Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти та науки
НПУ імені П. Драгоманова
Інститут філософської освіти та науки
Реферат
«Економічна система сучасної України»
Виконала:
Крикрлива Марія
31 група
Київ – 2013
ЗМІСТ
ВСТУП
У дискусіях про світову кризу, її причини, особливості, ознаки, наслідки цілком резонно домінує економічна тематика. З тими чи іншими варіаціями цим пояснювались періоди спаду
у концепції довгих хвиль М.Д. Кондратьєва, в аналізі процессу економічного розвитку Й. Шумпетера, у теорії технологічних укладів С.Ю. Глазьєва, у схемах еволюції макроекономіки
В.І. Маєвського. Але ці гіпотези не пояснюють два важливі феномени, властиві будь-якій кризі.
По-перше, це обумовлення зміною технологій обвалу всієї економічної системи. Нагадаємо, що у період Великої депресії ВВП США знизився майже на 40%. Світова фінансова та
економічна криза зумовила виникнення цілого кола проблем як в Україні, так і в інших країнах світу. З цієї причини вивченню фінансово-економічної кризи та напрямів розв’язання
проблем, які вона зумовила, присвячено безліч публікацій як науковців, так і фінансистів-практиків. Проте враховуючи, що наслідки світової фінансової та економічної
кризи до цього часу не мінімізовані, зазначена тема потребує дальших наукових пошуків. Сьогодні світова фінансова криза впливає на еко- номіку України через ось що.
1.Сучасний стан економічного розвитку України
Основними рисами сучасного економічного становища України є:
Протягом 2007–2010 рр. більш як половина провідних країн світу перебувають у стані фінансово- економічної кризи– у тому числі й Україна, про що свідчать її основні
макроекономічні показники (ВВП, рівень безробіття, рівень інфляції, торгівельне сальдо, стан гривні, політична нестабільність і соціальна нерівність населення) [3].
Проте особливу увагу вар- то звернути саме на зменшення виробництва, оскільки цей фактор є ключовим при розв’язанні проблем, отриманих унаслідок кризи.
Криза в Україні характеризується порушенням відлагоджених зв’язків між ключовими елементами фінансової та економічної систем держави, сис- тематичною незбалансованістю
доходів і видатків бюджету, невпинним зростанням державної заборгованості, нераціональною структурою бюджетних витрат, неоптимальним рівнем податкових платежів тощо [12].
Поширення негативних тенденцій у світовій економіці, падіння попиту та цін на світових товарних ринках зачепило також Україну і вкрай негативно позначилося на становищі
реального сектору економіки [9].
Глибока українська криза, яка ускладнюється впливом світової фінансово-економічної кризи, зумовлена насамперед серйозними внутрішніми причинами, котрі виходять за
межі фінансових проблем, які переросли в економічний спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя широ- ких верств населення [13].
Зокрема, упродовж тривалого часу в Україні посилено підтримувалася політика, спрямована на підвищення грошових доходів населення, що не врахо- вувала показників
зростання продуктивності праці і яка не брала до уваги можливостей товарного за безпечення (насамперед продовольчими та іншими товарами народного споживання).
У 2010 році, порівняно з 2000-м, доходи населення зросли в п’ять разів, водночас як виробництво товарів народного споживання – тільки удвічі [5].
Прогнозування впливу фінансово-економічної кризи на Україну та пошук шляхів її подолання є одним з основних завдань діяльності вчених-економістів сучасності.
Тому цій темі присвячено низку праць [1–4; 6–15]. Тепер же потрібно зосередитися на пошуку шляхів виходу з цієї ситуації.
По-друге, супроводження кризи крахом більшості банків, а не падінням їх доходів внаслідок зниження потреби в інвестиціях при зменшенні можливості технологічного прогресу.
Першоджерелом усіх криз є важливий феномен, властивий будь-якій розвиненій ринковій економіці, – так звані рефлективні процеси. Найбільш відомі з них – процес підйому і
спаду біржових цін. Інші, менш значні, але теж важливі для економіки, пояснюють зростання цін на нерухомість, поведінку вкладників банків, внутрішню нестійкість банківської
системи у цілому.
Мова йде про феномен, найбільш повно розглянутий у теорії рефлективності Дж. Сороса. Рефлективність розглядається як процес формування цін уявленнями учасників біржі
про наступні тенденції їх зростання чи спаду. При цьому рівень доходності паперів або розмір активів практично не впливають на ціни. Наприклад, сьогодні вартість акцій широко
відомої компанії «Майкрософт» перевищує її реальну вартість у сотні разів, а раніше – у тисячі.
