Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА
Інститут суспільства
Індивідуальне науково-дослідне завдання на тему:
«Сутність поняття громадянська активність студентів»
Виконала: студентка 2-го курсу, групи МІб-1-13-4.0д
Гарбузова Катерина Дмитрівна
Прийняла: доцент кафедри теорії та історії педагогіки,
кандидат психологічних наук
Саврасова-В’юн Тетяна Олександрівна
Київ 2014
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ I. Теоретичне дослідження громадянської активності.
1.1. Визначення поняття «громадянська активність» в науково-педагогічній літературі…………………………………………………………………………..4
1.2. Особливості поняття «громадянська активність»………………………….6
Розділ II. Емпіричне дослідження особливості визначення терміну «громадянська активність студентів»
2.1. Методи дослідження особливостей визначення терміну «громадянська активність студентів»…………………………………………………………….8
2.2. Результати аналізу з дослідження особливостей визначення терміну «громадянська активність студентів»…………………………………………..10
Розділ III. Висновки…………………………………………………………….11
Література………………………………………………………………………13
Вступ
Становлення та розвиток громадянського суспільства є громадянська активність його членів, яка реалізується на рівні інститутів громадянського суспільства (сім’я, церква, недержавні засоби масової інформації, громадські організації, політичні партії, професійні спілки та ін.) і спрямовується на його творення. Найбільш активним прошарком суспільства є студентська молодь, тому розуміння особливостей її громадянської активності важливе для розвитку суспільства та демократії в Україні. Через прояв активності молода генерація отримує можливість самоствердження та самовдосконалення у соціальній та професійній сферах, адже громадянська активність студентів сприяє вияву їхніх здібностей, вмінь та навичок, усвідомленню власних цінностей та інтересів. Проте розвиток громадянської активності потребує розуміння сутності.
Об’єкт дослідження: сутність поняття громадянська активність студентів.
Предмет: поняття «громадянська активність».
Мета мого дослідження полягає у дослідженні і аналізу сутності та визначення терміну «громадянська активність студентів».
Завдання наукового дослідження поняття «громадянська активність студентів»:
Розділ I. Теоретичне дослідження громадянської активності.
1.1. Визначення поняття «громадянська активність» в науково-педагогічній літературі.
Спочатку розглянемо сутність поняття «активність» за допомогою науково-педагогічної літератури.
К.О Абульханова-Славська визначає активність як здатність до моделювання, самоздійснення особистістю діяльності; характеристика діяльності, яка має самостійну силу реагування, що проявляє себе у свідомій, вільній, внутрішній необхідній дії. Розглядаючи дану проблему автор виділяє типи активності особистості: гармонійний тип характеризує особистостей, які є ініціативними та відповідальними; продуктивний – представляє осіб, які проявляють ініціативність, але не бачать себе виконавцями проблеми, проте вимушені брати на себе відповідальність; рефлексивний – описує осіб, які мають гіпервідповідальність, але не мають ініціативності; виконавський – характеризує осіб, які є відповідальними, проте не проявляють самостійності; функціональний – описує людей, які не беруть на себе відповідальності, проте активні під час реалізації готового рішення; споглядальний тип характеризує осіб, які, висуваючи ініціативи, не беруть на себе відповідальності.
Д. Б. Ельконін вважає, що активність – це особлива форма діяльності. Згідно інтенсифікації, на думку автора, у всіх характеристиках активності виділяються елементи якісно-кількісних оцінок, спостерігається підвищення інтенсивності її складових: підсилення усвідомлення, суб’єктивності особистісної значущості цілей, відзначається більш високий рівень мотивації та володіння суб’єктом засобами й прийомами діяльності, підвищена емоційна забарвленість.
Також проблему активності зарубіжні дослідники Л. Кларк і Д. Уотсон розглядають у форматі понять «стимул – реакція», які визначають поведінку людини.
А Є. Д’єнер і С. Томкінс у своїх дослідженнях доводять, що найбільш щасливими та задоволеними життям є активні люди, ті, хто проявляє себе у громадських об’єднаннях, групах за інтересами. Така активність, на думку науковців, стимулює появу суб’єктивних переживань специфічної емоції, яка може бути генетично запрограмована до сприйняття визначених впливів, що є виборчим. Дослідники вважають, що на виборче сприйняття, яке залежить від зрілості емоційних механізмів індивіда, може впливати вік, різні стадії розвитку.
На основі аналізу різнопланової літератури Саврасова-В’юн Т.О та Москальова А.С класифікували основні підходи до визначення громадянської активності.
Філософській підхід визначає поняття «громадянська активність», як готовність брати участь у справах держави, активно виконуючи громадські обов’язки.
Історичний підхід вважає, що громадянська активність – це вміння захищати громадянські свободи та демократичний устрій держави.
Щодо соціального підходу поняття визначається, як форма активності, яка проявляється у різних сферах життєдіяльності суспільства, що не регулюються державою,сприяючи розвитку цього суспільства.
Політико-правовий підхід визначає термін, як добровільну та активну участь людей у справах суспільства, який включає в себе поняття діяльності та сприяє створенню правової законодавчої бази, зміцнює існуючий суспільно-політичний порядок.
Також, класифікуючи психологічні підходи, Саврасова-В’юн Т.О та Москальова А.С виділили:
Діяльнісний підхід визначає громадянську активність, як добровільну та активну участь людей у справах суспільства; особистісно-орієнтований – якість особистості, що проявляється в усіх видах діяльності; аксіологічний підхід – компонент громадянських цінностей і умова їх формування.
1.2. Особливості поняття «громадянська активність».
У рамках філософського підходу щодо визначення громадянської активності науковці важливу увагу приділили не стільки визначенню поняття «громадянська активність», скільки відмітили певні ознаки її існування в громадянському суспільстві, яке розглядається як: сфера солідарності людей, сфера взаємодії та взаємовідносин самоврядування між індивідами, права яких захищає конституція та закони держави.
Про громадянську активність згадував Д. Локк. Він вважав, що до часу створення держави люди своє майно та права використовували згідно із законами природи, після створення держави, яку наділили владою з метою захисту своїх прав і свобод, люди пильнували за діями держави. Поняття «держава» i «громадянське суспільство» він використовував як взаємозамінні. Д. Локк пропагує принципи, які засновані між народом i державою на основі громадянської угоди. Ці принципи мали утверджувати природні права людей - брати участь у державних справах.
Представники історичного підходу до визначення громадянської активності основний акцент роблять на вивченні процесу виховання активного громадянина, формування якого обумовлюється внутрішніми маральними силами, почуттям відповідальності, виходячи з умов суспільного буття.
Видатний український педагог-філософ С. Ф. Русова підкреслювала, що формувати громадянську активність слід починати з дитячих років. У своїх творах вона доводила, що завдання, зміст i напрямок виховання громадян держави визначає суспільне буття. С. Ф. Русова зазначала, що життєдіяльність громад впливає на формування та розвиток особистості, оскільки надає можливість проявити свої здібності, чесноти. позитивні якості, задовольнити різноманітні потреби та вимоги кожного громадянина.
Представники соціального підходу щодо визначення громадянської активності акцентували увагу на те, що громадянська активність - явище соціальне , розвиток її залежить від умов життя суспільства.
Так, Д. І. Акімов громадянську активність відносить до соціального феномену, системоутворюючими компонентами якого є: комплекс діяльнісних чинників, що зумовлені реалізацією громадянами законодавчо гарантованих обов’язків, прав і свобод перед державою; напрямок діяльності людей у сфері життя суспільства, що не регулюється державою; процес самоактуалізації людьми своїх творчих потенцій за допомогою участі в роботі громадських інституцій.
Науковці політико-правового підходу щодо визначення громадянської активності основну увагу зосереджували на результатах активної участі громадян у політичному та правовому житті суспільства.
Науковці в рамках діяльнісного підходу щодо визначення громадянської активності переважно акцентують увагу на вивченні участі громадян у житті суспільства, що включає в себе поняття діяльності.
Фахівці особистісно-орієнтованого підходу щодо визначення громадянської активності важливу увагу приділяють громадянській активності як самостійній якості особистості.
Аксіологічний підхід щодо визначення громадянської активності орієнтовано на вивченні основних цінностей особистості.
Незважаючи на те, що громадянська активність достатньо обговорюється науковцями, загальноприйнятого її визначення немає. Тому, на основі аналізу основних напрямків досліджень щодо розуміння сутності громадянської активності Саврасова-В’юн Т.О та Москальова А.С визначили поняття «громадянська активність», як якість особистості, яка складається та розвивається на основі власних внутрішніх особистісних характеристик, враховуючи норми, вимоги суспільства та держави.
Розділ II. Емпіричне дослідження особливості визначення терміну «громадянська активність студентів»
2.1. Методи дослідження особливостей визначення терміну «громадянська активність студентів»
Для визначення поняття «громадянська активність студентів» я використовувала метод анкетування.
Спочатку давайте дамо визначення поняттю «анкететування».
Анкетування (від фр. enquete) — процес збору первинних матеріалів у соціологічних, економічних, демографічних, маркетингових та інших дослідженнях. Анкетування організовується спеціальними службами, лабораторіями, науководослідними підрозділами.
Розрізняють легальне анкетування у вигляді інтерв'ю з опитуванням респондентів та анонімне (без зазначення особи опитуваного). Анкетування може проводиться за місцем проживання опитуваного (перепис населення), за місцем роботи, у місцях придбання товарів чи послуг, у транспорті, а також за допомогою поштового зв’язку, Інтернету, засобів масової інформації. Шляхом узагальнення заповнених анкет одержується об’єктивна інформація про ставлення населення, окремих соціальних груп, регіону споживачів до певних товарів, послуг чи до окремих явищ, подій тощо. Ця інформація може використовуватись при розробці програм впливу на певні соціально-політичні події, розвиток ринку, формування попиту населення, при здійсненні заходів щодо вдосконалення виробництва товарів та розширення послуг.
Слід зазначити, що моє анкетування було легальне, тому що було відомо людину, яка давала відповідь. Проводила я його у мережі Інтернет.
