Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Захист від шуму
Після органів зору органи слуху — на другому місці за важливістю. Зростання рівнів виробничих шумів, котрі значно перевищують нормативні значення, шкідливо впливає на людський організм, знижує продуктивність праці і стає фактором ризику та виробничого профзахворювання й травматизму.
Шум — це набір звуків різної інтенсивності і частоти, що знаходяться в хаотичному, безладному поєднанні.
Швидкість поширення звукових хвиль за нормального атмосферного тиску і температури 20 °С: у повітрі — 344 м/с; у воді - 1500 м/с; в тканинах тіла людини — 1500—1600 м/с. У вільному просторі звукові хвилі поширюються від джерела звуку у всі боки з однаковою швидкістю (вільне звукове поле).
УВАГА! Спеціалістами встановлено, що втрата слуху настає при впливі шуму в діапазоні частот 3000-6000 Гц, а при частотах 1000-2000 Гц порушується розбірливість мови.
Найбільша втрата слуху має місце протягом перших 10 років праці і з плином часу ця небезпека зростає.
У замкненому просторі (виробничі приміщення) звукові хвилі багато разів відбиваються від огороджувальних поверхонь, котрими є стіни, стелі, підлога. При цьому рівень шуму зростає, оскільки за умов утворення дифузного звукового поля має місце накладання відбитої звукової хвилі на пряму.
Класифікація шумів за походженням:
електромагнітний — виникає під час роботи електромагнітних пристроїв змінного струму;
аеродинамічний - виникає під час руху повітря та газів;
гідравлічний - виникає при русі води та інших рідин;
механічний шум виникає внаслідок ударів, коливань окремих деталей і обладнання загалом.
Види впливів несподіваних та імпульсивних шумів на людину:
можуть викликати переляк та неадекватну поведінку;
можуть чинити певну дію на сенсорні функції, знижувати швидкість руху очей, звуження поля зору;
можуть викликати зміну кольорового сприйняття, порушення рівноваги, втрату больової чутливості.
Шум не лише погіршує самопочуття працівника і знижує його продуктивність праці на 10 —15%, але нерідко призводить до професійних захворювань. Отже, боротьба з шумом має не лише санітарно-гігієнічне, але й велике техніко-економічне значення.
Електромагнітний шум з'являється під час дії змінних магніт них сил в електромагнітних пристроях тощо. Шум на підприємствах виникає під час роботи верстатів, агрегатів, електричних ма шин, електродвигунів, силових трансформаторів, вентиляційних установок, електроінструменту тошо.
Шум характеризується спектральним складом та інтенсивністю.
Людське вухо сприймає звуки в діапазоні 16 Гц — 20 КГц. Звуки з частотою нижче 16 Гц називають інфразвуками, вище 20 КГц - ульт- развуками. Хоч їх і не чути, але вони впливають на організм людини.
Джерелом аеродинамічного шуму є рух газів, повітря, робота верстатів, штампувального преса, реактивного двигуна літака тощо (табл. 1).
Таблиця 1
Значення рівня звукового тиску різних джерел шуму
|
Джерело шуму |
Звуковий тиск, Па |
Інтенсивність звуку, дБ |
|
Шум зимового лісу в тиху погоду |
2∙10-4,5-2∙10-4,9 |
2-4 |
|
Шепіт на відстані 1 м |
2∙10-3 |
40 |
|
Розмова середньої гучності на відстані 1 м |
2∙10-2-1∙10-1 |
60-74 |
|
Робота верстатів, що створюють значний шум (робоче місце біля верстата) |
2∙10∙-1 |
80-100 |
|
Робота пневмокомпресора, штампувального преса на відстані 1 м |
20 |
120 |
|
Шум ракетного двигуна літака на відстані 2-3 м |
200 |
130-140 |
Орган слуху людини здатен сприймати тиск, створюваний зву ком (звуковий тиск), в широкому діапазоні частот — від порогу чут ності (Ро = 2∙10-5 Па) до порогу больових відчуттів (Ро = 2∙102 Па) за частоти коливань 1 КГц.
Отже, людина сприймає звук, коли його інтенсивність перевищує мінімальну межу, яку називають межею слухових відчуттів. Пороговим значенням, вираженим в Па, відповідають певні значення інтенсивності (сили) звуку.
На практиці для характеристики інтенсивності шуму користуються відносними одиницями — рівнем звукового тиску, або рівнем звуку (логарифмічне відношення звукових тисків), котрі вимірюються в децибелах (дБ, дБА).
Вплив шуму різної інтенсивності ілюструється такими даними:
130 дБА — викликає біль у вухах:
140 дБА — викликає порушення слухового апарату;
160 дБА — викликає смерть тварин протягом декількох хвилин;
180 дБА — викликає втому металів;
190 дБА — вириває заклепки з конструкцій.
Шум на 47% сповільнює ріст квітів, за постійної дії шуму рівнем 100 дБА через десять днів рослина гине.
Шум поїзда супроводжується рівнем шуму 114 дБА, токарний верстат генерує шум понад 96 дБА, а вентилятор -105 дБА.
Рівні виробничого шуму не повинні перевищувати норми, визначені в нормативному документі "Санитарные норми допустимого шума на робочих местах ".
Допустимий рівень шуму на постійних робочих місцях, згідно зі граничним спектром ГС-75, складає 80 дБА.
Нормовані параметри шуму вимірюються шумомірами, частотними аналізаторами.
Шум чинить шкідливу фізіологічну дію на людський організм, зумовлює професійні захворювання. Шкідлива фізіологічна дія шуму виявляється через:
* пошкодження слухового апарату,
* травми нервової системи,
* сповільнену психологічну реакцію.
Шум порушує ритм роботи серця, змінює кров'яний тиск, погіршується робота органів дихання, послаблюється пам'ять, знижується увага, зір. Розширення зіниць під дією шуму призводить до зниження гостроти зору, зменшується виразність усної мови, виникають неприємні відчуття.
Методи та засоби захисту від шуму:
> зниження шуму в джерелі його виникнення;
> зниження шуму на шляху його поширення від джерела;
> засоби колективного захисту;
> засоби індивідуального захисту.
Залежно від способу реалізації засоби колективного захисту можуть бути:
* акустичними;
* архітектурно-планувальними;
* організаційно-технічними.
Залежно від принципу дії акустичні засоби боротьби з шумом поділяються на засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляції, вібродемпферування.
Зниження шуму на шляху його поширення. Зниження шуму на шляху його поширення від джерела виникнення значною мірою досягається реалізацією будівельно-акустичних заходів.
Методи зниження шуму на шляху його поширення реалізуються застосуванням:
* кожухів, екранів, вигородок, кабін спостереження (дистанційного керування);
* звукоїзолюючих облицювань;
* глушників шуму, а також методів, котрі забезпечують зниження передачі вібрації від обладнання віброізоляцією та вібро- поглинанням.
Зниження шуму в джерелі виникнення
»заміна зворотно-поступального переміщення деталей
обертовим;
підвищення якості балансування обертових деталей та класу точності їх виготовлення;
► заміна ударної взаємодії деталей машин безударною;
► вдосконалення кінематичних схем;
► заміна підшипників кочення підшипниками ковзання;
► застосування матеріалів з високим декрементом затухання
(капронові, текстолітові шестерні);
► забезпечення розузгодження власних частот коливань механізму
з частотою збуджувальної сили;
* недопущення перекосів деталей і вузлів, люфтів і зазорів;
* встановлення глушників;
* застосування листового заліза з низькою магнітострикцією,
складених сердечників з метою зниження шуму трансформаторів.
Акустична обробка приміщень. Під акустичною обробкою приміщень мають на увазі облицювання частини внутрішніх поверхонь огороджень звукопоглинальними матеріалами, а також розташування в приміщенні штучних поглиначів, котрі становлять вільно підвішені об'ємні поглинальні тіла різної форми. Звукопоглинальні екрани виготовляють з пористих матеріалів. Звукова хвиля в них затихає через тертя, енергія звукової хвилі переходить у теплову енергію, а ефект звукоізоляції зростає зі зростанням частоти шуму.
Звукопоглинальними матеріалами облицьовують стелі, стіни приміщень тощо. У приміщеннях великого об'єму рекомендують використовувати звукопоглинальні перегородки і діафрагми з гладких матеріалів. У багатошарових матеріалах з повітряними проміжками ефект звукоізоляції зростає.
Найбільшого ефекту за акустичної обробки приміщень можна досягнути в точках, розташованих в зоні відбитого звуку; в зоні прямого звуку акустичний ефект від застосування облицювань значно нижчий.
Звукопоглинальні розташовуються на стелі та у верхніх частинах стін у приміщеннях заввишки не більше 6—8 м таким чином, щоб акустично оброблена поверхня складала не менше 60% загальної площі поверхонь, котрі обмежують приміщення.
У вузьких та дуже високих приміщеннях доцільно облицювання розташовувати на стінах, залишаючи нижні частини стін (до 2 м висотою) необлицьованими, або спроектувати конструкцію підвісної звукопоглинальної стелі.
УВАГА! Якщо площа поверхонь, на котрих .можливе
розташування звукопоглинальних облицювань, мала,
рекомендують застосовувати додатково штучні поглиначі,
підвішуючи їх якомога ближче до джерела, або передбачати
влаштування облицювальних щитів у вигляді куліс.
Необхідність виконання акустичної обробки приміщення визначається величиною його акустичних характеристик та коефіцієнтом звукопоглинання. Ефективність застосування акустичної обробки приміщень невелика (4 — 7 дБ), тому за потреби її потрібно проводити у поєднанні з іншими заходами щодо шумоглушіння.
Звукоізоляція. Методами звукоізоляції можна ізолювали джерело шуму або приміщення від шуму, котрий проникає ззовні. Звукоізоляція досягається створенням герметичної перепони на шляху поширення повітряного шуму у вигляді стін, кабін, кожухів, екранів.
Звукоізолюючі кожухи. Ефективний спосіб зниження шуму — розташування джерела шуму в звукоізолюючому кожусі.
Висока звукоізолююча здатність кожуха може буги досягнута лише у випадку відсутності щілин, отворів, за умови ретельної віброізоляції кожуха від фундамента та трубопроводів, а також за наявності на внутрішній поверхні кожуха звукопоглинаючого матеріалу.
Звукоізолююча здатність кожуха визначається фізичними параметрами матеріалів та конструктивними розмірами його елементів.
Звукозахисні кабіни. Це локальні засоби шумозахисту, котрі встановлюються там, де можна протягом тривалого часу ізолювати людину від джерела шуму. Виготовляються вони зі сталі, деревно- стружкових плит тощо. Вікна з подвійним склінням герметизуються гумовими прокладками. Двері виконуються подвійними з гумовими прокладками по периметру для запобігання виникненню щілин.
Акустичні екрани. Якщо немає можливості повністю ізолювати джерело шуму або саму людину за допомогою кожухів та кабін, то частково знизити вплив шуму на людину можна за допомогою акустичних екранів, які встановлюються на шляху поширення акустичного випромінювання.
Екрани використовуються для огородження джерел шуму від сусідніх робочих місць або для відгородження частин приміщення з малошумним технологічним обладнанням від сильних джерел шуму.
Плоскі екрани ефективні в зоні дії прямого звуку, починаючи з частоти 500 Гц; випуклі екрани різноманітної форми ефективні також в зоні відбитого звуку, починаючи з частоти 250 Гц.
Застосування екранів доцільне в поєднанні з акустичною обробкою.
Екрани можуть бути виготовлені зі сталевих, алюмінієвих листів товщиною 1,5 — 2 мм, з легких сплавів товщиною 2 — 3 мм, фанери — 5 — 15 мм, органічного скла — 5 — 10 мм та з інших матеріалів. Для звукопоглинаючого облицювання екранів застосовуються ті ж матеріали, що й для акустичної обробки приміщень.
Глушники шуму. Глушники шуму — ефективні засоби зниження шуму, котрий виникає під час забирання повітря та викидання відпрацьованих газів у вентиляторах, повітропроводах, пневмо- інструментах, газотурбінних, дизельних, компресорних установках.
За принципом дії глушники шуму поділяються на глушники активного (дисипативного) типу та реактивного (відбиваючого) типу. В глушниках реактивного типу шум знижується за рахунок відбивання енергії звукових хвиль в системі розширювальних та резонансних камер, з'єднаних між собою за допомогою труб, шілин, отворів. Шум знижується за рахунок відбивання звукових хвиль. Камери можуть бути всередині вкриті звукопоглинаючим матеріалом; тоді в низькочастотній ділянці вони працюють як відбивачі, а у високочастотній — як поглиначі звуку.
Індивідуальний захист органів слуху здійснюється за допомогою навушників, м'яких шоломів, які знижують рівень звукового тиску на 40 — 50 дБ.
Вплив вібрації на людський організм та захист від неї
Вібрація руйнівно діє на людський організм, на машини, обладнання і виробничі будівлі, знижує працездатність працівників, призводить до зростання показників виробничого травматизму.
Вібрація — це механічні коливання в ділянці дозвукових і частково звукових частот, котрі передаються людині через деталі, кожухи конструкцій, через грунт, підлогу, стіни.
Джерела вібрації—динамічно незрівноважені деталі машин, пневмо- і електроінструменти (відбійні й електричні молотки, пневмо- і електротрамбівки, пневмогайковерти) і транспортні засоби.
Негармонійні коливання виникають внаслідок складання ряду простих коливань з різними амплітудно-частотними характеристиками. Вібрація характеризується частотою, амплітудою зміщення, віброшвидкістю і прискоренням. Найбільш небезпечні вібрації частотою 6 — 9 Гц, яка співпадає з власною частотою коливань людського тіла. При співпадінні власної та зовнішньої частот амплітуда коливань внутрішніх органів за всіх інших однакових умов зростає. Між серцем, легенями, шлунком виникає тертя, яке зумовлює порушення їх нормальної роботи.
Вібрація поділяється на загальну і локальну.
Загальна вібрація — це коливні рухи, які передаються на весь організм. Локальна вібрація - коливні рухи, котрі передаються на окремі органи людини.
Вібрація поширюється по всьому організму людини, тканини якої добре проводять механічні коливання. Промислова вібрація частотою 4 — 400 Гц близька до власної частоти коливань тіла людини і його внутрішніх органів й викликає резонансні явища в організмі людини та віброхворобу.
Віброхвороба — це ураження судин і нервових закінчень. Болять руки, біліють та німіють пальці, настають зміни в м'язах, кістках, сухожиллях, обмежується рухливість суглобів, виникає головний біль, запаморочення.
Вібрація може вимірюватися за допомогою абсолютних та відносних параметрів. Абсолютними параметрами для вимірюван ня вібрації є віброзміщення, віброшвидкість та віброприскорення. Основний відносний параметр вібрації — рівень віброшвидкості (V).
Види загальної вібрації:
> транспортна, котра виникає під час руху транспортних засобів;
> транспортно-технологічна, котра вшиває на операторів машин з обмеженим переміщенням у виробничих приміщеннях;
> технологічна, котра впливає на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, котрі не мають джерел вібрації.
Загальний час праці в контакті з ручними машинами, котрі викликають вібрацію, не повинен перевищувати 2/3 робочої зміни. При цьому тривалість одноразового безперервного впливу вібрації, включаючи мікропаузи, котрі входять в дану операцію, не повин на перевищувати 15 -20 хв.
УВАГА! Загальний час роботи з віброінструментом при
восьмигодинному робочому дні та п'ятиденному робочому
тижні не повинен перевищувати для електромонтажника
22% змінного робочого часу, а для налагоджувальника -15%.
При роботі з віброінструментом маса обладнання, котре
утримується руками, не повинна перевищувати 10 кг, а сила
натискання не повинна перевищувати 196 Н.
Засоби та методи віброзахисту за організаційною ознакою поділяються на методи індивідуального та колективного захисту.
Засоби індивідуального віброзахисту за місцем контакту оператора з вібруючим об'єктом поділяються на:
ЗІЗ для рук оператора — рукавиці, вкладиші, прокладки;
ЗІЗ для ніг оператора — спеціальне взуття, підметки, наколінники;
ЗІЗ для тіла оператора — нагрудники, пояси, спеціальні костюми.
Відносно джерела збудження вібрації методи колективного захисту поділяються на методи, котрі знижують параметри вібрації впливом на джерело збудження, а також ті, котрі знижують параметри вібрації в напрямку її поширення.
Вплив на джерело збудження зводиться до зміни конструктивних елементів джерела збудження та характеру змушуючих сил та моментів, зумовлених робочим процесом в машині, а також до зрівноваження окремих елементів машин та до застосування методів відлагодження від резонансу.
Відлагодження від режимів резонансу здійснюється шляхом раціонального вибору маси та пружності коливної системи або зміною частоти змушуючої сили.
У місцях поширення вібрацію можна знизити, використовуючи додаткові пристрої, котрі вбудовуються в конструкцію машини (віброізолятори, віброгасії), застосовуючи демпферні покриття, а також використовуючи антифазову синхронізацію двох або кількох джерел збудження. В окремих засобах віброзахисту можуть поєднуватися комбінації вказаних методів.
Засоби динамічного віброгасіння за принципом дії поділяються на динамічні та ударні.
Ефективність дії віброгасіїв обмежується агрегатами з дискретним збурюючим впливом практично однієї частоти. Для зниження вібрації можливе застосування віброгасіїв:
* маятникового;
* пружинного або
* плаваючого типів, а також
* віброгасіїв камерного типу.