Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
31. Разрізнення понять Термїн та Провесїоналїзм
Терміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і под. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
Професіоналізми — це слова або вислови, притаманні мові людей певної професійної групи. Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни — це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка — платіжне доручення; вишка — вища математика, пара — дві академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Вони можуть бути незрозумілі людям, які не належать до певної професії, пор.: бобик, бублик у мові водіїв.
32.Особливості вживання назв посад і наукових звань у професійному мовленні
Багато іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією, посадою, званням тощо, не мають паралельних форм жіночого роду, наприклад, такі, як адвокат, гід, маркетолог, менеджер, мер, муляр, міністр, нотаріус, прокурор, тренер, хірург, мікробіолог, педіатр. Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок. Якщо іменник чоловічого роду вживається на позначення жінки й ім'я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і присудок ставляться у формі чоловічого роду: Мій опонент захворів; Доповідач навів цікаві факти. Сполучення на зразок доцент Максимишина, терапевт Соколова вимагають, щоб присудок мав форму жіночого роду.
33.Види синонімів,особливості використання синонімів у професійному мовленні.
Види синонімів:
Морфологічні синоніми-Це варіанти форм слів на позначення того самого поняття: гуляє — гуля, співає — співа, літає — літа, питає — пита, стрибає — стриба, лунає — луна.
Синтаксичні синоніми-Різні синтаксичні конструкції, вживані для вираження тієї самої думки. Напр.: Замість того, щоб критикувати інших, візьми та й зроби сам. — Замість критикувати інших, візьми та й зроби сам.
Словотвірна синонімія-Наявність префіксально-суфіксальних утворень, наділених різними семантико — стилістичними відтінками: писав, написав, понаписував, пописав; темніти — темнішати, біліти — білішати; їсти, їстки, їстоньки;
Фонетичні синоніми-Фонетичні синоніми, точніше, дублети — різні форми того самого слова, що з'являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності протетичних (приставних) приголосних або голосних: імення — ймення, іти — йти, учитель — вчитель, уже — вже, узяти — взяти, імла — мла, іржа — ржа.
Володіти синонімічним багатством мови значить уміти:
- уникнути малозрозумілого, особливо іншомовного, слова;
- уникнути повторення того самого слова;
- знайти слово з певним забарвленням, відтінком у значенні;
- відшукати найвлучніше слово;
- якнайточніше висловити свою думку.
34.Особливості усної та письмової форм професійного мовлення. Порівняльна характеристика.
Усне мовлення — це слухове сприймання певної інформації. За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо. В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми тощо. Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто — неповні.В усному мовленні широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності. Важлива ознака усного мовлення — це простота і природність. Звичайна сфера застосування усного мовлення — бесіда, розмова.
Писемне мовлення —це універсальний засіб спілкування людей. Писемне мовлення спирається на усне і є вторинним. У писемному мовленні точніший добір лексики. Тут вживаються різні терміни, професійна й загальновживана лексика тощо. Не вживаються нелітературні слова, територіальні.
Писемне мовлення передається не лише словами й літерами, а й графічними знаками, схемами, таблицями, малюнками тощо. У писемному мовленні форма викладу залежить від того, про який стильовий різновид йдеться.
35.Структура наукової роботи. Вимоги до оформлення титульної сторінки реферату та курсової роботі
Структура:
Вступ-поданно обструктування актуальності дослідження,визначено предмет,межу завдання,теоретичне та практичне значення роботи,подана коротка характеристика структури і змісту роботи,зазначено назви розділів.Всі дієслова у вступі в майбутньому часі,Використовуємо займенник МИ.
Основна частина:Тут представлено методику і техніку дослідження.У кінці кожного розділу пишуться висновки наведено результати. У першому розділі подано праці дослідників які все працювали над нашою темою. Представлено теоретичний матеріал. У другому розділі подано загальну методику проведення дослідження.
Висновок-Займає 25% роботи. У висновках показуємо як нам вдалося виконати завдання ,які було поставлено у вступі. Підсумуємо,що було використано,чого досягли. Всі дієслова у минулому часі.
Оформлення: Титульний лист є першим листом роботи і містить загальні відомості про неї. На титульному аркуші зверху вказується назва вищого навчального закладу та кафедри , де виконана робота . У середині аркуша великим шрифтом прописними літерами розташовується назва роботи , в дужках вказується , на прикладі якого підприємства , установи , структурного підрозділу вона виконана . У нижній частині титульного листа вказуються прізвище та ініціали студента , найменування навчальної дисципліни , курс , спеціальність , група ; нижче прізвище , ініціали вчений ступінь , вчене звання (посада) наукового керівника. Внизу титульного листа зазначається місце і рік виконання роботи.
Використовують стандартний шрифт Times New Roman розміром 14. Текст необхідно друкувати на текстовому полі сторінки розміром 170 х 257 мм, залишаючи відповідно поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 20 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.
36. Особливості творення форм звертання в укр.мові
В українській мові звертання обов'язково виражається кличним відмінком іменника. Використання у звертаннях форм називного відмінка (що властиве російській мові) для української мови є ненормативним. Наведемо основні правила творення кличного відмінка іменників.
Кличний відмінок іменників І відміни
Іменники твердої групи утворюють кличну форму за допомогою закінчення -о: колего, мамо, донечко.
Іменники м'якої групи у кличній формі мають закінчення -е (-є): нене, закрійнице.Закінчення -ю утворює кличний відмінок іменників м'якої групи, що означають жіночі пестливі імена та назви жінок: Галю, Таню, Марусю, бабусю, тітусю.
Кличний відмінок іменників ІІ відміни
Закінчення -у мають:
а) іменники твердої групи (зокрема із суфіксами -ик-, -ок-, -к-): братику, хлопчику, синку, батьку, внучку, Петрику, Івасику;
б) іншомовні імена з основою на г, к, ж: Джеку, Жаку, Ніку, Алі-ку, Гайку, Олегу, Майку, Людвігу, Генріху, Фрідріху;
Закінчення -ю виступає у іменників м'якої групи: вихователю, дідусю, Віталію, Геннадію, Костю, Олесю, Ігорю.
Закінчення -е мають:
а) безсуфіксні іменники твердої групи: брате, голубе, куме, парубче, друже, пастуше, Іване
б) іменники твердої групи із суфіксами -ист-, -іст-, -ор-, -тор-, -атор -: радисте, альпіністе, професоре, директоре, ректоре,;
в) іменники м'якої групи із суфіксом -ець-: молодче, хлопче;
37. Паронім. Небезпека використання паронімів у проф..мові.
Пароніми – це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект, адрес – адреса, професійний – професіональний, континент – контингент, особистий – особовий).
Явище паронімії – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований – той, що базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат – уповноважений колективу чи держави).
38.Освовні принципи роботи с науково-технічною інформацією(конспект,тези,реферат анотація). Призначення,вимоги до оформлення.
Конспект-стислий письмовий виклад змісту лекції ,або промови. Конспект буває:вільний(своїми словами),комбінований(комбінація вільного і текстуального),текстуальний(основний зміст передається словами або висловами х тексту.
Реферат-це доповідь на певну тему,яка охоплює огляд відповідних джерел. Це стислий виклад змісту наукової праці або статті.Мета:передач головного змісту джерела або основних поглядів на якусь проблему за матеріалами кількох джерел Етапи написання реферату:вибір темі добирання джерела,складання плану,конспектування джерел,систематизація законспектованої инфи за планом,написання тексту.Обсяг 10-15 сторинок.
Наукова стаття-це твір наукового або публіцистичного характеру невеликого обсягу ,в якому описані кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження,обґрунтовано способи їх отримання,а також накреслено перспективи наступних напрацювань. Етапи:анотація,ключові слова які використанні у статті,вступ,основна частина,висновки,список використаної літератури.Обсяг від 6 до 24 торінок.
39-Цитати та посилання. Призначення,вимоги до оформлення в наукових роботах.
Цитата- невеликий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору. Використовується іншою особою у своїй праці з обов'язковим посиланням на автора і джерело цитування з метою підтвердити чи розширити власне твердження. Джерелом цитування обов'язково має слугувати цитоване видання, а не твір, у якому потрібне висловлювання наводиться як цитата. Вимоги:Текст цитати полягає в лапки і наводиться в тій граматичній формі, в якій він даний в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не укладаються в лапки. Якщо цитата повністю відтворює пропозицію цитованого тексту, то вона починається з великої літери у всіх випадках, крім одного - коли ця цитата являє собою частину пропозиції автора дисертаційної роботи.
Посилання-посилання у паперових і електронних документах -- уривок, витяг з якого-небудь твору, на який посилаються у викладі, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Посилання в тексті на номер малюнка, таблиці, сторінки, глави пишуть скорочено і без значка «№», наприклад: рис.3, табл.4, с.34, гл.2. Якщо зазначені слова не супроводжуються порядковим номером, то їх слід писати повністю, без скорочень, наприклад: «з таблиці видно, що ... >>
40.Форми та види перекладу.
Види науково-технічного перекладу:
Вільний переклад - розуміння і передача загального змісту тексту. Цей вид перекладу вживається в формі перекладу-конспекту, реферату, анотації тощо. Крім знання граматики і лексики він потребує певного обсягу знань з науки і техніки.
Дослівний переклад-розкриває зміст кожного речення і допомагає вірно зрозуміти його. При дослівному перекладі перекладене речення має ту саму структуру і порядок слів, як і відповідне англійське речення. Але дослівний переклад не може бути адекватним перекладом.
Адекватний переклад-передає точний зміст тексту із всіма відтінками і особливостями стилю у відповідності до норм рідної мови.
Форми перекладу:
усний (послідовний і синхронний, з аркуша),
письмовий,
опосередкований (здійснений не з оригіналу, мовою якого перекладач не володіє, а з посередника — перекладу цього тексту на третю мову),
авторизований — переклад, переглянутий і схвалений автором або зроблений за згодою автора,
автоматичний (машинний)
41.Основні елементи наукової роботи.
Наукова стаття-це твір наукового або публіцистичного характеру невеликого обсягу ,в якому описані кінцеві або проміжні результати проведеного дослідження,обґрунтовано способи їх отримання,а також накреслено перспективи наступних напрацювань. Етапи:анотація,ключові слова які використанні у статті,вступ,основна частина,висновки,список використаної літератури. Обсяг від 6 до 24 сторінок.
42.Способи творення імен по батькові в укр.мові.
Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -ович: Михайло — Михайлович, Василь — Васильович, Юрій — Юрійович, Ігор — Ігорович.
Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Лука — Лукич (і Лукович), Сава — Савич (і Савович), Кузьма — Кузьмич (і Кузьмович), Хома — Хомич (і Хомович), Яків — Якович, Ілля — Ілліч.
Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн(а): Михайло — Михайлівна, Юрій — Юріївна (Юрій+івна), Георгій — Георгіївна, Ілля — Іллівна.
З відхиленням від цього правила творяться лише такі імена по батькові: Яків — Яківна, Григорій — Григорівна, Микола — Миколаївна (і рідко — Миколівна).
43.Особливості відмінювання чоловічих та жіночих прізвищ в укр.мові.
Українські та інші слов'янські прізвища, що мають закінчення І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища із закінченнями ІІ відміни - за зразком відмінювання іменників ІІ відміни.
Жіночі прізвища на приголосний та -о не відмінюються.
ВІДМІНОК ОДНИНА
НАЗИВНИЙ Василевськ-ий Кобилянськ-а
РОДОВИЙ Василевськ-ого Кобилянськ-ої
ДАВАЛЬНИЙ Василевськ-ому Кобилянськ-ій
ЗНАХІДНИЙ Василевськ-ого Кобилянськ-у
ОРУДНИЙ Василевськ-им Кобилянськ-ою
МІСЦЕВИЙ (на)Василевськ-ому(-ім) (на) Кобилянськ-ій
КЛИЧНИЙ Василевськ-ий Кобилянськ-а
Чоловічі прізвища пикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюються за таким зразком:
ВІДМІНОК ОДНИНА
НАЗИВНИЙ Ковалів-Ж Прокопів-Ж
РОДОВИЙ Ковалев-а(-лів-а) Прокопов-а(-пів-а) ДАВАЛЬНИЙ Ковалев-у(-лів-у) Прокопов-у(-пів-у) ЗНАХІДНИЙ Ковалев-а(-лів-а) Прокопов-а(-пів-а) ОРУДНИЙ Ковалев-им(-лів-им) Прокопов-им(-пів-им) МІСЦЕВИЙ (на) Ковалев-і,-у (на) Прокопов-і,-у
КЛИЧНИЙ Ковалев-е Прокопов-е
44. Вимоги до оформлення списку джерел у наукових роботах.
Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Джерела можна розмішувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
1. Список включає цитовану, згадувану та вивчену автором літературу.
2. Зміст списку визначається автором роботи. Особлива увага приділяється відображенню літератури останніх 3-5 років, як показник інформованості автора про сучасний стан досліджуваної теми.
3. При оформленні бібліографічного списку доцільно його назвати «Список використаної літератури».
4. Список відображає всі види документів незалежно від форми (способу) їх представлення та носія (друковані матеріали, географічні карти, електронні носії, інформація віддаленого доступу тощо).
5. При складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел:
алфавітна;хронологічна;систематична;нумераційна (в порядку першого згадування публікацій у тексті роботи).
6. Вказані у списку публікації подають в наступному порядку:
роботи вітчизняних та іноземних авторів, надрукованих російською та українською мовами в загальному алфавіті, з урахуванням транскрипції написання;
твори вітчизняних та іноземних авторів іноземними мовами, спочатку латинський алфавіт, потім східні мови, якщо є;
інформація online;
статистичні матеріали.
45. Найуживаніші риторичні засоби публічних виступів.
Залежно від змісту, призначення, форми чи способу виголошення, а також обставин публічний виступ поділяється на такі жанри, як доповідь, промова, бесіда, лекція, репортаж.
Доповідь містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання проблем. Максимальний результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознацомлені з текстомдоповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргументованої критики, посутніх доповнень і плідно вираженого рішення.
Промова- це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впліву на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця.
Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер.
Репорта́ж — повідомлення в періодичних виданнях, радіо- і телепередачах про важливі події суспільного життя, а також мистецької та літературної дійсності, матеріал з місця подій.
46.Технічні вимоги до оформлення наукової роботи
пaпip – A4; поля: нижнє, верхнє та праве – 2 см, ліве – 3 см; текстовий редактор: Microsoft Word ; шрифт набору: Times New Roman, 14 пт; інтервал між рядками полуторний; текст набирається без переносів, на всю ширину сторінки.
Кожен розділ починається з нової сторінки. У розділах подають: огляд літератури за темою і вибір конкретних напрямків дослідження; експериментальну частину і методику досліджень; проведені теоретичні або експериментальні дослідження; аналіз і узагальнення результатів дослідження.
Після викладення основної частини роботи формулюються висновки. У “Висновках” узагальнюють і викладають найважливіші наукові та практичні результати, з формулюванням роз’язаної наукової проблеми та значення її для науки і практики.
47.Стаття як самостійний науковий твір.
Наукова стаття - один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого, накреслюються перспективи подальших напрацювань. У ній поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми. У тексті статті робляться покликання на використану літературу. Обсяг наукової статті - 6-22 сторінки, тобто 0, 35-1 др. арк. (10-40 тисяч знаків).
Необхідними елементами мають бути:
Постановка проблеми у загальному вигляді, її зв'язок з науковими чи практичними завданнями;
Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення певної проблеми і на які спирається автор;
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;
Формулювання мети статті (постановка завдання);
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів;
Висновки цього дослідження;
48. Розрізнення понять Переклад та Перекладення.Форми та види перекладу.
Пере́клад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми.
Перекладання-це дія,тобто сам процесс формування перекладу с оригіналу.
Форми перекладу:
усний (послідовний і синхронний, з аркуша),
письмовий,опосередкований (здійснений не з оригіналу, мовою якого перекладач не володіє, а з посередника — перекладу цього тексту на третю мову),авторизований — переклад, переглянутий і схвалений автором або зроблений за згодою автора,автоматичний (машинний)
Види перекладу:
Усний переклад- це поняття, що поєднує усі види перекладу, що припускають усне оформлення, у тому числі такі самостійні види перекладу, як послідовний, синхронний та переклад з листа. Усний переклад завжди здійснюється в ситуації мовного спілкування -прямого (усний послідовний переклад) і звукового - через навушники(синхронний переклад). Усний переклад вимагає додаткових навичокпсихічної стійкості і фізичної витривалості (stamina).
Письмовий переклад - це вид перекладу, в якому першотвір і друготвір у процесі перекладу виступають у вигляді письмово зафіксованих текстів, тобто це перевираження письмового тексту, створеного однією мовою, у письмовий текст іншою мовою. Адже переклад - не тільки нова інтерпретація оригіналу; він представляє оригінальний текст по-новому, вводить його в іншу культурну систему, якій властиві інші орієнтири й точки відліку на осях координат. Тай самий переклад живе в цій новій системі координат абсолютно самостійним життям, яке не завжди схоже на життя оригіналу.