Теоретико ~ методологічні засади екологічного маркетингу 1

Работа добавлена на сайт samzan.net:

58

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико – методологічні засади екологічного маркетингу

1.1. Екологічний маркетинг: суть, значення та функції

1.2. Комплекс екологічного маркетингу

1.3. Типи споживачів в системі екологічного маркетингу

Розділ 2. Особливості застосування екологічного маркетингу у сучасному бізнесі

2.1. Напрями розвитку ринку екологічних товарів у світі та Україні

2.2. Оцінка відповідальності екологічного товару різноспрямованими інтересами суб’єктів ринку

Розділ 3. Шляхи впровадження елементів екологічного маркетингу

3.1. Екомаркетинг як інструмент підвищення іміджу підприємства

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Екологічні товари та послуги є інноваційними товарами, що дають можливість забезпечувати прибутковість підприємницької діяльності та зберігати навколишнє природне середовище. Ринок екологічних товарів та послуг в Україні знаходиться у стадії становлення та вимагає постійної державної підтримки.

У кожному регіоні України науково-виробничі потужності та освітні технології можуть бути спрямовані на виробництво екологічних товарів та послуг кожен у своєму галузевому напрямку. «Зелений» ринок є також одним із напрямків формування науково-виробничо-освітніх комплексів (ЕКОПОЛІСів), функціонування яких гармонізує життєдіяльність людини та навколишнього природного середовища.

Сутнісну основу товарів екологічного призначення досліджено такими вченими, як: В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький, П.М. Нестеров, Г.І. Шоган, С.М. Ілляшенко, Л.Г. Мельник, О.В. Прокопенко та ін. Більшість авторів погоджуються з думкою про те, що проблеми забруднення навколишнього середовища вимагають детального аналізу можливих напрямків зниження екологічних втрат, один з яких полягає у виробництві товарів екологічного призначення. Це обумовлює необхідність додаткового аналізу сутнісної основи товарів екологічного призначення та розробки науково-методичних підходів щодо оцінки їх екологічності у вартісному вираженні.

Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних основ екологічного маркетингу як поліфункціональної і багатовекторної системи принципів, прийомів, методів та інструментів планування природокористування в ринкових умовах на засадах екологічної безпеки та сталого розвитку для підвищення економіко-екологічної ефективності господарської діяльності та реалізації планів сталого розвитку територій України.

Об'єктом дослідження є система економічних відносин, що виникають в процесі екомаркетингової діяльності суб'єктів різноманітних форм власності у сфері охорони природи, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Предметом дослідження є теоретичні і методологічні засади екологічного маркетингу, який дозволяє забезпечити орієнтацію виробництва на вимоги ринку екологічних товарів і послуг, що формуються, створення сталого попиту на екологічну продукцію, задоволення екологічних потреб суспільства і держави.

Основними завданнями даної роботи є розроблення методичних основ оцінки рівня екологічності товарів та аналіз доцільності та можливості мотивації підвищення рівня екологічності товарів на різних рівнях.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає сукупність методів, прийомів і принципів наукового дослідження, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем економіки природокористування, теорії менеджменту та маркетингу, регіональної економіки.

Розділ 1. Теоретико – методологічні засади екологічного маркетингу

1.1. Екологічний маркетинг: суть, значення та функції

Екологічний маркетинг – це функція управління, яка організовує і спрямовує діяльність підприємств, пов’язану з оцінкою і перетворенням потреб споживачів в екологічно орієнтований попит, тобто попит на товари і послуги, що сприяють збереженню якісного та кількісного рівня основних екосистем, задовольняють екологічні потреби як окремих осіб, так і організацій або суспільства в цілому.

З погляду підприємства, що орієнтується на виробництво екологічних товарів, екологічний маркетинг – це вид діяльності підприємства, спрямований на виявлення та задоволення екологічних потреб окремих споживачів та суспільства в цілому кращим способом порівняно із конкурентами, в результаті якого забезпечується конкурентоспроможність і прибутковість підприємства.

Екологічний маркетинг сприяє водночас з ростом споживання, розширенням споживчого вибору та споживчої задоволеності зростанню якості життя, підтримці стійкого, збалансованого розвитку територій, збереженню високої якості довкілля.

Загальною метою екологічного маркетингу є забезпечення довгострокового добробуту суспільства з економічних, соціальних і екологічних позицій на основі підприємницької діяльності суб’єктів господарювання.

Основною метою екологічного маркетингу на рівні суб’єкта господарювання є виявлення незадоволеного попиту в екологічно чистих умовах довкілля, екологічно чистих товарах, техніці та технологіях з метою орієнтування виробництва на задоволення екологічних потреб, тобто забезпечення розроблення, випускання і реалізації екологічних товарів, на які на ринку існує попит.

Основною метою екологічного маркетингу на регіональному та державному рівнях є створення таких економічних умов для суб’єктів господарювання, при яких вони будуть зацікавлені в модернізації технологій виробництв і прагнути раціонально використовувати, зберігати та відновлювати природно-ресурсний потенціал регіону (або компенсувати суспільству шкоду, яка завдається).

Завданнями екологічного маркетингу є :

- формування на ринку екологічних потреб;

- створення умов для збереження навколишнього середовища;

- пристосування виробництва до умов ринку;

- розроблення конкурентоспроможності екологічної продукції;

- інтенсифікація збуту екологічно чистої продукції;

- отримання додаткового прибутку за рахунок екологізації виробництва.

Підтвердженням такої позиції слугує селекція чинників піднесення екологічного маркетингу в останнє десятиліття (табл. 1). Так, рушійними силами широкого розповсюдження ідей еко-маркетингу є: екологічні, політико-правові, економічні, маркетингові, технологічні, соціальні, демографічні.  Завданням екологічного маркетингу є визначення потреби в екологічно безпечній та іншій продукції, а також інтенсифікації умов її збуту за мінімальних впливів під час її виготовлення та споживання на навколишнє природне середовище, які порушують нормальне функціонування природних екосистем зокрема та біосфери загалом. Отже, екологічний маркетинг – це управлінська функціональна діяльність у складі загальної сис­теми менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживчих потреб таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги навколишнього природного середовища і не впливати на стан здоров’я суспільства.

Таблиця 1

Рушійні сили розвитку екологічного маркетингу в Україні

Джерело: власні дослідження та [13, с. 202; 9, с. 111–112].

До основних функцій екологічного маркетингу у виробничій сфері належать:

1.  вивчення попиту на екологічно безпечну продукцію, екологічне ціноутворення;
2.  планування екологічно безпечного асортименту, збуту і торговельних операцій;
3.  планування «зеленої» модернізації виробництва; вивчення пропозицій на більш досконалі й нові очисні технології на основі висновків екологічних аудитів;
4.  здійснення діяльності, що пов’язана зі збереженням та вибором екологічно безпечного товаропересування;
5.  організація екологічно безпечного обслуговування споживачів.

У сфері природокористування маркетингові функції включають:

1.  освоєння природних ресурсів;
2.  встановлення платежів і цін на товари та послуги екологічного призначення для отримання прибутку суб’єктами природокористування;
3.  розвиток всебічних форм торгівлі товарами та послугами екологічного призначення;
4.  поділ ринків збуту товарів і послуг екологічного призначення відповідно до природно-географічних територій, регіонів та окремих зон;
5.  залучення до екологічного ринку іноземних інвесторів;
6.  освоєння природних ресурсів і створення на їх основі конкурентоспроможної на світовому ринку продукції екологічного призначення;
7.  мобілізацію механізмів трансформації екологічних потреб потенційних покупців на екологічному ринку в ефективний попит на товари і послуги екологічного призначення.

Виконання перелічених функцій здійснюється шляхом:

1.  дослідження реальних і потенційних потреб споживачів природних ресурсів, товарів і послуг екологічного призначення;
2.  дослідження ринку та його можливостей, прогнозування ринкового попиту і ємності ринку в сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища;
3.  розроблення стратегії екологічного маркетингу природокористування та відповідних екологічних програм і заходів;
4.  маркетингове планування реалізації програмних заходів.

Інструментом реалізації останньої функції екологічного маркетингу є сертифікація підприємства за стандартами ISO 9001 (підприємство має сертифіковані системи управління якістю – не завдає екодеструктивної шкоди довкіллю або сприяє покращенню його стану), ISO 14001, ISO 14024 (екологічне маркування, при якому право використовувати екологічний знак надається незалежною третьою стороною), ISO 14030 (випускає нешкідливу продукцію), EMAS (якщо підприємство враховує пріоритети екологічного менеджменту). Становлення і розвиток екологічного маркетингу повинні містити: інформаційний аспект:

1.  аналіз важливих екологічних проблем, які впливають на діяльність підприємства чи можуть впливати у майбутньому; оцінка ринкових можливостей і загроз, а також переваг і недоліків маркетингу;
2.  філософський аспект і аспект доцільності: розширення місії і цілей підприємства, що передбачає формулювання екзогенних принципів і цілей;
3.  аналітичний аспект: розроблення і аналіз альтернатив, у т.ч. виділення цільових груп споживачів, визначення конкурентної стратегії і стратегій позиціювання екологічних товарів; дійовий і координаційний аспект: модифікацію та інтеграцію використання інструментів маркетингу з метою дотримання принципів екологічного маркетингу у конкурентній боротьбі;
4.  аспект контролю: моніторинг, аналіз і регулювання маркетингової діяльності як частки стратегічного контролю.

1.2. Комплекс екологічного маркетингу

Серед ряду концепцій розвитку підприємства (удосконалення виробництва, удосконалення товару, інтенсифікація комерційних зусиль, маркетингу, соціально-етичного маркетингу) особливої актуальності набуває остання, яка відповідає концепції сталого розвитку, її дотримання дозволяє гармонізувати інтереси товаровиробників (прибуток), споживачів (задоволення потреб), і суспільства у цілому (сталий еколого-соціально-економічний розвиток). У її руслі виникла концепція екологічного маркетингу, яка полягає в орієнтації виробництва і збуту на задоволення екологічно-орієнтованих пот-реб і запитів споживачів, створення і стимулювання попиту на екологічні товари (виро-би чи послуги) – економічно ефективні і екологічно безпечні у виробництві, споживанні та утилізації.

Науковці різних країн проявляють зацікавленість до проблематики екологічного маркетингу, але у чисельних публікаціях висвітлено лише його окремі аспекти і відсутня цілісна його інтерпретація. Не розкриті питання ролі і місця екологічного маркетингу у вирішенні еколого-соціально-економічних проблем сьогодення, визначення можливих напрямків його розвитку стосовно умов транзитивної економіки України.

З огляду на це метою даної роботи висвітлення і систематизація підходів до розви-тку екологічного маркетингу, уточнення його категорійного апарату, визначення най-більш ймовірних напрямків формування екологічних потреб, і на цій основі, - ринку екологічних товарів з урахуванням світового досвіду і особливостей вітчизняної еконо-міки.

Комплекс екологічного маркетингу формується під впливом :

- законодавчих обмежень і регламентації. В Україні застосовуються такі елеме-нти економіко-правового механізму регулювання природокористування та природоохо-ронної діяльності: збір за забруднення навколишнього природного середовища, плата за використання природних ресурсів (мінеральних, водних, земельних, лісових, біологіч-них), механізм відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля, система державного (бюджетного), а також позабюджетного фінансування природоохоронних заходів (через державний та місцеві екологічні фонди) тощо;

- вимог національних і міжнародних стандартів, зокрема ISO 14000, особливо це стосується продукції, що поставляється на експорт;

- ефективніості витрат. Виготовлення неекологічної продукції може бути по-в’язане зі значними витратами на очистку чи утилізацію відходів, компенсаційні випла-ти робітникам, що працюють у шкідливих умовах тощо;

- екологічно орієнтованої акції громадськості. Так, у Сумах через протести громадськості відмовились від розміщення екологічно шкідливого виробництва на АТ "Хімпром".

