Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Література:
Покропивного С.Ф. .,”Економіка підприємства” с. 423 – 433
ЛитвиненкоЯ.В. “Сучасна політика ціноутворення” 2002р.
ПЛАН
1. Економічний зміст і функції цін.
2. Мета ціноутворення в умовах ринку.
3. Види цін.
4. Гуртові та роздрібні ціни на продукцію, їх формування.
5. Франкування цін.
6. Чинники, що впливають на ринкове ціноутвореня.
7. Методи ціноутворення в умовах ринку.
8. Модифікація цін.
9. Проблеми та шляхи вдосконалення ціноутворення в Україні.
1. Ціна — це грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів та інші суб'єктивні моменти.
Ціни, що відображають суспільно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, узгоджуються з вимогами закону вартості. Вони забезпечують еквівалентий обмін товарами, що відповідає принципу розподілу за кількістю та якістю праці, дає змогу більш правильно використовувати вартісні показники для встановлення правильних господарських пропорцій, порівнювати з результатами виробництва.
Функції ціни:
Обліково-аналітична (забезпечує облік результатів господарювання та їх прогнозування).
Стимулююча (сприяє раціональному використанню обмежених ресурсів, науково-технічному прогресу, оновленню асортименту).
Розподільча (впливає на розподіл ресурсів, доходів та фінансів в суспільстві)
Регулююча (здійснюється збалансування між окре мими виробництвами, попитом і пропозицією).
Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть входити:
|| Ціноутворення — це процес обгрунтування, затверджен ня та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідно шення та структури.
В залежності від того, яку мету переслідує підприємство чи фірма на ринку, розрізняють різні підходи до ціноутворен ня. Такими цілями діяльності підприємства по оптимізаиії ціни можуть бути:
> виживання на ринку як мету ставлять тоді, коли ринок досяг майже граничної ємності; для збереження життєздатності підприємства можуть встановлювати низькі ціни, сподіва ючись, що ринок буде чутливим до них;
> максимізація прибутку; в цьому випадку зіставляються попит і витрати на виробництво з альтернативними цінами і вибирають ту з них, яка забезпечить максимальний при буток;
> лідерство на ринку досягається шляхом зниження витрат і одержання високого і тривалого прибутку; встановлюються низькі ціни з метою збільшення частки підприємства на ринку;
> лідерство в якості товарів передбачає встановлення відносно високих цін, які повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості.
Ринкові відносини диктують необхідність переходу до більш удосконаленої системи цін і нових методів їх формування, що грунтуються на законах ринку. Повинна бути створена нова система цін, яка б використовувалась залежно від сфери обслуговування товарного обігу.
Залежно від особливостей процесу купівлі-продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни:
Світові ціни – це ціни, за якими реалізуються товари на світовому ринку; визначаються рівнем цін країни-експортера, цінами бірж та аукціонів, цінами провідних фірм-виробників світу.
Гуртові (відпускні) ціни – це ціни, за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.
Закупівельні ціни – ціни, за якми сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торговельним, та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибництва, вторсировини.
Закупівельні ціни включають гуртову ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензійні збори, а також витрати зазначених підприємств для закупівлі , збереження, фасування, транспортування і реалізації продукції та прибутку.
Кошторисні ціни – ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.
Роздрібні ціни – ціни, за якими здійснюються продаж товарів населенню торговельними підприємствами або закладами громадського харчування. Такі ціни встановлюються підприємствами самостійно, виходячи із якості товару, кон’юнктури ринку, ціни закупівлі.
Транспортні тарифи – плата за перевезення пасажирів, або вантажів, яка сплачується транспортним підприємствам населенням або відправниками вантажів.
Тарифи на платні послуги – це розмір оплати житлових, юридичних, комунальних, туристичних, банківських, побутових та інших послуг, які надаються юридичними або фізичними особами.
За способом встановлення ціни поділяються на:
розмір державних фіксованих цін визначається рівнем рентабельності виробництва продукції в певних галузях;
регульовагі ціни є перехідною ланкою від адміністративного встановлення цін до ринкових договірних та вільних цін; принципи регулювання цін:
* встановлюється гранично високий рівень роздрібних цін на окремі товари, а конкретні ціни встановлюються підприємствами-виробниками самостійно;
* встановлюються нормативи рентабельності, розміри ставок податку і торговельних надбавок;
* встановлюються граничні надбавки або коефіціенти до фіксованих цін.
