Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Для успішної діяльності банків у конкурентному середовищі треба постійно нарощувати обсяги активних операцій, оскільки тільки вони забезпечують отримання прибут ку, а отже, і зростання капіталу банку. Водночас власних коштів банку замало для розширення кредитних вкладень, проведення операцій на фондовому фінансовому та валютних ринках. Майже всю потребу в грошових ресурсах банки покривають за рахунок залучених коштів. Традиційно найбільша частка в структурі залучених коштів припадає на депозити. Операції із залучення банком коштів на депозит — це так звані пасивні депозитні операції.
Депозитна операція може давати банку прибуток за умови, що її здійснено як активну, тобто як операцію з розміщення банком коштів на депозит. Отже, депозитом вважають залучені або розміщені кошти на визначених угодою умовах повернення з виплатою (або сплатою) процентів чи на безпроцентній основі.
Депозитні операції є суто банківськими операціями, причому дуже поширеними.
Бухгалтерський облік депозитних операцій ґрунтується на загальновживаних у міжнародній практиці принципах: безперервності діяльності; обережності; поділу звітних періодів; датування операції; окремого відображення активів і пасивів; переваги змісту над формою; оцінювання активів і пасивів. Він здійснюється за правилами, викладеними в «Інструкції бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України», що затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.99 за № 418.
Як і в обліку кредитних операцій, депозит ураховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до моменту погашення.
Безпосередньо облік номіналу депозиту залежить від методу виплати процентів:
У разі застосування методу «за період» проценти можуть сплачуватися періодично або в кінці терміну, визначеного депозитною угодою.
За умовами договору під час сплати процентів методом «за період» на дату залучення коштів здійснюється таке бухгалтерське проведення:
Д-т поточного рахунка, кореспондентського рахунка, каси
К-т рахунка «Депозити».
Коли застосовується метод «на період», проценти виплачуються в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом. Отже, номінал депозиту перевищуватиме суму, отриману від депонента (власника депозиту) на суму сплачених авансом процентів. У такому разі окремо обліковується номінал депозиту та сплачені авансом проценти:
Д-т рахунка 1001 (2600, 1200) каси (поточного рахунка, кореспондентського рахунка) — на суму отриманих коштів, тобто на суму номіналу депозиту з відрахуванням процентів
Д-т рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів» (на суму сплачених авансом процентів)
К-т рахунка «Депозити» (на суму номіналу).
Кошти на депозит залучаються за процентною ставкою, яка зазначається в депозитній угоді. Для обчислення суми нарахованих процентів банки використовують, як правило, номінальну або фактичну процентну ставку.
За номінальною процентною ставкою сума депозиту, що капіталізується (нарощується), обчислюється за допомогою простого процента. За фактичною процентною ставкою визначається реальний відносний дохід, який обчислюється в цілому за певний період з урахуванням отриманих раніше процентів.
Отже, сума процентів визначається застосуванням номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів.
Незалежно від методу нагромадження процентів їх загальна сума на дату закінчення дії депозитного договору не змінюється.
Банк може залучати депозит також за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. Плаваюча процентна ставка передбачає застосування середньозваженої або процентної ставки, що діяла на дату нарахування. Підрахунок процентів за середньозваженою ставкою здійснюється з урахуванням ставок, що діяли протягом строку чинності депозитної угоди.
Облік процентів за депозитами здійснюється на засадах нарахування та відповідності. Для їх обліку використовуються відповідні рахунки «Нараховані витрати», на яких нагромаджуються нараховані проценти до настання строку їх сплати, тобто виконується бухгалтерське проведення:
Д-т рахунка «Процентні витрати»
К-т рахунка «Нараховані витрати».
Коли дати нарахування і сплати процентів збігаються, банк може, передбачивши це внутрішньою обліковою політикою, відносити відповідну суму процентів безпосередньо на рахунки витрат у кореспонденції із поточним рахунком вкладника.
В обліку ця ситуація фіксується бухгалтерським проведенням:
Д-т рахунка «Процентні витрати»
К-т поточного рахунка клієнта.
Сплачені авансом проценти не рідше одного разу на місяць протягом строку депозиту амортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати, тобто виконується бухгалтерське проведення:
Д-т рахунка «Процентні витрати»
К-т рахунка «Витрати майбутніх періодів».
Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує процентів, їх сума приєднується до депозиту або враховується на рахунках нарахованих витрат.
Під час розгляду питання про нарахування процентів за кредитними операціями зазначалося, що дану роботу виконують працівники кредитного або фінансового підрозділу банку. Така практика поширюється і на операції з нарахування процентів за депозитами. Оскільки бухгалтерія несе відповідальність за достовірність інформації, що її включено до фінансової звітності, працівники мають знати методику нарахування процентів, принаймні із суто практичного боку. Застосування методу нарахування, що є засадним для підготовки фінансової звітності, має виконуватися в межах принципів відповідності та обережності. Це означає, що в наказі банку про затвердження облікової політики на відповідний фінансовий рік треба передбачити перевірку нарахування процентів за депозитами та достовірність записів на рахунках бухгалтерського обліку. Таку перевірку здійснюють працівники, службовими обов’язками яких не передбачене нарахову вання процентів.
Щоб оволодіти методикою розрахунку, потрібно усвідомити, що в разі обчислення процентів за допомогою номінальної процентної ставки (метод рівних частин) показники витрат банку в окремі періоди не відповідатимуть дійсності в частині поточної вартості сумарних зобов’язань за депозитом, котрі включають номінал та проценти. Це певною мірою є порушенням принципу відповідності.
Розрахунок процентних виплат із застосуванням фактичної процентної ставки (актуарний метод) уможливлює розподіл витрат, виходячи з поточної вартості депозиту в окремі періоди. Очевидна його перевага полягає в тому, що фактичні витрати банку відповідають сумам зобов’язань за депозитом у кожному періоді, включаючи проценти. Тому вартість депозитних ресурсів, обчислювана як відношення процентних виплат до сумарних зобов’язань за депозитом, лишається незмінною.
Розгляньмо приклади.
Ця система розрахунків досить проста, проте завжди супроводжується істотною похибкою. На доказ цього розгляньмо розрахунок із використанням фактичної ставки, коли майбутні суми до сплати обчислюються в інший спосіб.
Нехай — сума номіналу депозиту. Тоді
, (10.1)
де ln — сума майбутнього платежу наприкінці періоду n, здійснення платежу; i — річна процентна ставка (в сотих частках), п — період, за який здійснюється платіж, у річному обчисленні.
Не виключено, що депозитна операція відображатиметься лише двома потоками, а саме:
У цьому разі фактична річна процентна ставка обчислюється за формулою:
, (10.2)
де S — нарощена сума депозиту наприкінці періоду n, тобто номінал депозиту разом із процентами; — сума номіналу депозиту; n — термін останнього.
Отже, у разі застосування фактичної річної процентної ставки сума нарахованих процентів за депозитом за поточний період обчислюється за формулою
, (10.3)
де S — нарощена сума депозиту наприкінці попереднього періоду (номінал депозиту та проценти); і — річна фактична процентна ставка; n — кількість періодів за депозитом, за яким нараховуються проценти.
Зауважимо, що процентна ставка і період депозиту мають бути приведені до однієї бази (рік, квартал, місяць).
Фактична процентна ставка, обчислена за наведеною вище формулою, становитиме 44 % річних:
. (10.4)
Витрати за депозитом щомісяця розраховуватимуться в такий спосіб:
грн.;
грн.;
Застосування актуарного методу, на відміну від методу рівних частин, забезпечує відображення реального поступового збільшення витрат банку згідно зі зростанням розміру зобов’язань банку за депозитом. Ставка витрат (2,99 %) лишається незмінною.
Результати обчислень подамо у вигляді табл. 10.1.
Таблиця 10.1
Процентні витрати за депозитною операцією
|
Період (місяць) |
Метод рівних частин |
Актуарний метод |
||||
|
Сума витрат за нарахованими процентами, грн. |
Сума зобов’язань банку, |
Відношення витрат до сумарних зобов’я зань, % |
Сума витрат за процен тами, |
Сума зобов’язань банку, |
Відношення витрат до зобов’язань, |
|
|
1-й |
333,33 |
10333,33 |
3,23 |
308,53 |
10308,53 |
2,99 |
|
2-й |
333,33 |
10666,67 |
3,12 |
318,05 |
10626,58 |
2,99 |
|
3-й |
333,33 |
11000,00 |
3,03 |
327,87 |
10954,45 |
2,99 |
|
4-й |
333,33 |
11333,33 |
2,94 |
337,98 |
11292,43 |
2,99 |
|
5-й |
333,33 |
11666,67 |
2,86 |
348,41 |
11640,84 |
2,99 |
|
6-й |
333,33 |
12000,00 |
2,78 |
359,16 |
12000,00 |
2,99 |
|
Усього |
2000 |
2000 |
Визначаючи облікову політику банк, як критерій, може встановити поріг суттєвості, від якого залежатиме вибір банком відповідного методу.
Поріг суттєвості фіксується як відносний показник нагромадженої різниці, наприклад 4 %. У наведеному прикладі найвища нагромаджена різниця виникає на кінець третього місяця (45,55 грн.). Для оцінки суттєвості нагромадженої різниці її порівнюють з величиною процентів, нарахованих за цей період (табл. 10.2).
|
Період |
Проценти |
Проценти |
Різниця |
Накопичена |
|
1-й місяць |
333,33 |
308,53 |
24,80 |
24,80 |
|
2-й місяць |
333,33 |
318,05 |
15,28 |
40,08 |
|
3-й місяць |
333,33 |
327,87 |
5,47 |
45,55 |
|
4-й місяць |
333,33 |
337,98 |
–4,65 |
40,90 |
|
5-й місяць |
333,33 |
348,41 |
–15,08 |
25,83 |
|
6-й місяць |
333,33 |
359,16 |
–25,83 |
0,00 |
|
Усього |
2000 |
2000 |
0,00 |
Відносний розмір накопиченої різниці становить 4,77 % (45,55 : 954,45) від суми процентів за ці періоди (308,53 +
+ 318,05 + 327,97), нарахованих за актуарним методом. Як бачимо, поріг суттєвості, установлений банком (4 %), перевищено. З огляду на це банк застосовуватиме метод фактичної ставки, який дає змогу уникнути завищення суми витрат у перший період і відображає вартість ресурсів, що зростає від періоду до періоду.
Досить поширеною є методика розрахунку процентів за депозитом зі щоквартальною їх капіталізацією.
Розгляньмо приклад. Нехай банк залучає депозит фізичної особи обсягом 50000 грн. на 6 місяців за ставкою 42 % річних з капіталізацією процентів щоквартально. Нарахування процентів проводиться в останній день місяця. Кількість днів у розрахунку береться за методом «30 / 360».
У разі капіталізації проценти щоквартально зараховуються на депозитний рахунок. Наступне їх нарахування проводиться на суму депозиту, збільшену на суму нарахованих процентів.
Беручи до уваги ці пояснення, виконаємо розрахунок і здобуті результати занесемо до табл. 10.3.
Таблиця 10.3
Розрахунок процентних витрат
у разі капіталізації процентів
|
Період |
Номінал депозиту, грн. |
Процентна ставка |
Метод |
Сума процентних виплат, грн. |
|
1-й |
50000 |
42 |
30/360 |
1750 |
|
2-й |
50000 |
42 |
30/360 |
1750 |
|
3-й |
50000 |
42 |
30/360 |
1750 |
|
4-й |
55250 |
42 |
30/360 |
1933,75 |
|
5-й |
55250 |
42 |
30/360 |
1933,75 |
|
6-й |
55250 |
42 |
30/360 |
1933,75 |
|
Усього |
11051,25 |
Усього нараховано 11051,25 грн.
Отже, сума депозиту під час погашення (разом із нарахованими процентами) становить:
50000 + 11051,25 = 61051,25 грн.
Фактична процентна ставка:
річних.
Як бачимо, фактична процентна ставка вища за ту, яку визначено угодою. За формулою проведемо розрахунок актуарним методом за кожний місяць чинності депозитної угоди (табл. 10.4).
Таблиця 10.4
Витрати банку На нарахування процентів
за використання актуарного методу, грн.
|
Період (місяць) |
Нарощена сума депозиту |
Нараховані проценти |
|
1-й |
— |
1692 |
|
2-й |
51692 |
1749 |
|
3-й |
53441 |
1809 |
|
4-й |
55250 |
1870 |
|
5-й |
57120 |
1933 |
|
6-й |
59053 |
1998 |
|
Усього |
11051 |
У цьому разі виконуються такі бухгалтерські проведення.
Д-т рахунка каси, поточного рахунка клієнта 50000 грн.
К-т рахунка 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб»
50000 грн.
Д-т рахунка 7041 «Процентні витрати за строковими коштами, одержаними від фізичних осіб» 1750 грн.
К-т рахунка 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб» 1750 грн.
У разі застосування актуарного методу до витрат банку щомісяця відносять суми нарахованих процентів, зазначених у табл. 10.3.
Протягом 1-го, 2-го та 3-го місяців дії депозитної угоди бухгалтерським проведенням на витрати відносять відповідно 1692, 1749, 1809 грн., а саме:
Д-т рахунка 7041 «Процентні витрати за строковими коштами, одержаними від фізичних осіб»
К-т рахунка 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб».
Згідно з правилами актуарного методу та на підставі положення відповідної депозитної угоди щокварталу банк капіталізує нараховані за 3 місяці суми процентів, про що вноситься запис до регістрів бухгалтерського обліку:
Д-т рахунка 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб» 5250 грн.
К-т рахунка 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб»
5250 грн.
Наприкінці 4-го місяця проценти нараховуються з огляду на нарощену суму депозиту (номінал та суми процентів, нарахованих за попередні три місяці).
Усі наступні бухгалтерські проведення з нарахування процентів та їх капіталізації в межах терміну дії депозитної угоди здійснюються аналогічно.
10.2. Облік операцій зі сплати
та погашення депозиту
Проценти за депозитом банк може сплачувати:
У разі сплати процентів на дату погашення депозиту в обліку виконуються проведення:
Д-т рахунків нарахованих витрат за депозитами,
Д-т рахунка «Депозит»,
К-т поточного рахунка депонента, каси або кореспондентського рахунка.
Зрозуміло, що за таким проведенням у бухгалтерському обліку записують загальну суму нарахованих процентів за весь період дії депозитної угоди за будь-яким методом — рівних частин чи актуарним.
Розрахунки, виконані в попередньому прикладі, показують, що загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення дії депо зитної угоди в разі застосування будь-якого із запропонованих методів є незмінною і дорівнює 11051 грн. Інша річ, що застосування різних методів іноді спричиняє не завжди рівномірне навантаження на загальні витрати банку в період строку чинності депозитної угоди, через що порушується механізм дії принципу відповідності.
У разі періодичної сплати нарахованих процентів неодмінно
після дати їх нарахування в банку виконується бухгалтерське проведення:
Д-т рахунка «Нараховані витрати за депозитом»
К-т поточного рахунка, каси або кореспондентського рахунка.
Що ж до вибраної методики капіталізації процентів, то банк періодично переказує нараховані суми на депозитні рахунки, тобто нарощує депозит.
Механізм наведених раніше можливих варіантів сплати процентів дає підстави для такого висновку: в обліковій політиці банку за пріоритетний слід вибрати метод сплати процентів за період.
Третій можливий варіант сплати процентів за депозитом — авансом, тобто в момент внесення коштів депонентом на депозит.
Розгляньмо приклад.
Банк 1 липня залучає депозит обсягом 10000 грн. на два місяці за ставкою 42 % річних з виплатою процентів авансом. Відповідне нарахування здійснюється останнього дня місяця. Кількість днів депозитної угоди визначається за методом «30 / 360».
За два місяці (60 днів) має бути нараховано процентів за даною депозитною угодою 700 грн. .
Депонент вносить на депозитний рахунок 9300 грн. (10000 – 700).
Фактичну процентну ставку обчислюємо так:
(пояснення до формули див. у 10.1).
У разі застосування фактичної процентної ставки банк відносить на витрати такі суми:
1-го місяця — 343,65 грн.:
;
2-го місяця — 356,35 грн.:
.
Номінал депозиту відображується таким бухгалтерським проведенням:
Д-т рахунків 1001, 2600, 1200 каси, поточного рахунка клієнта або кореспондентського рахунка банку 9300 грн.
Д-т рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів» 700 грн.
К-т рахунка 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб»
10000 грн.
Тепер зрозуміло, що сума, котра обліковується як витрати майбутніх періодів, має бути амортизована протягом двох місяців дії депозитної угоди за методом, що його прийнято обліковою політикою, — рівномірним або актуарним.
У разі застосування рівних частин як за 1-й, так і за 2-й місяць на витрати відносять суму нарахованих процентів — 350 грн., тобто виконують проведення:
Д-т рахунка 7041 «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб» 350 грн.
К-т рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів» 350 грн.
Це бухгалтерське проведення нарахованих сум здійснюватиметься і в разі застосування актуарного методу, проте:
Закономірно постає питання: як банк страхує себе від втрат у разі можливих змін ставок на міжбанківських ринках?
Таке страхування полягає ось у чому. За умови застосування плаваючої процентної ставки до залученого депозиту мож-
на застосовувати також середньозважену ставку, з урахуванням тих, що діяли протягом періоду, за який нараховуються проценти.
Розгляньмо, наприклад, такі умови:
з 01.03 — 15.03 — 41 %;
з 16.03 — 05.04 — 45 %;
з 06.04 — 21.04 — 49 %;
з 22.04 — 17.05 — 51 %;
з 18.05 — 01.06 — 44 %.
У такий спосіб середньозважена ставка становила:
15 днів — 41 %,
16 днів — 45 %;
5 днів — 45 %,
16 днів — 49 %,
9 днів — 51 %;
17 днів — 51 %,
14 днів — 44 %.
Отже, за даною депозитною угодою банк щомісяця нараховує проценти за відповідною (для даного місяця) середньозваженою ставкою.
У разі погашення депозиту, тобто на дату закриття депозитного рахунка, в обліку виконується проведення:
Д-т депозитного рахунка
К-т рахунка каси, поточного рахунка чи кореспондентського рахунка.
На вимогу депонента банк може повернути депозит до закінчення строку дії депозитної угоди.
У цьому разі:
Цим умовам відповідають такі бухгалтерські проведення:
Д-т рахунка «Нараховані витрати за депозитами» (на суму нарахованих процентів)
К-т рахунка каси, поточного рахунка чи кореспондентського рахунка (на суму процентів за зниженою ставкою)
К-т рахунка «Процентні витрати за депозитом» (на різницю між сумою нарахованих та сплачених процентів).
Одним із різновидів депозитів є депозити овернайт, які надаються або залучаються на термін, що не перевищує одного дня, і стосуються лише ринку міжбанківських коштів. Зрозуміло, що сплата за користування депозитом проводиться одночасно з його поверненням. Саме тому дещо відмінним є облік депозитів овернайт.
Д-т кореспондентського рахунка
К-т рахунка 1610 «Депозит овернайт інших банків».
Д-т рахунка 7011 «Процентні витрати за депозитами овернайт інших банків» (на суму процентів за депозитом)
Д-т рахунка 1610 «Депозит овернайт інших банків» (на суму депозиту)
К-т кореспондентського рахунка (на загальну суму).
Cистема внутрішнього контролю здійснення депозитних операцій передбачає такі перевірки:
сум депозитів;
термінів нарахування та сплати процентів;
термінів погашення депозитів;
процентних ставок.
Здебільшого це досягається засобами аналітичного обліку. У межах його функцій банк централізовано розсилає клієнтам — суб’єктам господарської діяльності повідомлення та виписки з їхніх депозитних рахунків щодо залишків коштів із зазначенням операцій, які проводилися на цих рахунках. Інформуються також клієнти — фізичні особи.
Форма і періодичність надання клієнтам виписок і повідом-
лень про рух коштів на депозитному рахунку та про залишки
на цих рахунках зазначаються банком в угоді, підписаній з депонентом.
Фінансовий облік операцій залучення та розміщення депозитів, сплати витрат та отримання доходу здійснюється за такими групами балансових рахунків:
120. Кошти до запитання в Національному банку України.
121. Строкові депозити в Національному банку України.
130. Кореспондентський рахунок Національного банку України в банку.
150. Кошти до запитання в інших банках.
151. Строкові депозити, які розміщено в інших банках.
160. Кошти до запитання інших банків.
161. Строкові депозити інших банків.
250. Кошти бюджетів України до розподілу.
251. Кошти Державного бюджету України.
252. Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України.
253. Інші кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету.
254. Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів.
255. Інші кошти клієнтів, які утримуються з місцевих бюджетів.
256. Кошти позабюджетних фондів.
260. Кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності.
261. Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності.
262. Кошти до запитання фізичних осіб.
263. Строкові кошти фізичних осіб.
332. Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком.
350. Витрати майбутніх періодів.
360. Доходи майбутніх періодів.
600. Процентні доходи за коштами, розміщеними в Національному банку України.
601. Процентні доходи за коштами, розміщеними в інших
банках.
609. Інші процентні доходи.
610. Комісійні доходи за операціями з банками.
611. Комісійні доходи за операціями з клієнтами.
700. Процентні витрати за коштами, отриманими від Національного банку України.
701. Процентні витрати за коштами, отриманими від інших
банків.
702. Процентні витрати за коштами суб’єктів господарської
діяльності.
703. Процентні витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів України.
704. Процентні витрати за коштами фізичних осіб.
705. Процентні витрати за цінними паперами власного боргу.
709. Інші процентні витрати.
710. Комісійні витрати.
З метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб — вкладників банків, створення фінансових можливостей для відшкодування їм коштів у разі невиконання банками вимог вкладників Указом Президента України від 10.09.98 № 996/98 затверджено «Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів».
Збори до Фонду сплачують банки — юридичні особи, зареєстровані в книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ Національного банку України, що мають ліцензію НБУ на здійснення операцій із залучення вкладів фізичних осіб.
Початковий збір до Фонду в розмірі 1 % зареєстрованого статутного фонду діючі банки мали переказати протягом 30 днів із дня затвердження Положення про Фонд. Заново створювані банки сплачують збір протягом 30 днів з дня отримання від НБУ ліцензії на здійснення банківських операцій із залучення коштів фізичних осіб. Нарахування регулярного збору до Фонду проводиться раз на рік у розмірі 0,5 % від загальної суми вкладів, включаючи проценти за вкладами, станом на 31 грудня року, що передує звітному.
Для проведення нарахування регулярного збору за вкладами в іноземній валюті сума вкладів перераховується в гривні за офіційним курсом на визначену дату нарахування.
Сума нарахованого збору переказується до Фонду банками рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Відповідно до згадуваного Указу постановою Правління НБУ від 11.01.01 за №8 затверджено «Положення про порядок від-
шкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації». Фонд гарантує кожному вкладникові банку, який сплачує збори до Фонду, належне від-
шкодування, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше 500 грн. за станом на день, коли вклад став недоступним. Недоступність вкладів — це ситуація, за якої банк не може виконати вимог вкладників щодо повернення коштів. У такому разі з рішення арбітражного суду або Національного банку України призначається ліквідаційна комісія.
Відшкодування вкладів відбувається в готівковій чи безготівковій формах.
Після отримання Фондом копії постанови Правління НБУ про ліквідацію банку, що сплачував збори до Фонду, виконавча дирек ція Фонду (за погодженням з НБУ) визначає одного чи кількох банків-агентів, уповноважених проводити виплату відшкодувань фізичним особам — вкладникам банку.
Після отримання від ліквідаційної комісії банку списку вкладників, виконавча дирекція у двотижневий строк:
Протягом трьох робочих днів із часу прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів виконавча дирекція письмово та через засоби масової інформації повідомляє вкладників про недоступність вкладів і порядок їх відшкодування.
У місячний строк з дня настання недоступності вкладів Фонд:
Фонд набуває право кредитора щодо банку, що сплачував збори до Фонду, на всю суму, яка підлягає відшкодуванню, з дня її виплати.
Вимоги Фонду як кредитора до банку, що сплачував збори до Фонду, мають бути заявлені протягом одного місяця від дня першої публікації повідомлення про ліквідацію банку в офіційному друкованому органі.
Протягом трьох років з дня настання недоступності вкладів Фонд розглядає звернення громадян, які не одержали відшкодувань за вкладами протягом встановленого тримісячного строку, та приймає відповідні рішення щодо кожної заяви.
285