Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ІНСТИТУТ КОРМІВ
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
Гетман Надія Яківна
АГРОБІОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ
ПРИЙОМІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ОДНОРІЧНИХ АГРОФІТОЦЕНОЗІВ ДЛЯ КОНВЕЄРНОГО ВИРОБНИЦТВА
ЗЕЛЕНИХ КОРМІВ В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
Спеціальність: 06.01.12 - кормовиробництво і луківництво
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора сільськогосподарських наук
Вінниця –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті кормів Української академії аграрних наук протягом 1981-2004 рр.
Науковий консультант: доктор сільськогосподарських наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
ПЕТРИЧЕНКО Василь Флорович,
Інститут кормів УААН, директор
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор
ДЕМИДАСЬ Григорій Ілліч,
Національний аграрний університет Кабінету міністрів України, декан агрономічного факультету;
доктор сільськогосподарських наук,
ГУСЄВ Микола Гаврилович,
Інститут землеробства південного регіону УААН,
заступник директора з наукової роботи, завідувач лабораторії кормовиробництва;
доктор сільськогосподарських наук, професор,
КУРГАК Володимир Григорович, ННЦ
,, Інститут землеробства УААН”, завідувач лабораторії луківництва
Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України (м. Біла Церква)
Захист відбудеться ,, 29” березня 2007 р. о оо годині на засіданні спільної спеціалізованої вченої ради Д 05.854.01 Вінницького державного аграрного університету та Інституту кормів УААН за адресою: 21100, м. Вінниця, пр-т Юності, 16.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького державного аграрного університету та Інституту кормів УААН.
Автореферат розісланий „ 27 ” лютого 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат сільськогосподарських наук П.В.Материнський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність роботи. Збільшення виробництва тваринницької продукції є однією з ключових проблем у агропромисловому виробництві України. В цьому контексті особливого значення набуває розвиток молочного і м’ясного скотарства, яке забезпечує продовольчий ринок дієтичними продуктами харчування: м’ясом, молоком та продуктами їх переробки.
Виробництво продукції скотарства знаходиться в прямій залежності від використання повноцінних кормів, біля 90% яких одержують на орних землях, де в раціонах зелені та грубі корми у вигляді сіна, сінажу і силосу складають до 70-80% за поживністю. Основного значення набуває конвеєрне виробництво зелених кормів на орних землях у великотоварних господарствах, яке організується протягом вегетаційного періоду 180-200 днів на основі різних видів, сортів і гібридів однорічних і багаторічних культур та їх сумішок.
Сумішки однорічних культур використовують в міжукісні періоди багаторічних трав упродовж 80-90 днів та у осінній період протягом 60-70 днів.
Вагомий внесок в дослідження конвеєрного виробництва зелених кормів із сумішок однорічних культур в різних ґрунтово-кліматичних зонах внесли сучасні вітчизняні вчені С.В.Бегей, А.О.Бабич, О.І.Зінченко, Г.П.Квітко, В.Ф.Петриченко, А.Г.Дзюбайло, М.І. Бахмат, Е.Р.Ермантраут, І.Ф.Підпалий, Г.І.Демидась, М.Г. Гусєв та інші дослідники.
В сучасних умовах розробка нових рішень стосовно конвеєрного виробництва зелених кормів на орних землях передбачає стале виробництво їх на основі агроекологічних моделей кормовиробництва, яка базується на ефективному використанні агроландшафту з оптимальною структурою основних і проміжних посівів та збалансованим співвідношенням галузі тваринництва, особливо скотарства, і рослинництва із застосуванням енергоощадних агротехнологій, що визначило актуальність роботи та доцільність проведення довгострокових польових дослідів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Багаторічні, систематичні наукові дослідження проводили протягом 1981-2004 рр. відповідно до науково-технічних програм кормовиробництва по завданню 0.Ц.041.03.20 Т (1981-1985 рр.) „Розробити і впровадити в зоні Лісостепу України технологічний процес вирощування кормових культур для проміжних посівів з продуктивністю 1 га 10-12 тисяч кормових одиниць”, державний реєстраційний номер 81071833 (автор - відповідальний виконавець); завдання 051.04.02.09 (1986-1990 рр.) „Розробити і впровадити енергозберігаючі технології вирощування кормових культур в післяукісних посівах після ранніх ярих на зелений корм” (автор-відповідальний виконавець); програма „Корми і кормовий білок”, державний реєстраційний номер UА1001631Р (1991-1995 рр.) завдання 03.01 „Технологія виробництва повноцінних кормів”, тема 03.09 „Розробити нові технології підвищення білкової продуктивності кормових культур, що забезпечують одержання не менше 16-18 ц/га перетравного протеїну, зменшення енерговитрат на 25-30%”; завдання 3.02.04 (1996-2000 рр.) „Удосконалити технології вирощування сумішок однорічних культур в системі зеленого конвеєра для ВРХ на основі нових сортів і гібридів кормових культур забезпечуючи підвищення продуктивності ріллі на 20-25%, державний реєстраційний номер 0198U001084 (автор-відповідальний виконавець);завдання „Технологія вирощування кормових і зернобобових культур” 01.02 (2001-2005 рр.) „Удосконалити технології вирощування ранньо-, середньо- і пізньодостигаючих сумішок однорічних культур з продуктивністю сухої речовини 70-110 ц/га”, державний реєстраційний номер 0104U005305 (автор-відповідальний виконавець).
Мета і завдання досліджень. Мета досліджень полягала в агробіологічному обґрунтуванні технологічних прийомів підвищення кормової продуктивності однорічних агрофітоценозів при конвеєрному виробництві зелених кормів в правобережному Лісостепу України.
Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі задачі:
–вивчити особливості процесів росту і розвитку ранніх ярих злакових культур жита, ячменю, вівса в агрофітоценозах з горохом зернових і кормових сортів, викою ярою і озимою, гірчицею білою і редькою олійною та ріпаком і суріпицею ярими;
–встановити оптимальне співвідношення злакових, бобових і капустяних компонентів в ранньо достигаючих однорічних сумішках на зелений корм, і створити математичну модель залежності формування кормової продуктивності від метеорологічних факторів;
–дослідити ефективність використання агрометеорологічних ресурсів різночасно достигаючими сумішками ранніх ярих культур;
– встановити доцільність застосування одночасної сівби різночасно достигаючих сумішок ранніх ярих культур при конвеєрному виробництві зелених кормів;
–вивчити особливості процесів росту і розвитку пізніх ярих злаків: кукурудзи, сорго-суданкового гібрида, пайзи в агрофітоценозах із зернобобовими культурами;
–встановити оптимальне співвідношення пізніх ярих злакових компонентів із зернобобовими культурами і створити математичну модель залежності формування кормової продуктивності агрофітоценозів від метеорологічних показників;
–обґрунтувати ефективність використання орних земель при одержанні двох урожаїв листостеблової маси ранніх ярих сумішок та післяукісних посівів пізніх сумішок;
–виявити доцільність застосування сумішки жита ярого з гірчицею білою взамін сумішки пшениці озимої з викою волохатою при конвеєрному виробництві зелених кормів;
–обґрунтувати доцільність застосування різночасно достигаючих сумішок ранніх і пізніх однорічних культур при конвеєрному виробництві зелених кормів;
–запропонувати удосконалену модель конвеєрного виробництва зелених кормів при використанні різночасно достигаючих сумішок ранніх і пізніх ярих культур;
–провести біоенергетичну та економічну оцінку застосування рекомендованих різночасно достигаючих ранніх і пізніх ярих сумішок.
Об’єкт досліджень– процеси росту, розвитку та формування урожаю агрофітоценозів однорічних кормових культур, зв’язки між абіотичними факторами і рівнем реалізації біологічного потенціалу різночасно достигаючих сумішок, система конвеєрного виробництва кормів.
Предмет досліджень–біометричні та продукційні параметри адаптованих однорічних ранніх і пізніх ярих кормових культур в агрофітоценозах, гідротермічні умови, ґрунт, технологічні прийоми вирощування, біохімічні показники якості кормів.
Методи досліджень. Польові та лабораторні методи, які супроводжувались агрохімічними, агрофізичними, біохімічними та біоформологічними дослідженнями з використанням статистичних та порівняльно-обчислювальних методів.
Наукова новизна отриманих результатів досліджень полягає:
–установленні оптимального співвідношення у агрофітоценозах ранніх ярих злакових, бобових і капустяних культур для виробництва збалансованих за протеїном зелених кормів;
–виявленні залежності ефективного використання агрометеорологічних ресурсів агрофітоценозами однорічних кормових культур;
–створенні математичних моделей опису залежностей кормової продуктивності агрофітоценозів однорічних культур від агрометеорологічних факторів;
–обґрунтуванні доцільності одночасної ранньовесняної сівби високопродуктивних агрофітоценозів однорічних культур для виробництва зелених кормів протягом 35-40 днів між першим і другим укосами багаторічних трав;
–установлені ефективності одержання другого урожаю листостеблової маси при сівбі сумішки кукурудзи та сорго-суданкового гібрида із соєю після збирання ранньо достигаючих агрофітоценозів;
–у обґрунтуванні доцільності одночасної весняної сівби в оптимальні строки сумішок кукурудзи із різночасно достигаючими високобілковими культурами для виробництва зелених кормів протягом 40-45 днів між другим і третім укосами багаторічних трав;
–установленні ефективності вирощування другого урожаю сумішок ранніх ярих злакових і капустяних культур після збирання кукурудзяно-бобових агрофітоценозів взамін сівби пшениці озимої з викою озимою;
–розробленні удосконаленої моделі конвеєрного виробництва збалансованих за вмістом перетравного протеїну зелених кормів для великотоварних агроформувань.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблено технологічні прийоми підвищення продуктивності і кормової цінності різночасно достигаючих сумішок однорічних культур при конвеєрному виробництві зелених кормів, які забезпечують максимальне використання агрометеорологічних ресурсів. Запропоновано модель конвеєрного виробництва зелених кормів із різночасно достигаючих агрофітоценозів однорічних культур з одержанням 10,88 т/га сухої речовини, вмістом 9,98 т/га кормових одиниць, що відповідно на 21,7 та 25,6 % більше від базової технології.
Розроблено рекомендації з технології вирощування кормових культур в проміжних посівах України і Молдови (Москва,1987), а також зональних і регіональних систем кормовиробництва (Вінниця,2000,2002 рр.), результати досліджень включені до ,,Наукових основ агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України”(Київ,2004 р.) та ,,Наукових основ агропромислового виробництва в зоні Полісся і західного регіону України”(Київ,2004 р.). Рекомендовані сумішки різночасно достигаючих ранніх і пізніх ярих культур пройшли виробничу перевірку та впровадженні в господарствах Вінницької та Київської областях на площі 55 тис. га.
Рекомендації, які включають основні положення дисертації, використовують на курсах підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів господарств АПК для навчання студентів в аграрних університетах.
Особистий внесок здобувача. Здобувач упродовж 24 років була відповідальним виконавцем наукових досліджень по розробці та удосконаленню конвеєрного виробництва зелених кормів в умовах правобережного Лісостепу та співкоординатором наукових робіт 1 рівня НТП „Кормовиробництво”. Впровадження розробок у виробництво здійснювалось на основі запропонованих здобувачем рекомендацій.
Апробація результатів досліджень. Основні результати наукових досліджень по темі дисертації систематично доповідались на вченій раді Інституту кормів УААН (1981-2004 рр.); на республіканській науково-технічній конференції „Энер-госберегающие технологии производства, заготовки и хранения кормов” (Вінниця, 1988 р.); на Всесоюзному симпозіумі „Современные аспекты решения проблемы и повышения эффективности использования растительного белка” (Вінниця, 1992 р.); Першій Всеукраїнській (міжнародній) конференції по проблемі „Корми і кормовий білок” (Вінниця, 1994 р.); Міжнародній конференції „Україна в світових земельних, продовольчих, кормових ресурсах і економічних відносинах” (Вінниця, 1995 р.); Міжнародній конференції „Сталий розвиток кормовиробництва” (Вінниця, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ,,Проблемы дефицита растительного белка и пути его преодоления”(г. Жодино, Беларусь, 2006 г.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 41 наукові праці з них 23 у фахових виданнях. Основні положення і висновки дисертаційної роботи увійшли складовими до однієї книги, висвітлені у 19 збірниках наукових праць, 9 всесоюзних і республіканських науково-виробничих журналах, у 6 збірниках матеріалів, тезах конференцій і симпозіумів, у 5 рекомендаціях та одному авторському свідоцтві.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 383 сторінках комп’ютерного тексту, складається із вступу, восьми розділів, висновків, пропозицій виробництву, списку використаної літератури, який включає 535 джерел, в т.ч. 25 латиницею; містить 123 таблиці і 20 рисунків, 32 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Агробіологічні основи підвищення кормової
продуктивності різночасно достигаючих сумішок
однорічних культур в конвеєрному виробництві зелених кормів на орних землях
(огляд літератури)
В огляді літературних джерел, стосовно конвеєрного виробництва зелених кормів на орних землях, наведено аналіз вітчизняних і зарубіжних авторів, щодо історії розвитку досліджень наукового обґрунтування, конструювання моделей агроценозів однорічних культур та агрозаходів підвищення їх кормової продуктивності, а також агробіологічної ефективності використання орних земель при вирощуванні двох урожаїв листостеблової маси.
На основі проведеного аналізу обґрунтовано концепцію нового теоретичного підходу до проблеми конвеєрного виробництва зелених кормів із агрофітоценозів різночасно достигаючих сумішок однорічних кормових культур та необхідність методичної оцінки їх кормової продуктивності.
Методологічні положення, методи та агроекологічні
умови проведення досліджень
В основу методології досліджень покладено діалектичний метод, який передбачає зв’язок теорії і практики, принципів пізнання реального світу, детермінованості явищ, і процесів взаємодії зовнішнього і внутрішнього, об'єктивного і суб'єктивного.