В основі формування гуртових та роздрібних цін ( тай будь-яких цін взагалі) лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни.
При формуванні гуртової ціни підприємства до собівартості продукції, представленої у формі калькуляції, додаються: величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір.
Величина прибутку встановлюється, виходячи із норми рентабельності на продукцію.
Податок на додану вартість (ПДВ)встановлюється у вигляді процентної надбавки до цін. Реальним об’єктом оподаткування виступає додана вартість – сума заробітної плати і прибутку, оскільки при сплаті податку вираховується та його сума, що сплачена платником своїм постачальникам.
В Україні встановлена єдина ставка ПДВ і має два вираження:
20% - включення в ціни товарів, робіт, послуг;
16,67% - визначення суми ПДВ в реалізації товарів, робіт, послуг за цінами, що включають ПДВ.
Акцізний збір (АЗ) – є встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцізних товарів іставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою. Об’єктом оподаткування виступає оборот з раелізації підакцізних товарів, а для імпортних – їх митна вартість.
Гуртова ціна промисловості складається з гуртової ціни підприємства і постачальницько-збутової націнки. Ця націнка включає витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій.
Роздрібна ціна включає гуртову ціну промисловості і торговельну надбавку (знижку). Торговельна надбавка покриває витрати торговельних організацій і забезпечує їм одержання прибутку. Крім того роздрібні ціни можуть включати спеціальні надбавки за якісні характеристики товару, додаткові послуги тощо.
Сучасне ціноутворення передбачає систему франкування. Франко – вид зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включають витрати на його страхування і доставку у місце, зазначене в договорі.
|| Ціни "Франко"— це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкоду вання транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни:
а) франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи);
б) франко-вагон-станція призначення (включає всі витрати, пов'язані із доставкою продукції до місця знаходження спо живача);
в) франко-кордон (використовується у зовнішньоекономіч них угодах і, крім транспортних витрат по доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати).
Зазначений метод розрахунку гуртових і роздрібних цін має назву витратного методу, поскільки він грунтується на використанні даних про всі витрати, пов'язані із виробниц твом і збутом продукції. Специфіка ринкового ціноутворення полягає в тому, що зазначені витрати безпосередньо рівень ціни не визначають. На рівень ціни неабиякий вплив має ринкова кон'юнктура, а саме такі фактори:
1) державне регулювання цін;
2) конкуренція виробників;
3) співвідношення попиту і пропозиції;
4) купівельна спроможність грошей;
5) якість товару та інші.
Враховуючи ці фактори, прийняту підприємством ринкову стратегію з метою встановлення оптимального рівня цін, використовуються такі методи ціноутворення:
1. Метод "витрати+прибуток". За цим методом ціна (Ц) обчислюється за формулою:
Ц = С + П, грн.,
де С — собівартість продукції, грн.;
П — величина прибутку в ціні, грн.
Прибуток визначається у відсотках до собівартості, вели чина яких встановлюється, виходячи із міркувань прибутко вості продукції та її конкурентоспроможності. В ринковій економіці сфера застосування цього методу обмежена.
2. Отримання цільової норми прибутку — метод ціноутво рення, орієнтований на витрати і цільову норму прибутку. Фірми намагаються встановити ціну, включаючи в неї при буток, що планується у відсотках на інвестований капітал. При цьому використовується концепція беззбитковості і при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність загальних витрат і виручки від обсягу продажу:
Ц = Взм + (Впост. + П заг) / N
де Взм — величина змінних затрат на одиницю продукції, грн.;
Впост — постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;
Пзаг — загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;
N — обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.
3. Оцінка споживчої вартості — метод, що грунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від викорис тання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок неоправданого завищення або заниження ціни.
4. Пропорційне ціноутворення — метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі (його ще називають "за рівнем конкуренції") ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів, тобто:
Ц =f (Ц1,Ц2....,Цп), грн.. де n — кількість продавців аналогічної продукції.
5. Метод "очікуваного прибутку "найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти бо ротьбу за контракт.
