ЦИВІЛЬНЕ ТА СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Міністерство внутрішніх справ України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Сумська філія ХНУВС

Кафедра юридичних дисциплін

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

з дисципліни «ЦИВІЛЬНЕ ТА СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»

(повне найменування дисципліни)

галузь знань                 0304 «Право»

(вказується тільки для бакалавра)                     (шифр і найменування)

за напрямом підготовки   6.030401 «Право»

(шифр і найменування)

освітньо-кваліфікаційний рівень  бакалавр

(найменування)

форма навчання всі форми навчання

(денна, заочна)

Суми 2008

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Науково-дослідна робота слухачів займає значне місце в підготовці фахівців. Вона дозволяє забезпечити більш глибоке вивчення не лише всього предмета, але й ознайомитися з монографічною літературою, статтями в науково-практичних журналах, з практичною діяльністю. Проведення наукових досліджень надає можливість студентам отримати вміння правильного використання чинного законодавства, аналізу цивільно-правових норм та навчитися оформляти результати наукової роботи відповідно до вимог щодо їх написання.

Курсова робота виконується студентами – двічі одну роботу з першої частину курсу, а другу — відповідно з другої частини курсу «Цивільне право України». Тема курсової роботи обирається за порядковим номером прізвища студента у списку академічної групи.

Підготовка і написання курсової роботи дає можливість поглибленого вивчення окремих питань курсу, виявлення їх особливостей, логічних і історичних коренів, взаємозв'язку з іншими темами. Методологічною основою підготовки курсової роботи є формальна (елементарна) і діалектична логіка, що виявляється при дослідженні зв'язку нормативного матеріалу, юридичної науки і практики та виявленні причинно-наслідкового зв'язку між системою економічних, історичних, політичних і правових елементів. Нормативною базою курсової роботи є чинне законодавство, підзаконні акти України і інших держав, опублікована судова практика.

Підготовка курсової роботи повинна розпочатися з вивчення методичних рекомендацій по темі, відповідних розділів у підручниках та інших публікацій з питань, що досліджуються. Основне завдання написання курсової роботи - формування власної думки студентів з теоретичних та практичних питань, які розглядаються. Потрібно повністю розкрити обрану тему, висвітлити кожне з питань плану. Матеріали слід викладати послідовно, логічно, дотримуючись розмежування питань. Питання теми необхідно розкривати, аналізуючи положення Цивільного кодексу України та чинного законодавства України. Написання роботи на основі застарілого нормативного матеріалу є неприпустимим. Робота повинна опиратися на глибокий аналіз цивільного законодавства, висловлені у науковій, науково-практичній, навчальній літературі точки зору по досліджуваній проблемі (питанню), власне їхнє розуміння, приклади з судової та господарської практики. Останнє бажано запозичати з практики розгляду відповідної категорії справ найближчого за місцем проживання або роботи суду (господарського суду) із вказівкою номеру справи й архіву, у якому воно зберігається. Припустиме і запозичення їх з опублікованих джерел.

Враховуючи «швидкоплинність» поточного законодавства, для ознайомлення з поточною редакцією того чи іншого нормативно-правового акту рекомендується звертатися до офіційного сайту Верховної Ради України www.rada.gov.ua, а також до офіційних друкованих видань («Голос України», «Урядовий кур'єр», «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України»). Допускається використання наукових та інформаційних матеріалів, розміщених у глобальній мережі Інтернет, однак у цьому разі слід вказувати електронну адресу використаного матеріалу.

Робота має бути виконана державною мовою. У випадку, коли автор спирається на значну кількість російськомовних першоджерел, допускається виконання роботи російською мовою. Курсова робота має відповідати вимозі авторства, тобто бути неповторною за своїм загальним змістом та оформленням. Визначення, класифікації чи інші наукові здобутки інших авторів, використані в курсовій роботі, мають бути позначені відповідними посиланнями на першоджерела. При цьому не варто зловживати цитатами. Назви першоджерел подаються мовою оригіналу, а самі цитати - основною мовою курсової роботи. Доцільно використовувати матеріали із засобів масової інформації, перш за все з друкованих. Студенти повинні висловлювати власне ставлення до відповідних подій, фактів, ідей і пропозицій, які є в рекомендованих першоджерелах та в періодичній пресі. Основні висновки, пропозиції та рекомендації необхідно оформляти в заключній частині роботи. Робота повинна бути виконана самостійно та належним чином оформлена.

Рекомендується така послідовність виконання курсової роботи: вивчення теми в межах навчального посібника; розширення пізнання теми через ознайомлення з науковою літературою; доскональне вивчення нормативних актів, що регулюють досліджувані питання теми; самоперевірка придбаних знань шляхом усних відповідей на поставлені питання; привнесення у підготовлену відповідь прикладів з практики; письмове оформлення роботи; упорядкування списку використаних при її написанні нормативних актів і літератури. При цьому слід мати на увазі, що загальний обсяг роботи повинен знаходитися в межах 35-40 сторінок, виконаних розбірливим почерком. Особливо слід звернути увагу на правильне написання і трактування юридичних термінів.

Робота може бути виконана у рукописному варіанті або на комп'ютері (у текстовому редакторі. При комп'ютерному наборі використовується шрифт Times New Roman, висота кегля -14, міжрядковий інтервал - полуторний, поля: верхнє і нижнє - 2 см, ліве - 2,5 см, праве - 1,5 см. Сторінки роботи нумеруються у верхньому правому куті.

На титульній сторінці треба вказати: назву навчального закладу; назву кафедри; тему дослідження; прізвище, ім'я, групу і курс виконавця. Наступна, друга сторінка повинна містити назву теми і план роботи з вказівкою сторінок, на яких розпочинається висвітлення того чи іншого питання.

Починаючи з третьої сторінки розпочинається викладення змісту роботи.

Структурно зміст курсової роботи має складатися зі вступу, основної частини, висновків і списку використаної літератури.

Допускається наявність додатків у вигляді схем, таблиць та інших наочних чи ілюстративних матеріалів за обраною темою.

Остання сторінка курсової роботи повинна містити дату завершення роботи над темою і підпис автора.

Робота має бути виконана чітко й акуратно, оформлена охайно. Не слід зловживати кольоровим оформленням роботи (візерунки, малюнки тощо). Усі сторінки роботи мають бути добре скріплені. Для скріплення робіт, виконаних на комп'ютері або в рукописному вигляді на форматних листах А4, рекомендується використання скорозшивачів.

Курсова робота подається на рецензування до кафедри не пізніш як за місяць до початку чергової сесії й реєструється у спеціальному журналі. Перевірена робота повинна мати рецензію викладача кафедри. Негативна рецензія зобов'язує слухача переробити роботу згідно із зауваженнями, сформульованими у рецензії. Доопрацьована робота повинна знову надійти на перевірку.

 Подана на рецензію курсова робота може бути не допущена до захисту з таких підстав: відсутність ознак самостійності її виконання (наприклад, матеріал дослівно переписано з навчальної, наукової й іншої літератури); виявлення ідентичних за змістом робіт у двох і більше студентів, у випадку виявлення таких робіт вони повертаються і підлягають виконанню заново; наявність істотних помилок, у тому числі застосування застарілих (вже не діючих) нормативних актів, неправильне написання і трактування юридичних понять; відсутність у роботі прикладів із практики, посилань на використану літературу; не розкриття або досить примітивне розкриття питань теми.

Крім того, робота може бути повернута на доробку при наявності помилок, які не впливають на загальну оцінку роботи, але потребуючих уточнення; наявності описок, що призводять до порушення логічної послідовності або взаємозв'язку; відсутності списку літератури. Використані в роботі нормативні акти, опубліковані роботи повинні бути зазначені з точним приведенням їхнього найменування, джерела запозичення, статті, сторінки й ін.

Позитивна рецензія дає право на захист роботи. При захисті курсової роботи оцінюється її зміст, ступінь самостійності виконання, вміння обґрунтовувати основні положення роботи та зроблені в ній узагальнення. Оцінка за роботу вноситься у відомість та залікову книжку слухача.

Варіанти тем курсових робіт, що виконуються по першій частині курсу «Цивільне право України»

Тема 1. Правова природа цивільного права

ПЛАН

Вступ.

1.  Цивільне право як галузь приватного права.
2.  Предмет та метод цивільного права та основні вчення про них.
3.  Основні напрями здійснення правового регулювання суспільних відносин.
4.  Розмежування сфер дії цивільного права та інших галузей права.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У вступній частині варто викласти актуальність та ступень розробки проблематики правової природи цивільного права в юридичній літературі.

Викладаючи перше питання, рекомендується наголосити на тому, що право розглядається як система правових норм, що регулюють суспільні відносини. Воно поділяється на два блоки: публічне право та приватне право. Студентам варто обґрунтувати чому цивільне право складає основу приватного права. Наступним кроком є дослідження студентами різних підходів, що визначились у правовій науці на рахунок поняття «цивільне право». Доцільно розкрити чотири традиційні аспекти розуміння понятійної категорії «цивільне право»: як галузь права, як галузь законодавства, як наука та як навчальна дисципліна. На основі аналізу рекомендованої літератури, потрібно зробити висновки щодо місця цивільного права в системі права України, що зумовлене його функціями та впливом на інші галузі права.

При аналізі другого питання слід визначити суспільні відносини, що врегульовані нормами цивільного права. При цьому доречно проаналізувати легальне визначення предмету цивільного права, наведеного в Цивільному кодексі України. Потрібно зазначити, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові і майнові відносини, що означені загальним терміном цивільні відносини. При цьому слід акцентувати увагу на розмежуванні предмета правового регулювання між Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. При розкритті даного пункту не можна оминути увагою, що у науці цивільного права дискусійним є питання про правову природу особистих немайнових відносин. Доречно дослідити це питання, використовуючи думки різних науковців, наприклад О.Пушкіна, М.Єгорова, В.Грибанова, Р.Шишки, Б. Черепахіна та інших. Потрібно вказати, що в предмет цивільного права також включаються інші відносини (відносини з реалізації прав вимог - припинити недобросовісну конкуренцію тощо). Наступним етапом роботи є перехід до дослідження системи специфічних способів, засобів, прийомів, через які цивільне право впливає на суб’єктів, тобто методу цивільного права. Ядром цього питання є положення про те, що цивільно-правовий метод заснований на принципі - дозволене все те, що не заборонене законом. Важливим є розгляд легального розкриття методу, що полягає в юридичній рівності, вільному волевиявленню та майновій самостійності. Актуальним є розгляд студентами різних бачень цивілістів стосовно методу цивільного права.

Викладаючи третє питання, доцільно зазначити, що значення права у суспільстві варто розкривати через його функції, які характеризують його місце у системі права взагалі. Студенти повинні використовуючи рекомендовану літературу, окреслити поняття та значення функцій, виокремити групи функцій: основні (регулятивна, символьна, охоронна, компенсаційна) та традиційні (превентивна, виховна, інформаційна та ін.).

При розкритті останнього питання студенти повинні наголосити, що цивільне права як базова галузь права України співвідноситься певним чином з публічно-правовими галузями права. Потрібно розкрити зв’язок цивільного права з адміністративним, фінансовим, податковим, митним правом. Цивільне право є висхідним для блоку приватноправових галузей. Тому обов’язково потрібно розкрити його зв’язок  з господарським, підприємницьким, інвестиційним, сімейним. Варто не оминути правовий зв’язок та співвідношення з трудовим правом.

Студенти повинні зробити обґрунтований висновок.

Література.

1.  Азімов Ч. Про приватне і публічне право // Право України. – 1995.- № 1.–С. 32.
2.  Чеберяк П. Житлові правовідносини – в Житловому чи Цивільному кодексі? // Право України. – 1997.- № 12.–С.61.
3.  Лукашенко А. Проблеми систематизації законодавства України про підприємництво // Право України. – 1998.- № 8.–С.18.
4.  Селиванов В., Віденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. – 2000.- № 10.–С.10.
5.  Труш І. Систематизація законодавства і підприємництво// Право України. – 2000.- № 11.–С.91.
6.  Підопригора О., Харитонов Є. Римське право як підґрунтя юридичної освіти // Право України. – 2000.- № 1.–С.117.
7.  Мадіссон В. Онтологія приватного права // Право України. – 2001.- № 1.–С.29.
8.  Первомайський О. До питання про джерела цивільного права // Право України. – 2001.- № 2.–С.34.
9.  Селиванов В., Діденко Н. Діалектика приватного та публічного в правовому регулюванні // Право України. – 2001.- № 11.–С.15.
10.  Смітюх А. Ідея добросовісності як імператив приватного права // Право України. – 2001.- № 8.–С.51.
11.  Аврамова О. Місце житлового права в системі права України // Право України. – 2001. - №7. – С.96.
12.  Бірюков І. Предмет і метод приватного права // Право України. – 2002. - №3. – С.34.
13.  Адріанов К. Правова природа рішень Європейського суду з прав людини // Право України. – 2002. - №3. – С.37.
14.  Про необхідність наукового розуміння базових категорій правознавства і юриспруденції / А. Ковальчук // Право України. — 2006. — N 9. — С. 103-106.
15.  Нетотожність права і закону (методологічний аспект) / В. Селіванов // Право України. — 2005. — N 5. — С. 7-11.
16.  Емфітевтичне право - традиція класичної цивілістики / О. Михайленко // Право України. — 2005. — N 6. — С. 44-47.
17.  Порівняльний метод і порівняльне правознавство у сфері міжнародного приватного права / Г. Фединяк // Право України. — 2002. — N 7. — С. 107-110.
18.  Право. Наука. Закон / М. Коржанський // Право України. — 2004. — N 11. — С. 103-106.
19.  Цінність суспільних відносин / М. Коржанський, О. Коржанська // Право України. — 2006. — N 12. — С. 20-22.
20.  Щодо співвідношення Цивільного та Господарського кодексів України / О. Віхров // Право України. — 2003. — N 10. — С. 135-139.
21.  Історія вітчизняного загальнотеоретичного правознавства: до реконструкції джерел / П. Рабінович // Право України. — 2003. — N 11. — С. 176-177.
22.  Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект / П. Рабінович, Н. Савчук // Право України. — 2001. — N 11. — С. 22-25.
23.  Природне право: діалектика приватного й публічного / П. Рабінович // Право України. — 2004. — N 9. — С. 61-63.
24.  До питання про юрисдикцію Європейського суду з прав людини / К. Андріанов // Право України. — 2000. — N 8. — С. 46-51.
25.  Правова природа рішень Європейського суду з прав людини / К. Андріанов // Право України. — 2002. — N 3. — С. 37-42.
26.  Івершенко Л. Теорії власності // Підприємництво господарство і право. - 2007. - №5
27.  Івершенко Л. Генезис права приватної власності на території Української держави   // Підприємництво господарство і право. - 2007. - № 3
28.  Приходько В. Про систему джерел права  // Підприємництво господарство і право. - 2007. - № 9
29.  Темченко В. Принцип верховенства права у практиці Європейського суду з прав людини    // Підприємництво господарство і право. - 2007. -  № 8
30.  Молодико К. Перспективи розвитку цивільно-правових гарантій, що забезпечують публічно-правові інтереси // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   №7
31.  Передерієв Є. Трактування терміна «джерело» міжнародного приватного права // Підприємництво господарство і право. - 2007. -     № 8
32.  Панченко М. Добросовісність, розумність і справедливість - правові засади цивільного права України // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 12.
33.  Пашков В. Проблеми державного регулювання правовідносин у галузі охорони здоров’я // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 4

Тема 2. Сфера дії цивільного законодавства

ПЛАН

Вступ.

1.  Сутність та систематизація цивільного законодавства.
2.  Види джерел цивільного права.
3.  Вирішення колізійних питань цивільного права.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

В межах даної теми слід дати загальну характеристику цивільного законодавства України, окреслити основні джерела цивільного права та охарактеризувати їх.

Приступаючи до висвітлення першого питання плану, слід спочатку зазначити, що термін «цивільне законодавство» безпосередньо пов’язаний з поняттям цивільного права як галузі права, а потім перейти до розкриття цього поняття в широкому та вузькому значеннях. При цьому варто  визначити акти цивільного законодавства та їх юридичну силу. Доцільно також вказати, що значний масив норм цивільного законодавства має диспозитивний характер, а наявність імперативних норм слугує стабілізації основних інститутів цивільного права. Обов’язково потрібно розкрити питання систематизації норм цивільного законодавства (інкорпорація, консолідація, кодифікація). Особливу увагу при цьому потрібно звернути на кодифікацію та її основні ідеї.

У межах другого питання плану слід визначити джерела цивільного права. Це потрібно зробити  в ієрархічній послідовності. При цьому варто звернути увагу на розмаїття джерел, здійснити їх загальну характеристику. Розкриваючи значення Конституції України як джерела цивільного права слід наголосити на положеннях, які стосуються особистих майнових та немайнових відносин, наголосити на тому, що Конституція є актом прямої дії. Варто особливо приділити увагу Цивільному Кодексу України як джерелу цивільного права. Студентам слід звернути увагу на новелізацію Цивільного кодексу та проблемні питання, які виникають при його застосуванні. Потрібно окреслити поточне законодавство, підзаконні акти, договори, звичаї як джерела цивільного права. Цікавим є питання про судову практику як джерело цивільного права. Доречно було б проаналізувати думки науковців щодо ролі судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства.

Відповідь на третє питання плану має містити розкриття сутності колізійних питань, а саме потрібно проаналізувати дію норм цивільного законодавства в часі, просторі та по колу осіб. При розкритті даного питання не можна оминути й аналогію в цивільному праві. Слід підкреслити, що прогалини в цивільному законодавстві не можуть бути підставою для відмови у вирішенні питань, що виникли. Найкращий спосіб для тимчасового заповнення прогалин є застосування правозастосовчими органами аналогії закону та аналогії права.

Студенти повинні сформувати загальний висновок. При цьому потрібно його чітко обґрунтувати.

Література:

1.  Лукашенко А. Проблеми систематизації законодавства України про підприємництво // Право України. – 1998.- № 8.–С.18.
2.  Селиванов В., Віденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. – 2000.- № 10.–С.10.
3.  Труш І. Систематизація законодавства і підприємництво// Право України. – 2000.- № 11.–С.91.
4.  Підопригора О., Харитонов Є. Римське право як підґрунтя юридичної освіти // Право України. – 2000.- № 1.–С.117.
5.  Мадіссон В. Онтологія приватного права // Право України. – 2001.- № 1.–С.29.
6.  Первомайський О. До питання про джерела цивільного права // Право України. – 2001.- № 2.–С.34.
7.  Аврамова О. Місце житлового права в системі права України // Право України. – 2001. - №7. – С.96.
8.  Адріанов К. Правова природа рішень Європейського суду з прав людини // Право України. – 2002. - №3. – С.37.
9.  Емфітевтичне право - традиція класичної цивілістики / О. Михайленко // Право України. — 2005. — N 6. — С. 44-47.
10.  Порівняльний метод і порівняльне правознавство у сфері міжнародного приватного права / Г. Фединяк // Право України. — 2002. — N 7. — С. 107-110.
11.  Право. Наука. Закон / М. Коржанський // Право України. — 2004. — N 11. — С. 103-106.
12.  Цінність суспільних відносин / М. Коржанський, О. Коржанська // Право України. — 2006. — N 12. — С. 20-22.
13.  Щодо співвідношення Цивільного та Господарського кодексів України / О. Віхров // Право України. — 2003. — N 10. — С. 135-139.
14.  Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект / П. Рабінович, Н. Савчук // Право України. — 2001. — N 11. — С. 22-25.
15.  Природне право: діалектика приватного й публічного / П. Рабінович // Право України. — 2004. — N 9. — С. 61-63.
16.  До питання про юрисдикцію Європейського суду з прав людини / К. Андріанов // Право України. — 2000. — N 8. — С. 46-51.
17.  Правова природа рішень Європейського суду з прав людини / К. Андріанов // Право України. — 2002. — N 3. — С. 37-42.
18.  Приходько В. Про систему джерел права  // Підприємництво господарство і право. - 2007. - № 9
19.  Темченко В. Принцип верховенства права у практиці Європейського суду з прав людини    // Підприємництво господарство і право. - 2007. -  № 8
20.  Молодико К. Перспективи розвитку цивільно-правових гарантій, що забезпечують публічно-правові інтереси // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   №7
21.  Передерієв Є. Трактування терміна «джерело» міжнародного приватного права // Підприємництво господарство і право. - 2007. -     № 8

Тема № 3 Принципи цивільного права України

ПЛАН

Вступ.

1. Характеристика загальноправових принципів.

2. Поняття та значення принципів у цивільному праві.

3. Правова характеристика окремих принципів цивільного права України.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У вступній частині варто викласти актуальність та ступень розробки проблематики принципів в юридичній літературі.

Викладаючи перше питання, рекомендується дати характеристику таким загальноправовим принципам, як принцип демократизму, гуманізму та законності.

При аналізі другого питання слід визначити поняття, перелік та вказати значення принципів в цивільному праві як основних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Насамперед, принципи цивільного права застосовуються у випадках, якщо є прогалини в цивільному законодавстві і виникає необхідність в застосуванні аналогії права. При цьому слід акцентувати увагу на тому, що для регулювання суспільних відносин, не врегульованих конкретною нормою цивільного права, застосовуються основні засади цивільного законодавства, тобто, принципи цивільного права.

Викладаючи третє питання, доцільно дати характеристику свободи договору як принципу цивільного права України. Слід зазначити, що цей принцип передбачає свободу суб'єктів цивільного права як у виборі партнерів за договором, так і в виборі виду договору і умов, за якими він буде укладений.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція (Основний Закон) України від 28.06.96 р. //ВВР України. — 1996. — № 39. — Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІУ //Голос України.  № 45—46 від 12.03.2003; № 47—48 від 13.03.2003.

3. Цивільне право України Ч. 1 /За ред. О. В. Дзери Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 864 с.

4. Гражданское право Украины /Под ред. Пушкина А. А. — X.: Основа, 1996.

5. Емельянов В. И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами. — М.: Лекс-Книга, 2002.

6. Свердлик Г. Д. Принципы советского гражданского права. — Красноярск, 1985.

7. Шевченко Я. М. Загальні принципи і структура Цивільного кодексу України //Концептуальні питання створення нового Цивільного кодексу України. — К., 1992. — С. 24—26.

Тема 4. Захист цивільних прав та обов’язків.

ПЛАН

Вступ.

1.  Загальна характеристика охорони та захисту цивільних прав та обов’язків.
2.  Способи захисту цивільних прав та обов’язків.
3.  Порядок захисту цивільних прав та обов’язків.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

В межах даної теми слід дати загальну характеристику охорони та захисту цивільних прав та обов’язків, окреслити способи захисту та порядок реалізації захисту. При розкриття даної теми потрібно ретельно дослідити доктринальна вчення, періодичні видання.

Приступаючи до висвітлення першого питання плану, слід спочатку чітко окреслити правову природу охорони та захисту цивільних прав та обов’язків. В першу чергу, потрібно визначити мету охорони цивільних прав та обов’язків. Наголосити на тому, що право на охорону та захист мають двоїстий характер, оскільки розглядаються одночасно і у якості права, і як гарантія. Дослідивши призначення охорони та захисту цивільних прав та обов’язків варто з’ясувати семантику понять «охорона цивільних прав» та «захист цивільних прав» та зробити співвідношення понять. Слід зауважити, що у науковій літературі питання про співвідношення понять правового захисту й охорони викликає ряд дискусій. Тому при написанні курсової роботи потрібно ознайомитись з декількома підходами науковців до цього питання. Студенту варто ретельно дослідити зазначені погляди і сформулювати власну думку та бачення даного питання.

Особливу увагу потрібно звернути на реалізацію права на охорону, яка здійснюється за рахунок широкого інструментарію, наприклад, заходи щодо попередження порушення прав.

У межах другого питання плану слід спочатку зазначити, що реалізація права на захист цивільних прав відбувається через застосування визначених способів захисту, передбачених ЦК України. При цьому варто звернути увагу на розмаїття способів захисту цивільних прав та законних інтересів, охарактеризувати кожен з них. Особливу увагу потрібно звернути на судовий захист, адже він є одним з основних способів. Але варто підкреслити, що хоча судовий захист порушених прав переважає він є далеко не єдиним. Потрібно підсумувати все вище зазначене та сформулювати висновок щодо  сутності способів захисту цивільних прав.

Висвітлюючи третє питання плану, слід вказати, що загальної норми, яка закріплює порядок захисту цивільних прав ЦК України не встановлює, але виходячи з аналізу розділу 3 ЦК України можна виокремити наступні порядки: судовий порядок, нотаріальний порядок та самозахист. Студентам потрібно охарактеризувати кожен із зазначених порядків захисту цивільних прав. При розкритті правової природи самозахисту, в першу чергу, потрібно дати його визначення та окреслити ознаки, варто звернутися до основних теоретичних конструкцій самозахисту. Для цього необхідно ознайомитись з думками цивілістів, наприклад Грибанова В., Усенка М., Брагінського М., Стоякіна Г. та інших.

Студенти повинні сформувати загальний висновок. При цьому потрібно його чітко обґрунтувати.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Щодо охорони права спільної власності в нотаріальному процесі / С. Фурса, Є. Фурса // Право України. — 1999. — N 3. — С. 80-84.
2.  Правова концепція нотаріальної діяльності щодо охорони прав громадян / С. Фурса // Право України. — 2000. — N 6. — С. 100-104
3.  Правові ознаки, властиві законодавству про нотаріат / С. Фурса // Право України. — 2000. — N 4. — С. 94-96.
4.  Новий Цивільний кодекс України: думки вчених / М. Коржанський, О. Литвак // Право України. — 2003. — N 9. — С. 126-127.
5.  Деякі питання щодо юридичної природи поняття "зловживання правом" у цивільному праві / М.О. Стефанчук // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2002. — Вип. 16. — С. 218-223.
6.  Інтерес і суб'єктивне цивільне право / І. Бірюков // Право України. — 2004. — N 8. — С. 18-21.
7.  Берлач Ю. Організаційні заходи протидії рейдерству в Україні  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 11
8.  Богославець В. Цивільно-правова характеристика кола суб’єктів надання правової допомоги     № 3
9.  Богославець В. Фізична особа – суб’єкт надання правових послуг // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   №5

Тема 5. Цивільно-правове становище неповнолітніх за цивільним законодавством України

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття неповнолітньої особи в цивільному праві.

2. Цивільна правоздатність неповнолітніх осіб.

3. Цивільна дієздатність неповнолітніх осіб та її види за цивільним законодавством України.

4. Цивільно-правова відповідальність неповнолітніх осіб за законодавством України.

Висновки.

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність даної теми у світлі нового Цивільного Кодексу України. Також варто вказати необхідність регулювання правового становища неповнолітніх за цивільним законодавством України та ступень розробки даної проблематики в юридичній літературі.

При розгляді першого питання рекомендується проаналізувати поняття фізичної особи і, відповідно до встановлених нормами Цивільного Кодексу України вікових меж, дати визначення неповнолітньої особи.

Викладаючи друге питання, слід визначити поняття цивільної правоздатності, її обсяг, види, момент її виникнення та припинення, особливості цивільної правоздатності неповнолітніх осіб.

В третьому питанні слухачам доцільно проаналізувати поняття та складові елементи цивільної дієздатності фізичної особи. Також необхідно вказати, що цивільна дієздатність неповнолітніх носитиме неповний характер, та проаналізувати її зміст, звернувши увагу на правочиноздатність та деліктоздатність.

