професійного вигорання Семінартренінг Практичний психолог Гінгіна О
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Відділ освіти Турійської райдержадміністрації
ЗОШ І – ІІІ ступеня с. Новий Двір
Профілактика та подолання синдрому «професійного вигорання»
Семінар-тренінг
Практичний психолог Гінгіна О.Д.
2012 рік
Гінгіна О.Д. Профілактика та подолання синдрому «професійного вигорання». Семінар-тренінг для педагогічних працівників - ЗОШ І-ІІІ ступеня с. Новий Двір, 2012 – 30 с.
Синдром професійного (емоційного) вигорання - серйозна недуга, що загрожує представникам усіх професій, але найбільше від неї потерпають вчителі. Як попередити цю недугу та як її подолати - про це йдеться в матеріалі розвивально-діагностичного семінару-тренінгу. Методична розробка тренінгового заняття для педагогічних працівників містить інформаційні повідомлення про синдром «емоційного вигорання», причини його виникнення, основні симптоми цього синдрому та шляхи його подолання. Також подано методичні рекомендації педагогам для профілактики синдрому «професійного вигорання» та методики, що допомагають визначити наявність даного синдрому у працівників. Доповнює семінар-тренінг мультимедійна комп’ютерна презентація.
Методична розробка розрахована в першу чергу для практичних психологів та соціальних педагогів загальноосвітніх шкіл.
Семінар-тренінг
Профілактика та подолання синдрому «професійного вигорання»
Завдання тренінгу:
інформування про феномен "професійного вигорання", його причини та наслідки;
визначення шляхів його профілактики та подолання;
опанування антистресовими техніками; розширення знань про емоційний інтелект;
діагностика синдрому «вигорання», тест «самооцінка стійкості до стресу», вправи на релаксацію.
Психолог. За даними дослідження американського Національного інституту проблем здоров'я і професійної безпеки в наш час більше 35 млн. людей у всьому світі страждають клінічною формою синдрому хронічної втоми. На початку 70 років XX ст. цей стан було визначено як синдром «емоційного вигорання».
Існує так звана «група ризику» працівників, які найбільш схильні до вигорання – це ті, хто працює у сфері «людина-людина» і в силу своєї професії змушені багато і інтенсивно спілкуватись з іншими людьми. Факторами, які впливають на вигорання, є індивідуальні особливості нервової системи і темпераменту. Швидше «вигорають» працівники з слабкою нервовою системою і ті, хто має інтровертований характер, індивідуальні особливості яких не поєднуються з вимогами професій типу «людина-людина».
Синдром професійного (емоційного) вигорання — так називається серйозна недуга, яка відносно недавно поповнила Міжнародний класифікатор психічних хвороб. Вона загрожує представникам усіх професій, однак чи не найбільше потерпають від неї вчителі.
Результати досліджень вітчизняних науковців в професіях системи «людина-людина» свідчать, що ознаки синдрому вигорання мають :
• 80% лікарів;
• 65 % педагогів;
• 85% соціальних працівників,
• 60% працівників органів внутрішніх справ.
Специфіка роботи людей даних професій відрізняється тим, що в них присутня велика кількість ситуацій з високою емоційною насиченістю і необхідністю міжособистісного спілкування. Це вимагає від фахівців значного внеску до встановлення довірливих відносин і уміння управляти емоційною напруженістю ділового спілкування.
Чи відчуваєте Ви професійне (емоційне) вигорання у вашій роботі вчителя? Давайте ми з вами проведемо невеличке анкетування.
Варіанти відповідей:
1 - Так, вигорів на 100%
2 - Вигорів наполовину
3 - Починаю вигорати
4 - Ні, ще тримаюсь
5 - А що це таке?
6 - І попіл мій розвіяли за вітром... ( жарт).
Психолог. А які ж особливості вашої нервової системи?
Пропоную визначити свою психологічну врівноваженність.
Дайте відповідь на запитання одним із трьох способів:
«так, безумовно» (З бали), «так. але не дуже» (1 бал), «ні, у жодному фазі» (0 балів) і підсумуйте бали.
Чи дратує вас:
1 . Зім’ята сторінка газет», яку ви хочете прочитати?
2. Не надто молода жінка, вдягнена, як юна дівчина?
3. Надмірна близькість співрозмовника під час бесіди?
4. Жінка, яка. палить на вулиці або в громадському місці?
5. Людина, що кашляє у ваш бік?
6. Що хтось гризе нігті на ваших очах?
7. Що хтось сміється невлад?
8. Що хтось намагається вчити вас, що і як робити?
9. Що кохана дівчина (хлопець) завжди запізнюється?
10. Що в кінотеатрі той, хто сидить попереду, весь час крутиться і розмовляв?
11. Що вам переповідають сюжет ро ману, який ви тільки збираєтеся прочитати?
12. Що вам дарують непотрібні речі?
13. Голосна розмова в громадському транспорті?
14. Надто сильний запах парфумів?
