Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
9
ТЕМА 12
ВИДАТКИ БЮДЖЕТУ НА ОБСЛУГОВУВАННЯ
ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
§ 12.1. Сутність операцій з обслуговування державного боргу
Загальні засади управління державним боргом України регламентує Бюджетний кодекс України. Відповідно до Кодексу:
— державний борг – загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.
— гарантований державою борг – загальна сума боргових зобов’язань суб’єктів господарювання – резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями;
— державне запозичення – операції, пов’язані з отриманням державою кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою фінансування державного бюджету.
Борг класифікується:
— за типом кредитора;
— за типом боргового зобов’язання.
За міжнародними стандартами статистики державних фінансів – обслуговування державного боргу (Debt Service) – платежі з виплати як основної суми боргу так і відсотків. Фактичне обслуговування боргу – це комплекс платежів, що здійснюються задля виконання боргового зобов’язання, що враховують виплату основної суми, відсотків і зборів за несвоєчасність платежів.
Вітчизняне законодавство розмежовує поняття обслуговування та погашення боргу.
Обслуговування державного (місцевого) боргу – операції щодо здійснення плати за користування кредитом (позикою), сплати комісій, штрафів та інших платежів, пов’язаних з управлінням державним (місцевим) боргом. До таких операцій не належить погашення державного (місцевого) боргу.
Погашення державного (місцевого) боргу – операції з повернення позичальником кредитів (позик) відповідно до умов кредитних договорів та/або випуску боргових цінних паперів.
Управління державним (місцевим) боргом – сукупність дій, пов’язаних із здійсненням запозичень, обслуговуванням і погашенням державного (місцевого) боргу, інших правочинів з державним (місцевим) боргом, що спрямовані на досягнення збалансованості бюджету та оптимізацію боргового навантаження.
Основні терміни, що застосовуються у вітчизняній практиці обслуговування державного боргу систематизовані у табл. 12.1.
Таблиця 12.1
Основні терміни, що застосовуються у вітчизняному
законодавстві та фінансовій практиці
|
Термін |
Визначення |
|
Боргові зобов’язання держави |
Зобов’язання, що виникають у держави як у безпосереднього позичальника, оформлені шляхом випуску державних боргових цінних паперів, укладення кредитних договорів (договорів про позику) |
|
Боргові зобов’язання суб’єктів господарювання – резидентів |
Зобов’язання, що виникають у суб’єктів господарювання – резидентів як безпосередніх позичальників, оформлені шляхом випуску боргових цінних паперів, укладання кредитних договорів (договорів про позику) |
|
Відсотки (дохід) |
Ціна, що підлягає сплаті кредитору за користування кредитом (позикою), плата, що отримується внаслідок розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка та коштів валютних рахунків державного бюджету на депозитних рахунках |
|
Видатки з управління державним боргом |
Видатки державного бюджету, пов’язані з оплатою послуг, потреба в яких виникає при управлінні державним боргом; |
|
Гарантійні зобов’язання держави |
Зобов’язання, що виникають у держави внаслідок надання державної гарантії щодо повного або часткового виконання державою боргових зобов’язань суб’єкта господарювання – резидента перед кредитором (позикодавцем) |
|
Державна гарантія |
Спосіб забезпечення повного або часткового виконання державою боргових зобов’язань суб’єкта господарювання – резидента України перед кредитором (позикодавцем) |
|
Державні боргові цінні папери |
Цінні папери, емітентом яких є Міністерство фінансів України |
|
Економія коштів |
Скорочення фактичних витрат на обслуговування та погашення державного боргу відповідно до умов укладених кредитних договорів (договорів про позику) та умов випуску державних боргових цінних паперів порівняно з витратами, що передбачаються законом про Державний бюджет України |
|
Кредит (позика) |
Інструмент державного запозичення, здійсненого шляхом укладення кредитного договору (договору про позику), випуску державних боргових цінних паперів |
|
Обслуговування боргу |
Видатки зі сплати відсотків (доходу), комісій, штрафів та здійснення інших платежів, пов’язаних із виконанням боргових зобов’язань, та видатки з управління державним боргом |
|
Плата за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою |
Здійснення платежів до державного бюджету позичальниками за користування бюджетними коштами (сплата відсотків, комісій тощо), що були надані з державного бюджету у вигляді позик за рахунок залучених внаслідок державного запозичення коштів |
|
Платежі з виконання гарантійних зобов’язань |
Здійснення платежів з державного бюджету на виконання державою гарантійних зобов’язань за кредитами, залученими під державні гарантії |
|
Погашення боргу |
Повернення позичальником кредитору отриманих кредитів (позик) відповідно до умов кредитних договорів (договорів про позику) та умов випуску боргових цінних паперів |
|
Позики на фінансування державного бюджету |
Позики, що залучаються державою з метою фінансування державного бюджету і не мають цільового призначення |
|
Управління державним боргом та гарантованим державою боргом |
Сукупність заходів, що здійснюються державою, пов’язаних із утворенням, обслуговуванням та погашенням державного й гарантованого державою боргу та спрямованих на зменшення ризиків, оптимізацію витрат і структури при здійсненні державних запозичень та наданні державних гарантій |
|
Фінансування державного бюджету |
Надходження та витрати державного бюджету, пов’язані зі зміною обсягу державного боргу, обсягів депозитів і цінних паперів, кошти від приватизації державного майна, використання вільного залишку бюджетних коштів, що використовуються для покриття дефіциту державного бюджету або визначення профіциту державного бюджету |
До операцій з управління державним боргом належать:
— державне запозичення.
— погашення державного боргу.
— обслуговування державного боргу.
— операції з активного управлінням державним боргом.
Видатки з управління державним боргом спрямовуються на:
— вжиття заходів, спрямованих на інформаційну і рейтингову підтримку залучення коштів на ринках капіталу, оплату інших послуг, пов’язаних із розміщенням державних боргових цінних паперів;
— оплату агентських, аудиторських, дорадчих, юридичних та інших послуг, що надаються з питань управління державним боргом, у тому числі з питань управління ризиками, розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів, оптимізації структури державного боргу, випуску і обігу похідних інструментів, а також оплату перекладацьких послуг, необхідних при підготовці відповідних документів у процесі управління державним боргом;
— оплату впровадження та подальшу підтримку сучасних апаратних і програмних засобів опрацювання інформації та зв’язку в структурах, пов’язаних із управлінням державним боргом;
— оплату супроводження та розвитку інформаційно-аналітичних систем управління державним боргом у Міністерстві фінансів України і Державній казначейській службі України;
— вжиття заходів щодо заощадження коштів державного бюджету, передбачених на погашення і обслуговування державного боргу, та поліпшення його структури, в т. ч. здійснення дострокового викупу боргових зобов’язань держави, а також резервування коштів на майбутні платежі для погашення і обслуговування державного боргу, зменшення ризиків, пов’язаних із борговим навантаженням, зокрема ризиків рефінансування, валютних та процентних ризиків.
Державні внутрішні та зовнішні запозичення здійснюються в межах граничного обсягу державного боргу
Стаття 18 Бюджетного кодексу визначає граничні обсяги боргу та гарантій. Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60% річного номінального обсягу ВВП України.
У разі перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов’язаний вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргів у відповідність до встановленого законодавством рівня.
Специфічність обслуговування державного боргу України полягає у внесенні до планових витрат держави з обслуговування державного боргу витрат, пов’язаних з обслуговуванням іноземних гарантованих урядом кредитів.
Обслуговування внутрішнього державного боргу відбувається і рахунок розміщення нових внутрішніх боргових зобов’язань держави. Зазвичай, дата погашення внутрішніх боргових зобов’язань збігається з датою проведення аукціонів з розміщення нових боргових паперів. Платежі з обслуговування здійснюються через перерахування коштів до фінансового агента кредитора або через взаємозаліки вартості нових і старих боргових паперів.
Витрати на обслуговування та погашення державного (місцевого) боргу здійснюються Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) відповідно до кредитних договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання (боргові зобов’язання Автономної Республіки Крим чи територіальних громад), незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, визначений законом про Державний бюджет України на таку мету, Міністерство фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий строк пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Якщо очікуваний обсяг витрат на обслуговування та погашення місцевого боргу перевищить обсяг коштів, визначений рішенням про місцевий бюджет на таку мету, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, міська рада вносять відповідні зміни до рішення про місцевий бюджет.
§ 12.2. Планування видатків бюджету на обслуговування державного боргу
Процес обслуговування державного боргу є складовою бюджетного процесу. Під час складання проекту державного бюджету а наступний рік Міністерство фінансів враховує планові розрахунки департаменту державного боргу щодо обсягів платежів за державним боргом у наступному бюджетному році. Зазначені розрахунки виконуються у валютах кредитів і національний валюті. Перерахунок а національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні з урахуванням оплати за конверсію. В умовах нестабільності міжнародних фінансових ринків це досить складний процес.
Застосування реструктуризації та інших методів, за допомогою яких відбувається зміна обсягів і термінів погашення боргу, може призвести до зменшення витрат з обслуговування боргу в найближчій перспективі, але в довгостроковому періоді загальні витрати можуть зростати. На такий крок уряди йдуть, зазвичай, у разі боргової кризи.
Відмова від виконання боргових зобов’язань має значні негативні наслідки і застосовується окремими країнами лише як винятковий захід. Тому її не варто розглядати як спосіб скорочення витрат з обслуговування державного боргу.
Перевищення ж фактичних витрат над плановими можливе за умов коливання курсу валют і як наслідок порушення термінів виплат (графіка платежів), коли до боржника застосовують різні фінансові санкції. Це, зазвичай, пеня, що нараховується на всю суму простроченого платежу за кожну добу його прострочення.
Під час планування витрат на обслуговування зовнішнього державного боргу здійснюються прямі фінансові розрахунки, відповідно о підписаних кредитних угод, наданих урядом гарантій і випущених боргових зобов’язань.
Обчислення загальних планових витрат для фінансування платежів із погашення основного боргу та сплати відсотків за чинними кредитними лініями враховує такі суми у валюті платежу:
— основний борг;
— відсотки за кредит;
— сплата комісій за зобов’язаннями;
— сплата комісій банку-агента за обслуговування. Розрахунки видатків держави здійснюються відповідно до бюджетної класифікації видатків за функціональною структурою та за типом боргового зобов’язання (з обліком витрат відповідно до коду бюджетної класифікації).
Для своєчасного та повного виконання обов’язків гаранта повернення іноземних кредитів планові платежі обчислюються за кожною конкретною лінією з виділенням сум основного боргу, відсотків за кредит і витрат, пов’язаних зі сплатою комісій за зобов’язаннями.
Особливість розрахунків планових платежів за експортними кредитами іноземних країн полягає в тому, що розміри заборгованості визначаються за конкретною позикою та, зазвичай, обчислюються за такою формулою:
З = ОБ + ПКП + КВ + СП + КЗ + Ш, де:
З – загальна сума заборгованості;
ОБ – сума основного боргу;
ПКП – платежі за підготовку кредитного проекту;
КВ – сума комісійної винагороди;
СП – сума страхової премії;
КЗ – сума комісійних за зобов’язаннями;
Ш – сума штрафів за порушення умов позики.
Сума комісійних за зобов’язаннями звичайно розраховується за такою формулою:
КЗ = КД + КВ + КНР, де:
КЗ – сума комісійних за зобов’язаннями;
КД – сума за доступ до позикових коштів;
КВ – сума комісійних за використання коштів;
КНР – сума комісійних за невикористання зарезервованих кредитних ресурсів.
Відсоткові витрати мають здійснюватися з урахуванням сум заборгованості за період з нарахуванням відсотків.
Якщо сплата основного боргу та/чи відсотків має відбуватися не разовим платежем, то, залежно від кількості періодів виплат за рік, визначаються окремі суми на кожну дату платежу (зазначену в кредитній угоді) та загальні обсяги на рік. Відсоткові ставки можуть бути тверді та плаваючі (наприклад ставка „LIBOR – 0,06%”).
Департамент управління державним боргом Міністерства фінансів складає графік платежів, де з урахуванням умов кожної кредитної угоди та в розрізі кредиторів зазначаються суми витрат держави з обслуговування державного боргу. Мінфін України передає його на виконання Державній казначейській службі України та здійснює контроль за проведенням платежів. У разі уточнення суми до настання терміну чергового платежу з погашення основної суми боргу або сплати відсотків Міністерство фінансів складає уточнений графік і надсилає його до Державної казначейської служби України для виконання. Останнє здійснює перерахування коштів на рахунки банків-агентів, які в подальшому проводять платежі на користь іноземного кредитора.
Специфіка планування витрат з погашення основного боргу полягає в тому, що якщо виплата платежу припадає на перші числа січня наступного за плановим року, то ці суми теж враховуються під час планування витрат з обслуговування боргу.
Розрахунок загальних обсягів витрат щодо сплати відсотків за державним боргом, сформованим за допомогою підписання кредитних угод, передбачає здійснення розрахунків відсоткових сум на кожну дату погашення та їх додавання. Проведення розрахунків відповідає, зазвичай, такій формулі:
%КК = (ОБ(кін) × і × Т(і)) / 360, де:
%КК – сума відсотків за користування кредитом;
ОБ(кін) – обсяг боргу на дату погашення;
і – відсоткова ставка відповідно до кредитної угоди;
Т(і) – термін позики, діб.
Іноді в кредитних угодах визначається, що проведення розрахунків відсоткових платежів здійснюється з урахуванням 365 діб за рік.
В обчисленні відсоткових платежів відсотки стягуються окремо за використаний і невикористаний кредит (комісійна винагорода становить, зазвичай, 0,25%).
Для визначення обсягів витрат з обслуговування позик планові витрати обчислюються в доларах США та валюті кредиту. Для цього використовується розрахунковий курс на дату отримання платежу.
Особливість планування витрат з обслуговування фідуціарних позик полягає у необхідності врахування не тільки витрат з погашення основного боргу, сплати відсотків, а й інших витрат, що можуть снувати під час обслуговування цих позик. До них треба віднести такі витрати:
— можливі комісійні винагороди лід-менеджерам;
— можливі витрати на оплату послуг юридичних радників;
— можливі видатки на проведення презентацій;
— можливі видатки на лістинг фондових бірж;
— витрати з підготовки та друку проспектів емісій;
— витрати на переклад документації;
— витрати на оплату послуг рейтингових агентств.
Врахування цього призводить до збільшення розмірів витрат на обслуговування боргу.
Значні витрати держави з обслуговування державного боргу пов’язані й з витратами на співробітництво з рейтинговими агентствами (тільки щорічні комісії рейтингових агентств дорівнюють 200 тис дол. США).
Планові витрати з обслуговування державного боргу можуть бути меншими чи більшими за фактичні витрати. Скорочення витрат з обслуговування державного боргу можливе за умов застосування методів управління державним боргом, проведення реструктуризації боргів, списання боргів кредиторами чи відмови країни-позичальника виконувати власні боргові зобов’язання.
§ 12.3. Порядок здійснення платежів з обслуговування державного боргу
Видатки загального фонду на обслуговування державного боргу визначені захищеними видатками Державного бюджету України, тобто у разі секвестрування бюджету (зменшення видатків державного бюджету) вони не підлягають зменшенню.
Відповідно до бюджетної класифікації України, затвердженої на виконання Постанови Верховної Ради України „Про структуру бюджетної класифікації України” від 12 липня 1996 року № 327, Наказом Міністерства фінансів України „Про бюджетну класифікацію” від 14 січня 2011 року № 11, виплати відсотків (доходу) за зобов’язаннями належать до поточних видатків бюджету за економічною класифікацією видатків бюджету), а погашення позик – від’ємне фінансування бюджету (за класифікацією фінансування за типом кредитора).
Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов’язань перед кредитором щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків за ним та оплати супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.
Погашення та обслуговування державного боргу, а також виконання гарантійних зобов’язань здійснюються в межах витрат державного бюджету.
За згодою кредитора погашення та обслуговування державного боргу може здійснюватися шляхом поставки товарів (робіт, послуг), заліку зустрічної вимоги, іншими шляхами відповідно до законодавства України.
Сума коштів, необхідних для здійснення платежів з погашення та обслуговування державного боргу за рік, а також сума витрат на виконання державою гарантійних зобов’язань, затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Основними джерелами погашення та обслуговування боргу можуть бути:
— кошти, передбачені у державному бюджеті на погашення та обслуговування державного боргу відповідно до закону про Державний бюджет України на поточний рік;
— кошти, які надійшли від приватизації державного майна;
— внутрішні та зовнішні державні запозичення;
— золотовалютні резерви держави тощо.
Платежі з погашення й обслуговування державного боргу здійснюються Державною казначейською службою України в межах обсягів, передбачених розписом фінансування і розписом асигнувань державного бюджету, затвердженого на поточний рік.
Головним розпорядником вказаних коштів є Міністерство фінансів, якому надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, виділеними на погашення та обслуговування державного боргу.
У разі неприйняття Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України до початку бюджетного року при проведенні платежів з погашення та обслуговування державного боргу встановлюється порядок здійснення витрат, передбачених статтею 46 Бюджетного кодексу України. Відповідно до цієї статті до прийняття закону про державний бюджет на поточний бюджетний рік запозичення можуть здійснюватися лише з метою погашення основної суми боргу.
Оперативний облік державного боргу здійснює Департамент державного боргу на підставі інформації Державної казначейської служби України, банків – агентів та Національного банку.
Оперативний облік заборгованості перед державою за позиками, наданими за рахунок кредитів, залучених державою або під державні гарантії, здійснює Державна казначейська служба України.
Обмін інформацією між Державною казначейською службою та Департаментом державного боргу щодо платежів з погашення та обслуговування державного боргу, обліку державного боргу та заборгованості перед державою за позиками, наданими за рахунок кредитів, залучених державою або під державні гарантії, здійснюється в обов’язковому порядку на паперових носіях та засобами електронного зв’язку.
Основним документом, який визначає загальний обсяг, цільовий напрямок, поквартальний та помісячний обсяг асигнувань на погашення та обслуговування державного боргу є розпис фінансування державного бюджету та розпис доходів та видатків державного бюджету.
Важливим завданням управління державним боргом є забезпечення своєчасності платежів з обслуговування боргу. Державна казначейська служба України щомісячно (із щотижневим уточненням) отримує від Міністерства фінансів графіки платежів за державним боргом, на підставі яких складаються графіки проведення платежів з обслуговування державного боргу для відображення їх у ресурсному балансі та графіки закупівлі й конвертації валютних коштів для проведення зазначених платежів.
У разі недостатності необхідної суми на валютних рахунках для здійснення видатків з обслуговування боргових зобов’язань держави Державна казначейська служба України здійснює закупівлю валюти або конвертацію валютних коштів.
Підставою для проведення видатків з обслуговування державного боргу є розпорядження Міністерства фінансів, яке надається Державній казначейській службі України у паперовій та електронній формах. Термін дії розпорядження складає 10 календарних днів з дня його виписки.
До розпоряджень додаються копії завірених в установленому порядку кредитних угод, укладених між Кабінетом Міністрів (в особі Міністерства фінансів) та іноземними кредиторами, банками-агентами; договорів про придбання товарів, виконання робіт, надання послуг; актів виконаних робіт; документів стосовно державних закупівель та інших документів, які є підставою для здійснення платежів згідно з чинним законодавством.
Платежі з погашення та обслуговування державного боргу здійснюються Державною казначейською службою України в національній та іноземній валютах. Платежі проводяться шляхом перерахування коштів з єдиного казначейського рахунку або валютних рахунків Державної казначейської служби України на рахунки кредиторів, Національного та комерційних банків, а також на реєстраційні рахунки Міністерства фінансів України у порядку, визначеному чинним законодавством.
Державна казначейська служба України самостійно визначає джерела фінансування витрат з погашення та обслуговування державного боргу, напрями використання державних запозичень та здійснює контроль за повнотою проведення платежів з єдиного казначейського та валютного рахунків згідно з банківськими виписками.
До платежів з обслуговування державного боргу належать платежі зі сплати:
— відсотків (доходу) за державними борговими зобов’язаннями;
— видатків, пов’язаних з наданням послуг з обслуговування державного боргу (юридичних, рейтингових, дорадчих, агентських, управлінських, банківських, інформаційних, перекладацьких та ін.
Платежі з обслуговування державного боргу здійснюються Державною казначейською службою України в національній та іноземній валютах у такому порядку:
— виплата відсотків (доходу) за борговими зобов’язаннями здійснюється безпосередньо на рахунки кредиторів або банків-агентів відповідно до угод, укладених Міністерством фінансів України з кредиторами та банками-агентами як в національній, так і в іноземній валютах. Операції в іноземній валюті здійснюються з валютних рахунків Державної казначейської служби України;
— інші платежі з обслуговування державного боргу здійснюються в національній валюті через реєстраційні рахунки, відкриті на ім’я Міністерства фінансів України в Державній казначейській службі України; в іноземній валюті – з валютних рахунків Державної казначейської служби України на рахунки виконавців послуг згідно з підтвердними документами.
Платежі з погашення державного боргу здійснюються Державною казначейською службою України у такому ж порядку, як і видатки з обслуговування державного боргу.
За настання гарантійного випадку Міністерство фінансів здійснює платежі на користь іноземних кредиторів на виконання гарантійних зобов’язань Кабінету Міністрів України. Процедура відшкодування витрат державному бюджету регулюється окремими статями законів України про Державний бюджет України на відповідні роки. Ці статті визначають, що витрати державного бюджету на виконання кредитних і гарантійних зобов’язань України, які виникли внаслідок невиконання юридичними особами-позичальниками своїх зобов’язань щодо обслуговування (зокрема повернення) кредитів, наданих на умовах повернення і залучених державою або під державні гарантії, підлягають відшкодуванню цими особами в місячний термін з дня виникнення таких витрат.
Порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Кабінету Міністрів України, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України „Про порядок відшкодування збитків Державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України” від 14 грудня 1995 року № 1002 та іншими постановами.
Станом на 31 грудня 2011 року державний та гарантований державою борг України становив 473.121.622,49 тис грн або 59.215.702,78 тис дол. США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг – 299.413.922,99 тис грн (63,28% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 37.474.520,37 тис дол. США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 173.707.699,50 тис грн (36,72%) або 21.741.182,41 тис дол. США.
Державний борг України становив 357.273.437,23 тис грн (75,44% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 44.716.192,77 тис дол. США. Державний зовнішній борг становив 195.806.430,96 тис грн (41,34% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 24.507.050,34 тис дол. США. Державний внутрішній борг становив 161.467.006,27 тис грн (34,09% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 20.209.142,43 тис дол. США.
Гарантований державою борг України становив 115.848.185,26 тис грн (24,49) або 14.499.510,01 тис дол. США, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 103.607.492,03 тис грн (21,90%) або 12.967.470,03 тис дол. США; гарантований внутрішній борг – 12.240.693,23 тис грн (2,59%) або 1.532.039,98 тис дол. США.
Упродовж грудня 2011 року сума державного та гарантованого державою боргу України зменшилася у гривневому еквіваленті на 1.104.866,69 тис грн.
Станом на 31 січня 2012 року державний та гарантований державою борг України становив 475.216.664,23 тис грн або 59.478.661,83 тис дол. США, в тому числі: державний та гарантований державою зовнішній борг –301.159.079,85 тис грн (63,37% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 37.693.415,26 тис дол. США; державний та гарантований державою внутрішній борг – 174.057.584,38 тис грн (36,63%) або 21.785.246,57 тис дол. США.
Державний борг України становив 358.571.440,65 тис грн (75,45% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 44.879.212,08 тис дол. США. Державний зовнішній борг становив 196.692.049,50 тис грн (41,39% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 24.618.202,12 тис дол. США. Державний внутрішній борг становив 161.879.391,15 тис грн (34,06% від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 20.261.009,96 тис дол. США.
Гарантований державою борг України становив 116.645.223,58 тис грн (24,55%) або 14.599.449,75 тис дол. США, в тому числі: гарантований зовнішній борг – 104.467.030,35 тис грн (21,98%) або 13.075.213,14 тис дол. США; гарантований внутрішній борг – 12.178.193,23 тис грн (2,56%) або 1.524.236,61 тис дол. США.
Упродовж січня 2012 року сума державного та гарантованого державою боргу України збільшилася у гривневому еквіваленті на 2.095.041,74 тис грн за рахунок зростання курсів іноземних валют до гривні.
§ 12.4. Ризики збільшення видатків бюджету на обслуговування державного боргу
Управління ризиками державного боргу – це складова управління державним боргом щодо визначення бажаного співвідношення між очікуваними витратами та ризиками і досягнення цього співвідношення.
Ризик, пов’язаний із державним боргом – це можливість настання події (обставини) імовірнісного характеру, що призведе до:
— збільшення витрат державного бюджету, пов’язаних із збільшенням сум погашення і обслуговування державного боргу;
— зменшення можливостей фінансування державного бюджету за рахунок боргових джерел.
Розрізняють такі види ризиків, пов’язаних з державним боргом (табл. 12.3).
Таблиця 12.3
Види ризиків, пов’язаних з державним боргом
|
Термін |
Визначення |
|
Відсотковий ризик |
Ризик зростання плаваючих відсоткових ставок, передбачених умовами діючих зобов’язань за державним боргом |
|
Валютний ризик |
Ризик знецінення національної валюти відносно іноземних валют, у яких номіновано зобов’язання за державним боргом |
|
Ризик рефінансування |
Ризик зменшення ємності відповідних ринків, що унеможливлює запозичення в обсягах, достатніх для рефінансування боргу за прийнятною ціною |
|
Кредитний ризик |
Ризик невиконання контрагентами зобов’язань перед державою |
|
Ризик ліквідності |
Ризик тимчасової нестачі коштів державного бюджету на виконання зобов’язань за державним боргом |
|
Бюджетний ризик |
Ризик значного недовиконання дохідної частини державного бюджету порівняно з планом, що може призвести до збільшення державних запозичень та/або невиконання боргових зобов’язань з обслуговування державного боргу |
|
Рейтинговий ризик |
Ризик зниження суверенного рейтингу |
|
Операційний ризик |
Ризик дії людського, технічного факторів і обставин непереборної сили |
Управління ризиками здійснюється з дотриманням таких принципів:
— абсолютної несхильності до ризику: уникнення ризику або його мінімізація з урахуванням умов на фінансових ринках;
— економності й ефективності: витрати на управління ризиками не повинні перевищувати витрати, що можуть бути понесені під дією фактора ризику;
— узгодження завдань управління ризиками з цілями і завданнями управління державним боргом;
— незалежності: прийняття рішень щодо управління ризиками має бути об’єктивним та без впливу на такі рішення з боку осіб, що не здійснюють управління ризиками;
— інтеграції: у виявленні і управлінні ризиками беруть участь усі структурні підрозділи Департаменту державного боргу;
— культури: управління ризиками є невід’ємною складовою усіх заходів з управління державним боргом;
— безперервності: моніторинг рівня ризиків та контроль за результатами здійснених заходів з управління ними здійснюється постійно;
— періодичного перегляду політики управління ризиками: здійснення аналізу доцільності використання визначених раніше методів оцінки ризиків, доцільності подальшого впливу на рівень ризиків способами, визначеними раніше, доцільності досягнення визначених раніше цільових показників та прийняття відповідних змін;
— публічності та прозорості: інформація щодо рівня ризиків, здійснених заходів з управління ними та результатів таких заходів, а також інформація щодо методики і механізмів здійснюваних розрахунків, обґрунтування доцільності здійснених заходів та причини отриманих результатів цих заходів є публічною та оприлюднюється;
— системності: усі види ризиків розглядаються, як складові частини однієї системи;
— достатності і достовірності інформаційного забезпечення управління ризиками;
— максимізації: найширше охоплення всіх можливих джерел виникнення ризиків та розгляд і використання на практиці всіх можливих способів впливу на них;
— оперативного реагування: розроблення заходів, які слід використовувати у разі негативного розвитку подій на внутрішньому ринку державних цінних паперів і на світових ринках капіталу, та їх застосування за потреби;
— диверсифікації: уникнення концентрації вартісних характеристик державного боргу на одному з видів факторів ризику;
— реалізованість декларованих способів управління ризиками та реалістичність досягнення цільових показників.
Управління ризиками здійснюється Міністром фінансів або заступником Міністра фінансів відповідно до розподілу обов’язків. Управління ризиками забезпечується Департаментом державного боргу Міністерства фінансів України.
Під час складання проекту закону про державний бюджет на відповідний рік до нього формуються пропозиції стосовно:
— граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління бюджетним і рейтинговим ризиками);
— обсягу фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок державних запозичень або мінімального обсягу профіциту державного бюджету, що має бути спрямованим на погашення державного боргу, з відповідними обґрунтуваннями;
— сум внутрішніх і зовнішніх запозичень у відповідному бюджетному періоді з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління валютним ризиком);
— сум короткострокових, середньострокових і довгострокових запозичень з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління ризиком рефінансування).
Після набрання чинності законом про державний бюджет на відповідний рік Департаментом державного боргу розробляється програма управління державним боргом на такий бюджетний період на основі показників цього закону.
Програма управління державним боргом формується Департаментом державного боргу і затверджується наказом Міністерства фінансів України в строк, що не перевищує одного місяця після набрання чинності законом про державний бюджет на відповідний рік, та оприлюднюється не пізніше трьох робочих днів з дати її затвердження.
Програма управління державним боргом містить інформацію щодо:
— показників закону про державний бюджет на відповідний рік в частині державного боргу і державних запозичень;
— боргових інструментів, за допомогою яких планується забезпечити фінансування державного бюджету у відповідному році в розрізі сум, термінів погашення, валют і виду відсоткової ставки, а також допустимі інтервали відхилень від них, з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління відсотковим і валютним ризиками та ризиком рефінансування);
— еталонних інструментів, які планується розмістити у відповідному році, за термінами погашення з відповідними обґрунтуваннями;
— цільових значень та допустимих інтервалів відхилень від них на кінець відповідного бюджетного періоду:
— частки державного боргу в іноземній валюті у загальній сумі державного боргу (як складової управління валютним ризиком);
— частки державного боргу з плаваючими відсотковими ставками у загальній сумі державного боргу (як складової управління відсотковим ризиком);
— середньозваженого терміну погашення для внутрішнього і зовнішнього державного боргу (як складової управління ризиком рефінансування);
— показника рефіксації відсотків (як складової управління ризиком рефінансування)з відповідними обґрунтуваннями;
— запровадження на практиці і здійснення операцій активного управління державним боргом з відповідними обґрунтуваннями;
— заходів з управління кредитним, рейтинговим, операційним ризиками та ризиком ліквідності з відповідними обґрунтуваннями;
— інших питань у разі потреби.
Програма управління державним боргом може переглядатися у разі потреби, зокрема у разі суттєвих змін на внутрішньому ринку державних цінних паперів і на світових ринках капіталу, суттєвих змін в макроекономічній ситуації та бюджетній, грошово-кредитній або валютній політиці, а також через інші суттєві причини, які унеможливлюють виконання затвердженої програми управління державним боргом.
Упродовж бюджетного періоду щокварталу, не пізніше дати оголошення першого аукціону планового кварталу, Департаментом державного боргу формуються і затверджуються заступником Міністра фінансів відповідно до розподілу обов’язків та оприлюднюються не пізніше наступного робочого дня з дати затвердження квартальні плани управління державним боргом.
Квартальні плани управління державним боргом містять інформацію щодо:
— очікуваних обсягів надходжень за рахунок боргових джерел у плановому кварталі відповідно до бюджетного розпису;
— боргових інструментів, за допомогою яких планується забезпечити фінансування державного бюджету у плановому кварталі в розрізі сум, термінів погашення, валют і виду відсоткової ставки, а також допустимі інтервали відхилень від них;
— цільових значень показників та допустимих інтервалів відхилень від них, визначених у програмі управління державним боргом, на кінець планового кварталу;
— операцій з активного управління державним боргом;
— заходів з управління кредитним, рейтинговим, операційним ризиками та ризиком ліквідності у плановому кварталі;
— інших питань у разі потреби.
Не пізніше ніж через три місяці після закінчення бюджетного періоду Департаментом державного боргу формується звіт про виконання програми управління державним боргом за звітний бюджетний період, який затверджується наказом Міністерства фінансів України та підлягає оприлюдненню не пізніше трьох робочих днів з дати затвердження.
Звіт про виконання програми управління державним боргом містить інформацію щодо:
— стану державного боргу на кінець звітного бюджетного періоду;
— ситуації та основних тенденцій на внутрішньому ринку державних цінних паперів і на світових ринках капіталу, суттєвих змін або явищ в макроекономічній ситуації, які мали місце у звітному бюджетному періоді;
— рівня ризиків станом на кінець звітного бюджетного періоду;
— виконання запланованих заходів і досягнення показників, визначених в програмі управління державним боргом, та причини і обґрунтування існуючих відхилень;
— інших питань у разі потреби.
Оцінка рівня ризиків здійснюється за допомогою таких показників:
1. Показники оцінки відсоткового ризику
1.1. Питома вага державного боргу з плаваючими відсотковими ставками у загальній сумі державного боргу.
1.2. Структура державного боргу з плаваючими відсотковими ставками у розрізі видів цих ставок.
1.3. Ціна одного відсотка річних плаваючої відсоткової ставки (зростання витрат на обслуговування державного боргу при зростанні плаваючої відсоткової ставки на один відсоток річних
1.4. Чутливість (еластичність) витрат на обслуговування державного боргу до змін у плаваючій відсотковій ставці:
1.5. Зростання середньозваженої вартості обслуговування усього державного боргу при збільшенні плаваючої ставки на один відсоток річних:
1.6. Графік залежності витрат на обслуговування усієї суми державного боргу від рівня певної плаваючої відсоткової ставки станом на певну дату.
2. Показники оцінки ризику рефінансування
2.1. Питома вага державного боргу, який має бути рефінансованим у певному періоді, у загальній сумі державного боргу.
2.2. Структура державного боргу в розрізі строків до погашення.
2.3. Середньозважений строк до погашення державного боргу.
2.4. Ціна одного відсотка річних відсоткової ставки за боргом, який рефінансується, (зростання витрат на обслуговування державного боргу при зростанні відсоткової ставки за боргом, який рефінансується, на один відсоток річних
2.5. Зростання середньозваженої вартості обслуговування усього державного боргу при зростанні певної ставки за боргом, який рефінансується, на один відсоток річних:
2.6. Графік погашення державного боргу.
3. Показники оцінки відсоткового ризику і ризику рефінансування
3.1. Рефіксація відсотків (відношення зобов’язань з плаваючою відсотковою ставкою і зобов’язань, які мають бути рефінансовані, до загальної суми державного боргу) („interest rate refixing”, „IRR”):
3.2. Середній час до рефіксації відсотків („average time to refixing”, „ATR”):
4. Показники оцінки валютного ризику
4.1. Питома вага державного боргу в іноземній валюті у загальній сумі державного боргу.
4.2. Структура державного боргу в іноземній валюті у розрізі іноземних валют.
4.3. Зростання витрат на погашення державного боргу при девальвації національної валюти на одиницю:
4.4. Еластичність витрат на погашення державного боргу до змін у валютних курсах виражена таким чином:
4.5. Графік залежності витрат на погашення і обслуговування усієї суми державного боргу від валютного курсу станом на певну дату.
5. Показники оцінки ризику ліквідності
Відношення платежів з погашення і обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу в короткостроковому періоді до залишків на єдиному казначейському рахунку та валютних рахунках уряду.
6. Показники оцінки бюджетного ризику
6.1. Відношення державного боргу до валового внутрішнього продукту і до доходів державного бюджету, динаміка такого відношення.
6.2. Відношення платежів з погашення і обслуговування державного боргу у відповідному бюджетному році до надходжень державного бюджету у цьому році.
6.3. Котирування дохідностей єврооблігацій України, їх спред до еталонних цінних паперів, котирування свопів кредитного дефолту за суверенними зобов’язаннями України.
6.5. Інші макроекономічні показники.
Для оцінки рівня ризиків можуть використовуватися інші показники для забезпечення усестороннього відображення рівня ризиків або, у разі потреби, виділення окремих їх аспектів.
Департамент державного боргу здійснює вивчення іноземного досвіду оцінки ризиків та дослідження щодо реалізації на практиці різних методів і методик такої оцінки.
Операції з активного управління державним боргом включають: зворотний викуп зобов’язань за державним боргом, обмін державних цінних паперів на державні цінні папери з більшим строком обігу, дострокове погашення державних цінних паперів, розміщення тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку та коштів валютних рахунків шляхом придбання державних цінних паперів з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного періоду, операції з деривативами.
Департамент державного боргу при здійсненні операцій з активного управління державним боргом оцінює ризики, які при цьому виникають, та вживає заходів щодо їх зменшення.