Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
"Дослідження запиленості повітря
у виробничих приміщеннях "
Мета роботи
Основні теоретичні положення
Попадання аерозолів пилу у дихальну систему може спричинити наступні хвороби у працівників аграрного виробництва: пневмоконізи, коніотуберкульози, бісинози, хронічні бронхіти (пиловий, токсико-пиловий), емфізема-бронхіти та ін. („Перелік професійних захворювань”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662). Зокрема, до цього може призвезти тривале вдихання працівниками органічного пилу рослинного і тваринного походження (борошняного, зернового, волосяного, вовняного, тютюнового, паперового, цукрового та ін.), різних видів волокнистого рослинного пилу (льону, бавовни та ін.), зварювального аерозолю, мінерального пилу. Підвищена концентрація пилу у повітрі робочої зони виникає під час виконання сільськогосподарських робіт з виділенням пилу, розмелювання сипких матеріалів, проведення зварювальних робіт, переробляння сільськогосподарської продукції тощо.
Залежно від хімічного складу і фізичних властивостей (рис. 1) пил виявляє різноманітну дію на організм працівників – фіброгенну, алергенну, канцерогенну та ін. Пил шкідливо діє на органи дихання, травлення, зору та шкіру. Прониклі у дихальні шляхи пилові частки спричиняють пневконіози та пилові бронхіти. Діючи на слизову оболонку очей, пил провокує виникнення запального процесу – кон’юктивіту, а попадаючи на шкіру – дерматит.
Кількісною характеристикою пилу є його концентрація у повітрі – маса пилу у одиниці об’єму повітря. Для різних видів пилу встановлено гранично допустимі концентрації (див. Додаток) – такі концентрації, які за щоденної 8-годинної роботи (але не більше 40 год на тиждень) протягом всього робочого стажу не можуть спричинити у працівників хвороб чи відхилів у стані здоров’я.
Рис. 1. Класифікація виробничого пилу
Щоб запобігти шкідливій дії виробничого пилу на працівників у виробничих приміщеннях (кабінах тракторів, сільськогосподарських машин тощо) потрібно улаштовувати вентиляційні ситеми, а працівники мають користуватися засобами індивідуального захисту – респіраторами (масками з протипиловим фільтром), пилозахисними окулярами і спецодягом.
Запиленість повітря визначають ваговим, фотометричним, електростатичним та іншими методами. Уловлюють пил із повітря цими методами аспіраційно (просмоктуючи запилене повітря через фільтри), сендиментаційно (дозволяючи йому природньо осідати на об’єкті контролю під дією гравітації) та його електроосадженням на електродах після наелектризування у полі високої напруженості.
Суть вагового методу полягає у просмоктуванні через фільтр певного об’єму запиленого повітря, зважуваннні фільтру з уловленими пиловими частинками та обчисленні на основі отриманих даних масової концентрації пилу. Для цього застосовують спеціальні аерозольні фільтри типу АФА, виготовлені з матеріалу з електростатичними властивостями для повнішого затримання пилу (до 99,5 %). До фільтрів висувають наступні вимоги:
На робочих місцях проби запиленого повітря отримують за допомогою аспіраторів. Об’ємні швидкості просмоктування повітря визначають за показами ротаметрів (відлік здійснюють по верхньому краю поплавця).
Тривалість відбирання проби пилу, що залежить від ступеню запиленості повітря та швидкості його просмоктування через фільтр, можна визначити з формули:
τ = 100 ·a / (q ·v) (1)
де a – мінімальна наважка на фільтр (1 мг для фільтра АФА-ВП-10); q – гранично допустима концентрація пилу в повітрі, мг/м3; v - швидкість просмоктування запиленого повітря, л/хв.
Об’єм повітря, що пройшло через фільтр і відповідає певним мікрокліматичним параметрам робочого місця (температурі t і атмосферному тиску Р), визначають з формули:
Vt = v · τ (2)
Цей об’єм потрібно звести до нормальних умов, регламентованих ГОСТ 8.395-80, що характеризуються температурою Тн = 293 К (20 0С) і атмосферним тиском Рн = 101,3 кПа (760 мм рт. ст.). Об’єм повітря V, що відповідає нормальним умовам, визначають з формули
V = Vt · Тн · Р / [(Тн + t) · Р ] (3)
Масову концентрацію пилу у повітрі визначають за формулою:
K = (m2 – m1) / V, (4)
де m1 і m2 - маса фільтра відповідно до та після просмоктування пилу через нього.
Опис лабораторного стенду
Лабораторну роботу проводять на стенді, у пиловій камері якого задопомогою вентилятора розвіюється певна порція пилу. Схему стенду для дослідження ступеню запиленості повітря представлено на рис.2.
Рис. 2. Схема стенду для дослідження ступеню запиленості повітря:
1 – аспіратор; 2 – пилова камера; 3 – фільтротримач (алонж); 4 – фільтр; 5 – з’єднувальні шланги; 6 – штуцери; 7 – регулювальні клапани; 8 – ротаметри.
До складу стенду для дослідження ступеню запиленості повітря входять: аспіратор типу 822, пилова камера, вентилятор для розвіювання пилу у пиловій камері, фільтротримач (алонж), насос для протягування запиленого повітря через фільтр, фільтри типу АФА-В-18, барометр, термометр, аналітичні терези з точністю до 0,1 мг.
У корпус аспіратора вмонтовано насос і чотири ротаметри, що регулюють швидкість відбирання повітря за допомогою вентилів. Фільтротримач (інша назва - алонж) призначено для встановлення фільтру, його з’єднують гумовими шлангами з усмоктувальним штуцером ротаметра аспіратора та штуцером пилової камери.
Швидкість відбирання проб запиленого повітря регулюється поворотом ручки регулятора 8 та відраховується за шкалою ротаметра 7.
Порядок проведення роботи
Результати вимірювання запиленості
|
№ досліду |
Маса фільтра, мг |
Атмосферний тиск, мм рт.ст. (Па) |
Температура повітря, 0С |
Тривалість відбирання проб, витрати і об’єм пропущеного повітря |
Маса пилу, мг |
Концен-трація, мг/м3 |
Перевищення ГДК |
||||
|
До досліду |
Після досліду |
хв |
л/хв |
л |
Фактична |
ГДК |
|||||
|
|
|||||||||||
|
|
|||||||||||
|
|
Контрольні запитання
Список літератури
Додаток
Гранично допустимі концентрації пилу у повітрі робочої зони
|
Найменування пилу |
ГДК, мг/м3 |
Клас небезпеки |
|
Окис заліза з домішками окисів марганцю до 3% |
6 |
4 |
|
Окис заліза з домішками сполук фтору чи марганцю (3…6%) |
4 |
4 |
|
Вапняк |
6 |
4 |
|
Кремнієвовмісний пил: |
||
|
двоокис кремнію кристалічний (вміст у пилу більше 70%) |
1 |
3 |
|
двоокис кремнію кристалічний (вміст у пилу 10…70%) |
2 |
4 |
|
кремнію карбід |
6 |
4 |
|
Силікати та силікатовмісний пил: |
||
|
азбест приробний та роблений, азбестоцемент, азбестопородний пил |
6 |
4 |
|
тальк, слюда, скляне та мінеральне волокно |
4 |
4 |
|
цемент, апатит, форстерит, глина |
6 |
4 |
|
Пил рослинного та тваринного походження: |
||
|
з домішками двоокису кремнія більше 10% (із зерна, льону, вовни) |
2 |
4 |
|
з домішками двоокису кремнія 2…10% |
4 |
4 |
|
з домішками двоокису кремнія менше 2% (з борошна, деревини) |
6 |
4 |