Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 1
« РОЗВИТОК БИСТРОТИ У ШКОЛЯРІВ СЕРЕДНІХКЛАСІВ ЗАСОБАМИ ТХЕКВОНДО»
Магістерська робота зі спеціальністю 8.010103 « Педагогіка і методика середньої освіти. Фізична культура»
Зміст
Вступ
Розділ 1. Особливості розвитку бистроти у школярів середніх класів
Розділ 2. Організація і методика дослідження
2.1. Організація педагогічного експерименту
2.2. Методи дослідження
2.3. Навчальний модуль «Тхеквондо»
Розділ 3. Тхеквондо – як засіб розвитку бистроти в учнів середніх
класів
3.1. Історія розвитку і сучасний стан тхеквондо
3.2. Характеристика техніки вправ тхеквондо
3.3. Зміст і методика проведення занять з тхеквондо
спрямованих на розвиток бистроти
Розділ 4. Аналіз результатів дослідження
Розділ 5. Практичні рекомендації щодо розвитку бистроти
засобами тхеквондо
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
З 2009 -2010 навчального року в загальноосвітніх школах України ввели нову навчальну програму з фізичної культури для 5-9 класів. Вона спрямована на реалізацію принципу варіативності навчального процесу.
Навчальна програма містить інваріантну та варіативну частини. Інваріантну частину програми складають теоретико-методична та загально фізична підготовка. Варіативні модулі представлені різними видами спорту чи фізкультурної діяльності.
В наш час тхеквондо стає популярним видом спорту як у світі так і в Україні. Багато дітей займаються цим видом спорту і не має не яких обмежень для охочих тренуватися. Тхеквондо – універсальний засіб розвитку всіх фізичних якостей. Тому впровадження його як варіативний модуль повинен принести позитивні зміни у стані дітей .
Як свідчить аналіз спеціальної літератури багато праць присвячено методиці розвитку спритності засобами гімнастики і легкої атлетики [3; 5; 7; 10; 12; 26;28;29;33]. Тестування рухових здібностей розглядав Л.П.Сергієнко, оптимізацію процесу фізичного виховання школярів досліджував І.П.Масляк, швидкісну – силову підготовку у єдиноборствах – Чой Сунг Мо . Автори пропонують багато методик для розвитку спритності у дітей різних вікових груп. Але праць присвячених розвитку бистроти у дітей середніх класів засобами тхеквондо на уроках фізичної культури ще не було, що і визначило актуальність теми роботи.
Об’єкт дослідження – процес розвитку бистроти у дітей середнього шкільного віку.
Предмет дослідження –методика розвитку бистроти у дітей середніх класів засобами тхеквондо.
Мета роботи – розробити методику розвитку швидкості в учнів середніх класів засобами тхеквондо та експериментально перевірити ефективність розробленої методики.
Завдання:
Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи:
Наукова новизна та практичне значення дослідження. У ході дослідження був розроблений новий варіативний навчальний модуль «Тхеквондо» для учнів середніх класів, який був впроваджений у навчально – виховний процес у загальноосвітній заклад. Після проходження навчального матеріалу було проведено тестування, за допомогою якого було доведено ефективність технічних дій тхеквондо у методиці вдосконаленні бистроти.
Структура роботи. Робота викладена на 86 сторінках. Складається з 5 розділів, вступу, висновків, списку використаної літератури, додатків, 20 таблиць, 4 малюнків.
Розділ 1. Особливості розвитку бистроти у школярів середніх класів
Бистрота-це здібність людини до високої швидкості рухів, що виконуються у відсутності значного зовнішнього опору і не вимагає енергетичних витрат (О.М.Худолій,2004).
С.М.Вайцеховський вважає, що бистрота-це здатність людини виконувати рух за мінімальний відрізок часу, а також , що вона є найголовнішим фактором в багатьох видах спорту.
Б.А. Ашмарін розглядає бистроту як прояв центральних і периферичних нервових структур рухового апарату людини, що дозволяють переміщувати тіло і окремі його ланки за мінімально короткий час.
Бистроту як комплекс властивостей, які притаманні функціональним системам людини, не треба ототожнювати із зовнішніми швидкісними характеристиками рухових дій(швидкість окремо взятих рухів, темп тощо). Останні зумовлені тим,що відносяться не лише до бистроти, а ще до силових та інших рухових здібностей. Тому під бистротою треба розуміти лише ті сторони здібностей, які реалізуються в дії, від яких крім всіх інших факторів в кінцевому результаті буде залежить швидкість рухових проявів. Дослідження, особливо ті,що проводилися останні десятиліття, дають змогу вважати, що деякі прояви бистроти відносно незалежні один від одного і що фактори, які лежать в їх основі не однозначні, Тому замість поняття «бистрота» все частіше користуються дифференціюючим терміном «швидкісні здібності» (Л.П. Матвєєв, 1991).
Швидкісні здібності – це сукупність індивідуальних особливостей, що зумовлюють бистроту виконання рухових дій ( А.А.Гужаловський, 1986).
Основними факторами, що детермінують прояв бистроти, є :
- рухливість нервових процесів.
Збудливість рухових центрів лімітує переважно швидкість реагувань та поодиноких рухів, лабільність нервових процесів – частоту рухів. При цьому слід пам’ятати , що надто висока частота рухів може викликати небажану швидкісну напруженість, тому швидкісні вправи необхідно виконувати з варіативною частотою рухів.
- потужність і ємність креатин фосфатного джерела енергії і буферних систем
Найоперативнішим і найпотужнішим енергетичним ресурсом швидкої роботи є процес ресинтезу АТФ за рахунок КрФ. Але ємність цього джерела невисока.
- рівень розвитку швидкої та вибухової сили
У процесі виконання швидких рухових дій приходиться долати значний опір, тому швидкість у цілісній руховій діяльності залежить від рівня швидкої та вибухової сили
- рівень розвитку гнучкості
Еластичність опорно-рухового апарату є необхідною умовою виконання вправ з великою амплітудою і меншою витрати енергії.
- інтенсивність вольових зусиль
З метою підвищення емоційного тла тренувань та мобілізації вольових зусиль доцільно широко використовувати ігровий та змагальний методи.(Б.А.Ашмарін,1990).
На розвиток прудкості впливають генетичні фактори. За даними Л.П.Сергієнко:
Більшість авторів виділяють такі різновиди бистроти:
а) латентний час рухової реакції;
б) швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;
в) частота ненавантаженого руху.
Але Б.М.Шиян виділяє також швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називається різкістю. Вона залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісно-силових вправ, зростання швидкості початку рухів.
Ще одним різновидом бистроти є здатність, яка дозволяє визначати швидкісні характеристики рухів («бистрота рухів»). І.Л.Матвєєв розділяє цей вид на вже знайому бистроту одиночного руху і бистроту , що проявляється в темпі повторень рухів. О.М.Худолій до форм вияву бистроти відносить бистроту реалізації багатосуглобного руху , зв’язаного із зміною положення тіла у просторі, а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору.
Латентний час рухової реакції
Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.
Латентний час рухової реакції зумовлений бистротою проходження таких фізіологічних процесів:
Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприйняття подразника до початку відповіді на нього ( так званий латентний час). Розрізняють просту і складну рухові реакції.
Проста рухова реакція людини це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник ( сигнал). Класичним прикладом простої реакції є старт у бігу, плаванні тощо.
Латентний час простої реакції у нетренованих осіб становить 0,2-0,3 с, а в добре тренованих – коливається в межах 0,1-0,2 с. він обумовлений генотипом, мало піддається тренуванню. Люди , які швидко реагують в одних ситуаціях, виявляються прудкішими і в інших. Тренування у різних швидкісних вправах позитивно позначається і на розвитку швидкості простої реакції . ( Б.М. Шиян, 2001.)
Бистрота складної реакції характеризується часом реагування в умовах невизначеного подразника і рухового рішення. Більшість складних рухових реакцій проявляються в ситуаційних видах спорту : спортивних іграх, єдиноборствах тощо. В цих випадках , як правило, перед спортсменом стоїть задача реагувати на об’єкт , що рухається ( м’яч, суперник ) і вибрати із декількох дій одну, яка буде відповідати даній ситуації. Наприклад, воротарю необхідно вирішувати чотири задачі: побачити м’яч , оцінити напрямок і швидкість польоту, вибрати план дій і виконати його. (А.А.Гужаловський, 1986).
Тобто, до видів складної рухової реакції можна віднести:
Реакція вибору руху ( здібність реагувати на об’єкт, що рухається і вибирати декількох дій одну) часто зустрічається в єдиноборствах, реакція на об’єкт, що рухається ( реагування на об’єкт, що нестандартно переміщується) – в спортивних іграх, а реакція антиципації характерна ,наприклад, для воротаря. (Л.П.Матвєєв, 1991)
Бистрота реакції на об’єкт, що рухається займає від 0,25 до 1с. Відомо, що більшість часу йде на фіксацію предмету або об’єкту, що рухається очима.
Значні труднощі при складній руховій реакції відбуваються у зв’язку з необхідністю вибору відповіді із декількох, дивлячись на поведінку суперника або партнера. Відомо залежність часу реагування від кількості можливих варіантів атак в єдиноборствах.
Отже, з збільшенням атакуючих варіантів, той хто захищається повинен подолати більшу невизначеність , що веде до зниження бистроти складної рухової реакції ( А.А.Гужаловський, 1986).
Швидкість поодиноких рухів
Характеризується переміщенням тієї чи іншої ланки тіла на задану відстань за мінімальний час. В реальних умовах поодинокі рухи об’єднуються в циклічні й ациклічні рухові дії. Як правило, швидкість поодиноких рухів поєднується з іншими здібностями людини, утворюючи комплексну характеристику рухової дії ( Б.А.Ашмарін, 1990, )
Прості необтяжені рухи ( одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості . У складніших за координацією рухах, швидкість їх виконання залежить від удосконалення міжм язової координації. Чим складніша за координацією та зовнішнім опором рухова дія, тим більше час її виконання обумовлений координаційними та силовими можливостями людини ( Б.М. Шиян, 2001).
Частота необтяжених рухів
Важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів( серія ударів у боксі ). Кожна рухова дія такого типу є упорядкованим чергуванням напруження та розслаблення м’язів-синергістів з одночасним розслабленням та напруженням антагоністів. При цьому варто пам’ятати , що процеси розслаблення протікають значно повільніше, ніж напруження. При невисокому темпі це чергування протікає чітко і безпомилково. При збільшенні темпу наступає такий момент, коли збудження м’язів – синергістів та антагоністів частково співпадає, що призводить до виникнення швидкісної напруженості, яка не дозволяє збільшувати і навіть підтримувати частоту рухів (Б.М.Шиян, 2001).
Бистрота реалізації багатосуглобного руху
Вона пов’язана з виробленням та зміцненням раціональної міжмязової координації ( рухової навички). Для таких дій характерна швидкість включення м’язів в активний стан відповідно до їх ролі у загальній координаційній структурі рухової дії.
Крім цього реалізація рухових дій має певний вираз ще до початку фактичного руху. Швидкі рухи , які вимагають переключення напрямку, визначаються силовими здібностями ( О.М.Худолій, 2004).
Вікові і статеві особливості розвитку швидкісних здібностей мають складну картину:бистрота має різні форми прояву і вікові зміни часових показників кожної з них проходять нерівномірно і неоднаково у хлопчиків і дівчаток. Швидкість одиночного руху при скороченні різних груп м’язів від 4-5 до 13 років значно збільшується і наближається до показників дорослих. В подальшому темп підвищення швидкості руху помітно сповільняється і до 16-17 років має тенденцію до зниження.
Час рухової реакції в русі кисті вже у 9-10 річному віці стає близьким до показників дорослих, а у 13-14 років школярик досягають тогож у рухаха плечей, стегна, гомілки і стопи. Найбільш значне збільшення частоти рухів відзначається у 7-9 років. У 10-11 років річний приріст значно знижується . в 12-13 років знову збільшується , в 14-16 – річний приріст сповільнюється і є незначним в 16 років. У віці 7-10 років у хлопчиків темп руху вищий, ніж у дівчаток, а у віці 13-14 років вищий у дівчаток..
Як показали дослідження, проста і складна рухова реакція залежать в більшій мірі від спадкових факторів. Спадковість визначає розвиток простої рухової реакції до 93% . трохи нижче показник складної рухової реакції.
Швидкість одиночних рухів людини в рівній мірі залежить від спадкових, і від середовищ них факторів. Розвиток швидкісних здібностей знаходиться під більшим контролем спадкових факторів у дівчат, ніж у хлопців.
Організм дітей за даними В.П.Філіна , В.С.Фарфеля добре пристосований до швидкісних навантажень і тому є сприятливим для розвитку бистроти. (О.М.Худолій, 2004).