Питання для опитування звучало так:
«За якими ознаками Ви визначаєте для себе поняття «громадянська активність»
а. національна самосвідомість, гордість за свою націю, народ;
б. зверхнє ставлення до представників інших націй і народів;
в. громадянська активність – це лише романтичний образ, літературна вигадка»
За кожну відповідь студент міг отримати певну кількість балів. Так, за відповідь «а» студент отримав 3 бали, за відповідь «б» - 2 бали і за відповідь «в» - 1 бал.
3 бали характеризували високий рівень знань про громадянську активність;
2 бали – середній рівень знань про громадянську активність;
1 бал – низький рівень знань про громадянську активність.
Опитування я проводила серед студентів-одногрупників протягом трьох діб.
Так, я отримала 22 відповіді, враховуючи мене.
2.2. Результати аналізу з дослідження особливостей визначення терміну «громадянська активність студентів»
Результати свого опитування я хочу представити у вигляді таблиці.
Анкета №1 «Визначення поняття «громадянська активність»
|
№ |
Ім’я та прізвище |
Кількість балів |
|
1 |
Гарбузова Катерина |
3 |
|
2 |
Гондюл Олександра |
3 |
|
3 |
Гончарук Вікторія |
3 |
|
4 |
Горєлова Аліна |
3 |
|
5 |
Грушевський Микола |
3 |
|
6 |
Козіницька Марія |
3 |
|
7 |
Копайгора Ольга |
3 |
|
8 |
Макаренко Ольга |
3 |
|
9 |
Мігунова Анастасія |
3 |
|
10 |
Ніколаєва Каріна |
3 |
|
11 |
Панасюк Всеволод |
3 |
|
12 |
Пітецький Роман |
3 |
|
13 |
Поліщук Тетяна |
3 |
|
14 |
Рекша Лілія |
3 |
|
15 |
Сергієнко Віра |
3 |
|
16 |
Скварук Інна |
3 |
|
17 |
Соколова Ольга |
3 |
|
18 |
Федоров Сергій |
3 |
|
19 |
Харитончук Анна |
3 |
|
20 |
Харченко Тетяна |
3 |
|
21 |
Штомпіль Тетяна |
3 |
|
22 |
Янковський Олексій |
3 |
100% студентів визначили поняття «громадянська активність» - як національна самосвідомість, гордість за свою націю, народ.
Розділ III. Висновки
Щодо визначення поняття «активність».
У просторі наукових досягнень із питань специфічної природи активності дослідники відзначають двозначну природу активності: з одного боку, вказують на її біологічне джерело, з іншого – суспільний характер, свідомість людської діяльності, акцентуючи увагу на суть соціальної природи людини.
Щодо особливостей поняття «громадянська активність».
З боку філософського підходу, науковці-філософи проблему громадянської активності розглядають в сукупності понять «держава», «громадянин», «громадське суспільство», виділяючи деякі ознаки її існування в громадському суспільстві. Проте дослідники не акцентують особливої уваги на особистості громадянина, її потребах, цінностях, почуттях і здібностях, які являються важливими складовими, що характеризують громадянську активність особистості.
З боку історичного підходу, науковці акцентують увагу на конкретних вимогах суспільства щодо підготовки молодого покоління до життя та діяльності, що спрямовує зміст виховання громадян для вирішення актуальних для української держави завдань.
З боку соціального підходу, дослідники головну увагу приділяють соціальній зумовленості поведінки та діяльності особистості, що впливає на об’єктивні закономірності розвитку суспільства, його структури.
Науковці політико-правового підходу основну увагу приділяють особливостям взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, принципам функціонування політичної системи і влади, правовим нормам держави.
В рамках діяльнісного підходу зосереджують увагу на обумовлених суспільним досвідом уявленнях, уміннях та участі особи в громадянській діяльності, при цьому забуваючи про особливості характеристик особистості.
Науковці-дослідники особистісно-орієнтованого підходу визначають громадянську активність як якість особистості, що проявляється в усіх видах діяльності, виходячи з: уявлення особистості про себе, «Я-концепції», самооцінки, особливостей темпераменту, характеру, потреб, цінностей, можливостей, бажань та інтересів.
В рамках аксіологічного підходу науковці основну увагу приділяють загальнолюдським, громадянським цінностям, які значною мірою визначають громадянську діяльність.
Теоретичний аналіз проблеми громадянської активності показав, що більшість фахівців визначили поняття як внутрішнє прагнення до діяльності, спрямоване на здійснення суспільних функцій з метою зміцнення існуючого в соціумі суспільно-політичного порядку, і тільки деякі виділили громадянську активність як самостійну якість особистості.
Щодо анкетування:
100% студентів визначили поняття «громадянська активність» - як національна самосвідомість, гордість за свою націю, народ.
Тобто це свідчить про те, що всі студенти мають високий рівень знань про поняття «громадянська активність» але не можна, нажаль, сказати, що всі вони приймають участь у «житті» держави, міста тощо.
Література
PAGE \* MERGEFORMAT1