- екологічної обізнаності. Зокрема, екологічна освіта сприяє розумінню шкід-ливості виробництва і споживання неекологічних товарів;

- конкуренції. Неекологічна продукція може користуватися меншим попитом, ті з товаровиробників, що роблять ставку на екологічність користуються більшою довірою споживачів, формується їх сприятливий імідж;

- того, що постачальники екологічної сировини спонукають товаровиробників використовувати її, а відповідно і екологічно чисті технології;

- міжнародного співтовариства. На початку 80-х рр. у більшості розвинутих країн виникають масові демократичні рухи громадськості, що виступають проти забруднення оточуючого середовища, не визнають атомної енергетики, орієнтуються на мі-німізацію та децентралізацію виробничо-господарської та соціокультурної діяльності, які називаються “зеленими”. З 1971 р. у світі діє біля 80-ти Зелених партій. Їх діяльність охоплює передусім територію розвинутих країн, але, водночас, подає приклад іншим.

З цих позицій необхідно постійно відслідковувати зміни факторів екологічного тиску і екологічного втягування, їх впливу на конкурентоспроможність продукції і підприємства. У всякому разі, необхідно деталізувати їх дію, чітко розділити ринкові мож-ливості і загрози.

За існуючих еколого-соціально-економічних умов до головних задач екологічного маркетингу відносять задачу формування і розвитку ринку екологічних товарів з метою вирішення протиріч між економічним розвитком і необхідністю збереження і наступного поліпшення якості навколишнього середовища.

Розвиток ринку екологічних виробів і послуг є одним з основних факторів забезпечення стабільності підприємств, дає можливість вирішити в комплексі економічні, соціальні та екологічні проблеми.

Найбільші досягнення у розвитку світового ринку екологічних товарів базуються на революційних перетвореннях у використанні ресурсів за напрямами (Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В., 2002):

- економії енергії (економічні автомобілі; будинки, що майже не потребують підведення енергії ззовні для забезпечення їх функціонування; економічні електроприлади; підвищення енергетичної продуктивності у системах генерації та постачання електроенергії; застосування мало енергетичних технологій у сільському господарстві);

- раціонального використання традиційних і нових матеріалів (у промисловості, будівництві, сільському господарстві, побуті, а також у сфері обслуговування);

- підвищення ефективності застосування засобів комунікації та транспорту (інтернет, електронна і факсимільна пошта, пейджинговий зв'язок, швидкісні потяги тощо).

В Україні екологічне підприємництво формується у таких напрямах: технології виробництва продуктів харчування; розробка нових і удосконалення існуючих технологій для хімічної промисловості; інформатизація виробництва і збуту; використання нетрадиційних джерел енергії; переробки відходів. Досить розвинутим є виробництво продуктів харчування та переробка промислових відходів. Починає формуватися дуже важливий для здоров'я людей сектор ринку екологічних товарів для побуту – меблів, електропобутових приладів, шпалер, покриття для підлоги, дитячих іграшок та ін. (Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В., 2003).

Основними категоріями екологічного маркетингу є екологічні потреби і екологічні товари, які здатні їх задовольняти.

1.3. Типи споживачів в системі екологічного маркетингу

Успіх просування на ринку конкретної екологічно чистої продукції значною мірою залежить від правильності урахування особистісних характеристик наявних і потенційних споживачів, їх ставлення до екологічності продукції (купувати дешеву продукцію, не звертаючи уваги на її екологічність, чи страхувати себе від шкідливого впливу на здоров’я, обираючи найбільш екологічно чисту).

За ставленням до екологічності товарів споживачів поділяють на таких, що звертають увагу на екологічність і не звертають (байдужі). Є також незначна категорія споживачів, які вважають повідомлення про екологічність рекламним трюком і тому не довіряють і негативно ставляться до даних про екологічність.

У свою чергу людей, які звертають увагу на екологічність товарів, поділяють на три групи: істинно зелених, помірно зелених і подібних до зелених [43].

 Істинно зеленими є споживачі, що беруть участь у багатьох екологічно спрямованих заходах, від рециркуляції до здійснення екологічно спрямованих покупок і готові платити більш високу ціну за екологічність товарів.

Помірно зеленими є споживачі, що готові платити нормально підвищену ціну за екологічні товари (на американському сленгу їх називають “долар”).

Подібними до зелених, або “паростками? є споживачі, які за ставленням до екологічних проблем наближаються до зелених, однак не здійснюють екологічно спрямованих заходів. Вони дуже занепокоєні станом довкілля, мають бажання покращити його, але не проявляють екологічно спрямованої поведінки, в тому числі споживчої.

Розглянемо корисність, отримувану різними типами споживачів від екологічності, га готовність сплачувати цінові надбавки за екологічність товарів (на прикладі екологічно чистих продуктів харчування).

При нормальній ціновій надбавці різні за ставленням до екологічності типи споживачів мають різну корисність від кожної додаткової одиниці екологічності (рис. 1.1).

Рис. 1.1.

Байдужий до екологічності споживач навіть за однакової ціни на екологічно чистий та сумнівний товар обере дешевший продукт.

В істинно зеленого споживача кожна додаткова одиниця екологічності викликає все більшу корисність при нормальному збільшенні ціни (тобто такому, що реально відображає збільшення екологічності; для продуктів харчування вона становить близько 4—6 %, на рис. 1.2 — 5 %). Ще швидше корисність зростає при низьких цінових надбавках (2—4 %, на рис. 1.2 — 3 %). Графічно зростання корисності при збільшенні екологічності можна зобразити у вигляді напівпараболи, що різко підіймається догори. При високій надбавці (6—10 %, на рис. 1.2— 7%) відбувається лінійне зростання корисності, при низькій — стрімке її зростання.

Рис. 1.2.

У помірно зеленого споживача рівномірне збільшення екологічності при нормальній ціновій надбавці викликає лінійне зростання корисності, а при низькій — різке її зростання. При високій ціновій надбавці зростання корисності майже не відбувається (рис. 1.3).

Рис. 1.3.

Подібні до зелених споживачі відчувають зростання корисності лише при зростанні екологічності, що супроводжується незначним підвищенням цін (рис. 1.4). Зі зростанням екологічності і, відповідно, цін приріст корисності зменшується при кожному рівновеликому збільшенні екологічності й, відповідно, ціни.

Відношення споживачів до екологічності іноді різне стосовно різної екологічної продукції. За одні види екологічно чистого харчування вони згодні сплачувати досить високу ціну, а на екологічність іншої можуть не звертати увагу.

Слід зазначити, що цінова надбавка до 2 % є наднизькою, тому що знаходиться за межами свідомості людини. Її можна сміливо застосовувати навіть для байдужих до екологічності споживачів.

Здійснення поділу споживачів за зазначеними групами в сучасних умовах є надто важливим при формуванні маркетингової цінової політики підприємств-виробників та продавців продуктів харчування.

Рис. 1.4. Функції питомної корисності екологічності подібного до зеленого споживача при різних цінових надбавках

Приклад

У ході дослідження ринку екологічно чистої кисломолочної продукції м. Суми реальних споживачів, тобіто споживачів груп 3—4  за готовністю платити за екологічність продукції різні цінові надбавки, що констатувалася при опитуванні, було поділено на такі групи (рис. 1.5).

Рис.1.5. Групи реальних споживачів за готовністю плати різні цінові надбавки за екологічну чистоту харчування

У процесі дослідження ринку екологічно чистої кисломолочної продукції м. Суми виявилося, що найбільше звертають увагу на екологічність продукції жінки, які купують її для дітей або ж мають високий рівень доходів. До групи споживачів, які готові платити  за екологічність надбавку більше 10%, потрапили в основному забезгечені люди. Загалом купує екологічно чису кисломолочну продукцію значга частина населення, але через її екологічність — лише близько 7% люди  із середнім доходом орієнтуються водночас на екологічність і смакові якості. При запропонованому виборі з трьох видів продукції 40% обрали класичний кефір, 25 % — біокефір, 35 % — кефір з лактозою. Частоти вибору кисломолочних продуктів одного рівня еклогічності різних виробників вирізняється.

Багато споживачів обирають певну торгову марку. Напріклад, за необхідності купити кисломолочну продукцію людина приходить до магазину шукає або запитує у продавця продукцію Шосткинського молокозаводу. Однак за її відсутності купує іншу. Вибір між різними товарами і торговими маркам: здійснюється за наявності достатнього асортименту.

При цьому споживачів можна поділити на такі групи:

1.  прихильники певної торгової марки;
2.  прихильники певного різновиду продуктів (наприклад, з біфідобактеріями);
3.  тих, що здійснюють вибір нерегулярно і спонтанно.

Основна маса споживачів при появі на ринку новинки спочатку вчитується у склад продукту харчування, уважно перечитує надану на упаковці інформацію, оцінюючи екологічну чистоту товару. У подальшому ж споживачі лише порівнюють ціну товару, уявлення про екологічну чистоту продукції, що склалося при першому знайомстві, а також смак аналізованих продуктів.

Знання типів споживачів за екологічністю поведінки необхідне при сегментації ринку екологічних товарів, а також формуванні маркетингової цінової політики підприємств, які просувають на ринку екологічну продукцію.

Розділ 2. Особливості застосування екологічного маркетингу у сучасному

2.1. Напрями розвитку ринку екологічних товарів у світі та Україні

Ринок екологічно чистої продукції та послуг, який є альтернативою традиційному ринку, динамічно розвивається. Бізнес швидко відчув його потенціал. Провідні світові виробники мають у своєму асортименті екологічні варіанти своїх відомих брендів, нові компанії намагаються закріпитися на ринку з інноваційними екологічно орієнтованими продуктами й послугами. Для підтримки репутації зростаюча кількість компаній поширюють свої екологічні стандарти на повний вартісний ланцюжок виробничої діяльності. До них можна віднести: "Caterpillar", "Chiquita", "Dole", "DuPont", "Ford", "Fujitsu", "Herman Miller", IBM, "Starbuck's", " Royal", "Unilever" та багато інших. Розширюється екологічне сільське господарство та зростає кількість спеціалізованих "зелених" супермаркетів.

Питання транскордонного співробітництва у еколого-економічній сфері

та участі транснаціональних корпорацій у формуванні екологічних ринків вивчають закордонні вчені: Дж. Гроссман, К. Пітті, П. Портні, П. Робертс, Р. Уелфорд, Ф. Чернкрос, Д. Есті, А.А. Голуб. Екологічні чинники у формуванні регіонального ринку реакційних послуг досліджували О.І. Гулич, В.С. Кравців, В.І. Павлов та інші. Професор Гарвардської школи бізнесу М. Портер одним з перших розглядав екологічно спрямований ринок як один з найважливіших засобів досягнення міжнародних конкурентних переваг державами і компаніями.

Екологічний ринок – визначають як складову загального ринкового середовища, яка характеризується конкурентним обміном усім тим, що спрямоване на збереження, відновлення і раціональне використання навколишнього природного середовища, поліпшення якості життя людей та їхнього екологічного убезпечення. Екологічний ринок – це ринок екологічних технологій, робіт, промислових товарів, послуг, знань, екологічної інформації [1, 2]. На сьогодні на екологічному ринку відбуваються структурні та географічні зміни. Отримують подальший розвиток традиційні галузі, до яких відносять:

● водопостачання, водоочищення і утилізацію водних стоків (близько 40 % ринку);

● утилізацію твердих і небезпечних відходів (до 40 %),

● утилізацію вторинних ресурсів і захист повітряного середовища.