Діалектичний підхід у природничих дослідженнях дає змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв’язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між сутністю і явищем, змістом і формою, що зумовлює об’єктивність в оцінці дійсності. Поряд з цим застосовували системний метод для характеристики зміни параметрів однорічних агрофітоценозів у часі.
Методологічні основи досліджень сприяли розробці удосконаленої нової моделі конвеєрного виробництва зелених кормів на орних землях для великотоварних агроформувань за рахунок застосування нових агрофітоценозів однорічних культур, як предмета, що є визначальним задумом у реалізації робочої гіпотези.
Польові досліди проводили в лабораторії польового кормовиробництва Інституту кормів УААН на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах, з вмістом гумусу 2,1-2,4 %; рН (сол.) 4,9-5,3; легкогідролізуємого азоту (за Корнфілдом) –-100 мг, рухомого фосфору і обмінного калію (за Чіріковим) відповідно 80-120 і 120-140 мг/кг ґрунту.
За 24 роки досліджень сприятливі погодні умови для росту і розвитку однорічних агрофітоценозів кормових культур спостерігались упродовж 16 років. За вегетаційний період опадів випало в середньому більше норми (359 мм) на 58 мм. Менше норми випало опадів в 25 % років –р. (80 %), 1986 р. (83 %), 1992 р. (85 %.), 1994 р. (79 %), 1999 р. (65% ), 2003 р. (89 %) при ГТК –,03.
Середньорічна температура повітря становила 7,2оС, що на 0,3о вище норми. У червні середньомісячна температура повітря була в межах норми, а в липні і серпні більшою на 0,5оС. Сума позитивних температур повітря за вегетаційний період була меншою від норми на 27 оС і складала 2735 оС. Гідротермічні умови для росту і розвитку однорічних культур були оптимальними (ГТК –,59).
Вегетаційний період з сумою температур вище 10 оС в середньому складав 172 дні, або на 14 днів був тривалішим від багаторічних показників. Таким чином, погодні умови в основному були сприятливі для одержання високих урожаїв однорічних кормових культур та їх сумішок, як в проміжних, так і в основних посівах.
Методикадосліджень. В основу досліджень, направлених на максимально можливе використання агрокліматичних ресурсів при конвеєрному виробництві зелених кормів покладено польовий дослід. У проведенні досліджень використовували загальноприйняті методики Б.А.Доспєхов (1979 р.), Інституту кормів УААН (1994, 1998 рр.) та інші офіційні методичні видання.
Розмір облікових ділянок складав 25 - 50 м при чотириразовій повторності. Розміщення ділянок систематичне в два яруси. Мінеральні добрива із розрахунку NРК вносили під передпосівну культивацію. Основний і передпосівний обробіток ґрунту загальноприйнятий для Лісостепу. В період росту і розвитку проводили фенологічні спостереження, визначали густоту і висоту рослин. Облік урожаю листостеблової маси сумішок здійснювали шляхом скошування травостою з облікової площі та подальшим зважуванням. Схеми польових дослідів подані у відповідних розділах дисертації. У дослідах використовували рекомендовані та зареєстровані сорти і гібриди однорічних злакових, зернобобових і капустяних культур.
Визначення кормової продуктивності сумішок однорічних культур в системі конвеєрного виробництва обумовлюється об’єктивними факторами доцільності календарного періоду їх використання, які базуються на необхідній якості зелених кормів. У зв’язку з цим поняття показників урожайності та продуктивності сумішок однорічних культур в системі виробництва зелених кормів не тотожні.
Продуктивність агрофітоценозів однорічних культур визначали шляхом добового приросту поживних речовин - кормових одиниць та перетравного протеїну за період вегетації сумішок, тобто від повних сходів до використання зеленого корму, що обумовлює об’єктивність оцінки, особливо при конвеєрному виробництві кормів.
Поживність корму визначали на основі зоотехнічного аналізу за вмістом в сухій речовині листостеблової маси протеїну, клітковини, жиру, БЕР та коефіцієнтів перетравності цих показників. Поживність зеленого корму жита ярого з гірчицею білою та вівса кормового з люпином білим визначали методом балансових дослідів на валухах у лабораторії зоотехнічної оцінки кормів та годівлі сільськогосподарських тварин Інституту кормів УААН.
Чисту продуктивність фотосинтезу визначали за методикою А.А.Нечипо-ровича. Коефіцієнт використання фізіологічно активної радіації (ФАР) визначали за методикою Х.Т.Тоомінга, використовуючи дані надходження ФАР за період вегетації Ново –Ушицької актинометричної метеостанції в лісостеповій зоні Хмельницької області.
Акумуляцію валової енергії (ВЕ) в урожаї сумішок розраховували на основі даних хімічного аналізу за вмістом сирого протеїну (СП), сирого жиру (СЖ), сирої клітковини (СК) та сирих без азотистих екстрактивних речовин (СБЕР), з викорис-танням відповідних коефіцієнтів рекомендованими Всеросійською академією сільськогосподарських наук (1989 р.) та Інститутом кормів УААН (1998 р.). Визначення обмінної енергії (ОЕ) корму проводили за вмістом перетравних поживних речовин і відповідних енергетичних коефіцієнтів (Прокопенко Л.С., Танцуров Г.В., Юрченко Х.Ф., 1987 р.)
Біоенергетичну оцінку рекомендованих технологій вирощування сумішок однорічних культур та окремих технологічних прийомів проводили на основі технологічних карт виробничої перевірки вирощування сумішок однорічних культур за методикою О.І.Зінченка, І.Т.Слюсара, Ф.Ф.Адаменя, Г.Ф.Демідася (2001 р.).
В розробку удосконаленої моделі конвеєрного виробництва зелених кормів покладено результати досліджень 18 польових дослідів з оптимізації агрофітоценозів, визначення їх кормової продуктивності та календарних строків їх надходження.
Статистичну обробку результатів досліджень виконували методами кореляційного та регресійного аналізів з використанням персонального комп’ютера і методики Statistіca-6.0.
Агроекологічне обґрунтування агроФІТОценозів ранніх
ярих культур в системі конвеєрного виробництва кормів в період між першим і другим укосами багаторічних трав
Теоретичною основою і практичним завданням створення оптимізованих сумішок ранніх ярих культур був добір видового складу злакових, зернобобових і капустяних культур для встановлення взаємозв’язків в агроценозах, що складаються між компонентами, залежно від норм висіву, рівня мінерального живлення з метою одержання повноцінного корму при ранньовесняній сівбі, з використанням його в період між першим і другим укосами багаторічних трав при конвеєрному виробництві зелених кормів.
Багаторічними фенологічними спостереженнями встановлено, що найбільш ранньої укісної стиглості серед однорічних злакових культур досягає жито яре сорту Веснянка, серед бобових –горох посівний, а капустяних –гірчиця біла сорту Кароліна. Фази початку колосіння жито яре досягає в середньому через 40±4 днів від сходів, що на 5-6 днів раніше від ячменю та 10-12 днів - від вівса зернових сортів, та на 20-22 дні раніше від вівса кормових сортів.
У наступних дослідах в 1988-1990 рр. встановлено, що при висіві 50 % норми жита ярого (3 млн./га схожих насінин) і 50 % норми гірчиці білої (1,5 млн./га) ця сумішка забезпечує вихід сухої речовини 3,64 т/га, кормових одиниць 3,69 т/га і перетравного протеїну 0,5 т/га.
Сумішка жита ярого з гірчицею білою забезпечує формування листкової поверхні у фазі виходу в трубку жита 25,4 тис./м/га, а у фазі колосіння –,3 тис./м/га і чисту продуктивність фотосинтезу від фази початку виходу в трубку до початку колосіння в середньому за 1991-1995 рр. 8,73 г/м/ добу сухої речовини.
Таким чином, житньо-гірчична сумішка в умовах Лісостепу за показниками інтенсивності формування листостеблової маси і поживності корму займає перше місце серед ранніх ярих сумішок при одночасній ранньовесняній сівбі.
Дослідженнями встановлено, що за строками настання укісної стиглості листостеблової маси при конвеєрному виробництві кормів наступними сумішками є ячмінно-бобові з включенням редьки олійної. Висів 50 % норми ячменю (2,5 млн./га) і 50 % редьки олійної (1,5 млн./га) в умовах 1981-1983 рр. забезпечував урожай листостеблової маси на початку колосіння ячменю 24,7 т/га з виходом сухої речовини 4,21 т/га, кормових одиниць 3,82 т/га, перетравного протеїну 0,48 т/га. Збільшення норми висіву ячменю і редьки олійної на 25 % сприяло підвищенню виходу кормових одиниць на 0,5 т/га. Сумішка ячменю (50 % норми) з горохом посівним (75% норми) забезпечили урожай листостеблової маси 24,3 т/га з виходом сухої речовини 4,67 т/га, кормових одиниць 4,15 т/га, перетравного протеїну 0,48 т/га, тобто вона не мала істотної переваги перед сумішкою ячменю з редькою олійною.
Одержані результати досліджень свідчать про доцільність заміни 50 % норми висіву гороху в сумішках редькою олійною (1,5 млн./га), що забезпечує заощаджен-ня посівного матеріалу 100 кг/га, який еквівалентний 3700 МДж/га валової енергії.
Вико-вівсяна сумішка є традиційною при використанні в конвеєрному виробництві зелених кормів в період між першим і другим укосами багаторічних трав. Фенологічними спостереженнями встановлено, що ця сумішка досягає укісного стану в період початку викидання волоті вівса, через 6-7 днів після сумішки ячменю з горохом і редькою олійною. В польових дослідах 1981-1983 рр. вивчали оптимальне співвідношення вівса зернових сортів з редькою олійною, порівняно з традиційними сумішками вівса з викою ярою або з горохом кормовим сорту Богун.
Вико-вівсяна сумішка (контроль) забезпечила урожайність листостеблової маси 23,7 т/га з часткою вики 36,8 % та виходом кормових одиниць і перетравного протеїну відповідно 3,93 і 0,51 т/га. Найбільший вихід енергопротеїнових одиниць 6,37 т/га забезпечила сумішка з висівом по 50 % норми вівса, гороху кормового і редьки олійної, де вихід кормових одиниць і перетравного протеїну був більшим проти контрольного варіанта відповідно на 12,2 і 13,1 %. При зменшенні норми висіву гороху кормового на 25 % одержали вихід 6,09 т/га енергопротеїнових одиниць, що на
12,5 % більше проти контрольного варіанта.
Встановлено, що домінуючою культурою в агрофітоценозі вівса з кормовими бобами при висіві 25 % норми (1,25 млн./га) і 100 % бобів кормових (0,8 млн./га) забезпечував в середньому 52 % урожаю листостеблової маси. При сівбі по 50 % норми вівса і бобів кормових, частка вівса в середньому за 5 років становила 63 %.
Заміна 50 % норми висіву кормових бобів редькою олійною сприяє підвищенню виходу кормових одиниць на 7,4 %, а перетравного протеїну на 4,6 %, при економії насіння бобового компонента 80 кг/га, що еквівалентно 2784 МДж/га.
У 1981-1983 рр. вперше проведені дослідження по вивченню кормової продуктивності вівса кормового сорту Зелений при сумісній сівбі з люпином білим та викою озимою. Кормовий овес фази колосіння досягає на 10-12 днів пізніше зернового сорту Льговський 1026, з сумою позитивних температур 1200 оС. Балансовими дослідами на валухах встановлена поживність листостеблової маси вівса у фазі викидання волоті та люпину білого у фазі цвітіння, де поживність 1 кг сухої речовини становила відповідно 0,78 і 0,85 кормових одиниць. При висіві по 50 % норми вівса і люпину білого вихід кормових одиниць складав 5,68 т/га з вмістом в кожній по 160 г перетравного протеїну. У вівса кормового дуже виражена домінуюча роль в агрофітоценозах із зернобобовими культурами, де навіть висів його 25 % норми при вирощуванні з люпином (100 %) і викою озимою (25 %) забезпечує в сумісному урожаї вихід 58,1% сухої речовини та 56,4 % кормових одиниць.
З метою зменшення вагової норми висіву бобового компонента в 1984-1985 рр. та 1989-1990 рр. проведені польові досліди по вивченню кормової продуктивності сумішок, де висівали 50 % норми вівса кормового та по 25% люпину білого і вики озимої. В середньому за 4 роки частка вівса в урожаї листостеблової маси сумішки складала 66 %, люпину білого 20 % і вики озимої 14 %. За період вегетації агрофітоценозу із вівса кормового, люпину білого і вики озимої вихід кормових одиниць в середньому становив 6,0 т/га з вмістом в кожній по 135 г перетравного протеїну. Середньодобовий приріст кормових одиниць і перетравного протеїну складав відповідно 87 та 11,76 кг/га/добу при використанні ФАР 1,76 %, що свідчить про високу ефективність застосування цієї сумішки при конвеєрному виробництві кормів.
Ефективність використання агрометеорологічних
ресурсів різночасно достигаючими сумішками ранніх
Ярих культур
Дослідженнями протягом 1988-2004 рр. встановлені показники стабільності кормової продуктивності оптимізованих агрофітоценозів ранніх ярих культур за календарними строками надходження зеленого корму в період між першим та другим укосами багаторічних трав та ефективність використання ними агрометеорологічних ресурсів зокрема, вологи, тепла, сонячної інсоляції.
Встановлено, що домінуючими культурами у ранньовесняних агрофітоценозах із зернобобовими та капустяними є ранні ярі злаки –жито, ячмінь, овес, які в оптимізованих сумішках при висіві 50 % норми забезпечують в урожаї листостеблової маси вихід 65-70 % поживних речовин. На період виколошування жита ярого висота рослин становила в середньому 104,8 см, в той час як ячменю і вівса відповідно 66,9 і 53,2 см.
Житньо-гірчична сумішка забезпечила більший вихід сухої речовини порівняно із сумішкою ячменю з горохом та редькою олійною, вівса з викою ярою і редькою олійною відповідно на 78,8 % і в 2,5 рази. Вміст сухої речовини в листостебловій масі цих сумішок складав відповідно 16,63, 14,21 і 12,87 %. Динаміка наростання сухої речовини у процесі росту і розвитку жита ярого з гірчицею білою була значно вища порівняно з сумішками ячменю з редькою олійною і горохом кормовим та вівса з викою ярою і редькою олійною (рис.1).
Рис. 1. Динаміка виходу сухої речовини сумішками ранніх ярих культур
при одночасній весняній сівбі (у середньому за 1994-1996 рр.)
За 17 років досліджень житньо-гірчична сумішка у середньому забезпечила надходження зеленого корму з 29.05 по 10.06 з урожайністю листостеблової маси 22,4 т/га, виходом кормових одиниць 3,74 т/га з вмістом в кожній по 132 г перетравного протеїну. Середньодобовий приріст кормових одиниць і перетравного протеїну становив у середньому відповідно 94 і 12,4 кг/га/добу (табл.1).
Таблиця1
Кормова продуктивність та календарні строки використання
житньо-гірчичної сумішки на зелений корм
|
Роки |
Вихід, т/га |
Вміст перетравного протеїну в кормовій одиниці, г |
Календарні строки надход-ження корму |
Середньодобовий приріст за вегетаційний період, кг/га/добу |
Кількість днів вегетації |
|||
|
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
початок |
кінець |
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
|||
|
1988-1990 |
,35 |
,477 |
.05 |
5.06 |
,5 |
|||
|
1991-1995 |
,64 |
,657 |
2.06 |
.06 |
,1 |
|||
|
1996-2000 |
,46 |
,428 |
.06 |
.06 |
,5 |
|||
|
2001-2004 |
,25 |
,379 |
.05 |
.06 |
,7 |
|||
|
У серед-ньому |
3,74 |
,496 |
.05 |
.06 |
,4 |
Середня сума позитивних температур за період вегетації становила 613 оС, при кількості опадів 75 мм. На 1 мм опадів синтезується в урожаї 49,8 кг кормових одиниць і 6,61 кг перетравного протеїну. Коефіцієнт використання ФАР за період вегетації складав 2,27%
Оптимізована сумішка ячменю з горохом і редькою олійною за 45 днів вегетації забезпечила вихід 3,36 т/га кормових одиниць з вмістом перетравного протеїну 142 г при сумі позитивних температур за період вегетації 695оС, кількості опадів 94 мм, ГТК 1,37. Середньодобовий приріст кормових одиниць і перетравного протеїну за вегетацію становив у середньому відповідно 75 і 10,6 кг/га/добу (табл. 2).
Формування урожаю листостеблової маси сумішки ячменю з горохом та ре-дькою олійною в більшій мірі залежить від кількості опадів та ГТК за вегетацію,
де позитивний кореляційний зв’язок між цими показниками становив відповідно r = + 0,592 і r = + 0,745. На 1 мм опадів в урожаї листостеблової маси цієї сумішки синтезується 40,3 кг/га кормових одиниць і 5,72 кг/га перетравного протеїну, що відповідно на 23,6 і 15,4 % менше порівняно із показниками житньо-гірчичної сумішки. Коефіцієнт використання ФАР за період вегетації сумішки ячменю з горохом і редькою олійною складав 1,70%.
Таблиця 2
Кормова продуктивність та календарні строки надходження
зеленого корму сумішки ячменю з горохом і редькою олійною
|
Роки |
Кількіс-ть днів вегетації |
Вихід, т/га |
Вміст перетравного протеїну в кормовій одиниці, г |
Календарні стро-ки надходження корму |
Середньодобовий приріст за вегетацію, кг/га/добу |
|||
|
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
початок |
кінець |
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
|||
|
1994 |
,25 |
,492 |
.06 |
.06 |
,5 |
|||
|
1995 |
,45 |
,493 |
.06 |
.06 |
,0 |
|||
|
1997 |
,68 |
,490 |
.06 |
.06 |
,9 |
|||
|
1998 |
,29 |
,469 |
.06 |
.06 |
,2 |
|||
|
1999 |
,59 |
,516 |
.06 |
.06 |
,3 |
|||
|
2000 |
,44 |
,639 |
.06 |
.06 |
,8 |
|||
|
2001 |
,22 |
,424 |
12.06 |
.06 |
,3 |
|||
|
2002 |
,92 |
,285 |
.06 |
.06 |
,5 |
|||
|
У серед-ньому |
45 |
,36 |
,476 |
.06 |
.06 |
,6 |
Між першим і другим укосами багаторічних трав при конвеєрному виробництві зелених кормів, як правило, використовується традиційна сумішка вівса з викою ярою, яку висівають в декілька строків. Доведена біологічна та економічна доцільність заміни 50 % норми висіву бобового компонента редькою олійною, яка забезпечує надходження зеленого корму в період з 11 по 23.06 з виходом кормових одиниць і перетравного протеїну відповідно 4,21 і 0,549 т/га з вмістом в одній кормовій одиниці 133 г перетравного протеїну.
Середньодобовий приріст кормових одиниць і перетравного протеїну становив відповідно 85,4 і 11,1 кг/га/добу. Для забезпечення цієї кормової продуктивності необхідна сума позитивних температур за вегетацію 785 оС, при опадах 144 мм, ГТК 1,45 (табл.3).
Встановлено, що формування листостеблової маси сумішки вівса з бобовими та редькою олійною в більшій мірі залежить від погодних умов ніж формування урожаю житньо-гірчичної сумішки, про що свідчать парні кореляційні зв’язки між урожайністю та виходом сухої речовини і елементами погодних показників.
Між урожайністю сумішки і опадами або ГТК існує кореляційний зв’язок, який становить відповідно r = +0,307 і r = + 0,496. На акумуляцію 1 ц сухої речовини витрачається 32,6 т вологи, що на 2,0 т менше в порівнянні з ячмінно-горохо-капустяними агрофітоценозами та на 1,7 т більше порівняно із житньо-гірчичною сумішкою.
Таблиця 3
Кормова продуктивність та календарні строки використання
вівсяно-бобово-капустяної сумішки на зелений корм
|
Роки |
Кіль-кість днів вегетації |
Вихід, т/га |
Вміст пе-ретравного протеїну в кормовій одиниці, г |
Календарні строки надходження корму |
Середньодобовий приріст за вегетацію, кг/га/добу |
|||
|
кормо-вих одиниць |
перет-равного протеїну |
початок |
кінець |
кормових одиниць |
перетра-вного протеїну |
|||
|
1981-1983 |
,50 |
,677 |
.06 |
.06 |
,5 |
,6 |
||
|
1991-1995 |
,16 |
,600 |
.06 |
.06 |
,1 |
,7 |
||
|
1996-2000 |
,60 |
,473 |
.06 |
.06 |
,7 |
,9 |
||
|
2001-2004 |
,58 |
,486 |
.06 |
.06 |
,9 |
,6 |
||
|
У серед-ньому |
50 |
,21 |
,549 |
.06 |
.06 |
,4 |
,1 |
На основі одержаних багаторічних досліджень створені математичні моделі для прогнозування урожайності листостеблової маси та виходу поживних речовин із ранніх ярих агрофітоценозів, які описуються відповідними рівняннями множинної регресії і свідчать про незначну залежність кормової продуктивності цих сумішок від метеорологічних факторів (табл. 4).
Таблиця 4
Регресійні моделі прогнозування продуктивності ранньо достигаючих
сумішок однорічних культур
|
Види сумішок |
Регресійні моделі опису |
|
урожайності листостеблової маси |
виходу сухої речовини |
виходу сирого протеїну |
|
|
Жито яре + гірчиця біла |
у = 259,5 + 4,56Х –,18Х –,66 Х; R=0,41, R = 0,17. |
у = 48,0 + 0,56 Х – 0,02 Х–,3Х ; R=0,29, R = 0,09. |
у = 7,0 + 0,08 Х – 0,005 Х - 4,13 Х ; R=0,3, R = 0,09. |
|
Ячмінь + горох + редька олійна |
у = 649,2 + 3,76 Х –,56 Х - 262,0 Х ; R = 0,13, R.= 0,013. |
у = 154,9 + 0,78 Х –,15 Х –,37 Х ; R = 0,29, R =0,08. |
у = 24,0 + 0,17 Х –,002 Х –,30 Х ; R = 0,38, R = 0,14. |
|
Овес + вика яра + редька олійна |
у = 911,2 + 4,18 Х –,90 Х –,1 Х; R = 0,37, R = 0,14. |
у= 219,5 + 1,20 Х – 0,22 Х –,2 Х; R = 0,33, R = 0,11 |
у = 10,7 + 0,02 Х –,003 Х–,08 Х; R = 0,11, R = 0,01. |
Примітка: Х –сума опадів за вегетацію, мм; Х –сума позитивних температур за вегетацію, оС; Х –ГТК
Доведена агробіологічна доцільність одночасної ранньовесняної сівби сумішок жита ярого з гірчицею білою, вико-вівса з редькою олійною та вівса кормового з люпином білим та викою озимою, які забезпечують безперебійне надходження збалансованого за протеїном зеленого корму з 1 червня по 10 липня в період між першим і другим укосами багаторічних трав протягом 35-40 днів. Сумішки ранніх ярих культур забезпечили в середньому вихід сухої речовини 4,94 т/га, кормових одиниць 4,25 т/га з вмістом в кожній 140 г перетравного протеїну. За трьох строків сівби вико-вівсяної сумішки вихід сухої речовини становив 3,52 т/га, кормових одиниць 3,19 т/га з вмістом в кожній 139 г перетравного протеїну, де вихід кормових одиниць і перетравного протеїну був меншим відповідно на 33,2 і 35,7 % при використанні з 10.06 по 10.07 (рис.2).
Одночасна ранньовесняна сівба сумішок ранніх ярих культур сприяє збіль-шенню акумуляції в урожаї ВЕ на 25,5 ГДж/га, або на 39,6 %, в порівнянні з трьома строками сівби вико-вівса. Коефіцієнт використання ФАР при цьому підвищувався до 1,66 % проти 1,07%.
Рис.2. Вихід поживних речовин при трьох строках сівби вико-вівса і
сумішок одночасної сівби ( у середньому за 1994-2004 рр.)
ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ, РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ КОРМОВОЇ
ПРОДУКТИВНОСТІ ПІЗНІХ ЯРИХ КУЛЬТУР ПРИ СІВБІ ПІСЛЯ
РАННІХ ЯРИХ СУМІШОК
Ріст, розвиток та формування урожаю кукурудзи після використання ранніх ярих сумішок на зелений корм проходить при оптимальній температурі повітря 18-20 оС, менших запасах продуктивної вологи та довгому світловому дні, що суттєво відрізняється від сівби її в оптимальні строки.
У досліді проведеному у 1986-1988 рр. встановлено, що ріст і розвиток різностиглих гібридів кукурудзи при сівбі після житньо-гірчичної сумішки прискорюється в порівнянні з оптимальним строком сівби, але не залежить від густоти посіву та обробітку ґрунту. Суттєва різниця між гібридами встановлена з настання фази викидання волоті та початку утворення качанів, які раніше настають у гібрида Колективний 210 АТВ, тобто через 44-46 днів після сходів, а у гібрида Дніпровського 247 МВ на 9-10 днів пізніше.
Фази молочної стиглості гібриди кукурудзи досягали у середньому 13.09 –Колективний 210 АТВ, 23.09 –Дніпровський 247 МВ, при висоті рослин відповідно 158-169 см та 176-177 см. Частка качанів у гібрида Дніпровського 247 МВ знаходилась в межах 34-39 %, у гібрида Колективний 210 АТВ 42-48% при сівбі з міжряддям 45 см та звичайним рядковим способом відповідно 28-34 % та 41-42 %.
За виходом поживних речовин гібрид Дніпровський 247 МВ мав суттєву перевагу при полицевому обробітку ґрунту на глибину 20-22 см, де збір кормових одиниць становив 10,42 т/га, перетравного протеїну 0,67 т/га проти відповідно 8,84 і 0,48 т/га у гібрида Колективний 210 АТВ. При поверхневому обробітку ґрунту перевага за виходом кормових одиниць належала гібриду Колективному 210 АТВ, де одержали 9,89 т/га, тоді як у гібрида Дніпровського 247 МВ - 8,83 т/га. Середньодобовий приріст сухої речовини за вегетацію у гібрида Колективний 210 АТВ становив 125 кг/га/добу при обох способах обробітку ґрунту, а у Дніпровського 247 МВ 114 кг/га/добу, що пояснюється більш тривалим періодом вегетації.
Середні календарні строки використання листостеблової маси при конвеєрному виробництві зелених кормів у гібрида Колективний 210 АТВ припадають на кінець серпня до середини вересня, а у гібрида Дніпровського 247 МВ - на вересень.
Ранньостиглі гібриди кукурудзи на синтез 1 ц сухої речовини і кормових одиниць витрачали 25,9 і 27,6 м вологи при поверхневому обробітку, а середньо ранньостиглі гібриди відповідно 31,2 і 33,2 м, або на 20,4% більше. При полицевому обробітку ці показники складали відповідно 29,0 і 30,9 м та 26,4 і 28,1 м3. Коефіцієнт використання ФАР у гібрида Колективний 210 АТВ за період вегетації становив 2,3 % , у гібрида Дніпровський 247 МВ - 2,1 %.
Після використання житньо-гірчичної сумішки на зелений корм в умовах 1989-1990 рр., післяукісний посів кукурудзи гібрида Молдавський 330 МВ при густоті 250 тис./га за 88 днів вегетації у фазі молочно-воскової стиглості забезпечив вихід кормових одиниць 6,21 т/га, перетравного протеїну 0,38 т/га при полицевому обробітку ґрунту, а при поверхневому відповідно на 0,89 і 0,06 т/га менше. Післяукісна сівба суданської трави і пайзи поступалася кукурудзі за виходом кормових одиниць на 1,64 і 2,62 т/га та перетравного протеїну на 0,02 і 0,14 т/га.
