РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Те.html
Работа добавлена на сайт samzan.net:
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА
ЯСІНСЬКА Наталія Василівна
УДК 370.1:371.126.9:43
РОЗВИТОК ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ
В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
13.00.04 - теорія і методика професійної освіти
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Тернопіль –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Волинському державному університеті імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник — доктор педагогічних наук, професор
Смолюк Іван Олександрович,
Волинський державний університет
імені Лесі Українки, кафедра соціальної педагогіки
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент
Васянович Григорій Петрович,
Львівський науково-практичний центр Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, лабораторія ступеневої професійної освіти, завідувач;
кандидат педагогічних наук, доцент
Похила Любов Степанівна,
Тернопільський державний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка, заступник декана хіміко-біологічного факультету
Провідна установа: Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти, кафедра педагогіки післядипломної освіти, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.
Захист відбудеться “ “ грудня 2001р. о “” год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.05301 у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою:46027, м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м.Тернопіль, вул.М.Кривоноса, 2.
Автореферат розісланий “ “ листопада 2001р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.
Загальна характеристика роботи
Актуальність дослідження. Одним із основних напрямів формування нової національної стратегії освіти має стати екологізація навчально-виховного процесу. Значною мірою це зумовлено тим, що на початку ХХІ століття екологічні проблеми набули статусу глобальних. На нинішньому етапі розвитку суспільства проблема перепідготовки вчителів до здійснення екологічного виховання учнів проходить складний шлях теоретичного осмислення та поглиблення своєї практичної значущості. Ми переконалися, що її вирішення є динамічним процесом, який дає змогу враховувати той стан буття спеціаліста, в якому він об’єктивно перебуває. Педагогічна діагностика та прогнозування спонукали нас до вдосконалення шляхів професійно-екологічної культури вчителів, урахування аспектів розвитку сучасних соціально-економічних, політичних, культурно-освітніх поглядів, які розкривають перспективи педагогічно-екологічної діяльності у навчальному процесі загальноосвітньої школи.
Пошук шляхів удосконалення професійно-екологічної культури як складової навчально-виховного процесу відбувається у декількох напрямах:
- розробка нових педагогічних технологій (А.Алексюк, В.Бондар, С.Гончаренко, Н.Ничкало та ін.);
- розробка дидактичної теорії і модульно-рейтингової технології навчання (Л.Артемова, Г.Терещук, Л.Романишина, А.Фурман та ін.);
- розробка теоретичних проблем освіти (І.Бех, М.Євтух, В.Кравець, Б.Ступарик, О.Сухомлинська та ін.);
- розробка загальних проблем освіти, виховання, навчання (І.Зязюн, В.Кремень, А.Сиротенко, М.Фіцула, Б.Шиян та ін.);
–розробка окремих питань професійної освіти у вищих навчальних закладах (М.Легкий, Н.Лисенко, І.Прокопенко, М.Сметанський та ін.).
Дослідження передбачає обґрунтування особливостей розвитку екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти як інтегрованого явища, що включає:
–систему дій викладача закладу післядипломної освіти в реалізації оптимального навчально-виховного процесу з метою забезпечення високого рівня екологічних знань слухачів;
–інноваційний процес підготовки, що забезпечується комп’ютерними засобами інформації з традиційними формами організаційної роботи екологічного спрямування в системі післядипломної освіти.
Отже, професійна перепідготовка вчителів –це складний динамічний процес засвоєння педагогами інтенсивних освітніх технологій, основних надбань екологічної культури та вміння використовувати їх у реальній фаховій діяльності з метою збереження традицій етнопедагогіки і реалізації набутої методики екологічного виховання учнів.
Аналіз розвитку екологічної культури вчителів в системі післядипломної перепідготовки з позицій єдності загального, особливого, одиничного та врахування об’єктивних взаємозв’язків, взаємозалежностей різних професійно-теоретичних явищ дає можливість визначити наукові засади фахового обґрунтування їх професіоналізму, принципи структурування екологічних знань у процесі інтеграції, систему відбору змісту освіти, забезпечує коригування реалізації екологічних знань педагогів на основі вимог сучасних досягнень педагогічної науки і передбачає необхідність удосконалення нових навчальних курсів.
Під час наукового пошуку виявлено, що недостатньо досліджено механізм реалізації становлення, самовиховання професійних і морально-екологічних якостей учителів, їх професійного вдосконалення та адаптації. Отже, вирішення проблеми розвитку екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти, формування його професійних якостей через призму самовдосконалення та врахування особливостей інтелектуального розвитку, індивідуально-емоційного стану набирає особливої ваги на сучасному етапі екологічної підготовки особистості.
Узагальнюючи означені вище аспекти, ми звернули увагу на те, що важливу роль у розвитку екологічної культури вчителя відіграє знання педагогічного середовища, регіональний підхід у вирішенні стратегічних завдань екологічного виховання молоді. У науковому пошуку було використано матеріали Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), в якій передбачено шляхи реалізації таких завдань: забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження в навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій, науково-методичних досягнень; підготовку нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професіоналізму та загальнокультурного рівня.
Аналіз праць відомих учених показав, що в реалізації фахової перепідготовки педагога поза увагою дослідників залишилася проблема екологічного виховання. Це зумовило вибір нашої теми дослідження: “Розвиток екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Тема дослідження узгоджується із загальною проблемою лабораторії педагогічних технологій ВДУ імені Лесі Українки “Педагогічна технологія у сучасному ВНЗ” на період 2000-2005 рр. та закоординована Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (№7 від 26.10.2000 р.).
Об’єкт дослідження –процес розвитку екологічної культури вчителя.
Предмет дослідження –зміст, форми і методи формування екологічної культури педагога в системі післядипломної освіти.
Мета дослідження полягає у виявленні, науковому обрунтуванні та експериментальній перевірці технології розвитку екологічної культури вчителя у процесі професійної перепідготовки, розробки і реалізації її змісту.
Гіпотеза дослідження: базується на передбаченні, що фундаментальна, а отже, і фахова перепідготовка вчителя будуть більш ефективними, якщо відбір змісту матеріалу педагогічного спрямування для розвитку екологічної культури вчителя здійснювати на основі реалізації сучасних освітніх завдань, сутність яких полягає в урахуванні комплексного підходу до інтенсифікації засвоєння екологічних знань, використанні новітніх інформаційних технологій, спрямованих на формування особистісної орієнтації фахівця в системі післядипломної освіти.
У процесі проведеної роботи ставились і вирішувались такі завдання дослідження:
. Проаналізувати стан динамічного поступу досліджуваної проблеми в теорії та практиці педагогічної науки.
. Дослідити структуру процесу формування екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти.
. Розробити технологію розвитку екологічної культури вчителя у процесі професійної перепідготовки.
. Дослідно-експериментальним шляхом перевірити ефективність науково-практичних рекомендацій у формуванні основ екологічної культури вчителя.
Методологічною основою дослідження є наукові засади філософії, соціології, педагогіки, психології, які передбачають особливості розвитку особистості, детермінованість її поведінки зовнішніми і внутрішніми факторами, провідну роль педагогічної діяльності у формуванні екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти. Організація науково-пошукової роботи базувалася на теорії наукового пізнання про єдність процесів, взаємовпливів і взаємозалежностей явищ об’єктивної дійсності на провідних ідеях філософії освіти як інтегрованої галузі наукових знань, що прогнозує цілісне бачення сутності найбільш загальних педагогічно- екологічних проблем.
Теоретичною основою дослідження є провідні положення концепцій: єдності свідомості, діяльності та взаємозв`язку теорії і практики (Б.Ананьєв, О.Леонтьєв, Б.Ломов); удосконалення професійної підготовки педагога (О.Абдулліна, С.Архангельський, А.Алексюк); реалізація об`єктивного визначення ефективності процесу підготовки спеціаліста у вищих навчальних закладах та системі післядипломної освіти (Ю.Бабанський, В.Беспалько); екологічного виховання і навчання у загальноосвітній школі. У процесі наукового пошуку були враховані положення Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХI століття), Закону України “Про Освіту”, а також нормативні документи Міністерства освіти і науки України.
Методи дослідження: а) теоретичного рівня: аналіз і синтез наукової інформації з проблеми дослідження; навчально-методичної та нормативної документації; методи теоретичного узагальнення на етапах визначення мети, предмета, гіпотези, задач дослідження, виявлення дидактичних умов формування екологічних понять в учнів загальноосвітньої школи; синтезування результатів експерименту, визначення їх наукової новизни; б) емпіричного рівня: діагностичні (спостереження, бесіда, анкетування, тестування); експериментальні (констатуючий, формуючий експеримент); статистичні (обробка одержаних даних).
Організація дослідження: дослідження проводилось з 1995 по 2001 рр. включно в загальноосвітніх школах та інститутах післядипломної освіти України. У констатуючому та формуючому експерименті брали участь 105 учнів, 227 вчителів Волинської, Рівненської, Київської областей.
В організації проведення та одержання результатів пошуково-експериментальної роботи є підстава виділити три етапи.
Перший етап –з 1995 р. по 1997 р. –аналітико-констатуючий. На цьому етапі вивчались основні першоджерела, що стосувались досліджуваної проблеми, досліджувалась історія питання, наукові праці зарубіжних та вітчизняних педагогів, приділялась увага першоджерелам, які раніше були недоступні для широкого загалу науковців. Одночасно здійснювалось спостереження за розвитком навчального процесу в інститутах післядипломної освіти та загальноосвітній школі, здійснювалось анкетування, тестування респондентів, яким було охоплено 123 чоловіки.
Другий етап –дослідно-експериментальний. Він проводився у 1998–роках у Волинському обласному навчально-методичному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, Рівненському, Київському інститутах післядипломної освіти. На цьому етапі реалізували експериментально-дослідну роботу відповідно до завчасно розробленої методики дослідження. Вивчалася роль інтенсивних освітніх технологій, передбачені в експерименті умови та науково-методичні прийоми, які впливають на рівень та якість формування екологічної культури суб’єктів педагогічного процесу.
На третьому етапі (2001р.), завершально-узагальнюючому, був здійснений аналіз результатів дослідження, удосконалення розробленої нами методики проведення експериментальної роботи з питань технології післядипломної екологічної освіти вчителя.
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що:
на основі системно-структурного аналізу основних компонентів екологічної культури педагога уперше обґрунтовано поняття “розвиток екологічної культури вчителя”, визначено генезу, методи, функції, місце екологічної культури педагога у процесі фахової перепідготовки; уперше розроблено технологію формування екологічної культури вчителя; узагальнено можливості екологічної перепідготовки фахівців на основі новітнього інформаційно-методичного забезпечення; виявлено особливості змісту й інтеґрації професійно-педагогічних знань у системі післядипломної освіти на основі реалізації логіко-психологічних умов впровадження інтенсивних освітніх технологій.