Отже, кризи виникають у зв’язку з принципіальною нестійкістю цін, що сформувалися подібним чином. Маса вартості будь-яких цінних паперів, які зростають у ціні
завдяки рефлективним процесам, перевершує критичну, і досить випадкового поштовху, щоб запустити ланцюгову реакцію падіння цін.
Викликає зацікавленість і концепція С.Ю. Глазьєва, що характеризує світову економічну кризу як процес зміни технологічних укладів. У світовому техніко-економічному
розвитку можливо виділити життєві цикли п’яти технологічних укладів, які послідовно змінюють один одного включаючи домінуючий в структурі сучасної економіки –
інформаційний. До виробництв, що формують його ядро, входять: електронні компоненти, електронно-обчислювальна техніка, радіо-, телекомунікаційне і лазерне устаткування.
Формування відтворювального контуру нового технологічного укладу – тривалий процес, що має два якісно різних етапи. На першому – виникають його ключовий чинник і ядро,
що обмежує виникнення виробництв нового устрою потребами власного розширеного відтворення. З вичерпанням економічних можливостей цього процесу наступає другий етап, що
по- чинається із заміщення домінуючого технологічного укладу у вигляді нової довгої хвилі еко- номічної кон’юнктури.
У цей період новий технологічний уклад виходить з ембріональної фази розвитку, що проявляється, як фінансова і структурна криза економік провідних країн світу,
супроводжується подальшим падінням цін на енергоносії і інші сировинні матеріали. Для його подолання недостатньо заходів порятунку банківської системи, реанімації
фінансового ринку. Вони повинні доповнюватись програмами стимулювання розвитку нового технологічного укладу, активізація яко го тільки і може створити нову довгу
хвилю економічного зростання. Слід відзначити, що економічний характер кризи поки залишає в тіні її глобальний і цивілізаційний контексти.
2.Фінансова криза як індикатор світової економічної кризи
Сучасна економічна криза є невід’ємною складовою кризи утвореного глобального світоустрою, західної цивілізації та міжцивілізаційних взаємодій. Сучасні інститути
глобального управління й економічного регулювання мають бути не лише економіко-політичними, а й екологічними, соціальними, духовними, не прозахідними, але міжцивілізаційними [4].
Підтвердженням зазначеному є такі факти, що фінансова криза України, як і більшості європейських країн, стала результатом світової економічної кризи. Вона була посилена
політичною нестабільністю і кризою споживчого кредитування. Україна з метою уникнення дефолту звернулася по допомогу до МВФ, який виділив їй кредит в 16,4 млрд дол.,
при сумарному обсязі золотовалютних резервів в 32 млрд дол. Результатом національної фінансової кризи стала девальвація національної валюти, значне скорочення
сировинних доходів, різкий обвал виробництва галузей промисловості стратегічного значення, масове безробіття, відсутність со- ціальних гарантій, зменшення цін
на ринку нерухомості, крах банківської сфери, скорочення можливостей доходів регіонів.
За рівнем інфляції Україна зайняла третє місце серед країн СНД, падіння промислового виробництва склало 20%, ВВП – 14%. Зовнішній борг України збільшився до
117,3 млрд дол., а витрати на його обслуговування і погашення зросли до 11,5 млрд дол. Дефіцит платіжного балансу склав 5,9 млрд дол., торговельного балансу
7,9 млрд дол. Розбалансування банківської системи України визначається нарощуванням недержавними підприємствами і банками обся- гів зовнішніх запозичень.
Питома вага приватного сектора склала 83% зовнішнього боргу. Зо- крема борг комерційних банків перед нерезидентами дорівнює 34 млрд дол., зростаючи майже
удвічі на рік за рахунок середньострокових кредитів. Зростає дефіцит рахунку поточних операцій до 24 млрд дол. і складає 10% від прогнозованого ВВП, що
пояснюється підвищенням цін на імпортований газ.
Зовнішній борг приватного сектора зріс до 85 млрд дол., з яких короткостроковий борг складає 29 млрд дол. Отже, погіршення економічної ситуації в Україні
пояснюється необхід- ністю погашення значного короткострокового боргу, дефіцитом рахунку поточних операцій, швидким зростанням споживчого кредитування [3].
Скорочення обсягів виробництва, обмеження інвестиційних можливостей бюджету, відсутність ринків збуту, зменшення реальних доходів населення і зростання безробіття
стали причинами зменшення обсягів товарообігу. Крім того, небезпечна залежність національної економіки від кон’юнктури світових товарних та фінансових ринків обумовила
високу вразливість макроекономічного розвитку.
Отже, економіка України виявилась вразливою до глобальних дисбалансів, обумовлених стрімким зростанням світових цін і надлишками ліквідності на світових фінансових ринках.
А сучасний стан національної економіки є наслідком не тільки впливу світової економічної кризи, а й внутрішніх суперечностей, нагромаджених у минулому.
Необхідною умовою подолання наслідків економічної кризи і стабілізації економічного розвитку України є розробка стратегії модернізації з чітким висвітленням цілей і
способів їх досягнення.
Національна антикризова політика повинна реагувати на глобальні виклики, з визначенням, як спільного напряму антикризових заходів провідних країн світу, так і
специфічних особливостей соціально-економічного розвитку країни. Мова йде про сценарії подолання кризи, запрограмовані внутрішньою логікою розвитку глобальної
економічної системи.
Перший сценарій передбачає швидкий вихід на нову «довгу хвилю» економічного зростання, трансформацію кризи у керований режим, що дозволяє провідним країнам спрямувати
спад у найбільш проблемних секторах, периферійних регіонах світової економіки, використовуючи ресурси на підйом інноваційної активності, форсування зростання нового
технологічного укладу. При цьому кардинально зміниться «архітектура» глобальної фінансової системи, що перетворилася у полівалютну, відбудеться значне посилення
державних інститутів стратегічного планування і регулювання фінансових потоків. Глобалізація стане більш збалансованою з метою узгодження інтересів провідних країн світу.
Другий сценарій пов’язаний з колапсом існуючої американо-центричної фінансової сис- теми, формуванням відносно самодостатніх регіональних валютно-фінансових систем, знищенням
більшої частини міжнародного капіталу, різким падінням рівня життя, поглибленням рецесії, впровадженням протекціоністських бар’єрів між регіонами.
Третій сценарій визначається наростанням хаосу багатьох інститутів у «ядрі» і на периферії світової економіки. При збереженні елементів існуючої глобальної
фінансової системи з’являться нові центри економічного зростання – у країнах-лідерах, що стимулюватимуть процес формування нового технологічного укладу.
Інерційний сценарій є сполученням елементів «жорсткого» та «м’якого» виходів з кризи, при цьому він може бути «катастрофічним» для одних країн і регіонів
та «оптимістичним» для інших. Зрозуміло, що інститути «ядра» світової фінансової системи виживатимуть за допомогою стягнення ресурсів периферійних країн на
основі встановлення контролю за їх активами [2].
Сучасний розвиток здійснюється за інерційним сценарієм, що супроводжується диференціацією провідних країн світу за глибиною кризи. Найбільші витрати несуть
країни з відкритою економікою, у яких падіння промислового виробництва та інвестицій складає 15–30%. Країни з автономними фінансовими системами захищені
від атак міжнародних спекуляцій.
Глобальний характер кризи не означає, що вона скрізь відбувається однаково і має універсальні рецепти протидії розповсюдження. Тим більше, що підсумки минулого року
продемонстрували значущість для вибору антикризової політики кожної країни ключових факторів: особливості економічної ситуації до початку кризи і специфіки її
розповсюдження у тій чи іншій країні.
Висновок
Багатовимірність сучасної кризи в Україні свідчить, що глибина падіння вітчизняної економіки значно перевищує аналогічні показники більшості країн світу. Це пояснюється диспропорціональністю функціонування національної економіки, загостренням довготермінових системних протиріч:
– компенсацією надлишкового споживчого попиту стійким негативним сальдо торговельного балансу;
– залежністю низькотехнологічного експорту від кон’юнктури світового ринку;
– неефективністю фінансової системи і зростанням зовнішнього боргу [5].
Проведений аналіз демонструє, що специфіка національної економічної кризи визначається не лише впливом світової, а й структурними дисбалансами, нерозвиненим внутрішнім
ринком, значним внутрішнім боргом, низьким рівнем науково-технологічної та інноваційної активності. Однак за умов формування ефективної антикризової державної політики,
спрямованої на трансформацію національної економіки у напрямі її модернізації, застосування інноваційно-інвестиційних моделей, вико- ристання значного внутрішнього
потенціалу можна буде створити стабільну економічну систему.
Література: