Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Лавриненко Сергій Іванович
УДК 911.3:332.37+332.68
Територіальна організація агропродовольчого ринку
Полтавської області та основні напрями її удосконалення
Спеціальність 11.00.02 –економічна та соціальна географія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі загальноекономічних наук Міжнародного науково-технічного університету ім. академіка Ю. Бугая.
Науковий керівник: доктор географічних наук, професор
Дудник Іван Миколайович,
Міжгалузевий інститут управління
Міністерства освіти і науки України,
професор кафедри економіки і підприємства.
Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор
Степаненко Анатолій Васильович,
Рада по вивченню продуктивних сил України
НАН України,
завідувач відділу регіональних проблем
національної безпеки України.
кандидат географічних наук, доцент
Корчун Валентина Степанівна,
Волинський національний університет імені
Лесі Українки,
завідувач кафедри міжнародних економічних відносин.
Провідна установа: Харківський національний університет
Ім.. В.Н. Каразіна,
Міністерства освіти і науки України, м. Харків.
Захист відбудеться “”червня 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: ДСП –, м. Київ, просп. Акад. Глушкова, 2, географічний факультет, ауд. 312.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий “10”травня 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор географічних наук, професор Іщук С.І..
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. На сучасному етапі розробки та реалізації регіональної агропромислової політики в Україні важливою її складовою та пріоритетним напрямом є підвищення продовольчої безпеки регіонів. Це можливе за умови формування та забезпечення належного функціонування регіональних агропродовольчих ринків. Кожний регіональний агропродовольчий ринок повинен забезпечувати потреби регіону у продовольстві та сприяти формуванню достатніх продовольчих ресурсів в державі. Важливість суспільно-географічних досліджень полягає у тому, що саме вони розкривають регіональну специфіку агропродовольчих ринків. Регіональний аспект відіграє важливу роль у формуванні ринкових структур агропромислового виробництва. Він детермінує розміщення і розвиток галузей сільського господарства та харчової промисловості, спеціалізацію та територіальні зрушення в структурі агропромислового виробництва, формування регіональних та локальних інтегральних утворень агробізнесової діяльності.
Проблемам розвитку інтеграційних процесів в АПК, формування агропродовольчих ринків присвячено значну кількість наукових праць, зокрема економіко-географів Г.В. Балабанова, В.П. Нагірної, Я.Б. Олійника, М.Д. Пістуна, М.М. Паламарчука, І.Й. Кавецького, Н.І. Мезенцевої, С.П. Запотоцького та економістів П.П. Борщевського, Б.М. Данилишина, П.Т. Саблука, В.Ф. Семенова, М.Й. Хорунжого, Б.Б. Гладича та інших вчених.
Як свідчить аналіз останніх публікацій з даної проблематики, основними аспектами вивчення агропродовольчих ринків є дослідження механізмів товарно-грошових відносин з приводу купівлі-продажу сільськогосподарської сировини та продовольства, що здійснюються економістами-аграріями. Водночас більшість економіко-географічних досліджень агропродовольчих ринків спрямовані на аналіз регіональних агропромислових комплексів, без врахування специфіки ринкових відносин, особливостей територіальної диференціації попиту та пропозиції, ринкової інфраструктури. Це і зумовило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт, що здійснюються у Полтавському інституті бізнесу МНТУ і виконувалося у рамках науково-дослідної теми „Науково-методичні основи дослідження агропромислового комплексу Полтавської області” (№ державної реєстрації 0107U001052).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних основ територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку на прикладі Полтавської області в контексті підвищення рівня продовольчої безпеки регіону. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:
розкрити особливості, суть, структуру територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку;
розробити методику дослідження територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку;
оцінити вплив природно-екологічних, соціально-економічних та організаційно-правових чинників на особливості територіальної організації Полтавського агропродовольчого ринку;
проаналізувати компонентну, територіальну та організаційно-управлінську структури Полтавського регіонального агропродовольчого ринку;
визначити проблеми та обґрунтувати напрями вдосконалення територіальної організації Полтавського регіонального агропродовольчого ринку.
Об’єктом дослідження є Полтавський регіональний агропродовольчий ринок. Предмет дослідження –особливості формування і територіальна організація регіонального агропродовольчого ринку, продовольча безпека регіону.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертації склали положення теорії соціально-економічної географії щодо агропромислової інтеграції, територіальної організації агропромислового виробництва, теорії регіонального розвитку. Дослідження проведене на основі системного та територіального підходів. Застосування методу структурного аналізу і синтезу дозволило здійснити теоретико-методичне узагальнення наукових концепцій і розробок провідних вчених, присвячених вивченню регіональних агропромислових ринків, структуризувати об’єкт дослідження та проаналізувати у взаємозв’язку його складові. Для аналізу просторових відмін різних складових регіонального агропродовольчого ринку використовувалися картографічний метод та метод побудови статистичних поверхонь. З метою виявлення тенденцій і закономірностей змін для опрацювання кількісних параметрів функціонування Полтавського регіонального агропродовольчого ринку використовувалися математико-статистичні методи, методи типізації, групування, порівняльно-географічний.