Практичне значення одержаних результатів полягає у виділенні та обґрунтуванні компонентів культури екологічної освіти вчителя загальноосвітньої школи, які забезпечують ефективне засвоєння екологічних знань учнями; в одержанні висновків, необхідних для розробки навчально-методичної документації, підготовки підручників та навчальних посібників; у розробці науково-методичних рекомендацій з питань інтенсифікації перепідготовки вчителя в умовах закладів післядипломної освіти педагогічних кадрів.
Особистий внесок здобувача полягає у модульному структуруванні змісту спецкурсу “Екологічна культура суб’єктів педагогічного процесу”; у введенні в наукову сферу понять “екологічна культура особистості”, “екологічне мислення”, “екологічні знання учнів” у контексті фахової перепідготовки вчителя; у запровадженні диференційованого підходу до розвитку екологічної культури фахівців в системі післядипломної освіти; в обґрунтуванні методики діагностики рівня теоретичної підготовленості вчителів загальноосвітньої школи у сфері екологічного виховання школярів.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується репрезентативністю вибірки, використанням комплексу взаємодоповнюваних методів, адекватних об`єкту, предмету й завданням дослідження; застосуванням комплексної методики теоретико-екпериментальної роботи; науковою обґрунтованістю вихідних позицій дослідження; результатами експериментальної перевірки розроблених положень і рекомендацій; поєднанням якісного та кількісного аналізу одержаних емпіричних даних.
Апробація результатів дослідження. Основні результати науково-пошукової роботи доповідалися та обговорювалися на семінарах лабораторії педагогічних технологій та кафедри педагогіки Волинського державного університету, міжнародних науково-практичних конференціях (м.Луцьк, м.Рівне, м.Київ) та щорічних конференціях Волинського обласного навчально-методичного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів. Результати дослідження і практичні рекомендації вже використовуються при читанні лекцій студентам, при написанні курсових та дипломних робіт, а теоретичні положення використані в публікаціях, поданих у наукових часописах “Педагогічний пошук”; “Суспільствознавчі науки та відродження нації“, інших виданнях.
Публікації. Результати дисертації опубліковані у 12 публікаціях, з них 5 статей у фахових виданнях, 3 методичні посібники.
Структура та обсяг дисертації. Робота містить: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (187 позицій). Загальний обсяг дисертації - 171 сторінка, з них основна частина - 158 сторінок, список використаних джерел - 13 сторінок. Дисертація містить 31 таблицю, 5 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблеми, стан її дослідженості, визначено мету, об`єкт, предмет, завдання дослідження, окреслено детермінованість проблеми наукового пошуку, сформульовано наукову новизну, практичне значення, розкрито джерельну базу, особистий внесок автора, апробацію основних результатів науково-пошукової роботи та наведено дані про структуру дисертації.
У першому розділі дисертаційного дослідження “Теоретичні основи післядипломної екологічної освіти” проаналізовано історичні аспекти екологічної освіти особистості; обґрунтовано використання теоретико-педагогічних знань у професійній перепідготовці; розкрито системно-структурний аналіз аспектів розвитку екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти.
Історичні основи досліджуваної проблеми спиралися на ідеї класиків світової дидактичної думки Я.Коменського, Й.Песталоцці, Ф.Дістервега, Й.Гербарта, К.Ушинського щодо педагогічного аспекту в розвитку екологічної освіти особистості. Такий підхід дав нам змогу акцентувати увагу на теоретичних основах виховання, спираючись на праці сучасних дослідників в їх історичному розвитку і з позицій сьогодення.
У процесі дослідження ми використали історичний аналіз наукових першоджерел на основі їх періодизації. Виділено такі три основні періоди динамічного поступу екологічної освіти: процес її історично-поступального розвитку; дослідження особливостей екологічного виховання у формуванні особистості; узагальнення ролі інтенсивних освітніх технологій у професійній перепідготовці вчителя.
Системно-структурний аналіз наукових першоджерел показав, що у педагогічній практиці вчителя важливим аспектом є використання наукових праць, у яких була б досліджена методика розвитку екологічної культури педагога в системі післядипломної освіти, обґрунтована її провідна роль у здійсненні самовиховання та формування екологічної свідомості учнів, передбачена виховна екологічна діяльність педагогів школи у цьому процесі, його інтегративна функція в плані самоствердження учня як особистості, розвитку екологічного мислення, визначення власного позитивного ставлення школяра до збереження природи.
У дослідженні об’єктивність наукового пізнання визначається як система знань про розвиток екологічної культури вчителя у процесі післядипломної освіти, яка складається з таких аспектів: сукупність прийомів наукового пошуку, що їх застосовують у будь-якій науці; засобів досягнення мети у вивченні та узагальненні позитивного педагогічного досвіду екологічного виховання учнів; стратегії наукової діагностики та базування її на усвідомленні передбачуваних об’єктивних завдань професійного спрямування.
У нашому розумінні розвиток екологічної культури вчителя –це інформаційна, полімодальна, полікультурна багатовимірна модель заданої освітньої системи, яка дає можливість визначати структуру, зміст екологічного виховання учнів, реалізувати систему післядипломної освіти як невіддільний компонент професійно-педагогічної сфери освітньої діяльності педагога, її когнітивних аспектів, що враховують професійно-базові та індивідуальні якості вихователя у сучасній загальноосвітній школі.
Урахування названої вище наукової інформації дало можливість обґрунтувати окремі компоненти змісту та структури екологічної культури вчителя; визначити особливості та закономірності її розвитку в системі післядипломної освіти; передбачити реалізацію управлінської сутності, форм і методів засвоєння професійно-екологічних знань; впливати на розвиток метаутворювальних аспектів фахової перепідготовки вихователя; ефективно використовувати набуті вміння і навички в практичній педагогічній діяльності.
Такий підхід дав змогу акцентувати увагу на ролі історичних аспектів у проведенні науково-дослідницької роботи, розробити основні етапи методики дослідження, спираючись на досягнення нових педагогічних технологій.
У другому розділі “Екологічна підготовка вчителів у процесі післядипломної освіти” обґрунтовано принципи екологічної освіти; узагальнено технологію використання екологічних знань учителями загальноосвітньої школи; визначено основні етапи дослідження стану розвитку екологічної культури суб’єктів педагогічного процесу.
У процесі реалізації констатуючого експерименту ми виходили з того, що компоненти, які визначають сутність інтенсивних освітніх технологій, такі: система перепідготовки вчителя, яка полягає в ефективності засвоєння професійно-екологічних знань, умінь та навичок; основні аспекти здобуття нових професійних знань та їх удосконалення; структура і зміст навчальних курсів педагогічно-екологічного спрямування; методи та засоби професійної перепідготовки та інтеґративні фактори педагогічного середовища; якісні і кількісні характеристики процесу перепідготовки, які базуються на оцінках продуктивності пізнавальної діяльності слухачів в системі післядипломної освіти.
У контексті екологічної освіти особливий інтерес становлять ті механізми дидактичного процесу, впливом на які можна досягти істотного підвищення ефективності та якості педагогічно-екологічної перепідготовки. На основі результатів констатуючого експерименту виявлено, що найважливішими принципами такого процесу є: принцип мотивації, принцип усвідомленості (присвоювання цілі діяльності), принцип програмування діяльності (теоретичної та практичної).
Констатуючий експеримент показав, що сучасні складні дидактичні завдання вимагають використання інтенсивних освітніх технологій у системі післядипломної освіти, у ході яких вчителі вдосконалюють професійно-екологічні знання, уміння та навички, спираючись на якісно нові підходи до сучасного процесу перепідготовки педагога.
Сутність інтенсивних освітніх технологій у розвитку екологічної культури вчителя спирається на виявлення об`єктивних і суб`єктивних основ самовиховання і формування індивідуальної свідомості екологічного спрямування, професійної відповідальності за ефективність її реалізації. Це дає змогу обґрунтувати діалектичний зв`язок професійних мотивів у становленні екологічної культури, а також довести взаємозалежність потреб, цілей, мотивів, інтересів, ціннісних орієнтацій, установок індивіда та співвідношення таких категорій: “екологічна свідомість”, “екологічна культура”, “екологічні переконання”, “технологія післядипломної екологічної освіти”.
Екологічна свідомість (у аспекті нашого дослідження) - процес і результат утворення відносно стійкого позитивного уявлення суб`єкта екологічних відносин, свідомої думки про самого себе як особистості в соціально-екологічній сфері, на основі якої суб`єкт цілеспрямовано будує взаємовідносини із об`єктами екологічного життя у соціально-екологічній системі та за її межами.
Екологічна культура - це своєрідне, специфічне сполучення знань та загальнолюдських рис (людяності, гуманності, совісливості, відповідальності, бережливості та ін.), які реалізуються в конкретних історичних та соціально-екологічних умовах буття людини і виявляються у ціннісному ставленні до навколишнього світу, а також у збереженні навколишнього середовища, традицій, звичаїв, обрядів, примноженні довкілля.
У ході пошукової роботи ми виявили, що специфіка екологічної свідомості вчителя полягає не тільки у реалізації навчальних завдань, а відображає об`єкт пізнання, допомагає ефективно формувати екологічну культуру суб’єктів педагогічного процесу.
Теоретичне обґрунтування екологічної культури особистості вчителя передбачає три основні аспекти: знання про власний об`єкт відображення; мету, якої бажано досягти шляхом зміни об`єкта відображення у процесі післядипломної екологічної освіти; засоби, що ведуть до досягнення бажаної мети в екологічній підготовці особистості.
Екологічна перепідготовка вчителя –це сукупність одержання нових наукових знань, вироблення ефективної методики екологічної освіти, вмінь та навичок, якостей, педагогічного досвіду, що забезпечують можливість успішної роботи екологічного спрямування при вивченні загальноосвітніх дисциплін, яка формує в учнів сучасні екологічні знання та вміння.
Експериментально-дослідницька робота дозволила встановити, що до процесу екологічної перепідготовки включаються три етапи: засвоєння нових екологічних знань, перетворення їх в переконання; набуття вмінь реалізовувати одержані знання в педагогічно-екологічній діяльності; раціональне використання набутої методики у професійній праці.
У ході дослідження ми обґрунтували поняття “екологічна спрямованість”. Під ним ми розуміємо позитивне ставлення до збереження природи, формування екологічної свідомості й інтерес до збереження довкілля, бажання вдосконалювати свою екологічну підготовку, задовольняти матеріальні і духовні потреби, займаючись педагогічною працею в межах свого екологічного регіону.
У процесі констатуючого експерименту ми виявили рівні розвитку екологічної культури вчителя, інтересу до поповнення та засвоєння екологічних знань, оцінки різних видів джерел екологічної освіти, формування навичок та вмінь у педагогів. Результати подані в таблиці 1.
Таблиця 1
Рівні розвитку екологічної культури вчителя (К-97; в %)
|
Рівні |
Зрізи |
Роки |
||
|
1998 |
||||
|
1. Високий |
1 зріз |
7,1 |
,9 |
,1 |
|
2 зріз |
14,9 |
,1 |
,5 |
|
|
2. Середній |
зріз |
46,7 |
,2 |
,4 |
|
2 зріз |
28,6 |
,8 |
,7 |
|
|
3. Низький |
зріз |
38,4 |
,7 |
,1 |
|
2 зріз |
35,1 |
,2 |
,9 |
Таким чином, аналіз результатів показує, що високий рівень становить 9,1% при першому зрізі, 20,5% –при другому, але показники низького рівня 36,9% надто високі і є резервом для вдосконалення розвитку екологічної культури вчителя.
Отже, проведена у процесі констатуючого експерименту науково-пошукова діяльність дозволила нам виявити певні тенденції, що вказують на недостатній рівень сформованості екологічної культури вчителя у процесі реального здійснення екологічного виховання учнів загальноосвітньої школи.
У третьому розділі “Організація дослідження і результати експериментальної роботи” розкрито основи розвитку екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти; використання інтенсивних освітніх технологій у дидактичному забезпеченні; реалізацію розробленої системи вдосконалення важливих аспектів екологічної культури педагога.
У процесі реалізації формуючого експерименту визначальним для нас було створення обґрунтованої мотивації до нововведень і бажання розробити та запровадити свою авторську програму тому, що оволодіння основами екологічної культури стає значущим тільки тоді, коли вчителі бачать і пізнають суперечності і недоліки своєї педагогічно-екологічної діяльності.
Використання матеріалів розробленого нами спецкурсу “Екологічна культура суб’єктів педагогічного процесу”, який читався слухачам експериментальних груп, дало можливість здійснити порівняльний аналіз засвоєння екологічних знань вчителями у процесі реалізації інтенсивних освітніх технологій та за традиційними формами перепідготовки. В експерименті взяли участь: 57 респондентів експериментальної групи та 50 –контрольної. Узагальнення результатів проведеного формуючого експерименту здійснювалось протягом двох років. Використовувалася спеціально розроблена карта, у якій різний ступінь засвоєння екологічних знань оцінювався в балах. Спочатку кожен слухач здійснював самооцінку ступеня засвоєння екологічних знань: педагогічних, психологічних, економічних, оцінних та ін. Потім оцінка давалася групою “експертів” (керівник підготовки, викладачі, методисти), які визначали ступінь засвоєння екологічних знань кожним вчителем, що нас цікавив. Одержані дані подаємо в таблиці 2.
Таблиця 2
Оцінка засвоєння екологічних знань слухачами (К - 107, в балах)
|
Екологічні знання слухачів |
Рівень засвоєння екологічних знань (у балах) |
|
Самооцінка |
Оцінка експертів |
Різниця в оцінках |
|
|
1.Пед.-еколог. |
4,5 |
,7 |
-0,2 |
|
2.Псих.-еколог. |
4,3 |
,1 |
+0,2 |
|
3.Екон.-еколог. |
3,9 |
,2 |
-0,3 |
|
4.Оцінно-еколог. |
3,6 |
,7 |
-0,1 |
|
5.Істор.-еколог. |
3,6 |
,2 |
+0,4 |
|
6.Матем.-еколог |
3,8 |
,5 |
+0,3 |
|
7.Інформ.-екол. |
3,5 |
,4 |
+0,1 |
|
Середній бал |
3,74 |
,82 |
0,02 |
З аналізу даних, наведених у таблиці 2, виявили, що у цілому самооцінка рівня засвоєння екологічних знань слухачів експериментальних груп і оцінка з боку “експертів” практично співпадають (різниця 0,02 бала). Але за окремими рівнями знань різниця коливається в межах від -0,1 до +0,4. Причому найменш розвинутими вважалися такі знання, як педагогічні, психологічні, економічні, оцінні у процесі навчальної роботи, проведенні педагогічної практики. Отже, екологічні знання, які отримані при вивченні нормативних курсів та спецсемінарів, а також на основі самоосвіти, життєвого досвіду, виявляються недостатніми для формування у слухачів певних якостей екологічної культури.
При детальному аналізі відповідей встановлено, що рівень засвоєння педагогічно-екологічних, психолого-екологічних, економіко-екологічних знань майже не залежить від того, як навчаються слухачі: “на відмінно” чи тільки на “задовільно”. Причому у деяких слухачів-відмінників самооцінка екологічних знань значно нижча, ніж оцінка “експертів”. Такі якості особистості, як організованість, працелюбність, ініціативність краще розвинуті у вчителів, які активно ведуть громадську екологічну роботу, беруть участь у різних формах екологічної самоосвіти та у науковому пошуку.
Ми передбачили, що в поняття основи екологічної культури особистості повинні входити такі аспекти: 1) загальноосвітні та спеціальні екологічні знання; 2) правила техніки безпеки і поведінки учнів у навколишньому середовищі; 3) вміння слухачів планувати проведення екологічних ігор; 4) уміння слухачів оцінити якість виховного екологічного заходу; 5) уміння слухачів робити простий аналіз обліку часу і матеріалів для екологічного виховання учнів у позанавчальний час.