6. Метод швидкого повернення витрат. Використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіхові їх продукції на ринку.
Існує ще ряд інших методів ціноутворення, але при вико ристанні будь-якого з них в подальшому ціна коригується, використовується ряд знижок і доплат до ціни (за оплату готівкою, величину придбаної партії товару, доставку, сезонні знижки, супутні послуги та інше).
Практично фірми встановлюють не окремі ціни на товар, а використовують цілу систему цін, щоб продавати весь асортимент своїх товарів, враховувати попит на різних, тери торіальне віддалених ринках.
В середині системи цін можна виділити такі типи модифікованих цін:
1) територіальні ціни ( територіальне ціноутворення зале жить від розміщення населення на території; в деяких випад ках ціна буде порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат);
2) ціни зі знижками ( встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій по складуванню і зберіганню продукції, сезонні знижки);
3) ціни стимулювання покупок (фірми в деяких випадках, з метою привернення уваги до інших товарів, можуть знижува ти ціни на даний товар);
4) пільгові ціни (застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у витратах);
, 5) ціни на нові товари (при ціноутворенні використовують два методи):
- "зняття вершків на ринку"— на товари встановлюються великі ціни для одержання високих прибутків, потім ціни повільно знижуюються і привертають увагу покупців;
- "проникнення на ринок" — встановлюються низькі ціни на нові товари для привернення уваги великої кількості по купців і завоювання переважної частини ринку).
Ринкові основи господарювання вимагають впорядкування системи ціноутворення. Вона повинна відповідати законам ринкової економіки.
Досвід держав з розвиненою економікою свідчить, що стратегія ціноутворення в умовах ринку може грунтуватися на трьох факторах :
У статті 23 Закону України “Про підприємство в Україні”зазначено, що підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі.
Проте цивілізований ринок – це регульований ринок, де найважливішим об’єктом регулювання є ціни. Держава повинна брати безпосередню участь у процесах ціноутворення, вона повинна контролювати і регулювати ціни на стратегічно важливі товари, підтримувати виробників, які продукують низькорентабельну, але необхідну споживачам продукцію через систему державних дотацій і субсидій.
Держава повинна також через відповідні органи контролювати ціни на продукцію підприємств-монополістів, запобігати встановленню демпінгових цін як засобу витіснення конкурентів з ринку.
Важливою проблемою для підприємств у встановленні цін є існування обгрунтованих ставок податку на додану вартість, акцизного збору та мита, які є видами непрямих податків. Ці податки спричиняють різке зростання ціни на продукцію і тим самим знижують її конкурентоспроможність, що є невигідним для підприємства.
У ринковій економіці зростає потреба в експертних оцінках впливу цін на розвиток підприємств, галузей, на прискорення науково-технічного прогресу.
Підприємства повинні встановлювати ціни на товари, виходячи із поставленої мети ціноутворення.
Приклади розв’язання типових задач
Приклад І. Калькуляція собівартості одиниці продукції під приємства представлена в таблиці
|
Статті калькуляції |
Сума, грн. |
|
/. Вартість основних і допоміжних матеріалів (за мінусом повернутих відходів) |
93.6 |
|
2. Куповані напівфабрикати |
73.5 |
|
3. Палияо і енергія на технологічні цілі |
58.2 |
|
4. Заробітна плата основних виробничих робітників |
29.5 |
|
5. Заробітна плата допоміжних виробничих робітників |
2.3 |
|
6. Відрахування на соціальні заходи |
3.1 |
|
7. Зага,іьновиробничі витрати |
76.9 |
|
8. Адміністративні витрати |
33.8 |
|
9. Інші виробничі витрати |
0.8 |
|
10. Вслто виробнича собівартість , |
... |
|
//. Витрати на збут |
5.3 |
|
12. Повна собівартість |
... |
Рівень рентабельності запланований в розмірі 18%. Обчис лити вільну відпускну ціну з ПДВ та суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.
Розв'язування.
В основі відпускної ціни лежить собівартість продукції.
Спочатку обчислюємо вартість матеріальних затрат в собівартості продукції (МЗ) і повну собівартість (Сп);
М3= 93.6 + 73.5 + 52.8 = 225.3 грн.
В даному розрахунку витрати на матеріальні ресурси не враховують ПДВ, сплаченого постачальникам цих ресурсів, поскільки цей податок у витрати виробництва не вклю чається.
Сп = 225.3 + 29.52.3 + 3.1 + 56.7 + 20.2 + 33.8 + 9.8 + 5.3 = = 377.0 грн.
При запланованому рівні рентабельності по відношенню до собівартості виробу можемо визначити гуртову ціну підприємства (Цгурт), яка відповідає вільній відпускній ціні (Цвв):
Цгурт = Цвв = 377 х 1.18 = 444.86 грн.
При ставці ПДВ = 20% сума цього податку становитиме:
ПДВ = 444.86 х 0.2 = 88.97 грн.
Тоді вільна відпускна ціна з ПДВ (Цвв.ПДВ) дорівнюватиме:
Цвв.ПДВ= 444.86 + 88.97 = 533.83 грн.
Сума ПДВ, що сплачується виробником продукції до бюджету, дорівнює різниці між сумою податку, одержаного від покупця продукції, і сумою податку, сплаченого поста чальникам матеріальних ресурсів. ПДВ, сплачений поста чальникам дорівнює:
ПДВпост = 225.3 х 0.2 = 45.06 грн.
Звідси, до бюджету виробником продукції буде сплачено податку на додану вартість в сумі 88.97 - 45.06 = 43.91 грн.
Приклад 2. Пальто з натурального хутра має повну собівартість 1000 грн. Рівень рентабельності даного виробу 33%. Надбавка за високу якість і відповідність міжнародним стандартам — 15%. Ставка акцизного збору 30%. Торгівельна надбавка — 12% до вільної відпуск ної ціни з ПДВ.
Розрахувати роздрібну ціну пальто.
Розв'язування.
Вільна відпускна ціна продукції включає акцизний збір і надбавку (Надб);
Цвв = Цгурт + АЗ + Надб.
Цгурт = 1000 х 1.33 = 1330 грн.;
Надб = 1330 х 0.15 = 199.5 грн.;
АЗ = (1330 + 199.5) х 0.3 = 458.85 грн.
Вільна відпускна ціна дорівнює:
Цвв = 1330 + 199.5 + 458.85 = 19о8.35 грн.
Вільна відпускна ціна з ПДВ дорівнює:
Цвв.ПДВ= 1988.35 х 1.2 = 2386.02 грн.
Роздрібна ціна включає, крім Цвв.ПДВ, торгівельну надбавку і дорівнює:
Цроздр = ЦввПДВ + Надб.торг = 2386.02 + 2386.02 х 0.12 =
= 2386.02 + 286.32 = 2672.34 грн.
Приклад З. Визначити прибуток виробника від продажу оди ниці виробу, якщо його повна собівартість 5.7 грн.; регульована роздрібна ціна виробу з ПДВ — 10 грн.; торгівельна знижка, вста новлена державою, 5%; ставка акцизного збору — 16%.
Розв'язування.
Регульовані ціни включають торгівельну знижку, ПДВ, акцизний збір, собівартість продукції і прибуток виробника.
Торгівельна знижка (Зторг) є валовим доходом підпри ємства торгівлі і обчислюється:
Зторг= 10 х 0.05 = 0.5 грн.
Регульована гуртова ціна з ПДВ (Цр.гурт.ПДВ), тобто регульо вана роздрібна ціна за вирахуванням торгівельної знижки становить:
Цр.гурт.ПДВ= 10 - 0.5 = 9.5 грн.
Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету з продажу виробу виробником продукції дорівнює:
ПДВ = 9.5 х 16.67% / 100% = 1.58 грн.
(ПДВ береться в розмірі 16,67% від продажної ціни виробу, що включає ПДВ).
Регульована гуртова ціна без ПДВ (Цр.гурт) дорівнює:
9.5 - 1.58 = 7.92 грн.
А3= 7.92 х 0.16 = 1.27 грн.
Цр.гурт = 7.92 - 1.27 = 6.65 грн.
Прибуток виробника продукції — це різниця між гуртовою ціною виробу і його повною собівартістю:
П = 6.65 - 5.7 = 0.95 грн.
Рентабельність виробу становить:
0.95х 100% / 5.7= 16.6%.