При сівбі кукурудзи після вико-вівсяної сумішки за 84 дні вегетації формувався урожай листостеблової маси у фазі утворення качанів з виходом сухої речовини при полицевому обробітку ґрунту 4,79 т/га, а при поверхневому – 5,32 т/га. Післяукісна сівба суданської трави і пайзи за виходом сухої речовини при полицевому і поверхневому обробітку ґрунту суттєво не відрізнялися і становили відповідно 3,53 і 4,18 т/га та 3,58 і 4,48 т/га.
Дослідженнями ( 1991-1993 рр.) встановлено, що післяукісний період після збирання вико-вівсяної сумішки з редькою олійною на зелений корм були менш сприятливими для формування другого урожаю пізніх ярих культур ніж після житньо-гірчичної сумішки. Висота рослин, як один із визначальних показників урожайності листостеблової маси коливалась за роками і залежала від вологозабезпечення і температурного режиму. Після збирання жита ярого з гірчицею білою за несприятливих умов висота кукурудзи змінювалась від 184 до 79 см, сорго-суданкового гібрида від 194 до 88 см, пайзи від 130 до 44 см, сої від 65 до 39 см, редьки олійної від 87 до 78 см. Після збирання вико-вівсяної сумішки з редькою олійною висота кукурудзи знаходилась в межах 82-93 см, сорго-суданкового гібрида –- 101 см, пайзи –-75 см, сої –-46 см, редьки олійної –-94 см.
Найбільший середньодобовий приріст листостеблової маси у кукурудзи становив 608 кг/га/добу, сухої речовини 107 кг/га/добу через 66 днів після сходів у фазі викидання волоті, а у сорго-суданкового гібрида відповідно 791 і 186 кг/га/добу. Максимальне накопичення сухої речовини (71,7 кг/га/добу) у кукурудзи відбувається до фази молочно-воскової стиглості, яке настає через 87 днів.
Кормова продуктивність пізніх ярих агрофітоценозів, які висівали після житньо-гірчичної та вико-вівсяної сумішки з редькою олійною суттєво відрізнялася. При сівбі кукурудзи з соєю після житньо-гірчичної сумішки вихід кормових одиниць і перетравного протеїну відповідно складав 4,27 і 0,34 т/га, в той час, як після вико-вівсяної сумішки з редькою олійною становив 1,70 і 0,14 т/га, або у 2,5 рази був меншим. При сівбі сорго-суданкового гібрида з соєю після житньо-гірчичної сумішки вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з урожаю листостеблової маси був значно більшим і становив відповідно 6,21 і 0,49 т/га, тоді як після вико-вівсяної сумішки з редькою олійною ці показники становили 1,72 і 0,19 т/га.
Основним господарським показником ефективності використання орних земель при конвеєрному виробництві зелених кормів є кількість поживних речовин одержаних з одного гектара за вегетаційний період. При післяукісній сівбі після житньо-гірчичної сумішки середньораннього гібрида Дніпровський 247 МВ за два урожаї одержано на варіанті полицевого обробітку ґрунту 14,64 т/га кормових одиниць і 1,26 т/га перетравного протеїну, при поверхневому обробітку відповідно 12,90 і 1,10 т/га, або на 12-15 % менше. Відмічено, що за рахунок післяукісної кукурудзи формується 68-71 % виходу кормових одиниць, частка перетравного протеїну в урожаї двох сумішок складає 45-54 % (табл. 5).
При сівбі гібрида кукурудзи Дніпровський 247 МВ з кормовими бобами по зяблевій оранці вихід сухої речовини становив 8,69 і 0,64 т/га перетравного протеїну, що на 63,8 % менше ніж при вирощуванні двох урожаїв при майже однаковому виходу перетравного протеїну.
Встановлено, що вихід кормових одиниць з урожаю листостеблової маси житньо-гірчичної сумішки і післяукісної кукурудзи на варіанті полицевого обробітку ґрунту складав 10,03 т/га, або був більшим на 23,6 %, суданської трави –на 3,3 %, пайзи - на 10,5 % порівняно з сівбою після збирання вико-вівсяної сумішки з редькою олійною на зелений корм. При поверхневому обробітку перевага за виходом поживних речовин становила відповідно 20,1; 4,1 і 17,8 %.
Таблиця 5
Вихід поживних речовин при вирощуванні житньо-гірчичної сумішки та
післяукісної кукурудзи залежно від способу обробітку ґрунту
(у середньому за 1986-1988 рр.)
|
Спосіб обробітку ґрунту (А) |
Гібриди кукурудзи (В) |
Вихід, т/га |
|||||
|
сухої речовини |
кормових одиниць |
перетравного протеїну |
|||||
|
всього |
в т.ч. кукурудзи |
всього |
в т.ч. кукурудзи |
всього |
в т.ч. кукурудзи |
||
|
Полицевий -22 см |
Колективний 210 АТВ |
13,49 |
,41 |
,06 |
,84 |
,07 |
,48 |
|
Дніпровський МВ |
15,17 |
,09 |
,64 |
,42 |
,26 |
,67 |
|
|
Поверхневий -12 см |
Колективний 210 АТВ |
14,48 |
,53 |
,96 |
,89 |
,00 |
,49 |
|
Дніпровський МВ |
13,34 |
,40 |
,90 |
,83 |
,10 |
,59 |
|
|
НІР |
А |
0,42 |
|||||
|
В |
1,12 |
При сівбі сумішок пізніх ярих культур з соєю після збирання на зелений корм житньо-гірчичної сумішки одержали найбільший вихід поживних речовин порівняно з сівбою цих сумішок після збирання вівсяно-бобових з редькою олійною при проведенні поверхневого обробітку ґрунту (рис.3).
Рис.3. Вихід поживних речовин із сумішок ранніх і пізніх ярих культур
за два урожаї (у середньому за 1991-1993 рр.)
Вихід сухої речовини із урожаю листостеблової маси вівсяно-бобових сумішок з редькою олійною та післяукісної кукурудзи з соєю був на 17 % меншим, а сорго-суданкового гібрида з соєю на 39,4 % нижчим порівняно з показником двох урожаїв житньо-гірчичної сумішки та післяукісної кукурудзи з соєю.
В умовах 2003-2005 рр. за два урожаї різно достигаючих агрофітоценозів ранніх ярих культур та післяукісної сівби кукурудзи одержано вихід 8,95-11,22 т/га кормових одиниць і 0,961-1,200 т/га перетравного протеїну з вмістом 107 г перетравного протеїну в кормовій одиниці. При вирощуванні житньо-гірчичної сумішки і післяукісної кукурудзи одержали вихід кормових одиниць і перетравного протеїну відповідно на 25,3 та 24,0 % більше, в порівнянні з двома урожаями вико-вівса з редькою олійною та кукурудзи.
Агробіологічна ефективність використання різночасно достигаючих сумішок ранніх ярих культур та післяукісної кукурудзи при конвеєрному виробництві зелених кормів свідчить про доцільність вирощування двох урожаїв листостеблової маси в умовах правобережного Лісостепу. За вегетаційний період з 20.04 по 20.09 надходило 15030 ГДж/га, коефіцієнт ФАР становив для житньо-гірчичної сумішки і післяукісної кукурудзи 1,293 %, а для вико-вівса з редькою олійною і післяукісної кукурудзи 1,112 % (табл. 6).
Таблиця 6
Агробіологічне обґрунтування ефективності вирощування двох урожаїв
сумішок однорічних культур при конвеєрному виробництві кормів
|
Роки |
Сума за вегетаційний період (квітень-вересень) |
Вихід сухої речовини, т/га |
Вихід ВЕ, ГДж/га |
Коефіцієнт вико-ристання ФАР, % |
|
опадів, мм |
позитив-них тем-ператур,оС |
жито+ гірчиця+ куку-рудза |
вико-овес+ редька + кукурудза |
жито+ гірчиця+ куку-рудза |
вико-овес+ редька + кукурудза |
жито+ гірчиця+ куку-рудза |
вико-овес+ редька + кукурудза |
|
|
1989- |
,85 |
,12 |
,6 |
,8 |
,281 |
,083 |
||
|
1991- |
,95 |
,50 |
,6 |
,7 |
,175 |
,978 |
||
|
2003- |
,89 |
,26 |
,5 |
,0 |
,394 |
,275 |
||
|
У середньому |
420 |
,90 |
,29 |
,9 |
,8 |
,293 |
,112 |
Ріст, розвиток та формування КОРМОВОЇ ПРОдуктивності пізніх ярих злаків в агроФІТОценозах із високобілковими
культурами
Пізні злакові культури за типом росту і розвитку відрізняються від ранніх ярих відношенням до гідротермічних умов, як правило вони короткого дня, більш посухостійкі та високоврожайні. Одним із недоліків виробництва кормів з цих культур є недостатній вміст перетравного протеїну у злаків, який в середньому складає 70-90 г в кормовій одиниці. Для підвищення протеїнової поживності кормів із пізніх ярих злакових культур застосовують сумісні посіви із високобілковими зернобобовими і капустяними культурами.
У період між другим і третім укосами багаторічних трав в системі конвеєрного виробництва кормів в умовах правобережного Лісостепу використовують пізні ярі агрофітоценози, які відрізняються біологічними особливостями росту і розвитку, вимогами до родючості ґрунту, вологозабезпеченістю та температурним режимом.
Дослідженнями 1981-1983 рр. встановлено, що у зернобобових культур при оптимальних строках сівби кукурудзи фаза цвітіння настає послідовно у гороху кормового 10-12.07, бобів кормових, вики ярої 16-18.07, люпину білого, сої, та вики озимої –-30.07. Висота рослин кукурудзи залежала від бобового компонента та погодних умов. У найбільшій мірі ріст кукурудзи в сумішках пригнічують горох кормовий і боби кормові, де висота рослин кукурудзи становила 147-183 см, що була меншою на 9-45 см ніж у одновидових посівах. Висота бобових культур змінювалась за роками і досягала у гороху кормового і бобів кормових 132-136 см, люпину білого 114 см, вики ярої і озимої –-154 см, сої –см.
Стабільною часткою в урожаї листостеблової маси відрізнялися люпин білий і соя –%, у гороху кормового і бобів кормових – 32-34 %, вика яра і озима становили 15-20%. Найбільша частка бур’янів була в урожаї кукурудзяно-соєвої сумішки (10 %), а найменша у кукурудзи з викою озимою (3 %). В одновидових посівах кукурудзи при висіві 500 тис./га частка бур’янів складала у середньому 4 %.
За роки досліджень більша урожайність листостеблової маси формувалась в сумішках кукурудзи з соєю (51,0 т/га) та кукурудзи з люпином білим (49,3 т/га) при середній урожайності всіх кукурудзяно-бобових сумішок (45,9 т/га), що вивчали. Накопичення сухої речовини у кукурудзи відбувається у міру формування чергових листків до викидання волоті (початок збирання на зелений корм), а у бобових з фази початку бутонізації до цвітіння. Вміст сухої речовини у кукурудзи залежно від бобового компонента в середньому становив 14,4-15,7 %, у одновидовому посіві кукурудзи - 14,1 %. У бобових культур найбільший вміст сухої речовини був у вики ярої і озимої 18,3 %, у бобів кормових –,9 %, у сої –,6 %. Найбільший вихід поживних речовин із листостеблової маси забезпечили сумішки кукурудзи з люпином білим, соєю та викою озимою кормових одиниць –,93-6,94 т/га, енергопротеїнових одиниць –,54-6,08 т/га. (рис.4).
Рис.4. Вихід поживних речовин кукурудзяно-бобових сумішок
( у середньому за 1981-1983 рр.)
В умовах 1986-1989 рр. висота рослин кукурудзи у одновидових посівах змінювалась від 152 до 192 см, що пояснюється різним температурним режимом в червні, в період інтенсивного формування листостеблової маси та настання фази цвітіння у бобових культур, коли середньодобова температура повітря знижувалась до 14,2-14,8 оС.
У сумісних посівах найбільш пригнічували лінійний ріст кукурудзи вика озима і редька олійна, де висота становила 143-150±11,5 см проти 172 ±11,2 см у одновидових посівах. Висота зернобобових культур при достатній вологозабезпеченості збільшувався від 89 до 165 см, у редьки олійної –від 130 до 147 см.
В агрофітоценозах найбільшу частку із бобових культур займали люпин білий і соя 24-32 %, боби кормові –-25 %, а редька олійна –%. Частка бур’янів в сумісних посівах становила 3-11 % (рис.5).
Рис.5. Ботанічний склад листостеблової маси кукурудзяно-бобових
сумішок (у середньому за 1986-1989 рр.)
У кукурудзи в сумісних посівах із зернобобовими культурами вміст сухої речовини становив 14,59-16,75 %, з редькою олійною 16,6 і 12,20 % проти 14,20 % в одновидових посівах. У зернобобових культур найбільший був у сої 17,76 %, у люпину білого та бобів кормових –,28 і 15,41 %.
Сумішки кукурудзи з бобами кормовими та люпином білим забезпечили вищу урожайність листостеблової маси 51,3-52,9 т/га, вихід кормових одиниць –,40- 8,20 т/га, що відповідно на 0,88-1,47 і 0,50-1,30 т/га більше ніж у одновидових посівах при нормі висіву 350 тис./га кукурудзи та 250 тис./га бобового компонента. За вмістом перетравного протеїну в 1 кг сухої речовини істотна перевага належить сумісним посівам кукурудзи із зернобобовими культурами і редькою олійною 94-103 г проти 72 г в одновидових посівах.
В умовах 1991-1993 рр. фаза цвітіння бобів кормових наставала через 26-35 днів, люпину білого і сої через 34-42 днів після сходів. Фаза цвітіння редьки олійної при підсіві її в міжряддя після сходів та утворенні 3-4 листків кукурудзи відмічена відповідно через 26-33 дні і 32-35 днів після сходів.
Одержані результати досліджень дають підставу стверджувати про негативний вплив бобів кормових на ростові процеси кукурудзи, де висота її становила 120 см, що на 6-8 см менше ніж при вирощуванні з іншими бобовими культурами. У формуванні листостеблової маси кукурудзяно-бобових сумішок домінуючою культурою була кукурудза, частка якої в урожаї становила 63-87 % при сівбі 50 % повної норми у двокомпонентних сумішках, а із бобових культур найменшу частку (5-13 %) мала соя при сівбі 38 % .
Найбільший вихід кормових одиниць і перетравного протеїну одержали в сумішках кукурудзи з пайзою і бобами кормовими та люпином білим відповідно 6,08-6,30 і 0,716-0,739 т/га. Сумісні посіви з редькою олійною найефективнішими були при підсіві її після сходів кукурудзи з нормою висіву 0,5-1,0 млн./га схожих насінин, де одержали вихід 6,64-6,91 т/га сухої речовини, що на 29,2-55,9 % більше порівняно з підсівом у фазі 3-4 листків кукурудзи.
За 65 днів вегетації найбільший середньодобовий приріст кормових одиниць забезпечує одновидовий посів кукурудзи 109 кг/га/добу у фазі викидання волоті, а найменший у сумішки кукурудзи з редькою олійною –і 73 кг/га/добу при підсіві в міжряддя в період утворення 3-4 листків кукурудзи. Зменшення норми висіву кукурудзи до 125 тис./га та включення пайзи 2 млн./га сприяє суттєвому збільшенню середньодобовому приросту перетравного протеїну до 11,0-11,4 кг/га/добу.
Коефіцієнт використання ФАР у одновидового посіву кукурудзи складає 1,47 % та у трикомпонентних сумішок 1,28 - 1,38 %, що нижче ніж у ранньо достигаючих сумішок, що пояснюється неможливістю використання ФАР у ранньовесняний період до настання оптимальних строків сівби кукурудзи яка складає у середньому 2290 ГДж/га.
Встановлено, що двокомпонентні кукурудзяно-бобові агрофітоценози за кор-мовою продуктивністю переважали трикомпонентні з включенням суданської трави. Так, вихід кормових одиниць з урожаю кукурудзяно-горохової сумішки був біль-шим на 78%, кукурудзяно-люпинової - на 58,3%, кукурудзи з бобами кормовими - на 18,8%, кукурудзяно-соєвої - на 17,1% порівняно з трикомпонентними сумішками.
Багаторічні дослідження ( 20 років ) показали, що за вегетацію сумішок кукурудзи з бобами кормовими та з соєю, які використовуються в різні періоди конвеєрного виробництва зелених кормів, коефіцієнт кореляції між кількістю опадів і уро-жайністю листостеблової маси був незначним і складав відповідно r = + 0,380 і r = + 0,298.
Частка бобів кормових в урожаї листостеблової маси була більшою та стабільною і складала 39±18 %, а сої –,4±12,6 %. Загальний вихід кормових одиниць із сумішки кукурудзи з бобами кормовими становив 6,47 т/га, кукурудзи з соєю –,25 т/га, тобто був меншим на 3,5%, а вихід перетравного протеїну на 8,9 % меншим. Вихід енергопротеїнових одиниць із сумішки кукурудзи з бобами кормовими складав 6,28 т/га, що на 8,8 % більше ніж із кукурудзяно-соєвої сумішки (табл.7).
Встановлено, що різноманітний підбір зернобобових культур при одночасній сівбі із кукурудзою з неоднаковою інтенсивністю накопичують листостеблову масу та досягають максимального синтезу кормового білка, що дає змогу ефективно використовувати їх при конвеєрному виробництві збалансованих за протеїном зелених кормів в період між другим і третім укосами сіяних багаторічних трав. Запропоновані технологічні прийоми ефективного використання кукурудзяно-бобових агрофітоценозів дають змогу уникнути декількох строків сівби кукурудзи з одним видом високобілкової культури, як правило сої, що призводило до зниження виробництва кормів і менш раціонального використання зональних агрометеорологічних ресурсів.
Таблиця 7
Кормова цінність кукурудзяно-бобових сумішок при конвеєрному
виробництві кормів (у середньому за 1981-1983 рр.,1986-1989 рр.,
-2004 рр.)
|
Показники |
Кукурудза + боби кормові |
Кукурудза + соя |
|
Урожайність листостеблової маси, т/га |
45,4 |
,3 |
|
Частка бобового компонента в урожаї, % |
39,0 |
,4 |
|
Вихід, т/га |
||
|
кормових одиниць |
6,47 |
,25 |
|
перетравного протеїну |
0,662 |
,608 |
|
енергопротеїнових одиниць |
6,28 |
,77 |
|
Вміст перетравного протеїну в 1 кормовій одиниці, г |
102 |
|
|
Вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини |
0,91 |
,92 |
На основі результатів множинного регресійного аналізу математична модель продуктивності сумішок описується відповідними рівняннями, які можуть бути використані в практичній діяльності при плануванні надходження зелених кормів і залежатимуть від достовірності довгострокових прогнозів погодних умов (табл.8).
Таблиця 8
Регресійні моделі прогнозування продуктивності пізньо
достигаючих сумішок однорічних культур
|
Види сумішок |
Регресійні моделі опису |
|
урожайності листостеблової маси |
виходу сухої речовини |
виходу сирого протеїну |
|
|
Кукурудза + боби кормові |
у = -1228,7-7,69Х + 1,54Х+846,09Х;R=0,60, R = 0.36. |
у =- 144,2 –,87Х +0,20Х + 92,27 Х; R=0,53, R = 0,28. |
у = -14,3-0,09Х+ 0,02Х + 9,78 Х; R=0,49, R = 0,24 |
|
Кукурудза + соя |
у = 2,00 +0,40Х ; R=0,46, R = 0,21. |
у =-23,25 +0,082Х; R=0,68, R = 0,46. |
у = -2,35-0,02Х + 0,01Х –,20 Х; R=0,66, R = 0,43. |
Примітка: Х –сума опадів за вегетацію, мм; Х –сума позитивних температур за вегетацію, оС; Х –ГТК
Після збирання кукурудзяно-бобових агрофітоценозів на зелений корм весняної сівби звільнену площу до 20.08 доцільно використовувати для виробництва зелених кормів в осінній період. Гідротермічні умови цілком сприятливі для росту і розвитку жита ярого з гірчицею білою та формування листостеблової маси сумішки. При використанні зеленого корму з 20.09 до 15.10 жито яре знаходилось у фазі початку колосіння, а гірчиця біла на початку фази цвітіння. Висота рослин жита ярого досягає у середньому 93+6 см, гірчиці білої –±8 см, при співвідношенні компонентів в урожаї листостеблової маси відповідно 36±4 та 64±5 %.
При пізньолітній сівбі житньо-гірчична сумішка забезпечила вихід кормових одиниць –на 33,5 %, а перетравного протеїну на 50 % більше порівняно з ранньовесняною сівбою. Вміст перетравного протеїну в одній кормовій одиниці в середньому становив 161 г, що пояснюється великою часткою в урожаї гірчиці білої, яка знаходилась на початку фази цвітіння (табл. 9).
Формування урожаю листостеблової маси житньо-гірчичної сумішки в пізньолітній і осінній періоди забезпечує високий коефіцієнт використання ФАР 1,90 % з варіюванням від 1,06 (1991 р.) до 3,42 % (1988 р.). Кореляційно-регресійний аналіз результатів досліджень свідчить, що формування кормової продуктивності цієї сумішки при ранньовесняній сівбі в незначній мірі залежить від кількості опадів за вегетацію r = + 0,130, а при літній виявлена пряма залежність від суми позитивних температур r = + 0,986.
Таблиця 9
Урожайність листостеблової маси та вихід поживних речовин житньо-
гірчичної сумішки при літній сівбі після кукурудзяно-бобових сумішок
|
Роки |
Листостеб-лова маса, т/га |
Співвід- ношення компонентів, % |
Вихід, т/га |
Вміст перетравного протеїну в кормовій одиниці, г |
||
|
сухої речовини |
кормо-вих одиниць |
перет-равного протеїну |
||||
|
1987 |
,7 |
/67 |
,45 |
,23 |
,79 |
|
|
1988 |
,1 |
/69 |
,12 |
,23 |
,73 |
169 |
|
1989 |
,1 |
/56 |
,44 |
,09 |
,51 |
|
|
1990 |
,0 |
/62 |
,94 |
,44 |
,67 |
|
|
1991 |
,7 |
/66 |
,20 |
,11 |
,36 |
|
|
Середнє |
29,7 |
/64* |
5,43 |
,02 |
,81 |
|
|
НІР, т/га |
,64 |
,27 |
Примітка - * частка гірчиці білої
Порівняння кормової продуктивності житньо-гірчичної сумішки в проміжних посівах в системі конвеєрного виробництва кормів свідчить про високу стабільність цих показників. При весняній сівбі житньо-гірчична сумішка за період з 25.05 до 10.06 акумулює за добу 92 кг/га кормових одиниць і 12,9 кг/га перетравного протеїну, а в пізньолітній період з 20.09 до 10-15.10 відповідно 85 і 13,7 кг/га.
Результати множинного регресійного аналізу даних урожайності листостеблової маси житньо-гірчичної сумішки та виходу поживних речовин при пізньолітній сівбі залежно від абіотичних чинників дають можливість створити математичні моделі для їх прогнозування, які описуються рівнянням:
урожайність, ц/га = –,9–,65 Х + 0,48Х+1,35Х; R=0,9; R=0,81.
суха речовина, ц/га = –,95 –,15Х+0,09Х+1,10Х; R = 0,95; R=0,9.
сирий протеїн, ц/га = –,67 –,15Х+0,06Х+ 12,29Х; R = 0,99; R=0,99,
де Х –кількість опадів, мм; Х –сума температур повітря, оС; Х –ГТК.
Створені математичні моделі прогнозування кормової продуктивності житньо-гірчичної сумішки при пізньолітній сівбі після кукурудзяно-бобових сумішок залежно від абіотичних факторів забезпечують наближення фактичних і розрахункових даних за високого рівня множинної кореляції R = 0,9–,99.
Одержані результати переконливо доводять про біологічну і практичну ефективність використання орних земель при вирощуванні двох урожаїв сумішок за вегетаційний період, в порівнянні з вирощуванням одного урожаю ярих культур та озимих проміжних на зелений корм. Озимі культури в рік сівби протягом літньо-осіннього вегетаційного періоду 70-80 днів з надходженням ФАР 5000 МДж/га не формують господарсько цінного врожаю і тільки на наступний рік за 40-50 днів весняного періоду акумулюють 4,0-5,0 т/га сухої речовини при загальному надходженні ФАР за літньо-осінній і весняний періоди 9-10 тис. ГДж/га. При такому використанні орних земель для конвеєрного виробництва зелених кормів коефіцієнт використання ФАР становитиме не більше 1,0%. Для підвищення коефіцієнта використання ФАР до 1,9% необхідно одержувати 9,0-10,0 т/га сухої речовини, що практично неможливо в умовах Лісостепу.
Встановлено, що при вирощуванні сумішки кукурудзи з бобами кормовими та післяукісної житньо-гірчичної сумішки на зелений корм за два урожаї у середньому за 5 років одержано 76,4 т/га листостеблової маси з виходом 12,08 т/га кормових одиниць і 1,53 т/га перетравного протеїну (рис.6).
|
Рис.6. Вихід поживних речовин при вирощуванні двох урожаїв листостеблової маси сумішок однорічних культур (у середньому за 1987-1991 рр.) |
При вирощуванні двох урожаїв ярих культур з чергуванням першого урожаю пізніх і другого ранніх агрофітоценозів коефіцієнт використання ФАР становить 1,50 %. При цьому досліджувані сумішки практично вегетували 125 днів, решту вегетаційного періоду було втрачено на допосівний період кукурудзи з бобами 30 днів, на період від сівби до сходів двох сумішок 20 днів, на підготовку ґрунту під другий урожай –днів. Якщо врахувати тільки період вегетації двох сумішок (сходи-збирання) то надходження ФАР буде становитиме 10600 ГДж/га, а коефіцієнт використання ФАР дорівнюватиме 2,21 %. При сівбі озимих культур на зелений корм після кукурудзяно-бобових сумішок, коефіцієнт використання ФАР становить 0,86 %, що свідчить про неефективність використання орних земель при вирощуванні озимих на зелений корм.
При конвеєрному виробництві кормів, вирощування двох урожаїв ярих кормових культур, а саме кукурудзяно-бобових сумішок першого та житньо-гірчичної - другого сприяють збільшенню виробництва кормових одиниць на 71,1 %, перетравного протеїну і енергопротеїнових одиниць у 2,1 рази, в порівнянні з вирощуванням кукурудзи із зернобобовими культурами, як попередником для озимих на зелений корм. При цьому ефективно використовується кліматичний потенціал лісостепової зони, що дає можливість підвищити коефіцієнт використання ФАР з 0,87 до 1,50 % та забезпечити годівлю тварин повноцінним зеленим кормом у пізньоосінній період з 20 вересня до 15 жовтня.
До початку наших досліджень пайза при конвеєрному виробництві зелених кормів в умовах Лісостепу України практично не застосовувалась. Тому ця культура викликала інтерес в зв’язку з низьким енергетичним еквівалентом норми висіву та показником урожайності листостеблової маси і двохукісного використання. Встановлено, що ріст і розвиток пайзи в початковий період протягом 10-15 днів проходить повільно. Найбільший середньодобовий приріст висоти 1,70 см/добу встановлений за 65 днів вегетації при ранньому строку сівби. При сівбі через 10 днів після першого за 50 днів вегетації приріст висоти становив 2,22 см/добу, а через 20 і 40 днів відповідно 2,55 і 2,84 см/добу.
Найбільший вміст сухої речовини в урожаї акумулюється при першому і другому строках сівби, де він збільшується відповідно з 20,82 до 36,73 % та з 16,99 до 36,38 %. При третьому і четвертому строкові сівби вміст сухої речовини у листостеблової маси від фази виходу в трубку до викидання волоті збільшується відповідно з 16,83 до 34,20 % та з 15,27 до 30,71 %. Найвища урожайність листостеблової маси пайзи формується за умов другого і третього строків сівби відповідно 39,7 і 41,6 т/га при третьому строкові збирання (29.07) при періоду вегетації 61 і 51 день. За 51 день вегетації, тобто через 20 днів після раннього строку, середньодобовий приріст листостеблової маси був найбільшим і становив 815 кг/га/добу.
Встановлено, що істотно більшу кількість сухої речовини акумульовано також при другому і третьому строкові сівби пайзи, яка становила 14,44 і 14,23 т/га за 51- 61 день вегетації. Середньодобовий приріст сухої речовини на кінцеву дату збирання 29.07 становив 237,7 і 279,0 кг/га/добу.
Середньодобові прирости протеїну були найбільшими при сівбі через 20 днів після раннього строку, які становили за 40 днів вегетації 25,36 кг/га/добу, а за 51 день –,85 кг/га/добу. Максимальний вихід протеїну одержано при сівбі в другій декаді травня, де він становив 1,37 т/га, при вмісті в 1 кг сухої речовини 96 г. За цього строку сівби –на 25 днів скорочується період вегетації порівняно з раннім, але збільшуються середньодобові прирости сухої речовини і протеїну.
Встановлено, що на період викидання волоті варіабельність висоти рослин пайзи зменшувалась при обох способах сівби і становила при широкорядній 116±6 см, а при звичайній рядковій –±6 см при нормі висіву 2,0 млн./га насінин. Пайза при ранніх строках скошування здатна відростати і утворювати другий урожай листостеблової маси. Вміст поживних речовин у листостебловій масі пайзи в період початку викидання волоті знаходився в залежності від способів сівби. Вміст сухої речовини при звужуванні міжряддя з 45 см до 15 см і збільшенням норми висіву підвищувався, а вміст протеїну зменшувався. Вміст клітковини підвищується із загущенням травостою, а вміст БЕР навпаки зменшувався (табл. 10).
Таблиця 10
Вміст поживних речовин у листостебловій масі пайзи залежно
від способу сівби і норми висіву (у середньому за 1990-1991 рр.)
|
Спосіб сівби |
Норми висіву, млн./га |
Суха речовина, % |
Вміст в сухій речовині, % |
|
сирого протеїну |
сирої клітковини |
сирої золи |
сирого жиру |
БЕР |
|||
|
Широкорядний, см |
1,0 |
,2 |
,4 |
,31 |
,6 |
,51 |
,18 |
|
,5 |
,0 |
,4 |
,70 |
,5 |
,84 |
,86 |
|
|
,0 |
,8 |
,1 |
,60 |
,4 |
,93 |
44,96 |
|
|
Звичайний рядковий, 15 см |
2,0 |
,8 |
,0 |
,76 |
,7 |
,87 |
,67 |
|
,0 |
,0 |
,0 |
,21 |
,6 |
,75 |
,44 |
|
|
,0 |
,4 |
,3 |
,61 |
,5 |
,52 |
,01 |
Встановлено, що найбільш раціональний спосіб двохукісного використання пайзи у конвеєрному виробництві зелених кормів, тобто скошування першого і другого укосу проводити у фазі початку викидання волоті, що забезпечує найбільший вихід сирого протеїну 1,02 т/га при широкорядній сівбі з нормою висіву 2,0 млн./га схожих насінин, що на 27,5 % більше порівняно із скошуванням у фазі виходу в трубку через 40-45 днів вегетації. Така технологія вирощування пайзи забезпечує при внесенні NРК 7,92 т/га кормових одиниць з вмістом в кожній 73 г перетравного протеїну.
Для підвищення протеїнової поживності корму пайзу доцільно висівати в сумішці з викою ярою з нормою висіву 1,0 млн./га схожих насінин, або соєю з нормою 400 тис./га, що забезпечує вихід кормових одиниць із листостеблової маси 3,91-4,02 т/га з вмістом в кожній 115-117 г перетравного протеїну. Ці сумішки використовують в конвеєрному виробництві зелених кормів з першої декади серпня протягом 12-15 днів.
Агробіологічна ефективність використання орних земель для виробництва зелених кормів базується на підборі різночасно достигаючих сумішок однорічних ранніх і пізніх культур. Ці сумішки використовуються, як правило, в міжукісні періоди багаторічних трав та в пізньоосінній період. На відміну від декількох строків сівби з інтервалом 8-10 днів традиційної вико-вівсяної сумішки, розроблені моделі агрофітоценозів однорічних культур при одночасній сівбі забезпечили вищу урожайність листостеблової маси на 11,8 т/га, або на 65,5 % та вихід кормових одиниць на 35,0 %.
До початку наших досліджень після кукурудзяно-бобових сумішок рекомендували висівати озимі проміжні посіви жита, пшениці, тритикале із викою озимою, які забезпечували надходження зеленого корму у травні наступного року, в цьому випадку орні землі використовували менш ефективно, тому що за один рік одержують один урожай листостеблової маси.
При конвеєрному виробництві кормів передбачається більш ефективне використання орних земель за рахунок одержання двох урожаїв листостеблової маси пізніх і ранніх ярих сумішок. У цьому варіанті ефективно поєднується використання пізніх ярих сумішок, як основного посіву, та ранніх при післяукісній сівбі для пізньоосіннього надходження зелених кормів, як проміжного посіву. Розроблені моделі конвеєрного виробництва зелених кормів із різночасно достигаючих сумішок забезпечили в середньому вихід з гектара 9,98 т/га кормових одиниць, 12,17 т/га енергопротеїнових одиниць, що відповідно на 21,7 та 25,6 % більше від базової моделі (табл. 11).
Таблиця 11
Агробіологічна ефективність використання орних земель різночасно
достигаючими сумішками однорічних культур при конвеєрному
виробництві кормів
|
Базовий варіант |
Вихід, т/га |
Досліджуваний варіант |
Вихід, т/га |
||
|
сумішки |
кормових одиниць |
перетрав-ного протеїну |
сумішки |
кормових одиниць |
перетрав-ного протеїну |
|
Пшениця оз. з викою + кукурудза з соєю (післяукісно) |
9,89 |
,014 |
Жито яре + гірчиця біла + кукурудза + соя (післяукісно) |
9,13 |
,910 |
|
Вико-овес з редькою ол. 1 строк + сорго-суданковий гібрид з соєю (післяукісно) |
7,54 |
,811 |
Вико-овес+ редька ол. 1 строк + сорго-суданковий гібрид + соя (післяукісно) |
7,54 |
,811 |
|
Вико-овес з редькою ол. 2 строк + жито яре з гірчицею білою(післяукісно) |
8,02 |
,224 |
Овес корм.+ люпин біл., або вика оз. + жито яре з гірчицею(післяукісно) |
10,28 |
,694 |
|
Кукурудза + соя 1 строк + пшениця оз. з викою |
6,25 |
,610 |
Кукурудза з редькою ол. + жито яре з гірчицею (післяукісно) |
10,18 |
,380 |
|
Кукурудза + соя 2 строк + пшениця оз. з викою |
6,25 |
,610 |
Кукурудза + горох корм., або бобами корм. + жито яре з гірчицею білою (післяукісно) |
11,49 |
,470 |
|
Кукурудза + соя + овес з редькою олійною (післяукісно.) |
11,27 |
,420 |
Кукурудза з соєю + жито яре з гірчицею (післяукісно) |
11,27 |
,420 |
|
У середньому з 1 га ріллі |
8,20 |
,998 |
У середньому з 1 га ріллі |
9,98 |
,280 |
Різночасно достигаючі сумішки однорічних культур досліджуваного варіанта акумулювали в урожаї листостеблової маси 199,1 ГДж/га валової енергії, проти 165,0 ГДж/га в базовому варіанті, або на 20,7% більше. За 180 днів вегетаційного періоду (з 15.04 по 30.10) надходить 16040 ГДж/га енергії. Однорічними агрофітоценозами забезпечується використання ФАР на 1,24%, проти 1,03 % при базовому варіанті. Розроблені моделі забезпечили середньодобовий приріст кормових одиниць 54,5 кг/га, а перетравного протеїну - 6,99 кг/га, проти 44,8 і 5,45 кг/га в базовому варіанті, або відповідно на 21,6 і 28,2 % більше.
При конвеєрному виробництві зелених кормів за рахунок можливого отримання двох урожаїв листостеблової маси за вегетаційний період, що досягається одночасною сівбою різночасно достигаючих ранніх ярих сумішок в проміжних посівах та післяукісній сівбі пізніх ярих сумішок, а також весняній сівбі пізніх ярих сумішок в поєднанні з післяукісними ранніми ярими сумішками, що неможливо при застосуванні озимих проміжних посівів, які в рік сівби не формують господарсько-цінного урожаю укісного використання. Одержання двох урожаїв листостеблової маси різночасно достигаючих однорічних агрофітоценозів за кормовою продуктивністю перевищують багаторічні агрофітоценози.
Біоенергетична і економічна ефективність
використання різночасно достигаючих сумішок
однорічних культур
У ранньо достигаючих сумішок жита ярого з гірчицею білою, вівса з бобовими та редькою олійною та вівса кормового з люпином білим енергетичний коефіцієнт становив 3,81-5,48, коефіцієнт енергетичної ефективності 2,06-2,99. Умовно чистий прибуток з гектара сумісних посівів складав 630-1302 грн., при рівні рентабельності 59,8-95,2 %, що більше ніж при використанні традиційної вико-вівсяної сумішки відповідно 505 грн. та 43,7 %.
У пізньо достигаючих сумішок кукурудзи із зернобобовими культурами енергетичний коефіцієнт становив 4,14-5,51 та коефіцієнт енергетичної ефективності 2,26-3,03. Умовно чистий прибуток з гектара складав 1445-1657 грн., при рівні рентабельності 126,4-134,0 %, у пайзи в одновидових і сумісних посівах був нижчим і становив відповідно 657-858 грн. та 59,6-82,0 %.
При вирощуванні різностиглих гібридів кукурудзи в післяукісних посівах після житньо-гірчичної сумішки енергетичний коефіцієнт був високим при полицевому обробітку ґрунту 8,76-10,43 та поверхневому –,25-10,22, коефіцієнт енергетичної ефективності становив відповідно 4,84-5,77 та 5,10-5,64. У сумісних посівах кукурудзи, сорго-суданкового гібрида та пайзи з високобілковими культурами енергетичний коефіцієнт складав 9,06-21,54, коефіцієнт енергетичної ефективності 4,60-10,29. При пізньолітній сівбі жита ярого з гірчицею білою після збирання кукурудзяно-бобових сумішок на зелений корм ці показники становили відповідно 14,13 і 8,01.
При формуванні високопродуктивних різночасно достигаючих агрофітоценозів при конвеєрному виробництві кормів шляхом одержання двох урожаїв ранніх ярих та пізніх культур енергетичний коефіцієнт становив 6,62-9,52, коефіцієнт енергетичної ефективності 3,58-4,91, а при вирощуванні кукурудзяно-бобових сумішок та житньо-гірчичної сумішки після їх збирання відповідно 6,71 та 3,71. Найбільший прибуток одержали при вирощуванні сорго-суданкового гібрида з соєю після житньо-гірчичної сумішки, де він становив 3178 грн./га, при рівні рентабельності 244,7 %. При використанні кукурудзи з соєю умовно чистий прибуток становив 2276 грн./га, при рівні рентабельності 171,2 %. У вівса з викою ярою та редькою олійною з післяукісним посівом цих сумішок прибуток відповідно становив 1334 і 1271 грн./га, при рівні рентабельності 101,0 і 92,4 %, у базовому варіанті (вико - овес) –-1083 грн./га та 72,6-80,2 %.
При вирощуванні кукурудзяно-бобових та житньо-гірчичної сумішей умовно чистий прибуток становив 3691 грн./га, при рівні рентабельності 252,5 %.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі сформульовано агробіологічне обґрунтування і нове вирішення проблеми сталого конвеєрного виробництва зелених кормів для великотоварних агроформувань на основі створення оптимізованих різночасно достигаючих агрофітоценозів ранніх і пізніх однорічних культур адаптованих до агрокліматичних умов правобережного Лісостепу.
.Серед ранніх ярих злакових культур, як домінуючих в агрофітоценозах, найбільш швидкорослим є жито яре сорту Веснянка, у якого фаза укісної стиглості наставала на 5-6 днів раніш від ячменю, на 10-12 днів від вівса зернових сортів та на 20-22 днів раніше від вівса кормових сортів при одночасній ранньовесняній сівбі, що забезпечувало надходження зеленого корму на 10 днів раніше традиційної вико-вівсяної сумішки. Фаза виколошування жита ярого сорту Веснянка співпадала з пшеницею озимою.
.Встановлено, що сумішка жита ярого (3,0 млн./га) з гірчицею білою (1,5 млн./га) у фазі виходу в трубку при синтезі сухої речовини 298 г/м перевищувала сумішку ячменю (2,5 млн./га) з горохом (0,35 млн./га) і редькою олійною (1,5 млн./га) на 62 %, а вівса (2,5 млн./га) з викою ярою (0,5 млн./га) з редькою олійною (1,5 млн./га) в 2,4 рази. У фазі виколошування житньо-гірчична сумішка синтезувала 640 г/м сухої речовини і перевищувала ячмінно-горохову з редькою олійною на 78,8 %, а вико-вівсяну з редькою олійною в 2,5 рази. Висота жита ярого становила 104,8 см, що відповідно на 37,9 та 51,6 см більше від ячменю і вівса.
Чиста продуктивність фотосинтезу житньо-гірчичної сумішки від фази виходу в трубку до початку виколошування складала 7,46 г/м на добу.
.Житньо-гірчична сумішка при ранньовесняній сівбі забезпечувала надходження зеленого корму у середньому з 1 по 10.06 при урожайності листостеблової маси 22,4 т/га, виході 3,74 т/га кормових одиниць з вмістом в кожній 132 г перетравного протеїну. За період вегетації середньодобовий приріст кормових одиниць складав 94 кг/га, перетравного протеїну 12,4 кг/га при коефіцієнті використання ФАР 2,27 %.
.Сумішка ячменю з горохом і редькою олійною за 45 днів вегетації забезпечувала урожайність листостеблової маси 25,5 т/га, вихід 3,36 т/га кормових одиниць з вмістом в кожній 142 г перетравного протеїну та використанням її в період з 12 по 18.06. За період вегетації в урожаї акумулювалось 83,6 ГДж/га ВЕ з коефіцієнтом використання ФАР 1,70 %. Середньодобовий приріст кормових одиниць і перетравного протеїну за період вегетації складав відповідно 75 і 10,6 кг/га/добу.
.Відмічено, що сумішка вівса зернових сортів з викою ярою і редькою олійною забезпечувала надходження зеленого корму з 11 по 22 червня при формуванні урожайності листостеблової маси 29,1 т/га, виході кормових одиниць 4,18 т/га з вмістом в кожній 133 г перетравного протеїну і середньодобовому прирості кормових одиниць 85 кг/га, перетравного протеїну 11,1 кг/га/добу. В урожаї акумулювалось 80,7 ГДж/га ВЕ при коефіцієнті використання ФАР 1,44 %.
.Сумішка кормового вівса (2,5 млн./га) з люпином білим (0,400 млн./га) забезпечувала надходження зеленого корму з 21.06 по 10.07 при урожайності листостеблової маси 34,9 т/га, виході кормових одиниць 5,26 т/га і 0,884 т/га перетравного протеїну. За 70 днів вегетації в урожаї акумулювалось 117,3 ГДж/га ВЕ при використанні ФАР 1,76 %. Середньодобовий приріст кормових одиниць становив 75 кг/га, перетравного протеїну 12,6 кг/га/добу.
.Обґрунтовано доцільність одночасної сівби ранньовесняних сумішок, що забезпечували безперебійне надходження зеленого корму протягом 40 днів в період між першим і другим укосами багаторічних трав з виходом в середньому 4,39 т/га кормових одиниць і 0,644 т/га перетравного протеїну, що відповідно на 38,0 і 8,0 % більше в порівнянні з трьома строками сівби вико-вівсяної сумішки.
Коефіцієнт використання ФАР ранніми сумішками в середньому становив 1,66 %, проти 1,07 % при сівбі вико-вівсяної сумішки в три строки.
.Ранньо достигаючі сумішки ярих культур класифікуються, як проміжні посіви, після яких вирощується кукурудза на силос та кукурудза і сорго-суданковий гібрид з соєю на зелений корм.
Після збирання житньо-гірчичної сумішки вирощування ранньостиглих гібридів кукурудзи на силос при внесенні NРК отримували в другий декаді вересня урожайність 42,7 т/га з часткою качанів в молочно-воскової стиглості 40-42 %, вихід кормових одиниць 9,89 т/га з вмістом перетравного протеїну 50 г в кожній. Се-редньодобовий приріст кормових одиниць складав 117 кг/га, перетравного протеїну
6,0 кг/га. Коефіцієнт використання ФАР за період вегетації становив 2,5 %.
При вирощуванні середньоранніх гібридів кукурудзи одержували вихід з урожаю 9,98 т/га кормових одиниць з вмістом 67 г перетравного протеїну в кожній.
Сумішка сорго-суданкового гібрида з соєю синтезувала 6,21 т/га кормових одиниць з вмістом в кожній 79 г перетравного протеїну. Кукурудзяно-соєва сумішка за виходом кормових одиниць і перетравного протеїну поступалася сумішці сорго-суданкового гібрида з соєю відповідно на 50,0 і 41,3 %.
При сівбі кукурудзяно-соєвої сумішки після збирання вівса з викою ярою та редькою олійною одержували вихід 1,7 т/га кормових одиниць з вмістом в кожній 82 г перетравного протеїну.
.Вирощування двох урожаїв листостеблової маси із ранніх ярих агрофітоценозів в проміжних посівах і пізніх злаково-бобових, як основних, при конвеєрному виробництві зелених кормів сприяло збільшенню виробництва кормів, ефективному використанню агрокліматичних ресурсів, запобіганню деградації ґрунтового покриву, значному покращенню рециклінгу органічної речовини і біогенних елементів та збереженню родючості ґрунту.
Житньо-гірчична сумішка ранньовесняної сівби і післяукісний посів ранньостиглих гібридів кукурудзи на силос при внесенні NРКв сумі за два урожаї забезпечували вихід кормових одиниць 13,65 т/га, з вмістом перетравного протеїну 0,986 т/га, кукурудзяно-соєва сумішка на зелений корм 9,59 т/га кормових одиниць і 106 г перетравного протеїну в кожній, а сорго-суданковий гібрид з соєю відповідно 11,53 т/га і 101 г. За два урожаї в листостебловій масі акумулювалось 221,1 ГДж/га ВЕ при коефіцієнті використання ФАР 1,63 %.
При сівбі вико-вівсяної сумішки з редькою олійною і сорго-суданкового гібрида вихід кормових одиниць становив 7,22 т/га, перетравного протеїну 0,78 т/га, або був меншим відповідно на 37,4 і 33,4 %. В урожаї акумулювалось 159,3 ГДж/га ВЕ при використанні ФАР 1,15 %.
.В період між другим і третім укосами багаторічних трав упродовж 40-45 днів з 10.07 по 30.08 надходженню зеленого корму збалансованого за вмістом протеїну сприяла одночасна сівба в оптимальні строки ранньостиглих гібридів кукурудзи з редькою олійною, горохом кормовим і бобами кормовими та середньоранніх гібридів кукурудзи з соєю, люпином білим, викою озимою.
Сумішки ранньостиглих гібридів кукурудзи з густотою рослин 350 тис./га із ранніми зернобобовими: горохом кормовим (700 тис./га), бобами кормовими (300 тис./га) продукували у середньому урожайність листостеблової маси 39,6 т/га з виходом кормових одиниць 6,16 т/га з вмістом в кожній 106 г перетравного протеїну. В урожаї акумулювалось 126,2 ГДж/га ВЕ і 68,3 ГДж/га ОЕ, при коефіцієнті використання ФАР 1,82 %. Зелений корм використовується з 20.07 по 5.08.
Сумішки середньоранніх гібридів кукурудзи з пізніми зернобобовими: люпином білим (300 тис./га), соєю (300 тис./га) забезпечували надходження зеленого корму в період з 5 по 30.08, з урожайністю листостеблової маси 41,8 т/га, виходом кормових одиниць 6,56 т/га з вмістом в кожній 98 г перетравного протеїну. В урожаї акумулювалось 131,0 ГДж/га ВЕ, при коефіцієнті використання ФАР 1,63 %.
При конвеєрному виробництві зелених кормів із кукурудзяно-бобових сумішок середньодобовий приріст кормових одиниць в середньому становив 84 і 9,2 кг/га/добу перетравного протеїну.
.Обґрунтовано доцільність ефективного використання вегетаційного періоду після збирання кукурудзяно-бобових сумішок на зелений корм. Жито яре з гірчицею білою в післяукісних посівах після кукурудзяно-бобових сумішок забезпечує урожайність листостеблової маси 29,7 т/га при виході сухої речовини 5,43 т/га, кормових одиниць –,88 т/га, перетравного протеїну 0,688 т/га з використанням зеленого корму з 25.09 по 25.10. В урожаї листостеблової маси акумулюється 99,3 ГДж/га ВЕ при використанні ФАР 1,89 %.
В сумі за два урожаї листостеблової маси кукурудзяно-бобової сумішки і житньо-гірчичної при післяукісній сівбі одержали 12,08 т/га кормових одиниць і 1,53 т/га перетравного протеїну. В урожаї двох сумішок акумулюється 235,1 ГДж/га ВЕ при коефіцієнті використання ФАР 1,57 %.
В сумішці озимої пшениці з викою озимою акумулювалось в урожаї листостеблової маси 68,4 ГДж/га ВЕ, при коефіцієнті використання ФАР за осінній і весняний період 0,94 %.
. Встановлено, що модель конвеєрного виробництва зелених кормів, внаслідок збільшення різноманіття кормових культур з різночасно достигаючих однорічних агрофітоценозів забезпечує стале підвищення виробництва їх при більш ефективному використанні агрокліматичних ресурсів. У середньому з гектара орних земель однорічних сумішок одержали вихід кормових одиниць - 9,98 т/га, перетравного протеїну - 1,28 т/га, що відповідно на 21,7 та 28,2 % більше в порівняні із базовою моделлю. В урожаї листостеблової маси в запропонованій моделі акумулювалось в середньому 198,0 ГДж/га ВЕ в порівнянні з 164,2 ГДж/га в базовій. Коефіцієнт використання ФАР досліджуваними сумішками складав в середньому 1,32 %, проти 1,09 % в базовій.
. Розроблена модель конвеєрного виробництва зелених кормів на основі створення різночасно достигаючих агрофітоценозів ранніх і пізніх однорічних культур забезпечила надходження збалансованих за вмістом протеїну зелених кормів в міжукісні періоди багаторічних трав та в пізньоосінній період є суттєвим фактором інтенсифікації польового кормовиробництва.
. Енергетичний коефіцієнт і коефіцієнт енергетичної ефективності у житньо-гірчичної сумішки з післяукісним посівом сорго-суданкового гібрида з соєю становив відповідно 8,54 і 4,30, у кукурудзяно-бобових сумішок з післяукісним посівом жита ярого з гірчицею білою - 6,71 і 3,71. Умовно-чистий прибуток при вирощуванні двох урожаїв із цих сумішок був найвищим і становив відповідно 3178 і 3691 грн./га, при рівні рентабельності 77,0 і 252,5 %.
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
В умовах правобережного Лісостепу України впровадження різночасно достигаючих ранніх і пізніх агрофітоценозів однорічних культур при одночасній сівбі в оптимальні строки гарантує стале конвеєрне виробництво збалансованих за вмістом протеїну зелених кормів і є основним фактором інтенсифікації польового кормовиробництва.
. Для конвеєрного виробництва між першим і другим укосами багаторічних трав протягом 35-40 днів застосовувати одночасну сівбу сумішок в оптимальні строки: жито яре з нормою висіву 3,0 млн./га з гірчицею білою 1,5 млн./га; овес зернових сортів з нормою висіву 2,5 і редькою олійною 1,5, вики ярої, або гороху кормового 0,5, або 0,350 млн./га; вівса кормових сортів 2,5, люпину білого, або вики озимої 0,4 і 0,5 млн./га.
Застосовувати внесення мінеральних добрив у дозі NРК. Після їх використання на зелений корм висівати ранньостиглі гібриди кукурудзи в одновидових, або в змішаних посівах з соєю, а також сорго-суданковий гібрид з соєю.
. Між другим і третім укосами багаторічних трав протягом 40-45 днів використовувати послідовно сумішки кукурудзи із різночасно достигаючими зернобобовими культурами з густотою (тис./га): кукурудзи 350, кормових бобів - 300, або гороху кормового - 700, люпину білого-300, або вики озимої –,0, сої –.
Під кукурудзяно-бобові сумішки вносити мінеральні добрива NРК. Після їх використання на зелений корм висівати сумішки жита ярого з гірчицею білою. Зелений корм з цих сумішок використовувати в пізньоосінній період.
CПИСОК ОСНОВНИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.Статті у фахових виданнях
.Мережко М.М., Пшеничний А.С., Гетман Н.Я. Фотосинтетична продуктив-ність кукурудзи на силос при запрограмованих урожаях // Вісник с.-г. науки. –. - № 9. - С.55-56 (Проведення досліджень, обробка одержаних даних).
.Квітко Г.П, Панасюк Я.Я., Гетман Н.Я. та ін. Хімічний склад надземної маси кормових культур та її поживна цінність залежно від удобрення // Корми і кормовиробництво.- К.:Урожай,1979. - Вип.8. - С.11-15 (Проведення досліджень, обробка одержаних даних).
3.Бабич А.А., Квитко Г.П., Гетман Н.Я. Эффективнее использовать семенной материал // Кормопроизводство. - 1987. - №3. - С.40-42 (Проведение исследований, анализ полученных данных).
.Бабич А.А., Квитко Г.П., Беличенко Д.П., Гетман Н.Я. Продуктивность кормового овса Зеленый в смеси с бобовыми в системе зеленого конвейера // Корма и кормопроизводство. - К.:Урожай,1987. - Вып.23. - С.36-42 (Проведение исследований, анализ полученных данных).
.Гетман Н.Я. Формирование урожая зеленой массы кукурузы в поукосных посевах после яровой ржи // Корма и кормопроизводство.- К.:Урожай,1988.- Вып.25. - С.10-13.
.Квитко Г.П., Гетман Н.Я. Кукурузно-бобовые смеси в зеленом конвейере Лесостепи Украинской ССР // Корма и кормопроизводство. –К.: Урожай,1988. –Вып.26. –С.11-14 (Проведение исследований, анализ полученных данных, написание статьи).
.Гетман Н.Я. Продуктивность поукосных посевов // Кукуруза и сорго. –.- №4. –С.20-21.
.Гетман Н.Я.Пайза у зеленому конвеєрі // Тваринництво України. –. - №4.- С.21
.Гетман Н.Я. Особливості росту і розвитку жита ярого в сумісних посівах // Корми і кормовиробництво. –К.:Урожай,1992. –Вип.34. –С.21-23.
.Беліченко Д.П., Квітко Г.П., Гетман Н.Я., Гуцаленко В.Д., Пачевський А.М. Однорічні культури в багатокомпонентних сумішках // Тваринництво України. –. - №6. –С.24-25 (Проведення досліджень, обробка та аналіз одержаних даних, написання статті).
.Гетман Н.Я. Ефективність використання сумішок однорічних культур у системі зеленого конвеєра // Корми і кормовиробництво. - К.: Урожай, –. –Вип.37. –С.8-11.
12.Гетман Н.Я. Норми висіву, способи посіву та продуктивність пайзи в центральному Лісостепу України // Вісник аграрної науки. –. - №2. –С.68-7 0.
. Квітко Г.П., Бугайов В.Д., Гетман Н.Я. Резерв кормового білка // Тваринництво України. –. - №1. –С.27-28 (Проведення досліджень, обробка та аналіз одержаних даних, написання статті).
.Гетман Н.Я. Продуктивність пізньодозріваючих сумішок ярих культур у системі зеленого конвеєра // Вінницького ДАУ. –Вінниця,2001. –Вип.9. –С.83-88.
. Квітко Г.П., Гетман Н.Я. Ефективність вирощування багатокомпонентних сумішок однорічних культур в системі зеленого конвеєра центрального Лісостепу //Корми і кормовиробництво. –К.: Аграрна наука,.2001. –Вип.47. –С.155-156 (Проведення досліджень, обробка та аналіз одержаних даних, написання статті).
.Гетман Н.Я. Ефективність використання агрометеорологічних ресурсів сумішками ранніх ярих культур в системі зеленого конвеєра // Корми і кормовиробництво. –К.: Аграрна наука,2002. –Вип.48. –С.35-39.
.Квітко Г.П., Гетман Н.Я. Агробіологічне обґрунтування ефективного використання ріллі при виробництві кормів в системі зеленого конвеєра правобережного Лісостепу // Вінницького ДАУ. –Вінниця. –. –Вип.12. –С.68-71 (Проведення досліджень, обробка та аналіз одержаних даних, написання статті).
. Гетман Н.Я. Комплексна оцінка змішаних агроценозів однорічних культур при конвеєрному виробництві кормів у центральному Лісостепу України // Корми і кормовиробництво. –Вінниця:Тезис,2003. –Вип.50. –С.21-27.
.Прокопенко Л.С., Палац О.Ю., Гетман Н.Я. Особливості динаміки хімічного складу при силосуванні сумішок злакових, бобових і капустяних культур // Корми і кормовиробництво. –Вінниця:Тезис,2003. - Вип.50. –С.149-154 (Проведення досліджень, обробка та аналіз одержаних даних, написання статті).
.Гетман Н.Я. Наукове обґрунтування і розробка технологічних заходів підвищення продуктивності та кормової цінності сумішок однорічних культур у системі зеленого конвеєра центрального Лісостепу // Вісник аграрної науки. –. –Спецвипуск. –С.27-29.
.Гетман Н.Я. Ефективність використання ФАР сумішками однорічних кормових культур в зеленому конвеєрі Лісостепу // Корми і кормовиробництво. –Вінниця:Тезис,2003. –Вип.51. –С.81-84.
. Квітко Г.П., Гетман Н.Я. Азотфіксуюча спроможність та збагачення ґрунту азотом залежно від років життя люцерни посівної в умовах Лісостепу // Корми і кормовиробництво. –Вінниця:Тезис,2003. –Вип.51. –С.54-57 (Проведення дослід-жень, обробка та аналіз одержаних даних, написання статті).
23.Квітко Г.П., Гетман Н.Я. Агробіологічна ефективність житньо-гірчичної сумішки в проміжних посівах сировинного конвеєра центрального Лісостепу України // Корми і кормовиробництво. –Вінниця:Тезис,2004. –Вип. 52. –С.38-44 (Проведення досліджень, обробка та аналіз одержаних даних, написання статті).
.Петриченко В.Ф., Гетман Н.Я. Ефективність використання агрометео-рологічних ресурсів різночасно достигаючими сумішками ранніх ярих культур при конвеєрному виробництві зелених кормів в Лісостепу // Корми і кормовиробництво. –Вінниця:Тезис,2006. –Вип. 56. –С.3-7 (Проведення досліджень, обробка та аналіз одержаних даних, написання статті).
.Гетман Н.Я. Кормова продуктивність пізніх ярих культур в конвеєрному виробництві кормів // Корми і кормовиробництво. –Вінниця:Тезис,2006. – Вип.57. –С.105-111.
2.Авторські свідоцтва
. А.с. №342 на сорт рослин жито яре “Веснянка”, 1997 / Г.П. Квітко, В.Д. Бугайов, А.О.Бабич, Л.С. Прокопенко, Н.Я. Гетман (Україна) . - № 341305;Заявка 16.11.93 –с (Проведення досліджень, обробка та аналіз одержаних даних).
3. Статті в книгах, збірниках і журналах
.Квитко Г.П., Гетман Н.Я. Многокомпонентные смеси однолетних культур //Рабочая тетрадь по кормопроизводству. - К.:Урожай,1987. - С.55-61 (Проведение исследований, анализ полученных данных).
. Квитко Г.П., Гетман Н.Я., Медведь С.П. Эффективность смешанных посевов кормовых культур в Лесостепной зоне Украины // Резервы увеличения производства растительного белка. –М. –. - №45. –С.99-105 (Проведение исследований, анализ полученных данных, написание статьи). 29.Гетман Н.Я. Пайза // Земля і люди. –. - №5. –С.15
.Петриченко В.Ф., Гетман Н.Я. Повышение белковой продуктивности смесей однолетних культур в системе конвейерного производства кормов в Правобережной Лесостепи Украины // Проблемы дефицита белка и пути его преодоления. –Минск: Беларусская наука,2006. –С.259-264 (Проведение исследований, анализ полученных данных, написание статьи).
4. Методичні рекомендації, в розробці яких безпосередню участь брав автор
.Бабич А.А., Квитко Г.П., Гудыма В.И., Беличенко Д.П., Подпалый И.Ф., Прокопенко Л.С., Когут В.Ф., Васюра С.А., Гетман Н.Я. Рекомендации по технологии возделывания кормовых культур в промежуточных посевах в Украинской ССР и Молдавской ССР. –М.: ВО Агропромиздат,1987 . – 23с. (Проведення досліджень, обробка та аналіз одержаних даних).
.Гетман Н.Я. Ранньодозріваючі сумішки однорічних культур в зеленому конвеєрі // Регіональний центр наукового забезпечення –виробництву. - Вінниця,2000. –С.66.
.Гетман Н.Я. Однорічні кормові культури // Рекомендації по виробництву продукції рослинництва і кормів у агроформуваннях Вінницької області. –Вінниця,2002. –С.30.
.Гетман Н.Я. Зелений конвеєр // Рекомендації по виробництву продукції рослинництва і кормів у агроформуваннях Вінницької області. –Вінниця,2002. –С.31.
.Макаренко П.С., Кулик М.Ф., Савченко Ю.І.,Рудницький Б.О., Липовий В.Г., Гетман Н.Я. та ін. Кормовиробництво: Кормосумішки // Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Полісся і західного регіону України. –К.: Урожай,2004. –С.210-214 (Проведення досліджень, обробка та аналіз одержаних даних, написання статті).
4. Тези доповідей
36.Гетман Н.Я. Энергосберегающая технология выращивания кукурузы в поукосных посевах. // Энергосберегающие технологии производства, заготовки и хранения кормов: Труды Респ. науч.- техн. конф. –Винница. –. –С.4-5.
.Гетман Н.Я. Многокомпонентные смеси однолетних культур –допол-нительный источник кормового белка // Современные аспекты решения проблемы увеличения ресурсов и повышения эффективности использования растительного белка: Тезисы .докл. Всесоюз. симп. –Винница. –.- С.119.
.Гетман Н.Я. Ефективність використання ранніх ї післяукісних сумішок однорічних культур в системі зеленого конвеєра // Корми і кормовий білок: Матеріали Першої Всеукр. (міжнар. конф.) 16-17 листопада 1994 р. –Вінниця. – 1994. –С.209-210.
.Гетман Н.Я. Ефективність використання жита ярого в системі зеленого конвеєра // Україна в світових земельних, продовольчих, кормових ресурсах і економічних відносинах: Матеріали Міжнар. конф. –Вінниця,1995. –С.461
.Бугайов В.Д., Квитко Г.П., Гетман Н.Я. Рожь яровая зеленоукосная (сорт Тетянка) - новая кормовая культура. –Винницкий госуд. центр. науч.- техн. и эконом. информ.- Информ. Листок. - № 06. –. –с (Проведение исследований, анализ полученных данных, написание статьи).
Гетман Н.Я. Многокомпонентные смеси однолетних культур в системе зеленого конвейера / Винницкий госуд. центр. науч.-техн. и эконом. информ. –Информ. листок. –Винница. –. - № 05. –. –с.
АНОТАЦІЯ
Гетман Н.Я. Агробіологічне обґрунтування технологічних прийомів підвищення продуктивності однорічних агрофітоценозів для конвеєрного виробництва зелених кормів в правобережному Лісостепу України. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12 –кормовиробництво і луківництво. –Вінницький державний аграрний університет, Інститут кормів УААН, Вінниця 2007.
У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано і практично реалізовано шляхи удосконалення конвеєрного виробництва зелених кормів за рахунок створення різночасно достигаючих однорічних агрофітоценозів із ранніх і пізніх ярих культур.
Розроблені агрофітоценози ранніх ярих злакових, зернобобових і капустяних культур для конвеєрного виробництва кормів в період між першим і другим укосами багаторічних трав упродовж 35-40 днів.
Розроблені і апробовані агрофітоценози пізніх ярих культур кукурудзи, суданської трави, пайзи з різночасно достигаючими зернобобовими для виробництва зелених кормів в період між другим і третім укосами багаторічних трав.
Експериментально доведена агробіологічна і біоенергетична та економічна ефективність використання орних земель шляхом сівби пізніх ярих із високобілковими культурами після використання агрофітоценозів ранніх ярих, а також одержання двох урожаїв шляхом сівби жита ярого з гірчицею білою після збирання кукурудзяно-бобових сумішок весняної сівби.
Ключові слова: конвеєрне виробництво кормів, однорічні агрофітоценози, кормова продуктивність, поживність корму, валова і обмінна енергія, кормова одиниця, перетравний протеїн.
АННОТАЦИЯ
Гетман Н.Я. Агробиологическое обоснование технологических приёмов повышения продуктивности однолетних агрофитоценозов для конвейерного производства зеленых кормов в правобережной Лесостепи Украины. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.12 –кормопроизводство и луговодство. –Винницкий государственный аграрный университет, Институт кормов УААН, Винница,2007.
В диссертационной работе теоретически обосновано и практически реализовано пути усовершенствования конвейерного производства кормов на основе создания разновременно созревающих агрофитоценозов ранних и поздних яровых злаковых, зернобобовых и капустных культур.
Научно обоснованы оптимизованные нормы высева ранних яровых злаковых, зернобобовых и капустных культур для производства зеленых кормов в период между первым и вторым укосами многолетних трав на протяжении 35-40 дней.
Изучены закономерности изменения ботанического состава, кормовой продуктивности и качества корма разновременно созревающих смесей ранних яровых культур в зависимости от видового состава и норм высева компонентов в смесях.
Установлены параметры использования зональных агрометеоролических ресурсов разновременно созревающими агрофитоценозами при конвейерном производстве кормов. Экспериментально доведена агробиологическая, биоэнергетическая и экономическая целесообразность выращивания второго урожая листостебельной массы кукурузы и сорго-суданкового гибрида, пайзы с зернобобовыми культурами после использования смесей ранних яровых в системе конвейерного производства кормов.
На основании экспериментальных данных разработаны оптимизированные агрофитоценозы поздних яровых злаковых культур кукурузы, пайзы с разновременно созревающими зернобобовыми культурами для использования полноценных кормов в период между вторым и третьим укосами многолетних трав на протяжении 40-45 дней.
Установлена биоэнергетическая и экономическая эффективность выращивания второго урожая листостебельной массы смеси ржи яровой с горчицей белой, которая используется в конвейерном производстве в позднеосенний период на протяжении 30-40 дней.
Многолетние исследования на основе объективной методологической оценки кормовой продуктивности однолетних агрофитоценозов позволило разработать усовершенствованную технологическую модель конвейерного производства кормов, которая обеспечивает выход 9,98 т/га кормовых единиц и 12,17 т/га энергопро-теиновых единиц, что соответственно на 21,7 и 25,6 % больше в сравнении с базовой.
Ключевые слова: конвейерное производство кормов, однолетние агрофитоценозы, кормовая продуктивность, питательность корма, валовая энергия, обменная энергия, кормовая единица, переваримый протеин.
ANNOTATION
Hetman N.Y. Agrobiological substantiation of technological techniques of the increase of annual agrophytocenosis productivity in conveyor production of green fodders in the Right-bank Forest-Steppe of Ukraine
Thesis for scientific degree of a Doctor of Agricultural Sciences in the specialty 06.01.12 – feed prjduction and grass cultivation/ - Vinnitsa State Agrarian University, Feed Research Institute, Vinnisa 2007.
Ways of the increase of conveyor production of green feed due to creation of annual agrophytocenosis, which mature at different times, from early and late spring crops are theoretically substantiated and improved in the thesis.
Optimized agrophytocenosis of early spring cereal, grain legume and cabbage crops for fodder conveyor production during the period between the first and the second mow of perennial grasses for 35-40 days are carried out.
Agrobiological and bioenergetic economic efficacy of utilization of arable lands by sowing late spring crops together with high protein crops alter the use of agrophytocenosis of early spring crops as well as obtaining of two yields by means of sowing spring rye together with mustard after harvesting maize-legume mixtures sown in spring is experimentally proved.
The model of folder prefarming crop rotation for conveyor production of green fodders with the effective use of agrophytocenosis of early and late spring crops which mature at different is worked out. Their expediency is proved by high indices of bioenergetic and economic efficacy.
Key words: conveyor production of fodders, annual agrophytocenosis, fodder productivity, fodder nutritious value, gross and exchange energy, fodder unit, digestible protein.