Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Вступ
Заняття з образотворчого мистецтва в загальноосвітній спеціальній (корекційній) школі – невід’ємна складова частина всебічного розвитку учнів з інтелектуальними порушеннями.
Образотворче мистецтво, відбиваючи реальну дійсність, виконує значні пізнавально-виховні функції, розширює можливості корекції емоційної сфери та інтелектуальної діяльності школярів, сприяє формуванню у них соціально позитивних ціннісних орієнтацій. Це зумовлено як самою природою сприймання мистецтва, так і тим, що образотворча діяльність є однією з найдоступніших для учнів з інтелектуальними порушеннями форм творчості. Заняття з образотворчого мистецтва дають можливість ефективно розвивати в учнів почуття прекрасного, формувати естетичні смаки, вміння адекватно розуміти і оцінювати твори мистецтва, красу і багатство рідної природи.
Головна мета шкільного курсу “Образотворче мистецтво” полягає в художньо-естетичному розвитку учнів на основі досягнення освітньої (засвоєння елементарних художньо-естетичних знань та оволодіння графічно-практичними уміннями і навичками) та корекційно-розвиткової (сенсорний, інтелектуальний, емоційний розвиток) цілей.
Відповідно до вимог Державного стандарту спеціальної освіти предмет “Образотворче мистецтво” реалізує змістові лінії візуального мистецтва: основи образотворчого мистецтва, образотворча діяльність, сприймання візуального мистецтва та навколишньої дійсності. Програмою передбачається також залучення й інших видів мистецької діяльності, таких як художнє слово, музика, частково – екранні види мистецтва, елементи театрального дійства та ін.
Змістові лінії освітньої галузі “Образотворче мистецтво” реалізуються у процесі опанування художньо-естетичних знань, сприймання, розуміння і репродукування художніх образів та оволодіння графічно-практичними уміннями й навичками. Так, змістова лінія “Основи образотворчого мистецтва” передбачає ознайомлення молодших школярів із понятійним апаратом образотворчого мистецтва та вироблення на цій основі елементарних образотворчих умінь і навичок. Слід зауважити, що програмою не планується окремих годин на опрацювання цього матеріалу і його вивчення має вестися принагідно, у вигляді бесід та окремих завдань, під час вивчення інших програмових тем.
Змістова лінія “Образотворча діяльність” полягає в опануванні практичних дій під час відтворення учнями художніх образів шляхом запровадження у практику навчання таких різновидів занять: декоративне малювання та декоративно-прикладна діяльність, малювання з натури, тематичне малювання, ліплення.
Змістова лінія “Сприймання візуального мистецтва та навколишньої дійсності” передбачає ознайомлення учнів з особливостями різних видів і жанрів візуального мистецтва та його значенням в житті суспільства, сприймання навколишньої дійсності та мистецтва за художньо-естетичними законами, аналіз та оцінювання творів візуального мистецтва і художньо-тематичного матеріалу. У підготовчому та 1-х – 3-х класах ця змістова лінія реалізується принагідно, а з 4-го класу – як на окремих заняттях (уроки-бесіди з образотворчого мистецтва), так і під час вивчення інших розділів програми.
В основу програми покладено такі принципи: від простого до складного (від елементарної вправи до тематичної композиції); від дійсності через мистецтво до життя; єдність пізнавально-репродуктивної та творчої діяльності; систематичний розвиток здібностей емоційного сприймання художнього образу в мистецтві та житті і посильного відтворення його у самостійних роботах з урахуванням вікових та психофізичних особливостей розвитку і практичного досвіду учнів. Обов’язковою є корекційна спрямованість навчального процесу.
Шкільний курс з образотворчого мистецтва в початкових класах передбачає вирішення таких основних завдань:
Засвоєння елементарних основ образотворчого мистецтва й оволодіння графічно-практичними уміннями й навичками малювання з натури, декоративного малювання, за пам’яттю, уявою.
Корекція недоліків пізнавальної діяльності учнів шляхом систематичного, цілеспрямованого розвитку вмінь розпізнавати і визначати форму, будову, розміри та пропорції окремих частин, забарвлення, просторове розташування предметів у навколишній дійсності й в творах мистецтва; аналізувати, порівнювати (виявляти подібність і відмінність) предмети і явища, знаходити суттєві ознаки, встановлювати логічні зв'язки; визначати послідовність роботи під час малювання, здійснювати контроль за своєю роботою, адекватно оцінювати результати.
Виправлення недоліків моторно-рухової сфери, розвиток сенсорних здібностей.
Формування уявлень про візуальне мистецтво, ознайомлення з його роллю у житті людей, образною мовою різних видів і жанрів мистецтва.
Розвиток адекватного емоційно-естетичного ставлення до предметів і явищ навколишнього світу й творів візуального мистецтва, інтересу до художньої творчої діяльності, здатності до сприймання, розуміння і відтворення художніх образів.
Виховання у школярів основних моральних якостей особистості, працелюбності, охайності, наполегливості, вміння працювати самостійно і в колективі.
Для вирішення завдань курсу у початковій ланці слід використовувати такі різновиди занять:
декоративне малювання;
малювання з натури;
тематичне малювання;
бесіди про образотворче мистецтво.
Запровадженню цих видів занять у практику навчання має передувати пропедевтична робота, що проводиться у підготовчому та першому класах на початку першого півріччя.
Пропедевтичний період. Основними завданнями підготовчих занять є вивчення характерних особливостей учнів, ознайомлення їх з основами образотворчої грамоти. З цією метою у пропедевтичний період вчитель має проводити роботу, спрямовану на розвиток в учнів уваги, сприймання, уявлень про форму, колір предметів, розмір, будову складових частин, їх просторові відношення; відпрацювання вмінь слухати вчителя, організувати своє робоче місце, користуватися основними матеріально-технічними засобами (олівцем, гумкою, зошитом для малювання та ін.), проводити від руки прості лінії, різноманітні геометричні фігури, нескладні малюнки; корекцію й розвиток моторно-рухової сфери; формування технічних вмінь; удосконалювання диференційованих рухів пальців і кисті руки.
Залежно від дидактичної мети вправи, що проводяться у підготовчий період, можна поділити на такі групи:
вправи, спрямовані на формування уявлень про просторові ознаки та відношення;
вправи на розпізнавання та називання кольорів;
вправи на розпізнавання та називання предметів за розміром;
вправи на розпізнавання та називання предметів за формою;
гімнастичні вправи для розвитку рухів руки;
графічні вправи.
Значне місце на пропедевтичних уроках має бути відведене зоровим диктантам, роботі з мозаїкою, трафаретами, шаблонами.
Необхідним напрямком роботи у підготовчий період є розвиток в учнів уміння малювати від руки різноманітні види і типи ліній. Слід прагнути, щоб учні усвідомлено виконували графічні дії за допомогою олівця у заданому напрямку, змінювали напрям руху, припиняли ці дії в потрібній точці. Інтерес до роботи в учнів значно підвищується, якщо ці лінії мають певне прикладне значення (діти малюють “доріжки”, “мотузочки ”, “нитки” і т. ін.).
Першорядного значення на пропедевтичних уроках набуває ігровий характер проведення вправ із обов’язковим застосуванням різноманітних дидактичних іграшок (будівельні конструктори, пірамідки, кульки й ін.), пласких та об’ємних геометричних фігур і тіл різного розміру, смужок з кольорового картону різної довжини і ширини, таблиць зі зразками малюнків, простих варіантів кольорових мозаїк, наборів дрібних предметів.
Декоративне малювання. Декоративне малювання є найбільш доступним і зрозумілим для учнів з вадами розумового розвитку. Воно має значну цінність як для розв’язання навчальних, корекційно-розвиткових цілей, так і для естетичного виховання дітей, розвитку елементів творчості в самостійній практичній роботі.
Змістом уроків декоративного малювання є складання різних візерунків у смузі, квадраті, колі, призначених для прикрашання предметів побуту, а також оформлення святкових листівок, плакатів, запрошень і т.ін. Учні опановують вміння гармонійно поєднувати кольори, ритмічно повторювати або чергувати елементи орнаменту.
Паралельно з практичною роботою на уроках декоративного малювання слід ознайомлювати учнів з кращими зразками декоративно-прикладного мистецтва, адже демонстрація творів народних майстрів дозволяє дітям зрозуміти красу виробів, доцільність використання їх у побуті. Під час занять школярі одержують відомості про застосування візерунків на іграшках, одязі, тканині, посуді тощо, знайомляться з художнім різьбленням по дереву і кістці, виробами із скла, керамікою й іншими творами декоративно-прикладного мистецтва.
Завдання з декоративного малювання повинні мати певну послідовність: малювання орнаментів за готовими зразками, за заданою схемою, з поданих елементів, самостійне малювання. При цьому в початкових класах необхідно систематично використовувати повний показ і розгорнуте пояснення вчителем послідовності виконання орнаменту. Частину завдань у початкових класах доцільно пропонувати учням виконувати слідом за діями вчителя.
Учні малюють спочатку орнаменти з геометричних елементів, чергуючи їх за формою, кольором, розміром, а потім переходять до малювання візерунків на основі декоративної переробки природних форм. Під час малювання візерунків у смузі з рослинних або геометричних елементів потрібно розподілити смуги на рівні частини. У 1-х – 2-х класах такий розподіл можна виконувати за допомогою прямокутника-мірки з картону. В отриманих прямокутниках або квадратах учні малюють візерунки.
Значну роль на уроках декоративного малювання має підготовча робота, під час якої учні порівнюють та диференціюють форму, колір, розмір, пропорції геометричних та рослинних елементів, що допомагає їм усвідомити побудову орнаменту.
Уроки декоративного малювання, як правило, передують урокам малювання з натури, оскільки тут формуються основні технічні й образотворчі уміння учні.
Малювання з натури. Змістом уроків малювання з натури є зображення різноманітних предметів, підібраних з урахуванням графічних можливостей учнів.
Об’єкти зображення повинні бути, як правило, пласкої форми, незначної товщини і розташовуватися декілька нижче рівня зору у фронтальному положенні, щоб їх малювання не потребувало передачі явищ лінійної перспективи. Після всебічного аналізу предмета учнів слід зорієнтувати на малювання його в такому вигляді, як вони бачать зі свого місця. Для цієї роботи вчитель має передбачити до 3-х однотипних підставок, що розташовуються перед кожним рядом учнів і містять однакові предмети, що надасть можливість ретельного аналізу об’єкта всіма учнями. Якщо моделі для малювання невеликого розміру, то їх слід роздати кожному школяру на робоче місце.
Головна мета уроків малювання з натури – навчити дітей відтворювати в малюнку конструкцію предметів, співвідношення ширини і висоти, частин і цілого.
Малюванню з натури на уроці обов’язково передують обстеження об’єкта зображення, визначення його форми, будови, забарвлення, розмірів та пропорцій окремих частин, просторових відношень.
Реалізація художньо-образотворчих завдань потребує від учнів виконання низки розумових дій, насамперед усвідомлення мети та кінцевого результату роботи, розуміння інструкцій вчителя, усвідомлення особливостей наочно сприйнятого об’єкта зображення, планування образотворчої діяльності, здійснення контролю за своєю роботою, самооцінки результатів.
Для того, щоб учні дотримувалися певної послідовності у процесі малювання з натури, вчителю необхідно на кожному уроці пояснювати і показувати закономірності побудови реальної форми предмета, визначати всі етапи його відтворення, а після пояснення крейдовий малюнок слід стирати з дошки і спрямувати учнів на малювання натурних об’єктів з дотриманням потрібної послідовності.
Крім того, дуже важливо навчити школярів постійно порівнювати свій малюнок із натурою та зіставляти окремі деталі малюнка між собою. Слід розвивати в учнів уміння застосовувати середню (осьову) лінію, а також користуватися найпростішими допоміжними лініями.
Особливе значення для вироблення навичок аналізу і відтворення конструкції та форми предметів мають добір моделей, їхня художня цінність та доступність (з урахуванням вікових й образотворчих можливостей учнів).
На уроках малювання з натури у підготовчому та 1-х – 2-х класах школярі малюють олівцями, при цьому учні підготовчого та 1-го класу користуються кольоровими наборами з 6-ти олівців, а починаючи з 2-го класу, – застосовують набори з 12-ти олівців, що дає дітям більшу можливість вибору. Учні 3-х – 4-х класів поряд із кольоровими олівцями використовують гуаш, акварельні фарби (перевага надається гуаші). Фломастерами та кульковими ручками пропонується користуватися лише як графічним (а не малярським) матеріалом.
Малювання за темою. Змістом уроків тематичного малювання є зображення явищ навколишнього середовища й ілюстрування уривків із літературних творів.
Основним завданням тематичного малювання в підготовчому та 1-х – 2-х класах повинно бути зображення окремих предметів і об’єктів простих за формою і кольором.
В 3-х – 4-х класах перед учнями ставляться більш складні образотворчі завдання: правильне відтворення зорового співвідношення розмірів предметів, використання доперспективних засобів зображення та явищ лінійної перспективи на елементарному рівні. Необхідно систематично і цілеспрямовано формувати в учнів композиційні навички – вміння планувати (що, як і в якій послідовності буде відтворено в майбутній композиції), вміння визначати виражальні засоби композиції залежно від теми і задуму сюжету (композиційний центр, перший та другий плани ін.).
Ставлячи перед школярами завдання створення будь-якого художнього образу у власних роботах, вчитель повинен зосередити свої зусилля на активізації зорових уявлень, формуванні в учнів задуму. Після пояснення та показу прийомів роботи вчитель має запропонувати учням визначити сюжет, назвати об'єкти зображення, які вони будуть малювати, де, як і в якій послідовності.
Уроки тематичного малювання сприяють розвитку мовленнєвої активності школярів. Для цього вчитель має використовувати різноманітні методичні прийоми: словесний опис (характеристика) об'єктів, які включено до малюнку; визначення послідовності роботи над малюнком; називання графічних дій в процесі репродукування художніх образів; розв’язання завдань композиційного характеру; порівняння малюнка з об'єктом зображення і частин малюнка між собою; розповідь про виконану роботу; оцінка своєї роботи та робіт однокласників.
Для збагачення зорових уявлень школярів можна використовувати книжкові ілюстрації, таблиці з зображенням людей і тварин, різноманітні репродукції, плакати, листівки, фотографії, іграшки, моделі, муляжі, т.ін.
У малюнках на теми доцільно поряд із кольоровими олівцями використовувати гуаш.
Бесіди про образотворче мистецтво. Бесіди про мистецтво – важливий засіб художньо-естетичного виховання школярів. Застосування творів образотворчого мистецтва значною мірою сприяє розвитку розумової та емоційної сфери учнів, формуванню їхніх моральних позицій, розширенню соціального й естетичного досвіду.
У підготовчому та 1-х – 3-х класах окремі уроки для такої роботи не виділяються, відводиться лише 10-15 хвилин на початку або наприкінці уроку. Протягом однієї бесіди, як правило, розглядається 1-2 картини чи 3-4 художні ілюстрації. Під керівництвом учителя учні ознайомлюються з репродукціями творів візуального мистецтва або ілюстраціями з дитячих книжок та аналізують їх.
Починаючи з 4-го класу для бесід відводяться спеціальні уроки. На одному уроці доцільно демонструвати не більш 3-х творів живопису, підібраних за одним жанром, або 5-6-ти предметів декоративно-прикладного мистецтва.
У підготовчому та 1-х – 2-х класах під час проведення бесіди вчитель працює над тим, щоб учні змогли впізнати і правильно назвати зображені предмети та об’єкти. З 3-го класу вчитель повинен приділяти увагу формуванню в школярів уміння аналізувати твори образотворчого мистецтва на елементарному рівні (зміст, головна думка, окремі основні засоби художньої виразності), порівнювати зображені об'єкти, предмети за подібністю і відмінністю, виділяти та узагальнювати істотні ознаки художнього образу, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, асоціювати художній матеріал з життєвими явищами, висловлювати адекватне емоційно-естетичне ставлення.
Розповіді вчителя про мистецтво повинні бути яскравими, емоційними, виразними. Для посилення емоційного впливу художнього образу доцільно використовувати твори художньої літератури (рядки віршів, уривки з казок, оповідань), музичні твори. Рекомендується також використовувати кінофільми, діафільми, діапозитиви. Там, де це можливо, необхідно проводити екскурсії до музеїв, картинних галерей, художніх майстерень, місць народних художніх промислів.
У тих випадках, коли в школі відсутні репродукції картин, зазначені у програмі, їх можна замінити іншими, але тільки такими, що відповідають меті уроку й доступні за змістом розумінню учнів.
Планування уроків образотворчого мистецтва має відповідати основним дидактичним вимогам із врахуванням художньо-естетичної специфіки предмета та психофізичних недоліків учнів. Заняття з образотворчого мистецтва передбачають активізацію пізнавальної активності, розвиток емоційної сфери школярів та створення на уроці особливої атмосфери творчості, що зобов’язує вчителя обирати найбільш оптимальні шляхи подання навчального матеріалу та структурування уроку. Зважаючи на це, наводимо орієнтовну структуру уроку образотворчого мистецтва, що включає декілька етапів.
I. Підготовча частина.
Організаційний етап (загальна організація дітей, підготовка необхідних матеріально-технічних засобів).
Вступна бесіда (мобілізація уваги, створення емоційної зацікавленості, підвищення мотивації образотворчої діяльності школярів).
Встановлення зв'язку між новим і попереднім матеріалом (проведення вправ, закріплення або повторення пройденого).
II. Основна частина.
Аналіз об'єкта зображення (натури або зразка), його форми, розміру, побудови, забарвлення, положення в просторі або виявлення сюжету малюнка (у тематичному малюванні).
Визначення послідовності виконання малюнка (планування діяльності).
Вказівки до початку роботи (рекомендації щодо композиції і техніки виконання малюнка, попередження можливих помилок).
Робота учнів над малюнком і керівництво процесом образотворчої діяльності (здійснення фронтального, диференційованого й індивідуального керівництва; повторне звернення уваги дітей до об'єкта зображення; активізація і стимуляція діяльності учнів; додатковий показ технічних прийомів малювання і т.ін.).
III. Заключна частина.
Підведення підсумків уроку (розгорнутий аналіз результатів роботи учнів; фіксування уваги дітей на навчальних досягненнях та окремих недоліках; оцінка результатів роботи).
Організація закінчення уроку.
Плануючи урок образотворчого мистецтва, вчитель повинен передбачати єдність таких компонентів: навчально-виховні та корекційно-розвиткові завдання; тема або об’єкт роботи; вид роботи (декоративне малювання, малювання з натури, тематичне малювання, бесіди з образотворчого мистецтва); матеріально-технічні засоби; основні поняття, які учні повинні засвоїти на певному уроці.
Складаючи календарний план на рік, учитель має творчо підходити до розподілу тем, зважаючи на поступове ускладнення завдань, місцеві кліматичні умови, традиційні для певної місцевості види декоративно-прикладного мистецтва. Кількість вказаних в програмі завдань перевищує кількість навчальних годин, тобто вчителю надається можливість вибрати найкращий варіант завдання або замінити його за своїм бажанням, але з урахуванням навчально-виховних та корекційно-розвиткових цілей, зазначених у програмі.
Уроки образотворчого мистецтва бажано проводити у спеціальних кабінетах (кабінетах образотворчого мистецтва або естетичного виховання), обладнаних необхідними навчальними посібниками, наочними засобами, технічною апаратурою.
Система оцінювання навчальних досягнень школярів ґрунтується винятково на позитивному ставленні до кожного учня, незалежно від його природних здібностей до образотворчої діяльності. Оцінюється не рівень недоліків, а рівень досягнень учня у порівнянні з його попередніми досягненнями.
Основними видами оцінювання є тематичне (відповідно до розділів навчальної програми, за якою працює вчитель) та підсумкове (наприкінці семестру і навчального року). Поточне оцінювання є не обов’язковим, а доцільним, заохочувальним.
Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Принцип тематичності забезпечує систематичність оцінювання навчальних досягнень. Тематичному оцінюванню підлягають основні результати вивчення теми малювання з натури, тематичного малювання, декоративного малювання, бесіди про образотворче мистецтво (4-й клас).
Кожну оцінку вчитель повинен мотивувати, доводити до відома учня та оголошувати перед класом (групою), виділяючи при цьому стимулюючі фактори успіхів і шляхи подолання окремих недоліків. Бажано якомога раніше залучати до оцінювання і самих учнів.
Якщо знання та вміння учня повністю відповідають певному рівню (початковому, середньому, достатньому, високому), ставиться найвищий бал даного рівня, у разі наявності окремих недоліків – оцінка знижується відповідно до їх кількості на 1-2 бали.
Підсумкову оцінку, що виставляється учневі на підставі поточного і тематичного оцінювання, слід розглядати як оцінку, що відбиває кінцевий результат роботи учня впродовж семестру (навчального року), а не середньо-арифметичний бал, виведений суто механічно.