В четвертому питанні слід дати характеристику цивільної відповідальності неповнолітньої особи за шкоду, завдану нею іншій особі, та за порушення договору, укладеного нею самостійно або за згодою її законних представників.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція (Основний Закон) України від 28.06.96 р. //ВВР України. — 1996. — № 39. — Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІУ //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003; № 47—48 від 13.03.2003.

3. Цивільне право України. Ч. 1 /За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 864 с.

4. Правове положення неповнолітніх в Україні: Зб. норм, актів /Уклад. В. А. Кройтор. — X.: Еспада, 2002.

5. МихееваЛ. Ю. Опека и попечительство: Правовое регулирование: Учеб.-практ. пособие /Под ред. Р. П. Мананковой. — М.: Палеотип, 2002.

6. Андросюк І До питання про кредитну дієздатність неповнолітніх //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 7.

Тема № 6. Юридична природа індивідуалізації фізичних осіб як учасників цивільних правовідносин.

ПЛАН

Вступ.

1.  Категорія індивідуалізації фізичної особи.
2.  Ім’я та місце проживання фізичної особи як визначальні ознаки індивідуалізації фізичної особи.
3.  Інші ознаки  індивідуалізації фізичної особи.

Висновки.

 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У межах даної теми має бути розкрита поняття та правове значення індивідуалізації фізичної особи, найбільшу увагу потрібно приділити імені та місцю проживання фізичної особи.

Розпочати роботу слід з визначення поняття індивідуалізація фізичної особи. При цьому потрібно детально окреслити ознаки, які ідентифікують особу, дозволяють вирізнити її серед інших. Засоби індивідуалізації можуть бути необхідними та факультативними. Потрібно на конкретному прикладі розкрити ці види. Необхідно вказати значення індивідуалізації фізичної особи.

Відповідь на друге питання плану повинна містити розгорнуту характеристику однієї з головних індивідуалізаційних ознак - імені фізичної особи. Адже через ім’я фізичної особи досягається персоніфікація правовідносин. Бажано наголосити на тому, що ім’я має соціальне, психологічне і правове значення. Обов'язково слід звернути увагу на те, що ім’я особи, яка є громадянином України складається з прізвища, власного імені та по батькові також при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа  відповідно до закону може використовувати псевдонім або діяти без зазначення імені. У відповіді слід здійснити комплексну оцінку значення місця проживання фізичної особи. Необхідно розкрити основний зміст цієї ознаки. Вказати, що місце проживання в ЦК України максимально деталізується. При цьому треба зазначити, що законодавство встановлює певні обмеження для вибору свого місця проживання (особи від 10 до 14 років, особи, які не досягли 14 років, недієздатна особа). По закінченню розгляду даного питання потрібно наголосити на правових наслідках, які спричиняє місце проживання фізичної особи.

У заключному питанні плану необхідно виокремити інші ознаки індивідуалізації фізичної особи: громадянство, вік, сімейний стан, стать, стан здоров’я, професія. Потрібно дати характеристику кожній із ознак та зазначити їх значення.

По завершенню роботи студенти повинні сформулювати ґрунтовний висновок щодо поняття, значення та сутності індивідуалізації фізичної особи, яка найбільш виявляється через її дієздатність, при обмеженні правоздатності і через неї. Вона зумовлює індивідуальне правове становище фізичної особи.

Література:

1.  Гражданское право Украины. Часть 1 / Под ред. А.А.Пушкина, В.М.Самойленко. Х.: «Основа», 1996.
2.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
3.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
4.  Загальна теорія цивільного права / За ред. О.А.Підопригори. - К., 1991.
5.  Музика Л.А. Цивільне право України: Посібник. - К.: Прецедент, 2006. - 218 с.
6.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
7.  Силенно Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 328 с.
8.  Ромовська Зореслава Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. - К.: Атіка, 2005. - 560 с.
9.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
10.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
11.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 1 / Р. Б. Шишка, В.А. Кройтор, Я.О. Чапічадзе, М.О. Самойлов; За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 176 с.
12.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 2 За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 392 с.
13.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
14.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
15.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
16.  Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000.
17.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
18.  Головашевич А. К вопросу о правосубъектности физических лиц // Підприємництво господарство і право. - 2007. - №5
19.  Мічурін Є. Обмеження майнових прав фізичних осіб у Давньому Римі  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 2
20.  Мічурін Є. Співвідношення обмежень майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб   // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   № 10

Тема 7. Держава як суб'єкт цивільного права

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та види суб'єктів цивільних прав за законодавством України.

2. Правові форми участі держави в цивільних відносинах.

3.Органи та представники, через яких діє держава у цивільних відносинах.

4.Цивільно-правова відповідальність держави за цивільними зобов'язаннями.

Висновки.

  МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У вступній частині необхідно обґрунтувати актуальність теми у світлі Цивільного Кодексу України. Також доцільно вказати необхідність регулювання правового становища держави Україна як суб'єкта цивільного права та ступень розробки даної проблематики в юридичній літературі.

При розгляді першого питання варто проаналізувати, відповідно до положень цивільного законодавства України, коло суб'єктів цивільного права, в число яких входить держава. Студентам також слід виділити ознаки, які відрізняють державу від інших суб'єктів цивільного права, звертаючи увагу на державу як носій влади та особу.

Викладаючи друге питання, студенту доцільно розкрити як безпосередню участь держави в цивільному обороті, так опосередковану участь держави в цивільному обороті через створені нею юридичні особи. При цьому слід зазначити, що це можуть бути як юридичні особи приватного права, так юридичні особи публічного права.

Для розкриття третього питання слід дати характеристику органам та представникам, через які держава діє у цивільних відносинах, проаналізувати їх компетенцію.

При розгляді четвертого питання доцільно розглянути державу як суб'єкта цивільної відповідальності, проаналізувати випадки відшкодування шкоди державою, відповідно до положень цивільного законодавства України.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція (Основний Закон) України від 28.06.96 р. //ВВР      України. — 1996. — № 39. — Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІУ //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003; № 47—48 від 13.03.2003.

3. Цивільне право України. Ч. 1 /За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 864 с.

4. Брагинский М. И. Участие советского государства в гражданских правоотношениях. — М., 1981.

5. Субъекты гражданского права /Под ред. Братуся С. Н.—М., 1984.

6. Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995.

Тема № 8. Опіка та піклування як інститут цивільного права.

ПЛАН

Вступ.

1.  Загальна характеристика інституту опіки та піклування.
2.  Зміст та співвідношення понять «опіка» та «піклування».
3.   Встановлення та припинення опіки та піклування.
4.  Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її права та виконанні обов’язків - як новела ЦК України.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У межах даної теми необхідно розкрити сутність і зміст опіки та піклування, види опіки та піклування, встановлення та припинення опіки та піклування.  

Насамперед слід зазначити, що не всі суб’єкти цивільного права можуть здійснювати права самостійно. Перепоною для цього можуть стати суб’єктивні причини - недостатній обсяг дієздатності, наявність фізичних вад, похилий вік тощо. І для допомоги таким особам існує інститут опіки та піклування. Для з’ясування сутності цього інституту потрібно звернутися до додаткової літератури, рекомендується простежити порядок встановлення та розвиток інституту опіки та піклування. Обов’язково треба з’ясувати призначення даного інституту, вказати його сутність.

Відповідь на друге питання плану має полягати у розгорнутій характеристиці опіки та піклування як окремих правових категорій. Для цього необхідно визначити поняття «опіка» та поняття «піклування», зазначити підстави їх виникнення. Наступним етапом роботи є розкриття змісту опіки та піклування. Оскільки опіка та піклування - правовідносини, то їх змістом є суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників. Студентам потрібно досить детально розкрити це питання.

В межах третього питання плану варто спинитися на питаннях щодо органу, який встановлює опіку, місця встановлення опіки та фізичних осіб, які не можуть бути опікунами та піклувальниками. Окреслити фактори, які можуть сприяти підвищенню ефективності інституту опіки та піклування. Необхідно розкрити роль і значення інституту звільнення опікуна чи піклувальника та припинення опіки. Потрібно окреслити порядок та підстави для припинення піклування (досягнення фізичною особою повноліття, реєстрацію шлюбу неповнолітньої особи тощо) та опіки (досягнення 14 років, поновлення цивільної дієздатності, передача малолітньої особи батькам (усиновлювачам).

Останнє питання видається цікавим, оскільки є новелою ЦК України. При розкритті даного пункту потрібно окреслити значення та випадки призначення помічника, вимоги до помічника. Межі повноважень помічника та порядок його призначення. Порядок відкликання помічника.

Завершуючи роботу над темою, слід узагальнити весь опрацьований матеріал, зробити обґрунтований висновок.

Література:

1.  Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина . - К.: Наукова думка. - 2000.
2.  Гражданское право Украины. Часть 1 / Под ред. А.А.Пушкина, В.М.Самойленко. Х.: «Основа», 1996.
3.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
4.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
5.  Загальна теорія цивільного права / За ред. О.А.Підопригори. - К., 1991.
6.  Зобов’язальне право /  Під ред. О.В.Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998.
7.  Музика Л.А. Цивільне право України: Посібник. - К.: Прецедент, 2006. - 218 с.
8.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
9.  Ромовська Зореслава Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. - К.: Атіка, 2005. - 560 с.
10.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
11.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
12.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 1 / Р. Б. Шишка, В.А. Кройтор, Я.О. Чапічадзе, М.О. Самойлов; За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 176 с.
13.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 2 За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 392 с.
14.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
15.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
16.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
17.  Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000.
18.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
19.  Антонюк О. Проблемні аспекти інституту опіки над майном фізичної особи // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    №  7

Тема 9. Підприємницькі товариства як юридичні особи

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття, ознаки та види підприємницьких товариств як юридичних осіб.

2. Цивільна право- та дієздатність підприємницьких товариств:

2.1. Обсяг цивільної право- та дієздатності підприємницьких товариств,

2.2. Порядок реєстрації підприємницьких товариств,

2.3. Припинення підприємницьких товариств.

3. Здійснення суб'єктивних цивільних прав підприємницькими товариствами.

4. Відповідальність підприємницьких товариств.

Висновки.

У вступній частині необхідно обґрунтувати актуальність даної теми, вказати нормативно-правові акти, які регулюють відносини з приводу діяльності підприємницьких товариств та ступень розробки даної проблематики в юридичній літературі.

При розкритті першого питання студенту необхідно зупинитися на понятті підприємницьких товариств як юридичних осіб, вказавши що вони є найактивнішими суб'єктами підприємницької діяльності, зупинитися на їх ознаках (організаційна єдність, наявність відокремленого майна, виступ у цивільному обороті від свого імені, самостійність майнової відповідальності, реєстрація у встановленому законом порядку). Далі студенту рекомендується дати характеристику видам підприємницьких товариств, розділивши їх на господарські товариства та виробничі кооперативи. При цьому треба дати поняття всіх цих товариств, а також показати їхню відмінність і специфічність.

Освітлюючи друге питання, студенту рекомендується дати поняття цивільної право- та дієздатності, проаналізувати їх складові елементи, обсяг, момент виникнення та припинення цивільної право- та дієздатності підприємницьких товариств як юридичних осіб. Далі студенту доцільно розглянути порядок створення підприємницьких товариств, вказавши, хто може бути їх учасниками та засновниками, які їхні права та обов'язки, і перейти до способів припинення підприємницьких товариств (ліквідація та реорганізація).

Викладення третього питання вимагає аналізу суб'єктивних цивільних прав, якими наділяється підприємницьке товариство і які носять майновий та немайновий характер (право власності на майно підприємницького товариства, право на комерційне найменування, право на недоторканість ділової репутації, право на інформацію, право на таємницю кореспонденції). Далі потрібно вказати специфіку здійснення цих прав підприємницькими товариствами.

При розкритті останнього питання слід дати поняття та характеристику цивільної відповідальності як різновиду юридичної відповідальності. Також потрібно вказати, що за загальним правилом учасники підприємницького товариства несуть відповідальність в межах майна цього підприємницького товариства. Однак, слід проаналізувати випадки, коли дана відповідальність носитиме додатковий (субсидіарний) характер.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція (Основний Закон) України від 28.06.96 р. //ВВР України. — 1996. — № 39. — Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІУ //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003; № 47-48 від 13.03.2003.

3. Закон України «Про господарські товариства» //ВВР України. — 199І- — №49. — Ст. 682.

4. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців» //ВВР України. — 2003. — № 31—32. — Ст. 263.

5. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» //ВВР України. — 1999. — № 42—43. — Ст. 378.

6. Ефименко А. Регулирование прекращения (реорганизации) и ликвидации юридических лиц по проекту Гражданского кодекса Украины //Право Украины — 2002. — №10.

7.  Захаров В. А. Создание юридических лиц: правовые вопросы. — М.: НОРМА, 2002.

8. Марков Г. Н. Создание, реорганизация, ликвидация юридического лица. — СПб: Альфа, 1999.

Тема 10. Правова природа акціонерних товариств

ПЛАН

Вступ.

1.  Акціонерне товариство: поняття, ознаки, види.                             
2.  Правове регулювання створення    акціонерного товариства.      
3.  Правове регулювання питань управління акціонерним товариством.                                   

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У межах даної теми слід розкрити поняття, значення, позитивних та негативних рис АТ, визначити нормативну базу, яка регулює питання АТ, окреслити правове регулювання створення АТ, питання щодо управління товариством та інші супутні питання.

  Говорячи про акціонерні товариства, доцільно звернути увагу на необхідність створення автономного закону, який би регулював діяльність АТ. Прийняття такого Закону покращить інвестиційний клімат в Україні, сприятиме проведенню більш ефективної інвестиційної політики, підвищить привабливість вкладень, заощаджень населення в акції. Потрібно визначити нормативно-правову базу, яка регулює питання діяльності АТ.  На сьогодні акціонерні правовідносини регулюються Законом України «Про цінні папери та фондову біржу», «Про господарські товариства», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про заставу», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Статутом, Договором про створення АТ, якщо АТ створюється кількома особами. та ін. Вся робота повинна бути пронизана основними положення цих та інших нормативно-правових актів. Потрібно надати визначення АТ, окреслити основні ознаки (АТ є переважно об'єднанням капіталів, основний (статутний) капітал поділяється на певну кількість, як правило, рівних між собою часток, що їх називають акціями, відповідальність АТ за його зобов'язаннями лише належним йому на праві власності майном тощо). Доцільно вивчити додаткову літературу, на підставі якої окреслити позитивні та негативні риси АТ.  

Наступним етапом даної роботи є розкриття питання стосовно створення АТ, виділення особливості створення АТ відкритого типу та АТ закритого типу, правове положення засновників АТ, установчі документи АТ та інші супутні питання. Почати варто з того як створюється АТ. Потім слід окреслити специфіку створення ВАТ та ЗАТ. Окреслити основні кроки створення АТ (установчий договір, формування майнової бази, необхідної для започаткування господарської діяльності, установчі збори, державна реєстрація).

Розкриваючи зміст третього питання плану, слід окреслити порядок управління АТ. При цьому потрібно вказати, що Закон України «Про господарські товариства» передбачає наступну структуру управління акціонерним товариством: загальні збори акціонерів; рада акціонерного товариства (наглядова рада); виконавчий орган - правління. Студенти повинні коротко зазначити повноваження кожного органу АТ.

Опрацювавши нормативну базу, підручники, періодичні видання що стосуються правового положення акціонерних товариств студенти повинні зробити висновки.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. -  № 21-22 (30.05.2003). - Ст. 144.
3.  Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 38 (17.09.91). - Ст. 508.
4.  Закон України «Про заставу» // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 47 (24.11.92), ст. 642.
5.  Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 49 (03.12.91), ст. 682.
6.  Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина . - К.: Наукова думка. - 2000.
7.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
8.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
9.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
10.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 1 / Р. Б. Шишка, В.А. Кройтор, Я.О. Чапічадзе, М.О. Самойлов; За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 176 с.
11.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 2 За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 392 с.
12.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
13.  Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000.
14.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
15.  Амельченко В. Сутність юридичної особи в сучасних умовах // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    №  2
16.  Галянтич М. Державна реєстрація підприємництва – нові підходи // Право України. – 1993. - № 9-10. – С. 14.
17.  Свічкарьова Я. Контракт в акціонерних товариствах // Право України. – 1998.- № 4.–С.15.
18.  Вінник О. Деякі питання вдосконалення організаційно-правових форм господарювання в Україні Тітов М., Бондаренко В. Новий закон про банкрутство: проблеми застосування // Право України. – 2000.- № 8.–С.95.
19.  Артеменко С. До питання про правовий статус правління акціонерного товариства // Право України. – 2001. - № 9. – С.44.
20.  Виникнення правосуб'єктності підприємств: деякі питання / Л. Соловйова // Право України. — 2002. — N 7. — С. 36-39.
21.  Щодо правової природи майна акціонерних товариств / А. Ковальчук // Право України. — 2006. — N 6. — С. 45-48.
22.  Особливості правового становища відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації / Н. Гончарова // Право України. — 2004. — N 2. — С. 49-54.
23.  Визнання права власності на акцію, випущену в документарній формі, та здійснення коригуючих операцій у реєстрі власників іменних цінних паперів / О. Регурецька // Право України. — 2004. — N 9. — С. 85-89.
24.  Уточнення складу та змісту установчих документів суб'єктів підприємництва / В. Марков // Право України. — 2004. — N 10. — С. 59-63.
25.  Гулик А. Право акціонера на участь в управлінні справами акціонерного товариства  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 3

Тема 11. Правове регулювання процедури створення юридичних осіб.

ПЛАН

Вступ.

1.  Стадії та порядок створення юридичних осіб.
2.  Засновницькі документи: розробка, прийняття, вимоги.
3.  Порядок реєстрації юридичних осіб.                                 

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У межах першого питання плану для розуміння передумов створення юридичної особи слід детально ознайомитись з додатковою літературою. Так доцільно навести думку цивіліста класика Г.Ф.Шершеневича та Шапіро, звернути увагу на сучасну доктринальну думку з цього питання. Варто зауважити, що у теорії приватного права виділено стадії створення юридичних осіб: ініціативна, організаційна та легалізаційна. Студенти повинні розкрити кожну з цих стадій, окреслити особливість кожної. Так, наприклад ініціативна стадія є першою. Вона виходить від засновника і виявляється в попередніх зусиллях, що спрямовані на пошук найбільш оптимальних за даних умов засобів і коштів для утворення юридичної особи. В такому ж порядку варто розкрити й інші стадії. При цьому доречно зауважити, що в доктрині цивільного права можна зустріти й інший поділ на стадії.

     Необхідно вказати, що для того, щоб юридична особа з’явилася як така, її засновникам необхідно вчинити низку, передбачених законом юридичних дій, йдеться про порядок створення юридичних осіб. Студенти повинні вказати, що є розпорядчий порядок, дозвільний та нормативно-явочний порядок створення юридичної особи, потрібно розкрити специфіку кожного з них та навести влучні приклади.

Відповідь на друге питання плану має включати в себе поняття щодо вимог до засновницьких документів. Потрібно окреслити мету засновницьких документів, наголосити на їх важливості та обов’язковості. Вказати, що відмінною ознакою юридичних осіб приватного права є те, що вони створюються та діють на підставі установчих документів. Студенти повинні використати ряд нормативно-правових актів: Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про господарські товариства», «Про об’єднання громадян», «Про торгово-промислові палати в Україні» та інші.

Висвітлюючи третє питання плану, слід вказати, що державна реєстрація слугує цілям легалізації юридичної особи, зумовлює появу в неї властивостей правосуб’єктності. Потрібно надати легальне визначення «державна реєстрація», окреслити порядок державної реєстрації, наголосити на суб’єктах, які здійснюють державну реєстрацію, строк реєстрації. Зазначити пакет документів, який повинен надати засновник для державної реєстрації. Обов’язково потрібно вказати, що підсумком державної реєстрації, що підтверджується на документальному рівні факт легалізації юридичної особи, є відповідне свідоцтво. Студенти повинні дати визначення свідоцтву про державну реєстрацію, окреслити основні реквізити бланку свідоцтва, вказати можливість заміни свідоцтва та порядок здійснення.

При розгляді останнього питання доречно зупинити увагу на порядку перереєстрації юридичних осіб.

Опрацювавши нормативну базу, підручники, періодичні видання студенти повинні зробити висновки, доцільно знайти примірник установчого договору чи статуту юридичної особи для прикладу.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. -  № 21-22 (30.05.2003). - Ст. 144.
3.  Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 49 (03.12.91), ст. 682.
4.  Бейцун І. Проблема цивільно-правової відповідальності у відносинах між основною та дочірньою юридичними особами: порівняльно-правовий аналіз // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 1
5.  Амельченко В. Сутність юридичної особи в сучасних умовах // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    №  2
6.  Жигалкін І. Органи установи як юридичної особи приватного права// Підприємництво господарство і право. - 2006. -     № 8
7.  Галянтич М. Державна реєстрація підприємництва – нові підходи // Право України. – 1993. - № 9-10. – С. 14.
8.  Єлов В. Засновницькі документи про створення господарських об’єднань, їх зміст // Право України. – 1998.- № 1.–С.92.
9.  Бервзюк О. Господарські об’єднання: стан законодавства та перспективи розвитку // Право України. – 1998.- № 3.–С.28.
10.  Труш І. Вдосконалювати реєстраційну діяльність // Право України. – 2001. - № 7. – С.44.
11.  Хвасенко А. Правове регулювання особистого селянського господарства громадян // Право України. – 2002. - №3. – С.40.
12.  Виникнення правосуб'єктності підприємств: деякі питання / Л. Соловйова // Право України. — 2002. — N 7. — С. 36-39.
13.  Проблеми господарювання підприємств з вадами дієздатності / Л. Соловйова // Право України. — 2004. — N 11.
14.  Право на підприємницьку діяльність у ракурсі становлення інституту державно-правової охорони конституційних прав і свобод громадян / А. Ластовецький // Право України. — 2004. — N 2. — С. 43-48.
15.  Щодо правової природи майна акціонерних товариств / А. Ковальчук // Право України. — 2006. — N 6. — С. 45-48.
16.  Регулювання припинення (реорганізації) та ліквідації юридичних осіб за проектом Цивільного кодексу України / А. Єфименко // Право України. — 2002. — N 10. — С. 77-82.
17.  Межі здійснення правосуб'єктності юридичними особами України за кордоном (приватно-правовий аспект) / Г. Фединяк // Право України. — 2003. — N 12. — С. 126-128.
18.  Майновий аспект правового статусу юридичних осіб за новим Цивільним кодексом України / О. Кравчук // Право України. — 2003. — N 12. — С. 86-88.
19.  Проблеми класифікації юридичних осіб за новим законодавством України / О. Кравчук // Право України. — 2004. — N 6. — С. 102-105.
20.  Зміни в законодавстві щодо організаційно-правових форм юридичних осіб / Л. Медведєва, Н. Гончарова // Право України. — 2004. — N 4. — С. 125-131.
21.  Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності / А. Шпомер // Право України. — 2004. — N 2. — С. 55-59.
22.  Зміни в законодавстві щодо організаційно-правових форм юридичних осіб / Л. Медведєва, Н. Гончарова // Право України. — 2004. — N 4. — С. 125-131.
23.  Аніщук В. Форми правового забезпечення діяльності політичних партій в Україні // Право України. – 2000.- № 2.–С.95.
24.  Саніахметова Н. Поняття суб’єктів підприємницької діяльності // Право України. – 2001. - № 9. – С.28.
25.  Щербакова Н. Правовая природа реорганизации хозяйственных обществ   // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   № 11

Тема 12. Банкрутство: законодавство і практика його застосування.

ПЛАН

Вступ.

1.  Банкрутство юридичної особи та його види.
2.  Підстави для банкрутства юридичної особи. Способи для запобігання банкрутства.
3.  Задоволення вимог кредиторів при банкрутстві юридичної особи.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Розкриваючи перше питання, необхідно проаналізувати норми ЦК України та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Варто розкрити поняття «банкрутство», вказати на те, що Цивільний кодекс України встановлює, що уразі, коли вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом. Слід вказати види банкрутства.

Розгляд подальших питань базується на аналізі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» При цьому, відповідаючи на друге питання, слід визначити підстави для визнання юридичної особи банкрутом. Необхідно зауважити, що важливим механізмом запобігання ліквідації юридичної особи шляхом банкрутства є санація. Треба акцентувати увагу на понятійній категорії «санація» та зауважити, що процедура санації може призвести до двох результатів: 1. якщо заходи, передбачені процедурою санації, виявилися ефективними, підприємство відновлює своє свою платоспроможність; 2. якщо заходи, передбачені процедурою санації, виявилися неефективними, підприємство не відновлює платоспроможності. Слід вказати на порядок проведення процедури санації.

Розкриваючи третє питання, слід звернути увагу, що при ліквідації юридичної особи шляхом банкрутства Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  встановлює спеціальні норми щодо черговості задоволення вимог кредиторів. Студентам потрібно проаналізувати порядок задоволення вимог. При цьому слід звернути увагу, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. -  № 21-22 (30.05.2003). - Ст. 144.
3.  Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 38 (17.09.91). - Ст. 508.
4.  Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 31. - Ст. 440.
5.  Закон України «Про банки та банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України, 2001, № 5-6 (09.02.2001), ст. 30.
6.  Закон України «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 49 (03.12.91), ст. 682.
7.  Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" // Відомості Верховної Ради України, 2004, № 11 (12.03.2004), ст. 140.
8.  Галянтич М. Державна реєстрація підприємництва – нові підходи // Право України. – 1993. - № 9-10. – С. 14.
9.  Ляпунова Н. Щодо фіктивного банкрутства // Право України.–2000.-№11.–С.88.
10.  Бондик В. Трансформація власності у процесі банкрутства // Право України. – 2001. - № 7. – С.34.
11.  Труш І. Вдосконалювати реєстраційну діяльність // Право України. – 2001. - № 7. – С.44.
12.  Дунь В. Соціальна детермінація формування і застосування законодавства про банкрутство // Право України. – 2001. - № 12. – С.55.
13.  Мельник А. Відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: окремі проблеми // Право України. – 2001. - №10. – С.60.
14.  Колізії у законодавстві про підприємництво / А. Ластовецький // Право України. — 2002. — N 9. — С. 46-51.
15.  Відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: окремі проблеми / А. Мельник // Право України. — 2001. — N 10. — С. 60-63.
16.  Мирова угода в процедурі банкрутства: роль економіко-правових факторів / Н. Барабашова, Е. Сгара // Право України. — 2003. — N 1. — С. 42-47.
17.  Правове регулювання процедури банкрутства містоутворюючих та особливо небезпечних підприємств / Н. Барабашова, Е. Сгара // Право України. — 2003. — N 9. — С. 65-68.
18.  Проблемні аспекти здійснення спільної господарської діяльності в Україні / В. Рєзнікова // Право України. — 2005. — N 2. — С. 48-51.
19.  Банкрутство в Україні: минуле і сьогодення / Б. Грек // Право України. — 2004. — N 6. — С. 24-31.
20.  Окремі проблеми застосування законодавства про банкрутство / Н. Асєєва // Право України. — 2004. — N 11. — С. 26-29.
21.  Правовий механізм захисту інтересів сторін у процедурі банкрутства / Н. Асєєва // Право України. — 2005. — N 9. — С. 37-40.
22.  Реорганізація неплатоспроможного підприємства як спосіб відновлення економічної незалежності / Н. Асєєва // Право України. — 2006. — N 7. — С. 59-62.
23.  Поляков Б. Правове становище кредиторів у процесі банкрутства //Право України. – 2001. - № 7. – С.39.
24.  Бірюков О. ЮНСІТРАЛ і транскордонні банкрутства  //Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 2

 Тема 13. Об’єкти цивільних прав.

ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття та ознаки об’єкта цивільних прав.
2.  Оборотоздатність та види об’єктів цивільних прав.
3.  Майнові комплекси. Підприємство як об’єкт цивільних прав.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У межах даної теми має бути розкрита роль та загальні положення щодо об’єктів цивільних прав, з’ясована сутність та юридична характеристика кожного з них.

Розпочати роботу слід з визначення поняття об’єкта цивільного права, яке є досить дискусійним у цивілістиці. Насамперед слід зазначити, що в теорії зустрічаються такі поняття як «об’єкт права», «об’єкт цивільно-правового регулювання», «об’єкти цивільних правовідносин», «об’єкти суб’єктивних цивільних прав». Доречно було б ознайомитись з доктринами, які існують в цивільному праві і стосуються розуміння поняття об’єкта цивільних прав. На підставі дослідженого матеріалу студенти повинні чітко окреслити ознаки або риси, якими характеризуються об’єкти цивільного права. Оскільки поняття об’єкта цивільних прав не знайшло свого законодавчого закріплення, то воно є суто теоретичним. Саме тому студенти повинні ознайомитись з досить широким колом додаткової літератури та виокремити своє розуміння об’єкта цивільного права.

Відповідь на друге питання плану повинна містити розгорнуту характеристику видів об’єктів цивільних прав. Але, в першу чергу, слід зупинити свою увагу на тому, що не всі об’єкти цивільних прав можуть вільно обертатися в цивільному обороті. І тому потрібно окреслити критерії оборотоздатності об’єктів (обертаються вільно, вилучені з цивільного обороту, обмежено оборотоздатні). Доцільно на кожен вид оборотоздатності навести якомога більше прикладів. Обов'язково слід звернути увагу на види об’єктів цивільного права. У юридичній літературі наводиться кілька класифікацій об’єктів цивільних прав. Потрібно дослідити якомога більше підстав для класифікації та розкрити сутність видів цивільних прав.

Третє питання плану має містити вказівку, що майном, як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Використовуючи додаткову літературу потрібно проаналізувати майно як особливий об’єкт цивільних прав. Таку детальну характеристику варто надати й підприємству як єдиному майнову комплексу, розкрити його сутність та призначення.

У заключній частині роботи студенти повинні зробити обґрунтовані висновки щодо розглянутої проблематики, висловити свою думку щодо загальної наукової думки та доктринальній розробці цих питань.

    ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Будзилович І., Юрченко А. Чи можна вважати майном земельну нерухомість  України? // Право України. – 1999.- № 11.–С.45.
3.  Носік В. Коваленко Т. Щодо правової природи земельної частки (паю) // Право України. – 2000.- № 3.–С.48.
4.  Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики / І. Безклубий // Право України. — 2001. — N 9. — С. 33-38
5.  Речові права на нерухоме майно за законодавством України / О. Клименко // Право України. — 2004. — N 9. — С. 71-76.
6.  Правова природа зберігання майна та його правові підстави за новим законодавством України / Е. Грамацький // Право України. — 2003. — N 10. — С. 108-113.
7.  Демчук А. Складське свідоцтво як об’єкт цивільного права  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 2
8.  Коструба А. Юридична сутність коносаменту // Підприємництво, господарство і право. - 2003. -   № 2

 Тема 14. Цінні папери як об’єкт цивільного права України

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та види об'єктів цивільних прав.

2. Поняття та правова природа цінних паперів.

3. Види цінних паперів за законодавством України.

4. Передача прав на цінні папери.

Висновки.

У вступній частині доцільно обґрунтувати актуальність теми у світлі Цивільного Кодексу України, вказати ступень розробки даної проблематики в юридичній літературі.

Викладаючи перше питання варто дати визначення об'єкта цивільних прав, дати характеристику видам об'єктів цивільних прав, згідно з положеннями Цивільного Кодексу України.

При розгляді другого питання доцільно проаналізувати поняття цінного паперу, відповідно до положень Цивільного Кодексу України та Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», правову природу цінного паперу як майнового права.

Для розкриття третього питання рекомендується розглянути групи цінних паперів та дати характеристику кожному виду цінних паперів, відповідно до положень Цивільного Кодексу України та Закону України «Про цінні папери та фондову біржу».

При аналізі четвертого питання варто розглянути правила передання прав за цінними паперами на пред'явника, за іменними цінними паперами та за ордерними цінними паперами.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Конституція (Основний Закон) України від 28.06.96 р. //ВВР       України. — 1996. — № 39. — Ст. 141.
2.  Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ГУ //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003; № 47—48 від 13.03.2003.
3.  Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» //ВВР України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.
4.  Закон України «Про обіг векселів в Україні» //ВВР України. — 2001. —№24. —Ст. 128.
5.  Цивільне право України. Ч. 1 /За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 864 с
6.  Мирославський С. Щодо питання про визначення поняття «цінні папери» //Підприємництво, господарство і право — 2002. — № 12.
7.  Мозговая О. Еще раз о юридической природе ценных бумаг //Підприємництво, господарство і право — 2002. — № 9.
8.  Старинський М. Щодо питання про поняття «вексель» //Підприємництво, господарство і право — 2002. — № 12.
9.  Гнатів О. Цікало В. Поняття та зміст правового режиму пайових цінних паперів: цивілістичний аспект  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -  №7
10.  Гнатів О. Ознаки пайових цінних паперів // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   № 12
11.  Захист інформації як елемент правового регулювання обігу цінних паперів: практика зарубіжного законодавства / Л. Панова // Право України.— 2000.— N12.— С. 113-116.
12.  Чанкін А. Правове регулювання обігу цінних паперів: деякі проблеми // Право України. – 1991. - № 9. – С. // Право України. – 1991. - № 11. – С. 1.
13.  Телятник Л. Правовий аналіз цінних паперів як засіб грошового обігу, або позичкового капіталу // Право України. – 1997.- № 3.–С.23.
14.  Єфімов О. Право векселедержателя у разі неакцепту чи неплатежу за векселем // Право України. – 1998.- № 6.–С.14.
15.  Онуфрієнко О. Особливості похідних способів набуття права власності на цінні папери // Право України. – 2000.- № 2.–С.33.
16.  Ромашко О., Грищенко А. Запобігання правопорушенням на ринку цінних паперів: актуальні проблеми // Право України. – 2000.- № 5.–С.85.
17.  Бірюков В. Деякі колізії у законодавстві України про цінні папери // Право України. – 2000.- № 5.–С.89.
18.  Безклубий І. Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики // Право України. – 2001. - № 9. – С.33.
19.  С.Андрущенко І. Форми та методи державного контролю на ринку цінних паперів // Право України. – 2002. - №2. – С.47.
20.  Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики / І. Безклубий // Право України. — 2001. — N 9. — С. 33-38

Тема 15. Речі як об’єкти цивільних прав.

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та правова природа речей як об’єктів цивільного права.

2. Класифікація речей та її правове значення.

3. Гроші як об’єкти цивільних прав.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ: 

У межах даної теми необхідно розкрити сутність та юридичну природу речей як об’єктів цивільного права, окреслити їх класифікацію та зазначити правове значення кожної.

Розкриваючи перше питання плану, необхідно навести визначення речі. При цьому слід наголосити, що у юридичній літературі існує кілька визначень поняття «речі». Доречно навести широкий спектр думок науковців з цього приводу. Важливо акцентувати увагу на тому, що питання про речі як об’єкт цивільних прав досить дискусійне. Тому варто зупинитись на аналізі цієї тези. Аналізуючи вивчений матеріал студенти повинні визначити ознаки речі як об’єкта цивільних правовідносин (матеріальна субстанція, товарна форма, споживча вартість та ін.). Студенти повинні вивести декілька висновків щодо значення та юридичної природи речей як об’єктів цивільних прав.

Відповідь на друге питання плану передбачає здійснення класифікації речей. При цьому важливо акцентувати увагу на тому, що класифікація речей слугує для визначення їх правового режиму, допустимості і специфіки участі у тих чи інших правовідносинах. У новому Цивільному кодексі України класифікація речей отримала свою формалізацію. Потрібно зробити ґрунтовний аналіз кожної з груп класифікації. Необхідно аргументувати, в чому полягає значення кожної з груп класифікації. Студенти повинні навести якомога більше прикладів при розкритті юридичної природи речей.

Третє питання плану передбачає з'ясування змісту та значення грошей як об’єкта цивільних прав. В першу чергу, потрібно зазначити, що гроші - це особливий об’єкт цивільного права, це зумовлено їх функціями, способами забезпечення, сферою правового регулювання. При розкритті даного питання потрібно з’ясувати поняття та роль грошей, окреслити особливості грошей як об’єктів цивільних відносин, зазначити на участі грошей у цивільному обороті.

У заключній частині роботи студенти повинні зробити обґрунтовані висновки щодо розглянутої проблематики, висловити свою думку щодо досліджених питань.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ГУ //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003; № 47—48 від 13.03.2003.
2.  Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина . - К.: Наукова думка. - 2000.
3.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
4.  Ромовська Зореслава Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. - К.: Атіка, 2005. - 560 с.
5.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
6.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 1 / Р. Б. Шишка, В.А. Кройтор, Я.О. Чапічадзе, М.О. Самойлов; За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 176 с.
7.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 2 За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 392 с.
8.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
9.  Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000.
10.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
11.  Будзилович І., Юрченко А. Чи можна вважати майном земельну нерухомість  України? // Право України. – 1999.- № 11.–С.45.
12.  Носік В. Коваленко Т. Щодо правової природи земельної частки (паю) // Право України. – 2000.- № 3.–С.48.
13.  Ромашко О., Грищенко А. Запобігання правопорушенням на ринку цінних паперів: актуальні проблеми // Право України. – 2000.- № 5.–С.85.
14.  Безклубий І. Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики // Право України. – 2001. - № 9. – С.33.
15.  Речові права на нерухоме майно за законодавством України / О. Клименко // Право України. — 2004. — N 9. — С. 71-76.

Тема 16. Інформація як об’єкт цивільного права.

ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття та ознаки інформації як об’єкта цивільних прав.
2.  Види інформації як об’єкта цивільних прав.
3.  Реклама як об’єкт цивільних прав та її види.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У межах даної теми необхідно розкрити сутність і зміст інформації як об’єкта цивільних прав, поняття реклами та її значення.

Насамперед слід визначити поняття інформації. Варто зауважити, що природа інформації як об’єкта цивільного права не вкладається у визначені види цивільних відносин що потребує визначення їх специфіки та аналізу механізму правового регулювання. Для формування визначення інформації потрібно ознайомитись з поглядами цивілістів на дану проблематику, навести декілька різнопланових думок науковців. Доречно зауважити, що особливості інформації як об’єкта цивільних прав полягають у тому, що вона є благом нематеріальним, хоча і має матеріальні носії (дискети, папір тощо).

Відповідь на друге питання плану має полягати у розгорнутій характеристиці видів інформації, які зумовлюють її зовнішню характеристику як об’єкта цивільних прав. Оскільки спектр видів інформації є досить широким, то варто виокремити найбільш поширену та важливу (науково-технічну, статистична, масова, правова, інформація про особу тощо). Для розгорнутої відповіді на питання доцільно звернутися до Закону України «Про науково-технічну інформацію», «Про інформацію». Доречно зауважити, що інформація може поділятись і за режимом доступу до неї: відкриту та інформацію з обмеженим доступом. Досить важливо провести розмежування комерційної таємниці з іншими видами інформації, які відносяться до певного роду «таємниць».

В межах третього питання плану варто спинитися на тому, що таке реклама. Зазначити, що при визначенні сутності реклами треба розрізняти рекламу як інформацію та носії реклами. Легальне визначення реклами і її ознак дано в Законі України «Про рекламу», де законодавець відносить до реклами спеціальну інформацію про особу чи продукцію, розповсюджувану в будь-якій формі і будь-яким способом з метою одержання прибутку. Потрібно зазначити, що реклама як вид інформації має ряд різновидів. Студенти повинні надати правову характеристику видам реклами та визначити їх правове значення.

Завершуючи роботу над темою, слід сформувати обґрунтований висновок, при цьому доцільно виходити з норм закону та думок цивілістів.

    

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Закон України «Про науково-технічну інформацію» .// Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 33. - Ст. 345.
2.  Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. - Ст. 650
3.  Закон України «Про рекламу» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 39. - Ст. 181.
4.  Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ГУ //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003; № 47—48 від 13.03.2003.
5.  Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина . - К.: Наукова думка. - 2000.
6.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
7.  Ромовська Зореслава Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. - К.: Атіка, 2005. - 560 с.
8.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
9.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 1 / Р. Б. Шишка, В.А. Кройтор, Я.О. Чапічадзе, М.О. Самойлов; За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 176 с.
10.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 2 За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 392 с.
11.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
12.  Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000.
13.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
14.  

Тема 17. Правочин як правомірна дія та юридичний факт

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та види правочинів.

2. Умови чинності правочинів.

3. Недійсні правочини.

4. Правові наслідки визнання правочинів недійсними.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність теми в світлі Цивільного Кодексу України та його відповідності принципам приватного права. Також необхідно вказати значимість інституту правочину при регулюванні цивільного обороту та ступінь розробленості цієї тематики в науці цивільного права.

Для розкриття першого питання студентам рекомендується дати легальне визначення правочину, відповідно до нового ЦК України, вказати ознаки правочину, проаналізувати співвідношення понять «воля» і «волевиявлення», а також дати характеристику поняттям «мета» і «підстава» правочину. Далі слід звернути увагу на класифікацію правочинів, вказати її необхідність та розглянути окремі види правочинів за відповідними критеріями поділу, спираючись на норми цивільного законодавства та положення, що склалися в науці цивільного права.

При розгляді другого питання рекомендується проаналізувати загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відповідно до положень нового ЦК України, розкрити сутність презумпції правомірності правочину. Далі студентам слід звернути увагу на питання, пов'язані з державною реєстрацією правочинів і місцем вчинення правочину.

В третьому питанні студентам доцільно дати загальну характеристику недійсним правочинам, яка повинна включати поняття та юридичну характеристику недійсних правочинів, їх класифікацію, момент недійсності правочинів. Далі рекомендується вказати види недійсних правочинів відповідно до нового ЦК України, дати визначення нікчемного та оспорюваного правочину, дати характеристику окремим складам нікчемних та оспорюваних правочинів, розглянути фіктивні та удавані правочини. Окреме місце слід виділити підставам визнання нікчемних правочинів дійсними судом.

Викладаючи четверте питання, стденту варто проаналізувати правові наслідки недійсності правочину, розглядаючи двосторонню реституцію як основний правовий наслідок та відшкодування збитків і моральної шкоди як додаткові правові наслідки.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Конституція (Основний Закон) України від 28.06.96 р. //ВВР України. — 1996. — № 39. — Ст. 141.
2.  Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІУ //Голос України. _ № 45/6 від 12.03.2003; № 47—48 від 13.03.2003.
3.  Постанова Пленуму Верховного Суду «Про судову практику а справах про визнання угод недійсними» № 3 від 28.04.78 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.92; № 15 від 25.05.98.
4.  Абрамов В. А. Сделки и договоры: Комментарии. Разъяснения. — М.:Ось-89. - 2001.
5.  Кучер В. Поняття протиправної нікчемних правочинів за проектом Цивільного Кодексу України //Підприємництво, господарство і право —2002. —№10.
6.  Кучер В. Поняття реституції в контексті нового цивільного законодавства України //Підприємництво, господарство і право — 2004. — №1.
7.  Матвеев И. В. Правовая природа недействительных сделок. — М.: ООО Издательство «Юрлитинформ», 2002.
8.  Хейфец Ф С. Недействительность сделок по российскому гражданскому праву. — М.: Юрайт, 2000.
9.  Гусак М., Данішевська В., Попов Ю. Нікчемні та оспорювані правочини: регулювання за Цивільним кодексом УРСР // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 3
10.  Сидоренко М. Загальні і спеціальні наслідки недійсності угод // Право України. — 2002. — N 11. — С.103.
11.  Ариванюк Т. До питання по укладення угод за участю подружжя // Право України. – 2001. - №9. – С.61.
12.  Операції банку та класифікація цивільних правочинів у банківській діяльності / І. Безклубий // Право України. — 2002. — N 6. — С. 57-61
13.  Особливості визначення правочину таким, що порушує публічний порядок / В. Кучер // Право України. — 2003. — N 12. — С. 106-110.
14.  Частина підприємства як об'єкт цивільно-правових правочинів / С. Кривобок // Право України. — 2005. — N 8. — С. 36-40.
15.  Проблемні питання визнання недійсними правочинів боржника у процедурі неспроможності (банкрутства) / О. Степанов // Право України. — 2004. — N 12. — С. 44-47.
16.  Практичні аспекти нотаріального посвідчення правочинів / Н. Безсмертна // Право України. — 2006. — N 3. — С. 56-58.
17.  Коморний О. Правова природа угод про розділ продукції // Право України. – 2002. - №4. – С.43.
18.  Семчик О. Щодо неоподатковуваного мінімуму доходів громадян // Право України. – 2001. - №12. – С.135.
19.  Інститут реституції у міжнародному праві: історія становлення / А. Дмитрієв // Право України. — 2002. — N 10. — С. 133-136.
20.  Таш’ян Р. Односторонній правочин та договір - дві частини цілого  //Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 1. - С. 72.
21.  Бірюков В. Письмові правочини за законодавством Польщі (від традиційних до електронних) \\ Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 4.

Тема 18 . Представництво та його види за законодавством України

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та значення представництва в цивільному праві.

2. Підстави виникнення представництва.

3. Законне представництво.

4. Добровільне представництво.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

В першому питанні студент повинен дати визначення поняттю «представництва» за Цивільним кодексом України та звернути особливу увагу на значення інституту представництва в цивільному праві. Вказати, якщо через фізичну або юридичну неможливість учасники цивільних правовідносин не можуть самостійно набувати для себе цивільні права і виконувати обов'язки, то вони їх здійснюють через представника. Інститут представництва широко використовується на практиці. В цьому ж питанні рекомендується вказати на ті відносини, в яких інститут представництва не допускається. Слід назвати мету представництва.

При розгляді питання підстави представництва, необхідно дати цивільно-правову характеристику представництву на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи. Варто навести приклади кожного з підстав представництва.

В наступному питанні слід вказати в яких випадках має місце законне представництво і які особливості притаманні йому. Рекомендується охарактеризувати не тільки Цивільний кодекс України з цього питання, а й інші нормативні акти, зокрема Сімейний кодекс України.

В останньому питанні курсової роботи необхідно зупинитися на добровільному представництві. Варто розглянути таку особливість даного виду представництва як добровільність особи, яку представляють. В світі Цивільного кодексу України, доцільно розглянути такий вид представництва як комерційне представництво, встановлене ст. 243 ЦК. Охарактеризувати договір, що укладається при даному виді представництва.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.
2.  Ковтун Л. Представництво в цивільному процесі: окремі питання //Право України. — 2004. — № 1. — С. 139—143.
3.  Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному представництві //Право України. — 2002. — № 8. — С 104—109.
4.  Крупко П. Наслідки неналежного здійснення добровільного представництва //Право України. — 2002 — № 10. — С. 108—115.
5.  Майданник Р. Представницька діяльність довірчих товариств (цивільно-правова характеристика) //Право України. — 2002. — № 4. — С. 36—40.
6.  Михеева Л. Ю. Опека и попечительство: Правовое регулирование: Учебно-практическое пособие. — Москва: Палеотип, 2002. — 248 с.
7.  Селіванов А. Представник і представництво у конституційному та цивільному судочинстві //Право України. — 2004. — № 3. — С. 3—8.
8.  Сіленіна К. Користь та шкода генерального доручення //Право України. — 2001. — №3. — С. 103—104.
9.  Тихомиров М, Ю. Доверенности (Образцы правовых документов). — Москва, 2000. — 29 с.
10.  Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному представництві // Право України. — 2002. — N 9. — С.104.
11.  Довіреність та інститут представництва в цивільному законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах України / С. Фурса // Право України. — 1999. — N 4. — С. 94-97.
12.  Наслідки неналежного здійснення добровільного представництва / П. Крупко // Право України. — 2002. — N 10. — С. 108-114.
13.  Суб'єкти добровільного представництва за цивільним правом / П. Крупко // Право України. — 2002. — N 5. — С. 105-110.
14.  Сіленіна К. Користь і шкода генерального доручення // Право України. – 2001. - №3. – С.103.
15.  Полтавський О. Зміст представницьких відносин у цивільному праві  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 10
16.  Трояновский А. Вопросы ответственности из отношений коммерческого посредничества (представительства) в римском праве // Підприємництво господарство і право. - 2007. -     № Трояновський О. Уніфікація норм про комерційне посередництво у міжнародному приватному праві  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -  № 12
17.  Таш’ян Р. // Підприємництво господарство і право. - 2007. - Поняття односторонніх розпорядчих правочинів     № 4
18.  Клименко С. Структура добровільного представництва фізичної особи // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 12

Тема № 19. Довіреність у цивільному праві

ПЛАН

Вступ.

1.  Довіреність: поняття, значення та реквізити.
2.  Види, форма та строк довіреності.
3.  Припинення довіреності.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

В межах даної теми має бути розкрита юридична природа довіреності та її значення й місце в цивільному праві.

Розкриваючи перше питання плану, слід звернути увагу на легальне визначення довіреності, яке дано безпосередньо в законі. Варто окреслити двояке значення довіреності: як документа і як правочину. Звертаючись до підручників з курсу «Цивільне право України» необхідно визначити зміст довіреності, окреслити основні реквізити довіреності. Враховуючи вивчений матеріал, студенти повинні звернути увагу на функції довіреності (уповноважуючи, верифікаційну, обмежуючу та інші).

Відповідь на друге питання плану має містити відомості щодо видів довіреності. Адже поділ довіреностей на види має практичне і теоретичне значення. В юридичній літературі майже одностайно виділяють одні й ті ж види довіреності. Потрібно чітко зазначити види (разова, спеціальна, генеральна та ін.) та окреслити їх основний зміст. Кожен з наведених видів має бути повно, але лаконічно розкритий. Потрібно зазначити, що довіреність - це перш за все документ, що повинен відповідати встановленим для документа вимогам. І тому велике значення має форма документа. Студенти повинні окреслити види форм довіреності (проста письмова та нотаріально посвідчена) та охарактеризувати їх. Потрібно пам’ятати, що окремо законом врегульована форма довіреності юридичної особи. Особливу увагу потрібно звернути на строк довіреності. Адже новий ЦК України встановив ряд новел щодо строку довіреності. Бажано проаналізувати їх.

Розкриваючи третє питання плану, слід мати на увазі, що припинення довіреності призводить до певних правових наслідків, і перш за все, припинення повноваження представника.  При цьому слід мати на увазі, що представництво за довіреністю припиняється у випадках передбачених ЦК України. При розкритті питання щодо скасування доручення потрібно зазначити наслідки скасування доручення.

Завершальним етапом роботи є формування висновку, який повинний ґрунтуватися на детальному та виваженому вивченні теми, ознайомленні з додатковою рекомендованою літературою.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.
2.  Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина . - К.: Наукова думка. - 2000.
3.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
4.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
5.  Ромовська Зореслава Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. - К.: Атіка, 2005. - 560 с.
6.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
7.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 2 За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 392 с.
8.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
9.  Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000.
10.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
11.  Крупко П. Договір доручення як форма надання повноважень при добровільному представництві // Право України. — 2002. — N 9. — С.104.
12.  Довіреність та інститут представництва в цивільному законодавстві, нотаріальному і цивільному процесах України / С. Фурса // Право України. — 1999. — N 4. — С. 94-97.
13.  Сіленіна К. Користь і шкода генерального доручення // Право України. – 2001. - №3. – С.103.
14.  Полтавський О. Зміст представницьких відносин у цивільному праві  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 10
15.  Трояновский А. Вопросы ответственности из отношений коммерческого посредничества (представительства) в римском праве // Підприємництво господарство і право. - 2007. -     № Трояновський О. Уніфікація норм про комерційне посередництво у міжнародному приватному праві  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -  № 12
16.  Клименко С. Структура добровільного представництва фізичної особи // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 12

Тема 20. Позовна давність у цивільному праві

    ПЛАН

Вступ

1.  Юридична природа позовної давності.
2.  Види та перебіг строків позовної давності.
3.  Наслідки закінчення строків позовної давності.

Висновок

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

У вступній частині необхідно обґрунтувати актуальність даної теми та ступень розробки даної проблематики в юридичній літературі.

При розкритті першого питання студенту необхідно зупинитися на понятті позовної давності, звернути увагу на думки науковців щодо юридичної природи позовної давності. Далі студенту рекомендується вказати, що інститут позовної давності має цивільно-правову природу, оскільки визначає строки для захисту порушеного цивільного матеріального права або інтересу за допомогою примусових заходів, що застосовуються до боржника. Обов’язково потрібно з’ясувати призначення інституту позовної давності, який визначається роллю та завданням цивільного права в цілому.

Освітлюючи друге питання, студенту рекомендується зазначити, що сучасне цивільне право розрізняє два види строків позовної давності: загальний та спеціальні. Їх відмінність ґрунтується на відмінності предмету спору. Потрібно охарактеризувати кожен вид строків. Слід проаналізувати перебіг позовної давності. Окрему увагу потрібно приділити зупиненню, перериванню та відновленню строків позовної давності, оскільки вони є спеціальними правовими інститутами, що спрямовані на посилення гарантій захисту порушених суб’єктивних прав.

Викладення третього питання вимагає аналізу наслідків закінчення строків позовної давності. Потрібно зауважити, що за загальним правилом із закінченням строку позовної давності втрачається можливість отримати захист порушеного матеріального суб’єктивного права у примусовому порядку за допомогою позову. Для досконалого дослідження питання студентам рекомендується ознайомитись з думками цивілістів (Іоффе О.С., Сергєєв А.П., Новицький І.Б. та ін.)

У висновку потрібно зробити підсумок по темі, сформувати власну точку зору.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.
2.  Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина . - К.: Наукова думка. - 2000.
3.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
4.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
5.  Ромовська Зореслава Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. - К.: Атіка, 2005. - 560 с.
6.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
7.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 2 За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 392 с.
8.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
9.  Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000.
10.  Фокій Б. Особливості застосування окремих норм інституту позовної давності судами загальної юрисдикції // Право України. — 2002. — N 12. — С.129.
11.  Цікало В. Імперативність та диспозитивність при застосуванні правових наслідків закінчення строку позовної давності // Право України. – 2001. - №11. – С.95.
12.  Щодо строку позовної давності за вимогами про стягнення процентів річних / Б. Фокій // Право України. — 2003. — N 6. — С. 109-111.
13.  Токар Н. Визначення початку перебігу строку позовної давності в цивільному праві України // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 9
14.  Турлуковський Я. Регулювання позовної давності в польському деліктному праві: історія становлення законодавства, теорія, судова практика // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 1

Тема 21. Честь, гідність та ділова репутація як об'єкти цивільного права України

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття і класифікація нематеріальних благ як об'єктів цивільного права.

