Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО
Варіант №11
ПЛАН
ВСТУП…………………………………………………………….ст.3-4
1.Майнова відповідальність у галузі екології………………..ст.5-11
2.Нормативно-правове регулювання екологічної безпеки..ст.12-16
3.Правова охорона довкілля на транспорті………………….ст.17-19
Висновки………………………………………………………….ст.20
Список використаної літератури………………………………ст.21
ВСТУП
Кожна свідома людина повинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану , а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки . Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов’язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування . Нове в данній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базуеться на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапі є дуже гострою. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула свого критичного значення. Тому існує об’ективна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованного стану. Як свідчить досвід, проводити ефективну політику невиснажливого розвитку в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядає ця проблема в Україні, відновленій державі, яка переживає успадковану глибоку системну кризу і змушена одночасно вирішувати безліч проблем: економічних, соціальних, екологічних.
Попри різні проблеми, все ж таки реалізація принципів збалансованого розвитку в Україні розпочалася майже одночасно з проголошенням незалежності. З 1991 року економічні і екологічні реформи в нашій країні спрямовані на досягнення спочатку компромісу між виробничим і природним потенціалом, а згодом - на перехід до гармонійного їх співіснування в інтересах людей. В основу формування нової політики було покладено базовий принцип, згідно з яким екологічна безпека держави стає важливим елементом і складовою національної і глобальної безпеки. Виходячи з цого в Україні розроблені «Основні напрями державної екологічної політики». Цей документ визначає не лише мету та пріоритетні завдання охорони довкілля, але й механізми їх реалізації, напрями гармонізації та інтеграції екологічної політики України в рамках процесу "Довкілля для Європи" та світовому екологічному процесі. Саме на підставі цього документу, що поєднує стратегічні цілі з конкретними завданнями, розробляються програми Уряду в галузі охорони довкілля та екологічної безпеки. Після утворення цільового Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки в Україні сформовано цілісну систему регулювання і управління природокористуванням та охороною природи, екологічною безпекою, яка, за висновками міжнародних експертів, відповідає сучасним вимогам. У надзвичайно стислі терміни розроблено і оформлено правові засади для вирішення екологічних проблем, впроваджено економічний механізм природокористування, у відповідності з міжнародними вимогами створюється національна система стандартів щодо забезпечення екологічної безпеки та природокористування.
Охорона природи стала одним з основних пріоритетів молодої держави, оскільки збереження біологічного та ландшафтного різноманіття є основою, яка забезпечує можливість будь-якого природокористування та розвитку суспільства.
1.Майнова відповідальність у галузі екології
Екологічне правопорушення - це винна, протиправна, екологічно небезпечна дія, яка посягає на встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та порушує екологічні і пов'язані з ними ін. права людини і вимоги екологічної безпеки Екологічне правопорушення (екологічний делікт або екологічний злочин) може бути адміністративним або дисциплінарним.
Суб'єктами екологічного правопорушення є право- і дієздатні, осудні фізичні і юридичні (посадові особи) особи. Суб'єктивними ознаками є вина, необережність чи навмисність та екологічний ризик власників джерел підвищеної екологічної небезпеки.
До складу екологічного правопорушення входить предмет (об'єкт) посягання і екологічні правовідносини. Об'єктами посягання є навколишнє природне середовище (природні, умови життєдіяльності) та життя і здоров'я людини.
Об'єктивними ознаками екологічного правопорушення є дія чи бездіяльність, які призводять до протиправного порушення екологічних вимог. Дані порушення мають екологічну спрямованість і призводять до екологічної небезпеки та майнової і моральної шкоди природним ресурсам належним власнику чи користувачу, навколишньому природному середовищу, життю і здоров'ю людини.
Види екологічних правопорушень - це визначені чинним екологічним законодавством категорії незаконних дій (бездіяльність), за які в залежності від характеру і ступеню екологічної небезпеки, об'єкта, предмета посягання та ін. ознак можуть застосовуватись заходи державно-правового примусу.
Екологічні правопорушення в залежності від предмета і об'єкта посягання можуть бути в галузі
- використання природних ресурсів : земельні, водні, лісові, гірничі, фауністичні, в сфері використання і охорони атмосфери;
- охорони навколишнього природного середовища : порушення природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень і в процесі здійснення господарської та ін. діяльності, порушення вимог охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих рекреаційних зон та ін. територій, що підлягають особливій охороні;
- екологічної безпеки : невиконання заходів щодо попередження виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, порушення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення видів діяльності.
Правопорушення по окремих галузях і інститутах екологічного законодавства поділяються на :
1) порушення у сфері права власності на природні ресурси;
2) порушення у сфері права природокористування;
3) правопорушення у сфері відтворення природних ресурсів;
4) правопорушення у сфері екологічної експертизи;
5) екологічні правопорушення у сфері застосовування економічних важелів щодо використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;
6) порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишні природне середовище;
7) порушення норм екологічної безпеки;
8) порушення екологічних прав громадян (на повну і достовірну інформацію та ін.);
9) екологічні правопорушення у сфері управління і контролю.
Екологічне правопорушення за ступенем екологічної небезпеки і заходами державно-правового примусу може бути :
- еколого-правовим проступком, що тягне за собою дисциплінарну відповідальність;
- еколого-майновим деліктом, що тягне за собою майнову відповідальність;
- еколого-адміністративним правопорушенням, що тягне за собою адміністративну відповідальність;
- екологічним злочином, що тягне за собою кримінальну відповідальність.
Порушення лімітів використання природних ресурсів, екологічних нормативів, стандартів, вимог екологічної безпеки призводить до виникнення еколого-правової (превентивної) відповідальності. Проти юридичних осіб - суб'єктів еколого-правової (превентивної) відповідальності - застосовуються такі санкції :
1) обмеження діяльності;
2) зупинення діяльності;
3) припинення діяльності.
Органами по застосуванню санкції є
- органи місцевого самоврядування;
- органи Мінекобезпеки України;
- органи місцевої державної виконавчої влади.
Припинення діяльності здійснюють :
- Кабінет Міністрів України;
- органи місцевого самоврядування стосовно підпорядкування юридичних осіб;
- Суд за позовом Прокуратури у разі систематичних правопорушень;
- органи місцевої виконавчої влади.
Юридична відповідальність за екологічні правопорушення - це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та ін. юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища або покладається обов'язкове виконання ін. обов'язків за допущене екологічне правопорушення.
Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення - це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціональних обов'язків та ін. вимог дисципліни праці, пов'язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки.
Умовами настання дисциплінарної відповідальності є
- протиправність;
- наявність вини суб'єкта;
- професійна правосуб'єктність у галузі екології;
- невиконання чи неналежне виконання екологічних вимог, які складають коло службових професійних обов'язків.
Види дисциплінарних стягнень :
1) догана; 2)звільнення з посади.
Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення - це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні і протиправні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян.
Групи адміністративних екологічних правопорушень
Порушення екологічних прав громадян
В галузі природноресурсових відносин В галузі природоохоронних відносин В галузі забезпечення екологічної безпеки
Порушення вимог загального природокористування Порушення експлуатації природоохоронних об'єктів Порушення вимог екологічної безпеки - при проектуванні, реконструкції,
Перевищення лімітів використання природних ресурсів Порушення вимог охорони навколишнього природного середовища від неконтрольованого будівництві - при впровадженні відкриттів, винаходів - при застосуванні
Самовільне спеціальне природокористування шкідливого біологічного впливу заходів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних,
Псування і забруднення с/г земель Порушення правил і норм складування, зберігання, розміщення, утилізації, радіоактивних речовин і препаратів - при ліквідації
Порушення правил використання земель ліквідації та застосування відходів Перевищення нормативів підприємств, споруд та ін. об'єктів Перевищення нормативів
Приховування та перекручення даних земельного кадастру викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище екологічної безпеки Невиконання заходів попередження та ліквідації аварій з
Несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням Здійснення незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат Перевищення нормативу вмісту забруднюючих речовин у викидах шкідливими екологічними наслідками Невиконання заходів попередження і ліквідації наслідків аварій та ін. шкідливого впливу в зоні надзвичайної екологічної
Самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою пересувних джерел Порушення строків і порядку внесення платежів за ситуації Невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій з шкідливими речовинами і
Порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр використання природних ресурсів і за забруднення навколишнього природного середовища сумішами Невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження
Пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв відкриттів, винаходів, корисних моделей промислових зразків,
Порушення вимог первинного обліку використання природних ресурсів і в галузі охорони навколишнього природного середовища раціоналізаторських пропозицій, нових технологій і систем, речовин і матеріалів
Експлуатація на водних об'єктах водозабірних споруд не забезпечених рибозахисним обладнанням
Незаконна порубка Пошкодження або знищення дерев, лісових культур і молодняка Порушення правил Неповідомлення відомостей про здійснення скиду в море забруднюючих речовин Невиконання висновків державної екологічної експертизи Невиконання розпоряджень та
відновлення та поліпшення якісного складу лісів Порушення правил Самовільне випалювання сухої рослинності або їх залишків приписів органів екологічної експертизи Порушення порядку інформування про стан
використання лісових ресурсів Пошкодження сінокосів, Порушення вимог щодо охорони надр навколишнього природного середовища та стан
пасовищ та природних лісових угруповань і самовільне зайняття цих Порушення правил охорони поверхневих вод захворюваності населення Недодержання
угруповань Самовільне збирання та знищення рослин, занесених до Червоної книги Використання ресурсів рослинного світу з Порушення вимог щодо охорони територіальних, внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів
порушенням права власності та користування вимог Порушення правил охорони підземних вод або споруд Порушення правил застосування,зберігання,
Порушення правил і норм використання тваринного світу Знищення або пошкодження полезахисних лісових Порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стоку атмосфери і атмосферних явищ та захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та ін.препаратів Невиконання правил і
смуг та захисних лісових насаджень Незаконне вивезення і ввезення об'єктів тваринного світу та порушення правил торгівлі ними Жорстоке поводження з тваринами Знищення корисних тварин Самовільне чи з порушенням права виведення і використання генетично змінених організмів Порушення правил придбання та реалізації об'єктів тваринного світу чи їх утримання у неволі і напіввільних умовах Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання та обліку зоологічних і ботанічних колекцій Нецільове використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, порушення порядку їх створення та правил охорони Порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів Порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду Порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних або біологічних факторів норм у процесі створення, виробництва, зберігання, транспортування, використання, знешкодження, ліквідації, захоронення мікроорганізмів, вірусів, ін. біологічно активних речовин та продуктів біотехнологій Порушення вимог пожежної безпеки в лісах Порушення вимог щодо охорони видів тварин, рослин, занесених до Червоної книги Порушення вимог щодо охорони середовища перебування, і шляхів переселення, акліматизації та схрещування даних тварин Виготовлення, зберігання і реалізація заборонених знарядь добування тварин
Приховування фактів екологічних правопорушень та невиконання ін. умов щодо їх відвернення
Види адміністративно-правових стягнень є
1) штраф;
2) вилучення об'єктів правопорушення;
3) позбавлення права заняття спеціальною діяльністю;
4) конфіскація знарядь правопорушення;
5) обмеження, зупинення, припинення діяльності чи експлуатації об'єктів.
Кримінальна відповідальність за екологічні злочини - це стан розвитку суспільних відносин, в якому реалізуються засоби кримінально-правового покарання осіб, винних у здійсненні екологічного правопорушення з високим рівнем екологічного ризику і екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища, природних ресурсів, життя і здоров'я людей.
Види злочинних діянь у галузі екології відповідно до КК України
В сфері природноресурсових відносин В сфері охорони навкол. прир. середовища та його компонентів В сфері екологічної безпеки
Самовільне зайняття земельної ділянки Забруднення водойм і атмосферного повітря Забруднення моря речовинами, шкідливими Приховування або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки чи
Незаконна порубка лісу для здоров'я людей чи для живих ресурсів моря, або ін. відходами і захворюваності населення Заготівля, переробка або
Незаконне видобування корисних копалин матеріалами Знищення і руйнування природних об'єктів Навмисне знищення або збут радіоактивних продуктів харчування або ін. продукції Порушення правил
Незаконне полювання суттєве пошкодження лісових масивів шляхом підпалу безпеки гірничих робіт Розкрадання радіоактивних
Незаконне зайняття рибним, тваринним та ін. водним добуваючим промислом Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів Порушення законодавства щодо матеріалів Незаконне придбання, зберігання, використання, передача або руйнування радіоактивних
Жорстоке поводження з тваринами континентального шельфу України матеріалів Загроза здійснення розкрадання радіоактивних матеріалів або їх використання Порушення правил зберігання,використання, обліку, перевезення радіоактивних матеріалів Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини
Види покарання за екологічні злочини є
1) виправні роботи;
2) кримінальний штраф;
3) позбавлення волі;
4) конфіскація незаконно добутого, знарядь злочину
5) позбавлення права займати відповідні посади
Майнова відповідальність за екологічні злочини - це різновид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання обов'язку фізичних чи юридичних осіб щодо компенсації майнової чи моральної шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних ресурсів, порушенням екологічного законодавства або порушенням екологічних та ін. прав громадян.
Умовами майнової відповідальності є
- протиправність;
- причинний зв'язок між заподіяною шкодою і протиправністю;
- наявність вини заподіячів шкоди;
- підвищений екологічний ризик та небезпечна діяльність.
Майнова відповідальність може наставати за :
- земельні правопорушення;
- лісоправопорушення;
- водні правопорушення;
- гірничі правопорушення;
- фауністичні правопорушення;
- порушення законодавства про атмосферне повітря;
- порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- порушення законодавства про природно-заповідний фонд;
- порушення законодавства про Червону книгу;
- порушення вимог і нормативів екологічної безпеки;
- порушення прав громадян на екологічну безпеку;
- порушення вимог радіаційної і ядерної безпеки;
- порушення екологічних прав громадян.
Способами (методами) обчислення шкоди, заподіяної екологічними правопорушеннями є
1) нормативний;
2) витратний;
3) таксовий;
4) розрахунковий.
Порядок відшкодування шкоди може бути добровільним чи судовим.
2.Нормативно-правове регулювання екологічної безпеки
Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16 Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави1.
Державна політика у сфері екології, як і будь якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів, нормативів , але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною , тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів , вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронної функції держави .
Основні напрями втілюватимуться за допомогою системи екологічного права. Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності, загальнообов’язковості, сприяти врегулюванню відносин у галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.
Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосування законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачається здійснювати у двох напрямах:
1. складання і затвердження екологічних нормативів природокористування (стосовно надр, грунтів, води, повітря, рослинності тощо);
2 складання і затвердження комплексу еколого-економічних показників державного контролю за станом довкілля та діяльністю господарчих структур.
Важливим кроком до зміцнення природоохоронної сфери стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, в якій стверджується, що забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов’язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66). Також у цій сфері Україна має такі закони та акти:
“Про охорону навколишнього природного середовища";
"Про тваринний світ" ;
"Про природнозаповідний фонд" ;
"Про охорону атмосферного повітря" ;
“Лісовий кодекс України” ;
“ Водний кодекс України” ;
” Земельний кодекс України” ;
“Кодекс України про надра” ;
Також першочергово планується підготувати проекти законів України про рекреаційні зони, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовами природокористування;
Підготувати проекти нормативно-правових актів, які затверджує Кабінет Міністрів України, а саме: Правила відшкодування збитків, завданих порушеннями екологічного законодавства, Положення про екологічний контроль, Положення про екологічний аудит, Положення про екологічне ліцензування.
Формує, забезпечує та реалізує державну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки) , тобто саме це Міністерство здійснює нормативно-правове регулювання, комплексне управління та екологічний контроль щодо охорони, використання і відтворення.
Науковими дослідженнями щодо вивчення і розробки заходів по збереженню біологічного різноманіття зайняті фахівці наукових інститутів та центрів, насамперед Національної академії наук (НАН): Інститутів ботаніки, зоології, гідробіології, географії, біології південних морів, екології Карпат, молекулярної біології, мікробіології, клітинної біології та генетичної інженерії, Ради по вивченню продуктивних сил, Центрального ботанічного саду, Донецького ботанічного саду та інших; Інститутів Української академії аграрних наук (УААН): землеустрою, рослинництва, землеробства, агроекології, ветеринарної медицини, розведення і генетики тварин, птахівництва, селекційно-генетичний, винограду і вина та інші; факультети і кафедри екологічного профілю учбових закладів тощо. Ряд питань, пов’язаних з науковими дослідженнями і управлінням у цій сфері, вирішують наукові центри, лабораторії і інститути при центральних органах виконавчої влади, зокрема Український науково-дослідний інститут екологічних проблем та Український науковий центр екології моря при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.
Державне регулювання у цій сфері не може існувати без ефективної системи нагляду за станом середовища, тобто без системи постійно діючого моніторингу.
Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку і прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування2.
Створення і функціонування Державної системи екологічного моніторингу довкілля повинно сприяти здійсненню державної екологічної політики, яка передбачає:
Державна система екомоніторингу довкілля є інтегрованою інформаційною системою, що здійснює збирання, збереження та оброблення екологічної інформації для відомчої та комплексної оцінки і прогнозу стану природних середовищ, біоти та умов життєдіяльності, вироблення обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних соціальних, економічних та екологічних рішень на всіх рівнях державної виконавчої влади, удосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконання зобов’язань України з міжнародних екологічних угод, програм, проектів і заходів3.
Екологічний моніторинг довкілля здійснюється за довгостроковою Державною програмою, яка визначає спільні, узгоджені за цілями, завданнями, територіями та об’єктами, часом (періодичністю) і засобами виконання дії відомчих органів державної виконавчої влади, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності.
Суб’єктами Державної системи екологічного моніторингу довкілля, відповідальними за обов’язкове здійснення Державної програми екомоніторингу довкілля, є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які згідно з своєю компетенцією отримують і обробляють дані про стан довкілля і виробляють відповідні рішення щодо нормалізації або поліпшення екологічної обстановки, раціонального використання і забезпечення якості природних ресурсів.
Об’єктами інформатизації в Державній системі екомоніторингу довкілля України є процеси відомчої екологічної діяльності та їх інтеграція на локальному, адміністративно-територіальному і державному рівнях, які відповідно охоплюють:
річок та України в цілому.
Територія країни за ступенем екологічної небезпеки поділяється на зони, для яких встановлюються нормативи, які дозволяють чи забороняють види виробничої, господарської та іншої діяльності, що враховують екологічні, соціальні та економічні умови.
Витрати на реалізацію природоохоронних програм і заходів потребують значних коштів. Однак протягом найближчих 5 - 10 років країна буде дуже обмежена у коштах, необхідних для поліпшення стану навколишнього природного середовища та забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Тому необхідно чітко визначити пріоритетні напрями та проблеми з метою відпрацювання реалістичних, ефективних та економічно вигідних рішень. З цією метою, виходячи з реального екологічного стану території України, необхідно враховувати такі основні критерії і чинники4:
До основних пріоритетів охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів належать:
1.гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
2.поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води;
3.стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;
4.будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;
5.запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;
6.формування збалансованої системи природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;
7.збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа.
Для досягнення цього передбачається вирішення таких завдань:
Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки реалізується через окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення визначених пріоритетів.
3.Правова охорона довкілля на транспорті
Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях. Одночасно транспорт є одним з основних забруднювачів навколишнього природного середовища. Так, тільки один автомобіль у середньому на рік викидає разом з випускними газами близько 800 кг окису вуглеводню, приблизно 40 кг оксидів азоту та понад 200 кг різноманітних вуглеводів. Тому запобігання шкідливому впливу всіх видів транспорту на навколишнє природне середовище є одним із найголовніших завдань природоохоронної діяльності держави. Основні правові норми, які закріплюють правові заходи по охороні навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту, містяться в Законах України від 26 червня 1991 року «Про охорону навколишнього природного середовища», від 16 жовтня 1992 року «Про охорону атмосферного повітря» та від 10 листопада 1994 року «Про транспорт». Крім того, щодо окремих видів транспорту є спеціальні нормативні акти, які також закріплюють правові заходи екологічної безпеки транспортних засобів.
Основними напрямками охорони навколишнього природного середовища на транспорті є зниження токсичності та нейтралізація шкідливих речовин, які містяться у викидах та скидах транспортних засобів, а також поступовий перехід на нові види енергії та пального. Ці напрямки посідають певне місце в чинному законодавстві. Відповідно до закону «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 56) на підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального, покладені певні обов'язки щодо забезпечення екологічної безпеки транспортних засобів. Так, вони зобов'язані розробляти та здійснювати заходи по знищенню токсичності та знешкодженню шкідливих речовин, що містяться у викидах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.
При експлуатації транспортних засобів в атмосферне повітря викидаються відпрацьовані гази, що містять забруднюючі речовини, а також відбувається шкідливий вплив їх фізичних факторів. З метою охорони навколишнього природного середовища від забруднення та шкідливого впливу фізичних факторів транспортних засобів для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу їх факторів. Ці нормативи розробляються з урахуванням наявності технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівня шкідливого впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та економічної доцільності. Порядок розробки і затвердження цих нормативів встановлюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища України і Міністерством охорони здоров'я України. Виробництво та експлуатація транспортних засобів, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах перевищує нормативи або рівні шкідливого впливу фізичних факторів, забороняються.
Чинне законодавство України передбачає певні вимоги щодо охорони довкілля при ввезенні транспортних засобів на територію України. Так, з метою поліпшення екологічної ситуації в країні з 1 січня 1997 року дозволяється ввезення на митну територію України лише тих легкових автомобілів (код ТН ЗЕД 87.03), які обладнані пристроєм для нейтралізації ядучих фракцій випускних газів (каталізатором). З 1 січня 2003 року експлатація легкових автомобілів, не обладнаних католізатором, забороняється.
Відносно транспортних засобів, що перетинають пункти пропуску через державний кордон України, обов'язково здійснюється екологічний контроль за додержанням екологічних норм та правил транспортними засобами. Цей контроль проводиться безпосередньо на кордоні державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Міністерства охорони природних ресурсів України.
Згідно з Правилами ввезення транспортних засобів на територію України, затвердженими постановою Уряду України від 31 травня 1994 року з останніми доповненнями, забороняється ввезення в Україну для постійного користування механічних транспортних засобів, які на момент ввезення були виготовлені п'ять і більше років тому.
Певні вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища містяться в екологічному законодавстві також відносно повітряного транспорту. Вони передусім спрямовані на екологічну безпеку повітряних суден, а також експлуатаційних споруд повітряного транспорту. Згідно з Повітряним кодексом України (ст. 54) кожне цивільне повітряне судно, призначене для експлуатації в Україні, повинно бути сертифіковано на відповідність вимогам, які діють в Україні, щодо шуму на місцевості та емісії шкідливих речовин авіаційних двигунів. Сертифікація повітряних суден виконується в порядку, передбаченому Правилами сертифікації повітряних суден України щодо шуму на місцевості та емісії шкідливих речовин.
Основним принципом державної політики у сфері трубопроводного транспорту є додержання екологічної безпеки трубопроводного транспорту. Для визначення екологічної безпеки під час розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих об'єктів трубопроводного транспорту, а також під час їх експлуатації обов'язково проводиться екологічна експертиза у порядку, встановленому законодавством.
Експлуатація водного транспорту призводить до забруднення вод. З метою охорони водних об'єктів від негативного впливу водного транспорту чинним законодавством передбачений певний комплекс правових мір. Згідно зі ст. 67 Водного кодексу України всі судна та інші плавучі засоби мають бути обладнані ємкостями для збору лляльних та інших забруднених вод, які повинні систематично передаватися на спеціальні очисні споруди для очищення та знезараження. Правилами охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 року (в редакції від 29 березня 2002 року №431) передбачається широкий комплекс заходів щодо запобігання забрудненню та засміченню внутрішніх морських вод і територіального моря водним транспортом. Зокрема, власники та користувачі суден, платформ та інших морських споруд повинні вживати заходів щодо запобігання забрудненню та засміченню цих вод.
Усі транспортні та інші пересувні засоби, що експлуатуються на території України, мають бути піддані державному контролю за додержанням екологічної безпеки транспортних засобів. Нині державний контроль у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на транспорті здійснюється радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, його органами на місцях, органами місцевого самоврядування та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
У разі порушення екологічного законодавства керівники транспортних організацій та власники транспортних засобів несуть юридичну відповідальність за додержання нормативів гранично допустимих викидів та скидів забруднюючих речовин і гранично допустимих рівнів фізичних впливів на навколишнє природне середовище, встановлених для відповідного типу транспорту, а також за інші порушення екологічних вимог на траспорті.
ВИСНОВКИ
Роль екологічного права визначається його місцем у системі права і зв’язками з іншими галузями права. Основними підставами для визначення екологічного права як самостійної комплексної галузі українського права вважають:
-самостійний предмет правового регулювання, яким є охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;
-особлива суспільна значущість екологічних правовідносин;
-специфіка об’єктів екологічних відносин, якими є найважливіші об’єкти, як земля, вода, надра тощо;
-наявність великої кількості спеціальних законодавчих та інших нормативно-правових актів.
Цих підстав достатньо, щоб віднести екологічне право до найважливіших галузей українського права, поряд з конституційним, цивільним, кримінальним, адміністративним тощо. Екологічне право тісно пов’язане з вище перерахованими галузями права. Норми цих галузей права обслуговують і екологічну сферу. І, навпаки, норми екологічного права входять як складова до інших галузей права.
Екологічне право тісно пов’язане також з міжнародним правом, оскільки нині проблема забезпечення екологічної безпеки з регіональної та національної перетворилася на глобальну. Про це свідчать міжнародні форуми з питань охорони навколишнього природного середовища, наявність міжнародних організацій і оголошення 6 червня Всесвітнім днем охорони навколишнього середовища.
Роль і значення екологічного права визначаються екологічною політикою держави, яка характеризується напрямами, формами і методами діяльності державних органів у таких найважливіших сферах, як охорона навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
1
2
3
4
PAGE 1