15. Людина, яка жестикулює під час розмови?
16. Колега, який часто вживає іноземні слова?
Понад 36. Ви не належите до числа терплячих і спокійних людей. Вас дратує майже все. Ви легко втрачаєте рівновагу. Це розхитує вашу нервову систему, посилюючи непорозуміння з оточуючими.
Від 13 до 38. Ви належите до найпоширенішої групи людей, яких дратують тільки дуже неприємні речі. Не драматизуючи повсякденні негаразди, ви здатні легко забувати про них.
Менш ніж 13. Ви достатньо спокійна людина й дивитеся на життя реально. Вас не так вже й просто вивести з рівноваги. А це – «страховка» від стресу.
Психолог. Термін «професійне вигорання» з'явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американсь кий психіатр Х.Дж. Фрейденбергер у 1974 році для характеристики психіч ного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуються з клієнтами, пацієнтами, постійно перебувають в емоційно завантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Це - люди, які працюють у системі «людина-людина»: лікарі, юристи, соціальні працівники, психіатри, психологи, вчи телі тощо.
Нині він має вже діагностичний статус у «Міжнародній класифікації хвороб - 10»: «Z 73 - проблеми, пов'язані з труднощами управління власним життям».
“Синдром згоряння” — складний психофізіологічний феномен, що визначається як емоційне, розумове і фізичне виснаження через тривале емоційне навантаження.
Синдром виявляється у депресивному стані, почутті втоми і спустошеності, утраті здатності бачити позитивні наслідки своєї праці, негативній настанові щодо роботи і життя в цілому..
Отже, якщо подібний синдром спостерігається у вчителя, то це стає небезпекою для його учнів, тому що, як уже згадувалося, настрій учителя швидко передається школярам
Н. Амінов наводить такі основні ознаки цього синдрому:
• виснаження, утома;
• психосоматичні ускладнення;
• безсоння;
• негативні настанови стосовно підлеглих;
• негативні настанови щодо своєї роботи;
• нехтування виконанням своїх обов’язків;
• збільшення прийому психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки);
• зменшення апетиту чи переїдання;
• негативне самооцінювання;
• посилення агресивності (роздратованості, напруженості);
• посилення пасивності (цинізм, песимізм, безнадія, апатія);
• почуття провини.
Причини «синдрому згорання»
• напруженість і конфлікти у професійному оточенні, недостатня підтримка з боку колег;
• недостатні умови для самовираження, експериментування та інновацій;
• одноманітність діяльності й невміння творчо підійти до виконуваної роботи;
• вкладання в роботу значних особистісних ресурсів за недостатнього визнання і відсутності позитивного оцінювання з боку керівництва;
• робота без перспективи, неможливість побудувати професійну кар’єру;
• невмотивованість учнів, результати роботи з якими «непомітні»;
• невирішені особистісні конфлікти.
Одним із суттєвих чинників, що запобігають посиленню “синдрому згоряння”, є прийняття вчителем особистої відповідальності за те, що відбувається. Якщо вчитель у всьому, що відбувається, звинувачує своє оточення, то почуття безсилля і безнадійності тільки зростає.
На емоційний стан учителів впливають як організаційний клімат у колективі, так і ставлення адміністрації. Якщо остання забезпечує працівникам можливість професійного зростання, усіляко підтримує, чітко розподіляє обов’язки, то в колективі переважатиме емоційно-позитивна атмосфера.
Синдром «емоційного вигорання» – добре знайоме явище в школах. Постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням і їхнім батькам, невдоволення професією – його прояви.
Процес вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» і розвивається поступово. Спочатку у «вигораючого» починає зростати напруга у спілкуванні. Далі емоційна перевтома переходить у фізичну, людина не відчуває в собі сил для виконання навіть дріб'язкових справ, доводиться докладати багато зусиль, щоб примусити себе приступити до роботи.
Така втома може провокувати стан пригніченості, апатію, спалахи роздратування, відчуття постійної напруги, дискомфорту. Стає усе важче зосередитись на виконуваній роботі, усе частіше з голови вилітають важливі справи. Людина вже не завжди здатна стримати викликане оточуючими роздратування, виникає потреба усамітнитися, обмежити контакти. Якщо ж це не вдається , то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися у байдужості до людей, цинізмі і навіть агресії.
Симптомами професійного вигорання можуть бути:
- робота витісняє все інше («береться» додому і на вихідні, посідає головні теми розмов)
- коли колишня енергійність зміняється почуттям втоми, апатії, розчарування,
- розлади сну, нав’язливі думки, які стосуються роботи, прокручування подумки моментів, в які можна було б інакше вчинити-сказати
- зниження уважності, збільшення кількості помилок, сповільнення темпів роботи, зниження продуктивності
- спалахи агресивності, цинічності, байдужості стосовно колег, клієнтів, часто – родини
- зниження настрою, почуття провини за реальні чи уявні помилки
- поява хворобливих проявів (починаючи від частих ГРЗ, закінчуючи появою гіпертонії і проблем і серцем)
- небажання виконувати свої обов’язки
Синдром вигорання включає в себе три основні складові:
- емоційну виснаженість;
- деперсоналізацію;
- редукцію професійних досягнень.
Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою.
Деперсоналізація (дегуманізація) — цинічне відношення до роботи та до її об'єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне відношення до людей, з якими працюють.
Редукція професійних досягнень — виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.
Психофізичні симптоми:
почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);
- відчуття емоційного і фізичного виснаження;
- зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);
- загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
- часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
- різка втрата чи різке збільшення ваги;
- повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год., або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год. ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);
- постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;
- задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні;
- помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.
Соціально-психологічні симптоми:
- байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);
- підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);
- постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);
- почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);
- почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;
- загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).
Поведінкові симптоми:
відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;
- співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
- незалежно від об'єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;
- керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;
- відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;
- невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;
- дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;
- зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.
Діагностична методика К. Маслача та С.Джексона
Методика К. Маслача та С. Джексона
Інструкція. Вам пропонується ряд тверджень, за кожним висловіть свою думку. Для оцінки ступеня своєї згоди з твердженням використовуйте шкалу:
+ 2 — «так»;
+ 1 — «швидше так»;
О — «не знаю»;
-1 — «швидше ні»;
-2 — «ні».
(Педпрацівники заповнюють заздалегідь підготовлені бланки до тесту).
Ключ» до методики – перелічуються симптоми і відповідні номери тверджень (ознак).
Знак (-) перед номером означає, що відповідь «так» (+) чи «ні» (-) треба замінити на протилежну.
Далі підраховується алгебраїчна сума балів у рядках.
Чим вищий підсумковий бал у рядку, тим вища виразність цього симптому «емоційного вигорання».
1. Незадоволеність собою: l, -8, 15, 22, 29.
2. Загнаність у клітку: -2, 9,16, 23, ЗО.
3. Редукція професійних обов'язків: 3, -10, 17,24,31.
4. Редукція особистих досягнень: -4,-11, -18, -25, -32.
5. Відсутність соціальної підтримки: 5, -12, 19,26,33.
6. Емоційна спустошеність: -6,13,20,27,34.
7. Особистісна відчуженість (деперсоналізація): 7,-14, 21, 28, 35.
Адекватне відношення до роботи і відведення їй належного місця у житті – найкраща профілактика професійного вигорання.
На жаль, у житті ми не завжди маємо змогу робити тільки те, що нам подобається, приносить радість. А робота без радості пришвидшує вигорання в багато разів. Якщо ж користуватися настановою «Не можеш робити те, що любиш – навчись любити те, що робиш», то ніяке професійне вигорання нам не загрожуватиме!
Правильно плануйте свій час:
- 8 год – повноцінний здоровий сон
- 8 год – робота
- 8 год – активний відпочинок
Методи гармонізації психофізичного стану
Людина є цілісною біоенергоінформаційною системою, тому вплив на будь-яку з цих складових позначається і на інших. Умовно всі методи гармонізації психофізичного стану людини можна об'єднати в 3 групи:
1. Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло).
2. Емоційно-вольова регуляція психофізичного
стану(вплив на емоційний стан).
3. Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду).
Фізіологічний рівень регуляції психофізичного стану (вплив на фізичне тіло):
достатньо тривалий і якісний сон (важливо провітрювати приміщення перед сном, дотримуватися режиму сна: засипати і прокидатись в один і той самий час);
збалансоване, насичене вітамінами і мінералами харчування (особливо протистресовими вважаються мінерал магній і вітамін Е, який міститься у кукурудзі, моркві, ожині, горіхах, зернах соняшника, сої (до речі, плитка темного шоколаду швидко покращить ваш настрій);
достатнє фізичне навантаження, заняття спортом, ранкова гімнастика;
танці (танцювальні рухи під ритмічну музику сприяють звільненню від негативних емоцій, так само, як і будь-яка хатня робота) ;
фітотерапія, гомеопатія (сприяє заспокоєнню чай з м'яти, настоянка з кореню валеріани; підвищує життєвий тонус настоянка елеутерококу, женьшеню, родіоли рожевої);
масаж (допоможе як класичний масаж, так і масаж біологічно активних точок на руках і ногах людини; корисно просто походити босоніж по землі, або по насипаним у коробку камінчикам);
терапія кольором (зелений та синій колір допомагають заспокоїтись, червоний та жовтий надають енергію і бадьорість;
ароматерапія (запахи апельсину, бергамоту діють на нервову систему збуджуючи, з'являється відчуття приливу сил; запахи лаванди, анісу, шавлії діють заспокійливо, допомагають зняти нервове напруження) ;
терапія мінералами:
дихальні вправи (заспокійливе з подовженим видихом дихання зменшує надлишкове збудження і нервове напруження; мобілізуюче дихання з збільшеним вдихом допомагає подолати в'ялість, сонливість);
баня і водні процедури (контрастний душ перед сном допоможе зняти втому дня, а зранку додасть бадьорості; взагалі, вода чудово змиває будь-який негатив).
Емоційно-вольова регуляція психофізичного стану (вплив на емоційний стан):
- гумор (сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові; у відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості; гумор чудово «перезаряджає» негатив);
- музика (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану прослуховування класичної музики, хоча у малих дозах рок теж буває корисним, він допомагає вивільнитись від негативних емоцій);
- спілкування з сім’єю, друзями;
-заняття улюбленою справою , хобі (комп’ютер, книжки, фільми, в’язання, садівництво, рибальство, туризм );
- спілкування з природою(природа завжди дає людині відчуття приливу сил, відновлення енергії);
- спілкування з тваринами;
- медитації, візуалізації (існують цілеспрямовані, задані на певну тему візуалізації – уявно побувати у квітучому саду, відвідати улюблений куточок природи і т.д.);
- аутотренінги (самонавіювання)(емоційне напруження безпосередньо пов'язане з напруженням м'язів – у стані стресу організм входить у стан «бойової готовності» до активних дій; знімаючи напруження певної групи м'язів, можна впливати на негативні емоції, позбавитись від них).
Ціннісно-смисловий рівень регуляції психофізичного стану (вплив на думки, зміна світогляду)
Образа, злість , невдоволення, критика себе та інших – все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Тому і на надуману проблему організм відреагує, як на справжню. Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції. Відомий дослідник стресу Сельє зазначав, що має значення не те, що з вами відбувається, а те, як ви це сприймаєте.
Відома притча про двох мандрівників, яких мучила спрага і, нарешті, діставшись до поселення, вони отримали по півсклянки води. Один з подорожніх сприйняв склянку напівповною, з вдячністю прийняв ці півсклянки води і був задоволений. Інший же сприйняв склянку напівпорожньою і лишився невдоволеним, що йому не налили повну склянку.
Дивились двоє в одне вікно: один угледів саме багно.
А інший – листя, дощем умите, блакитне небо і перші квіти,
Побачив другий – весна давно!...
Дивились двоє в одне вікно .
Отже, важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з'явилась та чи інша неприємна ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю в цій ситуації навчитись?
Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестають сприйматися як проблеми, і життя починає сприйматись як школа, де події і ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитись саме тому, що нам потрібно.
Пам’ятайте, що подібне притягує подібне: чим ми цей світ наповнюємо через думки, емоції, вчинки, те до нас і повертається. Як говориться у відомій приказці: «Що посієш, те й пожнеш».
Додатки
Тест "Визначення ступеня схильності до стресу"
Перед Вами 18 тверджень. Ви повинні визначити, якою мірою кожне твердження стосується вас. У відповідях використайте шкалу:
1 — завжди; 2 — майже завжди; З—рідко; 4 — дуже рідко;
5 — ніколи.
1. Не менше одного разу в день я їм гарячу їжу.
2. Не менше чотирьох ночей на тиждень я сплю по 7-8 год.
3. Я отримую від людей позитивний емоційний заряд, сам плачу людям тим самим.
4. У мене є родичі, на яких я можу покластися.
5. Я займаюся фізичною зарядкою не менш двох разів на тиждень.
6. Я викурюю за день менше половини пачки сигарет.
7. За тиждень я вживаю алкоголь менше п'яти разів.
8. Моя вага відповідає моєму зростові.
9. Моя зарплата відповідає моїм витратам.
10. У мене багато друзів і знайомих.
11. У мене є товариш, якому я можу довірити свої найпотаємніші думки.
12. Моє здоров'я в нормі.
13. Я можу вільно говорити про свої переживання, перебуваючи не в гуморі.
14. Я обговорюю свої особисті проблеми з людьми, з якими спілкуюся.
15. Не менше одного разу на тиждень жартую.
16. Я здатний досить ефективно організувати свій час.
17. Я випиваю менше як три чашки кави (чаю) на тиждень.
18. Протягом дня мені вдається деякий час побути наодинці.
Обробка й оцінка результатів
1. Підсумуйте отримані вами бали.
2. Із загальної суми слід відняти 18.
Сума балів близько 25 свідчить про стресовість;
40-65 — стресовість значного ступеня;
більше 65 балів — Ви на грані зриву.
Методика К. Маслача та С. Джексона
Синдром «емоційного вигорання» – добре знайоме явище в школах. Постійна втома, емоційна спустошеність, відчуття відсутності соціальної підтримки, постійні докори учням і їхнім батькам, невдоволення професією – його прояви. За основу при складанні питальника використовувалася методика К. Маслача та С. Джексона, призначена для вимірювання ступеня «емоційного вигоряння» в професіях типу «людина-людина».
Інструкція. Вам пропонується ряд тверджень, за кожним висловіть свою думку. Для оцінки ступеня своєї згоди з твердженням використовуйте шкалу: + 2 — «так»; + 1 — «швидше так»; О — «не знаю»; -1 — «швидше ні»; -2 — «ні».
1. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, що я витрачаю. 2. Я впевнений, що моя робота потрібна людям. 3. Через утому чи напругу я приділяю своїм справам менше уваги, ніж потрібно. 4. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях, що виникають при спілкуванні. 5. Я не відчуваю підтримки батьків своїх учнів. 6. Незважаючи на труднощі, інтерес до роботи зберігається, моя робота приносить мені багато радості. 7. Я відверто втомився від проблем, з якими доводиться мати справу на роботі. 8. Я часто радію, що моя робота приносить користь дітям. 9. Я помилився у виборі професії (займаю не своє місце). 10. Я звичайно виявляю цікавість до учнів і крім того, що стосується уроку. 11. У мене багато планів на майбутнє в моїй професії, і я вірю в їхнє здійснення. 12. Я постійно відчуваю підтримку в роботі від своїх колег. 13. Ранком я відчуваю втому та небажання йти на роботу. 14. Учням я приділяю багато уваги, але й одержую достатню віддачу від них. 15. Робота приносить мені усе менше задоволення. 16. Я б змінив місце роботи, якби була можливість. 17. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано позначається на результатах роботи. 18. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості та співробітництва в колективі. 19. Наша робота низько оцінюється суспільством, непрестижна. 20. Після роботи на якийсь час хочеться усамітнитися. 21. Моя робота погано на мене вплинула — притупила емоції, зробила нервовим. 22. Мої вимоги до якості виконуваної роботи вищі, ніж результат, якого реально досягаю в силу обставин. 23. Ситуація на роботі мені здається дуже важкою, напруженою. 24. Зазвичай я кваплю час: швидше б робочий день скінчився. 25. Під час роботи я відчуваю приємне пожвавлення. 26. Моє бажання навчити школярів не знаходить у них підтримки. 27. Мені здається, що я занадто багато працюю 28. Останнім часом я став більш «холодним» до тих, з ким працюю. 29. Останнім часом мене переслідують невдачі. 30. Якби в мене була інша робота, я був би більш щасливий. 31. Я часто працюю через силу. 32. Завдяки своїй роботі я вже зробив у житті багато вартісного. 33. Працюючи з учнями, наче ставлю «екран», що захищає мене від негативних емоцій. 34. Після роботи я почуваю себе, як «вичавлений лимон». 35. Мені здається, що колеги все частіше перекладають на мене свої
проблеми та обов'язки.
Бланк для відповідей:
1 8 15 22 29
2 9 16 23 30
3 10 17 24 31
4 11 18 25, 32
5 12 19 26 33
6 13 20 27 34
7 14 21 28 35
Нижче наводиться «ключ» до методики – перелічуються симптоми і відповідні номери тверджень (ознак). Знак (-) перед номером означає, що відповідь «так» (+) чи «ні» (-) треба замінити на протилежну. Далі підраховується алгебраїчна сума балів у рядках. Чим вищий підсумковий бал у рядку, тим вища виразність цього симптому «емоційного вигорання».
1. Незадоволеність собою: l, -8, 15, 22, 29.
2. Загнаність у клітку: -2, 9,16, 23, ЗО.
3. Редукція професійних обов'язків: 3, -10, 17,24,31.
4. Редукція особистих досягнень: -4,-11, -18, -25, -32.
5. Відсутність соціальної підтримки: 5, -12, 19,26,33.
6. Емоційна спустошеність: -6,13,20,27,34.
7. Особистісна відчуженість (деперсоналізація): 7,-14, 21, 28, 35.
Методика діагностики рівня «емоційного вигорання» В.В. Бойка
Інструкція. На кожне із запропонованих нижче суджень дайте відповідь «так» чи «пі». Візьміть до уваги: якщо у формулюваннях опитувальника згадуються партнери, то йдеться про суб´єктів Вашої професійної діяльності — пацієнтів, клієнтів, споживачів, замовників, учнів, студентів та інших осіб, з якими Ви щоденно працюєте.
Текст опитувальника
1. Організаційні помилки на роботі постійно змушують нервувати, напружуватися, хвилюватися. 2. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар´єри. 3. Я помилився у виборі професії чи профілю діяльності (займаю не своє місце). 4. Мене турбує те, що я став гірше працювати (менш продуктивно, менш якісно, повільніше). 5. Теплота у взаємодії з партнерами дуже залежить від мого настрою. 6. Від мене, як від професіонала, мало залежить добробут партнерів. 7. Коли я приходжу з роботи додому, то деякий час (години 2-3) мені хочеться побути па самоті, щоб зі мною ніхто не спілкувався. 8. Коли я відчуваю втому чи напруження, то намагаюся швидше вирішити проблеми партнера (згорнути взаємодію). 9. Мені здається, що емоційно я не можу дати колегам того, що потребує професійний обов´язок. 10. Моя робота притупляє емоції. 11. Я відверто втомився від людських проблем, з якими доводиться мати справу па роботі. 12. Трапляється, я погано засинаю (сплю) через хвилювання, пов´язані з роботою. 13. Взаємодія з партнерами потребує від мене великого напруження. 14. Робота з людьми приносить мені все менше задоволення. 15. Я б змінив місце роботи, якби з´явилась така можливість. 16. Мене часто засмучує те, що я не можу на потрібному рівні надати професійну підтримку, послугу, допомогу. 17. Мені завжди вдається запобігти впливу поганого настрою наділові контакти. 18. Мене дуже засмучує ситуація, коли щось не йде на лад у стосунках з діловим партнером. 19. Я так стомлююся на роботі, ию вдома намагаюся спілкуватися якомога менше. 20. Через брак часу, втому та напруження часто приділяю партнеру менше уваги, ніж потрібно. 21. Іноді звичні ситуації спілкування на роботі дратують мене. 22. Я спокійно сприймаю обгрунтовані претензії партнерів. 23. Спілкування з партнерами спонукає мене уникати людей. 24. При згадці про деяких партнерів та колег, у мене псується настрій. 25. Конфлікти та суперечки з колегами віднімають багато сил та емоцій. 26. Мені все складніше встановлювати або підтримувати контакти з діловими партнерами. 27. Обставини на роботі мені здаються дуже складними і важкими. 28. У мене часто виникають тривожні очікування, пов´язані з роботою: щось має трапитися, як би не припуститися помилки, чи зможу зробити все як потрібно, чи не скоротять мене тощо. 29. Якщо партнер мені неприємний, то я намагаюсь обмежити час спілкування з ним, менше приділяти йому уваги. 30. У спілкуванні па роботі я дотримуюся принципу «не роби людям добра — не отримаєш зла». 31. Я з радістю розповідаю домашнім про свого роботу. 32. Трапляються дні, коли мій емоційний стан погано відображається на результатах роботи (менше працюю, знижується якість, виникають конфлікти). 33. Іноді я відчуваю, що потрібно поспівчувати партнерові, але не в змозі цього зробити. 34. Я дуже хвилююся за свою роботу. 35. Партнерам по роботі віддаю більше уваги та турботи, ніж отримую від них вдячності. 36. При одній згадці про роботу мені стає погано: починає колоти в області серця, підвищується тиск, виникає головний біль. 37. У мене добрі (в цілому задовільні) стосунки з безпосереднім керівником. 38. Я часто радію, коли бачу, що моя робота приносить користь людям. 39. Останнім часом мене переслідують невдачі па роботі. 40. Деякі аспекти (факти) моєї роботи викликають розчарування, нудьгу і зневіру. 41. Трапляються дні, коли контакти з партнерами складаються гірше, ніж зазвичай. 42. Я переймаюся проблемами ділових партнерів (суб´єктів діяльності) менше, ніж зазвичай. 43. Втома від роботи призводить до того, що я намагаюся скоротити час спілкування з друзями та знайомими. 44. Зазвичай я виявляю зацікавленість особистістю партнера більше, ніж того вимагає справа. 45. Зазвичай я приходжу на роботу відпочивши, зі свіжими силами, в доброму настрої. 46. Іноді я ловлю себе на тому, що працюю з партнерами автоматично, без душі. 47. У справах зустрічаються настільки неприємні люди, що всупереч волі бажаєш їм чогось недоброго. 48. Після спілкування з неприємними партнерами в мене буває погіршення фізичного та психічного самопочуття. 49. На роботі я постійно відчуваю психічне та фізичне перевантаження. 50. Успіхи в роботі надихають мене. 51. Ситуація на роботі, в якій я опинився, здається безвихідною (майже безвихідною). 52. Я втратив спокій через роботу. 53. Впродовж останнього року траплялися скарги па мене з боку партнерів. 54. Мені вдається зберегти нерви тільки через те, що багато з того, що відбувається з партнерами, я не беру близько до серця. 55. Я часто з роботи приношу додому негативні емоції. 56. Я часто працюю через силу. 57. Раніше я був більш співчутливим та уважним до партнерів, ніж тепер. 58. У роботі з людьми керуюся принципом: не псуй нерви, бережи здоров´я. 59. Іноді я йду на роботу з важким відчуттям: як все набридло, нікого б не бачити й не чути. 60. Після напруженого робочого дня я відчуваю, що занедужав. 61. Контингент партнерів, з якими я працюю, дуже важкий. 62. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, які я витрачаю. 63. Якщо б мені поталанило з роботою, я був би набагато щасливішим. 64. Я у відчаї від того, що на роботі в мене серйозні проблеми. 65. Іноді я поводжуся зі своїми партнерами так, як би не хотів, щоб вони вчиняли зі мною. 66. Я засуджую партнерів, що розраховують на особливу поблажливість та увагу. 67. Зазвичай після робочого дня у мене не вистачає сил займатися домашніми справами. 68. Часто я підганяю час: швидше б закінчився робочий день. 69. Стан, прохання, потреби партнерів зазвичай мене щиро хвилюють. 70. Працюючи з людьми, я зазвичай ніби ставлю екран, що захищає мене від чужих страждань та негативних емоцій. 71. Робота з людьми (з партнерами) дуже розчарувала лене. 72. Щоб відновити сили, я часто вживаю ліки. 73. Як правило, мій робочий день проходить спокійно і легко. 74. Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те, чого я досягаю через певні обставини. 75. Моя кар´єра склалася вдало. 76. Я дуже нервую з приводу того, що пов´язано з роботою. 77. Деяких із своїх постійних партнерів я не хотів би бачити й чути. 78. Я схвалюю колег, які повністю присвячують себе людям (партнерам), нехтуючи власними інтересами. 79. Моя втома на роботі зазвичай мало або взагалі не відображається па спілкуванні з домашніми і друзями. 80. За можливості, я віддаю партнерові менше уваги, але так, щоб він цього не помітив. 81. Мене часто підводять нерви в спілкуванні з людьми на роботі. 82. До всього (майже до всього), що відбувається тіа роботі, я втратив зацікавленість, живе почуття. 83. Робота з людьми погано вплинула на мене як на фахівця — зробила знервованим, злим, притупила емоції. 84. Робота з людьми вочевидь підриває моє здоров´я.
|
Бланк для відповідей |
||||||||||||
|
№ з/п |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
|
Відповідь + або - |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
№ з/п |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
|
Відповідь + або - |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
№ з/п |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
34 |
35 |
36 |
|
Відповідь + або - |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
№ з/п |
37 |
38 |
39 |
40 |
41 |
42 |
43 |
44 |
45 |
46 |
47 |
48 |
|
Відповідь + або - |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
№ з/п |
49 |
50 |
51 |
52 |
53 |
54 |
55 |
56 |
57 |
58 |
59 |
60 |
|
Відповідь + або - |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
№ з/п |
61 |
62 |
63 |
64 |
65 |
66 |
67 |
68 |
69 |
70 |
71 |
72 |
|
Відповідь + або - |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
№ з/п |
73 |
74 |
75 |
76 |
77 |
78 |
79 |
80 |
81 |
82 |
83 |
84 |
|
Відповідь + або — |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Обробка та інтерпретація результатів Кожен варіант відповіді попередньо оцінений компетентними суддями тим чи іншим числом балів — зазначається в «ключі» поруч із номером судження в дужках. Це зроблено тому, що ознаки, які включені в симптом, мають різне значення для визначення його складності. Максимальну оцінку — 10 балів — отримала від суддів та ознака, яка є найбільш показовою для симптому.
Відповідно до «ключа» здійснюють такі підрахунки:
1) визначають суму балів окремо для кожного з 12 симптомів «вигорання»;
2) підраховують суму показників симптомів для кожної з 3-х фаз формування «вигорання»;
3) знаходять підсумковий показник синдрому «емоційного вигорання» — сума показників за всіма 12 симптомами.
У «ключі» поряд із номерами суджень у дужках вказаний бал, встановлений експертами, який показує «вагу» цієї ознаки симптому.
«Ключ»
Фаза «Напруження»
1. Переживання психотравмуючих обставин: +1(2),+13(3), +25(2), -37(3), +49(10), +61(5), -73(5)
2. Незадоволеність собою:
-2(3), +14(2), +26(2), -38(10), -50(5), +62(5), +74(3)
3. «Загнаність у кут»:
+3(10), +15(5), +27(2), +39(2),+51(5), +63(1), -75(5)
4. Тривога і депресія:
+4(2), +16(3), +28(5), +40(5), +52(10), +64(2), +76(3)
Фаза «Резистенція»
1. Неадекватне вибіркове емоційне реагування: +5(5), -17(3), +29(10), +41(2), +53(2), +65(3), +77(5)
2. Емоційно-моральна дезорієнтація:
+6(10), -18(3), +30(3), +42(5), +54(2), +66(2), -78(5)
3. Розширення сфери економії емоцій:
+7(2), +19(10), -31(2), +43(5), +55(3), +67(3), -79(5)
4. Редукція професійних обов´язків:
+8(5), +20(5), +32(2), -44(2), +56(3), +68(3), +80(10)
Фаза «Виснаження»
1. Емоційний дефіцит:
+9(3), +21(2), +33(5), -45(5), +57(3), -69(10), +81(2)
2. Емоційне відчуження:
+10(2), +22(3), -34(2), +46(3), +58(5), +70(5), +82(10)
3. Особистісне відчуження (деперсоналізація): +11(5), +23(3), +35(3), +47(5), +59(5), +71(2), +83(10)
4. Психосоматичні та психовегетативні порушення: +12(3), +24(2), +36(5), +48(3), +60(2), +72(10), +84(5)
Інтерпретація результатів
Запропонована методика дає детальну картину синдрому «емоційного вигорання».
Насамперед, необхідно звернути увагу на окремі симптоми. Показник вира-жсиості кожного симптому знаходиться в межах від 0 до ЗО балів:
0-9 балів — симптом не сформований;
10-15 балів — симптом на стадії формування;
16 і більше балів — симптом сформований.
Симптоми з показниками 20 і більше балів є домінуючими у фазі або у всьому синдромі «емоційного вигорання».
Методика дає можливість побачити провідні симптоми «вигорання». Суттєвим є те, до якої фази формування «емоційного вигорання» належать домінуючі симптоми і в якій фазі їх найбільша кількість.
Наступний крок в інтерпретації результатів — осмислення показників фаз розвитку -«вигорання»: «напруження», «резистенція» та «виснаження».
У кожній з них оцінка можлива в межах від 0 до 120 балів. Однак співставлений балів, отриманих для фаз, не є правомірним, тому що не свідчить про їхню відносну роль або внесок у синдром. Справа в тому, що вимірювані в них явища істотно різі — реакція на зовнішні і внутрішні фактори, прийоми психологічного захисту, стан нервової системи. За кількісними показниками можна твердити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фаза сформувалася більшою або меншою мірою: • 36 і менше балів — фаза не сформована; • 37—60 балів — фаза на стадії формування; • 61 і більше балів — фаза сформована.
Використана література
- Аландаренко Ю. Психологічна безпека – вчителю//Психолог. - №4 (244) 2007.
- Бойко В. В. Синдром емоційного вигорання в професійному спілкуванні. - СПб., Добродійко, 1999 .
- Емоційне вигорання. – Упоряд.: В. Дудяк – К.: Главник, 2007. – С.128. (Серія «Психол. інструментарій»).
- Загвязинский В.Л. Педагогическое творчество учителя. – М.: Просвещение, 1987. – 159 с.
- Кузьміна Т. Як допомогти вчителю зберегти своє здоров'я та подолати стрес//Психолог. - №29-30 (365-366) 2009.
- Мазур П.І. Роздуми про сучасного вчителя. – К., 1991. – 131 с.
- Маслач К. Професійне вигоряння: як люди справляються. Http://www.top-personal.ru
- Мешко Г., Мешко О. Професійне здоров'я педагога як об'єкт діяльності шкільної психологічної служби//Психолог. - №36 (276) 2007.
- Осійчук О. Людина починається з душі //Сільська школа України. – №8-9 (44-45) 03.2003.
- Практикум по психологии менеджемента и профессиональной деятєльности / Под ред. Г.С. Никифорова, М.А. Дмитриевой, В.М. Снеткова. — СПб.; Речь, 2001. - С. 276-282
- Райгородский Д.Я. (редактор-составитель). Практическая психодиапюстика. Методики и тестьі. Учсбное пособие. — Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. - С. 161-169.
- Синдром «професійного вигорання» та професійна кар’єра працівників освітніх організацій: гендерні аспекти. / За ред. С.Д. Максименка, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової – К., 2006. – 365 с.
- Токар М. Збереження психологічного здоров'я педагогів //Психолог. - №47 (287) 2007.
- Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануилов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личпости и малих групп. — М.: Изд-во Института психотерании, 2002. - С. 357-360.
- Шеремет О. Вийдемо зі стресу разом. Соціально-психологічний тренінг//Психолог. - №23-24 (263-264) 2007.
PAGE \* MERGEFORMAT3
2. з курсу ldquo;Системи таінструментальні засобипрограмування ldquo; студента ДКТ3Підгорного Свєтослава
3. В этом нет никакой необходимости произнес молодой человек но господин Мартин настаивал
4. МИКРОБИОЛОГИЯ для студентов заочников специальностей- 260204 Техноло
5. Структура Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції
6. Общая характеристика
7. В данной главе речь пойдет о первичном анализе текстовой информации анализе полевых документов
8. 2012 г Техническое обслуживание автомобилей
9. Анализ рыночной активности Ниже приведены данные бухгалтерского баланса компании на конец года в млн
10. капуста рыбаоливкияйцо 150гр 140руб
11. Преступление и наказание по Воинским артикулам 1716 года
12. I Формальные данные- Ф1
13. Утверждаю Президент World rmlifting ssocition Филимонов А.
14. Тема Хронический гастрит Утверждена на кафедральном заседании межкафедральной методической конфер.html
15. Вариант 1. психология Вариант 2.
16. Исследование потока жидкости в канале переменного сечения
17. Стереотипы народов Западной Европы- Англия Франция Германия Италия Испания
18. Реферат- Совместные предприятия и перспективы их развития
19. Арилгалогениды и фенолы
20. Средняя общеобразовательная школа 2 Творческий отчет Совета старшеклассников по итогам работ