Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міфологія-фантастичне уявлення про світ, властиве людині первіснообщинної формації, як правило, передаване у формі усних оповідань — міфів, і наука, що вивчає міфи.
Книжники – люди що дуже любили книги.
Православні братства - братства — національно-релігійні громадські об’єднання міщан при православних церквах.
Сакра́льний стиль, також Конфесі́йний (від лат. sacrum — священне, присвячене богам) (інакше — конфесійний стиль) — стильовий різновид української мови, який обслуговує релігійні потреби суспільства. Не всі стилісти виділяють його як стиль, а більше як підстиль (так само як і епістолярний стиль)
Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живопису, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку 16 — кінця 18 ст. Бароко в перекладі з італійської означає «чудернацький». Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення образу життя й зовнішнього вигляду людини.
В Україні в XVII—XVIII століттях, універсали видавали гетьмани, особи з генеральної старшини або полковники. За своїм змістом універсали охоплювали найрізноманітніші сторони управління Україною:
Острозька Біблія 1581 р. — перше повне друковане видання всіх книг Св. Письма церковнослов'янською мовою, здійснене в Острозідрукарем Іваном Федоровичем (Федоровим), заходами князя Костянтина Острозького і підготовлене гуртком учених при Острозькій школі.
Політи́чна культу́ра — сукупність соціально-психологічних настанов, цінностей і зразків поведінки соціальних верств, окремих громадян, які стосуються їх взаємодії з політичною владою. Політична культура охоплює рівень знань та уявлень про політику, емоційне ставлення до неї, що мотивує політичну поведінку громадян.
Волхви (відуни, віщуни) - служителі язичницького культу. Були передусім носіями релігійних знань, а також мудрецями, знахарями, лікарями.
Осві́та — цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь, або щодо їх вдосконалення.
Правова культура суспільства — це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства.
Козаки́ (давньорус. козакъ[1], пол. kozak, рос. казак) — вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці[2]. Члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течійДніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів.
Слово о законє і благодаті” один из древнейших памятников древнерусской литературы, созданный за несколько десятилетий до "Повести временных лет". Представляет собой торжественную речь митрополита Илариона в середине XI века (составлено между 1037 и 1050 годами, М. Д. Приселков сужает эти хронологические вехи до 1037—1043 годов).
Етні́чна культу́ра - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених певним етносом впродовж його історії на його власній території засобами етнічного самовираження (рідна мова, рідна релігія) і не включає імпортних зразків (наприклад, світові релігії).
Стату́т Вели́кого кня́зівства Лито́вського — основний кодекс права Великого князівства Литовського, Руського, Жемайтійського. Видавався у трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як Литовські статути. Джерелами Литовського статуту були звичаєве литовське, білоруське, українське право, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники та кодекси інших держав.
Гуманíзм — визнання людини найвищою цінністю у світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей.
висока культура — витончене мистецтво, класична музика і література — створювалася і споживалася елітою;
Магдебурзьке право — скодифіковані у XIII ст. норми звичаєвого права міста Магдебург (Німеччина), які пізніше запозичили інші міста Німеччини, а пізніше Польщі, Чехії, Угорщини. У РусьУкраїну М. п. було перенесене німецькими колоністами, що осідали у західноукраїнських містах.
Сіверяни — східнослов'янське плем'я, що жило в басейні річки Десни та над течіями рік Сейму, Сули, Псла і Ворскли. По лівому березі Дніпра в нинішній Чернігівщині, Сумщині й Полтавщині. На правому березі Десни вони мешкали до річки Снов, а далі вже були землі радимичів.
Шля́хта (пол. Szlachta) — провідний суспільний привілейований соціальний стан, форма аристократії у Польщі, Литві та Русі-Україні у14 — 18 століттях.
Культ - Зовнішній вияв поклоніння божеству; сукупність прийнятих у тій чи іншій релігії або релігійній течії обрядів, свят, ритуалів, звичаїв.
Сліпе поклоніння комусь або чомусь, безмірне звеличення якоїсь особи; обожнювання, боготворіння.
Обря́д — традиційні символічні дії, що в образній формі виражають соціально визначні події в житті людини та соціуму.
Лю́блінська у́нія 1569 (від лат. unia — союз) (пол. Unia lubelska; лит. Liublino unija; біл. Лю́блінская у́нія) — угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Любліні 1 липня1569 року.
Поля́ни або східні поляни — східнослов'янське плем'я (союз племен) VI–IX ст., що мешкало в Центральній Наддніпрянщині.
Університе́т (лат. universitas — «сукупність») — автономний вищий навчальний заклад, тип якого виробився в Європі за середньовіччя. В університеті об'єднується низка факультетів для підготовки фахівців високої кваліфікації з точних, природничих і гуманітарних наук.
ПЛЕМІННИЙ СОЮЗ - об'єднання кількох племен, особливо часто відзначається істориками у суспільствах, які перебували на стадії військової демократії.
Елі́та — невід'ємна частина соціуму, вибрані, найкращі, панівна верства.
Остромислове євангеліє – найстаріша книга Київської Русі. Час її написання 1056-1057рр.
Міщани — у XIV-XVII ст. стан людей, які проживали в містах.
Тради́ція — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.
Сейм (Сойм) — назва законодавчих органів у Великому Князівстві Литовському та першій Речі Посполитій.
Асиміляція етнічна — розчинення самостійного етносу або його частини в середовищі іншого, як правило, більш великого етносу. При цьому етнос, що асимілюється, втрачає свою мову, традиційну культуру, етнічну самосвідомість, переймаючи етнокультурні компоненти іншого етносу.
«Руська Правда»— збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI–XII ст. на основі звичаєвого права.
Єзуїти - Чоловічий чернечий орден Римсько-католицької церкви, заснований в 1534Ігнатієм Лойолою і затверджений Павлом III в 1540.
Культу́ра — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом йогоісторії.
Апостол - у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав бродячих проповідників християнства.
Державність - комплекс інститутів політики, культури, що діють на території, населеній національною спільнотою, пов'язують її в компактну цілісність і забезпечують розвиток у сучасному й майбутньому.
Хрещення Русі — процес прийняття і поширення християнства у Київській Русі. Ключова подія — масове хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом інших міст держави княземВолодимиром I Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі.
Літо́пис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія).
Річ Посполи́та — східноєвропейська федеративна держава, що існувала протягом 1569—1795 років на теренах сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, південної Естонії та західної Росії.
дифу́зія — це форма переселення людей, процес поступового та повільного проникнення одного народу чи нації на територію іншого, в процесі чого проходить довга, в рамках часу, етнічна асиміляція.
Коза́цькі літо́писи — історико-літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.
Унія Об'єднання держав під владою одного монарха; союз держав. Назва міжнародних адміністративних союзів. У. церковна - об'єднання католицької та православної церкви під зверхністю папи римського. Назва міжнародних адміністративних союзів.
Ізгої (баніти) — у стародавній Русі XI—XII століть люди, що вийшли із свого звичайного суспільного становища у зв'язку із всілякими обставинами й перебували під опікою церкви.
Археологічна культура — термін, уживаний для позначення спільності (комплексу) подібних між собою археологічних пам’яток, що відносяться до одного часу і поширені в певній місцевості.
Велесова Книга – це збірник молитов легенд оповідань про давню словянську історію. Має спірне датування. Охоплює період з 7 ст до н.е – 9 ст н.е..
Бо́яри — Збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою.
Слов'яни — велика група споріднених за мовою та культурою індоєвропейських народів, що живуть у Східній і Центральній Європі та утворюють три гілки: східнослов'янську ).
Національний університет «Острозька академія» — національний, автономний, дослідницький університет України, який знаходиться в м. Острог. Найдавніший вищий навчальний заклад України.
Дружи́на (первісне значення: товариство, спілка, об'єднання людей) — княже військо на руських землях 8 — 16 століть, що формувалося з бояр або найближчого оточення князя.
Анімі́зм (від лат. anima — душа) — віра в існування душі і духів, які керують матеріальним світом. У теорії релігії концепція духовного домінує над концепцією матеріального.
Били́на (стари́ни) — руська народна епічна пісня про богатирів та їх подвиги.[1] Народні речитативно-мелодійні епічні пісні соціально-побутового змісту, героїко-патріотичного характеру.
ВОЛЬНОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (Запорозькі Вольності, Запорожжя) - назва території, яку займали запорожці. Кордони вольностей запорозьких козаків у різний час і за різних обставин постійно змінювались.
Митрополи́т — другий після патріарха титул єпископа у православній церкві.
Три́зуб — український національний герб, герб України у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі; у минулому — герб князів Рюриковичів і Київської держави.
Монастир — релігійна громада ченців або черниць, що володіє належними їм землями та капіталами, і становила релігійно-господарську організацію.
Освіченість – термін, що характеризує навички та знання людини.