Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1 Класифікація соц. ризиків
Вся система соціального забезпечення створюється і функціонує в державі для захисту населення від соціального ризику. Саме соціальні ризики є наріжним каменем всього соціального забезпечення. Теорія “соціальних ризиків” почала інтенсивно розроблялась ще в 20-30рр. минулого століття. Згідно із цією теорією соціальне забезпечення надається членам суспільства в зв’язку із настанням різних обставин, так званих соціальних ризиків, а під соціальним ризиком автори розуміють ризик втрати заробітку. Матеріальний рівень в сучасному суспільстві залежить від заробітку. Будь-якому, хто живе за рахунок продажу своєї робочої сили загрожує дві небезпеки – втрата працездатності, з одного боку і безробіття, з іншого. І в тому і в іншому випадку особа втрачає заробіток. Саме цей ризик втрати заробітку і є соціальним ризиком.
Під соціальним ризиком сьогодні слід розуміти ймовірні події, які породжуються об’єктивними соціально-значимими причинами і призводять до втрати заробітку особи, зниження доходів нижче прожиткового мінімуму, необхідності в медичній допомозі та інших соціальних послугах.
Ознаки соціального ризику:
- мають об’єктивний характер, наступають незалежно від волі особи,
Класифікація соціальних ризиків може проводитись з різним критеріями.
Так, за критерієм організаційно-правової форми розрізняють страхові та нестрахові соціальні ризики.
За змістом можна виділити такі основні соціальні ризики: непрацездатність, безробіття, малозабезпеченість, втрата годувальника.
В Конституції України окреслюється менш вузьке коло соціальних ризиків, ніж передбачено іншими нормативно-правовими документами. Так, в Конституція йдеться про втрата працездатності, старість, втрата годувальника, безробіття. Проаналізувавши сучасне соціально-забезпечувальне законодавство можна зобразити таку систему соціальних ризиків:
2 Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це
система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання
соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян
у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати
працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від
них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених
законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати
страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі -
роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел,
передбачених законом.
Види загальнообов'язкового державного соціального
страхування
Залежно від страхового випадку є такі види
загальнообов'язкового державного соціального страхування:
3 Суб’єкти, їх права та обов’язки і відповідальність
Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального
страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени
їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Коло осіб, які можуть бути застрахованими за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням,
визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими
відповідно до них.
Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним
страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не
передбачено законами України.
Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню
підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту):
а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від
їх форм власності та господарювання;
б) у фізичних осіб;
2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени
творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих
спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Стаття 28. Відповідальність страхувальників, а також осіб,
які надають соціальні послуги
Роботодавці несуть відповідальність за шкоду, заподіяну
застрахованим особам або страховикам внаслідок невиконання або
неналежного виконання своїх обов'язків із загальнообов'язкового
державного соціального страхування, відповідно до законодавства.
Заклади охорони здоров'я, заклади професійної реабілітації і
громадяни, які надають соціальні послуги застрахованим особам,
несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну
застрахованим особам або страховикам внаслідок фальсифікації
документів про обсяги та якість наданих послуг.
Достовірність зазначених у документах даних, передбачених
частиною другою цієї статті, перевіряється виконавчими органами
цільових страхових фондів.
Роботодавцю забороняється вчиняти будь-які дії, що можуть
призвести до прийняття ним разом із застрахованою особою спільного
рішення, яке може в подальшому завдати шкоди цій особі.
Стаття 29. Відповідальність страховиків за невиконання або
неналежне виконання умов страхування
Страховики несуть відповідальність відповідно до
законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок
несвоєчасного або неповного надання матеріального забезпечення та
соціальних послуг, встановлених законодавством.
Стаття 30. Обов'язки застрахованих осіб із
загальнообов'язкового державного соціального
страхування
Застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у
встановлені законодавством України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування строки сплачувати внески
страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють
зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового
державного соціального страхування та порядку його надання (зміни
стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи,
працевлаштування, виїзд за межі держави тощо).
Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних
послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або
невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в
судовому порядку.
4 Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування та визначення його розміру
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування - це консолідований страховий внесок на пенсійне
страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне
страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності,
страхування на випадок безробіття, який в обов'язковому порядку
сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав
застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за
соціальним страхуванням.
Розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування та пропорції його розподілу за видами
загальнообов'язкового державного соціального страхування
встановлюються Верховною Радою України.
Платники єдиного внеску
1. Платниками єдиного внеску є:
1) роботодавці:
підприємства, установи та організації, інші юридичні особи,
утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми
власності, виду діяльності та господарювання, які використовують
працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або
на інших умовах, передбачених законодавством, чи за
цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору,
укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи
(надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до
відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних
осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва,
відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,
установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий
баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують
працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на
інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за
цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору,
укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи
(надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до
відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних
осіб - підприємців);
фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та
фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах
трудового договору (контракту);
дипломатичні представництва і консульські установи України,
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств,
установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені
відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і
самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
дипломатичні представництва і консульські установи іноземних
держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи
іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі
міжнародні), розташовані на території України;
підприємства, установи, організації, фізичні особи, які
використовують найману працю, військові частини та органи, які
виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій
непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами,
допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб,
зазначених у пунктах 9-14 цієї частини;
інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому
числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що
використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на
умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах,
передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами
(крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою -
підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги)
відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного
державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців);
2) працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не
встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які
працюють:
на підприємствах, в установах та організаціях, в інших
юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1
цієї частини;
у фізичних осіб - підприємців на умовах трудового договору
(контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;
у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та
в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);
3) фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на
підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних
осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у
фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе
роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім
фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані
послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з
Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців);
4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали
спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які
беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -
займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою,
літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою,
а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською,
нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну
(місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують
дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи
не є найманими працівниками чи підприємцями;
6) громадяни України, які працюють у розташованих за межами
України дипломатичних представництвах і консульських установах
України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах
підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних),
утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не
передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України);
громадяни України та особи без громадянства, які працюють у
дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних
держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах
іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема
міжнародних), розташованих на території України;
7) особи, які працюють на виборних посадах в органах
державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях
громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на
такій посаді;
8) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних
частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад
аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства
на постійній основі;
9) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової
військової служби), особи рядового і начальницького складу;
10) батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу,
прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення
відповідно до законодавства;
11) особи, які отримують допомогу по тимчасовій
непрацездатності, перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю
та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та
пологами;
12) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних
Силах України, інших утворених відповідно до закону військових
формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства
внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах
цивільного захисту;
13) особи, які відповідно до закону отримують допомогу по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів,
опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за
дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які
здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за
висновком медичного закладу потребує постійного стороннього
догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі
працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до
законодавства.
2. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2-14 частини
першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до
законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування.
3. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини
першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного
внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї
статті.
4. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті,
які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати
за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або
інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну
допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску
виключно за умови їх добровільної участі у системі
загальнообов'язкового державного соціального страхування.
5 об'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий ризик та випадок
Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального
страхування є страховий випадок, із настанням якого у
застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на
отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг,
передбачених статтею 25 цих Основ.
Страховий ризик - обставини, внаслідок яких громадяни та/або
члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до
існування і потребують матеріальної підтримки або соціальних
послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або
соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів
загальнообов'язкового державного соціального страхування.
6 Характеристика основних соц.випадків.
тимчасова непрацездатність;
вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;
інвалідність;
хвороба;
досягнення пенсійного віку;
смерть годувальника;
безробіття;
соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов’язані з певними обставинами;
нещасний випадок на виробництві;
професійне захворювання.
7 Принципи загальнообов'язкового державного
соціального страхування
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян
України здійснюється за принципами:
законодавчого визначення умов і порядку здійснення
загальнообов'язкового державного соціального страхування;
обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах
трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених
законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою
самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є
членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності;
надання права отримання виплат за загальнообов'язковим
державним соціальним страхуванням особам, зайнятим
підприємницькою, творчою діяльністю тощо;
обов'язковості фінансування страховими фондами (установами)
витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та
соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих
видів загальнообов'язкового соціального страхування;
солідарності та субсидування;
державних гарантій реалізації застрахованими громадянами
своїх прав;
забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум,
встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів
соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;
цільового використання коштів загальнообов'язкового
державного соціального страхування;
паритетності представників усіх суб'єктів
загальнообов'язкового державного соціального страхування в
управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
8 Види соціальних послуг та матеріального
забезпечення за загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням
За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
надаються такі види соціальних послуг та матеріального
забезпечення:
1) пенсійне страхування:
пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального
захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою,
інвалідності з дитинства);
пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених
пунктом 4 цієї статті;
медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
допомога на поховання пенсіонерів;
2) медичне страхування:
діагностика та амбулаторне лікування;
стаціонарне лікування;
надання готових лікарських засобів та виробів медичного
призначення;
профілактичні та освітні заходи;
забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли
особливо важкі операції або мають хронічні захворювання.
Обсяг послуг, що надаються за рахунок коштів обов'язкового
медичного страхування, визначається базовою та територіальними
програмами обов'язкового медичного страхування, які затверджуються
в порядку, встановленому законодавством;
3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
та витратами, зумовленими похованням: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за
хворою дитиною);
допомога по вагітності та пологах;
допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів,
безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на
виробництві);
забезпечення оздоровчих заходів;
4) страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання:
профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на
виробництві та професійним захворюванням;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання;
відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи
іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх
трудових обов'язків;
пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання;
пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання;
допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання;
5) страхування від безробіття:
допомога по безробіттю;
відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою
або перепідготовкою та профорієнтацією;
дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, в тому
числі молоді на перше робоче місце; допомога на поховання безробітного;
профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню
страхових випадків.
У разі прийняття законів з нових видів загальнообов'язкового
державного соціального страхування або внесення змін до законів
України з окремих видів загальнообов'язкового державного
соціального страхування одночасно вносяться зміни до цих Основ.
Доповнення переліку матеріального забезпечення та соціальних
послуг, які надаються особам за загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням, можуть здійснюватись законами України з
окремих видів загальнообов'язкового державного соціального
страхування.
Призначення матеріального забезпечення та надання соціальних
послуг здійснюються на підставі відомостей, що містяться в системі
персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб
Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального
страхування, а до впровадження такої системи - у порядку та на
умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
9 Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) -
система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне
забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих
осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття;
Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які
працюють на умовах трудового договору (контракту),
цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять
альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють
неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших
підставах, передбачених законодавством про працю,
військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби),
особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи
- підприємці.
Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до
цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила
навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих
навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або
альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у
працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в
установленому порядку відповідних осіб як безробітних.
Видами забезпечення за цим Законом є:
допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата
для організації безробітним підприємницької діяльності;
допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи,
яка перебувала на його утриманні.
Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України
професійна підготовка або перепідготовка, підвищення
кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах,
у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на
підприємствах, в установах, організаціях;
профорієнтація;
пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні
інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з
працевлаштуванням.
направляється до закладів охорони здоров'я для проходження
попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до
законодавства;
забезпечується місцем проживання на період проходження
професійної підготовки або перепідготовки
ТП = Св : В,
де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового
стажу та визначається у місяцях;
Св - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;
В - мінімальний розмір страхового внеску за відповідний
місяць.
Право на допомогу по безробіттю залежно від страхового
стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку
безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що
передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж
шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового
державного соціального страхування.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання
перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом
місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в
установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.
Поважними причинами є:
навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах,
клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою
навчання;
строкова військова служба;
Застраховані особи, визнані в установленому порядку
безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації
особи як безробітної, за даними Державного реєстру
загальнообов'язкового державного соціального страхування мають
страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього
місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7
і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ), особи, зазначені у частині другій статті 6 цього
Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному
розмірі.
Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після
реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній
службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може
перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб,
зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180
календарних днів. молодь
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на
пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може
перевищувати 720 календарних днів.
Допомога по безробіттю може виплачуватися одноразово для
організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть
бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці
підходящої роботи, крім осіб, зазначених у частині другій статті 6
цього Закону. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18
років, за їх бажанням.
Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті
22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у
відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної
відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати
(доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним
соціальним страхуванням ( 1266-2001-п ), затвердженого Кабінетом
Міністрів України, залежно від страхового стажу:
до 2 років - 50 відсотків;
від 2 до 6 років - 55 відсотків;
від 6 до 10 років - 60 відсотків;
понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості
безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
у подальшому - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з
останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин,
призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і
її виплата починається з 91-го календарного дня.
Допомога по безробіттю не може перевищувати чотирикратного
розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого
законом.
Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації
безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі
допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у
розрахунку на рік.
10 Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності
Суб'єкти та об'єкти страхування від нещасного
випадку
Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані
громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи,
страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
страхування (далі - працівник).
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -
застраховані особи.
Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -
Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя
застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством
про працю;
2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори,
аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед
або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних
навичок; у період проходження виробничої практики (стажування),
виконання робіт на підприємствах;
3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових,
виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на
виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними
договорами.
Добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися:
1) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -
займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї
діяльності, члени фермерського господарства, особистого
селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;
2) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності
Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий
вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи
середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових
обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала
смерть.
До професійного захворювання належить захворювання, що
виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та
зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і
певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Страхові виплати
Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21
цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків
виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі
настання страхового випадку.
Зазначені грошові суми складаються із:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної
його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної
працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової
допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували
на утриманні померлого);
3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом
внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання
її матері під час вагітності;
6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Строки проведення страхових виплат
Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом
соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі
постанови цього Фонду або рішення суду:
потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного
випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю
годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня
виникнення права на виплати.
Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк
з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а
в разі смерті потерпілого - у місячний строк з дня смерті
застрахованого особам, які мають на це право.
11 Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку
з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати
працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною,
дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів,
часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої
особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за
рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи
без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо
інше не передбачено міжнародним договором України, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період
роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо
інше не передбачено законодавством.
Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням, підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно
від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому
числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших
представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в
органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в
інших органах;
2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та
інших виробничих кооперативів.
2. Громадяни України, які працюють за межами території
України і не застраховані в системі соціального страхування
країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне
забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за
умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого
законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
3. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи,
які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною,
творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу
безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих
спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають
право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно
до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
відповідно до діючого законодавства.
За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням, надаються такі види матеріального
забезпечення та соціальних послуг:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд
за хворою дитиною) (статті 35, 37 цього Закону);
2) допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього
Закону);
5) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів,
безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на
виробництві) (статті 45, 46 цього Закону);
6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на
санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх
сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання
санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у
позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих
новорічних подарунків) (статті 47, 48 цього Закону).
Стаття 35. Страхові випадки, умови надання допомоги по
тимчасовій непрацездатності та тривалість її
виплати
1. Допомога по тимчасовій непрацездатності надається
застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке
повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу),
у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:
1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або
травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;
2) необхідності догляду за хворою дитиною;
3) необхідності догляду за хворим членом сім'ї;
4) догляду за дитиною віком до трьох років або
дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або
іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;
5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної
служби;
6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до
медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
7) протезування з поміщенням у стаціонар
протезно-ортопедичного підприємства;
8) санаторно-курортного лікування.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності
внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним
випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів
Допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за
хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі
з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря
потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.
Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується
застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких
розмірах:
60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) -
застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;
80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) -
застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми
років;
100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) -
застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі
виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та
пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів
і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше
дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до
Допомога по вагітності та пологах виплачується
застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з
дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за
період з дня усиновлення і до закінчення 56 календарних днів (70
календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше
дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до 1-4
категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи).
За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що
збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується
незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку.
Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій
особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу),
обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від
страхового стажу.
Допомога на поховання надається у разі смерті
застрахованої особи, а також членів сім'ї, які перебували на її
утриманні:
Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка
перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється
правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму,
встановленого законом.
12 Структура системи пенсійного забезпечення
в Україні
Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що
базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення
виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів
Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система
пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення
коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у
відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня
системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат
на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових
виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.
Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення,
що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців
та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою
отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку,
передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.
2. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в
Україні становлять систему загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування.
Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в
Україні становлять систему накопичувального пенсійного
забезпечення.
3. Для окремих категорій громадян законами України можуть
встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення,
відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
4. Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати
пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного
забезпечення в Україні. Обов'язковість участі або обмеження щодо
участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного
забезпечення в Україні та отримання пенсійних виплат
встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення.
Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі
пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в
іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Законом,
іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базується на засадах солідарності і субсидування та здійсненні виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Обов'язкові відрахування до Пенсійного фонду (35,2%: 33,2%-роботодавець, 2%-працівник) робляться зазвичай бухгалтерією працівника при нарахуванні йому заробітної зарплатні. По суті, Пенсійний фонд — великий «грошовий мішок», куди спочатку йдуть всі відрахування з заробітних плат, а потім йде розподіл серед пенсіонерів — при досягненні пенсійного віку вони зазвичай отримують пенсію. Слід зауважити, що органи Пенсійного фонду ведуть чіткий персоніфікований облік надходжень страхових внесків кожного українця. Пенсійний фонд забезпечує роботу єдиного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Пенсійний фонд на сьогодні забезпечує нарахування та виплату «державних» пенсій. Тенденція, яка спостерігається в Україні (так само, як і в багатьох країнах) досить сумна: скорочення питомої ваги працюючого населення, та збільшення кількості пенсіонерів. Демографічний прогноз (див. таблицю) та економічні розрахунки свідчать про те, що якщо систему не змінити, то в майбутньому з'являться дуже високі ризики того, що пенсійних внесків працюючих людей не буде достатньо для того, щоб забезпечувати виплату пенсій пенсіонерам.
Загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення полягає в тому, що частина внесків у Пенсійний фонд України буде направлена в державний Накопичувальний пенсійний фонд України. Внески будуть мати персоніфікований характер і враховуватися на індивідуальних пенсійних рахунках.
Кошти Накопичувального фонду будуть інвестуватися в економіку України з метою захисту їх від інфляції, одержання інвестиційного доходу, забезпечення потреб держави в джерелах фінансування довгострокових інвестиційних проектів. Все це повинне сприяти загальному економічному зростанню країни.
Керування пенсійними коштами здійснюють спеціальні компанії по управлінню активами (зараз вони вже керують активами недержавних пенсійних фондів), обрані на конкурсній основі. Ці компанії діють із дотриманням законодавчо встановлених обмежень щодо напрямків інвестування для забезпечення захисту інтересів громадян і стабільного збільшення їх коштів. Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснює Зберігач — банківська установа, яка буде контролювати використання цих коштів.
Кошти, які будуть враховуватися на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, будуть їхньою власністю. Люди зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку або, в окремих випадках (наприклад, у випадку інвалідності), раніше цього терміну.
Виплати з Накопичувального пенсійного фонду України будуть здійснюватися додатково до солідарної пенсії довічно або одноразово. Другий рівень пенсійної системи буде впроваджуватися в Україні з 2012 року, після створення системи державного нагляду та регулювання, а також необхідної інфраструктури.
Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.
Законопроектами, також передбачається, що, починаючи з 2018 року, громадянам буде надано право, у разі їх бажання, перевести їх обов'язкові пенсійні заощадження з Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їх пенсійних заощаджень, а отже — в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.
Наразі впровадження другого рівня пенсійної системи влада планує з року, коли буде досягнуто бездефіцитність Пенсійного фонду. Загальний дефіцит пенсійного фонду на 2011 рік заплановано у розмірі 58 млрд грн., а сума, яку уряд збирається заощадити після впровадження пенсійної реформи дорівнює 1,7 млрд грн.
Ризики: Економіка носить циклічний характер. В умовах кризи накопичення можуть знецінюватися за рахунок переоцінки ринкової вартості цінних паперів. Учасники накопичувальної пенсійної системи беззахисні перед «ринковим ризиком» і інфляцією.
Система недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:
13 Види пенсій та соц.послуг
Види пенсійних виплат і соціальних послуг
1. Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного
фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання
(у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з
дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У солідарній системі надаються соціальні послуги за
рахунок коштів Пенсійного фонду.
До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить
допомога на поховання пенсіонера.
громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють
на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно
до законодавства України, незалежно від форми власності, виду
діяльності та господарювання, у філіях, представництвах,
відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та
організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців
та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців,
які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок,
фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового
договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених
законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах,
в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами
цивільно-правового характеру;
Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола
осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному
страхуванню
Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для
обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти
знаків після коми за формулою:
См х Вс
Кс = ------------, де:
100% х 12
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ У СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Особи мають право на призначення пенсії за віком після
досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше
15 років.
1. Розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена
відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія,
у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи,
визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у
чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу
встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які
втратили працездатність, визначеного законом.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років
чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1
відсоток розміру пенсії
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж
передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком
встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу,
виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Умови призначення пенсії по інвалідності
1. Пенсія по інвалідності призначається в разі настання
інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату
працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі
каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за
наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того,
коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на
роботу чи після припинення роботи.
Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три
групи інвалідності.
Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який
встановлюється інвалідність, визначаються органом
медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по
інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого
страхового стажу на час настання інвалідності або на день
звернення за пенсією:
для інвалідів I групи:
до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;
від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;
від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;
від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;
від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;
від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;
від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;
від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;
від 54 років до досягнення особою 59 років включно -
10 років;
для інвалідів II та III груп:
до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно -
10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно -
11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно -
13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно -
14 років.
Якщо інвалідність настала в період проходження строкової
військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі
незалежно від наявності страхового стажу.
Стаття 33. Розмір пенсії по інвалідності
1. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності
призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків
пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за
віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком,
обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається на весь строк
встановлення інвалідності. Інвалідам, які досягли пенсійного віку,
встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності
призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться
тільки за їх заявою.
ПЕНСІЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ВТРАТОЮ ГОДУВАЛЬНИКА
В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається
непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на
його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті
страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення
пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або
осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, -
незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія
у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того,
чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його
утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника,
якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами
або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього
Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10
місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не
досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами
до досягнення 18 років.
Розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в
розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків
пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше
непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком
померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними
частками.
2. Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника
призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті,
виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Стаття 38. Період, на який призначається пенсія у зв'язку з
втратою годувальника. Зміна розміру пенсії
1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на
весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника
вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36
цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
2. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам
сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у
якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або
припинення виплати пенсії.
14 СТРАХОВИЙ СТАЖ У СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ
Стаття 24. Періоди, з яких складається страховий стаж
1. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа
підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж
мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з
якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з
втратою годувальника, крім наявного страхового стажу,
зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня
встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку,
передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті
годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку,
передбаченого статтею 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала
загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на
випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім
одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької
діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної
підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації,
включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком
на виробництві або професійним захворюванням зараховується до
страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до
страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на
призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
2. Страховий стаж обчислюється територіальними органами
Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що
містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до
впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі
документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до
набрання чинності цим Законом.
3. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць
роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому
державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у
системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,
зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що
сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж
мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є
меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується
до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в
порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної
доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума
сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж
мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до
страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць
сплати страхових внесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу
та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний
місяць;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до
страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім
випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на
роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за
списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників
затвердженим Кабінетом Міністрів України,
зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових
умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному
року.
4. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що
враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання
чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку
і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім
випадків, передбачених цим Законом.
Стаття 25. Коефіцієнт страхового стажу
1. Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для
обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти
знаків після коми за формулою:
См х Вс
Кс = ------------, де:
100% х 12
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки
одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі
тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового
стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і
накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.
Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній
системах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума
коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній
системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період
участі в солідарній і накопичувальній системах.
2. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до
набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з
урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим
частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.
15. Пенсії дер.службовців, суддів, прокурорів
На одержання пенсії державних службовців мають право
чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли
пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за
наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за
віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини
першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" у тому числі стажу державної
служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного
віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які
мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до
категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи
на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям
призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з
якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною
першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу,
встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ), особам, визнаним інвалідами I або II
групи у період перебування на державній службі, які мають стаж
державної служби не менше 10 років, а також особам з числа
інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм
інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби
на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців,
якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії
вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності
відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини
інвалідності за умови припинення державної служби.
У разі смерті особи у період перебування на державній службі
за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не
менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника,
які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того,
чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається
пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного
члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого
годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня
2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90
відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи,
зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування"
Судді
Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Прокурори
Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за
вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення
вислуги років не менше:
по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи
на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років
6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і
слідчих прокуратури не менше 10 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому
числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не
менше 11 років;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік
6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і
слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у
тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих
прокуратури не менше 12 років;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки
6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і
слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у
тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих
прокуратури не менше 13 років;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки
6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і
слідчих прокуратури не менше 13 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у
тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих
прокуратури не менше 14 років;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6
місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих
прокуратури не менше 14 років 6 місяців;
з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу
роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше
15 років.
Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої
місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види
оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня
Прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи,
призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених
частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах
прокуратури не менше 10 років.
16