Інформаційною базою дослідження стали звітні матеріали Головного управління статистики у Полтавській області, Головного управління агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації, нормативно-правові документи з питань регулювання ринкових відносин в АПК.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що
вперше:
виявлено соціально-економічні, природно-екологічні та організаційно-правові чинники територіальної організації Полтавського регіонального агропродовольчого ринку;
здійснено комплексну економіко-географічну оцінку територіальної диференціації попиту і пропозиції сільськогосподарської продукції та продовольства на Полтавському регіональному агропродовольчому ринку;
визначено особливості та тенденції територіальної організації товарних агропродовольчих ринків Полтавської області –зерна, цукру, м’яса, молока;
виділено основні типи елементів територіальної структури Полтавського регіонального агропродовольчого ринку –вузлові (вузли та центри агробізнесової діяльності) та площинні;
визначено рівень продовольчої безпеки Полтавського регіонального агропродовольчого ринку;
визначено проблеми та обґрунтовано основні напрями вдосконалення територіальної організації Полтавського регіонального агропродовольчого ринку в контексті підвищення рівня продовольчої доступності регіону;
обґрунтовано створення продовольчого кластеру на базі підприємств, організацій та установ Полтавського вузла агробізнесової діяльності;
набуло подальшого розвитку:
розширено теоретичні та методичні основи дослідження територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку, зокрема, визначено сутність поняття „регіональний агропродовольчий ринок”, його територіальної організації та структури;
удосконалено:
методику дослідження територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку в контексті продовольчої безпеки регіону;
Практичне значення одержаних результатів. Представлені в дисертації теоретико-методологічні положення щодо територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку збагачують теорію і практику суспільної географії. Результати дослідження функціонування агропродовольчого ринку Полтавської області використані Головним управлінням агропромислового розвитку та Головним управлінням економіки Полтавської області при розробці програм розвитку АПК (довідка № 04-01/152 від 27.12.2006 р.), прогнозів розвитку окремих регіональних товарних ринків (довідка № 4-3/2378 від 21.12.2006 р.).
Матеріали дисертації використовуються при викладанні навчальної дисципліни „Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” у Полтавському інституті бізнесу МНТУ (довідка № 01/730-1 від 20.12.2006 р.), при написанні курсових, дипломних робіт студентами інституту.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійного наукового дослідження. Автором розроблені теоретичні засади і запропоновані методичні підходи економіко-географічного дослідження регіонального агропродовольчого ринку, здійснено аналіз функціонування Полтавського агропродовольчого ринку, виділено елементи його територіальної структури, виявлено проблеми та розроблено алгоритм створення Полтавського кластеру агробізнесової діяльності. Із спільних публікацій використано ті ідеї, які належать автору особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції „Географічна наука та освіта: екологічні та соціальні ризики” (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і технології: крок в майбутнє –” (Дніпропетровськ, 2006), Науково-практичній конференції „Соціально-економічний розвиток України на початку ХХІ століття” (Полтава, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції „Регіон-2006: стратегія оптимального розвитку” (Харків, 2006).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,5 друкованих аркушів. Серед них 5 статей у фахових наукових виданнях, 3 тези наукових доповідей.
Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 161 сторінці основного тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (142 найменування), містить 50 таблиць, 20 рисунків, 5 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У першому розділі „Теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження регіональних агропродовольчих ринків” поглиблено поняття регіонального агропродовольчого ринку та його територіальної організації, визначено структурні елементи агропродовольчого ринку регіону, розроблено методичні основи дослідження в контексті продовольчої безпеки регіону.
У результаті розвитку процесів агропромислової інтеграції, в основі яких лежать просторово-виробничі зв’язки, формуються регіональні агропромислові комплекси. Запровадження ринкових відносин в АПК привело до виникнення агробізнесової діяльності, що зумовлює формування та розвиток агропродовольчих ринків. Регіональний агропродовольчий ринок –це економіко-географічний простір, в межах якого відбуваються товарно-грошові відносини у процесі купівлі-продажу сільськогосподарської сировини і продовольства. Для агропродовольчого ринку характерні такі особливості: сезонність пропозиції, що пов’язана з агрокліматичними умовами сільськогосподарського виробництва в регіоні; низький рівень прогнозованості внаслідок істотної залежності від природних умов регіону; постійність попиту, що пов’язана із необхідністю забезпечення нормальної життєдіяльності населення регіону; нестійкість кон’юнктури ринку, різкі коливання цін.
Територіальна організація регіонального агропродовольчого ринку –це: взаєморозміщення суб’єктів ринку, що забезпечують надходження пропозиції (сільськогосподарських та переробних підприємств, об’єктів виробничої інфраструктури регіону), формування попиту (регіональних систем розселення) та сприяють здійсненню обмінних операцій (об’єктів ринкової інфраструктури); просторові взаємозв’язки між ними, що забезпечують формування інтегрального агропродовольчого ринку та окремих продуктових товарних ринків у межах регіону; територіальні утворення, що формують територіальний каркас регіонального агропродовольчого ринку (різноманітні вузли та центри агробізнесової діяльності); зміна регіонального агропродовольчого ринку в часі, що вимагає державного втручання у вигляді державної агропромислової політики, яка реалізується через забезпечення регіональної продовольчої безпеки і допомоги, стимулювання створення нових інноваційноємних організаційних форм, передусім продовольчих кластерів. Структуризація регіонального агропродовольчого ринку передбачає виділення компонентної, територіальної та організаційно-управлінської структур.
Агропродовольчий ринок регіону включає пропозицію, представлену товаровиробниками (сільським господарством, переробною промисловістю) та виробничою інфраструктурою; платоспроможний попит населення як кінцевого споживача продовольства; ринкову інфраструктуру (організаційно-технічну, фінансово-кредитну та організаційно-дослідницьку).