Швидко розвиваються відносно нові сектори, такі як екологічний туризм, органічне рільництво, екологічне автобудування, ліки, косметика і інші екологічні товари, що потрапляють до кола продукції інших галузей, але що становлять помітну частку ринку звичайних товарів. Усе більш популярним стає екологічне житлове будівництво, що використовує природні будівельні матеріали та енергозберігаючі технології. У зв'язку із забороною в ЄС з 2012 р. деяких видів ламп розжарювання, основна частина ринку джерел світла переорієнтувалася на екологічну енергоощадну продукцію [3].

Суперечності у методах підрахунку не дають змогу оперувати на екологічному ринку точними статистичним даними, радше йдеться про оцінки, що базуються на різних підходах і класифікаціях. Поточні оцінки сучасного світового ринку екологічних товарів та послуг змінюються у межах від 900 млрд дол. до 2 трлн дол.(1990 р. – 200 млрд дол.) [4, 5]. Екологічний ринок у різних регіонах світу розвинений нерівномірно. Найбільшими ринками екологічних товарів і послуг є розвинені держави, насамперед, США, ЄС (лідер Німеччина) та Японія. Водночас він набуває швидкого розвитку у країнах, що розвиваються, і де спостережено найвищі темпи зростання.

Значними гравцями ринку стають Китай, Індія та Бразилія, які демонструють найбільш високі темпи індустріального розвитку. Найдинамічніше ринок екопродукції розвивається в Китаї, де темпи приросту останніми роками сягали 30 % щорічно. Очікується, що надалі ці темпи знижуватися не будуть. За національними оцінками, частка екологічних товарів і послуг може досягти в 2015 р. 10 % ВВП. Нині Китай вже став основним виробником деяких видів поновлюваної енергії. У 2009 р. на нього припадає близько 40 % світових продажів сонячної енергії, вироблюваної на основі фотоелементів, 30 % – вітроустановок (10 % в 2007 р.) і 77 % сонячних водонагрівальних колекторів. Індія посідає 5 місце у світі з потужностей вітрової енергетики і нарощує потужності з виробництва інших видів енергії, таких як біогаз і сонячна [6, 7]. Інші країни, які розвиваються, хоча й є нетто-імпортерами екологічних товарів та послуг, мають значні перспективи нарощування експорту, передусім, такої органічної продукції, як: сільськогосподарська, біопаливо тощо.

У західних країнах в середньому на товари і послуги екологічного призначення витрачають до 10 % сімейного бюджету, попит на них зростає з кожним роком. Люди потребують продуктів, здатних допомогти зберегти здоров'я і активність на довгі роки [8]. Темпи приросту екологічного ринку у країнах Балтії – до 8 % на рік, у Канаді – на рівні 10 %. [9]. На цей час головними експортерами на європейському екологічному ринку посідають Німеччина, Франція і Великобританія, на які припадає 55 % торгівлі екологічними товарами ЄС.

Найбільшими екологічними ринками в ЄС є Франція і Німеччина (в сукупно 49 % від загального об'єму на 2006 р.). Три держави – Сполучене Королівство, Італія та Голландія формують 24 % загального об'єму, а на 10 нових членів ЄС припадає усього 5,7 %, з яких половина належить Польщі [10].

Для нашої країни виготовлення природної екологічно чистої продукції є особливо актуальним у зв'язку з прагненням жителів України звести нанівець вплив на здоров'я шкідливих наслідків від аварії на Чорнобильській АЕС. За оцінками професійного видання CleanTech, у 2010 р. ринок "зелених" товарів і послуг в Україні становив близько 15 млрд грн, а у 2011 р. – близько 20 млрд грн. Водночас, як уже було зазначено, оцінки сегменту мають певну похибку, а- дже в Україні система збирання даних Держстату не адаптована до міжнародної системи ОЕСР (Євростат). Експерти вважають, що якщо найближчим часом вдасться створити сприятливе законодавче поле, то вже в через 2-3 роки ринок екологічно чистих технологій, товарів і послуг зросте в рази (до 2020 року обсяг " зеленого" ринку України перевищить 100 млрд грн) [11].

Україну вже давно, за оцінками німецьких фахівців, вважають інвестиційним привабливим регіоном можливого динамічного ринку для виробів і послуг у сфері охорони довкілля. Така оцінка підтверджується та конкретизується даними вітчизняних маркетингових досліджень відносно потенційних і реальних виробників екологічного устатковання і постачальників екологічних послуг. Так, 77-85 % підприємств на Україні можуть займатися розробленням або виробництвом устатковання щодо очищення питної і дощової води; 85-91 % – займатися спорудами, призначеними для очищення промислових та сільськогосподарських вод; близько 61-69 % підприємств – розробляти (випускати) устатковання для очищення від з'єднань азоту і металів, мінеральних, хімічних добрив і гербіцидів, 69-77 % – для очищення від фенолів та легкоокисних органічних речовин, 77-85 % – для знешкодження з'єднань важких металів і механічних домішок, 91-96 % – для очищення від нафтопродуктів і відходів їх перероблення [10].

Зауважимо, що конкурентоспроможність багатьох вітчизняних товарів на світовому ринку "екологічних продуктів" висока. Це зумовлено тим, що:

● існує заборона на вирощування окремих культур в країнах Західної Європи, таких, наприклад, як коноплі;

● певні культури слабо культивуються або взагалі не обробляються у країнах ЄС – це просо, гречка;

● якість оброблення і перероблення багатьох культур в Україні дуже висока і відповідає стандартам ЄС (льон, насіння і посадковий матеріал рідкісних культур і сортів);

● низка позицій вітчизняного культивування є оригінальною для світового ринку: дикорослі ягоди, і продукти їх перероблення, а також гриби, горіхи, деякі лікарські рослини.

Сьогодні екологічний ринок України пропонує широкий спектр товарів і послуг: натуральні продукти харчування; пристрої для очищення води і повітря; екологічно безпечні матеріали; меблі і побутова хімія; екологічний туризм; екологічне будівництво; надання консультаційної, інформаційної і іншої підтримки з різних екологічних питань.

Варто зазначити, що у травні 2011 р. Українська програма екологічного маркування пройшла міжнародний аудит і отримала сертифікат з програми взаємного визнання "GENICES" (відповідність міжнародним стандартами ISO/Guide 65 і ISO 14024). Співучасниками програми GENICES вже є Чехія, Нова Зеландія, скандинавські країни, Швеція та Китай. Внесення України до програми GENICES означає, що вітчизняний товаровиробник дістає можливість розширювати ринки збуту продукції, яка пройшла екологічну сертифікацію в Україні, підтверджуючи її поліпшені екологічні характеристики та отримати ліцензію на використання знаку екологічного маркування будь-якої з вказаних країн за спрощеною процедурою [13]. Можна констатувати, що ринок екологічно чистих товарів та послуг в Україні існує та бурхливо розвивається, а також має деякі переваги для ведення бізнесу в Україні, а саме:

● потужний товарний асортимент екологічних товарів та послуг;

● наявність невибагливих споживачів з широких верств населення (зацікавленість екотоварами виявляють люди віком 50-60 років, що пов'язано з їх підвищеним піклуванням про здоров'я, а також молодь до 25 років з її прагненням до чогось нового), кількість яких невпинно збільшується;

● можливість зайняття поки що відносно вільної ринкової ніші;

● наявність науково-технічної бази для розроблення унікальних вітчизняних екотоварів, що не матимуть аналогів на закордонних ринках;

● можливість отримання міжнародної сертифікації (як уже було наголошено) і реальність виходу на потужний міжнародний (транскордонний) ринок екологічних товарів та послуг;

● досить висока конкурентоспроможність вітчизняних екологічних товарів та послуг внаслідок відносно низької собівартості і високої екологічності;

● можливість залучення іноземних партнерів та інвесторів у високодохідні екологічні проекти.

Також для розширення можливостей розвитку ринку екотоварів і послуг доцільно здійснити такі заходи:

● розроблення Державної програми підтримки ринку екологічних товарів і послуг, а також внесення відповідних напрямків до програм розвитку галузей економіки;

● налагодження державної статистичної бази обліку екологічних товарів і послуг (адаптувати до міжнародної системи ОЕСР (Євростат));

● створення нормативно-правового і інституціонального поля для формування і розвитку екологічного ринку. Розроблення програм для заохочення, стимулювання бізнесу у цій сфері;

● адаптування стандартизації та маркування до міжнародних норм. Прийняття обов'язкових державних стандартів з екологічної якості основних груп споживчих товарів.

● створення спеціалізованого державного органу, який би займався координуванням та контролем сегменту екологічного ринку, таким як дитяче харчування. Безпечність цього ринку – головне завданням.

Виробництво екологічно чистої продукції може стати основним локомотивом реального сектору економіки України, правильно керуючи яким, наша країна може зайняти серйозні позиції на світовому ринку і дати значний імпульс розвитку багатьох галузей.__

2.2. Оцінка відповідальності екологічного товару …………………….інтересам суб’єктів ринку

Звичайно товари, необхідні суспільству для задоволення різноманітних потреб, чинять екодеструктивний вплив на довкілля. Цей вплив можна класифікувати:

1.  за видами впливу: механічний; хімічний; фізичний, у т.ч. тепловий (термальний), світловий, шумовий, електромагнітний; радіаційний; біологічний, у т.ч. біотичний і мікробіологічний;
2.  за етапами життєвого циклу товару, основними з яких є: розроблення товару, виробництво, просування на ринку, споживання, утилізація;
3.  за реципієнтами, що його сприймають, основними з яких є такі: здоров’я населення, житлово-комунальне господарство, лісове господарство, сільське господарство, рибне господарство, промисловість.

На кожному етапі життєвого циклу товар може чинити як негативний, так і позитивний вплив на довкілля. Тобто він може як додавати забруднення, що впливатиме на реципієнтів, так і протидіяти забрудненню чи усувати його наслідки.

На сучасному етапі розвитку економіки більшість товарів чинить негативний вплив на довкілля. Однак стрімко зростає ринок екологічних товарів. Розвивається він завдяки існуванню та розвитку екологічних потреб, еволюція яких проходить через чотири основні стадії [1]:

1.  Потреби у засобах захисту навколишнього середовища.
2.  Потреби в екологічному удосконаленні технологій виробництва без істотної зміни структури продукції.
3.  Потреби у виробах і послугах, виробництво та споживання яких сприяє зниженню матеріало- та енергоємності систем.
4.  Потреби у виробах і послугах, виробництво та споживання яких корінним чином змінюють стиль життя і сприяють підтримці сталого розвитку систем.

Формуються екологічні потреби завдяки існуванню та розвитку екологічних інтересів 2, а задовольняються вони екологічними товарами, які поділяють на екологічно нейтральні, виробництво та споживання яких не руйнує довкілля, та екологічно спрямовані, виробництво та споживання яких вносять позитивні зміни у довкілля.

Однак більшість існуючих товарів є неекологічними. Їх поділяють на екологічно прийнятні, що вносять екодеструктивні зміни у межах асиміляційних можливостей довкілля, та екологічно небезпечні, при розробленні, виробництві, споживанні та утилізації яких сумарний екодеструктивний вплив перевищує асиміляційні можливості довкілля.

Для віднесення товарів до тієї чи іншої групи, виділеної за ступенем екологічності, пропонується виконувати експертну оцінку екологічності товарів. Для цього обирається група експертів, компетентних у питаннях економіки природокористування. Кожен з них отримує оцінні таблиці типу табл.2.1 для оцінки впливу товару на кожного реципієнта.

Таблиця 2.1

Оцінна таблиця екологічності товару (приклад умовний)

Реципієнт: сільське господарство
Вид впливу	Етап ЖЦТ
розроблен-ня товару	виробни-цтво	просування на ринку	спожива-ння	утиліза-ція	Сума
Механічний	-1	-4	-1	+2	+2	-2
Хімічний	-4	-1	-1	+1	+1	-4
Фізичний	-1	-2	-2	+1	-1	-5
Радіаційний	0	-1	0	0	0	-1
Біологічний	-1	0	-1	+3	0	+1
Сума	-7	-8	-5	+7	+2	-11

Таблиця заповнюється експертами шляхом проставлення оцінок, які характеризують напрямок і силу певного виду впливу протягом певного етапу ЖЦТ. Оцінки змінюються від “-5” до “+5”. Знак перед цифрою характеризує напрямок впливу. Тобто якщо товар чинить негативний (екодеструктивний) вплив (тобто на даному етапі ЖЦТ привносить у довкілля певний вид забруднення, який чинить вплив на реципієнта), то ставиться знак “-”. Якщо ж товар позитивно впливає на реципієнта (тобто на даному етапі ЖЦТ протидіє певному виду забруднення, виникненню його наслідків або ж ліквідує даний вид забруднення чи запобігає йому чи виникненню його наслідків), то ставиться знак “+”. Цифра характеризує силу впливу (негативного чи позитивного). При його відсутності ставиться “0”. Шкала оцінок впливу товару на реципієнта, яку слід використовувати для заповнення оціночних таблиць, подана на рис. 2.1.

	Негативний вплив	Позитивний вплив
	-5	-4	-3	-2	-1	0	1	2	3	4	5
Сильний вплив	Вплив вище середнього	Середній вплив	Невеликий вплив	Сліди впливу	Не впливає	Сліди впливу	Невеликий вплив	Середній вплив	Вплив вище середнього	Сильний вплив

Рисунок 2.1 – Шкала оцінок, які характеризують силу впливу на реципієнта

Експерти обов’язково отримують рекомендації щодо заповнення оцінних таблиць. Так, вони повинні бути проінструктовані щодо змістовного поняття оцінок сили впливу, що використовуються у даній методиці, - це дозволить підвищити точність оцінки. Для негативного впливу вони можуть означати таке: сліди впливу – реципієнт відчуває слабкі опосередковані впливи; невеликий вплив – вплив більш відчутний, але сила (швидкість) відновних процесів реципієнта значно перевищує силу впливу; середній вплив – сила відновних процесів дорівнює силі впливу; вплив вище середнього – сила впливу перевищує силу відновних процесів (важковідновний вплив); сильний вплив – безвідновний вплив на реципієнта.

Підсумовування отриманих оцінок за рядками дає змогу визначити напрямки найвідчутнішого впливу (негативного чи позитивного) за його видами, підсумовування їх за стовпчиками дає змогу визначити та порівняти силу впливу на етапах ЖЦТ.

Сума всіх оцінок, проставлених в оцінній таблиці (права нижня клітинка табл. 1) дає загальну оцінку впливу товару на реципієнта. Теоретично вона перебуває у межах від “-50” до “+50”.

Інтегральна оцінка впливу товару на довкілля знаходиться як середнє арифметичне отриманих загальних оцінок впливу товару на кожного з реципієнтів.

Рівень екологічності (Е) знаходиться шляхом усереднення визначених експертами інтегральних оцінок. Залежно від отриманого рівня екологічності товар можна віднести до однієї з груп, виділених за ступенем екологічності (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Віднесення товарів до груп,

виділених за ступенем їх екологічності, залежно від рівня екологічності

Група товарів	Рівень екологічності
Екологічно спрямовані товари	+10 ≤ Е ≤ +50
Екологічно нейтральні товари	-10 < Е < +10
Екологічно прийнятні товари	-20 < Е ≤ -10
Екологічно небезпечні товари	-50 ≤ Е ≤ -20

Запропонована методика дозволяє виконувати попередню оцінку різнорідних товарів і не потребує для її проведення значних витрат, накопичення статистичних даних, спеціальних приладів, існування еталонів різних екологічних товарів тощо та може використовуватися в умовах дефіциту інформації.

Для більш точної оцінки слід враховувати також вагомість кожного етапу ЖЦТ у загальній його тривалості, прогресивне зростання впливу забруднення при тривалому впливі на реципієнтів певними видами забруднень, вагомість реципієнтів у довкіллі з погляду необхідності їх захисту. Це реалізує викладена в роботі 3 методика.

При можливості кількісно оцінити очікувану шкоду чи позитивні зміни у довкіллі завдяки виробництву та споживанню оцінюваного товару дану методику можна модифікувати для отримання оцінки рівня екологічності високої точності. При цьому в оцінних таблицях слід проставляти кількісні (частіше за все грошові питомі, тобто такі, що доводяться на одиницю вартості товару) оцінки впливу на довкілля. Отримана у такий спосіб оцінка рівня екологічності має високий ступінь точності, однак пов’язана зі значними витратами. Тому її застосування не завжди є доцільним.

Визначення рівня екологічності товарів дає змогу визначити пріоритетні з погляду мінімізації впливу на довкілля напрямки розвитку товаровиробництва. Однією з найголовніших переваг формування та розвитку ринку товарів високого рівня еколоігчності є підвищення екологічної безпеки країни, яка є складовою національної безпеки.

Екологічна безпека – це стан навколишнього середовища, який забезпечує умови функціонування, відтворення та розвитку нинішнього та прийдешніх поколінь людей на певному рівні 4.

Виділяють такі рівні екологічної безпеки [5]: І – природний – не змінений безпосередньо господарською діяльністю людини (місцева природа відчуває тільки слабкі опосередковані впливи від глобальних антропогенних змін); ІІ – рівноважний – швидкість відновних процесів вища чи дорівнює темпам антропогенних порушень; ІІІ – кризовий – швидкість антропогенних порушень перевищує темп самовідновлення природи, але ще не відбувається корінної зміни природних систем; ІV – критичний – відновна заміна попередніх екологічних систем під антропогенним тиском на менш продуктивні (часткове утворення пустель); V – катастрофічний – важковідновна заміна попередніх екологічних систем під антропогенним тиском на менш продуктивні, закріплення малопродуктивних екосистем (утворення пустель); VІ – колапс – безвідновна втрата біологічної продуктивності.

Рівні І-ІІ екологічної безпеки забезпечують ідеальні умови функціонування, відтворення та розвитку людства, рівні ІІІ-ІV ставлять під загрозу функціонування, відтворення та розвиток прийдешніх поколінь, V рівень – нинішнього і прийдешніх поколінь, VІ – призводить до загибелі людства (та інших біологічних видів) [6].

Розглянемо, як впливає рівень екологічності товарів на екологічну безпеку країни. Рівень екологічної безпеки країни залежить від обсягів виробництва товарів різного рівня екологічності (у спрощеному вигляді він є функцією суми добутків рівнів екологічності товарів на обсяги їх виробництва та споживання). На рис. 2.2. схематично подано залежність у довгостроковій перспективі рівня екологічної безпеки від частини екологічних товарів у загальному обсязі виробництва та споживання.

VІ

V

ІV

ІІІ

ІІ

І

А

Рівні еколо-

гічної безпеки

0                                                             100     

Екологічні товари, % від усього виробництва

Рисунок 2.2.– Залежність рівня екологічної безпеки країни від частки екологічних товарів у загальному обсязі виробництва та споживання

Крива залежності має вигнутий профіль через те, що складові екодеструктивного впливу на довкілля накладаються одна на одну, зумовлюючи збільшення загального впливу. Ця крива не торкається межі І рівня екологічної безпеки, бо навіть при 100% виробництві екологічних товарів деякий екодеструктивний вплив на довкілля все одно буде (звичайно, у випадку, якщо в майбутньому не зможуть забезпечувати їжу, житло тощо синтезуванням сонячної енергії і т.п.).

Наші розрахунки свідчать про те, що сучасному стану ринку в Україні відповідає точка А на рис. 2.2. Таким чином, формування ринку екологічних товарів є передумовою забезпечення екологічної безпеки країни.

Слід зазначити, що споживачами екологічних товарів можуть бути не тільки кінцеві споживачі (вони є в основному споживачами екологічно чистої продукції харчування, екологічно чистих товарів для побуту, засобів індивідуального захисту тощо), а й окремі суб’єкти господарювання (наприклад, очисного обладнання), державні та суспільні інститути тощо.

На прикладі типів екологічних товарів, наведених у роботі 7, з окремими авторськими змінами розглянемо, які суб’єкти ринку у більшості випадків є їх споживачами, а також які є зацікавленими у формуванні ринку даних товарів і відповідно готовими на певні витрати заради цієї мети (у табл.2.3. вони називатимуться суб’єктами-мотиваторами).

Таблиця 2.3 

Основні споживачі екологічних товарів та суб’єкти-мотиватори розвитку їх ринку

1	2	3	4
Тип екологічного товару	Приклади товару	Основний споживач	Основний суб’єкт-мотиватор
Засоби попередження забруднення довкілля	Очисні спорудження, ґрунтозахисні технології	Виробник	Державні інститути
Засоби, що сприяють ліквідації наслідків порушень довкілля	Рекультиваційні технології	Виробник	Державні інститути
Засоби захисту людини чи природної системи від проникнення шкідливого впливу	Засоби доочищення води, кондиціонери	Споживач	Виробник, суспільні організації
Товари, що надають можливість збільшити стійкість організму людини чи природних систем до шкідливого впливу екодеструктивних чинників	Медичні препарати, що підвищують імунітет людини	Споживач	Споживач
Товари, що надають можливість підтримати стійкість організму людини	Екологічно чисте харчування	Споживач	Споживач
Товари, що надають змогу замінити предмети, послуги, роботи, які мають гірші екологічні характеристики	Менш шкідливі види палива, будівельні матеріали	Виробник, споживач	Державні інститути, виробник
Товари, що сприяють збереженню матеріальних і енергетичних ресурсів	Теплоізоляційні матеріали, нересурсомісткі технології	Виробник, споживач	Виробник

1	2	3	4
Засоби, що забезпечують вторинне перероблення товарів	Обладнання, технології та препарати, що забезпечують рециркуляцію матеріалів	Виробник	Держава
Засоби, що сприяють зберіганню біологічної різноманітності та підтримують рівновагу в екосистемах	Засоби забезпечення заповідників	Державні інститути	Державні інститути
Освітні та інформаційні послуги	Екологічна освіта, консультаційні послуги	Споживач, виробник	Державні інститути
Товари і послуги, необхідні для збільшення інформаційного контакту людини з природними системами	Парки, сквери	Споживач	Суспільні інститути, споживач

Забезпечити формування ринку екологічних товарів можна при достатній відповідності інтересам його суб’єктів. Конкретні товари здебільшого лише частково задовольняють інтереси різних суб’єктів ринку, які активно взаємодіють на ринку (екологічний товар може повністю влаштовувати одних і одночасно бути неприйнятним для інших). Звичайно, в загальному випадку інтереси різних суб’єктів ринку не є однаковими, вони можуть істотно відрізнятися. На рис. 2.3 показано, що екологічні товари можуть задовольняти інтереси суб’єктів ринку різною мірою.

.

Множина товарів, що відповіда-ють інтересам
виробників

Множина товарів, що відповідають інтересам споживачів

Множина товарів, що відповідають інтересам
суспільства

1

2

3

4

5

6

7

Рисунок 2.3 – Екологічні товари різного ступеня відповідності інтересам суб’єктів ринку

Ринок екологічних товарів, які відповідають області 1, буде формуватися в першу чергу. У виробництві таких товарів зацікавлені виробники, в їх купівлі та споживанні – споживачі, у підтримці виробництва та споживання – державні та суспільні інститути. Тобто в цій області збігаються інтереси всіх зазначених суб’єктів ринку.

Товари, що відповідають області 2 інтересів, у принципі можуть з’явитися на ринку. Виробники зацікавлені в їх виробництві, тобто формують пропозицію. Споживачі формують попит. Але виробництво таких товарів лежить поза межами інтересів державних і суспільних інститутів. Тому вони можуть припинити їх виробництво, якщо, звісно, виробниками та / або споживачами не буде зроблено певних виплат коштів до державного бюджету та / або іншим чином не буде враховано інтереси державних і суспільних інститутів. У цьому випадку здобутки споживачів та їх витрати, пов’язані з урахуванням інтересів державних і суспільних інститутів, відповідно до Зс та Вс, а також здобутки та витрати виробників відповідно до Зв та Вв повинні співвідноситися таким чином:

        (1)

У виробництві екологічних товарів, які відповідають області 3, не зацікавлені виробники. Наприклад, такі екологічні товари тривалого користування можуть швидко заповнити ринок, що невигідно виробнику. Або через певні причини (наприклад, низьку платоспроможність споживачів) виробники не можуть сподіватися на достатні прибутки, або ж їх отримання пов’язане з високим рівнем ризику тощо. У цьому випадку споживачі та /або суспільні та державні інститути повинні стимулювати виробників. А робитимуть вони це лише при додержанні такого співвідношення витрат і прибутків:

        (2)

де Зд, Вд – відповідно прибутки та витрати державних і суспільних інститутів.

У виробництві екологічних товарів, які відповідають області 4 інтересів, не зацікавлені споживачі. Тому для формування ринку товарів цієї групи необхідною є мотивація споживачів, яка відбуватиметься за таких умов:

        (3)

Товари, які відповідають інтересам лише одного суб’єкта ринку (області 5-7 рис. 3), є практично неприйнятними, оскільки вони зустрічають активну протидію інших суб’єктів. Але іноді цей суб’єкт може вплинути на інших суб’єктів.

Слід зазначити, що різних суб’єктів ринку цікавить екологічність товару лише на окремих етапах його життєвого циклу. Це пов’язано з різною мотивацією екологізації товарів для різних суб’єктів ринку.

Споживачів цікавить в основному екологічність товару на етапі його споживання. І тому найчастіше на ринку з’являються екологічно чисті товари. При цьому екологічно чисті продукти харчування, іграшки чи, наприклад, шпалери не містять шкідливих речовин і не становлять прямої загрози для здоров’я їх споживачів. Однак для суспільства важливою є екологічність товару на всіх етапах його життєвого циклу. На різних етапах життєвого циклу такий екологічно чистий товар може завдати довкіллю непорівняної з вигодами споживачів шкоди. Пред’являючи попит на такі товари, вони мотивують розвиток виробництва саме таких товарів. Однак об’єднавшись в суспільні рухи, організації тощо, вони можуть впливати на екологізацію товарів на інших етапах ЖЦТ.

Основними органами громадського управління в галузі екології є [8]: Українське товариство охорони природи, Українська екологічна академія наук, Українська екологічна асоціація “Зелений світ”. Їх вплив може бути спрямований на інших споживачів, на конкретних товаровиробників і на державні інститути.

Вплив на інших споживачів може відбуватися шляхом формування позитивного ставлення (популяризація) до екологічних товарів та негативного – до неекологічних.

Споживачі можуть впливати на конкретні підприємства. Найчастіше такий вплив має вигляд різного роду протестів проти випуску екологічно неприйнятних товарів. Крім того, підприємства прагнуть завоювати позитивну репутацію в суспільстві, у тому числі шляхом відмови від виробництва неекологічних товарів і переходу на виробництво екологічних.

Споживачі можуть також впливати на державні інститути (частіше на органи місцевого та регіонального управління). Такий вплив може відбуватися, наприклад, у формі страйків, протестів. До цих методів також можна віднести лобізм (проведення суспільними організаціями роботи із законодавчими службами та урядовими чиновниками).

З 1971 р. у світі діє близько 80 “зелених” партій. Їх діяльність охоплює передусім територію розвинених країн. В Україні Партію зелених створено у 1990 р. Вона ставить за мету наглядати за тим, аби закони, які ухвалюються Верховною Радою, не завдавали шкоди людині та довкіллю.

Одним з найзначніших методів мотивації виробництва товарів споживачами є пред’явлення попиту на екологічні товари і відмова від неекологічних. Виробник завжди прагне випускати тільки таку продукцію, яка користується платоспроможним попитом.

Існують [5] регіональні та загальнонаціональні екологічні інтереси, які полягають у прагненні суспільства мати такий стан природного середовища, який забезпечує нормальне відтворення та життєдіяльність. Внаслідок того, що населення більш брудних регіонів значно більше страждає від впливу навколишнього середовища, ніж населення менш забруднених територій, регіональні інтереси населення цих регіонів націлені на вирішення природоохоронних проблем більшою мірою, ніж у районах з меншим навантаженням на природні системи. Вважається за доцільне виділення не тільки регіональних, а й локальних екологічних інтересів, які виникають у груп населення, що проживають у безпосередньому наближенні до джерел підвищеного антропогенного впливу поблизу крупних металургійних заводів, уранових шахт, АЕС, хімічних комплексів тощо. Існують також особисті екологічні інтереси. Є члени суспільства, які вразливіше реагують на стан природного середовища (наприклад, хворі на легеневі хвороби більш доскіпливо ставляться до якості повітря в районах їх проживання).

Як уже зазначалося, споживачами екологічних товарів можуть бути також товаровиробники, наприклад, очисного обладнання; уряд, зокрема через держзамовлення; іноземні підприємства та спілки; посередники різних типів. Товаровиробники, державні та суспільні інститути зазвичай пред’являють попит на товари екологічного призначення, мотивуючи тим самим їх виробництво.

Спонукають до цього товаровиробників державні та суспільні інститути.

Державний рівень є найдієвішим з погляду можливості мотивації екологізації товарів на всіх етапах ЖЦТ. Лише державні інститути цікавить екологічність товарів на всіх етапах ЖЦТ в цілому (рівень екологічності товарів), яка підвищує екологічну безпеку країни.

Державні інститути можуть впливати на рівень споживача, підприємства, а також на мікро- та макросередовище, в якому функціонує підприємство. Державні інститути мають безліч важелів управління формуванням ринку екологічних товарів. До прямих методів управління відносять адміністративні методи, до непрямих – економічні та організаційні.

У роботі [9] виконано аналіз методів, які застосовуються в Україні, а також методів, використання яких може бути доцільним (необхідно провести аналіз ефективності їх застосування у вітчизняній практиці).

Найдієвішими є економічні методи. Більшість з них справляють вплив на рівень підприємства, деякі – і на рівень споживача, іноді й на інших контрагентів підприємства. Всі економічні методи державного управління формуванням ринку екологічних товарів поділяються на дві групи: застосування негативних стимулів до виробників екологічно небезпечних товарів (примусові механізми) та позитивних стимулів до розроблювачів і виробників екологічних товарів (заохочувальні механізми).

На державному рівні стимулюється також і екологізація попиту. Шляхом екологічного виховання, екологічної освіти тощо стимулюється екологічно орієнтований попит.

Ринок товарів екологічного призначення частково формується завдяки їх придбанню окремими споживачами, занепокоєність екологічними проблемами яких зростає. Однак, для того щоб їх купували суб’єкти господарювання, здебільшого необхідною є мотивація з боку держави. Хоча незначна їх частина купуватиме такі товари для підвищення свого іміджу, більш значна частина – для зниження витрат на ресурси і для підвищення ефективності виробництва в інший спосіб.

Особливе значення має управління формуванням ринку екологічних товарів для окремих суб’єктів господарювання, які орієнтуються на виробництво екологічних товарів. У багатьох випадках такі підприємства повинні не стільки орієнтувати свою виробничо-збутову діяльність на задоволення потреб і запитів фактичних і потенційних споживачів, скільки формувати та стимулювати ці потреби.

Підприємство може впливати на споживачів екологічної продукції, формуючи ринок екологічних товарів за допомогою засобів, що входять до комплексу стимулювання: реклами, стимулювання збуту, пропаганди (або паблісіті), особистого продажу тощо.

Серед особливостей екологічних товарів можна назвати те, що часто схожі на звичайні аналоги екологічні товари є унікальними. Тому для приваблення споживачів виробник екологічних товарів, аналоги яких є на ринку, повинен надавати споживачам інформацію про унікальність своїх товарів і використовувати методи для мотивації споживачів, які відрізняються від методів, застосовуваних конкурентами – виробниками звичайних аналогів.

Необхідним є інформування покупців щодо економічної доцільності споживання чи експлуатації екологічних товарів. Покупці повинні усвідомити, що екологічність – дуже важливий показник якості товару, що купівля більш коштовних екологічних товарів окупається, тобто усвідомлювати відому думку, що “ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі”. Так, вживання екологічно чистих продуктів харчування, використання екологічного посуду для приготування їжі, якісних фільтрів для очистки питної води сприяють поліпшенню стану здоров’я, зменшуючи витрати на ліки та лікувальні заходи. Використання автомобілів з інжекторним двигуном не тільки знижує забруднення навколишнього природного середовища, а й реально економить кошти його власника. Установка очисного обладнання дозволяє платити менше платежів і штрафів за забруднення та ін.

Для мотивації екологічно орієнтованих покупок у рекламі екологічних товарів слід відображати такі основні моменти:

екологічні товари задовольняють одночасно різні потреби (так, екологічно чисті продукти харчування не тільки насичують організм, а й виконують, наприклад, лікувальні чи профілактичні функції). Тобто, крім базової функції, екологічні товари здебільшого виконують ще й додаткові;

екологічним товарам властиві унікальні можливості, характеристики, властивості, що значно відрізняють їх від аналогів. Це можуть бути і відмінності в технології виробництва, і унікальність складу товару, і додаткові ефекти, які можна отримати при використанні товару споживачем;

показники якості екологічних товарів зазвичай вищі, ніж показники якості їх аналогів;

екологічні товари дають не тільки сьогоднішній (тимчасовий чи одноразовий) ефект, а й ефект у перспективі, у майбутньому. Це стосується і споживання екологічно чистих продуктів харчування (що дає можливість у майбутньому витрачати менше коштів на ліки та медичне обслуговування), і очисного обладнання (підприємства, які вирішили його використовувати, витрачатимуть менше коштів не тільки на сьогоднішні платежі за забруднення навколишнього природного середовища, а й на відновлення матеріальної бази підприємства, на медичне обслуговування своїх працівників у майбутньому, крім того, такі підприємства не відчуватимуть на собі опір з боку громадських організацій), та інших екологічних товарів;

найголовніше, треба враховувати, що використання екологічного товару сприяє поліпшенню якості життя прийдешніх поколінь.

Сприяти екологізації товару можуть також інші суб’єкти ринку.