2. Юридична характеристика особистих нематеріальних благ фізичної особи.

3. Юридична характеристика особистих нематеріальних благ юридичної особи.

4. Захист честі, гідності та ділової репутації юридичних та фізичних осіб за законодавством України.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

У вступній частині необхідно обґрунтувати актуальність даної теми, показати нормативно-правові акти, які регулюють відносини з приводу реалізації прав осіб на нематеріальні блага, та ступень розробки проблем нематеріальних благ в юридичній літературі. При розгляді першого питання студенту рекомендується визначити поняття і види об'єктів цивільних прав, зосередивши увагу на нематеріальних благах та їх видах.

Викладаючи друге питання, студенту потрібно дати визначення особистих немайнових прав, вказати їх ознаки. Слід врахувати, що особисті немайнові права фізичної особи не містять економічного змісту та не можуть бути відокремлені від особистості їх носіїв. Далі студенту варто проаналізувати окремі види особистих немайнових прав фізичної особи.

При розкритті третього питання слід звернути увагу на особисті немайнові блага, суб'єктами яких є юридичні особи. Студенту доцільно дати характеристику праву юридичної особи на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, інформацію, результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Освітлюючи четверте питання, необхідно визначити поняття честі, гідності та ділової репутації, а також юридичну природу прав на вказані нематеріальні блага. Далі слід проаналізувати відомості, що порочать честь, гідність та ділову репутацію, а також їх поширення. Студенту рекомендується вказати способи захисту прав на честь, гідність та ділову репутацію, приділивши увагу відшкодуванню (компенсації) шкоди та спростуванню відомостей, що порочать честь, гідність та ділову репутацію.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Конституція (Основний Закон) України від 28.06.96 р. //ВВР      України. — 1996. — № 39. — Ст. 141.
2.  Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-ІУ //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003; № 47-48 від 13.03.2003.
3.  Цивільне право України. Ч. 1 /За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 864 с.
4.  Анисимов А. Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита. — М.: Юристъ, 1994.
5.  Рурська Т. Право на здоров'я в системі особистах немайнових прав //Підприємництво, господарство і право — 2002. — № 6.
6.  Малеина М. Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита. — М.: МЗ Пресс, 2000.
7.  Марогулова И. Л. Защита чести и достоинства личности. — М.:  Правовое просвещение, 1998.
8.  Споры о защите чести, достоинства и деловой репутации: Сб. док. /Под общ. ред. М. Ю. Тихомирова. — М.: Юринформцентр, 2000. — 48 с.
9.  Особисті немайнові права людини у рекламі / Ю. Зоріна // Право України. — 2004. — N 10. — С. 41-43.
10.  Особисте немайнове право на житло (цивільно-правовий аспект) / М. Галянтич // Право України. — 2007. — N 5. — С. 32-36.
11.  Право на усиновлення як особисте немайнове право, що забезпечує природне існування людини / О.О. Пунда // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2004. — Вип. 26. — С. 313-320.
12.  Право людини на інформацію про стан здоров'я / В. Рєзнікова // Право України. — 2004. — N 9. — С. 36-39.
13.  Реалізація природного права на шлюб, сім'ю, материнство та батьківство / Л. Павлова // Право України. — 2004. — N 11. — С. 46-49.
14.  Право на гідну смерть / О. Довбуш // Право України. — 2002. — N 10. — С. 122-125.
15.  Головченко В., Грузова Л. Законодавство України про охорону здоров’я: проблеми реформування й оновлення // Право України. – 2000.- № 11.–С.93.
16.  Аль-Сулайбі Муса. Юридична природа міжнародних стандартів прав людини // Право України. – 2000.- № 9.–С.116.
17.  Олійник В. Конституційне право на свободу та особисту недоторканність: поняття і характерні риси // Право України. – 2000.- № 12.–С.33.

Тема № 22 Право на свободу та особисту недоторканість: цивільно-правовий аспект.

ПЛАН

Вступ.

1.  Місце права на свободу та особисту недоторканість в системі особистих немайнових прав.
2.  Свобода фізичної особи як особисте немайнове благо.
3.  Право на особисту недоторканість.

Висновки.

В першому питанні перш за все слід вказати на те, що право на свободу та право на особисту недоторканість віднесені до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Варто в першу чергу, дати коротку характеристику особистим немайновим правам фізичної особи та визначити місце й значення права на свободу та особисту недоторканість в системі особистих немайнових прав.

В наступному питанні необхідно зазначити, що свобода фізичної особи - особисте немайнове благо. Замах на свободу передбачає насильницьку заборону особі залишати визначене місце або позбавлення особи можливості все зробити самостійно. Потрібно детально розкрити право на свободу, звернути увагу на таку форму втручання в права людини та свободу як фізичний і психічний тиск, втягування у вживання наркотичних чи психотропних засобів. Такі дії можуть спричиняти як кримінальну, адміністративну, так і цивільно-правову відповідальність.

В третьому питанні курсової роботи варто дати характеристику праву на особисту недоторканість. Треба увагу звернути на те, що фізичне покарання батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками, вихователями малолітніх, неповнолітніх дітей та підопічних не допускається.

При розгляді даного питання слід вказати, що користуючись за життя правом на особисту недоторканість, фізична особа не позбавлена права на повагу до її пам’яті після настання фізіологічної смерті. Доречно при написанні курсової роботи ознайомитись із Законом України «Про трансплантацію органів і інших анатомічних матеріалів людини».

Студенти повинні підсумувати викладений матеріал та зробити обґрунтований висновок.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.
2.  Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина . - К.: Наукова думка. - 2000.
3.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
4.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
5.  Ромовська Зореслава Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. - К.: Атіка, 2005. - 560 с.
6.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
7.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 2 За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 392 с.
8.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
9.  Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000.
10.  Окремі питання цивільно-правового регулювання захисту честі, гідності та ділової репутації / Р. Стефанчук // Право України. — 1999. — N 10. — С. 16-19.
11.  Щодо захисту честі, гідності та ділової репутації в цивільному праві / Р. Стефанчук // Право України. — 1999. — N 1. — С. 85-89.
12.  Поняття та правовий статус засобів масової інформації в Україні / О. Кравчук // Право України. — 2005. — N 5. — С. 125-128.
13.  Пунда О. Система немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, у законодавстві України \\ Підприємництво, господарство і право. - 2003. -  № 9

Тема № 23 Право на інформацію в Україні: цивільно-правовий аспект.

ПЛАН

Вступ.

1.  Категорія «інформація» в цивільному праві України.
2.  Право особи на інформацію.
3.  Інформація про особу.

Висновок.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Розкриваючи перше питання, необхідно проаналізувати норми Закону України «Про інформацію». Варто розкрити поняття «інформація», вказати на різновиди інформації. Окреслити значення та сутність інформації.

Розгляд подальших питань базується на аналізі норм ЦК України та Закону України «Про інформацію». При цьому, відповідаючи на друге питання, слід визначити, що право на інформацію містить можливості вільного збирання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Треба акцентувати увагу на гарантіях, які забезпечують право на інформацію: вільний доступ суб’єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музичних фондів, створення механізму здійснення права на інформацію тощо). Потрібно вказати випадки, коли право на інформацію фізичної особи може бути обмежено.

Розкриваючи третє питання, слід звернути увагу, що спеціальний режим встановлюється для інформації про особу. Потрібно розкрити понятійну категорію «інформація про особу», вказати, які відомості є особистими даними про особу.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.
2.  Закон України «Про інформацію» // Відомості Верховної Ради// ВВР. – 1992. – № 48. – Ст.. 650.
3.  Бірюков І.А., Заіка Ю.О, Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина . - К.: Наукова думка. - 2000.
4.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
5.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
6.  Ромовська Зореслава Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник. - К.: Атіка, 2005. - 560 с.
7.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
8.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 1 Книга 2 За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. - Харків: Еспада, 2004. - 392 с.
9.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
10.  Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч.Н.Азімов, М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів С.Н.Приступи, В.М. Ігнатенка. - Харків: Право, 2000.

Тема 24. Право приватної власності за законодавством України.

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття власності та права власності.

2. Підстави виникнення та припинення права власності.

3. Здійснення фізичними особами права приватної власності.

4. Здійснення юридичними особами права приватної власності.

5. Захист права приватної власності.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

В першому питанні перш за все слід описати поняття «власність» як економічну категорію та «право власності» як юридичну категорію. Власність — це економічна категорія, яка містить у собі спроби та форми привласнення в залежності від певної форми організації суспільства. Право власності — це юридичне поняття, яке виражає суспільне ставлення окремої особи до речей, тобто до об'єктів права власності як до своїх. Варто також дати поняття права приватної власності в об'єктивному та суб'єктивному змісті, вказавши роль та значення права приватної власності в період побудови в Україні ринкової економіки, етапи становлення даного інституту.

В наступному питанні необхідно дати характеристику первісним та похідним підставам виникнення права власності. Потребує детального висвітлення припинення права приватної власності.

В третьому та четвертому питаннях курсової роботи варто дати характеристику фізичним та юридичним особам як суб'єктам права приватної власності. Особливо слід звернути увагу, що Цивільний кодекс України називає юридичну особу суб'єктом права приватної власності. Розкриваючи здійснення права власності вказаними суб'єктами, студент повинен докладно зупинитися на повноваженнях власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном а також  визначити межі здійснення права приватної власності.

В останньому питанні курсової роботи потрібно перш за все за все дати поняття захисту права приватної власності та зупинитися на його класифікації на юрисдикційну та неюрисдикційну. При розгляді даного питання слід детально розглянути такі засоби судового захисту права приватної власності, як віндикаційний позов та негаторний позов.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.
2.  Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1991 року (з наступними змінами та доповненнями) //Відомості Верховної ради України. — 1992. — № 35. — Ст. 517.
3.  Заїка Ю. О. Право власності, спадкове право: Навчальний посібник /Ю. О. Заїка, В. М. Співак. — Київ: Наукова думка, 2000. — 152 с.
4.  Левик А., Яворська О. Межі здійснення права приватної власності на житло: проблеми і перспективи //Право України. — 2001. — № 9. — С 69—70.
5.  Музика Л. Власність в економічному та правовому вимірі //Право України. — 2001. — № 12. — С 47—51.
6.  Пейчев К. Обмеження права власності на земельні ділянки: окремі питання //Право України. — 2002. — № 8. — С 47—50.
7.  Право власності в Україні: Навчальний посібник /За ред. О. В. Дзери,     Н. С Кузнєцової. — Київ: Юрінком Інтер, 2000. — 814 с.
8.  Приватна власність в Україні: 36. норм, актів. — Київ: Юрінком Інтер, 2002.— 416 с.
9.  Скловский К. И. Собственность в гражданском праве. — Москва: Дело, 2002. —511 с.
10.  Соловьев Алексей. Наиболее общее понятие права собственности //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 9. — С. 52—56.
11.  Яворська Олена. Проблема виникнення права приватної власності ю давності володіння (набувальна давність) //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 1. — С 33—36.
12.  Маєвська А.В. Зміст інституту тягаря утримання майна // Вісник Харківського Національного університету внутрішніх справ, Х., 2007., № 37. С. – 312-318.
13.  Співвідношення понять "право власності" та "здійснення права власності" / Н. Безсмертна // Право України. — 2003. — N 11. — С. 133-137.
14.  Право на житло і житлові відносини / Я.В. Гуляк // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2005. — Вип. 28. — С. 430-434.
15.  Володіння за новим Цивільним кодексом України / М. Мельник // Право України. — 2004. — N 1. — С. 91-94.
16.  Межі здійснення права приватної власності в Україні / Н. Безсмертна // Право України. — 2002. — N 6. — С. 53-57.
17.  Обмеження та обтяження права власності в законодавстві України / Н. Безсмертна // Право України. — 2005. — N 1. — С. 103-105.
18.  Межі здійснення права приватної власності на житло: проблеми і перспективи / А. Левик, О. Яворська // Право України. — 2001. — N 9. — С. 69-70.
19.  Власність в економічному та правовому вимірі / Л. Музика // Право України. — 2001. — N 12. — С. 47-51.
20.  Космін Ю. Про форми права власності // Право України. – 2001. - №10. – С.75.
21.  Ківалова Т. Питання права власності в міжнародно-правових договорах України // Право України. – 2000.- № 7.–С.111.
22.  Блага І. Обмеження права власності (з історії проблеми) // Право України. – 2000.- № 1.–С.121.

Тема 25. Захист права власності

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття цивільно-правового захисту права власності.

2. Речово-правовий захист права власності.

3. Зобов'язально-правовий захист права власності.

4. Інші засоби захисту права власності за цивільним законодавством України.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Розглядаючи перше питання, студент повинен дати поняття цивільно-правовому захисту права власності та форми захисту права власності. Варто охарактеризувати форми захисту права власності — юрисдикційну та неюрисдикційну. Підлягає також освітленню питання системи засобів судового захисту права власності та їх види.

В наступному питанні перш за все слід дати загальну характеристику речово-правовому захисту права власності. Далі слід дати класифікацію речово-правових позовів захисту права власності. Особливу увагу слід приділити негаторному та віндикаційному позовам. Розкриваючи їх юридичну природу, студент повинен вказати підстави, предмет та умови цих позовів.

При розгляді третього питання щодо зобов'язально-правового захисту права власності необхідно охарактеризувати даний вид системи способів судового захисту. Після цього треба вказати, які саме позови об'єднуються у групу зобов'язально-правових засобів захисту права власності.

В заключному питанні рекомендується висвітлити питання захисту майнових прав власника, визнаного у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошення його померлим у випадку його появи, захисту майнових прав сторін у випадку визнання правочину недійсним.   

Окремо бажано зупинитися на захисті інтересів власника при припиненні права власності на підставах, передбачених законом. До таких підстав можна віднести, зокрема, націоналізацію. Окремо в даному питанні слід описати позов про виключення майна з опису.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Конституція України //Відомості Верховної Ради. — 1996. — №30. —Ст. 141.
2.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.
3.  Скловский К. И. Собственность в гражданском праве. — Москва: Дело, 2002. —511с.
4.  Фурса С. Фурса Є. Щодо охорони права спільної власності в нотаріальному процесі //Право України. — 1999. — № 3. — С. 80—85.
5.  Чабан Соломія. Арешт майна боржника //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — №11. — С 28—31.
6.  Захист власності фізичних та юридичних осіб в Європейському суді з прав людини / В. Рум'янцева // Право України. — 2004. — N 5. — С. 38-40.
7.  Проблеми гарантій охорони права власності на землю в Україні / О. Вівчаренко // Право України. — 2003. — N 12. — С. 88-93.
8.  Особливості цивільно-правової охорони та захисту прав на житло / М. Галянтич // Право України. — 2007. — N 7. — С. 98-102.
9.  Щодо охорони права спільної власності в нотаріальному процесі / С. Фурса, Є. Фурса // Право України. — 1999. — N 3. — С. 80-84.
10.  Присяжнюк Т., Мірошник О. Захист права власності у Європейському правовому просторі // Право України. – 2001. - № 8. – С.68.
11.  Панченко М. Форми самозахисту приватної власності у цивільному праві України  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 1
12.  Болокан І. Засоби захисту права власності підприємців у недоговірних зобов’язаннях // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 12

Тема 26. Речові права на чуже майно за законодавством України

ПЛАН

Вступ.

1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно.

2. Володіння.

3. Сервітут.

4. Емфітевзис.

5. Суперфіцій.

6. Захист прав на чуже майно.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Викладаючи перше питання плану курсової роботи, насамперед необхідно дати визначення речових прав та охарактеризувати їх ознаки, а далі перерахувати суб'єкти та об'єкти речових прав на чуже майно та назвати види цих прав.

В другому питанні рекомендується перш за все висвітлити поняття володіння та назвати його види. Далі варто назвати та описати підстави виникнення та припинення володіння чужим майном. Студент повинен показати відмінність володіння як речового права від володіння як одного із повноважень права власності.

Викладення наступного питання рекомендується почати з характеристики сервітуту та вказати підстави його встановлення. Окремо бажано розкрити значення сервітуту та зміст сервітутних прав. Далі варто зупинитися на видах сервітуту та його змісті. Розглядаючи особистий сервітут, рекомендується розглянути його види — узус та узуфрукт. Після цього слід назвати та описати підстави припинення сервітуту.

В четвертому питанні необхідно вказати підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та розкрити такі його особливості як можливість відчуження та передачі у спадщину. Окремо варто зупинитися на правах та обов'язках власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб та землекористувача. Висвітлення даного питання рекомендується закінчити припиненням права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Питання курсової роботи щодо право користування чужою земельною ділянкою для забудови бажано розпочати з підстав виникнення цього права та його особливостей. Далі рекомендується зупинитися на правах та обов'язках власника земельної ділянки, наданої для забудови та землекористувача. Підлягають також з'ясуванню у курсовій роботі підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови та правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою.

Розглядаючи останнє питання курсової роботи, варто сказати про       загальний порядок захисту права власності, але разом з тим потрібно вказати особливості застосування цього порядку щодо захисту прав на чуже майно.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47-48 від 13.03.2003 р.
2.  Коновалов А. В. Владение и владельческая защита в гражданском праве. — СПб: Юридический центр Пресс, 2002. — 337 с.
3.  Мельник М. Володіння за новим ЦК України //Право України. — 2004.—№ 1. —С. 91—95.
4.  Михайленко О. Інститут володіння: постановка проблеми //Право України. — 2002. — № 9. — С. 124—129.
5.  Підопригора О. Речові права на чуже майно за новим ЦК України //Вісник Академії правових наук України. — 2003. — № 4 (35). — С. 149—157.
6.  Підопригора О. А. Захист володіння за римським правом //Право України. — 1999. — № 8.
7.  Право володіння чужим майном в системі цивільного права / Г. Харченко // Право України. — 2006. — N 3. — С. 43-46.
8.  Обмеження прав осіб щодо володіння, користування, розпорядження майном / Є. Мічурін // Право України. — 2006. — N 12. — С. 103-108.
9.  Підходи до обмежень майнових прав осіб у радянський період: теоретико-правовий аналіз / Є. Мічурін // Право України. — 2007. — N 2. — С. 141-146.
10.  Володіння за новим Цивільним кодексом України / М. Мельник // Право України. — 2004. — N 1. — С. 91-94.
11.  Михайленко О. Інститут володіння: постановка проблеми // Право України. — 2002. — N 9. — С.124.
12.  Мічурін Є. Обмеження майнових прав фізичних осіб у Давньому Римі  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 2
13.  Мічурін Є. Співвідношення обмежень майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб   // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   № 10

Тема №27 Поняття права інтелектуальної власності
ПЛАН.

Вступ

1.  Історичний розвиток поняття «інтелектуальна власність» та «право інтелектуальної власності»
2.  Поняття та сутність права інтелектуальної власності.
3.  Співвідношення понять «право власності»та «право інтелектуальної власності».

Висновки.       

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Аналіз першого питання передбачає висвітлення історичного становлення інтелектуальної власності в Україні та за її межами, визначення її сутності та співвідношення власності та інтелектуальної власності.

При розкритті даного питання необхідно в якості відповідного висновку вказати на роль інтелектуальної.

Досліджуючи друге питання, необхідно розкрити саме поняття права інтелектуальної власності, даючи дефініцію з суб'єктивної та об'єктивної точки зору, висвітлити її сутність, погляди вчених щодо даної проблеми, також необхідно вказати на види права інтелектуальної власності. Підсумовуючи розкриття змісту даного питання, необхідно визначитися в значенні інституту права інтелектуальної власності для України.

Висвітлення третього питання передбачає розкриття поняття результатів творчої діяльності як об'єктів правовідносин та їх взаємозв'язок з іншими правовідносинами, розкриття його філософського та правового аспектів.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47-48 від 13.03.2003 р.
2.  Шишка Р.Б. Пропрієтарна теорія інтелектуальної власності // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2001., № 16. С. – 311-315.
3.  Мельник О.М. Деякі проблемні питання щодо припинення суб’єктивних прав на об’єкти інтелектуальної власності // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2002., № 19. С. – 210-216.
4.  Мельник О.М. Інтелектуальна власність як прояв інтелектуальної культури// Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2004., № 27. С. – 322-331.
5.  Кириченко Т.С. Історія становлення судового захисту прав винахідників // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2004., № 28. С. – 287-291.
6.  Інтелектуальна правова освіта - вимога часу / О. Мельник // Право України. — 2003. — N 7. — С. 101-104.
7.  Виникнення суб'єктивних прав на об'єкти інтелектуальної власності / О. Мельник // Право України. — 2002. — N 3. — С. 96-97.
8.  Тенденції розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності / М. Паладій // Право України. — 2002. — N 2. — С. 98-102.
9.  Роль спеціальних знань у проведенні судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності / О. Дорошенко // Право України. — 2006. — N 5. — С. 67-71.
10.  Судова експертиза в інтелектуальній власності: яким шляхом йти? / О. Дорошенко // Право України. — 2002. — N 2. — С. 103-106.
11.  Охорона та захист інтелектуальної власності в нотаріальному процесі / С. Фурса // Право України. — 2002. — N 3. — С. 90-95.
12.  Організаційно-правові засади діяльності спеціалізованих колегій по захисту інтелектуальної власності / Д. Притика // Право України. — 2002. — N 6. — С. 62-64.
13.  Захист об'єктів інтелектуальної власності в господарських судах України / О. Бачун // Право України. — 2002. — N 7. — С. 44-47.
14.  Дьомін Ю. Захист прав інтелектуальної власності при переміщенні об’єктів через митний кордон України // Право України. — 2002. — N 11. — С.75.
15.  Кириченко І. Експертний висновок як джерело доказів у судових справах про порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності // Право України. — 2002. — N 11. — С.78.
16.  Бачун О. Черкашин В. Захист права інтелектуальної власності в Україні // Право України. – 1997.- № 1.–С.61.
17.  Полешко А. Захист інтелектуальної власності в умовах ринкової економіки // Право України. – 1997.- № 5.–С.77.
18.  Святоцький О., Федченко Л. Нематеріальні активи як складова майна підприємств, установ, організацій // Право України. – 1998.- № 6.–С.81.
19.  Святоцький О., Федченко Л. Інтелектуальна власність – найважливіша складова нематеріальних активів // Право України. – 1998.- № 7.–С.33.
20.  Крайнєв П., Святоцький О., Федченко Л. Законодавче регулювання питань, що стосуються оцінки вартості нематеріальних активів // Право України. – 1998.- № 8.–С.50.
21.  Мельник О. Особисті немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності: деякі питання // Право України. – 2001. - № 7. – С.83.
22.  Фомченков Д. Господарські суди на захисті інтелектуальної власності // Право України. – 2001. - №10. – С.92.
23.  Петров В. Правова охорона інтелектуальної власності в Україні // Право України. – 1998.- № 11.–С.74.
24.  Шишка Р. Право інтелектуальної власності: погляд на проблему// Право України. – 1999.- № 1.–С.57.
25.  Литвин В. Поняття безстрокової амортизації як фактор порушення прав інтелектуальної власності // Право України. – 1999.- № 2.–С.48.
26.  Святоцький О., Жаров В. Удосконалення національного законодавства в сфері захисту прав інтелектуальної власності // Право України. – 1999.- № 2.–С.51.
27.  Жаров В. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: удосконалення правового регулювання // Право України. – 1999.- № 3.–С.42.
28.  Галянтич М. Оцінка нематеріальних активів об’єктів приватизації // Право України. – 1999.- № 4.–С.68.
29.  Жаров В. Адміністративний порядок захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні // Право України. – 1999.- № 5.–С.47.
30.  Герасименко В., Луб’яна Е., Соло щук М., Федченко Л. Договірні правовідносини при створенні та використанні об’єктів інтелектуальної власності // Право України. – 1999.- № 7.–С.77.
31.  Дроб’язко Р. Щодо відповідності законодавства України положенням ст.. 18. Бернської конвенції // Право України. – 2000.- № 9.–С.84.
32.  Паламарчук В. Інтелектуальна власність у правовому вимірі // Право України. – 2000.- № 10.–С.61.

Тема №28 Авторське право
ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття авторського права та сфери його дії.
2.  Об’єкти авторського права.
3.  Суб’єкти авторського права.
4.  Зміст авторського права

Висновки.       

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Ця тема має оглядовий характер й переслідує мету ознайомити з широким колом важливих інститутів авторського права.

Розкриваючи зміст першого питання, необхідно насамперед визначитися в Понятті і видах результатів творчості, що охороняються авторським правом, встановити визначення авторського права в об'єктивному та суб'єктивному розумінні, яке його завдання, якими нормативними актами представлені джерела авторського права. Щодо джерел авторського права, то вони, перш за все, представлені конституційними законодавчими актами, зокрема Конституцією України. Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: підписана 14 липня 1967 року в Стокгольмі Конвенція, що створює Всесвітню Організацію інтелектуальної власності (ВОІВ); Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (1886); Всесвітня (Женевська) конвенція про авторські права (1952 р.); Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (1971р;) та інші. Далі необхідно розкрити суть законів України, які певним чином вказують на авторське право.

Висвітлюючи друге питання, потрібно встановити, що є об'єктом авторського права та їх перелік, виходячи із положень статті 5 Закону України «Про авторське право та суміжні права». В цьому питанні необхідно вказати на ті ознаки, за якими твір є саме об'єктом авторського права, а також перелічити категорії творів, які згідно із законодавством не визнаються об'єктами авторського права. Характеристику третього питання необхідно розпочати з визначення, хто саме є суб'єктом авторського права, дати законодавче визначення поняття автора, які критерії його захисту згідно із Законом України «Про авторське право та суміжні орава». При розкритті змісту даного, питання потрібно чітко визначитися в розмежуванні первісного і похідного авторського права. Досить актуальною проблемою зараз згадається інститут співавторства в авторському праві, тому необхідно також висвітлити і вказати його місце в цивільно-правовій теорії, розділяючи поняття «співавторство» та «співробітництво».      

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47-48 від 13.03.2003 р.
2.  Селиванов М.В. Право на копіювання і розповсюдження комп’ютерних програм  // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2001., № 16. С. – 319-325.
3.  Корчевний Г.В. Об’єкт та предмет порушення авторських та суміжних прав // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2002., № 20. С. – 286-290.
4.  Корчевний Г.В. Розвиток законодавства про адміністративну охорону авторського права і суміжних прав в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2003., № 22. С. – 333-340.
5.  Бернадський О. Поняття системи міжнародної охорони авторських прав // Право України. – 2001. - №11. – С.65.
6.  Голембо Я. Окремі питання авторського права // Право України. – 1997.- № 2.–С.45.
7.  Гончарова І. Захист авторського права в Україні // Право України. – 1998.- № 11.–С.80.
8.  Дроб’язко Р. Договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право та про виконання і фонограми // Право України. – 1998.- № 12.–С.78.
9.  Підопригора О. Кодифікація законодавства України про авторське право і суміжні права (проблемні моменти) // Право України. – 1999.- № 3.–С.39.
10.  Дроб’язко Р. Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності і законодавство України про авторське права і суміжні права // Право України. – 1999.- № 8.–С.68.
11.  Бершадський О. Поняття та ознаки твору в авторському праві // Право України. – 2000.- № 4.–С.81.
12.  Завальная Ж. Авторський договір та його види: окремі питання // Право України. – 2000.- № 8.–С.117.
13.  Піратство як злочин у галузі авторського права та суміжних прав: погляд на проблему / М. Мельников // Право України. — 2003. — N 4. — С. 72-75. —
14.  Форма і зміст твору в авторському праві / М. Мельников // Право України. — 2004. — N 12. — С. 64-66.
15.  До питання про авторські права на фотографії / К. Омельчук // Право України. — 2003. — N 4. — С. 75-79.
16.  Правові аспекти визначення кола товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, у митному законодавстві / О. Тропіна // Право України. — 2003. — N 1. — С. 86-89.

Тема №29 Суміжні права
План

Вступ.

1.  Поняття та сутність суміжних прав.
2.  Суб’єктивні суміжні права, їх зміст та межі.
3.  Правила розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм.

Висновки.       

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Досліджуючи перше питання, потрібно вказати на поняття суміжного права як права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, пов'язаних з використанням творів літератури і мистецтва, авторського права, яке належать іншим особам. При розкритті даного питання необхідно вказати на об'єкти та суб'єкти суміжних прав.

Важливим моментом є розкриття також суті законодавства України, що регулює правовідносини у сфері суміжних прав.

При висвітленні другого питання необхідно звернути увагу на суб’єктивні суміжні права, зокрема права, які належать виконавцям, виробникам фонограм та організаціям мовлення, та їх тлумачення.

Повноцінне дослідження третього питання передбачає вивчення положень Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» тощо.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47-48 від 13.03.2003 р.
2.  Селиванов М.В. Право на копіювання і розповсюдження комп’ютерних програм  // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2001., № 16. С. – 319-325.
3.  Корчевний Г.В. Об’єкт та предмет порушення авторських та суміжних прав // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2002., № 20. С. – 286-290.
4.  Корчевний Г.В. Розвиток законодавства про адміністративну охорону авторського права і суміжних прав в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2003., № 22. С. – 333-340.
5.  Закон щодо лазерних дисків у питаннях та відповідях / В. Чеботарьов, Т. Давиденко // Право України. — 2002. — N 7. — С. 66-73.
6.  Адаптація законодавства України про охорону "нових" суміжних прав до законодавства ЄС / Л. Комзюк // Право України. — 2007. — N 5. — С. 82-85.
7.  Дроб’язко Р. Договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право та про виконання і фонограми // Право України. – 1998.- № 12.–С.78.
8.  Підопригора О. Кодифікація законодавства України про авторське право і суміжні права (проблемні моменти) // Право України. – 1999.- № 3.–С.39.
9.  Кузнєцов В. Комп’ютерна інформація як предмет крадіжки // Право України. – 1999.- № 7.–С.85.
10.  Дроб’язко Р. Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності і законодавство України про авторське права і суміжні права // Право України. – 1999.- № 8.–С.68.
11.  Правовий захист комп'ютерних програм / С. Петренко // Право України. — 2003. — N 3. — С. 108-111.
12.  Правовий захист програмного забезпечення в Україні / С. Петренко // Право України. — 2003. — N 6. — С. 62-65.
13.  Піратство як злочин у галузі авторського права та суміжних прав: погляд на проблему / М. Мельников // Право України. — 2003. — N 4. — С. 72-75.

Тема №30 Право промислової власності

ПЛАН

1.  Поняття промислової власності, її сутність та юридична природа.
2.  Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки та їх права.
3.  Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Патент.

Висновки.       

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Аналіз першого питання передбачає висвітлення поняття промислової власності, її сутності та юридичної природи, звертаючи увагу насамперед
на те, що промислова власність  - один із видів інтелектуальної власності, її складова частина. До промислової власності належать результати науково-технічної діяльності. В даному питанні необхідно визначитися із поняттям права промислової діяльності в об'єктивному розумінні та суб'єктивному.

Характеристика другого питання передбачає висвітлення поняття суб'єктів права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що стосується як автора результату, так і його правонаступників —будь-яких фізичних і юридичних осіб, яким автор передав своє суб'єктивне майнове право на результати творчої праці. При розкритті цього питання треба вказати на права, які надаються вищевказаним суб'єктам, поділивши їх на дві групи: особисті немайнові і майнові права та розкрити сутність кожного з них.

При висвітленні третього питання необхідно вказати на порядок оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки та ті стадії, які вона повинна пройти згідно з чинним законодавством України. Також слід звернути увагу на визначення патенту, оскільки саме цим техніко-юридичним документом засвідчується право на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47-48 від 13.03.2003 р.
2.  Халаїм Н. Охорона програмних продуктів інститутом промислового зразка // Право України. – 1999.- № 6.–С.67.
3.  Заржицький О., Жуков С., Іванова Є. Захист програмного забезпечення за допомогою інституту «конфіденційної інформації» // Право України. – 1999.- № 1.–С.59.
4.  Карпенко Д., Клявлін В., Святоцький О., Федченко Л. Правові питання взаємовідносин, пов’язаних із створенням службових винаходів // Право України. – 1998.- № 9.–С.34.
5.  Проблеми захисту службових творів (креслень та технічної документації) / О. Терещенко // Право України. — 2003. — N 9. — С. 104-10.
6.  Дідук А.Г. Аналіз закордонного законодавства щодо конфіденційної інформації, комерційної таємниці // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2002., № 20. С. – 320-326.
7.  Татарченко Т.М. Загальна характеристика засобів індивідуалізації товарів та їх виробників // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2003., № 22. С. – 351-356.
8.  Піхурець О.В. Обмежувальна ділова практика – недобросовісна конкуренція чи засіб захисту права на торгову марку? // Вісник Національного університету внутрішніх справ, Х., 2004., № 28. С. – 282-287.
9.  Порівняльний аналіз змін у законодавстві України і Російської Федерації щодо охорони товарних знаків / О. Фон Фюнер // Право України. — 2003. — N 12. — С. 80-85.
10.  Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності в галузі фармацевтики / І. Кириченко // Право України. — 2002. — N 7. — С. 73-76.
11.  Розгляд Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України зовнішньоекономічних спорів у сфері інтелектуальної власності / Т. Захарченко // Право України. — 2002. — N 8. — С. 79-81.
12.  Державні інспектори з питань інтелектуальної власності / В. Чеботарьов, Т. Давиденко // Право України. — 2003. — N 5.
13.  Порівняльний аналіз правового статусу патентних відомств Польщі та України / Л. Комзюк // Право України. — 2002. — N 6. — С. 93-98.
14.  Правовий статус патентного відомства: українські реалії у контексті зарубіжного досвіду / І. Запорожець, А. Комзюк, Л. Комзюк // Право України. — 2006. — N 9. — С. 66-70.
15.  Право на загальновідомий знак для товарів і послуг в Україні / О. Святоцький, П. Крайнєв // Право України. — 2002. — N 5. — С. 73-76.
16.  Оманливі товарні знаки за законодавством Європейського Союзу / Я. Іолкін // Право України. — 2003. — N 12. — С. 115-117.
17.  Юридичні підстави виникнення права на знак: колізії між українським і міжнародним законодавством / Я. Іолкін // Право України. — 2002. — N 5. — С. 76-78.
18.  Неправомірне використання знаків для товарів і послуг: погляд з боку антимонопольного законодавства України / П. Харченко // Право України. — 2002. — N 3. — С. 98-101.
19.  Загальна характеристика договорів у сфері науково-технічної діяльності / О. Мельник // Право України. — 2003. — N 11. — С. 72-75.
20.  Законодавство України про товарні знаки: проблемні питання / О. Мельник // Право України. — 1999. — N 4. — С. 71-73.
21.  Захист права на товарний знак / О. Мельник // Право України. — 2001. — N 3. — С. 85-87.
22.  Халаїм Н. Правова природа промислового зразка як об’єкта охорони // Право України. – 1998.- № 11.–С.83.
23.  Мельник О. Товарний знак та його ознаки // Право України. – 1999.- № 2.–С.22.
24.  Мельник О. Принципи законодавства про товарні знаки: проблемні питання // Право України. – 1999.- № 4.–С.71.
25.  Крайнєв П. Економічна доцільність патентування винаходів за кордоном // Право України. – 1999.- № 5.–С.51.
26.  Мельник О. Принципи законодавства про товарні знаки // Право України. – 1999.- № 6.–С.70.
27.  Кашинцева О. Треті особи як суб’єкти права на знак для товарів та послуг // Право України. – 1999.- № 7.–С.81.
28.  Халаїм Н. Правове регулювання прав на промислові зразки, створені кількома особами // Право України. – 1999.- № 12.–С.67.
29.  Концепція проекту Закону України «Про професійне представництво у сфері інтелектуальної власності» // Право України. – 2000.- № 2.–С.76.
30.  Структура проекту Закону України «Про професійне представництво у сфері інтелектуальної власності» // Право України. – 2000.- № 4.–С.133.
31.  Макода В. Оформлення прав на промисловий зразок // Право України. – 2000.- № 5.–С.72.
32.  Макода В. Припинення правової охорони промислового зразка та захист прав на нього // Право України. – 2000.- № 6.–С.72.
33.  Кашинцева О. Особливості змісту права власності на знак для товарів і послуг // Право України. – 2000.- № 6.–С.76.
34.  Халаїм Н. Правова природа патенту на промисловий зразок // Право України. – 2000.- № 8.–С.92.
35.  Халаїм Н. Судові засоби захисту превентивного характеру та захист прав патентоволодільця // Право України. – 2000.- № 11.–С.75.
36.  Сергєєва О. Питання співвідношення ноу-хау та комерційної таємниці в праві України // Право України. – 2000.- № 11.–С.85.
37.  Договір про патентне право - крок вперед / Л. Цибенко // Право України. — 2002. — N 4. — С. 83-84.

Варіанти тем курсових робіт, що виконуються по другій частині курсу «Цивільне право України»

Тема 1. Правова природа зобов’язання

ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття «зобов’язання» та «зобов’язальне право»
2.  Елементи зобов’язання.
3.  Види зобов’язань.
4.  Підстави виникнення  та припинення зобов’язань.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У вступній частині варто викласти актуальність та ступень розробки проблематики правової природи зобов’язання в юридичній літературі.

Викладаючи перше питання, рекомендується наголосити на тому, що методологічно вивчення зобов’язань та їх видів для формування професійного юриста приблизно має таке ж значення, як і речей та їх класифікація. Студентам варто обґрунтувати значення зобов’язання, окреслити легальне визначення зобов’язання як цивільно-правової категорії. Наступним кроком є правовий аналіз легального визначення зобов’язання, який надасть можливість виділити формалізовані ознаки зобов’язання. Доцільно розкрити сутність цих ознак, надати їм юридичну характеристику. Доречно буде зауважити на те, що відмінність зобов’язань від правовідносин власності виявляється в їх призначенні та механізмі забезпечення. При розкритті даного пункту не можна оминути увагою елементи зобов’язання. Так потрібно вказати, що у доктрині зобов’язального права виділяються елементи зобов’язання, які побудовані за класичною схемою елементів цивільних правовідносин: суб’єкти, об’єкти та юридичний зміст зобов’язання. Потрібно розкрити кожний з елементів зобов’язання.

При аналізі другого питання слід зазначити, що поділ зобов’язань на види має практичне та теоретичне значення. Здебільшого в основу класифікації зобов’язань покладено позитивне законодавство та його систематика. При цьому доречно вказати, що класифікація зобов’язань та її критерії давно дискутуються в юридичній літературі. Позиції авторів мають історично детермінований характер. Доречно дослідити це питання, використовуючи думки різних науковців, наприклад О.Пушкіна, С. Аскназія, О. Йоффе, Ю. Романця, Р. Шишки та інших.

Викладаючи третє питання, доцільно зазначити, що зобов’язання виникають із юридичних фактів. Вони окремо або у певній сукупності  і є підставами виникнення зобов’язань. Студентам потрібно вказати підстави виникнення зобов’язань (договори, інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, заподіяння майнової та моральної шкоди, делікти, інші юридичні факти) та розкрити їх зміст. Потрібно особливу увагу звернути на те, що до інших юридичних фактів відносяться й адміністративні акти, хоча вони мають обмежений характер і використовуються при розпорядженні державною чи комунальною власність.

Студенти повинні зробити обґрунтований висновок.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47-48 від 13.03.2003 р.
2.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
3.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
4.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
5.  Силенно Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 328 с.
6.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
7.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
8.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
9.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
10.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
11.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
12.  До питання про підстави виникнення грошового зобов'язання / І. Безклубий // Право України. — 2004. — N 4. — С. 57-60.
13.  Про предмет грошового зобов'язання / І. Безклубий // Право України. — 2003. — N 10. — С. 60-64.
14.  Стосовно відповідальності спадкоємця за окремими зобов'язаннями спадкодавця / В. Васильченко // Право України. — 2002. — N 2. — С. 129-132.
15.  Щодо обсягу відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця / В. Васильченко // Право України. — 2001. — N 5. — С. 109-111.
16.  Еволюція цивільно-правового регулювання зобов'язань з гри і парі / Н. Майданик // Право України. — 2005. — N 1. — С. 109-112.
17.  До питання про підстави виникнення грошового зобов'язання / І. Безклубий // Право України. — 2004. — N 4. — С. 57-60.
18.  Відповідальність сторони за договором за неналежне застосування санкцій до контрагента / П. Гуйван // Право України. — 2004. — N 6. — С. 36-39.
19.  Оплачко Л. Способи забезпечення кредитного договору // Право України. – 2002.- № 11.–С.49.

Тема 2. Суб’єкти виконання зобов’язань.

ПЛАН

Вступ.

1.  Загальна характеристика суб’єктів виконання зобов’язань.
2.  Особливості виконання зобов’язань при множинності осіб.
3.  Передоручення та переадресування виконання. Зустрічне виконання зобов’язання.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

В межах даної теми слід дати загальну характеристику суб’єктам виконання зобов’язання, окреслити заміну осіб у зобов’язанні, особливості виконання зобов’язань при множинності осіб, зустрічне виконання зобов’язань та інші суміжні питання. При розкритты даної теми потрібно ретельно дослідити доктринальна вчення, періодичні видання.

Приступаючи до висвітлення першого питання плану, слід спочатку чітко окреслити правову природу суб’єктів зобов’язання. Вказати, що суб’єктом виконання зобов’язання є, перш за все, боржник та кредитор. Наголосити на тому, що у подальшому в договірних зобов’язаннях вони персоніфікуються, що забезпечує чітке уявлення фахівця про правове становище такого суб’єкта. Слід окреслити класифікацію суб’єктів за різними критеріями. Студенту варто ретельно дослідити питання про виконання зобов’язання третьою особою.

Особливу увагу потрібно звернути на заміну осіб у зобов’язанні, яка може бути спричинена як об’єктивними так і суб’єктивними причинами. Вказати, що заміна кредитора в зобов’язанні за договором називається цесією. Первісний кредитор, що передає своє право вимоги, називається цементом, а особа, що приймає права вимоги - цесіонар. Варто зауважити принциповий момент, який полягає у тому, що поступка права вимоги повинна бути зроблена у визначеній формі, установленій для здійснення право чину, за яким ці права поступаються. Випадки зміни боржника в зобов’язанні можливі, якщо зобов’язання не носять строго особистого характеру (універсальне правонаступництво, переведення боргу).

У межах другого питання плану слід спочатку зазначити, що сторони в зобов’язанні можуть бути представлені одночасно декількома особами, це впливає на виконання зобов’язання залежно від того, яка множинність (активна, пасивна, змішана). Потрібно розкрити кожен вид множинності.

Висвітлюючи третє питання плану, слід вказати, що передоручення виконання означає, що боржник поклав учинення передбачених зобов’язанням дій на третю особу. Потрібно дати юридичну характеристику інституту передоручення. Не менш цікавим є інститут переадресування виконання зобов’язань. Студентам варто детально охарактеризувати його. Важливим моментом в розкритті пункту плану є те, що більшість зобов’язань у цивільному праві є синалагматичним, де їх сторони одночасно є кредитором за одним предметом виконання та боржником за зустрічним.

Студенти повинні сформувати загальний висновок. При цьому потрібно його чітко обґрунтувати.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47-48 від 13.03.2003 р.
2.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
3.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
4.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
5.  Силенно Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 328 с.
6.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
7.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
8.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
9.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
10.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
11.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
12.  До питання про підстави виникнення грошового зобов'язання / І. Безклубий // Право України. — 2004. — N 4. — С. 57-60.
13.  Про предмет грошового зобов'язання / І. Безклубий // Право України. — 2003. — N 10. — С. 60-64.
14.  Стосовно відповідальності спадкоємця за окремими зобов'язаннями спадкодавця / В. Васильченко // Право України. — 2002. — N 2. — С. 129-132.
15.  Щодо обсягу відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця / В. Васильченко // Право України. — 2001. — N 5. — С. 109-111.
16.  Еволюція цивільно-правового регулювання зобов'язань з гри і парі / Н. Майданик // Право України. — 2005. — N 1. — С. 109-112.
17.  До питання про підстави виникнення грошового зобов'язання / І. Безклубий // Право України. — 2004. — N 4. — С. 57-60.
18.  Відповідальність сторони за договором за неналежне застосування санкцій до контрагента / П. Гуйван // Право України. — 2004. — N 6. — С. 36-39.
19.  Оплачко Л. Способи забезпечення кредитного договору // Право України. – 2002.- № 11.–С.49.

Тема 3. Забезпечення виконання зобов’язань.

ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття та способи забезпечення виконання зобов’язань.
2.  Окремі способи забезпечення виконання зобов’язань.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У вступній частині необхідно обґрунтувати актуальність даної теми, вказати нормативно-правові акти, які регулюють відносини з приводу забезпечення виконання зобов’язань та ступень розробки даної проблематики в юридичній літературі.

При розкритті першого питання студенту необхідно зупинитися на понятті забезпечення виконання зобов’язань, надати характеристику способам забезпечення виконання зобов’язань. При цьому треба вказати, що аналіз чинного законодавства дає можливість усі способи забезпечення виконання зобов’язань поділити на групи: загально цивілістичні, спеціальні, інституційні, подвійного призначення. Не можна оминути увагою й інші класифікації способів забезпечення виконання зобов’язань. Треба також зауважити, що у новому ЦК України розширено предмет деяких видів зобов’язань.

Освітлюючи друге питання, студенту рекомендується дати коротку характеристику окремим способам забезпечення виконання зобов’язань. Так почати слід з неустойки як найбільш поширеного способу забезпечення виконання зобов’язань, особливо грошових та строкових. Потрібно дати визначення, вказати на основні властивості та призначення неустойки. Неустойка може виступати у формі штрафу та пені. Окремої уваги потребують види неустойки. Так, наприклад, за співвідношенням неустойки із збитками прийнято виділяти види неустойки: штрафну, виняткову, залікову, альтернативну. Далі, доречно перейти до другого способу забезпечення виконання зобов’язань - притримання. Як загальний спосіб забезпечення виконання зобов’язань притримання майна одержало визнання вперше в новому ЦК України. Отже, цей інститут є новелою. Тому є сенс детально охарактеризувати притримання на основі легального визначення. Цікавим способом  забезпечення виконання зобов’язань є порука, яка відноситься до договірних способів забезпечення виконання зобов’язань, потрібно вказати на її ознаки. Слід проаналізувати гарантію як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Останнім кроком в розкритті пункту плану є окреслення правової природи завдатку та застави. Причому, застава є найбільш поширеним та найбільш врегульованим інститутом забезпечення виконання зобов’язань. Крім ЦК України, вона спеціально врегульована низкою спеціальних законодавчих актів - Законом України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Закон України «Про заставу» // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 47 (24.11.92), ст. 642.
3.  Закон України "Про іпотеку" // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 38, ст. 313.
4.  Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» // Офіційний вісник України, 2003, № 30, ст. 1526.
5.  Заржицький О., Шевченко А. Застава як засіб забезпечення виконання зобов’язань // Право України. – 1996.- № 7.–С. 35.
6.  Лилак Д. Забезпечення виконання господарських правових зобов’язань неустойкою // Право України. – 1996.- № 12.–С. 64.
7.  Мирова угода як спосіб врегулювання цивільно-правових спорів: окремі питання / Л. Фединяк // Право України. — 2003. — N 4. — С. 53-56.
8.  Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід / П. Рабінович // Право України. — 2002. — N 4. — С. 100-103.
9.  Сторони договору застави цінних паперів / О. Виговський // Право України. — 2004. — N 2. — С. 68-71.
10.  Гарантія як спосіб забезпечення зобов'язань у міжнародному комерційному обороті / М. Андріанов // Право України. — 2004. — N 11. — С. 36-41.
11.  Принцип публічності як елемент забезпечення виконання кредитних зобов'язань / М. Андріанов // Право України. — 2004. — N 5. — С. 59-63.
12.  Заставна та її використання за законодавством України про іпотеку / В. Малий // Право України. — 2004. — N 7. — С. 55-58.
13.  Отраднова О. Поняття та функції неустойки: історія та сучасність // Право України. – 2001. - №8. – С.110.
14.  Оплачко Л. Способи забезпечення кредитного договору // Право України. – 2002.- № 11.–С.49.

Тема 4. Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.

ПЛАН

Вступ.

1.  Неустойка як найбільш поширений спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
2.  Особливості неустойки.
3.  Види неустойки.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У межах даної теми необхідно розкрити сутність і зміст неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язань.

Насамперед слід зазначити, що у цивільному праві неустойка розглядається у декількох аспектах: власне як неустойка та як санкція за учинене цивільне чи, власне, господарське правопорушення, як засіб реалізації компенсаторної функції цивільного права. Для з’ясування сутності цього інституту потрібно дати легальне визначення неустойки, проаналізувати історичний аспект становлення та розвитку неустойки. Обов’язково потрібно вказати, що неустойка може виступати у формі штрафу та пені. Потрібно охарактеризувати кожну із зазначених форм.

Відповідь на друге питання плану має полягати у зазначенні того, що юридична природа неустойки є подвійною. З одного боку, це спосіб забезпечення зобов’язання, з другого - санкція норми права за порушення боржником свого зобов’язання. Для визначення особливостей неустойки варто детально проаналізувати ст. 550 ЦК України. Цей правовий аналіз дозволить відрізнити різне функціональне призначення неустойки. Студентам потрібно досить детально розкрити це питання.

В межах третього питання плану варто спинитися на різних підставах класифікації неустойки. Але одразу варто зауважити, що у доктрині цивільного права та на практиці розрізняють різні види неустойки. Тому студентам рекомендується ознайомитись з широкою кількістю літератури. Так за підставами встановлення прийнято розрізняти законну й договірну неустойку; за формою вираження доцільно розрізняти грошову та товарну неустойку. Особливу увагу слід звернути на те, що за співвідношенням неустойки зі збитками прийнято виділяти штрафну, виняткову, залікову, альтернативну. Проте не всі види неустойки мають однакове значення та застосування.  

Завершуючи роботу над темою, слід узагальнити весь опрацьований матеріал, зробити обґрунтований висновок.

Література:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47-48 від 13.03.2003 р.
2.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
3.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
4.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
5.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
6.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
7.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
8.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
9.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
10.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
11.  Лилак Д. Забезпечення виконання господарських правових зобов’язань неустойкою // Право України. – 1996.- № 12.–С. 64.
12.  Про предмет грошового зобов'язання / І. Безклубий // Право України. — 2003. — N 10. — С. 60-64.
13.  До питання про підстави виникнення грошового зобов'язання / І. Безклубий // Право України. — 2004. — N 4. — С. 57-60.
14.  Принцип публічності як елемент забезпечення виконання кредитних зобов'язань / М. Андріанов // Право України. — 2004. — N 5. — С. 59-63.
15.  Отраднова О. Поняття та функції неустойки: історія та сучасність // Право України. – 2001. - №8. – С.110.

Тема 5. Заставне право як частина зобов’язального права.

ПЛАН

Вступ.

1.  Загальна характеристика заставного права.
2.  Застава: поняття, предмет, види.
3.  Права й обов’язки сторін застави.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У вступній частині варто викласти актуальність та ступень розробки проблематики спеціального інституту забезпечення зобов’язань - заставного права.

Викладаючи перше питання, рекомендується наголосити на тому, що зараз застава є одним з найбільш поширених засобів забезпечення виконання зобов’язання і існує там, де існують реальні відносини власності, розвинутий товарообіг, обіг нерухомого майна. Вона врегульована Законом України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, « Про операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» і нарешті ЦК України. Студентам рекомендується дослідити історичний аспект становлення та розвитку заставного права, проаналізувати нормативно-правову базу.

При аналізі другого питання слід дати легальне визначення застави, яке закріплено в ЦК України. На підставі визначення можна окреслити ознаки застави.   Потрібно зазначити, що застава забезпечує виконання зобов’язання за допомогою стимулюючої, компенсаційної та гарантійної функції. Обов’язково слід вказати, що підставою виникнення права застави є договір, закон або рішення суду. Так види застави залежать саме від підстав її виникнення (договірна, законна, судова застава). При розкритті даного пункту не можна оминути увагою, що сторонами заставних правовідносин є заставодержатель і заставодавець. Потрібно дати правову характеристику кожному із суб’єктів. Наступним етапом роботи є перехід до дослідження предмету застави. Це питання заслуговує окремого розгляду, оскільки особливість правового режиму предмета впливає на вид застави, права та обов’язки сторін, сферу застосування, правові наслідки. При аналізі даного питання варто звернутися й до Закону України «Про заставу». Викладаючи третє питання, доцільно зазначити, що значення права у суспільстві варто розкривати через його функції, які характеризують його місце у системі права взагалі. Студенти повинні використовуючи рекомендовану літературу, окреслити поняття та значення функцій, виокремити групи функцій: основні (регулятивна, символьна, охоронна, компенсаційна) та традиційні (превентивна, виховна, інформаційна та ін.).

При розкритті останнього питання студенти повинні наголосити, що договір про заставу породжує комплекс прав і обов’язків її сторін: заставодавця та заставодерожателя. Для цього є важливим момент виникнення права застави та, власне, коло суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, що виникають з неї. Потрібно вказати, що суб’єктивні права та юридичні обов’язки сторін застави зумовлені її предметом, встановленими сторонами особливими правилами, законом. Тому обов’язково потрібно розкрити права та обов’язки сторін застави.

Студенти повинні зробити обґрунтований висновок.

ЛІТЕРАТУРА:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Закон України «Про заставу» // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 47 (24.11.92), ст. 642.
3.  Закон України "Про іпотеку" // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 38, ст. 313.
4.  Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» // Офіційний вісник України, 2003, № 30, ст. 1526.
5.  Заржицький О., Шевченко А. Застава як засіб забезпечення виконання зобов’язань // Право України. – 1996.- № 7.–С. 35.
6.  Бершадська І. Предмет застави при заставі цінних паперів // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 6
7.  Лилак Д. Забезпечення виконання господарських правових зобов’язань неустойкою // Право України. – 1996.- № 12.–С. 64.
8.  Еволюція цивільно-правового регулювання зобов'язань з гри і парі / Н. Майданик // Право України. — 2005. — N 1. — С. 109-112.
9.  До питання про підстави виникнення грошового зобов'язання / І. Безклубий // Право України. — 2004. — N 4. — С. 57-60.
10.  Субсидіарність як природно-правова засада юридичного регулювання / С. Рабінович // Право України. — 2006. — N 1. — С. 25-28.
11.  Сторони договору застави цінних паперів / О. Виговський // Право України. — 2004. — N 2. — С. 68-71.
12.  Застава та її використання за законодавством України про іпотеку / В. Малий // Право України. — 2004. — N 7. — С. 55-58.
13.  Оплачко Л. Способи забезпечення кредитного договору // Право України. – 2002.- № 11.–С.49.

Тема 6. Іпотека як спосіб забезпечення виконання зобов’язань: сучасний стан та перспективи.

ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття та загальні положення про іпотеку.
2.  Види іпотеки.
3.  Права та обов’язки сторін іпотеки.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність даної теми у світлі норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати» та ін.  Також варто вказати необхідність регулювання іпотеки за цивільним законодавством України та ступень розробки даної проблематики в юридичній літературі.

Іпотека - новий інститут зобов’язального права України, що тільки отримав належне позитивне регулювання. Тому він активно розвивається і застосовується. При розгляді першого питання рекомендується проаналізувати поняття іпотеки, яке міститься в Цивільному кодексі України та вказати, що найбільш детально ці відносини врегульовано Законом України «Про іпотеку», де вона містить ще одне більш розгорнуте легальне визначення. Обов’язково потрібно вказати нормативно-правову базу, яка регулює іпотечні відносини в Україні (ЦК України, ГК України, Закону України «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю та інші нормативно-правові акти»). Студентам слід розкрити основні положення щодо іпотеки: підстави виникнення іпотеки, сторони в іпотеці, підстави припинення іпотеки, державна реєстрація іпотеки, предмет іпотеки.

Викладаючи друге питання, слід визначити види іпотеки. Характеризуючи види іпотеки, слід вказати, що інститут іпотеки є досить різноманітним, і законодавство окремих держав містить своєрідні види іпотек, що виникають на підставі закону або договору. Так Закон України «Про іпотеку» розрізняє попередню та наступну іпотеку. Студентам потрібно детально проаналізувати кожен з цих видів. Вказати, що законодавчо передбачені й особливості іпотеки нерухомого майна майнового поручителя. Однорядна класифікація може бути проведена в залежності від предмета іпотеки (земельна ділянка, об’єкт незавершеного будівництва, квартира, будинок тощо). Види іпотеки можна класифікувати й за іншими ознаками, наприклад, залежно від підстав виникнення тощо. Студенти на свій розсуд можуть надати різні класифікації іпотеки.

В третьому питанні доцільно зазначити, що іпотека породжує певні права та обов’язки сторін. Також необхідно вказати, на обов’язки та права іпотекодавця та права і обов’язки іпотекодержателя. При цьому доцільно досить широко розкрити сутність прав та обов’язків сторін.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. -  № 21-22 (30.05.2003). - Ст. 144.
3.  Закон України "Про іпотеку" // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 38, ст. 313.
4.  Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» // Офіційний вісник України, 2003, № 30, ст. 1526.
5.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
6.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
7.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
8.  Силенно Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 328 с.
9.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
10.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
11.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
12.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
13.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
14.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
15.  Колесніченко К. Іпотека: правові проблеми // Право України. – 2001. - №10. – С.77.
16.  Правові проблеми розвитку іпотеки в Україні / А. Ковальчук // Право України. — 2002. — N 9. — С. 64-68.
17.  Поняття і правові форми іпотеки землі за законодавством України / В. Малий // Право України. — 2004. — N 1. — С. 73-77.
18.  Правове регулювання іпотеки землі: провідні поняття та категорії / В. Малий // Право України. — 2005. — N 12. — С. 40-44.
19.  Правові і організаційні засади застосування іпотеки землі в Україні / В. Малий // Право України. — 2005. — N 3. — С. 39-43.

Тема 7. Іпотечний договір

ПЛАН

Вступ.

1.  Загальна характеристика іпотечного договору.
2.  Істотні умови іпотечного договору.
3.  Права та обов’язки сторін.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому пункті студент повинен дати загальну характеристику іпотечного договору. Слід пам’ятати, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Треба показати правову ціль даного договору, основні його ознаки. Слід мати на увазі, що поряд з нормами Цивільного кодексу правовідносини по іпотечному договору регулюються Законом України «Про іпотеку».

У другому пункті плану потрібно охарактеризувати істотні умови іпотечного договору (зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання, предмет іпотеки та ін.). Досить детально потрібно охарактеризувати істотні умови договору. Та вказати, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов він вважається неукладеним. Слід зазначити, що іпотечний договір може містити й інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки тощо. Обов’язково потрібно вказати, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню.

В третьому питанні доцільно зазначити, що іпотечний договір породжує певні права та обов’язки сторін. Також необхідно вказати, на обов’язки та права іпотекодавця та права і обов’язки іпотекодержателя. При цьому доцільно досить широко розкрити сутність прав та обов’язків сторін.

В кінці роботи студенти повинні зробити висновок .

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. -  № 21-22 (30.05.2003). - Ст. 144.
3.  Закон України "Про іпотеку" // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 38, ст. 313.
4.  Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» // Офіційний вісник України, 2003, № 30, ст. 1526.
5.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
6.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
7.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
8.  Силенно Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 328 с.
9.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
10.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
11.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
12.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
13.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
14.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.
15.  Колесніченко К. Іпотека: правові проблеми // Право України. – 2001. - №10. – С.77.
16.  Правові проблеми розвитку іпотеки в Україні / А. Ковальчук // Право України. — 2002. — N 9. — С. 64-68.
17.  Поняття і правові форми іпотеки землі за законодавством України / В. Малий // Право України. — 2004. — N 1. — С. 73-77.
18.  Правове регулювання іпотеки землі: провідні поняття та категорії / В. Малий // Право України. — 2005. — N 12. — С. 40-44.
19.  Правові і організаційні засади застосування іпотеки землі в Україні / В. Малий // Право України. — 2005. — N 3. — С. 39-43.

Тема 8. Цивільно-правова відповідальність

ПЛАН

Вступ.

1.  Цивільно-правова відповідальність: поняття та доктринальні вчення.
2.  Форми і види цивільно-правової відповідальності.
3.  Звільнення від цивільно-правової відповідальності.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

В межах даної теми слід дати загальну характеристику цивільно - правовій відповідальності, окреслити сутність, форми та види цивільно-правової відповідальності.

Приступаючи до висвітлення першого питання плану, слід спочатку зазначити, що у доктрині цивільного права проглядається декілька підходів до розуміння сутності цивільно-правової відповідальності. Студентам варто ознайомитись з широким колом доктринальних вчень з даної проблематики. Так рекомендується студентам ознайомитись з роботами С. Братуся, О.Йоффе, О. Красавчикова, О. Пушкіна. Доречно надати якомога більше визначень цивільно-правової відповідальності, вказати обґрунтування кожного поняття. Не можна не зауважити, що сутність цивільно-правової відповідальності полягає в тому, що вона захищає майнові інтереси потерпілої особи шляхом майнової компенсації.

У межах другого питання плану слід визначити форми цивільно-правової відповідальності, які зумовлені компенсаторною функцією цивільного права взагалі та цивільно-правової відповідальності, зокрема. Потрібно дати визначення форми цивільно-правової відповідальності. Окреслити, які види форм цивільно-правової відповідальності передбачені цивільним правом. Студентам слід звернути увагу, що є загальна форма цивільно-правової відповідальності (відшкодування збитків) та спеціальна (сплата неустойки, втрата завдатку, утримання тощо). Цікавим є питання про порядок та випадки застосування спеціальних форм цивільно-правової відповідальності.

Наступним кроком розкриття пункту плану є встановлення того, що види цивільно-правової відповідальності вказують на підстави її виникнення, рівень закріплення та можливість оспорення розміру санкцій, розподіл відповідальності між декількома особами, які мають відповідати за одне й те ж саме правопорушення. Потрібно зауважити, що види цивільно-правової відповідальності залежать від різних підстав. Наприклад, залежно від характеру розподілу розміру відповідальності між співборжниками виділяють часткову, солідарну; за суб’єктом відповідальності: основну та субсидіарну тощо. Студентам потрібно охарактеризувати кожен вид відповідальності та підкріпити теоретичний матеріал влучними прикладами.

Відповідь на третє питання плану має містити розкриття сутності звільнення від цивільно-правової відповідальності. Так потрібно вказати, що усі підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності можна поділити на декілька груп: загальні, спеціальні та окремі. Можливо студенти запропонують інший поділ. При розкритті даного питання не можна оминути й детальне розкриття загальних підстав звільнення від цивільно-правової відповідальності (непереборна сила, вина кредитора, казус, інші обставини, що спричиняють неможливість виконання зобов’язання, якщо вони виникли не з вини боржника).

Студенти повинні сформувати загальний висновок. При цьому потрібно його чітко обґрунтувати.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. -  № 21-22 (30.05.2003). - Ст. 144.
3.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
4.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
5.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
6.  Силенно Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 328 с.
7.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
8.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
9.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
10.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
11.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
12.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.

Тема 9. Договір як інститут зобов’язального права

ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття та значення договору.
2.  Зміст і форма договору.
3.  Види та тлумачення договорів.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У межах першого питання плану для розуміння юридичної природи договору слід вказати, що термін «договір» використовується в доктрині цивільного права в кількох значеннях. Загалом проглядаються два підходи до розуміння терміну «договір». Студентам рекомендується детально дослідити доктринальні вчення щодо договору. Для цього потрібно ознайомитись з різноплановими точками зору провідних цивілістів: О.О.Красавчиков, М.М. Сібільов, О.С. Йоффе, В.В. Луць та ін. доречно вказати формальне визначення договору, яка вміщено в ЦК України. Студенти повинні розкрити значення договору та його місце  в системі цивільного права взагалі.

Відповідь на друге питання плану має включати в себе поняття, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Вказати, що у доктрині права умови договору поділяються на істотні, звичайні та випадкові. Студенти повинні розкрити юридичну природу всіх видів умов договору. Також потрібно навести якомога більше прикладів на кожен вид умов. Доречно вказати, що зміст договору може визначатись і зразковим договором. На відміну від типового він не є обов’язковим для сторін, але має рекомендаційний характер. Наступним етапом роботи є розгляд питання щодо форми договору. Потрібно вказати, що договір може бути укладений у будь-якій форм, якщо законом прямо не встановлена імперативно певна форма. Доречно охарактеризувати письмову та усну форму договору, окремо зауважити, що окремі договору можуть відбуватися шляхом здійснення конклюдентних дій. Договір можна укласти шляхом мовчазної згоди, але тільки у прямо передбачених законом чи договором випадках. Слід зауважити, що письмова форма більше гарантує права сторін у разі невиконання чи неналежного виконання обов’язків, та буває простою і нотаріально посвідченою. Не варто забувати, що законом уведена додаткова стадія учинення окремих видів право чинів - державна реєстрація, яка здійснюється відповідно до «Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів».

Висвітлюючи третє питання плану, слід вказати, що в доктрині цивільного права існує різнопланова класифікація договорів. Так, наприклад, О.С.Іоффе виділяв дев’ять груп договірних зобов’язань. Тому при розкритті даного питання рекомендується вказати різні думки цивілістів щодо видів договорів. Потрібно надати класифікацію договорів за різними підставами та навести приклад на кожну з них. Студенти повинні вказати на поняття та значення тлумачення договорів. Потреба в тлумаченні умов договору виникає у зв’язку з їх неповнотою або недостатньою якістю у визначенні правової природи та необхідності вибору норм права для врегулювання розбіжностей сторін.

При розгляді останнього питання доречно зауважити, що при тлумаченні умов договору до уваги повинно братися ряд факторів і перш за все конструкції чинного законодавства, місце та характеристика конкретного договору.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Карабань В.Спонукання до укладання цивільно-правового договору: правозастосовчий та правотворчий аспекти ) // Право України. – 2000.- № 10.–С.24.
3.  Луць В. Договори у підприємницькій діяльності // Право України. – 1992. - № 7. – С. 15.
4.  Майданик Н. Переддоговірні відносини у цивільному праві України: поняття, природа, реалізація  //Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 1. - С. 58.
5.  Павленко Д. Принцип добросовісності в договірному праві країн загальної системи права   // Підприємництво господарство і право. - 2007. - №5
6.  Павленко Д. Принцип добросовісності в договірному праві країн континентальної системи права  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 3
7.  Еволюція норм договірного права у конкурсному процесі / Н. Барабашова, В. Бондік // Право України. — 2003. — N 11. — С. 45-49.
8.  Банасевич І. Антонюк О. Право на односторонню відмову від зобов’язання та односторонню зміну його умов // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 2
9.  Бервено С. Цивільно-правова характеристика укладення договору // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 4
10.  Богославець В. Природа договірних правовідносин щодо надання правової допомоги // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 6
11.  Приходько В. Місце договору розшуку в системі цивільно-правових договірних зобов’язань // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 2
12.  Томчишен С. Підстави для визнання договору неукладеним // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 11
13.  Зміна або розірвання договору за Цивільним кодексом України / В. Карпенчук // Право України. — 2003. — N 8. — С. 118-119.

Тема 10. Укладення договору

ПЛАН

Вступ.

1.  Загальний порядок укладання договору.
2.  Особливості укладання договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо.
3.  Укладання договорів через мережу Інтернет.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

В межах даної теми слід дати загальну характеристику порядку укладання договору, окреслити особливості укладання договорів на біржах, аукціонах, конкурсах, через мережу Інтернет.

Приступаючи до висвітлення першого питання плану, слід спочатку зазначити, що укладання цивільно-правових договорів зумовлено низкою чинників, що мають правове значення і впливають на формування майбутнього зобов’язання. При цьому варто  вказати, що характеристика укладення договору не може бути повною без висвітлення порядку укладання договору. Обов’язково потрібно розкрити питання щодо стадій укладання договору: оферта та акцепт. Особливу увагу при цьому потрібно звернути на пропозицію про укладання договору та вимоги до неї (містить істотні умови договору, підтверджує намір оферента вважати себе зобов’язаним за договором у разі її прийняття, адресована певній особі чи особам). Далі слід розкрити поняття акцепту - відповіді-згоді укласти договір, вказати, що акцепт може бути зроблений шляхом заявлення, шляхом поведінки, шляхом мовчання та шляхом застереження.

У межах другого питання плану слід вказати, що Цивільний кодекс України визначає лише загальні положення щодо укладення цивільно-правового договору. Тому при висвітленні даного пункту плану слід звернутись до нормативно-правових актів: Закону України «Про товарну біржу», «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та ін. обов’язково потрібно вказати на специфіку укладання таких договорів (сторони, предмет, порядок оформлення тощо).

Відповідь на третє питання плану має містити пояснення актуальності питання щодо укладання договорів через мережу Інтернет. Потрібно навести способи укладання правочинів в Інтернеті. Тут дуже важливим є окреслення моменту та порядку укладення договору через мережу Інтернет. Доцільно дати визначення та окреслити специфіку електронного цифрового підпису.

Студенти повинні сформувати загальний висновок. При цьому потрібно його чітко обґрунтувати.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Зміна або розірвання договору за Цивільним кодексом України / В. Карпенчук // Право України. — 2003. — N 8. — С. 118-119.
3.  Карабань В.Спонукання до укладання цивільно-правового договору: правозастосовчий та правотворчий аспекти ) // Право України. – 2000.- № 10.–С.24.
4.  Запорожець А. Поняття, сутність та зміст договору приєднання // Право України. – 1991. - № 9. – С. 9.
5.  Павленко Д. Принцип добросовісності в договірному праві країн загальної системи права   // Підприємництво господарство і право. - 2007. - №5
6.  Павленко Д. Принцип добросовісності в договірному праві країн континентальної системи права  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 3
7.  Черешнюк В. Пропозиція укласти господарський договір: національний і міжнародний підходи  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 2
8.  Банасевич І. Антонюк О. Право на односторонню відмову від зобов’язання та односторонню зміну його умов // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 2
9.  Бервено С. Цивільно-правова характеристика укладення договору // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 4
10.  Приходько В. Місце договору розшуку в системі цивільно-правових договірних зобов’язань // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 2
11.  Томчишен С. Підстави для визнання договору неукладеним // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 11
12.  Черешнюк В. Укладення попереднього господарського договору та його правові наслідки // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 1
13.  Зміна або розірвання договору за Цивільним кодексом України / В. Карпенчук // Право України. — 2003. — N 8. — С. 118-119.

Тема 11. Договори купівлі-продажу .

ПЛАН

Вступ.

1.  Договір купівлі-продажу: загальна характеристика та окремі види.
2.  Юридична характеристика договору роздрібної куплі-продажу.
3.  Купівля-продаж у зовнішньоекономічному обігу.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору купівлі-продажу у цивільному праві та його місце в системі договірних зобов'язань та його види. Автор повинен дати поняття договору купівлі-продажу взагалі. Треба розкрити правову ціль даного договору та основні його ознаки. Потрібно навести класифікацію договору куплі-продажу (роздрібна купівля-продаж, купівля-продаж земельної ділянки тощо) та коротко охарактеризував кожен вид.

У другому пункті плану автор повинен дати поняття роздрібної купівлі-продажу. Вказати на особливості цього договору: обмежений суб’єктний склад, особливий порядок укладання. Переходячи до юридичної характеристики договору слід обов’язково вказати, що цей договір є двостороннім, відоплатним, реально-концесуальним. Слід проаналізувати питання про публічність договору та обґрунтувати чому він є договором про приєднання. Студенти можуть окреслити специфіку роздрібної купівлі-продажу окремими групами товарів (продовольчі, непродовольчі тощо). Розкрити в чому проявляється їх специфіка. Потрібно окреслити права та обов’язки сторін за договором роздрібної купівлі-продажу. Детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін за договором та її правові наслідки.

При висвітленні останнього пункту плану слід детально проаналізувати місце та роль купівлі-продажу у зовнішньоекономічному обігу. Це питання має свою специфіку, оскільки при його розкритті студенти повинні ознайомитись з низкою нормативно-правових актів, що ратифіковані Верховною радою України. Окремо слід вказати, що зовнішньоекономічний контракт має відповідати певним вимогам, що встановлені підзаконними актами (наказами, розпорядженнями). Студенти повинні детально виокремити специфіку договору купівлі-продажу у зовнішньоекономічному обігу, окреслити  особливості.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. -  № 21-22 (30.05.2003). - Ст. 144.
3.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
4.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
5.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
6.  Силенно Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 328 с.
7.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
8.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
9.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
10.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
11.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
12.  Чернов Є. Укладання міжнародних договорів купівлі продажу товарів // Право України. – 1992. - № 12. – С. 17.
13.  Демченко Н. Особливі умови договору купівлі-продажу об’єктів приватизації // Право України. – 1999.- № 11.–С. 49.
14.  Договір купівлі-продажу житла у нотаріальній практиці / Н. Безсмертна // Право України. — 2007. — N 5. — С. 53-57.
15.  Бичкова С. Права покупця за договором роздрібної купівлі-продажу // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 11
16.  Саракун І. Особливості купівлі-продажу корпоративних прав учасників господарських товариств // Підприємництво господарство і право. - 2006. -№ 12
17.  Пашутін Є. Державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомості// Підприємництво господарство і право. - 2006. -     № 7

Тема 12. Договір купівлі-продажу житла

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття договору купівлі-продажу житла.

2. Предмет та сторони в договорі купівлі-продажу житла.

3. Зміст, порядок укладання та форма договору купівлі-продажу житла.

4. Відповідальність сторін за договором купівлі-продажу житла.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору купівлі-продажу у цивільному праві та його місце в системі договірних зобов'язань та його види. Автор повинен дати поняття договору купівлі-продажу взагалі, та договору купівлі-продажу житла зокрема. Треба розкрити правову ціль даного договору та основні його ознаки.

У другому пункті плану автор повинен дати поняття житла як предмета договору купівлі-продажу житла, розкрити його основні характеристики як об'єкта цивільного права. Далі слід зупинитись на класифікації житла за законодавством України (жило, що знаходиться в державній власності та житло, що знаходиться у приватній власності). Переходячи до характеристики правового положення сторін у договорі купівлі-продажу житла, треба виділити сторону продавця та сторону покупця. Потрібно чітко сформулювати поняття та особливості правового положення продавця та покупця житла. Слід проаналізувати випадки коли продавцем та покупцем є юридична або фізична особа. Розкрити в чому проявляється їх загальна та спеціальна правосуб'єктність.

При написанні третього пункту плану слід чітко визначить зміст, порядок укладання та форму договору купівлі-продажу житла. При чому під змістом слід розуміти юридичний зміст правовідносин, що виникають за договором купівлі-продажу житла (права та обов'язки сторін). Окремо слід запинитись на договорах купівлі-продажу житла з обов’язком його передачі в майбутньому. Важливе значення при укладанні договору купівлі-продажу житла мають засоби забезпечення виконання зобов’язань, тому студент повинен розробити та запропонувати найбільш ефективний засіб забезпечення виконання зобов'язань та обґрунтувати свій вибір. Щодо порядку укладення договорів купівлі-продажу житла потрібно зупинитись на самому процесі укладання цивільно-правового договору купівлі-продажу житла, показати момент оферти та акцептування. Щодо форми договору купівлі-продажу житла слід пам’ятати, що закон встановлює обов'язковість нотаріального посвідчення цих угод.

При висвітленні останнього пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін за договором купівлі-продажу житла та її правові наслідки. Окремо слід зупинитися на формах договірної та позадоговірної відповідальності сторін. Автор повинен розкрити підстави цивільно-правової відповідальності за договором купівлі-продажу житла. Необхідно висвітлити умови недійсності договору купівлі-продажу житла.

Література:

1. Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47-48 від 13.03.2003 р.

2. Дудорова Е. Нотариальная форма договора купли-продажи жилого дома (квартиры) и его государственная регистрация //Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 2. — С. 10—13.

3. Абрамова О. Жилье: товар с особым характером //Предпринимательство, хазяйство и право. — 2000. — № 7. — С. 29—30.

4. Толчеев Н. Преимущественное право покупки доли жилого дома (квартиры) //Российская юстиция. — 2000. — № 7. — С. 19—21.

5. Галянтич М. Виникнення та зміст права приватної власності на житло відповідно до новітнього цивільного законодавтсва України //Юридична Україна. — 2003. — № 7. — С. 12—23.

6. Галянтич М. Конституційні засади забезпечення житлових прав і громадян //Юридичний вісник України. — 2003. — № 38. — С. 12.

7. Левик А. Межі здійснення приватної власності на житло: проблеми і перспективи //Право України. — 2001. — № 9. — С. 69—70.

8. Бандурка І. Правові наслідки приватизації житла в Україні //Слобожанщина. — 1998. — № 7. — С. 201—204.

9. Бондар В. Правове регулювання договору найму житла у державному та комунальному фонді соціального використання //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 5. — С. 45—48.

10. Бандурка І. В. Цивільно-правові основи приватизації житла в Україні: Автореф. канд.юрид.наук: (12.00.03) /МВС України; Ун-т внутр. справ. — X., 1998. — 24 с.

11. Житлове законодавство України /Упоряд.: Мельник М. І., Хавронюк М. І. — К.: «А.С.К.», 1998. — 496 с.

12. Новошицький О. Щодо відшкодування збитків, заподіяних порушенням договору купівлі-продажу //Правничий часопис Донецького університету. — 2001. — № 1. — С. 41—45.

13. Демченко Н. Особливі умови договору купівлі-продажу об'єктів приватизації //Право України. — 1999. — № 11. — С. 49—51.

14. Герасименко О. О. Забезпечення виконання договору купівлі-продажу на стадії його складання //Пробл. правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. — 2001. — № 1. — С. 242—248.

Тема 13. Договір дарування

ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття та юридична характеристика договору дарування.
2.  Сторони договору дарування: їх права та обов’язки.
3.  Договір пожертви як вид дарування.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору дарування у цивільному праві та його місце в системі договірних зобов'язань. Слід пам’ятати, що договір дарування є різновидом договорів про передачу майна у власність. Треба розкрити правову ціль даного договору, основні його ознаки та суттєві умови. Слід зауважити, що на відміну від інших договорів про передачу майна у власність договір дарування є завжди безоплатним. Договір дарування має відмінні риси від інших договорів на передачу майна у власність та інших правочинів майнового характеру. Студентам потрібно вказати суттєві відмінності. Студенти  повинні охарактеризувати істотні умови договору дарування. Окрему увагу автор повинен приділити характеристики такій істотній умові договору як предмет.

У другому пункті плану треба зупинитись на аналізі системи прав та обов'язків сторін у договорі дарування. Права та обов’язки сторін у договорі дарування у загальному зводяться до права дарувальника відчужувати належне йому майно, а при консенсуальності договору дарування - обов’язку виконати своє зобов’язання, а дарувальника до права прийняти дарунок чи від нього відмовитись. Проте є певні особливості, які й слід розглянути більш детально. Для зручності викладення матеріалу курсової роботи потрібно охарактеризувати спочатку права та обов'язки однієї сторони, а потім висвітлити кореспондовані права та обов'язки іншої сторони.

При висвітленні третього пункту плану слід вказати, що договір пожертви - новела у договірному праві України і його змодельовано як субінститут, тобто підвид договору дарування. Студентам потрібно дати легальне визначення договору пожертви, окреслити його предмет, сторони. Важливо висвітлити відмінність договору пожертви від договору дарування. Окремо слід зупинитися на моменті укладення договору. Необхідно також зауважити, що специфічним для договору пожертви є те, що відповідно до цивільного законодавства пожертвував має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до встановленої договором мети.

 

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
3.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
4.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
5.  Гриняк А. Спірні питання договорів дарування та довічного утримання як підстав виникнення спільної власності громадян // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   №5

Тема 14. Договір ренти.

ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття та юридична характеристика договору ренти.
2.  Договір ренти: сторони, зміст, порядок укладання.
3.  Відповідальність сторін у договорі ренти.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору ренти у цивільному праві та його місце в системі договірних зобов'язань. Автор повинен дати легальне визначення договору ренти. Треба розкрити правову ціль даного договору та основні його ознаки. Потрібно зазначити, що за своєю юридичною характеристикою договір ренти наближається до реальних договорів, оскільки для його укладення обов’язковою є передача майна. Цікавим є питання щодо визначення чи є договір ренти одностороннім чи двостороннім. Студентам варто виробити власну точку зору та надати їй обґрунтування. Зокрема договір ренти є відплатним. Внаслідок своєї від платності договір ренти наближається до договору купівлі-продажу, довічного утримання, міни. Тому варто провести паралелі між цими договорами.

При написанні другого пункту плану слід чітко визначить зміст, порядок укладання та форму договору ренти. При чому під змістом слід розуміти юридичний зміст правовідносин, що виникають за договором ренти (права та обов'язки сторін). Варто вказати, що сторони в договорі ренти персоніфіковані (одержувач ренти та платник ренти), потрібно вказати, хто може бути одержувачем ренти, а хто платником. Щодо порядку укладення договору ренти потрібно зупинитись на самому процесі укладання цивільно-правового договору ренти, показати момент оферти та акцептування. Та потрібно зауважити, що оферта повинна містити істотні умови договору ренти (предмет, рента, строк). Момент укладення договору ренти є момент його нотаріального посвідчення або, відповідно, момент державної реєстрації. Студентам потрібно вказати, що в юридичній літературі вказуються різні думки щодо моменту укладання договору ренти, наприклад - досягнення згоди про передачу майна тощо. Щодо форми договору слід пам’ятати, що закон встановлює обов'язковість нотаріального посвідчення цих угод, незалежно від того яке майно відчужується під виплату ренти.

При висвітленні останнього пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін за договором ренти та її правові наслідки. Автор повинен розкрити підстави цивільно-правової відповідальності за договором ренти. Необхідно висвітлити умови недійсності договору ренти та підстави звільнення від відповідальності за порушення умов договору ренти.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
3.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
4.  Силенно Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 328 с.
5.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
6.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
7.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
8.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
9.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
10.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.

Тема 15. Договір лізингу

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та ознаки договору лізингу.

2. Істотні умови за договором лізингу.

3. Права та обов'язки сторін за договором лізингу.

4. Цивільно-правова відповідальність сторін за договором лізингу.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору лізингу у цивільному праві та його місце в системі договірних зобов'язань та його види. Слід пам’ятати, що договір лізингу є різновидом орендних правовідносин. Автор повинен проаналізувати схожість та відмінність договору лізингу від близьких договорів. Треба розкрити правову ціль даного договору, основні його ознаки. Крім цього в цьому пункті слід дати класифікацію видам договору лізингу за законодавством України. Слід мати на увазі, що поряд з нормами Цивільного кодексу діють норми спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг».

У другому пункті плану автор повинен охарактеризувати істотні умови за договором лізингу. Так під істотними умовами при написанні курсової роботи слід вважати предмет, строк та ціну (лізингові платежі). Окрему увагу автор повинен приділити характеристики такій істотній умові договору лізингу як предмет. Автор повинен пам’ятати, що предметом договору лізингу є не споживана річ віднесена до основних фондів. Щодо строків у договорі лізингу, то тут студент повинен визначити момент початку строку та його закінчення, виділити різновиди договору лізингу у зв'язку з строком дії договірних відносин. При висвітленні питання про лізингові платежі автор повинен проаналізувати види платежів за договором лізингу, порядок їх сплати та особливості.

У третьому пункті плану треба зупинитись на характеристиці прав та обов'язків сторін за договором лізингу як змісту правовідношення. Необхідно визначити права та обов'язки третіх осіб у лізингових зобов’язаннях. У цьому ж пункті слід розглянути правові гарантії реальності прав та обов'язків сторін.

При висвітленні останнього пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін та третіх осіб за договором лізингу. Окремо слід зупинитися на формах договірної та позадоговірної відповідальності сторін. Автор повинен розкрити підстави цивільно-правової відповідальності за договором поставки. Необхідно висвітлити умови недійсності договору поставки та її правові наслідки.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Барабаш А. Підстави виникнення та зміст лізингових зобов'язань //Право України. — 2002. — № 12. — С. 65—70.
3.  Барабаш А. Про підстави виникнення та зміст лізингових зобов'язань         // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 10. — С. 34—37.
4.  Трофімова О. Поняття, цілі та засоби державного регулювання лізингової діяльності //Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні», 11 —14 лют. 2003 р., Львів, нац. ун-т ім. І. Франка, Юрид. фак. — Львів, 2003. — С. 310—312.
5.  Кузьмінський В. Формування інвестиційних ресурсів фінансово-промислових груп на засадах фінансового лізингу //Банківська справа. — ДЮЗ. — № 3. — С. 72—77.
6.  Трофімова О. В. Основні підходи до визначення поняття лізингу та їх закріплення в законодавстві України //Проблеми кодифікації законодавства України: Тези доп. і наук, повідомлень наук.-практ. конф. (Київ, 14 трав. 2003 р.). — К., 2003. — С. 123—126.
7.  Барабаш А Особливості правового регулювання лізингових відносин  у сфері господарювання //Право України. — 2003. — № 5. — С. 57—61.
8.  Якубовський І. Співвідношення договору фінансового лізингу і кредитного договору //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — №8. — С. 41—8. Барабаш А. Лізинг як об'єкт оподаткування, особливості правового регулювання //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 7. —     С .18—20.
9.  Рябко Л. Правова природа договору лізингу //Право України. — 2000. — № 1. — С. 70—72.
10.  Кисіль С. Лізинг як специфічний вид цивільно-правових зобов'язань //Предпринимательство, хазяйство и право. — 2000. — № 4. — С. 21—27.
11.  Барабаш А. Правове регулювання лізингу в банківській діяльності (проблемні питання) //Підприємництво, господарство і право. — 2001. —      № 5. — С. 25—27.
12.  Кисіль С. Типовий договір лізингу //Предпринимательство, хазяйство и право. — 2000. — № 11. — С. 21—30.
13.  Барабаш А. Лізинг: поняття та особливості законодавчого визначення кола його суб'єктів //Право України. — 2001. — № 2. — С. 76—79.
14.  Косик С. Договір фінансового лізингу //Вісник законодавства України. — 2002. — № 20. — С. 39—41.
15.  Кисіль С. Лізинг в Україні: проблемні аспекти становлення та розвитку //Юридичний вісник України. — 2001. — № 28. — С. 21—24. (Інформаційно-правовий банк).
16.  Кисіль С. Лізинг як специфічний вид цивільно-правових зобов'язань //Предпринимательство, хазяйство и право. — 2000. — № 6. — С. 12—16.
17.  Слов'янська Н. Впровадження лізингових відносин в Україні //Банківська справа. — 1999. — № 4. — С. 19—21.

Тема 16. Правова характеристика договору будівельного підряду

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та значення договору будівельного підряду та його види.

2. Істотні умови договору будівельного підряду.

3. Зміст договору будівельного підряду.

4. Цивільно-правова відповідальність сторін за порушення умов договору будівельного підряду.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору будівельного підряду у цивільному праві та його місце в системі договірних зобов'язань, зокрема в системі підрядних договорів. Автор повинен дати класифікацію договорів будівельного підряду. Слід пам’ятати, що договір будівельного підряду є різновидом договорів на виконання робіт. Автор повинен проаналізувати схожість та відмінність договору будівельного підряду від близьких договорів. Треба розкрити правову ціль даного договору, основні його ознаки та суттєві умови. Слід мати на увазі, що поряд з нормами Цивільного кодексу вагома роль надається договірному регулюванню цих правовідносин.

У другому пункті плану автор повинен охарактеризувати істотні умови договору будівельного підряду. Так під істотними умовами при написанні курсової роботи слід вважати предмет та строк виконання робіт за будівельним підрядом. Окрему увагу автор повинен приділити характеристики такій істотній умові договору будівельного підряду як предмет. Щодо строків у договорі будівельного підряду, то тут студент повинен визначити момент початку строку та його закінчення.

У третьому пункті плану треба зупинитись на аналізі системи прав та обов'язків сторін у договорі будівельного підряду. Для зручності викладення матеріалу курсової роботи потрібно охарактеризувати спочатку права та обов'язки однієї сторони, а потім висвітлити кореспондовані права та обов'язки іншої сторони. Так як за договором будівельного підряду на практиці можуть залучатися багато субпідрядників, то слід проаналізувати і їх права та обов’язки, а також зібрати у єдину систему усі правовідносини, що виникають у правовідносинах, що випливають з договору будівельного підряду. Крім того, необхідно детально вивчити можливості ефективного застосування системи засобів забезпечення виконання зобов'язань.

При висвітленні четвертого пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін та третіх осіб за договором будівельного підряду. Важливе висвітлити відповідальність між субпідрядником та генеральним підрядником, а також між замовником та субпідрядником. Окремо слід зупинитися на формах та підставах цивільно-правової відповідальності за договором будівельного підряду. Необхідно висвітлити умови недійсності договору будівельного підряду та її правові наслідки.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

1.  Стасюк Р. Майнова відповідальність за порушення умов договору підряду на капітальному будівництві //Юридичний вісник України. — 2003. — № 1. — С. 13. (Інформаційно-правовий банк).
2.  Дамбругова А. Договір підряду: правові наслідки неналежного виконання //Юридичний вісник України. — 2003. — № 37. — С. 14.
3.  Косик С. Оформлення відносин працівника і підприємства: трудовий договір чи договір підряду //Вісник законодавства України. — 2002. — № 17. — С. 43—44.
4.  Теньков С. Правове регулювання договорів підряду //Юридичний вісник України. — 2000. — № 5. — С. 4. (Інформаційно-правовий банк).
5.  Ильяшенко С. Что нужно знать при заключении договора подряда? //Все о бухгалтерском учете. — 2002. — № 95. — С. 42—43.
6.  Щуковская О. М. О соотношении обязательств по оказанию услуг и обязательств по выполнению работ (подряда) //Известия высших учебных заведений. Правоведение. — 2002. — № 2. — С. 204—208.
7.  Эрделевскип А. Подряд: общие положения //Закон и право. —2001. —№7. —С. 16—18.
8.  Андриенко С. Договор подряда //Все о бухгалтерском учете. —2002. —    № 27. — С. 16—21.
9.  Пошяркин Д. Е. Застройщик — сторона договора инвестирования при строительстве многоквартирного жилого дома //Юрист. — 2002. — № 12. — С. 49—50.
10.  Герасименко А. Ответственность в строительстве: некоторые особенности договорных отношений //Все о бухгалтерском учете. — 2003. — № 19. — С. 41—43.
11.  Матвиец А. Договор на долевое участие в строительстве //Баланс. — 2000. — № 24. — С. 58—61.
12.  Товкун И. Н. Правовые проблемы хозяйственного способа капитального строительства в СССР: Автореф. ... канд. юрид. наук: (12.00.03) /Юрид. акад. им. Ф. Э. Дзержинского. — X., 1991. — 20 с.

Тема 17. Правова характеристика договору перевезення вантажу залізничним транспортом

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

2. Сторони договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

3. Істотні умови договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

4. Зміст договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

5. Цивільно-правова відповідальність залізниці за порушення умов договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору перевезення вантажу залізничним транспортом та визначити його місце в системі договірних зобов'язань, зокрема в системі договорів про надання послуг. Слід пам’ятати, що договір перевезення вантажу залізничним транспортом є різновидом договорів на надання послуг. Треба показати правову ціль даного договору, основні його ознаки та суттєві умови. Необхідно показати відмінність договору перевезення від договору транспортного експедування. Слід мати на увазі, що поряд з нормами Цивільного кодексу правовідносини по договору перевезення залізничним транспортом регулюються Статутом залізниці України. У цьому ж пункті плану автор повинен охарактеризувати істотні умови договору перевезення вантажу залізничним транспортом, зокрема предмет та строк. Щодо строків у договорі перевезення вантажу залізничним транспортом, то тут студент повинен визначити момент початку строку та його скінчення.

У другому пункті плану треба зупинитись на правовому регулюванні становища сторін за договором перевезення вантажу залізничним транспортом. Слід охарактеризувати цивільну право- та дієздатність як перевізника так і замовника. Треба проаналізувати особливості правового становища приватних та державних перевізників.

У третьому пункті плану автор повинен охарактеризувати істотні умови договору перевезення вантажу залізничним транспортом. Так під істотними умовами при написанні курсової роботи слід вважати предмет і а строк виконання послуг за договором. Окрему увагу автор повинен приділити характеристики такій істотній умові договору будівельного підряду як предмет. Щодо строків у договорі перевезення вантажу залізничним транспортом, то тут студент повинен визначити момент початку строку та його закінчення.

У четвертому пункті плану треба зупинитись на аналізі системи прав та обов'язків сторін у договорі перевезення вантажу залізничним транспортом. Для зручності викладення матеріалу курсової роботи потрібно охарактеризувати спочатку права та обов'язки однієї сторони перевізники, а потім висвітлити кореспондовані права та обов'язки замовника. Слід детально зупинитись на аналізі місця, строку виконання зобов'язань, що випливають з договору перевезення, можливості заміни осіб, можливості виконання договору перевезення частинами. Важливе значення в договорі перевезення вантажу залізничним транспортом мають засоби забезпечення виконання зобов'язань, тому студент повинен проаналізувати та запропонувати найбільш ефективний засіб забезпечення виконання зобов'язань та обґрунтувати свій вибір. Важливе значення для договірних правовідносин має спосіб укладання договору (договір приєднання, типовий договір і т. інше).

При висвітлені п'ятого пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін за договором перевезення. Слід пам’ятати, що у розв'язанні спірних ситуацій має бути дотриманий претензійний порядок. Окремо слід зупинитися на формах та підставах цивільно-правової відповідальності за договором перевезення вантажу залізничним транспортом. Необхідно висвітлити умови недійсності договору перевезення та її правові наслідки. Слід проаналізувати ризикованість даних правовідносин та вплив ризику знищення та пошкодження вантажу на об'єм відповідальності.

Література:

1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

Оношко Д. Перевозка грузов по Украине: документальное оформление и учет //Все о бухгалтерском учете. — 2001. — № 7. — С. 4—7.

2. Буга С. Понятие и виды смешанных перевозок грузов //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 9. — С. 27—31.

3. Шевцов С. Договор перевозки //Все о бухгалтерском учете. — 2002. —     № 27. — С. 25—30.

4. Літвінова О. В. Забезпечення збереження вантажу при транспортуванні та відшкодування збитків, заподіяних його втратою чи пошкодженням //Вісник Національного університету внутрішніх справ. — 2002. — №18. — С. 390—394.

5. Сурженко О. Юридическая природа договора на транспортно-экспедиционное обслуживание //Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 7. — С. 34—36.

6. Дозорець О. Договір перевезення вантажу різними видами транспорту: правова характеристика //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — №7. — С. 21—23.

7. Законодательство Украины о транспорте. — К.: ООО «Юрид. компания БЕСТ и Ко», 2001. — 144 с. (Право и практика).

Тема 18. Правова характеристика договору соціального найму житла

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття договору соціального найму житла.

2. Сторони в договорі соціального найма житла.

3. Істотні умови договору соціального найму житла.

4. Зміст договору соціального найму житла.

5. Цивільно-правова відповідальність за порушення умов договору соціального найму житла.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому пункті автор повинен дати поняття та загальну характеристику договору соціального найму житла та визначити його місце в системі орендних зобов'язань. Треба показати правову ціль даного договору, основні його ознаки та суттєві умови. Необхідно показати відмінність договору соціального найму житла від комерційного найму. Слід мати на увазі, що поряд з нормами Цивільного кодексу правовідносини по кредитному договору регулюються Житловим кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Під істотними умовами договору соціального найму житла слід виділяти предмет та строк. Щодо плати за користування житлом, то як правило специфікою даних правовідносин є те, що плата (і тарифи) встановлюються на за погодженням, нормативно-правовими актами органів влади.

Переходячи до другого питання плану слід проаналізувати правове положення сторін у договорі соціального найма житла. Специфікою договору соціального найму житла є те, що орендодавцем виступає держава в особі уповноважених органів. Потрібно чітко сформулювати поняття і особливості правового положення орендодавця та орендаря. Розкрити в чому проявляється їх загальна та спеціальна правосуб'єктність.

У третьому пункті плану автор повинен охарактеризувати істотні умови договору соціального найму житла. Під істотними умовами при написанні курсової роботи слід вважати предмет та строк виконання зобов’язання по найму житла за договором. Окрему увагу автор повинен приділити характеристики такій істотній умові договору як предмет. Щодо строків, то тут студент повинен визначити момент початку строку і а його закінчення, умови переривання та ін.

У четвертому пункті плану треба зупинитись на аналізі системи прав та обов'язків сторін у договорі соціального найму житла. Для зручності викладення матеріалу курсової роботи потрібно охарактеризувати спочатку права та обов'язки однієї сторони орендаря, а потім висвітлити кореспондовані права та обов'язки орендодавця.

При висвітленні п'ятого пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін та третіх осіб за договором і соціального найму житла. Окремо слід зупинитися на формах та підставах цивільно-правової відповідальності за цим договором. Необхідно висвітлити умови недійсності кредитного договору та її правові наслідки Актуальним є висвітлення проблемних ситуацій, які виникають у випадку несплати плати за користуванням житлом та комунальними послугами.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Аренда жилых и нежилых помещений: Сб. норматив, док.: С изм. и доп. по состоянию на 1 нояб. 2002 г. /Сост. Голобородько К. Н. — X.: Конус, 2002.—176 с.
3.  Иванчук М. В. Право на служебное жилое помещение: Автореф.... канд. юрид. наук: (12.00.05) /Юрид. ин-т им. Ф. Э. Дзержинского. — X., 1982. —17 с.
4.  Домбругова А. Істотні умови договору найму за новим ЦК України //Юридичний вісник України. — 2003. — № 42. — С. 14.
5.  Потяркин Д. Е. Застройщик — сторона договора инвестирования при строительстве многоквартирного жилого дома //Юрист. — 2002. — № 12. —С. 49—50.
6.  Дорогавцева Е. Е. Здание, сооружение и нежилое помещение как объекты аренды недвижимости (проблематика соотношения и разграничения понятий) //Государство и право. — 2002. — № 7. — С. 105— 107.
7.  Фогель В. А. Осуществление права общей долевой собственности на жилое помещение //Юрист. — 2003. — № 1. — С. 33—39.
8.  Абрамова О. Соотношение частного и публичного права в жилищном праве //Підпрємництво, господарство і право. — 2001. — № 7. — С. 48—49.
9.  Абрамова О. Жилье: товар с особым характером //Предпринимательство, хазяйство и право. — 2000. — № 7. — С. 29—30.
10.  Ерш А. В. Особенности правового регулирования арендной платы в договоре аренды зданий и иных сооружений //Юрист. — 2002. — № 9. —    С. 47—52.
11.  Корнеев Е. Аренда имущества: особенности заключения договоров //Бухгалтерия и банки. — 2002. — № 51. — С. 74—75.
12.  Теньков С. Типичные ошибки при заключении договоров аренды и как их избежать (по материалам судебной практики) //Все о бухгалтерском учете. — 2003. — № 22. — С. 43—44.
13.  Дорогавцева Е. Е. Здание, сооружение и нежилое помещение как объекты аренды недвижимости (проблематика соотношения и разграничения понятий) //Государство и право. — 2002. — № 7. — С. 105— 107.
14.  Красноперова О. А. Арендные отношения: гражданско-правовой аспект //Гражданин и право: журнал. — 2003. — № 4. — С. 61—67.
15.  Саниахметова Н. Договор аренды и его разновидности (сравнительный анализ имущественного найма, аренды государственного и коммунального имущества, аренды земли и лизинга) //Бизнес. Бухгалтерия. — 2000. — № 8. — С. 94—98.
16.  Кандыба С. Договоры аренды //Финансовая консультация. — 2001. —№3, —С. 4—6.

Тема 19. Кредитний договір

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття кредитного договору та його види.

2. Сторони та істотні умови кредитного договору.

3. Порядок укладання та форма кредитного договору.

4. Засоби забезпечення виконання кредитного договору.

5. Цивільно-правова відповідальність за порушення умов кредитного договору.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому пункті автор повинен дати поняття та загальну характеристику кредитному договору та визначити його місце в системі договірних зобов’язань. Слід пам’ятати, що кредитний договір насамперед є цивільно-правовим договором, а з іншої сторони це є механізмом реалізації фінансових послуг. Треба показати правову ціль даного договору, основні його ознаки та суттєві умови. Необхідно показати відмінність кредитного договору від договору оренди, суди, займу та інших. Слід мати на увазі, що поряд з нормами Цивільного кодексу правовідносини по кредитному договору регулюються і іншими нормативно-правовими актами. Слід класифікувати кредитні договори та дати видову характеристику кожної групи (побутовий кредит, кредит під настройку житла, купівлю автомобілю, кредитування підприємницької діяльності та інше).

Переходячи до другого питання плану слід проаналізувати правове положення сторін у кредитному договорі. Специфікою кредитного договору є те, що кредитодавцем є не кожна особа, а тільки особа у якої і право займатися кредитуванням (банки, кредитні спілки, каси взаємодопомоги та інші фінансово-кредитні установи). Потрібно чітко сформулювати поняття та особливості правового положення кредитодавця та позичальника. Розкрити в чому проявляється їх загальна та спеціальна правосуб'єктність. У цьому ж пункті плану автор повинен охарактеризувати істотні умови кредитного договору, зокрема предмет, строк та плата за користуванням кредиту. Важливе значення в кредитному договорі у випадку несплати плати за користуванням житлом та комунальними послугами мають засоби забезпечення виконання зобов'язань, тому студент повинен проаналізувати та запропонувати найбільш ефективний засіб забезпечення виконання зобов'язань та обґрунтувати свій вибір.

У третьому пункті плану треба зупинитись на правовому регулюванні укладання, виконання та формі кредитного договору. Слід детально зупинитись на аналізі місця, строку виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, можливості заміни осіб, можливості виконання договору перевезення частинами. Важливе значення для договірних правовідносин має спосіб укладання договору (договір приєднання, типовий договір і та інше). Окреме значення має попередня документація, що потрібна для отримання кредиту (розрахунок економічної необхідності кредиту, бізнес-план і та інше).

Важливе значення при укладанні кредитного договору мають засоби забезпечення виконання зобов'язань. Тому в четвертому пункті плану студент повинен розробити та запропонувати найбільш ефективний засіб забезпечення виконання зобов'язань та обґрунтувати свій вибір, описати інші можливі та ефективні засоби виконання зобов'язань щодо кредитних правовідносин.

При висвітленні п'ятого пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін та третіх осіб за кредитним договором. Окремо слід зупинитися на формах та підставах цивільно-правової відповідальності за кредитним договором. Необхідно висвітлити умови недійсності кредитного договору та її правові наслідки. Слід проаналізувати ризиковість даних правовідносин та вплив ризику неповернення кредиту на об'єм відповідальності.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Рябко Л. Г. Правовое регулирование кредитных отношений по законодательству Украины: Дис.... канд. юрид. наук: (12.00.03) /Одес. нац. юрид. акад. — Одесса, 2001. — 218 с.
3.  Оплачко Л. Способи забезпечення кредитного договору //Право України. — 2002. — № 11. — С. 49—53.
4.  Шишута Ю. Правове становище кредитних кооперативів у Російській імперії наприкінці XIX — на початку XX ст. //Право України. — 2002. —     № 12. —С. 136—141.
5.  Воробець Л. Поняття банківського кредиту та кредитних операцій банку //Право України. — 2002. — № 12. — С. 62—65.
6.  Завгородняя В. Способы обеспечения выполнения обязательств сельхозпредприятий. Проблемы взаимоотношений кредитных учереждений и предприятий АПК Украины //Юридическая практика. — 2003. — №26. —    С. 10.
7.  Лепех С. Кредитодавець як сторона кредитного договору //Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні», 13—14 лют. 2003 р., Львів, нац. ун-т ім. І. Франка, Юрид. фак. — Львів, 2003. — С. 283—285.
8.  Духневич А. Кредитні спілки в Україні: історія і сучасність //Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції «Проблеми держаної створення і захисту прав людини в Україні». — Львів, 2003. — С. 336—337.
9.  Фурса С. Вопросы законодательной техники и ипотечного кредитования //Юридическая практика. — 2003. — № 47. — С. 26.
10.  Кот О. Перехід прав кредитора до третіх осіб: За новим цивільним кодексом України //Юридичний вісник України. — 2003. — № 18. — С. 12. (Інформаційно-правовий банк).
11.  Ципривуз К. А. К вопросу о потребительском кредитовании //Юрист. — 2003. — № 2. — С. 23—24.
12.  Василинчук В. Правове регулювання банківського кредитування суб'єктів підприємницької діяльності //Право України. — 2001. — № 7. — С. 36—39.
13.  Гуцал М. Кредитні спілки — альтернатива банківському кредитуванню //Вісник законодавства України. — 2002. — № 5. — С. 38—41.
14.  Олійник В. Позика за гроші: Проблемні питання кредитування під заставу коштів // Закон і бізнес. — 2000. — № 47. — С. 4.
15.  Старцев О. Кредитні епіки в Україні //Юридичний вісник України. — 1998. — № 39. — С. 5. (Інформаційно-правовий банк).
16.  Матвієнко П. Застава як засіб забезпечення банківських кредитів //Банківська справа. — 2000. — № 5. — С. 45—47.
17.  Потапенко В. Долгожданный кредит: Парламент принял в третьем чтении законопроект о кредитных союзах //Юридическая практика. — 2002. — № 3. — С. 3.
18.  Майданник Р. Фідуціарні позики і кредити (цивільно-правова характеристика) //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 9. — С. 35—38.
19.  Сергеев М. Как получить кредит на покупку квартиры в Харькове //Все о бухгалтерском учете. — 2003. — № 55. — С. 25—26.
20.  Павлова И. В. Основные элементы системы ипотечного жилищного кредитования //Деньги и кредит. — 2003. — № 3. — С. 57—62.
21.  Якубовський І. Співвідношення договору фінансового лізингу та кредитного договору //Підприємництво, господарство і право. — 2001. — №8. — С. 41—42.

Тема 20. Правова природа франчайзингу.

ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття договору франчайзингу. Відмінності франчайзингу від суміжних з ним інститутів.
2.  Зміст договору франчайзингу.
3.  Відповідальність сторін та припинення договору франчайзингу.

Висновки.    

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору франчайзингу (спосіб ведення підприємницької діяльності, заснований на правах, придбаних однією фірмою в іншої, на використання в межах обговореного ринку визначених торговельної марки, технології, ноу-хау). Потрібно вказати, що франчайзинг можна розглядати як систему договірних відносин, при якій одна фірма (франчайзор) надає іншій фірмі (франчайзі) за плату і на певний термін комплекс виключних прав - франшизу. Одразу потрібно зазначити, що франшиза - це дозвіл на використання комплексу виключних прав правоволодільця (визначеної торговельної марки, операційної системи, ноу-хау). Доречно студенту навести приклад, що яскравим зразком франчайзингу є мережа підприємств «Макдональдс», «Кодак», «Фуджі», «Білла», «ТНК-Україна», «Лукойл-Україна», «Альянс» та інші.

Доречно зауважити, що актуальність теми даної курсової роботи полягає у тому, що серед договорів на передачу прав в останні десятиліття широкого застосування в країнах з розвинутою економікою дістав договір франчайзингу. Однак в Україні для законодавчого регулювання комерційних справ, відомих у міжнародній практиці як «франчайзинг» і «франшиза», використовується термінологія «комерційна концесія». Правовідносини сторін у договорі комерційної концесії регулюються ЦК України (статті 1115-1129) і ГК України (статті 366-376). Потрібно розкрити юридичну природу договору.

У другому пункті плану треба зупинитись на правовій характеристиці змісту договору франчайзингу. Треба зупинитись на аналізі системи прав та обов'язків сторін у договорі франчайзингу. Для зручності викладення матеріалу курсової роботи потрібно охарактеризувати спочатку права та обов'язки однієї сторони - користувача, а потім висвітлити кореспондовані права та обов'язки правоволодільця.

При висвітлені третього пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін за договором франчайзингу.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Шаперенков К. Сторони договору простого товариства  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 2
3.  Участь держави Україна у концесійних відносинах / І. Ніколаєв // Право України. — 2004. — N 10. — С. 44-47.
4.  Блажівська О. Співвідношення договору про спільну діяльність та засновницького договору // Підприємництво господарство і право. - 2006. -  № 4
5.  Виникнення та розвиток інституту простого товариства (роль римського приватного права у цьому процесі) / Ю. Дмитрієва // Право України. — 2007. — N 6. — С. 126-130.
6.  Сидоров Я. Франчайзинг - нова договірна форма здійснення бізнесової діяльності в Україні \\ Підприємництво, господарство і право. - 2003. -  №3
7.  Сидоров Я. Правовий статус сторін у договорі франчайзингу \\ Підприємництво, господарство і право. - 2003. -   № 6
8.  Величко О. Коротко про юридичну природу договору франчайзингу \\ Юридичний журнал. – 2003. - № 1.

Тема 21. Правова характеристика договору  факторингу.

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття договору факторингу.

2. Предмет та сторони в договорі факторингу.

3. Відповідальність сторін за договором факторингу.

Висновки.

    

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому пункті автор повинен дати загальну характеристику договору факторингу та визначити його місце в системі договірних зобов'язань. В першу чергу потрібно проаналізувати історичний аспект становлення та розвитку договору факторингу. Потрібно вказати, що окремі факторингові операції в порядку експерименту здійснювались в Радянському Союзі, вони регулювалися  листом державного банку СРСР «Про порядок здійснення операцій по уступці постачальниками банкові права отримання платежу по платіжних вимогах за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги». Студенти повинні окреслити нормативно-правову базу, яка регулює договір факторингу. Важливим є те, що договір факторингу за своєю юридичною природою є різновидом поступки права вимоги з особливим суб’єктним складом. Треба показати правову ціль даного договору, основні його ознаки та суттєві умови. Слід мати на увазі, що договір факторингу як зобов’язання може бути основним або акцесорним.

У другому пункті плану треба зупинитись на правовій характеристиці предмету договору факторингу. Передбачається, що предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і право на одержання коштів, яке виникає в майбутньому. Доцільно провести паралель між предметом договору цесії та предметом факторингу. Треба зупинитись на аналізі системи прав та обов'язків сторін у договорі факторингу. Для зручності викладення матеріалу курсової роботи потрібно вказати, що сторонами договору факторингу є фактор і клієнт, а потім охарактеризувати спочатку права та обов'язки однієї сторони - фактора, а потім висвітлити кореспондовані права та обов'язки клієнта. Слід детально зупинитись на аналізі виконанні боржником грошової вимоги факторові, наступне відступлення права грошової вимоги, захист прав боржника.

При висвітлені третього пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін за договором факторингу. Слід пам’ятати, що клієнт відповідає за дійсність грошової вимоги. Клієнт не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання боржником вимоги.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
3.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
4.  Силенно Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 328 с.
5.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
6.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
7.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
8.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
9.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
10.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.

Тема 22. Правова природа договору страхування.

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття договору страхування.

2. Предмет, форма, істотні умови в договорі страхування.

3. Права та обов’язки сторін в договорі страхування.

4. Відповідальність сторін за договором страхування.

Висновки.

  

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому пункті автор повинен дати поняття та загальну характеристику договору страхування та визначити його місце в системі договірних зобов’язань. Слід пам’ятати, що суспільні відносини щодо страхування регулюються ЦК України, Законом України «Про страхування», окремі норми містяться також в деяких інших нормативно-правових актах. Слід звернути увагу, що при виникненні суперечностей між ЦК України та Законом України «Про страхування» слід керуватися нормами ЦК в силу пріоритету, закріпленого в ЦК України. Треба показати правову ціль даного договору, основні його ознаки та суттєві умови.

У другому пункті плану треба вказати, що договір страхування є двостороннім, оплатним та, як правило, реальним. Але потрібно пам’ятати, що не кожна угода між страховиком і страхувальником буде вважатись договором страхування. Угода може набути юридичної сили при дотриманні певних вимог, які можуть стосуватися як інших видів договорів, тобто загальних умов дійсності, так і таких, які є притаманними тільки договору страхування. Слід детально зупинитись на аналізі форми договору страхування. Так Закон України «Про страхування» чітко встановлює форму такого волевиявлення - вона здійснюється у письмовій формі, або ж страхувальник іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Окреме значення мають істотні умови  договору страхування (предмет, страховий випадок, розмір грошової суми, розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства), яким потрібно дати юридичну характеристику.

Переходячи до третього питання плану слід проаналізувати правове положення сторін у договорі страхування. Специфікою договору страхування є те, що страховиком є не кожна особа, а тільки юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Потрібно чітко сформулювати поняття та особливості правового положення страховика та страхувальника. Потрібно окреслити права та обов’язки страховика та страхувальника.

При висвітленні четвертого пункту плану слід детально проаналізувати цивільно-правову відповідальність сторін за договором страхування. Окремо слід зупинитися на формах та підставах цивільно-правової відповідальності за договором страхування. Необхідно висвітлити умови недійсності договору страхування та її правові наслідки.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Лівак П., Рогова О. Перспективи впровадження загальнообов’язкового медичного страхування в Україні //Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 1. - С. 62.
3.  Воробйова Т. Договір добровільного страхування медичних витрат як новий інструмент страхового ринку   // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   № 3
4.  Договір страхування в системі цивільно-правових договорів / Н. Безсмертна // Право України. — 2004. — N 3. — С. 34-37.
5.  Поняття та особливості посередницьких договорів / В. Васильєва // Право України. — 2004. — N 12. — С. 42-44.
6.  Горіславська І. Особливості правового регулювання страхування при здійсненні кредитних правовідносин сільськогосподарськими підприємствами // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 11
7.  Гринюк О. Динаміка договірних відносин з майнового страхування // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 8
8.  Захватихата П. Перспективи розвитку страхового ринку в Україні: проблемні питання // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 2
9.  Сабодаш Р. Банківське страхування: форми існування в Україні // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 2
10.  Чапичадзе Я. Понятие и разновидности страхования ответственности в Украине // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 9
11.  Чапичадзе Я. Характеристика и соотношение форм страхования в Украине // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 7
12.  Чапічадзе Я. Об’єкт страхових правовідносин // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 6

Тема 23. Публічна обіцянка винагороди.

ПЛАН

Вступ.

1.  Загальна характеристика публічної обіцянки винагороди як позадоговірного зобов’язання.
2.  Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу.
3.  Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу.

Висновки.

  

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність обраної студентом теми. Також необхідно вказати про значимість інституту публічної обіцянки винагороди.

В першому питанні курсової роботи студенту варто дати визначення публічної обіцянки винагороди. Потрібно зауважити, що ЦК України регулює як окремі види публічної обіцянки винагороди відносини, що випливають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу та публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу. Одразу студенти повинні вказати чому публічна обіцянка винагороди відносить до позадоговірних зобов’язань, чому не можна віднести її до договору. Також потрібно вказати, що публічну обіцянку винагороди можна охарактеризувати як умовний правочин.

Розглядаючи друге питання роботи, рекомендується відзначити, що публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу має юридичне значення лише за наявності певних ознак: публічність, матеріальний зміст, визначений результат та до вказаного результату може прагнути невизначена кількість осіб. Потрібно детально розкрити кожну з зазначених ознак. Крім того, варто розкрити правові наслідки виконання завдання та припинення зобов’язання у зв’язку з публічною обіцянкою винагороди.

В третьому питанні курсової роботи необхідно підкреслити, що оголошення конкурсу являє собою один із видів публічної обіцянки винагороди. При розкриті питання варто проаналізувати: умови конкурсу, зміну умов конкурсу та відмову від проведення конкурсу. Варто зауважити, що оголошення конкурсу, будучи одностороннім право чином, пов’язує засновника конкурсу самим фактом його здійснення. Пред’явлення роботи чи відповідного результату на конкурс - теж односторонній право чин, але породжує він не обов’язок, а право здобувача. Це право полягає у можливості вимагати від засновника конкурсу прийняти роботу та дати їй оцінку. Студенти повинні окреслити порядок визначення переможця, його права.

Література:

1.  Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
2.  Берестова І. Безпідставне збагачення в системі недоговірних зобов'язань \\ Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 11
3.  Гражданское право. Т. 2 / Под ред. проф. Е.А.Суханова. - М., 1993.
4.  Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.-
   Сергеева. - М., 1996. - Ч.1.
5.  Панченко М.І. Цивільне право України: Навч. Посіб. - К.: Знання, 2005. - 583 с.
6.  Силенно Л.М. Цивільне право України: Ч.1. Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 328 с.
7.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 520 с.
8.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред. Я.М.Шевченко. - Т.2. Особлива частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім  «Ін Юре», 2003. - 480 с.
9.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 1 Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І. Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2005. - 224 с.
10.  Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т. 5 Книга 2 Договірне право: Загальні положення та договори про передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт. Кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред Р.Б. Шишки. - Харків: Еспада, 2006. - 336 с.
11.  Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн. 1.
12.  Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Учеб. пособие. - К.: А.С.К., 2001.

Тема 24. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття моральної (немайнової) шкоди в цивільному праві.

2. Види моральної (немайнової) шкоди та способи її компенсації.

3. Визначення розміру компенсації моральної (немайнової) шкоди.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність обраної студентом теми в світлі прийняття нового Цивільного кодексу України. Також необхідно вказати про значимість інституту відшкодування моральної шкоди.

В першому питанні курсової роботи студенту варто дати визначення моральної (немайнової) шкоди та вказати її особливості порівняно з загальними правилами відшкодування шкоди в цивільному праві. В цьому ж розділі слід вказати, в чому саме полягає моральна шкода, і дати характеристику цим способам заподіяння шкоди.

Розглядаючи друге питання роботи, рекомендується відзначити, що моральна (немайнова) шкода може бути спричинена особі злочином, адміністративним проступком, робітнику при виконанні ним трудових обов'язків, поширенням відомостей, які не відповідають дійсності і порочать честь, гідність та ділову репутацію а також споживачу при порушенні законодавства про захист прав споживачів. Крім того, моральна шкода може бути спричинена фізичній особі незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Моральна шкода відшкодовується за рішенням суду грішми, іншим майном або в інший спосіб.

В третьому питанні курсової роботи необхідно підкреслити, що закон не встановлює максимального або мінімального розміру моральної шкоди. Розмір визначається безпосередньо в позовній заяві, в якій крім інших вимог, встановлених ст. 137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно особі, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджено.

Література:

1. Конституція України //Відомості Верховної Ради. — 1996. — №30. —Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 01.03.1995 р.

4. Барабаш О., Сиротенко О. Щодо протиправності дій при заподіянні моральної шкоди //Право України. — 2000. — № 9. — С. 43—45.

5. Рабінович П. Моральна шкода та право на її компенсацію: загальнотеоретичний підхід //Право України. — 2002. — № 4. — С. 100.

6.  Чернадчук В. До питання про поняття моральної шкоди //Право України. — 2001. — № 2. — С. 105—108.

7.  Чернадчук В. Право на відшкодування моральної шкоди: деякі ас¬пекти //Право України. — 2000. — № 3. — С 106—109.

8. Эрделевский А. М. Моральный вред и компенсация за страдания. — Москва: Изд-во БЕК, 1998. — 174 с.

Тема 25. Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянину

незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,

прокуратури і суду

ПЛАН

Вступ.

1. Загальні умови (підстави) відповідальності за заподіяння шкоди.

2. Підстави відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

3. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

В першому питанні насамперед слід дати визначення деліктних зобов’язань, а далі перерахувати загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди та дати їм цивільно-правову характеристику. Необхідно підкреслити про відсутність в даному виді відшкодування зобов’язальний відносин між потерпілим і заподіювачем. Дати визначення поняттю «деліктне зобов'язання».

Розглядаючи друге питання курсової роботи студент повинен відмітити особливість даного виду відшкодування і вказати підстави такого відшкодування — шкода, заподіяна незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду; незаконні дії та причинний зв'язок між незаконними діями та шкодою. Наявність вини не вимагається відповідно до ст. 1176 ЦК України. Слід охарактеризувати кожну підставу. Крім того, рекомендується зазначити, хто саме має право на відшкодування шкоди і в якому обсязі, у яких випадках шкода не відшкодовується.

У слідуючому пункті плану необхідно визначити порядок відшкодування             майнової або немайнової (моральної) шкоди. Зазначити, в яких органах і в які терміни громадянин може вимагати захисту своїх порушених прав.

Література:

1. Конституція України //Відомості Верховної Ради. — 1996. — №30. —Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.

3. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року //Голос України. — 1995. — 17 січня. — №9.

4. Кінаш Я. Відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним притягенням до адміністративної відповідальності //Право України. — 2002. — № 5. — С 34—37.

5. Ніжинська Ірина. Причини виникнення відносин з відшкодування громадянину майнової шкоди, заподіяної посадовими особами органів дізнання і досудового слідства в системі органів внутрішніх справ Украни //Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 1. — С 55—58.

6. Прокудина Л. А. Возмещение ущерба, причинённого незаконными действиями правоохранительных органов: научно-практический комментарий. — Москва: Городец. — 131с.

7. Рогатюк І. Вішкодування шкоди, заподіяної внаслідок необгрунтованої реалізації функції обвинувачення //Право України. — 2003. —№ 5. — С 89—94.

8. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С Кузнєцової. — Київ: Юрінком Інтер, 2000. — 784 с — С. 633—641.

Тема 26. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом

підвищеної небезпеки

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття правовідношення з факту спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

2. Поняття джерела підвищеної небезпеки.

3. Суб'єкта відповідальності за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки.

4. Підстави зменшення та звільнення від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

У вступній частині варто стисло викласти актуальність даної проблема тики в практичному і теоретичному плані, дати характеристику і систему норм, які регулюють досліджувані правовідносини, стан розробки питання в юридичній літературі.

Розглядаючи перше питання курсової роботи, слід описати правовідношення з факту спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Воно є охоронним, оскільки направлено на реалізацію заходів відповідальності та захисту суб'єктивних прав, зобов'язальним та майновим.

Питання друге рекомендується присвятити розкриттю поняття джерела підвищеної небезпеки, з'ясуванню дискусій у науці цивільного права з цього питання, а також необхідно висловити своє бачення даної проблеми. При класифікації джерел підвищеної небезпеки доцільно звернути увагу на особливість прояву їх згубних властивостей.

При розгляді питання щодо суб'єктів даних зобов'язань, варто звернути увагу на визначення потерпілої і зобов'язаної особи, власника джерела підвищеної небезпеки, особливості взаємовідносин при наявності провини третіх осіб. Підлягає також з'ясуванню особливість суб'єктного складу аналізованих зобов'язань при правомірному вибутті джерела підвищеної небезпеки з володіння власника.

Заключне питання не рекомендується обмежувати тільки освітленням обставин, передбачених у чинному законодавстві, а по можливості слід зупинитися і на загальних підставах звільнення від відповідальності таких як форсмажорні обставини, казус.

Література:

1.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12,01.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992р.

3. Болдинов В. М. Ответственность за причинение вреда источником повышенной опасности. — СПб: Юрид. центр Пресс, 2002. — 370 с.

4. Назаренко Я. Особливості джерел підвищеної небезпеки в екологічній сфері: питання теорії і практики //Право України. — 2002. — № 4. - С. 121—124.

5. Русу С Підстави звільнення від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки //Право України. — 2002. — №4. — С 128—131.

6. Терещенко Н Поняття джерела підвищеної небезпеки //Право України. — 2000. — № 11. — С 115—118.

7. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С Кузнєцової. — Київ: Юрінком Інтер, 2000. — 784 с — С. 641—653.

Тема 27. Спадкування за заповітом

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та умови спадкування за заповітом. Види заповітів за законодавством України.

2. Поняття та юридична характеристика заповіту.

3. Форма і зміст заповіту.

4. Заповідальне розпорядження.

5. Обов'язкова частка та її зміст в національному законодавстві.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

Розглядаючи перше питання, студент повинен дати визначення спадкуванню взагалі та спадкуванню за заповітом зокрема; пояснити, в яких випадках має місце спадкування за цією підставою. В цьому ж питанні визначається, якими саме цивільно-правовими актами регулюється спадкування. Необхідно пояснити, який вид правонаступництва характерен для спадкування за заповітом. Після цього, слід зупинитися на видах заповітів за новим ЦК України.

У другому питанні варто дати визначення заповіту та провести його детальний правовий аналіз як одностороннього правочину.

Наступне питання слід почати з вимог, що пред'являються законом до форми заповіту. Навести перелік випадків, в яких посвідчення заповіту прирівнюється до нотаріального. Рекомендується описати наслідки недодержання встановленої форми заповіту. Розглядаючи зміст заповіту, доцільно більш детально зупинитися на категорії «спадкова субституція».

В питанні курсової роботи заповідальне розпорядження студент розкриває, які саме розпорядження містяться в заповіті; в чому полягає свобода заповіту. Слід навести приклади заповідальних розпоряджень.

В заключному питанні роботи слід назвати категорії спадкоємців, що мають право на обов'язкову частку у спадщині, умови набуття права на обов'язкову частку та її розмір. Слід розглянути зміни у розмірі обов'язкової частки у новому Цивільному кодексі України порівняно з ЦК УРСР, що втратив чинність 01.01.2004 р. Крім того, студент повинен визначитись, з якою метою закон встановлює обов'язкову частку.

Література:

1. Конституція України //Відомості Верховної Ради України. —1996 — №30. —Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.

3. Закон України «Про власність» //Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 20. — Ст. 249 із змінами та доповненнями.

4. Закон України «Про нотаріат» //Відомості Верховної Ради України.  - 1993. — № 39. — Ст. 383 із змінами та доповненнями.

5. Постанова Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» № 4 від 24.06.1993 р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №13 від 25.12.1992 р., № 15 від 25.05.1998 р.

6. Інструкція «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджена Наказом Міністерства юстиції України від18.06.1994 р. із змінами від 31.03.1997 р.

7. Інструкція «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів», затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 22/5 від 25.08.1994 р.

8.Дроников В К Наследование по завещанию в Советском праве. -— Киев. 1957.

9. Заіка Ю О. Право власності. Спадкове право: Навчальний посібник     Київ: Наукова думка, 2000.

10.Заїка Ю Посвідчення «секретного» заповіту //Підприємництво, господарство і право — 2002 — № 1 — С 43—45.

11. Куприна Е Вопросы наследования (обзор законодательства) //Закон     2001—№4 —С. 64—71.

12. Серебровский В И Очерки советского наследственного права. — Москва: Издательство Академии наук СССР, 1952.

13 Фурса Є Новий погляд на термінологію спадкових правовідносин // Право Украіни— 2002 — № 9 — С 115—120.

14. Фурса С. Я, Фурса Є І Спадкове право. Теорія та практика. Навчальний посібник. — Київ: Атіка, 2002. — 496 с.

15.Ярощенко К. Наследование по завещанию //Закон — 2001 — №4. - С 20—24.

Тема 28. Заповіт подружжя за  цивільним правом України.

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та юридична характеристика заповіту подружжя.

2. Форма і зміст заповіту.

3. Наслідки укладання заповіту.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

Розглядаючи перше питання, студент повинен дати визначення спадкуванню за заповітом взагалі та спадкуванню за заповітом подружжя зокрема; пояснити, в яких випадках має місце спадкування за цією підставою. Потрібно зазначити, що заповіт подружжя - це новела цивільного права України. В цьому ж питанні визначається, якими саме цивільно-правовими актами регулюється спадкування. Необхідно пояснити, який вид правонаступництва характерен для спадкування за заповітом подружжя.  

У другому питанні варто дати визначення заповіту подружжя та провести його детальний правовий аналіз. Потрібно окреслити вимоги, що пред'являються законом до форми заповіту подружжя. Навести перелік випадків, в яких посвідчення заповіту прирівнюється до нотаріального. Рекомендується описати наслідки недодержання встановленої форми заповіту. Потрібно зазначити, що складаючи спільний заповіт, подружжя повинно врахувати і його можливі недоліки. Студенти повинні дослідити додаткову література і окреслити недоліки чи законодавчі пробіли.

В заключному питанні роботи слід назвати категорії спадкоємців, що мають право на спадщину за заповітом подружжя. Крім того, студент повинен визначитись, з якою метою законодавець долучив новий вид заповіту.

Література:

1.  Конституція України //Відомості Верховної Ради України. —1996 — №30. —Ст. 141.
2.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.
3.  Закон України «Про нотаріат» //Відомості Верховної Ради України.  - 1993. — № 39. — Ст. 383 із змінами та доповненнями.
4.  Постанова Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» № 4 від 24.06.1993 р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №13 від 25.12.1992 р., № 15 від 25.05.1998 р.
5.  Куприна Е Вопросы наследования (обзор законодательства) //Закон     2001—№4 —С. 64—71.
6.  Серебровский В И Очерки советского наследственного права. — Москва: Издательство Академии наук СССР, 1952.
7.  13 Фурса Є Новий погляд на термінологію спадкових правовідносин // Право Украіни— 2002 — № 9 — С 115—120.
8.  Фурса С. Я, Фурса Є І Спадкове право. Теорія та практика. Навчальний посібник. — Київ: Атіка, 2002. — 496 с.
9.  15.Ярощенко К. Наследование по завещанию //Закон — 2001 — №4. - С 20—24.
10.  Заіка Ю. Заповіт подружжя // Право України. - 2004. - №4. - С. 91-93.
11.  Заіка Ю. Спадкові права «добросовісного» подружжя в недійсному шлюбі. // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 11. - С. 28-30.
12.  Левандовський С. Нове про заповіти // Персонал. - 2007. - № 28. - С. 5-7.
13.  Турлуковський Я. Окремі проблеми функціонування правової конструкції заповіту подружжя в українському спадковому праві // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 11
14.  Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика. Навч. Посіб. - К.: Атіка. - 496 с.
15.  Цивільне право України: Підручник у 2 кн. / О.В. Дзера, Д.В. Боброва,А.С. Довгерт, Н.С. Кузнєцової; 2-ге вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн. 2. -  640 с.
16.  Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг.ред. Я.М.Шевченко. - Т. 1 Загальна частина. - К. - 2003. - 520 с.  

Тема 28. Спадкування за законом.

ПЛАН

Вступ.

1. Поняття та юридична характеристика спадкування за законом.

2. Підстави і черговість спадкування за законом.

3. Порядок прийняття спадщини. Порядок відмови від спадщини.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

Розглядаючи перше питання, студент повинен дати визначення спадкуванню взагалі та спадкуванню за законом зокрема; пояснити, в яких випадках має місце спадкування за цією підставою. В цьому ж питанні визначається, якими саме цивільно-правовими актами регулюється спадкування. Необхідно пояснити, який вид правонаступництва характерен для спадкування за законом.  

У другому питанні варто дати визначення спадкуванню за законом та провести його детальний правовий аналіз. Потрібно студентам вказати на підстави і черговість спадкування за законом. Перерахувати кількість черг та вказати осіб, які входять до них. Студенти повинні дослідити додаткову література і окреслити недоліки чи законодавчі пробіли в питанні спадкування за законом.

В заключному питанні роботи слід окреслити порядок прийняття спадщини. Зазначити необхідні умови та строки прийняття спадщини за законом. Порядок відмови від спадщини.

В заключній частині роботи студенти повинні сформулювати висновок по темі.

Література:

1.  Конституція України //Відомості Верховної Ради України. —1996 — №30. —Ст. 141.
2.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.
3.  Нелін О. Історичні аспекти колізійних питань спадкового права у сучасному законодавстві України   // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   № 8
4.  Нелін О. Історичний аналіз вирішення проблемних питань спадкового права в сучасному законодавстві України  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 9
5.  Нелін О. До питання успадкування у первіснообщинному суспільстві // Підприємництво господарство і право. - 2006. -    № 3
6.  Щодо обсягу відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця / В. Васильченко // Право України. — 2001. — N 5. — С. 109-111.
7.  Васильченко В. Особливості спадкового правонаступництва в цивільному праві // Право України. – 2001. - №11. – С.98.
8.  Заіка Ю. Спадкування за законом у новому Цивільному кодексі України \\ Підприємництво, господарство і право. - 2003. -  № 7
9.  Ігнатенко В. Заповідальний відказ і заповідальне покладення як види позадоговірних зобов'язань Підприємництво, господарство і право. - 2003. -№ 6
10.  Ігнатенко В. Правова характеристика відносин, що виникають із заповідального відказу і заповідального покладення Підприємництво, господарство і право. - 2003. -№ 8
11.  Кармаза О. Законодавче врегулювання колізійних питань спадкових правовідносин Підприємництво, господарство і право. - 2003. -   № 11

Тема 28. Юридична природа спадкового договору.

ПЛАН

Вступ.

1.  Поняття спадкового договору.
2.  Сторони та форма у спадковому договору.
3.  Забезпечення виконання спадкового договору та розірвання спадкового договору.

Висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

Розглядаючи перше питання, студент повинен дати визначення спадковому договору, вказати, що предметом спадкового договору є як придбання права власності на майно відчужувача, так і дії (виконання робіт, надання послуг тощо) набувача. В цьому ж питанні визначається, якими саме цивільно-правовими актами регулюється спадкування. Необхідно окреслити характеристику договору (двосторонній, консенсуальним, відплатний).

У другому питанні варто дати визначення сторонам договору спадкування (відчужував, набувач). Потрібно студентам вказати на форму спадкового договору. Він укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Спадковий договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, яке у цьому разі до того ж  є обов’язковим незалежно від предмету договору.

В заключному питанні роботи слід окреслити порядок забезпечення виконання спадкового договору та порядок розірвання спадкового договору. Зазначити, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

В заключній частині роботи студенти повинні сформулювати висновок по темі.

Література:

1.  Конституція України //Відомості Верховної Ради України. —1996 — №30. —Ст. 141.
2.  Цивільний кодекс України //Голос України. — № 45—46 від 12.03.2003 р.; № 47—48 від 13.03.2003 р.
3.  Нелін О. Історичні аспекти колізійних питань спадкового права у сучасному законодавстві України   // Підприємництво господарство і право. - 2007. -   № 8
4.  Нелін О. Історичний аналіз вирішення проблемних питань спадкового права в сучасному законодавстві України  // Підприємництво господарство і право. - 2007. -    № 9
5.  Щодо обсягу відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця / В. Васильченко // Право України. — 2001. — N 5. — С. 109-111.
6.  Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного права / В. Васильченко // Право України. — 2003.- N 6.-С. 118-121.
7.  Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного права: [Закінч.] / В. Васильченко // Право України. — 2003. — N 7. — С. 137-140.
8.  Спадкування обов'язкової частки: деякі питання / Л. Гнєзділова // Право України. — 2003. — N 2. — С. 70-73.
9.  Васильченко В. Особливості спадкового правонаступництва в цивільному праві // Право України. – 2001. - №11. – С.98.
10.  Васильченко В. Спадковий договір: деякі міркування з приводу нормотворчості № 12
11.  Кармаза О. Законодавче врегулювання колізійних питань спадкових правовідносин Підприємництво, господарство і право. - 2003. -   № 11

1. Реферат- Болезни из подсознания
2. Реферат- Новые измерения отношений Север ’ Юг.html
3. Асимметрия информации ~ положение при котором одна часть участников рыночной сделки располагает важной и.html
4. Развитие русской орфоэпии
5. стр 2 Microsoft Windows 95 ~ 98
6. Тема- Формирование эффективной системы управления инвестиционной деятельностью предприятия на материала
7. Наследование по завещанию
8. Апологии Сократа Платон 427347 г
9. . Оперативный поэтапный трехступенчатый 2
10. Нефтегазовые технологии
11. экономических пространственных образований структура географии и ее место в системе наук
12. Сравнительное исследование эффективности методов сортировки Флойда и Шелла
13. 1 Определяем общий коэффициент полезного действия привода- 1
14. Калькуляция себестоимости изделий А и Б
15. Курсовая работа- Домашнее чтение в обучении английскому языку на среднем этапе его изучения.html
16. 0.006 0.html
17. Технологія приготування кремів та збитих вершків
18. Финансовый контроль ОВД
19. География городов
20. темам Литературные гостиные Конкурсы Выставки подделок Творческие студии Праздничные конц

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе