Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лабораторна робота №5
Тема: Отримання і культивування калусної тканини із сім’ядолей сої.
Мета роботи: отримання калюсної тканини сої для подальшого її субкультивування та використання як тест-системи на цитокініни.
Загальні відомості: Калюсні клітини невизначено довго вирощують в умовах in vitro. Для цього необхідні періодичні пересадки (пасажі) невеликої частини утворених клітин на свіже поживне середовище через кожні 3-4 тижні. Найбільш „старим" вважають штам клітин, одержаний з коренеплоду моркви Роже Готре в 1938 р., і який на сьогоднішній день вирощують у багатьох лабораторіях світу. Калюсні тканини — це дедиференційовані клітини, в які перетворюються спеціалізовані і меристематичні клітини при їх культивуванні на специфічних поживних середовищах in vitro. Калюсна тканина має вигляд аморфної маси тонкостінних паренхімних клітин без визначеної анатомічної структури. Клітини калюсу мають велике ядро, високий вміст ДНК і РНК. Деякі клітини здатні накопичувати крохмаль і речовини вторинного метаболізму. Колір тканин може бути білим, жовтим, зеленуватим, червонуватим, що залежить від виду рослини, типу експлантата, умов культивування.
Утворення калюсу проходить в області первинних або вторинних меристем, а також із паренхіми, яка прилягає до цих меристем або до вторинних судинних тканин. Цей процес залежить від розміру експланту та його складових клітин. Чим більший експлант, тим більш складні відносини між основною тканиною фрагменту та клітинами, які дають початок росту калюсу.
Для індукування калюсної тканини стерильні листки, черешки, сегменти стебла нарізають і поміщають на поживне середовище. Калюсну тканину можна індукувати із будь-якого органу тканини рослини (успіх залежить від виду рослини та тканини). При цьому клітини рослин, які знаходяться на крайній стадії диференціації, під дією індукторів клітинного розмноження — ауксинів та цитокінінів, переходять в дедиференційований стан і відновлюють меристематичну активність. Після утворення калюсу в асептичних умовах, його відділяють і поміщають на нове агаризоване поживне середовище, отримують стерильну культуру калюсної тканини, яку можна підтримувати в культурі необмежено довгий час, періодично розділяючи на фрагменти і пересаджуючи на нове середовище. Для індукції калюсоутворення необхідно використовувати поживні середовища з високим (до 10 кратного) співвідношенням ауксин: цитокінін. З калюсної тканини на певному поживному середовищі можна отримати окремі органи рослин (корені, пагони, листки) або зародкоподібні структури (рис. 1)
ХІД РОБОТИ
1
Макросолі по Міллеру 100мл
Мікросолі по Міллеру 1мл
Fе-хелат 5мл
Вітаміни по Уайту 1мл
Гліцин 2мг/л
Кінетин 0,5мг/л
ІОК 2мг/л
Сахароза 20г
Агар-агар 7-8г
рН 5,6-5,8 до автоклавування
Флакони з сім'ядолями сої поміщають в термостат (+25 °С, абсолютна темрява, вологість повітря 70-80%) для отримання калюсної тканини, яка в подальшому буде використовуватись як тест-система на цитокініни.
Через 4 діб проводять облік утворення калюсних тканин. Результати заносимо в таблицю 5.
Таблиця 5
|
Тип експланта |
Загальна кількість експлантів |
Кількість експлантів, що утворили калюс |
Індекс росту |
|
|
штук |
% |
|||
Матеріали і обладнання:
Ламінар-бокс, чашки Петрі, інструменти (пінцети, ланцети), стерильні проростки сої, флакони з калюсогенним поживним середовищем.
Питання для контролю:
Література: