Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 5. Макроетика бізнесу. Моральні відносини в бізнес- середовищі, туристичному бізнесі.
План лекції:
1.Мораль та моральна культура як головні підвалини бізнес-відносин.
2.Моральні засади відносин бізнесу і суспільства.Етика відносин бізнесу і держави.
3.Роль та місце ділової культури в міжнародному бізнесі. Етика міжнародних бізнес-відносин.
План семінарського заняття:
1.Встановлення ділових контактів з іноземцями.
2.Стиль і культура міжнародних переговорів.
3.Взаємовідносини з міжнародними діловими партнерами: етичні та неетичні моделі поведінки. Причини неетичної поведінки.
Ключові поняття теми
Мораль, моральна культура, ділові переговори, ділові партнери, неетична поведінка.
Самостійна робота
1.Бар’єри на шляху до взаємопорозуміння представників різних міжнародних компаній та туристичних фірм.
1.Мораль та моральна культура як головні підвалини бізнес-відносин.
Основними моральними критеріями сучасної підприємницької діяльності є:
А) культура ділової поведінки на ринку;
Б) професіоналізм, справедливість, довіра;
В) завоювання репутації чесного, компетентного та порядного партнера;
Г) гідна конкуренція,
Д) об’єднання з однодумцями, які поділяють дані принципи.
Таким чином, моральними критеріями підприємницької діяльності є:
- дії, що випливають із визнання пріоритету цінностей моралі, які не допускають перетворення здорової конкуренції та конфліктності у ворожість, озлоблення та недовіру.
І
- тоді перемога одних хоча й може обумовити програш інших, але вона не призводить до тотального знищення бізнесу тих, хто програв.
- участь в економічній діяльності, що базується на духовних цінностях, надає можливість суб’єктам підвищувати ефективність економіки та моральну культуру суспільства, вдосконалюючи та гармонізуючи через трудові колективи.
2.Моральні засади відносин бізнесу і суспільства. Етика відносин бізнесу і держави.
В макроетиці бізнесу виділяють кілька ключових проблем, актуальних для сучасного ділового життя.
До них відносяться етика відносин:
1) між корпораціями,
2) між корпораціями і державою,
3) між корпораціями і споживачами,
4) між корпораціями та інвесторами,
5) між корпораціями і локальними спільнотами,
6) між корпораціями і навколишнім середовищем.
Розглянемо докладніше ці відносини.
1). Взаємовідносини між корпораціями
Вони різноманітні.
В даний час спостерігається інтенсивний процес об'єднання корпорацій з усіма можливими наслідками, в тому числі і моральними.
Які це проблеми?
- моральний аспект проблеми контролю "материнськими" корпораціями "дочірніх". Чи повинен контроль здійснюватися у вигляді тотального керівництва з боку вищестоячої компанії? Чи "дочірня" корпорація повинна мати певну свободу? Якщо так, то наскільки далеко може сягати ця свобода?
При розгляді цієї проблеми
- представники деонтичної бізнес-етики роблять особливий акцент на волі і відповідальності корпорації, розумності її керівництва, відстоюючи моральне право корпорації на свободу рішення.
-представники етики утилітаризму вважають за краще розглядати окремі ситуації, керуючись методологією розрахунку вигоди і витрат.
- між незалежними корпораціями, що діють в одній і тій же сфері бізнесу, неминуча конкуренція, в процесі якої виникають різноманітні моральні проблеми. Однією з найбільш серйозних моральних проблем є проблема вибору засобів, для того щоб отримати перемогу над конкурентом, наприклад:
- зниження ціни продукції нижче її собівартости;
- зменшення заробітної плати для зниження собівартості. Економічні заходи зачіпають моральний бік проблеми.
Підприємці в подібних ситуаціях найчастіше керуються етикою утилітаризму, коли вчинення певного роду дій в процесі конкурентної боротьби цілком виправдано.
Один з представників деонтичної етики - Д. Брейбрук, у книзі "Етика в світі бізнесу" (1983), подкреслював, що фірми - конкуренти, не повинні забувати про те, що вони є членами одного суспільства і тому повинні поважати одна одну, не позбавляти прав інших.
2). Відносини між корпораціями і державою
В даний час існують дві точки зору на проблему взаємовідносин між бізнесом і державою, бізнесом і суспільством в цілому.
Перша точка зору
Сьогодні популярна друга точка зору.
Друга точка зору
«Знизу» - членами суспільства за допомогою формування громадської думки з приводу оцінки діяльності фірми, якості її продукції, використовуючи результати опитувань покупців, створення громадських комісій та товариств споживачів.
«Зверху» - спеціальними державними структурами, такими, як Комісія з безпеки та якості продукції в США і законами (в першу чергу антимонопольним законодавством, а також законами про якість товарів і про права споживачів). Виходячи з цієї точки зору розглядаються відносини між макросуб'ектами бізнесу на вертикальному рівні.
Взаємовплив суб'єктів бізнесу на моральних засадах у цьому виді відносин дуже велике.
Наприклад:
- з боку держави спостерігається тенденція контролювати корпорації за допомогою спеціальних законів і державних структур. Проте з’являється, і небезуспішно, прагнення корпорацій впливати на політику, що проводиться державою шляхом лобіювання своїх інтересів (лобі через депетатів).
З обох сторін простежуються тенденції утилітаризму, тобто моральна оцінка своїх дій з точки зору позитивного результату, проте в поняття позитивного результату корпорації вкладають різний зміст.
Відомо, що ця політика оцінюється неоднозначно: як позитивно, так і негативно. Внаслідок такої політики відбувається поширення споживацьких настроїв у суспільстві, відсутність стимулів до активної діяльності.
У процесі державного регулювання бізнесу виокремлюють три основні напрямки:
• регулювання діяльності корпорацій в цілях забезпечення ефективності економіки.
Цей напрямок регулює антитрестівське законодавство, в основі якого лежать документи- Акт Шермана (1890 р.,) і Акт Клейтона (1914 р.). Його мета - запобігання монополізації та укладання угод між фірмами про ціни (межі) на свою продукцію, незалежно від ринку;
• регулювання відносин бізнесу і споживачів. Держава визначає відповідальність бізнесу з метою захисту інтересів споживачів і стежить за чітким виконанням законів, захисту їх інтересів;
• регулювання дій бізнесу щодо навколишнього середовища за допомогою таких державних органів, як, наприклад,
агентство з охорони і захисту навколишнього середовища.
Особливо необхідно виділити моральні аспекти відносин між корпораціями і державами "третього світу".
По-перше, вкладення корпорацій в економіку країн "третього світу", привнесення власних технічних умінь і можливостей маркетингу можуть не лише сприяти самостійному розвитку економіки цих країн, але й поставити їх в залежність від іноземних інвестицій та іноземних компаній. Можливості форми-вання власної технічної інтелігенції, власного бізнесу, кваліфікованих працівників зменшуються. Виникають ситуації, коли економіка всієї країни може залежати від великої корпорації, як, наприклад, сталося в Нігерії. Компанія «Х» створювалася тільки для виробництва пальмової олії. Однак через деякий час вона проникла практично в усі сфери виробництва. Розпочавши з сільського господарства й торгівлі, вона зайняла провідні позиції у виробництві текстилю, цукру, цементу, сигарет, пласмаси і в будівництві.
По-друге, це проблема справедливої оплати праці, оскільки існує прагнення корпорацій платити в країнах "третього світу" за виконання тієї ж самої роботи, що й у власній країні, набагато меншу заробітну плату.
По-третє, це проблема намагання корпорацій розміщувати в країнах, що розвиваються шкідливі виробництва, забруднюючі навколишнє середовище, і потенційно небезпечні виробництва, а також приділяти набагато менше, ніж у власних країнах, уваги забезпеченню безпеки працівників і охорони їх здоров'я.
По-четверте, можливе економічне втручання корпорацій в життя країн "третього світу" внаслідок того, що тут ведення бізнесу відбувається в позаконкурентній боротьбі, що призводить до витісненням з ринку національних підприємств.
По-п'яте, більшість вчених вважає аморальною підтримку корпораціями різних корумпованих структур або режимів , які проводять репресії проти населення своєї країни.
Участь сильних іноземних корпорацій посилює економічні можливості цих режимів і тим самим сприяє їх збереженню. Аморальним вчинком вважається торгівля з такими режимами,зокрема товарами, які можуть бути використані як інструменти насильства і придушення.
3). Відносини між корпораціями і споживачами
Ця проблема в етиці бізнесу піднімається найбільш часто. У кінцевому рахунку будь-який член суспільства – споживач.
Відносини між корпораціями і споживачами визначаються ринком, який з'єднує їх взаємовигідними відносинами.
Аксіома відносин: хоча мета бізнесу - отримання в результаті своєї діяльності максимально високого прибутку, його діяльність буде успішною тільки в тому випадку, коли він дає споживачам те, що вони хочуть. Продукція не буде реалізована , якщо вона не буде відповідати споживчим стандартам або на неї призначена неприйнятна ціна.
Система відносин між бізнесом та споживачами буде успішно працювати при виконанні двох умов:
Одна з основних проблем у цій системі відносин - безпека продукції та відповідність її характеристик - призначенням .
У цьому разі вимоги деонтичної та утилітаристської етики збігаються: Моральний заповіт: уникай шкоди, оберігай життя, здоров’я, добробут споживача.
Корпорації повинні забезпечувати безпеку своєї продукції, покращувати стандарти контролю якості, зовнішнього вигляду продукції, її споживчих характеристик, а також контролю за процесом виробництва продукції, дотримання технології її виготовлення.
Цікаво і популярно в Україні.
Як показує практика, в ринковій системі, коли у відносини вступають виробник, продавець (посередник) і споживач, захист інтересів споживача досить складний.
Наприклад,
У цьому випадку велика роль самих громадян і товариств споживачів у перевірці ними якості та безпеки продукції і доведення інформації до широких верств суспільства.
Наприклад, компанія Нів'гощН, яка продавала небезпечні для дітей військові іграшки, під натиском громадськості була змушена припинити їх виробництво.
У сучасному світі рух споживачів на захист своїх прав набув широкого розмаху.
У країнах з розвиненою ринковою економікою різні споживачі виступають на ринку не роз'єднано, як організована сила.
Методи та механізми, викорисвуються цим рухом, дуже різноманітні: різного роду видання (журнали "Попит", "Про запас") реклама, проведення консультацій споживачів, незалежні експертизи товарів , пред'явлення позовів на неякісні товари і послуги.
Під тиском цього громадського руху в більшості держав прийняті спеціальні закони про захист прав споживачів. На основі усталеної практики Генеральна Асамблея ООН в 1985 р. розробила Керівні принципи для захисту прав споживачів у таких цілях:
• сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємництва на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах;
• заохочувати створення ринкових умов, які надають споживачем більший вибір при нижчих цінах;
• заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів і послуг для споживачів.
Вперше права споживачів були сформульовані в 1961 р. в США У 70-ті роки досвід розвитку руху споживачів дозволив дати їх розширенне трактування. В даний час у світовій практиці до прав споживачам відносять наступні ("Сім прав споживачів").
1. Право вибирати товар для задоволення своїх основних потреб в умовах достатньої різноманітності пропозицій за конкурентними цінами і при обмеженні будь-якого монопольного впливу на споживача.
2. Право на безпеку товарів та їх функціонування в точній відповідності з пропозицією продавця (виробника).
3. Право на інформованість про найбільш важливі властивості това-рів, способах продажу, гарантії і т. п., що допомагає споживачу зробити розумний вибір або прийняти рішення.
4. Право на захист від недоброякісних товарів і відшкодування збитку, пов'язаного з їх використанням.
5. Право бути вислуханим та отримати допомогу при захисті своїх інтересів від державних і громадських органів.
6. Право на споживчу освіту, тобто придбання всесторонніх знань і навичок, що полегшують споживачу у прийнятті рішення про придбання.
7. Право на здорове навколишнє середовище, яке не представляє загрозу для гідного і здорового життя нинішнього і прийдешніх поколінь.