Сенситивними періодами розвитку прудкості є:
1.3.Методика розвитку бистроти
Основними методичними вказівками до розвитку бистроти є :
1) Для виховання бистроти використовуються загально розвиваючі і спеціальні вправи на бистроту, вправи свого та інших видів спорту. Спортсмени повинні не лише навчитися виконувати ці вправи , але й перетворити їх в навичку, щоб направляти зусилля не на спосіб, а на швидкість їх виконання.
2) Загальнорозвиваючі вправи на швидкість представляють собою різні рухи: розмахування, обертання, повороти тощо, що виконуються з максимально можливою швидкістю. Велику цінність для розвитку загальної бистроти дають спортивні ігри.
3) Спеціальні вправи на бистроту складаються із можливо швидких рухів, максимально наближених до елементів змагальної вправи або до цілісного її виконання. Вони діляться на 3 групи : циклічні, ациклічні, змішані вправи.
4) Найбільш важливе значення мають вправи свого виду спорту. Для підвищення ефективності розвитку бистроти необхідно виконувати ці вправи з околограничною і граничною швидкістю в звичайних умовах, полегшених та ускладнених.
5) З метою підвищення максимальної швидкості можна використовувати звуковий ритм, що прискорюється. ( Л.П.Матвєєв, 1991).
6) Вправи повинні виконуватися з максимальною швидкістю
7) Тривалість вправ повинна бути такою , щоб до кінця швидкість не знижувалася ( О.М.Худолій, 2004,)
8) Вправи повинні бути різноманітними та забезпечувати вдосконалення бистроти у поєднанні з розвитком інших якостей.
9) Вправи повинні бути адекватними конкретному прояву прудкості й умовам виконання рухових дій ( Б.М. Шиян, 2001).
Для розвитку бистроти провідним є повторний метод, що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок. Для розвитку бистроти використовують такі методичні прийоми – рухи з тягарем, комплексний метод і рух з власною вагою.
Комплексний метод припускає після роботи з навантаженням виконання тієї ж вправи з максимальною швидкістю , без навантаження. Не місце займають останнє також змагальний та ігровий методи. (О.М.Худолій, 2004).
Засоби і методи розвитку швидкості простої рухової реакції
Основою методики розвитку швидкості простої рухової реакції є вправи на «швидкість реагування». Методичними умовами їх ефективності є :
1) звернення уваги не на очікування сигналу , а на швидкісну відповідь дією;
2) інформування про час, який був затрачений на рухову реакцію;
3) підготовленість до виконання дії після зкритого періоду рухової реакції; (Л.П.Матвєєв, 1991)
У своїй книзі «Теория и методика физической культуры» Л.П.Матвєєв описує методику , яка дозволяє поетапно формувати уміння розрізняти мікроінтервали часу і змінювати час рухової реакції. Над цієї методикою працював С. Геллерштейн.
За цією методикою , на першому етапі дають завдання , що передбачають швидке реагування на стартовий чи інший сигнал ( з початковими стартовими рухами ), і за їхніми результатами – об’єктивну інформацію про час рухової реакції.
На другому етапі ті ж самі завдання виконуються з самооцінкою часу реагування і зіставлення його з об’єктивною оцінкою, яку отримують в результаті перевірки.
На третьому етапі, коли самооцінки та об’єктивні оцінки починають співпадати , вводяться завдання для варірування часу стартової реакції.
Як свідчать експериментальні дані, таким чином можна досягати тонкого диференціювання часу рухової реакції. (Л.П. Матвєєв; 1991).
На думку А.А.Гужаловського, для швидкого реагування найбільш ефективним є повторне реагування на сигнал, що з’являється : початок і зміна руху по сигналу; виконання старту, атакуюча чи захисна дія на умовний збудник.
Найбільш ефективними є змагальний метод з вибуванням спортсмена , який зреагував останнім, а також ігровий, який створює емоціональний фон і психологічну концентрацію. Використання даної методики дає позитивні результати після 4-6 тижнів занять. Далі бистрота реакції стабілізується і подальше її вдосконалення стає проблематичним (А.А.Гужаловський, 1986).
Для вдосконалення швидкості рухової реакції використовується навантаження 30-40 % від максимального, акцентується увага на різкому початку зусиль за зоровим, звуковим чи тактичним сигналом. Рухова реакція ефективно вдосконалюється при використанні рухливих ігор, а також спортивних за спрощеними правилами.(О.М.Худолій, 2004)
С.М.Вайцеховський для розвитку швидкості простої рухової реакції використовує два метода. Один із них – аналітичний, який передбачає тренування реакції в полегшених умовах і по елементам. Другий метод - сенсорний - оснований на тому, що в учня розвивається чуття часу, а це, в свою чергу, як показують дослідження, покращує реакцію.
Бистрота реакції на стартову команду ( свисток, хлопок тощо) може бути розвинута за допомогою простих вправ, що виконуються за командою вчителя.
Наприклад:
1. В ходьбі по колу - на несподіваний короткий сигнал вчителя ( хлопок у долоні, свисток) виконати стрибок уверх або в сторону. Вправу треба проводити у формі змагань: після кожного сигналу з гри вибуває учень, який виконав вправу останнім.
2. Стоячи, по сигналу вчителя виконати стрибок уверх з вихідного положення « низький старт». Вправа також проводиться у формі змагань, визначаються переможці в парах, потім вони змагаються між собою до переможця.
3. По сигналу вчителя виконати кидок ( від грудей або із-за голови) набивного м’яча .Проводити у формі змагань.
4. Під час гри у баскетбол ( футбол) по сигналу, який був раніше продемонстрований, учні повинні прийняти положення упор лежачи. Після кожного сигналу з гри вибуває учень, який виконав вправу останнім.(С.М.Вайцеховський, 1971).
Методика розвитку швидкості складної рухової реакції
Основні передумови вдосконалення складних рухових реакцій створюються в результаті отримання достатньо широкого фонду відкладених рухових умінь і навичок, з якими пов’язані ці реакції, прискорення простих рухових реакцій і розвиток рухо-координаційних здібностей. Це означає , що виховання бистроти як здібність до екстрених рухових реакцій складного характеру відбувається перш за все навчанням варіативним руховим діям і зв’язано з вихованням психомоторних якостей. ( Л.П. Матвєєв, 1991).
Основу реакції на об’єкт, що рухається ( наприклад, на політ м’яча ) складає уміння бачити його. Як відомо, із всього часу реакції на об’єкт , що рухається ( 0,25-1 сек) більше 80 % припадає на зорове сприйняття, тобто на виникнення збудження в зоровому аналізаторі і передача імпульсу в центральну нервову систему , і лише 0,05 сек – на формування відповідного рухового ( ефекторного ) сигналу. Вміння бачити об’єкт ,що швидко рухається, розвивається в процесі навчання. Для цього використовують такі методичні прийоми, як використання м’ячем зменшеного розміру, ігри на зменшеному майданчику (С.М.Вайцеховський, 1971).
Щоб звести час до мінімуму, використовують в основному три підхода.
1) Виховання уміння завчасно включати і постійно утримувати об’єкт в полі зору.
По мірі формування такого уміння в процесі вивчення і вдосконалення відповідних рухових, час реакції як би автоматично скорочується за рахунок початкової фази.( Л.П.Матвєєв, 1991).
Можна використовувати ігри з м’ячем. Наприклад, учні стоять по колу. Ведучий, що стоїть у центрі має м’яч . Він відбиває м’яч комусь із гравців. Гравець може відбити м’яч іншому гравцеві або ведучому. М’яч можна відбивати руками, головою, плечем. М’яч не повинен доторкнутися до землі. Якщо доторкнеться , то гравець , у якого був м’яч , стає ведучим. Кращими є ті , які жодного разу не водили. ( Н.Андрощук, 2001).
2) Виховання уміння передбачати найбільш вірогідне переміщення об’єкта ( реакція з антиципацією), що досягається на основі практичного засвоєння знань про тактику рухових дій.
3) цей підхід збільшує зовнішні вимоги до здібності сприймати і оцінювати параметри переміщення об’єкта. Для цього , крім традиційних методичних прийомів, що забезпечують не сурове регулювання збільшення вимог до реакції на об’єкт ( введення в вправу з партнером завдань, які передбачають варірування швидкості ) більше використовують тренажерні пристрої. (Л.П.Матвєєв, 1991).
Реакція вибору-більш складна реакція , яка залежить від таких факторів, як латентний час простої реакції, великий запас тактичних дій і технічних прийомів, які відпрацьовані на уроках, вміння миттєво вибрати найбільш кращий варіант. Реакція вибору тренується в процесі навчання за допомогою спеціально підібраних вправ, які ускладнюються (С.М.Вайцеховський, 1971).
Методика розвитку швидкості виконання необтяжених поодиноких рухів
Бистрота поодинокого руху частково розвивається за допомогою силових і швидкісно- силових вправ. Наприклад, метання, стрибки, бігові вправи. Деякий ефект дають спеціальні швидкісні вправи, цінність яких полягає в тому, що вони створюють умови для виконання швидких рухів.
Для виховання бистроти руху з більшою ефективністю, може бути використаний змагальний метод. Його можна використовувати в двох формах:
А) при груповому виконанні вправи , після кожної команди вчителя із змагань вибуває учень, який виконав вправу останнім;
Б) вправа виконується в парах: визначається переможець, потім змагаються переможці пар, і так до фіналу.
Можна використовувати такі вправи:
1. У стрибку вверх виконати хлопок у долоні перед груддю і за спиною.
2. У стрибку вверх виконати подвійне доторкання однієї ноги об іншу.
3. З в.п. лежачи на спині на відстані 1-3м від стіни ( ногами до неї) по сигналу встати і добігти до стіни.
4. Із в.п. лежачи на спині на гімнастичному маті по сигналу виконати кувирок вперед, стрибок вверх, присісти і прийняти положення упор лежачи.
5. Стоячи ( на підлозі лежить набивний м’яч) , по сигналу взяти м’яч і виконати кидок із-за голови.
Варіанти:
6. Стоячи, кинути м’яч вверх на висоту 1-1,5м, повернутися на 360 і зловити його.
7. Із в.п. лежачи ( набивний м’яч, що зажатий між ступнями) по сигналу взяти м’яч, встати, виконати кидок із-за голови.
8. Лежачи, виконати кидок від грудей уверх, встати і зловити його.
9. Під час стрибка спіймати м’яч, кинутий партнером, і до приземлення кинути партнеру.
10. Стоячи ( гімнастична палиця вертикально одним кінцем на підлозі, іншим- у руці), відпустити палицю і зловити , нахиляючись вперед.
11. Стоячи ( гімнастична палиця горизонтально перед груддю), відпустити палицю і зловити її на рівні стегон ( з нахилом вперед, з хлопком у долоні).
12. Сточи (гімнастична палиця горизонтально над головою), з нахилом назад відпустити палицю і зловити, повернувшись на 180.
13. Стоячи на відстані 1,5-2м від партнера ( гімнастична палиця вертикально одним кінцем на підлозі, а іншим-в руці), відпустити свою палицю і схопити палицю партнера.
14. Стоячи обличчям до партнера на відстані 1,5-2м від нього, палицю тримати вертикально за нижній кінець у витягнутій руці. По сигналу відпустити свою палицю і спіймати палицю партнера.(С.М.Вайцеховський, 1971)
Методика розвитку частоти ненавантаженого руху
Здібність до високого темпу рухів може розвиватися. Для цього рекомендується виконувати короткочасні ( 10-20 сек) серії вправ в максимальному темпі. Вони особливо ефективні при використанні метронома, ритмічної музики і різноманітних прийомів, що дозволяють контролювати і збільшувати темп рухів.
Підбираючи вправи, треба зупинятися на тих, в яких високий темп руху і збільшення його до максимального не буде супроводжуватися зміною форми руху.
Спеціалізовані вправи для розвитку частоти ненавантаженого руху може виконуватися :
Можна використовувати такі вправи:
1. Біг на короткі відрізки-10-15м.
2. стрибки вперед-назад через будь-який предмет ( гімнастичну лавку, набивний м’яч тощо).
3. Стрибки зі скакалкою.
4. Обертання прямих рук.
5. Поперемінне і одночасне піднімання легких гантель від стегон вверх.
6. Обертання набивного м’яча навколо тулуба.
7. Кидки набивного м’яча різними способами.(С.М.Вайцеховський, 1971)
Для розвитку частоти руху використовують:
1. Біг на місці протягом 5сек з максимальною частотою.