Мотивація екологізації товарів конкурентами полягає в тому, що, вдосконалюючи свої товари, вони спонукають до цього й інші підприємства.

Розглянемо методи мотивації екологізації товарів економічними контрагентами (діловими партнерами).

Вплив посередників на дії підприємства щодо формування ринку екологічних товарів полягає в такому:

посередники, сприймаючи позитивне чи негативне ставлення споживачів до певних товарів, відповідно сприяють чи не сприяють їх просуванню на ринку;

посередники можуть сприяти збільшенню обсягів збуту, вони безпосередньо контактують зі споживачами, відчувають реакцію споживачів, їх потреби та запити і на основі цього формують ідеї щодо удосконалення товарів, зміни асортименту чи переорієнтування виробництва на інші товари і доводять ці ідеї до виробників;

посередники (точніше, їх певні типи) контактують зі споживачами під час прийняття рішення щодо придбання екологічного товару й іноді мають можливість змінювати прийняте рішення.

Інвестори можуть впливати на формування підприємством ринку екологічних товарів, ставлячи умови щодо екологічних проектів, які потребують інвестицій.

Від постачальників сировини, комплектуючих, різних послуг тощо багато в чому залежить екологічність товарів, що виробляються. Так, постачальники сировини та комплектуючих створюють можливість чи неможливість виробництва екологічної продукції. Постачальники транспортних послуг – можливість збереження якості сировини під час доставки на виробництво, готових екологічних товарів – до споживача чи посередника. Постачальники розробок екологічних товарів, техніки та технології їх виробництва створюють певні умови виробництва екологічних товарів. Від них залежить правильність обрання варіантів екологічних товарів, їх досконалість, ефективність виробництва, ступінь новизни.

Діяльність з виробництва та продажу екологічних товарів, її конкурентоспроможність значною мірою залежать від думки громадськості. Тому підприємства, які працюють у цій галузі, повинні приділяти досить велику увагу формуванню іміджу підприємства. Таке завдання частково вирішується за допомогою реклами, акцій милосердя, спонсорства, випуску прес-релізів та інформаційних матеріалів про діяльність підприємства, замовлених статей, випуску звітів, проведення прес-конференцій і презентацій. Однак значну роль відіграє також екологізація підприємствами діяльності їх економічних контрагентів, особливо постачальників.

На міждержавному рівні також виконується управління формуванням екологічного ринку. Реалізується воно безліччю міжурядових і неурядових організацій, які займаються охороною природи. Багато хто з них розробляє програми з актуальних питань сталого розвитку, вимоги щодо охорони природи для використання на різних рівнях, поширює інформацію, яка стосується питань охорони природи, надає консультації, фінансову та технічну допомогу.

Інтеграція України у світову економіку та систему міжнародної екологічної безпеки висуває завдання послідовного переходу на міжнародні стандарти. Прийнята більшістю країн світу система міжнародних стандартів ISO серії 9000 диктує особливі вимоги до екологічної безпеки продукції як на стадіях її проектування, розроблення, виробництва, збереження, так і на стадії утилізації після використання, стимулюючи в такий спосіб розвиток екологічного ринку.

Україна є учасницею 18 природоохоронних конвенцій глобального та регіонального характеру та 4 протоколів до них, Міністерство екології та природних ресурсів України координує природоохоронне співробітництво у рамках 44 довгострокових міжнародних угод і договорів [8].

Але, на жаль, у багатьох випадках екологізація сприймається далеко не всіма суб’єктами ринку. Окремі з них можуть не сприймати чи навіть чинити опір екологізації. Тобто водночас з мотиваційними впливами суб’єктів ринку щодо екологізації товарів завжди відбуватимуться зворотні протидіючі екологізації реакції з боку інших суб’єктів ринку. Таку реакцію можна очікувати, наприклад, з боку виробників сировини – як опір впровадженню рециркуляції відповідних товарів, з боку виробників енергоносіїв – проти енергозбережних заходів, від виробників меблів – проти заходів щодо збільшення терміну придатності їх продукції. Справа в тому, що значна частина заходів щодо екологізації товару збільшує відповідний екологічний ринок і водночас витісняє з ринку чи зменшує частку ринку окремих товаровиробників. І хоча не завжди опір екологізації може відбуватися відкрито, його вплив може бути значним. Для задоволення своїх інтересів і збереження ринку збуту конкуруючі суб’єкти ринку можуть йти навіть на порушення законодавства, ведення недобросовісної конкуренції тощо.

Розділ 3. Шляхи впровадження елементів екологічного маркетингу

3.1. Екомаркетинг як інструмент підвищення іміджу підприємства

У наші дні відбувається становлення поняття «Екологічний маркетинг». Сьогодні загальноприйнятого визначення не існує. Одні автори під ним розуміють екологічну політику, екологічну відповідальність бізнесу, відкритість фірми і прозорість виробничого процесу, екологічне маркування [3]. Інші фахівці відносять екологічний маркетинг до інструментів екологічного менеджменту [16]. Ряд авторів включають в екологічний маркетинг формування фінансових структур підтримки екологічних дій, екологічний аудит, екологічне страхування дій компаній, зміна форм звітності виробників, нові форми реклами, формування нових принципів торгівлі (наприклад, продаж екологічних продуктів) [8].

А. Г. Сармурзіна пропонує таке визначення: «Екологічний маркетинг - це екологічно безпечна діяльність, пов'язана з розробкою, створенням та реалізацією продукції для задоволення потреб населення, що враховує екологічні наслідки» [1]. Енциклопедія маркетингу дає таке визначення: «Зелений» маркетинг - маркетинг, який покликаний змінити світогляд покупців , забезпечити новий напрямок для конкуренції і досягти прийняття ринком новаторських рішень проблем навколишнього середовища [9].

С. І. Лебедевич пропонує під екомаркетингом розуміти комплекс заходів у галузі управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства, які орієнтують виробництво і збут на одержання прибутку за рахунок задоволення потреб і запитів споживачів у разідодержання екологічних,  соціальних, економічних інтересів суспільства [7].

А. М. Вічевич вважає, що екомаркетинг – це функція управління, яка організовує і спрямовує діяльність підприємств, пов’язану з оцінкою і перетворенням запитів споживачів в екологічно орієнтований попит на товари і послуги, що сприяють збереженню якісного та кількісного рівня основних екосистем, задовольняють потреби як окремих осіб, так і організацій або суспільства в цілому [4]. На нашу думку, екологічний маркетинг є більш всеохоплюючим.

Екологічний маркетинг визначається як діяльність, спрямована на розробку і реалізацію концепцій економіко-екологічного поводження підприємств, ціноутворення, просування на ринок і збут ідей, екотоварів та екопослуг, і являє собою новий концептуальний підхід, що дозволяє розробити механізми виживання в умовах екологічної кризи чи її загрози. Екологічний маркетинг дає можливість не тільки по-новому здійснювати процес стратегічного планування, але й вказує напрямки розв’язання багатьох проблем, пов'язаних з виникненням екологічних ризиків. У роботі визначено підхід до екологічного маркетингу, що характеризується такою взаємозалежністю між виробниками і споживачами: саме через задоволення екологічних потреб споживачів виробники реалізують свою кінцеву мету – одержання прибутку (кінцевим прибутком в цьому випадку є якість життя). Як засіб вирішення цієї задачі екологічний маркетинг пропонує систему економіко-екологічних механізмів [11].

На нашу думку, визначення екологічного маркетингу має базуватися на основній меті маркетингу і екологічній основі розвитку будь-якої діяльності, що базується на природних ресурсах.

Екологічний маркетинг - діяльність компанії по задоволенню інтересів споживачів шляхом просування товарів і послуг, що завдають мінімальної шкоди навколишньому середовищу на всіх стадіях життєвого циклу [12].__

«Екомаркетинг» покликаний відігравати роль інформатора для споживачів про проблеми середовища, спричинені інтенсивним господарюванням, та про необхідну участь споживачів у вирішенні екологічних проблем.

Усім відомо, що «екологічно-дружні» продукти є дорожчими, адже для їхнього вироблення необхідні передові технології та якісна сировина. У такому випадку екомаркетинг сприяє диференціації (модифікації) продуктів – наданню товару унікальних якостей з метою його просування та розрізнення серед інших конкурентноспроможних товарів на ринку товарів та послуг.

Маловтішні перспективи руйнування навколишнього середовища та значного зниження природних ресурсів на Землі, криза сировини, підвищення ціни на енергію, зниження якості середовища існування являють собою величезну проблему.

Саме екомаркетинг розкриває екологічні та економічні можливості не тільки відновлення погіршеного стану природного середовища, поводження з відходами або очищення води, але й заміни технологій на екологічно чисті, доведення до свідомості людей необхідності зменшення використання енергії та споживання сировини. Без економічного розрахунку всі заклики на вирішення екологічних проблем залишаться вигуками «волаючого в пустелі». Не забариться й пустеля.

Екомаркетинг входить до загальної системи зусиль з припинення руйнування планети та бере до уваги наступні проблеми:

- нестача/відсутність сировинної бази та збільшення вартості енергії;

- забруднення води, повітря та землі;

- втручання світових і державних органів управління у керування ресурсами та безпекою природного середовища.

Сучасний ринковий підхід до екологічного мислення передбачає створення нових продуктів, заміну класичних ресурсів та інвестування у важливі для майбутнього сектори економіки.

В цьому розумінні навіть забруднення може бути джерелом розвитку нових ринкових можливостей – через те що економіка створює нові товари, незабруднювальні та антизабруднювальні технології (фільтри, станції очистки, обладнання для поводження з відходами, реагенти тощо) як оптимальні методи здійснення господарської діяльності.

Екомаркетинг – симбіоз ринку та екології. Екологи приймають маркетинг як спільника в особливій увазі до природного середовища [14].

Відповідальність екомаркетингу спрямована на 3 чинники: споживачів, підприємства і державу.

Для споживачів екомаркетинг виконує роль інформатора про серйозність забруднення навколишнього середовища та надання належного виховання на екологічних принципах, щоби дитина зростала у повазі до природи.__ Освітні заходи спрямовуються на формування споживчих екологічних стандартів і поведінки, переконують громадян, що продукти та послуги, розроблені або надані на екологічній основі, покращать якість життя. З огляду на це необхідно ввести податок на «зелені продукти».

Стосовно підприємств екомаркетинг спрямовується на перехід до екологічних принципів, активізацію досліджень щодо застосування нових, чистих, технологій, розробка нових екологічних продуктів і послуг, які не шкодять середовищу.

Держава з точки зору екомаркетингу має особливу соціальну відповідальність із створення та застосування комплексу законів, спрямованих на попередження забруднення і погіршення навколишнього середовища. У багатьох країнах у цій галузі існують чітко сформульовані нормативно-правові акти.

Створення та введення податків на відходи та упаковки, які не піддаються повторному використанню, встановлення високих норм і стандартів на викиди та на пересувні відходи, стягнення податків і штрафів та застосування покарань, підвищення цим ефективності припинення діяльності підприємств, які не виконують своїх обов’язків у цій сфері.

Фундаментальним стартовим питанням є використання земельних ресурсів.

Використання новітніх ідей на зразок повторного використання сонячної енергії та раціонального ведення сільського господарства мають стимулювати дохід підприємства, а керівники повинні вбачати у проблемах екологічного характеру джерело для розвитку їхнього бізнесу.

Інвестиції в екологію повинні бути такими ж ефективними, як у власне виробництво, з низьким рівнем ризиків, тоді життєдіяльність людини перебуватиме в гармонії з навколишнім середовищем [14].