У компонентній структурі регіонального агропродовольчого ринку виділяються окремі продуктові товарні ринки. Під продуктовим товарним ринком розуміють сегмент агропродовольчого ринку, на якому предметом обміну виступає сільськогосподарська продукція та продовольство з однаковими або близькими маркетинговими властивостями. Відповідно до цього виділяють ринки сільськогосподарської сировини та ринки продовольства; продуктові ринки окремих товарів (зерна, м’яса, молока тощо).
Територіальна структура агропродовольчого ринку регіону включає вузлові та площинні елементи. Виділяються такі вузлові елементи територіальної структури: вузол агробізнесової діяльності першого порядку (населений пункт (місто), в якому розміщено значну кількість переробних підприємств усіх сформованих товарних ринків регіону, регіональну аграрну (агропромислова, універсальна товарна) біржу та об’єкти організаційно-технічної, фінансово-кредитної і організаційної-дослідницької ринкової інфраструктури регіону); вузол агробізнесової діяльності другого порядку (населений пункт (місто) із значною кількістю переробних підприємств основних товарних ринків регіону та об’єктів організаційно-технічної і фінансово-кредитної ринкової інфраструктури регіону); центр агробізнесової діяльності (населений пункт (місто або селище), в якому розміщено кілька переробних підприємств та об’єктів організаційно-технічної і фінансово-кредитної ринкової інфраструктури). Взаємодіючи з навколишнім простором, вузлові елементи формують площинні елементи територіальної структури регіонального агропродовольчого ринку: центри агробізнесової діяльності виступають ядрами локальних агропродовольчих ринків; вузли агробізнесової діяльності виступають ядрами регіональних агропродовольчих ринків.
З точки зору суспільної географії, пропонується класифікувати регіональні агропродовольчі ринки за такими ознаками: за концентрацією ринкових суб’єктів та інтенсивністю зв’язків між ними виділяються поліцентричні та моноцентричні ринки; за концентрацією виробництва і реалізації ринкового товару (сільськогосподарської сировини і продовольства) –поляризовані та рівномірні.
Управлінський аспект функціонування регіонального агропродовольчого ринку передбачає забезпечення продовольчої безпеки регіону. Продовольча безпека базується на двох складових: а) наявності продовольчих ресурсів, необхідних для задоволення потреб населення на рівні науково обґрунтованих норм споживання; б) платоспроможності населення щодо придбання продовольства.
Дослідження регіональних агропродовольчих ринків включає кілька взаємозв’язаних етапів. На першому етапі дослідження розробляються теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження регіонального агропродовольчого ринку; на другому –здійснюється оцінка організаційно-правових, природно-екологічних та соціально-економічних умов і факторів формування та розвитку агропродовольчого ринку регіону. На третьому етапі дослідження здійснюється аналіз територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку, що включає аналіз пропозиції, попиту, ринкової інфраструктури, окремих продуктових товарних ринків, територіальної структури регіонального агропродовольчого ринку. На четвертому етапі визначаються проблеми в розвитку регіонального агропродовольчого ринку, рівень регіональної продовольчої безпеки та напрями удосконалення його територіальної організації.
У другому розділі „Оцінка чинників формування і розвитку агропродовольчого ринку Полтавської області” здійснено оцінку організаційно-правових, природно-екологічних та соціально-економічних факторів формування і розвитку агропродовольчого ринку Полтавської області.
Організаційно-управлінські передумови функціонування агропродовольчого ринку Полтавської області включають впровадження ринкових реформ в агробізнес та реалізацію основних законодавчих актів, які регулюють ринкові відносини у ньому. Для характеристики ринкових перетворень на Полтавщині доцільно виділяти чотири основні етапи: деклараційний, інфраструктурний, концептуально-радикальний та сучасний.
У Полтавській області зареєстровано 12 бірж, з яких одна є агропромисловою, чотири –товарними та товарно-сировинними, п’ять –універсальними. На біржах найбільша частка припадає на обсяги укладених угод на закупку сільськогосподарської продукції –%. Обсяги укладених угод на сільськогосподарську продукцію постійно зростають.
В сільське господарство Полтавської області у 2004 році було вкладено 7616,1 тис. дол. США інвестицій, що складає 4,3% загального їх обсягу в економіку області. Для області індустріально-аграрної спеціалізації із потужним агроресурсним потенціалом такі обсяги є незначними, хоч вони і перевищують середній показник вкладених інвестицій в сільське господарство по Україні в цілому (що дорівнює 1,9%).
У агробізнесі Полтавській області представлені підприємства кооперативної, приватної та державної форм власності (рис. 1). Розподіл основних засобів виробництва у сільському господарстві за формами власності у Полтавській області є таким: 65% належить до колективної форми власності, 22% –до приватної і 13% –до державної. Найпоширенішою організаційно-правовою формою господарювання у сільському господарстві Полтавської області є фермерські господарства.
Полтавщина належить до агрокліматичних зон із сприятливими умовами для сільськогосподарського виробництва, оскільки агрокліматичні умови сприяють формуванню ґрунтів переважно чорноземного типу, придатних для вирощування всіх районованих для даної території сільськогосподарських культур. Найвищі показники економічної оцінки орних земель за виходом валової продукції з одиниці площі характерні для Диканського, Зіньківського, Гадяцького, Миргородського, Полтавського і Хорольського районів, найгірші –у Котелевському, Кобеляцькому, Кременчуцькому і Пирятинському районах. Основні екологічні проблеми Полтавщини пов'язані з надмірною сільськогосподарською освоєністю території, розораністю земель, водною і вітровою ерозією, забрудненням поверхневих вод та повітря.
Для Полтавської області характерні такі сучасні демографічні процеси: скорочення чисельності жителів області, особливо в сільській місцевості; скорочення частки і чисельності осіб допрацездатного віку; збільшення чисельності і частки населення, старшого за працездатний вік; старіння населення, що порушує природну базу його відтворення і формування трудових ресурсів, особливо у сільській місцевості. Все це призводить до депопуляції сільських населених пунктів та їх деградації. Для адміністративних районів Полтавщини характерна значна диференціація рівня безробіття населення. Надзвичайно високий рівень зареєстрованого безробіття у Чорнухинському, Гадяцькому, Зіньківському та Чутівському районах (від 11,0% до 14,0%), значний –у Машівському, Оржицькому та Семенівському районах (понад 9,0%). Найнижчий рівень безробіття спостерігається у містах Комсомольську, Полтаві та Кременчуці, а також Гребінківському, Хорольському і Шишацькому районах.
Рис. 1. Організаційно-правові форми господарювання у сільському господарстві Полтавської області
Сучасні соціально-економічні процеси у Полтавській області двояко впливають на функціонування регіонального агропродовольчого ринку. З одного боку, попит населення на продовольство, низький рівень його зайнятості, достатня транспортно-комунікаційна освоєність території у поєднанні з природно-екологічними чинниками спонукають до подальшого розвитку агробізнесу. З іншого боку, недостатнє фінансування агробізнесу, деякою мірою „непрестижність” сільськогосподарської діяльності в поєднанні з недосконалістю проведення аграрних реформ є лімітуючими чинниками функціонування агропродовольчого ринку регіону.
У третьому розділі „Суспільно-географічний аналіз агропродовольчого ринку Полтавської області” проаналізовано територіальну диференціацію попиту і пропозиції товарної продукції, охарактеризовано основні товарні ринки, визначено елементи територіальної структури, виявлено проблеми та обґрунтовано основні напрями вдосконалення територіальної організації агропродовольчого ринку Полтавської області.
Можливості населення Полтавської області у придбанні продовольства різноманітного асортименту і в оптимальній кількості залежать від рівня його доходів. Зменшення купівельної спроможності населення Полтавської області відбилося такими наслідками на продовольчому споживанні: вдвічі збільшилась частка продовольчих витрат у сімейному бюджеті (з 32,8% у 1990 році до 65,9% середньомісячних сукупних витрат одного домогосподарства у 2004 році); відбулася значна натуралізація продовольчого споживання (у 2004 році за гроші придбано 75% спожитого продовольства, в тому числі у селах –%); погіршилася структура і рівень продовольчого споживання на душу населення.
Важливим показником продовольчої доступності є споживання продуктів харчування на душу населення. В цілому фактичний рівень споживання продуктів харчування в Полтавській області порівняно з 1990 роком свідчить про те, що в області споживається менше м’яса і м’ясопродукції на 39,5%, молока і молокопродуктів на 38,2%, риби і рибопродуктів на 51,2%, яєць –на 24,8%, олії –на 31,2%, цукру –на 32,4%, фруктів, ягід і винограду на 37,7%. Споживання картоплі, овочів, хліба і хлібобулочних виробів залишається фактично незмінним, маючи незначні коливання. Рівень споживання продовольства на душу населення в області перевищує середні значення по Україні. Однією особою споживається більше, ніж в Україні в цілому м’яса і м’ясопродукції (на 32,5%), молока і молокопродуктів (на 24,2%), картоплі (на 7,5%), хліба і хлібобулочних виробів (на 17,8%). Споживання яєць, цукру і кондитерських виробів перебуває на рівні середнього значення в Україні. Отже, сучасний рівень продовольчої доступності на Полтавському регіональному агропродовольчому ринку є низьким. У Полтавській області понад раціональні норми споживаються хліб і хлібобулочні вироби та картопля. Споживання ж м’яса і м’ясопродукції та яєць складає половину від раціональних норм, молока і молокопродуктів та олії –до 60% від раціональних норм.
Розраховано індекси відносного потенціалу агропродовольчих ринків адміністративних районів Полтавської області (табл. 1).
Таблиця 1
Відносний потенціал районних агропродовольчих ринків Полтавської області (%)
|
Високий потенціал |
Середній потенціал |
Низький потенціал |
Найнижчий потенціал |
|
Полтавський –,9 Кременчуцький –,2 |
Лубенський –,0 Миргородський –,3 |
Гадяцький –,6 Глобинський –,3 Хорольський –,9 Пирятинський –,8 Лохвицький –,7 Карлівський –,6 Кобеляцький –,6 Новсанжарський –,4 Гребінківський –,3 Зіньківський –,3 Оржицький –,2 Решетилівській –,1 |
Великобагачанський –,0 Диканський –,0 Машівський – 1,0 Чутівський –,0 Шишацький –,0 Семенівський –,9 Козельщинський 0,8 Котелевський –,8 Чорнухинський –,4 |
Примітка. Розраховано автором за даними Статистичного щорічника Полтавської області
Основу агропродовольчого ринку Полтавської області складає сільськогосподарське виробництво. У 2004 році в усіх категоріях господарств Полтавської області було вироблено сільськогосподарської продукції на суму 3566,8 млн. грн., у тому числі продукції рослинництва –на 2686,5 млн. грн., а тваринництва –на 880,3 млн. грн.
