Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Викладачі:
Проф. Баханов К.О.
Доц. Мирошниченко В.О.
(2 год.)
Мета: узагальнити знання про прийоми, засоби вивчення фактичного і теоретичного історичного матеріалу, та їх роль у організації пізнавальної діяльності.
План
Реферати:
Питання для самостійної роботи:
Література:
Висвітленні першого і другого питання вимагає від студентів актуалізації знань про прийоми вивчення фактичного і теоретичного матеріалу, отриманих на лекціях, при роботі з літературою, та закріплених під час виконання практичної роботи з підручниками з історії нового часу. Сутність роботи полягає у визначенні того, які факти (головні або неголовні, навести приклади) подаються за допомогою визначеного прийому, які засоби навчання використовуються, яку роль відіграють у формуванні знань та розвиткові учня.
Вивчення фактичного матеріалу
|
Прийоми |
Історичні факти, що викладаються за його допомогою |
Засоби навчання, що можуть залучитися |
Роль прийому у пізнавальній діяльності |
|
Прийоми розповіді |
|||
|
Сюжетна розповідь |
|||
|
Образна розповідь |
|||
|
Конспективна розповідь |
|||
|
Просте інформаційне повідомлення |
|||
|
Прийоми опису |
|||
|
Картинний опис |
|||
|
Аналітичний опис |
|||
|
Портретний опис |
Вивчення теоретичного матеріалу
|
Прийоми |
Теоретичний матеріал, що викладаються за його допомогою |
Засоби навчання, що можуть залучатися |
Роль прийому у пізнавальній діяльності |
|
Пояснення |
|||
|
Доведення |
|||
|
Міркування |
|||
|
Порівняльна характеристика |
|||
|
Узагальнююча характеристика |
Третє питання розглядається у вигляді повідомлень і демонстрації власних розробок нетрадиційних прийомів вивчення історичного матеріалу.
Для виконання практичного завдання пропонуємо матеріал з підручника для 9 класу Я.М. Бердичевського, І.Я. Щупака та ін.: [ 4, С.51-62]
«§4. ПАДІННЯ ПЕРШОЇ ІМПЕРІЇ У ФРАНЦІЇ
1. РОСІЙСЬКИЙ ПОХІД НАПОЛЕОНА БОНАПАРТА
Для завоювання світового панування Наполеону необхідно було розгромити великі держави і, насамперед, Велику Британію й Росію.
1.1. Загострення відносин між Францією й Росією
Умови Тільзітського договору не дотримувалися. Наполеон підбурював Туреччину й Іран до війни з Росією. Континентальна блокада та скорочення вивозу у Британію хліба, лісу, прядива, сала розоряло російських поміщиків і купців. У 1810 р. збільшилося мито на ввезення в Росію французьких товарів.
Каменем спотикання у відносинах між двома імперіями було так зване «польське питання». У 1809 р., після розгрому Австрії, Наполеон повернув Герцогству Варшавському польські землі, захоплені раніше австрійцями. У самому Великому герцогстві ще з 1807 р. діяла конституція, яка скасувала кріпосне право й відновила Сейм. Олександр I розглядав сам факт відродження Польської держави як небезпеку для своєї влади в Білорусії, оскільки місцева шляхта з надією дивилася на Захід, сподіваючись, що французька армія принесе на ці землі волю. У грудні 1809 р. у Петербурзі була підписана російсько-французька конвенція, що забороняла відродження Речі Посполитої, але Бонапарт відмовився ратифікувати цей документ.
У жовтні 1811 р. Росія підписала з Пруссією таємний договір про спільний напад на Герцогство Варшавське. Ці плани не залишилися таємницею для Наполеона, який увів у герцогство армійський корпус для відсічі можливому російсько-прусському нападу. Наприкінці 1811 р. Наполеон остаточно переконався в необхідності випереджального удару по Росії.
1.2. Підготовка Наполеона Бонапарта до війни з Росією
Наполеон уникав війни на два фронти. Імператор розпочав підготовку війни з Росією, після розгрому якої він мав намір розправитися з Великою Британією. Він створив величезну армію (понад 600 тис. чоловік), причому більше половини її становили солдати з підкорених Францією країн – прусські, австрійські, саксонські, італійські, польські, іспанські й інші частини.
Наполеон планував розчленування Російської імперії, відторгнення її прибалтійських, польських і литовських земель і відродження Речі Посполитої. Південні області Росії Наполеон мав намір передати Туреччині й Ірану. У його планах був похід через Закавказзя в Індію, щоб там завдати поразки британцям.
1.3. Росія перед війною із Францією
Російській дипломатії вдалося трохи відтягнути початок військового зіткнення з Францією й створити більш сприятливу для Росії зовнішньополітичну обстановку в результаті укладання Бухарестського мирного договору з Туреччиною й секретного договору зі Швецією.
Росія довела чисельність своєї армії до 900 тис. чоловік. Але оскільки значна частина військ перебувала в Молдавії, Криму, Фінляндії, на Кавказі й у внутрішніх районах, на західних кордонах до червня 1812 р. вдалося зосередити лише близько 240 тис. чоловік. Ці сили входили до складу трьох армій.
1-а – генерала Михайла Барклая-де-Толлі – на петербурзькому напрямку;
2-а армія генерала Петра Багратіона прикривала московський напрямок;
3-я армія генерала Олександра Тормасова – київський напрямок.
1.4. Вторгнення наполеонівської армії в Росію
Наполеон напав на Росію без оголошення війни. Зосередивши на російському кордоні величезну армію чисельністю понад 440 тис. чоловік (інші війська розташовувалися в резерві між Віслою й Одером), 24 червня 1812 р. він перейшов ріку Німан. Ядро його армії становили війська, що пізнали смак перемог у Європі, на чолі з кращими воєначальниками – маршалами Мішелєм Неєм, Йоахімом Мюратом, Луї Даву й іншими. Наполеон розраховував розгромити основні сили російської армії в генеральному бою ще поблизу кордону, а потім рушати на Москву й там продиктувати умови миру.
Імператор Олександр I, отримавши відомості про напад французької армії, віддав наказ про відступ російських військ від кордону. Загальної військової повинності в Росії не було. Олександр I видав маніфест, у якому він закликав створювати народне ополчення й узаконив партизанську війну, однак боротьба народу проти загарбників розгорталася й без вказівки зверху.
Російське командування зірвало стратегічний задум Наполеона. 1-а і 2-а армії, відступаючи, зуміли уникнути генерального бою і зберегти свої основні сили. В серпні обом російським арміям удалося з’єднатися неподалік від Смоленська. У Смоленській битві російські війська хоробро билися проти переважаючих сил супротивника, але змушені були залишити місто. Хоча дії М. Барклая-де-Толлі були виправданими з воєнно-стратегічної точки зору, безперервний відступ викликав загальне невдоволення в Росії. Деякі навіть обвинувачували полководця в зраді. Це змусило Олександра I призначити головнокомандувачем всіх діючих армій та ополчення популярного у військах генерала Михайла Кутузова. 17 серпня 1812 р. генерал прибув в армію й прийняв командування. Попереду був Бородінський бій.
1.5. Бородінський бій
Бородінський бій між російськими й французькими військами відбувся 7 вересня 1812 р. у районі села Бородіно в 125 км на захід від Москви. Ця битва стала вирішальною битвою війни 1812 р.
Плани протиборчих сторін виглядали так:
• М. Кутузов прагнув завзятою обороною і нанесенням якомога більших втрат послабити французьку армію, зупинити її просування до Москви, одночасно зберегти боєздатність російських військ.
• Наполеон Бонапарт прагнув розгромити російську армію в генеральному бою. Маючи кількісну перевагу, він збирався прорвати центр російських позицій, обійти їхній лівий фланг і відрізати російській армії шляхи на Москву, щоб потім вступити в столицю Росії й примусити Олександра I капітулювати.
Генеральному бою передував бій за Шевардінський редут, у ході якого російські війська героїчно відбивали атаки супротивника. Цей бій дав можливість російським військам завершити оборонні роботи на основних позиціях.
7 вересня, побачивши сонце, що піднімалося, Наполеон вигукнув: «Ось воно, сонце Аустерліца!». Битва почалася. Після могутньої артпідготовки французькі війська атакували Багратіонові флеші (земляні укріплення з гарматами). Обстановка на полі бою змінювалася практично щогодинно.