У ході проведення чергової хвилі регулярного проекту ЕКО Омнібус агентство з маркетингових досліджень IRSGroup поцікавилося у міських жителів України, яким чином вони дбають про навколишнє середовище.

За результатами опитування майже 2/3 респондентів (62%) відповідально підходять до використання природних ресурсів, раціонально витрачають газ, вимикають світло і електроприлади, коли вони не потрібні, витрачають мінімальну кількість води. Також близько чверті респондентів (27%) купують екологічно чисті продовольчі товари і особливо ретельно підходять до вибору продуктів харчування. Крім цього, частина опитаних (23%) займається сортуванням сміття вдома, і ще частина (21%) - садять дерева і доглядають за рослинами [6].

На питання, в яких діях/акціях, спрямованих на вирішення екологічних проблем респонденти хотіли б взяти участь, 24% опитаних відповіли, що хотіли б купувати екологічно чисті продукти, 22% хочуть займатися озелененням територій та висадженням дерев, у 19% респондентів є бажання і готовність здавати у спеціальні пункти прийому використані батарейки, акумулятори та старі мобільні телефони, що є вже хорошим стартом і потенціалом для розвитку галузі переробки продуктів, а також цікавою тематикою для проведення різних ЕКО акцій. Результати опитування свідчать про те, що частина українських споживачів відкрита до екологічних ініціатив і готова підтримувати подібні заходи особистою участю, що, у свою чергу, є вже хорошим показником для тих компаній, які виявляють або ще тільки планують яку-небудь «зелену» активність.

Виходячи з отриманих даних, важливо відзначити, що у частини населення є прагнення до переробки старих батарей, акумуляторів, старих мобільних телефонів та іншого, але немає можливості реалізувати це все в повній мірі. Тому для деяких компаній відкривається хороша можливість, щоб, з одного боку, задовольнити потреби людей і зробити відчутний внесок у підтримку навколишнього середовища, а з іншого боку, посприяти поліпшенню свого іміджу.

У цілому, можна говорити про те, що активне використання інструментів.

Екомаркетингу в даний момент відкриває для компаній великі можливості для поліпшення сприйняття їх іміджу споживачами [6].

Стандартів «екологічності» або екологічно чистого продукту в Україні немає. Таким чином, бар'єри входження на ринок відсутні. По суті єдине спеціалізоване вимога для всіх овочів і фруктів - відсутність генетичних модифікацій (ГМО). Останнім часом з'являються ряд Інтернет-проектів, які пропонують домашні овочі, фрукти, м'ясо, рибу, молочні продукти і так далі.

Пересічний споживач знає, що в упаковках масла його часто очікує спред. У пляшці молока - розбавлене молоко з добавками для зберігання. Мед - завжди рідкий, без кристалів.

І так далі... Але проблема в тому, що виробникові потрібно здешевити продукт, економлячи на виробництві, зберіганні та доставці. Але покупці хочуть споживати натуральні продукти.

Для бажаючих споживати екологічні продукти є великий ризик придбати продукти аналогічної якості як в магазинах, тільки за завищеною ціною. Як і в США більше 50 років тому, у нас теж з'являються екологічні поселення. Це спільноти людей, які залишають життя в місті і їдуть в село. Там виникає поділ праці. Група людей бере на себе зобов'язання по виробництву (вирощування) продукції високої якості. Саме вузька спеціалізація дає гарантію покупцям, що продукція дійсно екологічно чиста. Хоча, технологічно вимірювати такий показник поки не представляється можливим. Українські покупці поки не знають таких термінів як «безвідходне виробництво», «вторинна сировина», «норми за вмістом речовин».

Так що маркувати (навіть брендувати) можна практично все що завгодно.

Застосування екологічного маркетингу в практиці діяльності підприємств сприяє розвитку ринку екологічних товарів і як наслідок – вирішенню екологічних проблем. Переорієнтування у різних масштабах з традиційних на екологічні товари (ЕТ) впливає на екологічне становище (рис. 3.1). Графік показує, що екодеструкція територій тим нижче, чим більшими є масштаби впровадження екологічних товарів.

Просування на ринок України екологічних товарів є необхідним для підвищення рівня екологічної безпеки, при чому для цього існують достатні передумови та потенційні можливості, з якими українська економіка в змозі подолати еколого-економічні проблеми, які мають місце сьогодні. Підвищення екологічної безпеки країни є одною з найголовніших переваг формування та розвитку ринку екологічних товарів.

                   у загальній кількості вироблених товарів, %

Рис. 3. 1. Залежність рівня забруднення від типу товарів, що випускаються [5; с. 20]:

Рис. 3. 2. Залежність рівня екологічної безпеки країни від частки екологічних товарів у загальному обсязі виробництва та споживання [5; с. 22]

Розглянемо, як впливає рівень екологічності товарів на екологічну безпеку країни. Рівень екологічної безпеки країни залежить від обсягів виробництва товарів різного рівня екологічності (у спрощеному вигляді він є функцією суми добутків рівнів екологічності товарів на обсяги їх виробництва та споживання). На рис. 3.2 схематично подано залежність у  довгостроковій перспективі рівня екологічної безпеки від частини екологічних товарів у  загальному обсязі виробництва та споживання.

Крива залежності має вигнутий профіль через те, що складові екодеструктивного  впливу на довкілля накладаються одна на одну, зумовлюючи збільшення загального впливу.  

Ця крива не торкається межі І рівня екологічної безпеки, бо навіть при 100% виробництві екологічних товарів деякий екодеструктивний вплив на довкілля все одно буде (звичайно, у випадку, якщо в майбутньому не зможуть забезпечувати їжу, житло тощо синтезуванням сонячної енергії тощо).

Екологічна ситуація в Україні становить нині велику загрозу для внутрішньої стабільності країни, яка має офіційний статус зони екологічного лиха [2]. Однак екологічні кризи були першоджерелами будь-яких соціально-економічних революцій. У розвитку людства відомі п’ять екологічних криз і відповідних їм технічних революцій [10]:

1. Криза збідніння ресурсів промислу і збирання – біотехнічна революція (початок використання знарядь праці);

2. Перша антропогенна екологічна криза (криза перепромислу консументів) – сільськогосподарська революція, перехід до виробляючого господарства;

3. Криза примітивного поливного землеробства – друга сільськогосподарська революція, широке освоєння неполивних земель;

4. Друга антропогенна екологічна криза (продуцентів) – промислова революція;

5. Сучасна глобальна екологічна криза редуцентів (тобто відтворюючої здатності біосфери) і загроза недостачі мінеральних ресурсів – науково-технічна революція.

Існує п'ять основних причин, через які маркетологи повинні піти на прийняття зеленого маркетингу: можливості або конкурентні переваги; корпоративна соціальна відповідальність; тиск зі сторони уряду; тиск конкуренції; вартість або можливий дохід

Коли фірми стикаються з обмеженими природними ресурсами, вони повинні розробити нові або альтернативні способи задоволення цих необмежених потреб. У кінцевому результаті зелений маркетингу зважає на те, як у процесі маркетингової діяльності буде використано ці обмежені ресурси для задоволення потреб споживачів, як окремих осіб так і промисловості, а також досягнення цілей продажу організації.

Існує кілька причин через які фірмам необхідно більш широко використовувати зелений маркетинг. П'ять можливих причин є наступні:

1. Організації сприймають екологічний маркетинг як одну з можливостей, які можна використовувати для досягнення своїх цілей.

2. Організації вважають, що вони мають моральне зобов'язання бути більш соціально відповідальними.

3.Урядові структури змушують фірми стати більш відповідальними.

4 Природоохоронна діяльність конкурентів змушує фірму змінити свою маркетингову діяльність на екологічну.

5. Вартісні чинники, пов'язані з утилізацією або скороченням використання матеріалів змушують фірми змінити свою поведінку.

Всі типи споживачів, як індивідуальних, так і промислових стають все більш зацікавленими та інформовані про природне середовище. Багато фірм починають розуміти, що вони є членами більш широкого спільноти і, отже, повинні вести себе екологічно відповідальним чином. Це чинить тиск та призводить до того, що фірми зобов’язуються досягти екологічних цілей, так само як цілей, пов'язаних із отриманням прибутку. Це призводить до інтеграції екологічних проблем в корпоративну культуру фірми. Компаній в цій ситуації може отримати дві перспективи: (1) вони можуть скористатися тим, що вони є екологічно відповідальними в якості маркетингового інструменту, або (2) вони можуть стати відповідальний, без сприйняття цього факту.

Ще однією важливою силою в галузі охорони навколишнього середовища маркетингу є бажання фірм зберегти свої конкурентні позиції. У багатьох випадках фірми спостерігають за екологічною поведінкою у сфері просування конкурентів та намагаються наслідувати таку поведінку. У деяких випадках цей конкурентний тиск спонукає цілу галузь змінити і тим самим зменшити її негативний вплив на навколишнє середовище.

Фірми можуть також використовувати зелений маркетинг в спробі вирішити питання вартості або прибутку. Утилізація екологічно шкідливих побічних продуктів, стає все є дорожчою, тому фірми, які можуть зменшити шкідливі відходи можуть нести суттєву економію витрат. При спробі зменшити кількість відходів, фірми часто змушені переглянути їх виробничі процеси. У цих випадках вони часто розробляють більш ефективні виробничі процеси, які не тільки скоротять витрати, але і зменшать потребу в деяких видах сировини.

Це дає подвійну економію коштів, оскільки відходи і сировина знижуються.

Є цілий ряд потенційних проблем, які необхідно подолати. Однією з основних проблем є те, що фірми, що використовують зелений маркетинг, повинні забезпечити, щоб їх діяльність не вводила в оману споживачів і промисловість, і не порушите будь-яке з правил або законів, що стосуються екологічного маркетингу.

У той час як державне регулювання розроблено, щоб надати споживачам можливість приймати більш обґрунтовані рішення і мотивувати їх до більш екологічно відповідальної поведінки, є труднощі у встановленні політики, яка дозволить вирішити всі екологічні проблеми, поштовх до зниження витрат і збільшення прибутку не може змусити фірми до вирішення важливого питання про деградацію навколишнього середовища.

Існує плутанина з терміном "зеленого маркетингу". Деякі дослідники вважають, що це відноситься виключно до просування та реклами продукції з екологічними характеристиками, такими як "вторинна переробка", "органічні", або "екологічно чисті."

Хоча ці терміни широко використовують "зелені" компанії, зелений маркетинг є набагато більш широким поняттям, яке може бути застосовано до споживчих товарів, промислових товари і деяких послуг. Зелений маркетинг включає в себе цілий ряд заходів, в тому числі зміни в продукції, зміни у виробництві і процесах розподілу, зміни упакування, і зміни в маркетингових комунікаціях.

Екологічний маркетинг також спосіб поглянути на те, як маркетингова діяльність може забезпечити використання обмежених ресурсів найкращим чином для досягнення корпоративних цілей.

Дослідники запропонували ряд причин, чому компанії все частіше розглядають зелений маркетинг:

1. екомаркетинг є можливістю, яка може бути використана для задоволення своїх корпоративних цілей;

2. через моральне зобов'язання бути більш соціально відповідальними;

3. правила Уряду змушують їх стати більш екологічно відповідальними;

4. екологічна діяльність конкурентів чинить тиск, щоб вони змінили свою маркетингову діяльність;

5. вартість факторів, пов'язаних з утилізацією або скороченням використання матеріалів змушує їх змінити поведінку;

6. демонструють соціальну відповідальність4

7. дотримуються законодавства;

8. відповідь на конкурентні ініціативи. Якщо підприємство збирається займатися зеленим маркетингом, дуже важливо, щоб його діяльність і повідомлення не вводили в оману споживачів або галузь, і не порушувала будь-яке з правил або законів, що стосуються екологічного маркетингу. Будь-які цілі зеленого маркетингу повинні:

мати чіткі екологічні вигоди;

пояснити екологічні характеристики;

пояснити, які переваги досягаються;

виправдати будь-які екологічні вимоги;

використовувати значущі терміни і фотографії.