Найбільшу вартість виробленої сільськогосподарськими підприємствами продукції мали Глобинський, Гадяцький, Новосанжарський, Оржицький та Диканський райони, лідируючі позиції для яких характерні останні п’ять років. Найменшу вартість продукції, виробленої сільськогосподарськими підприємствами, мали Чорнухинський, Гребінківський та Козельщинський райони.
Основними виробниками сільськогосподарської продукції є сільськогосподарські підприємства та господарства населення. Так, частка сільськогосподарських підприємств складає 50,0%, господарств населення –,7%. Фермерські господарства виробляють незначну частку продукції –,3%. У цілому рівень рентабельності основних видів продукції сільського господарства на підприємствах надзвичайно низький. Найрентабельнішим є виробництво насіння соняшника (43,2%), зерна (20,4%) та яєць (17,9%). Найнижчі рівні рентабельності характерні для виробництва м’яса, овочів відкритого ґрунту та плодів. Порівняно з 1990 роком рентабельність виробництва зерна зменшилася у 16 разів, насіння соняшника –у 7 разів, цукрових буряків –у 13 разів. Основними галузями харчової промисловості відповідно до спеціалізації сільського господарства Полтавської області є м’ясна, молочна, цукрова, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочеконсервна, олійна, спиртова та лікеро-горілчана. В обсязі промислової продукції, яка виробляється на підприємствах Полтавщини, на харчову промисловість припадає 19,8%.
Основними продуктовими товарними ринками Полтавської області є зернопродуктовий, цукру, м’ясної та молочної продукції.
Зернопродуктовий ринок Полтавської області (рис. 2). У Полтавській області у 2004 році вироблено 7,2% зернових в Україні, у тому числі 5,1% пшениці та 7,6% жита. Валові збори зерна зменшувались до 2000 року. У 2004 році валовий збір зернових культур складав 3008 тис. т (87,2% від валового збору зернових 1990 р.). Найбільші валові збори зернових традиційно характерні для Глобинського, Новосанжарського, Кобеляцького, Миргородського, Семенівського, Машівського та Оржицького районів, де виробляється до 45% зернових області.
Урожайність зернових дуже диференційована за адміністративними районами. У Новосанжарському районі вона найвища і складає 47,8 центнерів з гектара, а у Лубенському і Чорнухинському вона найнижча –по 20,7 центнерів з гектара. Тобто різниця в урожайності зернових культур складає 2,3 рази. 78% виробництва зерна зосереджено у сільськогосподарських підприємствах, 16% –у господарствах населення, 6% –фермерських господарствах. Виробництво хліба і хлібобулочних виробів на душу населення скорочувалося з 1990 року до 2000 року включно, а з 2001 року –поступово збільшується. Однак, якщо у 1990 році в області вироблялося 143 кг хліба і хлібобулочних виробів на одну особу, то у 2004 році –лише 55 кг. Зменшення виробництва кондитерських виробів тривало лише до 1995 року, а після –стрімко зростає. У 2004 році в області було вироблено 61 кг кондитерських виробів на душу населення, тоді як у 1990 році –кг.
Рис. 2. Зернопродуктове виробництво Полтавської області
Молокопродуктовий ринок Полтавської області (рис. 3). Частка поголів’я великої рогатої худоби у Полтавській області у 2004 році складала 5,3% поголів’я ВРХ в Україні, у тому числі корів –,7%. У Полтавській області в 2004 році було вироблено 4,9% молока в Україні. Розпочата у 1991 році тенденція до постійного зменшення обсягів виробництва молока триває дотепер.
Рис. 3. Молокопродуктове виробництво Полтавської області
Обсяги виробництва продукції порівняно з 1990 роком скоротилися удвічі. Основними виробниками молока в області є господарства населення, на які припадає 66,5% виробництва молока. Обсяги виробництва молока сільськогосподарськими підприємствами стабільно знижуються, а господарствами населення –збільшувалися до 2001 року, а далі стабілізувалися. Найбільше молока у 2004 році було вироблено сільськогосподарськими підприємствами Шишацького, Гадяцького, Хорольського, Полтавського та Оржицького районів, частка яких 44,8%. Продуктивність худоби на ринку молочної продукції Полтавської області є достатньо високою. Так, у 2004 році середній річний удій молока від однієї корови складав 3321 кг. Це на 5% вище за показник 1990 року. Молокопереробна промисловість Полтавської області представлена понад 20 підприємствами. Динаміка обсягів виробництва даної продукції не має чіткої тенденції, хоча у 2004 році помітне значне їх зростання.
Для ідентифікації вузлових елементів територіальної структури Полтавського регіонального агропродовольчого ринку побудовано статистичну поверхню потенціалу поля агробізнесової діяльності (рис. 4). Виділено такі вузлові елементи територіальної структури: Полтавський вузол агробізнесової діяльності першого порядку; Кременчуцький вузол агробізнесової діяльності другого порядку; 24 центри агробізнесової діяльності. Полтавський вузол є ядром регіонального агропродовольчого ринку, Кременчуцький вузол та центри агробізнесової діяльності виступають ядрами локальних агропродовольчих ринків Полтавської області.
Рис. 4. Потенціал поля агробізнесової діяльності Полтавської області
Управління агропромислових виробництвом Полтавської області здійснює Головне управління агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації, яке організаційно складається із трьох управлінь: соціально-економічного розвитку та фінансового забезпечення; розвитку агропромислового виробництва та технічної політики; ринків сільськогосподарської продукції та розвитку сільської місцевості.
Найгострішими проблемами функціонування регіонального агропродовольчого ринку є: повільне наповнення інфраструктури агропродовольчого ринку потоками сільськогосподарської продукції; дисбаланс у ціноутворенні на сільськогосподарську сировину та продовольство; відсутність цілеспрямованої політики органів регіональної влади щодо залучення інвестицій у сільськогосподарське виробництво та харчову промисловість області; недостатня економічна доступність сучасних засобів виробництва для товаровиробників, консультаційних, науково-технічних та збутових послуг; низька урожайність сільськогосподарських культур; невідповідність технологій переробних підприємств окремих галузей світовим стандартам.
Рівень регіональної продовольчої безпеки Полтавської області, з точки зору забезпечення агропродовольчого ринку сільськогосподарською продукцією і продовольством, є оптимальним. Широкий товарний асортимент пропонованої продукції на регіональному агропродовольчому ринку забезпечує певну продовольчу незалежність регіону. Зростання місткості регіонального агропродовольчого ринку нині стримується не можливостями виробництва, а платоспроможністю населення. З точки зору можливості придбання продовольства жителями Полтавської області, рівень продовольчої безпеки є низьким і зумовлений низьким рівнем платоспроможного попиту.
Враховуючи вигідне економіко-географічне положення, наявність сприятливих природних умов і ресурсів, транспортних комунікацій, кваліфікованих трудових ресурсів, високий науковий потенціал та розвинену освітню інфраструктуру, пропонується на основі підприємств, організацій, установ Полтавського вузла агробізнесової діяльності створити продовольчий кластер. Структура Полтавського продовольчого кластеру включає чотири сектори: сектор агропромислового виробництва (об’єднує сільськогосподарських товаровиробників, переробні підприємства та заклади виробничої інфраструктури); реалізаційний сектор (об’єднує торгово-промислову палату, товарну біржу, агроторгові доми, оптові продовольчі ринки, торгівельні заклади та заклади громадського харчування); сервісно-допоміжний сектор (об’єднує навчальні заклади, науково-дослідні установи, інформаційно-консультаційні фірми, банківсько-кредитні установи, лізингові компанії, агенції регіонального розвитку); сектор забезпечення життєдіяльності продовольчого кластеру (включає маркетингові, транспортно-логістичні, рекламно-інформаційні, юридично-аудиторські підприємства та організації). Створення Полтавського продовольчого кластеру повинне забезпечити формування сприятливого підприємницького середовища агробізнесової діяльності в регіоні, оптимізувати структуру агропромислового виробництва з урахуванням природного та трудоресурсного потенціалу області, залучити сучасні технології виробництва в сільському господарстві та харчовій промисловості, підвищити рівень зайнятості населення, стимулювати розвиток інноваційної діяльності.
ВИСНОВКИ
1. Регіональний агропродовольчий ринок –це економіко-географічний простір, в межах якого відбуваються товарно-грошові відносини у процесі купівлі-продажу сільськогосподарської сировини і продовольства. Територіальна організація регіонального агропродовольчого ринку –це взаєморозміщення суб’єктів ринку, що забезпечують надходження пропозиції (сільськогосподарських та переробних підприємств, об’єктів виробничої інфраструктури регіону), формування попиту (регіональних систем розселення) та сприяють здійсненню обмінних операцій (об’єктів ринкової інфраструктури). Просторові взаємозв’язки між ними забезпечують формування інтегрального агропродовольчого ринку та окремих продуктових товарних ринків у межах регіону.
. Структуризація регіонального агропродовольчого ринку передбачає виділення компонентної, територіальної та організаційно-управлінської структур. Агропродовольчий ринок регіону включає такі складові: пропозицію, представлену товаровиробниками (сільським господарством, переробною промисловістю) та виробничою інфраструктурою; платоспроможний попит населення як кінцевого споживача продовольства; ринкову інфраструктуру (організаційно-технічну, фінансово-кредитну та організаційно-дослідницьку). В компонентній структурі регіонального агропродовольчого ринку виділяються продуктові товарні ринки, під якими розуміють сегменти агропродовольчого ринку, на яких предметом обміну виступає сільськогосподарська продукція та продовольство з однаковими або близькими маркетинговими властивостями. Територіальна структура агропродовольчого ринку регіону включає вузлові (вузли агробізнесової діяльності першого та другого порядку, центри агробізнесової діяльності) та площинні елементи. Взаємодіючи з навколишнім простором вузлові елементи формують площинні елементи територіальної структури регіонального агропродовольчого ринку: центри агробізнесової діяльності виступають ядрами локальних агропродовольчих ринків; вузли агробізнесової діяльності виступають ядрами регіональних агропродовольчих ринків.
. Дослідження регіональних агропродовольчих ринків включає чотири етапи: на першому –розробляються теоретико-методичні основи суспільно-географічного дослідження регіонального агропродовольчого ринку; на другому –здійснюється оцінка організаційно-правових, природно-екологічних та соціально-економічних умов і факторів формування та розвитку агропродовольчого ринку регіону; на третьому –вивчається територіальна організація регіонального агропродовольчого ринку, що включає аналіз пропозиції, попиту, ринкової інфраструктури, окремих продуктових товарних ринків, територіальної структури регіонального агропродовольчого ринку; на четвертому –визначаються проблеми в розвитку регіонального агропродовольчого ринку, рівень регіональної продовольчої безпеки та напрями удосконалення його територіальної організації.
. Формування Полтавського регіонального агропродовольчого ринку зумовлене сприятливими природно-екологічними передумовами і ресурсами. Важливими є організаційно-правові чинники, що включають впровадження ринкових реформ в агробізнес та реалізацію основних законодавчих актів, які регулюють ринкові відносини у ньому. Сучасні соціально-економічні процеси у Полтавській області двояко впливають на функціонування регіонального агропродовольчого ринку. З одного боку, попит населення на продовольство, низький рівень його зайнятості, достатня транспортно-комунікаційна освоєність території у поєднанні з природно-екологічними чинниками спонукають до подальшого розвитку агробізнесу. З іншого боку, недостатнє фінансування агробізнесу, деякою мірою „непрестижність” сільськогосподарської діяльності в поєднанні з недосконалістю проведення аграрних реформ є лімітуючими чинниками функціонування агропродовольчого ринку регіону.
. Зниження платоспроможного попиту населення Полтавської області негативно проявилося у продовольчому споживанні: вдвічі збільшилась частка продовольчих витрат у сімейному бюджеті; відбулася значна натуралізація продовольчого споживання; погіршилася структура і рівень продовольчого споживання на душу населення. В цілому сучасний рівень продовольчої доступності на Полтавському регіональному агропродовольчому ринку є низьким. Понад раціональні норми споживаються хліб і хлібобулочні вироби та картопля. Споживання м’яса і м’ясопродукції та яєць складає половину від раціональних норм, молока і молокопродуктів та олії – до 60% від раціональних норм. Найвищу вартісну ємність мають Полтавський та Кременчуцький локальні агропродовольчі ринки, найнижчу –Чорнухинський, Козельщинський, Котелевський, Семенівський, Великобагачанський, Диканський, Машівський, Чутівський та Шишацький.
. Полтавський регіональний агропродовольчий ринок є одним із найпотужніших в Україні за рівнем територіальної концентрації виробництва. Основу агропродовольчого ринку Полтавської області складає сільськогосподарське виробництво та харчова промисловість. Головними виробниками сільськогосподарської продукції є сільськогосподарські підприємства (50,0%) та господарства населення (46,7%). Рівень рентабельності основних видів продукції сільського господарства на підприємствах є низьким. Найвищий він щодо виробництва насіння соняшника, зерна та яєць, найнижчий –виробництва м’яса, овочів відкритого ґрунту та плодів. Основними галузями харчової промисловості відповідно до спеціалізації сільського господарства Полтавської області є м’ясна, молочна, цукрова, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочеконсервна, олійна, спиртова та лікеро-горілчана. В обсязі промислової продукції, яка виробляється на підприємствах Полтавщини, на харчову промисловість припадає 19,8%. Провідними продуктовими товарними ринками Полтавської області є зернопродуктовий, цукру, м’ясної та молочної продукції.
. У межах Полтавського регіонального агропродовольчого ринку сформувалися такі вузлові елементи територіальної структури: Полтавський вузол агробізнесової діяльності першого порядку; Кременчуцький вузол агробізнесової діяльності другого порядку; 24 центри агробізнесової діяльності. Полтавський вузол агробізнесової діяльності є ядром регіонального агропродовольчого ринку. Кременчуцький вузол агробізнесової діяльності другого порядку та центри агробізнесової діяльності виступають ядрами локальних агропродовольчих ринків Полтавської області.
. Рівень регіональної продовольчої безпеки Полтавської області, з точки зору забезпечення агропродовольчого ринку сільськогосподарською продукцією і продовольством, є оптимальним. Широкий товарний асортимент пропонованої продукції на регіональному агропродовольчому ринку забезпечує певну продовольчу незалежність регіону. Зростання місткості регіонального агропродовольчого ринку нині стримується не можливостями виробництва, а платоспроможністю населення. З точки зору можливості придбання продовольства жителями Полтавської області, рівень продовольчої безпеки є низьким і зумовлений низьким рівнем платоспроможного попиту.
. Проблемами функціонування Полтавського регіонального агропродовольчого ринку є повільне наповнення його інфраструктури потоками сільськогосподарської продукції; дисбаланс у ціноутворенні на сільськогосподарську сировину та продовольство; відсутність цілеспрямованої політики органів регіональної влади щодо залучення інвестицій у сільськогосподарське виробництво та харчову промисловість області; недостатня економічна доступність сучасних засобів виробництва для товаровиробників, консультаційних, науково-технічних та збутових послуг; низька урожайність сільськогосподарських культур; невідповідність технологій переробних підприємств окремих галузей світовим стандартам. Важливим напрямом удосконалення територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку є стимулювання створення продовольчих кластерів. На основі підприємств, організацій, установ Полтавського вузла агробізнесової діяльності пропонується створити продовольчий кластер, що має забезпечити формування сприятливого підприємницького середовища агробізнесової діяльності в регіоні, оптимізувати структуру агропромислового виробництва з урахуванням природного та трудоресурсного потенціалу області, залучити сучасні технології виробництва в сільському господарстві та харчовій промисловості, підвищити рівень зайнятості населення, стимулювати розвиток інноваційної діяльності.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Статті у наукових фахових виданнях
Лавриненко С.І. Економіко-географічні аспекти формування інфраструктури регіонального продовольчого ринку // Економічна та соціальна географія. –. –Вип. 55. –С.182-188.
Лавриненко С.І. Особливості територіальної організації агропродовольчого ринку регіону // Вісник Київського університету. Географія. –. –Вип. 52. –С. 33-36.
Лавриненко С.І. Соціально-економічні чинники функціонування Полтавського регіонального агропродовольчого ринку // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія географія. –. –Вип. 11. –С. 136-143.
Лавриненко С.І. Продовольча доступність на Полтавському регіональному агропродовольчому ринку // Вісник Київського університету. Географія. – 2006. –Вип. 53. –С. 26-27.
Дудник І.М., Лавриненко С.І. Суспільно-географічна оцінка попиту на Полтавському регіональному агропродовольчому ринку // Часопис соціально-економічної географії. –. –Вип. 1. –С. 84-86. (Особистий внесок автора: проаналізовано територіальну диференціацію попиту на Полтавському агропродовольчому ринку, визначено вартісну ємність агропродовольчих ринків адміністративних районів області).
Тези наукових доповідей
Лавриненко С.І., Логвин М.М. Суспільно-географічні особливості світової агропродовольчої проблеми та її вплив на фізичне здоров’я населення // Наука і технології: крок в майбутнє –: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. –Дніпропетровськ, 2006. –С. 43-48. (Особистий внесок автора: розкрито сутність агропродовольчої проблеми з точки зору суспільної географії).
Лавриненко С.І. Алгоритм та методи дослідження регіональних агропродовольчих ринків // Соціально-економічний розвиток України на початку ХХІ століття: Матеріали науково-практичної конференції. –Полтава, 2006. –С.138-141.
Лавриненко С.І. Вплив доходів домогосподарств на функціонування Полтавського регіонального агропродовольчого ринку // Регіон-2006: стратегія оптимального розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. –Харків, 2006. –С. 313-315.
анотація
Лавриненко С.І. Територіальна організація агропродовольчого ринку Полтавської області та основні напрями її удосконалення. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук із спеціальності 11.00.02 –економічна та соціальна географія. –Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.
Дисертація присвячена розробці теоретико-методологічних засад територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку та обґрунтуванню практичних рекомендацій її вдосконалення.
У дисертації розроблено теоретичні основи територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку (сутність, компонентна, територіальна структура). Систематизовано методичні підходи щодо оцінки територіальної організації регіонального агропродовольчого ринку та розроблено методичні основи дослідження з точки зору забезпечення продовольчої безпеки.
Оцінено вплив організаційно-правових, природно-екологічних та соціально-економічних чинників на формування і розвиток агропродовольчого ринку Полтавської області. Проаналізовано територіальну диференціацію попиту і пропозицію товарної продукції, охарактеризовано основні товарні ринки, визначено елементи територіальної структури агропродовольчого ринку Полтавської області. Визначено і обґрунтовано основні напрями вдосконалення територіальної організації агропродовольчого ринку Полтавської області.
Ключові слова: регіональний агропродовольчий ринок, територіальна організація, продовольча безпека, попит, пропозиція, товарні ринки, ринкова інфраструктура, продовольчий кластер.
анНотация
Лавриненко С.И. Территориальная организация агропродоволь-ственного рынка Полтавской области и основные направления ее усовершенствования. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.02 –экономическая и социальная география. –Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.
Диссертация посвящена разработке теоретико-методологических основ территориальной организации регионального агропродовольственного рынка и обоснованию практических рекомендаций ее усовершенствования.
В диссертации разработаны теоретические основы исследования территориальной организации регионального агропродовольственного рынка. Раскрыта сущность регионального агропродовольственного рынка и его территориальной организации, определены элементы компонентной и территориальной структуры. Систематизированы методические подходы к оценке территориальной организации регионального агропродовольственного рынка и разработаны методические основы исследования с точки зрения обеспечения продовольственной безопасности. Выделены теоретико-методологический, оценочный, аналитический и синтетический этапы исследования с обоснованием соответствующих каждому из них методов.
Осуществлена оценка влияния организационно-правовых, природно-экологических и социально-экономических факторов на формирование и развитие агропродовольственного рынка Полтавской области.
Проанализирована территориальная дифференциация спроса и предложения товарной продукции на агропродоволтственном рынке Полтавской области. Проведена типизация локальных агропродовольственных рынков по показателям их емкости. Охарактеризованы основные региональные товарные рынки: зернопродовольственный, свеклосахарный, мясо- и молокопродовольственные. Определены узловые и площадные элементы территориальной структуры агропродовольственного рынка Полтавской области.
Определены основные направления усовершенствования территориальной организации агропродовольственного рынка Полтавской области. Обосновано создание Полтавского продовольственного кластера.
Ключевые слова: региональный агропродовольственный рынок, территориальная организация, продовольственная безопасность, спрос, предложение, товарные рынки, рыночная инфраструктура, продовольственный кластер.
summary
Lavrynenko S. Territorial organization of the agrofood market of the Poltava region and the main directions of its improvement. - Manuscript.
The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of geographical sciences on a speciality 11.00.02 - economic and social geography. - Kyiv Taras Shevchenko national university, Kyiv, 2007.
The dissertation is devoted to development of theoretical-methodological bases of the regional agrofood market territorial organization and substantiation of the practical recommendations of its improvement.
In the dissertation the theoretical bases of research of the regional agrofood market territorial organization (essence, component, and territorial structure). There are systematized the methodical approaches to an estimation of territorial organization of the regional agrofood market, and developed methodical bases of research from the point of view of maintenance of food safety.
The estimation of organizational-legal, nature-ecological, socio-economic factors influence on the formation and development of the agrofood market of the Poltava region is carried out. The territorial differentiation of the supply and demand of commodity production is analysed, the basic commodity markets are characterized, the elements of territorial structure of the agrofood market of the Poltava region are determined. There are determined and substantiated the basic directions of improvement of territorial organization of the agrofood market of the Poltava region.
Key words: regional agrofood market, territorial organization, food safety, demand, supply, commodity markets, market infrastructure, food cluster.