Таким чином, під основами екологічної культури, професійної діяльності слухачів слід розуміти певну суму екологічних знань та практичних умінь для організації новітньої технології екологічного виховання учнів у навчальний та позанавчальний час, проведення екологічних ігор, екскурсій у природу та ознайомлення з історичними пам’ятками екологічного минулого, що дозволяє розширити світогляд учнів та брати активну участь у примноженні і збереженні багатств природи.
У ході формуючого експерименту ми використовували об’єктивні резерви для ефективної професійної перепідготовки вчителя до сучасної екологічної освіти учнів, які були виявлені у результаті проведення педагогічних “зрізів”. Нами проводилась індивідуальна робота зі слухачами закладів післядипломної освіти, які недооцінювали своїх здібностей, а також з тими, які їх переоцінювали. Якщо в процесі констатуючого експерименту недооцінка в порівнянні з оцінкою слухачів та викладачів становила 27,3% і 24,6% відповідно, а переоцінка - 23,6 та 25,1 відсотків, то результати формуючого експерименту показують: в експериментальній групі недооцінка зменшилась до 18,1 та 14,9 відсотків відповідно, а переоцінка - до 12,7 та 13,2 відсотків, в той час, як в контрольній групі недооцінка становила - 23,1 і 21,2, а переоцінка - 19,8 і 21,9 відсотків відповідно.
При систематичній навчально-пізнавальній діяльності, яка забезпечувалась введенням інтенсивної технології навчання з поетапним контролем, більша кількість слухачів закладів післядипломної освіти педагогічних кадрів підвищувала свій рівень екологічних знань і переходила на наступний. У дослідженні ми умовно визначали чотири рівні екологічних знань враховуючи їх поділ на підрівні, які позначали буквами А, Б, В, Г. Це полегшувало здійснення формуючого експерименту, який конкретизувався порядком переведення слухачів з одного рівня на наступний, врахування ролі підрівнів А, Б, В, Г. Одержані результати подаємо у таблиці 3.
Таблиця 3
Рівні засвоєння екологічних знань слухачами за інтенсивними
технологіями навчання (2000 р.)
|
ІV рівень |
ІІІ рівень |
ІІ рівень |
І рівень |
|
|
А Б В Г |
А Б В Г |
А Б В Г |
А Б В Г |
|
|
Контрольні групи Загальні відсотки |
3 4 7 11 12,5% |
11 40 22 % |
18 16 7 ,5% |
6 - - % |
|
Експеримент. Групи Загальні відсотки |
7 10 19 15 % |
36 26 21 % |
8 9 15 % |
- - - - - |
Аналіз даних, наведених у таблиці 3, дозволяє зробити узагальнення про те, що на основі одержаних результатів оцінки екологічних знань в експериментальних групах через певний проміжок часу після основного контролю на питання, що відповідають четвертому рівню засвоєння екологічних знань, дали відповідь 25%, тоді як у контрольній групі –,5%. У контрольній групі виявилось слухачів, що мали знання першого рівня, –%.
Використання у ході формуючого експерименту даних форм роботи дозволило значно підвищити ефективність розвитку екологічної культури вчителя і підтвердити основні положення гіпотези та зробити наступні загальні висновки.
ВИСНОВКИ
1. Системний аналіз історико-екологічних ідей, стану дослідження розвитку екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти, педагогічно-екологічної діяльності громадських організацій показує, що вони до цього часу розглядались розрізнено, на основі окремих інформаційних підходів до виховного процесу, а це не давало можливості виокремити у цілісне узагальнення теоретичні основи обраної проблеми.
. Дослідження екологічних поглядів різноманітних наукових шкіл подані на підставі вивчення наукових першоджерел, виданих в нашій країні і за кордоном. Зокрема, вони аналізуються у процесі будівництва державності України, звертається увага на історичний аспект екологізації освіти. Перепідготовка вчителів для здійснення екологічного виховання учнів є складною, багатофункціональною, відкритою, цілісною системою, яка постійно перебуває в розвитку. Становлення основ екологічної культури вчителів на ідеях гуманізму є основною ланкою їх професійної перепідготовки, розвитку та збагачення загальної і професійної культур, визначає професійну спрямованість слухачів у системі навчально-пізнавальної діяльності закладів післядипломної освіти як невід‘ємну складову частину екологічного виховання учнів.
3. Розвиток екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти передбачає врахування індивідуальної психологічної структури мислення слухача, проявів його активності у процесі засвоєння професійно-наукових знань, ефективного використання інтенсивних освітніх технологій, спрямованих на підвищення професійної майстерності в екологічному вихованні учнів. Технологія екологічного виховання учнів –це цілеспрямований систематичний вплив вихователя на школяра з метою оволодіння основами екологічних знань, вироблення певних умінь та навичок особистості з урахуванням системи наукових принципів програмування та реалізації процесу навчально-виховної діяльності, використання у навчальній практиці найбільш ефективних методів і прийомів для розвитку екологічного мислення в учнівської молоді.
. Однією з основних характеристик сформованості екологічної культури є позитивне ставлення особистості до збереження природи, формування екологічної свідомості та інтерес до збереження довкілля, бажання удосконалювати свою екологічну підготовку, задовольняти матеріальні і духовні потреби, займаючись працею в межах свого екологічного регіону. Екологічна спрямованість слухачів закладів післядипломної освіти передбачає розуміння і внутрішнє прийняття цілей і завдань їхньої екологічної діяльності, інтересів, ідеалів, установок, поглядів, переконань, які до неї належать. Всі ці риси та компоненти екологічної спрямованості є показниками рівня її розвитку, сформованості у слухачів об’єктивного світогляду, характеризуються стійкістю, домінуванням суспільних чи особистих мотивів, перспективою і складають основу становлення екологічної культури особистості.
. Передбачено, що розвиток екологічної культури вчителя ґрунтується на засвоєнні системи педагогічно-екологічних знань та практичних умінь, організації новітньої технології екологічного виховання учнів у навчальний та позанавчальний час, проведенні екологічних ігор, екскурсій у природу та ознайомленні з історичними пам’ятками екологічного минулого, які дозволяють розширити світогляд учнів. Дослідження розвитку екологічної культури вчителя здійснювалось на основі функціонального, фахово-кваліфікаційного, педагогічно-екологічного підходів, враховуючи основні завдання з обраної проблеми. Визначено детермінуючі чинники теоретичної і практичної перепідготовки слухачів, які вдосконалювались змістом професійно-практичної діяльності викладачів закладів післядипломної освіти, їх педагогічною майстерністю.
6. Однією із основних ланок становлення основ екологічної культури є професійна перепідготовка. У процесі дослідження встановлено, що професійну перепідготовку варто розглядати як умову функціонального забезпечення формування позитивних рис особистості й екологічної підготовки слухачів; що найбільш повноцінно характеризує стан екологічного виховання, прогресивність закладених в ньому ідей та організаційних форм, рівень методичної досконалості. На кожному історичному етапі технологія становлення екологічного мислення змінюється в залежності від можливостей, які надає людині суспільство, і в той же час вона успадковує національні та педагогічні цінності створені в попередні етапи розвитку. Ми розглядаємо професійну перепідготовку як взаємодію об’єктивного спілкування педагога і слухача, у процесі якої розвивалися їх ділові та міжособистісні стосунки на основі реальної співпраці, взаємної довіри, духовності, національної гордості, ефективного розв’язання екологічних питань.
. В обґрунтуванні технології розвитку екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти врахували: що рівень ціннісного ставлення до екологізації навчання прямо пов’язаний з рівнем задоволеності викладацькою діяльністю. Виявили, що існує певний кореляційний зв’язок між вимогливістю та результативністю в діяльності викладача. Стрижнем, який складає основу процесу становлення екологічної культури слухача як особистості, суб’єкта та індивіда, є система оцінок виховної екологічної діяльності. Вона виробляється у процесі життєдіяльності вчителя, потім локалізується. Сама система оцінок екологічної виховної діяльності ієрархізована, результатом чого є вчинки, що дозволяють визначеним способом вирішувати суперечності, використовувати обґрунтовані мотиви. Ми встановили, що варіанти оцінки виховної екологічної діяльності, які склались на певному етапі у систему, об’єднуються за критеріями стимулювання їх позитивного розвитку, визначають рівень екологічної культури вчителя у його практичній педагогічній роботі.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів становлення динаміки екологічної культури вчителя, а передбачає продовження науково-пошукової роботи у сфері розвитку екологічної свідомості, патріотизму, підготовленості професійно-екологічного спрямування педагогів-вихователів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1.Ясінська Н.В. Екологічна культура і освіта // Рідна школа. –К., 2001. –№8. (859). –С.24-26.
.Ясінська Н.В. Теоретичні основи післядипломної екологічної освіти // Проблеми педагогічних технологій. –Луцьк, Волинський державний університет. –. –Вип. 1.–С. 54-58.
.Ясінська Н.В. Екологічне навчання в системі післядипломної освіти // Педагогічний пошук. –Луцьк. –.–№ 1 (29). –С. 77-79.
.Ясінська Н.В. Екологічна підготовка сільського вчителя // Сільська школа: традиції та новаторство: М-ли Всеукр. наук.-практ. конф. –Луцьк: Надстир’я. –. –С. 124-125.
.Ясінська Н.В. Екологічний аспект професійної діяльності вчителя // Педагогічний пошук. –Луцьк. –. –№1 (25). –С. 66-69.
.Ясінська Н.В. Деякі аспекти формування екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти // Педагогічний пошук. –Луцьк. –. –№2 (26). –С. 66-69.
.Ясінська Н.В. Екологічна культура суб’єктів педагогічного процесу / Методичний посібник. –Луцьк. –. –с.
.Ясінська Н.В., П’ятін В.Є., Романчук Г.Д. Правове виховання школярів: соціологічний аспект. // Проблеми філософсько-світоглядних основ концепції розвитку освіти та навчання: Зб. наук. та наук.-метод. праць за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції 12-13 травня 1999 рік. –Луцьк: Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім.Лесі Українки. –. –С.176-179.
.Ясінська Н.В. Теоретичні основи післядипломної екологічної освіти / Навчальний посібник. –Луцьк. –. –с.
.Ясінська Н.В., Дурманенко Є.А. Школа життєтворчості особистості // Педагогічна теорія та педагогічний досвід: перспективи і розвиток: М-ли Всеукр. наук.-практ. конф. –Луцьк: Ред.- вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. –. –C. 53-58.
12.Ясінська Н.В. Екологічна підготовка вчителів у процесі післядипломної освіти / Навчальний посібник. –Луцьк. –. –с.
АНОТАЦІЇ
Ясінська Н.В. Розвиток екологічної культури вчителя в системі післядипломної освіти. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Тернопільський державний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2001.
У дисертації модернізовано зміст та структуру екологічної культури вчителя у системі закладів післядипломної освіти педагогічних кадрів. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено технологію професійної перепідготовки слухачів, формування у них екологічних знань, умінь та навичок, необхідних для екологічного виховання учнів у процесі навчально-пізнавальної діяльності. Встановлено, що розвиток екологічної культури особистості базується на основі використання активних методів післядипломної освіти, систематичної екологічно-пізнавальної роботи у вирішенні конкретних завдань збереження та примноження багатств довкілля.
Ключові слова: екологічне виховання, розвиток екологічної культури вчителя, екологічна спрямованість, екологічні переконання, технологія екологічної підготовки.
Ясинская Н.В. Развитие экологической культуры учителя в системе последипломного образования. - Рукопись.
Диссертация на получение научной степени кандидата педагогических наук за специальностью 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Тернопольский государственный университет имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2001.
В диссертации модернизовано содержание и структуру экологической культуры учителя в системе учреждений последипломного образования педагогических кадров. Теоретически обоснована и экспериментально проверена технология профессиональной переподготовки слушателей, формирование в них экологических знаний, умений и привычек, необходимых для экологического воспитания учеников в процессе учебно-познавательной деятельности. Установлено, что развитие экологической культуры личности базируется на основе использования активных методов последипломного образования, систематической экологическо-познавательной работы в решении конкретных задач сохранения и приумножения богатств окружающей среды.
Ключевые слова: экологическое воспитание, экологическая культура, экологическая направленность, экологические убеждения, технология экологической подготовки.
Yasinska N. V.
Development of Ecological Culture of Teacher within the Framework of In-Service Teacher Training Institutes Manuscript.
A thesis for degree of Candidate of Pedagogical Science with specialization 1300.04- theory and methodology of in- service training. The Lesia Ukrainka Volyn State University. Lutsk.2001.
The paper deals with modernization of content and structure of ecological education within the framework of in-service teacher training institutes. This work gives a theoretical basis for technology of in-service teacher training and developing ecological knowledge, habits and skills that are necessary for ecological education of pupils in the process of learning. The above-mentioned technology has been tested in practice. It has been ascertained that the development of individual ecological culture is based on the application of active methods in the work of in-service teacher training institutes and inculcation of ecological approach towards the solution of concrete problems concerning the preservation of the environment and increase of it’s riches.
The paper analyses the history of ecological ideas and the state of research concerning the problems of forming ecological culture of a teacher and ecological activities of public organizations, thus coming to the conclusion that the informational approach prevailed in the educational process till now and it made impossible to single out the theoretical bases of the chosen problem for systematic study.
In-service teacher training is one of the main actors in the development of elementary ecological culture. Carrying out the research we came to the conclusion that in-service teacher training can be considered as the condition for functional ensuring the formation of the positive traits of an individual and ecological education of the participants of in-service teacher training institutes. It characterizes in full the state of ecological education, namely: the progressiveness of it’s ideals and practical forms, and the level of methodological perfection.
The technology of forming the elementary ecological culture implies that the level of evaluation attitude towards ecologization of education is directly connected with the level of teaching satisfaction. It has been revealed that there is a certain connection between demands and results of a teaching process. The basis of developing ecological culture of a participant as an individual and a subject is the system of evaluation of ecological education. This system is worked out in the process of the teaching acticity, then localized and put in hierarchical order; as a result each action is a manifestation of a certain way of overcoming contradictions and motives. From a formal position the variants of evaluation of ecological education worked out at a certain stage can be divided according to the criteria of stimulating their further development or vice versa, their blocking up.
This research doesn’t exhaust all the aspects of the development of teachers’elementary ecological culture but implies futher scientific work in the sphere of forming ecological conscitusness, patriotism and ecological culture of pedagogues.
Key words: ecological development, ecological culture, ecological orientation, ecological beliefs, strategy the ecological training.
Підписано до друку 10.11.2001 р.
Формат 60х90/20 ум.друк.арк.1.
Замовлення 5918.
Тираж 100 екз. Волинська обласна друкарня,
, м. Луцьк, пр. Волі, 27
2. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук Дн.html
3. Электрометры Для измерения заряда и потенциала проводников служат приборы называемые электрометрами.html
4. Кавказ Интурист
5. социальноэкономическое образование
6. Дюпон исследуя возможности более эффективного использования принадлежащей фирме вычислительной машины Univ
7. тематическиекриптографические методы ЗИ
8. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук Мелітополь ~.html
9. Правовое обеспечение деятельности предприятия
10. тема Биогеоценоз система включающая сообщество живых организмов и тесно связанную с ним совокупность
11. Нейронная организация спинного мозга
12. Тема 3.12. Обеспечение безопасности подъемнотранспортного оборудования Безопасность при эксплуатации под.
13. Статья- Виды китов. Справка
14. СанктПетербургский государственный технологический университет растительных полимеров М
15. Германия после Версальского договора
16. на тему 1. Холдинговые компании
17. е после его государственной регистрации в качестве юридического лица
18. тема- основные понятия и характеристики
19. 8 минут затем положить помидоры сладкий перец перец чили кайенский перец паприку и кориандр
20. Тема выбирается по 2м последним цифрам учебного шифра Теоретикометодологические основания формирования и