Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 3: „Середовище і розвиток теорій міжнародних економічних відносин”
План
1. Середовище діяльності суб’єктів міжнародної економіки
2. Принципи розвитку діяльності суб’єктів міжнародної економіки
3. Моделі розвитку міжнародної економіки
1. Середовище діяльності суб’єктів міжнародної економіки
Існування, функціонування і розвиток будь-якого явища залежить як від внутрішньої будови, внутрішніх рушійних сил, так і від умов, які впливають на це явище ззовні.
Середовище міжнародної економіки може бути визначене як система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків.
Таке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє.
Внутрішнє середовище - це внутрішня будова системи міжнародної економіки з її внутрішніми законами існування, функціонування і розвитку.
Зовнішнє середовище - це зовнішні щодо суб’єктів міжнародної економіки умови і фактори їх взаємодії.
До зовнішнього середовища відносяться такі фактори:
Тим самим визначається й економічна політика країни щодо її міжнародної і внутрішньої діяльності у їх взаємозв’язку. З урахуванням цих факторів розробляється міжнародна стратегія держав і їх суб’єктів.
Зовнішнє середовище можна поділити на чотири основні групи умов:
Далі детальніше розглянемо кожну з них.
До групи природно-географічних умов належать:
Найголовніші умови та фактори, що впливають на розвиток діяльності суб’єктів міжнародної економіки, пов'язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з їх наявністю чи відсутністю в різних країнах.
Досить значну роль відіграють такі фактори, як величина території країни і кількість населення. Чим менша країна, тим більшою є потреба у її спеціалізації. Великі ж країни, як правило, багаті і на природні ресурси і мають широкий спектр кліматичних умов, що нівелює проблему ресурсів.
Не менш важливу роль відіграє розташування країни щодо інших країн та світових торговельних шляхів. Країни, що знаходяться на їх перетині, як правило, спеціалізуються з надання посередницьких послуг, послуг фінансового, комерційного й транспортного типу. Звідси й термін - “геополітичне розташування” що означає розташування країни щодо інших країн, регіонів, транспортних шляхів (водних, сухопутних, повітряних), а також щодо зіткнення різноманітних інтересів суб'єктів світового господарства.
Сукупність політико-правових факторів, які впливають на функціонування та ефективність участі країни в цілому та окремих суб'єктів підприємницької діяльності в МПП називають політико-правовими умовами середовища міжнародної економіки.
Політико-правові умови середовища міжнародної економіки можна класифікувати за такими напрямами:
2.1. політико – правові умови середовища своєї країни;
2.2.політико-правові умови середовища країни-партнера;
2.3 законодавче регулювання, прийняте у світовому співтоваристві.
2.1. Політико-правові умови середовища своєї країни аналізуються за наступним алгоритмом:
а) аналіз законодавчих актів, які діють всередині країні але опосередковано впливають на ефективність зовнішньоекономічних операцій:
- регулювання мінімального розміру заробітної плати;
- законодавство з охорони навколишнього середовища;
- рівень оподаткування;
б) зовнішня політика країни.
2.2. Політико-правові умови середовища іноземної країни детально аналізується з метою запобігання або зниження ризиків н зарубіжних ринках.
Виділяють такі групи ризиків:
а) майнові, пов'язані з втратою власності;
б) функціональні, що виникають у результаті поточної діяльності фірми;
в) ризики переміщення, які виникають у зв'язку з переказом доходів через національні кордони.
Для оцінки рівня привабливості політико-правових умов і факторів середовища країни-партнера проводиться аналіз, аналогічний відповідному аналізу щодо своєї країни та доповнюється додатковими напрямами дослідження:
а) співвідношення політичних сил у країні;
б) характер і ступінь впливу державних інституцій на економічні процеси;
в) ступінь розвитку державного суверенітету;
г) міжнародні позиції країни в 00Н та на світовій арені в цілому.
2.3. Третій напрям аналізу - міжнародні політико-правові умови і фактори середовища міжнародної економіки.
Воно складається з таких елементів:
а) міжнародна політика - сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів усіх суб'єктів міжнародної економіки. Відзначимо, що міжнародна політика має більший вплив на розвиток міжнародної економіки, ніж внутрішня політика - на розвиток національної економіки, оскільки національна економічна система у більшості країн складалася протягом тривалого часу і набула ознак самодостатності. Тому раптова зміна внутрішньої економічної політики не може відразу помітно змінити напрям її розвитку. Світове господарство склалося пізніше і ще знаходиться на стадії формування, тому помітно реагує на зміни міжнародної політики. Крім того, міжнародні економічні відносини функціонують на більш відповідальному рівні дотримання правових і договірних норм, порушення яких мають значно помітніші і відчутніші наслідки;
б) міжнародні правові інституції - сукупність міжнародних правових органів (конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій):
- міжнародні конференції, конгреси, наради в основному виробляють норми в певних напрямах розвитку міжнародної економіки, скликаються рідко, інколи - періодично;
- міжнародні комітети та комісії - це постійно діючі інститути, завданням яких є втілення в життя намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах;
- міжнародні організації - це стійкі, міцно зорганізовані інститути зі своїми органами управління, що діють на основі чітко визначених статутних засад, мають класифікацію (рівень створення, вид діяльності, рівні представництва).
Розрізняють міжнаціональні та наднаціональні органи регулювання міжнародних відносин.
Міжнаціональні - виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання.
Наднаціональні - це інституції (як правило блокових об'єднань), які здійснюють наказово-координаційні функції і постанови яких мають виконуватись беззаперечно.
Сукупність міжнародних інституцій складає управлінську систему, яка регулює діяльність суб’єктів міжнародної економіки.
в) міжнародні правові норми - розробляються міжнародними інституціями і забезпечують регулювання діяльності суб’єктів міжнародної економіки на різних рівнях (норми міжнародного, приватного, цивільного та патентного права).
Сукупність міжнародних правових інституцій та розроблених ними правових норм називають інституційним забезпеченням міжнародної економіки відносин;
г) членство країн у міжнародних (регіональних) об'єднаннях. У групові об'єднання країни вступають на основі спільності інтересів.
Спільність інтересів випливає з подібності:
природно-географічних умов: географічного розташування (країни Південно-Східної Азії, країни Балтії, країни Чорноморського економічного співтовариства); природних ресурсів (організація країн-експортерів нафти (ОПЕК): Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, Об'єднані Арабські Емірати, Еквадор, Габон; Організація арабських країн-експортерів нафти (ОАПЕК): Саудівська Аравія, Лівія, Кувейт, Алжир, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати, Іран, Сирія, Єгипет, Туніс);
подібності історико-національного розвитку (країни Британської співдружності, СНД);
спільності конкурентів (Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), з 1993 року - Європейський Союз (ЄС): Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Греція, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Великобританія, Франція, Фінляндія та Швеція; Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), створена в 1960 року: Австрія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. У 1995 року Австрія, Фінляндія та Швеція вийшли з ЄАВТ і приєднались до ЄС);
подібності соціально-економічного розвитку (організація економічної кооперації та розвитку (ОЕКР) - угрупування країн з високим доходом, за винятком Греції, Португалії та Туреччини, які належать до країн з середніми доходами; Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР): Австралія, Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія та США; Бенилюкс - економічний союз Бельгії, Нідерландів та Люксембурга);
спільності військового будівництва: країни-члени НАТО. Розподіл світового господарства на інтеграційні угрупування здійснює суперечливий вплив на розвиток МЕВ. З одного боку, це сприяє розвитку економічних відносин між країнами, які є членами таких організацій, але з іншого створює перешкоди економічним відносинам між країнами, що належать до різних угрупувань.
3. Економічні умови середовища міжнародної економіки
До нього належать такі умови і фактори:
1) переважаючі відносини власності в країні;
2) механізм організації національних господарств, тобто сукупність форм, в яких здійснюється конкретне регулювання повсякденного економічного процесу;
3) виробничі та зовнішньоекономічні традиції країни;
4) економічний потенціал країни. Причому враховується не тільки наявність ресурсів, а й можливість їх ефективного використання, оптимальність розвитку народногосподарських структур і експортних потенціалів;
5) якісний рівень і диверсифікація розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;
6) рівень розвитку засобів виробництва, техніки та технології який характеризується:
- прискоренням темпів морального зношення обладнання та устаткування;
- технологічною диверсифікацією;
- сумісністю технологій;
7) міжнародна спеціалізація економічної діяльності країн;
8) рівень розвитку інфраструктури;
9) спорідненість економічних структур країн;
10) демографічна ситуація, яка характеризується загальним обсягом, структурою, перспективами росту населення окремих країн;
11) рівень споживання населення, який визначається доходами, цінами, заощадженнями, доступністю одержання кредитів.
4. Соціально-культурні умови і фактори середовища міжнародної економіки
Незважаючи на економічну цілісність сучасного світу, стереотипи поведінки та системи цінностей, які проявляються в ході контактів між людьми, ще далеко не уніфіковані.
Кожна країна має свої традиції, норми та заборони. Ігнорування культурних особливостей та їх основних елементів може суттєво гальмувати розвиток діяльності суб’єктів міжнародної економіки. Вплив соціально-культурних умов і факторів середовища на динаміку світогосподарських зв'язків здійснюється у формі сприйняття зарубіжним споживачем товару чи послуг, специфіки поведінки споживача на ринку, можливостей впливу на нього. Крім того, культурні умови фактори середовища формують своєрідні норми поведінки в бізнесі.
До групи соціально-культурних умов і факторів середовища відносять:
Мова. Загальну кількість мов світу лінгвісти визначають у п'ять тисяч. До найбільш поширених з них належать (приблизна кількість людей, які розмовляють даною мовою в млн. чол., початок 2000 р.): китайська (1300), англійська (650), хінді і близька до неї урду (600), іспанська (300), російська (240), бенгальська, індонезійська і арабська (по 180), португальська (150), японська (123), німецька і французька (по 100). Цими 12 мовами розмовляє майже дві третини всього людства.
Економічна необхідність підштовхнула суб'єктів міжнародної економіки до вибору єдиної мови ведення міжнародного бізнесу - англійської, але привернути увагу іноземних споживачів до своєї продукції, тобто завоювати зарубіжний ринок, можливо лише за умови використання в маркетинговій стратегії (етикетка, упаковка, технічна документація, прайс-листівки, каталоги, реклама) мови потенційних закордонних покупців.
З цього приводу наведемо декілька курйозів, пов'язаних з неточним перекладом рекламних девізів всесвітньо відомих фірм.
На Тайвані переклад девізу «Пепсі» - «Стань знову молодим разом з поколінням «Пепсі»» мав такий зміст: «Пепсі піднімає твоїх предків з могили»
Американський рекламний девіз цигарок «Салем - відчуй, себе вільним» переклали на японську так: « Коли палиш «Салем», відчуваєш себе таким оновленим, що голова стає пустою».
Коли «Дженерал Моторз» стала продавати автомобіль «Шеві Нова» в Південній Америці, то спочатку ніхто не звернув увагу на ту обставину, що хоча іспанською мовою «nova» означає «зірка», але «nova» означає «не поїде». Тільки пізніше, довідавшись про цей комерційний конфуз, підприємці змінили назву моделі для іспаномовного ринку на «Карібе».
Подібна прикрість мала місце в Бразилії з компанією «Форд» при продажі машини «Пінто». Фірма не зразу з'ясувала, що «пінто» на бразильському слензі означає «маленький статевий орган», і лише через деякий час на машинах цієї моделі з'явився шильдик з назвою «Корсель», що означає «кінь».
Коли компанія з виробництва авторучок «Паркер» стала продавати свої вироби в Мексиці, то в рекламі говорилось, точніше, передбачалось сказати: «Ця авторучка не потече в кишені і не поставить вас в незручне становище». Однак перекладачі зробили помилку через схожий правопис та звучання слова. У результаті вийшла цікава обіцянка: «Ця авторучка не потече в кишені, і зробить вас вагітною».
Навіть в одній мові слова можуть мати різний зміст у різних країнах. Зокрема, американська компанія «Юнайтед Ейр-лайнз» розмістила на обкладинці свого журналу, який роздається пасажирам під час польоту, фотографію Пола Хогана, «зірки» з фільму «Крокодил Денді», який позував на фоні малозаселеної місцевості Австралії. Під фотографією було написано: «Пол Хоган живе без зручностей», що на австралійському слензі означає: «..відкрито демонструє свою гомосексуальність».
Ще більші складності при міжнародних контактах представляє так звана невербальна мова (тобто мова міміки, жестів, поз), прийнята в тій чи іншій країні. Ускладнює ситуацію те, що часто ззовні однакові виразні рухи або жести у різних народів мають абсолютно різне значення.
Якщо в Голландії ви покрутите пальцем біля виска, маючи на увазі якусь дурницю, то вас не зрозуміють. Там цей жест означає дотепну фразу.
Говорячи про себе, європеєць прикладає руку до грудей, а японець - до носа.
У США «нуль» утворений великим і вказівним пальцями означає «все о'кей», тобто «все гаразд», в Японії - «гроші», а в Португалії цей жест сприймається як непристойність.
Німці часто піднімають брови у знак схвального ставлення до чужих слів. Але те ж саме в Англії буде розцінено як вираження скептицизму.
Француз або італієць, якщо вважає чиюсь ідею нерозумною, виразно стукає себе по голові. А британець або іспанець цим жестом показує, що він задоволений собою.
Ми в спілкуванні не надаємо особливого значення (крім вітального потискування рук) правій чи лівій руці. Але люди, що сповідують іслам, можуть образитись, якщо гроші або подарунок їм дадуть лівою рукою, яка за їхньою релігією вважається нечистою.
Релігійний чинник впливає також на товарну структуру зовнішньої торгівлі країн. Наприклад, в Ізраїлі, необхідною умовою ввезення продуктів харчування є дозвіл спеціального релігійного комітету, який перевіряє їх на кошерність.
Ідеологічні відмінності перестали відігравати важливу роль У розвитку міжнародних економічних зв'язків, як це було за часів протистояння соціалістичної і капіталістичної систем (тоді навіть діяв спеціальний міжнародний контрольний комітет - КОКОМ, завданням якого було недопущення імпорту в СРСР та інших соціалістичних країн технологій «подвійного призначення», тобто таких, які могли мати військове застосування). На сьогодні ідеологічну природу мають факти економічної боротьби з країнами, в яких прямо чи опосередковано підтримується міжнародний тероризм, розробляється зброя масового знищення, розпалюється міжнаціональна ворожнеча.
Національні традиції та культурні цінності є предметом гордості в багатьох країнах. Зараз, коли світ стає однорідним, цей фактор міжнародних економічних зв'язків отримує ще більшу вагу, ніж раніше, оскільки інформація про зарубіжні країни стала доступною, а необізнаність у цих питаннях - неприпустимою.
Наприклад, хороші манери для британця ґрунтуються на дотриманні формальностей. Там недопустимим вважається звертання до людей, яким ви не представлені. Недопустимо також називати по імені того, від кого не було одержано відповідного дозволу. Британці рідко тиснуть один одному руки, лише коли зустрічаються вперше. Не прийнято цілувати жінкам руки та говорити їм компліменти типу: «Ця сукня вам дуже пасує». Це розцінюється як величезна неделікатність. Для успішної співпраці з британцями потрібно мати на увазі, що в Англії широко розповсюджено називати, вітаючись, титул чи звання. Але недопустимо нагороджувати титулом себе самого.
У США можна почути: «Я доктор Сміт», але в Великобританії він сказав би: «Я Джон Сміт». А вже інші звертаються до нього як «доктор Сміт» .
Французам властивий крайній націоналізм. Звідси їх небажання вивчати будь-яку іноземну мову. Вони пишаються своїми національними традиціями, поважають державу та історію своєї країни. Кухня для французів - також предмет їх національної гордості, вітаються будь-які компліменти з приводу якості страв та напоїв. Не прийнято залишати їжу на тарілці, підсолювати страву за своїм смаком або користуватись і спеціями, це може розцінюватись як неповага до господарів.
Німці відрізняються працьовитістю, старанністю, пунктуальністю та раціональністю. Спілкуючись з ними, бажано називати титул співрозмовника. Заміжнім жінкам надається титул її чоловіка.
Японців характеризує крайня церемоніальність. Знайомлячись з японцем, необхідно назвати повне ім'я і прізвище, ніколи не обмежуючись одним ім'ям. Якщо є потреба сказати «пане» японцю, називається прізвище і до нього добавляється «сам». Перед тим, як увійти в японський дім, скидається взуття. Перше привітання - не потиск рук, а довгий, низький уклін.
Різні національні традиції, відмінності виховання, культури зумовлюють і певну специфіку суто ділового етикету в різних країнах. Вчинки та дії, пов'язані з незнанням особливостей національного бізнес-етикету, можуть негативно вплинути на результат ділової взаємодії.
В Англії прошарок бізнесменів незначний і поповнюється з сімей, які займаються підприємницькою діяльністю протягом декількох десятиліть. Бізнесмени Великобританії - одні з найкваліфікованіших у діловому світі, а фінансовому та сировинному секторам британського бізнесу практично немає рівних. Налагодженню економічних зв'язків з англійцями сприяє спільне відвідування видовищних заходів (тенісних турнірів, кінних змагань). Але потрібно мати на увазі, що в Англії говорити про справи після роботи не прийнято. Важливо також не забувати надавати знаки уваги тим, з ким раніше зустрічались або вели переговори. Листівка до свята або з приводу дня народження піднімає діловий авторитет партнера.
Французьких бізнесменів характеризують такі якості, як уважність та обережність у прийнятті рішень. У бізнесі французи віддають перевагу знайомствам і зв'язкам. Тому бажаючи налагодити ділове співробітництво з французами, потрібно мати рекомендаційні листи. У Франції, на відміну від Великобританії, прийнятим є обговорення справ за обідом або вечерею. Інколи під час обговорення французькі підприємці переривають співрозмовника, роблять критичні зауваження або наводять контраргументи. Це не потрібно сприймати як прояв неповаги, така в них національна специфіка ведення переговорів.
Німецькі бізнесмени акуратні, пунктуальні та ощадливі. Наші бізнесмени часто привозять з собою подарунки, але чекати на відповідні дії з німецького боку не варто, оскільки подібне там не прийнято. Німці мають звичку розписувати як ділове, так і приватне життя погодинно. Тому бажано пересвідчитись, що німецький партнер занотував день і час наступної зустрічі. Німці часто, незважаючи на наявність в офісі сторонніх осіб, запирають до шафи або сейфа конторське знаряддя. Не потрібно сприймати це як недовіру, це звичайна німецька ощадливість.
Діловий етикет японських бізнесменів суттєво відрізняється від західних норм. Знайомство з представниками японського бізнесу обов'язково починається з обміну візитними картками. Якщо у відповідь на вручену візитку японець нічого не одержить, це може сприйнятись як неповага. Традиції ділових людей Японії передбачають уважне ставлення до слів і позиції партнера, недопустимість зауважень або реплік під час промови співрозмовника. Представник японської сторони може кивати головою під час бесіди, але це не означає його підтримку, а тільки те, що він зрозумів партнера. До суто національної специфіки бізнес-етикету належить також те, ще японці часто проводять ділові зустрічі у вечірні години в приватних клубах, барах, нічних клубах і навіть будинках гейш.
Ось яке розмаїття чинників, починаючи від норм міжнародного права, особливостей національних законодавств до специфіки ділового спілкування з представниками інших країн потрібно враховувати і використовувати для успішної реалізації міжнародного економічного проекту.
2. Принципи розвитку діяльності суб’єктів міжнародної економіки
Прагнення будь-якої держави, в тому числі й України, увійти до складу світового ринку ще не означає, що її ділові кола та законодавці мають чітке уявлення про правила і принципи взаємодії на світовому ринку та пов'язані з цим реальні труднощі та проблеми.
В Україні участь у міжнародному поділі праці часто уявляють тільки як одержання прав та додаткових надходжень без визнання обов'язків та обмежень.
Врахування загальновизнаних правил розвитку світового ринку та підпорядкування їм - невід'ємна умова функціонування відкритої економіки, хоч це звужує національний суверенітет та ставить вирішення низки внутрішніх питань у залежність від дії зовнішніх чинників, які складно, або взагалі неможливо коригувати.
Принципи розвитку діяльності суб’єктів міжнародної економіки визначають як суттєві, об'єктивні та загальновизнані норми і правила міжнародної господарської взаємодії.
Уся сукупність таких принципів поділяється на:
1. Загальні принципи світогосподарської взаємодії - це невелика кількість загальновизнаних у всьому світі правил, що стали своєрідними загальновідомими істинами (аксіомами), яких дотримуються всі учасники міжнародних операцій. І хоча в різноманітних виданнях набір цих принципів може відрізнятися, однак, у кінцевому результаті, вони зводяться до трьох головних - науковість, системність, взаємовигідність.
1.1. Науковість міжнародної економічної діяльності означає, насамперед, розвиток цієї діяльності відповідно до об'єктивних економічних законів. Дотримання цього принципу на практиці управління міжнародними діловими операціями припускає насамперед виявлення організацією попиту і пропозиції на її продукцію за кордоном, рівня цін, співвідношення їх із витратами в країні-експортері та ін. Знання менеджерів підприємств існуючих теорій міжнародної торгівлі допомагає їм уникати значних прорахунків, обґрунтовано прогнозувати зміни на міжнародних ринках. Особливо важливе значення має цей принцип у здійсненні міжнародних фінансових розрахунків, при яких потрібно спиратися на зміни валютних курсів. Сучасна теорія пропонує чимало корисних теоретичних моделей прогнозування валютних курсів. На базі згаданих моделей практика виробила зручні і різноманітні інструменти управління валютними ризиками: операційні, перерахункові (бухгалтерські) і економічні. Використання зазначених та інших інструментів в управлінні міжнародної економічної діяльності — безсумнівна ознака використання принципу науковості.
1.2. Системність ЗЕД означає, насамперед, що між окремими її складовими частинами існують міцні взаємозв'язки. Наприклад, необхідно забезпечувати належний взаємозв'язок між всіма статтями контракту: якістю товару, базисними умовами постачання і ціною, валютою ціни, валютою розрахунку і формами платежу, термінами постачань і транспортних умов, предметом контракту та арбітражем і т.д. Системні взаємозв'язки існують і в період між укладанням і виконанням контрактів.
1.3. Принцип взаємовигідності ЗЕД на перший погляд є цілком очевидним: кожний партнер міжнародних операцій одержує свій прибуток. Проте дотримуватися цього принципу дуже складно через значну кількість часу, необхідного для виконання угод, зміни валютних курсів, наявності різноманітних зв'язків між окремими зовнішньоекономічними угодами, використання бартерних операцій та ін. Тому дотримання принципу взаємовигідності потребує ретельного аналізу і врахування, розмежування різноманітних потоків прибутків і витрат.
2. Крім наведених загальних принципів світогосподарської взаємодії, існує багато специфічних принципів, яких також необхідно дотримуватися. Специфічні принципи закріплені у відповідних міжнародних правових актах і є обов'язковими для виконання всіма державами, що підписали той або інший акт.
Найбільш повний перелік принципів організації міжнародних економічних відносин міститься в "Хартії економічних прав і обов'язків держав", прийнятій IV спеціальною сесією Генеральної Асамблеї 00Н у 1974 р. В зазначеному документі вказано такі принципи:
Необхідно зазначити, що деякі з перерахованих принципів збігаються з загальними, наприклад: п.5 «взаємна і справедлива вигода».
В інших міжнародних документах принципи вільного пересування фізичних осіб і господарських цінностей розглядаються у розрізі основних галузей міжнародного права. Зокрема, Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) регламентує такі питання:
Значна частина специфічних принципів діє на регіональному рівні. Для України особливий інтерес мають принципи міжнародної економічної взаємодії у Європейському союзі (ЄС). Вони містяться в так званій Білій книзі (1985 р.) й охоплюють такі питання:
Національні принципи діяльності суб’єктів міжнародної економіки закріплено в законодавчих актах відповідних країн. Оскільки всі країни використовують тією чи іншій мірі механізми державного регулювання ЗЕД, то існує і відповідна правова основа таких дій.
Що стосується міжнародної економічної діяльності українських підприємств, то її принципи закріплені у статті 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Причому ці принципи охоплюють і діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні.
В Україні до них відносяться такі принципи:
- принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності полягає у виключному праві народу України самостійно і незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами України, а також обов'язки України, неухильно виконувати всі договори та зобов'язання України у сфері міжнародних економічних відносин;
принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки, здійснювати їх у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України, в обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України, а також у виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі отримані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;
принцип юридичної рівності й недискримінації полягає у рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, у забороні будь-яких (крім передбачених законом) дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація об'єктів зовнішньоекономічної діяльності (як резидентів, так і нерезидентів) за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
принцип верховенства закону полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності лише законами України, забороні застосування підзаконних актів управління місцевих органів влади, якими створюються для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності менш сприятливі умови, ніж ті, що встановлені законами України;
принцип захисту інтересів суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності полягає в тому, що Україна як держа ва забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на її території відповідно до законів України, за межами України - відповідно до норм міжнародного права;
принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при вивозі товарів.
PAGE 12