфу.
На заході від села закрито розробки добування бурого вугілля (Головківський розріз). Є запаси червоної глини, піску, каоліну та ін.
Рельєф Звенигородки
КЛІМАТИЧНІ ТА ГІДРОЛОГІЧНІ УМОВИ РІДНОГО КРАЮ
Клімат Кіровоградської області помірно – континентальний, недостатньо вологий, з добре виявленими порами року. Пересічні температури січня мають значення -5…6*С, липня - +20…21,5*С. річна кількість опадів на півдні – 400 – 430 мм, на півночі – 420 -470 мм.
Вісь високого атмосферного тиску ( вісь Воєйкова) поділяє територію Кіровоградщини на дві частини – північно-західну (лісостепову) і південно-східну (степову) і пролягає через Помічну, Кіровоград, Олександрію, Онуфріївку.
Північно-західна лісостепова частина Кіровоградщини знаходиться під впливом вологих повітряних мас, що приносяться західними повітряними потоками з Атлантики та Західної Європи. На південно-східну частину степової території такі потоки впливають менше, бо ця територія знаходиться під впливом континентальних повітряних мас, що надходять сюди з Арктики та Азіатського континенту. Тому клімат північно-західної частини Кіровоградщини набагато м’якший ніж в південно–східній.
Звенигородський ліс взимку
В зимовий період на територію області проникає Сибірський антициклон. Як наслідок цього, в середній смузі області виникає дещо підвищений тиск. В південно-східній частині області на південь від вісі високого тиску переважають північно-східні та східні вітри, тобто континентальні маси повітря, що надходять з Арктики. Ці полярні повітряні маси обумовлюють похолодання з різким зниженням температури та відновлюванням безхмарної морозної погоди. В зимовий період на територію області з заходу часто вторгаються циклони з Атлантичного океану, які приносять вологе тепле повітря.
У другій половині літа на території Кіровоградщини часто встановлюється антициклональний тип погоди з високими температурами повітря до +38*С та тривалими посухами.
Захід сонця
Атмосферні опади розподіляються нерівномірно. За теплий період (червень – жовтень) випадає в середньому 280 – 235 мм, за холодний (листопад – березень) – 125 – 140мм. Літні опади мають переважно зимовий характер. У степовій зоні мають місце бездощові періоди тривалістю 30 -40 днів. Сніговий покрив утворюється кожної зими і лежить в середньому 60 – 80 днів. Перший сніг випадає в кінці листопада, сходить – наприкінці лютого – на початку березня.
Олександрійський район розташований у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні, лежить у межах Дністровсько – Дніпровської північно-степової фізико-географічної провінції.
Середня річна температура повітря дорівнює 5,5*С. найвищі температури бувають у липні та серпні, найнижчі - у січні. Абсолютний мінімум становить -35*С, а в липні й серпні в окремі дні температура досягає +35*С. середня температура січня становить -5,7*С, а липня - +21,2*С. Середньорічна кількість опадів 441 мм, основна частина їх випадає в теплу пору року. Висота снігового покриву становить до 10 см. За коефіцієнтом зволоженості Олександрійщину можна вважати як недостатньо зволоженим теплим районом. В Олександрії діє метеостанція.
Клімат села Звенигородки помірно - континентальний. Літо тривале та жарке, зима коротка та малосніжна. Середні температури січня становлять
Притока Дніпра
-6*С, липня - +21*С. середньорічна кількість опадів сягає 441 мм. Опадів в теплий період року випадає більше ніж в холодний майже вдвічі. У зимові місяці переважають північні та північно-східні вітри, а влітку -північні та північно-західні.
Кіровоградська область є одним із найменш забезпечених місцевими воднми ресурсами регіонів держави. Їх запаси майже вдвічі менше ніж у середеьому по Україні. Вони становлять 3,3 дм3/добу н душу населення.
По території нашого краю протікаює 438 річок (5558 км), крім того нараховується 1074 річечок та струмків. Збудовано 2185 ставків і 84 водосховища. Переважають малі річки довжиною до 10 км. Річки нашої області належать до басейнів Дніпра, Південного Бугу. Найважливіші річки області – Інгулець, Тясьмин, Інгул, Синюха, Чорний Ташлик, Велика Вись і Ятрань.
Дніпро – третя за довжиною річка Європи. Загальна довжина сягає
2285 км. Дніпро протікає по північно-східній межі області на протязі 65 км. Відрізок, що протікає по території нашої області має два водосховища – Кременчуцьке та Дніпродзержинське.
Південний Буг несе свої води на південному-заході Кіровоградщини. Його загальна довжина – 806 км, в межах області – 70 км.
З півночі на південь територію перетинає р. Інгул, загалною довжиною 354 км. По території області має відрізок – 185 км. Інгул – найбільша притока Південного Бугу в нашій області.
Річка Синюха є найчистішою річкою Кіровоградщини. Вона тече по Придніпровською височиною протяжністю 111 км. З правого берега у Синюху впадає р. Ятрань, а з лівого - р.Чорний та Сухий Ташлики. Ятрань має протяжність близько 60 км, а Чорний Ташлик – 135 км.
Річка Тясмин є правою притокою Дніпра. Довжина Тясмину 161 км.
Річка Інгулець
Основні водні артерії Олександрійщини – це р. Інгулець, Верблюжка, Овнянка, Жовта, Зелена, Бешка, Березівка, Кам’янка, Водяна, ставки та озера, Войнівське водосховище. Загальна площа під річками становить 171 га,, під ставками – 1086 га, водосховищами – 700 га.
Найбільша річка – Інгулець – права притока Дніпра. Вона бере початок біля с. Цибулеве Знам’янського району. Саме на ній розташувалося місто Олександрія та с. Звенигородка. Назва «Інгулець» має спільну частину з назвою іншої ріки Інгул. В давні часи Інгулець називали Геросом («енігел» татарською означає «нове озеро», а в турецькій мові слово «енгел» - перешкода). В описах Скіфії міститься назва річки Пантікап. Загальна довжина ріки становить 549 км, в межах області – 170 км. В районному центрі Петрове на Інгульці є велике водосховище з чарівним островом. Прокладений канал на 150 км Дніпро – Інгулець.
Усі річки Кіровоградщини живляться за рахунок снігових, дощових та підземних вод. Навесні, під час танення снігу, річки виходять з берегів – настає весняна повінь; восени частими є дощові паводки. В літній період річки міліють, пересихають.
Усі ріки нашої області течуть по рівнині, тому вони спокійні, звивисті, приймають багато приток.
Кременчуцьке водосховище
(Світловодський район)
ГРУНТИ. РОСЛИННИЙ І ТВАРИННИЙ СВІТ
Цвіт вишні
На території Кіровоградської області зустрічаються різні грунти (більш ніж 50 відмінностей). Та найбільше багатство нашого краю є чорноземи. У 80-х роках минулого століття їх вивчала експедиція видатного російського ґрунтознавця В.В.Докучаєва, який склав першу карту грунтів світу. Північно-західна, лісостепова частина області відрізняється більшою різноманітністю грунтів ніж південно-східна-степова. В лісостеповій зоні поширені чорноземи типові глибокі мало- та середньо гумусні, чорноземи реградовані, чорноземи опідзолені, темо сірі та сірі опідзолені грунти, які сформувалися під широколистими,місцями хвойними лісами. У чорноземах типових верхній гумусний шар грунту забарвлений у темний колір. Потужність цього шару 80 – 100 см., іноді120см. Вміст гумусу в цих грунтах – 4-7 %. Характерною особливістю південно – лісостепових ландшафтів є поєднання слабо хвилястих вододілів з типовими чорноземами, горбистих місцевостей – з темно-сірими лісовими грунтами і чорноземами опідзоленими.
У степовій зоні під різнотравно-типчаково-ковиловими степами сформувалися чорноземи звичайні. Вони відрізняються від чорноземів типових меншою товщиною гумусного шару – 90 – 100 см. Вміст гумусу в цих грунтах становить 3-6%
Терен
На невеликих площах у долинах річок поширені лучні, чорноземно – лучні, а також лучно – болотні і болотні грунти. На терасах річок зустрічаються дернові грунти, а у степових блюдцях – глеєві грунти.
Дубок
За ступенем родючості грунтів наша область займає 4 позицію в Україні. За 100-альною шкалою якості грунти оцінені в 67 балів.
Грунти Олександрійського району досить строкаті, через складний рельєф, ґрунтоутворюючі породи і зміною лісової та лісостепової рослинності. В основному на території Олександрії розповсюджені чорноземи звичайні, глибокі. В долинах річок сформовані чорноземи лучні, лучно-болотні та болотні грунти.
На території Звенигородки переважають чорноземи звичайні, в лісі зустрічаються чорноземи опідзолені, а в заплаві річки Інгулець та дні балок зустрічаються лучні та лучно-болотні типи грунтів.
Кіровоградщина в лісостеповій та степовій зонах, це і визначає її різноманітний рослинний і тваринний світ.
Особливістю лісостепової зони, яка знаходиться у північній частині області є чергування ділянок лісів із степами. На сьогоднішній день понад 70% лісостепової частини області розорано. Ліси і лісонасадження займають лише 7,2% території області. На Кіровоградщині збереглися і досить великі лісові масиви – Чорний ліс, Нерубайський та ін..
Проліски
В лісах проростають широколистяні дерева, такі як дуб, ясен, берест, в’яз, ільм, клен, липа, граб. У підліску, крім молодих дерев, ростуть:ліщина, бруслина, калина, глід, терен, вишня, груша, яблуня, шипшина, бузина, ожина та ін. На вологих місцях у лісах ростуть осокір, верба, осика. В лісах також проростають багато трав’янистих рослин: ряст, тюльпан лісовий, кропива, конвалія, купина, фіалка лісова, проліски, конвалія, осока, маренка, чистець, медунка та багато інших.
Водна рослинність Кіровоградщини
В степах переважають в основному багаторічні трав’янисті рослини. На Кіровоградщині переважають лучні степи. Цілинні степи збереглися тепер лише по берегах рік та в балках. Рослинами степу є типчак, ковила, тонконіг лучний, пирій повзучий, молочай волошка, березка, ведмеже вухо, конюшина, сокирки, будяки, дурман, ромашка, цикорій та багато інших. Тепер степи розорані. На полях вирощують культурні рослини: кукурудзу, пшеницю, жито, соняшник, цукрові буряки, рапс, овочі тощо. Степи обсаджують лісосмугами для захисту полів від вітру, а грунти від руйнування. Лісові смуги складаються із дуба, клена, акації, абрикос, маслини і т.д.
На луках та болотах проростають: пирій повзучий, яглиця, польовиця біда, тимофієвка лучна, щавель кінський, очерет звичайний, рогіз вузьколистий, конюшина лучна, подорожник,кульбаба, тощо.
У воді та грузьких місцях росте хвощ багновий, лепешняк, комиш озерний, вероніка водяна, ряска.
Трави Звенигородки
На Олександрійщині поширена злаковорізнотравна степова рослинність ( тонконіг лучний, стоколос польовий, стоколос безостий, пирій повзучий, молочай, щириця, лобода та багато інших). Степова рослинність чергується із невеликими ділянками лісової рослинності. Основна частина степових рослин збереглася в заплавах річок та балках, тому що природні степи в нашому районі вже розорані, і на них висаджують сільськогосподарські культури.
Маслюки
Загальна площа лісів у районі 3,5 тис.га. Основні породи дерев: дуб, ясен, клен, акація, тополя, ясен, калина, верба. Більшість лісів створені штучно у ярах і балках. На території міста знаходяться два лісових масиви. Загальна площа зелених насаджень в місті становить 862,48 га.
На території Звенигородки знаходиться штучний лісовий масив Звенигородський, загальною площею 287 га. Ліс в основному має соснові насадження, але можна спостерігати і шипшину, акацію, ясен, тополі, клен тощо.
Степова рослинність Звенигородщини представлена різнотравневими степовими рослинами: ковил, тонконіг, кульбаба, ромашка, щавель кінський, будяки, пирій, конюшина і т. д. цілинні степи збереглися в долині річки Інгулець та балках.
Тваринний світ Кіровоградщини є відносно багатим. Цьому сприяє її географічне розташування.
На території нашої області виявлено 368 видів, з них 65 – ссавців, 279 – птахів, 13 – плазунів, 11 – амфібій. Крім того у водоймах мешкають 61 вид риб.
Ряд диких тварин, які ще недавно водилися в нашій області, зовсім зникли. Це сайгак, тарпан, бабак, тушканчик, бобер та ін..
Тваринний світ лісів представлений досить великою кількістю видів. Серед них : дикий кабан, лось, козуля, заєць – русак, білка, лисиця, їжак, кріт, миша лісова, ласка, вовчок лісовий та ін..
Їжак
Тваринний світ Кіровоградщини багатий на птахів. Найпоширеніші з них: яструби, орли, іволга, горлиця, зозуля, соловей, синиця, кібчик, дятел, ворона, сойка, щиглик, шпак, дрізд та багато інших.
В степах водяться : заєць-русак, польова миша, крапчастий ховрах, хом’як,сліпець.
У чагарниках водяться: лисиця, куниця кам’яна, тхір степовий, їжак, кріт, землерийка та ін..
З плазунів – ящірка, жовтобрюх, степова гадюка, вуж звичайний та ін..
В річках водяться багато порід риби: короп, карась, сом, окунь, лящ, щука, плітка та ін.
Тваринний світ Олександрійщини залишається досить багатим. Найпоширенішими видами тварин є дикий кабан, козуля, заєць-русак, лисиця тощо. З птахів зустрічаються фазан, куріпка, качка, лисуха, голуб, перепел, гуси і лебеді.
У Звенигородському лісі ви можете побачити : лисицю, зайця-русака, вовка лісового, крота, мишу лісову, козулю та ін.. У степах : миша польова, хом’як, їжак, сліпець та багато інших. Дуже багато видів птахів та у водоймах риби: карасі, лящі, щука та ін..
Лелека
НЕСПРИЯТЛИВІ ПРИРОДНІ ПРОЦЕСИ НА ТЕРИТОРІЇ НАШОГО КРАЮ
У Кіровоградській області відбуваються активні фізико-географічні процеси. Вони зумовлені, в першу чергу, геоморфологічними, гідрометеорологічними та антропогенними факторами. Їх можна поділити на такі групи:
Клімату Кіровоградщини властиві такі небезпечні явища погоди, як сильні зливи, град, ожеледь, пилові бурі тощо. Нерідким явищем у степовій зоні є пилові або чорні бурі та суховії, які завдають великих збитків або повної загибелі врожаю.
Підтоплення об'єктів річкою Інгулець
В нашому краю, після великої грози, вітри утворюють вихорі, які піднімають стовпи пилу та піску. Поступово цей пісок опускається на землю, а слід за ним вибухає злива із грозою та блискавкою. Такі зливи складаються з брудних потоків води і звичайно бувають серед літа, коли переважають високі температури. Такі зливи розмивають грунт, розбивають шляхи, затоплюють поля, заважають руху транспорту.
Особливої уваги потребують такі явища як пилові бурі, особливо чорні бурі. Вони зустрічаються у степових районах нашої області. Це явище приносить із собою обірвані дроти, знищені врожаї та ін..
Розмив грунту стоковими водами
Часті в наших степах посухи. Посухи бувають тоді, коли в повітрі майже відсутня вологість і земля від недостачі вологи пересихає. Особливо часто такі явища зустрічаються влітку у бездощовий період. Таким чином гинуть врожаї, рослини . Захищають від суховіїв лісосмуги, які насаджують на краях полів. Вони затримують талі води та утеплюють озимі посіви.
Навесні для нашої області характерні повені. Це коли річки виходять із берегів під час танення снігу. Восени досить частими є паводки, викликані сильними зливами. В літній період річки міліють, а іноді пересихають. Це все також негативно впливає на ведення господарства.
Поряд з тим, на Кіровоградщині зростають площі еродованих земель. Найбільшої шкоди грунтам завдають водна та вітрова ерозія. За підрахунками спеціалістів, з кожних 5 га землі 2 га піддаються змиву дощовими та талими водами. Щорічно з кожного гектара ріллі змивається 9,8 тонн грунту.
Внаслідок ерозійних процесів знижується родючість грунту, замулюються ставки та водосховища, зникають джерела, утворюються нові яри.
Утворення балки
Спеціалісти області розробили цілу низку рекомендацій щодо використання ерозійно небезпечних земель.
З господарською діяльністю людини пов’язане виникнення техногенних форм рельєфу – кар’єрів, котлованів, вуглерозрізів, гребель, а також городищ, курганів, валів і т.д. антропогенні форми рельєфу порушують рівновагу в екосистемах та активізують негативні природні процеси – ерозію, зсуви, підтоплення, заболочення.
На території Олександрії та Звенигородки ми можемо спостерігати за такими негативними явищами як зсуви, заболочення, ерозія грунтів, замулення водоймищ, посуха, сильні зливи та пилові бурі, суховії, повені та паводки та ін.
З метою попередження негативних наслідків створюються системи полезахисних смуг, здійснюється снігозатримання, зрошування посушливих територій, проводяться комплекси агротехнічних заходів.
Кар'єр біля Звенигородки
ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ. ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ
Найбільшою цінністю Кіровоградщини є працьовиті люди, родючі чорноземи та різноманітна природа. Весь час людина користувалася всіма благами природи, не замислюючись над тим, якої шкоди вона їй завдає.
Наша область належить до найбільш освоєних територій. Тут багато заводів, корисних копалин. Їхнє використання призводить до надмірного забруднення води , повітря, землі. Ми повинні пам’ятати, що на території Кіровоградщини залишилось іще багато унікальних куточків.
Таким чином людина повинна слідкувати, в якому стані навколишнє середовище. Але аж до 1989 року в Кіровоградській області не приділяли належної уваги екологічному стану. І лише з утворенням в області в 1989 році державного управління екологічної безпеки питання збереження природи зайняло перше місце. В 1990 році було виявлено 176 природних ділянок та об’єктів, що заслуговували першочергового наукового вивчення.
В результаті проведеної роботи кількість заповідних територій і об’єктів на 01.01.2009р. зросла до 180. Тепер в області 25 природно-заповідних територій загальнодержавного значення та 156 територій місцевого значення ( заказники, урочища, пам’ятки природи).
Господарське використання річки Інгулець
На сьогоднішній день ми повинні замислитися, що дістанеться нашим нащадкам? Тому потрібно намагатися зберегти хоча б те, що залишилось. А для того, щоб вирішити проблему, потрібно знати з чого вона складається, тобто екологічні проблеми області.
Найважливішими екологічними проблемами Кіровоградщини є:
1. Високий ступінь техногенного навантаження ( стан водних ресурсів, атмосферного повітря, земельних ресурсів та радіаційний стан);
2. Забруднення повітря шкідливими речовинами на підприємствах, обладнання яких є досить застарілим та фізично зношеним.
3. Великої шкоди повітрю завдає експлуатація автомобільного транспорту;
4. Робота очисних споруд господарсько-побутової каналізації, скид недостатньо очищених стічних вод;
5. Актуальна проблема ефективної очистки кар’єрних та шахтних вод, які скидаються у поверхневі води підприємствами недостатньо очищеними;
6. Розташовуються в області шламонакопичувачі, золо відвали, скотомогильники, частина з них розташована в зонах зсувів, підтоплення, в зонах повеней та паводків;
Смітник у Звенигородському лісі
7. Через невиконання заходів водовідведення поверхневого стоку, відсутність вертикального планування територій, відбувається замулення та заростання річок, що призводить до підтоплення сільських територій;
8. Негативно впливає і переробка берегів Кременчуцького водосховища;
9. Гостро стоїть проблема утилізації відходів;
10. Проблеми радіоекології займають також не останнє місце (есхаляція радону з поверхні, перенесення з пилом радіонуклідів, скиди забруднених шахтних вод та змив радіоактивних речовин);
11. Не вирішена проблема знешкодження непридатних та заборонених пестицидів та агрохімікатів;
12. Важливе питання – приведення до ладу сміттєзвалищ;
13. Першочерговим питанням є рекультивація порушених земель.
Аналізуючи ситуацію, яка склалася в області, хочеться відмітити, що людина наносить непоправну шкоду навколишньому середовищу. Нині ми опинилися в стані кризи, безвиході. Одна з найстрашніших рис сучасної людини – зниження порогу емоційної чутливості. Людина стає байдужою до всього. Тому вирішення шляхи проблем дуже важкі. Найкращою школою є спілкування з природою, допомога у її збереженні.
Крокус білий
(занесений до Червоної книги)
Діяльність людини негативно впливає на рослинний і тваринний світ. Деякі види зникають раз і назавжди. З метою охорони рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин створено Червону книгу України.
В нашій області є 3 види рослин і 23 види тварин, які занесені до Європейського червоного списку, 29 видів рослин і 110 видів тварин – до Червоної книги України. Створено і затверджено список тварин і рослин, які підлягають охороні в області. До нього включено 92 види рослин і 57 видів тварин.
До «червонокнижних» в області належать:
- Рослини – астрагал, ковила, рябчик руський, гвоздика прибузька, бруслина карликова, лілія лісова, півники понтичні, цибуля ведмежа, всі три види тюльпанів, відомих в області, шість видів родини обхідних, сім видів роду ковила;
- Тварини – борсук, видра, перев’язка, кутора мала, тхір степовий, світлий і т. д;
- Птахи - орлан-білохвіст, кулик-ходулочник, боривітер степовий…
- Плазуни – гадюка степова східна;
- Комахи – махаон, жук –олень, бражник мертва голова та багато інших.
Для збереження природних багатств, неповторних краєвидів, рідкісних та зникаючих видів рослинного та тваринного світу створюються заповідники.
Забруднення річки
В області немає заповідників, але є 25 природно-заповідних територій загальнодержавного значення та 156 територій місцевого значення.
В нашій області є заказники: Чорноліський (Знам’янський район), Редбчино (Олександрівський район), Трояновська Балка (Новомиргородський район). Відомі державні парки «Веселі Боковеньки» (Долинський район), «Хутір Надія» (Кіровоградський район), та Онуфріївський. Дуже багато в нашій області таких об’єктів, які потребують уваги.
Екологічний стан Олександрійщини також потребує багато розв’язань. Проблеми випливають одна за одною. Насамперед це пояснюється тим, що Олександрія місто, в якому зосереджено великі запаси корисних копалин, внаслідок цього робота багатьох підприємств, які і приносять непоправну шкоду природі. До всього того сама людина усвідомлюючи, яку шкоду вона наносить природі, продовжує це робити і надалі.
Олександрія, як і всі середні міста, має також певні екологічні проблеми:
- У місті немає зливної каналізації, і весь бруд зноситься зливовими стоками у річку Інгулець;
- Повітря дуже забруднене промисловими відходами;
- Невеликі території лісів на території району підлягають вирубуванню, внаслідок чого гинуть тварини та рослини лісів;
- Водойми забруднені відходами промислових підприємств, сільськогосподарськими відходами;
- Розорені майже всі цілинні степи, залишились вони лише в заплавах річок та балках;
- Обробка земель ведеться неправильно, що призводить до зниження родючості грунтів ( випалювання стерні, висаджування технічних культур на одному місці, поля не мають відпочинку і т. д.);
- Проблема утилізації відходів;
Водоймище біля Олександрійської брикетної фабрики
- І особливою проблемою є те, що ми скоро зникнемо під навалою нашого сміття, особливо в сільських місцевостях.
Для збереження краєвидів, зникаючих видів рослин та тварин в Олександрійському районі також створені заказники та пам’ятка природи. Загальна площа заповідних об’єктів 103га, що становить 0,06% від загальної площі району.
Спалювання стерні
Ботанічний заказник «Лікарівський» має загальнодержавне значення. Площа 70 га. Розташовується біля с. Лікарівка Олександрійського району. Тут добре представлена степова рослинність. Особливістю є поширення сону чорніючого, занесеного до Червоної книги. Ще чотири види зустрічаються тут із Червоної книги України – це тюльпан бузький, півники понтичні та два види ковили.
Серед рідкісних тут виявлені види джмелів – джміль глинистий та джміль пластинчастозубий.
Цей заказник є одним із найбільш цінних у збережених у природному стані степової рослинності.
Ландшафтний заказник «Велика і Мала скелі», що в Олександрійському районі, знаходиться неподалік с. Протопопівка. Територія загальною площею 15 га , привертає свою увагу своїми мальовничими ландшафтами. Рослинність представлена лучними степами.
З Червоної книги України тут виявлено астрагал шерстистоківтковий, зозулинець болотний. Різноманітний тваринний світ заказника.
Розташування села Зенигородки природно визначено таким чином, що ми маємо екологічні проблеми міста Олександрії.
Проблемами Звенигородки є:
- Автомагістраль Олександрія – Петрово – Кривий Ріг сприяє підвищенню загазуванню атмосфери і створює шум;
- Чистка русла річки Інгулець для створення каналу Дніпро – Інгулець, призвело до обмілення річки, зменшення рибних запасів, кількості ондатр, раків, земноводних;
- Побудова меліоративних споруд створила екологічно небезпечну зону;
- Очисні споруди знаходяться від села за 1 км, вони не вміщують бруд, що надходить з міста, що призводить до проривів і весь бруд тече в річку Інгулець;
Після пожежі
- Кар’єр і новоутворене озерце має підвищену радіаційну небезпеку, так як там проходить жила уранових руд Жовті Води – Смоліно;
- Економічні умови змушують людей вирубувати лісосмуги – це призводить до суховіїв;
-Підвищується ерозія грунтів, так як в більшості грунтові дороги погано сплановані і немає скерованості талих та дощових вод до річки;
- Створення стихійних сміттєзвалищ майже по всій території села.
На південний – схід на відстані 1,5 км від Звенигородки на межі
с. Андріївка знаходиться комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Кам’яна стінка», загальною площею 18 га.
Люди намагаються вирішити питання по охороні природи. Але цю проблему можна подолати лише спільними зусиллями. І починати потрібно із себе.
Нещодавно учні нашого закладу проводили дослідження екологічного стану Звенигородки. Однією з умов дослідження було анкетування жителів села. Нами була створена анкета (додаток), а потім всі зібрані відповіді ми проаналізували. Результати були такими:
1) 60% жителів визнали екологічний стан незадовільним;
2) Найбільш забруднені місця відзначили: річка – 40%, кар’єр – 30%, ліс – 20%, інше – 20%;
3) Найчистішими місцями було визнано територію сільської ради та школи;
4) 90% визнали найбільшим забруднювачем людину;
5) Екологічно небезпечними об’єктами назвали: кар’єр – 60%, смітники – 30%, асфальтний завод – 10%;
Учні запропонували свої заходи для покращення екологічного стану в селі:
1. Обладнати місця для сміттєвих баків;
2. Проводити заходи про культурне ставлення до природи;
3. Проводити рейди по виявленню “злодіїв”, які засмічують територію села;
4. Проводити конкурс: “ Краща вулиця”, “Кращий будинок” і т. д.
5. Очищення річки від сміття;
Насадження садженців
6. Організація акцій, суботників для всіх жителів;
7 .Організувати робоче місце для людини, яка буде контролювати екологічний стан села;;
8 . І на останнє, перестати викидати сміття де завгодно!
ЕКОНОМІКА КІРОВОГРАДЩИНИ
Кіровоградщина має багаті надра, щедрі землі та працьовитих людей.
В ті часи, коли Кіровоградщина входила до складу Херсонської губернії господарство мало аграрний характер. Частково розвинутою була лише харчова промисловість та сільськогосподарське машинобудування.
Але з часом все змінюється і тепер Кіровоградщина по своїй структурі економіки є аграрно – індустріальною.
У структурі валового випуску продукції займають:
З давніх часів Кіровоградська область відома як регіон з добре розвинутим сільськогосподарським виробництвом. Провідне місце тут належить рослинництву, питома вага якого складає 73%, тваринництва – 27%.
Основні зернові культури, що вирощують в області – озима пшениця, ячмінь, кукурудза, зернобобові, гречка та просо. Значне місце серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк.
У садівництві переважає вирощування яблук, груш, слив, вишень та ягідних культур.
В області також вирощують баштанні культури ( дині, кавуни), та овочеві – помідори, огірки, баклажани, кабачки, капусту, солодкий перець та ін..
Великі площі сільськогосподарських угідь зайняті кормовими культурами.
Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, птиці (кур, качок, гусей).
Усе більшого значення набуває ставкове господарство. Розводять коропа, сазана, ляща, судака, товстолобика, білого амура.
В нашій місцевості розвинуте шовківництво – вирощують тутових і дубових шовкопрядів. Велику роль у тваринництві відіграє бджільництво.
Розведенням племінних коней займаються два кінні заводи і дві племінні ферми. Основні породи коней, що розводяться – чистокровна верхова та українська верхова. Один з таких заводів знаходиться в с.Лікарівка Олександрійського району. Завод був створений ще у 30-х рр.
ХХ століття.
Питома вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у загальному обсязі її виробництва в Україні складає: по соняшнику – 10%, зерновим і зернобобовим – 6,7%, цукровому буряку – 5,2%, м’ясу – 3%, молоку – 2,8%.
Площа зрошуваних земель у Кіровоградській області складає
51,3 тис.га, з них – 21,2 тис.га міжгосподарських систем.
У промисловому комплексі області, який охоплює 12 повідних галузей, діє 292 промислових підприємств. У 2002 році у галузевій структурі промисловості харчова займала 33,9%, машинобудування та металообробка – 22,7%, електроенергетика – 17%, будівельних матеріалів – 5,3%, паливна – 3,1%, кольорова металургія – 2,1%, легка – 1,6%.
Харчова промисловість області представлена 93 переробними підприємствами.
До складу молокопереробної галузі входять 12 підприємств, борошномельно-круп’яної – 13, цукрової – 11, м’ясопереробної – 8, в
олієжирової – 11.
На товарному ринку України область представлена виробництвом посівної та зернозбиральної техніки, мостових електричних кранів, буровугільних брикетів, нікелю, графіту, гірського воску тощо.
Так як область за спеціалізацією є сільськогосподарська, то напрямком машинобудування є забезпечення потреб сільського господарства і переробної промисловості необхідною технікою та запасними частинами.
Підприємства області виробляють швейні вироби, меблі, побутову техніку, садово-огородній інвентар, лікарські вироби, фарфоро-фаянсовий та скляний посуд, товари побутової хімії та ін..
Кіровоградщина має певний досвід міжнародного економічного співробітництва.
Область має розвинену транспортну систему. Її територію перетинають численні залізничні магістралі загальною довжиною 1166 км, які з’єднують важливі промислові та сільськогосподарські регіони Півдня з Північними та Східними областями. Найбільший залізничний вузол області – м.Знам’янка. в області є райони, де немає залізниць – Новоархангельський та Петрівський.
Загальна мережа автомобільних шляхів складає 7,1 тис.км. Щільність автомобільних доріг складає 235 км на 1 тис.кв.км. По території області походять важливі автомагістралі: Київ – Дніпропетровськ, Київ – Одеса, Дніпропетровськ – Знам’янка – Кіровоград – Одеса, Кіровоград – Умань – Київ та ін..
На території Кіровоградщині розвинений також і річковий транспорт. Річка Дніпро – важливий річковий шлях України. В Світловодську збудовано річковий вокзал. Річковим транспортом ми зможемо дістатися до Києва, Черкас, Канева, Дніпропетровська, Херсону, Запоріжжя.
В Кіровограді знаходиться аеропорт. Повітряним транспортом ви зможете дістатися не лише міст України, а й далеко за територію нашої держави.
Через швидкий розвиток нафтової та газової промисловості по території області прокладені нафто- і газо- проводи. Велике значення має зв’язок та ЛЕП.
Через м.Олександрію проходить газопровід Кременчук –Кіровоград.
На жаль в Звенигородці немає ніяких підприємств. Але досить розвинене фермерське господарство. В основному вирощують зернові, цукровий буряк, соняшник, гречку. Розводять ВРХ, свиней, птицю. Так як Звенигородка лежить дуже близько біля Олександрії, то основна частина населення працює на підприємствах міста. В селі є загальноосвітній навчальний заклад, дитячий садок , магазин та пошта.
Через Звенигородку проходить автомагістраль Олександрія – Петрово – Кривий Ріг. Недалеко від села походить залізнична колія.
ВАТ «Ятрань»
На сьогоднішній день, через економічну нестабільність, більшість підприємств періоду Радянського Союзу були закриті, перепродані або ж просто зруйновані. На сьогодні це є чи не першочерговою проблемою, яка потребує вирішення. Підприємства, які виготовляли продукцію світового масштабу, сьогодні лише руїни. Але незважаючи на всі проблеми, знайшлися люди і почали відновлювати промисловість Кіровоградщини. На сьогоднішній день в області виділяються такі підприємства:
На цукровому заводі
ВАТ «М’ясокомбінат Ятрань» - одне з повідних підприємств харчової промисловості України, що виробляє близько 200 найменувань продукції ( ковбаси, копченості, м’ясопродукти,напівфабрикати, риба).
Займаються вирощуванням, переробкою та зберіганням зернових культур, а також розвинена галузь свинарства (5150 голів) та скотарства.
Компанія «Елгран»
Компанія «Вересень плюс»
Компанія «Вересень плюс». Основним напрямком діяльності є дистрибуція (розповсюдження товарів). Основною задачею компанії є задоволення потреб споживачів, розвиток та освоєння нових напрямків діяльності на ринку продуктів харчування та розширення географічного покриття.
Продукція експортується до 17 зарубіжних країн.
ПГ «Креатив»
Промислова група «Креатив» є найбільшим виробником жирів і маргаринів в Україні (частина ринку – бл. 30%) і третім виробником дезодорованої соняшникової олії.
Продукція також реалізується і за кордон: в Росію, Білорусь, Грузію, Казахстан, Узбекистан та ін..
ТОВ «ось» - єдине в Україні підприємство, що випускає повний комплект бджолиного обладнання.
МААК «УРГА»
МААК «УРГА». Основним із видів послуг є пасажирські авіаперевезення на літаках типу АН-24. Послуги класифікуються за напрямками: чартерні пасажирські авіаперевезення, перевезення в рамках ООН ( Хорватія, Кувейт, Ангола, Сомалі, Кенія), внутрішні перевезення.
ЗАТ «Радій»
ЗАТ науково-виробниче підприємство «Радій» головний розробник і постачальник програмно технічних комплексів високого класу безпеки системи управління і захистів автономних електростанцій з реакторами в Україні.
Продукцію цінять не лише в країнах СНД, а й в країнах Азії та Близького Сходу.
Відповідно ми не можемо перерахувати всі підприємства, які працюють на території Кіровоградщини. Але дуже важливим є те, що нашу область знають також і далеко за кордоном.
Активізація міжнародних контактів Кіровоградщини на рівні регіонів та тісне співробітництво з міжнародною спільнотою дозволило області здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з 85 країнами світу.
ПІСЛЯМОВА
Збираючи матеріал до цієї книги, мені потрібно було обійти немало місць, людей, неодноразово звертатися за допомогою до своїх учнів, перегорнути не одну сторінку різних книжок. Праця була досить нелегкою та об'ємною. Але завдяки своїй кропіткій праці та допомозі безлічі людей ми виконали своє завдання.
Чому саме Кіровоградщина? Можна сказати , що про неї і так написано досить багато літератури. Але я постійно стикаюся на уроках з історії та географії з проблемою, що на кожен урок потрібно мати безліч книг для однієї теми – це по-перше, а по-друге – географії та історії села Звенигородки ніде не знайдеш. От і прийнято було рішення звернутися саме до рідного краю.
Звичайно, це абсолютно не все, що можна було ще написати. Багато питань залишились нерозкритими. Але потрібно сподіватися, що хтось іще візьметься опрацьовувати свій край і досліджувати все нове й нове.
Де б ми не вчилися, чи що б ми не вчили, географію та історію неможливо вивчати без знань про рідний край. Недарма Я.Каменський зазначав що «Географію потрібно починати з того місця, де живуть люди».
Вивчення історії та географії Кіровоградщини на основі їхніх здобутих знань в процесі досліджень, розробок, написаних творів приближає учнів до кращого засвоєння матеріалу, розуміння його, а також переносить їх із підручників у реальне життя. Таким чином це дуже могутній засіб патріотичного, морального, екологічного, естетичного та трудового виховання.
Недарма говорять, для того, щоб по-справжньому любити свій край, його потрібно добре пізнати. Знання рідного краю не просто підносить і звеличує людину, розширює її світогляд, воно служить своєрідним містком, що єднає покоління минулі з поколіннями нинішніми і прийдешніми.
У цілому краєзнавство повинне стати базовим чинником у вивченні географії та історії в школі, основою для розробки стратегічних програм розвитку області, вирішенні нагальних проблем сьогодення.
Я сподіваюсь, що наша спільна праця дійсно зможе комусь принести користь. Хтось зможе знайти для себе щось нове, хтось можливо використає матеріал у своїй роботі, а хтось продовжить вже давно розпочату справу – вивчення рідного краю.
ВІРШІ ДІТЕЙ
СТЕПАМ БАТЬКІВЩИНИ
Замріяли волошки у житах,
Я бігти хочу босими ногами
По вранішніх і заспаних степах
І мріяти. І з мрією в очах
Заснути під твоїми небесами.
Мій рідний краю! Піснею летить,
Легеньким вітром українське слово,
І я скажу: спинись прекрасна мить,
Де лине ніжна мова калинова.
Я так люблю блукати по стежках,
Гаях мойого серця Батьківщини!
Здіймаю крила, і тоді, як птах,
Злітаю в недосяжні височини.
Безкраї ви – простори України!
Безкраї, як до вас свята любов.
Ви там, де мови рідної навчили,
Ви тут, де новий день стрічаю знов.
Маменко Ян
Моє село
Моє село – лани широкополі,
В’юнка й чарівна річка Інгулець.
Дивуюсь я цим дивним схилам, полю,
Як солодко й чарівно пахне тут чебрець.
Звенигородка – це моє дитинство,
І крок у юність і в доросле вже життя.
Чому душевно так і мимоволі
Я знову повертаюсь в це буття?
А все тому, що є нам чим пишатись,
Природа є, що зачарує зір,
А маки тут які, ще пошукати
Та кращих не зустрінеш ти – повір.
І мрія в мене є одна єдина,
щоб наші рідні, друзі тут жили,
щоб не шукали щастя на чужині,
Звенигородку, щоб на ноги підняли
Анастасія Бурлака
*** ***
Ще довго жити у цім світі – Звенигородщина – мій рідний край.
Звенигородському селу. Тут всі ми народились і живемо,
Прекрасне й миле тут життя І хай тут і не справжній рай -
Світить про гарне майбуття. А все одно… А все одно…
Пшениця й жито - кругом поле Ми всі повинні разом бути,
У цім маленькому селі, І вдень, і в ніч, і назавжди,
Але не забуваймо все ж ніколи, Щоб краще нам жилося , люди,
що ми росли на цій землі. Сьогодні, завтра і завжди!
Курін Юрій Стром Олена
***
Хай живе Звенигородка,
Славиться хлібами
І, щоб наша Україна
Пишалася нами.
Щоби наша Україна
Горя, бід не знала,
щоби щастя, мир і спокій
були завжди з нами.
Сичова Ірина
Мій рідний край
Звенигородка – рідний край!
Моя ти мила Батьківщино!
Зелений ліс та жовта нива,
І синя річка і ставок,
Це все наш затишний куток.
А в далині видніє місто,
Яке селив ще старий Ус –
Чарівна Олександріє
Гордо лине з наших вуст.
Мельничук Даша
***
На чарівній землі в мальовничому краї
Мережково сплелись звенигородські стежки.
Все знайоме й близьке від стеблинки до гаю –
Вздовж і вшир я сходила босоніж навпрошки.
Де б не була я, теплом зігріва рідна хата
І, мов пісня, звучить голос неньки в душі.
Рідні стежки, як же вас забувати?!
У дитинство сягать – не буває межі.
Котляр Анна
ДОДАТКИ
Карта села Звенигородки
Це цікаво…
ЯКБИ ОЛЕКСАНДРІЯ БУЛА Б ЗЕМНОЮ КУЛЕЮ…
Якби населення нашого міста становило всього 100 осіб, то при збереженні реальних пропорцій воно виглядало б так:
ЛІТЕРАТУРА