Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Макси́м Грек (грец. Μιχαήλ Τρίβολης — Михайло Триволіс) (близько 1470, Арта — †21 січня 1555, Сергієв Посад) — православний святий. Письменник, перекладач.
До оригінальних творів Максима Грека належать публіцистичні твори, що доводять, зокрема, неприпустимість монастирського землеволодіння («Стязание о извістном иноческом жительстве», «Слово душеполізно зіло внимающим ему» і ін.). В інших творах Максим Грек розкриває свої погляди на державну владу («Главы поучительны начальствующим правовірно», «Слово, пространно излагающе с жалостию нестроения и безчиния царей и властей последнего жития», написане в Смутний час після смерті Василія ІІІ: Московську державу символізує тут дружина, що сидить при шляху в чорному одязі вдовиці й оточена дикими звірами).
У низці творів Максим Грек виступає проти астрології і всілякого марновірства («Слово противу тщащихся звездозрением предрицати о будущих…») і проти апокрифічної літератури, зокрема проти апокрифічного «Сказання Афродитіана». Значне місце серед публіцистичної спадщини Максима Грека займають його твори, спрямовані проти неправославних християн (католиків, лютеран, вірменів), а також проти представників інших релігій — іудеїв, магометан, еллінів-язичників. Особливо запекло сперечається Максим Грек із придворним медиком Василія ІІІ Миколаєм Булевим, який виступав за об'єднання православної і католицької церков.
Високоосвічений енциклопедист, Максим Грек уплинув на культуру Московії, на московських книжників — своїх сучасників, а також на наступні покоління — на своїх читачів. До нього зверталися за різного роду ученими довідками такі начитані люди, як Вассіан Патрикеєв, Федір Іванович Карпов. Гарячим шанувальником Максима Грека був майбутній вигнанець, князь Андрій Михайлович Курбський. Максим Грек був оголошений преподобним, з'являються «Сказання про Максима Грека», найдавніше з яких, як вважають, належить Курбському. Дуже популярні були твори Максима Грека у старообряднців, особливо ті, у яких він захищає обряди, що є предметом їхнього спору з офіційною церквою.
найбільш повно основні положення вчення «нестяжан-ня» розробив Максим Грек (7-1556), з ім´ям якого пов´язують ідеї про організацію станово-представницьких установ як форми існування влади та управління.
Питання сутності, форми влади, законних способів її реалізації становили найважливіший предмет роздумів мислителя. Саме вони приваблюють найбільшу увагу, оскільки відображають його погляд на реальні та можливі процеси державно-правового будівництва Росії XVI ст. Сутність верховної влади М. Грек традиційно визначав похідною від божественної волі. При цьому особа і поведінка царя в процесі реалізації ним високих повноважень мали відповідати необхідним моральним критеріям: стриманість і терпимість стосовно підданих; приборкання своїх пристрастей і вад. Якщо цар не відповідав цим моральним нормам, то він міг бути названий «мучителем», тобто морально засуджений. Але покарання можливе лише від Бога і не є похідним від волі людей.
Розглядаючи питання про походження влади, М. Грек визначав два законні способи зайняття престолу: за спадкуванням та обра ням за активної участі в цьому процесі громадської думки у формі єдиномислення всієї Землі. Оптимальною формою, на думку мислителя, було б управління царя разом із радниками. Цар мав оцінювати своїх радників за діловими якостями, наближати добрих та усувати лихих, щоб не піддаватися їхньому впливу. При цьому радниками могли бути не тільки бояри, а й дворяни. М. Грек висловився про згубність одноособового управління державою та підводив читача міркуваннями і прикладами до форми правління, яка сьогодні кваліфікується як станово-представницька монархія. Мислитель закликав до законних засобів реалізації владних повноважень монарха; царська влада повинна здійснюватися на основі Божих заповідей і відповідно з позитивним законом. Позитивне право існує самостійно і реалізується в системі державного законодавства, яке регулює всю адміністративну діяльність, відносини влади законними формами. Цар у своїх діях повинен бути обмежений правдою і вирішувати справи в державі правдою та благозаконням.
Викриттю сучасних йому судових порядків у поглядах М. Грека відведено значне місце. Він відзначав хабарництво суддів, їхні необ´єктивність і несправедливість. Усе це він визначав не тільки як порушення правди та інтересів підданих, а й як велику шкоду авторитету верховної влади, престижу всієї держави. Мислитель пропонував нові види показів (покази свідків, клятва) і заперечував проти середньовічних форм судового поєдинку.
В основі соціальних поглядів, як і в усіх міркуваннях М. Грека, лежала євангельська проповідь «нестяжання» та обов´язковості особистої праці. Мислитель засуджував «стяжання» церкви і відкидав аргументи прихильників И. Волоцького, стверджуючи, що кожен монах, навіть за умови особистого «нестяжання», ніс відповідальність за використання монастирями підневільних селян. Він визначав способи досягнення «нестяжательського» статусу монастирської системи. При цьому він не виступав прихильником примусової секуляризації монастирських земель, а лише вимагав покращення становища монастирських селян. М. Грек визнав право монастиря на володіння землями і луками та розглядав їх як необхідний предмет праці монахів, допускаючи при цьому в деяких випадках найм робочої сили за справедливу плату. Це дозволяє стверджувати, що мислитель критикував не сам факт володіння монастирів селами, найманими селянами, а жадібність монахів, їхнє постійне прагнення до нових здобутків; що він засуджував не сам факт праці селян, а лише кабальні форми експлуатації всередині монастирських вотчин.
М. Грек взагалі засуджував багатство як першопричину всіх безладів і злочинів людських. «Стяжання» - найтяжчий людський ґандж, який розцвітав у процесі регулярної експлуатації підневільної праці, розбещував душі монахів та був коренем усіх вад церковно-монастирської системи.
Питання сутності верховної влади, обмеження її законом, моральні та юридичні критерії оцінки дій царя, організація в країні правосуддя займали увагу не тільки М. Грека, а й його сучасників і мислителів пізнішого часу