Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Питання 1. Природа лідерства. Суть, види.
Лідерство - це здатність чинити вплив на окремі особи та групи в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей організації
Лідер - це особа, яка користується авторитетом і повагою у зв'язку зі своїми особистими людськими, інтелектуальними або фаховими якостями. Лідером людина стає внаслідок вибору колективу
Між керівництвом та лідерством є певні відмінності.
Керівництво - це розумовий та фізичний процес, що спрямовується на виконання підлеглими рішень керівників і вирішення визначених завдань.
Лідерство - це процес, з допомогою якого одна особа впливає на членів групи, при цьому не обов'язково обіймає формальну посаду.
На відміну від керівництва лідерство передбачає наявність в організації послідовників, а не підлеглих.
Лідер - це особа, яка користується авторитетом і повагою у зв'язку зі сво їми особистими людськими, інтелектуальними або фаховими якостями. Ліде ром людина стає внаслідок вибору колективу.
Типи лідерів
|
Ознака класифікації |
Тип лідерства |
Характеристика |
|
Типии за Н. Макіавеллі та В. Парето |
«Лисиця» «Лев» |
Переважають такі якості, як обережність, здат ність до лавірування, намагання досягти комп ромісу. Переважають прямолінійність, рішучість і схиль ність до використання силових ресурсів |
|
Ставлення до змін і здатності до інновацій |
Консервативний стиль Ініціативний стиль Форми ініціативного стилю: Реформаційне лідерство Революційне лідерство Реалістичне лідерство Авантюристичнее лідертво |
Лідер орієнтований на керівництво відповідно до норм, які установилися раніше. їх сильні сторони: витримка, відданість справі, терпи мість, увага, вміння передбачити обставини. Проявляється у здатності лідера виходити за межі загальновизнаних правил управління і в генерації нових ідей. Для лідерів типові, з одного боку, рішучість, сміливість, наполегливість при досягненні ме ти, з іншого - надмірна вимогливість, невміння змінювати поставлені завдання, імпульсивність • лідер ставить завдання поступового ево люційного перетворення реальності; • лідер орієнтований на завдання фундамен тальної зміни системи в цілому або окремих її сфер; • лідер висуває адекватні ситуації завдання, враховує наявність ресурсів для їх досягнення і прогнозує можливі наслідки; • при прийнятті рішень лідер керується емоціями, а не тверезим розрахунком, прагне до досягнення завищених або ризикованих завдань |
|
Залежно від мети, на яку орієнтований лідер |
Інструментальне лідерство Емоційне лідерство |
Сконцентроване на досягненні поставлених за вдань; потребує від лідера та його команди ви сокого рівня компетентності. Орієнтоване на установлення доброзичливих стосунків з послідовниками |
|
Залежно від природи авторитету (за М. Вебером) |
Традиційне лідерство Харизматичне лідерство Раціональне лідерство |
Передбачає вплив, заснований на вірі послідовників у святість традицій. Формується на основі віри людей у виключні особисті якості лідера. Ресурси впливу лідера базуються на факті призначення або вибрання його на певну посаду. |
|
За домінуючою функцією |
Лідер-ідеолог Лідер-агітатор Лідер-організатор Лідер-плановик Лідер-експерт |
Маніпулює ідеями, концепціями перебудови. Маніпулює емоціями, настроями послідовни ків, уміє викликати захоплення у всіх оточую чих. Маніпулює ситуаціями. Більшість лідерів ви ступають у ролі адміністраторів і менеджерів. Орієнтований на методи і засоби, які дали б можливість досягти поставлених завдань. Персоніфікує собою професійну компетент ність |
|
За характером діяльності |
Універсальний Ситуаційний |
Постійно проявляє свої якості лідера. Якості лідера виявляються лише в певних, специфічних ситуаціях |
|
За стилем лідерства |
Авторитарний Демократичний Ліберальний |
Характеристики стилів лідерства розглянуто в питанні 3 даної теми |
Між керівництвом та лідерством є певні відмінності.
Керівництво - це розумовий та фізичний процес, що спрямовується на виконання підлеглими рішень керівників і вирішення визначених завдань.
Лідерство - це процес, з допомогою якого одна особа впливає на членів групи, при цьому не обов'язково обіймає формальну посаду.
На відміну від керівництва лідерство передбачає наявність в організації послідовників, а не підлеглих.
Відмінності статусів керівника і лідера
|
Керівник |
Лідер |
|
Адміністратор |
Новатор |
|
Доручає |
Надихає |
|
Працює за цілями інших |
Працює за своїми цілями |
|
План - основа дій |
Бачення - основа дій |
|
Спирається на систему |
Спирається на людей |
|
Використовує докази |
Використовує емоції |
|
Контролює |
Довіряє |
|
Підтримує рух |
Надає імпульс руху |
|
Професіонал |
Ентузіаст |
|
Приймає рішення |
Перетворює рішення |
|
Робить справу правильно |
Робить правильну справу |
|
Той, кого поважають |
Той, кого обожнюють |
Формальне лідерство - це процес впливу на людей з позиції посади, яку обіймає керівник.
Неформальне лідерство - це процес впливу на людей завдяки своїм особистим та професійним якостям.
Формальний та неформальний лідери в організації не завжди є однією і тією самою особою.
|
Ситуації в групі щодо лідерства |
|
|
Лідер і керівник - різні особи, які не знаходять спільних точок взаємодії |
Така ситуація не сприятиме успішній діяльності групи і гармонізації міжособистісних стосунків. |
|
Лідер і керівник - різні особи, які на основі взаємоповаги і комп ромісів знаходять точки взаємодії |
Така група може працювати успішно, і в ній пануватиме атмосфера змагання і суперницт ва. |
|
Лідер і керівник - одна і та сама особа |
Група працюватиме як єдина команда, віддана своєму керівникові, тобто найефективніше, 3 погляду діяльності, і найбільш гармонійно, з погляду людських стосунків. |
Питання 2. Теорії лідерства.
Підходи до визначення вагомих чинників ефективного лідерства
Ситуаційний підхід, згідно з яким оптимального стилю керівни цтва не існує, стиль керівництва змінюється із ситуацією.
Підхід із позицій поведінки. В основі підходу лежить поділ стилів керівництва на автократичний, демократичний, ліберальний; орієнтований на роботу і людину.
Підхід із позицій особистих якостей. Лідер повинен володіти певними якостями: чесність, інтелект, знання, приємну зовнішність, ініціативність, дисциплінованість, впевненість у собі, здоровий глузд.
2.1. Теорія особистих якостей лідера
Сутність теорії:
В основу теорії особистості покладено ідею, що кращі з керівників мають певну сукупність загальних для них особистих якостей.
Завдання підходу з позиції теорії особистих якостей:
визначення сукупності особистих якостей, які забезпечують успіх в управлінні;
визначення способів виховання таких особистих якостей.
Кращі якості успішних керівників:
рівень інтелекту, рівень спеціальних знань, здоровий глузд, відповідальність, ініціативність, упевненість у собі.
Недоліки теорії особистих якостей лідера:
1) не має певної сукупності особистих якостей, які властиві усім успішним керівникам;
2) один і той самий керівник демонстрував у різних ситуаціях різні (протилежні) особисті якості.
Отже, людина не стає успішним керівником лише завдяки тому; що має певну сукупність особистих якостей.
Головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній дічовій організації:
• мистецтво бути рівним, тобто здатність налагоджувати й підтримувати систему відносин з рівними собі людьми;
• мистецтво бути керівником, тобто здатність керувати підлеглими, долати труднощі та вирішувати всі проблеми, що приходять до керівника разом із
владою та відповідальністю;
• мистецтво вирішувати конфлікти - здатність виступати в ролі посередника між двома сторонами в конфлікті, врегульовувати неприємності, пов'язані з психологічними стресами;
• мистецтво обробляти інформацію - здатність побудувати систему комунікацій в організації, отримувати надійну інформацію та ефективно її оцінювати.
• мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення - здатність зна ходити рішення в умовах, коли дії, інформація та цілі незрозумілі або виклика ють сумнів;
• мистецтво розподіляти ресурси в організації - здатність знайти оптималь ний варіант при обмеженості часу та недоступності інших видів ресурсів;
• захист підприємця - здатність іти на виправданий ризик і впровадження
інновацій;
• мистецтво самоаналізу - здатність розуміти позицію лідера, його роль в організації, вміння бачити його вплив на організацію.
2.2. Згідно з теорією поведінкового підходу до лідерства результативність
управління визначається не стільки особистими якостями, скільки тим, як ке
рівник поводить себе зі своїми підлеглими. Отже, поведінковий підхід орієн тується на стиль керівництва.
3. Стилі управління.
Стиль керівництва - це стійкий спосіб дій, прийомів керівника, манера його поведінки в процесі управління.
Формування стилю керівництва залежить від таких чинників:
• особистих якостей керівника,
• ступеня зрілості трудового колективу в цілому та окремих його членів;
• особливостей ситуації.
Автократично-демократичний діапазон стилів керування
В основу автократично-демократичного діапазону стилів керування покладено теорію X та теорію У Дугласа Мак-Грегора, який виокремив дві системи уявлень щодо мотивів виробничої діяльності людей.
"Теорія X" характеризує основи автократичного керування. Автократ
має достатньо влади, щоб нав'язати свою волю виконавцям, і у разі необхідності без вагань вдається до цього. Автократ вважає, що його керівництво ґрунтується на авторитеті посади, яку він обіймає. Сила влади автоматично примушує підлеглих беззастережно підкорюватися наказам та інструкціям.
3.1. Характерні ознаки автократичного (авторитарного) стилю керівництва
• висока централізація повноважень;
• висока структурованість роботи підлеглих;
• різке обмеження свободи підлеглих щодо прийняття рішень;
• численні правила поведінки;
• апеляція до потреб низького рівня у підлеглих (за А. Маслоу)
За "теорією У" визнається, що зовнішній контроль та загроза покарання не є єдиним засобом, який спрямовує зусилля людей. Людина здатна сама себе контролювати, якщо вона прямує до мети, у досягненні якої вона зацікавлена. "Теорія У" характеризує основи демократичного керування
3.2. Для демократичного стилю керування характерними є:
3.3.Ліберальний стиль керування
Ліберальне керівництво характеризується мінімальною участю керівни ка. Підлеглі при цьому мають майже повну свободу визначати цілі, приймати рішення та контролювати свою роботу.
Порівняння ліберального стилю з автократичним, яке проводив К. Левін, дало йому змогу зробити такі висновки:
1) автократичне керування порівняно з ліберальним досягло виконання більших обсягів роботи, проте призводило до:
• низької мотивації;
• меншої оригінальності;
• більшої агресивності членів групи;
• більшої залежності та покірної поведінки щодо керівника;
2) наслідки ліберального керування:
• зменшення обсягів роботи;
• зниження якості роботи;
• недостатнє задоволення підлеглих стилем керування.