Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.
Створення будь-яких виробів промисловості починається з розробки конструкторської документації. Рівень її виконання значною мірою впливає на скорочення строків створення та освоєння виробів, зниження трудомісткості їх виробництва, підвищення надійності та якості.
Проектування технічного об'єкту – це створення, перетворення і представлення в зрозумілій формі образу цього ще не існуючого об'єкту на основі виконання комплексу робіт дослідницького, розрахункового і конструкторського характеру.
Проектування включає розробку технічної пропозиції і технічного завдання (ТЗ), що відбивають ці потреби, і реалізацію ТЗ в виді проектної документації.
Зазвичай ТЗ представляють у вигляді деяких документів, і воно являється початковим (первинним) описом об'єкту. Результатом проектування, як правило, служить повний комплект документації, що містить достатні відомості для виготовлення об'єкту в заданих умовах. Ця документація і є проект, точніше, остаточний опис об'єкту.
Зміст технічних завдань на проектування включає в себе:
1. Призначення об'єкту.
2. Умови експлуатації. Разом з якісними характеристиками (представленими у вербальній формі) є числові параметри, для яких вказані області допустимих значень (температура довкілля, зовнішні сили, навантаження і т.п.).
3. Вимоги до вихідних параметрів, тобто до величин, що характеризують властивості об'єкту, які цікавлять споживача.
Проектування, при якому усі проектні рішення або їх частину отримують шляхом взаємодії людини і комп’ютера, називають автоматизованим, на відмінність від ручного (без використання комп’ютера) або автоматичного (без участі людини на проміжних етапах). Система, що реалізовує автоматизоване проектування, є системою автоматизованого проектування (САПР).
Автоматичне проектування можливе лише в окремих часткових випадках для порівняно нескладних об'єктів. На сьогодні переважаючим є автоматизоване проектування.
2.
Основний загальний принцип системного підходу полягає в розгляді частин явища або складної системи з урахуванням їх взаємодії. Системний підхід включає виявлення структури системи, типізацію зв'язків, визначення атрибутів, аналіз впливу зовнішнього середовища.Системи автоматизованого проектування відносяться до числа найбільш складних сучасних штучних систем. Їх проектування і супровід неможливі без системного підходу.Інтерпретація і конкретизація системного підходу мають місце в ряді відомих підходів з іншими назвами. Це структурний, блоково-ієрархічний та об'єктно-орієнтований підходи.При структурному підході, як різновиді системного, проводиться синтез варіантів системи з стандартних компонентів (блоків) і оцінюються варіанти при їх частковому переборі з попереднім прогнозуванням характеристик компонентів.Блоково-ієрархічний підхід до проектування використовує ідеї декомпозиції складних описів об'єктів на ієрархічні рівні і аспекти, вводить поняття стилю проектування (висхідне і низхідне), встановлює зв'язок між параметрами сусідніх ієрархічних рівнів.В об'єктно-орієнтованому підході до проектування виражено ряд важливих структурних принципів, що використовуваних при розробці інформаційних систем і програмного забезпечення.Для усіх підходів до проектування складних систем характерні також наступні особливості:1. Структуризація процесу проектування, що виражається декомпозицією проектних завдань і документації, виділенням стадій, етапів, проектних процедур. Ця структуризація є суттю блоково-ієрархічного підходу до проектування.2. Ітераційний характер проектування.3. Типізація і уніфікація проектних рішень і засобів проектування.
9.
Для створення нового файлу креслення потрібно вибрати пункт меню Файл ► Новый чи натиснути відповідну кнопку на панелі інструментів. Створення нового файлу можна виконувати в кількох режимах робочого простору:
10.
Положення будь-якого елемента креслення визначається за допомогою координат. За умовчанням AutoCAD використовує свою внутрішню тривимірну прямокутну декартову систему координат, що називається Світовою (МСК) — World Coordinate System (WCS). Напрямок осей X та Y відображає піктограма в лівому нижньому кутку графічного поля. Вісь Z згідно з правилом правої руки направлена на користувача. Признаком МСК на піктограмі осей є квадрат в точці початку координат.Користувач може створювати свої власні системи координат — ПСК (UCS). Системи координат користувача використовують для зручнішого задання геометрії моделі, вони можуть бути довільним чином орієнтовані відносно МСК. В одному кресленні можна створювати та зберігати необмежену кількість систем координат користувача.Слід пам'ятати, що графічний курсор переміщується в поточній системі координат.
11.
В AutoCAD відстань між точками вимірюється в умовних одиницях, які можуть відповідати будь-яким одиницям вимірювання довжини (футам, метрам, дюймам тощо). Завдяки цьому при кресленні можна оперувати реальними розмірами. Масштабування різних частин зображення відповідно до формату документа здійснюється при виведенні на друк шляхом задання співвідношення між умовними одиницями файлу креслення і міліметрами креслення на аркуші. Формат подання чисел (за замовчанням десятковий) та точність встановлюються у вікні майстра при створенні нового файлу або в процесі роботи за допомогою діалогового вікна Настройка чертежа (Drawing Settings), яке виводиться командою Формат►Настройка чартежа… (Format ► Drawing Settings). Вікно містить області для задання формату подання як лінійних, так і кутових одиниць, а також площі та об’єму. Списки Точність (Precision), що містяться в обох областях, дозволяють установити потрібну точність вимірювання відповідних одиниць.
12.
Усі команди креслення відображають запит командного рядка, що пропонує вказати точку або положення об'єкта на кресленні. Програма пропонує п'ять способів введення координат:
13.
Якщо нове креслення будується без використання шаблона, необхідно задати його межі. Зробити це можна у вікні майстра при створенні нового файлу або в процесі роботи за допомогою команди меню Формат► Ограничения чертежей (Format ► Drawing Limits).
Після запуску команди видається запит: Левый нижний угол [Вкл./Откл.] <0.00, 0.00>:. У відповідь на нього потрібно вказати точку (вона буде лівою нижньою вершиною прямокутника, що обмежує креслення) або вибрати опцію. Після задання точки з'являється запит: Правый верхний угол <53600.00, 41400.00>:, на який потрібно вказати положення правої верхньої вершини.
Опції: Вкл (ON) — встановлює автоматичний контроль за додержанням меж;
Откл (OFF) — відключає вищезазначений контроль.
14.
Об'єктна прив'язка дозволяє виконувати нові побудови на кресленні, прив'язуючись до характерних точок вже існуючих об'єктів або відносно них. Активізувати режим об'єктної прив'язки можна, натиснувши кнопку ПРИВЯЗКА (OSNAP), розміщену в статусному рядку. Для виходу з режиму потрібно натиснути на цю ж кнопку, щоб вона набула вигляду вимкненої. Вмикання/вимикання режиму об'єктної прив'язки можна здійснювати також клавішею F3. Оскільки типів прив'язок, що використовуються в AutoCAD, досить багато, то перед активізацією режиму слід вибрати потрібний тип (або кілька типів) прив'язки. Зробити це можна на вкладці Объектная привязка (Object Snap) діалогового вікна Режимы рисования (Drafting Settings). Це вікно можна відкрити за допомогою контекстного меню кнопки ПРИВЯЗКА (OSNAP), вибравши в ньому пункт Настройка (Settings), або за допомогою меню Формат (Tools), вибравши пункт Режимы рисования.
Для полегшення операцій, пов'язаних з режимом об'єктної прив'язки, AutoCAD використовує функцію автоматичної прив’язки (AutoSnap). Завдяки їй при проходженні курсору поблизу точки, що відповідає вибраному типу прив'язки, ця точка позначається характерним для неї маркером. При цьому курсор автоматично "притягується" до цієї точки, тобто система не вимагає від користувача точного позиціювання курсору. При великій кількості автоматично відстежуваних прив'язок працювати стає важко – курсор скаче по близько розташованих прив'язках, від однієї до іншої.(потрібно відзначати тільки потрібні привязки)
15.
Рeжuм сітки (Grid)
Цей режим призначений для візуалізації на екрані дисплея вузлів фонової допоміжної координатної сітки, крок якої встановлюється користувачем. Режим вмикається/вимикається кнопкою СЕТКА (GRID), розміщеною в статусному рядку, або клавішею F7. Змінити крок фонової допоміжної сітки можна через діалогове вікно Режимы рисования (Drafting Settings)
Режим прив’язки до сітки (Grid Snap).Допоміжний засіб ШАГ (Snap) має два режими — прив'язка до сітки (Grid Snap) та полярна прив'язка (Polar Snap). У певний момент часу може бути активізований тільки один з них. Вибір режиму здійснюється встановленням відповідного перемикача на вкладці Шаг и сетка (Snap and Grid) діалогового вікна Режимы рисования (Drafting Settings). Вмикання/вимикання обох режимів здійснюється кнопкою ШАГ (SNAP) або клавішею F9.Режим Полярная привязка (Polar Snap) призначений для використання разом з режимом Полярное отслеживание (Polar Tracking). Він забезпечує переміщення курсору з фіксованим кроком уздовж напрямів, установлених для режиму полярного відстежування. За замовчанням значення кроку переміщення дорівнює 10 одиницям. Режим полярного відстежування (Polar Tracking).Режим спрощує побудову відрізків, а також виконання деяких інших команд у разі, коли подібні операції виконуються із заданим приростом кута. Режим вмикається/вимикається клавішею F10 або кнопкою ОТС-ПОЛЯР (POLAR)При увімкненому режимі система відображає на екрані тимчасові допоміжні нескінченні прямі (лінії вирівнювання) направлені під кутами. За замовчанням крок кута полярного відстеження (трекінгу) дорівнює 90°. Змінити значення кроку кута можна на вкладці Полярное отслеживание (Polar Tracking) діалогового вікна Режимы рисования (Drafting Settings).Стандартний набір значень кроку кута полярного відстеження: 90, 45, 30, 22.5, 18,15,10.5. Можна також задати власні значення кроку кута полярного відстеження, для чого потрібно натиснути кнопку Новый (New) і ввести потрібне значення.Ортогональний режим (Ortho)Ортогональний режим (Ortho) призначений для виконання ортогональних побудов. Вмикання/вимикання режиму здійснюється клавішею F8 або кнопкою ОРТО (ORTHO) в статусному рядку При увімкненому режимі ОРТО відрізки автоматично будуть розміщуватися по горизонталі або вертикалі (за умови, що не змінено встановлену за умовчанням орієнтацію невидимої сітки).
16.
Об'єктне відстежування є механізмом, що полегшує вибір точок, що лежать на лініях відстежування і об'єктів, що проходять через точки, що вказуються за допомогою об'єктної прив'язки. Об'єктне відстежування розширює і доповнює можливості об'єктної прив'язки. Цей режим включається кнопкою ОТС-ОБ'ЄКТ (OTRACK) в рядку стану або функціональною клавішею F11 .
На перший погляд може здатися, що полярне і об'єктне відстежування абсолютно схожі між собою, тому як в обох режимах відображуються лінії відстежування. Насправді схожість дійсно є, проте при використанні об'єктного відстежування лінії генеруються не відносно поточного, а відносно інших побудованих об'єктів.
Для роботи об'єктного відстежування необхідно активізувати режим об'єктної прив'язки, за допомогою якого відбувається захоплення вже побудованих точок малюнка.
Щоб почати відстежування відносно деякої точки об'єкту, необхідно підвести покажчик миші до точки і затримати його на деякий час, поки у вказаній точці не з'явиться маленький плюс – він сигналізує, що AutoCAD захопив вказану точку і готовий до відстежування. Одночасно програмі можна вказати до семи таких точок. Після захоплення точки AutoCAD будуватиме вертикальні, горизонтальні і полярні лінії відстежування, які проходитимуть через цю точку.
17.
Шари креслень використовуються для структурування графічної інформації. Вони подібні до накладених один на одного прозорих аркушів кальки, на яких розміщені різні групи даних креслення (наприклад, допоміжні лінії або розміри). Організація креслень по шарах спрощує керування об'єктами та їх редагування. Шар може відображатися на екрані окремо або в комбінації з іншими шарами. Блокуючи окремі шари, можна заборонити редагування об'єктів.
Кожний шар має своє ім'я та характеризується кольором, типом і товщиною ліній, які за певних обставин успадковуються всіма об'єктами, розміщеними на ньому. Число шарів у кресленні та кількість об'єктів на кожному шарі не обмежені. Імена шарів можуть включати в себе до 255 літерно-цифрових символів.
При створенні нового креслення AutoCAD створює спеціальний шар з іменем «0». За замовчанням йому призначається колір 7 (білий або чорний, залежно від кольору фону), тип лінії Continuous (суцільна), товщина лінії За замовчанням (Default) та стиль друку Нормальний(Normal). Шар «0» не може бути ні видалений, ні перейменований.
18.
Для керування шарами та їх властивостями AutoCAD надає ряд засобів, основним з яких є діалогове вікно Диспетчер шарів (Layer Properties Manager), яке викликається за допомогою кнопки на панелі інструментів
У центральній частині вікна розміщена таблиця зі списком шарів та їх параметрами, що описують стан шару (наприклад, увімкнений чи вимкнений) та його властивості (колір, тип лінії тощо). Для кожного параметра шару виділено окрему колонку, а значення параметра відображається піктограмою або текстом. Щоб змінити якийсь із параметрів, потрібно клацнути мишею на його піктограмі. Опис параметрів шарів у порядку розміщення колонок таблиці подається нижче.Ім’я (Names) — відображає імена шарів.
Вкл (On) — за допомогою піктограм цієї колонки здійснюється вмикання та вимикання шарів. Заморозити (Freeze) — у цій колонці здійснюється заморожування/розморожування вибраних шарів на всіх екранах виглядів.
Блокувати (Lock) — за допомогою піктограм цієї колонки здійснюється блокування/розблокування шарів. Колір (Color) — використовується для зміни кольору шару. Тип ліній (Linetype), Вага ліній (Lineweight) — використовується для зміни товщини лінії шару. Стиль друку (Plot Style) — у цій колонці здійснюється зміна стилю друку вибраних шарів. Друк (Plot) — використовується для дозволу/заборони виведення вибраних шарів на друк. Список Іменовані фільтри шарів (Named Layer Filters) у лівій частині вікна дозволяє визначати, які шари креслення будуть відображатися в таблиці. Команда Зберегти конфігурацію (Save state...) викликає діалогове вікно Диспетчер конфігурації шарів (Save Layer States), яке використовується для збереження конфігурації шарів креслення (тобто сукупності властивостей та стану шарів) під заданим ім'ям і їх повторного використання. Опції цього вікна дозволяють:
19.
1. Команда ОТРЕЗОК (LINE) Команда призначена для побудови послідовності прямолінійних сегментів. При цьому кожен сегмент є окремим об'єктом і може редагуватися самостійно. Опції: Замкнуть (Close) — з'єднує кінцеву точку останнього сегмента з початковою точкою першого сегмента.Отменить (Undo) — видаляє останній побудований сегмент лінії.
Enter — у відповідь на запит Первая точка: (Specifу fіrst point:) дозволяє сумістити початок лінійного сегмента з кінцевою точкою попереднього відрізка чи дуги. У випадку дуги видається запит Длина отрезка (Length of line:), на який треба вказати довжину лінійного сегмента. Він буде побудований дотично до дуги. При натисканні клавіші Enter у відповідь на інші запити побудова припиняється і команда закінчується.
2.Команда ДУГА (ARC) реалізує 11 способів побудови дуги залежно від вибору і поєднання опцій. Серед них: за початковою точкою, центром і кінцевою точкою; за початковою точкою, центром і кутом; за початковою та кінцевою точками і радіусом та інші.
3. Команда КРУГ (CIRCLE)Команда призначена для побудови кіл і надає користувачеві ряд опцій, що забезпечують різні способи побудови. Після запуску команди виводиться запит Центр круга или [3Т/2Т/ККР (кас кас радиус)] Опції: 3T (3Р) — будує коло по трьох точках, які потрібно вказувати на відповідні запити. 2Т (2Р) — визначає діаметр кола за двома заданими точками.ККР (TTR) — будує коло заданого радіуса, дотичне до двох графічних елементів (ними можуть бути лінії, дуги чи кола). Спочатку треба вибрати дотичні, а тоді вказати радіус. Центр (Center point) — точка центра (очікується за умовчанням). Круг (Circle) меню Рисование (Draw) містить пункт 3 точки касания (Tan, Tan, Tan). При його виборі AutoCAD будує коло, дотичне до трьох графічних елементів.
4. Команда ЭЛЛИПС (ELLIPSE) Побудова здійснюється за двома осями або за центром та радіусом ізометричного кола, якщо встановлено ізометричний режим прив'язки.
20.
Полілінії являють собою багатосегментні об'єкти і можуть містити як прямолінійні, так і дугові сегменти. Незалежно від кількості складових сегментів полілінія обробляється AutoCAD як єдиний об'єкт. Полілінії можуть мати ширину, яка до того ж може бути різною для різних сегментів, а також плавно змінюватися від початку до кінця сегменту. Опції: Дуга (Аrс), Замкнуть (Close) , Полуширина (Halfwidth, длИна (Length) , Отменить(Undo)— відміняє сегмент, побудований останнім,Ширина (Width) — дозволяє задати ширину для наступного сегментаУгол (Angle) — виводить запит на значення центрального кута дуги. Замкнуть (Close) — замикає полілінію дуговим сегментом.Направление (Direction) — виводить запит на напрям дотичної до сегмента.Полуширина (Halfwidth) — запитує половинне значення ширини полілінії.Линейный (Line) — перемикає в режим побудови прямолінійних сегментів.Радиус (Radius) — виводить запит на значення радіуса дугового сегмента.Вторая (Second pt) — потребує задання другої точки на дузі, що формується за трьома точками.
Отменить (Undo) — відміняє сегмент, побудований останнім.Ширина (Width) — виводить запити на початкову та кінцеву ширину наступного дугового сегмента.Відображення широких поліліній залежить від значення системної змінної FILLMОDE. За замовчанням вона встановлена в одиницю, і широкі полілінії при цьому відображаються зафарбованими (рис. 6.4, а). Якщо ж FILLMОDЕ встановити в нуль, то буде відображатися лише контур широких полілінійСПЛАЙН (SPLINE)Команда сплайн створює гладку криву, що проходить поблизу (в межах заданої похибки) деякого набору точок. В AutoCAD використовуються сплайни типу NURBS (неоднорідні раціональні В-сплайни).
Опції: Объект (Object) — дозволяє перетворити згладжені сплайном полілінії в еквівалентні сплайни. Після вибору цієї опції слід вказати існуючу полілінію, яку буде згладжено сплайном.
Замкнуть (Close) — використовується у разі необхідності з'єднати гладкою лінією останню та першу точки сплайна. При цьому система виводить додатковий запит Направление касательной: (Specify tangent:), у відповідь на який потрібно вказати напрям дотичної, спільної для першого та останнього сегментів, у точці їх з'єднання.
Допуск (Fit Tolerance) — дозволяє вказати, наскільки близько до введених точок має проходити сплайн. Якщо допуск дорівнює нулю (таке значення допуску використовується за замовчанням), сплайн проходить точно через введені точки (рис. 6.6, а). Надання допуску додатних значень дозволяє кривій відхилитися від точок, що її визначають (рис. 6.6, б).
21.
При виконанні точних побудов використовуються такі тимчасові об'єкти, як конструкційні лінії, промені та опорні точки.
Об'єкти-точки рекомендується застосовувати як геометричні опорні вузли для об'єктної прив'язки та відносних зміщень.
1. Команда ПРЯМАЯ (XLINE)
Команда будує нескінченну пряму лінію (за замовчанням — через дві задані точки).
Опції: Гор/Вер (Hor/Ver) — створює лінії паралельно осям X та Y відповідно. Після вибору опції потрібно вказати точку, через яку повинна пройти лінія.
Угол (Ang) — будує лінії під заданим кутом до осі X або до іншої прямої. Після вибору цієї опції з'являється запит Угол прямой (0.00) или [Базовая линия]: (Enter angle of xline (0) or [Reference]:). За замовчанням очікується значення кута нахилу до осі X. Якщо вибрати опцію Базовая линия (Reference), можна вибрати прямолінійний об'єкт, відносно якого буде проводитися пряма.
Биссект (Bisect) — будує бісектрису кута (спочатку необхідно вказати точку вершини, а потім сторони кута).
Отступ (Offset) — дозволяє будувати конструкційну лінію паралельно до вибраної при заданому зміщенні (спочатку задається зміщення, а потім вибираються лінія та точка, що вказує напрям зміщення).
2. Команда ЛУЧ (RAY)
Команда слугує для побудови променів — напівнескінченних прямих, що виходять із заданої точки. Після запуску команди виводиться запит Начальная точка: (Specify start point:), у відповідь на який потрібно вказати початкову точку променя. Наступні запити Через точку: (Specify through point:) потребують введення точок, через які будуть проходити промені. Для виходу з команди потрібно натиснути Enter.
