Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
міністерство внутрішніх справ УКРАЇНИ
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ
Кафедра господарсько-правових дисциплін
лекція
з навчальної дисципліни "Митне право"
ТЕМА №9
МИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
(лекція 2 години)
Для студентів, слухачів юридичного факультету ННІ права
Дніпропетровськ 2013
План
Вступ
Висновок
РЕКОМЕНДОВАНА Література:
Навчальна література
Вступ
Інструментом регулювання експортно-імпорт них операцій є митний тариф, який являє собою систематизований перелік товарів і ставок мита, що стягується при перетині цими товарами митного кордону країни. Разом з внутрішніми за своєю природою податками (ПДВ, акцизом тощо), які також стягуються ч товарів, що беруть участь у зовнішньоторговельному обігу, вони впливають не лише на зовнішній сектор, а й на весь економічний клімат у країні.
До категорій нетарифних заходів регулювання експортно-імпортної діяльності належать різні заходи фінансової, технічної, адміністративної, кредитної і торговельної політики, які можуть свідомо спрямовуватись на регулювання зовнішньої торгівлі (заборони, квоти, ліцензії") і виникати у результаті проведення технічної політики, реалізації норм охорони здоров'я, вжиття адміністративних і фінансових заходів. Побічна дія цих заходів створює перешкоди для зовнішньої торгівлі і перетворює їх на нетарифні обмеження, часто свідоме перетворення.
Мета лекції розглянути: Тарифні і нвтарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі у зарубіжних країнах. Нетарифнерегулювання експорту та імпорту в зарубіж них країнах. Особливості організації митної справи і митних про цесів.
1. Тарифні і нетарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі у зарубіжних країнах
Центральним інструментом регулювання експортно-імпорт них операцій є митний тариф, який являє собою систематизований перелік товарів і ставок мита, що стягується при перетині цими товарами митного кордону країни. Разом з внутрішніми за своєю природою податками (ПДВ, акцизом тощо), які також стягуються ч товарів, що беруть участь у зовнішньоторговельному обігу, вони впливають не лише на зовнішній сектор, а й на весь економічний клімат у країні.
У практиці зовнішньоторговельного регулювання, як правило, застосовується така схема митного тарифу:
- автономні (максимальні) ставки, що вживаються лише до товарів з тих країн, яким з певних причин не надається режим найбільшого сприяння;
-преференційні ставки, що застосовуються до товарів з країн, які розвиваються відповідно до Загальної системи
-преференцій;
- ставки режиму найбільшого сприяння (конвенційні), як правило, узгоджені в рамках ГАТТ і застосовуються до товарів більшості країн [4].
Ставки митного тарифу встановлює уряд країни і вони зазви чай можуть змінюватися залежно від економічної ситуації в країні, ;І також відповідно до набутих міжнародних зобов'язань держав. Проте, наприклад, в Індії митний тариф приймається на щорічній бюджетній сесії парламенту, оскільки митні надходження станов лять ЗО % прибутків державного бюджету. А в Південно-Африканській Республіці митні органи мають право при розрахунку мита використовувати ставки, що містяться у ще неприйнятому проекті (мін у митному тарифі, винесеному на розгляд у парламент (ретро активне мито). Тут же на додаток до звичайних митних платежів використовуються реторсіонні мита (реторсії - не пов'язані з використанням Збройних сил правомірні примусові заходи, що вживаються державою у відповідь на моральну чи матеріальну шкоду, недружній, але не порушуючий норм міжнародного права акт іншої держави). На відміну від антидемпінгових реторсіонні мита не передбачають проведення спеціальних розслідувань.
Механізм оподаткування експортних та імпортних операцій зарубіжними країнами із розвинутою економікою і багатим досвідом стягнення мита, митних зборів та інших непрямих податків відпра цьовано і в основному відповідає рекомендаціям міжнародних організацій. У розвинутих країнах митом оподатковується лише імпорт. У США експортне мито заборонено законодавче, в інших країнах воно також не застосовується. Однак у провідних капіталіс тичних країнах широко використовується система внутрішніх податків, що стягуються з товарів, які є предметом експортне-імпортних операцій. Навіть у такому інтеграційному угрупуванні як Європейський союз, де вже відбулася значна уніфікація подат кового законодавства між країнами-учасниками, ставки ПДВ, акцизу відрізняються між країнами, що створює різні торговельні умови при експорті в конкретну країну [7].
У багатьох перелічених країнах експортні операції оподатко вуються за нульовою ставкою для сприяння припливу коштів держави, а не з неї. Так, у Великобританії за такою ставкою оподат ковуються експортні операції. Всі митні платежі там стягуються Управлінням митних платежів та акцизів. При розрахунку суми по датку, що підлягає переводу в Управління митних платежів та акци зів, платнику дозволено відраховувати суму податку, стягнутого при покупці товарів, і виплачувати лише різницю. Якщо ж у будь-якому періоді нарахована сума значна й перевищує податок, що підлягає переводу, то Управління виплачує різницю в 10-денний термін піс ля отримання декларації.
В Іспанії політика стягнення митних платежів подібна до укра їнської. Експорт товарів і послуг звільняється від ПДВ, імпорт обкла дається ПДВ; при цьому вартістю, що оподатковується, вважається ціна, запропонована продавцем, плюс всі митні платежі, що мають бути сплачені. Юридичне це оформлено як специфічний вид опе рацій, до яких застосовуються нульова ставка податку. В результаті експортери не звільнені від документального оформлення своїх операцій для податкових органів [8].
У Німеччині ПДВ називається податком з обороту імпорту. Він являє собою акциз відповідно до Положення про податки, збори, мито та імпортний податок згідно з митним законодавством. Збір податків здійснює федеральне Митне управління. Мета стягнення цього податку - адаптація товарів третіх країн (звільнених від податку на додану вартість країни-експортеру) до оподаткування ПДВ, який застосовується щодо аналогічних вітчизняних товарів.
Таким чином, між вітчизняними та імпортованими товарами вста новлюються рівноправні конкурентні відносини.
Об'єктом оподаткування є товар, який ввозиться з третіх країн у митну зону через митний кордон, у тому числі і той, що ввозиться І безкоштовно. В основі бази оподаткування лежить митна вартість нвезеного товару (середня ціна), до якої додаються інші імпортні ІГюри з цих товарів, а також транспортні витрати. Ставки податку І акі самі, як і по оборотах усередині країни - 15 і 7 % [11 ].
Митні платежі приносять незначну частину доходів федерального бюджету США. їх частка у загальному обсязі практично не оцінювалася протягом тривалого періоду. Конституція США Забороняє окремим штатам стягувати мито, перетворюючи їх на нсликі зони вільної торгівлі.
У доходах бюджету центрального уряду Франції податкові над ходження становлять понад 93 %. Непрямі податки надають близь ко 60 % податкових доходів загального бюджету. Основний непря мий податок у Франції - ПДВ - введений в 1954 р. У податкових юходах загального бюджету надходження по цьому податку дорів нюють 45 %. Іншим непрямим податком, надходження по якому І я гають 8,5 % у доходах загального бюджету, є внутрішній податок на нафтопродукти. На його частку припадає до 13,3 % надходжень по непрямих податках [12].
Отже, структура надходжень по непрямих податках залишалась стабільною, за винятком надходжень по внутрішньому податку на нафтопродукти, частка якого значно зросла. Цей податок слід відно сити не до акцизів, а до митних платежів. Практично вся сировина 11 я виробництва нафтопродуктів імпортується у країну, а вироб ництво для експорту і реекспорт нафтопродуктів не обкладаються Іаним податком. Враховуючи це, можна говорити про те, що для Франції у 80-ті та 90-ті роки значення митних платежів підви-І м юсь. Після значного зростання розміру податків у 70-ті роки у Франції, як і в більшості інших країн Західної Європи, ситуація сьо годні стабілізувалась. Скорочення ПДВ у таких товарних групах як автомобілі, компенсується підвищенням внесків у систему соці ального страхування. Наступна модернізація французької митної системи йтиме у руслі здійснюваного протягом останніх років курсу на стабілізацію частки митних надходжень у бюджет і поступове її зниження.
У Швеції імпорт обкладається ПДВ, а експорт звільняється від нього. Податок повинен зазначатися в інвойсах, супроводжуючих продаж товарів і послуг. Базою для нарахування ПДВ є вартість товару (послуги), що включає всі нараховані на неї податки і збори. Платники податку сплачують податок за різницею між вихідним і вхідним ПДВ. Для деяких товарів (автомобілі, вина і міцні спиртні напої та ін.) відрахування вхідного ПДВ не здійснюється.
У Швейцарії мито стягується по імпортних та експортних операціях за ставками, встановленими в митному тарифі. Мито стягується тільки з одиниці ваги, але не з вартості, тобто є специ фічним. Частина доходів, отриманих від мита, призначається для конкретно визначених цілей. Наприклад, доходи, отримані від паливв, спрямовуються на будівництво національних швидкісних магістралей. Юридична база - статті 28 та З1 Конституції І .І Акт про мито від 1 жовтня 1925 р. ПДВ у Швейцарії стягується І імпорту товарів і придбання послуг за кордоном на суму поікі І 75000 швейцарських франків нарік [5].
В Японії найнижча серед розвинутих країн ставка податку 11.1 споживання (ПДВ) - 5 %, а середній рівень мита - 5,2 %.
Звичайно звітний період для ПДВ дорівнює 2 місяці. ДеклараІ 111 по ПДВ повинні надаватися у межах 35 днів після закінчений звітного періоду. Для підприємств з особливо великими оборотам 11 звітний період визначено в один місяць. При затримці у наданім декларації стягується штраф 100 крон, заниження ПДВ караєте штрафом, рівним 20 % суми цього заниження (понад доплати податку).
Постачальники товарів на експорт отримують відшкодування ІІДВ, що міститься в цінах придбаних товарів і послуг. Іноземні Іуристи, які купують товари в Швеції, можуть отримати повер нення податку у спеціальних агентствах, розташованих у прикор донних пунктах (готівкою чи безготівкове).
Крім мита, ПДВ, акцизів, у світовій практиці поширено застосу-нання додаткових імпортних зборів. У Швеції використовується податок на добрива, специфічний збір з виробників пестицидів та акумуляторів. Податок на двуокис азоту та податок на енергію стя-Іуються з природного газу, моторного спирту, мастил. Податок на - І рку стягується з палива, отриманого з кам'яного і бурого вугілля, юрфу, нафти. Податок на продаж автотранспортних засобів. Іягується зі всіх автомобілів, автобусів, вантажівок [12].
У країнах Південної Америки ставка мита має лише два значення - 12% застосовується до 95% імпортованої продукції, І ч-шта оподатковується за ставкою 20 %; муніципальний податок 2 " о і додатковий збір на розвиток сільського господарства - 5 %. Митний збір як в Україні, так й інших державах сплачується учас никами зовнішньоторговельних операцій і використовується для фінансування діяльності митних служб. Розмір ставки митного •ору, як правило, невеликий, однак також може значно впливати їм ефективність експортно-імпортних операцій. Наприклад, в Україні ставка митного збору 0,2%, але не більше 1000 дол. США; у Болгарії, Японії - 2 %, Польщі - 6 %.
У країнах Близького Сходу ставка мита невелика (4 % - в Кувейті, Катарі, 5 % - Судані, 5-10 % - в Єгипті) і недиференційована, так існують специфічні податки з імпорту (4 % для Міністерства оборони в Судані, військові податки в Іраку, 1,5 % в Ірані на користь червоного півмісяця").
У Данії є податок на оточуюче середовище, що стягується з одноразового посуду (50 %), торгової упаковки для рідини (20 %), озоноруйнуючих речовин; дослідницьким збором обкладається маргарин. В Італії при ввезенні пластикових контейнерів і матеріалів для їх виготовлення застосовується збір на обробку пустирів. В Австрії весь імпорт підлягає оподаткуванню збором на розвиток торгівлі (0,3 %) і статистичним збором (1,2 шилінга на 1000 кг ваги). Фінляндія практикує збір на боротьбу зі сміттям (за специфічними ставками) [9].
Розмір мита та інших митних платежів залежить від методики визначення бази оподаткування та порядку нарахування цих пла тежів. Проблема оцінки товарів для митних цілей є одним з важ ливих напрямів багатосторонніх торговельних переговорів і являє собою процес, під час якого митні органи повинні визначити реаль ну ціну товару, що імпортується, та його місце в товарній класи фікації тарифу. Відмінності національних методик митної оцінки здійснює безпосередній вплив на протекціоністський ефект мита. У тих випадках, коли метод митної оцінки призводить до зави щення вартості товару, збільшення адвалерного мита здійснює такий самий вплив, як і збільшення тарифної ставки.
Стаття УП ГАТТ встановлює загальні принципи оцінки товарів для стягнення митних платежів, визначення митної вартості, основний з яких - використання так званої ціни угоди, тобто ціни, що реально сплачена чи підлягає сплаті за товар, що імпортується, а також неприпустимість визначення митної вартості на базі фіктивних оцінок або вартості товару вітчизняного походження. В ціну угоди можуть включатися ряд додаткових витрат покупця (комісійні і брокерські витрати, вартість упаковки, оплата послуг тощо). Однак угода залишає відкритим для кожної країни питання про необхідність включення вартості фрахту та страхування в митну вартість товару, тобто необхідність використання ціни СІФ або ФОБ. Більшість країн приймає за основу для визначення митної вартості ціну СІФ. У Сінгапурі базою для нарахування митних податків є ціна ДДП, а в СІЛА - ціна ФОБ [13].
Трансформація митного регулювання зовнішньої торгівлі в країнах Центральної та Східної Європи відбувається в напрямі його узгодження з митним законодавством країн ЄС. Так, у Болгарії товарна номенклатура базується на Гармонізованій системі опису вання і кодування товарів (ГС) та Комбінованій номенклатурі Європейського союзу. Основний документ статистичного нагляду та обліку зовнішньоторговельних операцій є митна декларація, яка з 1996 р. замінена Єдиним адміністративним документом Євро пейського союзу. Обов'язкова реєстрація зовнішньоекономічних угод (лише з деякими винятками - жива худоба, птиця на експорт). На ряд товарів встановлюється експортний податок. У новому тарифі адвалерні ставки замінюються на специфічні та комбіновані. У Болгарії, яка є членом ВТО з 1996 р., з 1997 р. діє новий Митний тариф і преференційні торговельні угоди з ЄС, ЄАВТ, угоди про зони вільної торгівлі з Словаччиною, Чехією, Словенією.
В Угорщині в 1995 р. введено новий митний тариф. Митне оформлення здійснюється на основі Єдиного адміністративного документа, що використовується в ЄС.
З 1995 р. функціонує митний союз між Туреччиною і ЄС. Від повідно до цієї угоди скасовані всі мита в торгівлі промисловими товарами (15500 товарних позицій), по сільськогосподарській продукції та харчових товарах. В основі угоди лежить принцип квотування взаємних поставок.
У торгівлі з третіми країнами Туреччина застосовує Єдиний мит ний тариф ЄС. Імпортний режим складається за товарно-галузевим принципом відповідно до міжнародної Гармонізованої системи, прийнятої в ЄС та ВТО, але, крім ставок для країн ЄС та третіх країн, виокремлюються ставки для країн, з якими Туреччина підписала угоди про вільну торгівлю: Ізраїль, Румунія, Угорщина, Литва, Чехія, Словаччина, Болгарія, Естонія. Зберігається режим преференцій у зовнішній торгівлі для найменш розвинутих країн [12].
Відповідно до законодавства Туреччини експортер, проти якого порушено антидемпінгову справу, має право висувати зуст річний позов. Якщо позов задовольняється, то антидемпінговий податок відміняється.
У Польщі з 1997 р. діє новий митний тариф, в якому перед бачені чотири види митних ставок: конвенційні (основні), префе ренційні, автономні та знижені. Конвенційні ставки застосову ються: для імпортних товарів з країн-членів ВТО - на основі підписаної 15 квітня 1994 р. у Маракеші угоди про створення цієї організації; до країн, до яких застосовується режим найбільшого сприяння, - відповідно до рекомендацій Уругвайського раунду ГАТТ. Преференційні ставки вживаються до товарів з країн, в яких розмір ВВП на душу населення не перевищує аналогічний показник у Польщі (ставки ОЕУ); для найменш розвинутих країн (ГО8). Автономні ставки використовуються для товарів з країн, що підпадають під конвенційні і преференційні ставки, якщо розмір цих ставок перевищує автономну ставку мита. Знижені ставки застосовуються для країн, з якими Польща підписала угоди про зони вільної торгівлі: країни ЄС, країни ЦЄЗВТа, держави-члени ЄАВТ, країни Балтії. Основний обсяг товарообігу (понад 80 %) реалізується саме на основі знижених митних ставок. Однак Укра їна та інші країни СНД не входять до цієї групи країн [6].
У Польщі активно використовується практика безмитних контингентів на окремі види товарів (автомобілі, пальне), обсяги яких встановлюються державою. Митний кодекс, який прийнято в 1998 р., асимілює інструкції і закони митного регулювання в державах-членах ЄС. Митне оформлення здійснюється на основі єдиного адміністративного документа, що діє в країнах ЄС.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ
Як висновок: Таким чином, між вітчизняними та імпортованими товарами вста новлюються рівноправні конкурентні відносини.
Об'єктом оподаткування є товар, який ввозиться з третіх країн у митну зону через митний кордон, у тому числі і той, що ввозиться І безкоштовно. В основі бази оподаткування лежить митна вартість нвезеного товару (середня ціна), до якої додаються інші імпортні ІГюри з цих товарів, а також транспортні витрати. Ставки податку І акі самі, як і по оборотах усередині країни - 15 і 7 % [11 ].
2. Нетарифне регулювання експорту та імпорту в зарубіжних країнах
До категорій нетарифних заходів регулювання експортно-імпортної діяльності належать різні заходи фінансової, технічної, адміністративної, кредитної і торговельної політики, які можуть свідомо спрямовуватись на регулювання зовнішньої торгівлі (заборони, квоти, ліцензії") і виникати у результаті проведення технічної політики, реалізації норм охорони здоров'я, вжиття адміністративних і фінансових заходів. Побічна дія цих заходів створює перешкоди для зовнішньої торгівлі і перетворює їх на нетарифні обмеження, часто свідоме перетворення.
Використання першої групи нетарифних обмежень базується на розвинутій законодавчій та адміністративній базі, а їх здійснення доручається відповідним органам виконавчої влади, як правило, центральним урядовим органам. Стосовно заходів другої групи, то більшість країн прагне розробити міжнародні угоди про правила використання засобів технічної та екологічної політики, правила і норми (стандарти) щодо охорони здоров'я, стандарти сертифікації з метою визнання національних заходів у цій галузі для мінімізації їх обмежувальної дії в міжнародній торгівлі [8].
Класифікаційні схеми нараховують понад 600 конкретних видів нетарифних обмежень, об'єднаних у п'ять (ГАТТ) чи більшу кількість груп (схеми МБРР, ЮНКТАД, Міжнародної торговельної палати). За даними ГАТТ, нетарифними обмеженнями охоплено близько 18 % світової торгівлі. За даними Світового Банку, це значення сягає 27 %.
Квотування і ліцензування - досить жорсткі заходи торго вельної політики, яким були присвячені два останні раунди пере говорів у рамках ГАТТ. На цих зустрічах розроблено правила вико ристання окремих видів нетарифних обмежень. Дані інструменти досить широко використовуються в світовій практиці. В Угорщині для захисту ринку від іноземної конкуренції діє система глобальних квот на окремі види товарів. В Естонії ліцензування імпорту відбувається з метою захисту національних виробників, тож, ліцензуванню підлягають текстильні вироби і металопродукція. У В'єтнамі використовується система мінімальних імпортних цін і централізований розподіл квот на експортно-імпортні операції. В Індії у списку Спеціальної імпортної ліцензії 3000 позицій імпортних товарів, які, відповідно до вимог ВТО, поступово переводяться у розряд Відкритої генеральної ліцензії. Ліцензії можуть видаватися не лише центральними, а й місцевими органами. Основні засоби виробництва ввозяться без сплати мита за умов зворотного вивезення продукції, що виготовляється на цьому обладнанні. В Лаосі існує державна монополія на експорт/імпорт стратегічних товарів - нафтопродуктів, деревини, рису, кави, електроенергії, олова, дорогоцінних металів. Заборонені до вивозу золото і срібло. Сінгапур виступає бенефіціаром загальної системи преференцій; ліцензуванню в разі імпорту підлягають тварини, зброя, друкована, аудіо-, відеопродукція, медикаменти; на експорт - зброя, хімічні небезпечні речовини. В Колумбії ліцензуванню підлягають зброя, хімічні товари та наркотичні речовини. В Нікарагуа автоматичне ліцензування імпорту, проте на цукор необхідно отримати спе ціальний дозвіл. У Бразилії також здійснюється автоматичне ліцен зування всього імпорту. В Перу режим ліцензування застосовується до рідкісних рослин і тварин, антикваріату, наркотичних засобів, зброї та вибухівки. В Іраку обов'язковому ліцензуванню підлягає імпорт [11].
В Японії діють імпортні квоти на продукцію сільського госпо дарства, рибопродукти, фармацевтичну продукцію, органічні хімікати, вибухові речовини. На імпорт продукції аграрного сектора встановлюються щорічно тарифні квоти, які визначаються таким чином: обсяг попиту мінус обсяг внутрішнього виробництва. Єди ний монопольний державний канал - рис, пшениця, згущене молоко, сіль, опіум, спирт, тютюн. Попередні ухвалення Міністерст ва зовнішньої торгівлі та промисловості необхідно отримати на імпорт червоної риби, китової продукції, ікри, товарів з Іраку, дозвіл на здійснення передплати за імпорт більше ніж на 2 роки. До того ж, в Японії суворі технічні вимоги. Також нетарифне регулювання експорту здійснюється за списками КОКОМ, згідно з якими забо роняється експорт 175 позицій. Обов'язковій реєстрації підлягають контракти для проведення експертної оцінки рентабельності опе рації, експортного страхування. У СІП А на експорт продукції стра тегічного призначення необхідна (окрім Канади) ліцензія Мінфіну. Отже, національні вимоги до обов'язкового ліцензування експорту та імпорту дуже різноманітні. Прикладами використання заборонних та обмежувальних заходів є система експортного конт ролю Великобританії щодо товарів, які мають подвійне призна чення, нових технологій тощо, використання індивідуальних ліцензій на конкретні товари та відкрита генеральна експортна ліцензія на експорт в Західну Європу, Північну Америку, Японію та Австралію. Імпорт більшості товарів здійснюється на підставі відкритої імпортної ліцензії. У Сінгапурі повністю заборонено імпорт жувальної гумки, імітаторів тютюну, феєрверків та хлопавок, зброї, наркотиків. До Кувейту заборонено ввозити алкоголь, безалкогольне пиво, свинину та предмети зі свинної шкіри, обладнання для виробництва алкоголю, зброю, військову амуніцію тощо. В Ірані заборонено імпорт предметів розкоші, до яких належать кондитерські вироби, алкоголь, легкові автомобілі, меблі. У Катарі діє заборона на ввезення зброї, наркотиків, свинини, радіоактивних речовин, антирелігійної преси, товарів з Ізраїлю, апаратів для азартних ігор, військової форми, музичних вітальних листівок, реклами сигарет. Ембарго як повна (чи майже повна) заборона на зовнішньоекономічні операції з визначеною країною в світовій практиці використовується з метою політичного та економічного тиску, і, на перший погляд, не є досить поширеним явищем. Однак такі випадки проведення обмежувальної політики далеко не поодинокі. Іран встановив ембарго до товарів з Ізраїлю та ПАР, Бахрейн встановлює, що країною походження товарів не може бути Ізраїль, а стосовно Іраку введено ембарго з боку світового співтовариства [11].
Єгипет встановлює антидемпінгове мито на сталь з України, Литви. В Японії заборонено експорт рису, кольорових металів. Для США є характерним широке практикування антидемпінгових процедур (до ЄС, багатьох інших країн, зокрема України). Індивідуальне ліцензування експорту існує щодо Куби, Кампучії, Лівії, В'єтнаму. Нікарагуа, в ПАР — сирої нафти. У деяких країнах забороняють ввезення в країну одягу та взуття, які були у використанні. Такий досвід було б доцільно використати і в Україні.
ВИСНОВКИ З ДругОГО ПИТАННЯ
Отже, національні вимоги до обов'язкового ліцензування експорту та імпорту дуже різноманітні. Прикладами використання заборонних та обмежувальних заходів є система експортного конт ролю Великобританії щодо товарів, які мають подвійне призна чення, нових технологій тощо, використання індивідуальних ліцензій на конкретні товари та відкрита генеральна експортна ліцензія на експорт в Західну Європу, Північну Америку, Японію та Австралію. Імпорт більшості товарів здійснюється на підставі відкритої імпортної ліцензії. У Сінгапурі повністю заборонено імпорт жувальної гумки, імітаторів тютюну, феєрверків та хлопавок, зброї, наркотиків. До Кувейту заборонено ввозити алкоголь, безалкогольне пиво, свинину та предмети зі свинної шкіри, обладнання для виробництва алкоголю, зброю, військову амуніцію тощо. В Ірані заборонено імпорт предметів розкоші, до яких належать кондитерські вироби, алкоголь, легкові автомобілі, меблі.
3. Особливості організації митної справи і митних процесів
Митні служби в зарубіжних країнах мають різний статус, струк туру і повноваження. В переважній більшості країн митна служба є складовою фінансових департаментів, що забезпечує ефективний контроль за фіскальними завданнями митних органів, хоча частка надходжень до державного бюджету від митних платежів є значною в небагатьох країнах. Державні митні органи, що знаходяться в прикордонних контрольних пунктах, не підпорядковуються адміністративним місцевим органам. У Великобританії, наприклад, діє акцизне та митне управління, в Аргентині митна служба входить до складу центральної податкової адміністрації. Митна служба може також входити до складу Міністерства іноземних справ (як у Катарі).
Як уже зазначалося, для усунення так званих технічних та адміністративних бар'єрів здійснюються спроби уніфікації цих складових митної справи, яке виявляється найбільш успішним у рамках інтеграційних угруповань і блоків [13].
Мабуть, найстаріша державна митна служба створена у 1203 р. у Великобританії. У 1973 р. вона приєдналася до ЄС - тарифи були гармонізовані, ПДВ замінив митний податок. У країні функціонує система здійснення перевірки для гарантування достовірності декларацій, визначення партій товарів для подальшої експертизи, розрахунку необхідних надходжень, забезпечення бухгалтерської та статистичної інформації- СНІЕР (Митне управління імпортом та експортом грузів). СНІЕР складається з трьох підсистем. Перша -М88 (Система підтримки управління) — інформаційна система управління, що зберігає та забезпечує доступ до архівів даних про імпорт та експорт для управлінських і дослідних цілей (впровад жена в 1990 р.). СНІЕР-Експорт, яка почала діяти в 1992 р., дозволяє експортерам використовувати електронні засоби для заповнення декларацій: Повної експортної декларації, спрощених процедур для нестатистичних декларацій і декларацій з малою вартістю, відвантажувальні декларації відповідно до спрощеної митної процедури, Скороченої декларації. Третя підсистема -СШЕР-Імпорт - введена в 1994 р. Податки з імпортованої про дукції, що надходять поза меж ЄС, спрямовуються не в національне казначейство, а в казначейство Європейського Співтовариства. Крім Об'єднаної товарної номенклатури, ЄС застосовується для обчислення митних платежів "Інтегрований тариф Європейського Співтовариства" (ТАКІС). Усі товари, а також транспортні засоби, що прибувають з-за меж ЄС, підлягають декларуванню на митниці. Скасовані всі митні процедури прикордонного контролю в межах ЄС, контролюються перевезення окремих видів товарів, наприклад медикаментів, що містять наркотичні речовини. У Великобританії імпортеру дозволяється провести декларування товарів з третьої країни на її власній території, що прискорює товаропотік. Це стосується також експорту. Товари переміщуються до/від порта третьої країни під митним контролем.
У Кореї митниця — юридично самостійна установа в складі Міністерства економіки та фінансів. Митна очистка здійснюється без розміщення товарів на склади тимчасового зберігання (СТЗ).
У Сінгапурі декларування відбувається протягом 24 годин через систему електронного декларування.
В Індії питаннями митного законодавства займається спеці альний департамент. Місцеві експортери об'єднані в асоціації за товарною ознакою, які, в свою чергу, - в Федерацію індійських експортних організацій. За умов загальної лібералізації зовнішньо економічної діяльності це дає змогу дрібним експортерам коор динувати зовнішню політику, уникати додаткових витрат тощо [12].
В Еквадорі процедура митного оформлення може займати до 25 днів, а в Уругваї, Перу - до 30.
Митне оформлення в більшості країн здійснюється через мит ного брокера - особу, що має повноваження (акредитацію) на декла рування експортних/імпортних товарів, засвідчену державними органами. А в Ірані взагалі вся зовнішньоторговельна діяльність здійснюється через державну організацію - Центр закупок і роз поділу.
У СІЛА митна служба перебуває під юрисдикцією Міністерства фінансів. Діє національний режим стандартизації. Президент може вводити додаткові митні збори до 15 %, вживати заходів еконо мічної політики. Існують спеціальні правові органи - Податковий суд і Суд міжнародної торгівлі. Цікавим інструментом стимулювання зовнішньої торгівлі є Зони зовнішньої торгівлі - ВЕЗ. Якщо компоненти, з яких провадиться збірка чи виробництво кінцевого продукту, ввозяться в зону зовнішньої торгівлі в не привілейованому режимі, то під час ввезення кінцевого продукту на митну територію використовується більш низька ставка імпортного мита, ніж на готові вироби (за ставкою на комплектуючі). Не застосовується імпортне квотування для товарів із ЗВТ [11].
Митні органи Японії перебувають у складі Міністерства фінан сів. Фінансування митниці з держбюджету, частина надходжень до держбюджету від митних платежів становить 2 %. Діють такі способи митноїочистки:
Експортне декларування є можливим тільки у разі розміщення вантажу на митний склад. Декларувати експорт може лише ліцен зований митний брокер. При оформленні імпорту копію декларації також заповнює ліцензований митний брокер.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ
Отже, в переважній більшості країн митна служба є складовою фінансових департаментів, що забезпечує ефективний контроль за фіскальними завданнями митних органів, хоча частка надходжень до державного бюджету від митних платежів є значною в небагатьох країнах. Державні митні органи, що знаходяться в прикордонних контрольних пунктах, не підпорядковуються адміністративним місцевим органам. У Великобританії, наприклад, діє акцизне та митне управління, в Аргентині митна служба входить до складу центральної податкової адміністрації. Митна служба може також входити до складу Міністерства іноземних справ (як у Катарі).
Висновки
Разом з внутрішніми за своєю природою податками (ПДВ, акцизом тощо), які також стягуються ч товарів, що беруть участь у зовнішньоторговельному обігу, вони впливають не лише на зовнішній сектор, а й на весь економічний клімат у країні.
У практиці зовнішньоторговельного регулювання, як правило, застосовується така схема митного тарифу:
До категорій нетарифних заходів регулювання експортно-імпортної діяльності належать різні заходи фінансової, технічної, адміністративної, кредитної і торговельної політики, які можуть свідомо спрямовуватись на регулювання зовнішньої торгівлі (заборони, квоти, ліцензії") і виникати у результаті проведення технічної політики, реалізації норм охорони здоров'я, вжиття адміністративних і фінансових заходів. Побічна дія цих заходів створює перешкоди для зовнішньої торгівлі і перетворює їх на нетарифні обмеження, часто свідоме перетворення.
Митні служби в зарубіжних країнах мають різний статус, струк туру і повноваження. В переважній більшості країн митна служба є складовою фінансових департаментів, що забезпечує ефективний контроль за фіскальними завданнями митних органів, хоча частка надходжень до державного бюджету від митних платежів є значною в небагатьох країнах. Державні митні органи, що знаходяться в прикордонних контрольних пунктах, не підпорядковуються адміністративним місцевим органам. У Великобританії, наприклад, діє акцизне та митне управління, в Аргентині митна служба входить до складу центральної податкової адміністрації. Митна служба може також входити до складу Міністерства іноземних справ (як у Катарі).
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