Михайло Кутузов (Картина Р.Волкова)
Кутузов Михайло Іларіонович (1745–1813 рр.) – російський полководець, генерал-фельдмаршал (1812 р.). Народився в Петербурзі в родині військового. Закінчив з відзнакою Дворянську артилерійську школу й був залишений при ній викладачем математики. У 1761 р. підвищений у прапорщики й призначений командиром роти Астраханського піхотного полку. Учень О. Суворова. Учасник російсько-турецьких війн у другій половині XVIII ст. У 1790 р. взяв участь у штурмі Ізмаїла, отримавши високу оцінку О. Суворова. У 1805 р. командував об’єднаними збройними силами Росії й Австрії в боротьбі з Наполеоном Бонапартом. У 1806–1807 рр. – київський військовий губернатор. У 1811 р. – головнокомандувач російської армії в Молдавії. З серпня 1812 р. – головнокомандувач всіх армій та ополчень.
У критичний момент французький імператор не наважився ввести в бій свій найнадійніший підрозділ – стару гвардію. Імператор сказав: «За вісімсот льє від Парижа я не можу ризикувати моїм останнім резервом». Французи завзято атакували, але розгромити російську армію їм не вдалося.
Продовжувати битву наступного дня М. Кутузов не став. Уночі російські війська покинули укріплення й відправилися через Москву на південь, не підпускаючи до себе на відстань пострілу французькі полки.
Бородінський бій закінчився. Російська армія нанесла супротивникові непоправні втрати – понад 58 тис. чоловік убитих. Бородіно позбавило непереможного до того французького полководця 40% його армії.
Великими були втрати й російської армії: понад 40 тис. чоловік убитих. Втім, російська армія зберегла боєздатність і рішучість продовжувати боротьбу.
1.6. Покидання Москви російськими військами
М. Кутузов зібрав у Філях (село поблизу Москви) Воєнну раду. Більшість генералів висловлювалися за новий бій, хоча вони й не були впевнені в його успішному результаті. Уважно вислухавши всіх, М. Кутузов оголосив своє рішення залишити Москву без бою. «Із втратою Москви, – сказав він, – не втрачена ще Росія... Але, якщо буде знищена армія, загине й Москва, й Росія». Виявивши величезну мужність і витримку, головнокомандувач взяв відповідальність за наслідки цього рішення на себе. Російські війська залишили місто.
Вступ військ Наполеона в Москву найменше нагадував тріумф – жителі покинули столицю, ніхто не зустрічав французького імператора. Незабаром у місті спалахнули пожежі, що знищили дві третини міста, у тому числі й продовольчі склади. У пожежі зникли безцінні реліквії стародавньої столиці. Армія ворога опинилася на межі голоду. Французи вешталися по спустошених вулицях, вривалися в уцілілі будинки й садиби, грабували населення. Перебуваючи в Москві, Наполеон гадав, що він виграв війну. Однак, не дочекавшись російських послів із пропозицією миру, гордий завойовник змушений був сам звернутися із запитами до М. Кутузова й Олександра I. М. Кутузов відповідав ухильно, посилаючись на відсутність повноважень. Командування армії було рішуче налаштовано проти переговорів про мир, а оточення російського імператора наполягало на укладанні угоди із Наполеоном. Однак за умов напружених відносин між двором та армією та з огляду на зростання патріотичних настроїв у суспільстві, Олександр I відмовився від переговорів.
1.7. Відступ і розгром армії Наполеона Бонапарта
Поки Бонапарт залишався в бездіяльності в Москві, М. Кутузов розташував свою армію на південному заході від столиці, що не давало французам можливості рухатися на південь. План полягав у тому, щоб змусити французів відступати з Москви по розореній Смоленській дорозі; оточити його війська між Дніпром, Березиною й Двіною та тоді вже завдати головного удару по ворогу.
Переконавшись, що миру в Москві він не дочекається, Наполеон змушений був прийняти рішення про відступ. Він мав намір зробити марш на Калугу й Тулу, захопити там російські військові бази, а потім відвести свої війська в Білорусію й Литву на зимові квартири, щоб наступного року зі свіжими силами відновити воєнні дії. Однак М. Кутузов перехопив ініціативу, перейшов у наступ і розбив корпус І. Мюрата. Після отриманої звістки про поразку, 19 жовтня Наполеон вивів свою 110-тисячну армію з Москви й рушив у південному напрямку.
Спроба Бонапарта пробитися в південні райони країни закінчилась невдачею. Російські війська перекрили шлях супротивникові біля Малоярославця, де зав’язався запеклий бій. Місто вісім разів переходило з рук у руки, та нарешті французькі війська були відкинуті від нього. Наполеон був змушений повернути на розорену ним же Смоленську дорогу, як і планував М. Кутузов.
Від Березини до Неману. Переслідування французів російською армією
Свідчать документи.
Погляд сучасника. Зі спогадів французького генерала А. Г. Жоміні про розлад у наполеонівській армії:
«У тих окремих бандах, які входили в Смоленськ, важко було визнати армію. Триденного морозу, навіть не дуже сильного дотепер, було досить, щоб дезорганізувати частину армії. Вже було кинуто 200 гармат за браком запряжних коней... Командири були змушені допускати відходи солдат від своїх команд на пошуки продовольства. Кожен солдат, що вийшов з рядів, якщо він не попадав у руки козаків, був уже не в змозі нагнати свою частину...».
Великих втрат зазнали французькі війська у боях під Вязьмою й поблизу села Красного. Відступаючі частини наполеонівської армії, що розтягнулися на багато десятків кілометрів, зазнавали безперервних ударів російських військ і партизан. Народ Російської імперії піднявся на Вітчизняну війну проти загарбників. «Палиця народної війни» – напади партизанських загонів, що складалися переважно із селян, міщан, добивала завойовників.
Почалися морози. Погано одягнені й голодні солдати наполеонівської армії губили свою боєздатність. Через нестачу фуражу почався масовий падіж коней, що змушував супротивника кидати свою артилерію. Розв’язка наступила в битві на річці Березина. Наполеону пощастило переправитися через річку, але з катастрофічними втратами: у цьому бою французький головнокомандувач втратив 29 тис. чоловік і весь обоз. Після цієї переправи «Велика армія» перестала існувати як організована бойова сила.
Згодом, перебуваючи у Вільно, Наполеон Бонапарт довідався про спробу республіканського перевороту в Парижі. Відчуваючи можливу втрату влади, Наполеон передав загальне командування військами І. Мюрату й виїхав у Париж. Повстання було жорстоко придушене, змовників стратили.
Тим часом залишки наполеонівської армії втікали до західних кордонів Росії. Через річку Німан переправилися тільки 20 тис. учасників «російського походу». Плани Наполеона щодо завоювання світового панування були поховані в Росії.
1.8. Завершення Вітчизняної війни 1812 р.
М. Кутузов привітав війська з перемогою над ворогом на території Росії й закликав їх «довершити поразку ворога на власних полях його». Олександр I видав Маніфест про закінчення Вітчизняної війни. Країну охопив патріотичний підйом.
2. БИТВА ПІД ЛЕЙПЦИГОМ
2.1. Створення нової армії
Повернувшись наприкінці 1812 р. у Париж, Наполеон Бонапарт негайно взявся за створення нової армії. Із Франції й залежних країн він брав людські ресурси, продовольство, фінанси. У короткий термін імператор призвав у військо всіх, кого тільки міг набрати, – понад 500 тис. чоловік, але співвідношення сил було для нього вже не таким сприятливим.
2.2. Утворення шостої коаліції
Після вигнання французьких військ з Росії, у січні 1813 р., розпочався похід російських військ у Європу. На продовженні війни з Наполеоном наполягав Олександр I. Кутузову, що не хотів вести війну за межами Росії, довелося поступитися, але вже у квітні 1813 р. полководець помер.
У 1813 р. проти Франції утворилася нова, шоста коаліція, до складу якої ввійшли Росія, Велика Британія, Пруссія, Австрія, Швеція, Іспанія, Португалія.
Наполеон квапився завдати удару по російській й прусській арміях до того, як вони одержать підкріплення, і поки німецькі союзники по Рейнському союзу ще зберігали йому вірність. У травні 1813 р. Бонапарту вдалося завдати поразки союзникам у битвах під Лютценом і Бауценом, але резервів для продовження наступу в нього вже не було. Протиборчі сторони були змушені в червні укласти перемир’я з метою виграти час.
Однак незабаром співвідношення сил змінилося. Улітку 1813 р. Британія й Швеція оголосили війну Франції. Міністр закордонних справ Австрії Клеменс Меттерніх запропонував Франції відмовитися від завойованих територій, але Наполеон відхилив усі умови. У серпні 1813 р. Австрія приєдналася до коаліції. Тепер загальна кількість військ союзників склала понад 1 млн. чоловік.
У серпні під Дрезденом відбулася велика битва, у якій Наполеон, незважаючи на чисельну перевагу супротивника, здобув перемогу. Поразка під Дрезденом загрожувала розвалом коаліції. Але ця небезпека відпала після того, як у бою при Кульмі були розгромлені війська наполеонівського генерала Вандамма. У вересні учасники коаліції підписали Теплицький договір про продовження боротьби з Бонапартом до остаточного знищення.
2.3. «Битва народів»
16–19 жовтня 1813 р. під Лейпцигом відбулася вирішальна битва, в якій брало участь з обох боків понад півмільйона чоловік. Французькій армії протистояли об’єднані війська Росії, Пруссії, Швеції й Австрії. Запеклий і кровопролитний бій ввійшов в історію під назвою «битва народів». Армія Наполеона зазнала нищівної поразки й почала поспішно відступати. Однак Бонапарту вдалося уникнути повного розгрому, й він відвів залишки своєї армії за Рейн.
Результатом перемоги союзників стали розпуск Рейнського союзу, ліквідація Вестфальського королівства, ряду залежних від Франції німецьких герцогств. Вся Німеччина повстала проти завойовників. Закінчилося французьке панування в Голландії. Французька армія змушена була відступити до Франції.
3. «СТО ДНІВ». БИТВА ПІД ВАТЕРЛОО
3.1. Вступ союзних військ на територію Франції
Наприкінці 1813 р. об’єднані війська союзників, що нараховували понад 450 тис. чоловік, форсували Рейн і вступили на територію Франції. Незважаючи на те, що Наполеон мав усього 160 тис. солдат, він наніс низку поразок союзним арміям. Коаліція запропонувала Наполеону укласти мир на умовах збереження французьких кордонів 1792р., але Бонапарт відмовився. На початку 1814 р. він програв бої при Ліоні й Арсі-сюр-Об. Війська союзників рушили на Париж і 31 березня, після нетривалого бою, вступили в столицю Франції.
Прихильники скинутої династії Бурбонів, підбадьорені присутністю величезної армії коаліції, підняли голову. За ініціативи колишнього наполеонівського міністра Ш.М.Талейрана й інших високопосадовців, що перейшли на бік роялістів, Сенат ухвалив рішення позбавити влади Наполеона Бонапарта.
Вони проголосили королем Людовика XVIII, брата страченого в 1793 р. Людовика XVI (Людовиком XVII у роялістів вважався померлий незабаром після революції син Людовика XVI).
3.2. Зречення Наполеона Бонапарта
Наполеон відмовився від престолу на користь свого сина, але союзники не погодилися визнати права династії Бонапартів на престол. 6 квітня 1814 р. вони примусили Наполеона Бонапарта остаточно зректися трону, і в той же день Сенат призначив на трон Людовика XVIII.
Людовік XVIII
Союзники вислали Наполеона на острів Ельба в Середземному морі, наданий йому в довічне володіння. Йому залишили титул імператора, але не Франції, а всього лише острова Ельба. У травні 1814 р., після заслання Наполеона, переможці-союзники уклали Паризький мирний договір з новим французьким королем. Франція позбавлялась усіх своїх завоювань, здійснених наприкінці XVIII – на початку XIX ст., її кордони встановлювалися відповідно до кордонів 1792 р.
3.3. Реставрація Бурбонів
Реставрація – відновлення скинутого суспільного ладу або династії.
Реставрація Бурбонів відбулася за допомогою військ європейських монархів. До Франції поверталися дворяни-емігранти, ворожі до революції та її завоювань. На вимогу Великої Британії, Австрії й тих французьких політичних діячів, які розуміли неможливість повернення до старих феодально-абсолютистських порядків, у 1814 р. Людовик XVIII обнародував Хартію (конституцію). У країні був установлений режим конституційної монархії. У парламенті була запроваджена двопалатна система: членів Палати перів призначав король, Палата депутатів обиралася відповідно до майнового цензу. Закони розроблялися міністрами, які були відповідальні лише перед королем.
Втім, Громадянський кодекс і демократичні свободи були збережені. Людовик XVIII змушений був визнати і зміни в землеволодінні, що відбулися за роки революції й імперії, та погодитися зі скасуванням станових привілеїв.
Однак озлоблені аристократи прагнули повернути країну в дореволюційний режим. У колах колишніх емігрантів всерйоз обговорювалося питання про повернення попереднім власникам земельних володінь, конфіскованих у них під час революції, та відновлення феодальних повинностей.
3.4. «Сто днів»
Перебуваючи на о. Ельба, Наполеон тонко відчув, яку ненависть викликали дії аристократів, які намагалися відкинути Францію у минуле. Йому було відомо також про гострі протиріччя між країнами антифранцузької коаліції. З огляду на все це Бонапарт вирішив відновити боротьбу.
У березні 1815 р. Наполеон висадився на південному березі Франції з невеликим загоном у тисячу чоловік і з шістьома гарматами. Людовик XVIII направив проти нього 30-тисячну армію. Побачивши урядові війська, що стояли у нього на шляху, Наполеон наказав своєму загону опустити рушниці й, підійшовши на відстань пострілу, розстебнув свій сюртук і сказав: «Солдати, чи впізнаєте ви мене? Хто з вас хоче стріляти у свого імператора? Я стаю під ваші кулі». «Хай живе імператор!» – вигукнули солдати, і загін у повному складі перейшов на бік Бонапарта. Через три тижні, без жодного пострілу, він на чолі військ, які були вислані проти нього, але перейшли на його бік, вступив тріумфатором у Париж. Незабаром Наполеон видав декрет про відновлення імперії.
Свідчать документи. Заголовки паризьких газет тих днів: «Корсиканське чудовисько висадилося в бухті Жуан» – «Людожер іде до Грассу» – «Узурпатор увійшов у Гренобль» – «Бонапарт зайняв Ліон» – «Наполеон наближається до Фонтенбло» – «Його імператорська величність очікується сьогодні у своєму вірному Парижі».
Як змінювався тон газетних заголовків залежно від наближення
Наполеона до столиці? Про що це свідчило?
Наполеон виступив у ролі захисника революції. Імператор декларував прагнення виправити свої минулі помилки, дати Франції мир, вигнати аристократів, прийняти конституцію, обмеживши свої повноваження. Однак протриматися при владі йому вдалося тільки «сто днів» (20 березня – 22 червня 1815 р.). Європейські держави прагнули перешкодити відновленню наполеонівської імперії. Утворилася нова, сьома коаліція європейських монархій у складі Великої Британії, Росії, Пруссії, Австрії, Швеції, Іспанії та інших держав.
3.5. Битва під Ватерлоо
Союзники, що мали величезну перевагу в живій силі й озброєнні, не забарилися розпочати нову війну. Французька армія ввійшла на територію Бельгії й у двох боях розгромила пруссів і британців. 18 червня 1815 р. Наполеон атакував головні сили британців, що закріпилися поблизу бельгійського селища Ватерлоо.
Французи вже майже зламали опір британських військ під командуванням фельдмаршала Артура Веллінгтона, коли на поле бою прибула прусська армія фельдмаршала Гебхарда фон Блюхера. Французькі війська були розгромлені. Вся імператорська гвардія була знищена. До кордонів Франції наближалися сотні тисяч військ союзників. Незабаром вони знову вступили в Париж.
22 червня 1815 р. Бонапарт удруге відрікся від престолу. У Франції знову утвердилися Бурбони. Наполеон не зміг виїхати до Америки внаслідок блокади берегів Франції британською ескадрою і був змушений здатися англійцям. Колишній імператор був засланий на острів Святої Єлени, що належав Великій Британії. Там 5 травня 1821 р. Наполеон Бонапарт помер.
4. ТЕРИТОРІАЛЬНІ ЗМІНИ
ВНАСЛІДОК ВІДЕНСЬКОГО КОНГРЕСУ
4.1. Наростання протиріч між провідними державами Європи
Представники європейських держав (за винятком Туреччини) зібралися в столиці Австрії для вирішення питань відновлення у Європі феодальних порядків і монархій, скинутих у ході наполеонівських війн. Віденський конгрес (вересень 1814 р. – червень 1815 р.) зосередив свою увагу на новому територіальному устрої в Європі. Однак між його учасниками виникли протиріччя.
Росія прагнула приєднати до своєї території Велике герцогство Варшавське. Російський імператор пообіцяв відновити в Польщі місцеві закони й прийняти конституцію. Проти цього наміру рішуче виступали Велика Британія та Австрія. Прагнучи зберегти в Європі суперництво Австрії й Пруссії, які виконували б роль противаги одне іншому, Росія підписала таємну угоду з Пруссією про передачу їй Саксонії. Проти російсько-прусського союзу виступили Велика Британія, Австрія й Франція, які в грудні 1814 р. підписали таємний договір про спільні дії проти Пруссії й Росії. Австрія прагнула посилити свій вплив на німецькі держави і була супротивником їхнього об’єднання.
4.2. Рішення Віденського конгресу
У березні 1815 р. робота конгресу була перервана звісткою про нову спробу Наполеона повернути владу. Однак, напередодні Ватерлоо, 9 червня 1815 р. представниками Австрії, Великої Британії, Росії, Пруссії, Швеції й Португалії був підписаний головний документ конгресу – «Заключний генеральний акт». У наступні роки до нього приєдналися ще 33 європейські держави.
Основні положення «Заключного генерального акту»
Франція була зобов’язана відновити свої кордони, що існували до 1792 р.
Бельгія й Голландія об’єднувалися в Нідерландське королівство.
Італія була розділена, було відновлено Сардинське королівство (П’ємонт), до складу якого були включені Савойя, Ніцца й територія Генуезької республіки.
Австрія відмовилася від Австрійських Нідерландів (Бельгії) і замість них одержала Галичину й Далмацію, відновила свою владу у Венеції й Ломбардії.
Пруссія одержала майже половину території Саксонії, більшу частину Вестфалії, Рейнську область і Померанію.
Велика Британія отримала Мальту, Маврикій, Тринідад, Тобаго, Капську область у Африці, Цейлон, установила протекторат над Іонічними островами.
Росія приєднала Царство Польське, Фінляндію й Бессарабію.
Був створений Німецький союз у складі 34 держав й 4 вільних міст.
З 19 швейцарських кантонів була утворена Швейцарська конфедерація, що одержала гарантію «вічного нейтралітету».
Норвегія, що належала Данії – союзниці Наполеона, була приєднана до Швеції.
4.3. Підписання другого Паризького мирного договору
Другий Паризький мирний договір, підписаний 20 листопада 1815 р. представниками Великої Британії, Росії, Австрії, Пруссії із Францією, повернув кордони цієї держави до стану на 1790 р. Франція зобов’язалася повернути ряд прикордонних територій Нідерландам, Пруссії, Австрії, Швейцарії й Сардинії. Крім того, вона мала виплатити репарації в розмірі 700 млн. золотих франків, а її територію на 5 років окупували армії союзників. Підлягали поверненню всі історичні цінності, вивезені з країн Європи Наполеоном під час його походів.
Питання й завдання
I. Для перевірки знань
1. Які були плани Наполеона перед війною з Росією?
2. Які були плани російського й французького командування перед Бородінським
боєм? Яка роль цього бою у війні 1812 р.?
3. Чим можна пояснити крах Наполеона в Росії?
4. За яких обставин Наполеон прийшов до влади після вислання на о. Ельба?
II. Для систематизації навчального матеріалу
1. Назвіть основні причини війни Франції й Росії.
2. Які події у Вітчизняній війні 1812 р. вплинули на її результат?
3. Які зміни відбулися у Франції після першої реставрації Бурбонів?
4. З якою метою був скликаний Віденський конгрес? Які його основні рішення?
Віденський конгрес зафіксував нове співвідношення сил у Європі та сприяв реставрації монархій. Зберігалася роздробленість Італії й Німеччини.
Найбільший вплив у Європі мали Велика Британія, Росія, Пруссія та Австрія.
III. Для обговорення в групі
1. Чим, на Ваш погляд, відрізнялася армія французів 1812 р. від армії часів Французької революції? Якими обставинами були викликані ці зміни?
2. Ш. М. Талейран говорив про Бурбонів: «Вони нічого не забули й нічому не навчилися». Як Ви думаєте, який зміст він вкладав у ці слова?
3. Після битви під Ватерлоо Наполеону пропонували озброїти ремісників і бідноту, створити з них численні загони Національної гвардії й установити диктатуру. Як Ви думаєте, чому Бонапарт відмовився це зробити?
5. На Віденському конгресі французький дипломат Ш. М. Талейран запропонував повернути всі держави до кордонів 1792 р., що існували до початку революційних війн. Хоча держави-переможниці прагнули до відновлення дореволюційних порядків, вони не прийняли цієї пропозиції. Як Ви думаєте, чому пропозиція Франції не була прийнята?
6. В сучасній Франції переможцем Бородінського бою вважають Наполеона. Як Ви думаєте, яка зі сторін здобула перемогу в цій битві?
7. Які події прискорили й зумовили крах наполеонівської імперії?
IV. Робота з історичними термінами й поняттями, географічними назвами
1. Виберіть географічні назви, пов’язані з поразками Наполеона у 1813–1815 рр.
(Лейпциг, Аустерліц, Бородіно, Ватерлоо, Прейсіш-Ейлау, Трафальгар).
2. Поясніть терміни й поняття: «континентальна блокада», «сто днів».
V. Творчі завдання
Письменник Ю. Олеша писав: «Наполеон пережив свою епоху, однак приваблива сила його долі ще довго буде розбурхувати голови, бо вона є не чим іншим, як символом людського життя з її молодістю й устремлінням у майбутнє».
Як Ви думаєте, чи можна говорити про Наполеона як про особистість, яка багато в чому персоніфікувала свою епоху? Чому у наш час до його особи прикута загальна увага й навіть замилування великої кількості людей?
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ
24 червня 1812 р..........................................вторгнення армії Наполеона в Росію
7 вересня 1812 р...........................................Бородінський бій
16–19 жовтня 1813 р...................................бій під Лейпцигом
квітень 1814 р. .............................................перша реставрація Бурбонів
вересень 1814 р. – червень 1815 р. ............робота Віденського конгресу
20 березня – 22 червня 1815 р. ..................«Сто днів» Наполеона I
18 червня 1815 р..........................................битва під Ватерлоо
(2 год.)
Мета: ознайомлення з основними видами умінь учнів під час навчання історії у школі та методикою їх формування.
План
Реферати:
Питання для самостійної роботи:
Література:
Ознайомившись з дидактичною і методичною літературою, необхідно визначити сутність поняття «уміння» й порівняти його з поняттям «прийом навчальної діяльності» та «навчальна навичка». Виявити основні групи загальнонавчальних та спеціальноісторичних умінь і проілюструвати їх конкретними прикладами. Для наочності відбити результати роботи у структурній схемі.
Уміння учнів при вивченні теми
|
Загально навчальні |
УМІННЯ УЧНІВ |
Спеціально історичні |
||||
Розкриваючи друге питання, необхідно визначити основні етапи формування умінь та діяльність, що відбувається на кожному з них. Відповідно до визначених етапів слід розписати: 1) послідовність формування уміння складати простий план параграфу підручника або його частини у 6 класі (історія стародавнього світу); 2) послідовність формування уміння давати характеристику історичної особи на прикладі історії середніх віків (7 кл.). Особливу увагу слід звернути на перший етап формування уміння та скласти пам’ятку учневі, у якій у вигляді стислих рекомендацій визначається орієнтовна основа уміння.
Виходячи з того, що уміння учнів формуються під час розв’язання пізнавальних завдань та вправ, при підготовці до третього питання варто з’ясувати різницю між пізнавальними завданнями та вправами, визначити типи пізнавальних завдань і добрати до кожного типу завдань відповідні приклади, скориставшись робочими зошитами або створивши власні.
(4 год.)
Мета: ознайомлення з основними прийомами формування хронологічних та картографічних компетентностей, вироблення вміння складати картографічні й хронологічні завдання.
План
Питання для самостійної роботи:
Для кращого розуміння сутності хронологічних та картографічних компетентностей необхідно ознайомитися з різновидами та послідовністю засвоєння пізнавальних дій, на яких вони будуються. Тому слід заповнити таблицю, скориставшись шкільною програмою, узагальненнями з книги «Актуальные вопросы методики обучения истории в средней школе» (с.117, 118)
|
Клас |
Хронологічна компетентність (складні уміння) |
Картографічна компетентність (складні уміння) |
Для розкриття другої частини питань, пов’язаних з визначенням основних видів хронологічних і картографічних завдань, варто проаналізувати завдання, подані у робочих зошитах для учнів 6-9 класів, спробувати додати власні й, таким чином, зробити перелік тих, що, на ваш погляд, найбільше використовуються в практиці навчання історії.
(4 год.)
Мета: ознайомлення з основними прийомами формування логічної та інформаційної компетентностей, вироблення вміння складати завдання, що спрямовані на їх розвиток.
План
Питання для самостійної роботи:
Для кращого розуміння сутності логічної та інформаційної компетентностей необхідно ознайомитися з різновидами та послідовністю засвоєння пізнавальних дій, на яких вони будуються. Тому слід заповнити таблицю, скориставшись шкільною програмою
|
Клас |
Логічна компетентність (складні уміння) |
Інформаційна компетентність (складні уміння) |
Для розкриття другої частини питань, пов’язаних з визначенням основних видів специфічних завдань, варто проаналізувати завдання, подані у робочих зошитах для учнів 6-9 класів, спробувати додати власні й, таким чином, зробити перелік тих, що, на ваш погляд, найбільше використовуються в практиці навчання історії.
(4 год.)
Мета: ознайомлення з основними прийомами формування мовленнєвої та аксіологічної компетентностей, вироблення вміння складати завдання, що спрямовані на їх розвиток.
План
Питання для самостійної роботи:
Для кращого розуміння сутності мовленнєвої та аксіологічної компетентностей необхідно ознайомитися з різновидами та послідовністю засвоєння пізнавальних дій, на яких вони будуються. Тому слід заповнити таблицю, скориставшись шкільною програмою
|
Клас |
Мовленева компетентність (складні уміння) |
Аксіологічна компетентність (складні уміння) |
Для розкриття другої частини питань, пов’язаних з визначенням основних видів специфічних завдань, варто проаналізувати завдання, подані у робочих зошитах для учнів 6-9 класів, спробувати додати власні й, таким чином, зробити перелік тих, що, на ваш погляд, найбільше використовуються в практиці навчання історії.
(4 год.)
Мета: ознайомлення із структурою уроків різних типів, закріплення уміння складати плани й конспекти уроків, визначення цілей навчальних занять.
План
Реферати:
Питання для самостійної роботи:
Література:
Перше питання вимагає ознайомлення з основними етапами підготовки вчителя до уроку і відпрацювання алгоритму діяльності вчителя, для чого необхідно у вигляді стислих тез (правил) сформулювати основні вимоги до підготовки в логічній послідовності. У разі ускладнення, спробуйте розпочати із заповнення таблиці «Функції та етапи підготовки уроку історії»
|
Функції |
Етапи |
Дії та зміст |
|
Гностична |
||
|
Конструктивна |
||
|
Організаційна |
||
|
Інформаційна |
||
|
Контрольна |
||
|
Коригуюча |
(4 год.)
Мета: ознайомлення з різними видами навчальних занять з історії та головними вимогами їх застосування в практиці шкільного навчання.
План
Питання для самостійної роботи:
Література:
Семінарське заняття проводиться у вигляді захисту рефератів, тематика яких зумовлена планом семінарського заняття. Для закріплення пропонуються такі завдання:
(2 год.)
Мета: розкриття на конкретних прикладах змісту, функцій повторення й оцінювання навчальних досягнень, формування вміння планувати повторення й перевірку
План
Реферати:
Питання для самостійної роботи:
Література:
Розкриваючи перше питання, слід з’ясувати, в чому полягає навчальна й контрольна функція перевірки рівня навчальних досягнень учнів, які існують форми та види контролю, за яких умов контроль буває ефективним, які є позитивні й негативні боки різних форм і видів контролю, які засоби навчання можна використовувати для контролю, та проілюструвати це прикладами. Наступним кроком у роботі є ознайомлення з нормами оцінювання навчальних досягнень учнів і з’ясування принципових відмінностей між початковим, середнім, достатнім і високим рівнями навчальних досягнень й оцінками в межах кожного рівня.
Друге питання потребує визначення ролі поурочного закріплення, вимог щодо його ефективного здійснення, основних його форм і найбільш поширених прийомів. Особливу увагу слід приділити повторювально-узагальнювальним урокам, виявити їх основні завдання та головні вимоги до їх організації, навести приклади найпоширеніших прийомів повторення й узагальнення (розгорнута бесіда, складання таблиць, робота з наочним матеріалом, дискусія, уявна подорож, робота з документами, доповіді, захист рефератів тощо.)
Для кращого розуміння виявлення рівня компетентності учня і оцінювання його навчальних досягнень наводимо фрагмент пояснення і приклади завдань з Порадника молодому вчителю історії К.О. Баханова [2]:
«Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Це зумовлено психологічними закономірностями процесу навчання та необхідністю реалізації його послідовних етапів протягом логічно завершеного навчального циклу. На практиці процедура оцінювання часто відкладається на останній урок з теми. В результаті створюється загальна картина засвоєння учнями навчального матеріалу, проте втрачається діагностування розвиненості в учнів інтелектуальних і спеціальних умінь і навичок. Отже, оцінюються, насамперед, рівень знань учнів і ступінь розвиненості пам’яті, а інтелектуальний розвиток залишається поза увагою вчителя. Щоб цього уникнути, треба відійти від орієнтації навчання на знання, як на основний показник навчальних досягнень учнів, і запровадити компетентнісно-орієнтований підхід.
Поняття компетентності належить до сфери складних умінь та якостей особистості, а не зводиться лише до знань і навичок. Тому компетентнісно-орієнтований підхід передбачає більш чітке визначення кола інтелектуальних і спеціальних умінь і, відповідно, розробку системи завдань, спрямованих на їх розвиток. Такі завдання можна використовувати під час навчання і тематичного оцінювання, їх самостійне виконання дозволить визначити й оцінити рівень навчальних досягнень учнів. Вони логічно поєднуються у шість груп. Кожна позначається певною літерою й спрямована на виявлення в учнів рівня: загальноінтелектуальних вмінь (виділяти головне, аналізувати, узагальнювати тощо), повноти, глибини і системності знань, набуття досвіду творчої діяльності (завд. А); вміння орієнтуватися в часі (локалізувати історичні події у часі) (завд. Б); вміння орієнтуватися в історичному просторі (локалізувати події у просторі) (завд. В); вміння порівнювати історичні явища, події та особи, виявляти зміни, що відбулися (завд. Г); вміння виявляти причинно-наслідкові зв’язки між історичними подіями, явищами та процесами (завд. Д); вміння аналізувати історичні джерела (завд. Е).
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за компетентнісно-орієнтованим підхідом
|
Рівень |
А. Загальні інтелектуальні вміння, якість знань |
Спеціальні історичні вміння |
||||
|
Б. Орієнтація в часі |
В. Орієнтація в історичному просторі |
Г. Виявлення змін, порівняння |
Д. Визначення причинно-наслідкових зв’язків |
Е. Робота з джерелами |
||
|
Початковий |
Пригадування окремих подій і постатей |
На рівні “раніше – пізніше” |
Прив’язування території, де відбувалися події до сторін світу |
На рівні “краще-гірше” |
Власних дій або окремих фактів за аналогом |
– |
|
Середній |
Виділення головного, відтворення значної частини фактичного матеріалу |
Знання дат, орієнтація в хронологічній послідовності |
Загальна орієнтація на карті, спираючись на підказку |
Визначення відмінностей за визначеними критеріями |
Окремих подій |
Аналіз фрагментів джерел, спираючись на систему запитань і підказку вчителя |
|
Достатній |
Відтворення значної частини матеріалу теми з власними узагальненнями |
Синхронізація подій та явищ, що відбувалися на одній території |
Орієнтація на карті в межах визначеного завдання |
Визначення відмінного і спільного за вільно обраними критеріями |
Кількох подій або явищ за схемою “причина – явище – наслідок” |
Залучення матеріалу джерел для розв’язання завдань |
|
Високий |
Поєднання оглядового викладу теми з деталізацією окремих моментів, широке узагальнення, розв’язання проблемних ситуацій |
Вільна орієнтація у часі, визначення синхронності подій історії України з подіями всесвітньої історії |
Вільна орієнтація на історичній карті, самостійне складання картосхеми |
Вільне використання набутих вмінь |
Комплексу причин і явищ складного явища |
Самостійний аналіз фрагменту джерела |
Згідно з визначеними критеріями розробляється комплекс завдань. Наприклад, тема 5 “Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав” для 7 класу з історії України.
ТЕМА 5. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав
І. Початковий рівень навчальних досягнень
А. Пригадайте
1. Що вам відомо про те, як потрапили українські землі під владу Великого князівства Литовського? Польщі? Угорщини? Османської імперії? Московської держави?
2. Про українські землі у складі якої держави йдеться? ___ – управління здійснювалось за принципом “старого не нарушати, нового не вводити”, зберігалася руська мова, руські закони і судочинство, руська система управління і війська, православна віра, українцям дозволялося займати високі посади і отримувати від великого князя землі за службу. ___ – збереження руських назв, дозвіл вживати руську мову і відправляти православні обряди, але всіляка підтримка католицької церкви, роздача українських земель полякам, надання пільг польським купцям.
3. Назвіть подію. __ – угода, укладена між Польщею та Великим князівством Литовським у 1385 році, яка передбачала об’єднання Польщі та Литви внаслідок шлюбу польської королеви Ядвіги і литовського князя Ягайла. ___ – битва, в якій об’єднані польсько-литовсько-українська армія у 1410 році розгромила війська Тевтонського ордену і припинила просування німецьких рицарів на схід.
4. Про кого йдеться? ___ – великий князь литовський, противник об’єднання Польщі та Литви, визнаний Ягайлом довічним правителем Литви, ліквідував на території України Волинське, Київське, Новгород-Сіверське і Подільське князівства, створивши на їх місці провінції; поширив володіння до Чорного моря, вів війни з Московією та Тевтонським орденом, за Городельською унією обмежив права української шляхти. ___ – маршалок великокнязівського литовського двору, у 1507-1508 рр. очолив повстання української шляхти проти Польщі за православ’я та політичні права, після придушення повстання подався до Москви, де брав участь у боротьбі за владу під час регентства його племінниці Олени Глінської (матері Івана Грозного).
5. Чи правильні твердження?
|
Український народ підтримував об’єднання Литви і Польщі |
Так. Ні. |
|
У Грюнвальдській битві українці виступали на боці Тевтонських рицарів |
Так. Ні. |
|
Магдебурзьке право передбачало надання містам самоврядування |
Так. Ні. |
|
На українських землях у складі Польщі не було залежних селян |
Так. Ні. |
|
Українці були єдиним народом, який мешкав на території України |
Так. Ні. |
|
Українські селяни жили общинами, які поєднували кілька господарств великих сімей |
Так. Ні. |
|
Українське духовенство сповідувало лише православну віру |
Так. Ні. |
Б. Орієнтуємось у часі
1. Що було раніше? (правильне підкресліть)
|
Утворення Золотої Орди |
або |
Утворення Кримського ханства |
|
Розквіт Галицько-Волинської держави |
або |
Об’єднання Польщі та Литви |
|
Приєднання до Литви Київщини |
або |
Приєднання до Московської держави Чернігівщини |
2. Які з князів правив раніше (правильне підкресліть)
|
Ягайло |
або |
Свидригайло |
|
Міндовг |
або |
Вітовт |
|
Казимир ІV |
або |
Ядвіга |
|
Вітовт |
або |
Свидригайло |
В. Орієнтуємось в історичному просторі
1. Чи правильні твердження?
|
Волинь, Поділля, Київщина та Чернігово-Сіверщина належали Великому князівству Литовському |
Так. Ні. |
|
Причорномор’я і Крим входили до складу Золотої Орди |
Так. Ні. |
|
Закарпаття було самостійним князівством на чолі з Федіром Коріятовичем |
Так. Ні. |
|
Галичина перебувала у складі Польщі |
Так. Ні. |
2. Підкресліть правильний географічний орієнтир: Угорщина вела боротьбу за приєднання українських земель східних, південних чи західних. Золота Орда вела боротьбу за приєднання українських земель північних, південних чи західних. Польща вела боротьбу за приєднання українських земель північних, південних чи західних. Велике князівство Литовське вело боротьбу за приєднання українських земель східних, південних, північних чи західних. Московська держава вела боротьбу за приєднання українських земель східних, південних, південних чи західних.
ІІ. Середній рівень навчальних досягнень
А. Виділяємо головне
1. Визначіть, які українські землі до якої держави входили. У дужках позначте час.
|
Велике князівство Литовське |
Польща |
Угорщина |
Московська держава |
Османська імперія |
2. Охарактеризуйте політику литовських князів щодо українських земель.
|
Гедимін |
Ольгерд |
Вітовт |
Свидригайло |
|
|
Приєднання українських земель до Литви |
||||
|
Адміністративний устрій земель |
||||
|
Права населення |
3. Назвіть основні досягнення в галузі культури у ХІV-ХV століттях.
|
Розвиток мови |
Усна народна творчість |
Освіта і писемність |
Літописання |
Живопис |
Архітектура |
Побут |
4. Визначіть, хто належав до різних груп населення в українських землях, що входили до складу Польщі та Великого князівства Литовського в ХV століття.
|
Ті, що моляться |
Ті, що воюють |
Ті, що працюють |
5. Дайте визначення поняття: “магдебурзьке право”, “релігійне гноблення”, “фільварок”, “громада”, “привілеї”.
Б. Орієнтуємось у часі
1. Розташуйте у хронологічній послідовності правління великих князів литовських: Казимир ІV. Ягайло. Міндовг. Свидригайло. Вітовт. Ольгерд. Гедимін.
2. Розташуйте в хронологічному порядку: відновлення Галицької митрополії, Кревська унія, поразка руських військ під Вількомиром. Грюнвальдська битва, Городельська унія.
3. Позначте на стрічці часу (1340 – 1510): А) Періоди правління князів: Казимира ІV, Ягайла, Свидригайла, Вітовта, Ольгерда. Б) Дати: Кревська унія, поразка руських військ під Вількомиром, Грюнвальдська битва, Городельська унія, повстання М.Глинського, повстання Мухи.
В. Орієнтуємось в історичному просторі
В. Орієнтуємось в історичному просторі
1. Визначіть, якими цифрами на карті позначені території, які на початок ХVІ століття належали: а) Великому князівству Литовському, б) Польщі, в) Кримському ханству, г) Османській імперії, д) Московській державі, е) Угорщині.
Г. Виявляємо зміни, відмінності та подібності
|
Які зміни відбулися в українських землях, які опинилися під владою Польщі у ХІV ст. |
|
|
Які зміни відбулися в українських землях, які опинилися під владою Литви у ХІV ст. |
|
|
Що змінилося в українських землях у складі Великого князівства Литовського за правління Вітовта та Свидригайла |
|
|
Чим відрізнялась політика Казимира ІV щодо українських земель від політики його попередників? |
|
|
Як змінився національний склад населення українських земель протягом ХІV-ХVІ ст.? |
|
|
Що було спільного у політиці Великого князівства Литовського і польського короля на українських землях? |
|
|
Які зміни в соціальному становищі різних верств населення відбулися протягом ХІV-ХVІ ст.? |
Д. Виявляємо причини і наслідки історичних подій
|
Чим можна пояснити те, що українські землі протягом другої половини ХІV ст. опинилися під владою сусідніх держав? |
|
|
Які наслідки для українських земель мало їх загарбання іноземними державами? |
|
|
Чим було викликане об’єднання Польщі і Великого князівства Литовського в єдину державу? |
|
|
Під впливом яких подій і процесів відбувався розвиток української культури у ХІV-ХV ст.? |
|
|
Якими причинами були вивкликані виступи української шляхти під проводом М.Глинського та селян під проводом Мухи? |
|
|
Які наслідки для українських земель мало послаблення Золотої Орди? |
ІІІ. Достатній рівень навчальних досягнень
А. Узагальнюємо
1. Підготуйте розповідь на тему “Українські землі у складі Великого князівства Литовського” , максимально використовуючи необхідні історичні терміни, за таким планом: 1. Руські князівства у першій половині ХІV ст. 2. Встановлення влади Великого князівства Литовського над українськими землями. 3. Політика Гедиміна та Ольгерда в українських землях. 4. Вплив Кревської унії на становище українських земель. 5. Політика Вітовта в українських землях. 6. Українські землі за часів Свидригайла. 7. Політика Казимира ІV щодо українських земель. 8. Оцінка становища українських земель у складі Великого князівства Литовського на початку ХVІ ст. та визначення загальні напрями змін, що відбулися протягом ХІV-ХV ст.
2. Підготуйте розповідь з теми “Українські землі у складі Угорщини, Османської імперії та Московської держави”, максимально використовуючи необхідні історичні терміни за таким планом: 1. Спроба Казимира ІV приєднати Галичину до Польщі. 2. Боярське правління Дмитра Дедька. 3. Суперечки між Польщею та Угорщиною за Галичину. 4. Ліквідація автономії Галичини. 5. Становище українського населення у складі Польщі.
3. Складіть розгорнутий план відповіді на тему “Українські землі у складі Угорщини, Османської імперії та Московської держави”.
4. Складіть розгорнутий план відповіді на тему “Культура і церковне життя у другій половині ХІV-ХV ст.”
Б. Орієнтуємось у часі
1. На стрічці часу (1340 – 1510) позначте: а) правління відомих вам литовських князів та правління польських королів; б) основні події цього періоди.
2. Визначіть, на які основні періоди поділяється історія українських земель у складі Великого князівства та Польщі, позначте їх на стрічці часу.
В. Орієнтуємось в історичному просторі
1. На карті позначте території, які відійшли до: а) Великого князівства Литовського; б) Польщі; в) Кримського ханства; г) Османської імперії; д) Московської державі; е) Угорщини
Г. Виявляємо зміни, відмінності та подібності.
1. Порівняйте становище українських земель у складі Великого князівства Литовського та Польщі.
|
Велике князівство Литовське |
Польща |
|
Спільне: |
2. Порівняйте політику щодо українських земель польських королів Казимира ІІІ та Казимира ІV.
|
Казимира ІІІ |
Казимира ІV |
|
Спільне: |
3. Порівняйте повстання М.Глинського та Мухи.
|
Повстання М.Глинського |
Повстання Мухи |
|
Спільне: |
4. Прослідкуйте, які зміни відбулися в адміністративному устрої українських земель у складі Литви.
Удільні князівства Київське, Волинське, Чернігово-Сіверське
1452 р.
1471 р.
1394 р.
1440 р.
5. Прослідкуйте зміни, які відбулися у Криму та Причорномор’ї.
Дике поле
1475 р.
1240 р.
1433 р.
6. Прослідкуйте зміни, які відбулися у Закарпатті протягом Х-ХV ст.
992 р. територія
Київської Русі
ХІ ст.
1280-1320 роки.
1393-1414 роки
1541 р. – володіння
австрійських Габсбургів
Д. Виявляємо причини і наслідки історичних подій та явищ.
1. Визначіть, чим було викликане та які наслідки мало?
|
Причини |
Наслідки |
|
|
Встановлення влади литовських князів над Волинню, Поділлям, Київщиною, Чернігово-Сіверщиною, Переяславщиною |
||
|
Приєднання Галичини до Польщі |
||
|
Завоювання Московською державою Чернігово-Сіверської землі |
||
|
Національний та соціальний рухи на українських землях |
||
|
Укладення Кревської унії |
||
|
Перемога над тевтонцями у Грюнвальдській битві |
ІV. Високий рівень навчальних досягнень.
А. Розв’язуємо проблеми, доводимо думку.
1. Чим ви можете пояснити те, що Литва, яка, за словами автора “Слова про загибель Руської землі” (ХІІІ ст.), “з болота на світ показувалася”, стала не тільки серйозним суперником українських земель, а й володаркою їх значної частини? Свою думку обґрунтуйте.
2. Український історик ХІХ ст. М.Костомаров визначав, що толерантність (терпиме ставлення до інших народів) є властивістю українського народу, яка обумовлювалася всією його історією. Що мав на увазі вчений? Свою думку обґрунтуйте, спираючись на матеріал історії України ХІІІ – ХVІ ст.
3. Історик М.Чмихов вважає, що населення України виживало лише завдяки тому, що “рівень його розвитку ніколи не був нижчим за рівень східних або західних прибульців”. Доведіть або спростуйте цю думку на матеріалі з історії України ХІІІ – ХVІ ст.
4. Пригадайте соціальну структуру населення часів Київської Русі і визначіть, які зміни в ній відбулися протягом ХІV – ХVІ ст., спираючись на знання основних напрямів політики литовських князів у цей період. Чим можна пояснити виникнення такої соціальної верстви як козацтво?
5. Історики визначають, що хвилі етнічних змін припадають на середину ХІІІ ст., на кінець ХІV – початок ХV ст. і охоплюють в більшій мірі великі міста, значно менше невеличкі містечка і села. Пригадайте перебіг основних подій цього періоду, пов’язаний з пересуванням представників того чи іншого етносу, і спробуйте знайти цьому пояснення, або спростуйте цю думку.
Б. Орієнтуємось у часі
На стрічці часу (1340 – 1510) позначте зверху основні події української історії ХІV – початку ХV ст., а внизу – перелічені події всесвітньої історії: початок Столітньої війни, битва при Кресі, битва при Пуатьє, Жакерія, Куликовська битва, Кальмарська унія, повстання Уота Тайлера, взяття турками Константинополя, виникнення об’єднаного Іспанського королівства, війна Білої та Червоної Троянди в Англії, відкриття Колумбом Америки, завершення Реконкісти в Іспанії.
В. Орієнтуємось в історичному просторі. Створіть картосхему “Українські землі в ХV ст.”
Г. Виявляємо зміни, відмінності подій та явищ (вільне володіння вміннями демонструється при виконанні завдань А)
Д. Виявляємо причини і наслідки історичних подій та явищ (вільне володіння вміннями демонструється при виконанні завдань А)
Е. Самостійно аналізуємо історичні джерела.
1. Проаналізуйте джерела і визначіть: 1) чим католицька церква пояснює втручання польського короля у справи Галичини; 2) в чому ви вбачаєте справжню мету польського втручання; 3) які цілі переслідував Казимир ІІІ, укладаючи угоду з Дмитром Дедьком; 4) чому відмовився від неї; 5)яка позиція римського папи з цього питання; 6) чим її можна пояснити; 7) чи був лист Казимира ІІІ Константинопольському патріарху аналогічним кроком.
|
З листа папи Бенедикта ХІІ краківському римо-католицькому єпископові (1341 р.) З поданого до нас прохання цього короля [Казимира III, 1341 р.] ми недавно довідались, що, коли схизматицький народ русинів за допомогою отрути вбив Болеслава, князя Русі, сина віруючих батьків і двоюрідного родича згаданого короля, а також деяких інших християн, які були слухняними цьому князеві за його життя, тоді король, вражений цим злочином і прагнучи помститися за кривду християнської віри, напав своїм військом на Руську землю, щоб завоювати цей народ, який і йому самому завдав багато шкоди.., Виконуючи його доручення, король уклав договір з цим старостою, який засвідчив присягою, що збереже за старостою і народом всі їх обряди, права і звичаї. Проте король висловлює сумнів, чи діятиме він цим самим згідно з волею Бога. Тому він просив, щоб ми ласкаво звільнили його від цієї присяги. |
Завдання з теми підібрані так, щоб виявити рівень, якого досягли учні в навчанні. Перший рівень – початковий – характеризується елементарними, фрагментарними знаннями, початковими уявленнями учнів про предмет вивчення. Другому рівню – середньому – відповідає наявність в учнів елементарних вмінь навчальної діяльності, здатність виділяти і відтворювати основний навчальний матеріал, розв’язувати завдання за зразком. Третій рівень – достатній – передбачає володіння учнями розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміннями робити висновки, виділяти істотні ознаки явищ, процесів, зв’язків між ними, застосуванням знань у стандартних (вже відомих учням) ситуаціях, а також повними знаннями, правильним і логічним, хоча і не зовсім самостійним (брак власних суджень), викладенням матеріалу. Ознаками четвертого рівня – високого – є вміння широко узагальнювати матеріал, творчо застосувати здобуті глибокі й міцні знання, здатність до самостійної дослідницької діяльності, вміння самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, виявляти і відстоювати власну точку зору.
Такий підхід у комплектації завдань дозволяє оцінювати навчальні досягнення учнів в двох площинах: по-перше, охопити системою контролю різноманітні навчальні вміння, формування яких здійснюється на матеріалі даної теми, і знання, здобуті під час навчання; по-друге, визначити рівень розвиненості вмінь і характеру здобутих знань. Якщо узагальнити це у таблиці, то виходить досить струнка система критеріїв, за якими має здійснюватись оцінювання навчальних досягнень учнів.
Удосконалення навчального процесу й системи контролю за навчальною діяльністю через застосування різнорівневих завдань різних типів дозволяє враховувати ступінь розвитку конкретних умінь і навичок кожного учня. За допомогою визначення певних вимог до кожного рівня навчальних досягнень відбувається систематизація навчального матеріалу, активізується його повторення, створюються можливості для самонавчання та самоконтролю, що в цілому поліпшує процес навчання. Чітка зорієнтованість завдань дозволяє не тільки виявити загальний рівень, а й прогалини у розвитку конкретних вмінь і формуванні знань, тобто посилюється діагностико-коригуюча функція оцінювання. Виконання завдань завдяки створенню уявлення про кінцевий результат навчання, який випливає з комплексу висунутих вимог до вмінь і знань, стимулює прагнення учнів досягати нових (високих для себе) результатів навчання, сприяє вихованню відповідальності й наполегливості в роботі, вміння самому корегувати власну діяльність».
(4 год.)
Мета: розкриття на конкретних прикладах суті інноваційних систем, технологій та моделей навчання історії в школі, формування вміння використовувати інновації у своїй педагогічній діяльності.
План
Реферати:
Питання для самостійної роботи:
Література:
Під час розкриття першого питання необхідно детально з’ясувати сутність поняття «інноваційне навчання», відповідність і можливість його використання для позначення сучасних методик навчання історії. Друге, третє і четверте питання заняття розраховані на опрацювання студентами спеціалізованої методичної літератури, що присвячена інноваційним системам, технологіям і моделям навчання історії та розробку власних занять за цими інноваційними підходами.
Для зразка наведемо приклад розробки навчального модуля за відповідною моделлю навчання, уроків-діалогів за моделлю «діалогу культур», уроків з використанням ігор у навчанні [1]:
«Модульно-розвивальне навчання добре простежується на прикладі завершеного навчального модуля з теми «Країни Східної Європи після Другої світової війни»(11 клас).
Тема розрахована на 10 уроків по 45 хвилин, при модульному навчанні вона подаватиметься на п'яти етапах навчального модуля. Один етап цілісного навчального модуля в старших класах складається з 3-х міні модулів (ММ), кожен по 30 хвилин, тобто - 3x30 хвилин. Отже:
І. Настановчо-мотиваційний етап 1-2 ММ Настановчо-мотиваційні (2x30). 3 ММ змістово-пошуковий (1x30). 1-2 ММ УМ (2x30).
3 ММ Змістово-пошуковий (3 ММ 3П 1x30)
1. Постановка навчальних проблем щодо загальної характеристики становища країн Східної Європи з 1945 по 90-ті роки.
2. Пошук способів розв'язання цих проблем.
ІІ. Змістово-пошуковий етап (3 ММх30)
1. Проблемна лекція з використанням опорної схеми. Тема «Причини формування тоталітарної системи в країнах Східної Європи та наростання політичної нестабільності в цих країнах в 60-90-ті роки».
2. Учнівські дослідження на зразок: «Що означає «соціалізм за радянським зразком» для країн Східної Європи?», «Чим закінчились визвольні змагання 50-х років у цих країнах?», «Провісником чого була "Празька весна" 1968 року?», «Який вплив мала «перебудова» в СРСР на країни «соціалістичної співдружності?»
5. Аналіз ролі опозиційних сил, їх лідерів в здійсненні революцій у Східній Європі.
6. Робота над складанням таблиці: «Спільні та відмінні риси революцій 1989 і 1991 роках в країнах Східної Європи».
7. Розробка наукових версій стосовно сучасного й майбутнього становища цих країн.
ІІІ. Контрольно-смисловий та адаптивно-перетворювальний етап (1x30 КС,2x30 АП) 1 ММ - контрольно-смисловий (1x30 КС)
1. Система навчальних завдань репродуктивно-перетворювального та творчого змісту щодо:
а) розуміння причин і характеру революцій 80-90-х років в країнах Східної Європи;
б) осмислення історичного значення революцій в країнах Східної Європи для подальшого розвитку цих країн шляхом демократії і прогресу;
в) обґрунтування неминучості краху тоталітаризму перед поступом демократії.
2-3 ММ - адаптивно-перетворювальні (2x30 АП)
IV. Системно-узагальнюючий етап (3x30 СУ)
V. Контрольно-рефлексійний етап (3 ММх30 КР)
«Наочно сутність уроку-діалогу можна продемонструвати на прикладі циклу з чотирьох уроків з теми «Середньовічна інквізиція».
Перший урок. Введення в проблему. Старий і Новий Заповіт. Бл. Августин - передвісник інквізиції. Виникнення єресей XI століття (розповідь вчителя, бесіда).
Другий урок. Альбігойська трагедія (моделювання історичної ситуації).
Третій урок. Погляд на альбігойські події очима церкви (робота над текстами: Цезарій Гейстербахський «Хрестовий похід проти альбігойців», Бернар Клервоський «Лист до єпископів», Фома Аквінський «Про істинність католицької віри проти язичників»)
Четвертий урок. Розум і віра в середні віки (диспут).
На прикладі цього циклу простежується кілька паралелей діалогів: діалог у культурі (світська і духовна влада, церква і єретики, погляд на інквізицію середньовічної і сучасної церкви, зіткнення суті біблійського вчення і форми його виявлення...), діалог творів учнів (питання учнів на уроках, їх тексти), діалог учителя і учня».
«Використання ігор у навчанні. Для прикладу звернемося до розробки теми «Економічний, політичний і культурний розвиток Росії в XVII столітті», створену К.О.Бахановим наприкінці 80-х років (чим пояснюється відповідна кількість годин і акценти в назвах тем уроків та їх змісті). На опрацювання теми згідно з тогочасною програмою відводилося 8 годин:
Урок №1. Економічний розвиток Росії у XVII столітті (шкільна лекція з елементами бесіди).
Урок №2. Політичний розвиток Росії у XVII ст. (комбінований урок).
Урок №3. Селянська війна під проводом Степана Разіна (шкільна лекція).
Урок №4. Селянська війна під проводом Степана Разіна (семінарське заняття).
Урок №5. Сибір у XVII столітті (гра «Клуб мандрівників», імпровізована бесіда гостей клубу - «учасників експедицій» В.Пояркова, Є.Хабарова, С. Дежньова (заздалегідь підготовлених учнів) - з глядачами - учнями класу (спілкування відбувається за допомогою аркушів із запитаннями, на які усно відповідають «мандрівники»). Урок №6. Культура Росії XVII століття (гра «Екскурсія»; клас поділяється на групи «ексурсоводів» - тих, хто готує за допомогою слайдів, ілюстрацій імпровізовані екскурсії по залах «Живопис Росії XVII століття», «Усна народна творчість», «Розвиток наукових знань і техніки», «Школа і освіта», «репортерів» - тих, хто складає письмові репортажі із залів музею, «дослідників» -тих, хто добирає факти для виконання завдань, що пропонуються класу на початку уроку).
Урок №7. Резервний (гра «Мандрівка по карті». Учні поділяються на три команди, які здійснюють подорож по карті, розповідаючи про історичні подіїXVII століття, пов'язані з визначеними в маршрутному листі населеними пунктами: 1. Київ - Ніжин - Калуга - Москва - Ярославль - Вологда - Архангельск; 2. Псков — Новгород - Москва - Нижній Новгород - Казань - Самара - Саратов - Царицин — Астрахань; 3. Смоленськ - Москва - Нижній Новгород - Солікамськ - Ірбіт - Сибір).
Урок №8. Бліц-залік (командне змагання: учням пропонується відповісти на запитання діафільму «Из истории России XVII века», клас поділяється на дві рівні за силами команди, заводиться шаховий годинник на 15 хвилин для кожної команди. Програє та команда, в якої раніше впаде прапорець на годиннику. Запитання ставляться конкретним учням, в разі їх мовчання допомагає команда, але витрачається час. Якщо команда не має відповіді, відповідають суперники, але за рахунок часу суперників)».
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ З МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ В ШКОЛІ