3. Команда ТОЧКА (POINT)
Команда слугує для побудови точок. Точка є об'єктом, що не має розмірів. Вона задається введенням координат або позиціюванням курсору.
Спосіб відображення точки на екрані можна встановити через діалогове вікно Отображение точок (Point Style) (рис. 6.8). Після вибору відповідного графічного символу всі побудовані точки будуть представлені на екрані та виведені на друк у цьому вигляді. Щоб змінити відображення вже побудованих точок, потрібно після вибору символу викликати команду REGEN.
Для створення точки в меню Рисование (Draw) є дві команди: Одиночная (Single Point) і Несколько точек (Multiple Point). Перша будує одну точку і після цього завершується. Якщо вибрати другу команд, то запит Укажите точку: (Specify a point:) на введення координат точки буде повторюватися до натискання клавіші Esc, тобто можна побудувати будь-яку кількість точок.
22.
Команда МЛИНИЯ (MULTILINE)
Мультилінія — це сукупність паралельних ліній, що утворюють єдиний об'єкт. Ці лінії називаються елементами мультилінії. Кількість елементів мультилінії (їх може бути до 16) та їх властивості визначаються стилем мультилінії. Можна створювати та зберігати стилі мультиліній або працювати зі стилем за замовчанням (мультилінія з двох елементів). Для кожного з елементів мультилінії можна задавати свій колір та тип лінії. Можна вмикати та вимикати видимість стиків між сегментами мультилінії, а також задавати колір фону та вигляд торцевих обмежувачів.
Після запуску команди виводиться запит Начальная точка или [Расположение/Масштаб/Стиль]: (Specify start point or [Justification/Scale/STyle]:), у відповідь на який потрібно вказати точку або вибрати опцію. Після введення точки виводяться запити на введення наступних точок, аналогічно до того, як це відбувається під час виконання команди ОТРЕЗОК.
Опції: Расположение (Justification) — дозволяє встановити положення елементів мультилінії відносно точки, що задається, а саме:
Верх (Тор) — через вказану точку проходить верхня лінія;
Низ (Bottom) — через точку проходить нижня лінія;
Центр (Zerо) — точка знаходиться посередині між лініями;
Масштаб (Scale) — задає масштабний коефіцієнт для ширини лінії;
Стиль (Style) — дозволяє вибрати з попередньо створених стилів стиль мультилінії.
Конфігурацією мультиліній керує команда MLSTYLE, яка виводить діалогове вікно Стили мультилиний (Multiline Style) . Це вікно дозволяє переглянути наявні стилі мультиліній, установити поточний стиль, завантажити стилі із зовнішнього файла, створити нові та перейменувати наявні стилі, а також зберегти створені стилі у зовнішньому файлі. Окрім того, можна редагувати наявні стилі.
Кнопка Изменить… відкриває діалогове вікно, у якому можна задати властивості (кількість, зміщення, кольори, типи ліній) нових та наявних елементів мультилінії, стики, торцеві обмежувачі, колір фону.
23.
В AutoCAD об'єкти можна легко редагувати, змінюючи їх форму та розташування. Існує два підходи до редагування: можна спочатку викликати команду, а потім вибрати об'єкти, які потрібно редагувати, або спочатку вибрати об'єкти, а потім редагувати їх.
1. Команда СТЕРЕТЬ (ERASE)
Команда використовується для видалення (стирання) одного або кількох об'єктів. Якщо об'єкт видалений випадково, його можна відновити командою ОЙ (OOPS).
2. Команда ПЕРЕНЕСТИ (MOVE)
Команда здійснює переміщення одного або групи об'єктів без зміни їх орієнтації.
3. Команда ПОВЕРНУТЬ (ROTATE)
Команда забезпечує поворот одного або групи об'єктів навколо заданої базової точки. Поворот можна здійснити як на відносний кут, так і на абсолютний. Відносний кут повороту означає, що об'єкти повертаються навколо базової точки на цей кут по відношенню до свого поточного положення. Задання абсолютного кута повороту призводить до зміни поточного кута повороту об'єкта на вказаний.
4. Команда КОПИРОВАТЬ (COPY)
Команда забезпечує створення однієї або кількох копій об’єкту чи групи об'єктів. Копії розміщуються на заданій відстані від вихідних об'єктів.
5. Команда ЗЕРКАЛО (MIRROR)
Команда створює дзеркальне відображення існуючих на кресленні об'єктів відносно заданої осі симетрії. При цьому оригінали зображення можна зберегти або видалити.
6. Команда ПОДОБИЕ (OFFSET)
Команда створює новий об'єкт, подібний за формою до одного з наявних. Розміщення нового об'єкта задається або відстанню до вихідного об'єкта, або вибором точки, через яку він має проходити. Команду можна застосовувати до кіл, дуг, еліпсів та еліптичних дуг, відрізків, прямих, променів, поліліній та сплайнів.
7. Команда МАСШТАБ (SCALE)
Команда використовується для масштабування об'єктів. Після вибору об'єктів потрібно вказати базову точку (Specify base point:) та масштабний коефіцієнт
8. Команда РАСТЯНУТЬ (STRETCH)
Команда використовується для розтягування об'єкта шляхом переміщення його частини.
9. Команда МАССИВ (ARRAY)
Команда дозволяє створювати багато копій об'єктів, розміщуючи їх упорядковано у вигляді прямокутного або кругового масиву.
10. Команда ОБРЕЗАТЬ (TRIM)
Команда обрізає наявний графічний примітив до вибраної ріжучої кромки. Обрізати можна дуги, кола, еліптичні дуги, відрізки, полілінії, промені, сплайни, прямі. Ріжучими кромками можуть бути дуги, кола, еліпси, відрізки, прямі, промені, області, сплайни, текст та плаваючі екрани виглядів.
11. Команда УДЛИНИТЬ (EXTEND)
Команда призначена для продовження об'єктів до заданої границі.
12. Команда УВЕЛИЧИТЬ (LENGTHEN)
Команда призначена для зміни довжин розімкнених об'єктів, а також центральних кутів дуг.
13. Команда ФАСКА (CHAMFER)
Команда призначена для побудови фасок. Фаски будуються для відрізків, поліліній, прямих та променів.
14. Команда СОПРЯЖЕНИЕ (FILLET)
Команда виконує спряження дугою заданого радіусу відрізків, дуг, кіл, еліпсів та еліптичних дуг, сегментів поліліній, променів, прямих, сплайнів.
15. Команда РАЗОРВАТЬ (BREAK)
Команда дозволяє видаляти певні ділянки об'єктів, створюючи таким чином проміжок між частинами, що залишилися.
16. Команда РАСЧЛЕНИТЬ (EXPLODE)
Команда розбиває складні об'єкти (полілінії, області, блоки, штриховку, розмірні блоки) на складові частини.
24.
Команда КОПИРОВАТЬ (COPY)
Команда забезпечує створення однієї або кількох копій об’єкту чи групи об'єктів. Копії розміщуються на заданій відстані від вихідних об'єктів.
Команда МАССИВ (ARRAY)
Команда дозволяє створювати багато копій об'єктів, розміщуючи їх упорядковано у вигляді прямокутного або кругового масиву.
Після запуску команди виводиться діалогове вікно МАССИВ (Array). У його верхній частині містяться перемикачі Прямоугольный массив (Rectangular Array) і Круговой массив (Polar Array), що дозволяють вибрати тип масиву та кнопка Выбор объектов (Select objects), яка забезпечує тимчасове закриття вікна для здійснення вибору об'єктів. У вікні перегляду відображається структура масиву, що відповідає поточним установкам. Вигляд лівої частини вікна залежить від вибраного типу масиву.
Прямокутний масив (Rectangular Array) будується шляхом створення копій вибраних елементів таким чином, щоб вони розміщувалися у вигляді рядків та стовпців.
Круговий масив (Polar Array) утворюється розміщенням копій вихідних об'єктів по колу навколо вибраної точки.
Поля Центр (Center point) дозволяють вказати центральну точку масиву, задавши її координати X та Y у відповідних полях введення або натиснувши кнопку Указати центр массива (Pick Center Point) і вказавши точку на екрані.
Можливі методи задання параметрів масиву:
• Загальна кількість елементів та кут заповнення (Total number of items & Angle to Fill);
• Загальна кількість елементів та кут між ними (Total number of items & Angle between items);
• Кут заповнення та кут між елементами (Angle to Fill & Angle between items).
Кут заповнення та кут між елементами можна задавати і безпосередньо у графічній зоні. За замовчанням масив будується проти годинникової стрілки. Щоб масив будувався в протилежному напрямі, потрібно задати від'ємне значення кута заповнення.
Прапорець Поворачивать элементы массива (Rotate items as copied) забезпечує поворот об'єктів при копіюванні. Якщо прапорець зняти, об'єкти при розміщенні в масиві будуть зберігати свою початкову орієнтацію.
25.
Засіб редагування ручки (Grips) дає можливість швидкого спільного використання точок об'єктної прив'язки та команд редагування, що найчастіше використовуються.
Ручки (grips) — це маленькі квадратні маркери (за замовчанням синього кольору), що з'являються в характерних точках об'єктів при їх виборі за умови, що у цей час не виконується жодна команда.
Для редагування за допомогою ручок потрібно вибрати ручку, точка розміщення якої буде базовою точкою редагування. Вибір ручки подібний до вибору точок об'єктної прив'язки: ручка діє подібно магніту і притягує курсор до себе. За замовчанням після вибору ручка відображається квадратиком червоного кольору.
Режим розтягування (STRETCH) дозволяє розтягнути (стиснути) об'єкт, перетягуючи вибрану ручку. Режим діє тільки на об'єкт або об'єкти, що визначаються активною ручкою.
Режим переміщення (MOVE) використовується для переміщення об'єктів у нове місце. На відміну від режиму розтягування (STRETCH), коли під дію підпадають тільки ті вибрані об'єкти, що керуються активною ручкою, в режимі переміщення (MOVE) здійснюється переміщення усіх вибраних об'єктів.
Опція копіювання (Copy) доступна в кожному з п'яти режимів редагування за допомогою ручок. При виклику цієї опції вихідні об'єкти залишаються незмінними, а всі зміни відбуваються в копіях оригіналу.
26.
Для редагування поліліній призначена команда ПОЛРЕД (PEDIT).
Після запуску команди потрібно вибрати полілінію для редагування або активізувати опцію Несколько (Multiple), щоб мати можливість вибрати для редагування одразу декілька поліліній. Якщо замість полілінії вибрати якийсь інший об'єкт (дугу, відрізок), система повідомить, що вибраний об'єкт не є полілінією і запропонує перетворити його на полілінію.
У разі позитивної відповіді вибраний примітив буде перетворений в один сегмент полілінії, і по відношенню до нього можна буде здійснювати операції редагування.
Опції: Замкнуть (Close) — використовується, якщо необхідно замкнути полілінію, при цьому система додає сегмент для з'єднання кінцевої та початкової точок. Зазначимо, що полілінія може бути розімкненою, навіть якщо її перша та кінцева точка збігаються.
Разомкнуть (Open) — дозволяє розімкнути замкнену полілінію.
Добавить (Join) — дозволяє приєднати дугу, відрізок чи іншу полілінію до наявної полілінії. Кінець об'єкта, що приєднується, має точно збігатися з однією з кінцевих точок полілінії.
Ширина (Width) — використовується, коли необхідно змінити ширину всіх сегментів полілінії.
Вершина (Edit vertex) — надає доступ до опцій, призначених для редагування вершин полілінії.
СГладить (Fit) — дозволяє перетворити полілінію в гладку криву, яка складається з дуг і проходить через вершини полілінії.
СПлайн (Spline) — перетворює полілінію в гладку криву з використанням апарату В-сплайнів. Крива наближена до вершин полілінії, але в цілому не проходить через них. Якщо полілінія розімкнена, то крива проходить через її кінцеві точки.
Убрать сглаживание (Decurve) — дозволяє відмінити згладжування сплайном чи плавною кривою з дуг, відновлюючи початковий стан полілінії.
Типлин (Ltype gen) — дозволяє задати спосіб генерації типу лінії у вершинах полілінії. Можливі впкдки, коли генерація заданого типу лінії буде починатися зі штриха і закінчуватися штрихом у кожній вершині або коли лінія починається штрихом у початковій точці полілінії і генерується далі, не беручи до уваги вершини.
Отменить (Undo) — дозволяє відмінити останню функцію команди.
Для редагування сплайнів призначена команда РЕДСПЛАЙН (SPLINEDIT).
Вона дозволяє редагувати контрольні точки сплайна і визначальні точки, якщо останні є, оскільки деякі операції над сплайнами призводять до видалення визначальних точок.
Опції: Определяющие (Fit data) — дозволяє редагувати визначаючі сплайн дані. При цьому AutoCAD відобразить перелік опцій для редагування цих даних.
Замкнуть (Close) — дозволяє замкнути розімкнений сплайн. Для замкненого сплайна ця опція замінюється опцією Разомкнуть (Open).
Перенести (Move vertex) — використовується, коли необхідно перемістити контрольні точки сплайна.
Исправить (Refine) — надає ряд опцій, що дозволяють підвищити точність визначення сплайна.
ОБратно (rEverse) — змінює напрям сплайна на протилежний.
ОТменить (Undo) — відміняє останню операцію редагування.
27.
Властивості об’єктів креслення:
1. Колір об’єктів.
Керування відображенням об'єктів на екрані монітора та їх виведенням на друк здійснюється шляхом зміни властивостей об'єктів: шару, типу лінії, кольору, ваги лінії та стилю друку.
Використання кольорів сприяє візуальному виділенню різних об'єктів, полегшуючи при цьому роботу над кресленням. Кольори можна призначати як шарам, так і окремим об'єктам. Призначення кольору шару допомагає ідентифікувати шари в кресленні. При виведенні креслень на друк з використанням залежних від кольору стилів друку, за допомогою кольору призначаються товщини ліній.
Усі нові об'єкти створюються з використанням поточного кольору, який встановлено у списку Цвет (Color control) на панелі інструментів Свойства (Properties)
Кольори ПоСлою (ByLayer) і ПоБлоку (ByBlock), що відображаються на початку списку, є так званими логічними кольорами.
2. Типи ліній
AutoCAD надає у розпорядження користувача широкий набір типів ліній. У разі потреби можна створювати власні типи ліній. Тип лінії можна призначати як шарам, так і окремим об'єктам креслення. Усі нові об'єкти створюються з використанням поточного типу лінії, який встановлено у списку Тип линий (Linetype Control) панелі інструментів Свойства (Properties). Якщо поточним встановлено тип лінії ПоСлою (ByLayer), то всі об'єкти, що створюються, мають тип лінії, який призначено поточному шару. При зміні типу лінії шару об'єкти, тип лінії яких задано значенням ПоСлою (ByLayer), обновляються з урахуванням заново призначеного шару типу лінії. Якщо встановлено поточним тип лінії ПоБлоку (ВуВlосk), то об'єкти мають тип лінії Continuous (суцільна), доки вони не будуть об'єднані в блок. При вставці у креслення таким блокам призначається поточний тип лінії.
3. Вага ліній
Завдяки властивості, що називається вагою лінії (Lineweight), об'єкти на кресленні відображаються лініями різної товщини. Вагу лінії можна призначати як шарам креслення (тобто глобально цілій групі об'єктів), так і конкретному об'єктові.
За різних обставин вага (товщина) лінії відображається по-різному. У просторі моделі кожному значенню ваги лінії відповідає певна кількість пікселів, що визначає видиму на екрані товщину лінії, яка не залежить від операції зумування (зміни масштабу відображення об'єкта). У зв'язку з цим у просторі моделі видима товщина лінії може не відповідати її дійсній товщині. У просторі аркуша вага лінії відображається її істинним значенням, тобто в реальних одиницях вимірювання.
Ще однією особливістю відображення ваги лінії в просторі моделі є те, що можна змінювати масштаб її відображення на екрані. Це спрощує перегляд об'єктів, не впливаючи на їх виведення на друк.
28.
Колір об’єктів.
Керування відображенням об'єктів на екрані монітора та їх виведенням на друк здійснюється шляхом зміни властивостей об'єктів: шару, типу лінії, кольору, ваги лінії та стилю друку.
Використання кольорів сприяє візуальному виділенню різних об'єктів, полегшуючи при цьому роботу над кресленням. Кольори можна призначати як шарам, так і окремим об'єктам. Призначення кольору шару допомагає ідентифікувати шари в кресленні. При виведенні креслень на друк з використанням залежних від кольору стилів друку, за допомогою кольору призначаються товщини ліній.
Усі нові об'єкти створюються з використанням поточного кольору, який встановлено у списку Цвет (Color control) на панелі інструментів Свойства (Properties)
Кольори ПоСлою (ByLayer) і ПоБлоку (ByBlock), що відображаються на початку списку, є так званими логічними кольорами.
Якщо встановлено поточним логічний колір ПоСлою (ByLayer), то всі об'єкти, що створюються, мають колір, призначений поточному шару, і після переміщення на інший шар приймають колір цього шару. Якщо встановлено поточним колір ПоБлоку (ByBlock), то всі об'єкти, що створюються, мають колір 7 (білий або чорний) до того часу, поки не будуть об'єднані в блок. При вставці у креслення такі блоки набувають кольору, що є поточним на момент вставки.
Встановити поточний колір можна не тільки за допомогою списку Цвет (Color control), але й у діалоговому вікні Выбор цвета (Select Color) (рис. 8.2). Викликати це вікно можна шляхом вибору у списку Цвет (Color control) пункту Выбор цвета (Select Color) або за допомогою команди ЦВЕТ (COLOR) чи пункту Цвета… (Color) в меню Формат (Format).
29.
Типи ліній
AutoCAD надає у розпорядження користувача широкий набір типів ліній. У разі потреби можна створювати власні типи ліній. Тип лінії можна призначати як шарам, так і окремим об'єктам креслення. Усі нові об'єкти створюються з використанням поточного типу лінії, який встановлено у списку Тип линий (Linetype Control) панелі інструментів Свойства (Properties). Якщо поточним встановлено тип лінії ПоСлою (ByLayer), то всі об'єкти, що створюються, мають тип лінії, який призначено поточному шару. При зміні типу лінії шару об'єкти, тип лінії яких задано значенням ПоСлою (ByLayer), обновляються з урахуванням заново призначеного шару типу лінії. Якщо встановлено поточним тип лінії ПоБлоку (ВуВlосk), то об'єкти мають тип лінії Continuous (суцільна), доки вони не будуть об'єднані в блок. При вставці у креслення таким блокам призначається поточний тип лінії.
30.
Вага ліній
Завдяки властивості, що називається вагою лінії (Lineweight), об'єкти на кресленні відображаються лініями різної товщини. Вагу лінії можна призначати як шарам креслення (тобто глобально цілій групі об'єктів), так і конкретному об'єктові.
За різних обставин вага (товщина) лінії відображається по-різному. У просторі моделі кожному значенню ваги лінії відповідає певна кількість пікселів, що визначає видиму на екрані товщину лінії, яка не залежить від операції зумування (зміни масштабу відображення об'єкта). У зв'язку з цим у просторі моделі видима товщина лінії може не відповідати її дійсній товщині. У просторі аркуша вага лінії відображається її істинним значенням, тобто в реальних одиницях вимірювання.
Ще однією особливістю відображення ваги лінії в просторі моделі є те, що можна змінювати масштаб її відображення на екрані. Це спрощує перегляд об'єктів, не впливаючи на їх виведення на друк.
31.
Для створення однорядкового тексту призначена команда ТЕКСТ (TEXT)
За допомогою команди можна створити один або кілька рядків тексту, відділяючи рядки один від одного натисканням клавіші Enter. Для завершення вводу тексту потрібно натиснути клавішу Enter двічі. При цьому кожний рядок є окремим об'єктом, який можна переміщувати, копіювати, обертати тощо.
пції: Стиль (Style) — використовується, коли необхідно змінити текстовий стиль. При цьому система ініціює додатковий запит, у відповідь на який потрібно ввести ім'я текстового стилю, створеного раніше, або ввести символ «?», щоб прочитати список наявних текстових стилів.
Выравнивание (Justify) — використовується, якщо необхідно змінити режим вирівнювання тексту. Опції вирівнювання:
Вписанный (Align) — використовується, якщо необхідно розмістити текст між двома заданими точками.
По ширине (Fit) — використовується, якщо необхідно розмістити між двома заданими точками текст фіксованої висоти.
Центр (Center) — використовується, якщо необхідно відцентрувати текст по базовій лінії відносно вказаної точки.
Середина (Middle) — використовується для центрування тексту по горизонталі та вертикалі відносно вказаної точки.
Вправо (Right) — забезпечує правостороннє вирівнювання тексту по базовій лінії.
При створенні однорядкових текстів можна використовувати керуючі коди, за допомогою яких в текст можна вставити символи, відсутні на клавіатурі, або додати лінію під текстом чи над ним. Нижче подаються керуючі коди та дії, які вони виконують:
Ctrl+Shift+Пробіл — нерозривний пробіл;
%%с — діаметра (ø);
%%d — символ градуса (°);
%%р — символ допуску (±);
%%% — символ процента (%);
%%о — вмикає та вимикає режим надкреслювання символів;
%%u — вмикає та вимикає режим підкреслювання символів.
Також можлива вставка будь-яких символів в системі кодування Юнікод, для чого використовується синтаксис виду \u+hhhh, де hhhh – шістнадцятковий код символу.
32.
Багаторядковий текст складається з текстових рядків чи абзаців, вписаних у задану користувачем ширину. При цьому довжина тексту не обмежується.
На відміну від однорядкового тексту, де кожен рядок є окремим об'єктом, усі рядки багаторядкового тексту являють собою єдиний об'єкт. Можливості форматування багаторядкового тексту значно ширші, ніж однорядкового. Наприклад, у написах, створених за допомогою багаторядкового тексту, окремим словам чи фразам можна призначити свій шрифт, колір та висоту символів.
Для створення багаторядкового тексту призначена команда МТЕКСТ (МТЕХТ)
Опції: Высота (Height) — використовується, коли необхідно змінити висоту символів багаторядкового тексту.
Выравнивание (Justify) — використовується, якщо необхідно змінити спосіб вирівнювання. Після вибору опції відображається запит на вибір способу вирівнювання Выравнивание [ВЛ/ВЦ/ВП/СЛ/СЦ/СП/НЛ/НЦ/НП]: (Enter justification [TL/TC/TR/ML/MC/MR/BL/BC/BR]:). Способи вирівнювання аналогічні способам, доступним в команді ТЕКСТ (ТЕХТ), за винятком того, що вони застосовуються до всієї рамки багаторядкового тексту, а не до одного рядка.
Междустрочный интервал (Line spacing) — використовується, якщо необхідно змінити інтервал між рядками. Здійснюється заданням множника для інтервалу або вказанням абсолютного значення інтервалу в одиницях креслення. Задання множника здійснюється введенням числа з наступним символом х, наприклад 2х. При цьому можливі два способи задання інтервалу:
Не менее (At least) – інтервал встановлюється автоматично, в залежності від розміру найвищого символу рядка;
Точно (Exactly) – забезпечує однаковий інтервал між усіма рядками тексту.
Поворот (Rotation) — використовується, коли необхідно змінити кут повороту рамки багаторядкового тексту.
Стиль (Style) — використовується, якщо необхідно змінити текстовий стиль. Після вибору опції система відображає запит, у відповідь на який потрібно ввести ім'я текстового стилю, створеного раніше, або ввести символ «?», щоб прочитати список наявних текстових стилів.
Ширина (Width) — дозволяє задати ширину рамки тексту.
Форматуванням називають оформлення тексту, яке може включати себе виділення шляхом зміни розміру, гарнітури, накреслення шрифту, вирівнювання, кольору, зміни відстані між буквами, створення списків різного роду тощо.
Основні можливості Редактора багаторядкового тексту (Multiline Text Editor) викликаються кнопками панелі форматування тексту чи за допомогою контекстного меню і включають в себе:
-Створення буквених, нумерованих та маркованих списків;
-Перетворення символів тексту у верхній чи нижній регістри;
-Вставка спеціальних символів за допомогою таблиці;
-Встановлення кута нахилу, відстані між буквами і ширини букв;
-Створення тексту у вигляді дробу – Фрагмент тексту, який має бути зображений у вигляді дробу, повинен містити спеціальні символи. Такими символами є: ^, /, #. Текст, який знаходиться зліва від спеціального символу, після перетворення буде розміщуватися над текстом, розташованим справа.
33.
Для редагування текстових об’єктів в AutoCAD можна використовувати як звичайні способи – ручки, палітру Свойства (Properties), команди редагування об’єктів, так і окремі команди для тексту.
Для редагування тексту достатньо двічі клацнути на ньому лівою кнопкою мишки або виконати команду ДИАЛРЕД (DDEDIT) . Якщо вибраний об'єкт є багаторядковим текстом, команда запускає редактор багаторядкового тексту (див.
При цьому можуть застосовуватися операції з буфером обміну Windows, які викликаються за допомогою контекстного меню або стандартними комбінаціями клавіш Ctrl+X, Ctrl+C, Ctrl+V.
Для масштабування одного або одразу кількох текстових об'єктів можна застосувати команду МАСШТЕКСТ (SCALETEXT)
Змінити режим вирівнювання будь-якого тексту без зміни його положення можна за допомогою команди ВЫРТЕКСТ (JUSTIFYTEXT)
34.
Стилі представляють собою набір атрибутів форматування, тобто можуть включати гарнітуру, накреслення, висоту шрифту та ін. Всі атрибути текстового стилю використовуються для створеного тексту одночасно, в чому полягає перша перевага використання стилів. Друга полягає в тому, що задавши параметри стилю один раз, його можна використовувати в різних документах.
З кожним написом креслення AutoCAD пов'язаний деякий текстовий стиль. За необхідності виконати напис певним текстовим стилем, цей стиль спочатку потрібно зробити поточним.
AutoCAD містить лише два текстових стилі: Standard та Annotative. Створення нових стилів та модифікація наявних здійснюється в діалоговому вікні Текстовые стили (Text Style) (рис. 9.7), яке викликається за допомогою команди СТИЛЬ (STYLE) чи командою меню Формат => Стиль текста (Format => Text Style).
Для створення нового стилю потрібно натиснути кнопку Новый (New), задати його ім’я та параметри.
Для тексту використовуються компільовані векторні шрифти з розширенням .shx, котрі встановлюються разом з AutoCAD. Також можна використовувати шрифти TrueType (.ttf), які встановлені в операційній системі.
Для кожного шрифту можливе різне накреслення: Курсив (Italic), Звичайний (Regular), Напівжирний (Bold), Напівжирний курсив (Bold Italic).
35.
Для нанесення штриховки можна використовувати кілька методів. Більша частина опцій доступна при використанні команди ШТРИХ (HATCH), але найпростіший спосіб штрихування забезпечують інструментальні палітри (Tool Palettes).
1.1 Команда ШТРИХ (НАТСН)
Команда призначена для нанесення штриховки або градієнтної заливки всередині замкненого контуру. Команда починає роботу з обчислення межі області штриховки на основі об'єктів, що утворюють замкнений контур. Після цього виконується штрихування або заливка області, обмеженої цим контуром. Штриховка чи заливка можуть бути асоціативними (тобто такими, що відслідковують усі модифікації контуру) або неасоціативними (такими, що не змінюються при модифікації контуру).
На вкладці Штриховка (Hatch) діалогового вікна Штриховка и градиент (Hatch and Gradient) задається зовнішній вигляд штриховки, що створюється.
Список Тип (Туре) (див. рис. 10.1) дозволяє задати тип зразка штриховки. а саме:
• Стандартный (Predefined) — наявний стандартний зразок;
• Из линий (User Defined) — простий зразок з паралельних ліній, який створюється користувачем безпосередньо в процесі штрихування;
• Пользовательский (Custom) — наявний зразок користувача.
Принциповим недоліком графічного інтерфейсу для задання штриховки є те, що з його допомогою можна створювати лише штриховки для вже побудованих контурів. Проте в команді ШТРИХ (НАТСН) є опція, яка може виявитися корисною. Вона дозволяє створити контур штриховки безпосередньо в процесі виконання команди, тобто без попередньої побудови об'єктів, що обмежують область штриховки.
Якщо в командному рядку ввести команду –ШТРИХ (-HATCH), то стануть доступні опції текстового режиму. Вони повторюють можливості графічного інтерфейсу, новою тут є тільки опція Нарисовать контуры.
36.
Після нанесення штриховки її властивості можна змінити. Основні засоби для редагування штриховки надає команда РЕДШТРИХ (HATCHEDIT)
Команда виводить діалогове вікно Редагування штриховки (Hatch Edit), яке ідентичне вікну Штриховка и градиент (Hatch and Gradient) (див. рис. 10.1), але з деякими заблокованими опціями. Усі параметри, доступні для редагування, можуть бути зміненими. Тут можна вибрати новий зразок штриховки або градієнтної заливки, змінити масштаб, кут нахилу, стиль обробки острівців тощо.
Змінити властивості штриховки можна також за допомогою палітри Свойства (Properties). Щоб скористатися палітрою, потрібно вибрати штриховку для редагування, а далі натиснути праву кнопку миші та вибрати у контекстному меню пункт Свойства (Properties).
AutoCAD надає можливість редагувати контури штриховки, як і будь-які інші об'єкти. Для редагування можна застосовувати ручки, які дозволяють здійснювати розтягування, переміщення, поворот, масштабування та дзеркальне відображення. Асоціативна штриховка при редагуванні її зовнішнього контуру чи будь-якого острівця, розміщеного всередині зони штриховки, автоматично відстежує всі зміни. Проте при видаленні будь-якого граничного об'єкта, що визначає область штриховки чи якийсь із острівців, штриховка втрачає асоціативність, а отже і властивість відстеження змін контуру.
37.
Команда ШТРИХ (НАТСН)
Команда призначена для нанесення штриховки або градієнтної заливки всередині замкненого контуру. Команда починає роботу з обчислення межі області штриховки на основі об'єктів, що утворюють замкнений контур. Після цього виконується штрихування або заливка області, обмеженої цим контуром. Штриховка чи заливка можуть бути асоціативними (тобто такими, що відслідковують усі модифікації контуру) або неасоціативними (такими, що не змінюються при модифікації контуру).
На вкладці Штриховка (Hatch) діалогового вікна Штриховка и градиент (Hatch and Gradient) задається зовнішній вигляд штриховки, що створюється.
Список Тип (Туре) (див. рис. 10.1) дозволяє задати тип зразка штриховки. а саме:
• Стандартный (Predefined) — наявний стандартний зразок;
• Из линий (User Defined) — простий зразок з паралельних ліній, який створюється користувачем безпосередньо в процесі штрихування;
• Пользовательский (Custom) — наявний зразок користувача.
Принциповим недоліком графічного інтерфейсу для задання штриховки є те, що з його допомогою можна створювати лише штриховки для вже побудованих контурів. Проте в команді ШТРИХ (НАТСН) є опція, яка може виявитися корисною. Вона дозволяє створити контур штриховки безпосередньо в процесі виконання команди, тобто без попередньої побудови об'єктів, що обмежують область штриховки.
Якщо в командному рядку ввести команду –ШТРИХ (-HATCH), то стануть доступні опції текстового режиму. Вони повторюють можливості графічного інтерфейсу, новою тут є тільки опція Нарисовать контуры.