Як бачимо, розвиток екологічного маркетингу відповідає вимогам громадських рухів, які борються за задоволення вимог споживачів і за збереження якості довкілля. Тому підприємства, які будуть будувати свою діяльність на принципах екологічного маркетингу, не зазнають опору громадських рухів, більш того, знімуть певну частину психологічної напруги у населення, пов’язаної з відчуттям незадоволеності екологічним станом у містах їх проживання, екологічною чистотою продукції, що вони споживають тощо, а також зниження рівня екодеструктивного впливу на довкілля завдяки просуванню на ринок екологічних товарів і як результат – підвищенню екологічної безпеки країни.

Висновок

Сучасні перетворення ринкової економічної системи, які, в першу чергу, характеризуються посиленням глобалізаційних процесів, спричинили колосальне загострення конкурентної боротьби товаровиробників за платоспроможний попит споживачів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Підвищення вимог покупців до якості продукції, яка споживається, та загальне занепокоєння погіршенням стану навколишнього середовища спричинене посиленням негативного техногенного пливу, спонукало підприємців шукати шляхи посилення конкурентоспроможності в природоохоронній сфері, а саме через впровадження екологічного маркетингу.  Екологічний маркетинг – є одним з напрямів соціально-етичної концепції маркетингу, представляє собою процес вивчення та формування споживацьких оцінок та запитів, використання усіх ресурсів та засобів, що є у розпорядженні підприємства, для їх задоволення заради отримання прибутку без завдання шкоди здоров'ю людей, довкіллю, не в супереч нормам закону та пануючої суспільної моралі з мінімізацією суперечності між економічною необхідністю та екологічною безпекою. Прийняття рішення власником підприємства про запровадження екологічного маркетингу з метою підвищення конкурентоспроможності бізнесу обумовлене реальними обставинами, з якими стикається керівництво, та можливостями, що відкриваються перед ним в цьому разі. Впровадження еко-маркетингу є раціональним за умов дотримання наступних принципів: відкритості, прозорості та інноваційності процесу виробництва, правдивості та економічності.

Як підсумок зазначимо, що в даній роботі запропоновано методику оцінки рівня екологічності товарів, визначено умови доцільності та методи мотивації його підвищення на різних рівнях.

Останнім часом автором започатковані також дослідження стосовно мотивації інноваційної творчої праці розроблювачів товарів високого рівня екологічності. Цей напрямок подальших досліджень уявляється особливо актуальним через те, що саме розроблення екологічних товарів є передумовою забезпечення екологізації товаровиробництва і сталого розвитку економіки.

Сучасний ринковий підхід до екологічного мислення передбачає створення нових екологічно чистих продуктів, заміну класичних ресурсів та інвестування у важливі для майбутнього сектори економіки, зокрема агропромисловий. Тому основними завданнями для нашої держави повинні бути: уніфікація нормативної бази екологічних питань в усіх сферах економічної діяльності; стимулювання власників всіх підприємств щодо модернізації засобів виробництва, зменшення відходів та формування соціально-етичного менеджменту та маркетингу зокрема; інформування населення та створення ефективного попиту на екологічно чисті товари.

Список використаних джерел:

Бабаева М. Экологические аспекты конкурентоспособности ТНК на рынке сжиженного природного газа / М. Бабаева // Модернизация. Инновации. Развитие. – 2011. – № 4. – С.23-27.

Вічевич А.М., Вайданич Т.В., Дідович І.І., Дідович А.П. Екологічний маркетинг. – Львів: УкрДЛТУ, 2002. – 248 с.

"Економічні проблеми інноваційно-структурних перетворень в Україні" (7-8 жовтня 2005 р.). – С. 83-84.

Екологічний маркетинг: Навч. посіб. Рекомендовано МОН / Прокопенко О.В. — К., 2012. — 319 с.

Екомаркетинг - вигідний інструмент поліпшення іміджу, – опитування споживачів [Електронний ресурс] //

Режим доступу: spekl.ua/ua/news/id/076/.

Гериберт Мэфферт, Манфред Киргеорг. Зеленый маркетинг // Маркетинг./ Под ред. М. Бейкера. - СПб.: Питер, 2002. -991с.

Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління: Монографія. / Під ред. д.е.н., проф. С.М.Ілляшенка. - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2002. – 250 с.

Ілляшенко С. М. Екологічний маркетинг / С. М. Ілляшенко, О. В. Прокопенко // Економіка України. – 2003. –№ 12. – С. 56-62.

Козлова О. А. Экологический маркетинг: новый концептуальный подход и стратегический потенциал производителей / О. А. Козлова // Вестник Омского университета. – 2011. – № 1. – С. 277−284. – (Серия «Экономика»).

Крыжановский Р.А., Кононенко Р.М. Экономико-экологическое прогнозирование: Маркетинговый поход. – Одесса: ХГЭУ, 2004. – 219 с.

Мельник Л.Г. Экологическая экономика: Учебник. - Сумы: Издательство "Уни-верситетская книга", 2001. - 350 с.

Лебедевич С.І. Теоретико-методологічні засади формування галузевої системи екологічного менеджменту підприємств : [монографія]. / С.І. Лебедевич // – Львів : Ліга-Прес, 2008. – С. 340.

Садченко Е.В., Харичков С.К. Эколо-гический маркетинг: понятия, теория, практика и перспективы развития. – Одесса, Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001. – 146 с.

Садченко О. B. Інтегруюча роль екологічного маркетингу в регіональному відтворенні і сталому розвитку / О. B. Садченко // Регіональна економіка. – 2001. – №4. – С. 123-131.

Скрипчук П. М. Становлення і розвиток екологічних менеджменту, стандартизації, сертифікації /

Скрипчук П. М. // Наук. вісник НЛТУ: зб. наук.-техн. праць, 2009. – Вип. 19.4. – С. 76-86.

Скрипчук П.М. Екологічний маркетинг як інструмент та інформаційне забезпечення якості життєзабезпечення / П.М. Скрипчук, В.В. Рибак // Вісник Хмельницького нац. ун-ту. Економічні науки. – Т. 3 (140), № 5. – С. 234-238.

Соколенко С. І. Екобізнес заради процвітання / І. С. Соколенко // Економіка України. – 1997. – №7. – С66-74.

Петруня Ю.С., Петруня В.Ю. Маркетингові екологічні стратегії підприємств// Механізм регулювання економіки. – 2007. – №4(32).– 390c.

Пискулова Н.А. Помощь развивающимся странам в области охраны окружающей среды / Н.А. Пискулова // Вестник международных организаций: образование, наука, новая экономика. – 2011. – № 2. – С. 123-128.

Пискулова Н.А. Перспективы развития мирового рынка экологически чистых товаров / Н.А. Пискулова // Российский внешнеэкономический вестник. – 2010. – № 12. – С. 121-122.

Прокопенко О. В. // Управління розвитком: Збірник наукових статей. – Харків: Вид-во ХНЕУ, 2005. - № 3: Спецвипуск "Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 75-річчю заснування ХНЕУ

Прокопенко О. В. Формування ринку екологічних товарів для забезпечення екологічної безпеки / О. В. Прокопенко // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Спец. випуск 3 (12): У 2 т. За матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції “Соціально-економічні проблеми природокористування та екології”. – Миколаїв. – 2001. – Т. 2. – С. 131-136.

Туровська Л. Екологічне природокористування та ринкові відносини / Л. Туровська // Наука і суспільство. – 2006. - № 3/4 – С. 32-35.

Шпилик С. Екомаркетинг як інструмент поліпшення іміджу підприємства [Електронний ресурс] / С. Шпилик, В. Фалович // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2012. — Вип. 2 (7). — С. 289-298. —

Piskulova N.A. Environmental Aspects of Globalisation: Governance Issues / N.A. Piskulova // Int. J. Trade and Global Markets. – 2009. – Vol. 2, No. 1. – P. 59-70.

[Electronic resource]. – Mode of access http://www.ecovitagroup.com/about/market/

[Electronic resource]. – Mode of access http://www.dt.ua/articles/26004?articleslug= ekolo

giya_vhodit_u_rinok&rubric

[Electronic resource]. – Mode of access http://www.bibliofond.ru/view.aspx? id=485053.

[Electronic resource]. – Mode of access http://www.business.ua/whitepapers/news/22054/

[Electronic resource]. – Mode of access http://www.kievpress.net/news/Ukrainskaya

_ekoprodukciya_smozhet_probitsya_na_mezhdunarodnye_rynki-8470/

[Electronic resource]. – Mode of access http://www.ecochistyproduct.ru/rights_base/ razdel31_

Peattie К. Green marketing / R. Peattie. – London Pitman Publishing, 1992. –344 p.

Ottman J.A., Reilly W.R. Green Marketing: Opportunity for Innovation. – Booksurge Llc, 2006. -288p.

Polonsky M. J. Environmental Marketing: Strategies, Practice, Theory, and Research / Michael Jay Polonsky, Alma T. Mintu-Wimsatt. – Routledge, 1995. –415 p.

Green Trade & Development. Green Markets International [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.green-markets.org/context.

Consumers’ Awareness and Behaviour concerning Global Environmental problems and Their Impact on Corporate

Business Strategy in Japan // National Institute for Environmental Studies, Sumitomo Life Research Institute. –

March 1997. – Part 1 Survey on Business Corporations. – 50 p.

EarthEnterprise: Tool Kit. // International Institute for Sustainable Development (IISD), Canada, 1994. – P. 59-60.

1. владну компетенцію[1] для виконання завдань і функцій держави
2. і Утворення Київської Русі стало важливим етапом у формуванні української народності
3. - N -Шкідливі та небезпе
4. ЕЛЕТЕР Громадський Ю
5. дизайн ДПИ Преподаватель- Матсар Майе 1
6. Предпринимательская деятельность
7. Питер Дэвид ШАРФФ ДЕТИ И ИГРЫ В СЕМЕЙНОЙ ПСИХОТЕРАПИИ ОБЪЕКТНЫХ ОТНОШЕНИЙ Cемейная психотерапия объект
8. Восемнадцатое брюмера Луи Бонапарта
9.  Дані - 1 Інформація відомості показники необхідні для ознайомлення з ким чимнебудь для характеристики
10. Sunrise Bnkименуемое в дальнейшем
11. Виды банковского кредита (Контрольная
12. АДМИРАЛ БЕНБОУ Сквайр [дворянский титул в Англии] Трелони доктор Ливси и другие джентльмены попросили мен
13. Левитан Исаак Ильич
14. Ценные бумаги. Рынок ценных бумаг
15. увеличение ~ одной из составляющих ~ fPmi на кратную величину или даже на порядок больше чем F
16. КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА ’1 Выполнила студентка 3 курса 831 группы Факультета МВСО заочн
17. О реализации дискретных состояний в ходе флуктуаций в макоскопических процессах
18. Гражданско-правовое положение унитарного предприятия основанного на праве хозяйственного ведения
19. Вступ
20. УСИНСКАЯ ГЕНЕРИРУЮЩАЯ КОМПАНИЯ [3

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе