Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Мета: ознайомити з особливостями утворення держави у народів Малої Азії; розвивати вміння зіставляти та порівнювати інформацію з різних джерел, формулювати нескладні висновки та узагальнення, аргументувати власну позицію; виховувати почуття патріотизму, поваги до історії країн сусідів;
Тип уроку: лекція
ХІД УРОКУ
Актуалізація набутих знань
Що Ви знаєте про Туреччину?
Туре́ччина (тур. Türkiye), офіційна назва Турецька Республіка (тур. Türkiye Cumhuriyeti) — країна, розташована між Чорним і Середземним морями, межує на сході з Вірменією, Грузією й Іраном, на південному сході з Іраком і Сирією, на заході з Грецією й Егейським морем, на північному заході з Болгарією. На території країни крім турків проживають значною мірою курди (біля 12 млн.чол.), вірмени, греки, араби, лази, аджарці, євреї, ассирійці, болгари, албанці, боснійці, хорвати. Член Міжнародного банку реконструкції і розвитку і Міжнародного валютного фонду (з 1947). Член Організації Чорноморського Економічного Співробітництва, НАТО, ООН, кандидат до Європейського Союзу. Сучасна Туреччина, чиїм попередником була 600-літня Османська імперія, з'явилася на політичній карті світу після Першої світової війни.
1. Покажіть на карті територію Малої Азії, пригадайте, які держави в епоху Стародавнього світу були на цій території. ( карта с.230)
2. Покажіть на карті напрямки походів монголів. Чи завоювали вони територію Середньої Азії?
3. Згадайте, що таке султанат. У яких народів існувала така форма держави?
1. Перші турецькі держави
Близько 900 р. почався розпад Тюркського каґанату, що знаходився на теренах Центральної Азії. Групи тюркїв-мусульман почали рухатися на Захід. Однією з них була група досвідчених воїнів, які за іменем свого начальника називалися сельджуками. Ідучи на Захід, сельджуки досить швидко заволоділи Персією та розпочали наступ на Візантію. У 1071 р. в битві під Мапцикертом вони вщент розбили візантійську армію і захопили в полон імператора.
Невдовзі під контролем войовничих тюрків-сель-джуків опинилася майже вся Мала Азія (Анатолія). На завойованих землях вони утворили Сельджуцький султанат. На початку XII ст. столицею султанату стало місто Конья. Звідси походить ще одна його назва Конійський султанат.
На початку XIII ст. на його землях поселилося туркменське плем'я кайи, яке перебралося сюди із Середньої Азії, рятуючись від монгольських орд. Та невдовзі могутні монголи вторглися також в Малу Азію і, по суті, ліквідували Конійський султанат. Він розділився на кілька дрібних бейліків (князівств). Титул бея (князя) отримав і вождь племені кайи - Осман (бл. 1281-1326).
Конійський султан зберігав свою владу над бейліками лише формально: і він, і беї, визнавали зверхність монголів, хоча і жили за своїми законами
Утворення Османської держави
Серед бейліків Коптського султанату було кілька досить великих за розмірами. Але зародком нової могутньої держави став невеликий Османський бейлік. Коли в 1299 р. певдоволені піддані вигнали з Коні останнього сельджуцького султана, Осман позбувся влади свою сюзерена. Із того часу офіційно фіксується утворення Османської держави. Свою назву вона отримала
від імені Османа. Від нього ж походить і найменування нового тюркського народу — турків-османів.
Шляхом завоювань Осман розширив свої володіння, однак був змушений сплачувати невелику данину монголам. Тільки його син і спадкоємець Орхан (1326-1362) здобув цілковиту незалежність від монголів і провів ряд реформ. Передусім він наказав карбувати власну срібну монету - акче (1,2 г срібла), завершив формування централізованого державного апарату на чолі з великим візиром (першим міністром). Себе Орхан титулував султаном. Він створив особисту султанську гвардію — яничарів - піше вііісько. яке перебувало на державному утриманні. Яничарами ставали хлопчики-християни, яких зазвичай силоміць відбирали від батьків. Діти вивчали турецьку мову та приймали іслам. Яничарам забороняли одружуватися. Вони були озброєні списами, шаблями, кинджалами. Командира яничари обирали собі самі й називали його ага. Це була мужня людина, яка пройшла всі яничарські посади, починаючи з найнижчої. Саме ага мав честь роззувати султана, коли той заходив у мечеть. В одному з приміщень воїнів-яничарів стояв навіть троп для султана, адже вони вважалися його надійним добірним військом.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XVII ст. Із літопису Гюсейна - "Дивні події" про військову реформу султана Орхана
Візир Лласддін мовив султанові Орхаионі: «Через ворожнечу між мусульманами і не-мусульманами необхідно обов'язково збільшити військо для ведення численних війн з невірними на широких просторах. Залишено у вііісько певну кількість підлітків з-поміж турків з оплатою по 1 акчс в день і назвемо [це вііісько] яя |піхота]... Коли доведеться йти в похід, нехай їм видається платня, а коли походу немає - платня їхня нехай залишається в скарбниці, вони ж у визначених місцях нехай обробляють землю і від обов'язкових гювннностей нехай будуть звільнені». Алаеддін-паша і Кара Халіл почали знову радитися про збільшення війська- Алаеддін вибрав необхідну кількість підлітків з-поміж кяфірів [слов'ян]... розподілив їх поміж турками, щоб вони навчалися турецькій мові та рабському служінню. Через декілька років цих хлопчиків відібрали від турків і помістили в аджсмі-оглани [військову школу]... Ось цьому новому загонові дали назву «нове військо» [єні чері, яничари], їм було встановлено платню по 1 акче в день з доплатою за вислугу. У походах і при султанах вони стали найнадійнішими слугами династії Османів.
1. Як формувалося «нове військо», з кого сіте? ( с. 228 малюнок яничарів)
Які пільги встановлювалися для військових?
2. Чому військо назвали яничари?
3. Чому військо яничарів формувалося саме з підлітків слов'ян?
Завоювання османських султанів у Європі та в Азії
У середині XIV ст. війська Орхана захопили володіння Візантії в Малій Азії й перейшли до активних дій на Балканах. Султан Мурад 1 (1362-1389) здобув Адріанополь і переніс сюди столицю своєї держави. Його успіхам на Балканах сприяло кілька факторів. По-перше, небажання місцевих християнських правителів об'єднувати свої сили перед османською загрозою. По-друге, гнучка фінансова політика завойовників, які стягували з населення підкорених територій менші податки й повинності. По-третє, турецькі султани на перших порах проводили досить терпиму релігійну політику щодо православного та єврейського населення. Утисків зазнавали лише католики.
Перший удар Мурад спрямував проти Болгарії. Щоб уникнути османської навали, болгарський цар визнав себе васалом султана. Після цього Мурад І пішов на Сербію. її правитель князь Лазар на чолі сербських і боснійських військ перегородив султанові шлях на Косовому полі («Поле чорних дроздів»). У червні 1389 р. тут відбулася кровопролитна битва, яка закінчилася перемогою османів і вирішила долю Балкапського півострова.
Врятувати країну намагався сербський воєвода Милош Обілич. Він задумав убити султана. Із цією метою Милою перейшов до турків і сказав, що прийняв іслам і прагне приєднатися до їхнього непереможного війська. Коли ж перебіжчика було допущено поцілувати султанову ногу, серб вихопив отруєний кинджал і смертельно поранив Мурада. Яничари відразу ж зарубали Милоша Обілича, а султан сконав у тяжких муках. Однак це не врятувало сербів: їхнє військо було знищене. Князя Лазаря, який потрапив у полон, стратили.
Після смерті Мурада султаном став його син Баянид І (1389-1402), якого за військову спритність прозвали «Блискавкою». Він продовжив завоювання й остаточно підкорив Сербію та Болгарію. Султан Баязид став готуватися до завоювання Константинополя і в 1400 р. взяв столицю Візантії в облогу. Але здобути місто Бая-зиду перешкодило вторгнення в Малу Азію військ самаркандського еміра Тимура (1370-1405).
І Іовий завойовник Тимур (Тамерлан, Залізний Кульгавець, Кульгавий Тигр) народився поблизу Самарканда і вважався нащадком Чингісхаиа. Він кульгав на праву ногу, не вмів читати й писати, але мав добру нам'ять. Відомо, що він знав докладні життєписи визначних полководців світу й захоплено розповідав своїм воїнам про їхні звитяги.
Досить швидко Тимур став відомим ватажком військової дружини, завоював Самарканд і проголосив себе еміром. Із цього часу він здійснював завойовницькі походи в Середню Азію, Сибір, Персію, Єгипет, Індію, розгромив могутню Золоту Орду. Він був дуже жорстоким і часто повторював: «Світ не вартий того, щоб мати двох володарів!»
Проте рідний Самарканд Залізний Кульгавець любив і розбудовував, не шкодуючи коштів. У місті зводили величні палаци, мавзолеї, мечеті тощо. Саме в цей час у Самарканді жив і творив відомий народний мудрець Ходжа Насреддин, із яким всесильний емір полюбляв вести бесіди про життя.
У 1402 р. в битві біля Анкари Тимур розгромив турецьке військо і захопив у полон Баязида. Спопеливши країну, грізний завойовник повернувся в Середню Азію. Емір посадив султана в клітку й возив за собою, як хижого звіра. Баязид від таких принижень отруївся.
Втручання Тимура підірвало могутність османів і продовжило існування Візантійської імперії ще на півстоліття.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XV ст. Із подорожніх записів баварського вояка Йогаина Шільтбергера про битву біля Анкари та спустошення Туреччини
Два війська зустрілися поблизу Анкари й у вирі битви тридцять тисяч татар, виши-куваннх Баязидом у першому ряді бойового строю, перейшли до Тамерлана. Битва, що відновлювалася двічі, залишалася незавершеною, аж поки Тамер.іан не наказав вивести наперед тридцять двох бойових слонів і змусив Баязида втекти з поля бою. Він сподівався знайти порятунок за горами, куди понісся зі свитою в тисячу вершників; однак Тамерлан наказав оточити цю місцевість, змусив Баязида здатися, а потім захопив його державу, у якій пробув вісім місяців. Возяча за собою свого полоненого, він заволодів також його столицею, звідки вивіз ііого скарби і стільки срібла й золота, що для перевезення знадобилася тисяча верблюдів. Він хотів привезти Баязида на свою рідну землю, але султан у дорозі помер.
1. Що вплинуло на хід битви?
2. Чому татари перейшли на бік Тамерлана?
Утворення Османської імперії
Тимур поділив Османську державу між синами Баязида. На деякий час у країні запанували міжусобиці. Відродити державну єдність зумів султан Мурад II (1421-1451), а могутність країни утвердив Мегмед II (1451 - И81), прозваний «Завойовником». Його заповітною мрією було захоплення Константинополя.
Султанові приписують такі слова: «Мусить бути одна світова імперія, з однією вірою й одним правлінням. Для встановлення такої єдності немає кращого центру, ніж Константинополь».
(с.228 знайдіть на карті)
У квітні 1453 р. Мегмед II із величезним військом, яке налічувало кілька десятків тисяч, оточив Константинополь. Йому протистояло майже 7 тисяч захисників міста. Колись могутня візантійська столиця була приречена. Та імператор Константин XI відмовився здати місто і впродовж 53 днів відважні захисники відбивали штурм за штурмом.
І Іа світанку 29 травня 1453 р. турки розпочали штурм, який виявився останнім. Двічі вони відступали назад, залишаючи багато вбитих. Ллє Мегмед направляв свіжі сили. У найважчий для константинопольців момент битви генуезькі найманці стали покидати свої позиції, а султан кинув у бій яничарів. Бойовий дух оборонців похитнувся і вони відступили, а турки, ввірвавшись у Константинополь, почали його грабувати. Увечері 29 травня місто затихло, тільки в підвалах та будинках де-не-де ще нишпорили турки, шукаючи сховані скарби. Мегмед поспішив повернути Константинополю спокій і того ж дня проголосив його своєю столицею, перейменувавши на Істанбул (Стамбул). Християнську святиню — храм Святої Софії — за наказом султана було перетворено на мусульманську мечеть. 1 Іад Босфором замайорів зелений прапор пророка Мухаммеда.
ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА
XVI ст. Османський історик Саад-ед-Дін про взяття Константинополя
...Перш ніж султан розпочав облогу, імператор запропонував йому взяти собі всі міста та їхні околиці поза Стамбулом | Константинополем), але залишити йому, імператору, місто, за що імператор буде сплачувати султанові щорічну данину. Але султан, не прислухавшись до цих пропозицій, відповів, що його шабля й релігія нерозлучні й наполягав, щоб імператор здав йому місто. Діставши відмову, імператор встановив на вежах і мурах артилерію, воїнів, озброєних мушкетами і великими запасами смоли.
Під кінець першого дня до настання ночі султан наказав установити в потрібних місцях батареї, а як тільки гармати було встановлено, він наказав піддати мури сильному обстрілові, не кажучи вже про безперервний град стріл і каміння, що їх кидали метальні машини, які, наче дощ, засипали місто, Обложені у свою чергу робили безперервні залпи з мушкетів і гармат, заряджених кам'яними ядрами, якими вони завдавали великих утрат багатьом мусульманам, що окропили своєю кров'ю землю...
Чому, на вашу думку, як візантійці, так і турки наполегливо боролися за Константинополь ?
Внаслідок розгрому Візантії постала могутня Османська імперія з центром у Стамбулі. У ній об'єдналися «європейська» й «азійська» Туреччина — Румелія та Анатолія. Мегмед II отримав титул «султана двох континентів і хана двох морів».
Незважаючи на падіння Константинополя, окремі народи продовжували боротьбу з турками. Протягом кількох років запеклий опір османам чинили серби, які спиралися на підтримку Яноша Гуняді, воєводи угорського короля. Серби кілька разів здобували перемогу, та не уникли іі гірких поразок. Після смерті від чуми Яноша Гуняді перевага турків ставала дедалі відчутнішою і вони знову завоювали ("ербію. Згодом підкорили Трапезундську імперію, а за нею Боснію та Албанію.
У 1475 р. турки захопили Крим. Султан перетворив кримського хана на свого васала іі пав повновладним господарем Чорного моря. Основні торгові суперники турків — венеціанці та генуезці були витіснені. Найголовніша генуезька колонія в Криму — Кафа (Феодосія) — потрапила у васальну залежність до турецького султана. На місці колонії генуезці в у гирлі Дону турки збудували фортецю Азов. Три століття поспіль вона виконувала роль опорної бази турків для їхнього наступу на Росію і Кавказ.
За правління Мегмеда ІІ було створено дієву адміністративну систему й започатковано центральний уряд країни — Осяйну Порту. Було також видано звід основних законів — «Канун». Султан володів необмеженою державною та духовною владою над підданими. Функції глави уряду виконував Великий візир, мусульманське духовенство очолював Головний муфтій.
Значна увага приділялася вихованню молоді в дусі ісламу. Мегмед, який був освіченою людиною, володів шістьома мовами, знався на філософії та літературі, всіляко сприяв поширенню знань. Саме тому за його наказом у Стамбулі було відкрито 8 шкіл (медресе), у яких учні опановували граматику, право, логіку, астрономію, ісламське віровчення тощо.
ВИСНОВОК:
Завдяки сильній армії Османська імперія утвердилася як впливова мусульманська держава не тільки на Сході. Упродовж кількох наступних століть вона стала відігравати неабияку роль у міжнародному житті європейських країн.