Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Самостійна робота № 12
Існують різні економічні теорії розподілу доходів. Першою розглянемо класичну політичну теорію про розподіл доходів, представники якої А. Сміт , Д. Рікардо , Д.С. Мілль та ін. вперше сформували цілісну систему поглядів на проблеми розподілу грошових доходів . розподіл - це питання розподілу даного реального внутрішнього продукту між землевласниками, капіталістами і робітниками. Тому вони розглядали всі основні частини доходів - ренту, прибуток ( відсоток) і заробітну плату. Економічна теорія марксизму (К. Маркс, Ф. Енгельс, Г.В. Плеханов, В.І. Ленін, Н.І. Бухарін, І.В. Сталін та ін. ) Головним у ній є обгрунтування сутності прибутку як форми додаткової вартості , створеної в процесі праці. Згідно з їх поглядами, робоча сила стає товаром , продається на ринку подібно будь-якому іншому товару, за ціною, яка визначається величиною робочого часу , необхідного для виробництва життєвих засобів, придбаних на заробітну плату і забезпечують існування робітників. У 70 - х роках XIX ст. з'явився новий напрям економічної думки - маржиналізм ( Джевонс, Менгер, Вальрас, Візер, Бем-Баверк, Госсен, Маршалл та ін.) Однією з важливих передумов його виникнення є зміни економічної структури суспільства в середині минулого сторіччя. Один з представників марксизму М. Бухарін визначив це формулою « ідеологія буржуазії , виключеної з процесу виробництва».
Кейнсіанство про розподіл доходів 40- і роки нашого століття характеризуються поступовим поширенням кейнсіанської системи (Д. Кейнс , X. Хансен і Е. Хансен , П. Самуельсон та ін.). Сутність кейнсіанської теорії полягає у визнанні можливості « рівноваги в умовах безробіття» , у показі того , що в конкурентній економіці не існує механізму, що гарантує повну зайнятість. Друга половина нашого століття відзначена появою монетаризму . Його видатні представники (М. Фрідмен , А.У. Філліпс , Д.Ф. Мут , Ф.А. Хайєк та ін) вважали , що грошова маса , а не імпульси інвестицій за допомогою мультиплікатора доходу Кейнса , є більш ефективним регулятором економіки . Монетаристи пов'язували безробіття із змінами зарплати (цін) . Ця залежність отримала назву кривої Філліпса.
2.Статистичний аналіз розподілу доходів
При вивчення розшарування населення за доходами та вивченні соціальної стратифікації українського суспільства увагу слід звернути на економіко-статистичний аналіз розподілу населення за середньодушовими доходами. У ринковій економіці доходи виступають визначальною характеристикою матеріального становища сімей і можуть розглядатись як основний індикатор їх життєвого рівня.
Доходи населення України за 2012 рік
|
І кв. |
ІІ кв. |
ІІІ кв. |
ІV кв. |
Рік |
||||||
|
млн. грн. |
у % до І кварталу 2011р. |
млн. грн. |
у % до ІІ кварталу 2011р. |
млн. грн. |
у % до ІІІ кварталу 2011р. |
млн. грн. |
у % до ІVкварталу 2011р. |
млн. грн. |
у % до 2011р. |
|
|
Доходи - всього |
296569 |
110,3 |
345295 |
113,5 |
371244 |
111,7 |
394089 |
109,0 |
1407197 |
111,1 |
|
заробітна плата |
130089 |
115,0 |
147339 |
112,8 |
147902 |
110,6 |
167883 |
110,6 |
593213 |
112,1 |
|
прибуток та змішаний доход |
32424 |
104,8 |
43569 |
111,9 |
73956 |
102,6 |
62471 |
107,2 |
212420 |
106,1 |
|
доходи від власності |
14925 |
100,7 |
16694 |
113,6 |
19692 |
125,8 |
23309 |
102,1 |
74620 |
109,7 |
|
соціальні допомоги та інші трансферти |
119131 |
108,2 |
137693 |
114,8 |
129694 |
117,0 |
140426 |
109,3 |
526944 |
112,3 |
|
Наявний доход |
223807 |
109,1 |
263130 |
112,5 |
298764 |
110,4 |
305399 |
109,3 |
1091100 |
110,3 |
|
розрахунку на одну особу |
1635,6 |
109,3 |
1923,6 |
112,8 |
2184,1 |
110,6 |
2232,8 |
109,6 |
1994,3 |
110,6 |
|
Реальний наявний доход |
х |
106,0 |
х |
113,0 |
х |
110,4 |
х |
109,4 |
х |
109,7 |
3.Динаміка і структура грошових доходів і розподіл населення
Розмір доходів населення, їх розподіл безпосередньо впливають на формування, розвиток і використання трудового потенціалу суспільства. Високорозвинуті країни з високими доходами населення та помірною їх диференціацією, як правило, мають потужний трудовий потенціал (Канада, Швейцарія, Фінляндія, Швеція, Японія, Німеччина та ін.). Проблеми доходів і рівня життя населення посідають провідне місце у системі управління трудовим потенціалом суспільства. Саме тому необхідно розглянути їх джерела, структуру, види тощо.
4.Законодавчі та нормативні документи на основі яких здійснюється державне регулювання заробітної плати
КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ України
ЗАКОНИ УКРАЇНИ:
— «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР
— «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року № 3356-XII
ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ:
— «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
— «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9 березня 2006 року № 268.
— «Про умови оплати праці посадових осіб та працівників митної служби» від 31 травня 2006 року № 767
— «Про умови оплати праці працівників Національної служби посередництва і примирення та її відділень» від 18 жовтня 2006 року № 1428.
— «Про умови оплати праці працівників державних нотаріальних контор та державних нотаріальних архівів» від 11 вересня 2007 року № 1123.
ГЕНЕРАЛЬНА УГОДА між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008–2009 рокивід 15 квітня 2008 року
РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7.
ІНСТРУКЦІЯ зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.
Самостійна робота №13
1.Аналіз показників перевірки.
Перевірка може бути організована по-різному. Так, у практиці аудиторської роботи виділяють чотири основних методи організації перевірки: суцільна перевірка (документальна і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.
Періодичність проведення перевірок додержання вимог законодавства про працю залежить від ступеня ризику, присвоєного роботодавцю.
Постановою від 10.10.2012 р. №937 Кабмін оновив перелік показників, за якими відбувається розподіл роботодавців за ступенями ризику, а відповідно і за періодичністю проведення перевірок. До таких показників належать:
1) наявність заборгованості з виплати заробітної плати;
2) виплата працівникам заробітної плати на рівні або нижче від законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати;
3) невідповідність кількості працівників суб'єкта господарювання обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг);
4) порушення вимог законодавства про працю;
5) наявність розбіжностей між фактичними показниками кількості працюючих і заробітної плати та показниками поданої звітності.
Суб'єкти з високим ступенем ризику підлягають плановій перевірці не частіше ніж один раз на рік.
До суб'єктів господарювання зі середнім ступенем ризику належать суб'єкти, які:
1) виплачують зарплату з порушенням строків на 30 — 60 днів включно;
2) із кількістю працівників до 50 осіб включно, у яких зарплату на рівні або нижче від законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати одержують 45 і більше, але менше 60% працівників;
3) у яких розбіжності між фактичними показниками кількості працюючих і зарплати та показниками звітності, поданої до органів державної влади, становлять більш ніж 4%, але менш ніж 10% тощо.
Планова перевірка таких суб'єктів провадиться не частіше ніж один раз на два роки. Усі інші роботодавці належать до групи незначного ступеня ризику. Змінами встановлено, що вони підлягають плановій перевірці не частіше ніж один раз на п'ять років (до змін — не частіше ніж один раз на три роки).
2. Аудиторська перевірка.
Аудиторська перевірка проводиться у відповідній послідовності. Кожен аудитор самостійно обирає послідовність своїх дій, виходячи з особливостей діяльності клієнта й умов укладеного договору. Після вивчення установчих та інших загальних документів аудитор переходить до вивчення звітності підприємства.
Перевірка фінансової звітності проводиться в такій послідовності:
♦ формальна перевірка;
♦ аналітична перевірка;
♦ перевірка по суті та рахункова перевірка показників звітності.
Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів звітності та виявленні наявності самостійних змін у встановлених формах звітності, необумовлених виправлень, підчисток, наявності підписів.
Після проведення формальної перевірки за формою аудитор переходить до аналітичної перевірки показників звітності — їх оцінки за допомогою вивчення вірогідних залежностей між показниками з метою виявлення суттєвих відхилень, вивчення яких за допомогою глибинних та наскрізних тестів дає змогу встановити факти помилок та порушень, що призводять до перекручення звітності.
Для загальної характеристики підприємства слід провести фінансовий аналіз його показників, вивчити їх у динаміці, порівняти із середніми показниками в галузі.
3.Підстави для здійснення аудиту, мета, методи та обсяг.
Проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг здійснюється аудиторами, аудиторськими фірмами, які набули права на здійснення аудиторської діяльності відповідно до цього Закону. Загальні умови проведення аудиту та інших аудиторських послуг визначаються стандартами аудиту, затвердженими Аудиторською палатою України.
Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Інші аудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми). Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з дотриманням вимог цього Закону. У договорі на проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обсяг аудиторських послуг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін.
Метою аудиту у сфері праці є виявлення проблем економного та ефективного використання ресурсів праці, дослідження їх причин, надання необхідних рекомендацій з їх усунення. Персонал — головний предмет та об'єкт аудиту в трудовій сфері, а сам аудит виступає як незалежний аналіз системи соціально-трудових показників.
Метод аудиту — це спосіб дослідження дій і подій у системі суб'єкта господарювання з метою підтвердження наданої ним фінансової інформації. Методи аудиту поділяють на методи проведення перевірки і методи її організації.(див. рис. 1.4).
Рис. 1.4. Класифікація методів аудиту
Самостійна робота №15
Задачі, які розв'язуються в ході соціологічних досліджень, складні і різноманітні, як складна соціальна структура підприємства, соціальні процеси, що протікають у ній. Багато в чому вони будуть визначатися специфікою, змістом і умовами діяльності. Однак можна виділити ряд найбільш загальних задач:
1. Удосконалювання системи управління організацією, підвищення обґрунтованості прийняття управлінських рішень
2. Підвищення рівня стабільності трудового колективу, внутрішньо-колективної згуртованості.
3. Розвиток системи адаптації нових працівників на підприємстві.
4. Підвищення трудової активності працівників на основі аналізу процесів формування трудової мотивації, факторів, що її визначають, оцінки дієвості існуючих і рекомендацій з розробки нових систем стимулювання.
5. Вивчення змісту, умов праці і розробка заходів для їхнього удосконалювання, гуманізації трудової діяльності.
6. Виявлення факторів, що сприяють підвищенню задоволеності працею, розробка рекомендацій із планування трудової кар'єри.
7. Підвищення якості трудового життя, у тому числі за рахунок кращого задоволення потреб працівників, розвитку соціально-побутової сфери в організації.
8. Розробка соціальних програм, програм соціальної підтримки працівників, планів соціального розвитку організації.
2. Існують різні методи, що використовуються при збиранні первинної інформації. Якісні методи дослідження поділяють на прямі, коли респонденту відома мета проведення дослідження, і непрямі, коли мета дослідження маскується. До прямих належать:
> Фокус-група - неструктуроване інтерв'ю, яке спеціально підготовлений ведучий невимушено бере у невеликої групи респондентів (6-12 чол.).
> Глибинні інтерв'ю - це метод отримання інформації, який передбачає проведення інтерв'ю між інтерв'юером і респондентом віч-на-віч.
До непрямих методів належать:
> Проекційний метод - неструктурована і непряма форма опитування, що спонукає респондентів висловлювати свої приховані мотиви, переконання, ставлення або відчуття щодо обговорюваної проблеми.
> Асоціативний метод - показують людині будь-який предмет, а потім просять її розповісти про нього те, що їй перше спадає на думку.
> Методи конструювання ситуації - вимагають від респондента придумати історію, діалог або опис ситуації.
> Метод завершення ситуації - респондента просять придумати завершення вигаданої ситуації.
> Експресивні методи - в усній або візуальній формі респонденту на розгляд представляється будь-яка певна ситуація. Від нього вимагається виразити ті відчуття й емоції, які відчувають інші в даній ситуації.
3. Шкалування як вимірювальна процедура здійснюється вже на початковому етапі дослідження під час розробки його інструментарію. Питання, поставлене в анкеті у закритій формі, — це не що інше, як шкала. У процесі шкалування спочатку виявляють зовнішні ознаки досліджуваного явища (об’єкта), тобто ті властивості й характеристики, які підлягають спостереженню й вимірюванню.
Кожна ознака характеризується певною сукупністю змінних, що відображують варіювання її за конкретних умов. Наприклад, трудова активність як одна з ознак сумлінного ставлення до праці характеризується такими змінними: перевиконання норм виробітку, поліпшення якості продукції, участь у раціоналізаторстві та винахідництві тощо. Показники варіювання кожної з цих змінних є індикаторами ставлення до праці.
Квантифікація — це процедура вимірювання і кількісного вираження якісних ознак і відносин соціальних об’єктів. Наприклад, вимір у балах задоволення роботою, що виконується, задоволення населення політикою, що проводиться в країні, оцінка певних властивостей державного діяча тощо.
Щоб побудувати шкалу вимірювання, спочатку знаходять діапазон судження, тобто визначають скрайні значення вияву певної ознаки (максимум і мінімум), які називають встановленням його континууму (тривалості). Завдяки шкалуванню з’являється можливість не тільки фіксувати наявність або брак якісної ознаки, а й виміряти її, тобто оцінити ступінь її вияву.
Самостійна робота № 16
Ситуація на ринку праці впродовж останнього десятиліття характеризується різким звуженням можливостей для звільнених повернутися на попереднє місце роботи. Циклічна криза не тільки безпосередньо впливає на динаміку зайнятості, а й виступає каталізатором структурних змін у цій сфері, від яких дедалі більше узалежнюється функціонування ринку праці.
Основною з таких змін є формування нової стратегії провідних фірм світу у сфері робочої сили. Тепер у центр внутрішньофірмової стратегії ставиться завдання скорочення витрат на робочу силу, які становлять значний і, що найголовніше, зростаючий елемент виробничих витрат. Один із провідних шляхів скорочення цього виду витрат підприємці вбачають у отриманні зростання заробітної плати персоналу. В середині 90-х років у США, наприклад, заробітна плата 18 % працюючих не досягала офіційно встановленого рівня бідності.
Ще одним структурним фактором, що справляє суттєвий вплив на стан ринку праці, є конверсія військового виробництва. З початку 90-х років вона по США одне з пріоритетних місць в економічній політиці країн з розвинутою ринковою економікою. Через конверсію під загрозою опинилися гарантії зайнятості значного контингенту робочої сили. За підрахунками експертів Міжнародної організації праці (МОП), в оборонному комплексі провідних західних країн зайнято 6--9% працюючих.
В найближчі роки ситуація на ринку праці в західноєвропейських країнах зазнаватиме суттєвих змін у зв'язку з новою хвилею приватизації державної власності. Цей процес неминуче викликає скорочення зайнятих. Натомість було поставлено завдання зниження витрат на робочу силу, підвищення гнучкості ринку праці, стимулювання активної політики на ньому держави. Основним елементом такої політики є зниження витрат на робочу силу як головний засіб підвищення конкурентоспроможності продукції західних держав, яка програє більш дешевим товарам країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки, Китаю.
Міждержавні переміщення робочої сили можуть мати різні економічні наслідки та призводити до виникнення досить складних проблем у країнах — експортерах та країнах — імпортерах робочої сили. Вплив трудової міграції на соціально-економічний розвиток відбувається у декількох паралельних напрямках.
Першим і найочевиднішим напрямком є вплив на стан ринку праці, який обумовлений змінами у пропозиції робочої сили, в результаті чого відбуваються не лише кількісні, але й якісні зміни щодо тиску на ринок праці. Другим напрямком – є зміни у чисельності та в структурі складу населення, в т.ч. в його непрацездатній частині і пов’язаними з цим коливаннями рівня демоекономічного навантаження, попиту населення на ті чи інші товари чи послуги і т. ін. Переміщення робочої сили зумовлені сучасним аспектом становлення і розвитку економічної системи. Між явищами глобалізації економіки та трудової міграції існує як прямий так і обернений зв’язок. Цей аспект надзвичайно важливий для розуміння особливості сучасних форм трудової міграції, яка полягає у тому, що міграційні потоки є похідними від глобальних економічних процесів, і при їх оцінці необхідно уникати поспішних суджень. За відсутності методики оцінки ефективності міграційних процесів, в структурі сучасних міграційних потоків доцільно було б виділити лише ті їх структурні компоненти, зростання квоти яких би позитивно вплинули на стан національного ринку праці.
Звичайно, насамперед, міграція приносить соціально-економічні
вигоди і сприяє:
- розвитку підприємництва та малого бізнесу;
- формуванню загального ринку праці в регіоні, через створення
нових робочих місць;
- виживанню великої частини населення в умовах трансформації
економіки;
- розвитку людського потенціалу через набуття досвіду роботи на підприємствах та підвищення кваліфікації.
3.Форми взаємодії національного ринку праці з міжнародним
Взаємодія національних економік відбувається через міжнародні економічні відносини (МЕВ). Міжнародні економічні відносини — це система економічних зв’язків між країнами з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів (послуг), що вийшли за межі відповідних національних господарств. До основних форм МЕВ належать: міжнародна торгівля товарами і послугами; міжнародний рух капіталів і закордонних інвестицій; міжнародна міграція робочої сили; міжнародна кооперація виробництва та обмін у галузі науки і техніки; валютно-кредитні відносини.Форми:
Нині міжнародна торгівля — це широкий «проспект» з двостороннім рухом зустрічних потоків товарів: експорту та імпорту. Експорт — вивезення (продаж) товарів, послуг (а також капіталів) за кордон для реалізації на зовнішніх ринках. Імпорт — придбання (купівля) в іноземного контрагента товару, платних послуг, кредитів, інвестицій та ввезення їх з-за кордону.