2. Біг із заданою частотою кроків протягом 10-15сек
Також можна використовувати вагу навантаження 15-20 % від максимального. (О.М.Худолій, 2004)
Швидкісний бар’єр
Багаторазове повторення рухових дій може привести до динамічного стереотипу ( швидкісний бар’єра) і як наслідок цього - до стабілізації швидкості руху. Найбільш ефективною методикою його зупинення є широка варіативність вправ. З цією метою рекомендуються наступні методичні прийоми, які підвищують швидкість руху:
1) полегшення зовнішніх умов і використання додаткових сил, які прискорюють рух ;
2) використовування ефекту « прискорюючої післядії» і варірування навантажень. Було замічено, що швидкість руху тимчасово збільшується під впливом виконання того ж самого руху з навантаженням.
3) лідирування і сенсорна активізація швидкісних проявів ( біг за лідером-партнером тощо);
4) використання ефекту «розгону» і введення прискорюючих фаз у вправі (біг з ходу);
5) « звуження» просторово-часових меж виконання вправи( скорочення часу гри, зменшення розмірів майданчику).
Методика розвитку бистроти реалізації багатосуглобного руху, зв’язаного зі зміною положення тіла у просторі, а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору.
Для розвитку бистроти провідним методом є повторний метод, що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок. Ефективними засобами розвитку бистроти є рухливі ігри та естафети, у яких відбувається переключення з однієї дії на іншу.( О.М.Худолій, 2004)
Можна використовувати такі рухливі ігри:
1) « Квачику, дай руку!»
2) « Відніми»
3)» Наздожени»
4) « Не зачепи шнур»
5) « Сірий кіт»
6) « Хлібчик» (Н. Андрощук, 2001).
Є.Є.Захаров для розвитку бистроти використовує такі методи і засоби ( див. табл.1.3.1)
Таблиця 1.3.1.
Методи розвитку бистроти в рухах
|
Назва методу |
Зміст методу |
Завдання |
|
З прискоренням |
Виконання вправ з наростаючою бистротою, що доходить до максимально можливої |
Учащання рухів, збільшення швидкості, оволодіння розслабленням. Контроль, у тому числі, за нарощуванням швидкості. |
|
З ходу |
З попереднього розгону подолання короткого відрізку дистанції з максимальною швидкістю |
Учащання рухів, збільшення швидкості, контроль результативності. |
|
Перемінний |
Виконання вправ чередуючи прискорення з максимально можливою швидкістю (5-25сек) і з меншою інтенсивністю |
Учащання рухів, збільшення швидкості, оволодіння розслаблення. |
|
Урівнюючий (гандикап) |
Виконання вправи одночасно декількома спортсменами ( кожний з них має перевагу перед іншими відповідно своїм силам) |
Збільшення швидкості, виховання вольових якостей і прагнення до максимального виявлення швидкості |
|
Естафети |
Виконання вправ на бистроту у вигляді естафет. Те ж саме з включенням переноски вантажу і відразу без нього |
Збільшення швидкості пересування, оволодіння розслаблення |
|
Ігри |
Виконання вправ на бистроту в процесі рухливих і спортивних ігор |
Збільшення швидкості пересувань, оволодіння розслабленням |
|
Змагання тренувальні |
Виконання вправ з граничною бистротою і частотою рухів в умовах змагань. |
Збільшення бистроти рухів і швидкості рухової реакції, контроль за результативністю |
|
Повторний |
Повторне виконання вправ з околограничною, максимальною і перевищуючою її швидкістю. Те ж саме в полегшених умовах і після 3-5 повторів, виконання тієї ж вправи у звичайних умовах. Чередування в одному занятті виконання вправ в ускладнених і полегшених, і потім звичайних умовах |
Збільшення швидкості рухів, збільшення швидкості пересування і рухової реакції |
В таблиці 1.3.2. представлені систематизовані засоби і методи щодо розвитку бистроти в учнів середніх класів.
Таблиця 1.3.2.
Засоби і методи розвитку бистроти в середніх класах
|
N зп |
Структура бистроти |
Засоби розвитку бистроти |
Методи розвитку бистроти |
Методи педагогічного контролю |
|
1 |
Латентний період рухової реакції (простої і складної) |
Вправи на «швидкість реагування» (Л.П.Матвєєв), вправи з навантаженням 30-40% від максимального, рухливі ігри, спортивні ігри з спрощеними правилами (О.М.Худолій), вправи, які виконуються лише за сигналом вчителя(хлопок, свисток) (С.М.Вайцеховський), використовувати м’ячі зменшеного розміру, ігри на зменшеному майданчику (В.М.Зациорський, С.М.Вайцеховський), тренажерні пристрої (Л.П.Матвєєв),Рухливі ігри:»Зівака», «Слухай сигнал», «Лисиця і курчата», «Світлофор». |
Змагальний, ігровий А.А.Гужаловський О.М.Худолій, В,М.Зациорський), аналітичний і сенсорний С.М.Вайцеховськи Метод поетапного розвитку бистроти (Л.П.Матвєєв), Повторний (В.М.Зациорський |
Хват падаючої гімнастичної палиці; Рефлексомет рія, хват падаючої палиці Дітриха, |
|
2 |
Бистрота реалізації локального одиночного ненавантаженого руху |
Силові і швидкісно-силові вправи (метання, стрибки, бігові вправи) (С.М.Вайцеховський вправи з навантаженням 15-20% від максимального (О.М.Худолій) |
Змагальний С.М.Вайцеховськи Комплексний (О.М.Худолій) |
Контроль за допомогою оротодиодів. Коли пересік першу світову лінію – вмикається секундомір, пересік другу лінію – вимикається Біг 30 м сходу Біг 60м |
|
3 |
Частота ненавантаженого руху |
Вправи з навантаженням 15-20% від максимального (О.М.Худолій), короткі серії вправ, що потребують швидких коротких переміщень малих локальних рухів (вправи зі скакалкою, естафети, вправи з м’ячем) (Б.А.Ашмарін) |
Повторний, комплексний (О.М.Худолій), ігровий (Б.А.Ашмарін) |
Визначення частоти рухів ніг при виконанні бігу на місці за 5 секунд (кількість разів), Біг на місці з і сплеском у долоні під колінами, темпінг - тест |
|
4 |
Бистрота реалізації багатосуглобного руху |
Рухливі ігри, бігові вправи, вправи зі скакалкою (О.М.Худолій) |
Повторний, ігровий (О.М.Худолій) |
Біг на 30м |
Педагогічний контроль за розвитком прудкості здійснюється за допомогою як педагогічного тестування, так й інструментальних методик. Нижче наведені педагогічні тести , її інструментальні методики для контролю прудкості , які найбільш відомі в практиці.
Таблиця 1.4.1.
Навчальні нормативи для учнів 5 класів
|
Стать учнів |
низький |
середній |
достатній |
високий |
|
Хлопці |
+7,0 |
7,0 |
6,5 |
5,8 |
|
Дічата |
+7,4 |
7,4 |
6,9 |
6,2 |
Таблиця 1.4.2.
Навчальні нормативи для учнів 5 класів
|
Стать учнів |
низький |
середній |
достатній |
високий |
|
Хлопці |
+11,8 |
11,8 |
10,8 |
10,0 |
|
Дівчата |
+12 |
12 |
11,2 |
10,5 |
3. Визначення частоти рухів ніг при виконанні бігу на місці 5сек (кількість разів) ( І.П.Масляк, 2006)
4. Біг на місці зі сплеском у долоні під колінами
3. Темпінг-тест. В зошиті накреслити 2 квадрата розміром 10х10 см. Треба поставити як можна більше крапок в кожному квадраті за 10 сек
4. Хват падаючої гімнастичної палиці. Роблять замітки.
5. Хват падаючої гімнастичної палиці за методикою Дітриха.
( І.П.Масляк, 2006, Л.П.Сергієнко, 2001)
6.За допомогою електронних пристроїв.
Розділ 2. Організація і методика дослідження
Педагогічний експеримент був проведений з вересня по жовтень200 9 року на протязі 8 тижнів на базі Харківської гімназії №55. В ньому прийняли участь п’яті класи у кількості по 20 учнів в кожному. Склад класів однорідний: діти однакового віку і майже не має відмінностей у фізичному розвитку. В експерименті приймали участь як хлопці, так і дівчата.
На початку експерименту провели тестування в цих класах для отримання попередніх результатів. Використовували наступні тести:
Біг на 60 метрів
Інвентар:секундомір
Учні по двоє стають перед стартовою лінією в низькому старті. По команді «Марш» діти вибігають. Вчитель включає секундомір. Після того ,як діти перетинають фінішну лінію, час зупиняють.
Темпінг-тест
Інвентар:ручка, аркуш, два квадрати, секундомір, парта, стілець.
По команді вчителя учні починають ставити крапки у першому квадраті на протязі 10 секунд. А потім за цей же час ставлять крапки у другому квадраті. Після цього підраховують кількість крапок у двох квадратах.
Біг на місці за 5 сек.
Інвентар: секундомір
Учні виконують біг на місці на протязі 5 секунд. Рахуючи при цьому кількість рухів ,що виконані правою і лівою ногами.
Перед початком експерименту класи розподіли на експериментальну і контрольну групу. Контрольна група на уроках фізичної культури займалися по стандартній навчальній програмі. Експериментальна група ж навчалася по розробленому навчальному модулю «Тхеквондо». На цей модуль призначалося 16 годин.
Після проходження навчального модуля учні обох груп пройшли ті ж самі тести , що і на початку експерименту. (див.додаток 1, 2.)
Після цього, ми аналізували отримані результати ,а також використовували t-критерій Стьюдента. Спочатку визначили середнє відхилення, а потім стандартну помилку. Наступним було визначення t-критерія по таблиці критичних значень для відповідного рівня значущості ступені свободи, для виявлення різниці між середніми величинами в кожній групі до експерименту і після нього.
В процесі написання роботи для вирішення поставлених завдань використовувала наступні методи дослідження:
Педагогічний експеримент
Експеримент – метод дослідження у якому забезпечується можливість активного впливу на процеси, що вивчаються.
Характерною особливістю експерименту як спеціального емпіричного методу дослідження є те, що він забезпечує можливість активного практичного впливу на процеси , які вивчаються . Дослідник не обмежується пасивним спостереженням, а свідомо змінює природне протікання процесу.
Педагогічний експеримент є головним інструментом прийняття або спростування гіпотези дослідження , або пошуку залежностей між величинами , що описують навчально-тренувальний процес.
Кореляційний аналіз
Кореляційний аналіз – це процедура для вивчення співвідношення між незалежними величинами. Зв'язок між цими величинами виявляється у взаємній погодженості спостережуваних змін. Для оцінки взаємозв’язку , коли вимірювання виконують в шкалі інтервалів і форма взаємозв’язку лінійна, використовують коефіцієнт кореляції Браве-Пірсона. Позначається він латинською літерою – r. Розрахунки виконуються по формулі
Х і У – значення показників, що корелюються
Х і У – середнє арифметичне значення показників Х і У
Х*= ∑ х / n
У* =∑ х / n
Gx і Gy – середні квадратичні відхилення
Gx= ∑(Xi-X)/ (n-10)
Gу= ∑ (Уі-У) / (n-10)
n – Число вимірювань
Коефіцієнт кореляції лежить в інтервалі від -1 до +1. Значення кореляції +1 говорить про сильний взаємозв’язок ( позитивна кореляція), значення -1 навпаки, свідчить про різнонаправленість, тобто ріст одного із активів супроводжується падінням іншого ( негативна кореляція). Значення 0 говорить про відсутність кореляції. Чим вищим є коефіцієнт кореляції між двома змінними , тим точніше можна прогнозувати значення однієї з них за значенням інших.
Критерій Стьюдента
t-критерій Стьюдента - загальна назва для класу методів статистичної перевірки гіпотез (статистичних критеріїв), заснованих на порівнянні з розподілом Стьюдента. Найбільш часті випадки застосування t-критерію пов'язані з перевіркою рівності середніх значень в двох вибірках. Критерій був розроблений Уїльямом Госсеттом для оцінки якості пива в компанії Гіннес. У зв'язку із зобов'язаннями перед компанією по нерозголошуванню комерційної таємниці (керівництво Гіннесу рахувало таке використання статистичного апарату в своїй роботі), стаття Госсета вийшла в 1908 році в журналі «Біометрика» під псевдонімом «Student» (Студент). Для застосування даного критерію необхідно, щоб початкові дані мали нормальний розподіл. У разі застосування двохвибіркового критерію для незалежних вибірок також необхідне дотримання умови рівності дисперсій. Існують, проте, альтернативи критерію Стьюдента для ситуації з нерівними дисперсіями.
Алгоритм використання
Сума всіх значень вибірки (∑) , розділена на n ( число членів вибірки)
Таблиця 2.2.1.
Критичні значення коефіцієнта Стьюдента для різної вірогідності р і числа ступеня свободи f.
|
f |
p |
|||||||
|
0.80 |
0.90 |
0.95 |
0.98 |
0.99 |
0.995 |
0.998 |
0.999 |
|
|
20 |
1.3253 |
1.7247 |
2.08600 |
2.5280 |
2.8453 |
3.1534 |
3.5518 |
3.8495 |
2.3 Навчальний модуль «Тхеквондо»
Пояснювальна записка
Варіативний модуль « Тхеквондо» складається з таких розділів: зміст навчального матеріалу, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, орієнтовні навчальні нормативи та перелік обладнання.
До розділу «Зміст навчального матеріалу» внесені теоретичні відомості, спеціальна фізична і техніко-тактична підготовки.
Основний зміст модуля відповідає головним завданням програми, формуючи через навчання тхеквондо стійкий інтерес школярів до занять фізичною культурою зокрема та здорового способу життя взагалі.. При цьому навчальний матеріал модуля адаптований до занять з учнями різної підготовленості, передбачає загальноосвітню, а не спортивну спрямованість і містить найпростіші елементи техніки та дій у нападі й захисті, теоретичні відомості, а також вправи для розвитку фізичних якостей. З метою профілактики травматизму на кожному уроці необхідно перевіряти місця проведення занять, дотримуватися вимог методики навчання вправ.
Під час проведення уроків з тхеквондо вчитель повинен застосовувати індивідуальний та диференційований підхід до учнів.
Розділ «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» орієнтований на якісне засвоєння знань, умінь та навичок поданого матеріалу.
Після вивчення модуля у кожному навчальному році учні складають випробування (навчальні нормативи) для контролю якості засвоєння вправ та комбінацій. Окрім цього, навчальні нормативи, включені до змісту модуля, є орієнтовними, і оцінка за їх виконання не є домінуючою при здійсненні тематичного, семестрового чи річного оцінювання. Вона допомагає врахувати динаміку особистих результатів кожного учня.
Основна мета модуля — формування фізичного, духовного та соціального здоров’я школярів; розвиток основних фізичних якостей; навчання техніки рухових дій; підвищення рівня фізичної підготовленості учнів; опанування тхеквондо як базовим модулем.
Вивчення тхеквондо має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмета фізична культура в цілому, орієнтацію учнів на допрофільне (8–9 класи) вивчення та обрання в подальшому спортивного профілю навчання в 10–12 класах.
Таблиця 2.3.1.
1 рік вивчення
|
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів |
|
Теоретичні відомості |
|
|
Правила техніки безпеки на уроках з тхеквондо. Історія розвитку тхеквондо. Гігієна тренувального процесу Термінологія по тхеквондо |
Учень, учениця: дотримується правил техніки безпеки під час занять тхеквондо; правил гігієни під час занять; характеризує історію розвитку тхеквондо; застосовує термінологію по тхеквондо |
|
Спеціально фізична підготовка |
|
|
Спеціально бігові вправи, різновиди стрибків,спеціальні вправи для ударів ногами, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку спритності. Рухливі ігри |
Виконує спеціально бігові вправи, прискорення 10, 15 метрів з різних вихідних положень, «човниковий біг «4*10м» , стрибки поштовхом однієї і двох ногами, перестрибування через предмети, стрибки з поворотом на 180 і 360 градусів, спеціальні вправи для ударів ногами біля опори, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку швидкості і спритності. |
|
Техніко-тактична підготовка |
|
|
Способи пересування, стійки ( ап. согі, чжунбі согі, ап. кубі) Ап чагі. Доліо чагі, Неріо чагі по доріжкам і в парах по щитам. Удар рукою ( діджумок), Нижній блок ( аре макі), верхній блок( ольгуль макі), середній блок( момтонг макі) |
Виконує переміщення стійках( ап. согі, ап. кубі) в різних напрямках; Ап чагі. Доліо чагі, Неріо чагі по доріжкам і в парах по щитам. Удар рукою ( діджумок), Нижній блок ( аре макі), верхній блок( ольгуль макі), середній блок(момтонг макі) |
Після першого року вивчення навчального модуля «Тхеквондо» діти виконують удари ап чагі, доліо чагі, неріо чагі по щитам, переміщення в різних стійках, блоки руками, застосовують термінологію тхеквондо.
Таблиця 2.3.2.
2 рік навчання
|
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів |
|
Теоретичні відомості |
|
|
Правила техніки безпеки на заняттях по тхеквондо. Види змагань по тхеквондо. Санітарно-гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю. Рухові якості, які розвиваються засобами тхеквондо |
Учень, учениця: дотримується правил техніки безпеки під час занять тхеквондо; називає види змагань по тхеквондо; характеризує санітарно-гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю, рухові якості спортсмена |
|
Спеціально фізична підготовка |
|
|
Спеціально бігові вправи, різновиди стрибків,спеціальні вправи для ударів ногами, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку спритності. Рухливі ігри і естафети |
Виконує спеціально бігові вправи, прискорення 10, 15 метрів з різних вихідних положень, «човниковий біг «4*10м» , стрибки поштовхом однієї і двох ногами, перестрибування через предмети, стрибки з поворотом на 180 і 360 градусів, спеціальні вправи для ударів ногами біля опори, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку швидкості і спритності. |
|
Техніко-тактична підготовка |
|
|
Пересування, стійки ( ап. согі, ап. кубі, твіт кубі, чжучхум согі); Ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, юп чагі, дольгє чагі. Комбінації ударів. Нижній блок ( аре макі), верхній блок( ольгуль макі), середній блок( момтонг макі) Захист тулуба ребром долоні за допомогою іншої (сонналь момтон макі)Умовний трьох кроковий спаррінг |
Виконує переміщення в стійках в різних напрямках, юп чагі, доліо чагі, виконує комбінації з ударів раніше вивчених, Захист тулуба ребром долоні за допомогою іншої (сонналь момтон иакі) Застосовує різноманітні блоки, удари ногами в умовному трьох кроковому спарингу (самбон керугі) |
Після другого року вивчення модуля учні можуть самостійно провести комплекси ЗРВ, досконало виконують ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, блоки руками, правильне виконання юп чагі, дольгє чагі, характеризують основні види змагань
Таблиця 2.3.3.
3 рік навчання
|
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів |
|
Теоретичні відомості |
|
|
Правила техніки безпеки на заняттях по тхеквондо Правила змагань по тхеквондо Тхеквондо – як засіб всебічного гармонійного розвитку особистості |
Учень, учениця: дотримується правил техніки безпеки під час занять тхеквондо; характеризує основні вимоги до місця проведення поєдинка по тхеквон-до, захисне обладнання спортсмена; до виставлення оцінок за удари під час змагань; |
|
Спеціально фізична підготовка |
|
|
Спеціально бігові вправи, різновиди стрибків,спеціальні вправи для ударів ногами, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку спритності. Рухливі ігри і естафети |
Виконує спеціально бігові вправи, прискорення 10, 15 метрів з різних вихідних положень, «човниковий біг «4*10м» , стрибки поштовхом однієї і двох ногами, перестрибування через предмети, стрибки з поворотом на 180 і 360 градусів, спеціальні вправи для ударів ногами біля опори, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку швидкості і спритності. |
|
Техніко- тактична підготовка |
|
|
Пересування, стійки ( ап. согі, ап. кубі, твіт кубі, чжучхум согі); Ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, юп чагі, дольгє чагі. Наре чагі Комбінації ударів. Нижній блок ( аре макі), верхній блок( ольгуль макі), середній блок (момтонг макі) Захист тулуба ребром долоні за допомогою іншої (сонналь момтон макі) Спаринг |
Виконує переміщення в стійках в різних напрямках, наре чагі, виконує комбінації з ударів раніше вивчених, Захист тулуба ребром долоні за допомогою іншої ( сонналь момтон макі) Застосовує різноманітні блоки, удари ногами в спарингу |
Після третього року вивчення досконало виконують всі удари ногами, комбінації з технічних дій тхеквондо по щитам, застосовують удари ногами і руками в спарингу, знають правила проведення змагань по тхеквондо.
Таблиця 2.3.4.
4 рік навчання
|
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів |
|
Теоретичні відомості |
|
|
Правила техніки безпеки підчас занять по тхеквондо; Правила змагань Термінологія тхеквондо |
Учень, учениця: дотримується правил техніки безпеки під час занять тхеквондо; застосовує термінологію по тхеквондо; характеризує основні функції і вимоги до суддів, роботу рефері |
|
Спеціально-фізична підготовка |
|
|
Спеціально бігові вправи, різновиди стрибків,спеціальні вправи для ударів ногами, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку і спритності. Рухливі ігри і естафети |
Виконує спеціально бігові вправи, прискорення 10, 15 метрів з різних вихідних положень, «човниковий біг «4*10м» , стрибки поштовхом однієї і двох ногами, перестрибування через предмети, стрибки з поворотом на 180 і 360 градусів, спеціальні вправи для ударів ногами біля опори, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку швидкості і спритності. |
|
Техніко – тактична підготовка |
|
|
Пересування, стійки ( ап. согі, ап. кубі, твіт кубі, чжучхум согі); Ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, юп чагі, дольгє чагі. наречагі; твіт чагі Комбінації ударів по щитам і в парах в захисному спорядженні Спаринг |
Виконує переміщення в стійках в різних напрямках, виконує комбінації з ударів раніше вивчених по щитам в парах в захисному спорядженні Застосовує різноманітні блоки, удари ногами в спарингу |
Після четвертого року вивчення навчального модуля діти вдосконалюють техніку виконання ударів ногами по щитам, використовують раніше вивчені комбінації ударів у спарингу.
Таблиця 2.3.5.
5 рік навчання
|
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів |
|
Теоретична підготовка |
|
|
Правила техніки безпеки під час занять по тхеквондо Види контролю Вплив навантаження на стан людини |
Учень, учениця: дотримується правил техніки безпеки під час занять тхеквондо; характеризує основні види контролю, основні складові навантаження |
|
Спеціально- фізична підготовка |
|
|
Спеціально бігові вправи, різновиди стрибків,спеціальні вправи для ударів ногами, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку спритності. Рухливі ігри і естафети |
Виконує спеціально бігові вправи, прискорення 10, 15 метрів з різних вихідних положень, «човниковий біг «4*10м» , стрибки поштовхом однієї і двох ногами, перестрибування через предмети, стрибки з поворотом на 180 і 360 градусів, спеціальні вправи для ударів ногами біля опори, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку швидкості і спритності. |
|
Техніко-тактична підготовка |
|
|
Пересування, стійки ( ап. согі, ап. кубі, твіт кубі, чжучхум согі); Ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, юп чагі, дольгє чагі. наре чагі, твіт чагі Комбінації ударів по щитам і в парах в захисному спорядженні Спаринг |
Виконує переміщення в стійках в різних напрямках, виконує комбінації з ударів раніше вивчених по щитам і в парах в захисному спорядженні Застосовує різноманітні блоки, удари ногами в спарингу |
Після п’ятого року вивчення навчального модуля учні застосовують різноманітні блоки, удари руками і ногами в спарингу, використовує термінологію по тхеквондо.
Орієнтовні навчальні показники
Таблиця 2.3.6.
1 рік навчання
|
Навчальні нормативи |
Рівень навчальних досягнень учнів |
|||
|
Низький |
Середній |
достатній |
високий |
|
|
Попадання у удару неріо чагі у ціль (виконується 10 ударів) |
4 |
6 |
8 |
10 і більше |
|
ммПопадання удару доліо чагі в середній рівень ( виконується 10 ударів) |
4 |
6 |
8 |
10 і більше |
Оцінюється техніка і сила виконання ударів: неріо чагі- попадання у дару у верхній рівень, тулуб прямий, удар наноситься перед собою, нога, що виконує удар пряма в колінному суглобі; доліо чагі – правильне положення стопи ноги, що виконує удар, поворот тулуба в момент виконання удару, повне розгинання ноги в колінному суглобі, правильне положення опорної ноги. Удари повинні досягати цілі. Навчальні нормативи однакові як для хлопців, так і для дівчат на всіх роках навчання.
Таблиця 2.3.7.
2 рік навчання
|
Навчальні нормативи |
Рівень навчальних досягнень учнів |
|||
|
Низький |
Середній |
достатній |
високий |
|
|
Попадання удару доліо чагі у верхній рівень- 12 ударів |
3 |
6 |
9 |
12 і більше |
|
Попадання удару юп чагі в середній рівень-10 ударів |
4 |
6 |
8 |
10 і більше |
|
Попадання удару дольгє чагі в середній рівень – 10 ударів |
4 |
6 |
8 |
10 і більше |
Всі удари повинні досягати цілі, інакше вони не рахуються. Також оцінюються техніка і сила виконання ударів.: правильне положення тулуба , опорної ноги, положення стопи ударної ноги під час виконання ударів. Чітко відзначати рівень попадання ударів. Кількість ударів рахується всього правою і лівою ногами.
Таблиця 2.3.8.
3 рік навчання
|
Навчальні нормативи |
Рівень навчальних досягнень учнів |
|||
|
Низький |
Середній |
достатній |
високий |
|
|
Попадання ударів дольгє чагі/ доліо чагі в середній рівень – 12 ударів |
3 |
6 |
9 |
12 і більше |
|
Попадання удару наре чагі – 6 ударів |
2 |
4 |
5 |
6 і більше |
Оцінюється техніка виконання, сила і точність попадання ударів. В комбінації – два удари рахуються як один. При не виконанні одного із ударів – комбінація не рахується. В наре чагі рахується кожен удар, що дійшов до цілі.
Таблиця 2.3.9.
4 рік навчання
|
Навчальні нормативи |
Рівень навчальних досягнень учнів |
|||
|
Низький |
середній |
достатній |
високий |
|
|
Попадання удару наре чагі – 10 ударів |
2 |
5 |
8 |
10 і більше |
|
Попадання удару твіт чагі в середній рівень – 10 ударів |
4 |
6 |
8 |
10 і більше |
При виконанні удару наре чагі , зупинка рахується як закінчення вправи. Під час виконання удару твіт чагі ,з вернути увагу на випрямлення ударної ноги в колінному суглобі, положення тулуба. Після удару ногу ставити попереду.
Таблиця 2.3.10.
5 рік навчання
|
Навчальні нормативи |
Рівень навчальних досягнень учнів |
|||
|
Низький |
Середній |
Достатній |
Високий |
|
|
Попадання удару твіт чагі в середній рівень – 12 ударів |
3 |
6 |
9 |
12і більше |
|
Попадання удару наре чагі – 12 ударів |
3 |
6 |
19 |
12 і більше |
При оцінки удару твіт чагі звернути увагу на точність попадання удару (середина щита), силу. Швидкість виконання ударів не враховується при оцінюванні. При виконанні ударів наре чагі зупинятися до кінця вправи не можна.
Таблиця 2.3.11.
Обладнання , необхідне для вивчення модуля «Тхеквондо»
|
№ |
Обладнання |
Кількість |
|
1 |
Захисний жилет |
25 |
|
2 |
Захисні щитки на ноги і руки |
25 |
|
3 |
Шолом |
25 |
|
4 |
Щити |
15 |
|
5 |
Бандажи |
25 |
Розділ 3. Тхеквондо - як засіб розвитку бистроти в учнів середніх класів
3.1. Історія розвитку і сучасний стан тхеквондо
Період стародавньої історії
Корні тхеквон-до починаються з давнини, коли нащадки корейців проживали в декількох племінних утвореннях на території Корейського півострова У боротьбі за існування вони були вимушені розвивати свою силу, спритність і здібності до рукопашного бою, щоб діставати їжу і захищати себе від тварин.
Історики вважають , що історія корейських бойових мистецтв починається приблизно двох тисяч років тому назад. Давні рукописи, малюнки, зображення, котрі збереглися і дійшли до наших часів , говорять, шо вже на початку нашої ери в давній Кореї використовувалися різноманітні системи боротьби та рукопашного бою (І. Соколов,1994).
Період Трьох держав
Період трьох держав характеризується з одного боку постійними війнами між Когурьо, Пекче та Сілла за об’єднання всього народу в єдину державу та захоплення більших територій з метою встановлення на них свого впливу, а з іншого, широкою популярністю бойових мистецтв, адже саме вони допомагали усвідомити себе єдиною нацією, прищеплювали відчуття єдності у боротьби із зовнішніми ворогами.
Умови того часу прискорювали виникнення військових загонів, які вивчали бойові мистецтва. Їх типовими представниками можна назвати Сонбе у Когурьо, Хваранг у Сілла. Є деякі підстави вважати , що їхнім методом тілесного й духовного загартування та об’єктом постійного вивчення було саме тхеквондо. (Рим Сеунг Мін,2003).
Період Когуре
( 37 год д. н. э. - 668 г. н. э.)
Ця держава знаходилася в районі Маньчжурії і охоплювала частину сьогоднішньої Північної Кореї. Столиця Когуре знаходилися в провіныъТхонку.(І.Соколов, 1994)
Найголовніша бойова система того часу була сформована в період правління шостого короля Тєчє і називалася Сонбе. Деякий час «Сонбє» називали «Сон-ін». Один раз на рік , в березні або жовтні король організовував фестиваль «Сін Су Ду». У цей день по традиції проводилися різноманітні ігри , змагання, виконувався традиційний танець з иечем, а також проводилися змагання по Тек Ген ( одна із давніх форм тхеквондо). Двоє воїнів змагалися в мистецтві розбивати шматки льоду із ріки, потім стрибали в льодяну воду , а потіи проводили спарринг.
Практично завжди переможцями ставали бійці, що практикували «Сонбе». У мирний час « Сонбе» використовувалося для вдосконалення духу і тіла королівської гвардії і тіло охоронців короля. У воєнний час воїни «Сонбе» захищали королівство разом з регулярною армією. Бійці «Сонбе» носили коротку зачіску, одяг і пояси шилися з найкращого шовку. Майстри, що викладали цей стиль, називалися «Ту Те Хен». Вони не стригли волосся як рідові бійці, а їх одяг і пояси відрізнялися ще більшою якістю. У разі конфлікта « Ту Те Хен» міг командувати підрозділом «сонбе» цілої провінції, сам розроблювати стратегію і тактику бою. (І. Соколов, 1994)
Період Сілла
(57 г. н. э. - 935г. н. э.).
Королівство Сілла , яке знаходилося на самому півдні корейського півострова, з самого початку свого створення не зазнавало якихось серйозних нападів з боку ворожих сил, а відтак зберігало відносно мирний спосіб життя. Проте у період Трьох держав відбувалося дедалі більше загострення протиріч, що стало причиною більш активного сприяння розвитку бойових мистецтв з боку держави. (Рим Сеунг Мін,2003)
Королем Чин Хун була заснована система «Хваранг» і визначала воєнне, політичне і суспільне життя держави. В «Хварангє» практикувалася стара система тхеквон-до «Су Бак До». Правління цією організацією привело до складання і розвитку самої досконалої соціальної системи того часу, а потім послужило причиною об’єднанню Кореї в єдину державу.
В перекладі «Хваранг» означає «Квітуча молодь». В состав корпуса хваранів відбиралися юнаки 14-15 років із дворянських родин, котрі проходили серйозну фізичну і духовну підготовку, щоб стати надійним захисником батьківщини. Тренування хваранів включала в себе не тільки вправи в медитації, поезії, музику і танці, а ще верхову їзду, заняття з фехтування і стрільби з луку, а також –субак . Для них мистецтво поєдинку було ділом честі. Задачею такої підготовки було виховання досконалої і гармонійної особистості. У процесі навчання бійці офіцерського корпуса вивчали основи різних видів поєдинків, із зброєю і без неї. В обов’язкову програму воєнної підготовки хваранів входила також система « Теккьон», що складалася із різних способів боротьби руками і ногами. Були у хваранів дія, яка раніше ніде не використовувалася ні в одній школі - удар заплетеною косою. В нею спеціально впліталися металеві нитки і голки, які залишали на тілі противника глибокі рани.
Вчителі хваранів були буддійські монахи, які в 6 столітті стали активно прибувати на Корейський півострів. (С.Федулов,1991)
Період Пекче
(18г. д. н. э. - 600г. н. э.)
Група біженців із Когуре заснувало нову державу к півдню від ріки Хаган, поблизу того місця, де знаходиться сучасний Сеул. У порівнянні з суворими воїнами Когуре, мешканці Пекче були більш миролюбні. До 6 ст. вони повністю зайняли всю південно-західну частину півострова. Пекче перетворилося в цивілізовану і розвинуту державу, яка вела активну торгівлю з Китаєм
Якихось документальних свідчень про поширення чи популяризації тхеккьон, що поклав основу тхеквон-до у цей період, не залишилось. Однак, згідно із записами про життя королівської родини, бойовим мистецтвом періоду Пекче був загадковий вид бойового мистецтва , який називався «Супьоктха» (Рим Сеунг Мін.2003) чи «Су Бег Тха» (Чой Мен Чер,1991)
Період Коре
(918 г. н. э. - 1392 г. н. э.)
Засновником коре був полководець Ван Гон, який служив у принця Куньє королівства Сілла. Він проголосив, що буде намагатися повернути втрачені землі Когуре в Маньчжурії, тому королівство було назване Коре, від чого походить сучасна назва Кореї.
В цей період розвиваються народні фестивалі, які святкували по місячному календарю. У документах « Кореса»- історія Коре, вказується , що в якості змагань на фестивалях, король Чхун Хе, проводив поєдинки серед своїх солдат по «Субак» (синонім тхеквондо) (С. Федулов,1991)
Мистецтво «Субак» досягло високого ступеня свого розвитку , було поширене не тільки серед військових, а й навіть серед простих людей, стало видом спорту, гідним того, щоб на змаганнях був присутній сам король. (Рим Сеунг Мін,2003). Король Чхун Хе був відмінним практиком « Субак» і найкращих назначав на високі посади в державі. Завдяки розвитку в часи Когуре, Сілла і Коре «Субак» став однією з популярніших систем Кореї.(С.Федулов,1991)
В 14 столітті до влади у Кореї прийшла династія Чосон, більш відома на заході як династія Лі.
Корейські єдиноборства офіціально практично не розвивалися в той період, тому що не були популярні. Також скоротилася кількість займаючих «Субак» і «Тек Ген». Крім того розвиток цих єдиноборств залежало від Міністерства Національної безпеки «Пен Чжо.
У географічній і культурній історії провінцій Кореї (Тон Ку Е Чи Сун Рам) описане свято Пек Чун Наль, що святкується 15 червня по місячному календарі.Він проводився в селі Чак Чі , що знаходився в префектурі Ун Чжин провінції Чхун Чхонг . Із всіх провінцій, що знаходилися поблизу приходили найкращі експерти, щоб позмагатися в «Субак».
Пізніше в « Хе Донг Чук Чі» зустрічаються записи про чемпіонат по «Су суль» ( Тек Ген). Там описується техніка і різні види змагань по « Су Суль». « Су Суль»- мистецтво, що використовувало удари ногами різної варіації. У ньому вирізняють 3 рівні:
Також описуються поєдинки «Су Бєг Та», коли двоє бійців сидять на землі один напроти одного і наносять дуже швидко удари різними частинами рук. Кваліфікація багатьох бійців була така велика, що неможливо було побачити , якою частиною руки і куди був нанесений удар.(І. Соколов, 1994)
В 1790 році король Чон Чжо наказав майстрам Лі Ток Му та Пак Дже Ка написати книжку Мує-тобо-тонгджі ( «Му Є До Бо Тонг Цзі»- І.Соколов1994)
Вона увійшла в історію як найдавніша збірка військових законів.У передмові до четвертого тому під заголовком « Мистецтво кулака» міститься опис основних прийомів тхеквондо. ( Рим Сеунг Мін,2003)
Чхве хон Хі
Після закінчення Корейської війни 1950-1953 років влада Республіки Кореї піддержувало ідею по уніфікації шкіл і створенню спільнонаціонального бойового мистецтва. Роботу по кодифікації нового стилю очолив молодий генерал- лейтенант Чхве Хон Хі із школи одокван. В 1955 році на з’їзді шкіл було прийнято назву для нового виду мистецтва – тхеквондо. Там також був затверджен і новий набір комплексів формальних вправ, спеціально створені генералом Чхве. До течії тхеквондо приєдналися три школи – чандокван, сонмукван, одокван. Інші школи, приєднуватись не стали. Головним опозиціонером був Хван Кі, голова школи мудукван, який ще в 1953 році сам організував Корейський Союз Тансудо. У наступні роки Чхве Хонхі продовжував поширювати та пропагандувати тхеквон-до. В цьому йому дуже допомогло його положення в армії: його систему доводилось вивчати солдатам. Поступово інші школи пішли з арени. Але невгамовний Чван Кі організував у 1960 році Корейський Союз Субакдо. Три місяці потому Корейський Союз Субакдо розколовся, і частина його членів об’єдналась з послідовниками Чхве Хонхі в Корейський Союз Тхесудо («тхе» було взято з тхеквондо, а «су» - від субакдо).У 1965 році Союз змінив назву на Корейський Союз Тхеквондо. Президентами цього Союзу були Че Мен Шин, Чхве Хон Хі, Ро Бснджик, Ким Юнче, Кім Уньюн.
В 60-х роках завдяки роботі на дипломатичних посадах, Чхве Хон Хі отримав нагоду для міжнародної реклами тхеквондо. Перша показова група виїхала в США, потім відбулося турне по Таїланду, Малайзії, В’єтнаму, державам Західної Європи, Канаді.
В 1963 році відбулася демонстрація тхеквондо в штаб-квартирі ООН. Для координації розвитку тхеквондо , бувши президентом Корейського Союзу тхеквондо, організував Міжнародну Федерацію Тхеквон-до (ITF), і став її президентом.
Через рік , в результаті конфлікту з владою Республіки Кореї, генерал Чхве покинув державу і переніс штаб-квартиру ITF в Торонто ( Канада). За ним переїхала і частина інструкторів. Ті , хто залишилися в Кореї , отримали велику підтримку від влади. Справи дійшли до того, що до кінця 1972 року був збудований « Кукківон» - Всесвітній Центр Тхеквондо. Там був проведений перший чемпіонат світу.
Штаб-квартира ITF переїхала із Торонто у Вену (Австрія), а ті хто залишився в 1990 році утворили Глобальну федерацію Тхеквондо на чолі з Пак Дзюнте.(І.Соколов,1994)
Ун Єнг Кім
Але більшість шкіл та інструкторів зберегли свою вірність не Чхве Хон Хі, а сеульській владі. Майстри, в основному залишившись на півдні держави , створили 28 травня 1973 року Всесвітню Федерацію Тхеквондо (WTF- World Taekwondo Federation ), яку очолив Ун Єнг Кім. Штаб-квартира знаходиться в Сеулі і розташована в Кукківоні – Міжнародній академії Тхеквондо. Щоб підкреслити різницю між різними версіями тхеквон-до, ВТФ навіть розробила нові формальні комплекси («пхумсе»). В південній Кореї почався перехід тхеквондістів із ІТФ в склад ВТФ. Особливо широкі масштаби вони прийняли після 1984 року, коли стало ясно, що на олімпійських іграх змагання будуть проводитися по правилам ВТф.
Зараз ВТф має філіали в 118 країнах світу. Вона нараховує близько 25 мільйонів спортсменів
У 1989 році на 83- й Генеральній Асамблеї Міжнародного олімпійського комітету було прийнято рішення , що тхеквондо ВТФ заслуговує Олімпійське визнання, а також було прийнято рішення ввести тхеквондо як демонстраційний вид спорту у програму 24-их Олімпійських ігор 1992 року в Барселоні.
4 вересня 1994 року,на 103 Генеральній Асамблеї Міжнародного олімпійського комітету (МОК),відбув шийся в Парижі, було прийнято рішення о визнанні тхеквондо Олімпійським видом спорту ,і про включення його в змагальну програму Олімпійських Ігор 2000 року у Сіднеї.(Константин Гіл, 1991).
Поширення тхеквон-до і його розвиток сучасності
Активна глобалізація почалася на початку 60-х років. До того часу ж змагання проводилися у безпечному режимі , тобто у режимі безконтактного спарингу, оскільки пряме попадання могло завдати травм супернику. Однак на початку 60-х група майстрів дійшла домовленості , яка ознаменувала собою введення нової системи змагань, а відтак – і початок важливої сторінки в історії східних бойових мистецтв.
Змагання почали проходити з використанням захисту. Введення захисту сприяло появі якісно нових змін – адже тепер удари робилися « по –справжньому», у повний контакт, тому раніше неефективні удари ставали все більш ефективними.
По-друге, змінився критерій оцінки змагань. До того судді зазвичай час від часу зупиняли бій для того ,щоб нарахувати бали, а критерієм був лише факт атаки.
Однак за новими правилами бої вже не зупинялися , що дозволяло в процесі змагань постійно вдосконалюватися і варіювати в прийомах, атаках тощо.
Слід зауважити, що удар кулаком в обличчя, удар ногою в пах тощо суворо заборонено. Це дозволяє довести ефективність ударів ногами до максимуму.
Тхеквондо було введено в навчальну програму загальноосвітніх шкіл та університетів, і це ознаменувало початок його якісного росту.
У 1965 році почали проводитися перші відкриті змагання, які проходили у восьми категоріях, а з 1966 року почали проводитися загальнонаціональні шкільні, університетські та індивідуальні змагання.У 1970 році було відкрите перше національне змагання серед учнів початкових шкіл і жінок, що зробило неабиякий внесок у розвиток жіночого тхеквон-до.
Такий розвиток подій сприяв виникненню цілої низки команд . Одночасно починається процес обміну між окремими школами і командами – явище, якого історія тхеквондо досі не знала.
60 та 70-ті роки – період розвитку техніки, зокрема степів, а в 80-х вже окреслюються основні правила змагань, формується система тхеквондо як змагального виду спорту. (Рим Сеунг Мін,2003).
3.2. Характеристика техніки вправ тхеквон-до
Багато авторів ділять техніку ударів ногами відповідно траєкторії руху ноги до цілі, а саме : на кругові, і прямі . (С.Федулов ,1991).
В залежності від висоти знаходження цілі удари поділяються на високі, середні і низькі.
Високим (Ольгуль) називається удар, якщо нога знаходиться в момент контакту з ціллю на рівні очей .
Середнім ( Момхтонг) називається удар , якщо ціль знаходиться між плечима і до поясу.
Низьким ( Аре) називається удар, якщо ціль в момент контакту знаходиться нижче поясу.(І.Соколов ,1994)
АП ЧАГІ
Починається протягуванням ноги до вихідного положення , при якому стегно приблизно горизонтально і стопа на висоті коліна на опірній нозі.
В другій фазі виконується хльостоподібний рух гомілкою вперед. Перед викидом гомілки вперед стопа ноги, що б’є удар повинна торкнутися до задньої поверхні стегна якомога сильніше. В кінцевій точці необхідно сконцентрувати всі м’язи і сильно напружити всі м’язи тіла.
Ударною поверхнею при ап чагі служить передня подушечка стопи під пальцями і підйом.(С. Федулов,1991)
Опорна нога трохи розслаблена . Коліно атакуючої ноги підтягується до грудей і потім різко викидається вперед по прямій лінії до цілі.
Після удару нога повертається у вихідне положення . в момент удару чітко фіксується гомілковостопний суглоб.(І.Соколов, 1994)
Рим Сеунг Мін описує техніку виконання ап. чагі так: ногу, яка знаходиться позаду, підніміть вперед та вгору, водночас зігнувши її в колінному суглобі. У цей час треба повернутися на пальцях опорної ноги та трішки присісти на ній . різким рухом розігнути підняту ногу та нанести удар основою пальців стопи, якщо ціль, яку треба вразити , знаходиться вертикально ( тулуб), або підйомом стопи , якщо ціль знаходиться горизонтально (підборіддя). Під час виконання удару треба трішки відхилити тулуб назад для утримання рівноваги. Після нанесення удару треба швидко зігнути ногу в коліні для того, щоб бути в змозі виконати наступні удари.
Помилки при виконанні ап чагі.
ДОЛІ О ЧАГІ
Ногу, яка знаходиться позаду, підніміть вперед та вгору. Одночасно зігнувши її в колінному суглобі. Повернути тулуб та опорну ногу на пальцях на 160-180 градусів, для утримання рівноваги трішки відхилити тулуб вбік та назад. Різким рухом розігнути ногу та нанести удар підйомом стопи збоку. Після виконання удару треба відразу ж зігнути ногу в коліні для того, щоб бути в змозі виконати наступні удари. Слід зауважити, що в традиційному долі о чагі гомілка під час удару знаходиться паралельно підлозі. В той час , коли в спортивному долі о чагі гомілка ударної ноги під час удару розташовується під кутом 45 градусів (коліно піднято вище стопи) (Рим Сеунг Мін, 2003).
Нога , що виконує удар , переходить через вихідне положення ( синхронно з обертанням боків) при випрямленні ноги в колінному суглобі, міняючи вертикальне положення площини на горизонтальне. В останній фазі удар подібний ап чагі, тільки в горизонтальному положенні. Головне, щоб нога поверталася швидко у вихідне положення. Стопа опорної ноги під час удару повертається . Ударною площиною є передні подушечки пальців і підйом стопи. (С.Федулов,1991)
Удар виконується по дузі підйомом, пальцями стопи. Підошва опорної ноги сильно прижата до підлоги і повернута до лінії атаки під кутом 135 градусів. Стегно атакуючої ноги повинно бути винесено вперед таким чином, щоб забезпечити траєкторію удару по дузі. (Соколов,1994).
Помилки при виконанні доліо чагі
НЕРІО ЧАГІ
Він виконується зверху вниз всією підошвою випрямленою ногою . Механізм виконання : напружити коліно, ногу повністю випрямлити , через сторону по дузі підняти максимально вверх і різким опусканням перед собою нанести удар. Мязи спини, сідниць повинні різко напружуватися в момент опускання ноги і удару. (С.Федулов, 1991)
Виконувати удар п’ятою або стопою , при цьому тулуб трохи відхилити назад для посилення удару. ( Рим Сеунг Мін, 2003)
Помилки при виконанні неріо чагі.
ДОЛЬГЄ ЧАГІ
На пальцях ніг повернутися до цілі спиною , ногу, яка стояла позаду (махова) трохи відірвати від полу і відвести назад до цілі. Продовжувати повертатися на пальцях опорної ноги доти, доки ціль не опиниться збоку.
Після цього швидко ( без високого стрибку) перестрибнути з опорної ноги на махову і виконати піднятою ногою доліо чагі. Під час виконання прийому необхідно обернутися навколо своєї осі на 360 градусів. ( Рим Сеунг Мін,2003)
ЮП ЧАГІ
Підняти задню ногу вперед та вгору, водночас зігнути її в коліні. Повернутися на пальцях опорної ноги боком до цілі та підтягнути коліно ударної ноги до тулуба. Виконати удар п’ятою стопи вбік. Для цього треба розігнути ударну ногу у колінному та стегновому суглобах так, щоб тулуб та ударна нога знаходилися на одній лінії. Дивитись через плече на ціль. Після виконання удару відразу ж підтягнути коліно ударної ноги до тулуба для того, щоб бути в змозі виконати удар повторно.
ТВІТ ЧАГІ
На пальцях ніг розвернутися спиною до цілі. Дивитися на ціль через плече, однойменне з ударною ногою. Зігнути ударну ногу в колінному суглобі та розташувати коліно ударної поряд з коліном опорної ноги.
Відхилити тулуб трішки вперед для утримання рівноваги та розігнути ударну ногу різким рухом назад, виконуючи удар п’ятою або стопою прямо назад. Після виконання удару підтягнути коліно ударної до коліна опорної. Під час удару треба тримати тулуб чітко спиною до цілі та ні в якому разі повертатися до неї боком.
НАРЕ ЧАГІ
Цей подвійний удар складається з двох ударів доліо чагі, які виконуються послідовно один за одним з обох боків дуже швидко. Для цього треба виконати перший доліо чагі, але він повинен бути недосконалим , з неповним поворотом тулуба.під час завершення першого доліо чагі треба відштовхнутися опорною ногою та , перестрибнувши на іншу ногу, виконати доліо чагі з іншого боку.
АРЕ МАКІ( ЗАХИСТ НИЖНЬОГО РІВНЯ)
Кулак руки, яка буде виконувати захист, треба піднести до шиї над плечем протилежної руки. Інша рука у свою чергу витягується вперед так, щоб її кулак знаходився під ліктем руки, яка виконує блок. Не слід напружувати при цьому мязи плечей і рук.
Різким рухом виконайте блок, при цьому руки рухаються одночасно у протилежних напрямках. Рука, що виконує блок, рухається зверху до низу, одночасно обертаючись і згинаючись у лікті. Допоміжна рука йде до стегна, одночасно обертаючись і згинаючись у лікті. Руку, що виконує блок, треба зупинити точно над однойменною ногою на відстані вертикально розташованого кулака.
ОЛЬГУЛЬ МАКІ(ЗАХИСТ ОБЛИЧЧЯ)
З вихідного положення, виконати блок, при цьому рука, що блокує , обертається і рухається вгору, захищаючи обличчя, допоміжна ж рука також обертається і рухається на стегно. Рухи руками треба виконати одночасно. У кінцевому положенні рука, яка виконує блок, розташовується так, щоб її передпліччя знаходилися під кутом 45 градусів, а зап’ястя – точно напроти лоба на відстані вертикально розташованого кулака.
МОМТОН АН МАКІ (ЗАХИСТ ТУЛУБА У СЕРЕДИНУ)
Кулак руки, якою виконується блок, знаходиться на висоті плеча, розвернутий пальцями вперед. Для того, щоб виконати блок, треба направити руку, якою виконується блок, у середину одночасно з обертанням кулака. У кінцевому положенні рука, якою виконується блок, розташовується так, щоб її зап’ястя знаходилися точно напроти сонячного сплетіння.
МОМТОН МАКІ
У вихідному положенні блокуючи рука зігнута в лікті, її зап’ястя знаходиться над плечем допоміжної руки, розвернутої долонею у середину. Допоміжна рука відведена в однойменний бік, зігнута в лікті і повернута долонею зовні.
Блокуючи рука різко рухається назовні з одночасним обертанням зап’ястя.
Блокуючи рука різко рухається назовні з одночасним обертанням зап’ястя. У кінцевому положенні стиснуті разом кінчики пальців знаходяться на висоті однойменного плеча. Допоміжна рука починає рухатися разом із блокуючою , згинається і рухається у середину, у кінцевому положенні зап’ястя знаходиться напроти сонячного сплетіння на відстані притиснутої кисті, долонь дивиться вгору. ( Рим Сеунг Мін,2003)
Проводячи кореляційний аналіз ударів ногами, отримали такі результати (див. табл. 3.2.1.)
Таблиця 3.2.1.
Таблиця коефіцієнтів кореляції ударів
|
Назва ударів |
Доліо чагі |
Неріо чагі |
Ап. Чагі |
Дольгє чагі |
|
Доліо чагі |
0.7 |
0.5 |
0.6 |
|
|
Неріо чагі |
0.7 |
0.4 |
0.4 |
|
|
Ап. Чагі |
0.5 |
0.4 |
0.3 |
|
|
Дольгє чагі |
0.6 |
0.4 |
0.3 |
Доліо Чагі = 0.8
Неріо чагі = 0.8
Дольгє Чагі = 0.8
Ап чагі = 0.7
Отже, у Доліо Чагі, Неріо Чагі, Ап Чагі, Дольгє Чагі позитивна статистична кореляціі. У них коефіцієнт кореляції високий. Це значить, що покращення результату ( збільшення кількості ударів) правою ногою зв’язане з збільшенням кількості ударів лівою ногою. Тобто, для більшої ефективності техніки. треба вдосконалювати техніку виконання ударів як правою, так і лівою ногами.
При порівнянні кількості попадань при різних ударах видно, що найбільший коефіцієнт кореляції між Доліо чагі і Неріо Чагі, Доліо Чагі і Дольгє чагі,ап чагі і доліо чагі. У Неріо чагі і Ап Чагі, Неріо Чагі і Дольгє Чагі , дольгє Чагі і Ап Чагі коефіцієнт кореляції трохи нижчий, але маємо теж позитивну кореляцію.
Отже, можна зробити висновок , що при вдосконаленні одного із ударів буде збільшуватися бистрота нанесення іншого.
3.3. Зміст і методика проведення занять з тхеквондо
спрямованих на розвиток бистроти
Чітке планування є одним із найважливіших засобів удосконалення навчального процесу, що передбачає наявність відповідної документації по розподілу навчального матеріалу по семестрам а навчальним рокам навчання. Планування навчального матеріалу включає до себе комплекс засобів , які направлені на досягнення однієї із важливіших задач – укріплення здоров’я і розвиток всебічно гармонійної особистості.
Специфіка тхеквондо при розподілі програмного матеріалу передбачає навчальну програму в таких компонентах:
Навчальні заняття у сукупності з самостійними заняттями по тхеквондо оптимальну неприривність і ефективність фізичного виховання. Самостійні заняття включають :
Навчальний матеріал при проведенні занять розподіляється на основі принципу поступового збільшення складності відповідно фізичної і технічної підготовки. Учні повинні оволодіти технікою ударів, отримати спеціальні знання і вміння.
Організація уроків, постановка задач, вибір засобів і методів проводиться на основі статі учнів і фізичної підготовленості.
Вправи , які направлені на загальну і спеціальну фізичну підготовку, використовувати на кожному занятті. Загальнорозвиваючі і спеціальні вправи використовуються в залежності від матеріальної бази. Вони можуть змінюватися відповідно задачам всебічного фізичного розвитку, підготовки і здачі контрольних нормативів. Підготовка до здачі нормативів проводиться протягом всього навчального процесу.
Задачі навчального процесу:
Теоретична підготовка
1.Правила техніки безпеки на уроках по тхеквондо;
2.Історія розвитку тхеквондо;
3.Гігієна тренувального процесу;
4. Термінологія по тхеквондо;
5. Види змагань по тхеквондо;
6.Санітарно-гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю;
7.Розвиток рухових якостей засобами тхеквондо;
8. Правила змагань;
9.Види контролю;
10.Вплив навантаження на стан людини.
Техніко – тактична підготовка
Спеціально-фізична підготовка
По закінченню вивчення модуля учні здають навчальні нормативи.
Методи навчання
Найбільш часто використовуються такі методи навчання на уроках :
Урок по тхеквондо складається з трьох частин: підготовчої (організувати і психологічно підготувати учнів до активної діяльності в основній частині уроку ) – 15 хвилин; основної (в якій оволодівають новими технічними прийомами) – 25 хвилин; заключної – ( поступове зниження фізичного навантаження, приведення організму в спокійний стан за допомогою дихальних вправ, вправ на розслаблення м’язів)- 5 хвилин.
В додатку 3 приведений приклад тематичного плану з фізичної культури для учнів 5 класів. В ньому визначаються основні завдання , які повинні бути вирішені в кінці вивчення навчального модуля « Тхеквондо», вимоги до учнів, а також навчальні нормативи.
В основу послідовності вивчення технічних дій лягло важкість виконання вправ.
Зміст комплексів ЗРВ складають спеціально-бігові вправи, різні види стрибків ( на одній і двох ногах, через перешкоди, з поворотом на 180 і 360 градусів), спеціальні вправи для ударів ногами ( біля опори, в парах), спеціальні вправи для розвитку гнучкості ( в парах, біля опори).(див. додаток 4, 5,6, 7)
Розділ 4. Аналіз результатів дослідження
Аналіз отриманих даних показує, що на початку дослідження результати тестування в обох групах були майже однакові ( Теппінг-тест : ЕГ=94,4; КГ=94,15; біг на місці за 5 секунд: ЕГ=20,35; КГ=20,44 біг 60 метрів: ЕГ= 10,51, КГ=10,565) ( див. рис.1).
Рисунок 1
Результати тестування експериментальної і контрольної груп на початку експерименту
Після введення і вивчення навчального модуля «Тхеквондо» по фізичній культурі в експериментальній групі у порівнянні з попередніми даними результати значно покращилися( в темпінг- тесті – на 5,35, в бігу на місці – на 2.8, в бігу на 60 м час про бігання зменшився на 0,24) ( див. рис. 2).
В той же час в контрольні групі, яка навчалася по стандартній програмі результати залишилися ті ж самі або не значно покращилися( теппінг-тест- 1.15; біг на місці – на 1,15, в бігу на 60 метрів час зменшився на 0,12) (див.рис. 3)
Рисунок 2
Результати тестування експериментальної групи до і після експерименту
Рисунок 3
Результати тестування контрольної групи до і після експерименту
У результаті дослідження було здійснено порівняльний аналіз результатів тестування у контрольній і експериментальній групах після експерименту.
Різниця становила у теппінг-тесті – 4,45; бігу на місці -1,6, біг на 60 метрів - 0,175.( див. рис. 4). З цих даних видно,що результати тестування у експериментальній групі вище, ніж у контрольній групі. Отже, впровадження навчального модуля у навчально-виховний процес сприяло розвитку бистроти, не зважаючи, на те що результати попереднього тестування в учнів контрольної групи були кращі.
Рисунок 4
Результати тестування контрольної і експериментальної груп після експерименту
Після розрахунків t-критерія Стьюдента отримали такі результати ( див. табл . 4.1.)
Таблиця 4.1.
Результати дослідження
|
Назва тестування |
Середнє значення до експерименту |
Середнє значення після експерименту |
t |
p |
|
Експериментальна група |
||||
|
Теппінг-тест |
94,40,53 |
99,750,36 |
8,36 |
|
|
Біг на місці за 5 секунд |
20,350,53 |
23,150,62 |
3,41 |
|
|
Біг 60 метрів |
10,510,11 |
10,270,1 |
1,53 |
|
|
Контрольна група |
||||
|
Теппінг-тест |
94,150,48 |
95,30,64 |
1,44 |
|
|
Біг на місці за 5 секунд |
20,40,59 |
21,550,47 |
1,53 |
|
|
Біг 60 метрів |
10,5650,1 |
10,4450,1 |
0,85 |
Аналіз отриманих даних показує, що отримані t-критерії Стьюдента експериментальній і контрольній групах вірогідно значущі. Це свідчить про позитивний вплив навчальних програм на розвиток бистроти у дітей середнього шкільного віку.
Але при порівнянні даних контрольної і експериментальної груп, маємо що результати в групі, яка навчалася за модулем «тхеквондо» , значно більше покращилися, ніж в контрольній.
З цього видно, що розроблена і впроваджена нами програма по фізичній культурі «Тхеквондо» мала більш позитивний вплив на стан організму дітей, ніж стандартна програма.
Отже, розроблена методика розвитку бистроти засобами тхеквондо значно впливає на розвиток швидкісних здібностей.
Розділ 5. Практичні рекомендації щодо розвитку бистроти засобами тхеквондо
Завдання і зміст занять по тхеквондо повинні відповідати віковим і індивідуальним особливостям дітей.
На уроках фізичної культури використовувати наступні педагогічні принципи : науковості, наочності, системності, послідовності,свідомості, активності, міцності, індивідуалізації, доступності,повторності,поступовості.
Підбір вправ з тхеквондо на уроках фізичної культури повинні підбиратися у відповідності:
На початку занять проводиться шикування, стройові вправи. Для розігрівання і підготовки організму до основної роботи бажано проводити комплекси ЗРВ на місці, у ходьбі, у бігу. Велике значення мають вправи на розтягування в кінці підготовчої частини уроку.
Спеціально-бігові вправи , різновиди стрибків, спеціальні вправи для ударів, на розтягування входять до складу комплексів ЗРВ ( див. додатки).
Рухливі ігри повинні містити елементи тхеквондо і бути направлені на розвиток швидкісних здібностей учнів.
В основній частині уроку вивчають основні технічні дії тхеквондо.
Структура вивчення ударів :
Після того , як учні правильно виконують удари по повітрю, треба переходити на завдання із щитами в парах, трійках.
Після вивчення всіх ударів ногами, що передбачені навчальною програмою, треба навчити дітей виконувати комбінації з цих ударів в залежності від вікових, індивідуальних особливостей і фізичної підготовленості учнів. Комбінації ударів вчитель фізичної культури підбирає самостійно, враховуючи вище перераховані фактори.
В заключній частині використовувати повільну ходьбу, вправи на заспокоєння і відновлення дихання.
Виконувати вправи можна тільки по команді або сигналу вчителя, особливо це стосується учнів 7-9 класів, у яких навчальною програмою передбачена робота в парах у захисному обладнанні.
Під час спарингу діти повинні бути в повному захисному обладнанні.
На уроках по фізичній культурі учні повинні вміти самоконтролю вати стан організму і повідомляти про зміни вчителю.
Перед початком і в кінці уроку запитувати про стан здоров’я у школярів. Обмежень до занять по тхеквондо не має, при будь-яких відхиленнях у здоров’ї дитини треба лише індивідуально підібрати для неї вправи.
Висновки
У ході роботи здійснила аналіз наукової, навчально - методичної літератури та інших джерел по темі розвиток бистроти у дітей середніх класів. На думку багатьох вчених, бистрота - це здібність людини до високої швидкості рухів, що виконуються у відсутності значного зовнішнього опору і не вимагає енергетичних витрат. Вона розглядається у таких елементарних формах:
Основними методами розвитку бистроти є ігровий, змагальний, аналітичний, сенсорний, повторний, комплексний методи.
На основі цього було розроблений і впроваджений навчальний модуль по фізичній культурі «Тхеквондо» в загальноосвітню школу. Зміст модуля відповідав віковим і індивідуальним особливостям, фізичної підготовленості дітей.
Для перевірки впливу методики розвитку бистроти засобами тхеквондо було проведено тестування до і після вивчення модулів у контрольній і експериментальній групах. Аналіз отриманих даних показує, що на початку дослідження результати тестування в обох групах були майже однакові.
Після введення і вивчення навчального модуля «Тхеквондо» по фізичній культурі в експериментальній групі у порівнянні з попередніми даними результати значно покращилися.
В той же час в контрольні групі, яка навчалася по стандартній програмі результати залишилися ті ж самі або не значно покращилися.
У результаті дослідження було здійснено порівняльний аналіз результатів тестування у контрольній і експериментальній групах після експерименту.
З даних видно, що результати тестування у експериментальній групі вище, ніж у контрольній групі.
Отже, впровадження навчального модуля у навчально-виховний процес сприяло розвитку бистроти, не зважаючи, на те що по результатам попереднього тестування учні контрольної групи були кращі.
Список використаної літератури
1. Андрощук, Н.В. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні школярів.Методичний посібник /Н.В. Андрощук.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2009.-144с.
2 .Богданова, Г.П. Физическая культура в школе /Г.П. Богданова. -М. : Просвещение, 1971.- 85с.
4.Гил, Константин. Искуство Таэквон-до. Три ступени./ Гил Константин, Ким Чур Хван . - М.:Советский спорт, 1991.-192с
5. Гужаловский ,А.А. Основы теории и методики физической культуры./А.А.Гужаловський. - М. : физкультура и спорт, 1986.-352с.
6. Захаров ,Е.Е. Рукопашный бой ./ Е.Е. Захаров.- М. : культура и традиции, 2008.-240с.
7. Зациорский ,В.М. Физические качества спортсмена. /В.М. Зациорский. -М.: Физкультура и спорт, 1996.-200с.
8. Калашникова Ю.Б. Моделирование соревновательной деятельности в единоборствах. Сборник научно-методических статей. - М. - 1999.
8. Камедин, С.С. Физическая подготовка юных спортсменов. /С.С.Камедин.-М.: Просвещение, 1968.-51с.
9. Качашкин , В.М. Методика физического воспитания./ В.М. Качашкин.- М.:Просвещение,1972.-320с.
10. Ломейко ,В.Ф. Развитее двигательных качеств на уроках физической
культуры. / В.Ф.Ломейко.- Минск,1980.-128с.
11 .Масляк ,І.П. Оптимізація процесу фізичного виховання школярів молодших класів // Теорія і методика фізичного виховання. /І.П. Масляк.-2006.-№3.-С.5-8.
12 .Матвеев, Л.П. Теория и методика физической культуры ./ Л.п. Матвеев.-М.: Физкультура и спорт.1991.-543с.
13. Матвеев , Л.П. Основы спортивной тренировки. /Л.П. Матвеев.--М.: Физкультура и спорт,1977.-280с.
14 .Платонов, В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. / В.Н.Платонов, --К.: Олимпийская литература,1984.-352с.
15. Платонов , В.М. Фізична підготовка спортсмена. В.М.Платонов, М.М.Булатова -К.: Олімпійська література,1995.-320с.
16. Романенко , В.А. Двигательные способности человека. В.А.Романенко. -Донецк.:Новый мир, УК Центр, 1999.-125с.
17.Романенко, В.В. Построение биомеханических моделей основных технических приёмов выполняемых ногами для таэквондистов-новичков /В.В.Романенко, А.А. Алексеев.// Слобожанський науково-спортивний вiсник: Зб.наук. пр. - Харьков: ХДАФК. - 2008. - № 12. - С.281-285.
18.Рим Сеунг Мін. Підручник теквон-до для українців. Рим Сеунг Ким. -К.: Фенікс, 2003.-186 с.
19.Санг Х. Ким. Рас тяжка, сила. Ловкость в боевой практике. Санг Х.Ким. - Ростов н/Д, 2003.- 272 с.
20.Санг Х. Ким . Преподавание боевых искусств . Санг Х.Ким. - Ростов н/Д, 2003.-240 с.
21. Сергієнко, Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. Л.П.Сергієнко. -К.:Олімпійська література,2009.-400с.
22Соколов, И. Основы таэквон-до. И.Соколов. -М.: Советский спорт, 1994.-256 с.
23.Федулов ,С.М. Основы и принципы тхэквондо. С.М. Федулов, Чой Мен Чер.- Липецк: НПО «Ориус», 1991.-72 с.
24. Фомин ,Н.А.Физиологические основы двигательной активности. Н.А. Фомин, О.Н. Вавилов. -М.:Физкультура и спорт,1991.-224с.
25. Фомин Н.А., Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания . Н.А. Фомин, В.П. Филин. -Физкультура и спорт,1972.-175с.
26. Теория и методика физического воспитания:Учебник для студентов фак. физ. Культуры/Под ред. Б.А.Ашмарина. -М.:Просвещение,1990.-287с.
27. Цвек С.Ф. Физическая культура школьников 1-3х классов. С.Ф.Цвек.-К.: Олимпийская литература,1979.-208с.
28. Худолей О.Н., Шлемин А.М. Методика підготовки юных гимнастов. О.Н. Худолей, А.М. Шлемин. –Харьков: 1988.-120с.
29. Худолій О.М. Основи методики викладання гімнастики: Навч. посібник. О.М. Худолій. -Харків:ОВС,2010.-415с.
30. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень. Г.С. Цехмістрова.-К.:Олімпійська література,2003.-240с.
31.Чой Сунг Мо. Скоростно –силовая подготовка в боевых искусствах. Чой Сунг Мо.- Ростов н/Д, 2003.- 192 с.
32. Чой Сунг Мо. Путь тхэквондо: От белого пояса к черному. Чой Сунг Мо. - М.: 2003.-95 с.
33. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів.Частина 1. Б.М. Шиян. -Тернопіль: Навчальна книга-Богдан,2001.-272с.
34.Эпов О.Г. Тхэквондо: проблемы становления // Вопросы тактической подготовки в таэквон-до. Сборник научно-методических статей. О.Г.Єпов.- М.- 2000. - С.4-6
ДОДАТКИ
Додаток 1.
Протокол тестування контрольної групи
|
№ |
До експерименту |
Після експерименту |
||||
|
Теппінг-тест |
Біг на місці 5 сек |
Біг 60м |
Теппінг- тест |
Біг на місці 5 сек |
Біг 60м |
|
|
1 |
95 |
22 |
10,5 |
96 |
22 |
10,4 |
|
2 |
90 |
21 |
10,3 |
92 |
22 |
10,3 |
|
3 |
95 |
18 |
10,1 |
95 |
20 |
10,1 |
|
4 |
95 |
19 |
11,1 |
96 |
21 |
10,9 |
|
5 |
94 |
26 |
10,7 |
94 |
26 |
10,6 |
|
6 |
92 |
19 |
11,2 |
94 |
20 |
11,1 |
|
7 |
99 |
21 |
10,4 |
100 |
22 |
10,3 |
|
8 |
96 |
18 |
10,5 |
96 |
19 |
10,3 |
|
9 |
95 |
19 |
10,7 |
97 |
20 |
10,6 |
|
10 |
91 |
22 |
10,4 |
93 |
22 |
10,2 |
|
11 |
94 |
20 |
11,5 |
95 |
22 |
11,4 |
|
12 |
95 |
21 |
9,7 |
97 |
21 |
9,7 |
|
13 |
93 |
20 |
11,1 |
93 |
22 |
11 |
|
14 |
93 |
18 |
10,3 |
95 |
19 |
10,1 |
|
15 |
94 |
19 |
10,8 |
95 |
21 |
10,6 |
|
16 |
92 |
16 |
10,2 |
94 |
19 |
10,1 |
|
17 |
97 |
21 |
9,9 |
97 |
22 |
9,7 |
|
18 |
94 |
20 |
11,2 |
95 |
20 |
11,1 |
|
19 |
93 |
25 |
10,4 |
95 |
26 |
10,3 |
|
20 |
96 |
23 |
10,3 |
97 |
25 |
10,1 |
Додаток 2
Протокол тестування експериментальної групи
|
№ |
До експерименту |
Після експерименту |
||||
|
Теппінг-тест |
Біг на місці 5 сек |
Біг 60м |
Теппінг- тест |
Біг на місці 5 сек |
Біг 60м |
|
|
1 |
90 |
20 |
11,2 |
99 |
22 |
10,9 |
|
2 |
97 |
20 |
10 |
97 |
24 |
10 |
|
3 |
94 |
21 |
10,5 |
101 |
25 |
10,3 |
|
4 |
98 |
21 |
10,7 |
102 |
24 |
10,5 |
|
5 |
96 |
18 |
10,2 |
102 |
22 |
10 |
|
6 |
94 |
19 |
10,2 |
102 |
21 |
10 |
|
7 |
95 |
19 |
9,9 |
98 |
22 |
9,6 |
|
8 |
93 |
21 |
11 |
99 |
24 |
10,7 |
|
9 |
93 |
20 |
10,4 |
100 |
22 |
10,1 |
|
10 |
94 |
25 |
10,3 |
101 |
26 |
10,2 |
|
11 |
95 |
23 |
10,5 |
99 |
25 |
10,2 |
|
12 |
90 |
22 |
10,3 |
97 |
25 |
10 |
|
13 |
97 |
21 |
10,1 |
101 |
24 |
9,8 |
|
14 |
95 |
17 |
11 |
97 |
21 |
10,6 |
|
15 |
94 |
19 |
10,7 |
100 |
23 |
10,3 |
|
16 |
92 |
26 |
11,5 |
101 |
26 |
11,2 |
|
17 |
99 |
19 |
9,7 |
99 |
21 |
9,7 |
|
18 |
96 |
21 |
11,1 |
102 |
23 |
11 |
|
19 |
95 |
18 |
10,1 |
100 |
22 |
9,8 |
|
20 |
91 |
17 |
10,8 |
98 |
21 |
10,5 |
Додаток 3
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
З фізичної культури – тхеквондо
Для учнів 5класів
Харківської гімназії №55 м. Харкова
ЗАВДАННЯ: 1. Нагадати учням правила поведінки на уроках фізичної
культури по тхеквондо; ознайомити дітей з історією
розвитку тхеквондо, з основами гігієни тренувального
процесу, термінологією по тхеквондо.
2.Повідомити учням навчальні нормативи по тхеквондо.
3.Вивчити техніку виконання: переміщення в стійках,
ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, удару рукою, нижнього ,
середнього, верхнього блоків.
4.Розвиток швидкісних здібностей.
ВИМОГИ ДО УЧНІВ
Попадання удару неріо чагі в ціль – 10 разів,
Попадання удару доліо чагі в ціль ( середній рівень) – 10 разів
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
|
№ |
Зміст |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
|
1 |
Теоретичні відомості |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
2 |
Стройові вправи |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
3 |
ЗРВ у русі |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
4 |
ЗРВ на місці |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
5 |
Стійки і переміщення -чжунбі согі, -ап согі, -ап кубі |
в |
п |
вд |
вд |
||||||||||||
|
6 |
Ап чагі |
в |
п |
п |
вд |
вд |
вд |
вд |
|||||||||
|
7 |
Доліо чагі |
в |
п |
п |
вд |
вд |
Вд |
вд |
вд |
к |
|||||||
|
8 |
Неріо чагі |
В |
п |
п |
вд |
вд |
вд |
вд |
к |
||||||||
|
9 |
Комбінації з ударів по щитам |
в |
в |
в |
п |
вд |
|||||||||||
|
10 |
Удар рукою (діджумок) |
в |
п |
вд |
|||||||||||||
|
11 |
Нижній блок |
в |
п |
вд |
|||||||||||||
|
12 |
Середній блок |
в |
п |
вд |
|||||||||||||
|
13 |
Верхній блок |
в |
п |
вд |
|||||||||||||
|
14 |
Розвиток швидкісних здібностей |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
15 |
Рухливі ігри |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
16 |
Тематичне оцінювання |
+ |
Додаток 4
Комплекс №1
ЗРВ у русі
1. Ходьба на носках – 10м;
2. Ходьба на п’ятах – 10 м;
3. Ходьба на зовнішній і внутрішній стороні стопи – по 10м.;
5. Руки на поясі, нахили головою вправо-вліво – по 10р.;
6. Руки на поясі, півколо вперед головою – 10 р.;
7. Кругові оберти передпліччями вперед, назад – по 10р.;
8. Кругові оберти руками вперед – 10р.;
9. Руки біля підборіддя, кругові оберти тулубом – 10 р.;
10. Випади з однойменним поворотом тулуба – 10р.;
11. Нахили вперед на кожний крок – 10р.;
12. Кругові оберти в тазостегновому суглобі на кожний крок – 10р.;
13. Кругові оберти в колінних суглобах на кожний крок – 10р.;
14. Кругові оберти стопою на кожний крок – 10р.;
15. Повільний біг;
16. Біг з високим піднімання стегна по 3сек – 7р.
17. Біг з за хльостом гомілок – 15м.
18. Біг спиною вперед – 15м.
19. Біг спиною вперед з ударами руками – 15м.
20. Біг приставними кроками правим і лівим боком – по 15м.
21. Біг схресно правим і лівим боком – по 15 м.
22. Біг по сигналу ( 10р) :
- виніс стегна ( праве, ліве)
- виніс правого і лівого стегна з постановкою ноги.
- виніс правого і лівого стегна перескоком.
- те ж саме , але біг спиною вперед.
23. По сигналу, стрибок уверх.
24. По сигналу, стрибок поштовхом однієї ноги.
25. Стрибки один через одного.
26. Біг – змійкою.
27. Гра на увагу( «1»- зупинитися, «2»- біжимо, «3»- біг у зворотному напрямку, «4»- стрибок на 360градусів)
28. Повільна ходьба
Додаток 5
Комплекс №2
ЗРВ в колонах
Додаток 6
Комплекс №3
ЗРВ у колонах
Додаток 7
Комплекс №4
ЗРВ на місці