38.
Розмірним стилем називається іменована група установок розмірних змінних, яка визначає зовнішній вигляд розміру. Створюючи різні розмірні стилі, можна просто і швидко задавати значення необхідних розмірних змінних та керувати положенням та виглядом розмірів, які наносяться. Розмірні стилі можна модифікувати, перейменовувати, видаляти та переносити в інше креслення.
Контроль за розмірними змінними, які визначають розмірний стиль, можна здійснювати двома способами: безпосереднім уведенням імені змінної у командному рядку або за допомогою діалогового вікна Диспетчер размерных стилей (Dimension Style Manager). Для виклику останнього використовується команда РАЗМСТИЛЬ (DYMSTYLE).
39.
Командa РЗМЛИНЕЙНЫЙ (DIMLINEAR)
Після ініціалізації команди виводиться запит на вибір початкової точки першої виносної лінії (Specify first extension line origin or <select object>), а далі (після того, як ця точка буде вказана) — на вибір початкової точки другої виносної лінії (Specify second extension line origin:).
Команда РЗМПАРАЛ (DIMALIGNED)
Команда призначена для побудови лінійного розміру, розмірна лінія якого паралельна відрізку, проведеному через початкові точки виносних ліній.
Команда РЗМБАЗОВЫЙ (DIMBASELINE)
Команда слугує для нанесення лінійних, кутових чи ординатних розмірів від базової лінії попереднього або вибраного розміру.
Команда РЗМЦЕПЬ (DIMCONTINUE)
Команда забезпечує нанесення ланцюжка лінійних, кутових чи ординатних розмірів від другої виносної лінії попереднього чи вибраного розміру.
Команда РЗМУГЛОВОЙ (DIMANGULAR)
Команда призначена для нанесення кутових розмірів.
Команда РЗМДИАМЕТР (DIMDIAMETER)
Команда призначена для нанесення розміру діаметра кола чи дуги. AutoCAD автоматично додає перед розмірним числом символ діаметра.
Команда РЗМРАДИУС (DIMRADIUS)
Команда забезпечує нанесення радіальних розмірів.
Команда РЗМОРДИНАТА (DIMORDINATE)
Команда призначена для нанесення ординатних розмірів.
Команда ДОПУСК (TOLERANCE)
Команда призначена для нанесення допусків форми та розміщення поверхонь.
Команда БРАЗМЕР (QDIM)
Команда використовується для одночасного нанесення або редагування групи неасоціативних розмірів.
40.
Командa РЗМЛИНЕЙНЫЙ (DIMLINEAR)
Після ініціалізації команди виводиться запит на вибір початкової точки першої виносної лінії (Specify first extension line origin or <select object>), а далі (після того, як ця точка буде вказана) — на вибір початкової точки другої виносної лінії (Specify second extension line origin:).
Опції: Мтекст (Mtext) — відкриває редактор багаторядкового тексту, у якому користувач може змінити розмірний текст. Відстань, виміряна графічним редактором, відображається у кутових дужках (< >). Якщо текст має супроводжуватися префіксом або суфіксом, їх потрібно ввести відповідно перед кутовими дужками або після них.
Текст (Text) — дозволяє відредагувати розмірний текст з командного рядка.
Угол (Angle) — змінює кут повороту розмірного тексту.
Горизонтальный (Horizontal) — використовується для нанесення розміру з горизонтальною розмірною лінією. Напрямок руху курсору на орієнтацію розмірної лінії при цьому не впливає.
Вертикальный (Vertical) — використовується для нанесення розміру з вертикальною розмірною лінією.
Повернутый (Rotated) — використовується для нанесення розмірної лінії під заданим кутом
41.
Команда ДОПУСК (TOLERANCE)
Команда призначена для нанесення допусків форми та розміщення поверхонь. Після запуску команди система виводить діалогове вікно Допуски формы и расположения (Geometric Tolerance), у верхній частині якого показана умовна рамка допуску, розділена на відповідні частини. Заповнювати рамку можна у будь-якій послідовності.
Натискання кнопки миші на чорному квадратику у першій області умовної рамки Симв (Sym) відкриває діалогове вікно Символ (Symbol) з позначеннями допусків форми та розміщення поверхонь (див. рис.), яке використовується для вибору відповідного типу допуску. У другій області Допуск 1 (Tolerance 1) формується значення першого допуску. Якщо числовому значенню має передувати символ діаметра, потрібно клацнути мишею на лівому чорному квадратику. Для залежних допусків форми та розміщення поверхонь після числового значення можна вписати відповідний умовний знак, вибравши його з діалогового вікна, яке відкривається при натисканні кнопкою миші на правому чорному квадратику. В кінці умовної рамки можна задати до трьох баз: База 1, 2, 3 (Datum 1, 2, 3).
42.
Після створення розмірних стилів та нанесення розмірів на кресленні може виникнути потреба в їх редагуванні. Здійснити редагування можна кількома способами.
Редагування за допомогою ручок
Редагування за допомогою ручок є одним з найпотужніших методів редагування в AutoCAD. Редагування розмірів за допомогою ручок здійснюється так само, як і редагування будь-яких інших об'єктів. Точне розміщення та вплив кожної ручки залежить від типу розміру, наприклад, для лінійного розміру ручки з'являються в п'яти визначальних точках: на початку виносних ліній, на кінцях розмірної лінії та в точці вставки розмірного тексту. Активізувавши відповідну ручку, можна видовжити виносні чи розмірну лінії, перемістити розмірний блок, змінити його масштаб або отримати дзеркальне зображення. У процесі редагування за допомогою ручок можна використовувати контекстне меню, яке викликається натисканням правої кнопки миші на активній ручці.
Команда РЗМРЕД (DIMEDIT)
Команда використовується для редагування розмірного тексту та зміни кута нахилу виносних ліній відносно відрізка, що вимірюється.
Команда РЗМРЕДТЕКСТ (DIMTEDIT)
Команда здійснює переміщення та поворот розмірного тексту.
Команда РЗМПОДАВИТЬ (DIMOVERRIDE)
Команда дозволяє для вибраних розмірних блоків замінити поточне значення розмірних змінних, не змінюючи при цьому поточного розмірного стилю.
Оновлення розмірів
Однією з поширених задач редагування розмірів є оновлення наявного розміру відповідно до іншого розмірного стилю. Це часто буває потрібним, коли створюються креслення з великою кількістю розмірних стилів. При використанні у кресленні багатьох розмірних стилів можна випадково створити розмір з неправильним розмірним стилем.
Редагування розмірів за допомогою палітри Свойства (Properties)
Як і будь-який інший об'єкт AutoCAD, розмірний блок можна редагувати за допомогою палітри Свойства (Properties). При виборі одного розмірного блоку система дозволяє модифікувати практично всі його властивості, якщо ж вибрано кілька розмірних блоків, то можна редагувати лише їх спільні властивості.
43.
Після виклику команди програма запрошує першу точку виноски, за цим слідує запит про розташування основи виноски.
Якщо у відповідь на перший запит вибрати Сначала основание выноски (leader Landing firs), то створення мультивиноски почнеться з її основи. У разі вибору параметра Сначала содержимое (Content first) потрібно буде вказати розташування текстового поля, а потім розмірної стрілки.
При виборі варіанту Параметры (Options) стають доступні наступні параметри:
o Прямая (Straight) - пряма лінія;
o Сплайн (sPline) - лінія у вигляді сплайна;
o Нет (None) - лінія на екрані не відображується.
Мультивиноска може складатися з декількох виносних ліній, що виходять з однієї основи. Додавати або видаляти лінії виноски можна за допомогою кнопок панелі інструментів.
44.
Команда ШТРИХ (НАТСН)
Команда призначена для нанесення штриховки або градієнтної заливки всередині замкненого контуру. Команда починає роботу з обчислення межі області штриховки на основі об'єктів, що утворюють замкнений контур. Після цього виконується штрихування або заливка області, обмеженої цим контуром. Штриховка чи заливка можуть бути асоціативними (тобто такими, що відслідковують усі модифікації контуру) або неасоціативними (такими, що не змінюються при модифікації контуру).
Настройка (Composition) - Поле містить два перемикачі, що керують зв'язком між штриховкою та об'єктами, які утворюють її контур. Встановлення прапорця Ассоциативная (Associative) забезпечує створення асоціативної штриховки, тобто такої, що відслідковує всі модифікації контуру. Якщо прапорець не встановлено, AutoCAD створює неасоціативну штриховку, яка не змінюються при модифікації контуру.
Розміри можуть бути асоціативними, неасоціативними та розчленованими.
Асоціативні розміри автоматично змінюють своє положення, орієнтацію та значення величин при редагуванні асоційованих з ними геометричних об'єктів.
Неасоціативні розміри потребують виділення і редагування разом з об'єктами, до яких вони належать. Неасоціативні розміри не змінюються автоматично при зміні об'єктів.
Розчленовані розміри являють собою не єдині об'єкти (розмірні блоки), а набір об'єктів: стрілок, ліній, тексту.
Зміна асоціативності розмірів
Зміна асоціативності розмірів може знадобитися у наступних випадках:
• після внесення у креслення значних змін;
• при частковій втраті асоціативних зв'язків;
• після завантаження креслень, створених у попередніх версіях програми;
• при передачі креслень користувачам, що працюють з попередніми версіями програми.
45.
Для створення блоку в поточному кресленні призначена команда БЛОК (ВLOCK) .
Після виклику команди на екрані з'являється діалогове вікно Описание блока (Block Definition), засобами якого можна сформувати блок із наявних об'єктів.
У полі Имя (Name) задається ім'я блоку. Там же, у списку, що розкривається, можна переглянути імена наявних блоків.
Область Базовая точка (Base Point) призначена для визначення базової точки вставки блоку. У відповідних полях введення можна задати значення координат X, Y та Z або натиснути кнопку Указать точку (Pick Point), щоб тимчасово закрити діалогове вікно і вказати потрібну точку на кресленні.
Область Объекты (Objects) дозволяє вибрати об'єкти креслення, які мають бути об'єднані у блок. Об'єкти можна вибрати на екрані або за допомогою фільтрів за їх характеристиками (тобто за типом: відрізки, дуги тощо; за кольором; за шаром тощо). У цій же області містяться три перемикачі, за допомогою яких визначаються дії над вихідними об'єктами після створення блоку:
Список Единицы блока (Block Unit) дозволяє задати одиниці вимірювання, відповідно до яких блок масштабується при вставці його у креслення.
Поле Описание (Description) призначене для створення тексту пояснень до блоку.
46.
Як правило, колір, тип та вага ліній об'єктів блоку зберігають свої вихідні значення, незалежно від поточних властивостей, заданих у кресленні. Проте є можливість призначення поточних властивостей креслення об'єктам, що входять до блоку. Всього існує три можливі режими поведінки властивостей об'єктів (кольору, типу лінії та ваги лінії) при вставці блоку:
У цьому разі колір, тип та вага ліній кожного об'єкта у блоці мають мати явно задані значення. Значення властивостей не повинні задаватися логічними значеннями ПоСлою (ByLayer) та ПоБлоку (ByBlock).
У такому разі при створенні об'єктів потрібно перейти на нульовий шар (Layer0) та встановити поточним значення ПоСлою (ByLayer) для кольору, типу лінії та ваги лінії.
У такому разі при створенні блоку потрібно встановити поточним значення ПоБлоку (ByBlock) для кольору, типу та ваги лінії.
47.
Для вставки блоків можна використовувати декілька команд. Вибір тієї чи іншої команди залежить від конкретного завдання.
Команда ВСТАВИТЬ (INSERT)
Команда дозволяє вставляти у креслення внутрішні блоки, описи яких зберігаються у самому кресленні, а також вставляти у вигляді блока зовнішній файл. Після виклику команди відкривається діалогове вікно Вставка блока (Insert), яке надає засоби для керування вставкою блоку.
Команда МВСТАВИТЬ (MINSERT)
Ця команда поєднує в собі функціональні можливості команд Вставка (Insert) та Массив (Array). Недоліком команди МВСТАВИТЬ (MINSERT) є те, що створений за її допомогою об'єкт не можна розбити, а отже, його складові частини не можна окремо переміщувати або редагувати. Перевага команди полягає в тому, що вона, порівняно з розв'язанням такого ж завдання за допомогою команди Массив (Array), дозволяє істотно зменшити розмір файла.
Команда ВСТБЛОК (PASTEBLOCK)
Команда забезпечує вставку у вигляді блоків об'єктів, що були раніше скопійовані у буфер обміну. Команда виводить лише запит на точку вставки (Specify insertion point:).
Створення бібліотек компонентів
Набір логічно пов'язаних описів блоків можна об'єднати та зберегти у вигляді одного файла креслення. Файли креслень, створені таким чином, називаються бібліотеками компонентів. Під час роботи над кресленням користувач може вставляти окремі блоки (наприклад, умовні позначення елементів електричних схем, кріпильні деталі тощо) з бібліотеки компонентів. Файли бібліотек компонентів, окрім свого функціонального призначення, нічим не відрізняються від інших файлів креслення AutoCAD.
48.
Атрибут — це текстовий об'єкт, що пов'язує з блоком певні дані. Прикладом даних, що зберігаються в атрибутах, можуть бути позиційні позначення елементів схем, номери деталей, ціна, виробник тощо. Атрибути зручно використовувати для автоматизації введення тексту у графи основного напису креслення, якщо вставляти останній як блок з окремого файлу
Для створення атрибутів використовується команда АТОПР (ATTDEF).
Команда відкриває діалогове вікно Описание атрибута (Attribute Definition). Тут задаються режим вставки та відображення атрибута, його ім'я, підказка та значення за умовчанням, а також точка вставки та параметри тексту.
Область Режим (Mode) дозволяє встановити наступні параметри атрибута:
Область Атрибут (Attribute) призначена для введення даних для атрибута:
49.
У разі необхідності блоки та їх атрибути можна відредагувати навіть після вставки блоків у креслення.
Перевизначення блоків
Існує два способи перевизначення (тобто редагування описів) блоків:
• зміна опису блоку в поточному кресленні;
• зміна опису блоку в вихідному файлі і його повторна вставка у креслення.
Вибір методу залежить від того, чи потрібно внести зміни тільки в поточне креслення чи потрібно також змінити вихідний файл блоку.
Зміна опису блоку у вихідному файлі не впливає на креслення, у яке цей блок вставлено. Для оновлення у поточному кресленні блоку, вставленого із зовнішнього файла, слід скористатися командою ВСТАВИТЬ (INSERT).
Редагування атрибутів входжень блоків
Команда АТРЕД (ATTEDIT)
Команда дозволяє змінити значення атрибутів.
Команда АТРЕДАКТ (EATTEDIT)
Після вибору входження блоку команда виводить діалогове вікно Редактор атрибутов блоков (EnhancedAttribute Editor), у якому відображається список атрибутів вибраного входження та їх властивості. Властивості атрибутів та їх значення можна редагувати.
Перевизначення атрибутів
Для перевизначення атрибутів, тобто редагування властивостей атрибутів у описах блоків, призначена команда ДИСПАТБЛК (BATTMAN)
Після виклику команди відкривається діалогове вікно Диспетчер атрибутов блоков (Block Attribute Manager). За його допомогою можна змінити властивості атрибутів у описі блоку, не перевизначаючи повністю сам блок.
50.
Зовнішні посилання (External References) є потужним засобом AutoCAD. Вони надають можливість створювати складні креслення (наприклад, складальні) з інших креслень, які можуть при цьому знаходитися в процесі редагування. Зовнішні посилання мають багато спільного з блоками, але є й істотні відмінності. Якщо креслення вставляється як блок, то опис блоку записується в базу даних поточного креслення. Зміни у вихідному кресленні не відбиваються на наявних у інших кресленнях входженнях блоку. При застосуванні зовнішніх посилань встановлюється лише зв'язок з іншими кресленнями без вставки самих креслень.
В одному і тому ж кресленні можна створювати зовнішні посилання на будь-яку кількість інших креслень, і навпаки, одне і те ж креслення можна вставляти як зовнішнє посилання в будь-яку кількість креслень. Креслення, на яке робиться зовнішнє посилання, може містити у собі інші посилання, які, в свою чергу, теж можуть мати вкладені посилання. Одне і те ж посилання може бути вставлене у креслення будь-яку кількість разів, причому з різними масштабними коефіцієнтами та кутами повороту.
В AutoCAD надається можливість вставки зовнішніх посилань двома способами: приєднанням (Attachment) танакладанням (Overlay). Різниця між приєднанням та накладанням полягає в тому, що якщо креслення, яке вже містить посилання, саме вставляється як посилання, то його приєднані посилання завантажуються і відображаються на екрані, а накладені — ігноруються.Для вставки зовнішніх посилань у креслення призначена команда ССВСТАВИТЬ (ХАТТАСН)
51.
Для керування зовнішніми посиланнями використовується команда ВНССЫЛКИ (XREF)
Команда дозволяє вставляти (приєднувати чи накладати), впроваджувати, видаляти, оновлювати та перейменовувати зовнішні посилання, а також змінювати шлях до них.
Після запуску команди відкривається палітра інструментів Внешнее ссылки (Xref Manager)
Палітра містить список наявних зовнішніх посилань та засоби для здійснення операцій над ними.
У списку зовнішніх посилань відображаються наступні дані:
52.
Існує два способи редагування зовнішніх посилань: відкрити креслення-посилання окремо, або ж редагувати його з поточного креслення. Так само можна редагувати опис блоку безпосередньо через будь-яке його входження. 3.1. Редагування зовнішнього посилання в окремому вікні Найпростіший спосіб редагування зовнішнього посилання — відкрити креслення-посилання в окремому вікні. зовнішнє посилання. 3.2. Локальне редагування зовнішніх посилань та блоків Редагувати зовнішні посилання та описи блоків можна безпосередньо з поточного креслення, тобто редагуючи їх входження. Як блоки, так і зовнішні посилання вставляються у креслення у вигляді входжень. Можна відредагувати входження блоку і зберегти внесені зміни у описі блоку. Аналогічно можна відредагувати зовнішнє посилання та записати внесені зміни у вихідний файл зовнішнього посилання. При цьому зникає необхідність перемикатися з одного креслення на інше для внесення незначних змін. Для редагування описів блоків та зовнішніх посилань у контексті поточного креслення застосовується команда ССЫЛРЕД (REFEDIT) Робота з растровими зображеннями в AutoCAD.
53.
Растрові зображення можуть використовуватися як об’єкти компоновки креслення, в якості фону або текстур при тонуванні креслень, як підложки при оцифровці кресленнь. Приєднувати (вставляти) растрові зображення до креслення AutoCAD можна точно так, як і зовнішні посилання. Інструменти для роботи з растровими зображеннями і зовнішніми посиланнями розташовані на інструментальній панелі Ссылки (Reference). У поточному кресленні неможливо редагувати початкову растрову картинку, можна тільки маніпулювати входженням зображення і виконувати наступні процедури: масштабувати зображення ручками;видаляти зображення; включати і відключати межі зображення; підрізувати зображення і змінювати контур підрізування; показувати і відключати підрізану частину зображення; регулювати яскравість, контрастність і злиття з фоном; змінювати колір і прозорість монохромних зображень; отримувати відомості про зображення; тимчасово вивантажувати і повторно завантажувати зображення;змінювати видимість окремих входжен зображення;змінювати якість представлення зображення;приховувати і повторно виводити зображення. Входжень одного і того ж зображення в поточне креслення може бути скільки завгодно, причому кожне входження може мати власну межу підрізування і значення яскравості, контрастності, прозорості і міри злиття з фоном. Для приєднання растрових зображень використовується команда ИЗОБВСТАВИТЬ (IMAGEATTACH) Після вибору файлу зображення відкривається діалогове вікно Растровое изображение (Attach Image)
54.
Модуль (AutoCAD Design Center) (рис. 13.5) дозволяє швидко знаходити, переглядати та імпортувати в поточне креслення різноманітні наявні об'єкти AutoCAD. За його допомогою можна, не відкриваючи креслення, переглянути наявні блоки, текстові та розмірні стилі, шари, типи ліній та інші елементи. Після того як потрібні об'єкти знайдено, модуль Центр управления (AutoCAD Design Center) дозволяє легко помістити їх дублікати у поточне креслення, таким чином заповнюючи його необхідними даними з інших креслень. Для виклику модуля призначена команда ЦУВКЛ (ADCENTER) Для копіювання в поточне креслення за допомогою модуля Центр управления (AutoCAD Design Center)елементів інших креслень потрібно вибрати в області вмісту потрібний елемент, викликати на ньому правою кнопкою миші контекстне меню та вибрати відповідний пункт. Можна також просто перетягти мишею потрібний елемент в область поточного кресленняЗадопомогоюмодуля Центр управления (AutoCAD Design Center) зручно створювати нові палітри інструментів та додавати в палітри нові інструменти.
Щоб створити інструментальну палітру з папки або креслення, потрібно в області перегляду ієрархічної деревовидної структури папок модуля Центр управления (AutoCAD Design Center) клацнути правою кнопкою миші на папці, кресленні або блоці, а далі з контекстного меню вибрати пункт Создать инструментальную палитру (Create Tool Palette). У результаті створюється нова палітра, що містить усі блоки, які були у вибраній папці або кресленні. Щоб помістити в палітру новий інструмент, потрібно просто перетягнути блок або штриховку із області вмісту модуля Центр управления (AutoCAD Design Center) на інструментальну палітру.
55.
Для побудови таблиці використовується команда ТАБЛИЦА (TABLE) . Після виклику команди відкриється діалогове вікно Вставка таблицы (Insert Table) У AutoCAD 2008 можливі три способи додавання таблиці на креслення, для вибору яких треба встановити перемикач Параметры вставки (Insert options) у відповідне положення. 1) Почати з порожньої таблиці (Start from empty table) Цей спосіб припускає створення порожньої таблиці, дані в яку можуть бути додані вручну. У області Стиль таблиц (Table style) за допомогою списку, що розкривається, можна задати стиль майбутньої таблиці. За умовчанням в цьому списку є тільки варіант Стандартний (Standard), але користувач може створити власний стиль. У цьому ж діалоговому вікні можна вибрати спосіб вставки 2) З посилання на дані (From a data link) Цей спосіб припускає додавання заповненої таблиці з пов'язаного файлу Microsoft Excel. Можна вибрати пов'язаний файл Excel в списку або створити зв'язок з новим файлом, вибравши пункт Запуск диспетчера связей (Launch Data Link Manager) чи натиснувши розташовану праворуч від списку кнопку. 3) З даних об'єкту креслення (Витягання даних) (From object data in the drawing) При виборі цього способу додавання на креслення таблиці буде запущений майстер Извлечение данных(Data Extraction)
56.
Дії, пов'язані із зміною вмісту графів таблиці, називаються редагуванням. Будь-яку створену раніше таблицю можна згодом відредагувати. Кожен елемент таблиці є окремим об'єктом, тому ви можете редагувати їх окремо. Можна також редагувати таблицю цілком. Для редагування таблиці цілком і повторного виклику на екран панелі інструментів Формат текста (Text Formatting) використовується команда ТАБЛРЕД (TABLEDIT), також можна двічі клацнути на будь-якому елементі таблиці.
Після введення команди програма видасть запит Вкажіть елемент таблиці: (Pick a table cell:). Після вибору графу можна починати редагування його вмісту. За умовчанням усі рядки в AutoCAD мають стандартну висоту, а стовпці - ширину. В деяких випадках ці параметри можна залишати незмінними, але зазвичай вимагається змінювати ширину стовпців або висоту рядків. Для цього один раз клацніть на графі, який ви хочете відредагувати. На його межах з'являються маркери, використовуючи які можна змінювати ширину стовпців і висоту рядків. Зверніть увагу, що при зміні висоти або ширини однієї графи цей параметр зміниться для усього стовпця або рядка. Використовуючи клавішу Shift, можна виділити відразу декілька граф. Якщо вимагається виділити усі елементи таблиці, потрібно клацнути на будь-якій з меж графи, а не усередині неї. Працюючи з виділеними графами, можна отримати доступ до команд форматування за допомогою контекстного меню, яке викликається клацанням правою кнопкою миші, або панелі інструментів Таблица (Table), що з'являється при виділенні елементу таблиці.
57.
Стилі є наборами атрибутів форматування певних елементів. Для таблиць такими атрибутами є оформлення графів і їх меж, наявність полів в графах, параметри використовуваного тексту. За умовчанням в AutoCAD для таблиці використовується тільки один стиль – Стандартний (Standard). Проте передбачена можливість створення власних стилів. Для цього використовується команда ТАБЛСТИЛЬ (TABLESTYLE) або меню Формат => Стиль таблицы (Format => Table Style). Після виконання команди відкривається діалогове вікно Стили таблиц (Table Style) З його допомогою можна редагувати і видаляти існуючі стилі, а також створювати нові. Стиль можна вибрати в списку Стили (Styles). При виборі стилю для зручності у вікні попереднього перегляду відображується приклад таблиці із застосованим стилем. Для редагування вибраного стилю використовується кнопка Редактировать (Modify), а для створення нового - Создать (New). Вікно Новый стиль таблиц (New Table Style), так само як і вікно Изменение стиля таблиц (Modify Table Style), містить три вкладки
58.
AutoCAD надає проектувальнику два простори для роботи: простір моделі та простір аркуша. Створення об'єктів (двовимірних чи тривимірних) відбувається у просторі моделі — тривимірному просторі, який пропонується за умовчанням відразу ж після відкриття вікна графічного редактора. Для оформлення та виведення на друк креслень розроблених об'єктів AutoCAD пропонує засіб компоновок простору аркуша. Компоновка креслення на папері є важливим етапом проектування. Будь-яке креслення, навіть те, що відображає одну модель, може бути організоване багатьма способами. Компоновки простору аркуша дозволяють переглянути креслення перед його виводом на друк. Завдяки підходу WYSIWYG (What you see is what you get — що бачите, те і отримуєте), який застосовано в компоновках, можна легко уявити, як виглядатиме роздруковане креслення. Компоновки значно полегшують процес виведення на друк, хоча можна друкувати і з простору моделі.
59.
На першому етапі підготовки до виведення креслення на друк потрібно здійснити конфігурування пристроїв графічного виводу. AutoCAD постачається з широким набором драйверів, що підтримують велику кількість принтерів і плотерів. Для встановлення нових пристроїв виводу та редагування конфігурації наявних використовується команда ДИСППЕЧ (PLOTTERMANAGER) (меню Файл => Диспетчер плоттеров… (File => Plotter Manager...)).
Команда ДИСППЕЧ (PLOTTERMANAGER) відкриває вікно, що відображає папку Plotters кореневого каталогу системи AutoCAD. У цій папці AutoCAD зберігає файли конфігурації (.рс3-файли) та надає доступ до майстра встановлення нового пристрою графічного виводу (Add-a-Plotter Wizard).
Після запуску майстра послідовно відображаються кілька сторінок, на яких визначається тип та модель пристрою, що встановлюється, і параметри. Після завершення процесу відображається інформація про встановлення нового пристрою графічного виводу та надається можливість відредагувати параметри .рс3-файла і відкалібрувати встановлений пристрій.
В AutoCAD можна створювати будь-яку кількість .рс3-файлів, які будуть відповідати різним вимогам виведення на друк. Створивши набір .рс3-файлів, можна швидко вивести креслення на заданий пристрій, переключившись на відповідний .рс3-ф
60.
Стиль друку в AutoCAD є такою ж властивістю об'єкта, як колір чи тип лінії. При роботі в режимі іменованих стилів поточний стиль друку, що буде застосовуватись до всіх нових об'єктів та шарів, установлюється на закладці Печать/Публикация (Plotting) діалогового вікна Настройка (Options). Стилі друку об'єктів можуть бути наступними:
За умовчанням об'єктам призначається стиль ПоБлоку (ByLayer), а шарам — стиль Normal. При цьому об'єкти виводяться на друк з їх оригінальними властивостями.
При створенні у кресленні об'єктів та шарів AutoCAD призначає їм поточний стиль друку. Якщо стиль друку визначений у таблиці стилів, і ця таблиця приєднана відповідно до закладки моделі чи компоновки, об'єкти будуть друкуватися у відповідності до параметрів стилю. Якщо цього стилю в таблиці немає або таблиця не приєднана до закладок моделі чи компоновки, об'єкт буде друкуватися відповідно до своїх оригінальних властивостей.
1. Поняття інженерного проектування.
2. Системний підхід до проектування.
3. Загальна структура САПР.
4. Класифікація САПР.
5. Можливості системи AutoCAD.
6. Особливості інтерфейсу AutoCAD.
7. Основні елементи інтерфейсу AutoCAD.
8. Взаємодія користувача з AutoCAD.
9. Створення та керування файлами креслень.
10. Система координат в проектах AutoCAD.
11. Налаштування одиниць вимірювання креслень.
12. Способи задання координат точок на кресленні.
13. Робота з об'єктами креслення.
14. Об'єктна прив'язка.
15. Режими відстежування.
16. Об'єктне відстежування.
17. Організація креслень з допомогою шарів.
18. Керування властивостями шарів креслення.
19. Елементарні примітиви AutoCAD. Команди побудови елементарних об'єктів.
20. Полілінії та сплайни.
21. Побудова і використання допоміжних та опорних елементів креслення.
22. Особливості використання мультиліній.
23. Команди базового редагування об’єктів креслення.
24. Копіювання об’єктів. Створення масивів.
25. Інтерактивний режим редагування об’єктів.
26. Особливості редагування поліліній та сплайнів.
27. Основні властивості об’єктів креслення. Засоби керування властивостями об'єктів.
28. Колір об’єктів креслення, його використання.
29. Типи ліній на кресленні та робота з ними.
30. Вага ліній креслення.
31. Однорядковий текст на кресленні.
32. Багаторядковий текст на кресленні. Форматування тексту.
33.Особливості редагування тексту в AutoCAD.
34. Текстові стилі, робота зі стилями.
35. Створення штриховки та заливки.
36. Редагування штриховки та заливки.
37. Особливості обробки замкнених контурів при нанесенні штриховки.
38. Розмірні стилі, використання розмірних стилів.
39. Основні команди нанесення розмірів.
40. Нанесення лінійних розмірів.
41. Задання допусків форми та розміщення поверхонь на кресленні.
42. Редагування розмірів.
43. Створення ліній виноски.
44. Асоціативність розмірів та штриховки в AutoCAD.
45. Принципи створення та використання блоків.
46. Встановлення властивостей об'єктів, що входять у блоки.
47. Вставка блоків у креслення. Бібліотеки компонентів в AutoCAD.
48. Використання атрибутів блоків.
49. Редагування блоків та їх атрибутів.
50. Використання зовнішніх посилань в кресленнях AutoCAD.
51. Керування зовнішніми посиланнями.
52. Редагування зовнішніх посилань.
53. Робота з растровими зображеннями в AutoCAD.
54. Застосування модуля Центр керування AutoCAD.
55. Побудова таблиць в AutoCAD.
56. Редагування і форматування таблиць.
57. Стилі таблиць, використання стилів.
58. Компоновка креслення при виводі на друк.
59. Виведення креслення на друк з AutoCAD. Параметри сторінки.
60. Стилі друку, їх використання.