Ноухау від англ
Работа добавлена на сайт samzan.net:
PAGE \* MERGEFORMAT2
Відносини щодо нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності
"Ноу-хау" (від англ. "знати як") - незапатентована корисна інформація, що не є загальновідомою і легко доступною, і являє собою досвід або одержана в результаті спеціальних досліджень або випробовувань.
Важливим об’єктом інтелектуальної власності є ноу-хау (від англ. знати як) — не захищені охоронними документами та не оприлюднені повністю чи частково знання, досвід, навички технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового характеру тощо, які мають комерційну цінність і можуть виступати об’єктами відповідних угод.
Вперше термін «ноу-хау» був використаний у 1916 р. в судовій справі Дюранда проти Брауна в США і означав «знати, як застосовувати патент», оскільки йшлося про інформацію, потрібну для впровадження винаходу, але спеціально пропущену заявником у патентному описі, що перешкоджало реалізації винаходу промисловим шляхом.
У Правилах Комісії Європейського Співтовариства № 556/89 від ЗО листопада 1988 р. зазначається, що ноу-хау — це сукупність технічної інформації, що є секретною (не є загальновідомою та легкодоступною), суттєвою (не є тривіальною), корисною (сприяє підвищенню конкурентоспроможності), і такою, що ідентифікується в будь-якій формі (записана чи зафіксована таким чином, що виникає можливість перевірки її на відповідність зазначеним вище критеріям). У резолюції Міжнародної асоціації з охорони промислової власності ноу-хау трактується як знання та досвід технічного, комерційного, адміністративного, фінансового та іншого походження, які можна використати на практиці під час експлуатації у виробництві. Водночас експерти Міжнародної торгової палати визначають ноу-хау як сукупність відносин, професійних знань та досвіду, що використовуються у технології виробництва будь-якого продукту.
Таким чином, на сьогодні поняття «ноу-хау» не має чіткого визначення, що об’єктивно зумовлено постійною зміною, розширенням його змістового наповнення під впливом НТП.
Часто як тотожний терміну «ноу-хау» використовують термін «комерційна таємниця» — будь-яка інформація, що має справжню або потенційну комерційну цінність через її секретність та недоступність третім особам, до якої немає вільного доступу і відносно якої власник вживає заходи щодо конфіденційності.
Ноу-хау виступає як цінний об’єкт, без якого у більшості випадків неможливими є відтворення та експлуатація винаходів, нових технологій тощо. На початку XX ст. у міжнародній торгівлі ноу-хау передавалися за більш ніж 85 % укладених ліцензійних договорів (більш ніж 50 % — одночасно з передачею винаходу, 35 % — тільки на ноу-хау).
Важливими передумовами перетворення ноу-хау на об’єкт інтелектуальної власності є такі:
- затребуваність, комерційна цінність у виробництві та збуті, перед-та післяпродажному обслуговуванні та експлуатації товарів і послуг;
- недоступність іншим суб’єктам без згоди власника;
- можливість їх передачі та використання іншими суб’єктами в конфіденційному режимі.
Необхідно зазначити, що конфіденційність є важливою ознакою ноу-хау, оскільки знання та досвід як невід’ємні складові інтелектуального капіталу відіграють все більш вагому роль у сучасній конкурентній боротьбі. На думку переважної більшості дослідників, залежно від призначен¬ня ноу-хау структурують таким чином:
— науково-технічні (знання, досвід та навички щодо науково-дослідних, технологічних, виробничих проектних та конструкторських рішень);
— управлінські (знання, досвід навички щодо струк¬тури та методів у правління, розподілу обов’язків, струк¬турних зв’язків );
— комерційні (знання, досвід та навички, які стосу¬ються кон’юнктури ринку, посередників, каналів збуту, споживачів, конкурентів, організації рекламної діяль¬ності );
— фінансові (знання, досвід та навички щодо найвигід- ніших форм використання грошових коштів, цінних паперів, специфіки податкової системи, митних обмежень, форм кредитування ).
До ноу-хау, як правило, відносять технологічні, виробничі, управлінські та комерційні секрети, у т. ч. професійний досвід працівників, відомості про сутність винаходів (до їх офіційного оприлюднення), особливості менеджменту, кадрової політики, бізнес-процесів, політики ціноутворення тощо.
Водночас розрізняють:
- ноу-хау, які невіддільні від конкретного індивіда (індивідуальні навички, професійний досвід, уміння);
- ноу-хау, невіддільні від конкретного підприємства (технології та процеси, засновані на традиціях, культурі виробництва, бізнесі тощо);
- ноу-хау, які можна відокремити від конкретного індивіда або колективу підприємства (засекречені технічні та технологічні відомості, рисунки, креслення та інші патентоспроможні результати).
Водночас до ноу-хау не можуть належати статутні документи підприємства; відомості звітності, яка надається за встановленими формами; бухгалтерська звітність; відомості щодо забруднення довкілля, порушення антимонопольного законодавства і т. ін.
Оскільки в більшості випадків ноу-хау передаються разом з винаходом, що має патентний захист, найпоширенішою є передача ноу-хау за ліцензійною угодою. Водночас складність реалізації ноу-хау пов’язана з тим, що договір їх передачі включає як елементи ліцензійної угоди, так і елементи договорів купівлі-продажу, спільної діяльності, використання досліджень і розробок тощо.
Згідно з визначенням Міжнародної ліги конкурентного права ноу-хау складаються із технічної, комерційної, адміністративної або іншої інформації, що не охоплюється патентами і використовується при експлуатації певного підприємства, здійсненні інформаційної діяльності, до якої немає легкого доступу (секрет виробництва) і яка може передаватися за договором. Водночас, на думку деяких дослідників, ноу-хау і комерційна таємниця — поняття не стільки ідентичні, скільки такі, що перетинаються. Прихильники цієї позиції трактують ноу-хау як результат творчої діяльності людини, потенційна цінність якого не пов’язана з конкретним бізнесом. На їхню думку, власник ноу-хау, на відміну від власника комерційної таємниці, вводить режим обмеженого доступу лише до тієї його частини, яка може бути передана іншим особам для практичного використання. Законодавство більшості країн встановлює відповідальність за розголошення конфіденційної інформації та регулює відповідні взаємовідносини найманих робітників і роботодавців. Водночас виникають певні труднощі, пов’язані з розмежуванням досвіду і знань окремих робітників підприємства та інформації, що належить власнику цього підприємства.
Недобросовісна конкуренція - вважається всякий акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах.
Одним з нетрадиційних об’єктів промислової власності є недопущення недобросовісної конкуренції. У цьому випадку йдеться не стільки про надання виключних прав, скільки про визнання юридичних вимог щодо необхідності додержання конкуруючими суб’єктами господарювання чесних правил комерційної діяльності. Паризька конвенція про охорону промислової власності трактує недобросовісну конкуренцію таким чином:
- дії, що призводять до сприйняття споживачем підприємства, товарів, виробничої або комерційної діяльності певної фірми як товарів, виробництва, продукції конкурентів;
- неправдиві твердження, які дискредитують підприємство, товар, виробничу або комерційну діяльність конкурентів;
- використання у процесі комерційної діяльності вказівок чи позначень, які можуть ввести споживачів у оману відносно природи, способу виготовлення, характеристик, властивостей певного товару.
Коментарі до Типового закону про товарні знаки, фірмові найменування та акти недобросовісної конкуренції для країн, що розвиваються, визначають як недобросовісну конкуренцію такі види діяльності:
- підкуп покупців конкурентів, спрямований на їх залучення як клієнтів та збереження їх прихильності в майбутньому;
- з’ясування виробничих чи комерційних таємниць конкурентів шляхом шпіонажу або підкупу їх службовців;
- неправомірне використання чи розкриття ноу-хау конкурентів;
- спонукання службовців конкурентів до порушення чи розриву їх контрактів з наймачами;
- бойкотування торгівлі фірм-конкурентів;
- недобросовісні погрози конкурентам позовами про порушення патентів чи прав на товарні знаки;
- продаж товарів власного виробництва за цінами, нижчими за вартість з метою протидії конкуренції (демпінг);
- введення в оману споживачів на основі створення в них враження щодо можливості придбання товару за надзвичайно вигідними умовами;
- наміри щодо копіювання товарів, послуг, реклами або інших аспектів комерційної діяльності конкурентів;
- заохочення порушень контрактів, укладених конкурентами;
- рекламна діяльність на основі порівняння з товарами та послугами конкурентів;
- порушення прав, що не стосуються безпосередньо конкуренції, якщо таке порушення дає змогу домогтися невиправданих переваг над конкурентами.
2. Международный аспект в турецко-израильских отношениях в 90-е гг. XX в
3. Отчет по лабораторной работе Геологическое строение минеральный состав и генезис месторождения Саяк1
4. Населення і трудовий потенціал суспільства
5. PGP программы PGP диск
6. Флоренский Павел Александрович
7. Административные взыскания и их виды
8. Вариант 2312 1 Защита гражданских прав осуществляется в следующих формах- республиканская; B коллегиальн
9. пропиленовой фракции из естественных и попутных газов и т.html
10. Формы и методы финансово-экономического контроля
11. тема Набута вада серця Ревматичний полісерозит D
12. Какое максимальное количество велосипедистов может двигаться в одной группе по проезжей части дороги 1
13. Биогеофизические круговороты веществ в природе
14. Слово о полку Ігоревім написано в- б між 1185 та 1188 рр 13
15. Реферат з медицини Історія профілактичного щеплення людей проти сказу Великим ученим Луї Пастером 6 лип
16. Тема- Сущность урбанизации Выполнила студентка 3 курса 18201
17. 2 Богаченко А
18. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук КИЇВ '
19. . Порядок применения дисциплинарных взысканий 80
20. Реферат- Перестройка танковой промышленности СССР