Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT2
Відносини щодо нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності
"Ноу-хау" (від англ. "знати як") - незапатентована корисна інформація, що не є загальновідомою і легко доступною, і являє собою досвід або одержана в результаті спеціальних досліджень або випробовувань.
Важливим об’єктом інтелектуальної власності є ноу-хау (від англ. знати як) — не захищені охоронними документами та не оприлюднені повністю чи частково знання, досвід, навички технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового характеру тощо, які мають комерційну цінність і можуть виступати об’єктами відповідних угод.
Вперше термін «ноу-хау» був використаний у 1916 р. в судовій справі Дюранда проти Брауна в США і означав «знати, як застосовувати патент», оскільки йшлося про інформацію, потрібну для впровадження винаходу, але спеціально пропущену заявником у патентному описі, що перешкоджало реалізації винаходу промисловим шляхом.
У Правилах Комісії Європейського Співтовариства № 556/89 від ЗО листопада 1988 р. зазначається, що ноу-хау — це сукупність технічної інформації, що є секретною (не є загальновідомою та легкодоступною), суттєвою (не є тривіальною), корисною (сприяє підвищенню конкурентоспроможності), і такою, що ідентифікується в будь-якій формі (записана чи зафіксована таким чином, що виникає можливість перевірки її на відповідність зазначеним вище критеріям). У резолюції Міжнародної асоціації з охорони промислової власності ноу-хау трактується як знання та досвід технічного, комерційного, адміністративного, фінансового та іншого походження, які можна використати на практиці під час експлуатації у виробництві. Водночас експерти Міжнародної торгової палати визначають ноу-хау як сукупність відносин, професійних знань та досвіду, що використовуються у технології виробництва будь-якого продукту.
Таким чином, на сьогодні поняття «ноу-хау» не має чіткого визначення, що об’єктивно зумовлено постійною зміною, розширенням його змістового наповнення під впливом НТП.
Часто як тотожний терміну «ноу-хау» використовують термін «комерційна таємниця» — будь-яка інформація, що має справжню або потенційну комерційну цінність через її секретність та недоступність третім особам, до якої немає вільного доступу і відносно якої власник вживає заходи щодо конфіденційності.
Ноу-хау виступає як цінний об’єкт, без якого у більшості випадків неможливими є відтворення та експлуатація винаходів, нових технологій тощо. На початку XX ст. у міжнародній торгівлі ноу-хау передавалися за більш ніж 85 % укладених ліцензійних договорів (більш ніж 50 % — одночасно з передачею винаходу, 35 % — тільки на ноу-хау).
Важливими передумовами перетворення ноу-хау на об’єкт інтелектуальної власності є такі:
Необхідно зазначити, що конфіденційність є важливою ознакою ноу-хау, оскільки знання та досвід як невід’ємні складові інтелектуального капіталу відіграють все більш вагому роль у сучасній конкурентній боротьбі. На думку переважної більшості дослідників, залежно від призначен¬ня ноу-хау структурують таким чином:
— науково-технічні (знання, досвід та навички щодо науково-дослідних, технологічних, виробничих проектних та конструкторських рішень);
— управлінські (знання, досвід навички щодо струк¬тури та методів у правління, розподілу обов’язків, струк¬турних зв’язків );
— комерційні (знання, досвід та навички, які стосу¬ються кон’юнктури ринку, посередників, каналів збуту, споживачів, конкурентів, організації рекламної діяль¬ності );
— фінансові (знання, досвід та навички щодо найвигід- ніших форм використання грошових коштів, цінних паперів, специфіки податкової системи, митних обмежень, форм кредитування ).
До ноу-хау, як правило, відносять технологічні, виробничі, управлінські та комерційні секрети, у т. ч. професійний досвід працівників, відомості про сутність винаходів (до їх офіційного оприлюднення), особливості менеджменту, кадрової політики, бізнес-процесів, політики ціноутворення тощо.
Водночас розрізняють:
Водночас до ноу-хау не можуть належати статутні документи підприємства; відомості звітності, яка надається за встановленими формами; бухгалтерська звітність; відомості щодо забруднення довкілля, порушення антимонопольного законодавства і т. ін.
Оскільки в більшості випадків ноу-хау передаються разом з винаходом, що має патентний захист, найпоширенішою є передача ноу-хау за ліцензійною угодою. Водночас складність реалізації ноу-хау пов’язана з тим, що договір їх передачі включає як елементи ліцензійної угоди, так і елементи договорів купівлі-продажу, спільної діяльності, використання досліджень і розробок тощо.
Згідно з визначенням Міжнародної ліги конкурентного права ноу-хау складаються із технічної, комерційної, адміністративної або іншої інформації, що не охоплюється патентами і використовується при експлуатації певного підприємства, здійсненні інформаційної діяльності, до якої немає легкого доступу (секрет виробництва) і яка може передаватися за договором. Водночас, на думку деяких дослідників, ноу-хау і комерційна таємниця — поняття не стільки ідентичні, скільки такі, що перетинаються. Прихильники цієї позиції трактують ноу-хау як результат творчої діяльності людини, потенційна цінність якого не пов’язана з конкретним бізнесом. На їхню думку, власник ноу-хау, на відміну від власника комерційної таємниці, вводить режим обмеженого доступу лише до тієї його частини, яка може бути передана іншим особам для практичного використання. Законодавство більшості країн встановлює відповідальність за розголошення конфіденційної інформації та регулює відповідні взаємовідносини найманих робітників і роботодавців. Водночас виникають певні труднощі, пов’язані з розмежуванням досвіду і знань окремих робітників підприємства та інформації, що належить власнику цього підприємства.
Недобросовісна конкуренція - вважається всякий акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах.
Одним з нетрадиційних об’єктів промислової власності є недопущення недобросовісної конкуренції. У цьому випадку йдеться не стільки про надання виключних прав, скільки про визнання юридичних вимог щодо необхідності додержання конкуруючими суб’єктами господарювання чесних правил комерційної діяльності. Паризька конвенція про охорону промислової власності трактує недобросовісну конкуренцію таким чином:
Коментарі до Типового закону про товарні знаки, фірмові найменування та акти недобросовісної конкуренції для країн, що розвиваються, визначають як недобросовісну конкуренцію такі види діяльності: